ОЦІНКА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ 18
1.1. Методологічні основи становлення та розвитку теорії людсько-го капіталу 18
1.2. Комплексний підхід до дослідження людського капіталу як економічної категорії 29
1.3. Визначення місця людського капіталу в системі суспільного капіталу 50
1.4. Взаємозв’язок концепцій людського капіталу та людського розвитку 63
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ В ЙОГО РОЗВИТОК В УКРАЇНІ 75
2.1. Теоретико-методичні підходи до визначення інвестицій у люд-ський капітал за етапами життєвого циклу людини 75
2.2. Оцінка обсягів інвестицій у людський капітал на макрорівні та механізм забезпечення їх зростання 89
2.3. Оцінка інвестицій у людський розвиток та формування людсь-кого капіталу на регіональному рівні 105
2.4. Методологічні підходи до оцінки людського капіталу та визна-чення його вартості 115
2.5. Освітній і професійно-кваліфікаційний потенціал населення України та її регіонів як вимір людського капіталу 138
Висновки до розділу 2 157
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ 161
3.1. Дослідження ролі людського капіталу як чинника соціально-економічного розвитку та економічного зростання в Україні 161
3.2. Вплив освітніх чинників на інноваційний розвиток регіонів України 193
Висновки до розділу 3 206
РОЗДІЛ 4. ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ
ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ 209
4.1. Доходи та рівень життя населення як головна економічна умо-ва формування людського капіталу в Україні 209
4.2. Оцінка проблем формування та використання освітньої скла-дової людського капіталу (за результатами соціологічних опи-тувань) 228
4.3. Дослідження проблем та можливостей формування кадрів для інноваційної діяльності 247
4.4. Визначення впливу демографічних процесів та стану здоров’я на формування людського капіталу 260
Висновки до розділу 4 272
РОЗДІЛ 5. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ
В УКРАЇНІ 277
5.1. Теоретико-методологічні підходи до визначення взаємозв’язку людського капіталу та середнього класу суспільства 277
5.2. Підвищення віддачі від людського капіталу як умова форму-вання середнього класу 300
5.3. Основні напрями забезпечення взаємозв’язаного процесу фор-мування в Україні людського капіталу та середнього класу 322
Висновки до розділу 5 333
РОЗДІЛ 6. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ 336
6.1. Напрями державної соціально-економічної політики України щодо забезпечення умов для формування людського капіталу 336
6.2. Концептуально-програмне забезпечення основних сфер відтво-рення людського капіталу в Україні та пропозиції щодо його вдосконалення 353
6.3. Методичне забезпечення розробки Концепції державної полі-тики формування і використання людського капіталу в кон-тексті інноваційного розвитку 371
Висновки до розділу 6 388
ВИСНОВКИ 391
ДОДАТКИ 399
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 431

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стратегічними пріоритетами України є перехід до інноваційної моделі економічного розвитку, інтеграція в економіч-ний європейський простір та розбудова соціальної держави. Найважливішою умовою реалізації цих стратегічних завдань є нагромадження та ефективне ви-користання людського капіталу, тобто тих якісних рис працівників, які форму-ють сучасні продуктивні здібності та перетворюють їх на головну продуктивну силу постіндустріальної економіки, заснованої на знаннях. Досвід розвинених країн свідчить, що нагромадження людського капіталу та забезпечення його ефективного використання є найважливішою умовою конкурентоспроможності країни та динамічного соціально-економічного прогресу. Україна належить до країн з високим освітнім рівнем населення. Однак незважаючи на це у більшос-ті вітчизняних працівників поки що не сформовані продуктивні здібності, необ-хідні для динамічного та ефективного розвитку виробництва. Суттєво загостри-лась проблема кадрового забезпечення економіки. З іншого боку, на виробниц-тві не створені сприятливі умови для ефективного використання і розвитку про-дуктивних сил працівників. Це вказує на те, що концепція людського капіталу мало усвідомлена як на рівні державного управління, так і на виробничому та особистісному рівнях. В Україні вона поки що не стала теоретичним підґрунтям удосконалення соціально-економічної політики та практики господарювання.
Процес формування та розвитку теорії людського капіталу пов’язаний з іменами відомих західних економістів Т. Шульца, Г. Беккера, Дж. Кендрика, М. Блауга, У. Боуена, Ф. Махлупа, Л. Туроу, Дж. Мінцера та інших. Значний внесок в її популяризацію та розвиток зробили науковці Радянського Союзу, Росії, інших країн СНД: С. Агабеков, Д. Аширов, Г. Аширова, С. Бобильов, І. Бушмарін, С. Валентей, Ю. Васильчук, В. Гойло, О. Добринін, С. Дятлов, М. Іванов, В. Іноземцев, Р. Капелюшніков, В. Клочков, М. Кирпічніков, А. Макарян, В. Марцинкевич, І. Погосов, В. Радаєв, М. Скорєв, К. Циренова.
В Україні методологічні питанні людського розвитку, відтворення та вико-ристання людських ресурсів досліджували такі провідні вчені, як О. Амоша, С. Бандур, Д. Богиня, В. Брич, М. Долішній, Т. Заяць, А. Колот, Е. Лібанова, Н. Лук’янченко, О. Новікова, В. Онікієнко, Л. Шаульська, Л. Шевченко, Л. Шевчук. Вперше дослідженням проблем формування та використання люд-ського капіталу почали займатися Б. Данилишин, В. Куценко, О. Грішнова, які нині мають значне коло послідовників. Проблемам людського капіталу присвя-чені наукові роботи Р. Аметова, С. Ареф’єва, О. Білик, О. Бородіної, С. Вовканич, Н. Голікової, О. Головінова, І. Дишлового, І. Журавльової, Г. Зелінської, Л. Іванової, І. Каленюк, Б. Кліяненка, А. Коровського, А. Кудлай, Л. Лісогор, В. Лича, Д. Маляр, Н. Маркової, Є. Марчука, А. Михайлової, І. Новак, Н. Перепелиці, У. Садової, Л. Семів, О. Стефанішин, Л. Тертичної, О. Толстенко, Н. Ушенко.
Українські науковці внесли значний вклад в поглиблення теоретичних за-сад концепції людського капіталу. Однак слід відзначити невирішеність бага-тьох як теоретичних, так і практичних проблем, пов’язаних з людським капіта-лом: оцінкою його обсягів і динаміки в Україні; визначенням його впливу на соціально-економічний розвиток; дослідженням економічних основ його фор-мування; визначенням його місця і частки в сучасній структурі суспільного ка-піталу країни; ефективністю його практичного використання. Це свідчить про необхідність поглибленого дослідження людського капіталу у цих напрямах, що є підґрунтям удосконалення державної політики соціально-економічного розвитку. Вищезазначене обумовило актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджен-ня виконувалось відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості (ІЕП) НАН України (м. Донецьк) згідно з темами: «Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення» (номер держреєстрації 0198U002206, 1998-2000 рр.), у рамках якої досліджено соціальні загрози у сфері доходів населення, які перешкоджають людському розвитку та формуванню людського капіталу, обґрунтовано шляхи підвищення доходів населення України, які були використані при підготовці пропозицій щодо удосконалення проектів Основних напрямів політики грошових доходів населення України, Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, Державної програми соціальної політики на 1997-2000 роки, Основних напря-мів соціальної політики на період до 2004 року; «Регіональні аспекти націона-льної безпеки (в економічній та соціальній сферах)» (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), у рамках якої обґрунтовано методику оцінки рів-ня життя населення України, розроблено пропозиції щодо посилення соціальної спрямованості проекту Концепції Державної програми економічного і соціаль-ного розвитку на 2003 рік; «Механізм забезпечення та розвитку людського по-тенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий ас-пекти)» (номер держреєстрації 0104U03431, 2004-2006 рр.), у рамках якої авто-ром як відповідальним виконавцем підтеми «Розробка концепції формування та розвитку людського капіталу в Україні та механізму її впровадження» здійсне-но систематизацію умов та чинників формування людського капіталу України, оцінку його обсягів у вартісних та натуральних показниках, впливу на економі-чний та інноваційний розвиток; «Трудовий потенціал як чинник економічного зростання та інноваційного розвитку промисловості» (№16-03-04, номер держ-реєстрації 0104U05887, 2004 р.), у рамках якої встановлено тенденції та виявле-но проблеми формування трудового потенціалу у відповідності до потреб інно-ваційного розвитку України, обґрунтовано пропозиції до проекту Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні; «Стратегія збереження і розви-тку трудового потенціалу в умовах реформування господарського механізму» (ОР/Р8/52, номер держреєстрації 0105U008143, 2005 р.), у рамках якої дослі-джувались проблеми структурних зрушень та напрями розвитку трудового по-тенціалу промисловості; «Організаційно-економічне та інституційне забезпе-чення активізації інноваційної діяльності в промисловості України» (номер де-ржреєстрації 0106U008452, 2006 р.), у рамках якої автором визначено проблеми кадрового забезпечення інноваційної діяльності та шляхи їх вирішення; «Забез-печення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект» (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у рамках якої досліджено вплив соціального розвитку на формування людського капіталу та інноваційну діяль-ність в регіонах України.
