ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ІМЕНІ М.В. ПТУХИ

На правах рукопису

ЯНИШІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИРОСЛАВОВИЧ

УДК 316.472.47 : 332.12

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.07 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук

Науковий керівник:
Онікієнко Володимир Васильович,
доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ 11
1.1. Сутність і складові інтелектуального капіталу та характер їх впливу на національну економіку 11
1.2. Особистісний когнітарний капітал як визначальний фактор розвитку національної економіки 22
1.3. Вплив соціального та організаційного капіталів на розвиток національної економіки 37
1.4. Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу країни та регіону і його впливу на розвиток економіки 63
Висновки до розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 80
2.1. Сучасний стан розвитку особистісного когнітарного капіталу і його вплив на розвиток національної економіки України 80
2.2. Оцінка соціального та організаційного капіталів в контексті розвитку національної економіки України 101
2.3. Оцінка інтелектуального капіталу та його місця в системі національної економіки України 120
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 142
3.1. Основні напрямки удосконалення розвитку і використання особистісного когнітарного капіталу в умовах забезпечення інноваційного розвитку національної економіки України 142
3.2. Інтенсифікація використання соціального та організаційного капіталів для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки України 157
3.3. Удосконалення управління розвитком і використанням інтелектуального капіталу України 175
Висновки до розділу 3 195
ВИСНОВКИ 198
ДОДАТКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 247

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу суспільства до інформаційної економіки вирішальним фактором розвитку виступають уже не природні, матеріально-речові ресурси, а інтелектуальний капітал. В інформаційній економіці виробництво і використання знань стає провідним чинником економічного розвитку та рівня життя населення, а всі сектори економіки стають наукомісткими. Без поширення інтелектуального капіталу у всі сфери діяльності неможливе становлення інформаційної, знаннєвої економіки та інноваційний розвиток національної економіки.
Формуючись на індивідуальному рівні, акумулюючись у суспільстві (регіоні) у вигляді інформаційних ресурсів, знань, та функціонуючи в процесі взаємодії людей, інтелектуальний капітал здійснює багатоплановий вплив на розвиток національної економіки та економіки регіонів.
Тому проблема формування та використання інтелектуального капіталу як вирішального фактора соціально-економічного розвитку України є актуальною.
Основи концепції інтелектуального капіталу були закладені ще класиками економічної думки, такими, як А. Сміт, І. Фішер, Дж. Мілль, У. Петті, які у різній формі вказували на значення знань людини для економічного зростання. Однак поняття «інтелектуальний капітал» з'явилось лише у 90-х роках минулого століття (вперше згадується в праці З. Грилихеса у 1990р.). Розвиток теорії інтелектуального капіталу у цей період пов'язаний із швидким розвитком науки і техніки, необхідністю теоретично обґрунтувати нові фактори економічного розвитку. Важлива роль у розробці теоретичних проблем інтелектуального капіталу належить таким відомим вченим, як Г. Беккер, Д. Белл, Е. Брукінг, П. Друкер, Л. Едвінссон, Т. Сакайя, Т. Стюарт, М. Мелоун, М. Армстронг, П. Пільцер, О. Тоффлер, Л. Туроу, Т. Шульц, Ф. Фукуяма та інші.
Розвиток досліджень інтелектуального капіталу в Україні пов'язаний як із впливом наукових праць іноземних вчених, так і з переходом до ринкової економіки у 90-х роках 20 ст., що зумовило необхідність дослідження нематеріальних факторів виробництва. Значний вклад у розробку методологічних засад інтелектуального капіталу зробили такі українські вчені, як О.Ю. Амосов, В.К. Врублевський, В.М. Геєць, О.А. Грішнова, М.І. Долішній, А.М. Колот, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, В.М. Новіков, О.Ф. Новікова, В.В. Онікієнко, П.М. Цибульов, А.А. Чухно. Теоретичні засади управління інтелектуальним капіталом досліджували О.Б. Бутнік-Сіверський, О.Л. Гапоненко, В. Гойло, В.С. Пономаренко та інші.
