ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ДОХОДІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні засади ціноутворення й алокації ресурсів у ринковій економіці.................................................................... 21
1.1. Вартісні основи ціноутворення в економічній системі ринкового типу............................................................................................................... 21
1.2. Ринкове ціноутворення: умови й обмеження його ефективності.... 37
1.3. Формування доходів та реалокація ресурсів у ринковій економіці 52
Висновки до 1-го розділу............................................................................ 70
РОЗДІЛ 2 Ціноутворення в аграрному секторі сучасних економічних систем............................................................................................................ 73
2.1. Особливості формування цін на сільськогосподарську продукцію 73
2.2. Тенденції у формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників у змішаній економіці ринкового типу........................ 101
2.3. Вплив реформування земельних та майнових відносин на доходи сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації економіки...................................................................................................... 116
2.4. Ціноутворення в аграрному секторі і продовольча безпека............. 139
Висновки до 2-го розділу............................................................................ 151
РОЗДІЛ 3 Система державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у сучасній парадигмі розвитку аграрного сектору ....................................................................... 154
3.1. Сутність, цілі і принципи побудови системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників... 154
3.2. Методи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників................................................ 181
3.3. Методологічні засади визначення рівня цін підтримки.................... 198
3.4. Показники оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.................................. 220
Висновки до 3-го розділу............................................................................ 237
РОЗДІЛ 4 Генезис державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у країнах із змішаною економікою ринкового типу....................................................................... 241
4.1. Формування і розвиток системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у США..................... 241
4.2.Підтримка цін і фермерських доходів у Європейському Союзі....... 261
4.3. Ризик-менеджмент як основа системи державної підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників Канади..................... 274
Висновки до 4-го розділу............................................................................ 284
РОЗДІЛ 5 Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації економіки............................................................................ 287
5.1. Реформування цінового механізму в аграрному секторі України у перехідному періоді.................................................................................... 287
5.2.Становлення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України............. 304
5.2.1. Підтримка сільськогосподарських товаровиробників через податковий механізм................................................................................... 304
5.2.2. Державне регулювання кредитних відносин у сільському господарстві.................................................................................................. 314
5.2.3. Державна підтримка страхування в аграрній сфері....................... 326
5.2.4. Державне регулювання цін на сільськогосподарську продукцію..................................................................................................... 334
5.2.5. Бюджетна підтримка сільського господарства та формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України............. 345
5.3. Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників та приєднання України до Світової організації торгівлі..... 382
Висновки до 5-го розділу............................................................................ 397
ВИСНОВКИ................................................................................................. 402
ДОДАТКИ.................................................................................................... 409
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 469

ВСТУП
Актуальність теми. Опрацювання теоретичних засад формування ефективного механізму економічної системи, який би забезпечив раціональне використання її ресурсів, стійке зростання добробуту та розвиток як у цілому суспільства, так і кожної людини, виступає одним із основних завдань економічної науки. Центральне місце у реалізації цього завдання займає проблема визначення форм та оптимального співвідношення ринкового і державного механізмів регулювання. Значної гостроти набула ця проблема у сфері регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України.
Особливості сільського господарства як складної виробничої та соціобіологічної системи зумовили включення до об’єктів державного регулювання у країнах із змішаною економікою ринкового типу цін і доходів сільськогосподарських виробників. Відповідно процес ринкової трансформації аграрного сектору мав включати як реформування відносин власності, реструктуризацію виробничих одиниць, формування ринків продукції, ресурсів і їх інфраструктури, так і створення адекватної ринковим умовам системи державного регулювання.
Прийняття Законів України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років» від 18.01.2001 р. №2238-ІІІ; «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4.07.2002 р. №37-ІV; «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. №1877-ІV; «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.10.2005 р. №2982-ІV стало свідченням усвідомлення суспільством необхідності активних заходів держави щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Але частота кризових ситуацій на ресурсних ринках і ринках сільськогосподарської продукції, нестабільність фінансових результатів і недостатність фінансового забезпечення для операційної та інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, погіршення умов життя сільського населення, стану ресурсного потенціалу сільського господарства в Україні є сигналами того, що проблема створення ефективної системи державного регулювання, яка б сприяла сталому розвитку аграрного сектору, його перетворенню на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки, гарантуванню продовольчої безпеки залишається невирішеною. Цінова політика держави в агарному секторі супроводжується фрагментарними та неефективними заходами. Втрати від нееквівалентності обміну сільськогосподарських виробників унеможливлюють ефективне відтворення в галузі.
Значущість вирішення проблеми формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників для економіки України підвищується і в зв’язку з тим, що сільське господарство належить до її базових галузей, його стан впливає на функціонування всієї національної економіки, закладає основи продовольчої безпеки. Україна визнана світовою спільнотою країною з високим рейтингом щодо потенційних резервів агропромислового виробництва. Але їх реалізація значним чином залежить від належного фінансового забезпечення відтворення у сільському господарстві, створення умов для техніко-технологічного оновлення галузі.
Отже, важливою складовою аграрної політики, досягнення її стратегічних орієнтирів на новому етапі розвитку аграрного сектору України, пов’язаних із забезпеченням умов його сталого розвитку у конкурентному середовище та продовольчої безпеки, виступає опрацювання і запровадження ефективних форм і механізмів державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників.
Теоретико-методологічні основи дослідження ціноутворення та формування доходів в економічній системі ринкового типу знаходилися в центрі уваги класиків економічної науки А. Сміта, Д. Рікардо, Л. Вальраса, А. Маршалла, К. Маркса, П. Сраффи, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського та багатьох інших, їм присвячені праці вчених сучасності, зокрема Т. Артьомової, К. Вальтуха, А. Гриценка, Дж. Дебре, К. Ерроу, В. Медвєдєва, Ю. Осіпова, М. Павлишенка, С. Тютюнникової та інших.
Особливості та сучасні тенденції у функціонуванні аграрних ринків і ціноутворенні в аграрному секторі економіки розвинутих країн знайшли висвітлення у працях Дж. Джонсона, К. Зулауфа, В. Кокрана, А. Мішри, М. Морехарта, Дж. Хопкінса; у вітчизняній економіці – В. Андрійчука, Ю. Білика, Я. Білоусько, В. Бойка, В. Дієсперова, Ф. Зінов’єва, С. Кваші, І. Кириленка, Ю. Коваленка, О. Крисального, І. Лукінова, В. Месель-Веселяка, О. Олійника, О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Шпикуляка, О. Шпичака та інших.
Значний внесок у розвиток теоретичних засад державного регулювання сучасних економічних систем зробили Л. Абалкін, Дж. Бюкеннен, І. Галиця, С. Галуза, М. Гуревічов, В. Геєць, Дж. М. Кейнс, С. Мочерний, В. Ойкен, Б. Панасюк, Дж. Стіглер, Дж. Стігліц та багато інших.
Питання державного регулювання аграрного сектору та аграрної політики досліджуються у працях В. Амбросова, І. Буздалова, Б. Гаднера, П. Гайдуцького, Ю. Губені, О. Гудзь, М. Дем’яненка, С. Дем’яненка, Т. Джослінга, Ф. Зінов’єва, С. Зорі, А. Камаляна, І. Кобути, М. Корецького, Ш. фон Крамона-Таубаделя, Е. Крилатих, М. Кропивка, І. Лукінова, П. Лукічова, К. Макурса, О. Могильного, У. Мойера, А. Ніконова, Р. Натсона, Дж. Пенна, І. Пітерсона, Б. Райта, П. Саблука, Й. Свиннена, Н. Сеперович, Є. Сєрової, В. Ситника, Р. Спітзе, С. Тангермана, Л. Твітена, С. Томпсона, М. Трейсі, Х. Халкроу, Д. Хатавея, М. Хорунжого, Г. Черевка, Г. Шмельова, В. Юрчишина та інших.
