ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГАЛЬЦОВА ОЛЬГА ЛЕОНІДІВНА

УДК 631.155.2:658.8(478)

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК
АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
доктор економічних наук,
професор
Ткач Анатолій Арсентійович

2011

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІО-НАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В АПК 15
1.1. Сутність інституціоналізму, необхідність проведення інституціональних перетворень в АПК 15
1.2. Етапи проведення інституціональних перетворень в аграрному секторі економіки 28
1.3. Сучасні теоретичні й методичні підходи інституціональних перетворень в АПК 46
1.4. Світовий досвід інституціональних перетворень в АПК 87
Висновки до розділу 1 100
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ АПК І ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ 102
2.1. Соціально-економічні передумови інституціональних перетворень у сільському господарстві регіону 102
2.2. Інформаційно-консультаційні служби як новий інститут соціально-економічних перетворень в АПК 143
2.3. Інформаційно-консультаційне обслуговування фінансово-економічного оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників та інституціональних перетворень у сільському господарстві 158
Висновки до розділу 2 165
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ІНСТИТУТІВ ВИРОБНИЧОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ АПК ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРОВИРОБНИКАМИ 170
3.1. Співвідношення підсистем основного виробництва й інфраструктурного забезпечення у відтворювальному процесі 170
3.2. Ринкові й інституціональні методи регулювання взаємодії служб інфраструктури із сільськогосподарськими товаровиробниками 192
3.3. Інфраструктурні технології ресурсозабезпечення сільськогосподарських товаровиробників у регіональному АПК 204
Висновки до розділу 3 211
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ АПК З ВИКОРИСТАННЯМ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ 214
4.1. Стратегія технічного переоснащення аграрного виробництва з використанням фінансового лізингу 214
4.2. Вдосконалення організаційного та правового механізмів державного регулювання технічного переоснащення аграрної сфери на засадах фінансового лізингу 263
4.3. Удосконалення договірних лізингових відносин в аграрній сфері 278
Висновки до розділу 4 291
РОЗДІЛ 5. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИ-ЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ 294
5.1. Активізація і підвищення ефективності інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі 294
5.2. Вплив держави на відтворення інноваційного потенціалу АПК як основа підвищення конкурентоспроможності 305
5.3. Вплив інноваційного потенціалу на соціально-економічний розвиток агропромислового комплексу в системі громадського відтворення 316
Висновки до розділу 5 325
РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ МОДЕРНІЗАЦІЇ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 328
6.1. Організаційно-економічний механізм державного регулювання технічного переоснащення АПК 328
6.2. Методика вибору й обґрунтування моделі координації регіонального ринку агропромислової продукції 352
6.3. Екологічна експертиза продовольчого ринку 369
Висновки до розділу 6 375
ВИСНОВКИ 381
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 387
ДОДАТКИ 420

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах особливого значення набувають теоретичні розробки, що дають змогу враховувати зміни інституціональної структури економіки з метою підвищення її ефективності. Необхідність урахування інституційних чинників пов’язана з тим, що вони визначають рівень і додаткові можливості прискорення соціально-економічного розвитку. Функціонування економіки багато в чому залежить від розвитку її інституціонального середовища, що визначає поведінку економічних суб’єктів, результативність їх господарської діяльності. У зв’язку з цим аналіз стану та динаміки інституціонального середовища стає невід’ємною складовою управління економічними системами. Ця проблема набуває актуальності в сільському господарстві внаслідок високої значущості інституціонального середовища для розвитку сільської місцевості та аграрного сектора економіки.
Розвиток сільської економіки може стимулюватися або обмежуватися інституціональним середовищем, що сформувалося, і системою інститутів, яка розвивається в ньому. Тому науковий пошук та обґрунтування механізмів зміни наявних і впровадження нових формальних та неформальних інститутів, що склалися протягом тривалого історичного періоду, є актуальним завданням наукових досліджень.
Інституційна динаміка належить до недостатньо вивчених процесів як в економічній теорії, так і в економічній практиці. Відчувається брак систематизованих знань за складом, структурою та функціонуванням основних соціально-економічних інститутів у реальних економічних системах. Практично відсутні наукові розробки, що розкривають вплив інституційних чинників на формування й розвиток механізму господарювання та організаційно-управлінських структур в агропромисловому комплексі.
Розробці загальних проблем інституціональної теорії присвячені праці відомих вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: Дж. Б’юкенена, Т. Веблена, О. Вільямсона, В. Гейця, А. Гриценка, Я. Корнай, Р. Коуза, І. Малого, Р. Нельсона, Д. Норта, Р. Нурєєв, А. Олійника, О.В. Тарасевича, А. Ткача, Дж. Ходжсона, А. Шастітка, О. Шпикуляка, В. Якубенка та інших.
Питаннями визначення ролі й місця держави в регулюванні відносин в агропромисловому комплексі країни займаються такі вчені, як М. Алле, І. Бураковський, Я. Бхагваті, М. Болдуєв, І. Валерстайн, В. Власов, М. Делегин, М. Жук, Ю. Козак, В. Лукашевич, Д. Лук’яненко, Дж. Мілль, С. Осика, Б. Олін, В. П’ятницький, М. Портер, Е. Хекшер, Ю. Яковець та інші.
Проблеми інституційного розвитку сільського господарства досліджували такі вчені, як В. Амбросов, Г. Андрусенко, Л. Анічин, Л. Антоненко, П. Гайдуцький, А. Даниленко, О. Дацій, М. Дем’яненко, Ф. Зінов’єв, І. Кириленко, Ю. Коваленко, М. Корецький, М. Латинін, Т. Лозинська, Є. Майовець, П. Макаренко, М. Малік, Л. Мармуль, В. Месель-Веселяк, Л. Михайлова, О. Могильний, О. Олійник, Б. Панасюк, Б. Пасхавер, С. Рижук, П. Саблук, В. Ситник, І. Сіваченко, В. Ткаченко, А. Третяк, О. Ульянченко, М. Хорунжий, Г. Черевко, В. Шиян, О. Шпичак, В. Юрчишин, В. Яблонський.