Разом з тим теоретико-методологічні аспекти формування та механізм ефективного використання інтелектуального капіталу в контексті забезпечення інноваційного розвитку національної економіки і підвищення соціальних стандартів рівня життя населення досліджені недостатньо, що і визначило вибір теми дисертаційної роботи. Вивченню інтелектуального капіталу на національному чи регіональному рівні приділяється недостатньо уваги.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України: № IІІ-14-09 (99) «Формування сучасного соціального капіталу України» (номер державної реєстрації 0108U009958; затверджено постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 11 липня 2008 р., протокол № 5), в межах якої автором визначені сучасний стан розвитку інституціонального середовища для формування соціального капіталу України і регіональні обмеження та можливості для формування соціального капіталу; № ІІІ-18-10 (103) «Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності» (номер державної реєстрації 0109U006450; затверджено постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 8 липня 2009 р., протокол № 6), в межах якої автором здійснено уточнення методології моніторингових досліджень ефективності НДР з урахуванням реалізації щорічного моніторингу, а також реалізована аналітична компонента моніторингових досліджень.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних та методичних засад визначення впливу інтелектуального капіталу на розвиток національної економіки України і динаміку процесів на ринку праці.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- узагальнити сучасні теоретико-методологічні підходи до визначення сутності інтелектуального капіталу та його складових; розкрити сутність та обґрунтувати структуру інтелектуального капіталу з позицій його впливу на розвиток національної економіки та динаміку процесів сегментації регіональних ринків праці;
- удосконалити методичні підходи до дослідження інтелектуального капіталу на національному та регіональному рівнях;
- розробити та обґрунтувати методику оцінювання інтелектуального капіталу країни та регіону;
- дослідити чинники та особливості формування інтелектуального капіталу України;
- дати оцінку сучасного рівня розвитку інтелектуального капіталу України;
- оцінити вплив інтелектуального капіталу та його складових на розвиток національної економіки України;
- обґрунтувати напрями удосконалення управління процесами формування і використання інтелектуального капіталу для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки та відповідності національного ринку праці вимогам інформаційної економіки.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інтелектуальний капітал як фактор розвитку національної економіки України.
Предметом дисертаційного дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних засад формування та використання інтелектуального капіталу України з позицій його впливу на розвиток національної економіки.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження є загальнонаукові методи пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких розглядаються проблеми формування і використання інтелектуального капіталу, нормативно-правові акти органів державної влади України.
Інформаційною базою дослідження стали офіційні статистичні матеріали Державної служби статистики України та інших міністерств і відомств, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, власні дослідження.
У роботі використано методи: структурно-логічного аналізу – при формуванні структури дослідження; порівняння – для виявлення переваг і недоліків підходів іноземних та вітчизняних вчених до сутності інтелектуального капіталу і його складових; статистичний – для дослідження регіональної структури, динаміки інтелектуального капіталу; експертної оцінки – для визначення вагових коефіцієнтів складових при розрахунку інтегрального показника інтелектуального капіталу регіону; економіко-математичні – при визначенні інтегрального показника інтелектуального капіталу регіону; кореляційного аналізу – для оцінки впливу інтелектуального капіталу та його складових на соціально-економічний розвиток України; кластерного аналізу – для групування регіонів за співвідношенням показників інтелектуального капіталу та економічного розвитку; картографічний – для побудови карт, що показують регіональні відмінності рівня розвитку інтелектуального капіталу України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
- на теоретико-методологічному рівні обґрунтовано сутність когнітарного капіталу як основної складової інтелектуального капіталу, що визначає тенденції та інтенсивність процесів розвитку національної економіки, а також характер функціонування інноваційних сегментів ринку праці (с. 23-24);
- здійснено інтегральну оцінку рівня розвитку інтелектуального капіталу України на національному і регіональному рівнях, яка враховує показники особистісного когнітарного, соціального та організаційного капіталів, що дало змогу виявити регіональні відмінності та особливості його розвитку і запропонувати напрями удосконалення (с. 126-128);
удосконалено:
- визначення категорії «інтелектуальний капітал» через запропоновану і обґрунтовану теоретичну модель, в якій, на відміну від існуючих, визначальним є його вплив на рівень життя населення і соціальні стандарти, що дає змогу обґрунтувати зв'язок з розвитком національної економіки, кінцевою метою якого є соціальні результати (с. 15);
- методологічне обґрунтування підходу до структури інтелектуального капіталу, за яким виділено особистісний когнітарний, соціальний та організаційний капітали, а в структурі соціального капіталу виокремлено три складові (суспільне середовище, соціальні мережі і доступ до систем зв’язку), що дало змогу поглибити обґрунтованість розрахунків впливу інтелектуального капіталу на рівень життя населення (с. 17, 43-44);
- методичний підхід та зроблено розрахунки ступеня впливу інтелектуального капіталу на розвиток національної економіки, які, на відміну від існуючих підходів, базуються на кластерному аналізі регіонів України за сукупністю запропонованих показників, що дало можливість порівняти ефективність та виявити резерви покращення використання інтелектуального капіталу в окремих групах регіонів (с. 134-138);
одержали подальший розвиток:
- методичні підходи до оцінювання інтелектуального капіталу на основі врахування інтегральних індексів його складових, розрахованих за системою запропонованих статистичних показників, що дало змогу здійснити оцінку інтелектуального капіталу як на макрорівні, так і на рівні регіонів, результати якої можуть слугувати цільовим орієнтиром в управлінні процесами формування і використання інтелектуального капіталу (с. 68-76);
- методичні та прикладні аспекти удосконалення організаційно-економічного механізму управління процесами формування та використання інтелектуального капіталу в контексті інноваційного розвитку національної економіки, в якому, на відміну від існуючих, виокремлено структурно-функціональні системи та ключові напрями розвитку інтелектуального капіталу (с. 177-189).
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження дали змогу розробити теоретико-методологічні і практичні засади впливу інтелектуального капіталу на розвиток національної економіки України, запропонувати напрями удосконалення управління інтелектуальним капіталом для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки та підвищення рівня життя населення України та її регіонів.
