ЛЮДИНА ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Савицька Наталія Леонідівна

УДК 330.101.262(477).541:001

ЛЮДИНА ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант –
Тютюнникова Світлана Володимирівна,
доктор економічних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………. 4
Розділ 1.
Передумови зміни суб’єктної ролі людини в економіці та становлення нової методології господарської антропології ………

14
1.1. Ґенеза змісту категорій господарського розвитку та ролі в ньому людини в економічній теорії ……………………………….
15
1.2. Теоретичні уявлення про людину в еволюційній динаміці економічної теорії……………………………………………………
51
1.3. Тенденції сучасного господарського розвитку……………….. 82
Висновки до розділу 1…………………………………………….....
102
Розділ 2.
Методологічні засади дослідження людини як суб’єкта господарського розвитку ……………………………………………

105
2.1. Суб’єктні основи господарської діяльності людини в економіці знань……………………………………………………….
106
2.2. Холістичний персоналізм як методологічна основа дослідження людини в господарському розвитку ………………..
137
2.3. Інституціональна архітектоніка суб’єкта розвитку в умовах становлення економіки знань……………………………………….
159
Висновки до розділу 2……………………………………………….
176
Розділ 3.
Особливості суб’єктного впливу людини на сучасний господарський розвиток……………………………………………..

179
3.1. Трансформація процесів праці та творчості як атрибутів суб’єкта розвитку ……………………………………………………
179
3.2. Знання людини як визначальний ресурс розвитку економіки та особистості…………………………………………………………
195
3.3. Споживчий потенціал формування суб’єктності людини в господарстві…………………………………………………………..
225
Висновки до розділу 3………………………………………………..
245
Розділ 4. Соціально-економічні та інституціональні умови формування суб’єктності людини в господарстві…………………
247
4.1. Відтворювальні контури формування суб’єктності людини в господарстві…………………………………………………………..
248
4.2. Вплив інституціональних умов на формування активного суб’єкта розвитку……………………………………………………..
263
4.3. Оцінка людиною результатів господарського розвитку…….. 287
Висновки до розділу 4……………………………………………….
304
Розділ 5. Особливості формування та реалізації суб’єктного потенціалу людини в економіці України…………………………..
307
5.1. Специфіка трансформацій вітчизняної економіки на шляху до економіки знань………………………………………………………
307
5.2. Інституційні пастки у сфері відтворення людського потенціалу та напрями їх подолання……………………………….
325
Висновки до розділу 5………………………………………………. 344
Висновки…………………………………………………………….. 347
Список використаних джерел………………………………………
354
Додатки ……………………………………………………………… 413

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр., пріоритетом національної економіки проголошено забезпечення випереджаючого розвитку та сталого економічного зростання. Досягнення цієї стратегічної мети спирається на розвиток людського потенціалу і забезпечення сприятливого середовища для життя та розвитку людини, що історично підтверджено позитивною динамікою розвинених країн.
Активне начало у господарській діяльності в усі часи належало і належить людині. Взаємозв’язок та взаємне проникнення, переплетіння сфер матеріального і духовного виробництва, що є характерною ознакою сучасного типу господарського розвитку, визначають посилену увагу до проблем людського розвитку – єдиного джерела активної живої сили розвитку суспільства та економіки. Сучасні умови глобальних трансформацій, тенденції до зростання ролі ендогенних, суб’єктивованих чинників господарського розвитку актуалізують дослідження людини як ресурсу та його кінцевої мети.
З цими процесами пов’язаний антропологічний ренесанс у сучасній економічній теорії. Безпосередньо проблеми людини як суб’єкта економічної діяльності, носія людського капіталу та людського потенціалу висвітлюються у працях відомих вітчизняних та зарубіжних учених пострадянського простору, зокрема В. Автономова, В. Базилевича, О. Бузгаліна, Ю. Васильчука, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Грішнової, А. Гриценка, В. Єльмеєва, Б. Єрзнкяна, П. Єщенка, Г. Задорожного, Т. Заславської, О. Іншакова, Г. Клейнера, А. Колота, М. Курбатової, В. Макарова, В. Марцинкевича, Л. Мельника, Л. М’яснікової, О. Невєрова, Р. Нуреєва, В. Лагутіна, Ю. Латова, Е. Лібанової, С. Лєвіна, П. Лємещенка, О. Панарина, Ю. Пахомова, В. Радаєва, І. Розмаїнського, Ю. Осипова, С. Степаненка, І. Соболєвої, М. Сторчевого, О. Субєтто, О. Сухарєва, В. Тарасевича, С. Тютюнникової, М. Хохлова, А. Шастітка, М. Шулевського, Б. Юдіна, О. Яременка, Л. Яковенко, Ю. Яковця та інших.
Людина безпосередній учасник господарської діяльності, єдина цілеспрямовуюча сила, здатна усвідомлено організовувати, здійснювати, управляти процесом суспільного виробництва. Проте лише в межах конкретної теоретичної парадигми їй відводиться те місце, яке відповідає онтологічним та гносеологічним уявленням наукової школи щодо будови та устрою економіки та її взаємозв’язку із суспільством. В основі будь-якої економічної теорії лежить фундаментальна модель економічної поведінки людини, як правило вона приймається заданою межами відповідно напряму економічної думки.
Відомі методологічні принципи включення людини в аналіз економічних процесів: методологічний індивідуалізм (А. Сміт, Дж. С. Мілль, К. Менгер, А. Маршалл, О. Уільямсон, Й. Шумпетер, Л. фон Мізес, Г. Беккер, В. Меклінг, К. Бруннер та інші), холізм (Г. Саймон, К. Маркс, М. Вебер, Ф. Ліст, С. Лінденберг, О. Іншаков, Б. Єрзнкян та інші), персоналізм (О. Бузгалін, С. Булгаков, А. Гальчинський, А. Колганов, Б. Корнійчук, Ю. Осипов та інші) доповнюються та коригуються міждисциплінарними дослідженнями економіки і психології, що розвиваються у кейнсіанстві та посткейнсіанстві, поведінковій економічній теорії Дж. Акерлофа, Д. Канемана, В. Сміта, Р. Талера, А. Тверські та ін.; економіки і соціології К. Еклаунда, Т. Заславської, В. Радаєва та ін.
Особливе місце в дослідженні ролі людини в соціально-економічному розвитку посідають теорії: продуктивних сил К. Маркса, інновацій Й. Шумпетера, людського капіталу Г. Беккера, Т. Шульца, інституційних змін Д. Норта, людського розвитку А. Сена, Махбуба уль-Хака та їх послідовників; праці відомих учених-гуманістів П. Бурдьє, В. Вернадського, М. Моїсеєва, А. Печчеї, П. Сорокіна, Р. Флоріда, Е. Фромма, Тейяра де Шардена та інших.
