ІНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА :

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЦИМБАЛ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

УДК 331.5: 338.42

ІНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Спеціальність: 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
Бандур Семен Іванович
доктор економічних наук, професор

Київ - 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ: СИСТЕМНА ТА ІНСТИТУЦІЙНА ҐЕНЕЗА
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження механізмів регулювання господарчих систем 17
1.2. Інституційний вимір дослідження макроекономічних механізмів регулювання ринку праці 33
1.3. Концептуальні засади ринкового регулювання суспільної праці та її інституціональної кінетики 54
1.4. Інституційні передумови ефективного державного регулювання економіки та ринку праці 75
ВИСНОВКИ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 89
РОЗДІЛ 2
ФОРМАЛЬНІ ТА ІМПЛІЦИТНІ ІНСТИТУЦІЙНІ СТРУКТУРИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ НА МАКРОРІВНІ: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ОЦІНКА
2.1. Макроекономічні зв’язки параметрів ринку праці та тенденції трансформації інституційної структури його регулювання 94
2.2. Інституційні чинники механізмів структурної трансформації міжгалузевих переходів на ринку праці України 111
2.3. Емпіричні межі ринку праці в контексті структурування простору досяжності інституційних механізмів державного та ринкового регулювання 125

2.4. Економічний механізм підтримки інституційних структур регулювання пропозиції робочих місць на основі рентабельності повних витрат на організацію праці 142
ВИСНОВКИ ДРУГОГО РОЗДІЛУ 161
РОЗДІЛ 3
ІНСТИТУЦІЙНІ КОНСТРУКЦІЇ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ НА МІКРОРІВНІ
3.1. Структура формальних, неформальних та імпліцитних конструкцій інституційного механізму ринку праці
165

3.2. Зовнішні чинники формування та використання інституційних конструкцій на ринку праці України 179
3.3. Морфологія простору інституційних конструкцій вхідної контрактації, опортунізму та оптимізації трудових відносин на ринку праці 200
3.4. Трансакційні витрати взаємодії контрагентів ринку праці як вираз вартості наявної інституційної структури. 226
ВИСНОВКИ ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 251
РОЗДІЛ 4
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОРЕСУРСНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
4.1. Інституційне регулювання в контексті різновидів адміністративного та правового впливу на розвиток ринку праці. 255
4.2. Ітеративно-ієрархічна модель реалізації інституційного регулювання ринку праці аукціонного типу 286
4.3. Методологічні засади ієрархічно-імітаційного моніторингу стратегічної ефективності інституційного регулювання ринку праці України 309
ВИСНОВКИ ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ 324
РОЗДІЛ 5
СТРАТЕГІЧНІ ІМПЕРАТИВИ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В КОНТЕКСТІ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
5.1. Імперативи застосування механізмів інституційного регулювання ринку праці для підтримки стратегічних напрямів інноваційного розвитку національного господарства
328
5.2. Методичний підхід до стратегічного попередження структурної неузгодженості попиту і пропозиції на повному ринку праці 343
5.3. Методологічні засади обґрунтування інвестицій в розвиток робочих місць в складі інституційного механізму їх пропозиції 364
5.4. Моніторинг тактичної ефективності інституційного регулювання: методичні засади та оцінка 381
ВИСНОВКИ П’ЯТОГО РОЗДІЛУ 395
ВИСНОВКИ 400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 407
ДОДАТКИ 447

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Забезпечення інноваційного розвитку національного господарства України безпосередньо пов’язано з вирішенням проблем інституційного регулювання ринку праці, загострення яких зумовлено неоднорідністю та різноякісністю економічних перетворень, неоднозначністю шляхів, обраних для формування нових господарських та соціально-трудових відносин. На практиці це виражається у поширенні неформальних та імпліцитних структур інституційного простору регулювання ринку праці, невідповідності вимогам сучасності механізму державного регулювання, поглибленні проблем трудоресурсного забезпечення галузей національної економіки. Збереження цих тенденцій провокуватиме подальшу деградацію трансакційного базису соціально-трудових відносин, поглиблення професійно-кваліфікаційної розбалансованості ринку праці, що у підсумку стає серйозною перешкодою на шляху соціально-економічного розвитку України.
Пошук шляхів вирішення проблем регулювання ринку праці у відповідності із потребами інноваційного розвитку національного господарства та інституційного забезпечення відповідних механізмів постійно знаходяться у фокусі уваги світової та вітчизняної наукової спільноти. Вагомий внесок у їх вирішення в частині проблем ринку праці та розвитку трудового потенціалу зробили такі вітчизняні вчені, як С. Бандур, Д. Богиня, В. Брич, І. Гнібіденко, М. Долішній, С. Злупко, А. Колот, Е. Лібанова, Л. Лісогор, В. Мандибура, В. Мортіков, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, У. Садова, Л. Семів, О. Стефанишин, А. Ткач, Л. Шевченко, В. Якубенко та ін. У царині удосконалення механізмів та пріоритетів державного регулювання: О. Алимов, В. Геєць, Л. Головкова, Б. Данилишин, В. Козюк, Б.Луців, А. Мельник, В. Микитенко, А. Сірко, В.Тарасевич, Д. Чистилін, А. Чухно тощо. Серед зарубіжних дослідників варто відзначити здобутки в галузі економічної теорії та інституціоналізму С. Авдашевої, О. Ананьїна, У. Баумоля, Ф. Блока, Р. Буайє, Дж. Б’юкенена, М. Грановеттера, Л. Гурвица, К. Ерроу, А. Олейника, Р. Капелюшнікова, Г. Клейнера, Д. Коммонса, К. Менара, П.Мілгрома, Р.Нельсона, Д. Норта, Р. Нурєєва, К. Поланьї, В. Радаєва, В. Тамбовцева, Л. Тевено, О. Уільямсона, Н. Флігстіна, Э. Фуруботна , Ф. Хайєка, Дж. Ходжсона, та ін. Однак, й дотепер залишаються невирішеними проблеми концептуально-аналітичного розмежування державно-адміністративного, правового та інституційного регулювання та розроблення відповідного механізму на рівні ринку праці; обґрунтування методологічних засад оцінювання перспектив його розвитку, а також забезпечення умов ефективного застосування інституційного регулювання ринку праці в стратегії реалізації пріоритетів інноваційного розвитку національного господарства.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана із комплексними фундаментальними дослідженнями Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема такими НДР як: «Формування стратегії забезпечення продуктивної зайнятості за умов модернізації економіки» (номер держреєстрації 0102U006924), де особисто дисертантом розроблено теоретико-методологічний апарат дослідження механізмів стимулювання розвитку корпоративних форм трудових відносин та внутрішньофірмового менеджменту зайнятості; «Трансформація ринку праці України на етапі переходу держави до постіндустріального суспільства» (номер держреєстрації 0106U005192 (39); 0106U005260 (48)), де особисто дисертантом було розроблено: а) теоретико-методологічні засади інституційних умов формування робочої сили та інноваційно-орієнтованої трансформації ринку праці; б) методологічні засади дослідження механізму регулювання інституційного простору ринку праці; «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (номер держреєстрації 0109U002647 (39); 0109U002646 (48)), де особисто дисертантом було розроблено мережі локальних ринків праці та закономірності їх розвитку в системі критеріїв економічного районування України; «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку» (номер держреєстрації 0109U002644 (39); 0109U002645 (48)), де особисто дисертантом було розроблено: методологічні підходи та стратегічні напрями формування інституційного забезпечення розвитку ринку праці в умовах модернізації національного господарства; «Формування сучасного соціального капіталу України» (номер держреєстрації 0108U009958), де особисто дисертантом було: а) обґрунтовано структуру та динаміку інституційного механізму регулювання ринку праці; б) розроблено систему індикативно-ієрархічного оцінювання ефективності механізмів інституційного та державного регулювання відтворення робочої сили України; «Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності» (номер держреєстрації 0109U006450), де дисертантом особисто було: а) доведено необхідність виокремлення в складі державного регулювання компонентів простору інституційного регулювання; б) удосконалено методологію формування інтегральних індексів оцінювання державного регулювання; «Методичні підходи та аналіз визначення потреб забезпечення економіки трудовими ресурсами і їх збалансованості з обсягами випуску фахівців та робітничих кадрів» (№ державної реєстрації 0108U003685), у рамках якої автором обґрунтовано методологічні підходи регулювання ринку праці та розроблені методичні рекомендації щодо вдосконалення системи оцінки та прогнозування процесів зайнятості і економічної активності населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій формування якісно нового інституційного механізму регулювання ринку праці України відповідно до цільових орієнтирів здійснення економічних реформ та стратегічних пріоритетів розбудови конкурентоспроможного національного господарства України.