Однак багато питань щодо інституціонального середовища розвитку сільського господарства, зокрема вплив формальних і неформальних інституціональних чинників на розвиток сільської місцевості та аграрного сектора економіки, досліджені недостатньо, що й визначило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми Класичного приватного університету “Розвиток національної економіки в контексті сучасної економічної теорії” (номер державної реєстрації 0110U006234), де здобувачеві належить формування методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо інституціоналізації розвитку агропромислового комплексу України, та теми Мелітопольського інституту державного та муніципального управління “КПУ” “Соціально-економічний розвиток суспільства в контексті інституціоналізму” (номер державної реєстрації 0210U000396), де автором запропоновано напрями інституціонального розвитку агропромислового комплексу.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теорії інституціонального розвитку та практики інституційного забезпечення ефективного функціонування АПК України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
 обґрунтувати соціально-економічну сутність і необхідність проведення інституціональних перетворень в АПК;
 дослідити соціально-економічні умови інституціональних перетворень в АПК;
 визначити підхід до формування інфраструктури інституціонального середовища АПК;
 розвинути теоретико-методологічний підхід до інституціональних перетворень в АПК;
 визначити механізми та наслідки кризових явищ відтворення інноваційного потенціалу в АПК, шляхи їх подолання;
 удосконалити організаційно-економічний підхід до обґрунтування моделі державного регулювання продовольчого ринку; запропонувати шляхи вдосконалення ринкових відносин в аграрній сфері;
 сформульовати й дати визначення інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу в агропромисловому комплексі;
 обґрунтувати і запропонувати принципи державного впливу на відтворення інноваційного потенціалу;
 розробити інституціональну модель впливу інноваційного потенціалу на соціально-економічний розвиток АПК;
 розробити концептуальний підхід і вдосконалити організаційно-економічний механізм державного регулювання технічного переоснащення АПК;
 визначити необхідність впровадження інституту інформаційно-консультаційні служби;
 проаналізовати інформаційно-консультаційне обслуговування фінансово-економічного оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників та інституціональних перетворень у сільському господарстві.
Об’єкт дослідження – процес інституціонального розвитку АПК України.
Предмет дослідження – інституціональний розвиток агропромислового комплексу України.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи стали положення економічної теорії, викладені в працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань були використані загальні і спеціальні методи наукового пізнання: історично-логічний метод (при дослідженні ґенези функціонування та розвитку агропромислового комплексу – п. 2.1; при класифікації теорій, що розкривали природу інституціонального розвитку аграрного сектора економіки, – п. 1.2, 1.3; при дослідженні категорій “інституціональний розвиток”, “інноваційний потенціал”, “інституціональне середовище АПК”, “інфраструктура інституціонального середовища” – п. 1.2, 2.3, 5.2); метод систематизації і класифікації економічних процесів і явищ (при класифікації видів ринку – п. 6.1; при моделюванні попиту на товари конкретної товарної групи – п. 6.2; при класифікації елементів інституціонального середовища агропромислового комплексу – п. 1.2), інституціональний аналіз (при дослідженні внутрішніх і зовнішніх механізмів функціонування агропромислового комплексу, при класифікації інститутів сільського господарства – п. 1.1, 2.1, 2.3; при групуванні та проведенні етапізації інституціональних перетворень сільського господарства – п. 2.1, 2.2), системний підхід і системний аналіз (при обґрунтуванні структури інституціонального середовища агропромислового комплексу та встановленні взаємозв’язків між його елементами – п. 1.2), діалектичний метод (при дослідженні суперечностей глобального економічного розвитку та процесів формування інституціонального середовища АПК – п. 1.2, 3.1, 3.2), аналіз і синтез (при оцінюванні сучасного стану агропромислового комплексу України – п. 2.1; при дослідженні особливостей механізму забезпечення сільського господарства технікою та обладнанням на умовах фінансового лізингу – п. 4.2, 4.3), прогнозний (при обґрунтуванні напрямів розвитку агропромислового комплексу – п. 5.2), моделювання (при розробці моделі обґрунтування державного регулювання продовольчого ринку – п. 4.1; при розробці інституціональної моделі посилення державного впливу на агропромисловий комплекс, з використанням стратегічного планування і державного фінансування – п. 5.2), статистичний і графічний методи (під час обробки й узагальнення статистичних даних та їх відображення у таблицях і рисунках – п. 1.2, 2.3, 3.1, 3.3, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 6.1, 6.2).
Статистичною і фактологічною базою дослідження стали інформація Державної служби статистики України; Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства фінансів України, вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти; матеріали, опубліковані в наукових фахових виданнях; дані інформаційних бюлетенів, статистичних збірників тощо, а також закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів та інформація з мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні теорії і практики розвитку агропромислового комплексу як єдиного системного процесу інституціоналізації в сучасному економічному просторі. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
– розроблено інституціональну модель впливу інноваційного потенціалу на соціально-економічний розвиток агропромислового комплексу в системі суспільного відтворення з виділенням особливостей утворення синергетичного ефекту, зумовленого дією цього потенціалу; визначено самовираження поточного і капітального синергетичного ефекту стосовно мікро-, мезо-, макро-, мегарівнів відтворювального процесу аграрної сфери;
– обґрунтовано необхідність зміни державного підходу до соціально-економічних перетворень в аграрному секторі в напрямі переходу на інноваційний шлях розвитку; запропоновано модель, що включає взаємодію чотирьох системоутворювальних блоків та їх елементів: розробку стратегії і політики держави з визначенням пріоритетів інноваційного розвитку; створення інноваційної економіки; оздоровлення фінансового стану і кадрового забезпечення в АПК;
– визначено причини та розкрито модель кризи відтворення інноваційного потенціалу агропромислового комплексу, що породжена впровадженням ліберально-ринкової моделі господарювання в економіку України, визначено основні елементи цього курсу та наслідки негативного впливу на інноваційний потенціал АПК;
– розроблено концептуальні підходи до державного регулювання технічного переоснащення аграрної сфери на засадах фінансового лізингу, де запропоновано напрями державної політики технічного переоснащення, стратегічну мету і завдання, принципи та моделі розвитку фінансового лізингу в аграрній сфері АПК, у тому числі шляхом обґрунтування підходів до розроблення стратегії розвитку НАК «Украгролізинг»;
удосконалено:
– підхід до формування інституціонального середовища агропромислового комплексу на основі використання системно-функціонального аналізу, що, на відміну від існуючих, враховує глобальну складову та дає змогу виявити й регулювати інституціональний вплив взаємозалежних елементів середовища і базується на ефективній взаємодії суб’єктів основного й допоміжного виробництва, що пов’язує попит та пропозицію, забезпечує перетворення всіх видів ресурсів на фактори виробництва, сприяє створенню загальних передумов відтворювального процесу, зростанню й розвитку агропромислового виробництва;
– інституціональний напрям розвитку агропромислового комплексу, який орієнтує проведення процесу реформування на основі еволюційного підходу, що, на відміну від існуючих, включає: механізм створення системи економічних відносин при безпосередній зацікавленості суб’єктів; реформування інститутів власності на землю та законодавче забезпечення реформ АПК, створення інституціонального середовища крізь державно-правовий механізм регулювання виробничих відносин в аграрному секторі; зміну системи інститутів фінансування та кредитування; створення інститутів інфраструктури АПК; розбудову соціальної політики на селі;
– організаційно-економічний механізм державного регулювання технічного переоснащення аграрної сфери на засадах фінансового лізингу шляхом пропозиції введення посади віце прем’єрміністра з агропромислового комплексу, уточнення функцій і принципів дії центральних органів виконавчої влади та створення Національного лізингового агентства України «Агропромлізинг», яке повинно об’єднати Департамент сільгоспмашинобудування Мінпромполітики України; Департамент технічного забезпечення Мінагрополітики України, НАК «Украгролізинг», інвестиційний банк, страхову компанію, науково–дослідні інститути, заводи–виробники сільгосптехніки;
дістало подальшого розвитку:
 теоретичний зміст окремих дефініцій, що утворюють категорійно-понятійний апарат інституціонального розвитку агропромислового комплексу, зокрема, інститутів інноваційного потенціалу й інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі, що, на відміну від існуючих, враховують увесь необхідний спектр науково-освітнього комплексу і високотехнологічних виробництв відносно нарощування можливостей якісного і кількісного зростання, а також особливостей сільськогосподарського виробництва;
 теоретико-методологічний підхід до інституціональних перетворень (змін) в агропромисловому секторі економіки, що, порівняно з іншими, передбачає формування нових правил, норм і обмежень, тісно пов’язаних з існуванням інституціонального середовища, що дало можливість виділити блоки, які визначають особливості відносин господарських економічних суб’єктів, а саме: технологічний, організаційний, інституціональне середовище, трансакційні витрати та структурно-функціональний підхід;
 визначення особливостей механізму забезпечення сільського господарства технікою та обладнанням на умовах фінансового лізингу, в основі яких лежать висока ціна та низька якість вітчизняної техніки й обладнання; недостатнє фінансове забезпечення державної підтримки технічного переоснащення аграрної сфери з використанням фінансового лізингу; неефективне управління коштами державного бюджету, що спрямовуються на проведення операцій з фінансового лізингу, та низька відповідальність лізингоодержувачів за предмет лізингу;
– економічні моделі обґрунтування державного регулювання продовольчого ринку, що включає такі взаємопов’язані блоки: моделювання попиту на товари конкретної товарної групи; визначення кількості споживачів конкретного товару; моделювання товарної пропозиції; моделювання цін; розрахунок результуючих показників (розмір незадоволеного попиту на товар, розмір платоспроможної потреби соціально незахищених верств населення, частка витрат на продовольчі товари в спільному доході, середня вартість біологічно необхідного набору продовольчих товарів, частка населення з доходом, нижчим за прожитковий мінімум).