Аналізуючи антропологічну методологію економічної теорії, можна виділити певну циклічність, повторювану змінність переходів від загального до конкретного, від агрегованого до індивідуального, від суспільного до особистісного суб’єкта, який визначає господарську динаміку. Поряд з цим, слід зазначити, що повної реалізації суб’єктний принцип наразі не знайшов у економічній науці. Асинхронність темпів змін в економіці та темпів удосконалення методології економічної науки пояснюється, серед іншого, відсутністю в теорії цілісного уявлення про людину як суб’єкта і економіки, і суспільства, що унеможливлює представлення сукупної картини господарської реальності. Саме цим обумовлюється неможливість розв’язання суперечностей сучасного господарського розвитку, що лежать у площині соціально-економічних, демо-екологічних, ментально-інституціональних та когнітивно-інформаційних розривів. Осмислення потенціалу діяльності цілісної людини у сучасному господарстві становить актуальне завдання міждисциплінарних досліджень, які активно проводяться в економічній науці. Особливого значення воно набуває в контексті постнекласичної науки та сучасної еволюційної динаміки, пов’язаної із зародженням економіки знань.
Актуальність, необхідність удосконалення існуючих методологічних підходів до аналізу діяльності людини як суб’єкта сучасного господарського розвитку зумовило об’єкт, предмет та цільову спрямованість дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації узгоджується із напрямком фундаментальних наукових досліджень з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України та сталого розвитку суспільства і держави, затвердженого Постановою Кабміну України від 7 вересня 2011 р. № 942 «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року». Крім цього, обраний напрям досліджень є складовою комплексної теми наукових досліджень кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за темою: «Взаємодія фінансового і реального секторів економіки в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0110U000588), в якій дисертант виступив співвиконавцем. Особистий внесок полягає у визначенні ролі людини як суб’єкта господарювання в розв’язанні суперечностей між фінансовим і реальним сектором економіки.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті теоретико-методологічних засад діяльності людини як суб’єкта господарського розвитку за умов становлення економіки знань.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі окреслені наступні завдання:
 виявити тенденції сучасного господарського розвитку, що становлять передумови виникнення нової методології господарської антропології;
 розкрити ґенезу поняття господарського розвитку в економічній теорії та ролі в ньому людини;
 опрацювати відомі теоретико-методологічні підходи дослідження людини в економіці;
 обґрунтувати методологічні засади дослідження людини як цілісного суб’єкта господарського розвитку;
 запропонувати використання методології інституціональної архітектоніки до аналізу суб’єкта господарського розвитку;
 визначити особливості суб’єктного впливу людини на сучасний господарський розвиток;
 проаналізувати вплив соціально-економічних та інституційних умов на формування суб’єктного потенціалу людини як ресурсу господарського розвитку;
 виявити особливості формування та реалізації суб’єктного потенціалу людини у вітчизняній економіці.
Об’єктом дослідження є діяльність людини як суб’єкта господарського розвитку в умовах становлення економіки знань.
Предметом дослідження є формування та реалізація суб’єктного потенціалу людини в сучасному господарському розвитку.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення економічної теорії щодо проблеми господарського розвитку та ролі в ньому людини, викладені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених. Для обґрунтування теоретичних положень у роботі використано загальнонаукові методи: формальної, діалектичної логіки – для з’ясування суперечностей господарського розвитку, виявлення нових форм відчуження, наукової абстракції та синтезу, систематизації та узагальнення – для класифікацій типів господарства, видів господарського розвитку, суб’єктів господарської діяльності, системи знань суб’єкта, побудови моделі господарського розвитку; історико-логічний – для виявлення ґенези чинників, понять господарського розвитку; побудови теоретичного ряду концепцій людини в економічній думці, а також економіко-статистичні методи оцінки та обробки економічної інформації; когнітивно-інституціональний – для аналізу умов формування та реалізації суб’єктоного потенціалу людини; сучасні прийоми системного аналізу – для дослідження інституціональної архітектоніка суб’єкта господарства; матричний метод для моделювання інноваційної поведінки суб’єктів.
Інформаційною базою дослідження слугували дані публікацій Державного комітету статистики, звітів, офіційних сайтів органів державного управління України, міжнародних організацій, вітчизняних науково-дослідних інститутів, матеріали монографічних та періодичних наукових видань, власні дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному вирішенні наукової проблеми – розробки теоретико-методологічних засад діяльності людини як цілісного суб’єкта господарського розвитку в умовах становлення економіки знань.
У процесі дослідження отримано наступні найсуттєвіші результати.
Уперше:
 запропоновано методологічне обґрунтування сутності суб’єктного потенціалу людини як провідного ресурсу фундаментально-актуальної структури сучасного господарського розвитку, який реалізується у створенні нових цінностей та норм задля переходу на вищі його ступені. Становлення та розвиток господарської практики на кожному етапі залежить від співрозмірності технологічних та ціннісних можливостей людини опанувати складність оточуючого світу та виробляти нові рішення його олюднення;
 обґрунтовано методологічний принцип холістичного персоналізму, який лежить в основі амбівалентної господарської поведінки людини, та ґрунтується на синтезі методології холізму (цілісності економічної системи, яка проявляється у взаємообумовленості та взаємозв’язку господарських суб’єктів й інституціонального середовища) та персоналізму (особистісної активності людини). Це дозволяє адекватно відобразити процеси формування людини господарюючої як одночасного суб’єкта економіки і суспільства; проаналізувати господарський розвиток в умовах становлення глобальної економіки знань, в якій посилюються процеси сумісно-розділеної діяльності із домінуванням індивідуальної за формою, але загальної за змістом творчо-інтелектуальної праці;
 доведено, що становлення глобо-системної цілісності сучасного господарського розвитку супроводжується формуванням відповідної інституціональної архітектоніки суб’єкта, що виражається в уніфікації формальних правил інституціонального середовища господарської діяльності та ієрархічній структурно-функціональній взаємодії організацій (суб’єктів) різного рівня, в якій вони взаємно доповнюють один одного, залишаючись відносно самостійними в процесі суспільного відтворення;
 виявлено, що в умовах динамізму, багатовекторності змін, нарощення невизначеності та соціальних ризиків становлення суб’єктності людини актуалізує світоглядну компоненту, яка впливає на здатність людини робити вибір, приймати господарські рішення, змінювати вектор господарського розвитку. Людина, що рефлексує з приводу власного буття у часі-просторі через власний світогляд, смислоутворювальну активність (сферу духовного виробництва) вибудовує нові форми господарювання і набуває конкретну персоналізовану, інституціональну суб’єктність (інноватора, рутинера; підприємця, найманого працівника). Ноосферний розвиток потребує нарощення всезагальних продуктивних сил людини, професіоналізму, соціально-духовної зрілості особистості та суспільства, адекватності потенціалу свідомості та духовності.
Удосконалено:
 теоретичне обґрунтування господарської поведінки людини на основі множинної раціональності та нормативності дій, поєднанні економічних, психологічних, когнітивних і креативних ресурсів у формуванні суб’єкта господарства (носія активності, потреб, здібностей, цілей, інтересів, відповідальності), здатного виконувати відтворювальні функції, здійснювати цілепокладання та цілевиконання, долати обмеження;
 робочу модель людини як цілісного суб’єкта економіки знань одержану співставленням розроблених нормативної та позитивної моделей людини, що дозволяє виявити резерви нарощення та напрямки реалізації людського потенціалу.
