ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

ВИСОЧІНА ЛАРИСА ВАСИЛІВНА

УДК 336.581

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук
Пашко Павло Володимирович

Херсон – 2012

ЗМІСТ
Вступ………………………………..……………………..……………………….3
Розділ 1. Теоретико-методичні засади формування інвестиційної
стратегії розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері………….......10
1.1. Наукові основи дослідження процесу інтелектуалізації
економічної діяльності у аграрній сфері……………………………………….10
1.2. Еволюція економічних знань та уявлень про розвиток
інтелектуального капіталу аграрної сфери……………………...……………..29
1.3. Методичні основи діагностики розвитку інтелектуального
капіталу аграрної сфери……………………………………………………........50
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...62
Розділ 2. Дослідження особливостей формування та розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері…………………………………...66
2.1. Розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні……………….66
2.2. Дослідження інвестиційно-інноваційної діяльності у
аграрній сфері України …………………………………………………………81
2.3. Стан та перспективи розвитку інтелектуального капіталу у
аграрній сфері України………………………………………………………….95
Висновки до розділу 2………………………………………………………….107
Розділ 3. Формування інвестиційної стратегії розвитку
інтелектуального капіталу у аграрній сфері ………………………………....110
3.1. Механізми управління капіталізацією та комерціалізацією інтелектуальної власності у аграрній сфері ………………………………….110
3.2. Моделювання і оцінка економічної ефективності використання інтелектуального капіталу аграрних підприємств…………………………...127
3.3. Організаційно-економічний механізм формування й управління інтелектуальним капіталом аграрної сфери…………………………………..138
3.4. Стратегічне управління інвестиціями у розвиток
інтелектуального капіталу аграрної сфери…………………………………...156
Висновки до розділу 3………………………………………………………….166
Висновки………………………………………………………………………..171
Список використаних джерел…………………………………………………176
Додаток…………………………………………………………………………191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Аграрна сфера – один з найважливіших системних елементів єдиного народногосподарського комплексу, у межах якого відбувається створення продовольчої складової середовища життєдіяльності суспільства. Виконання аграрною галуззю своєї основної функції: виробництво сільгосппродукції й продовольства, забезпечення розширеного відтворення основних фондів при ефективному використанні інвестицій, - можливо тільки при ефективному управлінні ресурсним потенціалом, концентрації на стратегічно важливих видах активності, максимальній гнучкості й пристосовності до змін зовнішнього середовища.
Економічною кризою детермінована ситуація, коли аграрна галузь змушена функціонувати в умовах дефіциту забезпечення матеріальними й фінансовими ресурсами. В таких умовах підвищення ефективності управління інтелектуальними ресурсами, стимулювання інтелектуальної активності працівників з метою вироблення раціональних «антикризових» організаційних рішень, впровадження нововведень, створення «ключових компетенцій», орієнтованих на нові умови може стати важелем для вирішення проблем, що виникли в умовах економічного дисбалансу. Дослідження, спрямовані на формування і розвиток інтелектуального капіталу у аграрній сфері є теоретичною базою для практичного вирішення стратегічного завдання збереження виробничого й конкурентного потенціалу в кризових умовах, а також створення інноваційної бази для формування передумов майбутнього економічного росту всієї аграрної сфери.
Глибинні основи формування інтелектуального капіталу і його використання у виробничій діяльності закладені відомими дослідниками минулого і нашого часу. В їх числі Ансофф І., Безчастний Л., Бутко М., Бутнік-Сіверський О., Гальчинський А., Ганганов В., Геєць В., Дацій О., Дем’яненко С., Єщенко П., Малюта А., Музика П., Назарова Л., Пашко П., Пашута М., Радзієвська Л., Стадник В., Федулова Л., Чумаченко М. та ін. Ці вчені здійснили системні розробки структурного аналізу інтелектуального капіталу та процесу його розвитку у різних галузях економіки. Їх зусиллями сформовано наукову базу для дослідження процесів формування та використання інтелектуального капіталу.
Однак, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблем формування і використання інтелектуального капіталу, питання інвестицій в інтелектуальний капітал аграрної сфери, формування й здійснення ефективної інвестиційної стратегії в даній сфері залишаються мало дослідженими. Актуальність, теоретичне і практичну значення та недостатня розробленість означених проблем зумовили вибір теми та постановку завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексної науково-дослідної роботи Міжнародного університету бізнесу і права за темою “Ефективне використання ресурсного потенціалу АПК України в умовах глобалізації світової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002938). Внесок автора полягає у розробці механізмів і рекомендацій з формування інвестиційної стратегії розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій, спрямованих на формування інвестиційної стратегії та механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері. Реалізація мети дисертаційної роботи обумовила наступні завдання дослідження:
- розробити організаційно-економічний механізм формування й управління інтелектуальним капіталом аграрної сфери;
- удосконалити концептуальні підходи до управління інтелектуальною власністю підприємств аграрної сфери;
- запропонувати методичний інструментарій діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств;
- обґрунтувати концепцію стратегічного управління інвестиціями у розвиток інтелектуального капіталу аграрної сфери;
- розробити механізм управління ризиками формування і використання інтелектуального капіталу аграрної сфери;
- розвинути методичний підхід до визначення величини інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери;
- розвинути організаційно-методичний інструментарій вибору інноваційної стратегії підприємств аграрної сфери;
- розробити алгоритм і процедуру формування інтегрованої стратегії управління інтелектуальним капіталом аграрного підприємства.