Відповідно до зазначеної мети в дисертації вирішувались такі завдання:
 визначити теоретико-методологічні засади системного дослідження механізмів регулювання господарчих систем та ринку праці для забезпечення обґрунтованого вибору базової моделі їх регулювання;
 обґрунтувати необхідні інституційні передумови ефективного ринкового регулювання процесів суспільної праці, з метою окреслення меж ефективності механізмів саморегулювання;
 розробити концептуальні засади інституційних передумов збалансованості механізмів державного регулювання та саморегулювання ринку праці, для обґрунтування перспективної позиції системи державного управління в процесах регулювання ринку праці ;
 вдосконалити методологічні засади та методичні підходи щодо визначення взаємовпливу інституційних чинників та макроекономічних структурних зрушень з метою наукового забезпечення емпіричної оцінки ефективності поточного регулювання ринку праці;
 розробити та практично апробувати методологічні засади щодо визначення інституційних меж ринку праці, з метою виявлення поточних форм інституціоналізації визначальних механізмів формування попиту і пропозиції на ринку праці;
 розробити та обґрунтувати методологічні засади та методичні підходи до емпіричного оцінювання інституційних параметрів механізмів обігу та використання робочої сили для наукового забезпечення оцінки їх стану в практиці трудових відносин;
 емпірично визначити стан та динаміку розвитку формальних, неформальних та імпліцитних конструкцій інституційного механізму регулювання ринку праці, з метою підтвердження теоретичних гіпотез щодо структури інституційного простору;
 обґрунтувати методологічні засади дослідження інституційного регулювання ринку праці, прийнятних для розробки практичних механізмів його впровадження в систему національного регулювання;
 розробити методологічні засади стратегічного оцінювання ефективності інституційного регулювання ринку праці, з метою коригування процесів інституційного реформування;
 обґрунтувати стратегічні імперативи та напрями продуктивнішого впровадження інституційного регулювання ринку праці, з метою забезпечення його збалансованого розвитку із національним господарством.
Об’єктом дослідження є процеси формування та реалізації механізмів регулювання ринку праці на різних рівнях національного господарства.
Предметом – є теоретико-методологічні та прикладні проблеми розвитку інституційного регулювання ринку праці в контексті удосконалення національної господарчої системи
Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є закони діалектичного пізнання дійсності, фундаментальні положення різних шкіл економічної теорії. В основу дослідження покладено кібернетично-системний підхід до вивчення економічних явищ та процесів, відповідно до якого виконано теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних українських і зарубіжних вчених, присвячених формуванню дієвого механізму регулювання ринку праці взагалі та його інституційної підсистеми зокрема. Для вирішення окремих задач використовувались наступні методи: метод комплексного системного аналізу економічних явищ – для повної та багатовимірної оцінки суспільної праці; історичний метод – для аналізу історичних закономірностей генезису організаційно-інституційних форм регулювання суспільної праці; економіко-математичні методи: теорії ігор для формалізації розробленого механізму ітеративно-ієрархічного партнерства аукціонного типу; методи математично-статистичного аналізу: економетричного моделювання, кореляційно-регресійного, факторного аналізу, – для дослідження структури соціально-трудових відносин та зв’язку процесів формування ринку праці із макроекономічними процесами; методи індексної інтегральної оцінки – для побудови ієрархічної імітаційної системи оцінювання ефективності інституційного регулювання; методи багатофакторного моделювання – для розробки системи моделей розвитку національного ринку праці.
Eмпіричною і фактoлогічнoю основою дослідження стала наукова монографічна література – праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем регулювання ринку праці, інституційної економіки та теорії регулювання національного господарства, законодавчі та інші нормативні акти, статистичні дані Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, результати аналітичних і соціологічних досліджень населення та підприємств .
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному вирішені проблеми інституційної невідповідності механізмів регулювання ринку праці вимогам модернізації та інноваційного розвитку національного господарства шляхом обґрунтування теоретико-методологічних засад інституційного регулювання та визначення форм його впровадження в систему національного макро регулювання.
Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
– обґрунтовано економічну сутність та методологічні засади інституційного регулювання ринку праці, визначеного як процес системного та колективного впливу на поведінку контрагентів ринку праці, що здійснюється шляхом інституціоналізації імперсональних механізмів їх самоорганізації до рівня легітимних форм колективної дії з метою розширення кола контурів прямих та зворотних зв’язків між стратегічними пріоритетами соціального-економічного розвитку, інституційними ініціативами, їх державною легітимацією та наявною структурою інституційного простору. Перспективною формою його впровадження визначено модель ітеративно-ієрархічного партнерства інституційних суб’єктів регулювання ринку праці, сутність якої полягає в реалізації аукціонної логіки механізмів вироблення і прийняття правил взаємодії та параметрів розвитку національного ринку праці і базується на принципах абстрактної формалізації кооперативних ігор у недомінуючих стратегіях. Це дозволяє розробити методичні та практичні рекомендації щодо формування в Україні нового механізму актуалізації недержавної інституційної ініціативи та забезпечити канали коректної імплементації імпліцитних інституційних конструкцій у юридично-правовий простір;
- розроблено та обґрунтовано методологічні засади імітаційної ієрархічно-індексної моделі оцінювання стратегічної та тактичної ефективності інституційного регулювання, яка вирішує подвійну проблему: з одного боку, замість точкової оцінки надає просторовий континуум оцінювання усієї ієрархії факторної структури інституційного регулювання, з іншого – дозволяє побудувати ієрархічну систему композитних регресійних рівнянь, яку можна буде відкалібрувати до заданої точності щодо відображення кількісних та якісних індикаторів оцінюваного простору. Дана розробка закладає аналітико-функціональні засади удосконалення методології економічної експертизи законодавчої та нормативно-правової діяльності, а також оцінювання слабо параметризованих соціальних програм;
– введено в науковий обіг поняття «імпліцитні інституційні конструкції», сутність якого визначено як система імплементації слабоструктурованих та низько-кодифікованих форм вираження сталих зразків реалізації соціально-трудових відносин у простір формальних та неформальних інституційних структур. Впровадження цього поняття дозволяє коректно відобразити багатовимірність та просторовість будови інституційних комплексів та представити їх як поліструктурне співіснування формальних, неформальних та імпліцитних компонентів тих штучних форм, за допомогою яких здійснюється унаочнення колективного виконання важливої суспільної функції;
– запропоновано та обґрунтовано багатовимірну класифікацію інституційних конструкцій взаємодії контрагентів ринку праці, в основу якої покладено наступні критерії: етап формування трудових відносин; суб’єкт-ініціатор використання; рівень інституціоналізації; ступінь спостережуваності. Сутність класифікації полягає в несуперечливому упорядкуванні інституційних конструкцій ринку праці в логічну інституційну структуру регулювання соціально-трудових відносин. Введення даної класифікації в науковий обіг дозволяє: встановити закономірності взаємного впливу; визначити ієрархію регулятивно релевантних інструментів впливу на поведінку; надає можливість поглибити емпіричне знання про інституційний устрій ринку праці, а також визначити потенціал та напрями удосконалення інституційного забезпечення механізмів його регулювання;
удосконалено:
