Формування освітньо-фахового потенціалу в системі соціально-економічного розвитку регіону :



  • Название:
  • Формування освітньо-фахового потенціалу в системі соціально-економічного розвитку регіону
  • Кол-во страниц:
  • 1
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • Зміст
    Вступ
    Розділ І. Теоретичні основи визначення освітньо-фахового потенціалу регіону
    1.1.Теоретичні засади визначення освітньо-фахового потенціалу та його роль
    1.2.Методологічні підходи до підготовки фахівців у контексті розвитку економіки регіону
    1.2.1.Суть та ознаки інституту кваліфікованих спеціалістів національного господарства як складової людських ресурсів у регіоні
    1.2.2.Вимоги щодо підготовки фахівців, необхідних для розвитку економіки регіону
    1.3.Освітньо-фаховий потенціал. Теоретичні підходи щодо його формування
    1.4.Місце освітньо-фахового потенціалу у контексті вартості людського капіталу
    Висновки до розділу 1

    Розділ 2. Методологія оцінювання освітньо-фахового потенціалу регіону
    2.1.Освітньо-фаховий потенціал як базова основа інтелектуального капіталу
    2.2Методичні положення до визначення структурних елементів та структури освітньо-фахового потенціалу на рівні регіону
    2.3.Методика кількісної та якісної оцінки освітньо-фахового потенціалу регіону
    Висновки до розділу 2

    Розділ 3. Особливості формування освітньо-фахового потенціалу на регіональному рівні
    3.1.Моделювання та ідентифікація основних чинників освітньо-фахового потенціалу регіону
    3.2.Інформаційні засоби дослідження елементів освітньо-фахового потенціалу (ОФП)
    3.3.Впровадження інформаційних технологій як чинник підвищення ефективності ОФП
    3.4.Система прийняття рішень за результатами експертного оцінювання у задачах оцінки якості освітньо-фахового потенціалу
    3.5.Експертні процедури прийняття рішень у задачах оцінки якості ОФП
    3.6.Поєднання функції мети у сфері ОФП і приросту комплексного показника якості
    3.7.Рекомендації щодо вдосконалення методів оцінювання рівнів якості ОФП з використанням програмних засобів ЕОМ

    Висновки до розділу 3

    Розділ 4. Напрями розвитку механізмів формування освітньо-фахового потенціалу регіону
    4.1.Моделювання переходу ОФП на стадію збалансованого процесу
    4.2.Методологічні аспекти формування ОФП
    4.3.Динамічна оцінка основних функцій освітньо-фахового потенціалу
    4.4.Оцінка якості показників ОФП за допомогою експертного методу
    4.5.Циклічний характер розвитку освітньо-фахового потенціалу
    4.6.Основні принципи та пріоритети підвищення ефективності формування й використання ОФП регіону
    4.7.Перспективи розвитку основних показників ОФП
    Висновки до розділу 4

    Розділ 5. Перспективи розвитку освітньо-фахового потенціалу у системі забезпечення соціально-економічного розвитку Західного регіону України
    5.1.Вплив рівня освітньо-фахового потенціалу на стан соціально-економічного розвитку регіону в умовах європейської інтеграції України
    5.2.Вдосконалення методів урахування рівня освітньо-фахового потенціалу під час розроблення стратегії соціально-економічного розвитку регіону
    5.3.Перспективи освітньо-фахового потенціалу Західного регіону у системі соціально-економічного розвитку
    Висновки до розділу 5
    Висновки
    Список використаних джерел
    Додатки