Об'єктом дослідження є процеси формування і реалізації інвестиційної стратегії та механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних засад та практичних аспектів формування інвестиційної стратегії та механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження становили фундаментальні праці вітчизняних і закордонних вчених, що досліджували проблеми формування і використання інтелектуального капіталу, проблеми інноваційного розвитку економіки.
Визначення особливостей формування і використання інтелектуального капіталу в аграрній сфері України спиралося на методи наукового обґрунтування, аналізу і синтезу, оцінки впливових факторів, кількісного і якісного аналізу.
У ході дослідження застосовувалися загальнонаукові і специфічні методи: метод порівняльних характеристик використано для систематики протиріч в інноваційному розвитку аграрної сфери; логіку побудови структурних схем – для визначення зв’язків між складовими механізмів розвитку інтелектуального капіталу аграрної сфери; методи структурно-логічного моделювання – при розроблені концептуальних моделей розвитку інтелектуального капіталу та управління інноваційним розвитком аграрної сфери; економіко-математичні методи – для створення моделей явищ і процесів розвитку інтелектуального капіталу аграрної сфери.
Інформаційною базою дослідження слугували матеріали Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики і продовольства України, дані про роботу підприємств аграрної сфери.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування інвестиційної стратегії та механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері.
Наукова новизна найважливіших результатів дослідження полягає у наступному:
вперше:
- розроблено організаційно-економічний механізм формування й управління інтелектуальним капіталом аграрної сфери, який включає систему організаційно-адміністративних і економічних заходів, спрямованих на формування інтелектуального капіталу аграрної сфери і його використання при реалізації інноваційних процесів. Ключовою складовою механізму є створення венчурного фонду, що акумулює ресурси для фінансування високоризикових інноваційних проектів у аграрній сфері;
удосконалено:
- концептуальні підходи до управління інтелектуальною власністю підприємств аграрної сфери: сформовано двоконтурну модель управління інтелектуальною власністю на аграрних підприємствах, яка складається з зовнішнього і внутрішнього циклів управління; розроблено механізм прийняття управлінських рішень щодо управління інтелектуальною власністю;
- методичний інструментарій діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств – розроблено структурно-функціональну модель системи діагностики інтелектуального капіталу, яку доцільно інтегрувати в систему загального менеджменту аграрних підприємств;
- концепцію стратегічного управління інвестиціями у розвиток інтелектуального капіталу аграрної сфери, у рамках якої визначено головну ціль, парадигму й принципи стратегічного управління, зони стратегічних рішень, розроблено структурно-логічну модель розробки й реалізації стратегії і критеріальну систему оцінки життєздатності стратегії;
- механізм управління ризиками формування і використання інтелектуального капіталу аграрної сфери, застосування якого дозволить мінімізувати втрати в результаті виникнення ризикових ситуацій у процесі інноваційної діяльності;
дістали подальший розвиток:
- методичний підхід до визначення величини інноваційного потенціалу підприємств аграрної сфери, що дозволяє визначити ресурсну забезпеченість процесу створення й виробництва аграрної інновації, а також готовність і можливості підприємств аграрної сфери ці інновації сприймати й впроваджувати;
- організаційно-методичний інструментарій вибору інноваційної стратегії підприємств аграрної сфери – запропоновано укрупнений алгоритм оцінки інноваційного потенціалу, що враховує взаємозв'язок окремих елементів інтелектуального капіталу;
- алгоритм і процедура формування інтегрованої стратегії управління інтелектуальним капіталом аграрного підприємства з використанням ієрархічних стратегічних карт, розроблено матрицю вибору стратегій управління інтелектуальним капіталом аграрних підприємств залежно від реалізованої на аграрному підприємстві конкурентної стратегії й стратегії росту та визначено зміст цих стратегій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних, методичних і практичних розробок і пропозицій при формуванні інвестиційної стратегії та механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері, розробці галузевих і регіональних програм з розвитку аграрної сфери, у практичній діяльності органів влади різних рівнів та аграрних підприємств.
Результати дослідження, висновки і рекомендації, що містяться в роботі, використовуються у практичній діяльності Головного управління економіки Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 142/05-15-56/6-10 від 03.03.2010 р.), Головного управління агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 8-700-4/71 від 16.02.2012 р.), в навчальному процесі Міжнародного університету бізнесу і права (довідка № 356 від 12.09.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і рекомендації, що є результатом дослідження, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на конференціях, семінарах, нарадах, серед яких найбільш важливими були: Всеукраїнська науково-практичної конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 25-27 квітня 2006 р.); І Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України» (Хмельницький, 17-18 травня 2007 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (Луганськ, 21-23 березня 2007 р.); ХІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах Європейської інтеграції» (Київ, 14-16 травня 2008 р.); Международная научно-практическая конференция «Конкурентоспособность и инновационное развитие Украины: проблемы науки и практики» (Харьков, 15 грудня 2009 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Стратегія розвитку національної економіки в умовах зміни ролі та місця людини в системі суспільного виробництва» (Харків, 10 листопада 2009 р.); І Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку економіки України в контексті глобалізаційних процесів» (Харків, 23 листопада 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція (Чотирнадцяті Ліберманівські читання) «Економічні аспекти сучасних технологій управління в економіці, науці, освіті в ХХІ столітті в умовах фінансової кризи», (Харків, 9 грудня 2010 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Економічний розвиток України в сучасному просторі та часі», (Харків, 1-2 листопада 2010 р.)
Публікації. Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції автора відображено у 14 публікаціях, в т.ч. у 5 статтях у наукових фахових виданнях (1 у співавторстві). Загальний обсяг публікацій – 3,4 умовн. друк. арк., з яких особисто авторові належать 3,1 умовн. друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і розроблено новий підхід до вирішення важливої науково-прикладної проблеми формування інвестиційної стратегії і механізмів розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері.