– концептуальні засади аналітичної диференціації абстрактних систем регулювання економічних відносин за рахунок заміни детермінаційно-об’єктивованого тлумачення механізмів на варіативно-об’єктивоване; безпосереднього введення до складу механізму суб’єктів регулювання; моделювання багатосуб’єктності впливу; визначення місця і ваги символьно-знакових підсистем ретрансляції та розповсюдження впливу; уточнення ролі поняття «розмаїття» для коректнішого визначення сутності процесів організовування; впровадження поняття «скеровуючий вплив» як концептуального інтеграла феноменів управління, координування та регулювання. Це дає можливість: обґрунтувати апріорну неефективність механізмів регулювання соціально-економічних систем, які спираються на домінування одноцентрового лінійного управління; розробити критерії оцінки та відбору підходів до визначення і структурування механізмів регулювання ринку праці та коректно виокремити простір його інституційної підсистеми;
– розуміння ринкового механізму, в частині розмежування різновидів регулювання реальних економічних відносин ринковим способом: неокласичний ціноцентричний; популяційний; мережевий; однорідноінституційний; владний; культурно-символьний; організаційних полів, а також обґрунтування класифікації неринкових різновидів організовування. На відміну від існуючих, пропонований підхід розкриває розмаїтість наявних механізмів реалізації відносин, які традиційно класифікуються як ринкові; розмежовує поняття обміну і ринку; дозволяє розширити спектр базових чинників та передумов так званих «провалів» ринку. Це дозволило розробити та обґрунтувати систему передумов формування ефективного ринку праці, які потребують превентивного інституційного забезпечення;
– методичний підхід до визначення напрямів, інтенсивності та чинників міжгалузевих переходів робочої сили, який, на відміну від існуючих, заснований на непрямій оцінці відповідних процесів, що досягається за рахунок використання марківських ланцюгів та прийомів оптимізації лінійного програмування. На відміну від класичних марківских ланцюгів, пропонований підхід ув’язує динаміку авто-регресійних можливостей переходів із регулятором оптимуму – відносної міжгалузевої пропорції заробітної плати. Даний підхід дає можливість надавати статистично достовірну оцінку міжгалузевим переміщенням робочої сили; оцінювати попередню позиційну адресу в просторі станів ринку праці, вимірювати рівень трансакційної якості обігових процесів на ринку праці, який можна вважати непрямою оцінкою ефективності його інституційного забезпечення;
– методологічний підхід до моделювання механізму формування пропозиції робочих місць, сутність якого, на відміну від існуючих, полягає в тому, що він розрізняє поняття робоче місце та зайняту особу; базується на операціоналізації понять «рентабельність повних витрат організації праці» й «галузеве умовно-облікове середнє та граничне робоче місце». Внесені новації дозволяють будувати систему економетричних моделей, які визначають провідні стимули роботодавців до інвестування у створення та підтримку робочих місць в різних галузях національного господарства без застосування прямого калькулювання усереднених витрат на створення і підтримку індивідуального робочого місця;
дістали подальшого розвитку:
– поняття інституціональної економічної теорії: інститут, розосереджена колективна дія, трансакційні витрати, підтримувальні форми контрактації, які на відміну від існуючих, визначено в контексті здобутків системно-просторового розуміння, а саме: не як ідеальні точкові об’єкти з чіткими межами, а як поля та простори з нечіткими межами, що сформовані перетином реальних та евентуальних зв’язків ключових факторів їх перетворення;
– теоретико-методологічне моделювання ролі держави в регулюванні ринкових систем, сутність якого, на відміну від загальноприйнятого, відходить від приписування системі органів державної влади апріорної ефективності впливу на розвиток суспільно-економічної системи та визначає її у створенні загальнонаціонального майданчика інституціоналізації колективної взаємодії суб’єктів економічних відносин певного класу та одночасно вищої форми колективно-суспільної ініціації соціально значущих інституційних інновацій. Це дозволяє обґрунтувати провали ринку і держави не як ситуативні чи суб’єктивні недоліки, а як прояв іманентних проблем їх способів організації в цілому;
– концептуальний до визначення емпіричних меж ринку праці, сутність якого полягає у методично-науковому втіленні ідеї щодо обмеженості простору дії ринкового механізму відносно процесів організації зайнятості, і виражається у виробленні обґрунтованої кількісної оцінки учасників ринку праці та їх базових груп, що, на відміну від існуючих підходів, передбачає врахування не спостережуваної частини зайнятого та незайнятого населення, а також сегменти зайнятого населення, що не є учасниками відносин ринку праці. Це дозволяє глибше розуміти джерела проблем тіньової зайнятості, а також розробляти механізми її скорочення та нейтралізації;
– методичний підхід до розробки програм інноваційно-орієнтованого розвитку ринку праці та соціально-трудових відносин, сутність якого полягає у застосуванні моделі стратегічного попередження структурної неузгодженості повного ринку праці. Даний підхід, на відміну від існуючих, передбачає відмову від прямого екстраполювання ретроспективних тенденцій та програмування перспективних параметрів ринку праці, а також перехід до ітеративного імітаційного моделювання бажаних пріоритетів перспективного розвитку ринку праці України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові теоретико-методологічні розробки дисертаційної роботи доведені до рівня методичних та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення інституційного регулювання ринку праці. Вони знайшли впровадження в практичній роботі, зокрема: Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України – при доопрацюванні проекту закону «Про Національну систему кваліфікації” (лист № 04-32/12-277193(1) від 16.12.2009 р.); Міністерства праці та соціальної політики України – при опрацюванні питань удосконалення механізму регулювання ринку праці, визначенні стратегії зайнятості населення в умовах вступу України до Світової організації торгівлі (лист № 228/021/106-08 від 01.04.08 р.), а також доопрацюванні проекту «Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2005-2009 роки» в частині обґрунтування пріоритетів державної політики зайнятості населення (лист № 11977/0/14-04-021-2 від 26.11.2004 р.); Міністерства економіки України – при опрацюванні проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань економічної та соціальної політики, а також аналітичних матеріалів керівництву Мінекономіки (лист № 3101-29/275 від 24.04.2009 р.); при підготовці аналітичних матеріалів щодо визначення вартості одного робочого місця на підприємствах окремих галузей економіки для подання їх до Кабінету Міністрів України (лист № 3401-26/311 від 14.06.2010 р.); Ради національної безпеки і оборони України – при підготовці засідань Міжвідомчої комісії з питань подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу при РНБУ (лист № 6/9-2407-6-6 від 25.11.2010 р.); при підготовці Указу Президента України ”Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України” (лист № 6/9-2599-6-6 від 10.10.07 р.); при підготовці загальнодержавних документів економічного та соціального спрямування, інформаційних та доповідних записок Президенту України (лист № 6/7-508-6-6 від 23.02.07 р.); Діяльності Національного координатора Міжнародного бюро праці в Україні – при підготовці кінцевої резолюції учасників круглого столу на тему: «Міжгалузева макромодель прогнозування зайнятості в Україні» (лист вх. № 302 від 12.06.2009 р.); Київського міського центру зайнятості – при розробці методологічного забезпечення досліджень нерегламентованої зайнятості та стану зайнятості в неформальному секторі України (лист № 01-10433 від 16.10.2009 р.). Головного управління праці та зайнятості – при підготовці рішень Координаційного комітету сприяння зайнятості населення міста (Київської міської державної адміністрації) (лист № 061/03-689 від 14.03.08 р.). Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» – при підготовці розділів фінансово-кредитної політики щодо розвитку підприємництва в Запорізькій області (лист № 02/83 від 02.06.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. У дисертації викладено лише ідеї, розробки і теоретико-методологічні напрацювання, які належать особисто автору. Автору належать результати дослідження, сформульовані в дисертації. Особистий внесок здобувача у спільно опублікованих роботах відзначено окремо у переліку наукових праць.
