ПРОФЕСІЙНО-ОСВІТНІ СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РОБІТНИКІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
Коваль Наталія Олегівна
УДК 331.108: 337
ПРОФЕСІЙНО-ОСВІТНІ СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО
ПОТЕНЦІАЛУ РОБІТНИКІВ
Спеціальність 08.00.07 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Науковий керівник
Сердюк Василь Романович,
доктор технічних наук, професор
Київ - 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
БЕЗПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИЧИХ КАДРІВ 11
1.1 Теоретико-методологічне обґрунтування розвитку безперервної
професійної підготовки робітничих кадрів 11
1.2 Безперервна професійна підготовка кадрів у контексті розвитку
трудового потенціалу 22
1.3 Чинники розвитку та сучасні підходи до вдосконалення
безперервної підготовки робітничих кадрів 35
Висновки до першого розділу 48
РОЗДІЛ2 АНАЛІЗ СТАНУ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ
РОБІТНИЧИХ КАДРІВ 51
2.1 Оцінювання функціонування сучасної системи професійної
підготовки робітничих кадрів 51
2.2 Організація проведення професійної підготовки кваліфікованих
робітничих кадрів 73
2.3 Особливості механізму фінансування професійної підготовки
робітничих кадрів 89
Висновки до другого розділу 101
РОЗДІЛ3 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕН-
НЯ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИЧИХ
КАДРІВ 104

3.1 Вдосконалення оцінювання кваліфікаційного рівня робітничих
кадрів 104
3.2 Забезпечення реалізації організаційно-економічного механізму
безперервної професійної підготовки робітничих кадрів на засадах
саморегулювання 118

3.2.1 Застосування принципу саморегулювання в системі
реалізації безперервної професійної підготовки 118
3.2.2 Ефективність застосування технології “Модулі трудових
навичок” в системі професійної підготовки кадрів 135
3.3 Перспективні напрями вдосконалення організаційно-економічного
механізму професійної підготовки робітничих кадрів 144
Висновки до третього розділу 155
ВИСНОВКИ 159
ДОДАТКИ 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
1. АНСО – Асоціація навчальних саморегулювальних організацій.
2. АПК – Агропромисловий комплекс.
3. ВМТБП – Виробнича матеріально-технічна база підприємств.
4. ВНЗ – Вищі навчальні заклади.
5. ВНТУ – Вінницький національний технічний університет.
6. ВОСЗ – Вінницька обласна служба зайнятості.
7. ВРЦМН – Вінницький регіональний центр модульного навчання.
8. ДСЗ – Державна служба зайнятості.
9. ІБ – Інформаційний блок.

10. КМУ – Кабінет Міністрів України.
11. МОНМСУ – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
12. МОП – Міжнародна організація праці.
13. МСПУ – Міністерство соціальної політики України.
14. МТБ – Матеріально-технічна база.
15. МТН – Модулі трудових навичок.
16. НЕ – Навчальний елемент.
17. НКК – Навчально-курсовий комбінат.
18. НТП – Науково-технічний прогрес.
19. ПТНЗ – Професійно-технічні навчальні заклади.
20. ПТО – Професійно-технічна освіта.
21. РЦ – Ресурсний центр.
22. РЦМН – Регіональний центр модульного навчання.
23. СЗППК – Система закладів професійної підготовки кадрів.
24. СРО – Саморегульовні організації.
25. УМЦМН – Український міжгалузевий центр модульного навчання.

5

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах глобалізаційних процесів розвитку кожна
країна, що прагне мати статус високорозвиненої, повинна зайняти свою позицію
на ринковому просторі, запропонувати більш конкурентну продукцію, ніж
інші учасники ринку. Успіх забезпечується нестільки ресурсної базою, скільки
сприятливим інвестиційним кліматом в країні та наявністю кадрів високої
кваліфікації, зокрема робітничих, здатних сприяти впровадженню інноваційних
технологій на підприємствах.
Стан системи професійної підготовки робітничих кадрів в Україні
не відповідає вимогам сьогодення, перш за все через застарілість
матеріально-технічної бази закладів. На фоні депопуляції населення та високого
рівня міграційних втрат відбувається падіння престижності робітничої професії
та відтік професійних кадрів з промислових підприємств, що пов’язане з низькою
вартістю робочої сили та домінуванням робочих місць низькотехнологічної
укладності. За таких умов, назріла нагальна необхідність щодо вдосконалення
системи професійної підготовки та розвитку трудового потенціалу робітників
на основі принципу безперервності, який би забезпечив процес постійного
підвищення професійного рівня робітничих кадрів.
Проблемам професійного розвитку робітників з точки зору підвищення
їх конкурентоспроможності присвячені роботи таких науковців, як Г.Беккер,
Л. Едвінссон, Т. Пітерс, Л. Спенсер, Р.Дж. Еренберг, С. Фішер та інших
зарубіжних вчених. Значний внесок в дослідження та вирішення проблем
оптимізації ринку праці, підвищення якості професійної підготовки та розвитку
трудового потенціалу країни зробили вітчизняні вчені Амоша О.І., Богиня Д.П.,
Грішнова О.А., Дмитренко Г.А., Коваль В.В., Колот А.М., Кравченко І.С.,
Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Макарова О.В., Нічкало Н.Г., Новікова О.Ф.,
Новіков В.М., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Пирожков С.І., Покрищук В.О.,
Садова У.М., Семикіна М.В. та інші дослідники.

