Мінакова Світлана Михайлівна. Стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації

Краткое описание

Мінакова Світлана Михайлівна. Стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації.- Дисертація д-ра екон. наук: 08.00.03, Донбас. держ. машинобуд. акад. - Краматорськ, 2015.- 420 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
ІМ. АДМІРАЛА МАКАРОВА

На правах рукопису

МІНАКОВА СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

УДК 331.101:338.47

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
Іртищева Інна Олександрівна,
доктор економічних наук, професор

Миколаїв – 2015
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 17
1.1 Логістичні транспортні системи: сутність, функції та елементи 17
1.2. Роль логістичних транспортних систем в національній економіці
України 37
1.3. Стратегічні орієнтири формування логістичних транспортних систем в умовах глобалізації 52
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ 77
2.1. Принципи та методи дослідження логістики транспортних систем 77
2.2. Науково-методичні підходи до дослідження розвитку логістичних транспортних систем 94
2.3. Моніторинг розвитку логістичних транспортних систем в умовах глобалізації 126
Висновки до розділу 2 141
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ 145
3.1. Ретроспектива та сучасний стан транспортних систем України 145
3.2. Ефективність діяльності транспортних систем України 160
3.3 Експортно-імпортна діяльність логістичних транспортних систем 177
3.4. Місце логістичних транспортних систем України
в глобалізованому світі 184
Висновки до розділу 3 201
РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД
СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ
СИСТЕМ УКРАЇНИ 204
4.1. Обґрунтування концептуальних засад розвитку логістичних транспортних систем в умовах глобалізації 204
4.2. Формування системи транспортних кластерів як елементу
підвищення конкурентоспроможності національної економіки 231
4.3. Активізація транскордонного співробітництва як важливого
механізму розвитку логістичних транспортних систем 254
Висновки до розділу 4 286
РОЗДІЛ 5. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ОРІЄНТИРІВ
РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 291
5.1. Удосконалення організаційно-економічного механізму
формування логістичних транспортних систем 291
5.2. Удосконалення системи управління логістичною
транспортною системою 320
5.3. Формування та реалізація державної транспортної політики
в умовах глобалізації 339
Висновки до розділу 5 360
ВИСНОВКИ 364
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 370
ДОДАТКИ 405

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

PLI – Logistics Performance Index
SAP – SAP Customer Relationship Management
TEN – Європейська транспортна мережа
UNCTAD – Конференція ООН з торгівлі і розвитку
АПК – агропромисловий комплекс
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВПР – валовий регіональний продукт
грн – гривня
ЄІСП – Європейський інститут сусідства і партнерства
ЄС – Європейський союз
ІЛТСУ – інтегрована логістична транспортна система України
ІМО – Міжнародна морська організація
кг – кілограм
КМУ – Кабінет міністрів України
ЛТК – логістичні транспортні кластери
ЛТС – логістична транспортна система
ЛТТС – логістична транспортно-технологічна система
млн – мільйон
млрд – мільярд
МПП – міжнародний пункт пропуску
МТК – міжнародний транспортний коридор
НРР – навантажувально-розвантажувальні роботи
ПК – персональний компьютер
р. – рік
рр. – роки
РТЛС – регіональна транспортно-логістична система
СОТ – Світова організація торгівлі
ст. – століття
США – Сполучені штати Америки
т – тона
тис. – тисяча
ТЛЦ – транспортно-логістична система
ТНК – транснаціональні компанії
ТП – транспортний потенціал
Укрморрічфлот – Управління морським і річковим флотом України

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з ключових умов стійкого соціально-економічного розвитку України, підвищення її конкурентоспроможності, інтеграції у світовий економічний простір, реалізації транзитного потенціалу є наявність розвинутої транспортної мережі, яка відповідає вищому рівню сучасних вимог до організації та матеріальних і супутніх їм потоків. Зміцнення внутрішніх регіональних, міжрегіональних і міжнародних транспортно-комунікаційних зв’язків забезпечує не тільки зростання обсягів перевезень територією країни, але і позитивно впливає на обсяги виробництва ВВП країни, темпи промислового розвитку, обсяги міжнародної торгівлі товарами і послугами, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення рівня життя населення. Сьогодні ускладнення схем перевезень і необхідність їх оптимізації, розвиток форм економічної взаємодії суб’єктів господарювання, зростання обсягів інформації, що їх супроводжує, необхідність формування й управління ланцюгами поставок матеріальних цінностей потребують подальшого розвитку логістичних транспортних систем (далі – ЛТС) України.