Апробація результатів дисертації. Найважливіші результати дисертаційного дослідження були представлені на 10 міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: «Модернізація українського суспільства: чинники, передумови, перспективи» (Київ, 2011); «Міграційний обмін України і США: проблеми та перспективи» (Київ, 2010); «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» ( Київ, 2009); «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи» (Житомир, 2008); «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (Київ, 2008); «Дні науки – 2006» (Дніпропетровськ, 2006); «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія» (Київ, 2004); «Державне регулювання ринку праці: сучасні технології та напрями їх розвитку» (Київ, 2005); «Проблеми формування ринкової економіки» (Київ, 2001); «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки» (Київ, 2000).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у 37 наукових працях, загальним обсягом 52,6 обл. д. а.., з яких особисто автору належить 45,7 обл. друк. арк., у тому числі 1 одноосібній монографії (29,7 обл. вид. арк.), у 5 колективних монографіях – 5,4 обл. друк. арк., одній брошурі у співавторстві – 3,4 обл. вид. арк.; 21 статті у наукових фахових виданнях України, загальним обсягом 34,5 друк. арк. (з них особисто автору належить 12,5 друк. арк.); у 10 матеріалах науково-практичних конференцій та круглих столів; 1 – в інших наукових виданнях
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 406 сторінок, у тому числі 27 таблиць і 10 рисунків, з яких 20 займають усю площу. Список використаних джерел із 486 найменувань викладено на 40 сторінках, 22 додатки на 31 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено важливу науково-прикладну проблему розвитку та удосконалення інституційного регулювання ринку праці шляхом обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробки напрямів удосконалення механізму інституційного регулювання ринку, що найбільшою мірою відповідає вимогам реформування інституційного забезпечення розвитку національного господарства в контексті досягнення постіндустріалізаційних імперативів та завдань забезпечення соціальної безпеки.
У процесі проведеного дослідження було розроблено та обґрунтовано нові наукові положення, застосування яких дозволило дійти наступних висновків:
1. Теоретико-методологічні засади системного дослідження механізмів регулювання господарчих систем повинні базуватися на принципах: людиноцентричності; багатосуб’єктності; апріорної наявності автономного простору ресурсів і поведінки усіх елементів систем господарювання; нелінійності процесів впливу та реагування; поєднанні стохастичності мікро- та закономірної інерційності колективних і макро- процесів. Найбільш повна реалізація цих принципів можлива за умов, коли організовування відносин певного класу здійснюється на засадах систем випереджально-ковзкого регулювання, а механізми виокремлення суб’єктів, каналів впливу, реагування та оберненого зв’язку формуються відповідно до цього. У таких системах регулювання ринку праці має фрактальне співвідношення із регулюванням макроекономічних процесів і, відповідно до цього, демонструє фрактальне співвідношення їх інституційних структур. Завдяки цьому, цілком можливим є формування такого механізму регулювання ринку праці, який зберігає потенціал диференційного регулювання процесів організації різних рівнів суспільної праці.
2. Для забезпечення ефективної організації суспільної праці неприпустимо обирати в якості об’єкта регулювання лише ринок праці, оскільки ринок як такий вже має можливість виступати конкретно-історичним механізмом регулювання економічної взаємодії на засадах імперсоналізації відносин, їх безпосередньої еквівалентності, диференціації та інституційної автономізації продуктів і суб’єктів взаємодії. Відносно ринку поняття регулювання набуває змісту, відмінного від зовнішнього втручання, і перетворюється у формування запобіжників негативних екстерналій саморегулювання, введення інституційно-організаційних структур організації простору ринкової взаємодії, побудову способів узгодження з іншими механізми господарчої інтеграції: неринковими механізмами обміну і перерозподілу; квазіринковими; ринковими. Крім того, враховуючи, що серед ринкових механізмів чітко виокремлюють такі різновиди як популяційні, мережеві, інституційно-центричні, владні, культурно-символьні, а також механізми на основі рекомбінації організаційних полів, слід чітко розрізняти ринки та форми господарювання на основі ринкових відносин. Поняття “ринкові відносини” вказує на потенціал взаємодії, що характеризується: потенційною альтернативністю; взаємною еквівалентністю з різним ступенем відтермінованості; різницею у формах компенсації, – тоді як ринком визнається лише специфічний механізм реалізації ринкових відносин, побудований на основі інституціоналізації універсального безособового індикатора цінності.
3. Державне регулювання ринку має іманентні недоліки, які не є наслідком неефективності конкретних осіб чи випадковостей функціонування систем управління. Вони об’єктивно витікають із природи централізованих механізмів і пов’язані з тим, що з організаційно-управлінської точки зору держава виступає політичною формою колективної організованості – апріорі неоднорідної, внутрішньо конкурентної та суперечливої. Ефективне регулювання сучасних макросистем є вимушеним консенсусом двох недосконалих альтернатив – ринку та держави, – а сам консенсус визначається ефективністю інституційного узгодження їх взаємодії та належної інституціоналізації колективної дії суб’єктів відповідних відносин. Згідно з цим, державу можна представити як конкретно-історичну конфігурацію інституціоналізованих форм організації локальних колективних процесів та утворень, взаємодію між якими неможливо чітко розділити на економічну, політичну, культурну тощо. У цій моделі держава перетворюється на експліцитний механізм легітимізації найвищого рівня щодо інституціоналізації конкретних форм економічної та соціально-трудової взаємодії, а її ефективність забезпечується інерцією мереж макродомовленостей і спирається на складні діалектичні причинно-наслідкові зв’язки елементів однієї й тієї самої структури.
4. Встановлено, що протягом періоду 1992-2010 рр. в Україні суперечливо і непослідовно реалізовувалися монетариська та кейнсіанська модель макроекономічного регулювання ринку праці. У цих умовах прямі інституційні регулятори, що використовувала держава, не перетворилися в ефективні важелі, хоча і дозволили стабілізувати найбільш критичні параметри ринку праці у соціально безпечних межах. Доведено, що інституційні чинники макроекономічного регулювання найбільш потужно і чітко впливають на розвиток ринку праці в середньостроковій перспективі, тоді як на довгострокових періодах більшу вагу мають структурно економічні, а на короткострокових – кон’юнктурно-ресурсні чинники. Значною мірою недосконалість інституційної структури саморегуляції та зовнішнього регулювання ринку праці виразилася у незначній дієвості формальних та спостережуваних інструментів регулювання міжгалузевих переходів робочої сили. Так, структурна трансформація процесів міжгалузевого перерозподілу зайнятості майже на 60% керована імпліцитними структурами ринку праці, що дозволяє наголошувати на низькій ймовірності покращення ситуації лише із зміною кон’юнктурних параметрів національного господарства.