Окремі результати дослідження (пропозиції щодо підвищення економічної і соціальної ефективності використання інтелектуального капіталу України) використано в практичній діяльності Апарату Ради національної безпеки і оборони України при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до засідань Міжвідомчої комісії з питань подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу (лист №6/9-1411-6-6 від 05.07.2010р., довідка № 01-11/646 від 10.11.2010 р.).
Пропозиції щодо удосконалення управління розвитком і використанням інтелектуального капіталу регіонів України використано в практичній роботі Конфедерації роботодавців України при проведенні ряду засідань Ради Конфедерації та підготовці Основних напрямків діяльності Конфедерації роботодавців України на 2011–2013 роки (довідка № 69 від 10.06.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою, виконаною самостійно. Результати дисертаційного дослідження належать авторові. Теоретичні узагальнення, наукові положення та пропозиції отримані автором на основі проведеного дослідження, а також аналізу наукових досліджень українських та іноземних вчених.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях різних рівнів: Ювілейній міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів» (м. Тернопіль, 1-2 жовтня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України» (м. Кіровоград, 25-26 листопада 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки XXI століття» (м. Дніпропетровськ, 25-26 грудня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності» (м. Жовті Води, 18-19 березня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону» (м. Суми, 6-7 травня 2010 р.), Міжнародній науковій конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 21-23 жовтня 2010 р.), Науково-практичній конференції «Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України» (м. Одеса, 21-22 жовтня 2010 р.).
Публікації результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 17 опублікованих наукових працях загальним обсягом 6,4 друк. арк., з них 7 статей опубліковані у наукових фахових виданнях, 9 – в інших виданнях, 1 колективна монографія.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано шляхи розв’язання важливого науково-практичного завдання щодо розробки теоретико-методологічних і практичних засад впливу інтелектуального капіталу на національну економіку України, порівняння економічної і соціальної ефективності використання інтелектуального капіталу в різних групах регіонів, обґрунтування напрямів удосконалення процесів його формування і використання, що дасть змогу підвищити ефективність управління інтелектуальним капіталом країни.
За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Складність поняття та багатоаспектність функціонування інтелектуального капіталу зумовлюють наявність різних поглядів на його сутність. На нашу думку, поняття інтелектуального капіталу слід розглядати як знання та інформацію, які використовують в економічній діяльності, що забезпечують ефективний розвиток економіки і досягнення прогресивних соціальних стандартів. Необхідно зазначити, що у структурі капіталу розвинених країн на сьогоднішній день переважає інтелектуальний капітал, тому управління ним – один з головних елементів управління національною економікою.
2. Структура інтелектуального капіталу надзвичайно складна, що пов’язано з багатовекторністю його функціонування. Підходи до структури інтелектуального капіталу, запропоновані його дослідниками, часто залежать від мети і рівня його дослідження. На нашу думку, доцільно виділити три складові інтелектуального капіталу: особистісний когнітарний, соціальний та організаційний капітали. На теоретико-методологічному рівні обґрунтовано сутність когнітарного капіталу як основної складової інтелектуального капіталу, що дало змогу більш обґрунтовано визначити його вплив на розвиток національної економіки. Особистісний когнітарний капітал у нашому дослідженні ми розглядаємо як сформований і розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми запас знань, умінь, здібностей, навичок, компетенцій, досвіду, що їх цілеспрямовано використовують в економічній діяльності, які визначають темпи економічного зростання країни, регіону, рентабельність підприємства та якість життя власника цього капіталу. Під соціальним капіталом ми розуміємо функціонуючі знання та інформацію, які поширюються і розвиваються через взаємовідносини між людьми, а також сукупність самих соціальних взаємовідносин. Запропоновано структуру соціального капіталу, до якої ми включили 3 складові: суспільне середовище, соціальні мережі, доступ до систем зв’язку. Організаційний капітал ми розглядаємо як інституціоналізовані знання та інформацію, які можна зберігати за допомогою інформаційних технологій в доступних базах даних, що мають свого формально визначеного власника.
3. Підходи до оцінки інтелектуального капіталу можна об’єднати у дві основні групи: у вартісних показниках і у відносних показниках. Найбільш поширеними методами вартісної оцінки інтелектуального капіталу є ринковий, дохідний і витратний. Водночас виявлено значні складнощі вартісної оцінки інтелектуального капіталу на регіональному рівні, пов’язані із нестачею статистичної інформації і можливостями оцінки окремих компонентів інтелектуального капіталу регіону. Тому вартісну оцінку інтелектуального капіталу України запропоновано здійснювати без прив’язки до складових, шляхом оцінки витрат на формування інтелектуального капіталу. Для розрахунку інтегрального індексу інтелектуального капіталу країни і регіону сформовано систему із 18 показників, що враховує наявну статистичну базу та структуру інтелектуального капіталу. Окремі складові інтелектуального капіталу характеризуються складністю оцінки через відсутність їх прямих вимірників.
