Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню: теорія та практика реалізації :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .........................................................................................................................3

Розділ 1. Контроль як функція органів державної податкової служби України..11
1.1. Поняття, властивості державного контролю та його види. Фінансовий, податковий і контроль органів державної податкової служби України як різновиди державного контролю............................................................................. 11
1.2 Генезис контролю органів державної податкової служби України у вітчизняній правовій науці та законодавстві..........................................................32
1.3 Специфіка контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню....................................48

Розділ 2. Організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню..............................................................................................................58
2.1. Підприємницька діяльність, яка підлягає ліцензуванню, як об’єкт контролю органів державної податкової служби України .....................................................58
2.2. Принципи, мета, завдання, функції та гарантії контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню .............................................................................................................92
2.3. Методи і методика контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню..............................114

Розділ 3. Основні напрямки розвитку та вдосконалення контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню .......................................................................................... .140

ВИСНОВКИ.............................................................................................................160

Список використаних джерел.............................................................................. ..174

Додатки …................................................................................................................199

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що Україна будує правову державу, запроваджує інститути ринкової економіки, йде по шляху створення якісно нового суспільства, орієнтованого на пріоритет загальнолюдських цінностей, визнання особи найвищою соціальною цінністю держави, модифікації функціонального призначення державних органів, запровадження, так званих, “партнерських” взаємовідносин особи і державних органів, що набуває особливого значення у світлі інтеграції нашої держави до Європейської спільноти.
Серед державних органів завжди посідали чинне місце й зберігають його і надалі органи державної податкової служби, реформування організаційно-правової структури та функціонального призначення яких є актуальним завданням органів законодавчої та виконавчої влади в сучасних умовах соціально-економічних, політичних перетворень у нашій державі. Україна зацікавлена у тому, щоб вищезазначені органи і структурно, і функціонально були здатні оптимально і ефективно реалізовувати функції держави. І, перш за все, це стосується найпоширенішої, найпріоритетнішої функції органів державної податкової служби України – контролю. У світлі докорінного оновлення господарського законодавства України, і насамперед тієї його частини, яка визначає засади регулювання підприємницької діяльності, як складової господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, контроль вищезазначених державних органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, модифікується, змінюються всі елементи його механізму, а це актуалізує відповідні наукові дослідження з тим, щоб отримані результати використати у процесі формування вітчизняного перспективного (у вигляді кодифікованого акту) податкового законодавства, яке на сьогоднішній день є досить розгалуженим, складним, суперечливим, і нагальна потреба прийняття якого вже назріла. Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, набуває на сьогоднішній день специфічних властивостей, займає самостійне місце у їх загальній контрольній діяльності і вимагає досконалого нормативного (при узгодженні змісту господарського та податкового законодавства) підґрунтя, сформувати яке можна на підставі результатів фундаментальних комплексних наукових досліджень.
У процесі виконання дисертації було використане чинне, раніше діюче законодавство України та зарубіжних країн (зокрема податкове законодавство Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Бєларусь, Республіки Казахстан), перспективне законодавство (проекти Податкового кодексу України у всіх редакціях, проект Закону України “Про податковий контроль”), наукові праці з філософії права, теорії держави та права, теорії управління, адміністративного, фінансового, податкового, господарського права, юридична публіцистика. Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, Г.В.Атаманчука, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Д.А.Бекерської, В.Т.Білоуса, Л.Р.Біли, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, В.М.Гаращука, З.С.Гладуна, І.П.Голосніченка, Л.К.Воронової, С.Т.Гончарука, В.Р. Жвалюка, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, С.М.Клімової, Л.В.Коваля, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.В.Кузьменко, М.П.Кучерявенка, С.В. Медведчука, П.В.Мельника, Н.В.Нечай, Н.Р.Нижник, В.П.Пєткова, О.П.Полінця, В.І.Полюховича, В.М. Поповича, Л.А.Савченко, А.О.Селіванова, М.М.Тищенка, В.О.Шамрая, В.К.Шкарупи і ряд інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Під час написання роботи були проаналізовані та використані також праці відомих вчених-практиків М.Я.Азарова, Ю.О.Єханурова, Ю.Ф.Кравченка, В.М.Москаленко, Ф.О.Ярошенка та інших. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про діяльність Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області за останні роки. Використано також особистий досвід роботи дисертанта у податкових органах.