Разом з тим існуючий стан транспортної мережі країни, її логістичної і транспортної інфраструктури, тенденції та закономірності функціонування ЛТС України характеризуються суттєвими проблемами, до яких, у першу чергу, слід віднести відсутність чіткого стратегічного бачення подальшого розвитку, слабкість теоретико-методологічного підґрунтя й організаційних підходів до державного регулювання і стимулювання розвитку ЛТС, невідповідність транспортної політики України викликам сучасних глобалізаційних процесів, застарілі форми взаємодії між органами державного, регіонального і галузевого управління у процесі розвитку ЛТС країни. Залишається незадовільним рівень використання ресурсів і можливостей розвитку, зокрема, щодо формування й ефективності функціонування міжнародних транспортних коридорів, транспортно-логістичних кластерів, інноваційної спрямованості техніко-технологічного оновлення ЛТС.
Шляхи вирішення проблем стратегічного розвитку логістичних транспортних систем закладені ідеями і вченнями видатних представників різних наукових шкіл, серед яких: Дж. Акерлоф [G. Akerlof], М. Вебер [M. Weber], О. Вільямсон [O. Williamson], Б. Гільдебрант [B. Hildebrand], Дж. М. Кейнс [J. Keynes], Дж. Коммонс [J. Commons], Р. Коуз [R. Coase], В. Рошер [W. Rosher], Г. Саймон [H. Simon], Дж. Стігліц [J. Stiglitz], Дж. Хікс [J. Hicks] та ін.
Значний внесок у формування методології дослідження і розвитку ЛТС зробили такі вітчизняні й іноземні вчені, як: О. Бакаєв, Т. Бєлкіна, Т. Белопольська, Н. Бєлоусова, О. Блинов, В. Букін, М. Гончаров, Л. Горошкова, О. Григорович, М. Долішній, Є. Жуков, І. Іртищева, З. Каїра, О. Котлубай, Д. Клиновий, Є. Крикавський, В. Курганов, Л. Ларош, В. Лівшиць, О. Лопаткін, С. Лукін, Г. Меркіна, Л. Миротін, А. Новікова, В. Орешин, В. Павлов, Ю. Пащенко, Т. Пепа, М. Примачов, С. Примачова, Т. Прокоф’єва, Є. Сич, І. Смирнов, С. Соколенко, Д. Стеченко, Т. Стройко, И. Ташбаєв, В. Творонович, В. Тєрєнтьєв, Д. Турченко, М. Фащевський, Ю. Цвєтов, Л. Чернюк, О. Ярош та ін.
У той же час, критичний аналіз наукових праць, присвячених проблемам стратегічного управління розвитком логістичних транспортних систем, свідчить, що постановка питання про визначення стратегічних орієнтирів розвитку ЛТС України в умовах глобалізації є новим дослідницьким напрямом для економічної науки. Поза увагою вітчизняної економічної думки залишився комплекс наукових і прикладних питань щодо стратегічного бачення і концептуальних засад розвитку ЛТС України, визначення факторів впливу на його перебіг, формування кластерної політики у сфері транспортної логістики, економічної діагностики і моделювання закономірностей функціонування транспортних систем, сценарного моделювання розвитку ЛТС в умовах глобалізації, напрямів удосконалення транспортної складової ЛТС. У зв’язку з цим необхідність визначення теоретичних засад, обґрунтування методологічного підходу до дослідження і розвитку ЛТС під впливом процесів глобалізації, створення концепції стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України, розвиток методичних положень щодо визначення стратегічних орієнтирів розвитку ЛТС України й удосконалення інструментарію та організаційних підходів до їх реалізації обумовили актуальність теми дослідження, його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів НДР Науково-дослідного інституту фундаментальних і прикладних досліджень Одеського національного морського університету МОН України за темами: «Теоретичні основи оптимального функціонування та розвитку інтегрованої логістичної системи доставки вантажів» (номер держреєстрації 0105U002349, 2008–2010 рр.); «Проектно-орієнтоване управління підприємствами морського транспорту» (номер держреєстрації 0112U004304, 2012–2014 рр.); за темою: «Дослідження пріоритетних напрямів регіональної політики в економічній сфері» (номер держреєстрації 0110U007602, 2010–2013 рр.) Інституту інноваційної та післядипломної освіти Одеського національного університету імені І. І. Мечникова МОН України, а також за темою Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова МОН України: «Стратегічні орієнтири розвитку логістичних систем в умовах глобалізації» (номер держреєстрації 0112U002862, 2012–2014 рр.). У межах вказаних тем автором розроблено методологічні підходи і методичні рекомендації щодо розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення теоретико-методологічних засад, розвиток методичних положень і організаційних підходів до формування та реалізації стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації.
