ДЕМОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ АСОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Національна Академія Наук України
Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи

На правах рукопису

ЛЕВЧУК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 314.145:314.15(477)

ДЕМОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ
АСОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 08.00.07 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
СТЕШЕНКО Валентина Сергіївна

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ І СКОРОЧЕНЬ……………..5
ВСТУП.........................................................................................................................6
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ Й МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ АСОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ……....................................................17
1.1. Явище асоціальності: еволюція поглядів і підходів до вивчення...............17
1.2. Етапи розвитку й проблеми становлення морально-статистичних досліджень..…………………………………………………………………..34
1.3. Методологічні засади комплексного дослідження асоціальних явищ та їх демографічних наслідків…………………………………………………….47
1.3.1. Сутність поняття «асоціальне явище»………………………………...47
1.3.2. Методологічний підхід до вивчення асоціальних явищ у демографічному вимірі……………………………………………………….50
1.3.3. Асоціальні явища в Україні як наслідок дефіциту соціального капіталу……………………………………………………….………………..63
1.4. Методичні підходи та інформаційне забезпечення демографічного вивчення асоціальних явищ………………………………………………….72
1.4.1. Групування асоціальних явищ та структурно-логічна схема дослідження…………………………………………………………………...73
1.4.2. Методи статистичного аналізу та його інформаційне забезпечення 78
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..87

Розділ 2. МАРГІНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА БАЗОВІ ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАСЕЛЕННЯ.....................................................................91
2.1. Маргіналізація населення: загальна характеристика…...….………………..91
2.2. Бездомність, безпритульність, жебракування як крайні прояви маргіналізації………………………………………………………………...100
2.2.1. Бездомність та пов’язані з нею соціально-демографічні проблеми…………………………………………………..............................100
2.2.2. Безпритульність та бездоглядність дітей: чинники маргіналізації та наслідки………………………………………………………………..……..107
2.2.3. Бродяжництво й жебракування, на прикладі ромів………………...118
2.3. Зовнішні трудові міграції жінок як сфера соціального ризику...................126
2.3.1. Трудові міграції: оцінка чисельності мігрантів та соціально-демографічні наслідки………………………………………………………127
2.3.2. Зовнішні трудові міграції жінок як джерело секс-бізнесу й торгівлі людьми………………………………………………………………………..132
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….136

Розділ 3. УЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я ТА СМЕРТНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ……...…………...140
3.1. Зловживання алкоголем: епідеміологічні аспекти........................................140
3.1.1. Чинники алкоголізації населення…………………………………….141
3.1.2. Структура та поширеність споживання алкоголю………………….146
3.2. Алкогольно залежна захворюваність та смертність.....................................152
3.2.1. Алкогольно залежна захворюваність………………………………...153
3.2.2. Оцінка алкогольно залежної смертності…………………………….157
3.3. Наркоманія: її поширеність і вплив на здоров’я та смертність...................179
3.3.1. Особливості залучення молоді до вживання ін’єкційних наркотиків180
3.3.2. Соціально-демографічні наслідки наркоспоживання……………..…183
3.4. Роль наркоманії у формуванні епідемії ВІЛ/СНІДу та її внесок у перебіг епідемії туберкульозу………………………………………………......................190
3.4.1. Епідемія ВІЛ/СНІДу в середовищі наркозалежних…………………190
3.4.2. Туберкульоз у контексті поширення ВІЛ/СНІДу…………………...202
3.5. Тютюнопаління: основні детермінанти поширеності……………………...210
3.5.1. Повікові особливості залучення до паління…………………………211
3.5.2. Аналіз детермінант поширеності тютюнопаління……………….….213
3.6. Медико-демографічні наслідки тютюнопаління...........................................221
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….231

Розділ 4. РИЗИКОВАНА СЕКСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТА ОБУМОВЛЕНІ НЕЮ РЕПРОДУКТИВНІ ВТРАТИ.......................................................................235
4.1. Ризикована сексуальна поведінка як чинник поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом…………………………………………………...235
4.1.1. Особливості сексуальної поведінки молоді…………………………235
4.1.2. Епідемічна ситуація з інфекцій, що передаються статевим
шляхом, та їх вплив на репродуктивне здоров’я………..............................238
4.2. Проституція: загальна характеристика та ризики для здоров’я...................243
4.2.1. Соціально-демографічний склад жінок, які займаються проституцією…………………………………………………………………....244
4.2.2. Основні ризики та втрати для здоров’я……………………………...247
4.3. Проституція як чинник розповсюдження ВІЛ…………..………………….250
4.4. Аборти в контексті репродуктивних втрат………………………………....257
Висновки до розділу 4…………………………………………………………….267

Розділ 5. ДЕСТРУКТИВНІ ЯВИЩА У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ’Я ТА СМЕРТНОСТІ НАСЕЛЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОМПЛЕКСНИМ ВПЛИВОМ СОЦІАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЙ................................................................................270
5.1. Смертність від зовнішніх причин: загальна характеристика.......................270
5.2. Самогубства та вбивства як складові смертності від зовнішніх причин…276
5.2.1. Чинники суїцидальної поведінки й структура смертності від самогубств……………………………………………………………………276
5.2.2. Убивства: соціальна нерівність винуватців і жертв злочину………285
5.3. Соціальна диференціація стану здоров’я й смертності населення ............292
5.3.1. Вплив освітнього та матеріального статусу на стан здоров’я (за самооцінкою) й смертність населення…...…………………………………295
5.3.2. Соціальний капітал в Україні: загальна характеристика………...…300
5.3.3. Вплив соціального капіталу на стан здоров’я (за самооцінкою) та поширеність асоціальних явищ………………………………………………306
Висновки до розділу 5…………………………………………………………….314

Розділ 6. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ТА НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ПОШИРЕННЮ АСОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ............................................................317
6. 1. Інтегральна оцінка соціально детермінованих демографічних втрат........317
6.2. Основні складові й принципи протидії асоціальним явищам у демополітичному контексті ...................................................................................331
6.3. Скорочення втрат, спричинених зловживанням алкоголем.........................346
6.4. Зменшення шкоди від уживання наркотичних речовин і протидія
епідеміям ВІЛ/СНІДу й туберкульозу.................................................................. 366
6.5. Зменшення втрат, пов’язаних із тютюнопалінням та іншими асоціальними явищами....................................................................................................................376
Висновки до розділу 6……………….……………………………………………392
ВИСНОВКИ.............................................................................................................397
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................404
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………428
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ І СКОРОЧЕНЬ
СІН Споживачі ін’єкційних наркотиків
ЖКС Жінки комерційного сексу
АРТ Антиретровірусна терапія

АРС-модель Age-period-cohort model – модель за віком, календарним періодом та когортою
МДОУ Медико-демографічне обстеження населення України
ЄСО Європейське соціальне обстеження
ПАР Психоактивні речовини
ІПСШ Інфекції, що передаються статевим шляхом

HFA-MDB База даних ВООЗ щодо показників смертності у країнах Європейського регіону
ВРЖ Втрачені роки життя

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток суспільства, насамперед, має передбачати благополуччя населення, зокрема відтворення та поліпшення його базової властивості – здоров’я, що є запорукою поступу у створенні матеріальних і духовних благ. Спираючись на таку життєзберігаючу парадигму розвитку суспільства, у західних країнах досягнуто значного прогресу в показниках тривалості життя. Натомість Україна стало посідає одну з найнижчих позицій в рейтингу країн європейського регіону за рівнем тривалості життя. Низький рівень забезпечення життєзбереження зумовлює високу смертність населення, несприятливі якісні зміни структури захворюваності й смертності, характерною ознакою яких є посилення соціально детермінованої складової, пов’язаної з впливом поширення асоціальних явищ.
Попри всі зусилля щодо дотримання існуючих правил і зразків поведінки, життєдіяльність будь-якого суспільства більшою чи меншою мірою характери¬зується порушенням легітимного соціального порядку та соціальних норм. Представники різних напрямів наукової думки намагалися віднайти причини, які спонукають людей зважуватися на вчинки, що не вписуються в загальноприйняті соціокультурні норми поведінки. Теорія асоціальних явищ охоплює велику кількість специфічних підходів, історично зумовлених та базованих на суспільних уявленнях відповідної доби. Її становлення пов’язано з іменами таких зарубіжних вчених, як Г. Бекер, Т. Гірші, І. Гофман, Е. Дюркгейм, А. Коен, Е. Лемерт, Р. Мертон, Р. Парк, Е. Сазерленд, Е. Стоунквіст, Г. Тард та ін. Однак асоціальні явища вивчалися дослідниками відокремлено у руслі різних теоретичних концептів. Нині вкрай бракує досліджень, які поєднували б аналіз теоретичних, методичних та прикладних складників феномена асоціальності й давали цілісне уявлення про його сутність та наслідки.
