ІМПЕРАТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ХРОМОВ Микола Іванович

УДК 331.101.262

ІМПЕРАТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ
ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна
економіка і політика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант – Лук’янченко Наталя Дмитрівна,
доктор економічних наук,
професор

Донецьк, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ……………………………………….19
1.1. Загальні теоретичні основи комплексного та системного
дослідження людського капіталу ..…………………………………. 19
1.2. Взаємозв’язок концепцій людського капіталу та якості
робочої сили ...37
1.3. Основні тенденції в еволюції підходів до проблеми формування
і розвитку людського капіталу …58
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………...81

РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІМПЕРАТИВІВ
РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПIТАЛУ: ВИМІРЮВАННЯ
ТА ОЦІНКА ...84
2.1. Теоретико-методичні підходи до вимiрювання
та оцiнки людського капiталу……………………………………….…84
2.2. Методологiчна база вимiрювання кiлькiсного i якiсного складу
та особливості оцiнки людського капiталу …98
2.3. Методичне забезпечення оцінки людського капіталу
на макро- і мікроекономічному рівнях ..107
Висновки до розділу 2……………………………………………………..124

РОЗДІЛ 3. АНАЛIЗ ПРОБЛЕМ ОСВIТНЬО-ПРОФЕСІЙНОГО
ХАРАКТЕРУ ЯК ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ЛЮДСЬКОГО КАПIТАЛУ 127
3.1. Дослiдження системи освiти як головного базового фактору
формування людського капіталу 127
3.2. Проблеми системи професійної освіти в контексті якості
розвитку людського капіталу 142
3.3. Професiйна пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв, як
умова ефективного розвитку людського капiталу 154
3.4. Закордонний досвiд управлiння освiтою, професiйною
пiдготовкою та пiдвищенням квалiфiкацiї персоналу та
можливості його використання в Україні 183
Висновки до розділу 3……………………… ……………………………205

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРIЄНТАЦIЇ
В ПРОЦЕСI ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ 209
4.1. Проблеми організації профорієнтаційної роботи в Україні та
перспективи її розвитку .209
4.2. Визначення та оцінка профпридатності фахівців до роботи в
різних сферах економічної та суспільної діяльності. 243
4.3. Критерії оцінки та чинники впливу системи професійної орієнтації
на ефективність формування і розвитку людського капіталу 260
Висновки до розділу 4 ……………………………………………………272

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНИЙ РОЗВИТОК В
КОНТЕКСТІ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ
ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ 276
5.1. Зростання ролі людського капіталу в процесах
економічного розвитку 276
5.2. Система показників оцінки соціально-економічної ефективності
інвестування в людський капітал 286
5.3. Розвиток людського капіталу в контексті процесів управління
капіталізацією та конкурентоспроможністю вітчизняної
економіки в умовах виходу з кризи 299
5.4. Людський розвиток як стратегічна мета та критерій
суспільного прогресу і розвитку людського капіталу 313
Висновки до розділу 5 ……………………………………………………328

РОЗДІЛ 6. РЕГІОНАЛЬНА СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ……………………………………….332
6.1. Оцінка стану функціонування людського капіталу на
мезоекономічному рівні та його впливу на соціально-економічний
розвиток регіону………………………………………………………332
6.2. Системний аналіз проблем формування та розвитку людського
капіталу Донецької області…………………………………………..343
6.3. Факторні моделі формування та розвитку людського
капіталу регіону……………………………………...………………..357
Висновки до розділу 6 ……………………………………………………363

РОЗДІЛ 7. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
УКРАЇНИ…………………………………………………………..366
7.1. Визначення концептуальних підходів до імперативів стратегічного
розвитку людського капіталу України ……………………………..366
7.2. Формування моделі стратегічного управління та обгрунтування
пріоритетних напрямів забезпечення розвитку вітчизняного
людського капіталу …………………………………………………..394
7.3. Система заходів та етапи реалізації реалізації стратегії
розвитку людського капіталу України …………………………….405
Висновки до розділу 7 …………………………………………………424

ВИСНОВКИ 428

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 438

ДОДАТКИ 468

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі суспільного розвитку відбуваються значні трансформації, пов’язані зі змінами пріоритетів у стратегії економічного розвитку, з новими підходами у дослідженні теоретичних аспектів і практики господарювання. В історичному аспекті економічна наука має свої особливості, що обумовлено її безпосередніми зв’язками не тільки з динамікою суспільних змін, а й необхідністю діяти на випередження технічного прогресу. Поява нових сфер діяльності і засобів виробництва, модернізація технологічних процесів змінюють роль людини в управлінні виробничими, економічними, соціальними та іншими процесами розвитку суспільства. З розвитком науки змінювались і погляди вчених економістів на продуктивні здібності людей, що обумовило виділення людського чинника як особливої категорії в економічній теорії. Сукупність вищезазначених процесів, що відбуваються в даний час в Україні, різко посилює необхідність використання принципово нових підходів до стратегічного розвитку людського капіталу.
В економічних дослідженнях другої половини XX ст. і останніх років питанню ролі людини в процесах економічного і суспільного розвитку в цілому приділяється особлива увага. Одним з найважливіших досягнень економічної науки стало створення концепції людського капіталу, засновниками якої є американські вчені Т. Шульц і Г. Беккер. Розробниками методології дослідження людського капіталу були Х. Боуен, Е. Денісон, Л. Туроу. Велика роль у подальшому розвитку теорії належить Б. Вейсброду, Д. Мінцеру, Ч. Хансену, М. Браугу, І. Бен-Порету, Р. Лейарду, Ф. Уєлшу.
Значний вклад у розвиток теорії людського капіталу внесли дослідження багатьох сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців: В. Антонюк, В. Близнюка, Д. Богині, О. Бородіної, Н. Голiкової, О. Грішнової, С. Дятлова, Р. Капелюшнікова, В. Щетініна та інших. Дослідженню питань концептуального, інституціонального, науково-методичного забезпечення розвитку людського потенціалу, оптимізації професійної самовизначеності громадян присвячено наукові праці О. Амоші, В. Гейця, Т. Кір’ян, А. Колота, В. Ковальова, Е. Лібанової, Л. Лісогор, В. Лич, Н. Лук’янченко, Ю. Маршавіна, Г. Назарової, І. Назімова, О. Новікової, С. Пірожкова, А. Чухна, Л. Шамільової, Л. Шаульської та інших вчених.
