ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА…..12

1.1. Стан сучасної інноваційної політики України та перспективи розвитку інноваційного підприємництва…………………………………………12
1.2. Об’єктивна необхідність впровадження інновацій в діяльність багатопрофільного підприємництва………………………………………………34
1.3. Державна стратегія інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємництва………………………………………..51
Висновки до розділу 1……………………………………………………….66

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ, СПРЯМОВАНИМИ НА РОЗШИРЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ПРОФІЛІВ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………….69

2.1. Вплив розвитку інноваційних процесів в Україні та потенціалу промислового підприємництва на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності…………………………………………………………………69
2.2. Методологія планування інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на розширення профілів його господарювання……………………91
2.3. Організаційно-економічні методи активізації розвитку нових профілів діяльності підприємства……………………………………………….102
Висновки до розділу 2……………………………………………………..131

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА………………………………….134

3.1. Технологічно-інноваційне прогнозування в формуванні стратегії нових профілів діяльності промислового підприємництва…………………….134
3.2. Розробка державної стратегії управління якістю інноваційного продукту та ефективним використанням ресурсів……………………………...156
3.3. Оцінка ефективності організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва...172
Висновки до розділу 3……………………………………………………..184

ВИСНОВКИ .......................................................................................…….187

ДОДАТКИ ....................................................................................................192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................201

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність дослідження інноваційної політики розвитку національного господарства зумовлена стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на розвиток світової економіки. Нові технології докорінно і в стислі терміни змінили її структуру. Стало очевидним, що гальмування процесів перебудови в окремих країнах відповідно до більш високих технологічних укладів веде до економічної деградації, негативних довгострокових перспектив і зниження конкурентоспроможності економік цих країн у світовому економічному просторі.
Реформування національної економіки України після проголошення незалежності розпочалося на тлі поглиблення негативних процесів, що склалися в економіці колишнього Радянського Союзу в останній період його існування. Ліквідація механізму загальнодержавного управління, припинення дії міжнародних економічних угод, руйнування економічних зв’язків призвели до падіння виробництва через розрив кооперації та деформації раніше функціонуючого загального товарного і фінансового простору.
Існуючий технологічний рівень економіки України не сприяє масштабному виходу вітчизняної продукції на світові ринки. Тому лише ефективне використання науково-технічного потенціалу становить реальний шлях інтегрування до європейського співтовариства, забезпечення суспільного добробуту європейського рівня. З цією метою держава має використати такий дієвий механізм впливу на забезпечення інноваційної перебудови структури економіки, як законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах та створення такого нормативно-правового середовища, яке б в найбільшому ступені сприяло розвитку високотехнологічних галузей виробництва, стабілізації діяльності окремих підприємств.
До теперішнього часу формуванню інноваційного потенціалу і пріоритетів в розвитку інноваційного підприємництва як в теоретичному, так і в практичному аспектах приділяється недостатня увага з боку держави. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність в розгляданні принципових підходів до формування інноваційного підприємництва, методичному забезпеченні його ефективної реалізації, науковому обґрунтуванні процесу формування інноваційних пріоритетів в розвитку вітчизняного промислового виробництва. На даному етапі реформування економіки України нагальною стала необхідність у вирішенні теоретичних і методичних питань щодо розвитку і практичного втілення таких категорій, як «інновація», «інноваційна стратегія», «інноваційна політика», механізм управління ними та їхньої реалізації. Ці та інші міркування свідчать про актуальність даної роботи.
Отже, необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва зумовила актуальність теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану наукових досліджень кафедри логістики Донецького державного університету управління. В межах виконання держбюджетної теми «Теоретичні та практичні засади впровадження логістики у діяльність організаційно-економічних систем» (№ державної реєстрації 0105U006624) здобувачем розроблені критерії оцінки і показники ефективності інновацій підприємства, що наочно ілюструють наявність як достатніх, так і перспективних умов формування і наступної реалізації запропонованої стратегії інноваційного розвитку багатопрофільних промислових підприємств.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва та напрямків ефективного використання ресурсів в процесі розширення профілів діяльності.
Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких задач:
дослідити стан сучасної інноваційної політики України, перспективи розвитку інноваційного підприємництва та необхідність впровадження інновацій в діяльність багатопрофільного промислового підприємництва, розкрити обмеженість екстенсивних чинників економічного зростання і обґрунтувати необхідність переходу до інноваційного типу розвитку;
проаналізувати стан і тенденції інноваційного потенціалу національної економіки з метою визначення напрямів і методів державного регулювання інноваційних процесів в економіці України та на окремих підприємствах;
сформулювати економічну сутність категорії «багатопрофільне інноваційне підприємництво», її зміст і структуру, форми прояву, місце і роль в системі економічних категорій та в економічній системі в цілому, проаналізувати державну стратегію інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємництва;
визначити вплив розвитку інноваційних процесів в Україні та потенціалу промислового підприємництва на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності підприємства;
виявити перспективні напрямки фінансування інноваційного спрямування, визначити роль і функції власних інвестиційних джерел підприємств та механізми їх використання, розглянути інвестиційні пріоритети розвитку технологічного потенціалу підприємств;
довести доцільність застосування методології планування діяльності підприємства, спрямованої на розширення сфер його господарської діяльності та моделі стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності;
обґрунтувати необхідність формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва;
упровадити рекомендації щодо оцінки ефективності інновацій та визначення пріоритетів інноваційної діяльності багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості його ресурсів;
розробити напрямки заходів по ефективному використанню ресурсів та поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.