Набуло подальшого розвитку:
 визначення сутності господарського розвитку як процесу розгортання/синтезу синкретичної потреби-здатності до творчого оновлення форм господарства, що супроводжується зростанням всезагальності зв’язків суб’єкт-об’єктної та суб’єкт-суб’єктної взаємодії, їх якісними змінами за рахунок розкриття суб’єктного потенціалу людини;
 доведення ролі потенціалу людини в накопиченні імпліцитного та експліцитного знання, їх опредметнення, одуховнення та соціалізації, на основі яких розгортається господарський розвиток та формується суб’єкт господарської діяльності;
 застосування методу когнітивно-інституціонального синтезу до теоретичного аналізу прямих та обернених зв’язків між рівнем знань, людським потенціалом, культурно-інституційним середовищем та господарським розвитком, що дозволило дійти висновку про необхідність їх узгодження для формування активності суб’єкта у генеруванні господарських інновацій;
 розкриття ролі людини як суб’єкта господарського розвитку в умовах становлення економіки знань, який розгортається через подолання суперечностей між посиленням процесів гуманізації соціально-економічних відносин та безсуб’єктністю; відчуженістю та свободою; утилітарними мотивами, опортунізмом та творчим ентузіазмом і креативністю господарської діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні методологічних засад модернізації вітчизняної економіки у напрямку становлення гуманістичної економіки знань. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних узагальнень. Результати дослідження дозволяють підвищити рівень теоретичної підготовки фахівців-економістів у галузях знань «Економіка та підприємництво», «Менеджмент і адміністрування». Теоретичні положення впроваджено в навчальний процес кафедри економічної теорії Харківського державного університету харчування та торгівлі, зокрема оновлено конспекти лекцій для викладання нормативних дисциплін «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Національна економіка», «Історія економіки та економічної думки», методичні вказівки щодо підготовки до написання та тематику курсових робіт з мікроекономіки, підготовлено спецкурс «Економіка знань» (акт упровадження в навчальний процес ХДУХТ від 02.09.2012 р.). Теоретичні результати дослідження сучасного господарського розвитку одержали схвалення фахівців з економічної теорії та відображені в опублікованому навчальному посібнику «Макроекономіка», рекомендованому до використання МОН України.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і рекомендації були представлені на 23 наукових конференціях різних рівнів. Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Дні науки‘2007” (Дніпропетровськ, 2007); “Соціально-економічні проблеми розвитку країн з транзитивною економікою” (Харків, 2007); «Економічний розвиток України в сучасному просторі і часі» (Харків, 2010); «Сучасні проблеми економіки: нові погляди науковців» (Дніпропетровськ, 2012), міжнародних науково-практичних та наукових конференціях «Соціально-економічний розвиток сучасного суспільства» (Харків, 2008); «Шлях України до економічної безпеки» (Харків, 2009); П’ятій Міжнар. наук.-практ. конф. «Наукові дослідження – теорія та експеримент’2009» (Полтава, 2009); ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми формування нової економіки ХХI ст.» (Дніпропетровськ, 2009); «Держава-влада як центр господарського відродження», присвячена 10-річчю журналу «Соціальна економіка» (Харків, 2010); «Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми в Україні» (Київ, 2010); «Інакше можливе як проект духовної влади і виробництво великого духовного простору», присвячена 70-річчю з дня народження О.С. Панарина (Харків, 2010); «Глобальні процеси: економічний та соціологічний виміри» (Сімферополь-Ялта, 2011); ІV міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь, 2011); VІІІ міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасний стан економічної науки: проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 2012); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012); ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи становлення економіки знань» (Сімферополь, 2012); «Проблеми забезпечення сталої економіки в країні» (Дніпропетровськ, 2012); «Сучасна політекономія та інституціоналізм: конструктивний діалог в ім’я розвитку» (Дніпропетровськ, 2012); XІІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (Тернопіль, 2012); «Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.» (Київ, 2012); VIІI Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і інновації – 2012» (Перемишль, Польща, 2012); VIІI Міжнародної науково-практичної конференції «Освіта і наука XXI століття – 2012» (Софія, Болгарія, 2012).
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 49 наукових працях, загальним обсягом 33,8 д.а., зокрема в одноосібній монографії, 24 статтях у наукових фахових виданнях та 23 тезах доповідей конференцій різних рівнів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні методологічних, теоретико-методичних положень концепції діяльності людини як суб’єкта господарського розвитку в умовах становлення економіки знань. У процесі дисертаційного дослідження була досягнута мета, вирішені поставлені завдання та отримані наступні результати.
У результаті аналізу сучасних тенденцій господарського розвитку встановлено, що цивілізаційні трансформації, поширення глобалізації (як становлення глобального господарства) та глобальність суспільно-економічних відносин як мережних зв’язків і взаємозумовленості, взаємозалежності економічного, технологічного, людського розвитку викликали загострення суперечностей у метасистемі «природа – людина – економіка – суспільство» та актуалізували процеси гуманізації, інтелектуалізації та екологізації суспільного виробництва, які безпосередньо пов’язані з проблемою суб’єкта господарського розвитку. Сучасною формою господарського розвитку визначено економіку знань, яка функціонує на основі неоіндустріальних технологій з домінуючим впливом знань, інформації, творчості людини, які сприяють підвищенню ефективності і розширенню простору глобо-економіки та матеріально-технічної бази сфери духовного, інтелектуального і соціального відтворення людського потенціалу. Виявлені тенденції складали емпіричні передумови становлення методології дослідження людини як цілісного суб’єкта господарського розвитку.
В результаті критичного осмислення та систематизації теоретико-методологічних підходів дослідження господарського розвитку, ролі в ньому людини та її включення в економічні теорії визначені теоретичними передумови актуалізації становлення нової методології господарської антропології. Незважаючи на різноманіття поглядів на чинники суспільного розвитку та історично доведену їх значущість, на зламі тисячоліть відбувається осмислення того, що досягнення результатів економічного відтворення у вигляді економічного зростання, матеріального багатства виступає умовою, засобом для формування і реалізації нової концепції людського розвитку, коеволюції природного та штучного світу з опорою на морально-ціннісні, духовні сили людства. На основі історико-логічного аналізу змісту господарського розвитку та ролі в ньому людини, з’ясовано його соціоцентричний характер, оснований на технічних, економічних, інтелектуальних можливостях людини (творчо (імітаційно) оновлювати форми господарства, які забезпечують нарощення людського потенціалу та його реалізацію, підвищуючи якість життя.
Суб’єктний принцип господарської діяльності полягає у формуванні рис суб’єкта господарювання (носія активності, потреб, здібностей, цілей, інтересів, відповідальності) і виконанні людиною відтворювальних функцій, визначає потенціал і спрямованість господарського розвитку. Сутність запропонованого діяльнісного підходу полягає в синтезі структуралістської та феноменологічної парадигм господарського розвитку на принципах не детермінованої, а кругової причинності, коли кожен із елементів може одночасно виступати причиною і наслідком. Така індетермінована причинність – результат холархічних зв’язків між людиною і природою, людиною і суспільством що дозволяє подолати безсуб’єктність підходів, орієнтованих на спонтанний ринковий порядок, незмінність переваг і утилітарність інтересів індивідів; підпорядкованість людини структурі, нормі.