Відповідно до зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:
узагальнити теоретичні підходи до визначення сутності та структури ЛТС як складової національної економіки України;
поглибити теоретичні засади стратегічного управління розвитком логістичних транспортних систем;
обґрунтувати методологічний підхід до розвитку логістичних транспортних систем України;
конкретизувати принципи формування транспортної складової логістичних транспортних систем різних рівнів;
поглибити методичні засади дослідження стану і потенціалу розвитку логістичних транспортних систем;
визначити вплив глобалізаційних процесів на розвиток логістичних транспортних систем;
провести діагностику стану і визначити стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем України;
обґрунтувати концепцію стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації;
поглибити організаційно-методичні засади формування транспортно-логістичних кластерів як елементів логістичних транспортних систем;
визначити шляхи активізації транскордонного співробітництва України як фактора розвитку логістичних транспортних систем України;
обґрунтувати шляхи оптимізації транспортної політики України;
розвинути науково-методичний підхід до організації модальних перевезень;
удосконалити організаційні підходи до розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку логістичних транспортних систем.
Предмет дослідження – теоретичні та методологічні засади, методичні положення, інструментальні засоби й організаційні підходи до формування і реалізації стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну та методичну основу дисертації становлять концептуальні положення економічної теорії, логістики, стратегічного управління, теорії систем, наукові доробки вітчизняних і зарубіжних учених у сфері розвитку транспортної галузі, прогнозування та програмування розвитку логістичних транспортних систем. Для реалізації мети і завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових та специфічних для економічної науки підходів, методів і прийомів, а саме:
діалектичний підхід, зокрема, принцип логічного узагальнення, − для визначення стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації; принцип збігу історичного і логічного − при виявленні сутності логістичної транспортної системи та змісту поняття «стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем»;
гіпотетико-дедуктивний метод, за допомогою якого емпіричний матеріал, що відображає динаміку показників функціонування і розвитку логістичних транспортних систем України, узагальнено і розкрито з позицій теоретико-методологічних конструктів економічної теорії та панівних концепцій логістики;
системно-аналітичний метод − для узагальнення теоретичних і методологічних засад розвитку логістичних транспортних систем України і впливу на нього глобалізаційних процесів;
системно-структурний підхід − при формуванні концепції стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації;
структурно-функціональний підхід − для поліпшення транспортної політики України; обґрунтування структури і функцій транспортно-логістичного кластера; удосконалення організаційної структури системи управління портовою діяльністю та державною системою забезпечення безпеки судноплавства в Україні.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту і зв’язку України, матеріали Державного комітету статистики України, річних звітів європейської статистики, а також дані річних звітів про діяльність портів України, функціонування міжнародних транспортних коридорів, матеріали власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертації полягає у створенні теоретико-методологічних засад, методичних положень і організаційних підходів до формування та реалізації стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України на основі розробки концепції стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації. До найбільш суттєвих результатів дослідження, які визначають його наукову новизну, належать такі:
уперше:
теоретично обґрунтовано методологічний підхід до розвитку логістичних транспортних систем, сформований у рамках загальнофілософської концепції пізнання шляхом синтезу системного і системно-структурного підходів, методології державного регулювання процесів економічного розвитку, методів економічної діагностики і формалізації процесів взаємодії суб’єктів господарювання різних рівнів агрегованості, сценарного моделювання з використанням логістичного інструментарію, що дозволяє забезпечити системну єдність методичних, інструментальних й організаційних підходів до розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації;
визначено комплекс стратегічних орієнтирів за ключовими напрямами розвитку логістичних транспортних систем України (організаційний, фінансовий, техніко-технологічний, інформаційний, інституціональний, правовий), який закладає основу оновлення транспортної політики України на засадах програмно-цільового управління розвитком логістичних транспортних систем;
обґрунтовано концепцію стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України, представлену на чотирьох рівнях (теоретико-методологічному, методичному, інструментальному, організаційному), системно організованих на основі визначених стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України з урахуванням глобалізаційних процесів, що закладає концептуальний базис оптимізації та розбудови логістичних транспортних систем України з можливістю їх інтеграції у міжнародні транспортні системи;
удосконалено:
методичні положення проектування логістичних систем на основі конкретизації принципів формування транспортної складової логістичних транспортних систем різних рівнів і структурованого методичного комплексу проектування логістичних систем на мікрорівні як складових регіональних й інтегрованих логістичних транспортних систем України;