Об’єктом дослідження є процес удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні положення, основоположні принципи, методи та практичні аспекти удосконалення державної інноваційної політики.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження, та загальнонаукові принципи проведення досліджень, основні закони діалектики. Теоретичною основою дослідження послугували фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних й зарубіжних вчених у галузі інноваційного управління, економічного аналізу, економіко-математичного моделювання. Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи України, що регулюють інноваційну діяльність в Україні. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, дані первинного обліку та звітності промислових підприємств, результати власних досліджень і спостережень.
У роботі при теоретичному аналізі, синтезі, актуалізації, класифікації, узагальненні літературних джерел, що присвячені питанням управління інноваційним розвитком, використано конкретно-пошукові методи; при дослідженні організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком промислового підприємництва застосовані методи системного та структурного аналізу; для дотримання логіки й обґрунтування структури роботи використано метод структурно-логічного аналізу; при дослідженні діяльності підприємств – функціонально-вартісний аналіз; для формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку використано методи оптимізації.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вирішенні наукової проблеми удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва на основі впровадження організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в такому:
вперше:
запропоновано ефективність реалізації інновації оцінювати з використанням критерію оцінки і показників, що дозволяє визначити достатні і перспективні умови формування й наступної реалізації стратегії інноваційного розвитку;
обґрунтовано функціонально-логістичний підхід до визначення основних інноваційних пріоритетів в розвиткові багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості ресурсів, що дозволяє моделювати процеси інноваційного підприємництва;
удосконалено:
понятійний апарат інноваційного підприємництва за рахунок введення в науковий обіг поняття «потенціал підприємства у формуванні нових профілів діяльності», під яким розуміється сукупність різних видів взаємопов’язаних ресурсів, необхідних для здійснення нових профілів діяльності промисловим підприємством та чинників, що формують умови, необхідні для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів загальної стратегії розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринках збуту;
методику формування інноваційної політики промислового підприємства, спрямованої на розширення профілів його діяльності, що дозволяє охопити весь комплекс факторів, які здійснюють вплив на процес удосконалення товарного асортименту;
основні напрямки заходів по ефективному використанню трудових ресурсів та поліпшенню якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.
дістали подальшого розвитку:
процес формування загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємства, що базується на цільовій функції економіко-математичної моделі визначення найбільш оптимальних профілів діяльності та чистого приведеного прибутку. Для правильного використання цієї методики запропоновано додержуватися відповідних принципів;
класифікація критеріїв вибору оптимального варіанту інноваційного розвитку та оціночних показників обраних інноваційних проектів, що мають враховувати не тільки показники очікуваного абсолютного ефекту і відносної ефективності його реалізації, але й ступінь ризику їх досягнення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тім, що отримані наукові результати можуть бути використані в процесі формування та вдосконалення інноваційної політики України як вагомого чинника побудови економічної моделі розвитку економіки, пов’язаної з реалізацією завдань структурно-інноваційної стратегії формування оптимальної структури джерел фінансування інвестицій та їх впливу на інновації, стимулювання національного ринку високих технологій, активізації інноваційної діяльності підприємств.
Розроблені в дисертації підходи, способи й отримані результати являють собою методичну базу удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.
До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:
впровадження технолого-інноваційного прогнозування в практику розвитку нових профілів діяльності, що полягає у формуванні механізму, який поєднує сукупність технологічних, проблемних і комерційних засобів, котрі мають привести до появи на ринку інноваційної продукції;
проведення рангового аналізу видів (профілів) діяльності багатопрофільного промислового підприємства з кількісним визначенням ступеня раціональності структури профілів діяльності.
Розробки та рекомендації автора мають позитивні оцінки Міністерства економіки України (довідка від 28.09.2007 р. №131-9/24) та Міністерства промислової політики України (довідка №01/4-1-1141 від 29.08.2007 р.) та використані в програмах розвитку Донецької області (довідка №3/17-673 від 14.11.2007 р.), м. Костянтинівки (довідка від 27.08.2007 р. №1842/16), м. Краматорська (довідка від 23.08.2007 р. №01-29-1571).
