ДЕПОПУЛЯЦІЯ В УКРАЇНІ: ДЕТЕРМІНАНТИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАСЛІДКИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. М. В. ПТУХИ
На правах рукопису

Терець Валентина Миколаївна
УДК 314.87(477)

ДЕПОПУЛЯЦІЯ В УКРАЇНІ: ДЕТЕРМІНАНТИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАСЛІДКИ

Спеціальність 08. 00. 07 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Науковий керівник:
Курило Ірина Олексіївна,
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження депопуляції, її чинників та наслідків

1.1 Відтворення населення та депопуляція: з історії дослідження……..12
1.2. Витоки та чинники депопуляції у контексті теорії демографічних переходів……………………………………………………………………….24
Висновки до розділу 1…………………………………………………….....39

РОЗДІЛ 2. Детермінанти та особливості депопуляції в Україні

2.1. Тенденції депопуляції в Україні на тлі європейської демографічної ситуації………………………………………………………………………...43
2.2. Вплив динаміки народжуваності й смертності та змін у віковому складі населення на перебіг депопуляції (1979-2009 рр.)…………………………….55
2.3. Регіональні особливості депопуляції в Україні…………………………76
Висновки до розділу 2………………………………………………………..91

Розділ 3. Наслідки депопуляції, можливості їх пом’якшення та протидії депопуляційним тенденціям в Україні

3.1. Депопуляція та динаміка чисельності населення………………………96
3.2. Депопуляція та старіння населення у соціально-економічному контексті………………………………………………………………107
3.3. Перспективи відтворення населення в Україні. Напрями протидії депопуляції та пом’якшення її наслідків…………………………...123
Висновки до розділу 3………………………………………………………140

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………145

ДОДАТКИ……………………………………………………………………152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...161

ВСТУП

Актуальність теми. Депопуляція – скорочення загальної чисельності населення внаслідок перевищення чисельності померлих над числом народжених – вже два десятиріччя є відмітною рисою демографічної реальності в нашій країні. Україна належить до найбільш демографічно неблагополучних країн світу з високою інтенсивністю депопуляційних процесів, що зумовлюється низкою різнопланових чинників економічного, соціально-культурного, інституціонального характеру. Масштабна та затяжна депопуляція виступає нині складовою і одним із найвиразніших проявів загального кризового демографічного стану України.
Разом з тим, за останні десятиліття і в низці більш розвинутих країн світу також активізувались такі взаємопов’язані демографічні процеси, як падіння народжуваності до рівня, що не забезпечує просте відтворення населення, розповсюдження депопуляційних тенденцій та прогресуюче старіння. Особливого поширення наприкінці XX – на початку XXI сторіччя «нульовий» природний приріст або й убуток населення набув у Європі (зокрема в її Східній та Центральній частинах).
Вказані демографічні тенденції зумовлюють посилення світової демографічної асиметрії, надають особливої гостроти та нового «звучання» демографічній проблемі у глобальному контексті, а, крім того, мають довготривалі соціально-економічні наслідки для країн, в яких розгортається депопуляція й поглиблюється старіння населення. З огляду на це, наразі існує потреба у всебічному науковому осмисленні феномену депопуляції та оцінці її можливих перспектив, розробці стратегії впливу на депопуляційні процеси засобами соціально-демографічної політики. У нашій країні дослідження чинників депопуляції, її природи та витоків, аналіз особливостей розгортання депопуляції й оцінка її наслідків набули особливої актуальності.
З осмисленням депопуляційної проблематики тісно пов’язані питання про загальні закономірності та рушійні сили демографічної динаміки, змін у чисельності населення світу і його окремих регіонів та про вплив зрушень у чисельності й складі населення на суспільно-економічний розвиток, які у різні періоди демографічної історії розглядали у своїх працях Ф. Бродель, С. Капіца, Д. Коулмен, Т. Мальтус, Е. Россет, Дж. Саймон, А.Сові, Дж. Форрестер та інші вчені.
Дослідженню чинників та особливостей сучасних депопуляційних тенденцій як складової демографічної кризи у нашій країні присвячено роботи вітчизняних вчених І. Курило, Е. Лібанової, О. Палій, З. Пальян, В. Піскунова, О. Рогожина, О. Рудницького, В. Стешенко, П. Шевчука. Такі українські науковці, як О. Малиновська, О. Позняк, І. Прибиткова, М. Романюк розглядають депопуляцію в її взаємозв’язках із процесами міграційного руху населення. На наслідках депопуляції й старіння населення щодо формування сукупної робочої сили, розвитку ринку праці, а також системи соціального захисту населення в Україні наголошують у своїх працях І. Кравченко, О. Грішнова, Л. Лісогор, О. Макарова, В. Новіков, В. Онікієнко, І. Петрова, Л. Ткаченко та інші.
В інших країнах пострадянського простору до наукової дискусії стосовно чинників, наслідків та можливостей подолання депопуляції долучилися А. Антонов, І. Бєлобородов, М. Бучучану-Врабіє,
А. Вишневський, С. Васін, М. Денисенко, С. Захаров, Г. Паладі, В. Ревун, О. Синельников, А. Сулаберідзе, Л. Шахотько, К. Щербакова та інші.
Слід відзначити також внесок українських і російських демографів та статистиків (Є. Андрєєва, О. Гладуна, І. Гончара, Н. Левчук,
С. Пирожкова, Г. Сафарової, С. Стеценко) у розробку низки методичних аспектів дослідження сучасного режиму відтворення населення, депопуляційних втрат, взаємозв’язків демографічних процесів і структур та їх впливу на результати природного руху населення.
Однак дотепер серед дослідників не досягнуто єдності в оцінках феномену депопуляції та її довготривалих наслідків, думок щодо витоків та сучасних чинників депопуляції (зокрема, у постсоціалістичних країнах), а також перспектив депопуляційних тенденцій та напрямів демополітичного впливу на них. Таким чином, актуальність розробки теоретико-методологічних проблем дослідження феномену депопуляції, аналізу специфіки її розгортання у нашій країні, осмислення наслідків та перспектив депопуляційних тенденцій, а також формування комплексної політики протидії депопуляції та пом’якшення її наслідків обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження тісно пов’язана з науково-дослідними роботами Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, у виконанні яких автор брала участь: «Тенденції генеративної активності населення України та їх демографічні наслідки» (державний реєстраційний № 0107U000707); «Розроблення методики прогнозування показників чисельності та статево-вікової структури населення на довгострокову перспективу» (державний реєстраційний № 0108U009269); «Складові пенсійної реформи в Україні» (державний реєстраційний № 0110U005471); «Людський розвиток в умовах нестабільності процесів відтворення населення» (державний реєстраційний № 0109U008249).
Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад дослідження чинників, особливостей та наслідків депопуляції й розробка рекомендацій щодо вдосконалення політики протидії депопуляції в Україні.
Відповідно до цієї мети у роботі поставлено і вирішено такі дослідницькі завдання:
узагальнення наявних підходів до визначення змісту поняття «депопуляція» та аналізу цього демографічного феномену;
дослідження витоків та чинників розгортання депопуляційних тенденцій в європейських країнах і в Україні, зокрема;
формування логічної послідовності комплексного дослідження депопуляції в Україні;
аналіз тенденцій та особливостей депопуляції в Україні на тлі європейської демографічної ситуації;
дослідження впливу змін у демографічних процесах та структурах на перебіг депопуляції;
вивчення регіональних особливостей депопуляції в Україні;
встановлення ролі депопуляції у змінах чисельності та складу населення;
визначення демографічних та соціально-економічних наслідків депопуляції й старіння населення в Україні;
розробка концептуальних засад формування політики протидії депопуляції та відповідних практичних рекомендацій.
Об’єктом дослідження є депопуляція в Україні.
Предметом дослідження є чинники, особливості й наслідки депопуляції та напрями протидії депопуляційним тенденціям.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі завдань було використано комплекс методів теоретичного дослідження й аналізу емпіричних даних. Для розкриття витоків і чинників депопуляції застосовано положення теорії демографічних переходів та історико-логічний метод; системний підхід використано при формуванні авторської структурно-логічної схеми комплексного дослідження депопуляції та для обґрунтування концептуальних засад політики протидії депопуляційним тенденціям; метод історичної аналогії та порівняння – для розкриття специфіки депопуляції у нашій країні на тлі інших європейських держав, а також регіональних особливостей перебігу цього процесу та для передбачення перспектив природного руху населення України. Серед демостатистичних методів обробки й аналізу емпіричних даних у дисертації використано: методи абсолютних, відносних і середніх величин та групування – для оцінки масштабів й інтенсивності депопуляції, її наслідків та у дослідженні регіональних особливостей депопуляції; методи аналізу динаміки й структурних зрушень – для дослідження змін у демографічних процесах і структурах; побудову теоретичних моделей населення – для оцінки впливу динаміки народжуваності й смертності на підсумкові показники відтворення населення та його віковий склад; методи багатомірного аналізу – для побудови типологій регіонів за показниками депопуляції, відтворення населення у цілому, міграційного руху; графічний метод – для наочного відображення демографічних та соціально-економічних показників, що характеризують фактори, масштаби й інтенсивність депопуляції та її наслідки.
Обрана тематика має комплексний характер, що зумовило необхідність узагальнення у роботі результатів наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених як загальним питанням демографічного та соціально-економічного розвитку, так і більш спеціалізованим аспектам.
Інформаційною базою дослідження слугували матеріали Державної служби статистики України, публікації міжнародних статистичних служб та національних статистичних відомств європейських країн, інформація статистичних підрозділів ООН. Під час роботи над дисертацією використовувались також законодавчі й нормативні акти України з питань демографічного розвитку, охорони здоров’я тощо, а також програмні документи міжнародних організацій, що стосуються проблем старіння та глобального демографічного розвитку.
Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш вагомими теоретичними й практичними результатами дисертаційного дослідження, що визначають його наукову новизну і виносяться на захист, є такі:
вперше:
- розкрито роль інформаційної взаємодії (передачі норм та наслідування взірців демографічної поведінки; обміну людськими ресурсами) як фактора демографічного розвитку й, зокрема, формування та підтримання демографічної рівноваги;
удосконалено й доповнено:
- тлумачення депопуляції як такого нерівноважного стану системи відтворення населення, за якого внаслідок недостатності рівня народжуваності для компенсації рівня смертності, населення зазнає не лише кількісних втрат, а й деформацій соціально-демографічної структури;
- уявлення щодо характеру впливу окремих ендогенних чинників на перебіг депопуляції в Україні: доведено найбільш вагомий вплив динаміки народжуваності на результати природного руху населення; стримуючий депопуляцію (протягом тривалого часу) вплив вікового складу населення та роль динаміки смертності переважно як каталізатора депопуляційних тенденцій;
- методичні підходи до аналізу й узагальнення регіональних особливостей депопуляції в Україні шляхом побудови типології регіонів за динамікою зміни чисельності населення та внеску у неї окремих компонент (депопуляції й сальдо міграційного руху) з використанням багатомірних статистичних методів (моделі динамічної кластеризації);
- практичні рекомендації щодо вдосконалення і розвитку політики протидії депопуляційним тенденціям в Україні та адаптації соціуму до їх демографічних та соціально-економічних наслідків.
отримали подальший розвиток:
- методологічні засади дослідження природного руху населення шляхом формування й реалізації авторської схеми комплексного аналізу депопуляції, що ґрунтується на виділенні й послідовному розгляді її екзо- та ендогенних факторів, конкретно-історичної специфіки та регіональних особливостей, демографічних і соціально-економічних наслідків, а також напрямів протидії депопуляційним тенденціям;
- систематизація екзогенних чинників депопуляції в Україні та обґрунтування специфіки їх дії, що полягає у: переважаючому впливі кризових соціально-економічних факторів – протягом першого десятиріччя розгортання депопуляції, та посиленні впливу чинників, характерних для другого демографічного переходу – у наступні десять років;
- концептуальні підходи до протидії депопуляції в Україні, що, на відміну від існуючих, ґрунтуються на поєднанні регулюючого впливу на ендогенні фактори депопуляції з компенсуючими (поліпшення якості населення) та замісними (імміграція) механізмами, що сприяє пом’якшенню наслідків депопуляції для відтворення населення й соціально-економічного розвитку країни.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони доповнюють концептуальне й методичне підґрунтя для подальших прикладних досліджень з питань відтворення населення й зокрема депопуляції та для розвитку соціально-демографічної політики в Україні. Сформульовані у роботі висновки і пропозиції можуть бути використані для вдосконалення політики протидії депопуляційним тенденціям, мінімізації їх наслідків та у розробці заходів, спрямованих на адаптацію соціуму до демографічних та соціально-економічних змін, спричинених депопуляцією та старінням населення в Україні. Пропозиції дисертанта, викладені у роботі, реалізовано у практичній діяльності Департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства соціальної політики України (довідка № 78/10/136-11 від 26.04.2011), Інституту європейських досліджень НАН України (довідка № 310/53 від 19.04.2011) та у інформаційно-аналітичних матеріалах, підготовлених Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи для органів законодавчої та виконавчої влади (довідка №181-6-192-1 від 12.04.2011).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлено авторське бачення факторів, національних особливостей та наслідків депопуляції в Україні, а також напрямів протидії депопуляційним тенденціям. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні і винесені на захист, отримані здобувачем особисто. В опублікованих наукових працях використано лише ті ідеї, положення та висновки, які належать автору.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались автором та обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях та засіданнях круглих столів, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 26-27 травня 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Народжуваність в Україні на початку XXI сторіччя: структурні особливості, перспективи, нові соціальні виклики» (м. Київ, 22 грудня 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Соціально-економічні та демографічні наслідки системної кризи в Україні та шляхи їх подолання» (м. Київ, 26 листопада 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Соціально-демографічні наслідки Чорнобильської катастрофи» (м. Київ, 28 квітня 2011 р.); круглий стіл на тему «Дітородні орієнтації та народжуваність в Україні: сучасний стан та перспективи» (м. Київ, 11 липня 2008 р.); круглий стіл «Сучасні проблеми соціального захисту та соціальної інтеграції в Україні» (м. Київ, 15 травня 2009 р.); круглий стіл «Пенсійна реформа в Україні: що заважає?» (м. Київ, 23 березня 2010 р.); круглий стіл «Демографічні аспекти молодіжної політики» (м. Київ, 2 грудня 2010 р.); круглий стіл «2025 рік: нові демографічні виклики для України» (м. Київ, 20 січня 2011 р.).