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання для вдосконалення практики управління розвитком агропромислового комплексу України. Основні положення й висновки дисертації, що мають прикладний характер, стали базою для розробки певних заходів інституціоналізації розвитку агропромислового комплексу України, та використані в діяльності
Провідні теоретичні, а також практичні результати дисертації використовуються в роботі: Головного управління економіки Запорізької обласної державної адміністрації (довідка від 30.12.2010 р. № 09-01/1818); Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (довідка від 30.12.2010 р. № 01-01/3175). Науково-методичні розробки та рекомендації використані при обґрунтуванні пріоритетного напряму “Запорізький край – інвестиційно приваблива територія з високотехнологічними індустріальними та аграрними комплексами” Стратегії регіонального розвитку Запорізької області (довідка Головного управління економіки Запорізької обласної державної адміністрації від 30.12.2010 р. № 08-26/3499). Автором було проведено етипізацію інституціональних змін в АПК України (довідка Кабінету Міністрів України від 26.12.2011р. № 159/19-11.17).
Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні дисциплін “Державне та регіональне управління”, “Національна економіка” (довідка від 26.11.2011 р. № 2416); Мелітопольського інституту державного та муніципального управління “КПУ” при викладанні дисциплін “Інституціональна економіка”, “Університетська освіта ” (довідка від 08.12.2011р. № 62/1).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій розроблено теорію й практику розвитку агропромислового комплексу як єдиного системного процесу інституціоналізації в сучасному економічному просторі. Наукові положення, результати, рекомендації, які виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. Особистий внесок автора в наукових працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо в списку опублікованих праць. У роботі використано ідеї та положення, які належать автору особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дослідження доповідалися й обговорювалися на 25 наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічна трансформація суспільства в умовах глобалізації» (м. Мелітополь, 2005 р., ); “Przemiany rynkowe w procesie integracji europejskiej” (Польща, м. Криниця Гурська, 2006 р.) ; Міжнародній науково-методичній конференції “Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність” (м. Мелітополь, 2007 р., 2009 р., 2010 р.); ювілейній міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 2008 р., 2009 р.), міжнародній науковій конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції молодих учених та студентів “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” (м. Мелітополь, 2008 р., 2009 р., 2010 р.); науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія” (м. Донецьк, 2008 р.); “Nierownosci spoleczne a wzrost gospodarczy. Uwarunkowania instytucjonalne” (Польща, м. Жешув, 2006 р., 2009 р.); “Днях науки” (м. Запоріжжя, 2008 р., 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу” (м. Луганськ, 2009 р.); ХVІІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Финансовые и правове проблемы функционирования предприятий в современных условиях» (м. Саранськ, 2010 р.);IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (м. Сімферополь, 2011 р.); ХIII Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів «Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации» (м. Сімферополь, 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України і регіонів» (м. Запоріжжя, 2011р.); Materialy VII Mezinarodni vedecko – prakticka konference Dil 11. Ekonomicke vedy. Praha / Praha: Publishing House „Education and Science” (Чехія, 2011р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія і практика» (м.Запоріжжя, 2011р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 51 науковій праці, з яких: дві монографії, 24 статті (обсягом 13,68 д.а.) у фахових наукових виданнях, п’ять статей (обсягом 1,5 д.а.) – статті в інших виданнях, 20 – матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій становить(обсягом 29,75 д.а.).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел додатків. Основний обсяг роботи – 386 сторінок. У тексті дисертації розміщено 10 таблиць, 28 рисунків, 29 додатків – на 34 сторінках, список використаних джерел (353 найменування) – на 33 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми теоретичного, методологічного й методичного забезпечення інституціонального розвитку агропромислового комплексу та практики інституційного забезпечення ефективного його функціонування.
1. Визначено, що головною особливістю інституціональнього підходу в економічній теорії є вихід за рамки, власне, економічних процесів. Йому властивий междисціплінарний підхід при аналізі суспільних явищ і процесів, поєднання із правознавством, історією тощо. Нова інституціональна економічна теорія розглядає економічні відносини через призму обмежень, які з’являються і тісно зв’язані зі зміною інституціонального середовища й утворенням трансакційних витрат. Неоінституціоналізм передбачає такий підхід до розуміння обмежень, у рамках яких приймаються господарські рішення в реальних умовах. Виділено теоретичні підходи, які визначають характер відносини економічних суб’єктів і дають змогу виокремити такі блоки: технологічний, організаційний, врахування інституціонального середовища, трансакційний та структурно-функціональний.
2. Нова система економічних відносин з урахуванням інституціональних перетворень включає: механізм створення системи економічних відносин при безпосередній зацікавленості господарських суб’єктів; закони й категорії ринкової економіки; комплексну перебудову державно-правового механізму регулювання виробничих відносин в аграрному секторі; зміну системи фінансування та кредитування; створення інфраструктури АПК; зміну соціальних умов на селі. На підставі цього зроблено висновок, що аграрна реформа передбачає комплексну зміну економічних, організаційних, соціальних, правових та інших факторів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку аграрного сектора економіки. Інституціональний напрям орієнтує проведення процесу реформування на основі еволюційного підходу, що особливо важливо для аграрної сфери економіки.