Однак, незважаючи на значущість зазначених досліджень, залишаються актуальними та потребують подальшого розвитку теоретико-методологічні аспекти економічної категорії «людський капітал», її позиціювання в системі соціально-економічних категорій, що визначають роль людини в процесах економічного і суспільного розвитку, в умовах змін суспільного устрою, розвитку економічної науки, науково-технічного прогресу та глобалізації економічних процесів. До того ж, реальний стан їх впровадження у процеси професійного визначення громадян, підготовки кадрів і підбору персоналу суб’єктами підприємницької діяльності є вкрай незадовільним, не проглядається вибудова стратегічно орієнтованого ланцюга залежних, взаємообумовлених ланок єдиного злагодженого процесу розвитку людського капіталу. Необхідність теоретичного обґрунтування і розробки практичних рекомендацій щодо імперативів стратегічного розвитку людського капіталу в Україні зумовили актуальність теми дослідження. Зазначені аспекти й обумовили імперативність обраних заходів, принципів та форм впровадження, яких слід дотримуватись у процесі фрмування і реалізації стратегії розвитку людського капіталу України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри «Управління персоналом і економіки праці» Донецького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (номер держреєстрації 0106U012389, 2009-2010 рр.), у рамках якої автором здійснено комплексне системне дослідження теоретичних засад визначення економічних категорій, що відображають роль людини в процесах розвитку економічних систем, класичних підходів до визначення критеріїв розвитку економіки, в тому числі за рахунок впливу людського капіталу, оптимізації зв’язків між процесами економічного зростання та людського розвитку; «Регулювання соціально-економічного розвитку України: людський вимір» (номер держреєстрації 0111U008157, 2011 р.), у рамках якої автором обґрунтовано напрями удосконалення соціальної політики в Україні; тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) «Соціальні чинники забезпечення сталого розвитку промислового регіону» (номер держреєстрації 0109U007134, 2010-2011 рр.), в рамках якої досліджено соціальні аспекти соціально-економічного розвитку, проведено аналіз проблем формування людського капіталу Донецької області та України, визначено шляхи їх вирішення, розроблено організаційно-економічний механізм стратегії розвитку людського капіталу; «Управління капіталізацією підприємств та інтегрованих структур промисловості» (номер держреєстрації 0109U000961, 2009-2011 рр.), у рамках якої автором досліджено роль нематеріальних факторів у підвищенні капіталізації економіки та ефективності соціально-економічного розвитку, запропоновано механізм оцінки впливу людського капіталу на конкурентоспроможність суб’єктів економічної діяльності.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних і науково-методичних засад формування та реалізації стратегічного розвитку людського капіталу України.
Для досягнення мети дослідження поставлено і вирішено такі задачі:
дослідити теоретичні положенння економічної категорії людський капітал і особливості її визначення в системі споріднених категорій;
визначити елементи внутрішньої структури людського капіталу та проаналізувати їх вплив на формування якості та конкурентоспроможність робочої сили;
здійснити аналіз методологічних основ становлення та розвитку наукових теорій людського капіталу в умовах змін суспільного устрою, розвитку економічної науки та глобалізації економіки;
визначити соціально-економічні фактори формування й розвитку людського капіталу;
проаналізувати загальнотеоретичні основи виміру та оцінки людського капіталу;
дослідити науково-методологічну база виміру кількісного і якісного складу та особливості оцінки людського капіталу;
розробити науково-методичні підходи та визначити показники оцінки людського капіталу на мікро- і макроекономічному рівнях;
виявити проблеми системи освіти як фактору формування і розвитку людського капіталу, а також її основних форм – професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу підприємств та перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення;
розробити рекомендації щодо адаптації зарубіжного досвіду управління освітою, професійною підготовкою та підвищенням кваліфікації персоналу в процесі реформування системи освіти і професійного навчання в України;
дослідити проблеми організації профорієнтаційної роботи в Україні та перспективи її розвитку, визначити напрями реформування системи професійної орієнтації в контексті ефективності розвитку людського капіталу;
здійснити оцінку профпридатності фахівців до роботи в різних сферах економічної та суспільної діяльності;
розробити критерії оцінки та визначити чинники впливу системи професійної орієнтації на ефективність формування і розвитку людського капіталу;
проаналізувати роль людського капіталу в процесах економічного розвитку;
розкрити особливості визначення та критерії ефективності інвестицій в людський капітал;
проаналізувати розвиток людського капіталу в контексті ефективності управління капіталізацією та конкурентоспроможністю вітчизняної економіки;
дослідити людський розвиток як стратегічну мету та критерій соціально-економічної ефективності функціонування і розвитку людського капіталу;
дослідити фактори ефективності функціонування людського капіталу на мезоекономічному рівні та його вплив на соціально-економічний розвиток регіону;
визначити мотиваційні чинники за основними напрямками забезпечення ефективного розвитку людського капіталу регіону;
виявити проблеми формування та розвитку людського капіталу Донецької області;
розробити модель визначення факторів ефективного розвитку людського капіталу регіону із застосуванням економіко-математичних методів;
проаналізувати теоретико-методологічні аспекти формування стратегії розвитку людського капіталу та механізми її реалізації;
здійснити оцінку сучасного стану та проблеми розвитку людського капіталу України;
- запропонувати систему управління розвитком людського капіталу, побудовану на основі стратегічної інноваційної моделі розвитку;
- обгрунтувати науково-методологічні підходи формування стратегічного управління, заходи та критерії оцінки реалізації стратегії за основними напрямками забезпечення ефективного розвитку людського капіталу;
- розробити організаційно-економічний механізм реалізації стратегії розвитку людського капіталу України.

Об’єкт дослідження – імперативи стратегічного розвитку людського капіталу України.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні засади, чинники та організаційно-економічний механізм управління процесом стратегічного розвитку людського капіталу.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення економічної теорії і її сучасних концепцій, наукові праці учених з питань соціальної політики, економіки праці, формування і розвитку людського капіталу. Для досягнення поставленої мети використано систему методів, що дозволило забезпечити концептуальну єдність дослідження – діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: теоретичного узагальнення (при дослідженні загальнотеоретичних основ і еволюції розвитку концепції людського капіталу); абстрактно-логічний (для поглибленого аналізу економічних категорій, що характеризують трудову діяльність, місця і ролі людського капіталу в системі споріднених категорій); системно-структурного аналізу (при дослідженні концептуальних засад формування і розвитку людського капіталу, визначенні складових елементів його внутрішньої структури, впливу параметрів якості людського капіталу на процеси економічного і соціального розвитку); економіко-статистичний (для оцінки соціально-економічних показників, виявлення тенденцій і проблем формування, розвитку і використання людського капіталу на макро-, мезо- та мікрорівні); економіко-математичного моделювання (для розробки моделі визначення факторів ефективного розвитку людського капіталу Донецької області); системного аналізу і синтезу (для дослідження наукових підходів формування моделей стратегічного управління процесами розвитку економічних систем, обґрунтування заходів, критеріїв оцінки ефективності, розробки і реалізації стратегії розвитку людського капіталу) та ін.
Нормативно-правовою базою дисертації виступають законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств з питань соціально-економічного розвитку, формування трудового потенціалу, ефективності професійної освіти і стану ринку праці.
Інформаційну основу дослідження складають офіційні матеріали органів державного управління і місцевого самоврядування щодо розвитку людського капіталу, ЄС, Світового банку й інших міжнародних організацій про стан розвитку людського потенціалу, інформація Державного комітету статистики України і Головного управління статистики Донецької області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування і розвитку людського капіталу України.