5. Розроблено та обґрунтовано методологічні засади, які надали можливість визначити інституційні межі впливовості механізмів регулювання соціально-трудових відносин інструментами ринку праці. Так, самостійними просторами регулювання процесів включення в суспільну працю, що мають відміні інституційні структури виявилися: відносини кооперації, товаровиробництво, співвласництво, самозайнятість. Встановлено, що основною тенденцією формування інституційних структур ринку праці є скорочення простору соціально-трудових відносин, що регулюються механізмами ринку праці, а в межах останніх - скорочення простору легально-легітимних інститутів. В цих умовах, специфічним механізмом ефективного використання робочої сили стає структурне перенесення тягаря господарчої діяльності на працівників, що досягається завдяки створенню умов системного випередження індексів продуктивності праці по відношенню до індексів повних витрат на організацію праці. Стійкість цього співвідношення підтримується такими інституційними засобами: заміною повних вакансій вторинною зайнятістю, невиправданою затримкою заробітної плати; скороченням оплачуваного часу зайнятості за умов збереження трудових відносин; сегментацією персоналу на категорії щодо гарантування зайнятості.
6. Обґрунтовано методологічні засади емпіричного вимірювання та оцінювання стану інституційних структур, які використовуються як учасниками трудових відносин, так і зовнішніми суб’єктами для регулювання відносин на ринку праці. На цій основі запропоновано методичний підхід до вимірювання напряму, ваги та ієрархії зв’язків різних інституційних конструкцій загального інституційного простору ринку праці, в межах якого визначено нову класифікацію інституційних конструкцій; обґрунтовано систему гіпотез та їх емпіричної інтерпретації; обрано дієву комбінацію методів шкалування та групування зібраних даних; визначено та апробовано процедури статистичної обробки та змістовної інтерпретації отриманих оцінок. Розроблений та обґрунтований підхід в цілому відповідає критеріям структурної репрезентативності, статистичної надійності, теоретико-методологічної обґрунтованості та комплексності.
7. Визначено, що на емпіричному рівні легальні інституційні конструкції використовуються контрагентами ринку праці фрагментарно, вибірково та комбіновано, що призводить до того, що реальні регулюючі комплекси є досить своєрідними моделями та стратегіями, частина яких при частому повторенні та поширенні в статистично значущих розмірах, а також за умов символізації в межах певних ідеологічних концептів, перетворюються на складні імпліцитні конструкції інституційного простору ринку праці. Підтверджено вагомість та репрезентативність наступних підсистем інституційних конструкцій: вхідної контрактації; реагування на порушення трудових прав на робочому місці; оптимізаційних стратегій адміністрації щодо регулювання трудових відносин. В цілому їх вплив пояснює близько 60% моделей та окремих заходів поведінки контрагентів взаємодії на ринку праці. Встановлено виключну вагомість трансакційних витрат у підтримці поточної інституційної структури взаємодії контрагентів ринку праці. Саме відчутність та безпосередність каналів їх конвертації у прямі господарські здобутки та втрати утворюють економічне підґрунтя процесів інституціоналізації правил та норм взаємного впливу суб’єктів трудових відносин. Оцінено, що загальні обсяги трансакційних витрат на ринку праці є співставними із обсягами ВВП на рівні 12-15% в річному вимірі.
8. Обґрунтовано, що методологічними засадами дослідження інституційного регулювання та шляхів його реформування виступають: чітке виокремлення його в просторі державного та правового; визнання суб’єктами інституційної активності безпосередніх учасників у формі інституціоналізованих колективних осіб як розосередженого та й зосередженого типу; дотримання принципів гнучкості та історичності механізмів інституційного регулювання; виключна необхідність інституційної конкуренції. Розкрито, що вплив інституційного регулювання не пов’язаний із зовнішнім встановленням операційних цілей учасників ринку праці, наданням або вилученням операційних ресурсів, прямим примусом, безпосередньою винагородою за окремий акт дії. Визначено систему понять, що дозволяють розкрити суть інституційного регулювання, яка полягає у здійсненні опосередкованого впливу на суб’єктів соціально-трудових відносин за допомогою інституціоналізації таких зразків форматування дії, вибору правил та обмежень, які б стимулювали його до самостійної активності в межах соціально бажаної та економічно виправданої траєкторії розвитку. Ефективність інституційного регулювання базується на двоїстості його природи: з одного боку воно є підкласом політичного процесу, з іншого - кібернетично-системним інтегратором з від’ємним контуром зворотного зв’язку, що забезпечує гомеостатичні властивості його внутрішніх механізмів. Завдяки цьому інституційне регулювання потребує значно меншого розмаїття коригувальних регуляторів, використовує переваги винесеного управління, підкореного принципу необхідного зовнішнього доповнення, розподіляє трансакційні витрати таким чином, що формуються дієві стимули до економії прямих економічних та людських ресурсів.
9. Обґрунтовано, що необхідною складовою ефективного інституційного регулювання є забезпечення постійного моніторингу відповідної діяльності. Розкрито, що його дієвість базується на побудові постійної, комплексної та відкритої системи ітеративно-діалогового оцінювання. Доведено, що в основу її побудови може бути покладена методологія інтегрального індексу ефективності інституційного регулювання ринку праці. Визначено, що сьогодні проблеми використання індексних систем вимірювання полягають у тому, що кожна згортка призводить до: покрокової втрати унікальності попередньої інформації; потенційно безкінечності рівнів декомпозиції досліджуваного явища; втрати подібності ізоморфізму між реальною системою та її вимірювальною моделлю; орієнтації на аналітичне використання для оцінювання лише кінцевих індикаторів. Запропоновано та обґрунтовано варіант вирішення цих проблем, суть якого полягає у застосуванні імітаційно-ієрархічної моделі індексного композиціонування, побудованої на системі вкладених регресійних функціоналів, що відображають логіку ієрархії механізму інституційної взаємодії учасників ринку праці на обраному рівні декомпозиції.
10. Стратегічними імперативами та напрямами розвитку механізмів регулювання ринку праці, за якими інституційні підходи забезпечують максимальну збалансованість параметрів ринку праці та потреб розвитку національного господарства слід вважати: формування інституційної структури та економічних передумов збільшення ваги та ролі монетарних інструментів регулювання ринку праці; подолання тенденції до розширення неформального сектору та нерегламентованої зайнятості в формальному секторі; стимулювання поширення складних та інноваційних робочих місць; подолання бар’єрів на шляху мобільності робочої сили; розвиток гнучкого механізму узгодження професійно-кваліфікаційної структури попиту на робочу силу та її пропозиції на ринку праці; розвиток системи захисту та охорони умов праці та зайнятості. В якості напрямів, на яких передбачено найбільшу ймовірність ефективних зрушень в системі регулювання ринку праці, визначено: активізацію зусиль держави щодо підтримки системи формування та арбітражу інституційної ініціативи безпосередніх учасників соціально-трудових відносин; гармонізацію та модернізацію законодавчої та нормативно-правової складової загальної інституційної системи регулювання ринку праці; усунення умов корупції в сфері регулювання соціально-трудових відносин та реформування системи боротьби з нею; створення в країні сучасної системи ковзкого ітеративного прогнозування та програмування з підвищенням їх статусу до рівня зобов’язального елементу будь-якого суспільно-публічного контракту; зосередження уваги на зменшенні витрат обігу робочої сили та робочих місць при підтримці та впровадженні будь-яких механізмів та структур, що формують бар’єри взаємодії на ринку праці; впровадження системи інституційного аудиту як обов’язкової складової державного фінансово-фіскального моніторингу відносин зайнятості та обігу на ринку праці; удосконалення системи нагляду за дотриманням інституційних прав населення в процесі зайнятості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
1. Аболафия М. Рынки как культуры: этнографический поход / М. Аболафия // Западная экономи¬ческая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 431–444.
2. Авдашева С. Б. Теория организации отраслевых рынков / С. Б. Авдашева, Н. М. Розанова. – М. : ИЧП «Издательство Магистр», 1998. – 320 с.
3. Айвазян С. А. Интегральные индикаторы качества жизни населения: их построение и использование в социально-экономическом управлении и межрегиональных сопоставлениях / С. А. Айвазян. – М. : ЦЕМИ РАН, 2000. – 117 с.