4. На формування інтелектуального капіталу впливають соціально-економічні, науково-технологічні та організаційно-правові чинники. Нажаль, головні особливості формування інтелектуального капіталу України здебільшого справляють дестимулюючий вплив. Головними проблемами соціально-економічного розвитку України є недосконала структура економіки загалом і зайнятості, низький рівень продуктивності праці і доходів населення, малочисельний середній клас, неефективний менеджмент, а також невисока якість життя більшої частини населення. Технологічний рівень економіки України залишається переважно низьким, особливо – в основних експортних видах економічної діяльності (чорна металургія, хімічна промисловість). Національний ринок праці України не відповідає вимогам постіндустріальної економіки, оскільки для нього характерний невисокий попит на інтелектуальну працю. Серйозних втрат зазнає інтелектуальний капітал більшості регіонів України через процес депопуляції населення, що триває від початку 90-х років минулого століття.
5. Відповідно до проведених розрахунків, вартість інтелектуального капіталу України у 2009 році становила 2,237 трлн. грн. Інтегральна оцінка інтелектуального капіталу виявила значні регіональні відмінності рівня його розвитку. Беззаперечним лідером за рівнем розвитку інтелектуального капіталу є м. Київ. Крім того, найвищі показники рівня розвитку інтелектуального капіталу – у східних регіонах та окремих західних регіонах. Індекс інтелектуального капіталу в розрізі економічних районів України дає можливість більш обґрунтовано оцінити регіональні відмінності рівня його розвитку. Високий рівень розвитку інтелектуального капіталу – у Столичному і Північно-східному районах. У період після 2000 року спостерігається позитивна динаміка розвитку інтелектуального капіталу України.
6. Оцінка складових інтелектуального капіталу України та її регіонів – особистісного когнітарного, соціального та організаційного капіталів – також виявила значні регіональні відмінності рівня їх розвитку. За рівнем розвитку організаційного капіталу істотно виділяються 2 лідери – м. Київ і Харківська обл. (хоча м. Київ помітно випереджає і Харківську обл.). Серед складових інтелектуального капіталу значно вирізняється за регіональними відмінностями рівня розвитку соціальний капітал: найвищі його показники спостерігаються у західних і суміжних з ними центральних регіонах.
7. Кластерний аналіз регіонів України, що виконаний за співвідношенням рівня розвитку інтелектуального капіталу із показниками рівня соціально-економічного розвитку та рівня життя населення, дав змогу обґрунтувати вплив інтелектуального капіталу та його складових на національну економіку України. В результаті виявлено групи регіонів зі специфічними властивостями і проблемами функціонування інтелектуального капіталу, що дало змогу вийти на економічну та соціальну ефективність його використання і співвідношення із функціонуванням ринку праці як важливої сфери відтворення інтелектуального капіталу. Крім того, розрахунок відповідних парних коефіцієнтів кореляції підтвердив гіпотезу про значний вплив інтелектуального капіталу на національну економіку України.
8. Розробка напрямів удосконалення управління процесами формування і використання інтелектуального капіталу для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки України стає одним з ключових завдань держави і усіх суб’єктів економічної діяльності. Серед напрямів удосконалення управління процесами формування інтелектуального капіталу варто виділити такі: впровадження економічних стимулів для формування та нагромадження інтелектуального капіталу підприємств, надання пріоритетності інвестиціям в розвиток людини, підтримка розвитку малого інноваційного бізнесу, розвиток інформаційних систем і прискорення руху інформації, розвиток мережі технопарків і технополісів. Основні напрями удосконалення управління процесами використання інтелектуального капіталу: підвищення інноваційної активності підприємств, зміна пріоритетів на національному ринку праці через підвищення частки сегменту інтелектуальної праці та використання механізмів мотивації працівників цього сегменту, заохочення інвестицій у найбільш інтелектуальні види економічної діяльності, активне використання венчурного капіталу, надання пріоритетності використанню енерго- і ресурсозберігаючих технологій, а також тим новим технологіям та інноваційним проектам, які найбільше підвищують конкурентоспроможність економіки, удосконалення нормативно-правової бази, запровадження інтелектуальної ренти, формування національної інноваційної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрійчук О.Я. Інноваційна культура як ефективний механізм функціонування інноваційної системи підприємства / О.Я. Андрійчук // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ. – 2008. – Вип. 237, Том ІІІ. – С. 559-567.
2. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: Монографія / В.П. Антонюк / НАН України. Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2007. – 348 с.
3. Армстронг М. Стратегическое управление человеческими ресурсами / М. Армстронг, Н.В. Гринберг (пер. с англ.). – М.: ИНФРА-М, 2002. – 327 с.
4. Бакальчук В.О. Оцінка рівня міжетнічної толерантності в українському суспільстві [Електронний ресурс] / В.О. Бакальчук // Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/September/2.htm.
5. Бендиков М.А. Идентификация и измерение интеллектуального капитала инновационно активного предприятия / М.А. Бендиков, Е.В. Джамай // Экономическая наука современной России. – 2001. – № 4. – С. 92-104.