Попри значну увагу до проблем державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економічній науці, політичному процесі, багаторічний досвід з впливу держави на ціноутворення в аграрному секторі розвинутих країн, оцінки необхідності, обсягів, інструментів, наслідків такого регулювання залишаються неоднозначними. Оскільки ціни виступають центральною ланкою ринкового механізму та втручання держави у ціноутворення створює загрози для реалізації його переваг, державне регулювання цін належить до найбільш суперечливих питань економічної теорії і практики. Посилення в сучасних умовах у розвинених країнах позицій прихильників нової аграрної парадигми, яка відстоює ринкову орієнтацію механізму функціонування галузі, актуалізує дослідження відповідності її положень реаліям країн, що тільки здійснили ринкову трансформацію. Неоднозначним є бачення ролі держави у розвитку сільського господарства, стратегії розвитку аграрної політики України, обсягів та напрямів державної підтримки галузі вітчизняних економістів.
Отже, для вирішення проблеми побудови ефективного механізму аграрного сектора вітчизняної економіки існує, насамперед, потреба у розвиненні теоретичного обґрунтування необхідності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, що має засновуватися на аналізі властивостей ринку із забезпечення ефективних умов відтворення в аграрному секторі. Також недостатньою всебічністю та послідовністю характеризуються дослідження сутності системи державного регулювання, її структури, особливостей формування та функціонування, методів державного регулювання. Наукові та політичні дискусії у своїй більшості ведуться навколо обсягів державної підтримки, водночас потребують конструктивного обґрунтування напрями реформування та ефективні форми такої підтримки, механізми та інституціональне забезпечення її реалізації.
До тепер відсутня цілісна концепція побудови системи державного регулювання цін та доходів сільськогосподарських виробників у вітчизняній економіці, яка б враховувала ресурсний потенціал аграрного виробництва країни, сучасний стан продуктивних сил, особливості інституціонального середовища, тенденції глобалізації та посилення ролі міжнародних організацій у регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків, та яка б послужила чинником сталого розвитку аграрного сектору, структурних та інноваційних зрушень в АПК, гарантування продовольчої безпеки.
Усе це зумовило вибір теми, мету, завдання і структурну побудову роботи, наукове та практичне значення проведеного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка за темами «Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов» (номер державної реєстрації 013U008436), «Розробка рекомендацій по формуванню інститутів державного регулювання аграрного сектора» (номер державної реєстрації 0106U012320). Участь автора у виконанні зазначених тем полягала у визначенні особливостей формування цін на продукцію і ресурси сільського господарства в умовах трансформації економіки України, опрацюванні заходів з формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, обґрунтуванні завдань держави з реінституціоналізації аграрного сектору в процесі ринкової трансформації, розробки рекомендацій з удосконалення опрацювання правової бази державного регулювання, формування державних інститутів з фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва, ризик-менеджменту, управління якістю сільськогосподарською продукцією.
Результати наукових досліджень, відображені у розділах колективних наукових звітів із зазначених тем, здобуті дисертантом індивідуально.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження стало опрацювання теоретико-методологічних, інституціональних та організаційно-практичних засад формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників за умов ринкової трансформації економіки та на етапі завершення базових ринкових реформ з урахуванням особливостей ресурсного потенціалу аграрного сектору України, сучасного стану його продуктивних сил, економічного механізму, ролі сільського господарства у забезпеченні продовольчої безпеки, поглиблення інтеграції у світове господарство. Для реалізації мети дослідження було встановлено та вирішено комплекс взаємопов’язаних послідовних завдань:
- визначити умови ефективного ціноутворення у ринковій економіці;
- розглянути особливості ціноутворення та конкретизувати прояви і причини обмеження ринку із забезпечення еквівалентності обміну на ринках продукції сільського господарства, що виступає основою обґрунтування необхідності та визначення напрямів і заходів державного регулювання;
- виявити тенденції у формуванні доходів сільськогосподарських виробників у розвинутих економіках ринкового типу та в умовах ринкової трансформації економіки України;
- встановити вплив цінового механізму на стан продовольчої безпеки в економіці України;
- визначити сутність, призначення, структуру системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, принципи її ефективної організації;
- провести оцінку основних методів та виявити можливий вплив інструментів державного регулювання на ціни, обсяги пропозиції та попиту, доходи виробників і суспільний добробут;
- визначити методологічні засади розрахунку цін підтримки, що використовуються у державному регулюванні;
- розробити систему показників для оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників;
- визначити тенденції розвитку систем державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у розвинених країнах, критично оцінити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні;
- розкрити трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, проаналізувати його сучасний стан в економіці України та обґрунтувати напрями і заходи удосконалення, шляхи узгодження державної підтримки сільського господарства України з вимогами СОТ.
Об’єктом дослідження виступає процес державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації економіки та змішаної економіки ринкового типу.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні й практичні аспекти побудови економічних відносин стосовно впливу держави на ціни і доходи сільськогосподарських товаровиробників.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали діалектичний та системний підходи до пізнання соціально-економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері ціноутворення та державного регулювання економіки. З метою всебічного аналізу складних різнорівневих соціально-економічних явищ в процесі дослідження були використані методологічні основи різних напрямків економічної науки: зокрема, класичного (для визначення сутності та причинно-наслідкових зв’язків між економічними процесами та явищами), неокласичного (для визначення функціональних зв’язків між елементами та явищами), інституціонального (в аналізі поведінки економічних суб’єктів та процесів трансформації з урахуванням впливу формальних норм та неформальних правил, структур, що опосередковують взаємодії суб’єктів).
Також для розв’язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань були використані методи: єдності історичного та логічного при аналізі еволюції та визначенні сучасних особливостей системи державного регулювання аграрного сектора, виявленні якісних зрушень, що відбуваються з розвитком економічних систем та зумовлюють якісно нові форми вияву економічних процесів; індукції і дедукції при узагальненні тенденцій у ціноутворенні та державному регулюванні; метод структурно-функціонального аналізу при розкритті структури системи державного регулювання та виявленні взаємозв’язків між її елементами, опосередкованих їх функціональним призначенням; метод факторного аналізу, що дозволив встановити основні чинники впливу на форми та параметри протікання економічних процесів; монографічний метод при вивченні наукових публікацій, нормативно-правових актів; статистичні методи при обробці даних, визначенні можливих зв’язків між економічними процесами та явищами, динаміки процесів; метод економіко-математичного моделювання для аналізу формування доходів сільгоспвиробників, наслідків державного регулювання; соціологічне опитування для виявлення фактичного відношення заінтересованих суб’єктів до стану та тенденцій у державному регулюванні цін і доходів, а також інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження соціально-економічних явищ і процесів.
Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань державного регулювання аграрного сектора, програмні документи; статистичні дані, представлені Держкомстатом України, статистичними агенціями зарубіжних країн, міжнародними економічними організаціями, такими як Продовольча сільськогосподарська організація (ФАО) ООН, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі (СОТ), Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської області; аналітичні огляди, підготовлені Кабінетом Міністрів України, Міністерством аграрної політики України, Національним науковим центром «Інститут аграрної економіки» УААН, міністерствами сільського господарства інших країн, Інститутом аграрного розвитку в Центральній та Східній Європі; матеріали наукових конференцій; фінансова та статистична звітність сільськогосподарських підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, заснованому на системному підході обґрунтуванні теоретико-методологічних, інституціональних та організаційно-практичних засад формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації економіки та на етапі завершення базових ринкових реформ.
Найбільш важливими науковими результатами, які містять елементи наукової новизни, є такі.
Вперше:
- розкрито структуру та обґрунтовано наукове трактування економічної сутності системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників як сукупності відносин між носіями, виразниками та виконавцями господарських інтересів з приводу визначення та реалізації актуальних цілей, завдань і заходів впливу держави на ціни й доходи з метою сприяння еквівалентності обміну продукції і ресурсів сільського господарства;
- встановлено, що еквівалентність обміну на товарному ринку передбачає споживчу (рівність ціни граничній корисності товару), алокативну (рівність ціни граничним витратам) та виробничу (рівність ціни витратам виробництва за ефективного способу використання ресурсів) умови, на ринках ресурсів – алокативні умови мікро- і макрорівнів (рівність факторного доходу вартості граничного продукту фактора, рівність факторних доходів при використанні в економічній системі однакових за властивостями факторів) та відтворювальну умову (рівність між ціною фактора та величиною коштів, що забезпечують нормальні умови його відтворення); повна еквівалентність обміну досягається за їх єдності. З урахуванням сукупності умов еквівалентності обміну визначено особливості мети державного регулювання із сприяння еквівалентності обміну продукції і ресурсів сільського господарства та запропоновано концептуальний підхід до обґрунтування заходів з її досягнення;
- виявлені трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, визначено його типи, притаманні різним періодам процесу ринкової трансформації, а також з урахуванням сучасного стану аграрного сектору України і цілей аграрної політики обґрунтовано механізм державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників, що має бути взаємоузгодженою єдністю його складових: цінового, бюджетного, податкового, кредитного, страхового, інноваційно-інвестиційного, науково-інформаційного, управління якістю і екологічною безпекою виробництва, зовнішньоторговельного механізмів.
Удосконалено:
- методику статико-порівняльного аналізу впливу державного регулювання на економіку та обґрунтовано доцільність базування такого аналізу на виявленні особливостей нееквівалентності обміну ;
- алгоритм визначення рівня цін підтримки, для якого запропоновані послідовні взаємопов’язані етапи (діагностування походження нееквівалентності; конкретизація цілей і завдань аграрної політики; визначення можливих заходів та цільового призначення інструментів державного регулювання; теоретичне моделювання та виявлення наслідків запровадження регуляторних заходів; визначення фундаментальної основи ціни підтримки; аналіз кон’юнктури внутрішнього та світового ринків поточного маркетингового періоду; розрахунок актуального рівня ціни підтримки; аналіз витрат та результатів застосування державних заходів), а також основи для розрахунку мінімальних, заставних та цільових цін;
- економіко-математичну динамічну модель формування прибутку сільськогосподарських товаровиробників, в якій, на відміну від існуючих, уточнено функції пропозиції сільськогосподарської продукції і прибутку її виробників з урахуванням фінансового забезпечення відтворення та можливих заходів державного регулювання, що дає можливість узгодити й оптимізувати обсяги та форми державної підтримки;
- систему показників оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, яка включає показники результату та процесу регулювання.
Набули подальшого розвитку:
- теоретичне обґрунтування необхідності державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників на основі їх перевірки на відповідність умовам еквівалентності. Встановлено, що внаслідок незбалансованості попиту та пропозиції, особливостей адаптації виробників у короткостроковому і довгостроковому періодах, перекладення на них трансакційних витрат сільськогосподарські товаровиробники отримують ціни нижчі за відповідні алокативній і виробничій умовам еквівалентності;
- обґрунтування концептуального підходу до визначення напрямів державного регулювання для подолання негативних наслідків диспаритету цін для розвитку аграрного сектору, що передбачає урахування різної природи чинників походження диспаритету. Доведено, що механізм виникнення диспаритету цін в умовах ринкової трансформації відмінний від притаманного розвинутим економікам ринкового типу;
- виявлення впливу економічного механізму на формування доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні; доведено, що він не забезпечує алокативні та відтворювальну умови еквівалентності обміну ресурсів сільськогосподарського виробництва, для досягнення позитивних соціально-економічних ефектів реформування земельних та майнових відносин є необхідним формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників;
- оцінка стану продовольчої безпеки в Україні; доведено, що саме механізм ціноутворення не дозволяє забезпечити її складові та запропоновано заходи з удосконалення механізму державного регулювання для гарантування складових продовольчої безпеки;
- сукупність принципів побудови ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, до складу якої запропоновано включити принципи законності, цільовий, транспарентності, недопущення дискримінації, стабільності, гнучкості, компенсаційності, декапліційності, комплексності, тайлорентності, ефективності, соціальної справедливості, зв’язку державної підтримки із дотриманням якісних та екологічних стандартів;
- періодизація у генезисі системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у змішаних економіках ринкового типу. Обґрунтовано, що сукупність заходів, які доцільно застосовувати в сучасних умовах в Україні, має передбачати комбінацію заходів визначених етапів генезису системи державного регулювання у розвинутих країнах (етап ресурсного забезпечення, збалансування ринків, сталого розвитку);
- класифікаційна система бюджетних видатків держави на підтримку сільського господарства, до якої запропоновано включити класифікації за критеріями періодичності і терміну дії, галузевого спрямування, продуктового спрямування, рівня фінансування, напряму впливу, критеріями СОТ, ОЕСР;
- виявлення впливу державної підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників на стан сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової трансформації та доведено, що в країнах, з вищим рівнем державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників спад сільськогосподарського виробництва був меншим;
- оцінка наслідків державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні та встановлено, що обсяги державної підтримки, наданої сільськогосподарським товаровиробникам в Україні у 1998–2006 рр., мають пряму кореляцію з обсягами сільськогосподарського виробництва, фінансовими результатами, рівнем продуктивності та оплати праці, обсягами кредитування та інвестицій, але заходи держави не попередили диспаритет цін, втрати товаровиробників від нееквівалентності обміну, та не стали чинником техніко-технологічних зрушень, сталого розвитку аграрного сектору;
- визначення з урахуванням походження нееквівалентності у ціноутворенні на продукцію і ресурси сільського господарства, сучасного етапу розвитку аграрного сектору та аграрної політики в економіці України, стану державної підтримки сільського господарства напрямів удосконалення механізму державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників та розробка сукупності взаємопов’язаних заходів, до складу якої входять заходи як у сфері формування аграрної політики, так і у сфері її реалізації (зокрема, з інституціонального забезпечення, регулювання цін, оподаткування, кредитного забезпечення, бюджетного фінансування, ризик-менеджменту, управління якістю продукції та екологічною безпекою виробництва).
Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати дослідження спрямовані на розвиток концептуальних засад аграрної політики, удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, забезпечення його орієнтованості на створення умов сталого розвитку сільського господарства, гарантування продовольчої безпеки. Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для органів державної влади різних рівнів; державних установ, уповноважених реалізовувати державну аграрну політику; кредитно-фінансових та страхових установ, агропромислових підприємств; професійних організацій товаровиробників агропромислового комплексу.