Теоретичні розробки використовуються в навчальному процесі у Донецькому державному університеті управління при викладанні курсів «Стратегічний маркетинг», «Промисловий маркетинг» та «Логістика» (довідка №2-274 від 21.11.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва. Внесок автора в колективно опубліковані парці конкретизовано в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та результати дисертаційного доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта 2003” (20-24 січня 2003 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи (19-20 лютого 2003 р., м. Харків); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (27-28 листопада, 2003 р., м. Київ); Щорічній конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи ДонДУУ ( 2002-2004 рр).; Регіональній науковій і науково-технічній щорічній конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Приазовського державного технічного університету (1999-2005 рр); Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки 2005”.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 8 робіт загальним обсягом 4,4 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 2,5 ум.-друк. арк., з них у наукових фахових виданнях – 8 робіт, загальним обсягом 4,4 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 2,5 ум.-друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 214 сторінках, списку використаних джерел зі 182 найменувань на 15 сторінках і 6 додатків на 8 сторінках. Дисертація містить 18 таблиць на 15 сторінках і 14 рисунків на 9 сторінках.

Список литературы

На основі проведених наукових досліджень автором здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення однієї із актуальних науково-прикладних проблем сучасного управління національним господарством – удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва на основі впровадження організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, що забезпечує реалізацію завдань структурно-інноваційної стратегії формування оптимальної структури джерел фінансування інвестицій та їх впливу на інновації, стимулювання національного ринку високих технологій, активізації інноваційної діяльності підприємств.
Основні висновки зводяться до такого.
1. Дослідження стану сучасної інноваційної політики України довело, що на кожному етапі свого історичного розвитку державне регулювання мало свої цілі, які залежали від ступеня загального розвитку економіки держави. Особливість інноваційної політики України на сучасному етапі її економічного розвитку полягає в тому, що вона залишається на індустріальній стадії і тому все промислове виробництво відіграє вирішальну роль у розвитку її економіки. У зв’язку з цим науково-технологічне удосконалення виробництва, його перебудова на основі інновацій є необхідною умовою швидкого прогресу промислового підприємництва.
Україна відстає від розвинутих країн на цілу технологічну епоху, а відставання в інноваційному розвитку спричиняє не лише надмірні витрати виробництва, а й зумовлює низьку якість продукції. Тому для України дуже актуальним є інноваційний розвиток, а державна інноваційна політика багатопрофільного промислового підприємництва має бути заснована на формуванні організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, який би відповідав економіці інноваційного типу розвитку.
2. З точки зору виробника, інновації мають розглядатися як джерело прибутку за двома напрямками: по-перше, внаслідок зниження вартості виробництва, що визначає інновацію-процес; по-друге, завдяки розширенню ринку (ринків) збуту своєї продукції, що визначає інновацію-продукт. Особливістю сучасного економічного розвитку суб’єктів господарювання є новий характер впливу інновацій на мотивацію конкурентоспроможності підприємства. Запропонована схема інноваційного розвитку підприємства дозволить керівництву більш ефективно управляти цими процесами.
В Україні при наявності значних фундаментальних та технологічних розробок, розвинутої науково-виробничої бази, а також кваліфікованих наукових і інженерно-технічних кадрів фіксується досить низька активність інноваційного процесу з тенденціями до його подальшого згасання, що пояснюється відсутністю розгалуженої інноваційної інфраструктури.
3. Економічна сутність категорії «багатопрофільне інноваційне підприємництво» полягає в необхідності не тільки зберегти свої унікальні високотехнологічні виробництва, але й пристосувати їх до нових умов і, разом, з тим, прискорити темпи інноваційного розвитку, сприяти активному впровадженню у виробництво високоефективних розробок різного профілю з вигодою для підприємства і держави. До найбільш значимих чинників, що впливають на виникнення кризових ситуацій українського інноваційного підприємництва, відносяться: політична та економічна нестабільність, неналежне регулювання фінансового механізму та інфляційних процесів, відсутність належної національної інноваційної політики.
Сформульоване поняття «потенціал підприємства у формуванні нових профілів діяльності», під яким розуміється сукупність різних видів взаємопов’язаних ресурсів, необхідних для здійснення нових профілів діяльності промисловим підприємством та чинників, що формують умови, необхідні для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів загальної стратегії розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринках збуту. Це дозволило розширити зміст понятійного апарату в сфері економіки та управління національним господарством;
Вирішення проблеми державного сприяння розвитку інфраструктури потребує системного підходу та суттєвого вдосконалення діючої інфраструктури управління інноваційним процесом. Доведено необхідність суттєвого розширення мережі спеціалізованих фондів, що мають фінансово підтримувати інноваційні проекти, реалізація яких відповідає національним інтересам. Йдеться про створення так званих структурних фондів (Український фонд сільськогосподарського управління та гарантій, Український фонд сприяння розвитку вугільно-видобувної галузі тощо), а також Українського інвестиційного банку. В Україні поки що не вдалося створити ефективно діючої інфраструктури підтримки інновацій, без чого побудувати інноваційну модель розвитку національної економіки неможливо. Створення та всебічна підтримка діяльності даної структури має стати одним із пріоритетів державної політики в інноваційній сфері.