6. Білогузов В.С. Наукові та організаційні основи інноваційної діяльності в регіоні: кадровий аспект [Електронний ресурс] / В.С. Білогузов, В.П. Соловйов // Режим доступу: http://www.iee.org.ua/files/conf/conf_article42.pdf.
7. Бова А.А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження / А.А. Бова // Економічний Часопис – XXI. – 2003. – № 5. – С. 46-50
8. Бородіна О.М. Людський капітал як основне джерело економічного зростання / О.М. Бородіна // Економіка України. – 2003. – №7 . – С. 48-53.
9. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Э. Брукинг (пер. с англ. под ред. Л.Н. Козачин). – Питер, 2001. – 228 с.
10. Букович У. Управление знаниями. Руководство к действию / У. Букович, Р. Уильямс. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 504 с.
11. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Экон. социология. – 2002. – Т. 3, № 5. – С. 60–75.
12. Бутнік-Сіверський О.Б. Евристика в інтелектуальній економіці або формування системи інноваційного підприємництва / О.Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальна власність. – 2005. – №8. – с. 29-34.
13. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект / О.Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – С. 16-27.
14. Войтюк О.С. Трудова міграція українців за кордон і роль міграційного капіталу [Електронний ресурс] / О.С. Войтюк. – Режим доступу: http://ukrslovo.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=48:2009-05-27-17-30-36&catid=2:society&Itemid=5.
15. Врублевський В.К. Інтелектуальний капітал і формування сучасної (модерної) української нації / В.К. Врублевський // Науковий вісник Академії муніципального управління. – 2005. – Вип. 1. – С. 48-55.
16. Гавкалова Н.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу. Наукове видання / Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 252 с.
17. Гевко І.Б. Операційний менеджмент / І.Б. Гевко. – К.: Кондор, 2007. – 230 с.
18. Горожанкина М.Е. Социальный капитал: политэкономический аспект / М.Е. Горожанкина. – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановського, 2006. – 289 с.
19. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник / О.А. Грішнова. – К. : Знання, 2004. – 535 с.
20. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К: Знання, 2001. – 254 с.
21. Грішнова О.А. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу / О.А. Грішнова // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 3. – С. 19-23.
22. Гужва В.М. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі [Електронний ресурс] / В.М. Гужва, А.Г. Постєвой. – Режим доступу: http://www.library.if.ua/book/81/5697.html.
23. Данилишин Б.М. Відтворення інтелектуального потенціалу у контексті розвитку знаннєвої економіки / Б.М. Данилишин, В.І. Куценко // Вісник НАН України. – 2004. – № 7. – С. 15-24.
24. Данилишин Б.М. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання / Б.М. Данилишин, В.І. Куценко // Економіка України. – 2006. – №1. – С. 71-79.
25. Данилишин Б.М. Феноменологічні альтернативи економічного зростання України: Монографія / Б.М. Данилишин, В.В. Микитенко. – У 2 т. – Т. 1. – К.: ЗАТ "Нічлава", 2008. – 336 с.
26. Демків О.Б. Соціальний капітал: теоретичні засади дослідження та операціональні параметри / О.Б. Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 99-111.
27. Державна служба статистики України. Офіційний веб-портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
28. Добрынин А. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А. Добрынин, С. Дятлов, Е. Цыренова. – СПб.: Наука, 1999. – 309 с.
29. Драпак Г. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник / Г. Драпак, М. Скиба. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 135 с.
30. Друкер Питер Ф. Рынок: как выйти в лидеры: Практика и принципы / Друкер Питер Ф. – М.: СП «Бук Чембер Интернєшнл», 1992. – 185 с.
31. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала / С.А. Дятлов. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. – 160 с.
32. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учеб. пособие / С.А. Дятлов. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1999. – 290 с.
33. Егорова Е.А. Экономика труда / Е.А. Егорова, О.В. Кучмаева – М.: Московская финансово-промышленная академия, 2004. – 80 с.
34. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Інститут економіки і прогнозування; Фенікс, 2003. – 1008 с.
35. Зайківський О. Ідентифікація нематеріальних активів – базис їх бухгалтерського обліку / О. Зайківський, В. Комаров // Інтелектуальна власність. – 2008. – № 5. – С. 13-19.
36. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (№ 2017-III від 5 жовтня 2000 року, зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // База «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2017-14&myid=4/UMfPEGznhh1O1.ZinbFzYOHdlmUsFggkRbI1c.
37. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (№537-V від 9 січня 2007 року) [Електронний ресурс] // База «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=537-16&pass=4/UMfPEGznhh1O1.ZinbFzYOHdlmUsFggkRbI1c.
38. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (№ 433-ІV від 16 січня 2003 року) [Електронний ресурс] // База «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15.
39. Захарчин Г.М. Інноваційна культура в інноваційній системі підприємства / Г.М. Захарчин // Наук. журнал "Культура народов Причерноморья". – Сімферополь. – 2008. – № 125. – С. 19-21.