Діяльність людини передбачає реалізацію двох взаємопов’язаних етапів: цілепокладання та цілевиконання, які мають суб’єктно-об’єктну природу. Виокремлення цілепокладання та цілевиконання, цілей-цінностей та цілей-засобів доводить провідну роль суб’єктного принципу у здійсненні будь-якої антропогенної діяльності. Суб’єктний принцип цілепокладання означає, що суб’єкт наділений здатністю до мислетворення та рефлексії як єдності онтологічного та аксіологічного у виборі пріоритетів (цінностей-цілей) та врахуванні й селекції власних потреб. Осягнення цінностей-цілей лежить в основі вибору цілей-засобів, отже духовно-ціннісне начало передує активній перетворювальній силі людської дії. Тобто зміна функції цілепокладання дозволяє коригувати траєкторію розвитку.
Виокремлення функцій цілепокладання та цілевиконання у визначенні напрямів господарського розвитку дозволило обґрунтувати вибір форми господарського розвитку та типи господарської поведінки людини (інноватора, рутинера), які на відміну від існуючих базуються на поєднанні психологічних, інституціональних, когнітивних і креативних обмежень та переваг.
Методологічною основою господарської поведінки людини в умовах економіки знань може стати холістичний персоналізм як принцип, який лежить в основі амбівалентної господарської поведінки людини та ґрунтується на синтезі методології холізму (цілісності економічної системи, яка проявляється у взаємообумовленості та взаємозв’язку господарських суб’єктів та інститутів) та персоналізму (іманентної здатності особистості до креативної активності). Це дозволяє адекватно відобразити процеси формування людини господарюючої як одночасного суб’єкта економіки і суспільства, проаналізувати господарський розвиток в умовах становлення глобальної економіки знань, у якій посилюються процеси сумісно-розділеної діяльності із домінуванням індивідуальної за формою, але загальної за змістом творчо-інтелектуальної праці.
Суб’єктність людини в господарстві відбивається через її господарську діяльність, систему соціально-економічних відносин, інститутів. Людина в господарських відносинах завжди відображає конкретно-історичний час і простір свого існування. Поряд з обмеженнями суспільними нормами і правилами господарська поведінка людини визначається впливом організаційної культури, механізмом координації економічної діяльності, ідеологією, суб’єктивною обґрунтованістю дій, обізнаністю, навичками, традиціями господарювання, інституціональними змінами. Взаємозумовленість розвитку людини, суспільства і економіки, що полягає в холістичних зв’язках індивідуального та соціального, соціального і духовного, об’єкта і суб’єкта, актуалізує застосування концепції інституціональної архітектоніки для аналізу суб’єкта господарства.
Становлення глобо-системної цілісності сучасного господарського розвитку супроводжується формуванням відповідної інституціональної архітектоніки суб’єкта господарювання як ієрархічної структурно-функціональної взаємодії суб’єктів різного рівня, у якій вони взаємно доповнюють одне одного, залишаючись відносно самостійними в процесі суспільного відтворення. Інституціональна архітектоніка передбачає формування інституціонального середовища як сукупності норм, правил та санкцій поведінки суб’єктів та інституціональної структури, тобто персоналізованого та інституційного суб’єктів.
Формування економіки знань переводить господарську систему в сферу нарощення її суб’єктності. До основних ресурсів економіки знань відносять інформацію (дані, відомості), знання (як конструкція світу, ресурс, благо, багатство), новітні технології, творчість, час, співпрацю та співтворчість – саме в їх розширеному відтворенні криються джерела господарського розвитку. Однак рушійні сили сконцентровані в якостях людини, її імпліцитних знаннях, здібностях до створення нових знань, технологій, накопичення та розповсюдження інформації, комунікативності, креативності, постійного духовного та когнітивного самовдосконалення.
В економіці знань людина як суб’єкт творчої діяльності, яка виробляє і використовує основні ресурси знань, стає дійсним суб’єктом розвитку завдяки накопиченню імпліцитного знання, яке визначає багатство народів. За таких умов людина постає суб’єктом творчості, орієнтованої на виробництво самої себе, тобто постійне самотворення. Витрачений на працю час вже не може вважатися мірилом створеної вартості – найважливішими стають імпліцитні знання людини та якість координації суб’єкт-суб’єктних відносин. Зміна предмету праці із зовнішніх відносно людини об’єктів на внутрішній – її свідомість визначає магістральну тенденцію господарського розвитку. Праця в економіці знань, як і на попередніх стадіях еволюції цивілізації, лежить в основі виробництва благ та відтворення людини як суб’єкта господарського розвитку. Відмітною особливістю праці в економіці знань також є система мотивації, яка спирається, крім традиційної, на креативно-інтелектуальну активність людини.
Зростання наукових і практичних знань людства, їх швидке розповсюдження за рахунок сформованого глобального інформаційно-технологічного простору, глобалізація соціально-економічних відносин та поширення культури Постмодерну поряд із позитивним зсувом у динаміці розвитку має й негативні наслідки, зокрема, тенденції консьюмеризму, що перенаправляють активність суб’єкта у споживацтво.
Визначено основні характеристики моделі людини як суб’єкта нової економіки. До них віднесено креативність, тобто здатність до інтелектуальної, творчої діяльності, сприйняття інновацій, коли споживач має бути не менш інтелектуальним, ніж виробник, ціннісну орієнтацію особистості на партнерські стосунки в системі «природа – людина – суспільство», усвідомлення ризиків. Відхилення нормативної моделі від позитивної полягають у здібностях суб’єкта до цілепокладання та цілевиконання, комунікативності, невідповідності свідомості та духовності, розриву між егоїстичним інтересом (опортунізмом) та креативністю, між фундаментальними та актуальними цілями, подолання яких забезпечує позитивну динаміку господарського розвитку.
Соціальна сфера, що формує людський потенціал, у сучасних умовах відіграє провідну роль у забезпеченні господарського розвитку. Згідно з її запитами перетворюються і розвиваються інші сфери суспільного життя, у тому числі й економіка, відбувається їх соціалізація та гуманізація, формування суб’єкта розвитку в напрямку суспільство – економіка – людина. У цьому ланцюжку людина виступає результатом колективної соціальної творчості, а інституціональні умови забезпечують або не забезпечують перетворення суб’єктного потенціалу в ресурс господарського розвитку.
