УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ КОМПЛЕКСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І ЗАДІЯННЯ В ПРОЦЕСИ
РОЗБУДОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ КОМПЛЕКСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ …………………...……………………………………………....

13
1.1. Соціалізація економіки як процес формування мотивації й підтримки соціальної орієнтації в розвитку суспільства ……….......................................
13
1.2. Комплекс соціалізації національної економіки …………………………. 42
Висновки до першого розділу ………………………………………………… 70
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ НАЦІОНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ СУСПІЛЬСТВОМ..

75
2.1 Аналіз можливостей національного господарства щодо забезпечення первинної соціалізації економіки ……………………………………………..
75
2.2. Оцінка здатностей соціалізаційного комплексу вторинної соціалізації щодо розвитку й підтримання набутих знань ………………………………..
115
Висновки до другого розділу ………………………………………………… 147
РОЗДІЛ 3
ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
СФЕРОЮ СОЦІАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ………………

152
3.1. Інформаційне забезпечення системи управління соціалізаційним комплексом ……………………………………………………………………...
152
3.2. Організаційно-методологічні основи управління змінами сфер
соціалізації в соціально-часовому просторі ………………………………….
172
Висновки до третього розділу ………………………………………………... 196
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 200
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 207
ДОДАТОК А. Динаміка суб’єктів господарювання України у 1990 – 2006 рр... 208
ДОДАТОК Б. Динаміка поповнення й вибуття дітей дошкільного віку в 1991 – 2005 рр. ………………………………………………………………….
212
ДОДАТОК В. Кількісні та якісні індикатори мережі вищих закладів освіти 213
ДОДАТОК Д. Динаміка кількості найманих працівників та об’єктів
реформування власності ………………………………………………………
216
ДОДАТОК Ж. Склад і структура експертів, які визначали набір показників відтворення стану й результативності використання сфер соціалізації на-ціонального господарства …………………………………………………...

220
ДОДАТОК З. Частота варіантів чинників первинної сфери соціалізації, визначених експертами за різними схемами їх групування ………………
221
ДОДАТОК И. Частота варіантів чинників вторинної сфери соціалізації, визначених експертами за різними схемами їх групування ………………...
237
ДОДАТОК К. Документи, що підтверджують результаті впровадження дисертаційної роботи ………………..................................................................
250
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….. 253

ВСТУП

Починаючи з перших років виникнення держави як інституту існування суспільства, вона взяла на себе соціальні обов’язки щодо своїх громадян. При-родно, що за часи її становлення суттєво змінювалися підходи до визначення сутності, природи та обсягів соціальних зобов’язань. З переходом у систему ко-ординат ХХІ століття, високорозвинені країни світової спільноти, взагалі, під-порядкувавши діяльність усіх ланок економіки соціальній компоненті розвитку, вийшли на принципово відмінний у якісному розумінні інститут соціальної держави. Цій трансформі сприяв факт порозуміння того, що економіка досягла таких масштабів і потенцій , за яких опікування лише нею без реалізації в дос-татній мірі соціальної функції призводить до втрати здібності не тільки до зрос-тання та підвищення своєї ефективності, а й до простого відтворення. За класи-чним підходом соціальне призначення держави ідентифікується з її соціальною активністю щодо забезпечення певних умов життя для всіх членів суспільства. Але в залежності від суспільного устрою та діючої економічної системи визна-чається домірність турбот держави соціальним життям людей. За ринкового механізму господарювання держава стає органом координації інтересів різних груп населення й концентрує всю увагу на формуванні умов для розширеного відтворення особистісного трудового потенціалу як основи самозабезпечення добробуту. Але час вніс корективи в цю категорію, надавши їй більш багатоас-пектніших якостей як форми людського капіталу.
В Україні усвідомлення значимості інтелектуально-продуктивних витоків у суспільному розвитку почало формуватися із часу набуття нею незалежності. Проте до останнього часу не вдалося зменшити розрив між конституційним за-кріпленням статусу нашої країни як соціальної держави та втіленням цивіліза-ційних норм соціального буття в повсякденне життя. Це стосується процесів формування й розподілу доходів, який не відповідає закономірностям відтво-рення робочої сили, майнової диференціації населення, суттєво розколовшим суспільство на бідних і багатих без прив’язки до результатів праці, пониження мобільності й зайнятості населення й, зокрема, молоді, погіршення стану здо-ров’я й освіченості населення тощо. Таке становище свідчить, що тенденції со-ціально-економічного розвитку в Україні є досить загрозливими. І, тільки тому, що руйнується людський капітал як запас у людини здоров’я, знань, навичок, досвіду, які використовуються у виробництві в цілях отримання платні адеква-тної вартості робочої сили й підтримання, тим самим, добробуту на рівні циві-лізаційних стандартів. Більш того, у країні набуває перманентного характеру посилення розриву між людським потенціалом та людським капіталом і змен-шення їх нагромадженої маси. Було б великою помилкою покластися на плин подій і пасивно сприймати їх результати. Ідеться про принципово значиме для існування держави.
Тоді в порозумінні всіх цих негараздів та конструюванні заходів щодо оновлення стратегії соціальної ходи треба виходити з наукового супроводу со-ціально-економічного розвитку.
Концепція людського капіталу своїми витоками вбачає XYII – XIX сто-ліття й завдячує працям В. Петті, А. Сміту, Д. Рікардо, К. Марксу, Дж. Міллю, Л. Вальрасу, Дж. М. Кларку, Ф. Лісту, Г. Д. Маклеоду, А. Маршаллу, Дж. Мак-Кулоху, Й. Тюнену, І. Фішеру, У. Фарру, Т. Уітштейну й ін.
Відродження й новий погляд на проблему людського капіталу на націо-нальних теренах започаткували, і продовжують розвивати такі вчені як О. Амо-сов, О. Амоша, В. Бєсєдін, О. Бугуцький, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Гера-симчук, А. Гриценко, В. Гришкін, В. Голіков, Б. Данилишин, Н. Дєєва, С. До-рогунцов, М. Долішній, Ю. Зайцев, Т. Заяць, Б. Кваснюк, В. Куценко, Е. Ліба-нова, І. Лукінов, С. Мочерний, О. Новікова, В. Онікієнко, М. Павловський, Ю. Пахомов, В. Плаксієнко, Д. Полозенко, В. Симоненко, Л. Тимошенко, М. Чумаченко та багато інших.
Проте складнощі та суперечності проходження в українському просторі соціально-економічних процесів настільки динамічні, що ряд питань як теоре-тичного, так і методичного характеру потребує переосмислення й нового тлу-мачення. Перш за все, це стосується матеріально-технічної бази здійснення тих процесів, які в період розбудови соціальної держави з ринковим механізмом го-сподарювання дістали назву соціалізаційних. Якщо раніше всі питання форму-вання людського капіталу пов’язувалися виключно із соціальною сферою, то сьогодні з нею ідентифікують лише процес становлення людського потенціалу. Трансформацію останнього в людський капітал відносять до виробничої сфери де набуваються навички, досвід і власне реалізується людський потенціал. Тому потрібне оновлення знань через прорив стереотипів, але, безумовно, зі збережен-ням усього позитивного що надбано суспільною думкою в попередні роки.