    Вступ


    Актуальність теми дослідження. Здобуття Україною незалежності поставило на порядок денний питання підготовки фахівців, здатних забезпечити її безпеку і економічне відродження. Адже, розвиток економіки України, який може забезпечити соціально-економічне зростання в умовах інтенсифікації удосконалення ринкового середовища, з одного боку, та включення її в світові глобалізаційні процеси, з другого боку, є можливим лише при формуванні якісно нового трудового потенціалу, що має оптимальні показники фізичного, психічного та соціального здоров’я й містить в своїй структурі високий інтелектуальний і освітньо-фаховий потенціал. Тільки трудовий потенціал з вказаними характеристиками, насамперед, з розвиненою до належного рівня освітньо-фаховим потенціалом може дати можливість отримувати переваги у конкурентній боротьбі на національному, регіональному рівнях. У нових соціально-економічних умовах саме освітньо-фаховий потенціал викликає особливий інтерес, оскільки його якість та рівень розвитку визначатиме креативну здатність та інноваційні можливості трудового потенціалу, детермінуватиме перехід до інформаційного суспільства, а, отже, формування сучасних пріоритетів розвитку суспільства та їх реалізацію.
    На жаль, на зламі ХХ і ХХІ ст. спостерігається погіршення кількісних та якісних характеристик трудового, у тому числі освітньо-фахового потенціалу, що посилює напругу на загальноукраїнському ринку праці, зумовлює деформації його регіональних та галузевих сегментів, активізує відтік економічно активного населення за межі країни. Сказане засвідчує про важливість виявлення проблем формування освітньо-фахового потенціалу, оцінки здобутків українського суспільства в цій сфері, окреслення основних вимог, що ставляться до майбутніх спеціалістів у найрізноманітніших видах економічної діяльності, до їх творчої орієнтації в умовах ринкової конкуренції та визначення напрямків розвитку освітньо-фахового потенціалу у найближчій та більш віддаленій перспективі. Такі проблеми досліджувалися частково, переважно опосередковано, зокрема через призму демографічного й трудового потенціалу та стратегії людського розвитку, у працях вітчизняних вчених, зокрема О.І. Амоші, Є.І. Бойка, Н.П. Борецької, Н.С. Власенка, С.Й. Вовканича, О.А. Гриньової, Б.М. Данилишина , М.І. Доліш-нього , Т.А. Заєць , М.З. Згуровського , С.М. Злупка, А.М. Колот, О.Є. Кузьміна, В.І. Куценко, Е.М. Лібанової, В.П. Мікловди, А.Ф. Мельник, Т.Є. Оболенської, В.В. Онікієнка, В.І. Павлова, В.І. Пили, С.І. Пирожкова, С.М. Писаренко, А.П. Ре-венка, У.Я.Садової, Л.К. Семів, Л.Т.Шевчук, М.Г. Чумаченка.
    Зазначимо, що при дослідженні зазначених проблем величезний інтерес викликає наукова спадщина відомих українських вчених М.І. Туган-Барановсь­кого , С.А. Подолинського, М.А. Балудянського, В.І. Вернадського, які зробили неоцінимий внесок у вивчення природи праці, без розуміння якої неможливо повноцінно розкрити завдання і напрямки розвитку освітньо-фахового потенціалу на тому чи іншому етапі історичного розвитку суспільства.
    Але, чи не найбільшої ваги при вивченні подібної проблематики набула концепція економіки знань та якісного вдосконалення освітньо-фахового потенціалу, яка отримала значний розвиток упродовж другої половини минулого століття та на початку ХХІ сторіччя, насамперед завдяки науковим розробкам відомих західних вчених: Д. Белла, Л. Бенсли, М. Блауга, М. Ван дер Венде, Е. Денісона, П. Друкера, Г. Дрю, В. Іноземцева, М. Кастельса, Р. Капелюшнікова, Х. Келлен, Б. Мільнера, Г. Макбурні, Р. Патори, М. Портера, Т. Сакайї.
    Незважаючи на наявний величезний пласт наукових досліджень, на сьогоднішній день недостатньо розкриті особливості процесів трансформації освітньо-фахового потенціалу у системі забезпечення соціально-економічного розвитку, що є однією з основних проблем реформування економіки країни. Відсутні обґрунтування механізму досягнення відповідних фахово-просторово-часових параметрів людського потенціалу з мінімально можливими витратами коштів та часу перебігу їх досягнення. Загострилися проблеми формування освітньо-фахового потенціалу не тільки на національному, але й на регіональному рівні. Ґрунтовних досліджень потребують концептуальні положення щодо оцінки освітньо-фахового потенціалу та відповідності його актуальним вимогам суспільства, сучасні пріоритети в його розвитку та перспективи його ефективного розвитку для потреб національної і регіональної економіки.
    Актуальність означених теоретико-методологічних проблем формування і розвитку освітньо-фахового потенціалу обумовили вибір теми дисертації, визначили мету й основні завдання, об'єкт і предмет дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті наукових напрямів досліджень:
    Інституту регіональних досліджень НАН України:
    «Теоретико-методологічні основи розвитку людського капіталу в умовах формування економіки знань (цільова наукова програма НАН України «Україна – ХХІ століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку»)» (Розпорядження Президії НАН України від 06.12.2006 № 808), № державної реєстрації 0107U003249 – особистий внесок автора: розроблено методологію визначення якості знань;
    «Інтелектуально-інноваційний розвиток регіону в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії України» (Постанова бюро ВЕ НАН України від 25.10.2006 р. №9), № державної реєстрації 0106U013079 – особистий внесок автора: розроблено методику оцінювання структурних елементів освітньо-фахового потенціалу;
    Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України:
    «Дослідження економічних соціальних і правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи в Україні», № державної реєстрації 0101U005489 – особистий внесок автора: розроблено механізми оптимізації якості освітньо-фахового потенціалу;
    «Теоретико-методичні засади вдосконалення механізмів функціонування соціальної сфери регіонів України», № державної реєстрації 0106U005195(39) та 0106U005263(48) – особистий внесок автора: зроблено аналіз механізмів функціонування освітньо-фахового потенціалу регіону;
    Національного університету «Львівська політехніка»:
    “Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур, № державної реєстрації 0104U002289 – особистий внесок автора: проаналізовано методи управління науково-технічною підготовкою виробництва і розроблено комплекс рекомендації щодо їх використання для забезпечення інноваційного розвитку підприємства.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка нового напрямку дослідження освітньо-фахового потенціалу регіону, в основі якого лежать обґрунтовані автором теоретико-методологічні та методичні засади його формування відповідно до потреб суспільства і запропоновані практичні рекомендації щодо нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку освітньо-фахового потенціалу в контексті стратегії регіонального соціально-економічного зростання при врахуванні глобалізаційних та євроінтеграційних тенденцій і сучасної соціально-економічної ситуації України.
    Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно вирішити такі завдання:
    обґрунтувати дефініцію поняття «освітньо-фаховий потенціал» (ОФП) та встановити її місце у формуванні людського капіталу;
    узагальнити та субординувати понятійно-термінологічний апарат визначення та оцінки людських ресурсів;
    удосконалити методологію оцінки освітньо-фахового потенціалу через визначення принципів та обґрунтування підходів до його структуризації і оцінки;
    розробити методику оцінювання структурних елементів освітньо-фахового потенціалу;
    удосконалити методологію розвитку освітньо-фахового потенціалу на основі ідентифікації чинників його формування;
    розробити положення експертного оцінювання якості освітньо-фахового потенціалу та виявлення відповідності цієї якості сучасним потребам;
    розробити методичні положення щодо оптимізації шляхів та вибору механізмів досягнення необхідних параметрів якості освітньо-фахового потенціалу на основі моделювання процесів формування освітньо-фахового потенціалу регіону;
    оцінити вплив стану освітньо-фахового потенціалу регіону на досягнення стратегічних цілей його соціально-економічного розвитку;
    ідентифікувати особливі умови формування освітньо-фахового потенціалу Західного регіону України та здійснити оцінку перспектив поглиблення інтеграційних процесів, розвитку партнерства і співпраці між Україною та ЄС.
    Об’єктом дослідження є управління людськими ресурсами у системі соціально-економічного розвитку регіону.
    Предметом дослідження є методологія формування і розвитку освітньо-фахового потенціалу регіону.
    Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження є фундаментальні теорії ринкової економіки, сучасні концепції регіональної економіки. У ході виконання дослідження було використано такі методи аналізу: системно-структурний та семантичний аналіз для уточнення та впорядкування термінології в понятійному апараті науки про людський капітал; факторний аналіз для реалізації кількісної та якісної оцінки ОФП та визначення його впливу на розвиток регіону; методи статистичного аналізу для оцінки структурних елементів ОФП регіону; методи економіко-математичного моделювання для математичного моделювання розвитку ОФП; метод експертних оцінок для формалізації процедури оцінювання якості ОФП; метод порівнянь на підставі використання індексів для розрахунку регіонального індексу людського розвитку.
    Емпіричною та фактологічною основою дослідження слугували праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем регіональної економіки, економіки праці, соціальної економіки і політики, нормативні та законодавчі акти органів державного управління, матеріали Міністерства статистики України, дані про трудові ресурси та діяльність освітніх установ в регіонах України, вітчизняні та зарубіжні періодичні видання, власний досвід роботи у системі освіти і науки України.