Конкретні результати, які відображають наукову новизну дослідження, полягають у такому:
• вперше:
- сформульовано нове визначення економічної категорії людський капітал, яке базується на науковій основі класичної теорії капіталу як системи суспільних відносин по використанню в процесі виробництва та утворення нової вартості продуктивних спроможностей і здібностей людини;
- визначено систему професійної орієнтації в якості чинника формування людського капіталу, сутність якого полягає в зарахуванні фаховості використання людиною особистісних якостей і набутих знань та здібностей до найважливіших ознак визначеності людського капіталу як економічної категорії;
- обгрунтовано методологічні засади визначення витрат в якості інвестицій в людський капітал і розбіжності між інвестиціями в трудовий потенціал і людський капітал, сутність яких полягає у тому, що тільки за умови фактичного використання набутих знань витрати в трудовий потенціал людини набувають статусу інвестицій в людський капітал і лише у певній сфері економічної діяльності, а також у визнанні непродуктивними витрат в трудовий потенціал у разі працевлаштування особи не за фахом отриманої освіти чи міграції спеціалістів;
- розроблено механізм реалізації стратегії розвитку людського капіталу України, який базується на засадах інноваційної моделі розвитку, основаної на можливостях і прагненнях, а також усвідомленні ролі людини в якості системоутворюючого елементу економіки;
• удосконалено:
- методологічні підходи щодо визначення кінцевих цілей функціонування людського капіталу в частині врахування економічних результатов його використання для усіх суб’єктів процесу формування і розвитку людського капіталу, сутність яких полягає у забезпеченні продуктивної зайнятості населення з метою отримання доходів, економічного зростання і гідного рівня життя;
- методологічні підходи щодо визначення факторів оцінки впливу людського капіталу на процеси економічного розвитку шляхом вдосконалення критеріїв ефективності інвестицій в людський капітал; обгрунтовання чинників впливу людського капіталу на економічне зростання у складі елементів його внутрішньої структури, перелік яких не є вичерпним; визначення особливості людського капіталу в якості фактора і безпосередньо учасника процесу економічного розвитку, сутність яких полягає у необхідності врахування не тільки традиційних факторів економічного зростання, а й соціальних критеріїв його виміру; обгрунтовання довгострокового стійкого економічного зростання, як чинника сталого економічного розвитку суспільства, що забезпечується лише за рахунок ефективного функціонування і розвитку людського капіталу (за темпами і якістю);
- теоретико-методологічні основи та організаційно-економічні засади державної політики розвитку людського капіталу як системи заходів, спрямованих на збалансування інтересів держави, громадян та роботодавців, за яких доходи особи – носія людського капіталу чи державного або регіонального бюджетів є видатками роботодавця з відповідною різницею в питаннях умотивованості та інтересів відносно оцінки їх розміру і динаміки;
- понятійно-категоріальний апарат концепцій «розвиток людського потенціалу» і «людський розвиток»: запропоновано розглядати концепцію розвитку людського потенціалу з позиції безпосередньо визначення сутності зазначеної економічної категорії, а дослідження концепції людського розвитку здійснювати на науковій базі людського капіталу, який характеризує процес практичної реалізації (капіталізацію) трудового потенціалу;
- концептуальні основи визначення чинників впливу людського капіталу на ефективність управління капіталізацією економіки, як процесу зростання ринкової вартості активів суб’єктів економічної діяльності, сутність якого полягає у вирішенні питань оптимальності обрання пріоритетних чинників, а також розподілу фінансових ресурсів між складовими людського і уречевленого капіталу, між накопиченням та споживанням, між поточними і перспективними пріоритетами;
• дістали подальшого розвитку:
- загальнотеоретичні основи і методологiчна база вимiру та оцінки людського капіталу на мікроекономічному і державному рівнях з урахуванням особливостей формування елементів внутрішньої структури та головних критеріїв оцінки функціонування людського капіталу, в якості яких виступають фаховість і професійна придатність персоналу;
- науково-методичні основи визначення найважливіших чинників впливу людського капіталу на процеси суспільного розвитку з позиції врахування економічних і соціальних аспектів, що визначають необхідність поєднання факторів соціального виміру економічного розвитку і навпаки – економічний вимір забезпечення соціальних процесів, центральною ланкою яких є людина – найважливіший чинник і споживач соціально-економічного розвитку, а також факторів соціальної справедливості і відповідальності, моральності, прав і свобод громадян;
- науково-методичні основи визначення головних проблемних сегментів функціонування людського капіталу Донецької області і України в цілому та шляхів вирішення існуючих проблем з урахуванням усіх аспектів державного, регіонального і мікроекономічного походження, об’єктивності причин їх виникнення, правильності обраних заходів та дієвості мотиваційних чинників забезпечення ефективного розвитку економічних систем;
- концептуальні положення визначення ролі державної політики у створенні умов регіонального розвитку людського капіталу, головними ознаками якої є: ефективна системи влади, основана на реформуванні органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом удосконалення їх роботи і перетворення принципів організації діяльності на ефективну взаємодію і партнерські стосунки прогресивно сфокусованих інституцій, орієнтованих на досягнення поставленої мети стратегічного розвитку, а також запровадженні справедливої системи міжрегіонального розвитку територій із впровадженням ефективних механізмів залежності потенційного рівня соціального розвитку регіонів від фінансово-економічних показників діяльності суб’єктів господарювання і регіону в цілому;
- організаційно-економічний механізм та критерії оцінки реалізації стратегії за основними напрямками забезпечення ефективного розвитку людського капіталу, що являють собою сукупність послідовних, взаємозалежних організаційно-економічних форм реалізації системи відносин у процесі функціонування людського капіталу і за рахунок впроваджуємого механізму забезпечують вирішення актуальних завдань соціально-економічного розвитку держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що науково-методологічні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи становлять наукове підґрунтя стратегічного розвитку людського капіталу України. Результати дослідження реалізовано у конкретних методичних і практичних рекомендаціях і пропозиціях, впроваджених рядом державних установ і суб’єктів економічної діяльності.
Основні положення дисертації було використано:
на державному рівні: Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (довідка №ДЦ-17-4392/0/6-11 від 31.05.2011 р.) – пропозиції щодо забезпечення ефективності управління процесом формування якісних ознак людського капіталу за рахунок впровадження в практичне використання «Основних вимог до індивідуально-психологічних особливостей претендентів на заміщення вакантних посад»;
на регіональному рівні: в діяльності Донецької обласної державної адміністрації: Головним управлінням освіти і науки (довідка №01/22-303 від 09.04.2010 р.) – рекомендації щодо позиціювання людського капіталу в системі економічних категорій, які характеризують трудову діяльність та стан професійної визначеності людини для розвитку наукової та освітянської діяльності у вищих навчальних закладах; Головним управлінням праці та соціальної політики (довідка №5вх-108 від 20.05.2010 р.) – пропозиції щодо заходів впливу на вирішення проблем формування ознак якості робочої сили та механізму ефективного використання і вдосконалення професійних здібностей персоналу; Головним управлінням економіки (довідка №5-051 від 09.02.2011 р.) – пропозиції щодо впровадження раціональних механізмів ефективного управління трудовим потенціалом з урахуванням особливостей інвестиційної діяльності в розвиток людського капіталу і критеріїв їх впливу на розвиток економіки; Головним управлінням регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин (довідка №1-302 від 03.06.2011 р.) – пріоритетні підходи до управління процесами капіталізації економіки в частині впливу людського чинника на економічний стан і ринкову вартість підприємств; Донецькою торгово-промисловою палатою (довідка №1379/01.10 від 02.06.2011) – розробки з питань функціонування економічних систем, чинників впливу людського капіталу на ефективність процесів соціально-економічного розвитку для підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах економічного розвитку;
на виробничому рівні: у практичній діяльності концерну «Донецькоблагробуд» (довідка №202 від 06.06.2011 р.) – пропозиції з питань підвищення ефективності використання людського капіталу підприємства з урахуванням економічних і соціальних факторів розвитку, вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень з приводу підвищення професійних якостей персоналу, перегляду пріоритетів у напрямках інвестиційної діяльності; ВАТ «Донецький металургійний завод» (довідка №08/44-769 від 03.06.2011 р.) – пропозиції щодо визначення методологічних засад виміру ефективності функціонування людського капіталу підприємства, визначення критеріїв його оцінки і впливу на продуктивність праці.