У цілому наявність цих й інших, до кінця не вирішених та дискусійних питань щодо сприйняття базою соціалізаційних процесів комплексу соціалізації національного господарства та запровадження ефективного механізму регулювання міри його задіяння на потреби формування людського потенціалу й оптимально необхідного перетворення в капітал зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ція є складовою частиною держбюджетної науково-дослідної роботи кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропетровського на-ціонального університету за рахунок державного бюджету «Методологічне об-ґрунтування стійкого розвитку Придніпров’я в умовах соціально-економічної кризи» (№ 117-95, номер державної реєстрації 0195V023123), «Актуальні про-блеми адаптації промислового сектору економіки України до ринкових перет-ворень» (№ 05-191-00) та «Удосконалення механізму формування і використання потенціалу соціалізації економіки регіону» (номер державної реєстрації 0107U000527), в яких автор брала участь.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка те-оретико-методологічних основ формування та розвитку соціалізаційного ком-плексу національного господарства (СКНГ) і вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання міри його задіяння на потреби соціалізації як основи забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку країни та її регіонів.
Згідно з метою дослідження в дисертації було поставлено й вирішено такі завдання:
 систематизація й уточнення категорії «розвиток» у глибокому зв’язку із соціалізаційними процесами;
 осмислення феномену «соціалізації економіки» в контексті процесу ра-ціоналізації державного регулювання соціальної динаміки суспільства;
 обґрунтування змісту й природи категорії «соціалізаційний комплекс національного господарства» в комплексі з його складовими та варіантами їх структурного поєднання;
 проведення широкомасштабного й поглибленого моніторингу стану та розвитку соціалізаційного комплексу національного господарства в контексті створення й реалізації соціалізаційних можливостей сферами первинної та вто-ринної соціалізації економіки послідовно фазам формування людського потен-ціалу і його трансформації в людський капітал;
 обґрунтування кола факторів, що чинять вплив на стан і використання об’єктів різних сфер соціалізаційного комплексу, в умовах неповної їх визначе-ності суб’єктами управлінської діяльності;
 комплексне обґрунтування організаційно-економічного механізму ре-гулювання стану й ступеню задіяння об’єктів сфер соціалізаційного комплексу на потреби соціалізації, який виходив би з реалій сьогодення й послаблював наявні негативи в перспективі.
Крім кола основних задач, у ході розробки багатоаспектної проблеми со-ціально-виробничої інфраструктури вирішувалося досить багато другорядних питань, особливо тих, які створювали основу емпіричних і методологічних оці-нок оптимізації масштабу та потенційних можливостей підвищення ефективності використання комплексу соціалізації економіки й забезпечення тим соціальної динаміки українського суспільства.
Об’єктом дослідження є соціалізаційний комплекс національної еконо-міки в контексті його формування, підтримання, розвитку та практичного заді-яння на потреби забезпечення добробуту населення.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методичні засади механізму регулювання стану та розвитку комплексу соціалізації економіки країни, у цілому, і регіонів, зокрема, у цілях забезпечення соціального прогресу суспільства.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є концептуальні положення економічної теорії соціалізації й державного регулювання соціально-економічних процесів та сфер комплексу соціалізації економіки, закони діалектичної логіки й матеріалістичного розуміння суспільно-історичного роз-витку, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з економічних проблем соціально орієнтованого ринкового реформування, формування людського по-тенціалу і його трансформації в капітал, Укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення й нормативні документи органів виконавчої влади України на різних рівнях управління, що регулюють хід здійснення економічної та соціальної політики в частині підтримання і розвитку матеріально-технічної бази соціалізації.
Вірогідність і обґрунтованість дослідження та одержаних результатів за-безпечувалися використанням загальнонаукових методів логічного узагальнення світового досвіду розбудови соціальної держави й законодавчих актів, сис-темного й економічного аналізу динаміки соціальних і економічних показників у цілому та використання потенціалу соціалізаційного комплексу, зокрема, на макро- і мезорівнях, методи статистичного вивчення явищ і процесів, а також методи математичної статистики, порівняння, експертних оцінок та імітаційного моделювання.
Інформаційну базу дослідження становлять закони України щодо змін стану та розвитку соціалізаційного комплексу національного господарства, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, ЄС, ОЄСР, Світового банку та інших міжнародних організацій, матеріали регіональних фі-нансово-економічних і соціальних органів управління, зведені дані регіональних органів статистики щодо об’єкту й предмету дослідження.. Як джерела ін-формації використано теоретичні й методичні розробки українських та зарубі-жних учених, результати монографічних досліджень та інших наукових розвідок, проведених автором особисто, а також наукові здобутки провідних фахівців кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропет-ровського національного університету й матеріали науково-практичних конференцій, у яких автор брала участь.
Для обробки економічної інформації, побудови таблиць і графіків вико-ристано сучасні технології Microsoft.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в теоретичному об-ґрунтуванні й розробці організаційно-економічного механізму регулювання стану й міри задіяння соціалізаційного комплексу національної економіки на потреби соціалізації, який гарантує прогресивні взаємоузгоджені зміни як у пе-рвинній, так і вторинній його сферах. У своїй сукупності результати виконаного дослідження репрезентують нові науково обґрунтовані результати щодо розв’язання важливого наукового завдання в галузі економіки та управління національним господарством.
Із отриманих автором на основі здійснених наукових досліджень резуль-татів можна кваліфікувати як досягнуті
уперше:
 розроблено авторську версію й введено в науковий обіг з необхідним понятійно-категоріальним апаратом категорію «соціалізаційний комплекс наці-онального господарства» (СКНГ) як сукупність об’єктів виробничої та соціальної інфраструктур, корисна діяльність яких полягає не у виробництві матеріальних благ та послуг, а в наданні окремим членам суспільства чи суспільству в цілому послуг, пов’язаних із засвоєнням знань, соціальних і культурних цінностей, оволодінням певними навичками практичної діяльності, інтернаціоналізацією певних норм, позицій і ролей, виробленням кожним індивідом власної системи ціннісних орієнтирів і настанов, перетворенням і розвитком знань, здоров’я, культури, рівня і безпеки життя, соціального статусу тощо;
 розроблено науково-методологічні засади щодо оцінювання стану й ступеня збалансованості розвитку сфер соціалізаційного комплексу;
удосконалено:
 процедуру здійснення і тлумачення результатів моніторингу стану та розвитку соціалізаційного комплексу національного господарства в контексті створення й реалізації соціалізаційних можливостей сферами первинної та вто-ринної соціалізації економіки послідовно фазам формування людського потен-ціалу і його трансформації в людський капітал;
 методичні основи виокремлення кола факторів, що впливають на стан і використання об’єктів різних сфер соціалізаційного комплексу в умовах неповної визначеності суб’єктів управлінської діяльності;
дістали подальший розвиток:
 генезис наукових ідей щодо сутності категорії «розвиток», який базу-ється не на суперечностях між колективістською та індивідуалістською політи-кою, а на виокремленні тієї гілки наукової думки, яка пов’язана із соціальною еволюцією;
 економічний зміст формули «соціалізація економіки», як процесу раці-оналізації державного регулювання соціальної динаміки суспільства на основі змішаної моделі господарювання й створення відповідної їй системи інститутів та інституцій забезпечення поступального цивілізаційного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють основу для запровадження організаційно-економічного механізму регулювання стану й розвитку соціалізаційного комплексу національного гос-подарства. Крім того, практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічної бази щодо упередження деструкцій розвитку комплексу соціа-лізації й забезпечення більшої результативності соціалізації населення регіонів у напрямі розбудови соціальної держави.