Публікації. Отримані у процесі дослідження результати висвітлено у 8 наукових працях, у тому числі в одній колективній монографії, семи одноосібних статтях, з яких шість опубліковано у фахових наукових виданнях, одна – у матеріалах конференції. Загальний обсяг публікацій – 3,8 др. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теоретичних узагальнень та емпіричних досліджень здійснено вирішення науково-прикладного завдання, що полягає у розвитку теоретико-методологічних засад комплексного дослідження депопуляції та розробці рекомендації по вдосконаленню політики протидії депопуляційним тенденціям в Україні. Результати дисертаційної роботи дають змогу виділити такі її основні положення та висновки.
На основі узагальнення підходів до визначення змісту поняття «депопуляція» та аналізу специфіки цього демографічного феномену встановлено, що депопуляція являє собою такий нерівноважний стан системи відтворення населення, за якого рівень народжуваності є недостатнім для компенсації смертності, внаслідок чого населення зазнає не лише кількісних втрат, а й деформацій соціально-демографічної структури. За цих умов актуалізується проблема зміщення пріоритетів впливу на розвиток населення й сукупної робочої сили із кількісних на якісні.
Охарактеризовано, з використанням положень концепції другого демографічного переходу, загальні чинники розгортання сучасних депопуляційних тенденцій в Україні та інших європейських країнах та обґрунтовано, що чинники другого демографічного переходу стали превалювати як детермінанта демографічної ситуації у нашій країні в останнє десятиріччя. Встановлено, що у процесах кардинальних зрушень у розвитку населення (як-от зміни типів відтворення населення), а також у відновленні демографічної рівноваги важливу роль відіграє інформаційна взаємодія відкритої системи (яку уособлює собою конкретне населення) із зовнішнім середовищем, в ході якої відбувається обмін цінностями, нормами демографічної поведінки, людськими ресурсами.
З врахуванням функцій соціального контролю щодо підтримання динамічної рівноваги у соціальних системах обгрунтовано необхідність здійснення активної демографічної політики протидії депопуляційним тенденціям.
Визначено, що комплексне дослідження депопуляції має включати: розгляд загальних і специфічних (для даної країни) соціально–економічних чинників, що впливають на демографічну динаміку протягом тривалого періоду та у досліджуваних конкретно-історичних умовах, зокрема: аналіз тенденцій та демографічних процесів і структур, що уособлюють собою внутрішні фактори - складові депопуляції, та взаємозв’язків у процесі формування депопуляційних тенденцій; вивчення національної специфіки та регіональної диференціації факторів й інтенсивності депопуляції; дослідження демографічних та соціально–економічних наслідків депопуляції, розробку принципів та напрямів політики протидії депопуляційним тенденціям та пом’якшення їх наслідків.
Встановлено, що депопуляцію в Україні та низці інших постсоціалістичних країн на тлі інших держав Європи відзначає масштабність, довготривалість та обумовленість як зрушеннями у шлюбній та дітородній поведінці (що є складовою процесів «другого демографічного переходу» і характерні й для більш розвинених країн), так і кризовими явищами у соціально-економічній сфері, які у 1990-і роки прискорили наростання деструктивних демографічних явищ, а відтак – перехід до депопуляції. Розгортання депопуляції в Україні відбувалось, на відміну від західно- та північно-європейських країн, як на тлі падіння народжуваності, так і під впливом доволі тривалого підвищення рівня смертності, а також супроводжувалось загальним скороченням чисельності населення, що не є типовим для більш розвинутих країн Європи, які здебільшого компенсують природний убуток населення за рахунок залучення мігрантів.
Депопуляційні процеси в Україні посилювались у першій половині 1990-х, зберегли свою інтенсивність у другій половині цього десятиріччя і пішли на спад у період новітнього підвищення народжуваності вже у першому десятиріччі нового століття.
Однак, незважаючи на деяке пом’якшення депопуляційних тенденцій, Україна і наразі входить до країн світу з найвищою інтенсивністю депопуляції. Чисельність населення країни продовжує стрімко зменшуватися саме під впливом систематичного перевищення смертності над народжуваністю. Унаслідок депопуляції склада¬ється несприятливий віковий розподіл населен¬ня, який характеризується високим рівнем постаріння, що, в свою чергу, негативно впливає на динаміку кількості народжених і померлих.
Порівняно з більшістю східноєвропейських країн (як-от: Польща, Чехія, Румунія) Україна вирізняється особливою задавненістю медико-демографічних проблем та довготривалістю негативних тенденцій щодо передчасної смертності, що значно утруднює її вихід із депопуляції.
Показано, що за період розгортання депопуляційних тенденцій в Україні несприятливі зміни смертності населення майже постійно виступали каталізатором наростання депопуляції, однак вплив даного демографічного процесу на інтенсивність природного убутку населення був менш значним, аніж вплив народжуваності. Певне скорочення масштабів депопуляції в Україні в останнє десятиліття найбільшою мірою зумовлювалось дією фактора народжуваності за переважно сприятливого впливу структурного фактора на перебіг обох основних демографічних процесів та позитивної динаміки смертності в останні роки.