Теоретичні розробки та методичні підходи дисертаційної роботи використано у навчальному процесі в Донецькому національному університеті МОНМС України при розробці науково-методичного забезпечення та викладанні курсів «Професійна орієнтація» і «Служба зайнятості» (довідка №543/01-27/6.9.0 від 16.06.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Наведені результати досліджень отримано автором самостійно і відображають авторський підхід до теоретико-методологічних визначень і особливостей економічної категорії людський капітал, проблем функціонування і шляхів стратегічного розвитку людського капіталу України і Донецького регіону. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, які одержано автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Капіталізація підприємств та фінансових організацій: теорія і практика» (м. Донецьк, 2011р.); «Теоретические и практические аспекты инновационной деятельности в условиях глобальной экономической системы» (м. Маріуполь, 2011 р.); «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2010 р.); «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, 2010 р.); «Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах постіндустріальної економіки» (м. Харків, 2010 р.); «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 2010 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницький, 2010 р.); «Стратегия качества в промышленности и образовании» (м. Варна, Болгарія, 2010 р.); «Соціально-трудові відносини: теорія та практика» (м. Київ, 2010 р.); «Сучасні проблеми управління виробництвом» (м. Донецьк, 2010 р.); «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); «Проблемы рынка труда и формирования трудовых ресурсов» (м. Москва, 2010 р.); «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м. Донецьк, 2009 р.); «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів» (м. Тернопіль, 2009 р.); «Проблемы экономического и социального развития в условиях мирового кризиса» (м. Донецьк, 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 27 наукових працях загальним обсягом 43,9 д.а., з яких особисто автору належить 38,75 д.а., у тому числі: 1 одноосібна монографія обсягом 19,0 д.а., 1 монографія у співавторстві загальним обсягом 8,2 д.а., з яких особисто автору належить 4,1 д.а., 25 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 16,7 д.а., з яких особисто автору належить 15,65 д.а.
Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, сем розділів, висновків, списку використаних джерел із 326 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 468 сторінках друкованого тексту, включаючи 28 таблиць на 42 сторінках і 47 рисунків на 43 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі комплексно вирішено суспільно значиму проблему розробки теоретико-методологічних та прикладних засад стратегічного розвитку людського капіталу України.
За результатами проведеного дослідження зроблено такі методологічні та науково-практичні висновки.
1. На основі дослідження теоретико-методологічних основ людського капіталу уточнено зміст цієї категорії: запропоновано під «людським капіталом» розуміти сукупність (систему) суспільних відносин з доцільного, усвідомленого і фахового використання в процесі виробництва та утворення нової вартості у визначеній сфері економічної діяльності набутих природним шляхом, сформованих і розвинених внаслідок інвестицій, втілених в людині та накопичених нею певних запасів здоров’я, знань, вмінь, навичок, досвіду, мотивацій, власних особистих якостей та інших продуктивних здібностей, які належать їй на правах власності, що сприяє зростанню продуктивності праці та доходів суб’єктів процесу використання людського капіталу і самої людини, а також досягненню кінцевої мети суспільного розвитку – підвищенню добробуту людини, соціально-економічному розвитку суспільства та людському розвитку в цілому.
2. У результати дослідження структури людського капіталу основними критеріями якості робочої сили визначено характеристики елементів внутрішньої структури людського капіталу і соціальні аспекти життєдіяльності людського капіталу.
Розроблено схему взаємодії людського капіталу з іншими видами капіталу в системі виробничих відносин – матеріальним, фінансовим, природним, соціальним, інтелектуальним. Визначено основні складові процесу виробничих відносин і створення нової вартості в контексті життєдіяльності людського капіталу: соціально-економічний розвиток (досягається за допомогою створення нової вартості в процесі виробничих відносин шляхом взаємодії різних видів капіталу); матеріальні й фінансові ресурси (стають капіталом через стосунки між людьми в умовах взаємодії економічних і соціальних чинників); людський капітал в процесі створення нової вартості (впливає на речові види капіталу – матеріальний, фінансовий, природний – спільно з іншими неречовими формами капіталу – соціальний, інтелектуальний – і є єдиним видом капіталу без участі якого не може бути створена нова вартість, головним чинником системи виробничих відносин); кінцевий соціально-економічний результат господарської діяльності (залежить від ефективності управління процесом виробничих відносин в цілому, а також усіма його складовими на різних етапах їх формування, залежно від сфери та рівня функціонування); економічний розвиток на мікро-, мезо- або макроекономічному рівні (який має розглядатися в єдності процесів формування, розвитку і використання людського капіталу). З початком періоду трудової діяльності завершується лише базовий період формування людського капіталу.
3. На основі аналізу методологічних основ становлення та розвитку наукових теорій людського капіталу в умовах змін суспільного устрою, розвитку економічної науки та глобалізації економіки, а також вивчення концепцій інтелектуальної економіки і суспільства знань визначено соціально-економічні фактори формування й розвитку людського капіталу, що покладено в розроблену модель формування і розвитку параметрів якості людського капіталу, яка включає: рівні, суб’єкти, етапи, цілі, завдання, мотиви, умови, чинники, середовище, джерела, механізми, засоби, інститути, критерії оцінки якості, ризики.
4. У процесі аналізу загальнотеоретичних основ виміру та оцінки людського капіталу, дослідження науково-методологічної бази виміру кількісного і якісного складу людського капіталу розроблено науково-методичні підходи до оцінки людського капіталу на мікро- і макроекономічному рівні.
Обґрунтовано, що результатом функціонування людського капіталу мікроекономічного рівня є функція, що визначає накопичений сукупний результат діяльності кожного працівника – носія капіталоспроможності людського капіталу з притаманними йому якісними ознаками – елементами внутрішньої структури людського капіталу протягом певного часу.
2. Визначено інвестиції в розвиток людського капіталу як продуктивні витрати на формування елементів його внутрішньої структури за рахунок усіх суб’єктів та впродовж загального періоду тривалості цього процесу. Доведено, що інвестиції в трудовий потенціал людини, що не був фахово використаний за професійним чи кваліфікаційним призначенням у відповідній сфері економічної діяльності, мають розглядатися як непродуктивні витрати у контексті виміру та оцінки людського капіталу. Запропоновано розраховувати коефіцієнт продуктивності інвестицій в трудовий потенціал (як співвідношення розміру інвестицій в людський капітал і трудовий потенціал відповідно) або динаміку його зміни за певний період часу (5 років і більше).
3. Визначено головні критерії оцінки ефективності функціонування людського капіталу: фаховість, профпридатність і конкурентоспроможність працівників та ефективна зайнятість.
4. У результаті аналізу стану системи освіти в Україні виявлено проблеми її функціонування (зруйнована мережа дитячих навчально-виховних закладів; низька платоспроможність населення та зростання вартості освітніх послуг; недостатня кваліфікація педагогічних працівників; руйнація промислового комплексу з наступним скороченням попиту на робітничі кадри; припинення державного фінансування закладів професійно-технічної освіти; безконтрольність держави в питаннях ліцензування освітньої діяльності) та зроблено висновок, що сучасні суспільно-економічні умови життєзабезпечення не дозволяють багатьом українським сім’ям і державі в цілому забезпечувати розвиток людського капіталу.
5. У результаті оцінки професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу підприємств та перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення запропоновано напрями формування нової концепції стратегічного розвитку системи професійної підготовки кадрів. Розроблено схему регіонального управління процесом підготовки спеціалістів закладами професійно-технічної освіти, яка передбачає комплексне реформування системи управління їх діяльністю в частині методологічного забезпечення і адміністративного підпорядкування у відповідності з новою концепцію стратегічного розвитку системи професійної підготовки кадрів.