У кризові періоди суспільного життя соціальні патології набувають значного розповсюдження. Докорінні зміни в українському суспільстві за історично короткий період часу зумовили проблему адаптації населення до нових суспільних умов, а труднощі цього процесу в умовах поглиблення соціально-економічної нерівності призвели до відчуження певних груп населення від суспільства і поширення асоціальної поведінки. Як наслідок, високий рівень соціально детермінованої захворюваності й смертності населення стали вже звичною ознакою сучасної демографічної динаміки України. Показники захворюваності на такі патології, як залежність від уживання психоактивних речовин, ВІЛ/СНІД, туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, значно перевищують відповідні показники в країнах Європейського Союзу, а поширеність явищ бездомності, безпритульності, проституції є надто високою. Суттєве підвищення показників смертності від зовнішніх причин (у тому числі, самогубств і вбивств) є свідченням зниження вартості головних цінностей – людського життя і здоров’я. Незважаючи на злободенність зазначеної тематики, соціально детерміновані патології у контексті їх руйнівного впливу на якісні характеристики населення України досліджені недостатньо. Актуальність таких досліджень зумовлена гострою медико-демографічною кризою, що поглибилась у трансформаційний період, і практичною потребою у пошуку можливих напрямів підвищення рівня соціального контролю над асоціальними явищами та скорочення спричинених ними демографічних втрат.
Специфіку виникнення та формування окремих асоціальних явищ у пострадянських країнах вивчають такі вчені: А. Абрумова, Д. Богоявленський, Я. Гілінський (самогубства); А. Долгова, Ю. Клейберг, В. Кудрявцев, В. Лунєєв (злочинність); Б. Братусь, А. Габіані, В. Зав’ялов, Г. Заіграєв, Ю. Лісицин, Б. Лєвін, В. Тапіліна (уживання наркотиків та алкоголю); С. Голод, І. Кон (проституція); Т. Золотарьова, Н. Римашевська, Н. Тихонова (бездомність та бродяжництво); З. Голєнкова, Н. Навджавонов (маргіналізація населення).
Серед українських фахівців – дослідників різних аспектів асоціальних явищ слід відзначити О. Балакірєву (поширеність тютюнопаління, вживання алкоголю, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, проституції), Є. Головаху та Н. Паніну (теоретичні проблеми соціальної патології); М. Шульгу та О. Злобіну (теорія та історія девіантології, питання маргіналізації й соціальної адаптації), С. Оксамитну та В. Хмелька (проблеми соціальної ексклюзії), В. Москальця (самогубства), І. Рущенка (злочинність), А. Рябчук (бездомність) та ін.
Дослідження в царині медико-демографічної тематики, у тому числі щодо впливу окремих асоціальних явищ на здоров’я та смертність населення, активізувалися переважно в останні два десятиліття і знайшли своє відображення у працях учених із близького й далекого зарубіжжя. Так, проблеми алкогольної смертності вивчають російські дослідники: Є. Андрєєв, А. Вишневський, Д. Зарідзе, А. Коротаєв, О. Нємцов, Д. Халтуріна, В. Школь¬ніков. Аналізом соціального градієнта у демографічних процесах займаються Д. Жданов, К. Кваша, О. Кисліцина, Т. Малєва, Т. Максимова, В. Тапіліна, Т. Харькова, Д. Ясіліоніс, Ж. Валлєн, Т. Валконен, Р. Вілкінсон, A. Кунст, Дж. Лінч, Дж. Макенбах, M. MакКі, М. Мармот, Ф. Мелє, А. Романюк та ін.
Вагомий внесок у вивчення актуальних проблем здоров’я, специфіки медико-демографічної кризи в період пострадянських соціально-економічних трансформацій належить вітчизняним демографам та медикам: В. Войтенку, І. Кури¬ло, Е. Лібановій, С. Пирожкову, Н. Рингач, О. Рудницькому, В. Стешенко, П. Шевчуку. Епідеміологічні й медичні аспекти різних асоціальних явищ в Україні висвітлені також у працях Т. Андрєєвої, О. Кваші, К. Красовського, Ю. Круг¬лова, І. Лінського, А. Щербинської та ін. Соціальні проблеми трансфор¬маційних процесів у контексті їх впливу на відтворення людського потенціалу в Україні вивчають В. Геєць, І. Гнибіденко, О. Грішнова, Т. Заяць, О. Макарова, О. Малиновська, В. Мандибура, В. Новіков, В. Онікієн¬ко, І. Прибиткова, М. Романюк, У. Садова, А. Чухно, К. Якуба та інші вчені. Проте, незважаючи на значущість і цінність здобутків вищеназваних авторів, теоретико-методологічні й прикладні засади дослідження асоціальних явищ у демографічному вимірі є недостатньо розробленими. По-перше, не сформовано єдиного методологічного підходу, який пояснював би причини виникнення асоціальних явищ, тим більше адаптованого до умов сучасної демореальності в Україні. По-друге, різними дослідниками розглянуто «поведінкові» аспекти поширеності окремих соціальних патологій, однак відсутній комплексний аналіз асоціальних явищ як чинника погіршення якості населення. По-третє, залишаються маловивченими демографічні наслідки окремих асоціальних явищ та відсутня оцінка їх внеску в формування рівня тривалості життя в Україні. По-четверте, не розроблені надійні концептуальні основи протидії поширенню асоціальних явищ та її відповідні напрями. Невирішеність цих питань зумовлює необхідність комплексного дослідження асоціальних явищ в Україні та їх демографічних наслідків.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у тісному зв’язку з науково-дослідними роботами, що здійснювались в Інституті демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України: «Резерви підвищення тривалості життя в Україні» (№ д/р 0107U000706, 2007–2009 рр.), де автор була науковим керівником теми, у процесі виконання якої нею особисто досліджені теоретичні аспекти асоціальних явищ як чинника демографічних втрат, специфіка соціально детермінованої захворюваності й смертності населення, резерви подовження тривалості життя, пов’язані зі зменшенням впливу соціально детермінованої складової смертності, та розроблені демополітичні рекомендації щодо можливостей їх використання; «Забезпечення людського розвитку в умовах нестабільності процесів відтворення населення» (№ д/р 0104U000652, 2010–2011 рр.), у рамках якої особисто автором досліджувався вплив окремих асоціальних явищ на формування міжпоколінних відмінностей у показниках смертності населення; «Демографічна ситуація в Україні в 1979–1989 рр. у контексті дослідження передумов сучасної демографічної кризи» (№ д/р 0104U000652, 2004–2006 рр.), у рамках якої особисто автором вивчалася соціальна диференціація смертності населення та роль зловживання алкоголем як демографічного чинника.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних і прикладних засад дослідження асоціальних явищ та їх демографічних наслідків в Україні, наукове обґрунтування принципів і напрямів протидії поширенню асоціальних явищ та зменшення пов’язаних із ними демографічних втрат.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність постановки та розв’язання таких завдань:
– розробити теоретичні й методологічні підходи до комплексного демографічного дослідження асоціальних явищ;
– визначити основні чинники поширення досліджуваних явищ та охарактеризувати специфіку їх прояву;
– розробити методичні підходи до оцінки демографічних наслідків асоціальних явищ;
– провести оцінку демографічних втрат, спричинених впливом асоціальних явищ;
– проаналізувати соціальну диференціацію стану здоров’я та смертності населення;
– розробити та обґрунтувати принципи й пріоритетні напрями політики щодо зменшення поширеності асоціальних явищ і мінімізації їх негативних наслідків.
Об’єктом дослідження є асоціальні явища та їх демографічні наслідки.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні й прикладні проблеми формування асоціальних явищ в Україні та їх впливу на базові якісні характеристики населення.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі завдань було використано комплекс методів теоретичного дослідження та аналізу емпіричних даних. Зокрема, застосовано метод історичного та логічного аналізу – для дослідження еволюції поглядів і підходів до вивчення явища асоціальності; теоретичні положення концепції соціального капіталу – для розкриття питань генези асоціальних явищ у період соціально-економічних трансформацій та розробки наукових засад ефективної політики зменшення поширеності асоціальних явищ; концепцію відтворення населення як збереження його міри (співвідношення кількості та якості) – для обґрунтування ролі асоціальних явищ як чинника порушення якісних характеристик населення; синергетичний підхід – при розробці принципів протидії асоціальним явищам у демополітичному контексті.