Водночас сучасні зміни у соціально-економічних умовах життєдіяльності населення України, характер перебігу процесів розлучуваності, передчасної смертності тощо, а також і останні зміни у народжуваності та її структурі (зокрема, у бік «старіння» материнства) наразі не дають підстав для особливо оптимістичних оцінок динаміки народжуваності та смертності як стабілізуючого фактора відтворення населення. Слід зважати і на те, що потенціал вікової структури щодо зростання населення у міських поселеннях України перебуває на межі виснаження, а у сільській місцевості вже давно втрачений, так що надалі вона сприятиме посиленню природного убутку й подальшому старінню населення.
На основі дослідження ендогенних факторів депопуляції та їх взаємозв’язків у системі відтворення населення обгрунтовано безальтернативність депопуляції в Україні у цілому й у перспективі, оскільки підвищення рівня оновлення материнського покоління в умовах вичерпання потенціалу вікової структури населення та порівняно незначних резервів скорочення рівня смертності жінок у дітородному віці можливе лише за нереалістично вагомого підвищення рівня народжуваності.
Україна в останні десятиріччя є країною не лише із стало несприятливою демографічною ситуацією, але і з відчутною територіальною нерівномірністю демоекономічного розвитку. Гострота і довготривалість депопуляційних явищ, а також і глибина постаріння населення значно вищі у сільській місцевості країни. Тож інтенсивність природного убутку населення у селах відчутно більша, причому тут вона поєднується з іще більш довготерміновим міграційним відтоком сільського населення у міста. Спрямованість і сила впливу народжуваності, смертності та вікової структури населення на результати його природного руху у сільській місцевості країни помітно відрізняється від такої у міському населенні (і, відповідно, в Україні у цілому). Зокрема, у першій половині 1990-х років фактор підвищення смертності сільських жителів за своєю впливовістю переважав над народжуваністю, яка знижувалась порівняно меншими темпами, віковий же склад сільського населення аж до останньої третини цього десятиріччя забезпечував деяке «стримування» темпів зростання природного убутку населення. Однак з другої половини 1990-х падіння народжуваності, яке прискорилось у селах, вивело цей демографічний процес на провідну (порівняно зі смертністю) позицію щодо впливу на перебіг депопуляції. При цьому підсумки природного руху населення у сільській місцевості дедалі більшою мірою залежать від його несприятливого вікового складу.
Скорочення чисельності населення України внаслідок депопуляції як провідна демографічна тенденція періоду незалежності має істотні регіональні особливості прояву. Своєю масштабністю й особливо високою інтенсивністю відзначаються депопуляційні процеси в областях України з найвищим рівнем постаріння населення й високою смертністю, та у крупних промислових регіонах з несприятливими параметрами режиму смертності й низькою дітородною активністю населення. На базі вивчення регіональних особливостей депопуляції в Україні встановлено, що провідним чинником, який зумовлює високу інтенсивність депопуляції у низці північних, північно–східних і центральних областей країни, є саме високий рівень старіння населення у цих регіонах. Впливовим фактором, що гальмує вихід із депопуляції або ж скорочення природного убутку населення у цих регіонах, виступає й низька народжуваність. Показано, що деформація вікового складу населення у найстаріших (Чернігівська, Черкаська, Сумська) областях країни та особливо несприятливий перебіг основних демографічних процесів у цих та деяких інших регіонах зумовлюють загострення низки демоекономічних проблем, пов’язаних із забезпеченням виробництва робочою силою належної якості, фінансовою й інструментальною підтримкою осіб похилого віку, забезпеченням гідного рівня життя домогосподарств із підвищеним демоекономічним навантаженням.
Визначено, що характерною рисою змін щодо співвідношення природної та міграційної складової у динаміці чисельності населення України та її регіонів стало поступальне зростання внеску депопуляційних тенденцій у цю динаміку, так що наразі саме результати природного руху населення відіграють у змінах чисельності населення провідну роль. Результати оцінки, із використанням прийо¬мів типологічного аналізу, просторово-динамічних змін у чисельності населення та ролі депопуляційних втрат у них дало змогу виділити групи регіонів з наявними перспективами збільшення чисельності населення.
Охарактеризовано соціально–демографічні та економічні наслідки депопуляції й прогресуючого старіння населення. Обгрунтовано, що Україна, в якій доволі високий рівень старіння населення поєднується з масштабною депопуляцією, мірою прискорення старіння (згідно з демографічним прогнозом – у 2020-2025 рр.), гостро відчуватиме певні обмеження щодо ресурсного забезпечення соціально–економічного розвитку, такі соціально-економічні наслідки старіння як посилення демоекономічного навантаження на працездатний контингент, певний дефіцит робочої сили та її старіння, скорочення можливостей трудоресурсного забезпечення довготривалого догляду осіб похилого віку, зростання попиту на медичні послуги з боку літнього населення тощо. Це потребує прискорення перебудови усієї соціально-економічної системи у відповідності до потреб старіючого населення, реформування системи соціального захисту, охорони здоров’я тощо.
Запобігання посиленню негативних демографічних тенденцій має як соціально-демографічне, так і економічне значення. Обгрунтовано, що сучасні демополітичні підходи щодо протидії депопуляційним тенденціям в Україні мають формуватися, виходячи із безальтернативності депопуляції, а отже – у напрямі пошуку певних замісних та компенсаторних механізмів для поліпшення стану відтворення населення. Так, прогресуюче старіння та нереальність подолання депопуляційних тенденцій диктують необхідність зосередження зусиль на вирішенні проблем пристосування соціальної системи й економічного розвитку до потреб старіючого населення, а також визначення шляхів поліпшення якісних параметрів населення й сукупної робочої сили. При цьому встановлено, що позитивні зрушення в якості населення здатні спричинити зворотний позитивний вплив на перебіг процесів природного руху населення, а отже – сприяти зменшенню інтенсивності депопуляції.
У контексті поліпшення якості робочої сили як пріоритетного напряму вирішення трудоресурсної проблеми в Україні на перспективу першочергове значення має не тільки підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня працівників, а й формування освітньо-професійної гнучкості населення, включаючи здатність до засвоєння нових знань, сприйнятливість до інновацій, схильність до професійної мобільності, легкість «звільнення» від застарілих знань та навичок, що особливо актуально в умовах старіння населення та з огляду на необхідність переходу до інноваційної моделі соціально-економічного розвитку.