3. Практика аграрних реформ в Україні довела необхідність зміни парадигми, тобто докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання сільськогосподарської продукції. Виокремлено два елементи інститутів, що регулюють ринок і формують механізм здійснення цього процесу: 1) державно-владні – нормативно-правова база, владні структури загальнодержавного й місцевого рівнів; 2) ринкові – закони ринку (попит і пропозиція, конкуренція), виробники, споживачі, інфраструктура, професійні та міжпрофесійні об’єднання. Такі інститути виконують специфічні функції регулювання аграрного ринку, ефективність якого залежить від забезпечення балансу інтересів держави та наведених вище утворень.
4. Кризові явища у вітчизняній економіці виразилися в погіршенні ситуації у сфері інфраструктури. Загострення інфраструктурних дефіцитів останніми роками стало серйозною перешкодою економічному зростанню. Обсяги нового будівництва в більшості її галузей зменшилися, а зношування основних фондів посилилося, тому обґрунтовано необхідність переходу до нової політики, що бере за основу не згладжування розривів на рівні бюджетних видатків, а довгострокову стратегію інфраструктурної облаштованості АПК.
5. Інформаційно-консультаційні служби розглядаються в роботі як підсистема загальної економічної системи, що тісно пов’язана з іншою економічною підсистемою – АПК, що є для неї зовнішнім середовищем, та впливає на її формування й розвиток. Доведено, що при формуванні ІКС як економічного інституту важливо виділити як основні інтегральні фактори у внутрішньому й зовнішньому середовищі, так і соціально-економічні зв’язки, включаючи підтримку державних органів і широкої участі різних суспільних рухів, партій та ініціативних груп, без яких не обійтися.
Інформаційно-консультаційна служба як новий економічний інститут повинна формуватися: по-перше, з урахуванням елементів і основних інтегральних факторів, на основі накопиченого досвіду в колишній соціально-економічній системі (наявність різних форм підготовки й перепідготовки кадрів при ВНЗ, організація виставок стосовно нових технологій та інновацій, проведення різних семінарів на базі господарств з відпрацьованою системою переходу до нових технологій); по-друге, з урахуванням думки фахівців з інституціональних перетворень, які вважають, що необхідно при цьому спиратися на те нове, що формується на базі розвитку українського ринку й загального просування всієї країни в бік соціально орієнтованої економіки.
6. Обґрунтовано, що функціонування інформаційно-консультаційної служби має сприяти вирішенню проблем фінансово-економічного оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників, створенню інститутів, адекватних ринковим відносинам, вирішенню питань упровадження результатів науково-технічного прогресу в аграрну сферу економіки, спрямованого на сприяння товаровиробникам у прийнятті самостійних господарських рішень на основі розробленої і представленої ІКС єдиної технологічної політики – пакетів і набору технічних засобів з орієнтацією на пріоритет використання новітніх досягнень науки і передової практики.
7. В умовах відсутності централізовано-розподільної системи постачання сільського господарства матеріальними ресурсами, технікою, устаткуванням, найважливішим завданням інфраструктури матеріального виробництва є поступове вивільнення сільськогосподарських підприємств від виконання функцій з обслуговування виробництва й зосередження зусиль на основній виробничій діяльності. Сьогодні до складу виробничої інфраструктури АПК входять галузі, що обслуговують безпосередньо сільськогосподарське виробництво: транспорт виробничого призначення, ремонтні майстерні, складське й холодильне господарство, система комунікацій, поштовий телеграфний зв’язок, лінії передачі електроенергії, станції технічного обслуговування, науково-виробничі лабораторії, обчислювальні центри. У роботі обгрунтовано необхідність включення підрозділів спеціального обслуговування, таких як: служба захисту рослин, агротехнічна, ветеринарна, запліднення, ремонтно-технічна, юридична, наукова й інформаційна.
Доведено, що особливу роль серед факторів розвитку інфраструктури АПК повинно відводити правовим, політичним, соціокультурним, географічним умовам, стану доріг і типу покриттів, місцезнаходженню підприємств, розміщенню виробничих об’єктів, застосовуваним технологіям, рівню спеціалізації й концентрації виробництва. Від них залежить як склад виробничої інфраструктури в цілому, так і розміри внутрішньогосподарських підрозділів та специфіка функціональної діяльності підприємств.
8. Однією з прогресивних форм забезпечення сільського господарства технікою в сучасних умовах господарювання є фінансовий лізинг. Він є гнучким економічним інструментом для залучення інвестицій у сільське господарство й має деякі переваги порівняно із традиційною формою фінансування інвестиційних проектів – кредитуванням. Незважаючи на збільшення обсягів придбання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу, питома вага закуплених через цей механізм в обсязі вироблених в Україні сільськогосподарських машин є незначною, за винятком зернозбиральних комбайнів, що свідчить про існування суттєвих проблем у механізмі поставок сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу.
9. На підставі системного аналізу динаміки інноваційного потенціалу в агропромисловому комплексі в період ринкових реформ, що проводилися в руслі ринкового лібералізму, зроблено висновок про те, що ці реформи негативно вплинули на інноваційний потенціал та інноваційну діяльність в АПК; у процесі дослідження сформульовано і дано визначення інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу в агропромисловому комплексі: інноваційна діяльність – це інтегровані в систему нововведення, що спрямовані на появу нових або вдосконалення наявних результатів науково-виробничої й освітньої діяльності та сприяють підвищенню ефективності виробничо-економічної діяльності АПК і конкурентоспроможності його галузей: інноваційний потенціал АПК – це інтегрована інноваційна агроінфраструктура з реальними і потенційними можливостями розвитку та функціонування науки, освіти, наукоємних виробництв, що сприяють підвищенню ефективності й конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в агропромисловому комплексі; а також визначено структуроутворювальні елементи інноваційного потенціалу в аграрному секторі, розкрито і змодельовано механізм кризи його відтворення.
10. Виконання завдань, що стоять перед сільським господарством, у сучасних умовах, неможливо виконати без належної участі держави в розвитку інноваційної діяльності та відтворенні інноваційного потенціалу, які є фундаментом соціально-економічного оновлення АПК. Зроблено висновок, що державний вплив на інноваційний потенціал АПК повинен мати інтегрований характер, що передбачає організаційно-економічне й техніко-технологічне оновлення агропромислового виробництва; як взаємопов'язане ціле розроблено принципи впливу державної інноваційної політики на відтворення інноваційного потенціалу агропромислового комплексу. Ці принципи реалізує інтегрований підхід до розвитку сільського господарства, що передбачає змішану модель економічного розвитку, що поєднує самостійність сільгоспвиробників з державним впливом.
Змодельовано процес впливу інноваційного потенціалу на соціально-економічне зростання агропромислового комплексу в системі громадського відтворення; розроблено структурно-логічну схему утворення синергетичного ефекту при дії інноваційного потенціалу, виділено й визначено види та рівні цього ефекту, показано процес його утворення.