40. Згуровський М.З. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку / М.З. Згуровський // «Дзеркало тижня». – 2006. – № 19. – С. 22.
41. Згуровський М.З. Шлях до суспільства, заснованого на знаннях / М.З. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2006. – №2. – С.5.
42. Зинов В. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / В. Зинов, К. Сафарян // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5-6. – С. 23-25.
43. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества: Научное издание / В.Л. Иноземцев. – М.: «Academia» – Наука, 1998. – 640 с.
44. Кадомцева В.А. Интеллектуальный потенциал и инновационная политика в ЕС / В.А. Кадомцева // Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика. – 2007. – №2. – С.45-49.
45. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование / Кендрик Дж. – М.: Прогресс, 1978.
46. Кендюхов О.В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління / О.В. Кендюхов / НАН України; Інститут економіки промисловості. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 308 с.
47. Кириченко О.А. Стратегія розвитку малого та середнього бізнесу в Україні / О.А. Кириченко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 1(79). – С. 103-118.
48. Кирчів А.В. Трудова міграція і національна безпека України [Електронний ресурс] / А.В. Кирчів. – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/kordon/migration/2004/kyrchiv07-10.htm.
49. Колосницына М.Г. Экономика труда: Учеб. пособ. для студентов бакалаврата экон. Вузов / М.Г. Колосницына. – М.: Академдрук, 2003. – 345 с.
50. Колот А.М. Соціальна політика в умовах глобалізації та лібералізації економічних відносин: здобутки, втрати, тенденції / А.М. Колот // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2008. – Вип. 1/2008. – с. 23-41.
51. Корицкий А.В. Введение в теорию человеческого капитала: Учебное пособие / А.В. Корицкий. – Новосибирск: СибУПК, 2000. – 112 с.
52. Корпоративна культура: Навч. посібник (за ред. Г.Л. Хаєта). – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 403 с.
53. Косовська Г.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посіб / Г.В. Косовська, О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 224 с.
54. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулман // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 122-139.
55. Кочетков В.В. Малий бізнес в Україні: окремі аспекти сучасного стану та проблеми подальшого розвитку / В.В. Кочетков // Економічні інновації: Збірник наукових праць. – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2009. – Вип. 38. – С. 95-100.
56. Кравчук О.Я. Попередження загроз національній безпеці у соціально трудовій сфері в умовах глобалізації / О.Я. Кравчук // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2007. – №2. – С. 179-188.
57. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю / П.П. Крайнєв. – К.: Концерн "Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 448 с.
58. Кремінь В.Г. Освіта як соціальний капітал / В.Г. Кремінь // «День». – 2008 – № 8. – С. 3.
59. Критский М.М. Человеческий капитал / М.М. Критский. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. – 120 с.
60. Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні / І.С. Кузнєцова // Наука та інновації. – 2008. – Т4. – №1. – С. 87-95.
61. Кук Л. Дж. Социальная сплоченность и социальный капитал в России: государство и общественный сектор / Кук Л. Дж. // Социальный капитал и социальное расслоение в современной России / Под ред. Дж. Л. Твигг и К. Шектер. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 384 с.
62. Кульчицький Б.В. Економічні системи суспільства / Б.В. Кульчицький. – Львів, 2003. – 352 с.
63. Литвин В.В. Механізм державної підтримки розвитку малого підприємництва в Україні / В.В. Литвин // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. – 2005. – №5. – С. 36 – 43.
64. Лібанова Е.М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2008. – Вип. 1/2008. – с. 9-22.
65. Лібанова Е.М. Гуманізм, суспільна інтеграція та соціальний розвиток / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2010. – Вип. 2/2010. – с. 3-15.
66. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 355 с.
67. Максимчук М.В. Проблеми інституційного забезпечення інтелектуально-інноваційного розвитку регіону / М.В. Максимчук. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2008. – 61 с.
68. Малиновська О.А. Міжнародні міграції та суспільні трансформації доби глобалізації / О.А. Малиновська // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2009. – №1 (11). – С. 5-19.
69. Методика вимірювання людського розвитку регіонів України / Державний комітет статистики України; НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2001. – 32 с.
70. Михайлова Л.І. Людський капітал: формування та розвиток в сільських регіонах: Монографія / Л.І. Михайлова. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 388 с.
71. Міністерство освіти і науки України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=science/innovation
72. Могілат І. Продуктивність праці, продуктивність капіталу та сукупна факторна продуктивність: динаміка і фактори впливу на них / І. Могілат, Н. Горшкова, С. Кожем'якіна // Економіка України. – 2009. – №8 . – С. 14-16.
73. Населення України 2009. Демографічний щорічник. – К.: Держкомстат України, 2010. – 476 с.
74. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2007. – 526 с.
75. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку [Електронний ресурс] / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Програма Розвитку ООН, Глобальний Екологічний Фонд // Програма розвитку ООН в Україні. – Режим доступу: http://www.undp.org.ua/files/ua_26469national-main.pdf.