Положення наукового дослідження використані автором при розробці рекомендацій з формування інститутів державного регулювання аграрного сектору та враховуються у діяльності Міністерства аграрної політики України (Інформаційний звіт про науково-дослідну роботу від 28 грудня 2006 р., довідка №37-113-15/5332 від 10.04.2008 р.), пропозицій до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», розробленого Міністерством аграрної політики на виконання доручень Кабінету Міністрів України від 31.07.2006 р. №1973/6/1-06, від 05.07.2006 р. №19736/4/1-06 та від 11.08.2006 р. №65066/35/1-05. Авторські розробки з удосконалення державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників, оптимізації їх оподаткування враховуються та впроваджуються у діяльності Харківської обласної держадміністрації (довідка №01-49/7425 від 19.12.2007 р.). Розроблена динамічна модель формування прибутку сільгоспвиробників, рекомендації з удосконалення механізмів державної підтримки та створення багаторівневої системи з управління ризиками у сільському господарстві враховуються у діяльності управління агропромислового розвитку Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (довідка №529 від 11 вересня 2007 р.). Положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка при викладанні курсів «Державне регулювання економіки», «Фінанси», «Фінанси підприємств», «Податкова система», «Інвестиційний менеджмент» (довідка №04-24/1 від 29.11.2007 р.).
Одержані результати та розроблені методологічні підходи можуть бути застосовані в подальших дослідженнях, при підготовці нормативно-правових актів та програм розвитку у сфері державного регулювання економіки, у навчальному процесі.
Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації розроблені автором особисто. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, автору належать: визначення ролі держави та механізмів кредитного забезпечення сільського господарства у США; аналіз та узагальнення теорій ренти; розкриття особливостей формування та сучасного механізму системи державного регулювання фермерських цін і доходів у США; визначення особливостей формування цін на ринку зернових в Україні. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Внесок автора полягає у комплексній розробці теоретико-методологічних і практичних аспектів формування ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, та зокрема, у розкритті фундаментальних основ ефективного ціноутворення в ринковій економіці, визначені тенденцій у формуванні цін і доходів сільськогосподарських виробників, структури, особливостей функціонування та розвитку системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, обґрунтуванні основних напрямів формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, симпозіумах, науково-методологічних семінарах, серед яких міжнародні науково-практичні конференції: «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 18–19 жовтня 2000 р.), «Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання» (м. Харків, 17–18 травня 2001 р.), учасників Програми міжнародного професорсько-викладацького обміну, що проводиться Міністерства сільського господарства США (м. Москва, 29–31 жовтня 2001 р.), «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 5–6 грудня 2002 р.), «Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки» (м. Київ, 26–27 березня 2003 р.), «Глобальні реформи вищої аграрної освіти і досліджень – відповідь на світові проблеми якості і безпеки сільськогосподарської продукції» (м. Київ, 22–24 вересня 2003 р.), «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2003» (м. Харків, 11–12 грудня 2003 р.), «АПК в умовах активізації інтеграційних процесів: стан, проблеми, перспективи» (м. Кам’янець-Подільський, 20–21 травня 2004 р.), «Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки» (м. Полтава, 2–4 червня 2004 р.), «Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора» (м. Харків, 21–22 вересня 2004 р.), «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (м. Мелітополь, 13–15 червня 2005 р.), «Державне регулювання сільського господарства: концепції, механізми, ефективність» (м. Москва, 26–27 жовтня 2005 р.), «Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні» (м. Харків, 7–8 червня 2006 р.); «Теорія і практика розвитку АПК (м. Львів, 19–20 вересня 2006 р.), «Аграрний форум – 2006» (м. Суми 25–29 вересня 2006 р), «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, 1–2 березня 2007 р.), «Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблеми підготовки кадрів» (м. Одеса, 24–25 травня 2007 р.), «Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури» (м. Мелітополь, 12–14 червня 2007 р.), «Багатофункціональність сільського господарства та сталий розвиток сільських територій» (м. Москва, 31жовтня – 1 листопада 2007 р.), «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 27–28 листопада 2007 р.); міжвузівська науково-практична конференція «Актуальні проблеми науки в АПК» (м. Кострома, 25–26 травня 2002 р.), щорічна наукова конференція асоціації економістів-аграрників Південної Африки (Преторія, ПАР, 2–3 жовтня 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Україна у світовій економічній спільноті» (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.), науково-методологічний семінар «Вплив реформування земельних відносин на доходи сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації в Україні» (м. Лінкольн, США, 8 лютого 2005 р.), міжнародні форуми молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (м. Харків, 19–20 травня 2005 р.), «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 17–19 квітня 2007 р.) та ін.
Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в одноосібній монографії «Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників» (36,9 ум. друк. арк.), у 3 колективних монографіях (у яких частка автора – 1,0 ум. друк. арк.), у 3 навчальних посібниках загальним обсягом 22,2 ум. друк. арк. (з яких частка автора – 20,7 ум. друк. арк.), у наукових статтях, у тому числі у 31 статті у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу за темою дисертації, який належить особисто автору, складає 84 ум. друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Найбільш відповідною методологічною основою для вирішення наукового завдання з опрацювання концептуальних засад побудови взаємовідносин між державою та аграрним сектором в умовах змішаної економіки ринкового типу є системний підхід, оскільки дає можливість кращим чином урахувати організацію економічних систем, особливості функціонування їх механізмів регуляції (ринкового та державного), сукупність різнорідних чинників ціноутворення, поєднати теоретичні передумови різних напрямків економічної науки і таким чином досягти цілісності теоретичної конструкції.
2. В економіці ринкового типу співвідношення обміну товарів відіграють ключову роль у забезпеченні умов відтворення і покликані втілювати ресурсні, технологічні можливості економічної системи, потреби її споживачів.
Спроможність ринкового механізму забезпечити ефективне використання, розміщення та відтворення ресурсів реалізується через досягнення еквівалентності обміну. Еквівалентності обміну на ринку товарів передбачає споживчу (рівність ціни споживчим оцінкам граничної корисності товару), алокативну (рівність ціни граничним витратам виробництва) і виробничу (рівність ціни середнім витратам виробництва за ефективного способу використання ресурсів) умови; на ринках ресурсів – алокативну умову мікрорівня (рівність ціни фактора виробництва вартості його граничного продукту); відтворювальну (рівність ціни фактора величині коштів, необхідних для відтворення ресурсу за певних соціально-економічних умов); алокативну умову макрорівня (рівність граничних доходів власників однакових за властивостями факторів виробництва). Повна еквівалентність забезпечується за єдності цих умов.
Наявність стійкої нееквівалентності обміну зумовлює невідповідність умов відтворення та розміщення ресурсів потребам системи.
3. Для ринків сільськогосподарської продукції є характерною стійка нееквівалентність обміну, що спричиняється незбалансованістю у часі між попитом і пропозицією; особливостями адаптації галузі у короткостроковому та довгостроковому періодах; непрозорістю та неконкурентною структурою ринків продукції і ресурсів; наявністю зовнішніх ефектів; іммобільністю ресурсів сільськогосподарського виробництва; перекладенням трансакційних витрат на сільськогосподарських товаровиробників.
Диспаритет цін на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси в умовах ринкової трансформації в економіці України був породжений в більшості стохастичними чинниками, які не є відбиттям стійких тенденцій розвитку економічної системи, та став проявом стійкої нееквівалентності обміну.