6. На основі дослідження сутності, принципів організації та чинників формування системи професійної орієнтації доведено, що профорієнтаційні заходи впливають на ефективність формування, використання та розвитку людського капіталу протягом всього періоду виховного, освітнього, професійного становлення особистості, що відбивається на рівні економічного і людського розвитку суспільства та безпосередньо добробуту кожної людини. Розроблено схему впливу професійної орієнтації на процеси ефективності формування і використання людського капіталу та рівень суспільного розвитку.
7. У результаті оцінки проблем організації профорієнтаційної роботи в Україні для забезпечення системного підходу до професійної самовизначеності особи запропоновано схему набуття освітньо-професійних ознак якості формування людського капіталу. Сформульовано перелік вимог щодо реформування процесу професійної визначеності людини: керованість системи, можливість її раціонального управління і контролю й ефективного функціонування і обрання оптимальних критеріїв оцінки діяльності; зрозумілість, доступність й простота до сприйняття і проходження визначених заходів; реальність та забезпеченість до повноцінного виконання; визначеність; сприйняття причин необхідності нововведень, цілей та важливості вирішення проблеми, однозначність і реальність щодо безумовного, незворотного, повноцінного впровадження без виключень.
8. На основі здійснення оцінки профпридатності фахівців до роботи в різних сферах економічної та суспільної діяльності окреслено аспекти управління процесом вибору професії: педагогічний; індивідуально-економічний; суспільно-економічний; суспільно-моральний; соціально-ментальний; соціально-психологічний; медико-біологічний.
9. З метою забезпечення професійної придатності спеціалістів державної служби зайнятості розроблено «Основні вимоги до індивідуально-психологічних особливостей претендентів на заміщення вакантних посад в Державній службі зайнятості Донецької області та комплекс психодіагностичних методик для виявлення відповідності претендентів основним вимогам».
10. У процесі аналізу ролі професійної орієнтації в процесі формування людського капіталу визначено критерії оцінки (рівень ознак якості робочої сили, досягнутий за сприянням заходів професійної орієнтації, з урахуванням економічних і соціальних аспектів формування людського капіталу) та чинники впливу системи професійної орієнтації на ефективність формування і розвитку людського капіталу (інвестиції в людський капітал; наявність в закладах освіти кваліфікованих суб’єктів профорієнтаційної діяльності, чіткої системи профорієнтаційних заходів; забезпеченість якісного підбору персоналу за рахунок застосування дієвих заходів професійного відбору; підготовка персоналу в навчальних закладах на запит корпорації з безперервним профорієнтаційним супроводженням процесу його навчання; якісна організація професійної адаптації прийнятих на роботу спеціалістів; застосування спеціальних профорієнтаційних заходів в процесі організації внутрішньокорпоративної системи перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу; визначення потенційних можливостей кар’єрного зростання робітників із складу кадрового резерву; критерії і процедури проведення атестації персоналу, перегляду системи оплати праці, інших мотиваційних чинників матеріального і соціального стимулювання).
11. У результаті аналізу ролі людського капіталу в процесах економічного розвитку доведено, що ефективне функціонування людського капіталу стає головною умовою і фактором економічного зростання, а його якість – безпосереднім чинником сталого економічного розвитку суспільства.
12. На основі вивчення науко-методологічних підходів до процесів інвестування в людський капітал розкрито особливості визначення та критерії ефективності інвестицій в людський капітал. Доведено, що важливим фактором інвестування в людський капітал є раціональність обрання підходів до визначення витрат в якості інвестицій в людський капітал. Обґрунтовано, що поточні витрати, які забезпечують життєдіяльність людини (витрати на харчування, лікування, соціально-побутові, господарські, житлові цілі тощо), є активними чинниками процесу формування людського і трудового потенціалу, але не можуть бути визнани інвестиціями в людський капітал; напрямами інвестування в людський капітал є витрати на охорону здоров’я, виховання дітей, загальну освіту, професійну підготовку, науку, трудову мобільність, мотивацію до праці, пошук економічно важливої інформації.
13. В процесі аналізу розвитку людського капіталу досліджено сучасний стан об’єктів промислового виробництва, діючої системи управління економічними процесами на мікроекономічному рівні та державного впливу на вирішення питань розвитку промисловості. Виявлено проблеми технічного, економічного, соціального, інституціонального та організаційного характеру і доведено, що головна причина такого становища – відсутність наукового підходу до процесу управління розвитком економіки суб’єктів господарської діяльності, що стало наслідком ігнорування ролі інноваційних аспектів діяльності в питаннях удосконалення технології виробництва і в підходах до підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації персоналу.
14. На основі дослідження проблем людського розвитку в Україні обґрунтовано, що концепцію розвитку людського потенціалу слід розглядати з позиції безпосередньо характеристики економічної категорії людський потенціал, а дослідження концепції людського розвитку – на науковій базі людського капіталу, оскільки людський капітал характеризує процес виробничого використання (капіталізацію) трудового потенціалу, а людський розвиток – є стратегічною метою та критерієм соціально-економічної ефективності функціонування і розвитку людського капіталу.
15. На основі вивчення регіональної системи формування та розвитку людського капіталу визначено комплекс пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку регіону (розвинений науково-освітній і науково-виробничий комплекси, ефективна система підготовки, залучення та використання високопрофесійних трудових ресурсів, висока частка інноваційно-активних підприємств і фінансових інститутів в економіці, висока якість життя, що забезпечується платоспроможним попитом населення) і розроблено схему формування механізму ефективного функціонування людського капіталу мезоекономічного рівня.
16. У результаті дослідження особливостей мезоекономічного рівня розвитку людського капіталу визначено мотиваційні чинники розвитку людського капіталу: для дітей і підлітків – формування ознак якості особистості, для студентів під час навчання у закладах освіти і професійної підготовки, додатково - професійна самовизначеність, для працюючих спеціалістів – професійна самореалізація та самовдосконалення, для підприємств – економічні показники.
17. На основі оцінки формування і розвитку людського капіталу Донецької області за 1991-2010 рр. доведено, що основними проблемами регіону є: експлуатація застарілих виробничих потужностей з низькими техніко-технологічними характеристиками, несприятливі умови життя і праці населення, високий рівень професійної захворюваності виробничого травматизму, викидів шкідливих речовин, низький рівень регіонального індексу людського розвитку тощо. За таких умов відсутні можливості ефективного відтворення і розвитку людського капіталу.
18. Розроблено економіко-математичну модель визначення факторів ефективного розвитку людського капіталу регіону. Розраховано, що чисельність економічно активного населення, фінансування наукових розробок, видатки обласного бюджету на освіту в сучасному їх стані не впливають на показники ефективності розвитку регіону; доходи обласного бюджету і середня заробітна плата працівників в контексті обраних факторів залежать лише від видатків обласного бюджету на охорону здоров’я і соціальний захист населення, які характеризують фізичну складову параметрів якості трудового потенціалу та загальні умови життєзабезпечення у регіоні. Доведено, що стан розвитку економіки Донецької області, а також діюча система управління міжрегіональним розвитком у державі не створюють умов для забезпечення ефективного розвитку людського капіталу.