З огляду на сучасну регіональну специфіку структури зайнятості в Україні, у зв’язку із скороченням чисельності населення і його працездатного контингенту, зумовленим масштабною депопуляцією, проблеми нестачі кадрів для низки галузей економіки більш гостро постануть саме у східних промислових областях, а питання соціального захисту, сімейного догляду та медичного патронажу непрацездатних ― у демографічно найстаріших північних, північно-східних та окремих центральних регіонах країни.
Доведено, що збереження і розвиток демографічного і трудового потенціалів населення України в умовах депопуляції й старіння потребують координації дій соціально–демографічного спрямування (по активізації дітородної діяльності, поліпшенню стану здоров’я та працездатності населення, оптимізації міграційних потоків, адаптації соціуму до потреб літніх осіб) із виваженою економічною політикою, націленою на структурно–технологічну перебудову економіки України й оновлення господарського комплексу регіонів країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев Е. М. Демографическая история России: 1927-1957 / Андреев Е. М., Дарский Л. Е., Харкова Т. Л. – Москва : Информатика, 1998. – 187 с.
2. Андреев Е. М. О потенциале демографического роста / Е. М. Андреев, С. И. Пирожков // Население и окружающая среда : [cб. статей / сост. Р. В. Татевосов]. – М., 1975. – С. 52–67.
3. Антонов А. И. Демографическое будущее России: депопуляция навсегда? / А. И. Антонов // Социс. – 1999. – № 3. – С. 80–87.
4. Антонов А. И. Депопуляция и кризис семьи в постсоветской России. Кто виноват и что делать? / А. И. Антонов // Вестник МГУ. – 1995. – № 2. – С. 75–84. – (Сер. 18. Социология и политология).
5. Антюшина Н. М. Демографические тенденции и семейная политика в Швеции / Н. М. Антюшина // Труд за рубежом. – 2006. – № 4. – С. 95–111.
6. Безруков В. В. Шляхи вдосконалення медико-соціальної допомоги людям літнього віку в Україні / В. В. Безруков, Ю. В. Вороненко // Проблемы старения и долголетия. – 2004. – Т. 13. – № 3. – С. 221–224.
7. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Гэри С. Беккер ; [пер. с англ. / cост. и науч. ред. Р. И. Капелюшников]. — М. : ГУ-ВШЭ, 2003. — 672 с.
8. Белобородов И. Депопуляция в России: 15 лет демографической трагедии / И. Белобородов // Демографические исследования. – 2007. – № 6. – С. 130–136.
9. Бертільонъ Ж. Вымираніе французскаго народа / Ж. Бертільонъ ; [пер. с фр. О. Латернера]. – Спб. : Типографія Спб. АО «Издатель», 1899. – 40 с.
10. Бертільонъ Я. Статистика движенія населенія во Франціи / Я. Бертільонъ; [пер. с фр. под ред. и с предисловіємъ Ю. Э. Янсона]. – Спб: Изданіе Н. П. Карбасниковъ, 1889. – 164 с.
11. Бестужев-Лада И., Депопуляция – процесс вырождения или начало вымирания? / И. Бестужев-Лада, А. Антонов // Народное образование. – 2008. – № 2. – С. 50–54.
12. Боярский А. Я. К вопросу о естественном движении населения в России и в СССР в 1915-1923 гг. / А. Я. Боярский // Население и методы его изучения. Сборник научных трудов. – М. : Статистика, 1975. – С. 225–238.
13. Борисов В. Депопуляция "Золотого миллиарда": российский ракурс / В. Борисов // Мировая экономика и международные отношения. –2006. – № 5. – С. 101–106.
14. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-XVIII вв. : в 3-х т. / Ф. Бродель. – 2-е изд. ; пер. с фр. Л. Е. Куббеля. – М. : Весь Мир, 2007. – Т.1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. – 592 с.
15. Васин С. Прощание с демографическим дивидендом [Элетронный ресурс] / С. Васин // Электронная версия бюллетеня "Население и общество". – 2008 – № 317–318. – Режим доступа : http://demoscope.ru/weekly/2008/0317/ tema01.php.
16. Вишневський А. Г. Демографическая революция / А. Г. Вишневський. – М. : Статистика, 1976. – 214 c.
17. Вишневский А. Г. Избранные демографические труды : в 2-х т. / А. Г. Вишневский – М. : Наука, 2005. – Т. 1: Демографическая теория и демографическая история. – 368 с.
18. Вишневский А. Г. Избранные демографические труды : в 2-х т. / А. Г. Вишневский – М. : Наука, 2005. – Т. 2: Экономическая демография. Анализ демографических процесов. – 381 с.
19. Геєць В. Характеристика перехідних процесів до економіки знань / В. Геєць // Економіка України. – 2004. – № 4–5. – С. 4–15.
20. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки / [Білокінь С. І., Веселова О. М., Вронська Т. В. та ін.] ; гол. ред. ради В. А. Смолій, відпов. ред. В. М. Литвин. – К. : Наукова думка, 2003. – 887 с.
21. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.
22. Демографическая модернизация России: 1900-2000 / Под ред. А. Вишневского. – М. : Новое издательство, 2006. – 608 с. – (Серия «Новая история»).
23. Демографическая ситуация, человеческий и социальный капитал Республики Беларусь: системный анализ и оценка : [монография] / С. Ю. Солодовников [и др.] ; науч. ред. П. Г. Никитенко / НАН Беларуси, Институт экономики. – Минск : Белорусская наука, 2008. – 424 с.
24. Демографический энциклопедический словарь / [редкол.: Д. И. Валентей (гл. ред.) и др.]. – М. : Советская энциклопедия, 1985. – 608 с.
25. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові напрями протидії / за ред. В. Стешенко. – К. : Ін-т економіки НАН України, 2001. – 560 с.
26. Денисенко М. Б Демографический кризис в СССР в первой половине 1930-х гг.: оценки потерь и проблемы изучения / М. Б. Денисенко // Историческая демография ; под ред. М. Б. Денисенко и И. А. Троицкой. – М. : Макс-Пресс, 2008. – С. 107–143.
27. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : [монографія] / [Варналій З. С., Воротін В. Є., Куйбіда В. С. та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820 с.
28. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній. – К. : Наукова думка, 2006. – 621 с.
29. Жиромская В. Б. Демографическая история России в 1930-е годы. Взгляд в неизвестное / В. Б. Жиромская. – М. : РОССПЭН, 2001. – 280 с.
30. Захоруг Т. Демографічна ситуація: чому нас стає менше? / Т. Захоруг // Україна і світ – 2003. – 21–25 травня.