Серед демостатистичних методів використано: кореляційно-регресійний аналіз – для оцінки алкогольно залежної смертності, у тому числі метод логістичної регресії – для визначення детермінант поширеності тютюнопаління й дослідження соціальної диференціації стану здоров’я населення; демометричне моделювання – для визначення впливу смертності від окремих соціально детермінованих причин на тривалість життя; потенціальної демографії – для обрахування втрат потенційних років життя від окремих соціально детермінованих причин; методи групування та класифікації, аналіз рядів розподілу, рядів динаміки, стандартизації, багатовимірні середні – для оцінки диференціації груп населення за різними соціальними ознаками, виявлення тенденцій у поширеності досліджуваних асоціальних явищ та змін у показниках смертності від окремих причин смерті; аналіз демографічних біографій (event history analysis), зокрема аналіз репродуктивних біографій та історії тютюнопаління, – для моделювання взаємозв’язків між абортами та дітонарод¬женням та при вивченні особливостей залучення молоді до тютюнопаління.
Інформаційною базою дослідження є дані вибіркових обстежень, проведених вітчизняними й зарубіжними установами, статистичні матеріали Державної служби статистики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, дані Європейського центру епідеміологічного моніторингу ВІЛ/СНІДу, бази даних ВООЗ щодо показників здоров’я та смертності населення країн Європейського регіону «Здоров’я для всіх», законодавчі та нормативні акти України, що відповідають темі дослідження та ін. Аналіз первинних даних та демометричне моделювання здійснено з використанням програмного пакета STATA 10.0.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукові результати, що отримані автором і виносяться на захист, полягають у розвитку теоретико-методологічних і прикладних засад дослідження асоціальних явищ у демополітичному контексті. У дисертаційній роботі:
вперше:
– розроблено теоретико-методологічний підхід до демографічного вивчення асоціальних явищ, який базується на поєднанні концепції соціального капіталу з концепцією відтворення населення як збереження його міри (співвідношення кількості та якості), що дало змогу розкрити механізм впливу соціального капіталу на формування асоціальних явищ на суспільному й індивідуальному рівнях, обґрунтувати роль асоціальних явищ як чинника погіршення якісних характеристик населення та оцінити демографічні втрати, спричинені впливом досліджуваних асоціальних явищ;
– запропоновано демографічне визначення асоціального явища як явища суспільних відносин, що не виконують соціально-демографічних функцій зі збереження й поліпшення якості населення (репродуктивних, здоров’язберігаючих, освітньо-професійних тощо);
– розроблено авторський метод оцінки алкогольно залежної смертності, особливість якого полягає у відсутності потреби в даних спеціальних епідеміологічних обстежень, оскільки він базується на використанні наявної статистики причин смерті й дає змогу уникнути проблеми недообліку споживання алкоголю. За допомогою запропонованого методу оцінено частку алкогольно залежних смертей у смертності від окремих причин, які прямо або опосередковано пов’язані зі зловживанням алкоголем;
– на основі дослідження соціальної диференціації у показниках життєзбереження виявлено вплив соціального капіталу на стан здоров’я (за самооцінкою) та поширеність асоціальних явищ, що дало змогу обґрунтувати роль соціального капіталу як важливого ресурсу поліпшення стану здоров’я населення;
– визначено принципи протидії асоціальним явищам, використання яких дає змогу підвищити результативність демографічної політики на основі зменшення руйнівних наслідків асоціальних явищ. Обґрунтовано модель комплексної медико-соціальної профілактики асоціальних явищ на її 4-х рівнях.
Удосконалено:
– понятійний апарат дослідження асоціальних явищ у частині розмежування категорій «девіація» та «асоціальне явище»; визначення сутності явища «маргіналізація» з позиції соціально-демографічного підходу; трактування змісту категорії «соціальний капітал», що враховує два компонента: ціннісно-нормативний та мережевий;
– групування асоціальних явищ за мірою їх шкідливого впливу на стан здоров’я як базову якісну характеристику населення;
– показники та аналітичний інструментарій оцінки поширеності тютюнопаління та його медико-демографічних наслідків: побудовано графік функції, що описує повікову ймовірність стати курцем; визначено детермінанти поширеності тютюнопаління та з’ясовано відмінності їх впливу за статтю; на основі АРС(вік-період-когорта)-моделі встановлено структурні особливості смертності від раку легенів як основної тютюнозалежної причини смерті.
Дістало подальший розвиток:
– визначення специфіки маргіналізації в Україні, яка полягає в розширеній соціально-демографічній базі формування маргінальних груп, інтенсифікації низхідного соціального переміщення й посиленні тенденцій пауперизації й люмпенізації, поширенні крайніх проявів маргіналізації серед не лише дорослих, а й дітей;
– методичні підходи до демографічного вивчення окремих асоціальних явищ, зокрема розроблено модель конкуруючих ризиків (шансів) для абортів і дітонароджень, застосування якої дало змогу встановити, що зрушення у поширеності ризикованої сексуальної поведінки, які стосуються зменшення частоти абортів, розпочались в Україні лише в 2000-ні роки;
– розробка комплексу заходів, спрямованих на зменшення поширеності окремих асоціальних явищ та скорочення пов’язаних із ними соціально-демографічних втрат.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретико-методологічні положення й висновки, викладені в дисертації, можуть слугувати основою для вирішення теоретичних і прикладних проблем, пов’язаних із негативним впливом асоціальних явищ на якісні характеристики населення, насамперед на стан здоров’я та смертність. Проведена в дисертації оцінка демографічних наслідків асоціальних явищ є складовою науково-методичного обґрунтування пріоритетних напрямів політики щодо їх мінімізації.
Одержані в процесі виконання дисертаційної роботи результати і пропозиції використані у практичній роботі: Ради національної безпеки і оборони України – при розгляді питань «Про стан охорони здоров’я в Україні та основні напрями реформування цієї сфери» (довідка № 6/9-1235-6-6 від 02.04.2008 р.) та «Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України» (довідка № 181-11/394 від 30.10.2007 р.), Міністерства охорони здоров’я України – при підготовці «Програми економічних реформ України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» за напрямом «Реформа системи охорони здоров’я» (довідка № 1.03/08 від 4.10.2011 р.), Державної служби України з питань протидії ВІЛ/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням – при розробці Концепції Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012–2016 рр. та Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 рр. (акт про впровадження № 4.03/08 від 28.07.2011 р.), Державного комітету статистики України (довідка № 01-7/79 від 02.08.2011 р.).