4. На формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності підприємства здійснює вплив розвиток інноваційних процесів в Україні та конкурентоспроможний потенціал промислового підприємництва, що може бути використаний в повній мірі лише при умові розробки раціональної системи управління, побудову якої запропоновано здійснювати на принципах і методах стратегічного управління новими профілями діяльності. Для цього розроблено схему стратегічного управління потенціалом підприємства у формуванні нових профілів діяльності та показники його оцінки.
5. Зазначено, що важливою стадією формування стратегії нових профілів діяльності підприємства є формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів, що запропоновано здійснювати за певною методикою, яка випробувана на АТЗТ «ТД «Астрон» і довела свою ефективність. Процес формування загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємства запропоновано здійснювати на основі цільової функції економіко-математичної моделі визначення найбільш оптимальних профілів діяльності і чистого приведеного прибутку та з додержанням відповідних принципів.
Запропонована модель стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності. Організаційно реалізація стратегії управління кадровим потенціалом АТЗТ «Торговый дом Астрон» виразилася в удосконаленні структурної схеми управління персоналом підприємства; розробці і впроваджені «Положення про прийом на роботу на конкурсній основі», «Системи оцінки і добору кандидатів на заміщення вакантних посад», методики оцінки осіб, що є претендентами на заміщення вакантних посад у структурних підрозділах, програми організації кадрової ротації персоналу та юридичних суб'єктів корпоративного управління (бізнес-одиниць), що входять у його структуру і є елементом загальної стратегічної політики розвитку персоналу, спрямованого на формування нових профілів діяльності підприємства, механізму проведення кадрового аудиту, в удосконаленні структурної схеми управління, системи організаційних заходів, документації, що регламентують і направляють роботу на підвищення кадрового потенціалу.
6. З метою обґрунтованого фінансування інновацій введено класифікацію критеріїв вибору оптимального варіанту інноваційного розвитку та оціночних показників обраних інноваційних проектів, що мають враховувати не тільки показники очікуваного абсолютного ефекту і відносної ефективності його реалізації, але й ступінь ризику їх досягнення.
Запропоновано ефективність реалізації інновації оцінювати з використанням критерію оцінки і показників, що дозволяє визначити достатні і перспективні умови формування й наступної реалізації стратегії інноваційного розвитку. Обґрунтовано функціонально-логістичний підхід до визначення основних інноваційних пріоритетів в розвиткові багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості ресурсів, що дозволяє моделювати процеси інноваційного підприємництва.
Доведена доцільність застосування методології планування діяльності підприємства, спрямованої на розширення сфер його господарської діяльності. Запропонована методика проведення рангового аналізу видів (профілів) діяльності багатопрофільного промислового підприємства з кількісним визначенням ступеня раціональності структури профілів діяльності.
7. Обґрунтовано необхідність формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва, що дозволило, з одного боку (організаційного), сформувати та посилити організаційний потенціал підприємства як складової частини ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва, а, з іншого боку (економічного), - забезпечити ефективну діяльність підприємства. Запропоновані критерії оцінки і показники ефективності інновацій підприємства наочно ілюструють наявність як достатніх, так і перспективних умов формування і наступної реалізації запропонованої стратегії інноваційного розвитку.
8. Надані практичні рекомендації щодо оцінки ефективності інновацій та визначення пріоритетів інноваційної діяльності багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості його ресурсів. Їх впровадження в діяльність багатопрофільного промислового підприємства АТЗТ «ТД Астрон» дозволило визначити найбільш перспективні інноваційні проекти з точки зору їх інвестиційної привабливості та цінності. Запропонована система критеріїв рекомендується для використання в процесі прийняття рішень на різних стадіях процесу обґрунтування вибору проектів інноваційного розвитку в нестабільному ринковому середовищі.
9. Розроблені основні напрямки заходів по ефективному використанню всіх видів ресурсів та поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абібулаєв М.С. Фінансування інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2001. - № 3. – С.111-115.
2. Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики / Під ред. Б.А. Каліцького. – К.: УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
3. Александрова В.П., Щедріна Т.І. Ліцензія як засіб обміну науково-технічними досягненнями та ефективного їх використання // Проблеми науки. - 2001. - № 7. – С.29-35.
4. Амоша О.І., Кацура С.М., Щєтілова Т.В. Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку / Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2002. – 108 с.
5. Ансофф И. Стратегическое управление / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 579 с.
6. Аньшин В.М., Филин С.А. Менеджмент инвестиций и инноваций в малом и венчурном бизнесе. – М.: Анкил, 2003. – 360 с.
