УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Краткое описание

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади результативності науково-технічної діяльності
1.1. Результативність як економічна категорія
1.2. Особливості досліджень та розробок (НДДКР) в корпораціях
1.3. Методичні підходи до оцінки результативності науково-технічної діяльності
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2 Аналіз системи управління результативністю
науково-технічної діяльності
2.1. Тенденції сучасного етапу розвитку корпоративних НДДКР
2.2. Результативність науково-технологічної діяльності в Україні
2.3. Оцінка результативності управління НДДКР
2.4. Проблеми оцінки наукомісткості як результату досліджень та розробок
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3 Розробка механізмів управління результативністю науково-технічної діяльності
3.1. Моделювання процесу управління результативністю досліджень та розробок
3.2. Механізми управління результативністю науково-технічної діяльності
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасному світі витрати на НДДКР (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи) є необхідною умовою для успішного стратегічного розвитку бізнесу, а найважливішою функцією корпорацій є проведення досліджень і розробок та використання їх результатів на практиці з метою отримання як можна більшої частки ринку. Світовий досвід показує, що тільки великі корпорації в змозі здійснювати значні вкладення в інновації. Вони є головними виконавцями наукових досліджень і розробок в своїх країнах. В той же час, НДДКР є найбільш витратною стадією нововведень, на яку припадає від 40 до 50 % витрат інноваційного процесу. У більшості розвинених країн світу частка витрат корпорацій на НДДКР в загальному обсязі національних НДДКР перевищує 65 %, а чисельність науково-дослідного персоналу, зайнятого у НДДКР в корпораціях, складає більше 60 % кадрового потенціалу науки.
Актуальність теми. Більшість великих світових корпорацій здійснює увесь спектр НДДКР: фундаментальні, прикладні дослідження і розробки, що свідчить про високий рівень корпоративної науки і культури у світі. Саме великі корпорації здатні створювати масштабні багатовитратні проекти, пов’язані з довготривалим науковим пошуком; вони здійснюють багатоцільові дослідження, об'єднуючи вчених і спеціалістів різних наукових дисциплін; можуть фінансувати паралельну розробку однієї або декількох альтернативних інновацій. В якості найважливішої складової технологічного лідерства вище керівництво успішних компаній відносить здатність забезпечити зростання бізнесу за рахунок ефективного управління НДДКР. Істотними, у даному контексті, є підтримка прагнень корпоративних структур до повного й ефективного використання їх потенціалу, трансформація системи управління адекватно змінам зовнішнього середовища, розробка системи показників, нормативів і критеріїв, що характеризують проміжні і кінцеві результати науково-технічної діяльності. Отже, проблема управління НДДКР в світлі сучасних тенденцій інноваційно-технологічного розвитку економіки є вкрай актуальною.
Формування теоретико-методичних і науково-практичних засад процесу управління дослідженнями та розробками в умовах переходу вітчизняної економіки до інноваційної моделі розвитку диктується насамперед потребами практики і викликає як науковий, так і практичний інтерес. Слід зазначити, що питання організації управління НТП завжди були в центрі уваги вчених (Александрова В., Валдайцев С., Глазьєв С., Гончарова Н., Добров Г., Перерва П., Яковець Ю. та інших). Однак глибокі дослідження технологічних інновацій в умовах ринкової економіки тільки розпочинаються. Так, проблемами аналізу економічних засад інноваційно-технологічного розвитку галузей та підприємств, визначенням технологічних пріоритетів розвитку економіки та оцінкою факторів впливу на її ефективність займаються такі вітчизняні вчені, як Амоша О., Бажал Ю., Геєць В., Захарченко В., Іщук С., Крупка М., Малицький Б., Лапко О., Пашута М., Петрович Й., Яковлєв А. та інші; російські вчені – Анишин В., Багриновский К., Голиченко О., Дагаєв А., Динкін А., Іванова Н., Іванов В., Кузик Б. та інші зарубіжні вчені Едвінсон Л., Портер А., Твісс Б., Фостер Р., Шнайдер Д. та інші. Проте в умовах глобалізації економіки потужною постає роль досліджень та розробок, процес здійснення яких перетворився на окремий вид діяльності (R&D), а результати його є ключовими серед індикаторів та показників міжнародних рейтингів конкурентоспроможності країн і економік.
Наявність проблеми забезпечення конкурентоспроможності української продукції обумовлюється низкою факторів, ключовим із яких є відсутність механізмів результативного управління НДДКР. Зокрема, управління портфелем НДДКР в умовах формування корпоративного сектора ускладнено дезінтеграцією інформаційних взаємодій, довгою лінією комунікацій при ухваленні управлінських рішень, відсутністю маркетингової складової в системі планування та управління, натомість, характеризується використанням переважно адміністративних методів, що в сукупності призводить до уповільнення процесу розробки, зниження віддачі від використаних ресурсів та інвестиційних вкладень, а в кінцевому підсумку – до втрати конкурентних переваг при реалізації програм НДДКР. З іншого боку, існуючі методики оцінки НДДКР не забезпечують вибору оптимального варіанта використання ресурсів при реалізації програмної тематики НДДКР. Спостерігається розрізненість підходів до якісної оцінки НДДКР, відсутній єдиний підхід до формування спектра критеріїв оцінки результативності управління дослідженнями та розробками як на рівні окремих корпоративних структур, так і на державному рівні в цілому. Звідси виникає наукова та практична потреба у вирішенні проблеми розробки механізмів управління результативністю науково-технічної діяльності корпоративних структур як однієї з головних складових загальної системи державного управління інноваційною діяльністю, що й обумовлює актуальність даної дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Корпоративні структури в національній інноваційній системі» № ДР 0104U009440; виявлено вплив наукових досліджень та розробок на результативність наукової та науково-технічної діяльності корпорацій.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування основних методичних положень системи управління результативністю здійснення НДДКР в корпоративних структурах та розробка практичних рекомендацій щодо її впровадження з позицій макро- та мікроекономічних підходів.
Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:
– визначити економічний зміст поняття результативності;
– проаналізувати методологічний інструментарій оцінки результативності та розробити методичний підход до формування критеріїв і показників результативності НДДКР в корпораціях;
– оцінити рівень НДДКР та їх вплив на результати інноваційної діяльності корпорацій та корпоративного сектора економіки країни;
– розробити механізми формування результативної системи управління НДДКР у корпоративному секторі економіки.
Об’єкт дослідження – управління інноваційним процесом на державному та корпоративному рівнях.
Предмет дослідження – методологія і практика управління здійсненням НДДКР корпоративними структурами, теоретичні, методичні і практичні аспекти підвищення результативності науково-технічної діяльності у великих корпораціях України і світу та механізм взаємодії держави й великого бізнесу в напрямі формування інноваційної економіки.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач при виявленні закономірностей та тенденцій у сфері науково-технічної діяльності встановлено причинно-наслідкові зв’язки проблем, що постають перед національною економікою. На основі системного підходу використано методи економічного і статистичного аналізу, групування, графічного моделювання організаційних структур, експертної оцінки, аналогії та структуризації цілей, економічного моделювання.
Методологічною базою теоретичних досліджень є системний підхід до вивчення об’єкта дослідження, його економічного змісту. За його допомогою були проаналізовані складові й динаміка розвитку НДДКР у корпоративному секторі економіки України й великих корпораціях світу. Для опрацювання матеріалу дослідження застосовувалися також інші методи: логіко-діалектичний і історичний (для розкриття економічної сутності категорії результативність, для розкриття теоретичних основ НДДКР у корпоративних структурах), аналізу і синтезу, порівняння, групувань і вибірок (для оцінки впливу НДДКР на результати інноваційної діяльності), моделювання (для розробки економетричної моделі управління результативністю досліджень і розробок) та прогнозування (для розробки сценаріїв розвитку сфери досліджень та розробок).
Теоретичною основою дослідження послужили фундаментальні праці українських, російських та зарубіжних вчених і практиків з питань науково-технічної та інноваційної діяльності; досягнення світової наукової думки в галузі сучасного управління інноваційно-технологічним розвитком економіки. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та інструктивні матеріали України, іноземних держав, дані вітчизняної і зарубіжної статистики в області наукової та науково-технічної діяльності, досліджень та розробок, результативності НДДКР, розвитку корпоративних досліджень, інноваційно-технологічного розвитку. Експериментальні дослідження проводилися на машинобудівних підприємствах України з наступною обробкою результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані теоретичні і практичні результати вирішують наукову задачу обґрунтування теоретико-методологічних засад управління результативністю науково-технічної діяльності в корпоративному секторі економіки в нових ринкових умовах.
Найбільш істотними є такі результати, що характеризують наукову новизну:
уперше:
– на основі узагальнення існуючих науково-методичних підходів сформульовано поняття результативності науково-технічної діяльності як відповідності витрат на наукові дослідження та розробки і досягнутих результатів у ході їх упровадження цільовим запитам суспільства щодо підвищення якості життя і конкурентоспроможності економіки на інноваційній основі;
– запропоновано економетричну модель управління результативністю НДДКР, яка дозволяє при визначенні параметрів управління процесом досліджень та розробок обирати ті з них, які найбільш суттєво впливають на результат науково-технічної діяльності досліджуваного об’єкта (окремого підприємства, корпоративного сектора, корпоративної структури, промисловості країни в цілому і т. ін.). Основною задачею управління результативністю НДДКР є отримання такої кількості внутрішніх показників, які реалізують максимум цільової функції;
– розроблено прогнозні сценарії розвитку вітчизняного сектора науково-технічної діяльності, а саме: базовий, у якому акцент зроблено на розвиток власної (національної) системи досліджень і розробок; песимістичний, який передбачає стимулювання запровадження закордонних НДДКР; оптимістичний, який започатковується на заохоченні інтеграції українських компаній зі світовими науково-технологічними комплексами і забезпеченні глобальної конкурентоспроможності сектора НДДКР у межах національної інноваційної системи; обґрунтовано умови їх реалізації, що дозволить внести корективи в існуючу нормативно-законодавчу базу щодо регулювання розвитку науково-технічної та інноваційної сфери української економіки і обґрунтовано розробляти плани та програми соціально-економічного розвитку на інноваційній основі;
– розроблено комплексний механізм управління результативністю науково-технічної діяльності корпоративного сектора економіки, який включає правові, організаційні, економічні та інформаційні інструменти і важелі на макро-, мезо- та мікрорівнях, що забезпечують постановку цілей, їх реалізацію і моніторинг у загальній системі національної економіки на засадах інноваційно-технологічного розвитку;
дістали подальший розвиток:
– визначення економічної сутності категорії «результативність» як ступеня досягнення цілей економічними агентами господарюючої системи з зазначенням її управлінської природи, тісного взаємозв’язку з категоріями «продуктивність» і «ефективність» та встановленням особливості їхнього прояву в системі управління науково-технічними розробками, що є певним науковим внеском у економічну теорію в частині обґрунтування особливостей новітніх моделей економічних процесів;
– комплексна оцінка науково-технічної діяльності корпоративного (заводського) сектора науки з визначенням його результативності, встановленням тенденцій та проблем розвитку;
– комплексне дослідження результативності науково-технічної діяльності на прикладі вітчизняних високотехнологічних промислових підприємств (ВАТ «Мотор Січ», ЗАТ «НКМЗ» (Новокраматорський машинобудівний завод) і ДП НВКГ «Зоря-Машпроект»);
удосконалено:
– інноваційну теорію економічного зростання через обґрунтування нової ролі науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та встановлення тенденцій їх розвитку в умовах глобалізації економіки. Визначено положення, що особливості процесу корпоративних НДДКР створюють проблеми, які перешкоджають його Парето-ефективному здійсненню в ринковій економіці і потребують державного втручання в прямих і непрямих формах; доведено, що науково-технічна діяльність в умовах глобалізації в поєднанні з бізнес-процесами великих компаній стає ключовим фактором конкурентоспроможності країн;
– науково-методичний інструментарій управління інноваційними процесами на макро- та мікрорівнях в частині здійснення його класифікації, обґрунтування вибору методів управління корпоративними дослідженнями та розробками та визначення показників оцінки їх результативності.