11. У руслі назрілої необхідності посилення державного впливу на агропромисловий комплекс з використанням стратегічного планування й держфінансування запропоновано й обґрунтовано у вигляді єдиного комплексу принципи дії держави на відтворення інноваційного потенціалу; обґрунтовано необхідність зміни державного підходу до соціально-економічного курсу в аграрному секторі в напрямі переходу на інноваційний шлях розвитку; розроблено модель активізації й накопичення інноваційного потенціалу АПК. Розроблено модель впливу інноваційного потенціалу на соціально-економічне зростання агропромислового комплексу в системі громадського відтворення з виділенням особливостей утворення синергетичного ефекту, зумовленого дією цього потенціалу; визначено самовираження поточного і капітального синергетичного ефекту стосовно мікро-, мезо-, макро-, та світовому рівням відтворювального процесу аграрної сфери.
12. На підставі узагальнення практики організації та функціонування продовольчого ринку в Україні і його державного регулювання з метою подальшого вдосконалення ринкових відносин в аграрній сфері та підвищення його ефективності запропоновано вжити такі організаційно-правові заходи: розробити й затвердити Державну програму розвитку сільськогосподарського виробництва і продовольчого ринку в Україні на десять років та їх правового забезпечення; забезпечити реальну державну підтримку зростання валового виробництва сільськогосподарської конкурентоспроможної продукції високої якості, його стабільність та підвищення рівня рентабельності сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності. Державне регулювання ринкових відносин у сільськогосподарському виробництві спрямувати на розвиток ринкової інфраструктури, підтримку стабільних доходів сільськогосподарських товаровиробників та підвищення рівня життя сільського населення; забезпечити регулювання ринкових відносин в АПК з дотриманням ринкових принципів, спрямовуючи його на розвиток аграрних бірж, аукціонів, агроторгових домів та інших організаційних форм торгівлі продовольчою продукцією, а також на вільне ціноутворення шляхом становлення тарифів, пільгового оподаткування, створення аграрних і страхових фондів без втручання у внутрішню діяльність учасників ринкових відносин та без надмірного, необґрунтованого адміністративного впливу на формування попиту й пропозиції на продовольчу продукцію; здійснити організаційні заходи щодо стабілізації продовольчого ринку, зокрема з питань ціноутворення та вирівнювання доходів усіх учасників ринкової діяльності; створити сприятливі умови для розвитку експорту вітчизняної продовольчої продукції та захисту вітчизняних товаровиробників від демпінгового імпорту зарубіжної продовольчої продукції; розробити систему заходів для стабільного збільшення виробництва якісної конкурентоспроможної продовольчої продукції та завоювання зарубіжних ринків продовольчої продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрний сектор України на шляху до євроінтеграції : монографія / [авт. кол. : М. Бетлій та ін.] ; за ред. О.М. Бородіної. – Ужгород : ІВА, 2006. – 496 с.
2. Агропродовольственная политика и международная торговля: российский аспект / [Н. Карлова, И. Кобута, М. Прокопьев и др.]. – М. : ИЭПП, 2001. – 194 с.
3. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : інформ.-аналіт. зб. / [за ред. П.Т. Саблука та ін.]. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – Вип. 5. – С. 92.
4. Азаров Н. На пороге ВТО / Н. Азаров // Бизнес. – № 14 (585). – 2004. – С. 6. – (5 апр.).
5. Алексєєв І.В. Стратегії розвитку підприємств і державне регулювання економіки : монографія / І.В. Алексєєв. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 204 с.
6. Амбросов В.Я. Совершенствование финансово-кредитного механизма АПК / В.Я. Амбросов // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу : кол. монографія : у 2 т. / [за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнева]. – К. : ІАЕ, 2000. – Т. 1. – С. 382–386.
7. Амосов О.Ю. Конкурентна політика : підручник / О.Ю. Амосов, М.А. Латинін. – Х. : Магістр, 2008. – 236 с.
8. Аналіз перспектив торгівельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди // Ref: TRADE06/D01. Європейська комісія, Генеральний Директорат з Торгівлі. – 2007. – 72 с.
9. Андрійчук В.Г. Фактори розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва в умовах розвитку ринкової економіки / В.Г. Андрійчук. – К. : ІЗМН, 1996. – С. 381.
10. Андрусенко Г.О. Стратегія державного регулювання аграрної сфери АПК / Г.О. Андрусенко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. : у 2 ч. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2003. – № 2 (17). – Ч. 2. – С. 9–15.
11. Аграрные преобразования в Восточной Германии. – М. : ВИАПИ, 1997. – 64 с.
12. Алешин А. Кооперативні відносини в АПК / А. Алешин // АПК: економіка, управління. – 1998. – № 8. – С. 55–60.
13. Амбросов В. Реструктуризація підприємств АПК і механізм регулювання відносин власників / В. Амбросов, Т. Маренич // АПК: економіка, управління. – 1999. – № 6. – С. 31–39.
14. Амбросов В. Ефективність використання факторів розширеного відтворення в аграрному секторі / В. Амбросов // Економіка України. – 2009. – № 1. – С. 67–73.
15. Амоша О. Промислова політика України: концептуальні орієнтири на середньострокову перспективу / О. Амоша, В. Вишневський, Л. Збаразська // Економіка України. – 2009. – № 12. – С. 4–13.
16. Андрійчук В.Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 3–9.
17. Антоненко Л.А. Эволюция экономических научных школ / Л.А. Антоненко // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Шляхи вирішення проблем функціонування економічних систем. – 2007. – № 630. – Ч. 2. – C. 209–217.
18. Артюх Т.В. Теоретичні підходи до визначення сутності ринку / Т.В. Артюх // Вісник ХНАУ. – 2006. – № 3. – С. 16–20.
19. Ахмедуев А. Роздержавлення й розвиток форм власності / А. Ахмедуев // Питання економіки. – 1991. – № 4. – С. 48.
20. Афонцев С. Экономическая политика и модели экономического развития / С. Афонцев // Мировая экон. и междунар. отношения. – 2002. – № 7. – С. 43.
21. Бакум В.В. Методологія розробки агропромислових кластерних утворень регіону / В.В. Бакум // Економіка АПК. – 2009. – № 4. – С. 38–44.
22. Банки готовы предоставить аграриям в 2009 году 10,6 млрд грн при их рефинансировании [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.apk-inform.ru/showart.php?id=71137.
23. Банки Украины пролонгировали аграриям 50% требующих отсрочки кредитов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://
www.apk-inform.com/showart.php?id=72202.
24. Безтелесна Л. Людський розвиток: підходи до трактування суті та умов його забезпечення / Л. Безтелесна // Економіка України. – 2009. – № 7. – С. 4–12.
25. Березівський П.С. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств / П.С. Березівський, Н.П. Особа, З.П. Березівський // Економіка АПК. – 2009. – № 6. – С. 18–25.
26. Беренштейн Б.Л. Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні / Б.Л. Беренштейн, О.М. Третяк // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 38–43.
27. Білоусова С.В. Теоретичні аспекти економіко-математичного моделювання інтеграційних процесів в агропромислових формуваннях / С.В. Білоусова // Економіка АПК. – 2010. – № 5. – С. 98–102.