Ряд основних положень, висновків і рекомендацій з дисертаційної роботи використано: при розробці Стратегії демографічного розвитку України на 2006–2015 рр. (довідка № 181-11/410 від 05.11.2007 р.); при підготовці науково-аналітичної доповіді для Кабінету Міністрів України «Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми, перспективи, шляхи вирішення» (довідка № 181-11/408 від 02.11.2007 р.), щорічних державних доповідей Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та науково-аналітичних доповідей Державного Інституту проблем сім’ї та молоді (довідки № 00-00-65, № 00-00-66, № 00-00-68 від 23.03.2005 р.; № 112 від 12.10.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до методології дослідження асоціальних явищ та їх демографічних наслідків, а також принципів і напрямів протидії асоціальним явищам та зменшення спричинених ними демографічних втрат. Викладені в дисертації положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ідеї та положення, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні й практичні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на більш ніж 20 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, семінарах, засіданнях круглих столів, зокрема в Україні: «Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи» (Київ, 2010), з нагоди Всесвітнього дня здоров’я (Київ, 2008), «Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть» (Київ, 2007), «Міжнародна міграція та розвиток України в контексті європейської інтеграції» (Київ, 2007), «Управ¬лін¬ня людськими ресурсами: проблеми теорії і практики» (Київ, 2007 та 2005), «Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2006), «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (Донецьк, 2006), «Демо¬графічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики» (Київ, 2005), «Формування здорового способу життя молоді: досвід та перспективи» (Київ, 2005), «Полі-тика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи у західному регіоні України» (Львів, 2005), «Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці» (Тернопіль, 2004); а також за кордоном: конференції Американської асоціації з народонаселення (Даллас, 2010), XI Міжнародній конференції ДУ «Вища школа економіки» з проблем економіки та суспільства (Москва, 2010), науковому семінарі Інституту демографічних досліджень ім. Макса Планка (Росток, 2010), Міжнародному семінарі з питань здоров’я та смертності (Рига, 2009); Міжнародній конференції «Демографічне майбутнє Росії: проблеми і шляхи вирішення» (Москва, 2008); Європейській конференції з народонаселення (Ліверпуль, 2006).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 52-х наукових працях, в яких автору належить 79,1 друк. арк., у тому числі в індивідуальній монографії (обсягом 28,6 друк. арк.), 7-ми колективних монографіях, 21-й статті в наукових фахових виданнях, 18-ти працях в інших наукових виданнях та 5-ти – у матеріалах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження дисертантом запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми – теоретико-методологічного обґрунтування засад дослідження асоціальних явищ та їх демографічних наслідків в Україні й визначення принципів і напрямів політики протидії поширенню асоціальних явищ та зменшення пов’язаних із ними демографічних втрат. За результатами дисертаційного дослідження автор дійшов таких висновків:
1. На основі всебічного аналізу еволюції поглядів на сутність і причини явища асоціальності та його проявів встановлено, що найпродуктивнішим підходом до вивчення асоціальних явищ та їх демографічних наслідків є поєднання концепції соціального капіталу з концепцією відтворення населення як збереження його міри (співвідношення кількості та якості). Використання такого поєднання дало змогу, по-перше, врахувати специфіку трансформаційного періоду в Україні, який супроводжується ціннісно-нормативною дезінтеграцією й радикальними зрушеннями в соціальних зв’язках і структурах; по-друге, забезпечити комплексне вивчення асоціального явища через взаємопов’язаний аналіз його соціальної і демографічної складових.
2. Демографічне визначення асоціального явища як явища суспільних відносин, що не виконують соціально-демографічних функцій зі збереження та поліпшення якісних характеристик населення, зокрема репродуктивних (народження й виховання дітей), здоров’язберігаючих (збереження та поліпшення здоров’я), освітньо-професійних (підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня), є ефективною передумовою побудови теоретичної схеми демографічного дослідження явища асоціальності.
3. Удосконалено визначення поняття «соціальний капітал» як ознаки-властивості зв’язків та відносин між індивідами та їх групами, що включає в себе два компонента: ціннісно-нормативний (спільні норми та цінності, взаємна довіра, зрілі громадянські традиції) та мережевий (формальні й неформальні соціальні мережі й структури).
4. Розкрита специфіка впливу соціального капіталу на формування/запобігання асоціальних явищ на макро- та макрорівнях. На суспільному рівні вона полягає в тому, що, по-перше, соціальний капітал через вплив соціально схвалюваних норм і цінностей виконує функцію неформального контролю, що сприяє ефективній взаємодії між групами населення й запобігає її асоціальним формам; по-друге, довіра зменшує ризик конфліктів і скорочує потребу в нелегітимних засобах досягнення цілей та асоціальних формах діяльності; по-третє, розвинуте громадянське суспільство виконує функцію контролю за діяльністю влади та її основних інститутів, що запобігає зростанню соціальної напруженості.
На індивідуальному рівні вплив соціального капіталу на життєзбережувальну поведінку здійснюється, по-перше, через соціальну підтримку й доступ до матеріальних, психологічних та інформаційних ресурсів, які містяться у соціальних мережах індивідів, і, як наслідок, зменшення психологічного стресу та полегшення адаптації в разі життєвих труднощів; по-друге, соціальний контроль з боку оточення, що знижує ймовірність асоціальної поведінки; по-третє, поширення життєзберігаючих норм і цінностей через формальні й неформальні соціальні мережі та довіру до існуючої системи охорони здоров’я.
5. Доведено, що сучасний стан українського суспільства відзначається дефіцитом соціального капіталу в Україні. Це обумовлено: 1) дуже низьким «радіусом» довіри, як міжособистісної, так і до офіційних суспільних інститутів; 2) дефіцитом горизонтальних мереж громадської активності й співпраці; 3) високою розгалуженістю неформальних нелегітимних соціальних зв’язків (олігархічних, родинно-кланових зв’язків, кримінальних); 4) слабкою поширеністю норм взаємодопомоги і солідарності, які діють лише локально, всередині певної соціальної групи, але не поширюються за її межі.
6. Дослідження трьох основних груп асоціальних явищ (маргіналізації, залежності від уживання психоактивних речовин, ризикованої сексуальної поведінки), критерієм виділення яких була міра їх шкідливого впливу на стан здоров’я як базову якісну характеристику населення, показало: зазначені явища об’єднує те, що вони спричинюють хвороби, які важко лікуються та супроводжуються підвищеним ризиком передчасної смерті; через значні масштаби поширення становлять особливу небезпеку для суспільства; призводять до посилення соціальної нерівності у стані здоров’я та смертності, їх поляризації. Основними чинниками асоціальної поведінки є: 1) вплив неформальних соціальних груп підвищеного ризику; 2) відсутність довірливих і міцних стосунків у родині, тобто дефіцит соціального капіталу на індивідуальному рівні; 3) розрив між поінформованістю щодо основних ризиків для здоров’я та реальними життєвими практиками.
7. Запропоноване визначення маргіналізації з позиції соціально-демографічного підходу як процесу формування значної кількості груп індивідів, які є відчуженими від суспільної життєдіяльності, не виконують демографічних функцій, поведінка яких суперечить загальноприйнятим цінностям й нормам і базується на маргінальних, кримінальних і саморуйнівних стратегіях виживання. Процес маргіналізації пов’язаний із дезінтеграцією та руйнуванням соціальних зв’язків, що забезпечують економічну й соціальну підтримку індивідів, тобто з нестачею соціального капіталу. Встановлено, що специфіка маргіналізації в Україні полягає, по-перше, у розширеній соціально-демографічній базі формування маргінальних груп населення, що охоплює не лише «традиційні» групи підвищеного ризику (як от безробітні чи особи похилого віку), а й працюючий контингент, що посилює процеси пауперизації; по-друге, в значній «глибині» низхідної соціальної мобільності, що призводить до формування численного контингенту бездомних і жебраків, тобто люмпенізації населення; по-третє, у тенденції до міжпоколінного «успадкування» маргінального статусу через різке збільшення кількості безпритульних дітей. Дефіцит соціального капіталу в умовах недосконалої системи соціального захисту суттєво підвищує ризик бездомності й безпритульності і водночас зменшує шанси виходу з цього стану.
8. Встановлено, що за масштабами соціально-демографічних наслідків, зокрема, втратами тривалості життя та зменшенням середнього віку померлих, перше місце посідає зловживання алкоголем (укорочення тривалості життя на 4,5 року у чоловіків та 1,3 року в жінок, концентрація смертей у трудоактивному віці); друге місце – наркоманія та пов’язана з нею епідемія ВІЛ/СНІДу (1,4 та 0,8 року, наймолодший середній вік померлих); третє – тютюнопаління (3,6 та 0,4 року, найстарший середній вік смерті).
9. Використання розробленого автором нового непрямого методу оцінки алкогольної смертності, який базується на визначенні взаємозв’язку між смертністю від алкогольних отруєнь та від інших причин, дало змогу встановити, що в Україні 18 причин смерті в чоловіків та 12 – у жінок є такими, що містять алкогольну складову. Виявлено, що близько 40% смертей у чоловіків та 20% у жінок трудоактивного віку прямо або опосередковано пов’язані зі зловживанням алкоголем, що становить 18% і 4% від загального числа смертей. Це особи, в яких вплив алкоголю був головною або супутньою причиною смерті. Найбільша частка алкогольно залежних смертей характерна для вбивств, самогубств, утоплень, септицемії, ушкоджень з невизначеним наміром, пневмонії, виразки шлунку та 12-палої кишки, ішемічної хвороби серця.
10. Визначено детермінанти поширеності тютюнопаління та відмінності їх впливу за статтю на основі логістичної регресійної моделі. Зокрема, ризик стати курцем для чоловіків знижується з підвищенням їх матеріального статусу, а для жінок – навпаки, зростає; тип населеного пункту та наявність дітей значимо впливають на ризик стати курцем у жінок, тоді як у чоловіків вплив цих факторів є неістотним; чоловіки й жінки є більш схильними до куріння, якщо вони розлучені та не мають вищої освіти. Для характеристики повікового режиму залучення до тютюнопаління побудовано графік функції, яка описує повікову ймовірність стати курцем, тобто ймовірність зміни статусу некурця на статус курця.