76. Нежиборець В.І. Венчурне інвестування в Україні: стан та перспективи [Електронний ресурс] / В.І. Нежиборець // Офіційний веб-сайт Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. – Режим доступу: http://www.ndiiv.org.ua/index.php/2009-05-25-13-09-10/266-2009-10-07-11-27-58.
77. Нємцов Р.Н. Менеджмент організацій / Р.Н. Нємцов. – К.: Діло, 2006. – 147 с.
78. Новіков В.М. Освіта як інструмент професійної і соціальної мобільності / В.М. Новіков // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2010. – Вип. 2/2010. – с. 26-35.
79. Новіков В.М. Соціальна інфраструктура як фактор збереження демографічного потенціалу країни / В.М. Новіков // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2004. – Вип. 1-2/2004. – с. 27-36.
80. Нойманн Ф. Методика экономической оценки человеческого капитала / Ф. Нойманн // Тезисы докладов международной научно-практической конференции. Государственное управление: трансформационные процессы в современном мире. Ч. 2. – Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2002. – С. 98.
81. Нуреев Р.М. Экономика развития: модели становления рыночной экономики / Р.М. Нуреев. – М.: ИНФРА, 2001. – 240 с.
82. Онікієнко В.В. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України / В.В. Онікієнко, Л.М. Ємельяненко, І.В. Терон; за ред. В.В. Онікієнка. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 480 с.
83. Онікієнко В.В. Розвиток національної інноваційної системи на етапі становлення в Україні постіндустріального суспільства / В.В. Онікієнко, Л.М. Ємельяненко. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 65 с.
84. Онікієнко В.В. Соціальний капітал нації: методологічні проблеми дослідження сфер економічної взаємодії / В.В. Онікієнко, Л.М. Ємельяненко // Український соціум. – 2009. – №3 (30). – С. 72-82.
85. Онікієнко В.В. Удосконалення соціально-трудових відносин як важлива умова забезпечення людського розвитку / В.В. Онікієнко // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2004. – № 1-2. – С. 102-109.
86. Падерін І.Д. Аналіз діяльності малих підприємств за результатами анкетування / І.Д. Падерін // Економіка, фінанси, право. – 2005. – № 12. – С. 38 – 39.
87. Паладій М.В. Інноваційний шлях розвитку українського суспільства потребує нової економічної стратегії / М.В. Паладій [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державного департаменту інтелектуальної власності України. – Режим доступу: http://sdip.gov.ua/ua/st1
88. Панченко Є.Г. Інтелектуальний потенціал компаній: досвід емпіричного дослідження / Є.Г. Панченко // Економіка України. – 2005. – № 10. – С. 14-24.
89. Покрищук В.О. Проблеми гендерної зайнятості населення на ринку праці України / В.О. Покрищук, С. Коваль // Україна: аспекти праці. – 2011. – № 2 (2011). – С. 3-10.
90. Праця України 2008. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2009. – 306 с.
91. Праця України 2009. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2010. – 341 с.
92. Програма облаштування осіб з числа закордонних українців, що повертаються в Україну, на період до 2010 року (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1573) [Електронний ресурс] // База «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1573-2004-%EF&key=4/UMfPEGznhh1O1.ZinbFzYOHdlmUsFggkRbI1c.
93. Прокопенко О.В. Оптимізація рівня екологізації інноваційної діяльності на основі показника граничного ефекту / О.В. Прокопенко // Економічні інновації: Збірник наукових праць. – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2009. – Вип. 37. – С. 215-226.
94. Рахункова палата України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16728123
95. Регіони України 2010. Статистичний збірник. Частина І. – К: Держкомстат України, 2010. – 368 с.
96. Регіони України 2010. Статистичний збірник. Частина ІІ. – К: Держкомстат України, 2010. – 805 с.
97. Рівень життя населення України / Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України; За ред. Л.М. Черенько. – К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006. – 428 с.
98. Рівень толерантності в Україні: доповідь [Електронний ресурс] // Міжнародний Центр Толерантності. – Режим доступу: http://avec.org.ua/img/pdf/report.pdf.
99. Романішин О.В. Перспективи розвитку венчурних фондів в Україні як джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств / О.В. Романішин // Наука молода. – 2004. – № 2. – С. 25–31.
100. Романюк М.Д. Міграційні детермінанти національної безпеки України: теоретико-методологічні та практичні аспекти / М.Д. Романюк // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2009. – №1 (11). – С. 50-60
101. Россоха В.В. Інноваційні процеси економічного розвитку в контексті інституційного забезпечення / В.В. Россоха // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №6. – С.119-129
102. Роуз Р. Достижение целей в квазисовременном обществе: социальные сети в России / Р. Роуз // Обществ. науки и современность. – 2002. – № 3. – С. 23–38.
103. Румянцева К.Р. Менеджмент в организации / К.Р. Румянцева. – М.: УЦ «Перспектива», 1997. – 321 с.
104. Садова У.Я. Міграція та її місце у гармонізації розвитку територіальних суспільних систем / У.Я. Садова // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2009. – №1 (11). – С. 29-36.