31. Заяць Т. А. Соціально-демографічний і трудовий потенціал України: особливості формування, проблеми та перспективи / Тетяна Анатоліївна Заяць // Продуктивні сили України. – 2006. – № 1. – С. 51–61.
32. Капица С. П. Математическая модель роста населения мира / С. П. Капица // Математическое моделирование. – 1992. – Т. 4 – № 6. – С. 65–79.
33. Кваша А. Я. Депопуляция и демографические волны / А. Я. Кваша // Вестник статистики. – 1992. – Вып. 11. – С. 18–24.
34. Кваша А. Я. Проблемы демографического оптимума / А. Я. Кваша. – М. : Издательство МГУ, 1974. – 104 с.
35. Киндзерский Ю. Риски межрегиональной дифференциации в Украине и возможности их устранения / Юрий Киндзерский // Общество и экономика. – 2011. – № 1. – С. 66–88.
36. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії НАНУ, УЦСР, 2006. – 138 с.
37. Корчак-Чепурковский Ю. А. Избранные демографические исследования / Ю. А. Корчак-Чепурковский. – М. : Статистика, 1970. – 387 с.
38. Коулмен Д. Третий демографический переход [Электронный ресурс] / Д. Коулмен // Электронная версия бюллетеня «Население и общество» – 2007. – № 299–300. – Режим доступа : http://demoscope.ru/weekly/2007/0299/ tema01.php.
39. Кувшинников П. А. Естественное движение населения в РСФСР 1920–1922 гг. / П. А. Кувшинников // Вестник статистики. – 1925. – № 4–6. – С.15–21.
40. Курило І. О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, трансформації : [монографія] / І. О. Курило. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. – 472 с.
41. Левчук Н. Депопуляція та її вплив на віковий склад населення України / Н. Левчук // Демографічні дослідження. –1996. – Вип. 18. – С. 72–80.
42. Лібанова Е. М. Перспективи трансформації соціальної сфери України / Е. М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. – 2004. – № 1–2. – С. 45–51.
43. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків (колективна науково-аналітична монографія) / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, Держкомстат України, 2010. – 496 с.
44. Людський розвиток в Україні: можливості та напрямки соціальних інвестицій : [монографія] / [Василик А. В., Власенко М. С., Лібанова Е. М., Макарова О. В.] ; за ред. Е. М. Лібанової. — К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. — 356 с.
45. Мальтусъ Т.-Р. Опытъ закона о народонаселеніи / Т.-Р Мальтусъ ; [пер. с англ. И. А. Вернера]. – М., 1895. – 250 с.
46. Мандель И. Д. Кластерный анализ / И. Д. Мандель. – М. : Финансы и статистика, 1988. – 128 с.
47. Міграційні процеси в Україні: сучасний стан і перспективи / за ред. О. В. Позняка / Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України. – Умань : СПД Сочінський, 2007. – 276 с.
48. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів / [Лібанова Е. М., Аксьонова С. Ю., Бялковська В. Г. та ін.]. – К. : АДЕФ-Україна, 2008. – 288 с.
49. Население и кризисы: / под. ред. Б. С. Хорева, И. А. Даниловой, Л. В. Иванковой. – М. : МАКС Пресс, 2001. – Вып. 7: Депопуляция и будущее России. О национальном вопросе в России. – 140 с.
50. Населення України. Соціально-демографічні проблеми українського села : монографія / відп. ред. Е. М. Лібанова [та ін.] / Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Фонд народонаселення ООН, Державний комітет статистики України, Український центр соціальних реформ. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 468 с.
51. Населення України – 2003. Щорічна аналітична доповідь. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2004. – 252 с.
52. Населення України – 2004. Регіональні аспекти демографічного розвитку. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. – 342 с.
53. Населення України – 2008. Демографічний щорічник. – К. : Державний комітет статистики України, 2008. – 449 с.
54. Палади Г., Бучучану-Врабие М. Молдова в процессе депопуляции / Г. Палади, М. Бучучану-Врабие // Основные вызовы демографической безопасности: сходства и различия в Молдове и Беларуси. – Кишинев: Штиинца, 2010. – С. 66-74.
55. Палій О. Зміни в чисельності населення та складових її формування протягом міжпереписного періоду 1926-1939 років / О. Палій // Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка : матеріали міжнар. конф., 25-26 вересня 2008 р. м. Київ / відп. ред. І. Р. Юхновський. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – С. 363–372.
56. Пальян З. О. Статистичний аналіз чинників та передумов народжуваності в Україні / З. О. Пальян // Статистика України. – 2009. – № 2. – С. 48–54.
57. Пирожков С. И. Демографические процессы и возрастная структура населения / С. И. Пирожков. – М. : Статистика, 1976. – 136 с.
58. Пискунов В. П. О методологии и структуре изучения депопуляции в демографии / В. П. Пискунов // Демографические исследования. – 1993. – Вып. 17. – С. 31–54.
59. Перепелкин Л. С. Нелегитимная иммиграция и неофициальная занятость в Российской Федерации: зло, благо или неизбежность? / Л. С. Перепелкин, В. Г. Стельмах // Общество и экономика. – 2005. – № 4. – С. 49–62.
60. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження стратегії демографічного розвитку України в період до 2015 р.» від 24.06.2006 р. № 879 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=879-2006-%EF.
61. Принципы Организации Объединенных Наций в отношении пожилых людей : Руководящий документ ООН // Официальный сайт ООН. – Режим доступа : http://www.businesspravo.ru/Docum/DocumShow_DocumID_40278.html.
62. Проблеми економіки й управління у промислових регіонах : в 2-х т. : [зб. наук. пр. / відп. ред. В. К. Мамутов]. – Запоріжжя : ЗНТУ, 2008. – Т. 1: Проблеми економіки й управління територіями та галузевими ринками. – 228 с.
63. Проблемы экономической безопасности Беларуси / [Никитенко П. Г., Ермашевич В. И., Кулаков Г. Т. и др.]. – Минск : ИООО «Право и экономика», 2001. – 220 с.
64. Прогноз демографічного розвитку України до 2010 р. / [Макарова О., Позняк О., Шишкін В. та ін.] // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 5. – С. 25–27.
65. Птуха М. В. Очерки по статистике населения / М. В. Птуха. – М. : Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. – 459 с.
66. Птуха М. К. Смертность 11 народностей Европейской России в конце XIX века / М. К. Птуха. – К. : Центральное статистическое управление Украины, 1927. – 57 с.
67. Птуха М. К. Смертность в России и на Украине / М. К. Птуха // Очерки по статистике населения. – М. : Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. – С. 240–278.