6
Між тим, недостатньо опрацьованими залишаються питання, які пов’язані
з розробкою системи безперервної професійної підготовки з використанням
виробничої бази сучасних підприємств, яка би сприяла гнучкому адаптуванню
робітничих кадрів до потреб ринку праці та забезпечував би можливість
здійснювати навчання впродовж всього трудового життя. Складність та гострота
окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертації, її мету та завдання
дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота була виконана згідно з планом науково-дослідних робіт,
що проводяться в Вінницькому національному технічному університеті,
зокрема з держбюджетною темою № 56-Д-317 ”Теорія ефективності
сучасного підприємства на основі організаційних поведінкових моделей”
(№ ДР 0110U002162, 2009-2012 рр.), в межах якої дисертантом здійснено оцінку
чинників впливу на організацію проведення професійної підготовки робітничих
кадрів, розроблено механізм реалізації безперервної професійної підготовки
кадрів на виробництві з використанням виробничої бази підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
удосконалення теоретико-методологічних основ та розробка науково-практичних
рекомендацій щодо організації безперервної професійної підготовки робітничих
кадрів у контексті розвитку трудового потенціалу.
Для досягнення мети дослідження були поставлені і вирішені такі завдання:
• з’ясувати економічну суть та дослідити теоретичні підходи щодо вивчення
особливостей розвитку безперервної професійної підготовки робітничих
кадрів;
• оцінити сучасний стан системи професійної підготовки робітничих кадрів в
контексті розвитку трудового потенціалу;
• розробити методичні підходи до оцінювання ефективності організації
професійної підготовки робітничих кадрів з застосуванням технології
“Модулі трудових навичок” (МТН), використовуючи сучасну виробничу

7
базу підприємств;
• запропонувати шляхи удосконалення існуючого механізму фінансування
безперервної професійної підготовки кадрів;
• розробити організаційно-економічний механізм реалізації безперервної
професійної підготовки робітничих кадрів на засадах саморегуляції.
Об’єктом дослідження є процес безперервної професійної підготовки
робітничих кадрів.
Предметом дослідження є теоретичні та науково-практичні проблеми
розвитку механізму безперервної професійної підготовки висококваліфікованих
робітничих кадрів.
Методи дослідження. В процесі дослідження були використані
загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, методи систематизації,
порівняння та узагальнення для поглиблення таких категорій як “безперервна
професійна підготовка” та “модульна технологія професійної підготовки”;
системного аналізу – для дослідження засад формування та регулювання
безперервної професійної підготовки робітничих кадрів; метод аналізу та
синтезу – для вивчення і розвитку системи професійної підготовки робітничих
кадрів; методи статистичного аналізу – для дослідження структури попиту
та пропозиції на ринку праці; метод моделювання – при розробці моделі
компетентністного підходу безперервної професійної підготовки, а також
механізму функціонування системи безперервної професійної підготовки
на основі принципу саморегулювання; методи індукції та дедукції – при
обґрунтуванні та розробці організаційно-економічного механізму реалізації
безперервної професійної підготовки робітничих кадрів у контексті розвитку
трудового потенціалу.
Обрана тематика має комплексний характер, що зумовило необхідність
узагальнення у роботі результатів наукових досліджень, присвячених як
загальним питанням забезпечення професійно-освітніх складових розвитку
трудового потенціалу робітників, так і більш спеціалізованим аспектам.