105. Світовий центр даних з геоінформатики та сталого розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wdc.org.ua/uk/node/394.
106. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов / Смит А. – М., 1962.
107. Соловйов В.П. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та практики: Монографія / В.П. Соловйов, Г.І. Кореянко, В.М. Головатюк – К.: Фенікс, 2008. – 224 с.
108. Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та перспективи / За заг. ред. Б.М. Данилишина; РВПС України НАН України. – 2 вид. доповн. і переробл. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 620 с.
109. Спивак В. Корпоративная культура / В. Спивак. – СПб.: Питер, 2001. – 352 с.
110. Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007–2009 [Електронний ресурс] // проект “Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні”. – Режим доступу: http://www.guds.gov.ua/sub/files/2009_Corruption.pdf.
111. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Держкомстат України. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 567 с.
112. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: В 3 т. Т. 3: Конкурентоспроможність української економіки / За ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка. – К: «Фенікс», 2007. – 556 с.
113. Стрельникова Л.В. Социальный капитал: типология зарубежных подходов / Л.В. Стрельникова // Общественные науки и современность. – 2004. – № 2. – С. 33–41.
114. Стюарт Томас А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Стюарт Томас А.; пер. с англ. В.А. Ноздриной. – М.: Поколение, 2007. – 368 с.
115. Тараруєв Ю.О. Удосконалення механізму оцінки інтелектуальних активів будівельних підприємств: Автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (економіка будівництва)» / Ю.О. Тараруєв. – Харків, 2008. – 22 с.
116. Тілікіна Н.В. Фактори територіальної мобільності робочої сили та їх класифікація / Н.В. Тілікіна // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 2008. – №2 (10). – С. 163-169.
117. Уайт Д. Коренные народы: роль образования и социального капитала / Д. Уайт // Регион: экономика и социология. – 2009. – №3. – С. 260-276.
118. Україна у вимірі економіки знань / За ред. В.М. Гейця. – К: «Основа», 2006. – 592 с.
119. Уманців Г. Проблеми ідентифікації, оцінки та обліку інтелектуального капіталу підприємства / Г. Уманців // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 3. – С. 29-33.
120. Федулова Л.І. Стан та проблеми України в контексті розвитку ринків високотехнологічних товарів та послуг / Л.І. Федулова [Електронний ресурс] // Наука та інновації. – 2009. – №3. – С. 40-48, с. 41. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/scinn/arhiv/0309/Fedylova2.pdf.
121. Фишер С. Экономика / С. Фишер, Р. Дорнбуш, К. Шмалензи. – М.: Дело, 1993.
122. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма; пер. с англ. под общ. ред. А.В. Александровой. – М: ACT, 2004. – 474 с.
123. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма. – М. : АСТ : Ермак, 2004. – 730 с.
124. Хміль Ф.І. Управління персоналом: Підручник / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2006. – 488 с.
125. Цивільний кодекс України (№ 435-ІV від 16 січня 2003 року, зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // База «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=435-15.
126. Чабан В.Г. Складова інноваційної інфраструктури: венчурний капітал / В.Г. Чабан // Фінанси України. – 2005. – № 4. – С. 35–40.
127. Чухно А.А. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика / А.А. Чухно. – К: Логос, 2003. – 631 с.
128. Шевчук О.Б. Інформаційний капітал: його сутність і види / О.Б. Шевчук // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 2. – с. 69-75.
129. Шкурупій О.В. Інтелектуальний капітал в трансформаційній економіці: Монографія / О.В. Шкурупій. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 268 c.
130. Эдвинсон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономике, основанной на знаниях / Л. Эдвинсон. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 248 с.
131. Эдвинссон Л. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компаний. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Л. Эдвинссон, М. Мелоун; Под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия. – 1999. – 1067 с.
132. Яворский В.А. Планирование научного эксперимента и обработка экспериментальных данях. Методические указания к лабораторным работам / В.А. Яворский; Московский физико-технический институт – М.: 2006. – 45 с.
133. Becker G.S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis with Special Reference to Education. – Chicago: The Univercity of Chicago Press, 1992.
134. Lucas R.E. On the mechanics of economic development // Journal of monetary economics. – 1988. – № 22 (1). – P. 3-42.
135. Measuring Human Development [Електронний ресурс] // United Nations Development Programme, С. 21-25. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/Primer_complete.pdf.
136. Putnam, R. Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community / R. Putnam. – New York, 2000.
137. Shultz T. Investment in Human Capital. – N.Y., 1971
138. Silverberg G. The Economics of Growth and Technical Change: Technologies, Nations, Agents / G. Silverberg, L. Soete. – Brookfield, USA, 2005. – 622р.
139. Turner, J. The Formation of Social Capital. Social Capital: A Multifaceted Perspective / J. Turner. – Washington, 2000.
140. Van den Berg H. Models of Intellectual Capital Valuation: A Comparative Evaluation / H. Van den Berg // Working papers Queen’s University Kingston. – 2003.
141. Woolcock, M. (1999), “Social Capital: The State of the Notion”