1. Інтелектуальні ресурси визначаються як один з видів диференційованих економічних ресурсів, базою формування якого є інформація й знання, а основними носіями й перетворювачами – людські ресурси. Інтелектуальний капітал являє собою як сукупність інтелектуальних ресурсів, використовуваних у виробництві, тобто множину абсолютно всіх інтелектуальних ресурсів організації, незалежно від наявності в них будь-яких обмежуючих характеристик. Інтелектуальний капітал аграрної сфери визначається як система соціально-економічних відносин, що виникають із приводу розширеного відтворення, розподілу й споживання інтелектуального продукту в інтересах посилення конкурентного потенціалу конкретних підприємств й підвищення ними ефективності виробництва вартості з метою формування глобальної конкурентної переваги. Найбільш важливими принципами ефективного формування й використання інтелектуального капіталу аграрної сфери є: принцип взаємного доповнення й збалансованості окремих компонентів, що характеризує підвищення інтелектуального капіталу за рахунок вдалого їх поєднання; принцип нелінійності результату взаємодії окремих компонентів, зокрема, неможливо збільшити інтелектуальний капітал шляхом збільшення лише однієї складової.
2. Діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств є процесом спостереження за відповідністю вектора розвитку компонентів системи інтелектуального капіталу їх стратегічній спрямованості – оцінка «стратегічної готовності». В результаті дослідження розроблено концептуальні основи діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств. Основа концепції діагностування інтелектуального капіталу підприємств аграрної сфери – об'єктивна необхідність визнання самого факту існування інтелектуального капіталу як повноцінного капіталу в структурі сукупного капіталу аграрних підприємств й усвідомлення економічної доцільності здійснення управління компонентами інтелектуального капіталу для використання їх у виробництві вартості. Розроблено структурно-функціональну модель системи діагностики інтелектуального капіталу, яку доцільно інтегрувати в систему загального менеджменту аграрних підприємств.
3. Інвестиції в інтелектуальний капітал являють собою матеріальні (основні фонди, фінанси) і нематеріальні (визнання, інформація) вкладення, які направляються на збільшення знань, досвіду, на підвищення кваліфікації, поліпшення мотивації персоналу, збільшення організаційних можливостей, на розвиток каналів комунікації організації. В результаті дослідження визначено джерела, форми та особливості інвестицій в інтелектуальний капітал. Запропоновано укрупнений алгоритм оцінки інноваційного потенціалу враховує взаємозв'язок окремих елементів інтелектуального капіталу. Розроблений організаційно-методичний інструментарій дозволяє оптимізувати вибір архетипу інноваційної стратегії. Доведено, що для розвитку інтелектуального капіталу найбільш прийнятною є стратегія перехресних інвестицій в елементи інтелектуального капіталу, яка забезпечує взаємозв’язок всіх видів інтелектуального капіталу.
4. В результаті дослідження встановлено, що формування, розвиток і ефективне використання інтелектуального капіталу визначаються інноваційною активністю. Дослідження інноваційної активності в Україні показало, що середній показник впровадження інновацій (відсоток від прибутку підприємства, який виділяється на модернізацію, і впровадження нових технологій) не перевищує 5%, а в аграрній сфері – майже дорівнює нулю. Це вже привело до припинення існування багатьох підприємств. Протягом 2008-2010рр. частка інноваційно-активних підприємств зросла всього на 3,0 в.п. в основному за рахунок збільшення частки підприємств, які займалися організаційними та маркетинговими інноваціями. Аналіз наукового потенціалу аграрної сфери України показав, що у частка організацій, що проводять дослідження у галузі аграрних наук складає 12,5 % (168 організацій). на науково-технічні роботи у галузі сільськогосподарських наук були витрачено 548,1 млн. грн., що складає 6,1 % від загального обсягу фінансування, що не дозволяє розвиватися аграрній науці. Найбільшу активність на ринку інтелектуальної власності проявляють недержавні підприємства, наукові організації й ВНЗ, однак вони не мотивовані до капіталізації створеної ними інтелектуальної власності.
5. Під управлінням інтелектуальною власністю в аграрній сфері слід розуміти сукупність дій і заходів, спрямованих на забезпечення ефективного планування, організації й контролю процесів формування, розвитку й використання інтелектуальної власності аграрних підприємств, а також мотивації процесів нагромадження й множення нематеріальних активів. Сформована двоконтурна модель управління інтелектуальною власністю на аграрному підприємстві, яка складається із двох циклів управління: зовнішнього й внутрішнього контуру. Визначено взаємозв'язки підсистеми управління інтелектуальною власністю з іншими підсистемами в загальній системі управління підприємством. Розроблено механізм ефективного функціонування системи управління інтелектуальною власністю на підприємствах аграрної сфери, в основі якого лежить прийняття управлінських рішень про доцільність створення уповноваженого відділу або залучення сторонньої організації до управління інтелектуальною власністю.
6. З урахуванням специфіки аграрної сфери, відзначено, що величина інноваційного потенціалу є параметром, що дозволяє визначити ресурсну забезпеченість процесу створення й виробництва аграрної інновації, а також готовність і можливості підприємств аграрної сфери ці інновації сприймати й впроваджувати. Структуру інноваційного потенціалу аграрної сфери пропонується представлено у вигляді матриці, вертикальний блок якої утворений чотирма підсистемами інноваційного потенціалу (ринковий, науковий, виробничий потенціал і інноваційна сприйнятливість), горизонтальний блок - трьома складовими інноваційного потенціалу (ресурсна, внутрішня й результативна), які співіснують взаємно, передбачають і обумовлюють одна одну й проявляються при використанні як єдина сутність.