7. Аркадьева В. Приоритетные направления стратегии промышленных предприятия // Бизнес-Информ. – 1998. - № 13-14. – С.126-131.
8. Асаул А. Формування інвестиційного клімату // Економіка України. – 2002. - № 4. – С.83-87.
9. Астапов К. Инновации промышленных предприятий и экономический рост // Экономист. – 2002. - № 6. – С.44-51.
10. Афонин А.С. Трудовое поведение: социально-экономический анализ. - К.: Украина, 1991. - 159 с.
11. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с., С.40.
12. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. – СПб: Питер, 2001. – 304 с.
13. Безруков В., Остапкович Г. Оценка инновационной деятельности промышленных предприятий // Экономист. – 2001. - № 5. – С.37-41.
14. Безчасний Л.К. Інноваційна складова економічного розвитку. – К., 2000. – 262 с.
15. Беленький П., Соловйов В., Сенишин М. Проблеми розвитку в Україні інноваційного підприємництва // Регіональна економіка. – 1997. - № 3. – С.47-52.
16. Белоусов А.В., Бурега В.В., Гармаш А.Н. Социально-адекватный менеджмент в интерьере концерна «Стирол». МЕНЕДЖЕР. Вестник Донецкой государственной академии управления. - Донецк, 1999, № 2, С. 31-36.
17. Берзон Н. Формирование инвестиционного климата в экономике // Вопросы экономики. – 2001. - № 7. – С.104-114.
18. Бланарь О.П. Потенціал підприємства і питання економічного обґрунтування інновацій // Вісник соціально-економічних досліджень. – вип. 18. – 2004. – С.46-51.
19. Блидченко М.П., Соловьев В.П. Инновационные подходы к повышению эффективности финансовой деятельности современных компаний на основе нейросетевой технологии // Проблемы науки. – 2000. - № 4. – С.37-45.
20. Бузько І.Р., Дмитренко І.Є., Сущенко О.А. Стратегічний потенціал і формування пріоритетів у розвитку підприємств. Монографія. – Алчевськ: ДГМІ, 2002. – 216 с.
21. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент / В поисках новой парадигмы. Монография – К.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272 с.
22. Бутнік-Сіверський О. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт // Інтелект. капітал. – 2003. - № 5. – С. 3-12.
23. Бушуєв С.Д. Управління проектами інноваційного розвитку / В кн.: Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. М-ли наук. практ. конф. – К.: НТУУ КПІ, 2003. – 434 с.
24. Вачевський М.В. Економічна ефективність раціоналізації і винахідництва в сучасних умовах господарювання // Актуальні проблеми економіки. – 2002. - № 12. – С.80-89.
25. Витке Н.А. Организация управления и индустриальное развитие. - М.: ОГИЗ, 1924. - 176 с.
26. Воеводин Н.С. Современные методы оплаты труда: методика и рекомендации по внедрению. - М.: Юстицинформ, 1992. - 157 с.
27. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. – Луганск: СНУ, 2000. – 315 с.
28. Воронкова А.Э., Пономарев В.П., Дибнис Г.И. Поддержка конкурентоспособного потенциала предприятия. – К.: Техніка, 2000. – 152 с.
29. Гаврись О.М. Формування продуктово-інноваційної політики підприємства // Економіка і регіон. - № 1 (2). – 2004. – С.125.
30. Галица И. Инновационный концерн как интегральная форма организации бизнеса // Экономист. – 2001. – С. 27-34.
31. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. – 2002. - № 6. – С.52-58.
32. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
33. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. – К.: Вікторія, 2004. – 312 с.
34. Геєць В.М. Концепція економічної безпеки України. – К.: Логос, 1999. – 56 с.
35. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Логос, 2000. – 344 с.
36. Геєць В.М. Від екзогенно залежної до ендогенно-орієнтованої стратегії розвитку економіки // Економічне прогнозування. – 2003. - № 1. – С.34-46.
37. Герасимов А.Е. Проблемы повышения эффективности инновационной деятельности // Инновации. – 2001. - № 9-10. – С.46-48.
38. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 1995. – 267 с.
39. Герасимчук Н. Тенденции развития промышленности Украины на современном этапе // Экономика Украины. – 2002. - № 3. – С.24-28.
40. Гольдштейн Г.Я. Стратегические аспекты управления НИОКР: Монография. – Таганрог: ТРТУ, 2000. – 235 с.
41. Гончаров В.Н., Радомский С.И., Радомская М.С. Организация оплаты труда на предприятиях и в организациях в период перехода к рыночной экономике. - Луганск: ВУГУ, 1998. - 168 с.
42. Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. – М.: МНИИПУ, 1998. – 151 с.
43. Гончарова Н.П., Перерва П.Г. и др. Маркетинг инновационного процесса. – К.: КИИМ, 1998. – 267 с.
44. Гохберг Л., Кузнецова И. Инновационные процессы: тенденции и проблемы // Экономист. – 2002. - № 2. – С.50-59.