11. Виявлені на основі АРС-моделі структурні особливості смертності від раку легенів як провідної тютюнозалежної причини смерті підтвердили такі положення: 1) оцінка вікової компоненти, тобто ефектів віку, свідчить про неправдоподібне зниження смертності від раку легенів у старших вікових групах, що пов’язане з недообліком смертей від цієї патології серед населення похилого віку; 2) виокремлення ефектів календарного періоду показало помітне зниження смертності від раку легенів після 1990 р., що може пояснюватися, з одного боку, високою передчасною смертністю чоловіків, які помирають у молодому віці від інших причин, не доживши до віку експозиції раку, а з іншого, – недообліком смертей від цієї патології; 3) оцінка когортних ефектів виявила два піки смертності чоловіків від раку легенів: у когортах 1925–1930 та 1938–1941 років народження.
12. Проведене дослідження ризикованої сексуальної поведінки показало, що рівень знань стосовно ризиків, пов’язаних із незахищеними сексуальними стосунками, серед широкого загалу молоді є нижчим, ніж серед груп підвищеного ризику, тобто групи ризику є краще обізнаними, ніж ті, хто не належить до них. Це обумовлює необхідність активізації профілактичних програм, спрямованих на широкий загал молоді, а не лише на групи ризику.
13. Встановлено (за даними обстеження), що позитивні зрушення у поширеності ризикованої сексуальної поведінки, які стосуються зменшення розповсюдженості абортів, розпочалися в Україні лише у 2000-х рр. Зокрема, результати розробленої моделі конкуруючих ризиків (шансів) для результату вагітності – аборт проти дітонародження – показали, що до початку 2000-х рр. серед незаміжніх жінок, які мали другу (за черговістю) вагітність, імовірність того, що ця вагітність завершиться народженням дитини, була майже такою, як ймовірність її переривання за допомогою аборту. Це співвідношення змінилось на користь дітонародження лише у 2000-х рр. і свідчить про те, що жінки в Україні не отримують своєчасної консультативної допомоги з питань контрацепції.
14. Доведено, що соціальний капітал є ресурсом поліпшення громадського здоров’я. По-перше, на основі моделі впливу соціального капіталу на самооцінку стану здоров’я встановлено, що соціально інтегровані індивіди, тобто особи, які довіряють людям, мають розгалужену мережу соціальних зв’язків та достатні ресурси інструментальної підтримки почуваються краще, аніж ті, хто не довіряє людям, перебуває в соціальній ізоляції та не має таких ресурсів. По-друге, порівняльний аналіз інтегральних індикаторів соціального капіталу та показників поширеності окремих асоціальних явищ у регіональному розрізі, проведений на основі багатовимірних середніх, дає підстави стверджувати про наявність зв’язку між ними: чим вищим є рівень соціального капіталу у регіонах (індикаторами якого слугували показники довіри, соціальної залученості й поширеності норм взаємодопомоги), тим нижчою є поширеність явищ маргіналізації, зловживання психоактивними речовинами та ризикованої сексуальної поведінки.
15. Проведено оцінку втрат тривалості життя, спричинених впливом досліджуваних асоціальних явищ (алкогольно- і тютюнозалежна смертність, СНІД і туберкульоз), які становлять близько 9,9 року в чоловіків і 2,6 року в жінок. Як наслідок, у 2009 р. від даних причин смерті було втрачено 5063 тис. потенційних людино-років у чоловіків та 907 тис. людино-років у жінок. Тому зменшення поширеності асоціальних явищ та мінімізація їх демографічних наслідків є реальною можливістю подовження тривалості життя в Україні та зменшення розриву з розвиненими країнами за показниками дожиття населення.
16. Наріжним каменем стратегії протидії асоціальним явищам є політика запобігання їх поширенню та мінімізації негативних наслідків. Доведено, що основними складовими зменшення поширеності асоціальних явищ є: 1) поліпшення матеріального добробуту населення й скорочення економічної нерівності; 2) сприяння соціальному залученню та зменшення соціального відторгнення; 3) підвищення рівня освіченості й культури; 4) зміцнення здоров’я населення. Запропоновані автором принципи зменшення шкоди від асоціальних явищ полягають у: демографізації соціально-економічної політики; профілактичній спрямованості (комплексній та своєчасній профілактиці асоціальних явищ, що передбачає ефективну інституціональну взаємодію на чотирьох рівнях); демографічній експертизі законодавчих рішень у сфері протидії поширенню асоціальних явищ, що ураховує специфіку демо¬політичних наслідків у сфері контролю над окремими явищами; системності й скоординованості дій різних відомств щодо зменшення демографічних наслідків асоціальних явищ; оптимізації соціального контролю (поєднанні формального й неформального контролю через співпрацю державних і громадських організацій, що є найбільш наближеними до груп ризику); довгостроковій орієнтованості заходів; адаптації міжнародного досвіду до вітчизняної практики. Оскільки асоціальні явища мають спільні корені й тісно пов’язані між собою, то при дотриманні цих принципів можна досягнути синергетичного ефекту в зменшенні поширеності асоціальних явищ. При цьому запровадження будь-яких заходів соціального контролю повинно широко обговорюватися в суспільстві й опиратися на платформу суспільної підтримки.
17. Визначено пріоритетні напрями протидії асоціальним явищам в Україні: скорочення втрат, спричинених зловживанням алкоголем; зменшення шкоди від уживання наркотичних речовин і протидія епідемії ВІЛ/СНІДу; ефективна боротьба з туберкульозом; скорочення втрат, пов’язаних із тютюнопалінням; зменшення поширеності бездомності й безпритульності; профілактика інфекцій, які передаються статевим шляхом, та абортів; попередження самогубств у контексті збереження й поліпшення психічного здоров’я населення. Пріоритетність напрямів політики щодо зменшення поширеності асоціальних явищ в Україні і розроблені автором заходи по кожному з них кореспондують з мірою спричинених ними соціально-демографічних втрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шишкин А. Ф. Человеческая природа и нравственность / А. Ф. Шишкин. – М.: Мысль, 1979. – 267 с.
2. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство / Ч. Ломброзо; [пер. К. Тетюшиновой]. – К., 1892. – 128 с.
3. Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд; [пер. с нем.; под ред. М. Г. Ярошевского]. – М.: Просвещение, 1989. – 447 с.
4. Юнг К. Г. Аналитическая психология: Прошлое и настоящее / К. Г. Юнг; [под ред. В. Зелинского, А. Руткевича]. – М.: Мартис, 1995. – 309 с.
5. Ферри Э. Криминальная социология: в 2 ч. / Э. Ферри; [пер. под ред. Дриля]. – С. Петербургъ: Изд-во Просвещение, 1910. – Ч. 1. – 448 с.; Ч. 2. – 478 с.
6. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм; [пер. с фр. А. Б. Гофмана]. ¬– М.: Канон, 1996. – 432 с.
7. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд / Э. Дюркгейм. – СПб.: Изд-во Н. П. Карабасникова, 1912. – 541 с.
8. The Future of Anomie Theory / [ed. by N. Passas and R. Agnew]. – Boston: Northeastern University Press, 1997. – 378 p.
9. Тернер Дж. Структура социологической теории / Дж. Тернер; [пер с англ.; под ред. Г. В. Осипова]. – М.: Прогресс, 1985. – 470 с.
10. Мертон Р. Социальная теория и социальна структура / Р. Мертон; [под ред. В. Танчера]. – К.: Ин-т социологии НАНУ, 1996. – 109 с.
11. Hirschi T. A. General Theory of Crime / T. А. Hirschi, M. R. Gottfredson. –Stanford, CA: Stanford University Press, 1990. – 345 p.
12. Беккер Г. Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении / Г. Беккер, А. Босков; [пер. с англ. В. М. Корзинкина и Ю. В. Семенова; под ред. Д. И. Чеснокова]. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. – 895 с.
13. Sutherland E. H. Criminology / E. H. Sutherland, D. R. Cressey; [8th ed.]. – Philadelphia, New York, and Toronto: Lippincott, 1970. – 221 p.
14. Маркс К. Экономические рукописи 1858–1859 гг. // К. Маркс, Ф. Энгельс. – Сочинения. – М.: Политиздат, 1968. – Т. 46. – Ч. 1. – 559 с.