На госпдоговірній основі в ІЕП НАН України на замовлення ВАТ «Маріу-польський металургійний комбінат ім. Ілліча» здійснено науково-дослідну ро-боту «Роз¬робка стратегії розвитку та ефективного використання трудового по-тенціалу підприємства» (г/д №484/1377, 2003-2004 рр.), у рамках якої автор брав участь у розробці Стратегії розвитку та ефективного використання трудо-вого потенціалу підприємства. На замовлення Донецької міської ради ІЕП НАН України (м. Донецьк) розробляв Стратегію розвитку м. Донецька до 2020 року (договір № 637, 2007 р.), у рамках якої автором було розроблено розділи «До-ходи населення і заробітна плата»; «Регіональний ринок праці і зайнятість». У рамках співробітництва Донецьким національним університетом, в якому на замовлення Донецького обласного центру зайнятості виконано тему «Вивчення потреби підприємств області у висококваліфікованих кадрах для підвищення ефективності професійного навчання безробітних» (№04-139-21 «У» 18/25-73/04/81, 2004 р.), автором визначено тенденції формування та використання трудового потенціалу в регіоні (на прикладі Донецької області), розроблено розділи до Програми підготовки та використання кадрів в економіці Донецької області.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних, науково-методичних засад оцінки і забезпечення розвитку людського капіталу в Україні та обґрунтування основ соціальної полі-тики держави, спрямованої на його нагромадження й ефективне використання.
Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі задачі:
дослідити теоретико-методологічні основи категорії «людський капітал», уточнити її зміст та здійснити її розмежування з іншими спорідненими катего-ріями;
обґрунтувати модель комплексного дослідження людського капіталу;
дослідити механізм інвестицій у людський капітал за етапами життєвого циклу людини;
здійснити оцінку обсягу інвестицій у людський капітал в Україні на макро- та регіональному рівні;
обґрунтувати напрями посилення зацікавленості держави, підприємств і населення України щодо збільшення інвестицій у людський капітал;
розробити науково-методичні підходи до оцінки обсягів людського капіта-лу у вартісних і натуральних показниках, застосувати їх для вимірювання люд-ського капіталу України;
дослідити механізм впливу людського капіталу на економічне зростання, здійснити оцінку такого впливу із застосуванням економіко-математичних ме-тодів;
визначити вплив освітньої складової людського капіталу на найбільш важ-ливі параметри соціально-економічного та інноваційного розвитку регіонів України;
дослідити економічні умови формування людського капіталу України;
виявити проблеми формування та використання людського капіталу Укра-їни на основі поєднання статистичної інформації і результатів соціологічних досліджень;
дослідити взаємозв’язок формування людського капіталу та середнього класу суспільства;
визначити шляхи підвищення віддачі від людського капіталу як умови фо-рмування в Україні середнього класу;
здійснити оцінку соціально-економічної політики України з позицій забез-печення умов формування людського капіталу;
розробити пропозиції щодо удосконалення державної політики стосовно формування людського капіталу в контексті потреб інноваційного розвитку.
Об’єкт дослідження – формування та використання людського капіталу у соці¬ально-економічній сфері України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні пробле-ми оцінки і забезпечення розвитку людського капіталу України в системі соціа-льно-економічного управління.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослі-дження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Для досягнення поставленої мети і визначе-них завдань використано діалектичний метод наукового пізнання, комплексний, системний, історичний і логічний підходи. У процесі дослідження застосовува-лись також загальнонаукові методи наукового пізнання: абстрактно-логічний – для поглибленого аналізу категорії «людський капітал», виявлення взаємо-зв’язку людського капіталу з інноваційним розвитком та формуванням серед-нього класу, розробки Концепції державної політики формування і використан-ня людського капіталу в контексті інноваційного розвитку України; економіко-статистичний – для оцінки обсягу людського капіталу у вартісних та натура-льних показниках, виявлення тенденцій і проблем його розвитку; економіко-математичний – для виявлення впливу людського капіталу на параметри соці-ально-економічного та інноваційного розвитку України; системного аналізу – для розробки моделі комплексного підходу до процесу дослідження людського капіталу; соціологічного та експертного опитування – для виявлення особли-востей формування і використання людського капіталу в Україні.
Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, закони Укра-їни, укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, міжнародні акти щодо людського і соціально-го розвитку.
Емпіричною і фактологічною основою дослідження стала інформація Дер-жавного комітету статистики України, статистичні дані Європейського Союзу, звіти ПРООН про людський розвиток, результати вибіркових обстежень Держ-комстату України «Базова захищеність населення України», соціологічного мо-ніторингу Інституту соціології НАН України (м. Київ) «Українське суспільство 1994-2006», опитувань експертів з проблем соціально-трудових відносин та з проблем інноваційного розвитку, підготовлених та проведених за участю авто-ра.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та поглиб-ленні теоретико-методологічних, науково-методичних засад оцінки та забезпе-чення розвитку людського капіталу, обґрунтуванні науково-практичних реко-мендацій щодо удосконалення державної соціальної політики формування люд-ського капіталу України в контексті забезпечення економічного розвитку на ін-новаційній основі.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у такому:
вперше:
розроблено Концепцію державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку України, в якій визна-чено цілі, завдання, принципи та шляхи реалізації державної політики щодо за-безпечення інтеграції процесів нагромадження людського капіталу та іннова-ційного розвитку, використання якої в практиці соціально-економічного управ-ління створює підґрунтя економічного і соціального прогресу України;
розроблено модель комплексного дослідження людського капіталу, яка за-безпечує послідовний аналіз його структурних елементів, стадій відтворення, умов та чинників формування, оцінки обсягів, результатів використання, що створює науково-методичну базу для аналізу людського капіталу та визначення його ролі в соціально-економічному розвитку країни, регіону;
обґрунтовано механізм впливу людського капіталу на економічне зростан-ня через виробничу сферу (можливість застосування нової техніки і технології, їх ефективного використання, підвищення продуктивності праці, розвиток ви-нахідництва, прийняття більш ефективних управлінських рішень), ринок (зрос-тання сукупного попиту, конкурентоспроможності робочої сили і підприємств, заощаджень та інвестиційних ресурсів), відносини власності (подолання відчу-ження найманих працівників від власності на чинники виробництва) та соціо-гуманітарну сферу (підвищення рівня соціальної взаємодії, зниження конфлік-тності), що сприяє активізації чинників економічного зростання на всіх рівнях економіки;
запропоновано економіко-математичну модель взаємозв’язку людського капіталу та інноваційного розвитку регіонів України, використання якої дозво-лило обґрунтувати суттєвий вплив освітніх параметрів людського капіталу на інноваційні процеси, виявити особливості даного впливу на окремі види інно-ваційної діяльності, що створює науково-методичне підґрунтя ефективного ви-користання людського капіталу для інноваційного розвитку економіки;
визначено взаємозв’язок процесів формування людського капіталу та сере-днього класу, який проявляється через відносини власності, професійний ста-тус, отримуваний доход та обіймання відповідного місця у соціальній стратифі-кації суспільства, що є науково-методологічною основою удосконалення соціа-льної політики України стосовно формування середнього класу;
удосконалено:
змістовну характеристику категорії «людський капітал», а саме – визна-чення її суб’єктів, структурних елементів, носіїв та власників, механізму від-творення, що дало змогу обґрунтувати її взаємозв’язок та відмінність з іншими спорідненими категоріями, такими як «людський потенціал», «трудовий потен-ціал», «уречевлений капітал», «інтелектуальний капітал», «соціальний капітал», та удосконалити і впорядкувати понятійний апарат даного напряму наукових досліджень;