45. Гош О. Визначальний фактор відродження продуктивних сил України // Економіка України. – 2003. - №6. – С.49.
46. Гречан А.П. Державне регулювання інноваційного розвитку в Україні // Матеріали наук.-прак. конф. «Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки та зайнятості населення в Україні» / За ред. В.Г. Федорнека. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – С.183-193.
47. Грунер М. Поправки до НТР // Урядовий кур’єр. – 2003. – 4 червня.
48. Губанов С. Производительные силы: переход к технотронной эпохе // Экономист. – 2002. - № 7. – С.36-47.
49. Гулеватий В.Г., Соловйов В.П. Інформаційні схеми діагностики науково-технічного потенціалу об’єктів інноваційного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №3. – С.24-31.
50. Денисюк В.А., Соловьев В.П. Факторы межгосударственного научно-технологического сотрудничества в инновационной стратегии развития экономики Украины // Наука и наукознавство. – 2001. - № 4. – С.11-25.
51. Десслер Г. Управление персоналом / Пер. с англ.. - М.: Изд-во Бином, 1997. - 432 с.
52. Дмитренко И.Е. Формирование приоритетной политики на различных уровнях хозяйствования и обеспечение экономической готовности предприятия к их реализации // «Менеджер». Вестник Донецкой государственной академии управления. – 2000. - № 5 (12). – С.47-50.
53. Должанский И.З., Загорная Т.О. Конкурентоспособность предприятия. – Донецк: Норд-Прес, Макеевский эконом.-гуман.инс-т. – 2005. – 361 с.
54. Ерохин С.А. Инновационная модель промышленного роста // Актуальні проблеми економіки. – 2002. - № 12. – С.3-7.
55. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. – 2002. - № 100.
56. Завлин П.Н., Казанцева А.К., Миндели Л.Э. Инновационный менеджмент. Основы теории и практики. – М.: Экономика, 2000. – 430 с.
57. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 36. – 266 с .
58. Закон України «Про особливості оподаткування інноваційної діяльності» від 26.12.2002 № 380-ІV.
59. Закон України “Про Національну програму інформатизації”// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст.181.
60. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 року //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – Ст. 676.
61. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 12. – Ст. 165.
62. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України, 2003. - № 13. – Ст.93.
63. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995. – 110 с.
64. Захарченко В.И. Нововведения: мотивация, моделирование, эффективность. – Одесса: ОИУМ, 2002. – 278 с.
65. Иванов И. Национальные инновационные системы // Вопросы экономики. – 2001. - № 7. – С.59-70.
66. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с.
67. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – 648 с.
68. Інноваційна складова економічного розвитку. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – 260 с.
69. Кабалина В. Кларк С. Инновации на постсоветских промышленных предприятиях // Вопросы экономики. – 2001. - № 7. – С.19-33.
70. Кальниченко Л. Реструктуризация предприятия в условиях становления рыночной среды // Экономика Украины. – 2000. - № 10. – С.23-29.
71. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу // Економіка України. – 2003. - №4. – С.29.
72. Клинов В. Волновая природа научно-технического прогресса и большие циклы конъюнктуры мирового хозяйства // Общество и экономика. – 2002. - № 6. – С.3-33.
73. Козлов В.Д. Управление организационной культурой. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 186 с.
74. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Экзамен, 2001. – 576 с.
75. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 224 с.
76. Королев И.В., Боровков Е.В. Использование экономико-математических методов в оптимизации плановых решений // Проблемы развития сферы услуг в Приволжском федеральном округе: Материалы региональной научно-практической конференции 23.05.2002 г. – Новгород: НКИ, 2002.
77. Крижний Г.К. Стратегічний технологічний менеджмент: Навч .посібник. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2003. – 448 с.
78. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. – М.: Русская Деловая Литература, 1998. – 768 с.
79. Крупка М.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. – 2001. - № 4. – С.77-84.
80. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Видав. центр Львівського національного ун-ту ім. І. Франка, 2001. – 608 с.
81. Крылов Э.И., Власова В.М., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 608 с.
82. Курнышева И. Условия инновационного развития // Экономист. – 2001. - № 7. – С.9-18.
83. Лапин Н.И. Проблемы социологического анализа организационных систем. // Вопросы философии. - 1974. - № 7. - С.34-39.
84. Лапин Н.И., Коржева Э.М., Наумова Н.Ф. Теория и практика социального планирования. - М.: Политиздат, 1975. - 236 с.
85. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: Ін-т економічного прогнозування НАН України, 1999. – 254 с.
86. Лахтінова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.
87. Логинов В. Условия инновационного развития экономики // Экономист. – 2001. - № 3. – С.21-27.
88. Лукинов И. К вопросу о концепции и модели современного экономического развития Украины // Экономика Украины.– 2001. - №6. – С.4-9.