15. Becker H. S. Outsiders: Studies in the Sociology of Deviance / H. S. Becker. – New York: Free Press, 1963. – 148 p.
16. Goffman E. Stigma: Notes on the Management of Spoiled Identity / E. Goffman. – New York: Simon and Schuster, 1963. – 229 p.
17. Park R. E. Human Migration and the Marginal Man / R. E. Park // American Journal of Sociology. – Chicago, 1928. – Vol. 33. – № 6. – PP. 881–893.
18. Stonequist E. V. Tne Marginal Man. A Study in Personality and Culture Conflict / E. V. Stonequist. – New Jork: Russel & Russel, 1961. – 128 р.
19. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я. Гилинский. – СПб.: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2004. – 520 с.
20. Комплексные исследования в суицидологии: [cб. науч. трудов / отв. ред. В. В. Ковалев]. – М.: НИИ психиатрии, 1986. – 218 с.
21. Статистический словарь / [гл. ред. М. А. Королев]. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 621 с.
22. Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей / А. Кетле.– К.: Типография И. И. Чоколова, 1911. – Т. 1. – 357 с.
23. Майр Г. Статистика и обществоведение / Г. Майр; [пер. с нем. В. Я. Железнова]. – СПб., 1901. – Т. 2. – 631 с.
24. Lexis W. Moralstatistic. Handwoerterbuch der Staatswissenshaft / W. Lexis. – Zweite Anlage. – Band V. – 1990. – 865 s.
25. Тарновский Е. Н. Алкоголизм и преступность / Е. Н. Тарновский // Журнал Министерства Юстиции. – 1913. – № 2.
26. Ткачев П. Статистические этюды (Опыт разработки русской уголовной статистики) / П. Ткачев // Библиотека для чтения. – 1963. – № 10. – С. 5–6.
27. Сикорский И. А. О влиянии спиртных напитков на здоровье и нравственность населения России / И. А. Сикорский. – К., 1899. – 96 с.
28. Оболонский Н. А. Самоубийство в г. Киеве / Н. А. Оболонский // Отд. отт. из журнала «Вопросы нервно-психической медицины». – К., 1902. – Т. VII. – 62 с.
29. Самоубийства в СССР 1922–1925. – М.: Изд-во ЦСУ СССР, 1927. – 77 с.
30. Статистика Украины. Моральная статистика. Преступность на Украине в 1921–22 гг. – Х.: Изд-во ЦСУ УССР, 1923. – 112 с.
31. Гладун О. М. Статистика населення в Україні в 1920–1930-і роки / О. М. Гладун, О. П. Рудницький // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 2. – С. 48–57.
32. Стешенко В. С. Демографічний інститут ВУАН / В. С. Стешенко // Енциклопедія історії України. – 2005. – Т. 3. – С. 482–483.
33. Птуха М. В. Очерки по статистике населения / М. В. Птуха. – М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. – 456 с.
34. Піскунов В. П. Про предмет-проблему посткласичної демографії, або нотатки до критики абстрактного демографічного мислення (продовження) / В. П. Піскунов // Демографічні дослідження: [міжвідом. зб. наук. праць]. – 2000. – Вип. 22. – К.: Ін-т економіки НАН України. – С. 112–161.
35. Немцов А. В. Алкогольная история России: Новейший период / А. В. Немцов. – М.: Книжный дом «Либроком», 2009. – 320 с.
36. Немцов А. В. Связанная с алкоголем смертность в Украине и России (1980–2007 гг.) / А. В. Немцов, Н. М. Левчук, К. В. Давыдов // Наркология. – 2010. – № 10. – С. 25–35.
37. Hazardous Alcohol Drinking and Premature Mortality in Russia: a Population Based Case-Control Study / [D. Leon, L. Saburova, S. Tomkins and oth.] // Lancet. – 2007. – № 369. – РР. 2001–2009.
38. Алкогольная катастрофа и возможности государственной политики в преодолении алкогольной сверхсмертности в России / [отв. ред. Д. А. Халтурина, А. В. Коротаев]. – М.: ЛЕНАНД, 2008. – 376 с.
39. Острая интоксикация этиловым спиртом, а не его суррогатами – основная причина смертельных отравлений алкоголем в России / [В. И. Харченко, Н. Г. Найденова, И. В. Буромский и др.] // Наркология. – 2005. – № 10. – С. 50–59.
40. Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України / [О. М. Балакірєва (кер. авт. колективу), Т. В. Бондар, Н. О. Рингач та ін.]. – К.: Укр. ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008. – 152 с.
41. Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді / [О. М. Балакірєва, Н. О. Рингач, Р. Я. Левін та ін.]; наук. ред. О. М. Балакірєва. – К.: Укр. ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2007. – 128 с.
42. Andreeva T. I. Correlates of Smoking Initiation among Young Adults in Ukraine: a Cross-Sectional Study / T. I. Andreeva, K. S. Krasovsky, D. S. Semenova // BMC Public Health. – 2007. – № 11 (7). – P. 106–113.
43. Prevalence of Smoking in 8 Countries of the Former Soviet Union: Results from the Living Conditions, Lifestyles and Health Study / [A. Gilmore, J. Pomerleau, M. McKee and oth.] // American Journal of Public Health. – 2004. – № 94. – P. 2177–2187.
44. Красовський К. С. Оцінка динаміки і поширеності тютюнокуріння в Україні / К. С. Красовський, Т. І. Андрєєва, А. А. Григоренко, Н. А. Бутильська // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2009. – № 2. – С. 91–99.
45. Epidemiology of Smoking in Ukraine, 2000 / [A. B. Gilmore, M. McKee, M. Telishevska and oth.] // Preventive Medicine. – 2001. – № 33 (5). – P. 453–461.
46. Determinants of Smoking in Eight Countries of the Former Soviet Union: Results from the Living Conditions, Lifestyles and Health Study / [J. Pomerleau, A. Gilmore, M. McKee and oth.] // Addiction. – 2004. – № 99 (12). – P. 1577–1585.
47. Контроль над тютюном в Україні: Національний звіт [Електронний ресурс]. – К.: МОЗ України, Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2009. – 128 c. – Режим доступу: http://moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=12871.
48. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: щорічний аналітичний огляд / [І. В. Лінський, М. В. Голубчиков, О. І. Мінко та ін.]. – Х., 2007. – Вип. 4. – 52 с.
49. Оцінка чисельності груп високого ризику інфікування ВІЛ в Україні станом на 2009 рік: аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження / [Г. О. Берлева, К. В. Думчев, Ю. В. Кобища та ін.]. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2010. – 104 с.
50. Войтенко В. П. ВІЛ/СНІД в Україні / В. П. Войтенко. – К.: Фітосоціоцентр, 2008. – 262 с.
51. Мельник В. П. Виявлення хворих на туберкульоз в Україні та за кордоном / В. П. Мельник, В. Г. Матусевич, П. М. Дорошенко // Журнал практичного лікаря. – 2006. – № 1. – С. 2–7.
52. Фещенко Ю. І. Медичні аспекти боротьби з туберкульозом / Ю. І. Фещенко, В. М. Мельник // Український пульмоно¬логічний журнал. – 2005. – № 2. – C. 5–8.
53. Савула М. М. Туберкульоз і материнство / М. М. Савула, М. І. Сахелашвілі, Ю. І. Сливка // Український пульмонологічний журнал. – 2008. – № 4. – С. 14–16.
54. Жилка Н. Стан репродуктивного здоров’я в Україні (медико-демографічний огляд) / Н. Жилка, Т. Іркіна, В. Стешенко. – К.: МОЗ України, Ін-т економіки НАНУ, 2001. – 68 с.
55. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. – К.: АДЕФ-Україна, 2008. – 288 с.
56. Вплив штучного аборту на можливість подальшого дітонародження / [О. І. Тимченко, І. Б. Вовк, А. Г. Корнацька та ін.] // Здоровье женщины. – 2010. – № 1. – С. 251–254.
57. Большой толковый социологический словарь (Collins) / [пер. с англ.]. – М.: Вече, АСТ, 1999. – Т. І. – 544 с.
58. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: навч. словник-довідник / [уклад. В. М. Піча, Ю. В. Піча, Н. М. Хома та ін.; за заг. ред. В. П. Пічі]. – К.: «Каравела», Львів: «Новий Світ». – 2000, 2002. – 480 с.
59. Змановская Е. В. Девиантология (психология отклоняющегося поведения) / Е. В. Змановская; – [2-е изд., испр.]. – М.: Изд. центр «Академия», 2004. – 288 с.