8
Наукова новизна одержаних результатів:
вперше:
– розроблено організаційно-економічний механізм реалізації безперервної
професійної підготовки робітничих кадрів, який представляє собою єдність
та взаємодію управлінсько-організаційних, правових та фінансових підсистем
на засадах публічно-приватного партнерства, спрямованих на забезпечення
адаптації робітничих кадрів до структурних змін на виробництві, на основі
застосування інноваційних форм та методів професійної підготовки кадрів;
удосконалено й доповнено:
– трактування категорії „безперервна професійна підготовка робітничих
кадрів“, яке, на відміну від існуючих, визначає її як процес систематичного
вдосконалення та розвитку професійно-кваліфікаційних знань, умінь та
трудових навичок, організований на засадах раціональності та підвищення
рівня компетентності робітничих кадрів у рамках вимог кваліфікаційної
характеристики або конкретного робочого місця;
– напрями організації функціонування системи професійної безперервної
підготовки робітничих кадрів на регіональному рівні, що базується на засадах
саморегуляції та передбачає взаємодію класичних та інноваційних підходів до
організації процесу цієї підготовки, з урахуванням потреб виробництва.
дістали подальшого розвитку:
– методичні підходи до оцінювання ефективності професійної підготовки
кадрів, що базуються на моделі, де домінуючим фактором є компетентність,
та передбачають застосування технології „Модулі трудових навичок“ для
підвищення ефективності використання фінансових ресурсів у системі
безперервної професійної підготовки робітничих кадрів на підприємствах;
– концептуальні підходи до розвитку безперервної професійної підготовки
робітничих кадрів шляхом активного впровадження модульної системи
професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві, а також на базі
залучення регіональних центрів модульного навчання (РЦМН).

9
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці
конкретних практичних пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення
організаційно-економічного механізму безперервної професійної підготовки
робітничих кадрів.
Рекомендації дисертанта щодо удосконалення напрямів розвитку та
реформування системи освіти з урахуванням пріоритетів безперервної
професійної підготовки кадрів використані Управлінням освіти і науки
Вінницької обласної державної адміністрації у процесі реалізації цільових
програм та при розробці тимчасового Положення “Про проведення професійної
підготовки кадрів на виробництві з використанням технології МТН” (довідка
№ 1354/01 від 13.03.2012 р.).
Результати дослідження щодо аналізу структури попиту та пропозиції на
ринку праці, економічних та демографічних чинників професійного розвитку
на виробництві, оцінки професійно-кваліфікаційної структури безробітних
громадян використовуються в діяльності Вінницького обласного центру
зайнятості (довідка № 01-13/780 від 15.03.2012 р.).
Розробки здобувача щодо адаптації технології МТН в процесі професійної
підготовки робітничих кадрів на виробництві апробовані ТОВ „Агротехцентр“
(довідка № 369 від 14.09.2011 р.), ТОВ „Альптехнологія“ (довідка № 13-21
від 20.09.2011 р.), що дало змогу скоротити витрати та тривалість підготовки,
раціоналізувати використання сировини та матеріалів.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному
процесі Вінницького національного технічного університету при викладанні
навчальних дисциплін „Економіка праці“, „Розміщення продуктивних сил“, при
навчанні студентів робітничих професій (довідка № 14-03/03 від 12.03.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаною науковою працею, всі наукові результати дослідження є особистою
роботою здобувача. Авторський внесок в наукові праці, які були опубліковані у
співавторстві, конкретизовано у списку опублікованих праць.

10
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної роботи доповідались на таких міжнародних науково-практичних
конференціях: “Дні науки 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007); “Актуальні
проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки”
(м. Рівне, 2008); “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави – 2008”
(м. Дніпропетровськ, 2008); “Бъдещето проблемите на световната наука
– 2008” (м. София, Болгария, 2008); “Інноваційні процеси економічного
і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід”
(м. Тернопіль, 2008); “Економічне відродження України” (м. Київ, 2009);
“Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського
процесу” (м. Ялта, 2009); “Управління в освіті” (м. Львів, 2009); “Аспекти
стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань,
2009); “Україна в системі міжнародної економіки” (м. Тернопіль, 2010р.);
“Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ,
2010р.); “Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку
країни” (м. Макіївка, 2011).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 23 наукових
працях, загальним обсягом 4,7 друк. арк., у тому числі у фахових виданнях 9
одноосібних статей. Особисто автору належить 3,9 друк. арк.