Основні положення дисертаційного дослідження були використані :
 у науковій роботі під час виконання держбюджетної тематики кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропетровського на-ціонального університету імені Олеся Гончара в рамках дослідження за темами «Методологічне обґрунтування стійкого розвитку Придніпров’я в умовах соці-ально-економічної кризи» (номер державної реєстрації 0195U023123), «Актуальні проблеми адаптації промислового сектору економіки України до ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0100U005374) та «Удосконалення механізму формування і використання потенціалу соціалізації економіки регіону» (номер державної реєстрації 0107U000527) (довідка № 88-90776 від 22.09.2008 р.);
 Головним управлінням економіки Дніпропетровської обласної держав-ної адміністрації в процесі розробки програми соціально-економічного розвитку регіону, оцінці міжрегіональних розбіжностей та при підготовці пропозицій до комплексної оцінки соціально-економічного розвитку міст та регіонів області (довідка № 783/ 08-9 від 24.09.2008 р.);
 положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час формування робочих програм, методичних розробок, проведен-ня лекцій, практичних та семінарських занять із дисциплін «Національна еко-номіка», «Товарні ринки», «Соціалізація економіки України» (довідка № 160-86 від 22.09.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні та практичні результати, пропозиції та висновки одержані безпосередньо автором і знайшли відобра-ження в опублікованих працях. Особисто автором сформульовано та обґрунто-вано наукові положення щодо визначення сутності та природи соціалізаційного комплексу національного господарства, методичних підходів оцінювання міри його здійснення в соціалізаційні процеси, оптимізації процесу інформаційного забезпечення регулювання розвитку комплексу соціалізації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися та дістали схвалення на: ІV міжнародній науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 20 – 30 червня 2005 р.),
ІІ міжнародній науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 19 – 30 ве-ресня 2005 р.), щорічній науково-практичній конференції Одеського регіональ-ного інституту державного управління НАДУ при Президентові України
(м. Одеса, 18 жовтня 2005 р.), міжнародної науково-практичної конференції
(м. Дніпропетровськ, 26 – 27 жовтня 2005 р.), VIII науково-практичній конфе-ренції студентів, аспірантів і молодих вчених Севастопольського національного технічного університету (м. Севастополь, 26 – 29 жовтня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції (м. Жовті Води, 21 – 22 лютого 2008 р.).
Крім того, результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропетровського на-ціонального університету, де отримали позитивну оцінку та були рекомендовані для використання в навчальному процесі із профільних дисциплін і прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць (дві ро-боти у співавторстві) загальним обсягом 5,8 др. арк. (особисто автором 5,2 др. арк.), з них у колективній монографії 3,1 др. арк. та 3 – у наукових періодичних фахових виданнях особисто загальним обсягом 1,9 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох роз-ділів, висновків, списку використаних джерел (269 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 275 сторінки друкованого тексту, у тому чи-слі 25 таблиць, 24 рисунки (схеми, діаграми, графіки), перелік посилань займає 23 сторінки та 8 додатків на 47 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати свідчать про здійснення теоре-тичних формулювань та узагальнень, а також практичне вирішення актуального питання перехідної економіки щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління сферами соціалізаційного комплексу. Основні висновки концептуального, теоретичного, методичного та науково-практичного характеру й результати, одержані на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора та винесені на захист, є такі:
1. Розвиток суспільства є таким процесом змін економічних відносин у процесі формування, нарощування й переструктурування економічної бази, за якого все більша кількість людей рівною мірою набуває можливість користува-тися благом економічної незалежності й досягає на його підставі такого рівня здібностей, який гарантує добробут і забезпеченість. В умовах посилення вза-ємозалежності економік різних країн усі проблеми соціальної динаміки перемі-стилися в площину стратегії забезпечення такого розвитку, який би повною мі-рою дозволяв зосередитися на питаннях добробуту людини. За такого підходу розвиток вбачається тотожним активізації людського чинника. Тільки такий пі-дхід не позбавляє історію суспільного розвитку внутрішньої єдності, більш того, визнає її не застиглою, а динамічною категорією. Сполучною ланкою розвитку економічної системи з обов’язковим її ускладненням є націленість виробництва не на відтворення людських взаємозв’язків як основної умови виживання, а на розширене відтворення здібностей людини, її всебічний розвиток.
2. Головним у дослідженні проблеми добробуту є виокремлення тієї гілки розвитку, яка пов’язана з еволюцією світової спільноти щодо соціальності. Можливостей для зменшення соціального розшарування як шляхом примусово-го усунення надзвичайної нерівності, так і шляхом створення умов для саморе-алізації особистісного потенціалу порівняно більше в соціалізованій економіці. Соціалізацію економіки слід тлумачити як процес раціоналізації державного регулювання соціальної динаміки суспільства на основі пошуку механізму оп-тимального поєднання індивідуалістських та колективістських основ господа-рювання й створення відповідної йому системи інститутів та інституцій забез-печення соціальності в розвитку. Реалізація задекларованої концепції соціалізації економіки пов’язується з моделлю соціально орієнтованої ринкової економіки. Соціальною базою такої економіки є великий прошарок економічно активних і матеріально забезпечених людей, які не сприймають утриманські настрої, усвідомлюють особисту відповідальність за свою долю, вони здатні бути рушієм економіки за своїм ставленням до праці, за кваліфікацією, спроможністю адаптуватися до процесів розвитку економіки й нагромаджувати й капіталізувати трудові доходи.
3. Соціалізація, як багаторазовий і структурно складний процес, потребує проведення комплексу соціальних заходів різних за тривалістю й просторовим охопленням. Оскільки ж суспільство зацікавлене в збереженні своєї цілісності й соціальному прогресі, то воно створює необхідну матеріально-технічну базу. Як правило, під нею розуміють усуспільнення речових елементів продуктивних сил або засобів виробництва, що досягли такого рівня розвитку, який є необхідним і достатнім для реалізації індивідом певних соціальних ролей і набуття бажаних соціальних статусів. Соціалізаційним комплексом слід вважати сукупність об’єктів виробничої та соціальної інфраструктур, корисна діяльність яких полягає не у виробництві матеріальних благ та послуг, а в наданні окремим чле-нам суспільства чи суспільству в цілому послуг, пов’язаних із засвоєнням знань, соціальних і культурних цінностей, оволодінням певними навичками практичної діяльності, інтернаціоналізацією певних норм, позицій і ролей, виробленням кожним індивідом власної системи ціннісних орієнтирів і настанов, розвитком знань, здоров’я, культури, рівня і безпеки життя, соціального статусу тощо. Кожний суспільно-економічний устрій створює відповідну його політиці соціалізації матеріально-технічну базу, яка характеризується складовими елементами, їх взаємодією та станом.
4. Інфраструктуру соціалізації доречно описувати сукупністю специфічних сфер суспільного буття, які створюють і забезпечують умови для просторової й часової соціалізації економіки в контексті соціального призначення держави. Вона поділяється на виробничу й соціальну. Перша активно формує, тобто створює матеріально-речові об’єкти національного господарства й забезпечує вторинну соціалізацію соціалізованої людини. Друга – виконує конгломерат функцій щодо первинної соціалізації людини і тієї її складової, що пов’язана з підтриманням соціального статусу громадян на різних етапах їх життєвого циклу. Тоді сфери соціалізації логічно мають відображати зміст поєднання галузей і видів діяльності, які спрямовують свої зусилля на життєзабезпечення членів сус-пільства. За логікою складові елементи тої чи іншої сфери соціалізаційного ком-плексу постають галузями й видами діяльності, які виконують конкретні завдан-ня щодо забезпечення життя в країні на рівні діючих соціальних стандартів.