Узагальнені та систематизовані методичні підходи до управління результативністю процесу здійснення НДДКР дозволять на різних стадіях управління науково-технічною діяльністю орієнтувати керівництво на обсяги та глибину інноваційних процесів, які потрібно здійснити як на державному рівні загалом, так і на корпоративному зокрема.
Практичне значення отриманих результатів обумовлюється важливістю використання цих результатів і рекомендацій у практиці організації комплексної системи управління результативністю на державному та корпоративному рівнях.
Матеріали, підготовлені за результатами дослідження проблем формування корпоративних структур та визначення їх впливу на інноваційний розвиток промислового комплексу, запропоновані Міністерству промислової політики України, та будуть враховані в процесі реалізації держаної промислової політики (довідка № 12/2-4-226 від 18.06.07). Пропозиції щодо методичних інструментів і алгоритмів, а також системи показників, що використовуються при оцінці й управлінні дослідженнями і розробками, враховано та використано Міністерством промислової політики України при розробленні Концепції розвитку промислового комплексу України на період до 2017 р. (довідка № 01/2-4-1173 від 11.10.07). Окремі результати, висновки та рекомендації наукових досліджень щодо стану та перспектив розвитку національної інноваційної системи було використано Комітетом Верховної Ради з питань науки та освіти при підготовці парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (довідка № 066/8-975 від 03.07.07). Оцінка стану розвитку науково-технічної діяльності (зокрема заводського сектора науки) була відображена в наукових результатах «Про стан науково-технічної та інноваційної діяльності промислових підприємств України», що були використані при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів для урядових документів з відповідних питань (довідка № 904 від 21.11.07).
Пропозиції щодо організації робіт у сфері досліджень та розробок, а також здійснення моніторингу НДДКР використовуються топ-менеджментом ВАТ «Даймер Шиппінг Океан» (м. Миколаїв) (довідка від 27.11.07).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес кафедри менеджменту Національного університету кораблебудування (м. Миколаїв) і використовуються при викладанні дисциплін «Менеджмент у виробничій сфері» та «Інноваційний менеджмент» (довідка № 64-11/1547 від 27.11.07).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Сукупність отриманих наукових результатів, викладених у роботі, є власними авторськими підходами і розробками щодо формування механізмів управління результативністю НТД (науково-технічної діяльності) в корпоративному секторі економіки. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на семінарах, національних та міжнародних науково-практичних конференціях: «Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань» (2005 р., м. Хмельницький); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (2006 р., м. Львів); «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (2006 р., 2007 р., м. Алушта).
Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 9 наукових працях, серед яких 1 параграф в монографії (1,25 др. арк.), 5 статей у фахових журналах (2,94 др. арк.), 2 статті у збірниках наукових праць (1,26 др. арк.) та у збірнику тез доповідей (0,16 др. арк.). З них 8 робіт загальним обсягом 4,9 др. арк. належать особисто автору.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 245 сторінок, список використаних джерел включає 196 найменування на 17 сторінках. Роботу викладено на 192 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 33 таблиці, розміщених на 23 сторінках, та 16 рисунків, розміщених на 9 сторінках. Робота має 8 додатків, розміщених на 36 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці та науковому обґрунтуванні механізмів управління результативністю науково-технічної діяльності корпоративного сектора економіки. На основі досліджень зроблені такі висновки і пропозиції:
1. В умовах ринку обґрунтування мети науково-технічної діяльності та розробка стратегії НДДКР стають ключовим завданням більшості корпоративних структур. На основі вивчення досвіду функціонування найбільш успішних компаній запропоновано використовувати результативний підхід, що припускає реалізацію усвідомленої гнучкої системи управління результатами, адекватної станам як зовнішнього, так і внутрішнього середовища господарюючої системи. Запропоновано розглядати як категорію, що відбиває успіх компанії в науково-технічній діяльності в умовах розбудови нової економіки, результативність її функціонування, що випливає з відповідності витрат на дослідження та розробки і досягнутих результатів в ході їх упровадження цільовим запитам суспільства щодо підвищення якості життя та конкурентоспроможності економіки на інноваційній основі.