7. Для забезпечення збалансованого розвитку аграрної сфери на основі узгодження цілей по формуванню складових інтелектуального капіталу основних підсистем підприємств (науково-дослідної, виробничої й маркетингової) запропонована процедура формування інтегрованої стратегії управління інтелектуальним капіталом аграрного підприємства, що використовує побудову ієрархічних стратегічних карт. Застосування стратегічних карт дозволяє представити інтегровану стратегію у вигляді набору взаємозалежних цілей, реалізації окремих стратегій розвитку кожної з основних підсистем аграрного виробництва, а також врахувати наявність активних і пасивних елементів інтелектуального капіталу. Розроблено матрицю вибору стратегій управління інтелектуальним капіталом аграрних підприємств залежно від реалізованої на аграрному підприємстві конкурентної стратегії й стратегії росту та визначено зміст цих стратегій.
8. В результаті дослідження розроблено організаційно-економічний механізм формування й управління інтелектуальним капіталом аграрної сфери, який включає систему організаційно-адміністративних і економічних заходів, спрямованих на формування інтелектуального капіталу аграрної сфери і його використання при реалізації інноваційних процесів. Однією із ключових складових запропонованого механізму є створення венчурного фонду, що акумулює ресурси для фінансування високоризикових проектів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією інноваційної аграрної продукції.
9. Розроблено механізм управління ризиками формування і використання інтелектуального капіталу аграрної сфери, застосування якого дозволить мінімізувати втрати в результаті виникнення ризикових ситуацій у процесі інноваційної діяльності. У загальному випадку реалізація організаційно-економічного механізму управління ризиками аграрної сфери економіки включає стадії: ідентифікація загальних ризиків аграрної сфери в цілому, а також окремих ризиків для її основних підсистем; виявлення прогностичних параметрів процесів для кожного виду ризику в рамках конкретного виду діяльності аграрних виробництв; вибір і реалізація заходів щодо зменшення негативних наслідків ризикових ситуацій для реалізації інноваційних проектів; оцінка ефективності заходів щодо мінімізації ризиків.
10. Результатом роботи стала розробка концепції стратегічного управління інвестиціями у розвиток інтелектуального капіталу аграрної сфери на основі парадигми «знання – інтелектуальний капітал – інновації» як результат дослідження еволюції підходів до управління підприємством з урахуванням інтелектуального капіталу. Концепція визначає головну ціль, парадигму й принципи стратегічного управління, зони стратегічних рішень, критерії оцінки ефективності системи стратегічного управління й інші концептуальні положення. Запропоновано структурно-логічну модель розробки й реалізації інноваційної стратегії підприємств аграрної сфери, що забезпечує її стійкий розвиток. Розроблено критеріальну систему оцінки життєздатності інноваційної стратегії. Пропонований підхід до стратегічного управління інноваціями принципово відрізняється від довгострокового підходу й виключає застосування лінійної моделі інноваційного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова В. Обоснование государственных научно-технических программ / Александрова В., Чусова Э. // Экономика Украины. – 1996. – №12. – С.21-26.
2. Алексеєв І.В. Стратегії та регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур: Автореф. дис… д-ра екон. наук. / Алексеєв І.В. – К., 2002. – 33 с.
3. Алиева Л. Инновационная система развития агропродовольственного рынка / Алиева Л., Светлорусова Т. // АПК: экономика, управление. – 2007. – №4. – С.50-52.
4. Ансофф И. Стратегическое управление / Ансофф И.: Сокр. Пер. с англ. / Науч. Ред. И авт. Предисл. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
5. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія / Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
6. Бабаджанов С. Г. Определение экономической эффективности новой техники и технологии в швейной промышленности / Бабаджанов С. Г. – М.: Издание ВЗМИ, 1981. – 59 с.
7. Баев Л.А. Системный подоход к определению инновации / Баев Л.А., Шугуров В.Э. // Современные техноглогии в социально-экономических системах. – Челябинск: Изд. ЧГТУ, 1995.
8. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / Балабанов И.Т. – СПб: Питер, 2001. – 304 с.
9. Баран П. К экономической теории общественного развития: Пер. с англ. / Баран П. – М.: Иностранная литература, 1960. – 428 с.
10. Безчасний Л. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні / Безчасний Л., Онишко С. // Економіка України. – 2001. – №3. – С.4-12.
11. Безчастный Л. О механизме мотивации к научной и научно-технической деятельности в условиях рыночной экономики / Безчасний Л. // Экономика Украины. – 1995. – №8. – С.15-23.
12. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / Бланк И.А. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.
13. Бор М.З. Основы экономических исследований. Логика, методология, организация, методика / Бор М.З. – М.: Издательство «ДИС», 1998. – 144 с.
14. Босенко В. Диалектика как теория развития / Босенко В. – К.: Издательство Киевского университета, 1966. – 247 с.
15. Бутко М. Проблеми реалізації інноваційної моделі розвитку економіки на регіональному рівні / Бутко М. // Економіка України. – 2002. – №11. – С. 11-17.
16. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект / Бутнік-Сіверський О. // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – C. 16-28.
17. Варналій З. Регіональна інноваційна політика України: проблеми та стратегічні пріоритети / Варналій З. // Економіст. – 2007. – №9. – С.36-39.
18. Варченко О. К вопросу соединения государственного и рыночного регулирования продовольственной безопасности / Варченко О. // Экономика Украины. – 2004. – №.7 – С.53-59.