Розбудова економіки знань у вітчизняній економіці передбачає модернізацію реального сектору на новітній індустріальній основі, що забезпечується якістю суб’єкта господарського розвитку, середовищем виробництва та поширення необхідних знань, інституціональними умовами їх втілення в результати суспільного виробництва. Визначено, що на формування суб’єктного потенціалу значний вплив мають чинники глобального та внутрішнього характеру. Вибудовування глобальної інституціональної архітектоніки суб’єкта розриває цілісність суб’єкта господарювання на всіх рівнях, обмежуючи свободу прийняття рішень національним суб’єктом, уніфікуючи норми та правила поведінки фірм, домогосподарств, індивідів. Внутрішні чинники пов’язані із моделями господарської поведінки людини на ринках благ, праці, фінансів, ментальними явищами фрустрації, корупції, трудового опортунізму, консьюмеризму, аномії, культури бідності, сформованими під впливом негативізму ринкової трансформації, а також інституціональними провалами в сфері відтворення людського потенціалу та неефективністю механізмів побудови громадянського суспільства. Формування економіки знань передбачає підготовку нових національних стратегій розвитку, які ґрунтуються на активізації соціального капіталу суспільства в цілому, адекватних інститутів громадянського суспільства, пріоритеті розвитку людини та спрямованості на формування активного суб’єкта розвитку, готового взяти на себе відповідальність і вдосконалювати себе в постійно мінливих умовах та середовища виробництва, поширення та нагромадження знань, інновацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Динамика и противоречия экономического роста // Экономист. – 2001. – №12. – С. 3–10.
2. Абдеев Р. Ф. Философия индустриальной цивилизации / Р. Ф. Аб-деев. – М. : Владос, 1994. – 336 с.
3. Абишева А. К. Свобода как всеобщее основание человека / А. К. Аби-шева. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
4. Абрамов В. І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: монографія / В. І. Абрамов. – К. : КНЕУ, 2004. – 236 с.
5. Абульханова К. А. Время личности и время жизни. / К.А. Абульханова, Т. Н. Березина– СПб., 2001. – 304 с.
6. Аверьянов Л. Я. Порог социализации / Л. Я. Аверьянов. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
7. Автономов В. Модель человека в экономической науке / В. Авто-номов. – СПб. : Экономическая школа, 1998. – 231 с.
8. Автономов В. Человек в зеркале экономической теории (Очерк истории западной экономической мысли) / В. Автономов. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
9. Агг А. Мир человека как субъекта производства : критика К. Марк-сом концепции человека в буржуазной политической экономии / А. Агг [Пер. с венг. А. Т. Лесенчука ; общ. ред. М. А. Хевеши]. – М. : Прогресс, 1984. – 199 с.
10. Агеев А. Кризис – его время, пространство, действующие лица и риски // Философия хозяйства. – 2009. – №1–2. – С. 27–33.
11. Айдемиров Г. О. Постнеклассическая методология о науке и мистицизме / Г. О. Айдемиров // Философские науки. – 2012. – №2. – С. 146–153.
12. Акерлоф Дж. Animal Spirits: доверие и его мультипликаторы / Дж. Акерлоф [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
13. Акимов Н. И. Политическая экономия современного способа производства / Н. И. Акимов. В 5 кн: – Кн. 4: Экономика ради человека. – М. : ЗАО «Изд–во «Экономика», 2007. – 191 с.
14. Акимова Т. Экономика устойчивого развития: учеб. пособие / Т. Акимова, Ю. Мосейкин – М. : ЗАО «Изд–во «Экономика», 2009. – 430 с.
15. Акиндинова Н. Сколько стоят неработающие институты? / Н. Акиндинова, С. Алексашенко, А. Петроневич, М. Петроневич // Вопросы экономики. – 2011. – №8. – С.41–65.
16. Акинин А. Ф. Актуализация методологии анализа человека как субъекта постиндустриальной экономики / А. Ф. Акинин // МИТС-НАУКА: Международный научный вестник. – 2006. – №5. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
17. Аккоф Р. Планирование будущего корпорации / Р. Аккоф. – М.: Прогресс, 1985. – 327 с.
18. Александров И. Принципы институционализма в теории устойчивого развития / И. Александров, А. Половян, М. Тарасова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2011. – Вип. 39-2. – С. 54–62.
19. Алле М. Поведение рационального человека в условиях риска: критика постулатов и аксиом американской школы / М. Алле // THESIS, 1994. – Вып. 5. – С. 217–241.
20. Американская социологическая мысль: Тексты / Под В. И. Доб-ренькова – М.: Изд–во МГУ, 1994. – 496 с.
21. Анализ экономических систем: основные понятия теории хозяйственного порядка и политической экономии [Под общ. ред. А. Шюллера, Х.-Г. Крюссельберга]; [пер. с нем.] – М. : ЗАО «Экономика», 2006. – 338с.
22. Ананьин О. И. Дуглас Норт и культурная размерность экономической реальности / О. И. Ананьин, В. М. Широнин. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
23. Ананьин О. И. За «экономический империализм» без имперских амбиций, или О формах междисциплинарных взаимодействий / О. И. Ананьин // Общественные науки и современность. – 2009. – №6. – С. 130–139.
24. Ананьин О. Методология экономической науки. Современные тенденции и проблемы / О. Ананьин, М. Одинцова // Истоки. – 2000. – Вып. 4. – С. 125–141.
25. Ананьин О. И. Философия и методология экономической науки. // Философия социальных и гуманитарных наук / Под общ. ред. С. А. Лебедева. – М.: Академический проект, 2006. – С. 353–404.
26. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе / О. Антипина, В. Иноземцев // МЭМО. – 1998. – №5. – С. 48–59.
27. Антипина О. Экономическая теория счастья как направление научных исследований / О. Антипина // Вопросы экономики. – 2010. – №2. – С. 94–107.
28. Артемова Т. И. Ценностные основания политической экономиии как институциональной теории в широком смысле / Т. И. Артемова // Європейський вектор економічного розвитку: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, 2012. – Вип. 2(13). – С. 8–13.
29. Архиереев С. И. Трансакционная архитектоника / С. И. Архиереев // Экономическая теория. – 2004. – №1. – С. 69–83.
30. Архієреєв С. І. Двоїста природа соціального капіталу / С. І. Архі-єреєв, М. В. Шипілова // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2011. – Вып. 40-3. – С. 11–17.
31. Базилевич В. Д. Метафізика економіки. / В. Д. Базилевич, В. В. Іль-їн. – К. : Знання, 2007. – 718 с.
32. Байнев В. Ф. Неоиндустриализация и нравственное измерение экономики – ключевые факторы глобальной конкурентоспособности союзного государства Беларуси и России / В. Ф. Байнев // Теоретическая экономика. – 2012. – №5. – С. 84–93.
33. Балацкий Е. В. Ментальные контуры, стратификация общества и цивилизационные волны / Е. В. Балацкий // Вестник РАН. – 2008. – Т. 78. – №8. – С. 712–725.
34. Балацкий Е. В. Рынок витальных ресурсов: новый взгляд на экономику – [Электронный ресурс] / Е. В. Балацкий. – Режим доступа: .
35. Балацкий Е. В. Экономическая теория эволюции личности / Е. В. Балацкий // Человек. – 2009. – №5. – С. 38–49.