методичні засади дослідження стану і потенціалу розвитку логістичних транспортних систем шляхом формування системи показників і методичних положень кількісного оцінювання на основі інтегральних показників потенціалу розвитку логістичних транспортних систем мезорівня та його складових (загальноекономічного потенціалу розвитку; стану транспортно-логістичного комплексу, транспортної і логістичної інфраструктури; рівня інституціональної забезпеченості розвитку), що надає можливість відстежувати їх зміни в часі з метою аналізу та прогнозування;
організаційно-методичний підхід до формування транспортно-логістичних кластерів шляхом уточнення стадій життєвого циклу транспортно-логістичного кластера (ініціація утворення і мотивація учасників; розробка загальної стратегії функціонування; розробка пілотних проектів; розробка стратегічних проектів; саморегуляція; модернізація) і диференціації інструментів кластерної політики держави відповідно до типу кластера і періоду його життєвого циклу в процесі стратегічного управління розвитком логістичних транспортних систем України;
науково-методичний підхід до організації модальних перевезень, який, на відміну від існуючих, передбачає виділення операцій розробки графіка руху і вибору маршруту в самостійні організаційно-функціональні складові системи доставки вантажів і організацію модальних перевезень із застосуванням мережевих моделей, що дозволить підвищити ефективність надання послуг «tracking-and-tracing»;
організаційні підходи до розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації шляхом удосконалення організаційної структури системи управління портовою діяльністю та державною системою забезпечення безпеки судноплавства, що дозволить підвищити інтеграційні можливості транспортної системи України як морської держави;
дістали подальшого розвитку:
теоретичний підхід до трактування логістичної транспортної системи як складної, організаційно завершеної структурованої економічної системи з п’ятьма рівнями логістичної взаємодії (підприємство, територіальний центр, територіальна система, кластер, інтегрована ЛТС України), яка утворюється сукупністю транспортних систем і мереж, елементів транспортної і логістичної інфраструктур, органів управління всіх рівнів і суб’єктів підприємницької діяльності, взаємопов’язаних на основі формування функціональної та забезпечувальної підсистем реалізації інтегрованих матеріальних і супутніх їм потокових процесів, що дозволяє поглибити теоретико-методологічні конструкти управління розвитком логістичних транспортних систем як складової національної економіки України;
теоретичні положення стратегічного управління розвитком логістичних транспортних систем шляхом уточнення змісту поняття «стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем» як несуперечливого комплексу їх якісних характеристик, які відповідають майбутньому бажаному (еталонному) стану згідно з визначеними цілями на кожному етапі стратегічного розвитку логістичних транспортних систем унаслідок управлінських впливів і з урахуванням вихідного стану логістичної транспортної системи та зміни глобальних, субглобальних, макро- і мікроекономічних факторів впливу;
наукове обґрунтування впливу глобалізаційних процесів на розвиток логістичних транспортних систем України всіх рівнів шляхом виявлення тенденцій, узагальнення проблем і завдань розвитку ЛТС провідних країн світу в умовах глобалізації з метою підвищення глобальної адаптивності вітчизняних логістичних транспортних систем;
напрями розвитку транспортної політики України на основі визначення комплексу заходів щодо утвердження України як морської держави, які включають: створення умов для відродження вітчизняного судноплавства; поліпшення управління морською галуззю; підвищення конкурентоспроможності українських портів; стимулювання розвитку в Україні системи морської освіти; створення фінансових умов для імплементації документів Міжнародної морської організації щодо безпеки судноплавства та охорони навколишнього середовища; стимулювання розвитку вітчизняного суднобудування;
шляхи сприяння розвитку логістичних транспортних систем на основі активізації транскордонного співробітництва України, до яких віднесено: створення торговельно-логістичних центрів розвитку транскордонної торгівлі; протидію нелегальним економічним операціям у транскордонній торгівлі; удосконалення роботи органів митної та прикордонної служб у напрямі спрощення контролю і митного огляду товарів; активізацію інвестиційної політики в будівництві дорожньої інфраструктури прикордонних регіонів.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає в тому, що методичні положення і висновки доведено до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій, які дозволяють визначати стратегічні орієнтири логістичних транспортних систем України, напрямів удосконалення транспортної політики держави і її регіонів, зокрема, при підготовці Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів до 2020 р. в контексті входження України у світовий та європейський транспортний простір. Результати дисертації використано в практичній діяльності: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» при формуванні плану розвитку підприємства (довідка від 11.02.2015 № 01/155); Департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради в процесі розробки стратегії розвитку міста Запоріжжя (довідка від 04.11.2014 № 01-10/262); Запорізької Торгово-промислової палати при удосконаленні транспортної політики Запорізької області (довідка від 13.11.2014 № 04-2-181).