Список литературы

159
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на основі узагальнень і досліджень
вирішено науково-прикладне завдання, що полягає в удосконаленні
теоретико-методологічних основ, розробці науково-практичних рекомендацій
та впровадженні в систему організації безперервної професійної підготовки
робітничих кадрів у контексті розвитку трудового потенціалу. Результати
дисертаційного дослідження дають змогу сформулювати такі основні висновки.
1. Теоретично обґрунтовано, що безперервна професійна підготовка є
важливим напрямком активної політики зайнятості, яка передбачає виконання
соціальних та економічних функцій завдяки опануванню новими професіями,
прагненням людини до самоосвіти та відтворення робітничих кадрів тієї
кваліфікації, в якій виникає потреба в процесі розвитку та функціонування
підприємств. Наведені передумови розвитку безперервної професійної
підготовки дають змогу на факторному рівні оцінити необхідність та актуальність
представленої теми наукового дослідження, а також визначити основні напрями
подальшої наукової роботи.
2. На основі узагальнення підходів до визначення змісту поняття
“безперервна професійна підготовка” встановлено, який безперервна професійна
підготовка являє собою процес, що починається з отримання робітником базової
професійної підготовки в спеціальному навчальному закладі і продовжується
переважно на виробництві, або у спеціально створених центрах, у вигляді різних
форм подальшої професійної підготовки. За таких умов здійснюється безперервне
вдосконалення та розвиток професійно-кваліфікаційних знань, умінь і трудових
навичок, з можливістю оволодіти суміжними професіями, які відповідають
потребам швидкоплинного інноваційного виробництва та ринку праці.
3. На основі опрацювання літературних джерел вдосконалено комплексне
дослідження безперервної професійної підготовки робітників. Розроблено
класифікацію чинників підвищення професійної підготовки робітничих кадрів,

160
яка обґрунтовує необхідність стимулювання нових підходів щодо професійної
підготовки робітничих кадрів, виходячи з особливостей соціально-економічного
стану економіки.
4. Систематизація чинників і методів підвищення рівня професійної
підготовки кадрів дала змогу розробити та запропонувати концептуальні
напрями вдосконалення проведення професійної підготовки робітничих кадрів,
які ґрунтуються, перш за все, на розробці заходів залучення роботодавців до
процесу підготовки робітничих кадрів.
Наявність дисбалансу між існуючою системою професійної підготовки
робочої сили та потребами виробництва в кваліфікованих кадрах під конкретне
робоче місце потребує нових дій як з боку держави, так і з боку роботодавців.
5. Удосконалено існуючу систему фінансування професійної підготовки
кадрів на виробництві шляхом залучення до фінансування роботодавця,
встановлення податкових пільг, впровадження двоканального фінансування,
співфінансування, надання державних грантів, використання практики
підписання угод між роботодавцем та робітником та інше.
6. Запропоновано підходи до реалізації технології “Модулі трудових
навичок” в системі безперервної професійної підготовки робітничих кадрів
з використанням виробничої бази підприємств. При цьому встановлено, що
вона значно підсилює традиційну форму підготовки, підвищує швидкість,
ефективність навчання, його гнучкість, дає можливість індивідуально навчатися
та отримувати практичні навички на сучасному обладнанні, забезпечує
максимальне опанування трудовими навичками професії або окремо взятого
робочого місця.
7. Дослідження довело, що державне регулювання професійної
підготовки робітничих кадрів має бути підсилене впровадженням механізму
саморегулювання на ринку освітніх послуг шляхом створення Асоціації
навчальних саморегульованих організацій, що сприятиме оздоровленню ринку
освітніх послуг, підвищенню якості та забезпечить здорову конкуренцію в сфері

161
професійної підготовки.
Реалізація організаційно-економічного механізму безперервної професійної
підготовки кваліфікованих робітничих кадрів з використанням нової ринкової
інституції – РЦМН – на основі принципу саморегулювання забезпечує ряд
переваг, які направлені на підвищення ефективності підготовки кадрів,
забезпечує максимальну відповідність вимогам ринку і дозволяє наблизити
систему професійної підготовки робітничих кадрів до потреб національної
економіки. При цьому практично всі категорії населення, виходячи з особистих
бажань та фінансових можливостей кожної конкретної особи, будуть мати
можливість підвищити кваліфікацію, отримати нову суміжну професію та
закріпити трудові навички на сучасному обладнанні підприємств.
8. На регіональному рівні впровадження безперервної професійної
підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів з використанням виробничої
бази підприємств забезпечує можливість скоротити витрати на проведення
професійної підготовки на 30%, а тривалість навчання – на 30- 40%.
9. Розроблений та впроваджений організаційно-економічний механізм
професійної підготовки робітничих кадрів високої кваліфікації передбачає
реалізацію принципу саморегулювання на засадах публічно-приватного
партнерства через залучення державних і приватних інституцій, задіяних на
ринку праці, дасть можливість забезпечити ефективний розвиток трудового
потенціалу робітників та підвищити якість трудового життя.