4. При формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні економічний механізм не забезпечує ні алокативні, ні відтворювальну умови еквівалентності. Нееквівалентність у ціноутворенні на ресурси має за своє походження як перший рівень сумісно-роздільності у формуванні доходів, на якому зумовлюється нееквівалентністю цін на продукцію, так і другий, на якому зумовлюється станом факторних ринків та розподілу доходів на рівні суб’єктів господарювання. Реформування земельних і майнових відносин, виступаючи складовою ринкової трансформації сільського господарства, не забезпечує вирішення проблем нееквівалентно низького рівня та нестабільності доходів сільськогосподарських товаровиробників. Більш того, існування нееквівалентності обміну не дає можливості досягти позитивних соціально-економічних ефектів реформування відносин власності в аграрному секторі, забезпечити складові продовольчої безпеки.
5. В умовах ринкової трансформації зростають обмеження з реалокації ресурсів сільськогосподарського виробництва, та нееквівалентність обміну призводить до їх деструкції. Існування стійкої нееквівалентності обміну на ринках продукції і ресурсів сільського господарства зумовлює об’єктивну необхідність формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників для забезпечення умов сталого розвитку аграрного сектору, складових продовольчої безпеки і має розглядатися фундаментальним завданням періоду ринкової трансформації.
6. Економічну сутність системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників складає сукупність відносин між носіями, виразниками та виконавцями господарських інтересів з приводу визначення та реалізації актуальних цілей, завдань, заходів впливу держави на ціни і доходи сільськогосподарських товаровиробників з метою сприяння еквівалентності обміну продукції та ресурсів сільського господарства. Побудова ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників має здійснюватися відповідно до таких принципів: законності; цільовий; транспарентності; недопущення дискримінації; стабільності; гнучкості; компенсаційності; декапліційності; комплексності; тайлорентності; ефективності, соціальної справедливості, зв’язку державної підтримки із дотриманням стандартів якості, санітарних і фітосанітарних норм, норм екологічної безпеки.
7. Множина та неоднорідність причин походження нееквівалентності обміну продукції та ресурсів сільськогосподарського виробництва потребує застосування взаємоузгодженої сукупності методів та інструментів державного впливу на соціально-економічні процеси. Визначення заходів державного регулювання має здійснюватися на основі виявлення причин нееквівалентності на ринках сільськогосподарської продукції і ресурсів, урахуванні ресурсного потенціалу та стану сільськогосподарського виробництва, завдань аграрної політики, кон’юнктури внутрішнього та світового ринків, аналізу змін в результаті реалізації державних заходів у стані виробників, споживачів, державного бюджету, добробуту суспільства в цілому.
8. Ефективною основою мінімальних цін, як інструменту стабілізації ринків, виступають середні ринкові ціни попередніх періодів; заставних цін як інструменту збалансування попиту і пропозиції у часі – середні ринкові ціни поточного маркетингового періоду; цільових цін як інструменту забезпечення умов відтворення – середні витрати на виробництво одиниці продукції поточного маркетингового періоду, але не вищі за гранично-нормативні витрати. При цьому до складу витрат мають включатися витрати на залучення у виробництво всіх факторів, а рівень норми прибутку з урахуванням специфічного рівня ризику господарювання у галузі може бути визначеним за допомогою моделі оцінки капітальних активів.
Для реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва країни цінове регулювання має здійснюватися з урахуванням цін світового ринку. Вирішення ж завдань із регулюючого впливу держави на умови відтворення конкурентоспроможних та потенційно конкурентоспроможних видів продукції, що потребує більших коштів, ніж отримують виробники при реалізації продукції за світовими цінами, має здійснюватися через бюджетний, страховий, податковий та інші механізми.
9. Оцінка ефективності державного регулювання є важливою умовою його гнучкості та удосконалення і має здійснюватися на основі сукупності показників, яка включає і показники результату, що відображають стан сільського господарства, продовольчої безпеки, і показники процесу, що характеризують стан, абсолютні та відносні витрати регулювання.
10. Державне регулювання цін і фермерських доходів сільськогосподарських виробників стало важливим чинником розвитку аграрного сектору в розвинутих країнах із змішаною економікою ринкового типу. Основними етапами генезису системи державного регулювання цін і фермерських доходів у змішаній економіці ринкового типу були: етап зростання галузі та ресурсного забезпечення; етап збалансування ринків; етап сталого розвитку. Оскільки сучасний стан розвитку продуктивних сил, економічного механізму та інституціонального середовища в Україні не відповідає умовам жодного з цих етапів, сукупність заходів державної аграрної політики в Україні має передбачати комбінацію заходів державного регулювання різних етапів з урахуванням потреб у техніко-технологічному оновленні виробництва, підвищенні його ефективності, збалансуванні ринків, розширенні внутрішнього та зовнішнього попиту, забезпеченні сукупності умов сталого розвитку аграрного сектору країни.
11. Основою реалізації економічних функцій держави стосовно сільського господарства в процесі ринкової трансформації економіки та реалізації цілей аграрної політики на пореформеному етапі розвитку виступає формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Зволікання у формуванні механізмів із забезпечення еквівалентності обміну продукції і ресурсів галузі в Україні виступило між іншими причиною глибини і тривалості падіння сільськогосподарського виробництва, деструкції його ресурсного потенціалу.
12. Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації проходило у три етапи: лібералізації (у його складі періоди квазілібералізації та дійсної лібералізації); аграрного протекціонізму та оптимізаційно-інтеграційний.
13. Змістом трансформаційних змін у державному регулюванні на етапі лібералізації стало поступове скорочення командно-адміністративних методів впливу держави (без їх заміщення непрямими) на функціонування ринків продукції і ресурсів сільського господарства, зменшення бюджетної підтримки галузі. За рахунок державного регулювання не було попереджено втрати виробників від нееквівалентності обміну, масову збитковість сільгоспвиробників, не створені умови для активізації інвестицій, надійного фінансового забезпечення відтворення галузі.
На етапі протекціонізму закладаються основи адекватної ринковим умовам системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників. У державному регулюванні використовуються інструменти та важелі цінового, податкового, кредитного, страхового, бюджетного механізмів; створюється інституціональне забезпечення реалізації державного впливу на ціни і доходи аграріїв. Збільшення державної підтримки сільського господарства в Україні мало пряму кореляцію з обсягами сільськогосподарського виробництва, фінансовими результатами галузі, рівнем продуктивності та оплати праці, обсягами кредитування та інвестицій. Але запроваджені заходи державного регулювання не стали чинником забезпечення еквівалентності обміну, структурних і техніко-технологічних зрушень. Більш того, механізм системи державного регулювання цін і доходів, що сформувався на етапі протекціонізму, не забезпечує вирішення ключових завдань аграрної політики на новому етапі розвитку аграрного сектору країни.
З урахуванням сучасного стану аграрного сектору України та цілей аграрної політики механізм державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників має бути сформований як єдність його складових: цінового, бюджетного, податкового, кредитного, страхового, інноваційно-інвестиційного, науково-інформаційного, управління якістю і екологічною безпекою виробництва, зовнішньоторговельного механізмів.