19. Вачевський М. Соціально-економічний механізм використання науково-технічної творчості: Теорія і практика / Вачевський М.. – Львів, 2001. – 204 c.
20. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / Вітлінський В.В., Наконечний С.І. – К.: ТОВ “Борисфен-М”, 1996. – 336 с.
21. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
22. Гаман Н. Государственная поддержка финансирования инноваций / Гаман Н. // Экономика Украины. – 2004. – №8. – С.44-49.
23. Геєць В. Економіка України: Погляд у ХХІ століття / Геєць В. // Реформування промисловості України. Погляд у ХХІ століття. Збірник матеріалів V пленуму-конференції. Спілка економістів України. / Відп. ред. М. Герасимчук. – К.: Аванпост-прім. – 2001. – С.21-29.
24. Герасимчук Н. Экономические и институционные условия инвестиционной деятельности / Герасимчук Н. // Экономика Украины. – 1994. – №12. –С.3-11.
25. Гладій Н.В. Особливості поглиблення агропромислової інтеграції / Гладій Н.В. // Економіка АПК. – 2005. – №5. – С. 55-58.
26. Гомольська В.В. ефективність залучення і використання інвестицій у розвиток економіки регіону: автореф. дис. к-та економ. наук: 08.10.01 / Гомольська В.В. / Інститут регіональних досліджень. – Львів: 2005. – 26 с.
27. Горшков В.В. Инновационные риски / Горшков В.В., Кретова Є.А. – Спб., 1996.
28. Грималюк А. Гипотеза инвестиционных денег / Грималюк А. // Экономика Украины. – 2004. – №10. – С.27-36.
29. Гусев В. Государственная инновационная политика: аспект интернационализации / Гусев В. // Экономика Украины. – 2003. – №6. – С. 77-84.
30. Данилишин Б. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины / Данилишин Б., Чижова В. // Экономика Украины. – 2004. – №3. – С.4-11.
31. Дахно І. Право інтелектуальної власності: навч. посібник / Дахно І. – К., 2002. – 200 с.
32. Дацій О.І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві: автореф. дис. д-ра економ. наук: 08.02.02 / Дацій О.І. / Інститут аграрної економіки. – Київ: 2005. – 32 с.
33. Демьяненко С. К вопросу о стратегии развития аграрной политики Украины / Демьяненко С., Свидерская И. // Экономика Украины. – 2004. – №8. – С. 72-79.
34. Державне регулювання економіки / Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. / За ред. д-ра екон. наук., проф., акад. АН вищої школи України І.Р. Михасюка. – Львівський національний університет ім. І.Франка. Підручник. Друге вид. Виправлене і доповнене. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592с.
35. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та інші. – К.: КНЕУ, 2000. – 316с.
36. Державне управління: теорія і практика / За заг. Ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
37. Дозорцев В. Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации / Дозорцев В. – М., 2003. – 415 с.
38. Дрейцер И.С. Отраслевая наука: изобретать или внедрять? / Дрейцер И.С. // ЭКО. – 1984. – №2. – С.67-74.
39. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки / Єрохін С.А. – К.: Світ знань, 2002. – 528 с.
40. Єщенко П. Національна економіка потребує інноваційного прискорення / Єщенко П. // Економіка України. – 2007. – №2. – С.90-91.
41. Економічний розвиток України: інституційне та ресурсне забезпечення: монографія / О.М. Алимов, А.І. Даниленко, В.М. Трегобчук та ін. – К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 540 с.
42. Житенко Е.Д. Как стимулировать инновационную деятельность? / Житенко Е.Д. // ЭКО. – 2002. – №8. – С.47-61.
43. Завлин П.В. Оценка эффективности инноваций / Завлин П.В., Васильев А.В. – СПб.: Издательский дом “Бизнес-пресса”, 1998.
44. Задорожная О. О структурно-инвестиционной политике в условиях перехода к рынку / Задорожная О. // Экономика Украины. – 1995. – №4. – С.82-84.
45. Закон України «Про інвестиційну діяльність» м. Київ, 18 вересня 1991 року № 1560-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 47. – С.646 .
46. Закон України «Про інноваційну діяльність» м. Київ, 4 липня 2002 року № 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 36. – С.266.
47. Закон України “Про основи державної політики в області науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 12.
48. Заславская Т.И. Социальный механизм экономики / Заславская Т.И. – М.: Знание, 1991.
49. Зінов В. Інтелектуальний капітал як базова характеристика вартості бізнесу / Зінов В., Самарян К. // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5-6. – С.23-25.
50. Зінько Н. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності (на прикладі Індії, Ірландії, Сінгапуру, Фінляндії, Японії) / Зінько Н. // Регіональна економіка. – 2006. – №4. – С.220-226.
51. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку. Монографія / Зянько В.В. – Вінниця: „УНІВЕРСУМ-Вінниця”, 2005. – 263 с.
52. Іванова Є. Методичні засади стратегічної оцінки інноваційного потенціалу підприємств хімічної промисловості / Іванова Є. // Економіст. – 2006. – №12. – С.68-71.
53. Інвестиційний клімат в Україні / Гайдуцкий П.І., Каракай Ю.В., Баліцька В.В., Грамотнов В.Е., Суярко С.М., Трифонов С.В., Гайдуцький А.П. – К.: Нора-друк, 2002. – 246 с.
54. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 т. / Довгий С., Дроб’язко В., Жаров В. та ін. – К., 1999.
55. Инновационный менеджмент: справ. пособие / под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. Изд. 2-е, переработ. И доп. – М.: ЦИСИ, 1998. – 568 с.
56. Инновационный менеджмент / Под. ред. Ильенковой С.Д. – М.: Банки и биржи, 1997. – 327с.