теоретико-методологічні підходи до інвестування у людський потенціал та людський капітал за етапами життєвого циклу людини: з позицій формування і використання продуктивних здібностей виокремлено основні періоди (дошкі-льний, навчання у середній школі, здобуття первинної професійної освіти, пері-од трудової діяльності) та визначено щорічний обсяг інвестицій за ними, вияв-лено значну нерівномірність інвестицій та зроблено висновок щодо необхіднос-ті їх суттєвого збільшення на етапі трудової діяльності;
науково-методичні засади оцінки рівня інвестицій на основі запропонова-ного автором індексу інвестицій у людський розвиток і людський капітал ІіЛР(ЛК), у результаті використання якого доведено недостатній рівень витрат усіх економічних суб’єктів (держави, домогосподарств і підприємств) на фор-мування людського капіталу, обґрунтовано систему чинників мотивації суб’єктів економічної діяльності у збільшенні обсягів інвестицій;
методологічні підходи до оцінки та вимірювання людського капіталу у ва-ртісних та натуральних показниках, що забезпечує отримання об’єктивних да-них, необхідних для соціального управління, а саме: розмежовано поняття вар-тості людського потенціалу і людського капіталу; обґрунтовано, що для оцінки людського капіталу необхідно враховувати лише ті витрати, які спрямовані на формування продуктивних здіб¬ностей людини; визначено, що найбільш доско-налим натуральним показником оцінки людського капіталу є освітній потенці-ал – кількість людино-років навчання;
модель виробничої функції для регіонів України за рахунок обрання таких факторних чинників, як чисельність зайнятих, їх освітній потенціал, вартість основних засобів виробництва та інвестицій у них, використання якої виявило суттєвий вплив освітньої складової людського капіталу на основний показник економічного розвитку – обсяги ВДВ регіонів;
теоретичні основи дослідження соціально-економічних умов формування людського капіталу: доведено, що економічною основою його формування є ВВП, доходи та рівень життя населення, тому для збільшення людського капі-талу необхідним є забезпечення суттєвого економічного зростання, яке має су-проводжуватися значним підвищенням рівня добробуту населення; визначено, що як найбільш вагомі соціальні чинники формування людського капіталу є по-треби самореалізації та визнання.
дістали подальшого розвитку:
теоретико-методичні засади забезпечення підвищення віддачі від викорис-тання людського капіталу та переходу України до високої вартості робочої си-ли, які базуються на посиленні взаємозв’язку оплати праці з рівнем та ефектив-ністю використання сформованого людського капіталу, удосконаленні держав-них соціальних стандартів (прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати), системи оплати праці в бюджетній сфері та стимулюванні роботодавців до підвищення витрат на робочу силу, що сприяє нагромадженню людського капіталу і формуванню середнього класу;
науково-методологічні засади інституційно-правового забезпечення дер-жавної соціальної політики, спрямованої на людський розвиток і нагромаджен-ня людського капіталу, шляхом обґрунтування необхідності її удосконалення на основі сучасних соціально-економічних концепцій: економіки знань, соціа-льної держави, людського розвитку, людського капіталу, інноваційного та ста-лого розвитку, що сприяє формуванню прогресивної соціальної політики Укра-їни.
Практичне значення отриманих результатів. Висновки та розробки проведеного дослідження мають практичне значення, про що свідчить впрова-дження наукових результатів на державному та регіональному рівнях:
на державному рівні результати дослідження були використані: в діяльно-сті Міністерства праці та соціальної політики України (довідки № 18-1231 від 13.12.2001 р. та № 18-5149 від 13.12.2000 р.) – пропозиції щодо визначення за-робітної плати на основі ціни робочої сили, шляхів проведення цілеспрямованої державної політики підвищення заробітної плати на макро- та мікрорівнях, які використано при розробці Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні; (довідка № 20-1322 від 12.04.2000 р.) – пропозиції щодо удосконален-ня державного регулювання доходів, створення умов формування середнього класу, удосконалення регіональної соціальної політики, які використано при розробці Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року; (дові-дка № 0612-4180 від 13.05.2003 р.) – пропозиції щодо удосконалення колектив-но-договірного регулювання соціально-трудових відносин, які використані при підготовці проекту Трудового кодексу України; у діяльності Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України (довідка №06-3/12-82 від 06.03.2002 р.) – пропозиції щодо запровадження мінімальної погодинної оплати праці, які використано при підготовці Закону України «Про внесення змін і до-повнень до Закону України «Про оплату праці»; (довідка № 06-3/12-107773 від 07.06.2005 р.) – пропозиції щодо удосконалення механізму організації оплати праці, підвищення її відповідності вартості робочої сили, удосконалення колек-тивно-договірного регулювання оплати праці, які використано при підготовці проекту Трудового кодексу України, книги третьої «Умови праці» і книги сьо-мої «Соціальне партнерство»; (довідки № 06-3/12-866 від 14.07.2003 р. та № 06-3/12-107773 від 07.06.2005 р.) – пропозиції щодо визначення стратегічних на-прямків та пріоритетів соціальної політики, забезпечення умов її реалізації, які використано при підготовці розділу «Соціальна політика» проекту Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України» (довідки Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України; (дові-дка № 06-3/12-166230 від 16.11.2007 р.) – пропозиції щодо доповнення та конк-ретизації цілей соціально-економічного розвитку України з позиції забезпечен-ня людського та інноваційного розвитку, створення умов для формування сере-днього класу, які використано при підготовці законопроекту про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2008 рік; у діяльнос-ті Національної ради соціального партнерства при Президентові України (дові-дка № 107 від 04.09.1997 р.) – пропозиції щодо удосконалення демографічної політики, політики у сфері доходів і заробітної плати, освіти і професійної під-готовки, які використано при підготовці Основних напрямів соціальної політи-ки на 1997-2000 роки (схвалені указом Президента України від 18.10.1997 р. № 1166/97); у діяльності Секретаріату Президента України (довідка № 23-10/107 від 29.07.2005 р.) – пропозиції щодо удосконалення системи загальної та професійної освіти для забезпечення формування ЛК України, які використано при підготовці наради за участю Президента України з проблем зайнятості, яка відбулася 25.06.2005 р.; у діяльності Міністерства економіки та з питань євро-пейської інтеграції України (довідка № 58-31/109 від 12.02.2003 р.) – пропозиції щодо вимірювання та оцінки рівня життя населення України були використані в аналітичній роботі міністерства при розробці основних напрямків державної політики та заходів з людського розвитку в Україні (довідка № 15-33/76 від 05.02.2003 р.) – пропозиції щодо переліку соціальних показників для оцінки розвитку регіонів України та основних шляхів підвищення рівня їх соціального розвитку, які використано при розробці Закону України «Про засади стимулю-вання розвитку регіонів», Основних засад державної стратегії регіонального розвитку, Державної стратегії регіонального розвитку України на 2002-2011 роки; (довідка № 58-31/108 від 12.02.2003 р.) – пропозиції щодо структу-ри, завдань та функцій Департаменту людського розвитку;
на регіональному рівні: у діяльності Донецької обласної державної адмініс-трації (довідка № 01/22-1246 від 12.09.2007 р.) – пропозиції щодо визначення потреб регіону у кадрах за професійно-кваліфікаційною структурою, шляхів збалансування регіонального ринку праці, які використано при розробці «Про-грами підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області», розро-бці регіонального замовлення на підготовку кадрів; (довідка № 211-107 від 28.11.2007 р.) – завдання та показники щодо підвищення рівня та якості життя населення, забезпечення гендерної рівності в контексті розвитку людського по-тенціалу регіону, які використано при розробці Цілей Розвитку Тисячоліття Донецької області; у діяльності Донецької міської ради (довідка №127/028 від 28.09.2007 р.) – обґрунтування стратегічних перспектив розвитку міського рин-ку праці, оплати праці і доходів населення на період до 2020 р., які використано при розробці Стратегії розвитку м. Донецька до 2020 року.