14. Напрямами удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в Україні мають стати: забезпечення його системності; збільшення обсягів підтримки до рівня, який компенсує втрати виробників від нееквівалентності обміну та забезпечує цілеспрямований вплив держави на техніко-технологічне оновлення і структурну перебудову сільського господарства; запровадження прозорих недискримінаційних форм підтримки; сприяння створенню інноваційної моделі аграрного виробництва; формування багаторівневої системи аграрного ризик-менеджменту; сприяння утвердженню ринкових механізмів ціноутворення, удосконалення механізмів непрямого впливу держави на цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції; забезпечення підвищення якості продукції, екологічно збалансованого ведення виробництва; оптимальне поєднання загальнодержавного та регіонального рівнів; узгодження заходів державного регулювання з тенденціями поглиблення інтеграції національної економіки у світове господарство.
15. Вирішення суперечності між необхідністю державної підтримки аграрного сектору України на сучасному етапі розвитку та ліберальною політикою СОТ має та може бути забезпеченим при приведенні у відповідність програм з техніко-технологічної та структурної перебудови галузі, розвитку ринкової інфраструктури, підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, гарантування продовольчої безпеки до вимог заходів «зеленої скриньки»; модифікації порядку надання податкових пільг; опрацюванні та запровадженні якісних, технічних, санітарних, фітосанітарних, екологічних стандартів та посилення контролю за їх дотриманням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. № 254к-96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України : від 16 січ. 2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
3. Земельний кодекс України : від 25 жовт. 2001 р. № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
4. Про власність : Закон України від 7 лют. 1991 р. № 697-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
5. Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників : Закон України від 24 черв. 2004 р. №1878-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 528.
6. Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 974-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 365.
7. Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» : Закон України від 22 трав. 1997 р. №283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
8. Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру : Закон України від 17 черв. 1999 р. № 758-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 268.
9. Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції: Закон України від 17 лип. 1997 р. № 468/97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 44. – Ст. 281.
10. Про державні цільові програми: Закон України від 18 берез. 2004 р. № 1621-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 352.
11. Про Державний бюджет України на 2007 рік : Закон України від 19 груд. 2006 р. № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7–8. – Ст. 66.
12. Про державну підтримку сільського господарства України : Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1877-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.
13. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11 верес. 2003 р. № 1160-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
14. Про зерно та ринок зерна в України : Закон України від 4 лип. 2002 р. № 37-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
15. Про молоко та молочні продукти : Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1870-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 512.
16. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року : Закон України від 18 жовт. 2005 р. № 2982-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 17.
17. Про податок на додану вартість : Закон України від 3 квіт. 1997 р. № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
18. Про поставки продукції для державних потреб : Закон України від 22 груд. 1995 р. № 493/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
19. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві : Закон України від 17 жовт. 1990 р. № 400-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 45. – Ст. 602.
20. Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків станом на 31 березня 1997 року : Закон України від 5 черв. 1997 р. № 314-97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 34. – Ст. 209.
21. Про списання та реструктуризацію заборгованості за сплати податків і зборів платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств : Закон України від 16 берез. 2000 р. № 1565-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 52.
22. Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків – цукрових заводів (комбінатів) станом на 1 січня 1998 року і сільськогосподарських підприємств станом на 1 січня 1999 року : Закон України від 5 лют. 1999 р. № 428- ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 15. – Ст. 84.
23. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років : Закон України від 18 січ. 2001 р. № 2238-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №11. – Ст. 52.
24. Про фіксований сільськогосподарський податок : Закон України від 17 груд. 1998 р. № 320-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 39.
25. Про форми власності на землю : Закон України від 30 січ. 1992 р. №2073-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
26. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 3 груд. 1990 р. № 507-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
27. Про земельну реформу : Постанова Верховної Ради України від 18 груд. 1990 р. № 563-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 10. – Ст. 100.
28. Питання Міністерства аграрної політики : Указ Президента України від 7 черв. 2000 р. № 772/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. –Ст. 933.
29. Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних і ділянок та земельних часток (паїв) : Указ Президента України від 2 лют. 2002 р. № 92/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 6. – Ст. 239.
30. Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України від 29 січ. 2001 р. № 62/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 176.
31. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку : Указ Президента України від 6 черв. 2000 р. № 767/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – Ст. 931.
32. Про заходи щодо підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників : Указ Президента України від 11 черв. 1998 р. № 614/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 869.
33. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України від 3 груд. 1999 р. № 1529/99// Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.
34. Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна : Указ Президента України від 29 черв. 2000 р. № 832/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 26. – Ст. 1090.
35. Про невідкладні заходи щодо фінансово-кредитного забезпечення формування державних продовольчих ресурсів 1994–1995 рр. : Указ Президента України від 2 черв. 1994 р. № 270/94 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 9 черв.
36. Про фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарського виробництва у 1993 році : Указ Президента України від 7 лип. 1993 р. № 250/93 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 10 лип.
37. Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квіт. 2002 р. № 590 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 940.
38. Про впровадження заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лип. 2000 р. № 1141 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1263.
39. Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами та насінням у 2000 році : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 груд. 1999 р. № 2312 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51. – Ст. 2535.
40. Про запровадження державних форвардних закупівель зерна : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 трав. 2007 р. № 736 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 37. – Ст. 1486.
41. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 верес. 2007 р. № 1158 // Офіційний вісник України. – 2007. – №. 73 – Ст. 2715.
42. Про затвердження Методики встановлення мінімальної закупівельної ціни на окремі об’єкти державного цінового регулювання і переліку таких об’єктів на 2005/06 маркетинговий рік : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 трав. 2005 р. № 399 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Ст. 1215.
43. Про здійснення заставних операцій із зерном : Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лют. 2003 р. № 164 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1263.
44. Про нові підходи до забезпечення сільськогосподарських виробників матеріально-технічними ресурсами : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січ. 2000 р. № 50 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – Ст. 281.
45. Про порядок укладання державних контрактів і формування державного замовлення на 1993 рік : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 лют. 1993 р. № 100 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 99.
46. Про регулювання цін : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 груд. 1992 р. № 715 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1993. – № 1–2. – Ст. 26.
47. Про систему цін у народному господарстві і на споживчому ринку України : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 груд. 1991 р. № 376 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1992. – № 1. – Ст. 16.
48. Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січ. 1998 р. № 77 // Урядовий кур'єр. — 1998. — 12 лют.
49. Про утворення Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квіт. 2001 р. № 354 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 15. – Ст. 656.
50. Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільгоспвиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 2001 р. № 59 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 178.
51. Абалкин Л. Размышления о долгосрочной стратегии, науке и демократии / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2006. – № 12. – С. 4–19.
52. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 1997. – № 6. – С. 4–12.
53. Авдашева С. Б. Теория организации отраслевых рынков : учебник / С. Б. Авдашева, Н. М. Розанова. – М. : ИЧП «Магистр», 1998. – 311 с. : табл.
54. Австрийская школа в политической экономии / К. Менгер, Е Бем-Баверк, Ф. Визер ; [сборник / предисл., коммент., сост. В.С. Автономов]. – М. : Экономика, 1992. – 493 с.: портр. – (ЭН : экономическое наследие).
55. Аграрна політика і макроекономічні відносини в аграрному секторі України / [М. В. Зубець, В. А. Вергунов, В. І. Власов та ін.]. – К. : ННЦ ІАЕ, 2006. – 358 с.
56. Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу України / Львів. держ. аграр. ун-т. ; [П. С. Березівський, Ф. В. Горбонос, Н. В. Павленчик та ін.] ; за ред. П. С. Березівського. – Львів : ЛДАУ, 2006. – 558 с. : табл. – Библиогр. : c. 542–552.