В опублікованих роботах містяться оригінальні гіпотези, цікаві ідеї та пропозиції щодо вдосконалення контролю органів державної податкової служби України, які були враховані автором даного дослідження. Разом із тим необхідно вказати на відсутність комплексних досліджень питань контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, що теж зумовлює актуальність роботи.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького державного університету на 2003-2007 р.р., спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048). Крім того робота виконана в контексті заходів з реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/ 98 та Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 599/2000. Цей напрямок дослідження знайшов підтвердження і в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000.
Мета дослідження – на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел, в тому числі й перспективного законодавства, визначити поняття, властивості, організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, його генезис у правовій науці та законодавстві, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування.
Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:
- аналіз положень сучасної правової доктрини щодо визначення, потенціалу державного, фінансового, податкового контролю, співвідношення їх із суміжними правовими поняттями, визначення особливостей контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, визначення його ролі і місця в контрольній діяльності зазначених державних органів;
- аналіз генезису контролю органів державної податкової служби України взагалі і за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню зокрема, у правовій науці та законодавстві;
- системний аналіз механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;
- визначення основних особливостей підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, як об’єкту контролю органів державної податкової служби України;
- узагальнення зарубіжного досвіду наукового дослідження та нормативного регулювання контролю податкових органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;
- визначення основних перспектив розвитку контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;
- розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.
Об’єкт дослідження – сукупність суспільних відносин у сфері контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.
Предмет дослідження – організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню; чинне законодавство та система наукових поглядів і розробок стосовно оптимізації контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.
Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий, експертних оцінок тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історико-правовий метод передбачає вивчення контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, у його розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, розділ 3), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні суб’єктів відповідного контролю як певної структури (підрозділ 1.3), логіко-семантичний для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Істотного значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє відмежувати контроль органів державної податкової служби України від суміжних правових понять, виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду нормативної регламентації та практичного здійснення контролю відповідних державних органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню (розділ 3), соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, розділ 3). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкту, його певною мірою комплексний характер передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), поєднання критичного і раціонального (1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), порівняльно-ретроспективного (1.2), єдності логічного та системного підходу.
Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню організаційно-правового механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, в сукупності всіх його елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим питанням контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню. Дане дослідження обґрунтовує низку наукових положень та висновків, нових у теоретичному та практичному аспектах, кінцеві результати якого виносяться на захист. Наукова новизна полягає у таких результатах:
- уперше – визначено поняття, властивості, мету, завдання, функції, гарантії, комплексний характер об’єкту контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню; визначено особливість, місце і роль цього різновиду контролю в системі податкового контролю;
- проаналізовано генезис контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, що підлягає ліцензуванню, у вітчизняній правовій науці та законодавстві, виділено певні етапи та їх специфіку;
- обґрунтовано концепцію переходу до спрощеної моделі взаємовідносин між органами державної податкової служби України та суб’єктами підприємницької діяльності, діяльність яких підлягає ліцензуванню, при здійсненні контролю;
- систематизовано зарубіжний досвід (Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Республіки Молдова та Республіки Казахстан) нормативного регулювання контролю податкових органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, визначено конкретні напрямки його запозичення;
- окреслено тенденції подальшого розвитку контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, його наукового дослідження та нормативної фіксації;
- удосконалено – питання співвідношення контролю органів державної податкової служби України із суміжними правовими поняттями;
- класифікаційний розподіл контролю органів державної податкової служби України і взагалі податкового контролю на різновиди;
- дістало подальшого розвитку визначення та класифікація методів контролю органів державної податкової служби України.
Практичне значення одержаних результатів дослідження може вимірюватися одразу за кількома параметрами: у науково-дослідній діяльності – результати дисертаційного дослідження поглиблюють існуючі уявлення про контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, і можуть бути використані для подальших наукових досліджень; у правотворчій та правозастосовчій діяльності запропоновані в дисертаційній роботі рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, розробки перспективного законодавства (при обговоренні та прийнятті спочатку окремого законодавчого акту про контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, а пізніше і проекту Податкового кодексу України), а також оптимізації практичної роботи органів державної податкової служби України; у навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України”, “Податкове право України”, враховані при підготовці навчально-методичної літератури, статей, тез та наукових повідомлень.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького державного університету (акт впровадження від 30.06.2004 року), Національної академії державної податкової служби України (акт впровадження від 12.05.2004 року). Результати дослідження впроваджено у діяльність Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (акт впровадження від 07.04.2004 року). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на п’яти науково-практичних та наукових конференціях: науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Науковий потенціал майбутньої України на шляху до Європейської інтеграції” (Академія митної служби України, м.Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Національна академія ДПС України, м. Ірпінь, 16 квітня 2004 року), V Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (Національна академія ДПС України, м.Ірпінь, 13-14 травня 2004 року).