57. Интенсивное развитие экономики: Учеб. пособие для руководителей подразделений и спецыалистов предприятий пром-сти и др. отраслей / В.П. Шкредов, Ю. В. Яковец, Э. Б. Фигурнов и др.,; Под ред. Ю.В. Яковца. – М.: Экономика, 1986. – 222 с.
58. Кінах А. Промислова політика в економічній стратегії України / Кінах А. // Реформування промисловості України. Погляд у ХХІ століття. Збірник матеріалів V пленуму-конференції. Спілка економістів України. / Відп. ред. М. Герасимчук. – К.: Аванпост-прім. – 2001. – С.15-20.
59. Коврига О. Піприємництво та інноваційні технології / Коврига О., Моліна О. // Регіональна економіка. – 2002. – №2. – С.96-103.
60. Козоріз М. Аналіз та оцінка інноваційності розвитку економіки регіонів / Козоріз М., Денис М.// Регіональна економіка . – 2006. – №4. – С. 29-40.
61. Кондрашов О.М. Організаційно-економічний механізм регулювання інноваційної діяльності у промисловості України: Автореф. Дис. … канд. Екон. наук. / Кондрашов О.М. / НДЕІ Мін. екон. та з питань європ. Інтегр. – К., 2003. – 20с.
62. Крисилов А.Д. Роль и оценка управленческого инновационного ресурса регионального развития в контексте формирования открытой экономики / Крисилов А.Д.// Экономические инновации. – 2003. – Выпуск 14. – С.32-37.
63. Кузнецова И. Эффективность образования в инновационной системе: факторы и стратеги / Кузнецова И. // Економіст. – 2007. – №9. – С. 16-21.
64. Кузьмін О.Є. Проблеми дослідження розвитку підприємства / Кузьмін О.Є., Алексеєв І.В. // Регіональна економіка. – 2002. – №1(23). – С.75-82.
65. Кунельский Л.Э. Как ускорить рост эффективности: Вопросы и ответы / Кунельский Л.Э. – М.: Политиздат, 1988. – 223 с.
66. Лопатинский Ю. Институциональная аграрная матрица / Лопатинский Ю. // Экономика Украины. – 2004. – №4. – С.64-71.
67. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины XIX-XX вв. / Лортикян Э.Л. – Харьков: Консум, 1999. – 288 с.
68. Лукінов І.І. Державні і ринкові регулятори соціально-економічних перетворень АПК України / Лукінов І.І. // Економіка АПК. – 2000. – №2. – С.36
69. Лысюк В.М. Регулирование экономики переходного пери ода / Лысюк В.М., Исаченко Д.А., Захарченко В.И. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. – 264 с. – С.224.
70. Людвиг Е. Полвека размышлений. Речи и статьи / Людвиг Е. – М, 1993. – С.44
71. Макроекономіка: підручник / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонко та ін.; за ред. А.Г. Савченка. – К.: Либідь, 1995. – С.69..
72. Малюта А. Социокультурные проблемы и перспоективы инновационной экономики / Малюта А., Рыбак М. // Економіст. – 2007. – №9. – С.13-15.
73. Марголич І.І. Регіональні особливості інноваційних процесів у світовій практиці господарювання / Марголич І.І. // Регіональні перспективи. – 2003. – № 7-8 (32-33). – С. 37-38.
74. Маршалл А. Принципы экономической науки / Маршалл А., т. ІІІ. Пер. с англ. – М., Издательская группа «Прогресс», 1993. – С.108.
75. Матюшенко И., Федоренко Е. Проблемы инновационного развития Украины на современном этапе / Матюшенко И., Федоренко Е. // Економіка, фінанси, право. – 2002. – №3. – С.11-12.
76. Мау В. Экономика и революция: уроки истории / Мау В. // Вопрсы экономики. – 2001. – №1. – С.124-137.
77. Экономика и революция: уроки истории. // Вопрсы экономики. – 2001. – №1. – С.124-137.
78. Методика підготовки та проведення попередньої експертизи інноваційної пропозиції. Додаток 5 до Положення про порядок формування та реалізації Регіональних інноваційних програм, затвердженого Наказом Держіннофонду від 30 жовтня 1997 р. № 75.
79. Мізюк Б.М. Теоретико-методологічні основи та інструментальні засоби системного управління підприємствами.: Автореф. Дис. … д-ра екон. наук / Мізюк Б.М. / Інт. регіон. дослід. НАН України. – Львів, 2003. – 34 с.
80. Миколайчук Н.С. Економічні аспекти управління НТП в умовах формування ринкових відносин / Миколайчук Н.С., Миколайчук М.М. // Автоматика. Автоматизация. Электротехнические комплексы и системы. – 1997. – №1. – С. 205-209.
81. Минцберг Г. Школы стратегий / Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Кантуревского. – СПб: Питер, 2001. – 336 с.
82. Могильний О.М. Організаційно-економічний механізм державного регулювання аграрного виробництва у трансформаційний період: Автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.07.02 / Могильний О.М. / Інститут аграрної економіки УААН. – К., 2003. – 38 с.
83. Моисеев Н.Н. Слово о научно-технической революции / Моисеев Н.Н. – 2-е изд., доп. – М.: Мол. Гвардия, 1985. – 238 с.
84. Молина Е.В. Инновационные технологии социально-экономического потенциала региона в условиях открытой экономики / Молина Е.В. // Экономические инновации. – 2003. – Выпуск 14. – С.24-30.
85. Музика П.М. Мотиваційний механізм розвитку інноваційної діяльності в аграрному секторі України / Музика П.М. // Економіка АПК. – 2001. – №12. – С.3-5.