60. Піскунов В. До характеристики сучасного стану суспільства в Україні як макроформи демореальності / В. Піскунов // Демографічні дослідження: [міжвідом. зб. наук. праць]. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. – Вип. 19. – С. 23–68.
61. Coleman J. S. Social capital in the Creation of Human Capital / J. S. Coleman // American Journal of Sociology. – 1988. – Vol. 94. – Supplement. – PP. 95–120.
62. Putnam R. The Prosperous Community. Social Capital and Public Life / R. Putnam // The American Prospect. – 1993. – Vol. 4. – № 13. – PP. 1–12.
63. Putnam R. Bowling Alone: America’s Declining Social Capital / R. Putnam // Journal of Democracy. – 1995. – Vol. 6. – № 1. – PP. 65–78.
64. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма; [пер. с англ.]. – М.: АСТ «Хранитель», 2006. – 730 с.
65. Токвиль А. Демократия в Америке / А. Токвиль. – М.: Прогресс, 1992. – 554 с.
66. Bourdieu P. The Forms of Capital / P. Bourdieu // Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education / [J. Richardson, ed.]. – Westport, CT: Greenwood Press, 1986. – PP. 241–258.
67. Inglehart R. Modernization and Postmodernization. Cultural, Economic, and Political Change in 43 Societies / R. Inglehart. – Princeton University Press, 1997. – 215 р.
68. Feldman T. R. Social Capital: Conceptual Frameworks and Empirical Evidence. An Annotated Bibliography / T. R. Feldman, S. Assaf // Social Capital Initiative Working Paper. – The World Bank. – 1999. – № 5. – 49 p.
69. Соціальний капітал України: теоретико-методо¬логічні основи формування: монографія / [С. І. Бандур, Л. Г. Богуш, Т. А. Заяць та ін.]. – К.: РВПС України НАН України, 2010. – 210 с.
70. Kennedy B. The role of social capital in the Russian morality crisis / B. Kennedy, I. Kawachi, E. Brainerd // World Development. – 2001. – № 26(11). – PP. 2029–2043.
71. Rose R. Getting Things Done in an Antimodern Society: Social Capital Networks in Russia / R. Rose // Social Capital. A Multifaceted Perspective / [P. Dasgupta, I. Serageldin eds.]. – Washington, DC: The World Bank, 2000. – PP. 147–171.
72. Rose R. How much does Social Capital Add to Individual Health? A Survey Study of Russians / R. Rose // Social Science and Medicine. – 2000. – № 51(9). – PP. 1421–1435.
73. Does Social Capital Determine Health? Evidence from Eight Transition Countries / B. d’Hombres, L. Rocco, M. Suhrcke, M. Mckee; [European Commission, Directorate-General Joint Research Centre Institute for the Protection and Security of the Citizen]. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2007. – 34 p.
74. Русинова Н. Л. Здоровье и социальный капитал / Н. Л. Русинова, Л. В. Панова, В. В. Сафронов // Социологические исследования. – 2010. – № 1. – С. 87–99.
75. Козырева П. М. Межличностное доверие в контексте формирования социального капитала / П. М. Козырева // Социологические исследования. – 2009. – С. 43–54.
76. Татарко А. Н. Социальный капитал: теория и психологические исследования / А. Н. Татарко, Н. М. Лебедева. – М.: РУДН, 2009. – 233 с.
77. Радаев В. В. Понятие капитала, формы капиталов и их конвертация / В. В. Радаев // Общественные науки и современность. – 2003. – № 2. – С. 5–16.
78. Геєць В. М. Довіра як елемент соціального капіталу в економічному розвитку України / В. М. Геєць // Економічна теорія. – 2010. – № 3. – С. 7–19.
79. Горожанкина М. Е. Социальный капитал: политэкономический аспект / М. Е. Горожанкина; [науч. ред. Н. Г. Чумаченко]. – Донецк, 2006. – 289 с.
80. Грішнова О. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 5. – С. 19–24.
81. Демків О. Соціальний капітал: теоретичні засади дослідження та операціональні параметри / О. Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 99–111.
82. Демків О. Мережеві параметри соціального капіталу / О. Демків // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х., 2004. – С. 167–170.
83. Степаненко В. Соціальний капітал у соціологічній теорії / В. Степаненко // Соціологічна теорія: традиції та сучасність / [за ред. А. Ручки]. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2007. – С. 313–338.
84. Степаненко В. Проблеми формування громадянського суспільства в Україні: інститути, практики, цінності / В. Степаненко // Українське суспільство: 10 років незалежності / [за ред. В. Ворони]. – К.: Iн-т соціології НАН України, 2001. – С. 169–183.
85. Лесечко М. Д. Соціальний капітал: теорія і практика: [монографія] / М. Д. Лесечко, О. Г. Сидорчук. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 220 с.
86. Гугнін Е. Феномен соціального капіталу / Е. Гугнін, В. Чепак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 1. – С. 49–57.
87. Марсель Г. HOMO VIATOR. Пролегамени до метафізики надії / Г. Марсель; [пер. укр. В. Й. Шовкуна]. – К.: Вид. дім «КМ Academia», Університетське вид-во «Пульсари», 1999. – 320 с.
88. Weitzman E. R. Giving means receiving: the protective effect of social capital on binge drinking on college campuses / E. R. Weitzman & I. Kawachi // American Journal of Public Health. – 2000. – № 90. – PP. 1936–1939.
89. Weitzman E. R. Risk modifying effect of social capital on measures of heavy alcohol consumption, alcohol abuse, harms, and secondhand effects: national survey findings / E. R. Weitzman & Y. Y. Chen // Journal of Epidemiology and Community Health. – 2005. – № 59(4). – PP. 303–309.
90. Lindström M. Social capital, the miniaturization of community and high alcohol consumption: A population-based study / M. Lindström //Alcohol and Alcoholism. – 2005. – № 40(6). – PP. 556–562.
91. Lindström M. Social capital and the miniaturization of community among daily and intermittent smokers: a population-based study / M. Lindström // Preventive Medicine. – 2003. – № 36. – PP. 177–184.
92. Crosby R. A. Social capital as a predictor of adolescent’s sexual risk behaviour: A state level exploratory / R. A. Crosby, D. R. Holtgrave, R. J. DiClemente and oth. // AIDS Behavior. – 2003. – № 7. – PP. 245–252.
93. Holtgrave D. R. Social capital, poverty, and income inequality as predictors of gonorrhea, syphilis, chlamydia and AIDS in the United States / D. R. Holtgrave, R. A. Crosby // Sexually Transmitted Infections. – 2003. – № 79. – PP. 62–64.
94. Kawachi I. Social capital and health / I. Kawachi, S.V. Subramanian, D. Kim. – Springer Science, Business Media, LLC: 2008. – 291 p.
95. Чухно А. А. Розділ 5. Людина – мета, критерій і головний рушій прогресу / А. А. Чухно. Економічна теорія: у 2-х т. – Том 1. – К.: ДННУ АФУ, 2010. – С. 222–273.
96. Белл Д. Эпоха разобщенности: размышления о мире ХХI века / Д. Белл, В. Л. Иноземцев. – М.: Центр исслед. постиндустр. общ-ва, 2007. – 304 с.
97. Beck U. Reflexive Modernization: Politics, Tradition and Aesthetics in the Modern Social Order / U. Beck, A. Giddens, S. Lash. – Cambridge: Polity Press, 1994. – 254 p.
98. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. – М.: Логос; Центр исслед. постиндустр. общ-ва; Журнал «Свободная мысль», 2002. – 326 с.
99. Чухно А. А. Розділ 8. Людина в системі еволю¬ційної економічної теорії / А. А. Чухно. Твори: у 3-х т. – Том 3. – К.: Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Наук-дослід. фін. ін.-т при Міністерстві фінансів України, 2007. – С. 381–437.
100. Садова У. Я. Розвиток соціально-демо¬гра¬фіч¬¬ного потенціалу в контексті другого демо¬гра¬фіч¬ного переходу / У. Я. Садова // Регіональна економіка. – 2011. – № 3. – С. 122–131.
101. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек; [пер. с нем. В. Седельника, Н. Федоровой]. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
102. Курило І. О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, трансформації / І. О. Курило; [під ред. В. С. Стешенко]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАНУ, 2006. – 472 с.
103. Погоріла Н. Б. Довіра в Україні: регіональні відмінності [Електронний ресурс] / Н. Б. Погоріла. – Режим доступу: http://www.socis.kiev.ua/ua/publications/ dovira-v-ukrajini-rehionalni-vidminnosti-pohorila-n-b.html
104. Смертність населення України у трудоактивному віці: [кол. монографія / відп. ред. Е. М. Лібанова]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 211 с.