4. Айвазян С. А. Прикладная статистика: классификация и снижение размерности / С. А. Айвазян. – М. : Финансы и статистика, 1989. – 606 с.
5. Акерлоф Дж. Рынок «лимонов»: неопределенность качества и рыночный механизм / Дж. Акерлоф // THESIS . – 1994 . – Вып. 5. – С. 91–104.
6. Акофф Р. Л. Общая теория систем и исследование систем как противоположные концепции науки о системах / Р. Л. Акофф // Общая теория систем : [сборник докладов, прочитанных на симпозиуме в Кейсовском технологическом ин-те (США)] ; пер. с англ. В. Я. Алтаева и Э. Л. Наппельбаума. – М. : Мир, 1966. – С. 66–80.
7. Акофф Р. Л. Системы, организации и междисциплинарные исследования / Р. Л. Акофф // Исследования по общей теории систем : Сборник переводов ; общ. ред. вст. ст. В. Н. Садовского и Э. Г. Юдина. – М. : Прогресс, 1969. – С. 143–164.
8. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Издательство БЕК, 1995. – 628 с.
9. Аналіз стану та прогнозування регіонального ринку праці (методичні рекомендації) / під ред. Ю. П. Туранського. – К. : РВПС України НАН України, 2000. – 115 с.
10. Ананьин О. Исследовательская программа Торстена Веблена: 100 лет спустя / О. Ананьин // Вопросы экономики. – 1999. – № 11. – С. 49–62.
11. Анохин П. К. Узловые вопросы теории функциональных систем / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1980. – 197 с.
12. Антонюк В. П. Людський капітал підприємства і стратегія його розвитку / В. П. Антонюк , І. М. Лащенко, Ю. Б. Скаженин // Економіка промисловості. – 2003. – № 4. – С. 175–181.
13. Аптон Т. Анализ таблиц сопряженности / Т. Аптон ; пер. с англ. Ю. П. Адлер. – М. : Финансы и статистика, 1982. – 143 с.
14. Артоболевский И. И. Теория механизмов и машин : [учебник] / И. И. Артаболевский. – М. : Наука, 1988. – 640 с.
15. Артьомова Т. І. Інституційне регулювання соціально-економічної динаміки / Т. І. Артьомова // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. В. М. Гейця. – К. : Ін-т екон. прогнозув. ; Фенікс, 2003. – С. 181–189.
16. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юридическая литература, 1997. – 399 с.
17. Бандур С. И. Развитие системы рабочих мест – приоритетное направление государственной политики занятости / С. И. Бандур // Соціально-економічні аспекти промислової політики. Ринок праці та зайнятість : [зб. наук. пр. / відп. ред. О. І. Амоша]. – Донецьк : Інститут економіки промисловості НАН України, 2003. – С. 4–12.
18. Бандур С. І. Система пріоритетів державної політики зайнятості в парадигмі формування інноваційної моделі розвитку економіки України / С. І. Бандур // Ринок праці та зайнятість населення. – 2008. – № 1. – С. 10–14.
19. Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика : [монографія] / Бандур С. І., Заяць Т. А., Терон І. В. – К. : ТОВ «ПРИНТ ЕКСПРЕС»; РВПС України НАН України, 2002. – 250 с.
20. Бараник З. П. Статистика ринку праці : [навч. посібник] / З. П. Бараник. – К. : КНЕУ, 2005. – 167 с.
21. Баталова А. А. Особенности институционального регулирования процессов утечки капитала в Российской Федерации / А. А. Баталова // Формирование новой экономики: противоречия и перспективы : [cборник работ молодых ученых экономического факультета Казанского Государственного Университета]. – Казань : Центр инновационных технологий, 2002. – С. 11–15.
22. Батор Ф. М. Анатомия провала рынка / Ф. М. Батор // Вехи экономической мысли : в 6 т. / сост. и общ. ред. А. П. Заостровцева. – СПб. : Экономическая школа, 1996–2006. – Т. 4: Экономика благосостояния и общественный выбор. – 2004. – С. 251–292.
23. Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад ХХ столетия в экономическую теорию / У. Баумоль // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 73–88.
24. Беззубко Л. В. Вопросы трудовых отношений в условиях рынка : [учеб пособие] / Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. – Макеевка : Дон ГАСА, 2000. – 206 с.
25. Бейкер У. Риски рынка: продолжение и разрыв межорганизационных рыночных связей / Бейкер У., Фолкнер Р., Фишер Дж. // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 153–207.
26. Беккер Г. С. Теория распределения времени / Г. С. Беккер // Вехи экономической мысли. Рынки факторов производства. Т.3 / под ред. В. М. Гальперина. – СПб. : Экономическая школа. 2000. – 489 с.
27. Белоусенко М. В. Исследовательская парадигма институциональной теории фирмы [Электронный ресурс] / М. В. Белоусенко // Донецкий национальный технический университет. – Режим доступа : http://ie.boom.ru/collection/belousenko.htm.
28. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти) : [монографія] / О.А. Беляневич. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
29. Берталанфи Л. фон Общая теория систем – критический обзор / Исследования по общей теории систем : Сборник переводов ; общ. ред. вст. ст. В. Н. Садовского и Э. Г. Юдина. – М. : Прогресс, 1969. – С. 23–82.
30. Биггарт Н. Социальная организация и экономическое развитие / Н. Биггарт // Экономическая социология: Новые подходы к институциональному и сетевому анализу / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2001. – С. 252–264.
31. Бир С. Т. Кибернетика и менеджмент / С. Т. Бир ; пер. с англ. В. Я. Алтаева / под ред. А. Б. Челюсткина ; предисл. Л. Н. Отоцкого. – 2-е изд. – М. : «КомКнига», 2006. – 280 с.
32. Бир С. Т. Мозг фирмы / С. Т. Бир ; пер. с англ. М. М. Лопухина. – 2-е изд., стереотип. – М. : «Едиториал УРСС», 2005. – 416 с.
33. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія / О. Г. Білорус. – К. : Батьківщина, 2001. – 300 с.
34. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
35. Блауг М. Методология экономической науки, или Как экономисты объясняют / Марк Блауг ; пер. с англ., науч. ред. и вступ. ст. B. C. Автономова. – М. : НП «Журнал Вопросы экономики», 2004. – 416 с.
36. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг ; пер. с англ. О. В. Беклемешев и др. ; под ред. В. С. Автономова и Е. М. Майбурда ; Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. – М. : Дело ЛТД, 1994. – 720 с.
37. Близнюк В. Проблеми управління ринком праці і зайнятості в контексті соціальної політики Європейського Союзу / В. Близнюк, В. Покрищук // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 7. – С. 3–6.
38. Блок Ф. Роли государства в хозяйстве / Ф. Блок // Экономическая социология. – 2004. – № 2. – Т. 5. – С. 37–56.
39. Болотіна Н. Б. Трудове праве України : [підручник] / Н. Б. Болотіна. – 5-те вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 860 с.
40. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз /Н. Болотіна // Право України. – 2001. – № 5. – С. 45–51.
41. Большой экономический словарь / [под ред. А. Н. Азрилияна]. – 2-е изд. – М. : Институт новой экономики, 1997. – 864 с.
42. Боровиков В. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере. Для прфессионалов / В. Боровиков. – СПб. : Питер, 2001. – 656 с.
43. Бородіна О. М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку / О. М. Бородіна. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 277 с.
44. Брагинский С. В. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления / С. В. Брагинский, Я. А. Певзнер. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
45. Бражко О. В. Розвиток державної політики щодо регулювання ринку праці та управління трудовими ресурсами / О. В. Бражко // Економіка та держава. – 2010 – № 2 – С. 103–105.