89. Малова Т.Л., Селіверстова Л.С. Комплексний підхід до визначення інноваційної привабливості акціонерного підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 4 (22).
90. Марчук Е.К. Стратегическая ориентация общества – движение на опережение // Стратегическая панорама. – 1999. - № 4. – С.13-17.
91. Матросова Л.М. Формування організаційно-економічного механізму управління інноваційними процесами у промисловості. – Луганськ, 2000. – 462 с.
92. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства / Под ред. проф. В.А. Ирикова. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 с.
93. Меллер К. Личное качество - предпосылка всякого другого качества. - Дания: ТМИ Паблишинг, 1988. - 192 с.
94. Михайлов В.В. Ресурсное обеспечение процесса организационных изменениий // Современные проблемы организации производства. Сб. науч. тр. Международной академии науки и практики организации производства. – Воронеж. – 2002. - № 1 (14). – С.23-25.
95. Мова Н., Хаустов В. Инновационная деятельность в Украине и направления ее развития // Экономика Украины. – 2001. - № 6. – С.29-34.
96. Мориссей Дж. Целевое управление организацией. - М.: Сов. Радио, 1979. - 134 с.
97. Мэтланд Я. Руководство по управлению персоналом в малом бизнесе / Пер. с англ. Под ред. И.И.Елисеевой. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 231 с.
98. Наказ Міністерства освіти та науки України від 20 грудня 2002 р. № 734.
99. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія / Упорядник І.С. Слєпов. - К.: Либідь, 1993. - 304 с.
100. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2003. – 340 с.
101. Нестерчук В.П. Організація та мотивація праці. Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 1999. - 88 с.
102. Нили Э., Адамс К., Кеннерли М. Призма эффективности. – К.: Баланс-клуб, 2003. – 398 с.
103. Осецький В.Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики: Монографія. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 412 с.
104. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності / За ред. В.Г. Федоренка. – К.: Алеута, 2004. – 431 с.
105. Перестюк Б., Перестюк Л. Формирование государственной промышленной политики // Экономика Украины. – 2001. - № 6. – С.35-38.
106. Портер М. Искатели знаний // Управление инновациями. Становление и развитие малой технологической фирмы. Сборник статей. – М.: АНХ, 1999. – 248 с.
107. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.» // Послання Президента України до Верховної Ради України, 2000. – К., 2000.
108. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Державного інноваційного фонду» від 18 лютого 1992 р. № 77 // Урядовий кур’єр. – 1992. - № 10. – С.11.
109. Потапенко Р.Н. Инновации в развитии потенциальных возможностей организации // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - № 12 (46). – 2001. – С.167-169.
110. Пріоритети та інструменти інноваційного розвитку України: Матеріали “круглого столу”. – К.: Альтерпрес, 2003. – С.9.
111. Ревенко Н.Г. Управління ресурсами промислових підприємств в умовах перехідного періоду. – К.: Ред. Бюлетеня ВАК України, 2000. – 256 с.
112. Рубцов С.В. Целевое управление в корпорациях. Управление изменениями. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 263 с.
113. Рижих В.М. Державне управління науково-технічним прогресом: економічні аспекти: Автореф. дис. д-ра екон.наук. – К., 1999.
114. Ринейська Л. Методологічні аспекти інноваційного та інвестиційного менеджменту // Регіональні аспекти. – 2000. - № 2-3. – С.27-28.
115. Савчук А.В. Организационно-экономический механизм инновационного развития крупной компании: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 2004. – 404 с.
116. Савчук А.В. Инновационный анализ производителя // Економіст. – 2002. - № 6. – С.64-68.
117. Савчук А.В. Теоретические основы анализа инновационных процессов в промышленности. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. – 448 с.
118. Савельєв Є., Куриляк В. Нова економіка і моделі її формування // Журнал європейської економіки. – 2002. - № 4. – С.25-37.
119. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
120. Семенцова Г. Формы финансирования инновационного бизнеса в США и Западной Европе // Рос. экон. журн. – 1997. - № 5. – С.78-83.
121. Смит П., Берри К., Пулфорд А. Коммуникации стратегического маркетинга. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 416 с.
122. Соловьев В.П., Войтович А.И. Поддержка инновационной деятельности в регионах США: опыт малых предприятий и исследовательских центров // Проблемы науки. – 2000. - № 2. – С.26-32.
123. Соловьев В.П. Проблемы формирования информационной инфраструктуры экономики Украины // Промышленная политика России и Украины в условиях перехода к инновационной модели развития. – М.: ЭПИКОН, 2003. – С.131-153.
124. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (синергетические эффекты инноваций). – К.: Феникс, 2004. – 560 с.
125. Соловьев В.П. Исходные условия осуществления государственной инновационной политики Украины // Инновации. – 2002. - № 7. – С.41-44.
126. Сологуб О.П. Інноваційна стратегія як активний фактор зростання продуктивності економіки регіонів: прогноз до 2010 року // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1999. - № 1. – С.22-25.
127. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власика. – К.: НІСД, 2002. – С.360-395.
128. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) «Шляхи європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.: Нац. Ін-т стратег. дослідж., Інт. екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
129. Сухоруков А.І. Пріоритети інвестування національного технологічного розвитку // Стратег. Панорама. – 2003. - № 1. – С.43.
130. Сущенко Е.А. Инновационный аспект механизма эффективного реагирования предприятия на изменения во внешней середе // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць СНУ ім. В. Даля, 2001. - № 6. – С.195-200.
131. SWOT – аналіз – основа формування маркетингових стратегій підприємства: Навчальний посібник / Під ред. д.е.н., проф., академіка АЕН України, зав. кафедри маркетингового менеджменту Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського Балабанової Л.В.- Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – 180 с.
132. Травин В.В., Дятлов В.А. Менеджмент персонала предприятия: Учеб. практ. пособие.- 3-е изд. – М.: Дело, 2000.- 272 с.
133. Тульпа І.А., Сумець О.М. Інноваційна стратегія. – Х.: Студцентр, 2005. – 208 с.
134. Указ Президента України “Про Основні напрями інвестиційної політики на 1999-2003 роки” // Урядовий кур’єр. – 1999. – 8 вересня.
135. Управление потенциалом предприятия / Под ред. Должанского И.З.. – Донецк-Макеевка: Норд-Пресс. – МЭГИ, 2005. – 350 с.
136. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. – К.: Знання України, 2002. – 190 с.
137. Фролова Н.Л. Инновационный процесс: потенциал рынка и государства. Микроэкономика нововведений. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2001. – 267 с.
138. Чирков В.Г. Экономическая эффективность инновационных инвестиций (фрагменты методологии). – К.: СПД Ф.О. Кучеренко, 2002.– 116 с.
139. Чумаченко Н.Г., Саломатина Л.Н. Роль инноваций в экономическом развитии Украины // Економіка промисловості. – 2003. - № 1. – С.102-108.
140. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: Логос, 2003. – 632 с.
141. Чухрай Н., Патора Р. Інновації і логістика товарів: Монографія. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. – 264 с.
142. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове і логістичне забезпечення. – Львів: Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2002. – 216 с.
143. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І., Ткачук І.Г. Економіка й організація інноваційної діяльності. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 128 с.
144. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. Учебно-практическое пособие. Изд. 4-е, перераб. и доп. (Серия “Библиотека журнала “Управление персоналом”) - М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 2000. - 368 с.
145. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М., 1006. – 176 с.
146. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.
147. Шкворець Ю.Ф. Проблеми законодавчого забезпечення економічного механізму державної підтримки інноваційної діяльності // Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Ч.1. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 149-151.
148. Шкворець Ю., Варгатюк А. Державне стимулювання науково-технічної діяльності // Економіка України. – 1994. - № 8. – С.23-24.
149. Шляхи інноваційного розвитку України / Д.В. Табачник (керівник авторського колективу), В.Г. Кремень, А.М. Гуржій, М.Ф. Гончаренко, В.О. Гусєв, О.А. Мазур. – К.: «Людопринт», 2004. – 544 с.
150. Шнипко О. Інноваційно-портфельна реорганізація як засіб підвищення конкурентоспроможності // Економіст. – 2002. - № 3. – С.60-63.
151. Шпак Н.О. Економічна оцінка і регулювання ефективності інноваційних підприємницьких проектів: Автореф. дис. канд. екон. наук 08.02.02. – Львів: Львівська політехніка, 1999.
152. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития: Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры. – М.: Прогресс, 1982. – 456 с.
153. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. – М.: Экономика, 1995. – С.126.
154. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – С.27-74.
155. Економіка і маркетинг виробничо-підприємницької діяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. Перерви П.Г, проф. Гаврись О.М., проф. Погорєлова М.І. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 640 с.
156. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Редкол. С.В. Мочерний. – К.: Академія, 2000. – Т.3. – 952 с.
157. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 405 с.
158. Економіка й організація інноваційної діяльності / Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
159. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. Під ред. Гейца В.М. – К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.
160. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1992. - 224 с.
161. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. – М.: Акалис, 1998. – 384 с.
162. Яковец Ю.В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. – М.: Экономика, 1988. – С.35-59.
163. Яковец Ю. Стратегия научно-инновационного прорыва // Экономист. – 2002. - № 5. – С.3-11.
164. Bremen M.S., Rushton B.M. A Strategic Analysis of Sales Growth and R and D in the Chemical Industry // Research-Technology Management. 1989, № 3-4, P. 8-15.
165. Mensch G. Stalemate in technology: Innovations overcome the depression. Ballinger. Cambridge (Massachusetts), 1979.
166. Morbey G.K. R and D Expenditures and Profit Growth // Research-Technology Management. 1989/ - № 3-4, P. 20-23.