Публікації. Основні висновки авторських досліджень знайшли відображення у шести опублікованих наукових статтях та тезах доповідей на наукових конференціях, чотири з яких надруковані у юридичних фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 198 сторінок, з них список використаних джерел - 26 сторінок. Список використаних джерел складається із 298 найменувань. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи результати проведеного дослідження, слід зазначити, що контроль органів державної податкової служби України є різновидом державного контролю, завдяки чому йому притаманні всі ознаки останнього: він є складовою частиною державної діяльності, проявом її функцій, складовою соціального контролю, спеціальні уповноважені державою суб’єкти здійснення, економічний характер, постійна основа, державно-владна природа, активний характер тощо. Оскільки він здійснюється у сфері фінансової діяльності, а точніше його складової – оподаткування (що визначає його завдання, мету, функції, завдання, зміст) й спеціально уповноваженими державними органами – органами державної податкової служби України, його слід вважати видом фінансового, податкового контролю.
Контроль органів державної податкової служби України пройшов певний період свого розвитку як у вітчизняній правовій науці, так і у законодавстві. Безперечно генезис його не відрізнявся стабільністю, що і дало змогу виділити кілька етапів розвитку із певної специфікою кожного із них. На доктринальному рівні увага вчених-юристів протягом досить тривалого часу приділялася переважно вивченню методів та методики контролю податкових органів, останнім часом, щоправда, організаційно-правовій структурі податкових органів і у поєднанні із нею функціональному призначенню. Поступово в Україні сформувалося навіть кілька наукових шкіл, представники яких займаються дослідженням проблемних питань податкового права взагалі, і контролю податкових органів зокрема, що позитивно впливає на деталізацію наукових досліджень, дає можливість для поглибленого вивчення потенціалу контролю податкових органів.
Генезис нормативної регламентації контролю податкових органів в Україні також характеризується стадійністю (можна виділити навіть три періоди: 1990 - 1996 р.р., 1996 – 1999 р.р., 1999 р. – до цього часу), починаючи від закріплення його в системі функцій податкових органів в нормативно-правовому акті законодавчого характеру, трансформації змісту та призначення разом із модифікацією організаційної структури зазначених органів і детального регулювання процесуального режиму на рівні численних підзаконних нормативно-правових актів, до розробки перспективного законодавства із виділенням його як самостійного правового інституту і зосередження його засад спочатку в єдиному законодавчому актів, а пізніше – складовій єдиного кодифікованого акту.
Останнім часом у контексті соціально-економічних, політичних перетворень у нашій державі, переосмислення призначення державних органів, серед яких чинне місце посідають органи державної податкової служби України, запровадження нової моделі партнерських взаємовідносин між суб’єктами податкових правовідносин, намітилася тенденція до спеціалізації контролю органів державної податкової служби України за його напрямками, а відповідно і виділення його видів.
Чинне місце серед останніх посідає контроль органів державної податкової служби за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, роль і значення кого набувають особливого значення у світлі докорінного оновлення нормативних засад господарської, і її складової частини – підприємницької діяльності. Його особливість обумовлена, насамперед, об’єктом, на який спрямовуються контрольні повноваження органів державної податкової служби України, який має комплексний, поліструктурний характер і включає кілька складових – діяльність, яка підлягає нормативній регламентації щодо правильності, повноти нарахування та своєчасності і повноти сплати податкових платежів, а також підприємницька діяльність, як вид господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Тобто, увага посадових осіб органів державної податкової служби України зосереджується під час здійснення відповідного різновиду контролю на дотриманні суб’єктами підприємницької діяльності податкового і ліцензійного законодавства. Контроль зорієнтований на чітко визначене коло суб’єктів правовідносин, тобто лише тих, які займаються підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, адже не будь-яка діяльність взагалі і підприємницька зокрема в Україні, підлягає відповідній процедурі. Специфікою контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, є й комплексне правове підґрунтя, яке поєднує податкове, адміністративне законодавство та законодавство про ліцензуванню підприємницької діяльності, що істотно ускладнює його практичну реалізацію. Це вимагає здійснення систематизації правового базису контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, спочатку у вигляді окремого законодавчого акту, а пізніше – окремої складової частини (розділу, глави) кодифікованого акту – Податкового кодексу України. Окрім того не слід забувати і про розпорошеність джерел інформації, яка необхідна для проведення відповідного контрою. Оскільки для здійснення контролю з боку органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, потрібні данні не тільки про дотримання суб’єктами правовідносин податкового законодавства, а й вимог ліцензування, відповідно обсяг інформації та кількість джерел, з яких вони отримуються, суттєво збільшується і за обсягом і за змістом.