36. Балацкий Е. В. Когнитивно-институциональный синтез Д. Норта / Е. В. Балацкий // ОНС. – 2011. - № 5. – С. 154-166.
37. Барышева А. В. Экономика знаний: новая парадигма научного познания – [Электронный ресурс] / А.В. Барышева. – Режим доступа: .
38. Бауман З. Глобализация: последствия для человека и общества. / З. Бауман. – М.: «Весь мир», 2004 – 451 с.
39. Бебело А. Соціалізація і гуманізація економічних відносин. / А. Бебело, С. Бебело, А. Коровський – К.: КНЕУ, 2007. – 240 с.
40. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
41. Бек У. Собственная жизнь в развязном мире: индивидуализация, глобализация и політика [Электронный ресурс ] / У. Бек. – Режим доступа: .
42. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Г. С. Беккер [Текст]: [пер. с англ.].– М.: ГУ ВШЭ. 2003.– 672 с.
43. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение / Г. Беккер // THESIS. – 1993. – Вып. 1. – С. 25–40.
44. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт соци-ального прогнозирования. / Д. Белл. – М.: Academi, 2004. – 421 с.
45. Бендасюк О. О. Людський капітал як основний фактор економічного розвитку / О. О. Бендасюк // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011 – №2. – С. 10–15.
46. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. / И. Бентам. – М., 1998. – 416 с.
47. Бервено О. В. Социальная экономика и социальное государство: актуальность необходимости создания в Украине. / О. В. Бервено // Социальная экономика. – 2007. – №3–4. – С. 54–61.
48. Білоус В. С. Синергетика та самоорганізація в економічній діяльності: Навч. посібн. / С. Білоус. – К. : КНЕУ, 2007. – 376 с.
49. Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Підприємство як мікроцивілізація: монографія / С. Л. Благодєтєлєва-Вовк. – Черкаси: Брама-Україна, 2012. – 402 с.
50. Близнюк В. В. Людський капітал як фактор економічного розвитку (еволюція методологічних підходів та сучасність) / В. В. Близнюк // Економіка і прогнозування. – 2005. – №2. – С. 64–78.
51. Бобков В. Удручающие социальные результаты двадцатилетней капиталистической трансформации России / В. Бобков // Российский экономический журнал. – 2012. – №2. – С. 10–28.
52. Богданов А. А. Тектология (всеобщая организационная наука) / А. А. Богданов – М. : Финансы, 2003. – 560 с.
53. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структура / Ж. Бодрийяр. – М.: Республика; Культурная революция, 2006. – 269 с.
54. Боенко Н. И. Экономические ценности как фактор социального здоровья общества [Электронный ресурс ] / Н. И. Боенко // Проблемы современной экономики. – 2005. – №3(15). – Режим доступа: .
55. Болдырев И. А. Экономическая методология сегодня: краткий обзор основных направлений / И. А. Болдырев // Журнал Новой Экономической Ассоциации. – 2011. – №9. – С. 47–70.
56. Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / главн. науч. ред. и сост. С. Ю. Солодовников. – Минск: МФЦП, 2002. – 1008 с.
57. Бородина Е. Н. Человеческий капитал как основной источник экономического роста / Е. Н. Бородина // Экономика Украины. – 2003. – №7. – С. 48–53.
58. Брагинский С. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления / С. Брагинский, Я. Певзнер. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
59. Броницкая В. В. Идеал социальной справедливости в системе ноосферного развития / В. В. Броницкая // Социальная экономика. – 2011. – №2. – С. 111–126.
60. Броницкая В. В. Хозяйственная деятельность как путь само-осуществления личности. / В. В. Броницкая. // Социальная экономика. – 2008. – №1–2. – С. 105–109.
61. Броницкая В. Счастье как критерий состояния духовного производства, критерий, цель социально-экономического развития. / В. Броницкая // Социальная экономика. – 2010. – №3. – С. 219–228.
62. Броницький О. М. Господарська культура як фактор сучасного суспільного відтворення: монографія / О. М. Броницький, В. В. Бро-ницька. – Полтава: Скайтек, 2009. – 165 с.
63. Бруннер К. Представления о человеке и концепция социума: два подхода к пониманию общества / К. Бруннер // THESIS. – 1993. – Вып. 3. – С. 51–72.
64. Буайе Р. К созданию институциональной политической экономии / Р. Буайе, Э. Бруссо, А. Кайе, О. Фавро // Экономическая социология. – 2008. – Т. 9. №3. – С. 17–24.
65. Бузгалин А. Кризис – 2008: виртуальный фиктивный капитал и альтернативы его безконтрольному развитию / А. Бузгалин, А. Колганов //Социальная экономика. – 2009. – №2. – С. 42–48.
66. Бузгалин А. Марксистская философия истории экономический детерминизм (надо ли доповнять марксизм цивилизационным подходом) / А. Бузгалин // Социальная экономика. – 2009. – №2. – С. 35–55.
67. Бузгалин А. Открытость политэкономии и империализм mainstrieam’a: economics как прошлое: пленарный доклад Первый международный политэкономический конгресс стран СНГ и Балтии (16–17 апреля 2012, г. Москва) / А. Бузгалин, А. Колганов // Горизонты экономики. – 2012. – №2. – С. 3–21.
68. Бузгалин А. Человек в экономике ХХI века: пределы капитала / А. Бузгалин, А. Колганов // Социальная экономика. – 2010. – №3. – С. 37–56.
69. Бузский М. Субъектная основа бытия и регулирования общества. / М. Бузский. – Волгоград: Из–во ВолГУ, 2002. – 248 с.
70. Булгаков С. Философия хозяйства // С. Булгаков. Розмисли. Творча спадщина у контексті ХХІ століття / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 816 с.
71. Булгалина С. Н. Экономические субъекты: природа, структура, направление трансформации: Дис. … д-ра экон. наук : 08.00.01. / С. Н. Булгалина. – Москва, 2003. – 330 с.
72. Быконя С. Ф. Интерпретативный институционализм: парадигма, онтология, этистемология / С. Ф. Быконя // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2011. – Вып. 40-1. – С. 58–64.
73. Вайзе П. Homo eсonomicus и Homo sociologicus: монстры социальных наук / П. Вайзе // THESIS. – 1993. – Вып. 3. – С. 115–131.
74. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / И. Валлерстайн. – СПб. : Университетская книга, 2001. – 416 с.
75. Васильчук Ю. А. Социальное развитие человека в ХХ веке / Ю. А. Васильчук // ОНС. – 2001. – №1. – С. 5–26.
76. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М.: Прогресс, 1990. – 809 с.
77. Веблен Т. Теория праздного класа / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1983. – 586 с.
78. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
79. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вер-надский. – М. : Наука, 1988. – 522 с.
80. Веряскина В. П. Блеск и нищета «Homo economicus»: теоретическая модель и ее онтологический статус / В. П. Веряскина // Философские науки. – 2009. – №2. – С. 9–27.
81. Википедия словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
82. Вовканич С. Соціогуманістичний контекст наукомісткої економіки інноваційного суспільства / С. Вовканич // Економіка України. – 2005. – №3. – С. 42–49.