28. Береговий В.К. Роль держави і ринку в підвищенні конкурентоспроможності сільського господарства економічно розвинутих країн / В.К. Береговий, Л.Й. Засєкіна // Науковий вісник Нац. аграр. ун-ту. – К., 1999. – № 8. – С. 218–222.
29. Бик І. Чи бути фінансово-промисловим групам в Україні? / І. Бик, М. Чумаченко, Л. Соломатіна // Економіка України. – 1997. – № 5. – С. 15–24.
30. Бондарчук М.Ю. Аспекти митної політики щодо сільськогосподарської техніки / М.Ю. Бондарчук // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 71–73.
31. Борщ А.Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / А.Г. Борщ // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 111–116.
32. Бубнів И.Л. Концептуально-правові аспекти формування загальнонаціональної системи кредитної кооперації / И.Л. Бубнів // Сільський кредит. – М., 2000. – С. 13–18.
33. Буздалов И.Н. Приватне землеволодіння – основа ефективної системи аграрних відносин / И.Н. Буздалов // Міжнародний сільськогосподарський журнал. – 2001. – № 1. – С. 27–32.
34. Булатів А. Земельні відносини в ринковій економіці / А. Булатів // Економіст. – 1997. – № 11. – С. 72–77.
35. Валиєв Р. Реформування аграрної економіки в країнах Східної Європи / Р. Валиєв // АПК: економіка, управління. – 1999. – № 6. – С. 72–78.
36. Варианты реорганизации сельскохозяйственных предприятий / [под ред. И. Дуэля]. – М., 1998. – 147 с.
37. Витте С.Ю. Записка по крестьянскому делу / С.Ю. Витте. – СПб., 1905. – С. 4.
38. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема : монографія / В.І. Власов ; Ін-т світової екон. і міжнар. відносин НАН України ; Ін-т аграр. екон. УААН. – К., 2001. – 506 с.
39. Власов В.І. Підтримка сільгоспвиробників у зарубіжних країнах / В.І. Власов // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 22–26.
40. Волкова С. Перетворення земельних відносин у Східному регіоні ФРН / С. Волкова // АПК: економіка, управління. – 1997. – № 3. – С. 51–55.
41. Волощук К.Б. Інвестиційні пріоритети сучасного розвитку аграрних підприємств / К.Б. Волощук // Економіка АПК. – 2010. – №8. – С. 68–72.
42. Вольф М.Б. География мирового сельского хозяйства / М.Б. Вольф, Ю.Д. Дмитревский. – М., 1981. – 345 с.
43. Воробйов Є.М. Економічна теорія в питаннях та відповідях / Є.М. Воробйов. – Х. : Р.И.Ф., 2002. – 640 с.
44. В Украине нужно установить ограничения на приватизацию земли – эксперт [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.
interfax.com.ua/rus/.
45. В Україні відсутня системна держполітика щодо підтримки АПК – Рахункова палата [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2009/04/15/531867.shtml.
46. Гаврилюк О.В. Інвестування в агросектор: ідентифікація та напрями усунення перешкод / О.В. Гаврилюк, Ю.О. Лупенко // Економіка АПК. – 2009. – № 6. – С. 63–68.
47. Галушко В.П. Планово-ринкові процеси в економіці АПК розвинутих країн / В.П. Галушко, О.В. Покотило // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С. 154–158.
48. Гатауліна Е. Тенденції розвитку великих сільських господарств США / Е. Гатауліна // АПК: економіка, управління. – 2000. – № 6. – С. 56–63.
49. Гайдуцкий П.И. Мораторий на продажу земли затягивает аграрную реформу / П.И. Гайдуцкий // Бизнес. – 2004. – № 7 (578). – С. 32–33. – (16 февр.).
50. Гайдуцький П.І. Відродження МТС. (Організація машинно-технологічних станцій в ринкових умовах) / П.І. Гайдуцький, М.Г. Лобас. – К., 1997. – 508 с.
51. Гальцова О.Л. Механізм прояву кризи відтворення інноваційного потенціалу в агропромисловому комплексі / О.Л. Гальцова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. : в 4 т. Д. : ДНУ, 2005. – № 206. – Т. 1. – С. 106–112.
52. Гальцова О.Л. Інформаційно-консультаційне обслуговування фінансово-економічного оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників / О.Л. Гальцова // Економічний простір : зб. наук. пр. – Д. : ПДАБтаА, 2009. – № 29. – С. 118–127.
53. Гальцова О.Л. Співвідношення підсистем основного виробництва та інфраструктурного забезпечення в АПК / О.Л. Гальцова // Збірник наукових праць Черкас. держав. технол. ун-ту. Серія: Економічні науки. – Черкаси : ЧДТУ, 2010. – Вип. 26. – С. 118–122.
54. Гальцова О.Л. Впровадження інфраструктурних технологій ресурсозабезпечення сільськогосподарських товаровиробників / О.Л. Гальцова // Наукові праці КНТУ: Економічні науки : зб. наук. пр. – Кіровоград, 2010. – Вип. 17. – С. 387–392.
55. Гальцова О.Л. Теоретичні основи лізингу як фінансового механізму технічного переоснащення виробництва / О.Л. Гальцова // Економічний часопис – ХХІ : наук. журн. – К., 2010. – Вип. 7–8. – С. 30–33.
56. Гальцова О.Л. Особливості забезпечення сільського господарства технікою та обладнанням на умовах фінансового лізингу / О.Л. Гальцова // Прометей : регіональний збірник наукових праць з економіки. – Донецьк, 2010. – № 1 (31). – С. 156–159.
57. Гальцова О.Л. Етапізація проведення інституціональних перетворень в аграрному секторі економіки / О.Л. Гальцова // Економічний вісник Донбасу. – Луганськ, 2010. – № 2 (20). – С. 49–53.
58. Гальцова О.Л. Вплив держави на відтворення інноваційного потенціалу АПК як основа підвищення конкурентоспроможності / О.Л. Гальцова // Экономика: проблемы теории и практики : зб. Наук. Пр. ДНУ. – Д. : ДНУ, 2010. – Т. 7 – Вип. 264 : [в 9 т.]. – С. 1873–1879.
59. Гальцова О.Л. Механізм прояву кризи науки, освіти, розвитку наукоємних технологій в АПК / О.Л. Гальцова // Культура народів Причорномор’я. – Сімферополь, 2010. – № 178. – С. 142–144.
60. Гальцова О.Л. Теоретичні основи суті та умов виникнення асоційованих форм аграрного бізнесу / О.Л. Гальцова // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2005. – № 4. – С. 270–273.
61. Гальцова О.Л. Кооперування фермерських господарств в Запорізькій області / О.Л. Гальцова // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2005. – № 3. – С. 224–229.
62. Гальцова О.Л. Напрями вдосконалення Регіональної програми підтримки розвитку фермерських господарств / О.Л. Гальцова // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2006. – № 1. – С. 257–263.
63. Гальцова О.Л. Організація сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / О.Л. Гальцова // Таврійський науковий вісник : зб. наук. пр. ХДАУ. – Херсон : Айлант, 2007. – Вип. 51. – С. 165-175.