Отже, контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, характеризується наявністю, поряд із загальними рисами, притаманними державному контролю та всім його різновидам, й цілим спектром специфічних властивостей, що дозволяє говорити про нього як про самостійний різновид контролю органів державної податкової служби України. У контексті спеціалізації доктринального дослідження контролю з боку органів державної податкової служби України за певними напрямками та активної розробки перспективного законодавства доцільним вбачається надання офіційного статусу відповідному різновиду контролю і у аспекті використання правової термінології (“контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню”) і закріплення його визначення як “діяльність посадових осіб органів державної податкової служби України, зорієнтованої на встановлення відповідності підприємницької діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, вимогам правильності, повноти нарахування, своєчасності і повноти сплати ними загальнообов’язкових податкових платежів, а також дотримання правил зайняття підприємницькою діяльністю й процедури ліцензування”.
Щодо загального об’єкту контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню вважаємо доцільним визначити його, як самостійну, ініціативну, систематичну, професійну, ризикову та спрямовану на отримання економічних, соціальних результатів та прибутку господарську діяльність, яка обмежується державою шляхом встановлення вимог щодо необхідності отримання спеціального дозволу (ліцензії) у встановленому законодавством порядку з метою захисту публічного інтересу. Безпосереднім об’єктом буде саме фінасово-господарський аспект такої діяльності, регламентований нормами податкового та господарського, а саме підприємницького та ліцензійного законодавства, її відповідність встановленим нормам.
В свою чергу предметом досліджуваного контролю може бути: сукупність документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (грошові документи; бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, інші документи незалежно від способу подання інформації (зокрема комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, що сплачуються суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; сукупність документів, пов'язаних з розрахунками за товари (послуги) та їх обліком (розрахункові книжки, книги обліку розрахункових операцій, прибуткові та видаткові касові ордери, касові книги, інші документи, підтверджуючі факт розрахунку); показники реєстратору розрахункових операцій, що застосовується для розрахунків за готівку із споживачами; свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; марки акцизного збору тощо.
Враховуючи особливий характер підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, який знаходить свій прояв у тому, що така діяльність зачіпає суттєві державні та суспільні інтереси або (за певних умов) може отримати кримінальний напрям можливо стверджувати про її особливе місце серед об’єктів контролю органів державної податкової служби України, що в цілому зумовлює специфічність організаційно-правого механізму забезпечення контрольної функції державної податкової служби України у зазначеній сфері, а саме принципи, мету, завдання, функції, гарантії, методи та методику здійснення останньої.
Під принципом контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню слід розуміти вихідну, керівну, основну ідею, що концентрує у собі досягнення науки та практики, виражає соціальні інтереси, виконує функцію загальнонормативного орієнтира здійснення контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницької діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, спрямована на вдосконалення та ефективність такої діяльності. До таких принципів належать: 1)законність; 2) об’єктивність; 3) гласність; 4) доцільність та цілеспрямованість; 5) поєднання плановості та систематичності; 6) економічності; 7) оперативності; 6) компетентність та професійність; 7) збалансованість публічних та приватних інтересів.
Спираючись на проаналізовані теоретичні конструкції щодо мети контрольної діяльності та відповідні законодавчі положення, а також враховуючи специфіку контролю органів державної податкової служби України у сфері підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, вважаємо за доцільне визначити стратегічну мету такого контролю як соціально детермінований у сфері публічного інтересу, науково обґрунтований результат, на досягнення якого спрямовується процес контрольної діяльності органів державної податкової служби України, а саме - забезпечення дотримання всіма суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню податкового законодавства та встановленого порядку зайняття такою діяльністю.
Мета контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, конкретизується у завданнях - основних напрямках такої діяльності, які в конкретних умовах є етапами досягнення поставленої мети зазначеного контролю, а саме: по-перше, забезпечення правильністю розрахунку податкового зобов'язання, повноти та своєчасності плати податку до бюджету, а також законністю валютних операцій, здійснюваних суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; по-друге, забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку проведення розрахунків за товари (послуги) суб’єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операцій по купівлі-продажу іноземної валюти; по-третє, забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності та законодавства в сфері ліцензування (патентування, сертифікації, акцизу тощо); по-четверте, забезпечення виявлення, запобігання та усунення причин правопорушень у зазначених сферах відносин, по-п’яте, забезпечення притягнення винних до відповідальності.