68. Райх Р. Труд наций. Готовясь к капитализму ХХI века / Р. Райх // Новая постиндустриальная волна на Западе. – М. : Academia, 1999. – С. 509–527.
69. Рашин А. Г. Население России за 100 лет (1811-1913 гг.) / А. Г. Рашин // Статистические очерки / под ред. С. Г. Струмилина. – М. : Государственное статистическое издательство, 1956. – 352 с.
70. Ревун В. И. Депопуляция как процесс естественной убыли населения / В. И. Ревун // Народонаселение. – 2009. – № 1. – С. 46–54.
71. Регіональна політика та механізми її реалізації / за ред. М. І. Долішнього. – К. : Наукова думка, 2003. – 503 с.
72. Россет Э. Процесс старения населения / Э. Россет ; [пер. с польского Н. Н. Малютиной и Э. Н. Фарберовой ; под ред. А. Г. Волкова]. – М. : Статистика, 1968. – 510 с.
73. Рубин Я. И. Оптимум населения: что за этим понятием / Я. И. Рубин. – Минск : Наука и техника, 1979. – 135 с.
74. Рубин Я. Н. Экономическое противодействие депопуляция / Я. Н. Рубин // Белорусский экономический журнал. – 2006. – № 3. – С. 34–42.
75. Синявская О. В. К вопросу о патернализме: государство и человек в пенсионной реформе / О. В. Синявская // SPERO. – 2008. – № 8. – С. 64–80.
76. Сифман Р. И. Динамика численности населения России за 1897-1914 гг. / Р. И. Сифман // Брачность, рождаемость и смертность в России и в СССР / под ред. А. Г. Вишневского. – М., 1977. – С. 62–82.
77. Сім’я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку / Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України; Український центр соціальних реформ. – К. : ТОВ «Основа-Принт», 2009. – 248 с.
78. Смирнов А. Низкая рождаемость и старение населения: причины, последствия, варианты политики / А. Смирнов // Прогнозис. – 2004. – № 1. – С. 185–198.
79. Смулевич Б. Я. Некоторые вопросы воспроизводства населения в зарубежных странах / Б. Я. Смулевич // Мировое хозяйство и мировая политика. – 1947. – № 3.
80. Соболева С. В. Демографическая безопасность России и регионов: факторы, проблемы, индикаторы / С. В. Соболева, О. В. Чудаева // Регион: экономика и социология. – 2008. – № 3. – С. 147–167.
81. Сови А. Старение населения и продление жизни / А. Сови // Методы демографических исследований. – М. : Статистика, 1969. – С. 48–58.
82. Соціальний захист населення України у 2009 р. : [cтат. бюлетень] – К. : Держкомстат України, 2010. – 65 с.
83. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в західному регіоні України : [зб. наук. пр./ відп. ред. М. І. Долішній]. – Львів : Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2005. – Вип. 5. – 676 с.
84. Стешенко В. Старіння населення України: стан, етнічні особливості, перспективи / Стешенко В., Піскунов С., Піскунов В. // Демографічні дослідження. – К. : Вид-во Ін-ту економіки НАН України, 1998. – Вип. 20. – С. 125–146.
85. Сулаберидзе А. В. Депопуляция в странах с переходной экономикой (специфика Грузии) / А. В. Сулаберидзе // Социс. – 2001. – № 11. – С. 114–117.
86. Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми, перспективи, шляхи поліпшення (Науково-аналітична доповідь) / за ред. С. І. Пирожкова. – К. : Ін-т демографії НАН України, 2007. – 71 c.
87. Терець В. М. Демографічні імперативи становлення нової моделі економічного розвитку / В. М. Терець // Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика : матеріали XIV міжнар. наук.-пр. конф., (Луцьк, 26-27 травня 2009 р.) / Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2009. – С. 57–58.
88. Терець В. М. Депопуляція та старіння населення у соціально-економічному контексті / В. М. Терець // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 1.– С. 92–97. – (Серія «Економічні науки»).
89. Терець В. М. Динаміка чисельності населення та депопуляція в регіонах України / В. М. Терець // Економічний аналіз : [зб. наук. пр. / гол. ред. С. І. Шкарабан]. – Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Вип. 5. – С. 352–356.
90. Терець В. М. Ендогенні фактори депопуляції в Україні: досвід порівняльного аналізу / В. М. Терець // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. – 2010. – № 4. – Ч.III. – С. 97–104. – (Серія «Економічні науки»).
91. Терець В. М. Природний рух населення й депопуляція в Україні на тлі європейської демографічної ситуації / В. М. Терець // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 4. – С. 19–23.
92. Терець В. М. Тенденції депопуляції в Україні, її регіональні особливості та соціально-економічні наслідки / В. М. Терець // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 3. – С. 45-49.
93. Трудовий потенціал Кіровоградської області: стан та перспективи розвитку [монографія] / за ред. М. В. Семикіної. – Кіровоград : ВАТ «Кіровоградське видавництво», 2008. – 304 с.
94. Труды комиссии по обследованию санитарных последствий войны 1914-1920 гг. / под ред. М. М. Грана, П. И. Куркина и П. А. Кувшинникова. – М.; Пг., 1923. – Вып. 1. – 227 с.
95. Тюрин Г. Россия: пространство депопуляции / Г. Тюрин // Общая тетрадь: вестник Московской школы политических исследований. – 2009. – № 2. – С. 29–33.
96. Форрестер Дж. Мировая динамика / Дж. Форрестер ; [пер. с англ. Л. Ворощук, С. Пегов]. – М. : Наука, 1978. – 167 с.
97. Хвіст В. Демографічне становище сучасної України / В. Хвіст // Соціально-економічні перетворення в сучасній Україні. – К., 2001. – С. 70–75.
98. Хоменко А. Населення України (1897–1927 рр.) / А. Хоменко. – Харків, 1928. – 80 с.
99. Цысина Г. Мировой миграционный процесс и миграционная политика стран Запада / Галина Цысина // Общество и экономика. – 2011. – № 1. – С. 100–110.
100. Чайковська В. В. Стан організації геріатричної допомоги населенню літнього віку в Україні / Чайковська В. В., Вержиковська Н. В., Хаджинова Н. А. – К. : Ін-т геронтології АМН України, 2005. – 65 с.
101. Чайковська В. В. Стан організації геріатричної допомоги населенню літнього віку в Україні (2005р.) / Чайковська В. В., Вержиковська Н. В., Хаджинова Н. А. // Проблемы старения и долголетия. – 2006. – № 6. – С. 358–366.
102. Шлюб, сім’я та дітородні орієнтації в Україні / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : АДЕФ-Україна, 2008. – 256 с.