64. Гальцова О.Л. Трансформація інституту власності в аграрному секторі / О.Л. Гальцова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 4. – С. 37–42.
65. Гальцова О.Л. Інституціональні складові аграрних реформ / О.Л. Гальцова // Інституціональний вектор економічного розвитку (Institutional vektor of economic development) : зб. наук. пр. МІДМУ «КПУ». – Вип. 1 (2). – Мелітополь : Вид-во КПУ, 2008. – С. 28–32.
66. Гальцова О.Л. Особливості регулювання агропромислового комплексу України / О.Л. Гальцова // Інституціональний вектор економічного розвитку (Institutional vektor of economic development) : зб. наук. пр. МІДМУ «КПУ». – Вип. 3 (2). – Мелітополь : Вид-во КПУ, 2010. – С. 138–147.
67. Гальцова О.Л. Рівень розвитку лізингу в аграрних підприємствах Запорізької області / О.Л. Гальцова // Інституціональний вектор економічного розвитку (Institutional vektor of economic development) : зб. наук. пр.. МІДМУ «КПУ». – Вип. 4 (1). – Мелітополь : Вид-во КПУ, 2011. – С. 113–119.
68. Гальцова О.Л. До проблеми створення та функціонування інформаційно-консультаційної служби в АПК // Науковий вісник ЧДІЕіУ. Серія 1: Економіка – 2010. – №4 (8). – С. 37–45.
69. Гальцова О.Л. Концепція державного регулювання регіонального продовольчого ринку / О.Л. Гальцова // Економічний простір : зб. наук. пр. – Д. : ПДАБтаА, 2010. – № 34. – С. 115–120.
70. Гальцова О.Л. Перспективи соціально-економічного розвитку АПК України / О.Л. Гальцова // Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія: Економічні науки. – Донецьк : ДонДУУ, 2011. – Т.11. – Вип. 142. – С.155–159.
71. Гальчинський А. Україна: наука та інноваційний розвиток / А. Гальчинський, В. Геєць, В. Семиноженко. – К., 1997.
72. Гелей С.Д. Теорiя та iсторiя кооперацiї : пiдручник / С.Д. Гелей, Р.Я. Пастушенко. – К. : Знання, 2006. – 513 с.
73. Герасименко Ю.В. Методологічні аспекти розробки регіональної інвестиційної програми АПК / Ю.В. Герасименко // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 81–85.
74. Германюк Н.В. Теоретико-методологічні аспекти диверсифікації в сільському господарстві / Н.В. Германюк // Економіка АПК. – 2010. – № 8. – С. 25–29.
75. Гетьман А. Аграрна політика Швеції: роль держави в регулюванні ринкових відносин / А. Гетьман // АПК: економіка, управління. – 1998. – № 8. – С. 41–47.
76. Говдя Д. Аграрный рынок Украины: итоги 2008 года (мониторинг СМИ) / Д. Говдя [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.apk-inform.com/showart.php?id=68892.
77. Головнін М. Вплив фінансової глобалізації на грошово-кредитну політику: теоретичні аспекти і реакція на фінансові кризи / М. Головнін // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 67–78.
78. Голошубова Н. Проблеми розвитку торгівлі сільгосппродукцією на ринках / Н. Голошубова, Н. Гончаренко // Економіка України. – 1997. – № 7. – С. 59–65.
79. Гордєєв А.В. Шляхи рішення проблеми стабілізації й розвитку агропромислового комплексу / А.В. Гордєєв // Вісник кадрової політики, аграрного утворення й інновацій. – 2000. – № 3. – С. 4–10.
80. Гош О. Функціонування соціально-економічного ладу України / О. Гош // Економіка України. – 2009. – № 10. – С. 54–60.
81. Губені Ю.Е. Агробізнес у системі організації сільського господарства / Ю.Е. Губені // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 34–38.
82. Гудзь О.Є. Фінансово-кредитна інфраструктура аграрної сфери України / О.Є. Гудзь // Економіка АПК. – 2009. – № 6. – С. 59–63.
83. Гусенков А.В. Направления экономического оздоровления сельскохозяйственных предприятий / А.В. Гусенков, В.А. Хламов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 1999. – № 9. – С. 10–13.
84. Гуцаленко Л.В. Поліпшення якості та прогнозованості облікової інформації для забезпечення прибутковості підприємства / Л.В. Гуцаленко // Економіка АПК. – 2010. – № 7. – С. 67–71.
85. Грицаєнко Г.І. Інвестиційна привабливість АПК України з позицій іноземних інвесторів / Г.І. Грицаєнко, Н.О. Шквиря // Економіка АПК. – 2004. – № 7. – С. 64–66.
86. Гриценко А. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова / А. Гриценко, В. Соболєв // Економіка України. – 1998. – № 4. – С. 35–44.
87. Гришко В.В. Проблеми управління ресурсовикористанням у галузях агропромислового комплексу / В.В. Гришко. – К. : Ін-т економіки Мінестерства економіки України, 1997. – С. 188.
88. Губенко В.І. Вплив лібералізації та протекціонізму на збалансованість і стійкість зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу України / В.І. Губенко // Економіка АПК. – 2002. – № 2. – С. 103–108.
89. Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті / А.С. Даниленко // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті. – К. : ІАЕ УААН, 2001. – 638 с.
90. Дацій О.І. Інновації та інноваційна діяльність: сутність і функції в агропромисловому виробництві / О.І. Дацій // Вісник Сумського Національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – № 2 (15). – С. 123–128.
91. Дем’яненко С. Агрохолдинги в Україні: процес становлення та розвитку / С. Дем’яненко // Економіка України. – 2009. – № 12. – С. 50–61.
92. Дем’яненко М.Я. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ / М.Я. Дем’яненко, Ф.В. Іванина // Економіка АПК. – 2003. – № 11. – С. 60–66.
93. Дем’яненко М.Я. Податок на додану вартість: економічна суть і механізм реалізації / М.Я. Дем’яненко // Економіка АПК. – 2000. – № 12. – С. 38–44.
94. Демьяненко С. Общая аграрная политика ЕС: Сущность, тенденции и значение для Украины / С. Демьяненко // Экономика управление АПК. – № 3. – 2003. – С. 80–86.
95. Дерябина М. Інституціональні аспекти постсоціалістичного перехідного періоду / М. Дерябина // Питання економіки. – 2001. – № 2. – С. 108–124.
96. Діброва А.Д. Удосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва в Україні / А.Д. Діброва // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 44–50.
97. Діброва А.Д. Ефективність державної підтримки виробництва продукції тваринництва в Україні / А.Д. Діброва // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 54–60.
98. Дідковська Л.І. Інноваційні перетворення у формуванні матеріально-технічної бази аграрного сектору / Л.І. Дідковська // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 131–137.
99. Дмитренко О.М. Роль стратегічного планування в діяльності сільськогосподарських підприємств / О.М. Дмитренко // Економіка АПК. – 2009. – № 1. – С. 43–50.