83. Воейков М. И. Политическая экономия как самосознание буржуазного общества / М. И. Воейков: пленарный доклад Первый международный политэкономический конгресс стран СНГ и Балтии (16 – 17 апреля, г. Москва) // Горизонты экономики. – 2012. – №2. – С. 23–38.
84. Волкова В. Теория систем / В. Волкова, А. Денисов. – М. : Высш. шк., 2006. – 511 с.
85. Вольчик В. В. Неявное знание, экономическая координация и институты / В. В. Вольчик // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2011. – Вып. 40-2. – С. 136 – 141.
86. Вольчик В. В. Проблема доверия и институциональные ин-новации / В. В. Вольчик // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2012. – Вып. 41. – С. 89–96.
87. Выжлецов Г. П. Проблема ценности в современной аксиологии и экономике [Электронный ресурс] / Г. П. Выжлецов // Проблемы современной экономики. – 2005. – №3 (15). – Режим доступа: .
88. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи: монографія / А. Гальчинський. – Київ: «Либідь», 2006. – 310 с.
89. Гальчинський А. Економічна методологія. Логіка оновлення: Курс лекцій / А. Гальчинський. – К. : «Адеф-Україна», 2010. – 572 с.
90. Гальчинський А. Економічний розвиток: методологія оновленої парадигми / А. Гальчинський // Економіка України. – 2012. – №5. – С. 4–17.
91. Гальчинський А. Ренесанс методологічного індивідуалізму. / А. Гальчинський // Економічна теорія. – 2008. – №2. – С. 3–21.
92. Гареев Т. Р. Институты и экономическое развитие на субрегиональном (мезо-) уровне / Т. Р. Гареев // ОНС. – 2010. – №5. – С. 45–58.
93. Геец В. Характер переходных процессов к экономике знаний / В. Геец // Экономика Украины. – 2004. – №5. – С. 4–13.
94. Геец В. Характер переходных процессов к экономике знаний / В. Геец // Экономика Украины. – 2004. – №4. – С. 5–14.
95. Геєць В. М. Розвиток соціального капіталу – найбільше багатство у світі [Електронний ресурс] / В. М. Геєць // Економічна теорія. – 2005. – №2. – Режим доступу: .
96. Геєць В. М. Економіка та суспільство: непізнані грані взаємовпливу (роздуми над прочитаним) / В. М. Геєць, А.А. Гриценко // Економіка України. – 2012. – №3. – С. 4–24.
97. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / В. М. Геєць. – К. : НАНУ, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», 2009. – 864 с.
98. Генкин Б. М. Введение в метаэкономику и основания экономических наук / Б. М. Генкин. – М. : Изд–во НОРМА, 2002. – 384 с.
99. Глазьев С. Как построить новую экономику? / С. Глазьев. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
100. Глазьев С. Ю. Новый технологический уклад в современной мировой экономике / С. Ю. Глазьев // Международная экономика. – 2010. – №5. – С. 5–27.
101. Глобальная экологическая перспектива – 3. – М. : ИНтерДиалект+, 2004. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
102. Гнедовский В. Современные проблемы развития постиндустриального общества в городах США и Европы / В. Гне-довский. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : .
103. Говорова А. Счастье все-таки не зависит от богатства / А. Го-ворова. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
104. Голицин Г. Социальная и культурная динамика: долговременные тенденции (информационный подход) / Г. Голицин, В. Петров. – М. : КомКнига, 2005. – 272 с.
105. Горц А. Нематериальное. Знание, стоимость и капитал / А. Горц [Пер. М. М. Сокольской] / научный ред. М. А. Маяцкий – М.: Изд. дом ГУ-ВШЭ, 2010. – 208 c.
106. Гребнев Л. От «человека в экономике» к «экономике в человеке»? / Л. Гребнев. // Вопросы экономики. – 2008. – №11. – С. 43–58.
107. Григорян Г. М. Историческая тенденция капитализма (политэкономический аспект) : монография / Г. М. Григорян. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2008. – 240 с.
108. Грималюк А. В. Методологический персонализм как принцип исследования современного экономического развития / А. В. Гри-малюк // Социальная экономика. – 2007. – №1–2. – С. 41–52.
109. Грималюк А. В. Деятельность и выбор / А. В. Грималюк // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. Економіка, політологія, історія. – 2009. – №13 (91). – С. 45–53.
110. Гринберг Р. Экономическая социодинамика: политэкономический взгляд / Р. Гринберг, А. Рубинштейн : пленарный доклад Первый международный политэкономический конгресс стран СНГ и Балтии (16-17 апреля, г. Москва) // Горизонты экономики. – 2012. – №2. – С. 39–44.
111. Гриценко А. А. Совместно-разделенные отношения: труд, собственность, власть / А. А. Гриценко // Экономика Украины. – 2003. – №3. – С. 50–58.
112. Гриценко А. А. Институциональная архитектоника: предмет, основные законы, методология / А. А. Гриценко // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – Донецк : ДонНТУ, 2006. – Вып. 103-1. – С. 31–37.
113. Гриценко А. А. Капитализация и социализация в ретростпективе и перспективе / А. А. Гриценко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2009. – Вип. 15. – С. 191–195.
114. Гриценко А. А. Фундаментальные и актуальные основания обновления классической политической экономии / А. А. Гриценко : пленарный доклад Первый международный политэкономический конгресс стран СНГ и Балтии (16-17 апреля, г. Москва) // Горизонты экономики. – 2012. – №2. – С. 45–57.
115. Гришин И. Человеческое развитие: количественное измерение и процессы в мировой системе // И. Гришин / Мировая экономика и международные отношения. – 2010. – №7. – С. 102–104.
116. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки : монографія / О. А. Грішнова. – К. : Знання, 2001. – 254 с.
117. Грузков И. В. Воспроизводство человеческого капитала: философско-экономический анализ: монография / Под ред. проф. Л. Л. Редько. – Ставрополь: Изд–во СГПИ, 2010. – 180 с.
118. Гуриев С. Что такое сегодня современная экономическая наука? / С. Гуриев. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
119. Дагаев А. А. Экономика знаний в информационном обществе / А. А. Дагаев // Информационное общество. – 2008. – Вып. 5–6. – С. 40–42.
120. Делез Ж. Различие и повторение [Электронный ресурс] / Ж. Делез: [Пер. с фр. Н. Б. Маньковской]. – СПб. : ТОО ТК «Петрополис», 1998. – 384с. –– Режим доступа: .
121. Делягин М. Мировой кризис: Общая Теория Глобализации :: монография / М. Делягин. – М. : ИНФРА–М, 2003. – 768 с.
122. Дементьев В. В. Власть: экономический анализ. Основы экономической теории власти: монография / В. В. Дементьев. – Донецк : Каштан, 2003. – 200 с.
123. Дементьев В. В. Институциональная теория в Украине: направления исследований, особенности, перспективы [Электронный ресурс] / В. В. Дементьев. – Режим доступа: .
124. Дементьев В. В. Что мы исследуем, когда исследуем институты? / В.В. Дементьев // Экономическая теория. – 2009. – №3. – С.75–92.
