ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ :

Краткое описание

Перелік умовних скорочень……………………………………............
Вступ……………………………………………………………………..
Розділ 1. Теоретичні засади інвестиційно-інноваційних процесів в оборонній сфері держави…………….………...............................
Інновації як ресурс розвитку оборонно-промислового комплексу.....
Аналіз сучасного стану та системи управління оборонно-промислового комплексу України……………………………………..
Сучасні тенденції реформування та розвитку оборонної промисловості країн світу.......................................................................
Висновки до першого розділу………………………………………….
Розділ 2. Науково-методичні аспекти розробки інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України ………………………………..……………..
Оцінка інноваційного потенціалу галузей оборонно-промислового комплексу України..................................................................................
Структурно-логічна схема формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України …...
Формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України........................................
Висновки до другого розділу………………………………………….
Розділ 3. Оптимальні шляхи реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України……………………………………………………………
Реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України………………………..…………...
Ефективність державного управління в реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України …………………………………………………………………
Висновки до третього розділу…………………………………….……
Висновки…………………………………………………………….…..
Додатки……………………………………………………………….…
Список використаних джерел ………………………………………....

ВСТУП
Враховуючи реальні світові тенденції та трансформаційні перетворення в економіці України, необхідно відмітити зростання актуальності проблем, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності та національної безпеки держави.
Актуальність теми. Принципи, способи, сутність, завдання та шляхи реформування оборонної сфери держави вже неодноразово визначалися в законодавчих та нормативно-правових актах, але реалізація їх на конструктивні реформи йде дуже повільно.
Для забезпечення обороноздатності держави, та її економічного зростання необхідно розробити і задіяти такі інноваційні механізми, що дозволять найефективніше використати наявний потенціал оборонно-промислового комплексу (ОПК) України.
Виходячи з нагальної необхідності спрямування розвитку ОПК України на інноваційний шлях, особливу увагу необхідно зосередити на розробленні науково-методичних підходів до аналізу стану, визначення пріоритетів та напрямів розвитку ОПК України в сучасних умовах на основі впровадження інвестиційно-інноваційних процесів.
Дослідженню проблем розвитку інвестиційно-інноваційних процесів та оборонно-економічної проблематики в Україні присвячено значну кількість праць вітчизняних учених, таких як: Ю. Бажал, В. Бегма, Л. Безчасний, Р. Боднарчук, О. Бодрук, В. Борохвостов, О. Власюк, В. Геєць, О. Гончаренко, В. Горбулін, І. Єгоров, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, О. Їжак, Б. Кваснюк, В. Кириленко, В. Кузьменко, О. Лапко, О. Маначинський, В. Мунтіян, Б. Парахонський, Г. Перепелиця, В. Семиноженко, П. Скурський, А. Шевцов. Також ці проблем досліджували і зарубіжні вчені: В. Андрієвський, І. Антоні, К. Атезоглу, С. Бартєнєв, Е. Бенуа, А. Бєлов, М. Вейденбаум, Д. Веллейс, С. Вікулов, Д. Гелбрейт, О. Грузков, Л. Думас, Е. Капштейн, Дж. Кейнс, П. Кеннеді, В. Леонтьєв, М. Маклін, А. Маркузен, В. Мартиненко, С. Мелмен, А. Мінтс, М. Мюллер, Д. Палм’єрі, Ф. Пірсон, А. Пожаров, У. Ростоу, П. Самуельсон, Р. Солоу, Р. Стевенсон, В. Ткачов, Р. Фарамазян, К. Хейвард, Ч. Хітч, Й. Шумпетер, І. Юдін та інші.
Високо оцінюючи дослідження інвестиційно-інноваційних процесів у національній економіці у роботах вітчизняних та зарубіжних учених, слід зазначити, що низка теоретичних та практичних протиріч розвитку ОПК України залишається малодослідженою. Не повною мірою розкриті закономірності та взаємозв’язки між розвитком ОПК та національною економікою, використання інноваційного потенціалу, зосередженого в ОПК України; не сформовано модель сучасного ОПК, яка б відповідала потребам інноваційного розвитку національної економіки; відсутня стратегія інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК та методика її формування тощо. Ступінь теоретико-методичної розробки даної проблематики не в змозі задовольнити потреби галузей ОПК України.
Тому важливою передумовою для забезпечення безпеки та сталого розвитку економіки України є вирішення наукового завдання, що полягає в науково-методичному та практичному забезпеченні формування та реалізації стратегії розвитку ОПК України на основі інвестиційно-інноваційних процесів. Основна суть цієї стратегії полягає у розв’язанні проблеми оптимального поєднання двох секторів економіки (цивільного та військового) та вирішенні двоєдиного, вкрай важливого для України завдання щодо забезпечення на оптимальному рівні обороноздатності держави, у першу чергу через розвиток вітчизняного ОПК, а також через використання інноваційного потенціалу ОПК як базового ядра для переходу національної економіки на інвестиційно-інноваційну модель розвитку з метою забезпечення її конкурентоспроможності. Таким чином, розгляд вищезазначеної проблематики є об’єктивно зумовленим і актуальним, що й визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за темою "Реальний сектор економіки в структурі відтворення ВВП" (№ ДР 0107U003204) – автором досліджено інноваційний потенціал ОПК України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних та практичних пропозицій щодо ефективного функціонування ОПК України на основі формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку.