2. Методологія управління результативністю повинна бути адекватною зовнішньому та внутрішньому середовищу, започатковуватися на цілях, обраних стратегіях розвитку і забезпечувати синергічний ефект. Узагальнення результатів дослідження дозволило запропонувати класифікацію методичного інструментарію управління результативністю науково-технічною діяльністю корпоративних структур, яка включає підходи (системний, цільовий та процесний), загальні та спеціальні методи управління результативністю науково-технічної діяльності (методи вимірювання НДДКР, оцінки результатів НДДКР, оцінки результативності управління НДДКР), показники (інтегрований, зважені бальні показники, вартісні показники, показники процесу).
3. Встановлено, що глобальною світовою тенденцією останніх десяти років було поступове збільшення наукових витрат як державами, так і корпораціями, а також подолання тенденції стабілізації показників загальної наукомісткості ВВП (відношення національних витрат на НДДКР до ВВП), що призвело до зростання середньої наукомісткості ВВП з 2,21 до 2,24 %. Лідером за цим показником є Швеція, де показник наукомісткості ВВП найвищій у світі – 3,86 % (2005 р.), тоді як у країнах ЄС в середньому він становить 1,85 %. Також чітко визначилася тенденція зростання частки високотехнологічного виробництва у складі обробної промисловості, яка протягом 1980–2005 рр. зросла у світі з 8,1 до 19,7 %, тобто більше ніж удвічі. У структурі товарного експорту частка високотехнологічної продукції у США сягає 27 %, Японії – 23 %, Великобританії – 21 %, Франції та Німеччині – 20 та 15 %.
4. Доведено визначальну роль транснаціональних компаній у загальній системі корпоративних науково-технічних розробок та встановлено, що наукове співробітництво ТНК за кордоном проявляється у таких організаційних формах: 1) незалежна наукова лабораторія, у діяльності якої поєднуються самостійність досліджень і пряме управління з центрального штабу; 2) спеціалізований науковий підрозділ виробничого підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснює удосконалення виробів компанії задля їх адаптації до вимог місцевого ринку та займається розвитком технологій материнської компанії; 3) кооперативне науково-дослідне утворення з місцевим університетом, науково-дослідним інститутом чи підприємством; 4) безпосереднє наукове співробітництво незалежних наукових лабораторій та наукових відділень вищих навчальних закладів. Сьогодні найефективнішим засобом просунення результатів НДДКР в практику є взаємовигідна комерційна взаємодія всіх учасників перетворення наукового результату в ринковий товар, тобто комерціалізація результатів науково-технічних досліджень і розробок. Для досягнення результативності всього процесу комерціалізації необхідно спиратися на знання сутності природи технологічного розвитку та його основні економічні засади.
5. Здійснений комплексний аналіз показав, що інноваційний розвиток української економіки залежить від ступеня державної підтримки наукомісткого сектора виробництва, стану нормативної бази та коштів, що виділяються підприємницьким сектором на НДДКР. Проте здійснення наукових досліджень ще не розглядається серед національних виробників як обов’язковий фактор успішної діяльності підприємств на внутрішньому і навіть зовнішньому ринках. На відміну від розвинених країн світу, переважна частина НДДКР галузевої і заводської (корпоративної) науки в Україні в процесі перебудови економіки (особливо стихійної та неконтрольованої приватизації) виявилася за межами корпоративного сектора і відповідно за межами відтворювальних механізмів їх фінансування. Сьогодні в українській науково-технічній сфері проводяться усі етапи наукових досліджень: фундаментальні дослідження зосереджено головним чином в академічній науці (86 %), прикладні – в академічному і галузевому секторах (44 і 42 % відповідно). Значна частина розробок зосереджена в галузевому секторі (76 %), у заводському, тобто корпоративному – лише 16 %. Розірваність зв’язків між заводською, галузевою, вузівською і академічною наукою призводить до все більшого відокремлення науки від виробництва.
6. Доведено та обґрунтовано, що великі корпорації як ядро сучасного національного господарства спроможні проводити НДДКР. У ситуації, коли в корпорацій не вистачає ресурсів, держава повинна взяти на себе регулюючу роль у розвитку корпоративного сектора економіки через пряме фінансування капіталомістких проектів НДДКР стратегічних корпоративних структур або ж активно підтримувати ці проекти непрямими методами впливу. Результативне управління науково-технічною діяльністю в масштабах усієї економіки України можливе з допомогою великих стратегічних проектів, що здійснюються на замовлення держави з мобілізацією усіх інтелектуальних ресурсів країни. Тому серед заходів науково-технічної політики держави має бути визначення адекватних форм відтворення зв’язків наукових організацій з компаніями, а в центрі промислової та економічної політики – збереження стратегічно важливих великих компаній, що є національним надбанням країни, оскільки саме потужна концентрація виробництва дозволяє забезпечити конкурентні переваги таким корпоративним структурам на ринках високотехнологічної продукції.
7. Розроблено формальну математичну модель управління результативністю НДДКР, яка дозволяє при формуванні параметрів інноваційного процесу обирати ті з них, які найбільш суттєво впливають на результат науково-технічної діяльності досліджуваного об’єкта (окремого підприємства, корпоративного сектора, корпоративної структури, промисловості країни в цілому і т. ін.).
8. Запропоновано три варіантні сценарії формування та розвитку системи досліджень та розробок в Україні: 1) розвиток власної (національної) системи; 2) стимулювання запровадження закордонних НДДКР; 3) заохочення інтеграції українських компаній зі світовими науково-технологічними комплексами та забезпечення глобальної конкурентоспроможності сектора НДДКР у межах національної інноваційної системи; вказано на умови, за яких можливе здійснення кожного сценарію, та розроблено систему критеріїв, індикаторів і цільових показників оцінки НДДКР та здійснено розрахунки відповідних прогнозів.