86. Муханова Е.Б. Из истории экономической мысли (Сборник) / Муханова Е.Б., Маневич В.Е., Чиркунова М.В. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
87. Никифоров А. Національна інноваційна система: вибір України / Никифоров А. // Економіст. – 2005. – №12. – С.35-41.
88. Николенко Ю.В. Перестройка инвестиционной политики – важный фактор интенсификации / Николенко Ю.В. – К.: Общество “Знание” УССР, 1987. – 23 с.
89. Новицький В. Новий етап реформування промисловості України / Новицький В. // Реформування промисловості України. Погляд у ХХІ століття. Збірник матеріалів V пленуму-конференції. Спілка економістів України. / Відп. ред. М. Герасимчук. – К.: Аванпост-прім. – 2001. – С.7-14.
90. Новицький В. Імперативи інноваційного розвитку / Новицький В. // Економіка України. – 2007. – №2. – С.45-52.
91. Нуреев Р. Экономика развития: модели становления рыночной экономики / Нуреев Р. – М.: ИНФРА-М, 2001.
92. Олейко В. Інтелектуальний капітал: методологічні аспекти / Олейко В. // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – C.43-46.
93. Онисько С. Деякі питання розвитку агропромислового виробництва / Онисько С. // Економіка України. – 2002. – №9. – С.59-65.
94. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За науковою редакцією В.Г. Федоренко. – К.:Алерта, 2004. – 431 с..
95. Офіційний сайт Державної служби статистики – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
96. Пампура О.И. Экономический механизм управления инновационным процессом в регионе / Пампура О.И. // Экономические инновации. Выпуск 11. Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (инвестиционная и инновационная политика, рыночные механизмы и структуры). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – 207 с. – С.39-45.
97. Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання. Навчальний посібник / Пашута М.Т., Шкільнюк О.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 118 с.
98. Пересада А.А. Основы ииновационной деятельности / Пересада А.А. – К.: “Издательство “Либра” ООО, 1996. – 344 с.
99. Плющ І.С. Напрями розвитку аграрної політики в Україні / Плющ І.С. // Економіка АПК. – 2001. – №4. – С.3-6.
100. Полозенко Д. Фінансова глобалізація та її можливі наслідки / Полозенко Д. // Економіка України. – 2002. – №9. – С.12-16.
101. Портер М. Стратегія конкуренції / Портер М. – К.: Основи, 1997.
102. Потемкин Л.Н. Современные рычаги развития промышленности. Научная монография / Потемкин Л.Н. – Одесса: Принт-студия «Абрикос» СПД Бровкин, 2004. – 252 с.
103. Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку / Радзієвська Л.Ф. // Науково-технічна інформація. – 2002. – №2. – С.22.
104. Рач В. Інтелектуальна власність як базове поняття нової економіки / Рач В., Чугуєвець С. // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – C. 39-42.
105. Решетова Т. Основні аспекти науково-технологічної політики на сучасному етапі / Решетова Т. // Економіка України. – 1993. – №4. – С.81-84.
106. Решетова Т. Роль государственного управления в активизации инновационной и научно-технической деятельности / Решетова Т. // Экономика Украины. – 1994. – №10. – С.31-37.
107. Рубан В. Инновационная модель стратегического развития Украины: методология и опит / Рубан В., Чубукова О., Некрасов В. // Экономика Украины. – 2003. – №6. – С.14-19.
108. Рыжов В. Мир, инновации и мы / Рыжов В. // Зеркало недели. – 2003. – №5
109. Санто Б. Эффект от инноваций: опыт Венгрии / Санто Б. // ЭКО. – 1987. – №1. – С.177-186.
110. Сахно Л.А. Удосконалення економічних відносин в інтегрованих агропромислових підприємствах / Сахно Л.А. // Економіка АПК. – 2004. – №8. – С.142-146.
111. Ситник В.П. Завдання наукових установ УААН щодо організації наукового менеджменту у сфері інтелектуальної власності та маркетингу інновацій / Ситник В.П. // Економіка АПК. – 2005. – №8. – С.3-9.
112. Слюсарь В. Интенсификация производства в пищевой промышленности Украины / Слюсарь В. // Экономика Украины. – 1996. – №2. – С. 57-64.
113. Смехов Б.М. Управление эффективностью / Смехов Б.М. – М.: Политиздат, 1984. – 222 с.
114. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – 1600 с.
115. Соколенко С. Характерні особливості глобалізації в ХХІ ст. та участь України в ній / Соколенко С. // Економічні й політичні аспекти глобалізації та регіоналізації. Збірник доповідей і виступів на науковій конференції. Спілка економістів України. Відп. ред. М. Герасимчук. – Київ, 2000. – С.4-18
116. Соловьев А.К. Научно-техническая деятельность: факторы интенсификации / Соловьев А.К. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
117. Соловйов В. Інформаційне суспільство, інтелектуальна власність та економіка, що базується на знаннях / Соловйов В. //Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – C. 39-45.
118. Стадник В. Чинники і умови реалізації суб’єктами малого бізнесу стратегії інноваційного розвитку / Стадник В. // Регіональна економіка. – 2006. – №3. – С. 58-65.
119. Стадник В.В. Інноваційний менеджмент / Стадник В.В., Йохна М.А. – К.: Академвидав – Альма-матер, 2006. – 464 с.
120. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. / Стеченко Д.М. – К.: Вища шк., 2002. – С.14-15.
121. Столяров В. О научно-технической политике в Украине / Столяров В., Тарасевич В. // Экономика Украины. – 1993. – №4. – С.3-10.