Результати досліджень також використовуються у навчальному процесі в Донецькому національному університеті при викладанні дисциплін «Економіка праці і соціально-трудові відносини», «Соціальна економіка» (довідка № 337/01-27/6.9.0 від 07.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної нау-кової праці автора. У ній викладено авторський підхід до удосконалення мето-дології дослідження людського капіталу, оцінки його обсягів, результатів вико-ристання та шляхів нагромадження. Наукові ідеї, основні положення, висновки і рекомендації розроблені автором особисто. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отри-мані особисто автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і реко-мендації дисертації доповідались і отримали схвалення на 20 міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, форумах, засіданнях «Круг-лих столів»: «Парадиг¬ма соціальної політики України на зламі тисячоліть» (м. Київ, 2007 р.); «Проблеми ефективного використання та професійно-технічної підготовки кадрів промислового сектору економіки України» (м. Київ, 2007 р.); «Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення» (м. Київ, 2007); «Актуальні проблеми управління людськими ре-сурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України» (Донецьк–Святогірськ, 2007 р.); «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2007 р.); «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (м. Харків, 2006 р.); «Напрями і моделі транс-формації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.); «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, під-приємство» (м. Донецьк, 2006 р.); «Управління інноваційними процесами в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2006 р.); «Людський розви-ток в Україні: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2006 р.); «Управління люд-ськими ресурсами: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 2005 р.); спільній нау-ково-практичній конференції МОП, ПРООН та Держкомстату України «Соціа-льно-економічна захищеність населення України» (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїн-ському форумі «Стан та перспективи професійного розвитку трудового потен-ціалу України» (м. Київ, 2005 р.); науково-практичній конференції «Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України (Львів–Моршин, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конферен-ції «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м. Донецьк, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіо-нальні проблеми зайнятості і ринок праці» (м. Тернопіль, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування ринкових структур у трансфор-маційній економіці України» (м. Одеса, 2004 р.); Круглому столі Комітету з пи-тань соціальної політики та праці Верховної Ради України «Україна на шляху до Європи – соціальні стандарти і гарантії» (м. Київ, 2003 р.); міжнародній нау-ково-практичній конференції «Соціально-трудові відносини і соціальна політи-ка в сучасних економічних умовах» (м. Донецьк, 2003 р.); міжнародній науко-во-практичній конференції «Актуальні проблеми та перспективи вдосконалення підготовки конкурентоздатних фахівців» (м. Київ, 2001 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 62 наукові праці за-гальним обсягом 252,61 д.а., з яких особисто автору належить 74,7 д.а., у тому числі: одна індивідуальна монографія (20,2 д.а.), 9 монографій у співавторстві загальним обсягом 184,88 д.а., з яких особисто автору належить 25,56 д.а., 33 статті у фахових наукових виданнях загальним обсягом 19,44 д.а., з яких особисто автору належить 17,05 д.а.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі всту-пу, 6 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 286 на-йменувань. Зміст дисертації викладено на 398 сторінках друкованого тексту, включаючи 65 таблиць на 37 сторінках, 44 рисунки на 23 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження поглибило теоретичні засади концепції людського капіталу, визначило проблеми його формування і використання в Україні, окре-слило шляхи його нагромадження та підвищення ефективності його викорис-тання. Це дало змогу розробити теоретико-методологічні засади удосконалення державної політики України в сфері формування людського капіталу. Результа-ти дослідження виражаються у наступних висновках.
1. Людський капітал, являючись складною і багатоплановою категорією потребує комплексного підходу до процесу його дослідження. Розроблена мо-дель такого дослідження передбачає аналіз: сутності та структурних елементів людського капіталу; процесу його відтворення; основних чинників, які вплива-ють на його формування і розвиток; обсягу інвестицій у людський капітал; оці-нки обсягу сформованого людського капіталу; оцінки отриманих зисків для всіх суб’єктів економічної діяльності; оцінки ефективності людського капіталу та його впливу на соціально-економічний розвиток країни, регіону. Дана мо-дель дослідження в значній мірі була реалізована в дисертації.
2. Дослідження сутності категорій «людський капітал», «людський потен-ціал», «трудовий потенціал»дало змогу розмежувати їх змістовно та за його но-сіями і власниками, що має практичне значення в плані їх оцінки, забезпечення умов формування і ефективного використання. Їх відмінність полягає у тому, що людський потенціал виражає здатність всього населення до економічної та соціальної діяльності; трудовий потенціал – здатність економічно активного населення до трудової та підприємницької діяльності, людський капітал вира-жає продуктивні здібності зайнятого населення, які використовуються в еконо-мічній діяльності та приносять доход їх власникам. В Україні у 2006 р. лише 44% населення було носіями і власниками людського капіталу. Аналіз ЛК в си-стемі сукупного капіталу суспільства показує, що він відноситься до неуречев-лених видів капіталу, має спільні структурні елементи з інтелектуальним та со-ціальним капіталом, в той же час він є окремою формою капіталу, яка характе-ризує комплекс фізіологічних, освітньо-професійних, соціально-психологічних рис людини, які визначають її продуктивні здібності, умови та результати їх ре-алізації у трудовому процесі.
3. Обсяг нагромадженого ЛК залежить від інвестицій в його розвиток. Під інвестиціями в ЛК розуміються прямі та побічні витрати на загальну та профе-сійну освіту, охорону здоров’я, пошук інформації, мобільність. Аналіз теорети-чних підходів до трактовки інвестицій в ЛК показав, що більш правомірним є звужений підхід, коли під інвестиціями розуміються не всі витрати на відтво-рення людини (розширений підхід), а лише ті, які забезпечують розвиток лю-дини. Інвестиції в ЛК є одночасно і інвестиціями в людський розвиток і прак-тично їх неможливо розмежувати.
Дослідження інвестиційного процесу за етапами життєвого циклу людини в Україні показує, що вони здійснюються досить нерівномірно. Основний обсяг інвестицій в людський розвиток і формування ЛК здійснюється в період профе-сійної підготовки людини. Для 2006 р. вони були такими: у дошкільному та шкільному періоді – близько 3200 грн. на рік; під час здобуття первинної про-фесійної освіти у ПТНЗ – близько 4200 грн., у ВНЗ – від 5500 до 10000 грн.; у періоді трудової діяльності – 500 грн. на рік.
4. Зроблені розрахунки обсягів інвестицій на макрорівні свідчать, що вони зростають, однак залишаються на невисокому рівні. Обґрунтовано і розрахова-но індекс інвестицій у людський розвиток і людський капітал (ІІЛР(ЛК)), як співвідношення усіх витрат держави, домогосподарств, підприємств на розви-ток людини до ВВП свідчить, що він зростає, однак нестабільно і повільними темпами. У 2002 р. ІІЛР(ЛК) складав 0,1295, у 2006 р. – 0,143. Обмежений об-сяг інвестицій у людський розвиток і ЛК не забезпечує формування на необхід-ному рівні усіх тих якісних параметрів людини і працівників, які необхідні постіндустріальному суспільству. Необхідно підвищити зацікавленість держа-ви, домогосподарств і підприємств у збільшенні цих інвестицій. Механізм по-силення зацікавленості у збільшенні інвестицій має ринкову і неринкову скла-дові. Розвиток конкурентної боротьби та більша інтеграція України у світову економіку стимулює збільшення витрат на підвищення якості людського чин-ника виробництва. Однак ринковий механізм має доповнюватися сильною дер-жавною політикою щодо людського розвитку. Автором були розроблені пропо-зиції щодо державної політики, спрямованої на збільшення інвестицій у людсь-кий потенціал (ЛК) на макро- і регіональному рівні, рівні підприємств, рівні домогосподарств.