57. Аграрний фонд: програми, перспективи, напрями. – Харків : Аграрний фонд. – 2007. – 14 с.
58. Аграрные отношения: теория, историческая практика, перспективы развития / [И. Н. Буздалов, Э. Н. Крылатых, А. А. Никонов и др.]. – М. : Наука, 1993. – 270 с.
59. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : інформ.-аналіт. зб. Вип. 5 / за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – 647 с.
60. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : інформ.-аналіт. зб. Вип. 6 / за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 764 с.
61. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. інформ.-аналіт. зб. Вип. 7 / за ред. П. К. Канінського – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.
62. Актуальні питання аграрної політики : зб. робіт / упоряд. В. Дем’янчук та ін. – К. , 2002. – 450 с. – (Проект «Аграрна політика для людського розвитку»).
63. Актуальные проблемы современной аграрной теории и политики : научн. тр. Вып. 15 / ВИАПИ им. А. А. Никонова. – М. : ВИАПИ им. А. А. Никонова, «Энциклопедия российских деревень», 2005. – 455 с.
64. Алле М. Экономика как наука / М. Алле ; пер. с фр., предисл. И. А. Егорова. – М. : Науч.-издат. центр «Наука для общества», 1995. – 166 с. : ил.
65. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В. Амбросов // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 66–70.
66. Амбросов В. Я. Формування кредитного ринку в системі агробізнесу США / В. Я Амбросов, В. М. Онeгіна // Економіка АПК. – 2001. – № 5. – С. 115–121.
67. Андрійчук В. Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції : теоретико-методолігчний аспект / В. Г Андрійчук // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 29–35.
68. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе : Статья первая. Технологические и социопсихологические факторы преодоления стоимости / О. Антипина, В. Иноземцев // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 5. – С. 48–59.
69. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе : Статья вторая. Абстрактный труд и издержки: деструкция стоимости со стороны производства / О. Антипина, В. Иноземцев // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 6. – С. 48–60.
70. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе : Статья третья. Конкретный труд и полезность: деструкция стоимости со стороны потребления / О. Антипина, В. Иноземцев // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 7. – С.19–30.
71. Антонович А. Я. Теория ценности. Критико-экономическое исследование / А. Я. Антонович. – Варшава : Тип. Ковалевского, 1877. – 199 с.
72. Артемова Т. И. Стоимость и цена: логико-исторический процесс формообразования / Т. И. Артемова. – К. : Основа, 2006. – 448 с. – Библиогр. : c. 400–444.
73. Архиереев С. И. Трансакционные издержки и неравенство в условиях рыночной трансформации / С. И. Архиереев. – Харьков : Бизнес-Информ, 2000. – 288 с. : ил. – Библиогр. : c. 276–286.
74. Аукционек С. Рыночная реформа и переходный кризис / С. Аукционек // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. – № 1. – С. 5–15.
75. Батура О. Теорія цінності в оцінках українських економістів / О. Батура, М. Головата // Економіка України. – 2002. – № 7. – С.57–61.
76. Башнянин Г. Про елементарну аксіомтичну модель економічної системи і проблему синтезу економічних знань / Г. Башнянин // Регіональна економіка. – 2002. – № 3. – С. 50–60.
77. Бернштейн Б. Л. Формування аграрного ринку / Б. Л. Бернштейн, О. П. Комарницька // Економіка АПК. – 2006. – № 2. – С. 98 – 103.
78. Билимович А. К вопросу о расценке хозяйственных благ / А. Билимович. – К. : Тип. Ун-та Св. Владимира, 1914. – 334 с.
79. Білик Ю. Ціноутворення в умовах реформування ринкових відносин в АПК / Ю. Білик. – К. : Урожай, 2002. – 168 с.
80. Білоусько Я. К. Методологічні основи цінового регулювання суспільного відтворення / Я. К. Білоусько // Економіка АПК. – 1997. – № 11. – С. 22–30.
81. Білоусько Я. Форми і методи регулювання цін на сільськогосподарську техніку / Я. Білоусько // Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 67–71.
82. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг; пер. с англ. О. В. Буклемишев и др. – 4-е изд. – М. : «Дело ЛТД», 1994. – 720 с.
83. Богдановский В. Труд и занятость в сельском хозяйстве / В. Богдановский // Вопросы экономики. – 2005. – № 6. – C. 72–83.
84. Бойко В. І. До проблеми формування ринку зерна / В. І. Бойко // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 35–38.
85. Бондар О. В. Державне регулювання ринку зерна як умова його стабільності / О. В. Бондар // Агро Інком. – 2005. – № 8. – С. 2–5.
86. Бородин К. Г. Регулирование агропродовольственных рынков: внешнеэкономический аспект / К. Г. Бородин. – М. : ВИАПИ им. А. А. Никонова, «Энциклопедия российских деревень», 2005. – 204 с.
87. Бородина Е. Н. Бюджетная поддержка сельскохозяйственных производителей на Украине : проблемы и пути решения / Е. Н. Бородина // Крупный и малый бизнес в сельском хозяйстве: тенденции развития, проблемы, перспективы. – М. : ВИАПИ им. А. А. Никонова, «Энциклопедия российских деревень», 2006. – С. 478–481.
88. Бородіна О. М. Коригування політики державної підтримки сільського господарства України / О. М. Бородіна, О. М. Могильний // Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 55–61.
89. Буздалов И. Природная рента как категория рыночной экономики / И. Буздалов // Вопросы экономики. – 2004. – № 3. – С. 24–35.
90. Валентинов В. Л. Нееквівалентність міжгалузевих відносин: трансакційний підхід / В. Л. Валентинов // Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 16–22.
91. Валентинов В. Л. Регулювання міжгалузевих відносин в системі аграрної політики / В. Л. Валентинов. – К. : ІАЕ, 2003. – 232 с. – Библиогр. : с. 321–330.
92. Валентинов В. Л. Теоретичні питання сутності еквівалентності економічних відносин / В. Л. Валентинов // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С. 48–51.
93. Вальрас Л. Элементы чистой политической экономии, или Теория общественного богатства / Л. Вальрас ; пер. с фр. И. Егорова, А. Белянина – М. : Изограф, 2000. – 448 с.
94. Вальтух К. К. Информационная теория стоимости / К. К. Вальтух ; РАН Сиб. отд-ние ин-та экономики и орг. пром. пр-ва. – Новосибирск : Наука, 1996. – 442 с. : табл. – Библиогр. : с. 403 – 408.
95. Варченко О. До питання поєднання державного і ринкового регулювання продовольчої безпеки / О. Варченко // Економіка України. – 2004. – № 7. – С. 53–59.
96. Веденяпин Г. В. Общая методика экспериментального исследования и обработки опытных данных / Г. В. Веденяпин. – М. : «Колос», 1973. – 199 с. : ил., табл. – Библиогр. : с. 195.
97. Витрати та ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах (моніторинг) / [О. Г. Шпикуляк, Ю. П. Воскобійник, О. В. Овсянніков та ін.] ; за ред. О. Г. Шпикуляка та ін. – К. : ННЦ «ІАЕ» УААН, 2007. – 294 с.
98. Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій продовольчій сфері / В. Власов // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 75–80.
99. Воробьев Е. М. Экономическая теория в вопросах и ответах : учеб. пособие / Е. М. Воробьев. – Харков : ТОВ «Р.И.Ф.» , 2002. – 640 с.