5. Станом матеріально-технічної бази інституцій та їх потенціалом щодо охоплення індивідів і включення їх у процеси соціальної адаптації та інтеріозації визначається суспільний супровід людини в становленні її як особистості з метою реалізації певних соціальних ролей і набуття бажаних соціальних статусів у різні часові проміжки життєвого циклу. Можливість державних інституцій забезпечувати добробут змінювалася й продовжує змінюватися в контексті сус-пільної динаміки й у руслі забезпечення позитивного суспільного розвитку.
6. «Виховування» людини – це надзвичайно складна, індивідуальна й навіть приватна справа. У сім’ї, як правило, здійснюється виховання дитини, тобто цілеспрямований вплив на неї з метою прищеплення їй певних навичок, понять тощо. Проте виховання особистості в сім’ї не тотожне соціалізації. Соціалізація є більш широким процесом, який доповнює виховання практикою соціальної діяльності, участю індивіда в неформальних групах тощо. У період 1985 – 1991 рр. у здійсненні дошкільної соціалізації домінувала держава, а в 1992 – 2003 рр. – сім’я. У 2004 р. участь цих складових соціалізаційного комплексу в процесах первинної соціалізації зрівнялася й засвідчує, що майже половина дітей дошкільного віку залишилися поза межами суспільного впливу.
7. Ліквідацію прогалин первинної соціалізації та здійснення маргінального її етапу, коли вже відбулося розшарування дітей за різними характеристиками, забезпечує інститут загальної та професійної середньої освіти. Проте в період, коли знання стали одним із головних ресурсів розвитку, держава втрачає свої позиції в наданні освітянських послуг. Впродовж останніх двадцяти років потенціал загальноосвітньої підготовки звузив поле своєї діяльності проти 1985/86 рр. на 22,5 %. У шкільній освіті України має місце дискримінація більш здібних учнів. Постійна незатребуваність їх здатностей до подальшого засвоєння знань в умовах посиленої праці з тими, хто відстає, знижує зацікавленість у навчанні і закономірно призводить до втрати людського капіталу.
8. Пропозиція державних інститутів щодо отримання робочого фаху од-ночасно з набуттям середньої загальноосвітньої підготовки в державних закладах професійно-технічної освіти не відповідає запитам. Пропозиція професійної освіти постійно звужує поле охоплення бажаючих. Професійно-технічна освіта до останнього часу формує вузькопрофільований робітничий потенціал нездатний без перепідготовки виконувати інші, а підготовка робітників на ви-робництві взагалі спрямована на формування працівника тотожного в більшості випадках тому, хто його готує. Освітні аномалії призводять до соціального ви-ключення певних груп населення, внаслідок якого деякі індивіди й групи поз-бавлені доступу до соціальних позицій, які можуть самостійно розпоряджатися собою в межах домінуючих інститутів і цінностей.
9. Масовість здобуття вищої освіти забезпечується поки що за рахунок платної форми навчання. За рахунок коштів організацій, фізичних та юридичних осіб у ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації навчалося у 2006 р. 63,6 %. Кількість сту-дентів у закладах І – ІІ рівнів акредитації зменшилася впродовж 1990 – 2006 рр. на 38,2 % і становила на початок 2006/2007 навчального року 468,0 тис. осіб, тоді як у закладах ІІІ – ІV рівнів зросла більш ніж у 2,6 раза і нараховувала близько 2 318,6 тис. осіб. Усупереч світовій практиці до збільшення вищих навчальних закладів Україна торує шлях їх подрібнення.
10. За станом на початок 2006 р. близько 18,4 % населення у віці 15 – 70 років мало повну вищу освіту, 19,2 % – професійно-технічну, 41,8 % – повну загальну. Проте самі знання того чи іншого рівня не детермінують однозначно громадян за можливостями самозабезпечення. Більш вагомою причиною стра-тифікації є розподіл функцій у суспільстві і, власне, зайняття особами з різними рівнями освіти того чи іншого робочого місця відповідально до набутих знань. Навіть маючи істотний запас знань на відповідний період формування людського капіталу, людина може не втримати їх на рівні, який відповідає її мотивам або не реалізувати їх із метою досягнення бажаного рівня добробуту. Як у первинному, так і вторинному секторах української економіки до останнього часу зайнято вдвічі більше працюючих, ніж у країнах, які досягли високого рівня задоволення потреб населення в продукції цих секторів економіки. Третинний сектор нарощував контингент працюючих виключно через розширення фінансової діяльності та державного управління: фінансовою діяльністю в Україні в 2006 р. займалося на 64,4 % більше осіб аніж у 1995 р., а до державного управління бу-ло залучено на 11,3 % осіб більше. Такі види діяльності, як освіта, охорона здо-ров'я, фізична культура та соціальний захист населення зберегли власний конти-нгент майже незмінним.
11. У розрізі регіонів має місце несиметрична рецесія арени праці соціа-лізаційного комплексу. У таких регіонах, як АРК, Вінницька, Житомирська, За-карпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Рів-ненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чер-каська, Чернівецька, Чернігівська області рецесія потужностей соціалізаційного комплексу була такою, що перевищила її середній рівень по країні. Ситуація, яка склалася у країні на сьогодні важко пов’язати з дією суворого механізму за-безпечення вертикальної й горизонтальної циркуляції. Навпаки, діючі соціальні фільтри дефектні й створюють тільки труднощі у віднайденні соціального стану відповідного рівню набутих знань. Грубі порушення структури арени праці зда-тні спровокувати вибухові процеси й навіть втрату керованості механізмом фо-рмування та використання засобів соціалізаційного комплексу та людського потенціалу.
12. Корпоратизація та приватизація підприємств не викликала очікуваних змін у соціалізаційній сфері. До формування приватного підприємництва вкорі-неною була думка, що капіталом, який держава недоплачувала за радянських часів, працівники могли розпорядитися більш ефективно. Недооплата новими приватними власниками вартості робочої сили за відсутності ефективної системи соціального захисту й соціальної відповідальності зробило беззахисними найманих працівників перед їх бажаннями розподіляти дохід на власну користь. Взагалі щодо недоліків у можливостях наявного соціалізаційного комплексу що-до трансформації людського потенціалу в капітал, то є підстави кваліфікувати їх як результат не до кінця обґрунтованих управлінських рішень і дій.
13. Управління динамікою соціальності має бути невід’ємною компонен-тою протидії суспільному розшаруванню. Тільки в такому випадку система управління зможе відійти від дій за способом «спроб і помилок» і перейти до серйозних соціально-економічних обґрунтувань, які враховують вихідний стан об’єктів і суб’єктів соціалізації в розрізі територій та їх часову динаміку. Усі негаразди побудови конструктивної системи управління соціалізаційним ком-плексом приховуються в його інформаційному забезпеченні. Соціалізація еко-номіки країни здійснюється в тривимірній системі координат, а саме: сфера пер-винної соціалізації, сфера вторинної соціалізації і час.
14. Управління комплексом соціалізації національного господарства пе-редбачає реалізацію двох завдань, а саме: встановлення узгодженості між роз-витком первинної і вторинної його сфер та виконання функцій, що випливають із забезпечення його загального руху по траєкторії позитивного сходження. Си-туацію в соціалізаційному комплексі можна розглядати в статиці (стан компле-ксів сфер первинної та вторинної соціалізації) або в динаміці (зміна станів комплексів сфер соціалізації). За станом окремих соціалізаційних підкомплексів і соціалізаційного комплексу в цілому на одну й ту ж дату, а також за певний часовий проміжок виокремлюється подвійний результат. По-перше, він засвідчує результат попередніх управлінських впливів, а по-друге, виступає інформаційним фундаментом нового управлінського циклу.