Для досягнення мети дисертаційної роботи необхідно вирішити такі завдання:
– узагальнити позитивний досвід реформування та розвитку ОПК країн світу, який можна застосувати в Україні;
– провести комплексний аналіз сучасного стану ОПК України, системи управління ним та виявити "точки прориву" його інвестиційно-інноваційного розвитку;
– виявити фактори, що найбільше впливають на розвиток та ефективність функціонування ОПК України;
– розробити методичні підходи до формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України на короткострокову і довгострокову перспективу із застосуванням методології стратегічного планування;
– розробити практичні рекомендації щодо реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України.
Об’єкт дослідження – процес функціонування оборонно-промислового комплексу України в сучасних умовах.
Предмет дослідження – формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися як загальнонаукові, так і емпіричні методи наукового дослідження. При дослідженні впливу інвестиційно-інноваційних процесів на розвиток ОПК України використано методи аналізу та синтезу. Індуктивним методом та методом системного аналізу досліджено сучасні наукові роботи з питань реформування та розвитку ОПК країн світу. Під час дослідження сучасного стану та ефективності системи управління ОПК України використано метод системного аналізу. Аналіз інноваційного потенціалу ОПК України та факторів впливу на ефективність його зростання здійснювалося із застосуванням методів факторного аналізу і експертних оцінок ранжирування. При формуванні та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо альтернативних сценаріїв інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України застосовано метод моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів:
уперше:
• розроблено нові методичні підходи до виявлення факторів, що визначають розвиток потенціалу ОПК України на інвестиційно-інноваційних засадах та впливають на систему його функціонування. На відміну від існуючих методик, де досліджується лише наявний потенціал ОПК, який не відповідає вимогам часу (що призводить до розриву між реальними та потенційними загрозами, стратегічними програмами, у відповідності до яких здійснюється реформування ОПК України), це дасть реальну можливість зробити систему функціонування ОПК України адаптованою до швидкоплинної динаміки змін загроз та небезпек, передбачити гнучку та більш ефективну, побудовану на нових принципах модель стратегічного планування, що сприятиме швидкій розробці та впровадженню новацій;
удосконалено:
• структуру управління ОПК України. На відміну від існуючої, де управління ОПК здійснюється децентралізовано на рівні центральних органів виконавчої влади України, які часто дублюють один одного і не дають можливості сконцентрувати ресурси на пріоритетних напрямах розвитку, запропонована структура управління є трирівневою та направленою на централізацію управління з чітким розподілом функцій та завдань між відповідними рівнями. Вона створить конкурентне середовище в ОПК України для залучення інвестицій та інновацій з метою забезпечення конкурентоспроможності галузей ОПК України в цілому та їх продукції зокрема;
• структурно-логічну схему формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Запропонована схема містить загальні етапи: аналіз та прогноз воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки; уточнення мети, цілей та завдань розвитку ОПК України; системний аналіз факторів впливу та інноваційного потенціалу ОПК України; формування сценаріїв інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України; реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України; оцінка ефективності реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Схема може бути використана для будь-якого промислового підприємства і сприятиме структуруванню процесу розробки інвестиційно-інноваційної стратегії його розвитку;
• теоретичні основи стратегічного управління ОПК України. Визначено сутність поняття "стратегія" в сучасних умовах, яке, на відміну від існуючого, включає комплекс системних заходів, спрямованих на успішне досягнення стратегічних цілей політики Уряду щодо забезпечення розвитку держави на середньострокову та довгострокову перспективу. Стратегія повинна розроблятися за єдиним задумом та планом, бути узгодженою та збалансованою за системою цілей, часом, ресурсами і виконавцями між макроекономічною, галузевою, регіональною та зовнішньою і внутрішньою політиками;
дістало подальший розвиток:
• додаткове обґрунтування доцільність застосування змішаного підходу до визначення мінімально необхідних обсягів ресурсів для потреб оборони держави, який базується на поєднанні програмно-цільового методу, що застосовується сьогодні Україною та країнами-членами НАТО при бюджетному плануванні, та функціонально-ресурсного. Змішаний підхід до фінансового обґрунтування оборонних програм передбачає застосування матриці у відповідності до логічної схеми: прогнозування → планування → програмування → бюджетування.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані підходи, принципи, засоби та отримані результати становлять методичну основу формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України в умовах переорієнтації національної економіки на інноваційний шлях розвитку. Реалізація пропозицій щодо інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК дозволить надати об’єктивну характеристику потенційних можливостей галузей та підприємств ОПК України, виявити "вузькі місця", ліквідація яких забезпечить оптимальні умови для підвищення обсягів виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції, товарів та послуг на основі активізації інноваційної діяльності. Запропонована система мотивації й економічного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності сприятиме прискоренню реалізації обраної стратегії розвитку ОПК України.
Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено під час проведення командно-штабного навчання в Національній академії оборони України (акт впровадження № 3749 від 04.10.07), де автором запропоновано методику розрахунку вартості застосування Збройних Сил України (ЗСУ) у бойових діях. Основні положення дисертаційної роботи використовуються автором при розробці матеріалів лекцій кафедри економіки та фінансового забезпечення Національної академії оборони України та навчального посібника "Економіка Збройних Сил України", розділу "Концептуальні основи функціонування виробничого сектора оборонної економіки" (акт впровадження № 3731 від 03.10.07).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні, методичні та практичні результати щодо формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях "Nastoleni moderni vedy – 2007" (м. Прага, 2007 р.); "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu – 2007" (м. Прага, 2007 р.); науково-практичному семінарі "Удосконалення процесу оборонного та бюджетного планування" (м. Київ, 2007 р.); науково-практичній конференції "Розгляд матеріалів проекту Концепції Державної програми розвитку Воєнної організації держави" (м. Київ, 2007 р.) та щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національної академії оборони України у 2005–2008 рр.
Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 6 наукових праць, з яких 4 одноосібні, 5 статей – у наукових фахових виданнях ВАК України. Додатково результати дисертації опубліковано в матеріалах 4 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів. Загальний обсяг друкованих праць становить 2,8 друк. арк., у тому числі 2,4 друк. арк. належить особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі поставлені і вирішені важливі науково-практичні завдання, що полягають у науково-методичному та практичному забезпеченні формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Аналіз процесів реформування та розвитку оборонної промисловості країн світу виявив, що реструктуризація ОПК промислово розвинених країн та країн, що розвиваються, була адекватною тенденціям скорочення оборонних бюджетів, необхідності розширення секторів ринку збуту продукції, посиленню конкуренції та формуванню високотехнологічного "ядра" з підприємств оборонного та цивільного секторів економіки. При цьому вона супроводжувалася частковою приватизацією державних підприємств здебільшого у спосіб зменшення частки акцій, що контролюються державою. Інтеграційні процеси у створенні та виробництві за видами ОВТ вийшли на вищий рівень – об’єднання науково-технічного і промислового потенціалів світових промислових гігантів США, Європи та держав Європейського Союзу.
2. На основі системного аналізу проведена оцінка сучасного стану ОПК України, виявлено, що в умовах недостатнього бюджетного фінансування збереглися науково-технологічний та виробничий потенціали, що мають стати "точками прориву" для забезпечення інвестиційного-інноваційного розвитку як ОПК, так і економіки України в цілому. На сьогодні сучасні інноваційні технології використовуються при виробництві продукції військового призначення (радіолокаційних систем та систем розвідки, засобів радіоелектронної боротьби, бортового обладнання рухомих об’єктів і систем наведення зброї, засобів ураження та високоточної зброї, артилерійських боєприпасів, авіаційних двигунів), що є конкурентоспроможною та користується попитом на світовому ринку зброї.
Водночас забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК вимагає радикальної зміни структури виробництва, форм власності, фінансування та організаційно-правових форм в ОПК, механізмів управління ними.
3. З використанням факторного та системного аналізу виявлено фактори впливу на розвиток та функціонування ОПК України на інвестиційно-інноваційній основі. Методом ранжирування виявлені фактори розміщені за їх важливістю та в наступні послідовності: ефективність системи управління ОПК, наявність сучасних технологій виробництва. наявність критичних технологій, наявність замкнутих циклів виробництва, експортний потенціал підприємств, наявність та ефективність використання фінансових ресурсів, стан виробничих фондів, наявність та кваліфікація кадрових ресурсів, наявність конкурентного середовища, форми власності підприємств ОПК України.
4. Визначено, що вибір інвестиційно-інноваційної стратегії має бути здійснений серед альтернативних сценаріїв розвитку подій за критеріями мінімальних витрат ресурсів і часу.
Запропоновано методичні підходи до формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та визначено їх вплив на забезпечення рівня національної безпеки держави на основі застосування методів системного аналізу, експертних оцінок та ранжирування. Запропоновано розглянути можливі сценарії розвитку ОПК України: сценарій "S1" − оптимістичний; сценарій "S2" − базовий; сценарій "S3" − песимістичний. Апробація запропонованого підходу показала, що сучасний сценарій розвитку ОПК України найбільш наближений до сценарію "S3", що не відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення національної безпеки держави.
5. Мета інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України полягає у вирішенні організаційно-правових, фінансово-економічних, управлінських та інших проблем функціонування та розвитку підприємств, наукових установ та організацій різних форм власності, що розробляють, виготовляють, експортують військову та цивільну продукцію, продукцію подвійного використання для забезпечення національної безпеки і утвердження України як високотехнологічної держави.