103. Baizan P. Regional child care availability and fertility decisions in Spain / Pau Baizan // Demographic research. – 2009. – Vol. 21. – P. 803–842.
104. Bourgeois-Pichat J. E. Stable and Semi-Stable Populations and Growth Potential / J. E. Bourgeois-Pichat // Population Studies. – 1971. –V. 25. – P. 235–255.
105. Bucher H. Aging and Depopulation of Rural Areas in Europe – the German Example [Electronic resource] / H. Bucher // European Rural Development Workshop by IIASA and PAN. – 2001. – Access mode : http://www.iiasa.ac.at/Research/ERD/net/pdf/bucher_1.pdf.
106. Bucher H. Depopulation and its consequences for the regions of Europe [Electronic resource] / H. Bucher, R. Mai // Depopulation Issues Report. – DG3/CAHP10(2005) 7 Final. – Access mode : http://www.coe.int/t/e/social_cohesion/population/Depopulation%20issues%20report%202005.pdf.
107. Cliquet R. The Second Demographic Transition : Fact or Fiction? / R. Cliquet // Council of Europe Population Studies. – Strasbourg, 1992. – P. 15-42.
108. Coleman D. Why we don’t have to believe without doubting in the Second Demographic Transition – Some Agnostic Comments / D. Coleman // Vienna Yearbook of Population Research / G. Feichtinger (Ed.), A. Prskawetz, T. Fent. – Wien, 2004. – P. 11–24.
109. Gans J. S. Born on the first of July: An (un) natural experiment in birth timing / J. S. Gans, A. Leigh // Journal of Public Economics. – 2009. – № 93. – P. 246–263.
110. Gascon A. A. Depopulation in Europe: some strategies and solutions in Spain [Electronic resource] / A. A. Gascon // Regions for Economic Change Conference, 25th of January, 2007. – Access mode : http://ec.europa.eu/dgs/regional_policy/index_en.htm.
111. Hewitt P. S. Depopulation and Aging in Europe and Japan / P. S. Hewitt // The Social Contract. 2004. – Summer. – P. 282–287.
112. Jain A. Data Clustering: A Review / Jain A., Murty M., Flynn P. // ACM Computing Surveys – 1999. – Vol. 31. – № 3. – P. 264–323.
113. Kalwij A. The Impact of Family Policy Expenditure on Fertility in Western Europe / A. Kalwij // Demography. – 2010. – № 47(2). – P. 503–519.
114. Kirk D. Europe’s Population in the Interwar Years / D. Kirk / League of Nations/ N. Y. : Gordon and Breach, 1946. – 312 p.
115. Kohler H.-P. The Emergence of Lowest-low Fertility in Europe during the 1990s / Kohler H.-P., Billari F., Ortega J. A. // Population and Development Review. – 2002. – № 28. – P. 641–680.
116. Kremer M. Population Growth and Technological Change: One Million B.C. to 1990. M. Kremer / The Quarterly Journal of Economics. –1993. –Vol. 108. – Р. 681–716.
117. Landry A. La révolution démographique / A. Landry. – Paris, 1934. – 227 s.
118. Lesthaeghe R. Twee demografische transities? / R. Lesthaeghe, D. van de Kaa // Bevolking: groei en krimp, Boekaflevering Mens en Maatschappij / edited by D. Van de Kaa and R. Lesthaeghe. – Deventer: Van Loghum Slaterus, 1986. – P. 9–24.
119. McDonald P. An Assessment of Policies that Support Having Children from the Perspectives of Equity, Efficiency and Efficacy / P. McDonald // Vienna Yearbook of Population Research, 2006. – P. 213–234.
120. Notestein F. W. Population: the long view / F. W. Notestein // Food for the World / ed. by T. W. Schultz. – Chicago, IL: University of Chicago Press, 1945. – P. 36–69.
121. Pavlik Z. Nastin populačniho vyvoje svĕta / Z. Pavlik. – Praha, 1964. – 307 s.
122. Preston S. Empirical Analysis of the Contribution of Age Composition to Population Growth / S. Preston // Demography. – 1970. – Vol. 7. – № 4. – P. 417–432.
123. Preston S. Empirical Analysis of the Contribution of Age Composition to Population Growth / S. Preston // Demography. – 1970. – № 5. – Р. 240–253.
124. Rabusic L. Value Change and Demographic Behaviour in the Czech Republic / L. Rabusic // Czech Sociological Review. – 2001. – Vol. 9(1). – P. 99–122.
125. Simon J. The Economics of Population Growth / J. Simon. – Princeton : Princeton University Press, 1977. – 235 p.
126. Sobotka T. Demographic Shifts in the Czech Republic after 1989: A Second Demographic Transition View / Sobotka T., Zeman K., Kantorova V. // European Journal of Population. 2003. – Vol. 19(1). – P. 1–29.
127. Scharth W.Some Macroeconomic Effects of Population Aging on Productivity Growth and Living Standards [Electronic resource] / W. Scharth // Conference: Retirement Policy Issues in Canada, 26-27th of October, 2007. – Access mode : http://jdi-legacy.econ.queensu.ca/Files/Conferences/Retirementconferencepapers /Scarth.pdf.
128. Sanderson W. C. A new perspective on population aging / W. C. Sanderson, S. Scherbov // Dtvjgraphic research. – 2007. – Vol. 16. – P. 27–58.
129. Stropnik N. Slovenia: Generous family policy without evidence of any fertility impact / N. Stropnik, M. Sircelj // Demographic research. – 2008. – Vol. 19.. – Art. 26. – P. 1019–1058.
130. The New Demographic Regime: Population Challenges and Policy Responses / ed. by M. Macura, A. L. MacDonald, W. Haug / United Nations. – N. Y.; Geneva, 2005. – 215 p.
131. The population of the Soviet Union: History and Prospects / by Frank Lorimer / League of Nations. – Geneva, 1946. – 165 p.
132. Van de Kaa D. Europe’s second demographic transition / D. van de Kaa // Population Bulletin. – 1987. – № 42(1). – P. 23-45.
133. Vincent P. Potentiel d’accroissement d’une population stable / P. Vincent // Journal de la Societe de Statistique de Paris. – 1945. – V. 86 – P. 16–29.
134. Webb J. The natural and migration components of population changes in England and Wales, 1921-1931 / J. Webb / Economic Geography. – 1963. –Vol. 39(2). – P. 130–148.
135. When should the state pension age increase to 66 [Electronic resource] / The Age and Employment Network. – Access mode : http://taen.org.uk/.
136. World Population Data Sheet, 2010 : Population Reference Bureau. – Washington, 2010. – 19 p.