15. Соціалізаційна діяльність, побудована на принципах виділення та орга-нізації управління поєднанням «комплекс сфери первинної соціалізації – ком-плекс сфери вторинної соціалізації», має відбуватися на підставі спеціально роз-робленого інструментарію, який дозволяє відслідковувати не всі фактичні стани, а визначити міру їх наближення до еталонних, нормативних чи бажаних. Оскіль-ки зміст управлінської діяльності не обмежується лише фіксацією станів того чи іншого комплексу соціалізації у певний час, необхідно не стільки оцінювати миттєві стани соціалізаційного комплексу, скільки продукувати управлінські рі-шення, здатні на ефективні впливи. Ці впливи мають бути не тільки сприйняті об’єктами управління, а й викликати в них змодельовані в рішеннях зміни.
16. Поліпшення управлінської діяльності полягає не тільки в обґрунтуванні звуження інформаційного поля статистичної звітності й отриманні на його основі локальних індикаторів, а й у розробці для системи координат формування стану й змін соціалізаційного комплексу національної економіки шкали пошуку істини. Вихідне значення кожного з локальних індикаторів, як комплексного, так і інтегрального, змінюється в діапазоні від 0 до 1. Знаходження індикаторів у діапазоні від 0 до 0,25 кваліфікується як депресивний розвиток підкомплексу тої чи іншої сфери соціалізації, у діапазоні від 0,26 до 0,5 – як помірний розвиток, в інтервалі від 0,51 до 0,75 – як розвиток середнього рівня, і в діапазоні від 0,76 до 1 – як високий. Сфери первинної і вторинної соціалізації за значеннями комплексних індикаторів перебувають у зоні середнього розвитку. Але сфера вторинної соціалізації відстає в розвитку й формує тим самим напругу в суспільстві, через проблему зайнятості й логічно поділ суспільства на тих, хто може забезпечити добробут власної родини, і тих, хто не може вирішувати питання самостійно. Вочевидь, в суспільстві існує протиріччя, суть якого полягає в суттєвій різниці між потребами населення в самореалізації своїх життєвих потенцій і обмеженими можливостями їх реалізації в межах існуючого соціаль-ного простору. Усі дії стосовно започаткування ефективної системи управління розвитком соціалізаційного комплексу пройшли апробацію в 2007-2008 рр. у ряді управлінь Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час збалансування деяких розділів програми соціально-економічного розвитку на пе-ріод до 2010 р.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тимошенко, Л. М. Національне господарство в контексті реалій і пе-рспектив щодо забезпечення соціального орієнтованого розвитку українського суспільства / Л. М. Тимошенко // Економіка : проблеми теорії та практики. зб. на-ук. пр. Вип. 221. В 3 т. Т. II. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. – С. 571 – 583.
2. Новий тлумачний словник української мови : У 3 т. : Т. З. / уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2001. – С. 148.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з Додатку і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь; Перун, 2005. – С. 1235.
4. Большой энциклопедический словарь. В 2 т. : Т. 2. / гл. ред. А. М. Про-хоров. – М. : Сов. энцикл., 1991. –– С. 237.
5. Гегель, Г. Ф. Философия Духа : В 14 т. : Т. 3. / Г. Ф. Гегель. – М. – Л. : Соцэкгиз, – 1956. – С. 30.
6. Маркс, К. Критика Готской программы / К. Маркс, Ф. Энгельс Соч. – 2-е изд. – Т. 19. – С. 15.
7. Ленин, В. И. К вопросу о диалектике / В. И. Ленин // Полн. собр. соч. – Т. 29. – С. 316 – 322.
8. Макконнел, К. Р. Экономикс : принципы, проблемы и политика
/ К. Р. Макконнел, С. Л. Брю. – М. : Республика , 1992. – С. 37.
9. Дорогунцов, С. І. Політична економія : науковий курс / С. І. Доро-гунцов, О. П. Гош. – К. : Оріяни, 2004. – С. 79.
10. Булгаков, С. Н. От марксизма к идеализму. Статьи и рецензии. 1895 – 1903 / С. Н. Булгаков ; сост., вступ. статья и коммент. В. В. Сакова. – М. : Астрель, 2006. – С. 653, 654.
11. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 6. – С. 446.
12. Вебер, М. Соціологія. Загальнотеоретичні аналізи. Політика / пер. з нім. / М. Вебер. – К. : Основи, 1998. – С. 214, 215.
13. Гришкін, О. В. Соціалізація економіки України : теорія, методологія, пе-рспективи : монографія. / О. В. Гришкін. – Дніпропетровськ : Пороги, 2005. – 498 с.
14. Дєєва, Н. М. Потенціал соціалізації і його регулювання в економіці : теорія, методологія, перспективи : монографія / Н. М. Дєєва. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2006. – С. 52, 53.
15. Стиглиц, Дж. Многообразные инструменты, при движении к поства-шингтонскому консенсусу / Дж. Стиглиц // Вопр. экономики. – 1998. – № 8. – С. 31.
16. Maheu, R. Für eine neue Weltwirtschaft / R. Maheu // UNESCO-Kurier, – 15. Ig., 1974, H 11 / Deutschsprachige Ausgabe. – Bern, S. 22, 23.
17. Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового Завета: кано-нические. В 2-х т. – Т. 2. – Л. : Библейские комиссии «Духовное просвещение», 1991. – С. 79.
18. Дерлугьян, Г. Сучасна національна держава і капіталістична глобалі-зація / Г. Дерлугьян // Економіка знань : виклики глобалізації та Україна / під заг. ред. А. П. Гальчинського, С. В. Льовочкіна, В. П. Семиноженка. – К. : ХФ НІСД, 2004. – С. 245.
19. Дєєва, Н. М. Еволюція змісту соціальної функції держави / Н. М. Дєєва // Динаміка наукових досліджень, 2005 : матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. Т.67. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. – С. 7 – 8.
20. Паскаль, Б. Мысли / Б. Паскаль ; пер. с фр. Ю. Гинбург. – М. : изд-во АТС ; Х : Фолио, 2003. – С. 67.
21. Зомбарт, В. Современный капитализм / В. Зомбарт. – Т. III., п/т 1. – М. – Л. :, 1929 – С. 144.
22. Сlark, I. M. Demobilization of Wartime Economic Control / I. M. Сlark. – N.Y., 1944. – Р. 187.
23. Schutz, A. The phenomenology of social World / A. Schut. – Evanston, 1932. – P. 58.
24. Poдбертус-Ягецов, К. К познанию положения нашего народного хо-зяйства / К. Poдбертус-Ягецов // Теория ценности. – Л., 1924. – С. 113.
25. Roepke, W. Istorie cleutsche Wirtschaftspolitik richtig? Analyse und Kri-tik-Stuttgart / W. Roepke. – Köln, 1950. – S. 20.
26. Шумпетер, Й. Теория экономического развития : пер. с нем. / Й. Шумпетер. М. : Прогресс, 1982. – С. 156.
27. Бем-Баверк, Е. Основы теории ценности хозяйственных благ / Е. Бем-Баверк. – М., 1929. – С. 67.
28. Туган-Барановський, М. И. Русская революция, социализм, коопера-ция / М. И. Туган-Барановський // Вестн. кооперации. – 1917. – № 2 – 3. – С. 8.