Слід зазначити, що зміст контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю розкривається, зокрема, через зміст і характер функцій, які реалізуються в процесі такої діяльності, які на наш погляд, можна визначити як обумовлені досягненням мети та підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні види зовнішнього прояву діяльності органів державної податкової служби, пов’язані з їх контролюючим впливом на підприємницьку діяльність, яка підлягає ліцензуванню. В ході здійснення контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню реалізуються наступні її функції: 1) фіскальна; 2) регулююча; 3) інформаційна; 4) аналітична; 5) превентивна; 6) правоохоронна; 7) відновлююча
Наступним елементом організаційно-правового механізму контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню слід визнати гарантії забезпечення такої діяльності, які складають свого роду опору (блок) контрольної діяльності та покликані створити умови надійності положення всіх суб’єктів контрольної діяльності, сприяти досягненню поставленої мети. До загальних гарантій контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, слід віднести: а) встановлення чіткого правового статусу учасників контрольної діяльності; б) достатній ступінь урегульованості процедурно-процесуальної регламентації контрольної діяльності; в) підконтрольність, підлягання нагляду, та підзвітність самих контрольних органів державної податкової служби України відповідним органам влади та, за певних умов, громадськості; г) встановлення юридичної відповідальності за неналежне здійснення контрольної діяльності; д) матеріально-технічна та інформаційна забезпеченість контрольної діяльності. До спеціальних гарантій належать: а) гарантії органів державної податкової служби України, що здійснюють контрольну діяльність; б) гарантії підконтрольних суб’єктів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
Елементом механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, є метод, які, на жаль, і у правовій науці, і у законодавстві називаються по-різному: методами, формами, способами, що невідповідає дійсності, бо форми – це зовнішні форми прояву контрольної діяльності осіб, а внутрішній її зміст, способи, прийоми, за подомогою яких ця діяльність здійснюється, - це і будуть методи. Саме тому доцільним вбачається чітке розмежування акцентів у використанні правової термінології для визначення цього елементу механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню і використання лише єдиного терміну – “методи контролю”. Не зважаючи на розмаїття методів контролю органи державної податкової служби України при здійсненні контролю щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, традиційно використовують перевірки – планові, позапланові, виїзні, камеральні, тематичні, повторні, до 2000 року й оперативні, на відновленні яких наполягають останнім часом і юристи-вчені і юристи-практики, й зачади застосування яких визначаються у перспективному законодавстві (зокрема у проекті Податкового кодексу України). Однак відновлення оперативних перевірок є кроком назад у реформуванні системи податкових органів й моделі взаємовідносин податківців й інших суб’єктів податкових правовідносин, бо не узгоджується із однією із стратегічних тез щодо мінімізації втручання державних органів (податкових органів) у діяльність суб’єктів податкових правовідносин.
Чинне і перспективне законодавство дещо по-різному визначають види перевірок, що можуть здійснюватися органами державної податкової служби України взагалі, й щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, зокрема. Доцільним вбачається чітке визначення всіх можливих видів перевірок, які можуть проводитися посадовими особами органів державної податкової служби України щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, разом із їх назвами, визначеннями та процедурими аспектами. Враховуючи специфіку об’єкту контролю, слушним є використанні у контрольній дільності органів державної податкової служби України й інших методів та нормативне визначення їх засад – ревізії, обстеження, обліку, моніторингу, які, фактично використовуються у діяльності цих органів, однак офіційного статусу як методу контролю, на жаль, не мають.
Методи контролю слід відрізняти від методики контролю, яка представляє собою послідовність вчинення тих чи інших контрольних дій посадовими особами органів державної податкової служби України. Враховуючи тенденції сучасних нормотворчих процесів а саме розробку кодифікованого акту – Податкового кодексу України,який повинен визначити і процесуальні і процедурні засади контролю податкових органів, логічним і своєчасним вбачається чітке визначення процесуального та процедурного режиму контролю органів державної податкової служби України щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Нормативна регламентація методики контролю органів державної податкової служби України щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуваню, в єдиному кодифікованому акті сприятиме забезпеченню прозорості контрольних правовідносин, посиленню елементів контролю за діяльністю самих посадових осіб податкових органів, а також захисту прав, свобод та законних інтересів всіх інших суб’єктів податкових правовідносин.