Окремі теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Одеської державної академії будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін «Логістика», «Інфраструктура товарного ринку», «Маркетингова політика розподілу», «Міжнародні економічні відносини», «Управління маркетингом», «Стратегічний маркетинг» (довідка від 25.11.2014 № 02/89).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним, самостійно виконаним дослідженням. Основні положення, висновки та рекомендації, що містяться в дисертації, одержано особисто автором шляхом аналізу й узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які запропоновано особисто здобувачем. Особистий внесок у наукові роботи, підготовлені у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації доповідались і були схвалені на міжнародних та науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції «Економіка і фінанси: аналіз тенденцій та перспектив розвитку» (Дніпропетровськ, 20 жовтня 2014 р.); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології в економіці і управлінні підприємствами, програмами і проектами» (Харків, 8–12 вересня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка та сучасний менеджмент: теоретичні та практичні аспекти» (Одеса, 15–16 серпня 2014 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми сучасної економіки» (Донецьк, 8–9 серпня 2014 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні порти – проблеми та рішення» (Україна–Чорногорія, 8–9 червня 2013 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні порти – проблеми та рішення» (Одеса, 26 квітня–3 травня 2012 р.); конференціях професорсько-викладацького складу і наукових співробітників Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (м. Одеса, 2009–2014 рр.).
Публікації. Основні наукові положення, рекомендації та висновки дисертації опубліковано у 35 наукових працях загальним обсягом 32,65 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 31,0 ум.-друк. арк., у тому числі: одноосібна монографія, колективна монографія, 25 публікацій у наукових фахових виданнях (сім публікацій у виданнях, внесених до міжнародних науко метричних баз, три публікації у виданнях іноземних держав); шість публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Розвиток логістичних транспортних систем є одним із ключових напрямів формування та функціонування ефективної національної економіки. Структурна, організаційна і функціональна розрізненість елементів транспортної та логістичної інфраструктур, невідповідність їх техніко-технологічного й інформаційного забезпечення вимогам глобалізаційної економіки, відсутність стратегічного бачення розвитку логістичних транспортних систем України зумовили необхідність формування теоретико-методологічних засад і визначення стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем, розробки концепції стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації та засобів її реалізації.
2. За результатами аналізу теоретичних підходів до визначення сутності та структури логістичних транспортних систем виділено їх основні структурні елементи і п’ять рівнів логістичної взаємодії (об’єкти транспортної і логістичної інфраструктури; транспортно-логістичні центри; регіональні транспортно-логістичні системи; транспортно-логістичні кластери; інтегрована ЛТС України). Розвинуто теоретичний підхід до трактування логістичної транспортної системи як складної, організаційно завершеної структурованої економічної системи з п’ятьма рівнями логістичної взаємодії, що утворюється сукупністю транспортних систем і мереж, елементів транспортної і логістичної інфраструктур, органів управління всіх рівнів і суб’єктів підприємницької діяльності, взаємопов’язаних на основі формування функціональної та забезпечувальної підсистем реалізації інтегрованих матеріальних і супутніх їм потокових процесів.