29. Ойкен, В. Основные принципы экономической политики / В. Ойкен. – М. : Прогресс, 1995. – С. 98.
30. Эрхард, Л. Благосостояние для всех / Л. Эрхард. – М. : Начала-Пресс, 1991. – С. 67.
31. Гэлбрейт, Д. Экономические теории и цели общества / Д. Гэлбрейт. – М., 1976. – С. 112.
32. Мизес, П. Социализм / П. Мизес. – М., 1994. – С. 86.
33. Бьюкенен, Д. Политическая экономия государства благосостояния / Д. Бьюкенен // МЭ и МО. – 1996. – № 5. – С. 46 – 52.
34. Арнольдов, А.И. Духовный мир развитого социалистического обще-ства / А. И. Арнольдов; редкол. Г. А. Смирнов (голов. ред.) [та ін.]. – М. : Наука, 1977. – С. 178.
35. Гэлбрейт, Д. К., Капитализм, социализм, сосуществование / Д. К. Гэлбрейт, С. М. Меншиков. – М., 1988. – С. 180.
36. Бродель, Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV – XVIII вв. : в 2 т. / Ф. Бродель. – М., 1986. – Т. 2 Игры обмена. – С. 7.
37. Фридрих Август фон Хайек. Пагубная самонадеянность. Ошибки со-циализма : пер. с англ. / Фридрих Август фон Хайек. – М. : Новости при участии Catallaxy, 1992, – С. 203.
38. Заславская, Т. И. Социализм, Перестройка и общественное мнение / Т. И. Заславская // Соц. исследования. – 1991. – № 8. – С. 6.
39. Европейская социал-демократия накануне ХХI столетия / отв. ред.
Б. С. Орлов. – М. : Памятники исторической мысли, 1998. – С. 177.
40. Loucks, W. N. Comparative Economic Systems / W. N. Loucks, W. G. Whitney. – N. Y., 1969. – P. 177.
41. Туган-Барановский, М. И. Социализм как положительное учение / М. И. Туган-Барановский // К лучшему будущему. – М., 1996. – С. 257 – 437.
42. Бердяев, Н. А. Дух и реальность / Н.А. Бердяев ; Вступ. ст. и сост. В. Н. Калюжного. – М. : Изд-во АСТ; Харьков : Фолио, 2003. – С. 601.
43. Келсо, Л. Капіталістичний маніфест / Л. Келсо, М. Адлерё. – К. : Орі-яни, 2004. – С. 19.
44. Маркс, К. К критике политической экономии // К. Маркс, Ф. Энгельс Соч. – Т. 13. – С. 7.
45. Сорокин, П. А. Социальная и культурная динамика : пер. с англ. / П. А. Со-рокин. – М. : Астрель, 2006. – С. 678.
46. Бердяев, Н. А. Pro et contra. Антология / Н. А. Бердяев: – СПб., 1994, В 2 кн. – Кн. 1. – С. 477.
47. Ивин, А. А. Социальная философия : учеб. пособие / А. А. Ивин. – М. : Гардарики, 2003. – С. 46 – 47; 52 – 80.
48. Гриценко, А. А. Феномен перехідної економіки / А. А. Гриценко // Перехідна економіка : підручник / В. М. Гєєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібанова та ін. ; за ред. В. М. Гейця. – К. : Вища шк., 2003. – С. 15.
49. Стеблянко, І. О. Реалії і проблеми соціальної зорієнтованості еконо-міки / І. О. Стеблянко // Науковий потенціал світу – «2005» : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. 19 – 30 верес. 2005 р. / Економічні науки : Т. 7. – Дніпропет-ровськ : Наука і освіта. – 2005. – С. 90 – 91.
50. Пригожин, А. И. Перестройка : переходные процессы и механизмы / А. И. Пригожин. – М. : Наука, 1990. – C. 43.
51. Флексер, К. Ф. Просвещенное общество. Экономика с человеческим лицом / К. Ф. Флексер. – М. : Междунар. отношения, 1994. – С. 92.
52. Шумпетер, Й. Капитализм. Социализм. Демократия : пер. с англ. / Й. Шумпетер. – М. : Экономика, 1995. – С. 482.
53. Бузгалин, А. В. Переходная экономика : курс лекций по политической экономии / А. В. Бузгалин. – М. : Таурус, Просперус, 1994. – С. 8.
54. Винслав, Ю. Б. Социальная переориентация экономических преобра-зований : макро- и мезоуровневый аспекты / Ю. В. Винслав // Рос. эконом. журн. – 2002. – № 10 – С. 4.
55. Грищенко, А. А. Соціально-ринковий вибір в Україні : модель та ре-альність / А. А. Гриценко, С. І. Кирєєв // Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) ; Інс-т економ. прогнозування; за ред. В. М. Гейця. – К. : Логос, 1999. – С. 30, 31.
56. Гришкін, В. О. Соціалізація економіки як реальність сучасного зага-льноцивілізаційного розвитку / В. О. Гришкін // Актуал. пробл. економіки : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : Навч. кн., 2001. – т. 10. – С. 31.
57. Зайцев, Ю. К. Соціалізація економіки України та системна трансфо-рмація суспільства : методологія і практика : монографія / Ю. К. Зайцев. – К. : КНЕУ, 2002. – С. 4.
58. Дєєва, Н. М. Організаційно-фінансовий механізм забезпечення дер-жавних соціальних гарантій в регіоні : дис. на здобуття … канд. екон. наук. / Дєєва Надія Миколаївна. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2002. – С. 115.
59. Головніна, О. Г. Основи соціальної економіки : підручник / О. Г. Го-ловніна. – К. : Арістей, 2006. – С. 8.
60. Ожегов, С. И. Словарь русского языка : 70 000 слов / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1990. – С. 751.
61. Словарь иностранных слов / сост. И. А. Акчурина, Р. С. Карпинской; науч. ред. А. Г. Спиркина. – 7-е изд., перераб. – М. : Рус. яз., 1980. – С. 476.
62. Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е изд. Т.13. – С. 7.
63. Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е изд. Т.19. – С. 25.
64. Бобров, В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва : Підруч-ник / В. Я. Бобров. – К. : Вища шк., 2003. – С. 17.
65. Заславская, Т. И. Проблема демократической переориентации экономики современной России / Т. И. Заславская // Об-во и Экономика. – 1997. – № – 2. – С. 52.
66. Tanzi, V. Public spending in the 20 Century : a global perspective / V. Tanzi, L. Schuknecht. – Cambridge University Press, 2000. – P. 6 – 7.
67. Рогов, С. М. Традиционные и современные функции государства / С. М. Рогов // ЭКО. – 2005. – № 8. – C. 27.
68. Серегина, С. Ф. Государство и экономика : анализ взаимодействия в свете теории самоорганизации / С. Ф. Серегина. – М. : Прогресс, 2001. – C. 138.
69. Раймент, П. Трудный путь к рыночной экономике : реальности и ил-люзии / П. Раймент // МЭ и МО. – 1996. – № 5. – C. 64 – 67.
70. Стеблянко, І. О. Соціальна держава як сучасний суспільний інститут забезпечення соціальності у розвитку / І. О. Стеблянко, В. О. Гришкін // Інвес-тиції та інвестування в соціалізації економіки України : теорія, методологія, пе-рспективи : монографія / за ред. Л. М. Тимошенко. – Дніпропетровськ : Пороги, 2005. – С. 37 – 47.