Проведений комплексний аналіз чинного та перспективного законодавства, поглядів, думок та пропозицій, що знайшли своє відображення у наукових та публіцистичних джерелах, власний практичний досвід дозволили дійти ряду висновків щодо основних тенденцій розвитку та вдосконалення контрольної діяльності органів державної податкової служби у сфері підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, сформулювати власне бачення проблеми та певних шляхів їх вирішення.
Основною концептуальною базою необхідних зрушень та новацій у зазначеній діяльності виступають основні науково-обгрунтовані та соціально-необхідні напрямки вдосконалення адміністративного (пріоритетність „публічно-сервісної” його складової) та податкового (зиіщення акцентів на максимально можливе досягнення гармонізації відносин між органами державної податкової служби та суб’єктами підприємницької діяльності) реформування.
Звідси, випливає необхідність, по-перше, реформування ідеологічних засад контрольної діяльності органів державної податкової служби (і як її різновиду – у сфері підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню). Інтегруюча мета такої діяльності за цих умов повинна визначатися не тільки у межах забезпечення наповнення бюджету та платоспроможності держави, а й спрямовуватися на забезпечення розвитку підприємницької діяльності та економічного добробуту всього суспільства, підвищення загального рівня податкової культури як платників податків, так і самих працівників контролюючих органів, що логічно зумовлює зміщення акцентів у на реалізацію не лише фіскальної та каральної функції, а передусім профілактичної, превентивної, методологічної функцій. У цьому контексті неминучі зміни у всьому організаційно-правовому механізмі досліджуваної контрольної діяльності: суб’єкті здійснення (чітке визначення статусу, прав, обов’язків та відповідальності), принципах, гарантіях, завданнях та методах (методиці) її здійснення.
Особливо значення за таких умов набуває закріплення у майбутньому новітньому законодавстві, регулюючому основні адміністративно-процедурні питання здійснення контрольної діяльності органів державної служби взагалі, і, зокрема, контролю за підприємницькою діяльністю, що підлягає ліцензуванню, вказаних тенденцій, формулювання принципів та завдань, чіткого врегулювання напрямків та методів контролю, видів, підстав та порядку реалізації останніх.
З метою вдосконалення законодавства, яке регламентує засади контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою дільністю, що підлягає ліцензування, а також практики його застосоування, вбачається доцільним:
1. Нормативну регламетацію засад контролю органів державної податкової служби України здійснювати по принципу спеціалізації його за напрямками – за проведення розрахунку податкового зобов’язання, повноти і своєчасності сплати податку до бюджету, а також законності валютних операцій; за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимогам Закону України від 06 липня 1995 ркоу “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; за порядком зайняття господарською, і всіма її різновидами, діяльності. Серед останніх виділити контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, як один із різновидів контролю податкових органів, надати йому офіційного статусу як щодо використання назви, так і визначення, сформулювавши як “діяльність посадових осіб органів державної податкової служби України, направлена на встановлення відповідності підприємницької діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, вимогам правильності, повноти нарахування, своєчасності і повноти сплати ними загальнообов’язкових податкових платежів, а також дотримання правил зайняття підприємницькою діяльністю й процедури ліцензування”.
2. Засади здійснення контролю органів державної податкової служби України взагалі і щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню зокрема, на сучасному етапі нормотворчого процесу визначити в єдиному законодавчому акті (наприклад, Законі України “Про податковий контроль в Україні”, або “Про контроль органів державної податкової служби України”), а у процесі активізації розробки перпективного законодавства, в окремій главі (розділі) Податкового кодексу України.
3. Остаточно визначитися із правовим статусом суб’єктів здійснення відповідного контролю, тобто органів державної податкової служби України, узгодивши положення Закону України від 04 грудня 1990 року “Про державну податкову службу України”, Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента від 13 липня 2000 року, та Указу Президента України від 15 грудня 1999 року “Про систему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади”.
4. Державну податкову адміністрацію України на законодавчому рівні визначити центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, усунувши прогалину, яка існує вже протягом тривалого часу.
5. Модифікувати правовий статус учасників податковоко-контрольних правовідносин взагалі, і щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню зокрема, за рахунок нормативного закріплення обов’язків посадових осіб органів державної податкової служби України та прав інших учасників правовідносин. Особливо акцентувати увагу на регламентації засад відповідальності посадових осіб органів державної податкової служби України за невиконання та неналежне виконання обов’язків під час здійснення контрольної діяльності.