105. Головаха Е. И. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К.: Абрис, 1994. – 168 с.
106. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / [за ред. В. Стешенко]. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2001. – 650 с.
107. Стешенко В. До питання про концепцію національної демополітики в Україні / В. Стешенко, В. Піскунов // Демографічні дослідження: [міжвідом. зб. наук. праць]. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1996. – Вип. 18. – С. 3–42.
108. The European Health Report 2005: Public Health Action for Healthier Children and Populations. – Copenhagen: WHО; Regional Office for Europe, 2005. – 345 p.
109. Multilingual Demographic Dictionary Second Edition 1982 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru-ii.demopaedia.org/wiki.
110. Allison P. D. Event History Analysis. Regression for Longitudinal Event Data / P. D. Allison. – California: Sage Publications, 1984. – 257 p.
111. Blossfeld H. P. Event History Analysis with Stata / H. P. Blossfeld, K. Golsch, G. Rohwer. – Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2007. – 357 p.
112. Hobcraft, J. Age, Period, and Cohort Effects in Demography: A Review / J. Hobcraft, J. Menken, S. Preston // Population Index. – 1982. – № 48 (1). – РР. 40–43.
113. Подолання соціального відторгнення певних груп населення // Національна доповідь про людський розвиток 2011. Україна на шляху до соціального залучення. – К.: ПРООН, 2011. – 123 с.
114. Соціальний портрет бездомних громадян: звіт. – К.: Центр перспективних соціальних досліджень, Мінпраці та соціальної політики України, 2007.
115. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 240 с.
116. Социальная помощь детям на улице. – ЮНІСЕФ, Укр. державний центр соціальних служб для молоді, 2000. – 80 с.
117. Особливості способу життя та проблеми соціальної інтеграції ромів в Україні: аналітичний звіт / [О. О. Яременко, О. Г. Левцун (керівники авт. кол.), О. М. Балакірєва та ін.]. – К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2003. – 168 с.
118. Зовнішня трудова міграція населення України. – К.: Укр. центр соціальних реформ, Держкомстат України, 2009. – 119 с.
119. Медико-демографічне обстеження населення 2007 / [УЦСР; Держкомстат України; МОЗ України; USAID; Macro International]. – К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2009. – 268 с.
120. Чинники впливу та попередження початку вживання молоддю нар-котиків ін’єкційним шляхом: аналітичний звіт та Стратегії профілактики ініціації вживання наркотиків ін’єкційним шляхом серед уразливих груп підлітків та молоді / [кол. авт. за ред. О. М. Балакірєвої та Ж-П. Грунда]. – К.: Версо-04. – 140 с.
121. Моніторинг поведінки споживачів ін’єкцій¬них наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / [О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва, Л. В. Бочкова та ін.]. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Украї-ні», 2005. – 68 с.
122. Здоров’я та поведінкові орієнтації української молоді: соціологічний вимір (за результатами національного соціологічного опитування підлітків та молоді 10–22 років). – К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2005. – 256 с.
123. Результати базового дослідження поведінкових установок жінок секс-бізнесу // Проект «Нові стратегії профілактики ВІЛ/СНІДу серед жінок секс-бізнесу в контексті прав людини». – К., 2003. – 20 с.
124. Моніторинг поведінки жінок, які надають сексуальні послуги за плату, як компонент епіднагляду другого покоління / [О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва, Л. В. Бочкова та ін.]. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. – 59 с.
125. Левчук Н. М. Асоціальні явища в Україні у демографічному вимірі / Н. М. Левчук. – К.: ІДСД НАН України, 2011. – 492 с.
126. Левчук Н. М. Асоціальні явища як наслідок дефіциту соціального капіталу в Україні / Н. М. Левчук // Український соціум. – 2011. – Вип. 1. – С. 135–147.
127. Левчук Н. М. Моральна статистика: історичні витоки та проблеми становлення / Н. М. Левчук // Прикладна статистика: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – К.: Держкомстат України, 2010. – Вип. 7. – С. 189–197.
128. Соціологічна енциклопедія / [укладач В. Г. Городяненко]. – К.: Академвидав, 2008. – 456 с.
129. Заяць Т. А. Економічні основи бідності в Україні та можливості її обмеження / Т. А. Заяць // Продуктивні сили України. – 2010. – № 2–4. – С. 3–13.
130. Балакірєва О. М. Соціально-трудовий статус та розшарування за доходами як детермінанти соціального самопочуття та економічної поведінки населення України / О. М. Балакірєва, А. М. Ноур // Економіка і прогнозування. – 2010. – № 1. – С. 111–129.
131. Цілі розвитку тисячоліття. Україна – 2010: Національна доповідь. – К.: ПРООН, 2010. – 107 с.
132. Черенько Л. М. Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій / Л. М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. – 2004. – № 1–2. – С. 110–115.
133. Лібанова Е. М. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу: [монографія] / Е. М. Лібанова. – К.: КНЕУ, 2008. – 330 с.
134. Лібанова Е. М. Трансформаційні процеси, соціальна стратифікація і перспективи становлення середнього класу / Е. М. Лібанова // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – С. 34–60.
135. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: Національна доповідь / [за заг. ред. В. М. Гейця та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
136. Лібанова Е. Аналіз бідності та соціальних наслідків економічної кризи в Україні / Е. Лібанова, Л. Черенько, В. Саріогло. – К.: ПРООН, 2010. – 62 с.
137. Мандибура В. О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання / В. О. Мандибура. – К.: Парламентське вид-во, 1998. – 256 с.
138. Мандибура В. Маргіналізація населення як чинник посилення демографічної кризи / В. Мандибура // Демографічні дослідження. – 2000. – № 22. – С. 47–59.
139. Маргіналізація населення України: [кол. монографія / за заг. ред. В. В. Онікієнка]. – К.: НЦ ЗРП НАН і Мінпраці України, 1997. – 191 с.
140. Deaths from Alcohol and Violence in Moscow: Socio-Economic Determinants / L. Chenet, D. Leon, M. McKee, S. Vassin // European Journal of Population. – 1998. – Vol. 14. – PP. 19–37.
141. Римашевская Н. М. Риски бедности в современной России / Н. М. Римашевская // Народонаселение. – 2010. – № 2. – С. 4–9.
142. Маслов А. О. Маргінальна особистість як предмет соціально-філософського аналізу / А. О. Маслов; [наук. ред. В. І. Муляр]. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 163с.
143. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения: учеб. пособ. для вузов / Ю. А. Клейберг. – М.: ТЦ «Сфера» при участии «Юрайт-М». – 2001– 160 с.
144. Rossi P. H. Down and Out of America. The Origin of Homelessness / P. H. Rossi. – Chicago: University of Chicago Press, 1991. – 347 p.
145. Бідність в Україні: міжнародний та регіональний вимір: матеріали до засідання круглого столу [«Реалії та перспективи подолання бідності в Україні»], (Київ, квітень 2010 р.). – К.: ТОВ «Інформаційно-аналітична фірма «ЕКСОР». – 35 с.
146. Садков Е. В. Маргинальность и преступность / Е. В. Садков // Социологические исследования. – 2000. – № 4. – С. 43–47.
147. Трансформационная активность и качество жизни бездомных / Н. М. Римашевская, Г. Н. Волкова, Н. Е. Маркова, Л. А. Мигранова // Народонаселение. – 2007. – № 2. – С. 5–15.
148. Криза в Україні: зони ураження. Погляд соціологів. ¬– К.: ТОВ «Друкарня Бізнесполіграф», 2010. – 104 с.
149. Бідність та нерівні можливості дітей в Україні / [Л. М. Черенько, С. В. Полякова, А. Г. Реут та ін.]; за ред. Е. М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Укр. центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.
150. Оржеховська В. М. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки: навч. посіб. / В. М. Оржеховська, В. Є. Виноградова-Бондаренко. – К.: Ін-т проблем виховання АПН України. – 177 с.
151. Слюсар Л. Демографічні витоки та наслідки проблеми соціального сирітства в сучасній України / Л. Слюсар // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 6. – С. 33– 41.
152. Сім’я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку. – К.: ТОВ «Основа–Принт», 2009. – 248.
153. Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання. Парламентські слухання. – К., 2004. – 376 с.
154. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства: [стат. зб. / відп. р