5. Людський капітал потребує вартісної і натуральної оцінки. Не існує єди-ної методики оцінки, багато дослідників пропонують власні підходи, тому існує суттєва розбіжність в результатах оцінки. Отримала поширення запропонована експертами Світового Банку методика оцінки ЛК на основі споживчих витрат. Аналіз показав, що така методика дає змогу оцінити не людський капітал, а людський потенціал. На основі авторської інтерпретації методики Світового Банку була розрахована вартість нагромадженого людського потенціалу, і у 2006 р. його загальна вартість складала 10560 млрд. грн. у поточних цінах, або 227 тис. грн. на душу населення, з нього лише 39% можна віднести до потен-ційного людського капіталу. Більш точні розрахунки ЛК були отримані мето-дом капіталізації заробітку – у 2006 р. – 2734 млрд. грн., що на 90% перевищу-вало вартість основних засобів.
6. Оцінка людського потенціалу і людського капіталу у показниках люди-но-років навчання, здійснена на основі переписів населення, показала, що в Україні у 2001 р. освітній потенціал однієї особи віком 10 років і старше досяг 9,4 людино-років навчання. Порівняно з 1959 р. цей показник подвоївся, що свідчить про динамічний розвиток якісних параметрів людського потенціалу населення України. При цьому показник професійно-кваліфікаційного потенці-алу, тобто рівня професійної освіти, зріс за період 1959-2001 рр. з 0,3 до 1,2 людино-років навчання. Рівень розвитку людського капіталу характеризу-ють показники ОП і ПКП зайнятого населення. В середньому по Україні освіт-ній потенціал зайнятих у 2001 р. становив 11,4, а ПКП – 1,6 людино-років на-вчання. Це свідчить про значний обсяг нагромадженого людського капіталу в Україні, однак він суттєво диференціюється за регіонами України і є нижчим від рівня розвинених країн світу.
7. ЛК на сучасному етапі виступає найважливішим чинником економічно-го зростання, його вплив здійснюється через виробничу сферу, ринковий попит, відносини власності, соціогуманітарну сферу. Розрахунок виробничої функції для України на основі статичної моделі за показниками регіонів України для 2001 і 2003 рр. показав, що найбільш вагомим чинником економічного зростан-ня є освітній потенціал зайнятих, 1% приросту ОП працюючого населення (лю-дино-років навчання) забезпечує приріст ВДВ регіонів на 0,9%. Однак для цьо-го необхідно забезпечити відповідні інвестиції у основні засоби виробництва, які також є суттєвим чинником економічного зростання. Отже, збільшення три-валості професійної освіти та підвищення її якості є одним із найбільш дієвих чинників економічного розвитку при умові, що відбувається розвиток і модер-нізація матеріально-технічної бази виробництва.
8. На основі кореляційно-регресійного аналізу була зроблена оцінка впли-ву освітньо-професійного потенціалу зайнятого населення на параметрами ін-новаційного розвитку регіонів України, який показав, що на обсяг інноваційної продукції в найбільшій мірі впливає підвищення кваліфікації працівників на виробництві, тобто формування специфічного людського капіталу. Кількість отриманих охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності найбі-льшою мірою залежить від чисельності наукових кадрів, частки працівників з вищою освітою. Кількість виконаних наукових і науково-технічних робіт най-більшою мірою залежить від частки працівників з вищою освітою. В той же час дослідження показало, що між загальним освітнім рівнем зайнятих та парамет-рами інноваційної діяльності не сформована стала і суттєва взаємозалежність, що вказує на недовикористання освітнього потенціалу працівників інноваційній діяльності. Основною причиною такого недовикористання є низький рівень ін-новаційної діяльності підприємств. За авторськими розрахунками лише 3,2% зайнятих залучаються до інноваційної діяльності.
9. Залучення соціологічної інформації, передусім результатів загальноук-раїнського опитування населення «Базова захищеність населення України» та проведеного ІЕП НАН України експертного опитування фахівців з інноваційної діяльності дало змогу поглибити дослідження умов формування і використання ЛК України. Вони вказують на те, що в Україні поки що не створені всі необ-хідні умови для формування і ефективного використання ЛК, що обумовлено низьким рівнем життя і нестачею коштів для забезпечення людського розвитку, недостатньо ефективною організацією виробництва та обмеженими можливос-тями професійного розвитку на виробництві.
Експертне опитування показало, що в Україні існує проблема із забезпе-ченням інноваційної сфери відповідними кадрами. В найбільшій мірі сфера ін-новаційної діяльності незабезпечена управлінськими, інженерно-технічними кадрами, а також висококваліфікованими робітниками. Якісні риси більшості сучасних працівників України не відповідають вимогам інноваційної діяльнос-ті. На думку експертів, найбільш важливими рисами працівників для забезпе-чення інноваційного виробництва є: висока професійна компетентність; спро-можність довести інноваційну ідею до впровадження; самостійність, ініціатив-ність, активність; творчість, новаторство. Однак рівень сформованості цих рис в українських працівників усіх професійних груп є досить низьким. Досліджен-ня також виявило надзвичайно низький рівень залучення робочої сили до інно-ваційного процесу.
10. Економічною основою формування ЛК є доходи та рівень життя насе-лення, які залежать від ВВП. Кореляційно-регресійний аналіз залежності між рівнем ОП і ПКП населення регіонів, обсягами ВДВ і середньодушових витрат домогосподарств показав, що позитивна динаміка освітньо-професійного поте-нціалу населення на 70% обумовлена цими чинниками. Був обґрунтований ви-сновок, що для розвитку освітньої складової людського капіталу в Україні не-обхідне суттєве економічне піднесення, яке має супроводжуватися значним зростанням добробуту населення. Обґрунтовані пропозиції щодо зміцнення со-ціально-економічних основ формування ЛК в Україні стосуються: забезпечення неухильного і стабільного зростання ВДВ регіонів та збільшення у її структурі частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств; суттєвого підвищення до-ходів широких верств населення та зменшення її диференціації шляхом рефор-мування системи оплати праці та удосконалення політики регулювання дохо-дів.
11. Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати взаємозв’язок між людським капіталом та середнім класом, що здійснюється через відносини вла-сності, професійний статус, доход і можливість обіймання певного місця у со-ціальній стратифікації суспільства. Дослідження показує, що саме високий рі-вень освіти є домінуючою ознакою представників середнього класу. Серед тих респондентів, які віднесли себе до середнього класу, 85% мали вищу, незакін-чену вищу і середню спеціальну освіту. Отже, саме власники значного людсь-кого капіталу є найбільш потужним джерелом формування середнього класу, однак при умові що вони отримують відповідну віддачу від сформованого ЛК у вигляді доходу та інших зисків.
В роботі були визначені основні напрями розвитку людського капіталу як базової умови формування в Україні середнього класу: забезпечення в системі національної освіти умов для формування ЛК високого якісного рівня; забезпе-чення ефективного використання ЛК на виробництві; суттєве підвищення мате-ріальної та моральної віддачі від ЛК; забезпечення умов для формування влас-ності і ділових активів у населення та захисту інтелектуальної власності; акти-візація розвитку малого підприємництва та забезпечення умов пріоритетного розвитку його інноваційних форм; створення умов для формування соціомента-льних рис сучасного представника середнього класу; забезпечення розвитку в Україні громадянського суспільства.
12. Аналіз документів, які визначають державну соціальну політику в Україні на сучасному етапі, показує, що вони недостатньою мірою орієнтовані на розвиток людського капіталу. Більше того, в Україні нині відсутній єдиний документ (Стратегія або Програма), який би визначав засади державної соціа-льної політики, що неприпустимо в умовах загострення соціальних проблем. Була обґрунтована необхідність розробки Стратегії державної соціальної полі-тики України на період до 2015 р. Формування сучасної соціальної політики має ґрунтуватися на новітніх наукових теоріях та концепціях соціально-економічного розвитку: людського розвитку, людського капіталу, соціальної держави, економіки знань, інноваційного та сталого розвитку. В дисертації бу-ли визначені принципи та основні функціональні напрями сучасної соціальної політики України, які орієнтують на забезпечення людського розвитку та фор-мування високих параметрів ЛК України.