71. Mueller-Armack, A. Wirtschaftslenkung und Marktwirtschaft / А. Mueller-Armack. – München : Kastell, 1990. – S. 120 – 121.
72. Grundsatzprogramm der Christlich-Demokratischen Union Deutсhlands. Bescheussen von 26. Bundesparteitag. Zuduwigschafen 23 – 25 Oktober 1978. – Bonn, Köln. – 1978. – S. 41, 42.
73. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения 2-е изд., т. 46, ч. ІІ, С. 226.
74. Маркс, К. Капитал. Критика политической экономии : в 2 т. / К. Маркс. – М. : Госуд. изд-во полит. литер., 1950 – Кн. 2 : Процесс обращения капитала : пер. И. И Степанова- Скворцова. – С. 77.
75. Маркс, К. Капитал. Критика политической экономии : в 2 т. / К. Маркс. – М. : Госуд. изд-во полит. литерат., 1953 – Кн. 1 : Процесс производства капитала : пер. И. И Степанова- Скворцова. – С. 271, 488.
76. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд., т. 19. – С. 113.
77. Маркс, К. Экономические рукописи 1857 – 1861г.г / Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. Т. 16, ч. 1 – С. 40.
78. Гурьев, В.И. Классификация отраслей народного хозяйства СССР / В. И. Гурьев. – М. : Статистика, 1971. – С. 20 – 30.
79. Комаров, В. Е. Эффективность и интенсификация непроизводственной сферы : монография / В. Е. Комаров, В. Д. Улановская. – М. : Экономика, 1987. – С. 8 – 9.
80. Экономика, организация и планирование непроизводственной сферы : учеб. пособие / под ред. Е. Н. Жильцова. – М. : Изд-во Моск. у-та, 1987. – С. 15 – 23.
81. Топчієв, О. Теоретичні основи регіональної економіки : навч. посіб. / О. Топчієв. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – С. 21.
82. Регіональне управління : навч. посіб. / Л. М. Зайцева, С. М. Серьогін, [та ін.]; за наук. та заг. ред. Л. М. Зайцевої. – Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2000. – С. 28.
83. Економічна енциклопедія : У 3 т. Т. 3. / С. В. Мочерний (відп. ред), [та ін.]. – К. : Академія, 2002. – С. 543 – 546.
84. Куценко, В. И. Сфера услуг : новые подходы / В. И. Куценко. – К. : Политиздат Украины, 1989. – С. 14.
85. Бородкин, Ф. М. Социальная политика : власть и перестройка / Ф. М. Бо-родкин // Постижение : Социология. Социальная политика. Экономическая ре-форма / ред.-сост. Ф. М. Бородкин, Л. Я. Косалс, Р. В. Рывкина. – М. : Прогресс, 1989. – С. 245.
86. Социальная сфера жизни общества и политика : учеб.-метод. пособие / наук. ред. Е. Е. Решетниковой. – М. : РАГС, 1998. – С. 5 – 6.
87. Елисеев, Е. А. Система управления социальной сферой города (Во-просы теории и практики) / Е. А. Елисеев. – Челябинск : Экодом , 1997. – С. 94.
88. Підвищення ефективності управління підприємствами соціальної ін-фраструктури регіону / В. М. Гончаров, Н. О. Рязанцева, І. Г. Іщук, О. І. Кірнос. – К. : Техніка, 2000. – С. 4.
89. Соціологія : підручник для студ. вищих навч. закладів / за ред. В. Г. Го-родяненка. – К. : Академія, 2003. – С. 555.
90. Удотова, Л. Ф. Соціальна статистика : підручник / Л. Ф. Удотова. – К. : КНЕУ, 2002. – 376 с.
91. Ольсевич, Ю. О специфике экономических институтов социальной сферы / Ю. Ольсевич, В. Лазарчук // Вопр. экономики. – 2003. – № 1. – С. 50, 51.
92. Региональная экономика / А. П. Градов, Б. И. Кузин, М. Д. Мечников, А. С. Соколицын. – СПб. : Питер, 2003. – С. 39.
93. Борисов, А. Б. Большой экономический словарь / А. Б. Борисов. 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Книж. мир, 2006. – С. 675.
94. Райсберг, Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райсберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2001. – С. 371.
95. Коваль, Я. В. Регіональна економіка : навч. посіб. / Я. В. Коваль, І. Я. Ан-тоненко. – К. : Професіонал, 2005. – С. 146.
96. Тощенко, Ж. Т. Социальная инфраструктура : сущность и пути раз-вития / Ж. Т. Тощенко. – М. : Мысль, 1980. – С. 206.
97. Трудовые ресурсы производственных систем / М. И. Долишний, С. Н. Злупко, С. М. Писаренко [и др.]; отв. ред. М. И. Долишний : АН УССР. Львов отд. ин-та экономики. – К. : Наук. думка, 1990. – 464 с.
98. Социально-экономическая география Украины / пер. с укр. под. общ. ред. О. Шаблия. – Л. : Світ, 1995. – С. 407.
99. Заблоцкий, Б. Ф. Економіка України : навч.посіб / Б. Ф. Заблоцкий, М. Ф. Кокошко, Т. С. Смовженко. – Л. : Львів. банк. коледж НБУ, 1997. – С. 465.
100. Федулов, С. П. Социальная инфраструктура российских городов : со-стояние и перспективы развития : автореф. дис. канд. социол.наук / Федулов С. П. – М., 2000. – 152 с.
101. Пушкар, М. С. Потенціал соціальної сфери / М. С. Пушкар // Розмі-щення продуктивних сил України : підручник / за ред. Є. П. Кочана. – К. : Юрид. кн., 2004. – С. 137.
102. Швайка, Л. А. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л. А. Швайка. – К. : Знання, 2006. – С. 261.
103. Чернюк, Л. Г. Розміщення продуктивних сил України : навч. посіб. / Л. Г. Чернюк, Д. В. Клиновий. – К. : ЦУЛ, 2002. – С. 292, 293.
104. Социальная политика : учебник / под общ. ред. П. Волгина. – М. : Эк-замен, 2003. – С. 633.
105. Бродель, Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV – XVIII ст. – К., 1998. – Т. 3. – С. 8 – 9, 485.
106. Гальчинський, А. Глобальні трансформації : концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти : наук. вид. / А. Гальчинський. – К. Либідь, 2006. – 312 с.
107. Турен, А. Социология без общества / А. Турен // Социс. – 2004. – № 7. – С. 7.
108. Современные проблемы материалистической диалектики / под ред. Ю. В. Гусарова. – М. : Экономика, 1971. – С. 163.
109. Стеблянко, І. О. Концептуальні засади визначення комплексу соціа-лізації національного господарства / І. О. Стеблянко // Економіка : проблеми теорії та практики : збірн. наук. пр. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. – Вип. 228. – т. III. – С. 636 – 648.
110. Верлен, Т. Теория праздного класса : пер. с англ. / Т. Верлен. – М. : Прогресс, 1984. – С. 200, 201 – 204, 215.
111. Паскаль, Б. Мысли. Малые сочинения. Письма : пер. с фр. / Б. Паскаль. – М. : Пушкинская библиотека; АСТ, 2003. – С. 98.
112. Народне господарство України у 1993 році : стат. щорічник / Міністерство статистики України ; відп. за вип. В. В. Самченко. – К. : Техніка, 1994. – С. 270.
113. Статистичний щорічник України за 1995 рік / Міністерство статистики України ; відп. за випуск В. В. Самченко. – К. : Техніка, 1996. – С. 65.