125. Диденко Н. Экономика развития: учебн. пособ. / Н. Диденко. – СПб. : СПбГПУ, 2007. – 55 с.
126. Добрынин А. И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А. И. Добрынин, С. А. Дятлов, Е. Д. Цыренова. – СПб., 1999. – 312 с.
127. Довбенко М. В. Современные экономические теории в трудах нобелиантов / М. В. Довбенко, Ю. И. Осик. – Издательство «Академия Естествознания», 2011. – 204 с.
128. Довбенко М. Теория перспектив / М. Довбенко // Экономика Украины. – 2004. – №6 (511). – С. 87–91.
129. Доклад о человеческом развитии 2011 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .
130. Долгин А. Манифест новой экономики. Вторая невидимая рука рынка / А. Долгин. – М. : «АСТ», 2010. – 256 с.
131. Долгин А. Экономические показатели важны лишь постольку, поскольку делают людей счастливее / А. Долгин // Независимая газета. – 2009. – 28 мая. – С. 3.
132. Друкер П. Эффективное управление / П. Друкер. Пер. с англ. М. Котельниковой. – М.: Астрель, 2004. – 284 с.
133. Дубянская Г. Императивы развития в первой половине ХХІ века: экономика, основанная на знаниях и инновациях: кон-цептуально-теоретические основы / Г. Дубянская. – М. : МАКС Пресс, 2009. – 296с.
134. Дудник С. Накопление образования в системе воспроизводства человека / С. Дудник, Н. Пруель // Вестник МГТУ. – 2007. – Т. 10. – №3. – С. 375–381.
135. Дымина Е. Мир ценностей и проблема осмысления действительности. [Электронный ресурс] / Е. Дымина. – Режим доступа:
136. Дэвид П. А. Экономические основы общества знаний / П. А. Дэ-вид, Д. Форэ // Экономический вестник Ростовского государ-ственного университета. – 2003. – Т. 1. – №1. – С. 29–55.
137. Евстигнеева Л. Ментальность как экономическая категория / Л. Евстигнеева, Р. Евстигнеев // ОНС. – 2011. – №4. – С. 84–95.
138. Евстигнеева Л. Экономический рост: либеральная альтернатива: монография / Л. Евстигнеева, Р. Евстигнеев. – М. : РАН ИМЭПИ, 2005. – 466 с.
139. Евстигнеева Л. П. Методологические основы экономической синергетики (научный доклад) / Л. П. Евстигнеева, Р. Н. Евстигнеев. – М.: ИЭ РАН, 2007. – 64 с.
140. Егорова А. А. Особенности формирования инновационной эко-номики [Электронный ресурс] / А. А. Егорова. – Режим доступа: .
141. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАНУ В. М. Гейця. – К. : Ін-т екон. і прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
142. Економічні та гуманітарні напрями розвитку соціальної інфраструктури : монографія [В. М. Новіков, Н. М. Деєва, Г. А. Дмитренко та інші] /За ред. д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України В. М. Новікова. – Київ : Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, 2011. – 511 с.
143. Ельмеев В. Я. Человек как ценность: философский и экономический аспекты (доклад) [Электронный ресурс] / В. Я.Ельмеев // Проблемы современной экономики. – 2005. – №3 (15). – Режим доступа: .
144. Ельмеев В. Я. Воспроизводство общества и человека / В. Я. Ель-меев. – М., 1988. – 398 с.
145. Емельянов Р. Принцип собственности в экономическом социуме / Р. Емельянов // Экономическая теория в ХХІ веке – 5(12): Национальная экономика и социум / под ред. Ю. Осипов, В. Сизова, Е. Зотова. – М. : Магистр, 2007. – С. 258–271.
146. Ерзнкян Б. Человек институциональный, или эволюция концепции / Б. Ерзнкян // Вестник университета. Серия: «Институциональная экономика. – 2000. – №1. – С. 28–44.
147. Ерзнкян Б. Этот «дырявый» мир неоклассики, или место институционализма в экономической науке / Б. Ерзнкян // Россия: тенденции и перспективы развития. – М. : ЦЭМИ РАН, 2003. – 149 с.
148. Ерохина Е. Развитие национальной экономики: системно-самоорганизационный подход : монография / Е. Ерохина. – Томск: Изд–во Томского университета, 1999. – 160 с.
149. Ещенко П. С. Новая парадигма развития экономики – настоятельное веление нашего времени / П. С. Ещенко, А. Г. Арсеенко // Економіка і прогнозування. – 2011. – №1. – С. 28–47.
150. Єщенко П.С. Догми і реалії «нової економіки» / П.С. Єщенко // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2011. – Вип. 24. – С. 13–22.
151. Єщенко П. С. Подолання ринкового романтизму і фундамен-талізму – економічний імператив сучасності / П. С.Єщенко, А. Г. Арсеєнко // Економіка і прогнозування. – 2010. – №2. – С. 7–25.
152. Ещенко П. С. Куда движется глобальная экономика в ХХІ веке? : монография / П. С. Ещенко, А. Г. Арсеенко. – К. : Знання України, 2012. – 479 с.
153. Задорожная О. Г. Человек в экономике знаний: монография / О. Г. Задорожная. – Полтава: Скайтек, 2008. – 65 с.
154. Задорожний Г. В. Інтелектуальне підприємництво у економіці знань: монографія / Г. В. Задорожний, О. В. Хомин. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – 171 с.
155. Задорожний Г. В. Людська діяльність: зміст і трансформація структури у сучасному господарському розвитку: монографія / Г. В. Задорожний, І. В. Колупаєва. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. – 158 с.
156. Задорожный Г. В. Иначе возможное как со-творчество человечности (размышления о главном в связи с кризисом экономической науки: монография / Г. В. Задорожный. – Полтава: Скайтек, 2011. – 259 с.
157. Задорожный Г. В. Экономикс или социальная экономия? (размышление политэконома о постнеклассической экономической науке) / Г. В. Задорожный. – Полтава: Скайтек, 2009. – 100 с.
158. Задоя А. О. «Нова індустріалізація» в стратегії випереджаючого переслідування / А. О. Задоя // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2012. – Вип. 27. – Ч. 1. – С. 21–29.
159. Згуровский М. Путь к информационному обществу – от Женевы до Туниса [Электронный ресурс] / М. Згуровский // Зеркало недели. – 2005. – №34 от 03 сентября. – Режим доступа: .
160. Зурабян М. Модель «экономического человека» в неоклассической и неоинституциональной теории: сравнительная характеристика / М. Зурабян // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2006. – Сер. 5. Вып. 2. – С. 167–170.
161. Зутлер И. А. Вероятностные предпочтения в кумулятивной теории проспектов (перспектив) : доклад на Общемосковском семинаре [Электронный ресурс] / И. А. Зутлер. – Режим доступа: .
162. Ильин В. И. Общество потребления: теоретическая модель и российская реальность [Электронный ресурс] / В. И. Ильин. – Режим доступа: .
163. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества [Элек