13. Аналіз документів концептуального, стратегічного та програмного ха-рактеру у різноманітних сферах соціального розвитку свідчить, що вони хоч і забезпечують людський розвиток в Україні, однак не мають цільової установки на нагромадження людського капіталу та використання його в якості основного чинника інноваційного розвитку. Тому в дисертації була обґрунтована потреба розробки Концепції державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку, необхідність якої обумовлена по-требою розвитку головної продуктивної сили України та забезпечення на цій основі високої конкурентоспроможності економіки країни у світовому економі-чному просторі. Викладено методичні рекомендації щодо її розробки та запро-поновано авторський проект такої Концепції.
14. Авторський проект Концепції державної політики формування і вико-ристання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку містить ви-значення головної мети, якою є забезпечення високих продуктивних та іннова-ційних здібностей людини шляхом розвитку загальної і професійної освіти, творчості, активності, зміцнення здоров’я, підвищення мотивації та мобільності та їх ефективного використання в економіці інноваційного типу. Досягнення цієї мети потребує вирішення наступних завдань: збільшення інвестицій у люд-ський капітал за рахунок усіх джерел; удосконалення якості та структури підго-товки кадрів, формування інноваційно-значимих рис працівників; поліпшення демографічних процесів та забезпечення відтворення населення; підвищення рівня здоров’я населення, збільшення тривалості трудового життя; підвищення рівня економічної, трудової, інноваційної активності та мобільності населення; підвищення вартості робочої сили, заробітної плати і на цій основі – мотивації населення до нагромадження та ефективного використання людського капіталу; забезпечення ефективного використання нагромадженого людського капіталу в економічній та інноваційній діяльності. Проект Концепції визначає принципи, основні шляхи та етапи здійснення державної політики формування та викорис-тання людського капіталу України

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абу-Салим Таир. Человеческий капитал как фактор повышения эффектив-ности / Абу-Салим Таир // Бизнес Информ. – 1999. – №9-10. – С. 96-99.
2. Агабеков С.И. Инновационный человеческий капитал и эволюция социаль-но-инновационной структуры России: автореф. дис. на здобуття наук. сту-пеня канд. соц. наук: спец. 22.00.04 «Социальная структура, социальные ин-ституты и процессы» / С.И. Агабеков, Государственный университет – Высшая школа экономики. – М., 2003. – 21 с.
3. Агабеков С.И. Проблемы спроса на инновационный человеческий капитал / С.И. Агабеков // Социологические исследования. – 2001. – №11. – С. 136-141.
4. Агабекова Н.В. Эффективность инвестиций в развитие человеческого капи-тала в Республике Беларусь / Н.В. Агабекова // Демографічна та соціальна економіка. – 2007. – № 1. – С. 148-156.
5. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: моногр. / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
6. Американская экономика: человек, технический прогресс и предпринимате-льство. – М.: Наука, 1993.
7. Аметов Р.Ф. Трудовой потенциал репатриантов в Крыму с позиций фактора человеческого капитала / Р.Ф. Аметов // Экономика и право. – 2001. – №1. – С. 22-26.
8. Амоша О.І. Проблема низької вартості робочої сили в Україні та шляхи її підвищення / О.І. Амоша, В.П. Антонюк // Вісник ДІТБ. – 2007. – № 11. – С. 8-13.
9. Антонюк В. Основні напрями зміцнення соціально-економічних основ фор-мування людського капіталу в Україні / В. Антонюк // Україна: аспекти праці. – 2006. – №2. – С. 39-47.
10. Антонюк В.П. Економічні умови відтворення людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – Т. 2. Демографічні аспекти регулювання та відтворення трудового потенціалу. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 258-262.
11. Антонюк В.П. Людський капітал як чинник інноваційної активності / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – Т. 1. Сучасні технології управління людськими ресурсами. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 13-19.
12. Антонюк В.П. Освітній потенціал зайнятих як чинник інноваційного розви-тку промисловості / В.П. Антонюк // Вісник нац. ун-ту «Львівська політех-ніка». Сер.: Проблеми економіки та управління: зб. наук. праць. – Львів: ЛНУ, 2007. – №579. – С. 7-12.
13. Антонюк В.П. Соціально-економічні аспекти формування людського капі-талу в Україні / В.П. Антонюк // Демографія та соціальна економіка. – 2006. – №1. – С. 139-147.
14. Антонюк В.П. Уточнення змістовної характеристики соціально-економічної категорії «людський капітал» / В.П. Антонюк // Управління розвитком: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – №4. – С. 25-28.
15. Антонюк В.П. Дослідження механізму організації оплати праці / В.П. Антонюк, О.В. Боднарук // Социально-экономические аспекты промы-шленной политики: сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. – Т. 3. – С. 330-334.
16. Ареф’єв С.О. Сутність та визначальні чинники процесу відтворення людсь-кого капіталу / С.О. Ареф’єв // Управління розвитком: зб. наук. праць. –Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – №4. – С. 23-25.
17. Аширов Д.А. Управление человеческими ресурсами / Д.А. Аширов, О.Ю. Леонова. – М.: Маркет ДС, 2003. – 128 с.
18. Аширова Г.Т. Современные проблемы оценки человеческого капитала / Г.Т. Аширова // Вопросы статистики. – 2003. – №3. – С. 26-31.
19. Бажан І.І. Складові відтворення людського капіталу / І.І. Бажан // Форму-вання ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2007. – № 1(68). – С. 153-156.
20. Баликаев В.З. Общая экономическая теория: учеб. пособие / Баликаев В.З. – Новосибирск: ТОО «ЮКЭА», НПК «Модус», 1996. – 416 с.
21. Барановський О.І. Фінансові передумови формування середнього класу / О.І. Барановський // Економіка і прогнозування. – 2002. – №2. – С. 108-125.
22. Беккер Г. Человеческий капитал (главы из книги) / Г. Беккер // США: эко-номика, политика, идеология. – 1993. – №11. – С. 109-119.
23. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Г.С. Беккер: пер. с англ. / Сост., науч. рец., послесл. Р.И. Капелюшников; предисл. М.И. Левин. – М.: ГУВШЭ, 2003. – 672 с.
24. Бідні не тому що... // Урядовий кур’єр. – 2007. – 11 лют. – С. 9.
25. Білик О.М. Методичні підходи до оцінювання рівня трудової мобільності як складової людського капіталу / О.М. Білик // Управління розвитком: зб. на-ук. праць. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – №4. – С. 31-33.
26. Бобылев С.Н. Развитие человеческого потенциала в России / С.Н. Бобылев // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 6. Экономика. – 2005. – №1. – С. 41-63.
27. Бондар І. Середній клас і рівень доходів / І. Бондар, Є. Бугаєнко, Г. Ярошенко // Праця і зарплата. – 2004. – №14 (квіт.). – С. 4-5.
28. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання / О. Бородіна // Економіка України. – 2003. – №7. – С. 48-53.
29. Будущее России и новейшие социологические подходы: матер. конф. / Отв. ред. И.А. Бутенко, Е.Г. Мешкова. – М.: Sosio-Logos,1997. – Ч. I. – 38 с.
30. Булеев И.П. Проблемы формирования среднего класса в Украине / И.П. Булеев // Экономика Крыма. – 2003. – №6. – С. 6-13.
31. Буравльов Є. Науково-технічна безпека України у контексті глобалізації / Є. Буравльов, С. Стогній // Вісник Національної академії наук України. – 2005. – №3. – С. 32-40.
32. Бушмарин И. Формирование трудовых ресурсов: опыт Запада и России / И. Бушмарин // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №2. – С. 48-52.
33. Бюджетные новации: прицел на инновации? // Зеркало недели. – 2006. – №38. – С. 1, 8-9.
34. Валентей С. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориенти-ры / С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы экономики. – 1999. – №2. – С. 90-102.
35. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в ХХ веке / Ю.А. Васильчук // Общественные науки и современность. – 2001. – №1. – С. 5-26.
36. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека. Фактор социума / Ю.А. Ва¬сильчук // Общественные науки и современность. – 2003. – №6. – С. 28-40.
37. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер: пер. з нім. О. Погорілого. – К.: Основи, 1994. – 261 с.
38. Верхоглядова Н.І. Визначення та змістова інтерпретація людського капіталу / Н.І. Верхоглядова // Держава та регіон. – Сер. Економіка та підприємницт-во. – 2007. – № 2. – С. 62-65.
39. Верхоглядова Н.І. Людський капітал і показники економічного зростання / Н.І. Верхоглядова // Економіка та держава. – 2007. – № 1. – С. 84-86.
40. Вильховченко Э. Западный опыт развития «человеческих ресурсов» в эпоху НТР / Э. Вильховченко // Проблемы теории и практики управления. – 1993. – №6. – С. 85-89.
41. Вильховченко Э. Социально-профессиональное развитие человека в произ-водстве передовых стран / Э. Вильховченко // Мировая экономика и между-народные отношения. – 1997. – №8. – С. 45-53; №9. – С. 87-97.
42. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2002 році (за даними вибір-кового обстеження умов життя домогосподарств України): стат. зб. / Держ-комстат України. – Ч. І. – К., 2003. – 450 с.
43. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2003 році: стат. зб. / Держко-мстат України. – Ч. І. – К., 2004. – 446 с.
44. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2004 році: стат. зб. / Держко-мстат України. – К., 2005. – 458 с.
45. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2005 році: стат. зб. / Держко-мстат України. – Ч. І. – К., 2006. – 417 с.
46. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2006 р.: стат. зб. / Держкомс-тат України. – Ч. І. – К., 2007. – 430 с.
47. Вихорева О.М. Экономика знаний: мировые тенденции и Россия / О.М. Вихорева, С.Б. Карловская // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 6. Экономи-ка. – 2005. – №3. – С. 100-108.
48. Вишневская Н.Т. Затраты на рабочую силу и производительность труда / Н.Т. Вишневская // Труд за рубежом. – 2003. – №4. – С. 3-17.
49. Вовканич С. Людський вимір інноваційного потенціалу розвитку: глобаль-ний і регіональній аспекти / С. Вовканич, Х. Копистянська // Регіональна економіка. – 2002. – №3. – С. 25-40.
50. Вовканич С. Інформаційна парадигма регіональних суспільних систем інно-ваційного типу / С. Вовканич, Л. Семів. – Львів: ІРД НАН України, 2005. – 100 с.
51. Вовканич С.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в знаннєвомісткій економіці: концептуалізація понять / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів // Регіональна економіка. – 2007. – №4. – С. 7-18.
52. Всемирная декларация о высшем образовании для ХХI века: подходы и практические меры. Париж, 9 октября 1998 г. [Электронный ресурс] // ED-98 / CONF 202/3/. – Режим доступа: http://www.e-joe.ru/sod/99/4_st180.html
53. Гаращенко Л. Запорука гідного життя. Міжнародні та європейські стандарти у сфері оплати праці / Л. Гаращенко // Праця і зарплата. – 2007. – №33. – С. 4-5.
54. Гаузнер Н. Инновационная экономика и человеческие ресурсы / Н. Гаузнер, Н. Иванов // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. – №3. – С. 16-29.
55. Гвоздева Е.С. Человеческий капитал как фактор развития России / Е.С. Гвоздева, Т.А. Штерцер // ЭКО. – 2007. – № 7. – С. 134-138.
56. Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і розвитку ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення) / В.І. Герасимчук. – К.: Вид-во ТОВ «ПРИНТ ЕКСПРЕС», 2001. – 503 с.
57. Гойло В.С. Современные буржуазные теории воспроизводства рабочей си-лы / В.С. Гойло. – М.: Наука, 1975. – 220 с.
58. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економі-ки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / Н.В. Голікова; НАН України. Ін-т екон. прогнозув. – К., 2004. – 24 с.
59. Головінов О.М. Людський капітал в умовах трансформації економіки Укра-їни: інвестиційні проблеми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / О.М. Головінов; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2003. – 17 с.
60. Головінов О.М. Людський капітал у системі виробничих відносин: моногр. / О.М. Головінов. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 160 с.
61. Гребнев Л. Образование: Услуга или жизнь? / Л. Гребнев // Вопросы эконо-мики. – 2005. – №3. – С. 20-40.
62. Грейсон Дж. К. мл. Американский менеджмент на пороге ХХІ века / Дж. К. мл. Грейсон, К. О’Делл: пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 319 с.
63. Гринев Г. Социальные технологии: роль человеческого фактора / Г. Гринев // Проблемы теории и практики управления. – 1993. – №5. – С. 106-110.
64. Грішнова О. Управління людським капіталом у контексті реалізації іннова-ційної стратегії підприємства / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспек-ти праці. – 2007. – № 5. – С. 37-41.
65. Грішнова О. Економічна природа і значення категорії людський капітал / О. Грішнова, Л. Тертична // Україна: аспекти праці. – 2003. – №7. – С. 33-37.
66. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудових відносин: підручник / О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2004. – 535 с.
67. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професій-ної підготовки / О.А. Грішнова. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.
68. Грішнова О.А. Формування людського капіталу в системі освіти і професій-ної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політи-ка» / О.А. Грішнова; НАН України. Рада по вивченню продукт. сил Украї-ни. – К., 2002. – 36 с.
69. Грішнова О.А. Людський капітал: місце і роль у реалізації економічних ре-форм / О.А. Грішнова, В.І. Куценко, Т.І. Шпарага // Вісник НАН України. – 1997. – №1. – С. 12-21.
70. Губанов С. Производительные силы: переход к техногенной эпохе / С. Губанов // Экономист. – 2002. – №7. – С. 36-47.
71. Данилишин Б.М. Культурно-освітня сфера як соціальна база підтримки ри-нкової трансформації в Україні (питання теорії і практики) / Б.М. Данили¬шин, В.І. Куценко. – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 122 с.
72. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года [Элек-тронный ресурс] // Режим доступа: http://www.on.org/russian/documen/ declarat/summitdecl.htm. – 10 с.
73. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2008 рік (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1
74. Дешева робоча сила збиткова // Урядовий кур’єр. – 2007. – 18 лют. (№29). – С. 6.
75. Дзарасов С. О качестве экономического роста / С. Дзарасов // Экономист. – 2005. – №12. – С. 22-31.
76. Діти, жінки та сім’я в Україні: стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2004. – 398 с.
77. Добрынин А.И. Человеческий капитал (методологические аспекты анализа) / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, С.А. Курганский. – СПб., 1999. – 210 с.
78. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: форми-рование, оценка, эффективность использования / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, Е.Д. Цыренова. – СПб.: Наука, 1999. – 309 с.
79. Доклад о развитии человека 2006 [Электронный ресурс] // HDR website. – Режим доступа: http//hdr.undp.org
80. Доклад о развитии человека за 1995 год / ПРООН, Оксфорд Университи Пресс. – Нью-Йорк: Оксфорд, 1995.
81. Доклад о развитии человека за 1999 год / ПРООН, Оксфорд Университи Пресс. – Нью-Йорк: Оксфорд, 1999.
82. Другий всеукраїнський форум «Збереження і розвиток трудового потенціа-лу України» (робочі матеріали) / Кабмін України. Федерація профспілок України. Громадські організації роботодавців України. – К., 2007. – 24 с.
83. Дышловой И. Фактор здоровья людей в воспроизводстве человеческого ка-питала Украины / И. Дышловой // Экономика Украины. – 2004. – №2. – С. 83-89.
84. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала / С.А. Дятлов. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. – 160 с.
85. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
86. Економічна енциклопедія: у 3-х т. – Т. 1 / Ред. кол. під кер. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 2000. – 864 с.
87. Економічна енциклопедія: у 3-х т. – Т. 3 / Ред. кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2002. – 952 с.
88. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціа-льного розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002. – 74 с.
89. Жеребин В.М. Уровень жизни населения / В.М. Жеребин, А.Н. Романов А.Н. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 592 с.