3. У результаті дослідження теоретичних засад стратегічного управління розвитком логістичних транспортних систем визначено фактори впливу на функціонування і розвиток логістичних транспортних систем, які класифіковано за масштабністю на глобальні, субглобальні, фактори макрорівня і фактори мікрорівня.
Уточнено зміст поняття «стратегічні орієнтири розвитку логістичних транспортних систем» як несуперечливого комплексу їх якісних характеристик, які відповідають майбутньому бажаному (еталонному) стану згідно з визначеними цілями на кожному етапі стратегічного розвитку ЛТС унаслідок управлінських впливів і з урахуванням вихідного стану логістичної транспортної системи та зміни глобальних, субглобальних, макро- і мікроекономічних факторів впливу.
4. Обґрунтовано методологічний підхід до розвитку логістичних транспортних систем, який передбачає конвергенцію методологічних конструктів історичної, неокласичної, кейнсіанської, неокейнсіанської, інституціональної і новітньої глобалізаційної економічних шкіл і базисних постулатів та принципів логістичних концепцій. Методологічний підхід побудований у рамках загальнофілософської концепції пізнання шляхом синтезу системного і системно-структурного підходів, методології державного регулювання процесів економічного розвитку, методів економічної діагностики та формалізації процесів взаємодії суб’єктів господарювання різних рівнів агрегованості, сценарного моделювання з використанням логістичного інструментарію.
5. Конкретизовано принципи формування транспортної складової регіональної та інтегрованої логістичних транспортних систем (урахування потреб ринку транспортних послуг; загального управління якістю; вибору оптимального рівня транспортного обслуговування; координації діяльності суб’єктів; логістичної координації та інтеграції; комплексного транспортного обслуговування; інвестиційної і технологічної кооперації; глобальної адаптивності; системний підхід), а також мікрологістичної транспортної системи (системного підходу з розробкою комплексу підсистем; загального управління якістю; глобальної оптимізації; комерційної ефективності; адаптивності). На базі визначених принципів обґрунтовано склад структурованого методичного комплексу проектування логістичних систем на мікрорівні як елементів логістичних транспортних систем вищого рівня агрегації, до якого включені: концепція, система принципів, порядок та етапи проектування, система методичних підходів і комплекс методів проектування.
За результатами порівняльного аналізу сучасних методик проектування логістичних систем із використанням комплексу якісних критеріїв оцінювання виявлено недостатню розробленість методичних положень щодо комплексного оцінювання стану та потенціалу розвитку логістичних транспортних систем і практичної реалізації проекту.
6. Удосконалено методичні положення кількісного оцінювання стану і потенціалу розвитку логістичних транспортних систем мезорівня, які базуються на сформованій системі показників, зведених у п’ять блоків (загальноекономічний потенціал розвитку, стан транспортно-логістичного комплексу, стан транспортної інфраструктури, стан логістичної інфраструктури, рівень інституціональної забезпеченості розвитку логістичної транспортної системи), і передбачають обчислення інтегральних показників за кожним із цих блоків, на основі яких розраховується інтегральний показник потенціалу розвитку логістичної транспортної системи регіонального рівня.
7. На основі узагальнення тенденцій, проблем і завдань розвитку логістичних транспортних систем країн світу визначено напрями впливу глобалізаційних процесів на розвиток логістичних транспортних систем України макро-, мезо- і макрорівнів, які зумовлюють необхідність підвищення глобальної адаптивності вітчизняних логістичних транспортних систем в організаційній, фінансовій, техніко-технологічній, інформаційній, інфраструктурній і правовій сферах.
8. Виявлено основні тенденції розвитку логістичних транспортних систем України, до яких віднесено: потужний транзитний потенціал; залежність обсягів вантажних перевезень від обсягів виробництва ВВП і світової економічної кон’юнктури; підвищення питомої ваги перевезень автотранспортом у структурі загальних обсягів вантажних перевезень; значну міжрегіональну диференціацію обсягів перевезень вантажів автомобільним транспортом; залежність вантажообігу автомобільного транспорту від обсягів капітальних інвестицій і кількості штатних працівників підприємств автотранспорту; стримування розвитку залізничних перевезень через обмеженість фінансових ресурсів; значні резерви розвитку і високий потенціал інтеграції водного транспорту в міжнародні ЛТС; невідповідність розвитку транспортної логістики світовому рівню.