9. Розроблена загальна модель системи моніторингу процесу управління корпоративними НДДКР, в основі якої – п’ять блоків: організаційно-методологічний, статистичний, аналітичний, прогнозний та інформаційний, що повинні включати відповідні банки даних, формуючи з них інформаційне сховище даних, для здійснення алгоритму розв’язання задач, що постають перед замовниками, у тому числі перед особою, що ухвалює рішення. Застосування сучасних інформаційних технологій, що базуються на професійному використанні інформаційного ресурсу, дозволить керівникам ефективно здійснювати свою діяльність, мінімізуючи ризик, досягати стратегічних цілей і орієнтуватися в складних, непередбачуваних умовах ринкового оточення.
10. Як систему результативного управління науково-технічною діяльністю корпоративного сектора економіки запропоновано дерево цілей її державного управління та ієрархію цілей щодо організації управління процесом НДДКР на корпоративному рівні; розроблена організаційна структура управління дослідженнями та розробками в загальному вигляді та перелік першочергових нормативно-законодавчих документів, ухвалення та реалізація яких сприятимуть відтворенню власної сфери корпоративних НДДКР та прискорять процес інноваційного розвитку національної економіки.
11. Практична реалізація сукупності розроблених теоретико-методологічних положень і методичних рекомендацій щодо оцінки та забезпечення результативності науково-технічної діяльності корпоративного сектора дозволить управлінському персоналу на будь-якому рівні управління мати детальну інформацію, необхідну для ухвалення обґрунтованих стратегічних та оперативних рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Друкер Питер Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. – 200 с.
2. Березівський П.С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції в Карпатському регіоні. – Львів: Українські технології, 1998. – 256 с.
3. Албастова Л.Н. Технологии эффективного менеджмента: Учебно-практическое пособие. – М.: «Издательство ПРИОР», 1998. – 288 с.
4. Управление по результатам: Пер. с фин. / Т. Санталайнен, Е. Воутилайнен, П. Порене и др. – М.: Прогресс, 1993. – 319 с.
5. Гайдамак Н.В. Управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств: Автреф. дис. ... к-та екон. наук / Нац. аграр. ун-т. – К., 1999. – 19 с.
6. Бусыгин А.В. Эффективный менеджмент: Учебник. – М.: Изд-во «Финпресс», 2000. – 1056 с.
7. Румянцев и др. Инструментарий экономической науки и практики: научно-популярный справочник / Румянцев А.М., Яковенко Е.Г., Янаев С.И. – М.: Знание, 1985. – 304 с.
8. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 280 с.
9. Функционально-стоимостной анализ / Авт. кол.: Н.Г. Чумаченко, В.М. Дехтярева, Ю.С. Игумнов. – К.: Вища школа, 1985. – 223 с.
10. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – СПб.: Издательство «Питер», 1999. – 560 с.
11. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение: Пер. с англ. / Общ. ред. В.И. Данилова-Данильяна. ¬– М.: Прогресс, 1989. – 528с.
12. Продуктивність, інновації, якість трудового життя та зайнятість: Меморандум. – Брюссель, 1999. – 18 с.
13. Показники результативності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.library.if.ua/book/39/1800.html. – Заголовок з екрану.
14. Кирьякова А. Тернистый путь повышения эффективности // Компаньон. – 2002. – №27. – С. 46-48.
15. Костин А. Управление по результатам через процессное консультирование и интерактивное обучение // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №1 – С. 76-82.
16. Маркіна І.А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 24-32.
17. Шейн Л. Измерение эффективности? Это очень просто! // Управление компанией. – 2003. – №2 – С. 60-67.
18. Світлична Я.В. Оцінка та забезпечення економічної результативності функціонування дорожньо-будівельних підприємств: Автореф. дис. … канд. екон. наук / Харківська державна академія міського господарства. – Харків, 2002. – 18 с.
19. Как добиться результативности [Електронний ресурс] / Литягин А. – Режим доступу: http://www.lityagin.ru/shop/4.html. – Заголовок з екрану.
20. Асташова Ю.В., Демченко А.И. Показатели процесса в системе менеджмента качества // Менеджмент в России и за рубежем. – 2005. – №1. – С. 86-97.
21. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovari.yandex.ru/.
22. Брюйн де Ханс. Управление по результатам в государственном секторе / Пер. с англ. – М.: Ин-т комплексных стратегических исследований, 2005. – 192 с.
23. Оценивание результативности системы менеджмента качества [Електронний ресурс] / Рахлин К.М. – Режим доступу: http://www.quality.eup.ru/ DOCUM4/ value_smk.htm. – Заголовок з екрану.
24. Руководство Осло. Руководство по сбору и интерпретации данных о технологических инновациях: Пер. с англ. под общей редакцией О.Ф. Очина, Г.Г. Малинецкого – М.: ООО «Переведем.Ру», М.КомКнига, 2006. – 120 с.
25. Рязанцев В. Исследование технологического развития промышленности // БизнесИнформ. – 1999. – № 19-20. – C. 47-50.
26. Science Indicator 1997. An analysis of the State of U.S. science, engineering and technology. – Wash., National Science Board, 1998. – 589 p.
27. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – Стат. зб. / Держкомстат. К., 2006. – 340 с.