19. У процесі дослідження теоретико-методологічних аспектів формування стратегії розвитку людського капіталу базові принципи її розробки та реалізації доповнено такими: забезпечення єдності цілей та дотримання інтересів усіх суб’єктів формування людського капіталу; єдність управління і самоуправління у процесі розвитку людського капіталу; різноманітності форм та методів формування і розвитку людського капіталу; дієвість заходів, що здійснюються, та підходів до визначення ознак якості людського капіталу на всіх етапах його розвитку, забезпечення активної участі людини на усіх етапах її самовизначення; послідовність і безперервність процесу формування і розвитку людського капіталу; тривалість та багатоетапність процесу формування людського капіталу; рівність можливостей для кожної людини реалізувати свої особистісні й професійні спроможності і властивості, рівність умов економічного розвитку суб’єктів господарської діяльності та соціально-економічного розвитку регіонів; забезпечення і поєднання матеріальних і моральних стимулів; доступність професійної та іншої інформації про можливості і добровільність самовизначення та вдосконалення професійних якостей; безумовне збереження прав особистості на вільний професійний вибір у відповідності з її інтересами, спроможностями, освітою з урахуванням потреб ринку праці у кадрах відповідної професії та кваліфікації; забезпечення загального й професійного розвитку людини у взаємозв’язку із загальнокультурними та особистісними потребами; контроль рівня професійної відповідності особи умовам конкретної сфери діяльності та займаній посаді.
20. На основі оцінки сучасного стану розвитку людського капіталу України за 1990-2010 рр. виявлено такі проблеми: зменшення чисельності населення; від’ємна динаміка приросту населення; зниження соціальних стандартів життя населення; зростання вартості життя; значна частина третина населення, що має середньодушовий грошовий дохід нижче за прожитковий мінімум; нераціональна структура витрат населення; відсутність мотиваційних чинників до праці; нерозвиненість підприємництва; зниження обсягів виробництва; несприятливі виробничі умови для робітників, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; недосконала організація системи охорони здоров’я; низька платоспроможність населення; неврегульоване фінансування системи освіти; зменшення кількості працівників наукових організацій. Сучасний стан економіки України неспроможен забезпечити належні умови формування трудового потенціалу держави та розвиток відповідних параметрів якості людського капіталу.
21. На основі визначення заходів стратегічного управління у процесі реалізації концепції, у якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до функціонування системи, розроблено науково-методологічні підходи до формування моделі стратегії розвитку людського капіталу і технологію стратегічного управління розвитком людського капіталу. Серед складових стратегії розвитку людського капіталу визначено: вибір місії, мети та цілей; об’єкт впливу; оцінку наявного потенціалу; визначення потенційних ресурсів і суб’єктів реалізації стратегії; заходи, механізми та етапи реалізації; критерії оцінки ефективності заходів. Обґрунтовано, що механізм реалізації стратегії розвитку людського капіталу має включати такі складові: ринковий механізм реалізації, інституціональний механізм, функціональні напрями формування й розвитку, державний механізм управління і регулювання процесами розвитку.
22. Розроблено механізм стратегії розвитку людського капіталу України, який являє собою сукупність послідовних, взаємозалежних організаційно-економічних форм реалізації системи відносин у процесі функціонування людського капіталу і містить такі напрями: створення умов становлення особистості у відповідності з вимогами сучасного етапу соціально-економічного розвитку суспільства; сприяння покращенню стану здоров’я населення; підвищення освітнього рівня населення; створення системи професійної орієнтації населення; підвищення професійно-освітнього рівня трудового потенціалу; розвиток науки, сприяння винахідництву та інноваційній діяльності; підвищення кваліфікаційного рівня людського капіталу; розбудова системи мотивацій до підвищення якості формування і використання людського капіталу; розвиток підприємницької діяльності, малого та середнього бізнесу, створення середнього класу; сприяння розвитку окремих сфер економічної та суспільної діяльності; створення ефективної системи управління процесами економічного і суспільного розвитку, а також основні цілі, заходи і критерії оцінки реалізації зазначених напрямів стратегії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Маркс К. Капитал. Т.2 / К.Маркс // Маркс К. Энгельс Ф. – Соч. 2-е изд. – Т.24. – 648 с.
2. Эренберг Р.Дж. Современная экономика труда. Теория и государственная политика / Р.Дж. Эренберг, Р.С.Смит. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 800 с.
3. Оникиенко В.В. Вопросы методологии и методики исследования трудовых ресурсов / В.В.Оникиенко. – К.: Наукове видання, 1978. – 185 с.
4. Современный словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 2001. – 742 с.
5. Новицький В.Є. Економічні ресурси цивілізаційного розвитку / В.Є. Новицький – К.: Наука, 2007. – 294 с.
6. Економiчна енциклопедiя: у 3 т. / Відп. ред. Мочерний С.В. – Т. 2. – К.: Вид. центр «Академiя», 2001. – 847 с.
7. Юдин Б.Г. Человеческий потенциал российской глубинки / Б.Г.Юдин // Человек. – 2003. – №2. – С. 43-48.
8. Келле В.Ж. Человеческий потенциал и человеческая деятельность / В.Ж. Келле // Человек и труд. – 2006. – №9. – С. 69-75.
9. Чорна О.А. Сутність категорії «людський потенціал» / О.А.Чорна // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственност; НАН Украины; Ин-т эк. пром-ти. – Донецк, 2007. – С. 329-341.
10. Берсуцкий Я.Г. Концептуальная база человеческого потенциала / Я.Г. Берсуцкий, А.А. Щедрина // Вісник Донецького університету економіки та права. Серія: Економіка та управління. – 2004. – №1. – С. 217-222.
11. Генисаретский Р.И. Концепция человеческого потенциала: исходные соображения / Р.И. Генисаретский, Н.А. Носов, Б.Г. Юдин // Человек. – 1996. – №4. – С. 5-21.
12. Лич В.М. Сутнісна характеристика категорій трудового потенціалу / В.М. Лич // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – 2005. – № 6. – С. 114-119.
13. Борисов А.В. Большой экономический экономический словарь / А.В. Борисов. – М.: Книжный мир, 2005. – 860 с.
14. Одегов Ю.Г. Аудит и контролинг персонала / Ю.Г. Одегов, Т.В. Пиконова. – М.: Экзамен, 2002. – 448 с.
15. Кальєніна Н.В. Сутність категорії «трудовий потенціал підприємств» / Н.В.Кальєніна // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – №3. – С. 111-115.
16. Економiчна енциклопедiя: у 3т. / Відп. ред. Мочерний С.В., Т. 3. – К.: Вид. центр « Академiя», 2001. – 951 с.
17. Онікієнко В.В. Самозайнятість населення: процес формування та деякі проблеми / В.В.Онікієнко // Зайнятість та ринок праці. Вип.3. – К.: НЦЗРП. – 1996. – С. 31-34.
18. Пирожков С.И. О концепции трудового потенциала населения / С.И. Пирожков // Современная концепция трудового потенциала: Сборник научных трудов. – К., 1990. – С. 12-77.
19. Экономическая энциклопедия / Научно-редакционный совет издательства «Экономика»; Институт экономики РАН; Гл. ред. Л.И. Абалкин. – М.: Экономика, 1999. – 1055 с.
20. Врублевский В.К. Развитой социализм: труд и НТР. Очерки теории труда / В.К.Врублевский. – М., 1984. – 240 с.
21. Янковська Л.А. Оптимізація трудового потенціалу в системі менеджменту персоналу промислового підприємства / Л.А.Янковська // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. – С. 200-203.
22. Маслова И.С. Трудовой потенциал советского общества. Вопросы теории и методологии исследования / И.С. Маслова. – М.: Политиздат, 1987. – 214 с.
23. Джаін І.О. Економічна оцінка трудового потенціалу території / І.О.Джаін // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: фінанси і кредит. – 1997. – №2. – С. 70-74.