Держава має застосовувати такі важелі регулювання та впливу:
– формування ДЗ, ДОЗ та укладання (на конкурсних засадах) контрактів на їх виконання;
– визначення у законодавчих та нормативно-правових актах єдиних норм і правил для всіх суб’єктів економічної діяльності ОПК, а також забезпечення неухильного їх дотримання;
– ліцензування виробничої і посередницької діяльності недержавних суб’єктів в ОПК України;
– пільгове оподаткування, у тому числі надання цільових тимчасових пільг і преференцій підприємствам ОПК, що працюють на "проривних" технологічних напрямах;
– державна підтримка експорту та експортний контроль;
– моніторинг стану ОПК України з метою своєчасного корегування процесу реструктуризації та запобігання негативним соціально-економічним наслідкам.
6. Для забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України автор пропонує використовувати трирівневу систему державного управління (з чітким розподілом функцій): систему державного управління; систему корпоративного управління в межах інтегрованих науково-виробничих структур, що створюються; систему управління на підприємствах, установах та організаціях ОПК України. Доцільним є створення на рівні вищих органів виконавчої влади єдиної структури, яка б здійснювала функції формування, стратегічного планування, організації, координації та контролю у сферах військово-технічної та воєнно-промислової політики й ВТС – органу виконавчої влади на чолі з віце-прем’єром України.
7. Стратегія структурної перебудови ОПК полягає в закріпленні позитивних тенденцій та трансформації комплексу в оптимальну гнучку систему, здатну самостійно розвиватися та пристосовуватися до потреб національної оборони і світових товарних ринків. Держава стимулює формування на базі наявного науково-технічного, технологічного, виробничого та фінансового потенціалу ефективних структур з високим рівнем стратегічного менеджменту, що дадуть можливість:
– створювати та здійснювати виробництво (у разі потреби – ліцензійне) новітніх зразків ОВТ;
– проводити модернізацію, ремонт та супроводження експлуатації ОВТ, іншої наукоємної продукції українських та іноземних розробників і виробників;
– збільшувати обсяги виробництва складної наукоємної продукції цивільного призначення та подвійного використання, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках;
– здійснювати збереження, захист та розвиток критичних технологій підвищення науково-технічного і технологічного потенціалу, проводити фундаментальні дослідження, створювати нові науково-технічні напрями;
– налагоджувати ефективне міжнародне та військово-технічне співробітництво.
8. Використання отриманих науково-методичних та практичних результатів рекомендується Міністерству промислової політики України, Міністерству оборони України, Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Раді національної безпеки й оборони України, підприємствам та установам ОПК України при розробці інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку, а також при здійсненні стратегічного планування і прогнозування діяльності ОПК України на короткострокову та довгострокову перспективу в інвестиційно-інноваційній сфері розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ющенко В. Україні потрібна нова політика у галузі оборонної промисловості та ВПК // Прес-служба Президента України. – 28 березня 2005.
2. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.
3. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с.
4. Бажал Ю. М., Александрова В. П., Данько М. С., Яковлєв В. А., Щедріна Т. І. Інноваційні фактори економічного зростання: Наукова допо¬відь. – К.: ІЕП НАН України, 1999. – 51 с.
5. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. – М.: ВлаДар, 1993. – 310 с.
6. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / Сост. Яковец Ю. В. – М.: ЗАО «Издательство «Эконо¬мика», 2002. – 767 с.
7. Туган-Барановский М. И. Избранное. Периодические кризисы. Общая теория кризисов. – М.: Наука, «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭП), 1997. – 574 с.
8. Freeman C., Clark J., Soete l. Unemployment and Technical Innovation: A Study of Law. – W.L., 1982. Р. 342.
9. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 432 с.
10. Shumpeter J. A. Business Cycles. – N.Y., 1939. Р. 145.
11. Гриньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2003. – 305 с.
12. Шеховцов В. Актуальні проблеми розвитку ОВТ у контексті нового бачення способів ведення війни та міжнародного тероризму // Євроатлантик¬інформ (Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України). – 2005. – №3.– С. 41-42.
13. Андрощук Г. Разработка и освоение нововведений // Бизнес-информ. – 1997. – № 13. – С. 36-40.
14. Лапко О. О. Економіка інновацій: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1999. – 136 с.
15. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 526 с.
16. Санто Б. Инновации как средство экономического развития. – М.: Прогресс, 1991. – 255 с.
17. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 514 с.
18. Ганієва А. Р. Формування інноваційної стратегії розвитку підприємств целюлозно-паперової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.01 "економіка, організація і управління підприємствами" / А. Р. Ганієва. – К., 2005. – 24 с.
19. Mensh G. Stalemate in Technology: Innovation Overcome the Depression. Cambrige (Mass.), 1979. Р. 422.
20. Ткач І. М. Ключова роль інновацій у функціонуванні оборонно-промислового комплексу України // Проблеми науки. – 2007. – № 4. – С. 28–35.
21. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. – М.: Экономика, 1995. – 320 с.
22. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд. – К.:МАУП, 2001. – 152 с.
23. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: В 3 т./За ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. / Т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки/За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 564 с.
24. Дитер И. Г. Технологический маркетинг. – М.: Янус-М, 2003. – 478 с.
25. Абдулов А. Н., Кулькин А. Н. Наукоемкие технологии и их роль в современной экономике. – Режим доступу: www.rubricon.ru.
26. Кузьмин С. Перспективы России в развитии современных мирохозяйст¬венных тенденций // Экономист. – 2002. – №1. – С. 14-25.
27. Сухоруков А. І. Трансфер економічних криз як причина недосконалих циклів // Стратегічна панорама. – 2004. – № 2. – С. 68-84.
28. Закон України "Про інвестиційну діяльність" Київ, 18 вересня 1991 р. № 1560 – ХІІ, Відомості Верховної Ради України. 1991. – № 147. – С. 646.
29. Указ Президента України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" /Урядовий кур’єр . – 2001. – 1 серпня.
30. Боднарчук Р. В. Формування інвестиційної політики в оборонно-промисловому комплексі України як системний процес // Стратегічна панорама. – 2003. – № 3-4. – С. 177-183.
31. Валдайцев С. В., Мотовилов О. В., Платонов В. В., Молчанов Н. Н., Евстафьев Д. С. Управление исследованиями, разработками и иннова¬ционными проектами: Учеб. пособие. – СПб.: Издательство С.-П. ун-та, 1995. – 208 с.
32. Сыч В. Формирование инновационной стратегии предприятия // Бизнес информ. – 1997. – № 22. – С. 42-44.
33. Геєць В. М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
34. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах. – М.: Советское радио, 1972. – 224 с.
35. Друкер П. Управление, нацеленное на результат. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1992. – 192 с.
36. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс: Пер. с англ. – Спб: Питер, 2001. – 688 с.
37. Мескон М., Хедоури Ф., Альберт М. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
38. Петров А. Н., Методология выработки стратегии развития предприятия. – СПБ.: Изд-во, СПБУЭФ, 2000. – 226 с.
39. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. – 519 с.
40. Бельтюков Е. А., Некрасова Л.А. Выбор стратегии развития предприятия: Уч. пособие – Одеса: ОНГУ, 2002. – 275 с.
41. Патрон А. Б. Государственное хозяйствование и НТП: от постиндустриального общества к обществу информационной экономики // США и Канада. – 2001. – № 9. – С. 22-25.
42. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки (издание 2-е, переработанное и дополненное) / Под ред. А. А. Мазура. – X.: Харьковские технологии, 2003. – 245 с.
43. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К.: Знання України, 2002. – 326 с.
44. Яремко Ю. В. Теория и методология исследования многоуровневой экономики. – М.: Наука, 1997. – 400 с.
45. Современные информационные технологии и общество. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – 196 с.
46. Мунтіян В. І. Економіка та оборонні витрати: аналіз зарубіжних досліджень і український шлях розвитку. – К.: НДФІ, 1998. – 464 с.
47. Україна за роки незалежності. – 2-ге вид., перероб., доп. та розшир. – К.: Нора-прінт, 1999. – с. 141.
48. Ольшевський В. И. Стратегия воссоздания гражданского и оборонного машиностроения (теория, практика). – Киев: МИИВЦ, 2001. – 418с.
49. Бик І. С. Реструктуризація машинобудування як фактор економічного зростання // Економіка України. – 1997. – № 11. – С. 16.
50. Скурський П. П. Досвід, проблеми і шляхи структурної перебудови військово-промисловго комплексу України //Актуальні проблеми економіки. – 2003.– № 8. – С. 55-64.
51. Бегма В. М. Оборонно-промислові комплекси України та Росії: співробітництво, партнерство, конкуренція. – К.: НІУРВ, 1998. – 192 с.
52. Кузьо Т. Національна безпека України // Військо України. – 1994. – № 4-5. – C. 45-48.
53. Горбулін В. П. Бачити перспективи ОПК у світових структурах безпеки // Євроатлантикінформ Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – 2005. – №3. – C. 4-6.
54. Бадрак В. В. Експорт ХХІ: ставки на технології // Дзеркало тижня. – 2003. – №2. – С. 3.
55. Скурський П. П., Шевцов А. І., Бондарчук Р. В. Проблеми ринкової трансформації оборонно-промислового комплексу України // Стратегічна панорама. – 2004. – №2. – С. 104-110.
56. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" від 23.12.04 р. № 1734 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 272 від 13.04.05 р.). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
57. Офіційний сайт "ДАХК Артем". – Режим доступу: http://www. artem.ua/.
58. Офіційний сайт ВАТ "Мотор-Січ" – Режим доступу: http://www.¬motorsich. ua/.
59. Офіційний сайт "АНТК" ім. Антонова. – Режим доступу: http://www.¬antonov.com/.