6. На законодавчому рівні розмежувати об’єкт та предмет контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, і визначити останній як – сукупність документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (грошові документи; бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, інші документи незалежно від способу подання інформації (зокрема комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, що сплачуються суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; сукупність документів, пов'язаних з розрахунками за товари (послуги) та їх обліком (розрахункові книжки, книги обліку розрахункових операцій, прибуткові та видаткові касові ордери, касові книги, інші документи, підтверджуючі факт розрахунку); показники реєстратору розрахункових операцій, що застосовується для розрахунків за готівку із споживачами; свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; марки акцизного збору тощо.
7. Законодавчо закріпити принципи контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, а саме: 1) законність; 2) об’єктивність; 3) гласність; 4) доцільність та цілеспрямованість; 5) поєднання плановості та систематичності; 6) економічність; 7) оперативність; 6) компетентність та професійність; 7) збалансованість публічних та приватних інтересів.
8) Визначити завдання контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, в яких конкретизується його мета: 1) забезпечення правильністю розрахунку податкового зобов'язання, повноти та своєчасності плати податку до бюджету, а також законністю валютних операцій, здійснюваних суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; 2) забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку проведення розрахунків за товари (послуги) суб’єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операцій по купівлі-продажу іноземної валюти; 3) забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності та законодавства в сфері ліцензування (патентування, сертифікації, акцизу тощо); 4) забезпечення виявлення, запобігання та усунення причин правопорушень у зазначених сферах відносин, 5) забезпечення притягнення винних до відповідальності.
9) Усунути термінологічну плутанину у законодавстві щодо визначення методів як елементу механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, шляхом обрання єдиного терміну – “методи контролю” (а не “форми”, “способи”, “зовнішій прояв” тощо) для визначення різних видів перевірок, ревізій, обліку, спостереження тощо.
10) Законодавчо визначити всі види перевірок, які можуть використовуватися у контрольній діяльності органів державної податкової служби України взагалі і щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліценузванню зокрема. Постатейно зафіксувавши їх перелік, а саме: планова, позапланова, виїзна, камеральна, тематична, повторна, зустрічна, а також їх назви, визначення, засади, процесуальний та процедурний режим. З проекту Податкового кодексу України виключити статті, що передбачають оперативні перевірки та засади їх проведення як такі, існування яких не відповідає сучасній моделі взаємовідносин податкових органів та платників податків. Абсолютно визначити підстави проведення всіх видів перевірок, усунувши вживання узагальненних, розпливчастих термінів типу “на інших підставах”, “на розсуд посадових осіб податкових органів”, що лише створює підстави для зловживань з боку посадових осіб податкових органів та забезпечує напругу у взаємовідносинах між суб’єктами податкових правовідносин.
11) Надати офіційного статусу іншим методам контролю, які можуть використовуватися у процесі контролю органів державної податкової служби України щодо підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, а саме: обстеження, моніторинг, облік, ревізія.
12) Визнати недоцільним використання у законодавстві термінів “кабінетний аудит”, “аудит” для визначення різновиду методу контролю органів державної податкової служби України як такого, що за своєю природою та сутністю є протилежністю державного контролю, не передбачає втручання в оперативну діяльність особи, а також застосування примусових заходів у випадках виявлення порушень законодавства.
Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, знаходиться на межі публічних та приватних інтересів, з одного боку він повинен забезпечувати захист саме публічного інтересу (це стосується і забезпечення надходжень до бюджету, і дотримання встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, оскільки така діяльність суттєво зачіпає інтереси суспільства та держави, або за певних умов може отримати кримінальний напрям), з іншого – здійснення такого контролю повинно гарантувати і захист приватних інтересів, сприяти розвитку легальної підприємницької діяльності. Реалізація зазначених пропозицій лише сприятиме удосконаленню законодавства, що визначає засади контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, практиці його реалізації, модифікації системи податкових органів України, запровадженню партнерських прозорих взаємовідносин податкових органів та платників податків, активізації господарської і її складової – підприємницької діяльності останніх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Декларація про державний суверенітет України: постанова Верховної Ради України від 16 липня 1990 року// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
3. Бюджетний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 37-38. – Ст.189 (з наступними змінами та доповненнями).
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18-22. - Ст.144.
5. Кримінальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст.131 (з наступними змінами та доповненнями).
6. Податковий кодекс України: проект Кабінету Міністрів України від 14 травня 2002 року// www.rada.gov.ua
7. Цивільний кодекс України: Коментар. – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2003.
8. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваня: Закон України від 09 липня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 54. – Ст.271.
9. Про Державну податкову службу України: Закон України від 04 грудня 1990 року// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №6. – Ст.37 (з наступними змінами та доповненнями).
10. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 46. – Ст. 345.
11. Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994 року// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 2. – Ст.10.
12. Про засади державної регуляторної політики: Закон України від 11 вересня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 9. – Ст. 79.
13. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 06 липня 1995 року// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 28. – Ст.205 (з наступними змінами та доповненнями).
14. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29. – Ст. 377 (з наступними змінами та доповненнями).
15. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 4. – Ст.28 (з наступними змінами та доповненнями).
16. Про підприємництво: Закон України від 07 лютого 1991 року (стаття 4)// Відомості Верховно Ради України. – 1991. - № 14. – Ст.168.
17. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: закон України від 05 квітня 2001 року// Урядовий кур’єр. – 2001. – 16 травня. - № 84.
18. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 37. - № 308.
19. Про систему оподаткування: Закон Украъни выд 25 червня 1991 року// відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 39. – Ст.510.
20. Про податковий контроль: проект Закону України, внесений народним депутатом В.Горбачовим// www.rada.gov.ua
21. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 роу// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст.44 (з наступними змінами та доповненнями).
22. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01 червня 2000 року// www.rada.gov.ua.
23. Концепція адміністративної реформи в Україні, затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810// Офіційний вісник України. – 1998. - № 21. – 11 червня . – Ст.32.
24. Концепція переходу України до ринкової економіки: Концепція від 01 листопада 1990 року// Відомості Верховної Ради. – 1990. - № 48. – Ст.632.
25. Концепція рефоми адміністративного права України, підготовлена робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України від 26 березня 1998 року. – К., 1998. – 87с.
26. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента від 23 липня 1998 року//www.rada.gov.ua
27. Послідовність. Ефективність. Відповідальність: Програма діяльності Кабінету Міністрів України від 12 березня 2004 року// www.rada.gov.ua
28. Про завтредження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності–юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими віокремленими підрозділами: Наказ Державної податкової адміністрації від 29 грудня 2002 року № 1023/7311// www.rada.gov.ua
29. Про внесення Змін та доповнень до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності–юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими віокремленими підрозділами: Наказ Державної податкової адміністрації від 26 серпня 2003 року № 403// www.rada.gov.ua
30. Про затвержження Порядку оформлення результатів документальних перевіок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами: Наказ Державної податкової адміністрації від 11 червня 2004 року № 326// www.rada.gov.ua
31. Щодо оперативних перевірок: наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05 червня 2002 року № 1-221/ 3096// www.rada.gov.ua
32. Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби: Наказ Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290// www.rada.gov.ua
33. Інструкція про порядок обліку платників податків: Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80// www.rada.gov.ua
34. Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби: Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110// www.rada.gov.ua
35. Про затвердження форм актів перевірок: Наказ Державної податкової адміністрації України від 31 січня 2003 року № 50// www.rada.gov.ua
36. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть 1 от 31 июля 1998 года, Чаасть 2 от 05 августа 2000 года. – М.: Вече, Поматур, 2002. – 448с.
37. Налоговый кодекс Республики Беларусь от 19 декабря 2002 года № 166-3// www.pravo2002.by.ru
38. Налоговый кодекс Республики Молдовы от 01 января 1998 года// www.law-moldova.com.
39. Положение о взысканиях по бесспорным делам казны// Свод законов Рооссийской империи. – Том ХХІ. Часть 2. – Санкт-Петербург, 1910.
40. Положение о взыскании налогово и неналоговых платежей: Положение ВЦИК и СНК ССР от 25 сентября 1932 года// Собрание Законов и Распоряжений Рабоче-крестьянского правильсетсва СССР. – 1932. - № 69. – Ст.410; 1937. - № 47. – Ст.193; 1937. - № 60. – Ст.259.
41. Правила предварительной и фактической ревизии хозяйственно-финансовий и промышленной деятельносты Советских и общественных учрежджений и предприятий: Декрет СНК РСФСР от 26 ноября 1918 года// Собрание узаконений Рабочего и Крестьянского Правильствыа РСФР. – 1918. - № 86. – Ст.898.
42. Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів: Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного (Господарського) Суду України від 12 травня 1995 року № 02-5/451// www.rada.gov.ua (з наступними змінами та доповненнями)
43. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів: Лист Вищого (Арбітражного) Господарського Суду України від 24 листопа