90. Журавльова І.В. Управління людським капіталом підприємства / І.В. Журавльова, А.В. Кудлай. – Х.: ХНЕУ, 2004. – 284 с.
91. Загальна декларація прав людини // Бюро інформації Організації Об’єднаних Націй. – 1968. – С. 10.
92. Заклади охорони здоров’я та захворюваності населення України в 2005 році: стат. бюл. / Держкомстат України. – К., 2006. – 88 с.
93. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7-8. – С. 66.
94. Заславская Т.И. Социальная трансформация российского общества: Деяте-льностно-структурная конвенция / Т.И. Заславская. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Дело, 2003. – 568 с.
95. Зелінська Г.О. Регіональні особливості формування і реалізації людського капіталу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук.: спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / Зелинська Галина Олексіївна; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. – Львів, 2004. – 20 с.
96. Злобіна О.Г. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності / О.Г. Злобіна, В.О. Тихонович / НАН України. Ін-т соціології. – К., 1996. – 100 с.
97. Зуев А. Интеллектуальный капитал / А. Зуев, Л. Мясникова // РИСК. – 2002. – №4. – С. 4-13.
98. Иванов Н.П. Человеческий капитал и глобализация / Н.П. Иванов // Миро-вая экономика и международные отношения. – 2004. – №9. – С. 19-31.
99. Иноземцев В. За пределами экономического общества / В. Иноземцев. – М.: Academia: Наука, 1998. – 640 с.
100. Іванова Л.В. Освіта та професійна підготовка як чинник розвитку людсько-го капіталу / Л.В. Іванова // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: матер. всеукраїнської наук.-практ. конф. – Тернопіль, 2004.
101. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління: моногр. / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, Н.С. Власенко та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті; Держкомстат України. – Київ; До-нецьк, 2004. – 656 с.
102. Кадомцева С.В. Развитие человеческого потенциала и соци¬альная политика государства / С.В. Кадомцева // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 6. Экономи-ка. – 2004. – №3. – С. 116-121.
103. Каленюк И. К вопросу об образовательном потенциале страны / И. Каленюк // Экономика Украины. – 2001. – №11. – С. 70-77.
104. Каленюк І. Освіта в ринковому середовищі та неекономічні цінності / І. Каленюк // Економіка України.– 2003. – №7. – С. 67-73.
105. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспекты эффе-ктивности): учеб.-метод. пособие / А.В. Калина. – 2-е изд. – К.: МАУП, 1997. – 300 с.
106. Калитич Г. Функционально-информационный синтез научного, технологи-ческого и инновационного развития / Г. Калитич Г // Экономика Украи-ны. – 1999. – №10. – С. 36-44.
107. Капелюшников Р.И. Современные буржуазные концепции формирования рабочей силы / Р.И. Капелюшников. – М.: Наука, 1981. – 287 с.
108. Капелюшников Р.И. Человеческий капитал России: проблемы реабилита-ции / Р.И. Капелюшников, И.М. Албегова, Т.Г. Леонова и др. // Общество и экономика. – 1993. – №9-10. – С. 3-14.
109. Касьянова Д.С. Інтелектуальний капітал як фактор розвитку корпоратив-них структур / Д.С. Касьянова, К.В. Бєлікова // Прометей: регіон. зб. наук. праць з економіки. – Донецьк: ІЕПД НАН України; ДЕГІ, 2005. – №1(16). – С. 213-217.
110. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование / Дж. Кендрик. – М.: Экономика, 1978. – 275 с.
111. Кирпичников М. Интеллектуальный потенциал России: проблемы сохра-нения и развития / М. Кирпичников // Общество и экономика. – 1999. – №6. – С. 173-181.
112. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии / Под ред. С. Макеева. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2003. – 258 с.
113. Клочков В.В. Экономика образования: иллюзии и факты / В.В. Клочков. – М.: Мысль, 1985. – 173 с.
114. Ковальчук Т. Бідність працюючого населення: шляхи подолання / Т. Ковальчук, В. Черняк // Голос України. – 2007. – 20 лют. (№31). – С. 8.
115. Колот А.М. Фундаменталізація та індивідуалізація навчального процесу як провідні тенденції розвитку освітньої діяльності / А.М. Колот // Еконо-міст. – 2006. – №4-7. – С. 4-5.
116. Копенгагенская декларация о социальном развитии. Принята Всемирной встречей на высшем уровне в интересах социального развития, Копенгаген, 6-12 марта 1995 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/conferen/socsum/copdecl.htm
117. Корицкий А.В. Введение в теорию человеческого капитала: учеб. пособие / А.В. Корицкий. – Новосибирск: СибУПК, 2000. – 112 с.
118. Коровський А.В. Еволюція людського фактора економіки та проблеми його формування: моногр. / А.В. Коровський. – К.: КНЕУ, 2004. – 184 с.
119. Костромін Г.Т. Дослідження проблем рівня життя населення: історичний аспект / Г.Т. Костромін, М.С. Татаревська // Економіка: проблеми теорії та практики. зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 103. – С. 11-19.
120. Кошулько О.П. Людський капітал: проблеми та перспективи відтворення на Черкащині / О.П. Кошулько // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 4. – С. 12-15.
121. Кривокара Е.И. Концептуальные основы формирования и воспроизводства интеграционного капитала / Е.И. Кривокара, Ю.Н. Кривокара // Иннова-ции. – 2007. – № 2. – С. 29-37.
122. Куценко В. Образование на пороге ХХІ века (социально-экономические проблемы) / В. Куценко // Экономика Украины. – 1995. – №12. – С. 60-67.
123. Куценко В. Україна в лабіринті соціальних проблем: шляхи їх розв’язання / В. Куценко // Регіональна економіка. – 2000. – №4. – С. 16-26.
124. Куценко В. Людський капітал: місце і роль у реалізації економічних ре-форм / В. Куценко, Т. Шпарага // Вісник НАН України. – 1997. – №1-2. – С. 27-32.
125. Куценко В.І. Соціальна сфера: реальність і контури майбутнього (питання теорії і практики): моногр. / В.І. Куценко (За наук. ред. д.е.н., проф., чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина / РВПС України НАН України. – Ні-жин: ТОВ «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2008. – 818 с.
126. Лепехин В.А. Стратификация в современной России и новый средний класс В.А. Лепехин // Общественные науки и современность. – 1998. – №4. – С. 30-40.
127. Лич В.М. Концепція людського розвитку в процесі еволюції економічного мислення / В.М. Лич // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2005. – №12(55). – С. 147-151.
128. Лич Г.В. Соціально-економічні умови формування людського капіталу / Г.В. Лич // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К., 2007. – № 3. – С. 160-168.
129. Лібанова Е. Середній клас в Україні: сучасні масштаби і проблеми розвит-ку / Е. Лібанова // Україна: аспекти праці. – 2002. – №8. – С. 27-32.
130. Лісогор Л.С. Проблеми розвитку людського капіталу в контексті підви-щення рівня конкурентоспроможності економіки / Л.С. Лісогор // Управ-ління розвитком: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – №4. – С. 66-69.
131. Лобанов В.С. Концепция информатизации высшего образования России / В.С. Лобанов, А.Д. Иванников, Б.Н. Богатырь // Высшее образование Рос-сии. – 1994. – №1. – С. 30-32.
132. Людський розвиток в Україні: 2003 рік (кол. авт.) / Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціа-льних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. – 290 с.
133. Людський розвиток в Україні: 2004 рік (кол. авт.) / Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціа-льних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2005. – 266 с.
134. Майбуров И. Экономическое обоснование накопления человеческого капи-тала / И. Майбуров // Общество и экономика. – 2006. – №7-8. – С. 245-263.
135. Макарян А.С. Глобальная экономика и человеческий потенциал / А.С. Макарян // Труд за рубежом. – 2003. – №3. – С. 3-21.
136. Маляр Д.В. Інвестиції в людський капітал – як стратегічний інтерес і запо-рука фінансової незалежності регіонів / Д.В. Маляр // Економіка: проблеми т