24. Егоршин А.П. Мотивация трудовой деятельности / А.П.Егоршин / Н.Новгород: НИМБ, 2003. – 320 с.
25. Управление человеческим потенциалом современной организации: монография / С.Д. Резник и др. – Пенза: ТГУАС, 2004. – 550 с.
26. Панкратов А.С. Трудовой потенциал в системе управления производством / А.С.Панкратов. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 213 с.
27. Адамчук В.В. Экономика и социология труда / Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 255 с.
28. Аристотель. Политика / Аристотель // Сочинения: в 4-х т. – М., 1984. – Т.4. – 469 с.
29. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. Прогноз., Фенікс, 2003. – 1008 с.
30. Человеческий потенциал ( Из «Доклада о развитии человека» за 1995 год) // Общество и экономика. – М, 1996. – №5. – С. 133-171
31. Ревенко А. Украина: 70-е место в мировых координатах человеческого развития. О чем поведал доклад ПРООН 2004 г. / А. Ревенко // Зеркало недели. – 2004. – №30
32. Гриффин К. Введение в проблему человеческого развития / К. Гриффин // Человеческое развитие: новое измерение соціально-экономического прогресса. – М., 2000
33. Томчук Н.В. Эволюция научных взглядов на человеческое развитие / Н.В. Томчук // Экономическая теория. – К. – 2005. – №3. – С. 95-105
34. Близнюк В.В. Людський капітал як фактор економічного розвитку (Еволюція методологічних підходів та сучасність) / В.В. Близнюк // Економіка і прогнозування. – 2005. – №2. – С. 64-78
35. Тертычная Л.И. Человеческий капитал как фактор соціально-экономического развития Украины / Л.И. Тертычная // Науковi працi Донецького нацiального технiчного унiверситету. Серiя: економiчна. Випуск 103-4. – Донецьк, 2006. – С. 9-14.
36. Хромов Н.И. Место и роль человеческого капитала в процессе капитализации предприятий / Н.И. Хромов // Проблемы экономического и социального развития в условиях мирового кризиса. – Сборник научных трудов. Донецк: ДонНТУ, 2009. – С. 106-109
37. Верхоглядова Н.І. Людський капітал і показники економічного зростання / Н.І.Верхоглядова // Економіка та держава. – 2007. – №1. – С. 84-86
38. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста / Е.Бородина // Экономика Украины. – К, 2003. – № 7. – С .48-58
39. Корицкий А.В. Введение в теорию человеческого капитала / А.В.Корицкий. – Новосибирск: СибУПК, 2000. – 372 с.
40. Капелюшников Р.И. Концентрация человеческого капитала. Критика современной буржуазной политэкономии / Р.И.Капелюшников. – М.: Наука, 1977. – 287 с.
41. Голiкова Н.В. Людський капiтал як фактор зростання та розвитку економiки: автореферат дис. … канд. екон. наук / Н.В.Голiкова. – К.: Iн-т екон. прогнозув. НАН України, 2004. – 24 с.
42. Щетинин В.П. Человеческий и имущественный капитал: общность и различие / В.П.Щетинин // МЭиМО. – М. – 2003. – №8. – С. 55-61
43. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала / С.А.Дятловю. – СПб: УЭФ, 1994. – 160 с.
44. Кiр’ян Т. Нове в теорiї, методологiї та практицi людського капiталу / Т. Кiр’ян, Ю. Кулiков // Україна: аспекти працi. – К. – 2008. – №4. – С. 26-31
45. Антонюк В.П. Формування та використання людського капiталу в Українi: соціально-економiчна оцiнка та забезпечення розвитку: монографія / В.П.Антонюк; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 348 с.
46. Грiшнова О.А. Людський капiтал: формування в системi освiти i профессiйної пiдготовки / О.А. Грiшнова. – К.: Т-во «Знання», ТОО, 2001. – 254 с.
47. Хромов М.І. Сутність і особливості людського капіталу в системі соціально-економічних категорій / М.І.Хромов // Экономика и право. – 2009. – №3. – С. 140-145
48. Д`яченко Ю.Ю. Аналіз сучасних поглядів на розвиток персоналу підприємства / Ю.Ю.Д`яченко // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право, Т. 2. – 2009. – С. 32-36
49. Павлисько У.Є. Теоретико-методологічні аспекти формування ефективної системи управління персоналом підприємств / У.Є. Павлисько // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Актуальные проблемы управления человеческими ресурсами и маркетинга в контексте стратегии развития Украины, Т. 2.; НАН Украины, Ин-т экономики пром-ти. –. Донецк. – 2007. – С. 343-351
50. Савченко Г.О. Мотиви і стимули до праці та їх роль у підвищенні ефективності банків / Г.О. Савченко, Т.П. Збрицька, О.О. Макарчев // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право, Т. 2. – 2009. – С. 59-63
51. Бреславец Н.А. Формирование человеческого капитала в инновационном социально-образовательном пространстве / Н.А.Бреславец // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: в 2т. Т.1; НАН України. Інс-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2008. – С. 171-174
52. Джой-Меттьюз Д. Развитие человеческих ресурсов / Д. Джой-Меттьюз, Д. Меггинсон, М. Сюрте. – М.: Эксмо, 2006. – 432 с.
53. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА, 1997. – 576 с.
54. Гелбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество / Дж.К .Гелбрейт. – М.: Прогресс. 1969. – 128 с.
55. Леонтьев Б. Новая экономическая парадигма / Б.Леонтьев // Журнал для акционеров. – 2000. – №12. – С. 37-43
56. Кендюков О.В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія, формування механізму управління: монографія / О.В.Кендюков / НАН України. Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. – Донецьк, 2006. – 307 с.
57. Бородіна О.С. Теорія соціального і людського капіталу в їх взаємодії для економічного розвитку / О.С.Бородіна // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: в 2т. Т.1; НАН України. Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2008. – С. 168-171
58. Богиня Д.П. Концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці / Д.П. Богиня // Україна: аспекти праці. – 1999. – №6. – С. 4-9
59. Конкурентоспроможність у сфері праці: зб. наук. пр. Серія: Економіка України. – 2001. – 163 с.
60. Глевацька Н.М. Конкурентоспроможність робочої сили регіону: методологія та напрями забезпечення: автореф. дис. … канд. екон. наук / Н.М. Глевацька. – К., 2006. – 19 с.
61. Лісогор Л.С. Конкурентність ринку праці: механізм реалізації: монографія / Л.С. Лісогор. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2005. – 168 с.
62. Семикіна М.В. Мотивація конкурентоспроможності праці: теорія і практика регулювання: монографія / М.В.Семикіна. – Кіровоград: ПіК, 2003. – 426 с.
63. Грішнова О. Конкурентоспроможність персоналу підприємства: критерії визначення на показники вимірювання / О. Грішнова, О. Шпирко // Україна: аспекти праці. – 2004. – №3. – С.3-9
64. Близнюк В.В. Конкурентоспроможність людського капіталу / В.В. Близнюк // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: в 2т. Т1; НАН України. Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк. – 2008. – С. 160-167
65. Войналович І.А. Складові формування конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці та їх розвиток / І.А. Войналович // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів». – Тернопіль. – 2009. – С. 144-147
66. Петти У. Экономические и статистические работы / У. Петти. – М.: Соцэкгиз, 1940. – 324 с.
67. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит // Антология экономической классики. – М.: Наука. – 1993. – Т.1. – 684 с.
68. Милль Дж.С. Основы политической экономии / Дж.С. Милль /– М.: Прогресс, 1980. – Т.1 – 475 с.