28. Класифікація видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1 – 2002) ДК 009:2005 / Держспоживстандарт України. – К., 2006. – 192 с.
29. Шумпетер Й. Теория экономического развития / исследование предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры: Пер. с нем. – М. Прогресс, 1982. – 455 с.
30. Полунин Г.А. Методические основы оценки экономического эффекта НИОКР в пищевых отраслях АПК в условиях переходной экономики: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Моск. гос. заоч. ин-т пищевой промышленности. – Москва, 1998. – 25 с.
31. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 23, стр. 642.
32. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг. / Общ. ред. и вступ. ст. Б.В. Сазонова. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
33. Перерва О.Л. Экономика и управление инновационными процессами на промышленном предприятии: теория, методология, практика: Монография. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2005. – 280 с.
34. Глушко О.О. Тенденції розвитку інноваційного процесу в корпораціях // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: Зб. тез доповідей, Львів, 11-13 травня 2006 р. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. – С. 48-49.
35. Инновационный процесс: к вопросу о моделях [Електронний ресурс] / Сенин А. – Режим доступу: http://www.technopark.al.ru/business/ innovation/innov_events.htm. – Заголовок з екрану.
36. Инновационная экономика / Под ред. А.А. Дынкина, Н.И. Ивановой. – М.: Наука, 2004. – 352 с.
37. Уайт П. Управление исследованиями и разработками: Сокр. пер. с англ. / Под ред. Д.Н. Бобрышева. – М.: Экономика, 1982. – 160 с.
38. Twiss Brian. Managing Technological Innovation, 4th Edition. Pitman Publishing, 1992.
39. Баумол У. Предпринимательство, инновации и рост: симбиоз Давида и Галиафа // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №2. – С. 6-12.
40. Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др. Инновационный ме¬неджмент: Учебник для вузов / Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
41. Зубенко А.А., Клияненко Б.Т., Осыка А.П. Виды жизненных циклов инноваций // Економіка промисловості. – 2005. – №2. – С. 95-102.
42. Дитер И.Г. Шнайдер. Технологический маркетинг. – М.: «Янус-К», 2003. – 478 с.
43. Krubasik E. G. Technologie: Strategische Waffe // Wirtschaftswoche, Lg., 36. – 1982. – № 25. – P. 28-33.
44. Словарь современной экономической теории Макмиллана / Пер. с англ. А.Г. Пивовар. – М.: ИНФРА-М., 2003. – 608 с. – С. 432.
45. Инструментарий экономической науки и практики: Научно-популярный справочник / А.М. Румянцев, Е.Г. Яковенко, С.И. Янаев. – М.: Знание, 1985. – 304 с.
46. Масленникова Н.П., Желтенков А.В. Менеджмент в инновационной сфере: Учебное пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2005. – 536 с.
47. Papon P. Recherches et technologie: Les risques d’un monde dual // Etudes. – P., 2000. – Vol. 393, №6. – P. 599-610.
48. Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: «Основа», 2006. – 592 с.
49. Кирнэн М. Обновляйся или умри! Пер. с англ. – СПб.: Крылов, 2004. – 384 с.
50. Шалашов В.В. Повышение результативности инновационной деятельности на промышленных предприятиях на основе выявления резервов: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Тульский гос. педагог. ун-т – Тула, 2003. – 23 с.
51. Доугерти К. Введение в эконометрику. Учебник: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 432 с.
52. Глушко О.О. Активізація НДДКР у корпораціях: світовий досвід і Україна // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 4. – С. 67-80.
53. Эдвинссон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономике, основанной на знаниях – М.: ИНФРА-М, 2005. – 248 с.
54. США: промышленные корпорации и научные исследования / Под ред. д.э.н. И.Д. Иванова. – М.: Наука, 1975. – 460 с.
55. Яковлєв А.І. Соціально-економічна ефективність нововведень за умов ринку – К.: ICDO, 1994. – 120 с.
56. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) / За редакцією акад. В.М. Гейця. – К.: Логос, 1999. – 498 с.
57. Ландик В.И. Проведення внутрішньокорпоративних досліджень // Економіст. – 2001. – №5. – С. 38-41.
58. Глушко О.О. Тенденції розвитку корпоративних НДДКР // Економіст. – 2007. – №5. – С. 62-64.
59. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм) / Под. ред. И.Е. Рудаковой. – М.: МГУ, 1991. – 144 с.
60. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой. – М.: Финпресс, НГАЭиУ, 1997. – 212 с.
61. Новый взгляд на НИОКР [Електронний ресурс] / Борт Д. // Сети. – 2000. – №8. – Режим доступу до журн.: http://www.osp.ru/nets/2000/08/141330/.
62. Edler J., Meyer-Krahmer F., Reger G. Changes in the strategic management of technology: Results of a global benchmarking study // R&D management. – Oxford, 2002. – Vol. 32, N 2. – P. 149-164.
63. Erickson T.J. Managing the link to corporate strategy // Management Review. – 1993. – V.82. – №12.
64. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України. – К.: Наукова думка, 2004. – 317 с.
65. Кузык Б.Н. Россия-2050: стратегия инновационного прорыва / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец. – М.: ЗАО « Издательство «Экономика», 2004. – 632 с.
66. Прогнозирование и оценки научно-технических нововведений / Г.М. Добров, А.А. Коренной, В.Б. Мусиенко и др. – К.: Наук. думка, 1989. – 276 с.
67. Скрипниченко М.І. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку. – К.: Фенікс, 2004. – 256 с.
68. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 1999. – 412 с.
69. Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002(1). – С. 18-39.
70. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552 с.
71. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с.
72. Рижих В.М. Державне управління науково-технічним прогресом: економічні аспекти. – Х.: Прапор, 1998. – 398 с.
73. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
74. Инновационный менеджмент: Концепции, многоуровневые стратегии и механизмы инновационного развития: Учебное пособие / Под ред. В.М. Аньшина, А.А. Дагаева. – М.: Дело, 2006. – 584 с.
75. Управление организацией: Учебник / Под. ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 669с.
76. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учеб. для вузов: 5-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 448 с.
77. Bain Joe S. Industrial Organization. – New York, 1959.
78. Scherer and David Ross, Industrial Market Structure and Economic Performance, 3rd ed. – Boston:Houghton Mifflin, 1990. – Р. 442.
79. Caves Richard E. American Industry. Structure, conduct, performance, 7-th ed. – New Jersey: Prentice-Hall, 1998.
80. Глушко О.О. Методологічні підходи до оцінки результативності діяльності компаній // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Науково-дослідного економічного інституту. – Вип. 3. – К.: НДЕІ, 2006. – С. 105-109.
81. Рамперсад К. Хьюберт Универсальная система показателей деятельности: Как достигать результатов, сохраняя целостность / Хьюберт К. Рамперсад; Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 352 с.
82. Стратегические аспекты управления НИОКР [Електронний ресурс] / Гольдштейн Г.Я. – Режим доступу: http://www.aup.ru/books/m56/5_5.html. – Заголовок з екрану.
83. Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними i дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: Монографія. – Харків: ВД «Інжек», 2004. – 188 с.
84. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений. –Одесса, 1999. – 254 с.
85. Ландик В.И. Инновационная стра¬тегия предприятия: проблемы и опыт их решения. – К.: Наук. думка, 2003. – 304 с.
86. Винокуров В.И. Основные термины и определения в сфере инноваций // Инновации. – 2005. – №4. – С. 6-21.
87. Затыкин С.А. Результативность функционирования отраслевых рынков в современной экономике России (На примере лесной отрасли): Автореф. дис. … канд. экон. наук / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 2005. – 22 с.
88. Измерение качества продукции. Вопросы квалиметрии/ Сб. статей под ред. А.В. Гличева. – М.: Изд-во стандартов, 1971. – 378 с.
89. Методика оцінки ефективності виконання інноваційних проектів та діяльності технологічних парків; затверджена Наказом Мінекономіки України МОН України та Мінпромполітики України №434/668/42 від 21.11.2005 р. // Інтелектуальна власність. – 2005. – №12. – С. 27-29.
90. Иванцов В.А. Интеллектуальный потенциал, факторы его использования: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Казанский гос. фин.-эконом. Ин-т. – Казань, 2003. – 23 с.
91. Сафонова Е.В. Фактор экономики знания в социально-экономическом развитии и качестве жизни населения // Экономика и математические методы. – 2005. – Том 41. – №4. – С. 14-29.
92. Thurow L.C. Building Wealth. The Rules for Individuals, Companies and Countries in a Harper Collins, 1996.
93. Яновский А.М. Об интенсификации отраслевой науки. http://www.lityo.com.ua/li/S-105.html.
94. Дагаев А. Налоговое стимулирование инноваций в предпринимательском секторе экономики // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – №3. – С. 80-86.
95. The European innovation scoreboard 2006, Comparative analysis of innovation performance [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cordis.lu, http://www.proinno-europe.eu/doc/EIS2006_final.pdf.
96. Леонтьев В.В. Межотраслевая экономика / А.Г. Гранберг (науч. ред. и авт. предисл.), В.П. Бусыгин (пер. с англ.). – М.: Экономика, 1997. – 479 с.
97. Арнольд В.И. Математические методы классической механики. – М.: ВИНИТИ, 2003. – 416 с.
98. Что следует понимать под эффективной нормой дисконтирования будущего дохода при оценке ис? [Електронний ресурс] / Шихирин В.В. // Труды конгресса «10 лет оценочной деятельности в России. Итоги и перспективы». – Москва: Центр международной торговли. – 2003. – Режим доступу: http://www.appraiser.ru/default.aspx?SectionID=303& search= %D8%E8%F5%E8%F0%E8%ED. – Заголовок з екрану.
99. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – 702 с.
100. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннели Д.Х. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – 8-е изд. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 662 с.
101. Евланова Н.А. Управление результативностью промышленного предприятия: Автореф. дис. … канд. экон. наук / Уральский гос. технич. ун-т. – Екатеринбург, 2000. – 25 с.
102. Якобсон Л.И. Государственный сектор экономики: Теория и политика: Учебник для вузов. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 367 с.
103. Arrow J. Economic welfare and the allocation of resources for invention. - In «The Rate and Direction of Inventive Activity: Economic and Social Factors», ed. by R.R. Nelson, 1962, Princeton University Press.
104. Фролова Н.Л. Инновационный процесс: потенциал рынка и государства: Автореф. дис. … доктора экон. наук / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 2003. – 64 с.
105. Захарін С.В. Посилення ролі корпоративних структур у розвитку інноваційної економіки // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 117-126.
106. Захарін С.В. Стимулювання інвестиційної та інноваційної сфер діяльності корпоративних структур // Проблеми науки. – 2007. – №6. – С. 23-27.
107. Крымов Э.И., Власова В.М., Журавка И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятий: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 608 с.