100. Доклад о мировом развитии 2008: сельское хозяйство на службе развития / Междунар. банк реконструкции и развития ; Всемирный банк. – 2007. – С. 30.
101. Доський раунд: нова угода з аграрної політики / [Джеймс Д. Гейсфорд, Вільям А. Керр та ін.] // Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі. – К. : Альфа-принт, 2003. – С. 227–245.
102. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні : монографія / [за ред. П.Т. Саблука і В.І. Бойка]. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 340 с.
103. Економічний довідник аграрника / [В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. ; за ред. Ю.А. Лузана, П.Т. Саблука]. – К. : Преса України, 2003. – 800 с.
104. Загальнодержавна Комплексна програма підтримки та розвитку українського села “Добробут через аграрний розвиток” на 2005–2010 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dar-ukraine.
com.ua/docs/dar220805.pdf.
105. Замлинський В.А. Обліково-інформаційне забезпечення використання основних засобів сільськогосподарських підприємств / В.А. Замлинський // Економіка АПК. – 2010. – № 8. – С. 73–76.
106. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-III // ВВР України. – 2000. – № 25. – С. 195.
107. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 р. № 1877-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
108. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 р. № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – С. 79–85.
109. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
110. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
111. Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4 липня 2002 р. № 37-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
112. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 379–429.
113. Закон України “Про оптові ринки сільськогосподарської продукції” вiд 25 червня 2009 р. № 1561-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1561-17.
114. Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 р. // Голос України. – 1996.– С. 8. – (21 трав.).
115. Закон України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” від 7 червня 2004 р. № 1807-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
116. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” вiд 17 липня 1997 р. № 469/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=469%2F97-%E2%F0.
117. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства в 2001–2004 роках” від 18 січня 2001 р. № 2238-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
118. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 р. № 320 – XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=320-14.
119. Земельний кодекс України. – Запоріжжя : Поліграф, 2001. – 100 с.
120. Зиновьев Ф.В. Формирование эффективных механизмов хозяйствования в агропромышленном комплексе Крыма / Ф.В. Зиновьев. – Симферополь : Таврия, 2001. – 260 с.
121. Зинченко Л. В вопросах продовольственного права нам нужно опираться на опыт других стран / Л. Зинченко // Бизнес. – 2006. – № 32 (707). – С. 90–92.
122. Зотов В.В. Проблемы институционального анализа российских предприятий / В.В. Зотов, В.Ф. Пресняков, В.О. Розентоль // Экономическая наука современной России. – 2002. – № 3. – С. 3–54.
123. Зоря С.І. Інвестиційний клімат у сільському господарстві: стан та напрями поліпшення / С.І. Зоря // Економіка АПК. – 1999. – № 8. – С. 78–81.
124. З чистого аркуша на абсолютно ринкових умовах: зустріч провідників аграрної реформи з пресою // Пропозиція. – 2000. – № 3. – С. 16–17.
125. Іванько А.В. Розвиток аграрного сектору на основі кластерного підходу / А.В. Іванько // Економіка АПК. – 2009. – № 4. – С. 32–37.
126. Информационно-консультационная служба в АПК : учебн. помощь / [под ред. В.М. Кошелева и В.В. Маковецкого]. – М. : Агроконсалт, 2001. – 348 с.
127. Індекси споживчих цін на товари та послуги за регіонами у червні 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
128. Інноваційна стратегія українських реформ / [А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах та ін.]. – К. : Знання України, 2002. – 336 с.
129. Кабмин утвердил размеры компенсаций в 2009 г. процентных ставок по привлеченным агропромышленными предприятиями кредитам [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.agroua.net/news/news_23326.html.
130. Кабмін скасував дію 13% надбавки на імпорт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vlasnasprava.info/ua/business_news.html?_m=publications&_t= rec&id=12084.
131. Калашнікова Т.В. Інвестиційне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки / Т.В. Калашнікова // Економіка АПК. – 2009. – № 8. – С. 79–84.
132. Калетнік Г.М. Державна фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників / Г.М. Калетнік, Н.В. Пришляк // Економіка АПК. – 2010. – № 8. – С. 52–55.
133. Калетнік Г.М. Особливості формування та функціонування міжнародних спільних підприємств / Г.М. Калетнік, С.П. Поліщук // Економіка АПК. – 2010. – № 7. – С. 128–131.
134. Карпенко О. Нотатки з парламентських слухань про стан та перспективи розвитку АПК / О. Карпенко // Сільські вісті. – 2009. – № 28 (18314). – С. 1–2.
135. Карпенко О. Проблеми вітчизняного сільгоспмашинобудування / О. Карпенко // Сільські вісті. – 2008. – № 31 (18163). – С. 2.
136. Кваша С.М. Земельні відносини в контексті моделей розвитку сільського господарства України / С.М. Кваша // Економіка АПК. – 2009. – № 3. – С. 54–57.
137. Кіктєв І.П. Економічна модель взаємодії господарського суб’єкта АПК із зовнішнім середовищем / І.П. Кіктєв, Р.О. Рисін // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 61–64.
138. Кириленко І.Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І.Г. Кириленко. – К. : Ін-т аграр. екон., 2005. – 452 с.
139. Кириченко А.В. Бюджетне фінансування агропромислового виробництва за регіонами України / А.В. Кириченко // Економіка АПК. – 2009. – № 6. – С. 73–75.
140. Кіданова Н.Б. Державна політика правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.0001 / ХарРІ УАДУ при Президентові України / Н.Б. Кіданова. – Х., 2003. – 18 с.
141. Кліматичні зміни загрожують третині біологічних видів // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 9 (3669). – С. 21. – (17 січ.).
142. КМУ утвердил порядок использования в 2009 году средств стабфонда в АПК [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.apk-inform.com/showart.php?id=66029.
143. Кобзев О. Концептуальні питання та практичні поради щодо створення сільськогосподарської дорадчої служби в Україні / О. Кобзев // Агроаспект. – 2002. – № 3. – С. 4–7.
144. Кобута І. Внутрішня підтримка сільського господарства в контексті приєднання України до Світової організації торгівлі / І. Кобута, О. Шевцов // Аграрна політика для людського розвитку : збірник. – К., 2002. – № 14. – С. 12–16.
145. Клєцова Н.В. Залучення прямих іноземних інвестицій у сільськогосподарські підприємства / Н.В. Клєцова // Економіка АПК. – 2009. – № 8. – С. 89–95.
146. Кобушко І.М. Оцінка еколого-економічної ефективності використання біоінноваційних продуктів / І.М. Кобушко, М.Ю. Абрамячук // Економіка АПК. – 2009. – № 8. – С. 75–79.
147. Коваленко Ю.С. Аграрний ринок України: організація та управління / Ю.С. Коваленко. – К. : ІАЕ УААН, 1998. – 108 с.
148. Коваленко Ю.С. Наукові засади та основні тенденції формування аграрного ринку в Україні / Ю.С. Коваленко // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 19 – 29.
149. Коваленко Ю.С. Світовий досвід розвитку державної політики щодо підтримки сільського