69. Фактор человеческого капитала: теоретические аспекты: сб. научн. трудов; под ред. Ю.М. Щуко // Экономика и управление в зарубежных странах. – М.: ВИНИТИ. – 2005. – №8. – С. 3-13
70. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл. – М.: Прогресс, 1993. – Т.1. – 416 с.
71. Гелбрейт Д. Экономические теории и цели общества / Д. Гелбрейт; под ред. акад. Н.Н. Иноземцева. – М.: Прогресс, 1979. – 406 с.
72. Беккер Г. Человеческий капитал (главы из книги). Воздействие на заработки инвестиций в человеческий капитал / Г. Беккер // США: экономика, политика, идеология. – М, 1993. – №11. – С. 109-119
73. Маркс К. Капитал: т.3, ч.1 / К.Маркс // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд.– Т. 25, ч.1 – 545 с.
74. Маркс К. Критика политической экономии / К. Маркс // К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. – 2-е изд. – Т. 46, ч.2. – 618 с.
75. Бузгалин А. Человек, рынок и капитал в экономике ХХI века / А. Бузгалин, А. Колганов // Вопросы экономики. – М. – 2006. – №3. – С. 125-141
76. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки / В. Щетинин В. // МЭиМО. – М. – 2001. – №12. – С. 42-48
77. Мандибура В. «Людський капітал»: об’єктивна економічна реальність чи ідеологема? / В. Мандибура // Україна: аспекти праці. – 2009. – №2. – С. 26-33
78. Грейсон Дж.К. мл. Американский менеджмент на пороге ХХI века: пер. с англ. / Дж. К. Грейсон мл., К. О’Делл. – М.: Экономика, 1991. – 319 с.
79. Геєць В. Економіка знань та перспективи її розвитку для України / В.Геєць // НАН України; Ін-т екон. прогнозув. – К., 2005. – 425 с.
80. Чухно А.А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку / А.А. Чухно // Економіка України. – 2002, – №11. – С. 48-55, №12. – С. 61-67
81. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України / А.А. Чухно А.А. – К.: Логос, 2003. – 632 с.
82. Бутник-Сиверский А.Б. Интеллектуальный капитал: теоретический аспект / А.Б. Бутник-Сиверский // Интеллектуальный капитал. – 2002. – №1. – С. 20-21
83. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Т. Стюарт // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Под. ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – С. 372-401
84. Амоша О.І. Концепція інноваційного розвитку регіону / О.І. Амоша / НАН України; Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2002. – 172 с.
85. Амоша О.І. Проблеми та шляхи поліпшення інвестиційної діяльності у промисловості України / О.І. Амоша. – Донецьк: ІЕП НАН України, 1999. – 29 с.
86. Зуев А. Интеллектуальный капитал / А. Зуев, Л. Мясникова // Ресурсы, Информация, Снабжение, Конкуренция. – 2002. – №4. – С. 3-13
87. Хромов М.І. Економічний розвиток в єдності процесів формування і використання людського капіталу / М.І. Хромов // Економіка та держава. – 2010. – №1. – С. 57-61
88. Кір’ян Т.М. Людський капітал у структурі соціальної та економічної політики України / Т.М. Кір’ян // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: в 2т. Т.1 / НАН України; Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2008. – С. 150-155.
89. Лук’янченко Н.Д. Класифікація соціально-економічних факторів формування й розвитку людського капіталу / Н.Д. Лук’янченко, М.І. Хромов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2010. – С. 356-361
90. Осберг Ларс. Економічне зростання, зарплата, кваліфікація та безробіття: канадський погляд на ефективність ринку праці в українському контексті / Ларс Осберг / – Університет Делхаузі, 2003. – 22 с.
91. Хромов М.І. Загальнотеоретичнi основи вимiру та оцiнки людського капiталу / М.І. Хромов // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління. - 2010. - №4 (54). – С. 195-203.
92. Риккардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения: т.1 / Д.Риккардо. – М.:Мысль, 1993. – 438 с.
93. Економічна енциклопедія: у 3т., т. 1 / Відп. ред. Мочерний С.В. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 863 с.
94. Райсберг Б.А. Современный экономический словарь./ Б.А. Райсберг, Л.Ш. Лозовский, Е.В. Стародубцева. – М.: Наука, 1997. – 469 с.
95. Колот А. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоретичні аспекти формування / А.Колот // Україна: аспекти праці. – 1998. – №6. – С. 14-19
96. Маркс К. Капитал. Т.1 / К. Маркс // К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. – 2-е изд. – Т.23. – 907 с.
97. Туган-Барановский М.И. Труд и предельная полезность как фактор ценности / М.И. Туган-Барановский // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5 «Экономика». – 1993. – №2. – С. 115-118
98. Гриценко А. Маржиналізм і трудова теорія вартості: чи можливий синтез? / А. Гриценко // Економіка України. – 1996. – №1. – С. 73-79
99. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе / О. Антипина, В. Иноземцев // МЭиМО. – 1998. – №5. – С. 48-59
100. Лич В.М. Науково-методичні засади вартості робочої сили / В.М. Лич // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №10. – С. 52-59
101. Версии политической экономии. Основы экономической теории / Под ред. проф. Наровлянского Н.Г. – М., 2001. – С. 139-141
102. Богиня Д.П. Трудовий потенціал України. Соціально-демографічний аспект / Д.П. Богиня. – Львів, 1992. – 296 с.
103. Долішній М.І. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика: ч.1,2 / М.І. Долішній, С.М. Алупко. – К.: Наук. думка, 1994. – 673 с.
104. Моніторинг соціальних процесів в Україні. – К.: Знання, 1996. – 258 с.
105. Лич В.М. Сучасні методичні основи оцінки трудового потенціалу та його відтворення / В.М.Лич // Формування ринкових відносин в Україні: збірник накових праць. – 2005. – №7. – С. 66-72
106. Приймак В. Інтегральна оцінка розвитку трудового потенціалу регіону з урахуванням його якісних характеристик / В. Приймак, М. Баранкевич, В. Ципак // Регіональна економіка. – 2004. – №2. – С. 45-52
107. Добыкина Е.К. Трудовой потенциал – стоимостной аспект / Е.К. Добыкина // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. збірник наукових праць. – 2008. – №2. – С. 97-101
108. Коротков Р. Стоимость рабочей силы (теория и оценка) / Р. Коротков // Экономист. – 2003. – №6. – С. 70-74
109. Журавлёв П.В. Мировой опыт в управлении персоналом. Обзор зарубежных источников: монография / П.В. Журавлёв, М.Н. Кулапов, С.А. Сухарев. – М.: Изд-во Рос. экон. акад.; Екатеринбург: Деловая книга, 1998. – 232 с.
110. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование / Дж. Фендрик. – М.: Прогресс, 1978. – 276 с.
111. Нестеров Л. Национальное богатство и человеческий капитал / Л. Нестеров, Г. Аширова // Вопросы экономики. – 2002. – №10. – С. 103-110
112. Осійчук М.С. Людський капітал: критерії оцінки й індикатори економіки знань. / М.С. Осійчук // Фінанси України. – 2008. – №7. – С. 28-33
113. Сухарев О. Теоретические основы и оценка эффективности инвестиций в человеческий капитал (антибеккеровская эволюционная парадигма) / О. Сухарев, Т. Макаренко // Инвестиции в России. – 2004. – №8. – С. 28-38
114. Лимарь В.В. Инновационная экономика: подходы к измерению знаний / В.В. Лимарь // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: в 2т. Т.1 / НАН України. І