100. Гайдуцький А. П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки / А. П. Гайдуцький // Фінанси України. – 2005. –№ 10. – С. 111–115.
101. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: міфи і істина / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 3–8.
102. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: радикальні заходи, високий результат / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2002. – № 12. – С. 3–7.
103. Гайдуцький П. І. Аграрний ринок: уроки і завдання / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2002. –№ 5. – С. 3–9.
104. Гайдуцький П. І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2003. – № 2. – С. 29–32.
105. Гайдуцький П. І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2005. – № 11. – С. 43–48.
106. Гайдуцький П. І. Україні потрібна нова аграрна політика / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2005. – № 10. – С. 3–7.
107. Гайдуцький П. І. Формування та розвиток аграрного ринку / П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 4–15.
108. Галица І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин / І. Галица // Економіка України. – 2002. – № 6. – С. 52–58.
109. Галуза С. Г. Малое предпринимательство в системе регионального управления / С. Г. Галуза, А. А. Бутенко // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика). – Харків : ХІБМ, 2002. – С. 19–24.
110. Гальперин В. Теория цены и практика ценообразования / В. Гальперин // Вопросы экономики. – 1998. – № 1. – С. 74–83.
111. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави / А. Гальчинський // Економіка України. – 2000. – № 8. – С. 8–14.
112. Гальчинський А. Земля і власність / А. Гальчинський // Дзеркало тижня. – 2005. – № 43. – С. 9.
113. Гарбуз М. Формування і розвиток ринку землі в процесі проведення земельної реформи / М. Гарбуз // Економіст. – 2001. – № 9. – С. 42–45.
114. Геец В. М. Уроки и перспективы рыночных реформ и долгосрочного экономического роста в Украине / В. М. Геец // Экономическая теория. – 2004. – № 2. – С. 3–25.
115. Гладій М. Фінансова політика держави в аграрному секторі економіки / М. Гладій, Р. Іванух // Фінанси України. – 1999. – № 4. – С. 3–14.
116. Гноєвий В. Г. Шляхи зростання доходів сільськогосподарських товаровиробників / В. Г. Гноєвий // Економіка АПК. – 2002. -№ 8. – С. 99–106.
117. Государственное регулирование сельского хозяйства: концепции, механизмы, эффективность. – М. : ВИАПИ им. А. А. Никонова, «Энциклопедия российских деревень», 2005. – 664 с.
118. Государство в меняющемся мире: Всемирный банк. Отчет о мировом развитии // Вопросы экономики. – 1997. – № 7. – С. 4–34.
119. Грабинська І. Аграрні теорії ділових циклів: еволюція поглядів / І. Грабинська // Актуальні проблеми економіки перехідного періоду : наук. зб. Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка / за ред. З. Г. Ватаманюка. – Львів : Інтереко, 1999. – Вип. 4. – С. 92–102.
120. Гражданинова М. Оценка аллокативной и технической эффективности сельскохозяйственного производства / М. Гражданинова, Ц. Лерман // Вопросы экономики. – 2005. – № 6. – С. 97–108.
121. Гриценко А. Еволюція вартості / А. Гриценко // Економіка України. – 2001. – № 4. – С. 45–55.
122. Гриценко А. Маржиналізм і трудова теорія вартості: чи можливий синтез? / А. Гриценко // Економіка України. – 1996. – № 1. – С. 73–79.
123. Гриценко А. А. Развитие форм обмена, стоимости и денег / А. А. Гриценко. – К. : «Основа», 2005. – 192 с.
124. Гриценко А. Структура ринкової трансформації інверсійного типу / А. Гриценко // Економіка України. – 1997. – № 1. – С. 4–10.
125. Гриценко А. Сумісно-розділені відносини: праця, власність і влада / А. Гриценко // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 50–58.
126. Грэй К. Паритет цен и перестройка в сельском хозяйстве США / К. Грей ; пер. с англ. // Материалы Службы экономических исследований М-ва сельского хозяйства США. – Вашингтон : М-во сел. хоз-ва США, 1998. – 8 с.
127. Губені Ю. Е. Аграрна реформа у Чеській Республіці від «оксамитової революції» до європейської інтеграції. Приклад гідний наслідування / Ю. Е. Губені. – Львів : Українські технології. – 2001. – 368 с. : іл. , табл. – Бібліогр. : с. 319–353.
128. Губені Ю. Е. Інтервенційний сільськогосподарський фонд як інституція регулювання аграрного ринку в Чехії / Ю. Е. Губені // Економіка АПК. – 2004. – № 10. – С. 150–153.
129. Губені Ю. Регуляторна політика в Україні: від реформи до практики / Ю. Губені // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 33–39.
130. Губені Ю. Розвиток і адаптація аграрної політики до інтеграційних вимог Європейського Союзу / Ю. Губені // Економіка України. – 2002. – № 7. – С. 78–82.
131. Губені Ю. Е. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України / Ю. Е. Губені // Економіка АПК. – 2006. – № 11. – С. 18–27.
132. Гудзь О. Є. До концепції розбудови системи агрострахування в Україні / О. Є. Гудзь // Економіка АПК. – 2006. – № 11. – С. 35–39.
133. Гудзь О. Є. Проблеми удосконалення державної фінансової підтримки підприємства агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів / О. Є. Гудзь // Облік і фінанси АПК. – 2005. – № 6. – С. 31–36.
134. Гудзь О. Є. Страхування агроризиків та напрями розвитку агрострахування в Україні / О. Є. Гудзь // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 72–76.
135. Гуревичев М. М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (Исследование эволюции) / М. М. Гуревичев. – Харьков : Основа, 1993. – 235 с. : ил. – Библиогр. : с. 227–233.
136. Дадашев Б. А. Удосконалення фінансово-кредитного обслуговування сільського господарства / Б. А. Дадашев // Економіка АПК. – 2003. – № 11. – С. 70–73.
137. Данкевич А. Є. Розвиток орендних земельних відносин у сільському господарстві / А. Є. Данкевич // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 43–52.
138. Демчак І. М. Ситуація в аграрному секторі економіки та заходи Уряду щодо державної підтримки розвитку АПК / І. М. Демчак // Економіка АПК. – 2005. – № 11. – С. 12–19.
139. Дем’яненко М. Кредитний механізм аграрного сектора економіки в період становлення ринкових відносин / М. Дем’яненко // Економіка України. –1999. – № 4. – С. 15–24.
140. Дем’яненко М. Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку / М. Дем’яненко // Економіка АПК. – 2007. – № 5. – С. 4–13.
141. Дем’яненко М. Я. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ / М. Дем’яненко, Ф. В. Іванина // Економіка України. – 2003. – № 11. – С. 57–66.
142. Дем’яненко С. Напрями розбудови фінансових ринків в АПК / С. Дем’яненко // Економіка України. – 2001. – № 8. – С. 53–59.
143. Дем’яненко С. Спільна аграрна політика ЄС : суть, тенденції та значення для України / С. Дем’яненко // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 80–86.
144. Дем’яненко С. Система оподаткування сільського господарства України після 2004 року / С. Дем’яненко, С. Зоря. – К. : ІЕДПКУ, 2002. – 41 с.
145. Дем’яненко С. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України / С. Дем’яненко, І. Свідерська // Економіка України. – 2004. – № 8. – С. 72–79.
146. Державне регулювання економіки : навч. посібник / за ред. С. І.