114. Статистичний щорічник України за 2000 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Техніка. 2001. – С. 436.
115. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Техніка, 2002. – С. 456.
116. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2003. – 663 с.
117. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2004. – С. 466.
118. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2005. – С. 467.
119. Статистичний щорічник України за 2005 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2006. – 576 с.
120. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Держ. коміт. статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2007. – 551 с.
121. Парсонс, Т. Общетеоретические проблемы социологии / Т. Парсонс // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. – М. : Наука, 1965. –С. 59.
122. Народне господарство Української РСР у 1989 році : стат. щорічник / Держкомстат УРСР ; відп. за вип. В. В. Самченко. – К. : Техніка, 1990. – С. 183.
123. Древнегреческая философия : от Платона до Аристотеля / пер. с лат. и древнегреч.; сост. В. Шпода. – М. : Изд-во АСТ ; Х. : Фолио, 2003. – С. 250.
124. Гегель, Г. Сочинения. / Г. Гегель. В ХХ т. Т. VII. – М. – Л., 1929 – 1958. – С. 204.
125. Гюго, В. Собрание сочинений. / В. Гюго. В ХІІ т. Т. VI. – М., 1053 – 1956. – С. 176.
126. Песталоцци, Йоганн Генрих. Избранные педагогические произведения / Йоганн Генрих Песталоцци. В 22 т. Т. III. – М., 1909. – С. 1213.
127. Восстановление народного хозяйства СССР. Создание экономики ра-звитого социализма. 1946 – начало 1960-х годов // История соц. экономики ССР В 7 т.; отв. ред. И. А. Гладков. Т. VI. – М : Наука , 1980. – С. 291.
128. Трудовые ресурсы. Социально-экономический анализ; отв. ред. И. А. Грязнов. – М. : Экономика, 1976. – С. 103.
129. Экономика СССР на этапе развития Социализма (1960 – 1970-е годы) // История соц. экономики СССР в семи томах ; отв. ред. И. А. Гладков. Т. VII. – М. : Изд-во Наука , 1980. – С. 403.
130. Народное хозяйство СССР в 1988 г. Статистический ежегодник / Госкомстат СССР ; отв. за вып. Л. А. Уманский. – М. : Финансы и статистика, 1989. – С. 33.
131. Планирование социального развития коллектива производственного объединения (предприятия) : методические рекомендации / Д. А. Керимов [и др.]. – М. : Профиздат, 1987. – С. 114.
132. Экономика машиностроения СССР : учебник для вузов / И. М. Раз-умов, Н. Н. Застрожнова, В. П. Калинин [и др.] ; под ред. И. М. Разумова и И. Э. Берзина. – М. : Высш. шк., 1982. – С. 100.
133. Экономика сельского хозяйства на современном этапе / под ред. А. М. Емельянова, С. И. Половенко. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – С. 96.
134. Послання Президента України до Верховної Ради України про внут-рішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. – К. : Інформ.-видавн. центр Держкомстату України. 2001. – С. 173.
135. Статистичний щорічник України за 1996 рік / Держкомстат України ; відп. за вип. О. Г. Осауленко. – К. : Укр. енцикл., 1997. – С. 111.
136. Статистичний щорічник України за 1998 рік / Держкомстат України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Техніка, 1999. – С. 111.
137. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України ; відп. за вип. В. А. Головко. – К. : Техніка, 2000. – С. 112.
138. Праця в Україні у 1998 році : стат. зб. / Держкомстат України : № 13-2/139 від 28.07.1999 ; відп. за вип. Н. Григорович. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 1999. – 317 с.
139. Про поетапну передачу до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури, які належать суб’єктам підприємницької діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 лют. 1996 р. № 222 із змінами, внесеними згідно з постановою КМ від 02.12.1996 р. за № 1443 // Приватизація, інвестиції та фондовий ринок: правові засади та практика : у 4-х т. / за ред. С. О. Довгого та В. М. Литвина.. – К. : Укртелеком, 2001. – Т. I. : Передприватизаційна підготовка та корпоративне управління у відкритих акціонерних товариствах (на прикладі ВАТ «Укртелеком») / В. В. Васильєв, В. В. Горенко, В. О. Дерев’янченко та ін.; за ред. С. О. Довгого, Т. І. Лозової. – С. 464, 465.
140. Стеблянко, І. О. Соціалізаційний вимір соціально-ринкового ре-формування через зміни в комплексі соціалізації національного господарства / І. О. Стеблянко // Економіка : проблеми теорії та практики : зб. наук. пр.– Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. – Т. IV. Вип. 223. – С. 1054 – 1064.
141. Народне господарство України у 1992 році : стат. щорічник / Міністерство статистики України : відп. за вип. В. В. Самченко. – К. : Техніка, 1993. – С. 19.
142. Ишханов, А. В. Влияние соотношения валового национального дохода и валового внутреннего продукта на конкурентоспособность национальной эко-номики / А. В. Ишханов, А. П. Долгов // Финансы и кредит. – 2005. – № 35 (203). – С. 56.
143. Конституция Украины : принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 года. – Днепропетровск : Пороги, 1996. – С. 15.
144. Україна у цифрах у 1996 році : корот. стат. довід. / Міністерство ста-тистики України; відп. за вип. В. В. Самченко. – К. : Наук. думка, 1997. – С. 70.
145. Социология : наука об обществе : учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / под общ. ред. В. П. Андрущенко, Н. И. Горлача. – Харьков : Ру-бикон, 1996. – С. 467.
146. Тимошенко, Л. М. Соціальні реалії і можливості їх зміни відповідно до концепції соціальної держави / Л. М. Тимошенко, І. О. Стеблянко // Актуал. пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку : матеріали щорічної наук.-практ. конф. 18 жовт. 2005 р. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 70 – 72.
147. Han-Ilgiewicz, N. Wpoczukiwaniu drog resocializacji / N. Han-Ilgiewicz.– Warszawa, 1967. – S. 67.
148. Molinski, B. Romantyczna milosc lak factor resocializacji mlodziezy z prestepnego kragu / В. Molinski // Mlodziez epoki przemian. – Warszawa, 1965. – S. 363 – 388.
149. Knowledge for Development // World Development Report 1998/1999/ – Washington (DC) : Oxford, 1999. – P. 19.
150. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М. : Экономика, 1999. – С. 288.
151. Звіт про світовий розвиток : важке завдання розвитку : пер. з англ. – К. : Абрис, 1994. – С. 224, 225.
152. Виступ Міністра освіти і науки України С. Ніколаєнка на сесії Вер-ховної Ради України з питань стану сільської освіти 10 січня 2006 року. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/ average/topic/rozv/doclad.doc.
153. Логвиненко, В. Собственность и приватизация / В. Логвиненко, И. Лазня // Экономика Украины. – 1995. – Львов : – С. 34
154. Куцын, Н. А. Путь к процветанию Украины : Размышления неравно-душного к судьбе Родины гражданина / Н. А. Куцын. – Харьков : Простор, 1996. – С. 37.
155. Покропивний, С. Ф., Колот В. М. Підприємництво : стратегія, органі-зація, ефективність : навч. посіб. / С. Ф. Покропивний, В. М. Колот. – К. : КНЕУ,1998. – С. 43.
156. Руссо, Ж. Ж. Исповедь. Прогулки одинокого мечтателя. Рассуждение о науках и искусствах. Рассуждение о неравенстве : сб. пер. с фр. / Ж. Ж. Руссо. – М. : НР Пушкинская библ