Сформовано систему стратегічних орієнтирів за ключовими напрямами розвитку логістичних транспортних систем України в умовах глобалізації, які згруповано за організаційним, фінансовим, техніко-технологічним, інформаційним, інфраструктурним і правовим напрямами.
9. Обґрунтовано концепцію стратегічного розвитку логістичних транспортних систем України, яка системно організована і представлена на чотирьох рівнях (теоретико-методологічному, методичному, інструментальному, організаційному), функціонально об’єднаних на основі визначених стратегічних орієнтирів розвитку логістичних транспортних систем України з урахуванням глобальних, субглобальних факторів, факторів мікро- і макрорівнів. Концепцією передбачається створення цілісного комплексу методів розвитку логістичних транспортних систем, який структуровано за відповідними напрямами стратегічних орієнтирів, конкретизується на інструментальному рівні концепції та здійснюється на організаційному рівні через механізми реалізації концепції. Вихідними положеннями на інструментальному й організаційному рівнях виступають принципи формування транспортної складової логістичних транспортних систем усіх рівнів і напрями їх інтеграції в міжнародні.
Відповідно до результатів кореляційно-регресійного аналізу побудовано двофакторну модель лінійної регресії залежності випуску валового внутрішнього продукту за видом економічної діяльності «Транспорт, складське господарство, поштова і кур’єрська діяльність» від обсягів капітальних інвестицій і прямих іноземних інвестицій у галузь; одержано прогнозні значення за інерційним, мобілізаційним і модернізаційним сценаріями.
10. Уточнено стадії життєвого циклу транспортно-логістичного кластера (ініціація створення і мотивація учасників; розробка загальної стратегії функціонування; розробка пілотних проектів; розробка стратегічних проектів; саморегуляція; модернізація). Диференційовано види кластерної політики держави (каталітична, підтримуюча, директивна, інтервенціоністська) відповідно до типу кластера (міжрегіональний, регіональний) і стадії його життєвого циклу.
11. Визначено шляхи активізації транскордонного співробітництва України як фактора розвитку логістичних транспортних систем в умовах глобалізації, до яких віднесено: створення торговельно-логістичних центрів розвитку транскордонної торгівлі; протидію нелегальним економічним операціям у транскордонній торгівлі; удосконалення роботи органів митної та прикордонної служб у напрямі спрощення контролю і митного огляду товарів; активізацію інвестиційної політики в будівництві дорожньої інфраструктури прикордонних регіонів.
12. Обгрунтовано, що одним із шляхів оптимізації транспортної політики України має стати формування і реалізація комплексу заходів у напрямі утвердження України як морської держави. До такого комплексу запропоновано включити створення умов для відродження вітчизняного судноплавства; поліпшення управління морською галуззю; підвищення конкурентоспроможності українських портів; створення умов для розвитку в Україні системи морської освіти; створення фінансових умов для імплементації документів Міжнародної морської організації щодо безпеки судноплавства та охорони навколишнього середовища; стимулювання розвитку вітчизняного суднобудування.
13. Виділено п’ять основних типів вантажоперевезень, відмінних за формами й умовами організації (унімодальні, сегментовані, інтермодальні, комбіновані та мультимодальні). Комплекс стандартних операцій системи доставки вантажів доповнено операціями розробки графіка руху і вибору маршруту як самостійними організаційно-функціональними складовими. Удосконалено науково-методичний підхід до організації модальних перевезень на основі мережевих моделей із використанням як критеріїв вибору варіантів доставки показників часу, вартості та приведеної вартості доставки, обчисленої на базі закупівельної вартості вантажу, вартості перевезення і відсоткової ставки.
14. Доведено, що існуюча структура управління функціонуванням і розвитком логістичних транспортних систем України не забезпечує повною мірою реалізацію напрямів інтеграції вітчизняних логістичних транспортних систем у міжнародні через нездатність до сприйняття глобальних і субглобальних факторів впливу та перетворення України на морську державу. Удосконалено організаційні підходи до розвитку логістичних транспортних систем країни на основі розмежування функцій державного і господарського управління на морському транспорті, створення «Морської адміністрації України» як відокремленого органу державного управління у складі Міністерства транспорту і зв’язку України й удосконалення організаційної структури системи управління портовою діяльністю та державною системою забезпечення безпеки судноплавства.