46. Бремзен А. Конспекты лекций по теории контрактов [Электронный ресурс] / А. Бремзен, С. Гуриев // Российская экономическая школа. – 2005. – Режим доступа : http://www.nes.ru/russian/research/abstracts/2005/GurievBremzen-r.htm.
47. Брич В. Я. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти / В. Я. Брич. – К. : НЦ ЗРП, 1997. – 214 с.
48. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-XVIII вв. : в 3-х т. / Ф. Бродель. – 2-е изд. ; пер. с фр. Л. Е. Куббеля. – М. : Весь Мир, 2007. – Т.1: Структуры повседневности: возможное и невозможное – 592 с.
49. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-XVIII вв. : в 3-х т. / Ф. Бродель. – 2-е изд. ; пер. с фр. Л. Е. Куббеля. – М. : Весь Мир, 2007. – Т.2: Игры обмена – 672 с.
50. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-XVIII вв. : в 3-х т. / Ф. Бродель. – 2-е изд. ; пер. с фр. Л. Е. Куббеля. – М. : Весь Мир, 2007. – Т.3: Время мира. – 752 с.
51. Броуди Р. Психические вирусы. Как програмируют наше сознание / Р. Броуди ; пер. с англ. Л. В. Афанасьевой. – М. : Поколение, 2007. – 304 с.
52. Бруннер К. Представление о человеке и концепция социума: два подхода к пониманию общества / К. Бруннер // THESIS. – 1993. – Вып. 3. – С. 51–72.
53. Буайе Р. Теория регуляции. Критический анализ / Р. Буайе ; пер. с фр. Н. Б. Кузнецовой. – М. : Наука для общества, РГГУ, 1997. – 213 с.
54. Бузгалин А. К критике economics / А. Бузгалин, А. Колганов // Вопросы экономики. – 1998. – № 6. – С. 87–94.
55. Бурдье П. Поле экономики / П. Бурдье // Социальное пространство: поля и практики / под ред. Н. А. Шматко. – М. : Алетейя, 2005. – С. 129–176.
56. Бурдье П. Практический смысл / П. Бурдье ; пер. с фр. А. Т. Бикбова, К. Д. Вознесенской, С. Н. Зенкина, Н. А. Шматко. – СПб. : Алетейя, 2001. – 562 с.
57. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 519–536.
58. Бьюкенен Дж. М. Сочинения / Дж. М. Бьюкенен ; пер. с англ. ; гл. ред. кол. Нуреев Р.М. и др. – М. : Таурус Альфа, 1997. – 560 с. – (Серия: «Нобелевские лауреаты по экономике». Т. 1).
59. Былков В. Г. Маркетинговая стратегия регулирования регионального рынка труда / В. Г. Былков. – Иркутск : Изд-во ИГЭА, 2000. – 121 с.
60. Валитов С. С. Концепция рынка в системе законодательства о защите экономической конкуренции / С. С. Валитов // Вісник Донецького Національного університету. – 2009. – Вип.1. – С. 478–485. – (Серія В: Економіка і право).
61. Варшавский В. И. Коллективное поведение автоматов / В. И. Варшавский. – М. : Наука, 1973. – 408 с.
62. Варшавський В. И. Оркестр играет без дирижера: размышления об эволюции некоторых технических систем и управления ими / В. И. Варшавський, Д. А. Поспєлов. – М. : Наука, 1984. – 208 с.
63. Васильева Е. А. Институционализм как альтернатива неоклассической и марксистской экономической теории / Е. А. Васильева / Квартальный бюллетень клуба экономистов. – Минск : ИПМ, 2000. – Вып. 4. – С. 166–180.
64. Васильченко В. С. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика : в 2 ч. [посібник для працівників державної служби зайнятості] / В. С. Васильченко, П. М. Василенко. – К. : ІПК ДСЗУ, 2000. Ч. 1. – 2000. – 317 с.
65. Введение в институциональный анализ : [учеб. пособие] / под. ред. В. Л. Тамбовцева. – М. : Экон. фак. МГУ, ТЕИС, 1996. – 171 с.
66. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Избранные произведения / сост., общ. ред. и посл. Ю. Н. Давыдова ; пер. с нем. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
67. Вежбицкая А. Семантика, культура и познание: общечеловеческие понятия в культурноспецифических контекстах / А. Вежбицкая // THESIS. – 1993. – Вып. 3. – С. 185–206.
68. «Великая трансформація» Карла Поланьи: прошлое, настоящее, будущее / [С. Б. Борсукова, Майкл Буравой, Ю. В. Латов, С-А. Антонио и др. ] ; под общей ред. Р. М. Нуреева. – М. : ГУ-ВШЭ, 2007. – 321 с.
69. Вентцель Е. С. Теория вероятностей : [учеб. для вузов] / Е. С. Вентцель. – 5-е изд. – М. : Высшая школа, 1998. – 576 с.
70. Вехи экономической мысли : в 5 т. Спб. : Экономическая школа, 2000–2002.– Т.1.: Теория потребительского поведения и спроса / [под ред. В.М. Гальперина]. –2000. – 380 с.
71. Вехи экономической мысли : в 5 т. Спб. : Экономическая школа, 2000–2002.– Т.2.: Теория фирмы / [под ред. В.М. Гальперина]. –2000. – 534 с.
72. Вехи экономической мысли : в 5 т. Спб. : Экономическая школа, 2000–2002.– Т.3.: Рынки факторов производства / [под ред. В.М. Гальперина]. –2000. – 489 с.
73. Витрати на робочу силу за 2006 рік : [стат.бюл.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2007. – 67 с.
74. Витрати на робочу силу за 2010 : [стат.зб.] / [відп. за вип. І. В. Сеник]. – К. : Державний комітет статистики України, 2011. – 75 с.
75. Волик В. Реформування соціально-трудових відносин / В. Волик, А. Базилюк // Україна: аспекти праці. – 1995. – № 1–2. – С. 4–9.
76. Волкова О. В. Оцінка ефективності механізму регулювання ринків праці з позицій основних парадигм регіону / О. В. Волкова // Економіка і регіон. – 2007. – № 2. – С. 98–101.
77. Волкова О. В. Соціально-економічні детермінанти ринку праці України : [монографія] / О. В. Волкова. – Полтава : ПУСКУ, 2008. – 376 с.
78. Вольчик В. В. Провалы экономической теории и зависимость от предшествующего пути развития / В. В. Вольчик // Экономический вестник Ростовского гос. ун-та. – 2003. – Т. 1. – № 3. – C. 36–42.
79. Всемирная история экономической мысли : в 6 т. – М. : Мысль, 1987–1997. – Т.1: От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической жизни / [пред. редкол. тома И. П. Фаминский]. – 1987. – 606 с.
80. Всемирная история экономической мысли: в 6 т.– М. : Мысль, 1987–1997. – Т.2: От Смита и Рикардо до Маркса и Энгельса [пред. редкол. тома Л. Н. Сперанская]. – 1988. – 574 с.
81. Вэриан Х. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход / Х. Р. Вэриан ; пер. с англ. под ред. Н. Л. Фроловой. – М. : ЮНИТИ, 1997. – 767 с.
82. Гайдар Е. Современный экономический рост и догоняющее развитие / Е. Гайдар // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 8. – С. 31–40.
83. Гелхорн Э. Антитрестовское законодательство Международный институт США / Э. Гелхорн, В. Е. Ковачич ; пер. с англ. – М. : Международный институт права, 1995. – 375 с.
84. Генкин Б. М. Экономика и социология труда : [учебник для вузов] / Б. М. Генкин. – М. : Изд. группа НОРМА- ИНФРА, 1999. – 384 с.