60. Офіційний сайт "Південне" ім. Янгеля. – Режим доступу: http://www.¬yuzhnoye.com/.
61. Офіційний сайт завод ім. Малишева. – Режим доступу: http://www.¬malyshevplant.com/.
62. Бадрак В. В. Збройна «ТОП-тридцятка». Перший рейтинг вітчизняних підприємств оборонно-промислового комплексу // Український діловий тижневик "Контракти" № 11. 15.03.2004.
63. Авиаинформ / ежемесячный информационно-аналитический обзор рос¬сийских и зарубежных средств массовой информации по авиации и двигателестроению. – 2007. – № 9 (44). – 80 с.
64. Єфетова К. Ф., Лодзянов А. Д. оборонний потенціал – стратегічний резерв структурних трансформацій в економіці України // Стратегічна панорама. – 2003. – №2. – С. 55-60.
65. Основний огляд експортно-імпортних операцій України Державний митний комітет України, 1994., 908 с.
66. Онищенко В. П. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної політики України // Економіка України. – 1996. – №2. – С. 49-58.
67. Бегма В. М. Стратегия и тактика спецекспорта // Обзор украинского рынка. – 1999. – №10. – С.45-51.
68. Бегма В. М. Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук: спец. 21.04.01 "Економічна безпека держави" / В. М. Бегма. – К., 2004. – 36 с.
69. Культ: оружейный бизнес по-украински / В. В. Бадрак, С. Г. Згурец, С. В. Максимов – К: Дифенс Экспресс Групп, 2004. – 306 с.
70. СІПРІ 2006: Щорічник: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. Переклад з англійської / Стокгольмський інститут дослідження миру, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. – К.: Заповіт, 2007. – 854 с.
71. Указ Президента України "Про Державну комісію з питань реформування, розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки" № 188/2003 від 04.03.2003. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
72. Указ Президента України "Про Державну комісію з питань реформування, розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки" № 1691/2005 від 02.12.2005. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
73. Кутовий О. П. Вдосконалення системи державного управління процесами формування і реалізації оборонної політики України в контексті євроатлантичної інтеграції // Євроатлантикінформ Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – 2006.– № 6. – С. 23-26.
74. Виноградов М., Садчиков А. Компромисс между обороной и "оборонкой" // Известия. – №48. – 23.03.2006р.
75. Коммерсант-Власть, 04.12.2001 р.
76. Российские вести, 16.06.2004 р.
77. "Актуальные проблемы инновационного развития. Стратегическое планирование и национальное программирование: формирование новой системы и правовой базы". Материалы видиоконференции. Москва, 14 июня 2007. Информационный бюллетень №8. – Тверской ИнноЦентр, 2007. – 92 с.
78. Кошкин Д. Военная промышленность Болгарии // Зарубежное военное обозрение. – 2004. –№5. –С. 12-16.
79. Викторов С. Военная промышленность Чехии // Зарубежное военное обозрение. – 1996. – №1.– С. 8-11.
80. Володин О. Ракетная промышленность Франции: состояние и перспективы развития // Зарубежное военное обозрение. – 2006. – №9. – С.23-26.
81. Морозов П. Военная промышленность ФРГ // Зарубежное военное обозрение. – 1995. – №6. – С. 10-14.
82. OECD. Science, Technology and Industry Scoreboard, Paris, 2003, Р.8; “Europe”, 19.02.2005 р.
83. Ткач І. М. Інноваційний потенціал оборонно-промислового комплексу України // Nastoleni moderni vedy – 2007: Materialy VI mezinarodni vedecko-prakticka konference. Praha, 1–15 zari 2007 r. – Praha Publishing House «Education and Science» s.r.o., 2007. – С. 82-83.
84. Кузнєцов Е. Державна політика розвитку ракетно-космічної галузі України:міжнародний аспект // Євроатлантикінформ Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – 2005.– №3. – С. 51-54.
85. Печоріна Н. Космічні плани на майбутнє / Народна армія. – 2007. – 27 квітня.
86. Матвиенко В. А., Щербак А. А. Техническая информация. Сер.: Мировая авиационная промышленность в первой половине 90-х годов. Вип. 1. Итоги деятельности, тенденции развития / Под ред. проф. Г.А. Кривова. – К.: УкрНИИАТ, 1996. – 48 с.
87. Сляднев О. В. Основные формы развития авиационного бизнеса в современных условиях Украины // Авиационно-космическая техника и технологии. – 2004. – Вып. 2 (10). – С. 68-74.
89. Бегма В. М. Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави: дис. …доктора економ. наук: 21.04.01 / Бегма Віталій Миколайович. – К., 2004. – 387 с.
90. Козлов В. В. Тенденции и перспективы развития системы управления в энергомашиностроении // Проблемы прогнозирования. – 2005. – №3. – С. 41-46.
91. Горбулін В. П. "Олов'яний щит" – візитна картка оборонно-промислового комплексу // Україна-НАТО. – 2005. – № 6 (10). – С. 5-12.