122. Стратегія економічного та соціального розвитку України (2004-2015 роки). Шляхом європейської інтеграції / Гальчинський А.С., Геєць В.М. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
123. Тарасевич В. Эффективность экономики Украины / Тарасевич В. // Экономика Украины. – 1993. – №5. – С.38-47.
124. Терещенко В.К. Логіка подальших економічних перетворень / Терещенко В.К. // Український інвестиційний журнал. – 2003. – №2. – С. 10-12.
125. Титаренко Б. До питання про складові інноваційної діяльності / Титаренко Б. // Економіст. – 2005. – №12. – С. 66-67.
126. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегий: Учебник для вузов / Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
127. Точилін В. Ринки базових галузей: напрями розвитку та державного регулювання / Точилін В. // Економіст. – 2004. – №3. – С.57-59.
128. Тюрина В.Ю. Инновационная способность и инновационная восприимчивость: Конспект лекцій / Тюрина В.Ю. – Саратов: Изд. СГТУ, 1994.
129. Узун В.Я. Реализация экономической реформы в АПК / Узун В.Я. – М.: Знание, 1989. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике, Сер. “Экономика”; №6).
130. Уткин Э.А. Инновационный менеджмент / Уткин Э.А., Морозова Г.И., Морозова Н.И. – М.: АКАЛИС, 1996. – С.11.
131. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд. / Фатхутдинов Р.А. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2000. – 624 с.
132. Федоренко В. Зайнятість і інвестиційні процеси в Україні / Федоренко В. // Економіка та держава. – 2004. – №5. – С. 14-15.
133. Федулова Л. Технологічний розвиток економіки / Федулова Л. // Економіка України. – 2006. – №6. – С.4-11.
134. Федулова Л. Управління інноваційним розвитком регіону / Федулова Л. // Регіональна економіка. – 2005. – №2. – С.37-47.
135. Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст / Філіпенко А.С. – К.: Знання України, 2001. – 120 с.
136. Фомишин С.Ф. Глобализация как новое качество интернационализации / Фомишин С.Ф., Фомишина В.Н., Лошенюк В.Е. // Экономические инновации. Выпуск 10: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (экономические трансформации, экономика и экология). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – С.62-66.
137. Хайек Ф. Конкуренция как процедура открытия / Хайек Ф. // Мировая экономика и международные отношени. – 1989. – №12. – С.5-15.
138. Харичков С.К. Инновационная стратегия мобилизации интегрального ресурса регионального развития / Харичков С.К. // Экономические инновации. – 2003. – Выпуск 14. – С.14-23.
139. Хмелевский Н.О. О подразделениях общественного производства и теории реализации / Хмелевский Н.О. // Экономические науки. – 1990. – №7. – С.119.
140. Чеберкус Д. Системні підходи до державного регулювання інноваційного розвитку України в умовах глобалізації / Чеберкус Д. // Економіст. – 2007. – №9. – С. 4-6.
141. Чеботарев В. Структура АПК и формирование инновационной политики ее трансформации / Чеботарев В. // Экономика Украины. – 2003. – №4. – С.55-60.
142. Чистилин Д. К Вопросу теории общественного развития: аспект самоорганизации / Чистилин Д. // Экономика Украины. – 2002. – №3. – С. 52-58.
143. Чумаченко М. Проблеми інвестиційного забезпечення програм економічного розвитку України / Чумаченко М. // Реформування промисловості України. Погляд у ХХІ століття. Збірник матеріалів V пленуму-конференції. Спілка економістів України. / Відп. ред. М. Герасимчук. – К.: Аванпост-прім. – 2001. – С.54-60.
144. Шарко М.В. Инициирование инновационных процессов / Шарко М.В. // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №10(28). – С. 149-157.
145. Шепотько Л. Деякі аспекти макроекономічного регулювання аграрної сфери / Шепотько Л., Прокопа І. // Економіка України. – 2001. – №3. – С. 51-59.
146. Щербань В.П. Економічні і соціально-екологічгі основи формування та розвитку продовольчої безпеки в Україні: Автореф.дис... д-ра екон.наук: 08.07.02 / Щербань В.П. / Сумський національний аграрний університет. – Суми,2004. – 36 с.
147. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-е вид. Перероб. і доп. / Шершньова З.Є. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с. – С.7.
148. Шикин Е.В. Математические методы и модели в управлении / Шикин Е.В., Чхартишвили А.Г. – 3-е изд. – М.: Дело, 2004. – 440 с.
149. Шкворец Ю. Государственное ститмулирование научно-технической деятельности в Украине / Шкворец Ю., Варгатюк А. // Экономика Украины. – 1994. – №8. – С.20-24.
150. Шнипко О.С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізм реалізації / Шнипко О.С. – К.: Наукова думка, 2003. – 337 с. – С.217.
151. Шпак Ю.В. Інноваційна модель регіонального розвитку переробної сфери АПК / Шпак Ю.В. // Економіка АПК. – 2006. – №3. – С.65-69.
152. Шубравская Е. Риски устойчивого развития АПС Украины в условиях глобализации / Шубравская Е. // Экономика Украины. – 2007. – №2. – С. 62-68.

153. Щуков В. Экономические проблемы ускорения научно-технического прогресса / Щуков В. – Иваново: ИГУ, 1987. – 60 с.
154. Яковлев В. Инновации и обновление продукции в машиностроительном комплексе Украины / Яковлев В. // Экономика Украины. – 1994. – №12. – С.70-73.
155. Якубовський М. Інфраструктура – фактор інноваційного розвитку промисловості / Якубовський М., Щукін В. // Економіка України. – 2007. – №2. – С.27-38.