85. Герасимчук В. І. Соціально орієнтований ринок праці і проблеми його становлення / В. І. Герасимчук. – К. : Вид-во Принт Експрес, 2000. – 32 с.
86. Гимпельсон В. Движение рабочей силы (оценки, международные сопоставления и влияния на рынок труда) / Гимпельсон В., Горбачёва Т., Липпольдт Д. // Вопросы экономики. – 1997. – № 2. – С. 92–101.
87. Гимпельсон В. Е. Временная занятость в России: данные, уровень, динамика, распространенность / В. Е. Гимпельсон // Экономический журнал ВШЭ. – 2004. – Т. 8. – № 2. – С. 225–245.
88. Глиненко Л. К. Проектирование структур управления / Л. К. Глиненко, Е. В. Лужко. – К. : Нора-Друк. – 2005. – 728 с.
89. Головінов О. М. Людський капітал у системі виробничих відносин : [монографія] / О. М. Головінов – Донецьк : ДонДУЕТ, 2004. – 161 с.
90. Головіта С. А. Регулювання ринку робочої сили відповідно до циклічності економіки / С. А. Головіта // Держава і регіони. – 2007. – № 4 – С. 175–180. – (Серія: Економіка та підприємництво).
91. Головкин А. Телеработа, взгляд на рубеже ХХІ века / А. Головкін // Мир Internet. – 2001. – № 4. – С. 40–42.
92. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (із змінами) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.
93. Грановеттер М. Социологические и экономические подходы к анализу рынка труда: социоструктурный вигляд / М. Грановеттер // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев ; пер. с англ. М. С. Добряковой и др. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 369–399.
94. Гребенников Д. А. Особенности структуры публично-правовой нормы / Д. А. Гребенников // Политика и право. – 2001. – Вып. 2. – С. 3–13.
95. Гребнев Л. О чём знают не только экономисты / Л. Гребнев // Вопросы экономики. – 2001. – № 9. – С. 39–58.
96. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : [підручник] / О. А. Грішнова. – К. : Знання, 2004. – 535 с.
97. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К. : Знання, КОО, 2001. – 254 с.
98. Гуд Г.-Х. Системотехника. Введение в проектирование больших систем / Г.-Х. Гуд, Р.-Э. Макол ; пер. с англ., ред. Г. Н. Поварова. – М. : Советское радио, 1962. – 383 с.
99. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики : [монографія] / [Куценко В. І., Богуш Л. Г., Комарова О. А., Остафійчук Я. В.]. – К. : Науковий світ, 2002. – 456 с.
100. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Международные отношения, 1998. – 400 с.
101. Данилишин Б. М. Феноменологічні альтернативи економічного зростання України : в 2-х т. / Б. М. Данилишин, В. В. Микитенко. – К. : ЗАТ «Нічлава», 2008. – Т. 1. – 336 с.
102. Данилов В. И. Механизмы групового выбора / В. И. Данилов, А. И. Сотстков. – М. : Наука, 1991. – 176 с.
103. Даніч В. М. Моделювання швидких соціально-економічних процесів : [монографія] / В. М. Даніч. – Луганськ : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 304 с.
104. Дельєж Р. Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії / Р. Дельєж ; пер. з фр. Є. Марічева. – К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. – 287 c.
105. Демків О. Концепція групового соціального капіталу та її адаптація до вітчизняних умов / О. Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 4. – С. 104–119.
106. Дементьев В. В. Экономика как система власти : [монографія] / В. В. Дементьев. – Донецк : «Каштан», 2003. – 404 с.
107. Дементьев В. Экономическая власть и институциональная теория / В. Дементьев // Вопросы экономики. – 2004. – № 3. – С. 50–64.
108. Державне управління : [навч. посібник] / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Смоленський А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко]. – К. : Видавництво «Знання-Прес», 2003. – 342 с.
109. Джегур Г. В. Державний механізм регулювання зайнятості населення та принципи його формування / Г. В. Джегур // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 9. – С. 167–172.
110. Джереффи Г. Международное хозяйство и экономическое развитие / Г. Джереффи // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – C. 732–758.
111. Димаджио П. Культура и хозяйство / П. Димаджио // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 471–518.
112. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки : [навч. посібник] / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко. – 2-ге вигляд., перероб. і доп. – К. : Знання-прес, 2002. – С. 169–170.
113. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2004 : [стат.зб.] / [відп. за вип. М. С. Кузнєцова]. – К. : Державний комітет статистики України, 2005. – 412 с.
114. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2008 : статистичний збірник : [стат.зб.] / [відп. за вип. М. С. Кузнєцова]. – К. : Державний комітет статистики України, 2008. – 326 с.
115. Діяльність суб’єктів господарювання 2009: [стат.зб.] / [відп. за вип. М. С. Кузнєцова]. – К. : Державний комітет статистики України, 2010. – 454 с.
116. Дмітріченко Л. І. Державне регулювання економіки: методологія і теорія : [монографія] / Л. І. Дмітріченко. – Донецьк : Вид-во «УКРНТЕК», 2001. – 312 с.
117. Доббин Ф. Политическая культура и индустриальная рациональность / Ф. Доббин // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной класики / сост. и научн. ред. В. В. Радаев. – М. : РОССПЭН, 2004. – С. 607–631.
118. Додлова М. Ч. Институциональное регулирование контрактных отношений в системе государственной демократии : [монография] / М. Ч. Додлова. – М. : Высшая школа экономики, 2009. – 156 с.
119. Дрзенік Хану М. Основні положення Звіту про конкуренто-спроможність України у 2008 р. : Назустріч економічному зростанню і процвітанню / Маргарета Дрзенік Хану, Тьєрі Гейгер. – Женева : Всесвітній економічний форум, 2008. – 74 с.
120. Дяків О. П. Інноваційні процеси в роботі служби зайнятості / О. П. Дяків, З. М. Пушкар-Танг // Соціально-економічні аспекти промислової політики. Ринок праці та зайнятість : [зб. наук. пр. / відп. ред. О. І. Амоша]. – Донецьк : Інститут економіки промисловості НАН України, 2003. – С. 72–77.
121. Евченко А. В. Прогнозирование и программирование социального развития региона в переходной экономике: ресурсный поход : [монография] / А. В. Евченко, Э. Н. Кузьбожева. – Курск : Изд-во РОСИ, 2000. – 216 с.
122. Економічна активність населення України у 1995 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 1996. – 163 с.
123. Економічна активність населення України у 1996 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 1997. – 185 с.
124. Економічна активність населення України у 1997 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 1998. – 154 с.
125. Економічна активність населення України у 1998 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 1999. – 184 с.
126. Економічна активність населення України у 1999 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2000. – 216 с.
127. Економічна активність населення України у 2000 р. : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2001. – 218 с.
128. Економічна активність населення України у 2001 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2002. – 216 с.
129. Економічна активність населення України 2002 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2003. – 210 с.
130. Економічна активність населення України у 2003 році : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2004. – 209 с.
131. Економічна активність населення України 2004 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2005. – 256 с.
132. Економічна активність населення України 2005 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2006. – 239 с.
133. Економічна активність населення України 2006 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2007. – 228 с.
134. Економічна активність населення України 2007 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2008. – 244 с.
135. Економічна активність населення України 2008 : [стат.зб.] / [відп. за вип. Н. В. Григорович]. – К. : Державний комітет статистики України, 2009. – 234 с.
136. Економічна активність населення України 2009 : [стат.зб.] / [відп. за вип. І. В. Сеник]. – К. : Державний комітет статистики України, 2010. – 207 с.
137. Економічна активність населення України 2010 : [стат.зб.] / [відп. за вип. І. В. Сеник]. – К. : Державний комітет статистики України, 2011. – 205 с.
138. Економічна теорія : [підручник] / [В. М. Тарасович, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О.