92. Шеховцов В. С. Критичний стан та проблемні питання стабілізації оборонних підприємств дніпровського регіону (на прикладі підприємств Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей) // Стратегічна панорама. – 2004. – № 2. – С. 111-121.
93. Вачаєв О. Чи буде Україна першою у танковій "п'ятірці"? // Народна армія. – 1999. – 16 вересня.
94. Матвиенко В. Танки, вперед! // Зеркало недели. – 1999. – 2 октября.
95. Закон України "Про організацію оборонного планування" № 2198-IV від 18 листопада 2004 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
96. Ткач І. М. Концепція стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України на інвестиційно-інноваційних засадах // Проблеми науки. – 2007. – № 12. – С. 9-14.
97. Анисимов Ю. П. Организация и управление нововведениями. – Воронеж: Дело, 1993. – 187 с.
98. Виханский О. С. и др. Менеджмент: Человек, стратегия, организация, процесс: Учебник. – М.: Гардарика, 1996. – 416 с.
99. Зиньковская Н. В. Моделирование стратегий развития предприятия в условиях рыночной экономики: Уч. пособ. – М.: Экономика, 1993. – 122 с.
100. Юрчук В., Голота О., Ткач І., Розвиток теорії фінансового забезпечення соціальної сфери Збройних сил України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 2006. – Випуск 81–82. – С. 128-130.
101. Галака О. І., Ільяшов О. А., Онопрієнко О. Д. Вплив економічних чинників на виникнення, розвиток і характер воєнних конфліктів майбутнього // Наука і оборона. – 2007. – №3. – С. 9-12.
102. Гопака О. І., Ільяшов О. А., Павлюк Ю. М. Діалектика суперечностей глобалізаційних та інформатизаційних процесів і їх вплив на формування воєнних конфліктів // Наука і оборона. – 2007. – № 2. – С. 13-17.
103. Богданович В. Ю., Маначинский А. Я., Бутенко С. Г. Конфликты и войны после распада СССР. – Житомир: Полісся, 2006 – 436 с.
104. Слипченко В. И. Войны шестого поколения. Оружие и военное искусство будущего. – М.: Вече, 2002. – 384 с.
105. Россия (СССР) в локальных войнах и военных конфликтах второй половины XX века / Под ред. В. А. Золотарева. – М.: Кучково поле; Полиг¬рафресурсы, 2000. – 480 с.
106. Астапов А. Стратегия развития в постиндустриальной экономике // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – № 2. – С. 57-65.
107. Єрмілов С. Ф. Визначальні складові національної конкуренто¬спроможності України // Стратегічна панорама. – 2006. – № 3. – С. 101-117.
108. Указ Президента України "Про концепцію структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України" № 219 від 05.03.2002 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
109. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року" № 423 від 31.03.2004 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
110. Постанова Кабінету Міністрів України "Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки" №1174 від 28.07.2003. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №162 (162-2004-п) від 11.02.2004). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
111. Экспертные оценки в научно-техническом прогнозировании/ Добров Г. М., Ершов Ю. В., Левин Е. И., Смирнов Л. П. – К.: «Наукова думка», 1974. – 159 с.
112. Евланов Л. Г., Кутузов В. А. Экспертные оценки в управлении. – М.: Экономика, 1978. – 133 с.
113. Денисов А. А., Колесников Д. Н. Теория больших систем управления: Учеб. пособие для вузов. – Л.: Энергоиздат, 1982. – 288 с.
114. Демидов Б. А. Теория и методы военно-научных исследований вооружения и военной техники – Х.: ВИРТА. 1990. – 558 с.
115. Добров Г. М. Прогнозирование науки и техники. – М.: Наука, 1977. – 209 с.
116. Бешелев С. Д., Гурвич Ф. Г. Экспертные оценки. – М.: Наука, 1973. – 160 с.
117. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року" №1001 від 21.07.2006 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
118. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.91 р., ВВР, 1992, № 12, ст. 166.
119. Закон України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – С. 266. – Режим доступу: http://zakon1.rada.¬gov.ua/.
120. Постанова Верховної Ради України № 916-XIV від 13.07.1999 р. "Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів" Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 37, ст.336.
121. Закон України "Про інвестиційну діяльність" № 1560 – ХІІ від 18.09.1991 р. Відомості Верховної Ради України. 1991 р. – № 147. – С. 646.
122. Ткач І. М. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України // Проблеми науки. – 2007. – № 3. – С. 23-28.
123. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 991-р від 14.10.2007 р. "Про затвердження переліку заходів з розвитку космічної діяльності та виробництва космічної техніки на 2008 рік". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
124. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 175-р від 13.04.2007 р. "Про схвалення Концепції Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008–2012 рр.". – Режим доступу: http://zakon1.¬rada.gov.ua/.
125. Постанова Кабінету Міністрів України № 1359 від 25.09.2006 р. "Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010 роки". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
126. Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації"", ВВР України, 2007, № 46, С. 525.
127. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування / Г. О. Андрощук (упорядкування). – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 320 с.
128. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 12 від 13.12.1991 р., 1992, ВВР, ст.166.
129. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 381-р від 06.06.2007 р. "Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008–2012 роки"". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
130. Постанова Верховної Ради України № 916-XIV від 13.07.1999 р. "Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів" Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 37, ст.336. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
131. Постанова Кабінет Міністрів України № 1106 від 05.08.2002 р. "Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
132. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 447-р від 01.08.2006 р. "Про схвалення Концепції створення індустріальних (промислових) парків". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
133. Державне управління процесами формування і реалізації політики України. Вип.28. / За заг. Ред. академіка НАН України, д.т.н. В. П. Горбуліна. – К.: ДП "НВЦ" Євроатлантикінформ", 2006. – 240 с.
134. Пархоменко В. Д., Камишин В. В. Роль науково-технічної інформації в формуванні інформаційного середовища України для сприяння інноваційному розвиткові економіки // НТУ. – 2000. – № 2 (3). – С. 2-6.
135. Розпорядження Кабінет Міністрів України № 175-р від 13.04.2007 р. "Про схвалення Концепції Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008–2012 роки". – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
136. Денисюк В. А. Комплексна модель міжнародної передачі (трансферу) технологій // Проблеми науки. – 2001. – № 9. – С. 19-30.
137. Концепция межгосударственной инновационной политики государств-участников содружества независимых государств на период до 2005 года // Инновации. – 2001. – № 7. – С. 4-14.
138. Лапко О. О. Інноваційна модель розвитку економіки: системи управління, пріоритети // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. – 2002. – Вип. 7/3. – С. 20-23.
139. Хохлов М. П., Овсянкіна А. Ю. Інноваційний підхід до реінжирингу як науково-методичної засади беззбитковості підприємства // Проблеми науки. – 2006. – № 5. – С. 8-14.
140. Шарко М. В. Державне регулювання інноваційних процесів // Актуальні проблеми економіки. – 2003 – № 12. – С. 26.
141. Бесараб Є. О. Фінансово-промислова інтеграція: зарубіжний досвід та уроки для України // Фінанси України. – 2003. – № 2. – С. 133-144.
142. Постанова Верховної Ради України "Про приоритетні напрямки розвитку науки і техніки" № 2705-ХІІ від 16.10.1992 р.
143. Буга Н. Ю., Гришина Л. О. Формування інфраструктури і потенціалу інноваційного розвитку // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Вип. 194: Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 663-668.
144. Бегма В. М. Система державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю в КНР // Проблеми науки. – 2003. – № 10. – С. 44-50.
145. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность. М.: – 2001. – С. 111.
146. Гринёв С. Ф. Инновационный менеджмент Учебное пособие. – К.: МАУП, 2000. – 148 с.
147. Ткач І. М. Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України // Проблеми науки. – 2007. – № 10. – С. 35-42.
148. Мунтіян В. І. Проблеми національної безпеки в процесах державотворення. Збірник праць. Том І. – Київ: Видавництво "КВІЦ". – 756 с.
149. Ткач І. М., Король Н. А. Особливості інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України // Vedecky prumysl evropskeho kontinentu – 2007: Materialy IV mezinarodni vedecko-prakticka konference. Praha, 1–15 prosincu 2007 roku. – Praha; Publishing House «Education and Science» s.r.o. – С. 64-67.
150. Пименов В. В. Модели преобразования российского ОПК в высокотехнологичный комплекс: механизмы реализации // Экономические стратегии. – 2007. – №8. – С. 40-44.
151. Бажал Ю. Л. Фінансове забезпечення інновацій // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 142-145.
152. Новікова І. В. Методичні основи формування інвестиційного бюджету в інтеграційних структурах інноваційного типу // Проблеми науки. – 2002. – № 11. – С. 21-29.
153. Ткач І. М. Удосконалення процесу оборонного та бюджетного планування // Фінансове забезпечення в Збройних Силах України 2002-2007 роки: проблемні питання та шляхи їх вирішення: Науково-практичний семінар. Київ, 25 вересня 2007 р. – К.: 2007. – С. 81-85.
154. Ткач І. М. Місце оборонно-промислового комплексу України в структурі воєнної організації держави // Розгляд матеріалів проекту Концепції Державної програми розвитку Воєнної організації держави. Київ, 25 листопада 2007 року. – К.: 2007. – С. 113-115.
155. Ткач І.М. Тенденції змін в концептуальних підходах щодо аналізу оборонних витрат та їх впливу на воєнно-економічну безпеку // Вісник Національної академії оборони України. – 2007. – Випуск 2 (4), С. 198-203.
156. Постанова Кабінет Міністрів України № 428 від 14.03.2007 р. "Про утворення державного авіабудівного концерну "Авіація України"" / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi.
157. Попова Е. В. Возможные направления инновационного развития оборонно-промышленного комплекса // Экономические стратегии. – №8. – 2007. – С. 34-38.
158. Сокол Ю. Ера «Нано» / Демократична України. 2008 р. – 7 березня.