108. Любушкин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 471 с.
109. Кулик А. Принципи визначення ефективності виробництва та використання нової техніки // Економіст. – 2001. – №2. – С. 28-29.
110. Трофилова А.А. Разработка нового продукта: оценка влияния инноваций на развитие экономики предприятия // Инновации. – 2004. – №6 (73). С. 80-84.
111. Чулок А.А. Анализ показателей эффективности инноваций на микро- и макро уровне // Инновации. – 2004. – №5 (72). – С. 27-35.
112. Marketing Management. 2000. Vol. 9. N 1. P. 25-32.
113. Прахалад К., Хэмел Г. Стержневые компетенции корпорации. / В кн. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С. Стратегический процесс / Пер. с англ. Под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2001. – 468 с.
114. Глушко О.О. Методологічні підходи до управління НДДКР // Вісник Хмельницького національного університету. – Т. 2. – № 4.– 2006. – С. 150–153.
115. Delft University of Technology. An Evaluation of the Use of the University Allocation Model 1996-1999. Delft University of Technology (OUT). Delft, 2000.
116. David Osborne and Peter Plastrik. Banishing Bureaucracy, Perseus Press, Reading, 1997. – p.145.
117. Relations Between the State and Higher Education, Kluwer Law International, The Hague. 1996, pp. 79-80.
118. Weggeman М., Leidinggcven an professionals, Samsom, Deventer, 1994, Р. 29.
119. Поляков С.Г. Мониторинг инновационных процессов в научно-технической сфере // Инновации. – 2003. – № 5. – С. 62-64.
120. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент. – Таганрог: Издательство ТРТУ, 1998. – 132 с.
121. Аньшин В.М. Маркетинг нововведений. – М.: Изд-во Рос. экон. акад., 1994. – 432 с.
122. Morbey G.K., Rand D. Expenditures and profit growth // Res. and Technol. Manag. – 1989. – May-June.
123. Brenner M., Rushton B., Sales Growth and Rand D in the Chemical Industries // Res. and Technol. Monog. – 1989. – Mar. / Apr. – p.
124. Grilishes Z. Producrivity, Rand D and Basic Ressearch are the firm level in the 1970’s || ctmer. Econ. Rev. – 1986. – March. – p.
125. National Science Board. Science and Engineering Indication. – 2000. – Wash(D.C.): US GPO, 2000/
126. Гневко В.А. Формирование инновационной экономики в России // Экономика и управление. – 2004. – №2. – С. 100-103.
127. Материалы семинара «Коммерциализация технологий», Н. Новгород AAAS, ННИЦ, 2002.
128. Одинцов С.В. Место и роль интеллектуального капитала предприятия в современном мире // Наука и промышленность России. – №10. – 2002.
129. Губанов С. Вертикальная интеграция – магистральный путь развития // Экономист. – 2001. – № 1. – C. 36.
130. OECD Science, Technology and Industry Scoreboard – 2005. P.A-190, A-191.
131. Eurostat – Science and technology [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page?_pageid=1996,39140985 &...science_technology&root=Yearlies_new_science_technology/I/I1/ir021.
132. Ленчук Е.Б. Инновационный процесс в переходной экономике (на примере стран Центрально-Восточной Европы и СНГ) / Автореф. дис. … доктора экон. наук / Институт экономики РАН. – М., 2007. – 62 с.
133. За даними статистичних бюлетней Держкомстату України за 1995-2006 рр.
134. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.contr-tv.ru/common/ 2298/.
135. За даними – Eurostat – Science and technology, OECD Science, Technology and Industry Scoreboard – 2005.
136. За матеріалами Eurostat, OECD [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page?_pageid=1996,39140985&_dad=portal&_schema=PORTAL&screen=detailref&language=en&product= Yearlies_new_science_technology&root=Yearlies_new_science_technology/I/I1/ir021.
137. За даними – Towards a European Research Area – Science, Technology and Innovation – Key Figures 2002. – European Commission, 2002. P. 18 (для Швеції за 2000 р.).
138. OECD, ANBERD database, April 2005.
139. U.S. Census Bureau, Statistical Abstract of the United States: 2007.
140. European Innovation Scoreboard, 2005.
141. Science and Engineering Indicators 2006 – Appendix table 6-2.
142. Стюарт Т. Богатство от ума. – Пер. с англ. – Минск: Парадокс, 1998. – 346 с.
143. Кокшаров А. Внутреннее развитие через глобальную экспансию// Эксперт. – Россия. – 2006. – № 46. – 17 декабря. – С. 25-35.
144. Тюрина А.В. О методических подходах к учету и оценке состояния финансирования инновационной деятельности // Менеджмент в России и за рубежом. – 2004. – № 3. – С. 58-63.
145. Porter M. The Competitive Advantage of Nations. – New York: Free Press, 1990.
146. Dunning J.H., Narula R. Foreign direct investment and governments:catalysts for economic restructuring // Review of World Economics. – 1997. – Vol. 2. – № 133.
147. За матеріалами: http://www.lp.edu.ua/idealist-extend/7rp.html#cooperation.
148. За матеріалами The World Fastbook [Електронний ресурс]. – Режим дос-тупу: http://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/ index.html.
149. За матеріалами Eurostat, OECD [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page?_pageid=1996,39140985&_dad= portal&_schema=PORTAL&screen=detailref&language=en&product= Yearlies_new_science_technology&root=Yearlies_new_science_technology/I/I1/ir021.
150. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.contr-tv.ru/common/ 2298/.