    Наукова новизна дослідження полягає у розробленні та розвитку теоретико-методологічних та методичних засад формування та розвитку освітньо-фахового потенціалу регіону. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну та є предметом захисту, полягають у такому:
    вперше:
    запропоновано трактування освітньо-фахового потенціалу як інтегрованої динамічної сукупності можливостей (природних здібностей), знань (здобутої освіти), умінь та практичних навичок, якими оволоділа людина у ході навчання або самоосвіти, і які можуть бути реалізовані у соціально-економічному спрямуванні. У такому розумінні ефективність функціонування ОФП визначається інтеграцією монопотенціалів, яка за певних умов спроможна генерувати синергічний ефект;
    обґрунтовано положення щодо цільової структуризації системи формування освітньо-фахового потенціалу регіону за індикаторами освіти стосовно вхідних ресурсів, організації навчального процесу, випуску та кінцевих результатів та визначена система показників їх оцінки;
    розроблено систему показників оцінки якості освітньо-фахового потенціалу та обґрунтовано підхід до реалізації інтегрованої оцінки якості освітньо-фахового потенціалу;
    запропоновано систему прийняття рішень за результатами експертного оцінювання в задачах оцінки якості ОФП (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 16557 "Система прийняття рішень щодо оцінки освітньо-фахового потенціалу").
    удосконалено:
    положення щодо оптимізації структури освітньо-фахового потенціалу завдяки введенню додаткових ознак вертикальної та горизонтальної структуризації. На відміну від традиційної ознаки кількісного рівня ОФП запропонована ознака горизонтально-кількісного поділу, яка дає змогу виокремити як особистісний потенціал, так і освітньо-фаховий потенціал на будь-якому ієрархічному рівні (підприємство, галузь, регіон, країна, група країн);
    змістовну частину профілю вимог до кандидатів на посаду менеджера та умови його застосування. На перевагу до відомих підходів передбачено встановлення пріоритетності переліку базових (обов’язкових), персональних та особистих вимог, що дасть змогу нормалізувати підбір фахівців;
    підхід до оцінювання динаміки розвитку ОФП, який принципово відрізняється від відомих традиційних оцінок за рівнем та структурою освіти людей тим, що ґрунтується на врахуванні наявних взаємовпливів ОФП із науковим та виробничим потенціалом регіону. Такий підхід дав змогу узагальнити оцінку розвитку ОФП об’єктивним чинником циклічності;
    положення щодо розроблення та обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку регіону, яка передбачає пріоритетний розвиток ОФП як чинника з найбільшим мультиплікативним потенціалом. Положення ідентифікують п’ять основних напрямів врахування рівня ОФП під час формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону та встановлюють особливості регіону, зокрема Західного, у контексті його розвитку;
    адаптацію та реалізацію концепції розрахунку індексу людського розвитку до умов регіону, яка, на відміну від прийнятої в ООН концепції розрахунку індексу людського розвитку країни, передбачає трьохетапний розрахунок відповідно до трирівневої системи показників, додатковим в якому є введення етапу розрахунку узагальнювальних індикаторів;
    отримали подальший розвиток:
    ідентифікація умов та наслідків трансформації людського потенціалу у людський капітал, що створює підстави для раціоналізації структури забезпечувальних умов та оптимізації інтегрованих результатів впливу на розвиток регіональної економіки. Формалізація авторського підходу подана економічним показником – коефіцієнтом впровадження ідей, що уможливлює порівняльний аналіз в динамічному вираженні;
    модель переходу ОФП на стадію збалансованого розвитку, яка передбачає як зовнішнє узгодження із параметрами розвитку природного, фінансового, виробничого, наукового, зовнішньоекономічного, іншими потенціалами регіону, країни, так і внутрішню збалансованість ресурсів забезпечення (кадрового, науково-інформаційного, матеріально-технічного та організаційного). Названа модель уможливлює застосування інваріантної форми балансових співвідношень як інструменту досягнення збалансованого розвитку;
    положення щодо оцінки якості ОФП та встановлення відповідності актуальним потребам кадрового забезпечення регіональної економіки, реалізовані у формі поетапного подання цілей оцінювання якості, елементарних властивостей та комплексних властивостей ОФП, факторного аналізу оцінок якості і їхнє зведення в узагальнений результат. Для реалізації положень багаторівневої оцінки сформульовано систему обчислень;
    теоретичні засади оптимального планування розвитку ОФП, якими передбачено, окрім традиційних підходів, враховування слабкострукту­рованих характеристик, таких, як ризик, надійність, еластичність, маневреність. Враховування названих характеристик забезпечує умови збалансованого (стосовно структури ОФП) та гармонійного (стосовно забезпечення врівноваженого розвитку складових економічного потенціалу регіону) розвитку ОФП.
    Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, винесені на захист, спрямовані на підвищення наукової обґрунтованості прийняття стратегічних рішень у сфері формування кадрового забезпечення розвитку економіки регіону і містять конкретні методичні та прикладні рекомендації щодо оцінки стану освітньо-фахового потенціалу регіону, обґрунтування напрямів його формування та розвитку. Сформульовані рекомендації та пропозиції дають підстави суб’єктам ринку освіти в регіоні оптимізувати стратегію свого розвитку, оцінити перспективи функціонування. Вагоме практичне спрямування мають розроблені автором економіко-математичні моделі розвитку та формування ОФП регіону.
    Результати дослідження використані Міністерством освіти і науки України (довідка № 898 від 29.11.2007 р.); Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України при прийнятті стратегічних рішень у сфері формування кадрового забезпечення розвитку економіки регіону (довідка № 06–6/8 від 03.0.2007 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України щодо визначення особливостей розвитку сфери освіти та економічних механізмів удосконалення територіальної організації її об’єктів для Західних областей України при обґрунтуванні прогнозів розвитку на перспективу до 2015 року (довідка № 01-11/501 від 05.07.2007 р.); Головним Управлінням освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 1-11/2803 від 29.12.2007 р.) під час обґрунтування концепції розвитку ВНЗ; вищими навчальними закладами – Національним університетом «Львівська політехніка» (довідка № 455 від 16.10.2007 р.) та Львівським університетом бізнесу та права (довідка № 57 від 24.12.2007 р.) при використанні у навчальному процесі. Матеріали дисертаційного дослідження використані під час викладання навчальних дисциплін у навчальних закладах м. Львова (довідка № 2601 від 28.01.2008 р. видана Управлінням освіти Департаменту гуманітарної освіти Львівської міської ради).
    Автором отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 16557 «Система прийняття рішень щодо оцінки освітньо-фахового потенціалу».
    Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесок автора. Внесок автора у колективні опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації пройшли апробацію на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: «Суспільно-економічні умови прикордонних регіонів Львівської та Прикарпатських областей» (м. Ярослав, Республіка Польща, 2001 р.); V і VI міжнародних науково-практичних конференціях «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2004 р., 2006 р.); «Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні (м. Львів, 2004 р.); «Вдосконалення вищої освіти в контексті розбудови «знаннєвої» економіки та Болонського процесу» (м. Київ, 2004 р.); «Духовність особистості: методологія, теорія і практика» (м. Луганськ, 2005 р.); «Проблеми науки, практики і освіти» (м. Київ, 2005 р.); «Фінансове та інституціональне забезпечення підприємництва в Україні» (м. Київ, 2005 р.); «Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища» (м. Львів, 2005 р.); «Гарантии качества образования в частных учебных заведения Украины: возможности, проблемы, перспективы» (м. Сімферополь, 2005 р.); «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку» (м. Павлоград, 2005 р.); «Якість – 2006» (м. Харків, 2006 р.); «Модернизация образования в условиях требований Болонской декларации» (м. Москва, Російська Федерація, 2006 р.); «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України» (м. Луцьк, 2006 р.).
    Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у одній монографії, 33 статтях у фахових наукових виданнях, 11 тезах доповідей на конференціях. Загальна кількість публікацій складає 55 праць загальним обсягом 55,0 друкованих аркушів, з яких особисто автору належать 37,0 друкованих аркушів.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, та додатків. Загальний обсяг роботи становить 420 сторінок, містить 51 таблицю, 19 рисунків та 10 додатків. Список використаних джерел містить 331 найменування.
  • Список литературы:
  • Висновки

    У дисертації розроблено новий напрямок дослідження освітньо-фахового потенціалу регіону, який базується на обґрунтованих автором теоретико-методологічних та методичних засадах його формування відповідно до потреб суспільства і запропонованих практичних рекомендаціях щодо нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку освітньо-фахового потенціалу в контексті стратегії регіонального соціально-економічного зростання при врахуванні глобалізаційних та євроінтеграційних тенденцій і сучасної соціально-економічної ситуації України. У результаті дослідження зроблено такі висновки й пропозиції:
    1.Запропоновано авторське трактування дефініції «освітньо-фаховий потенціал» та встановлено її співвідношення із іншими подібними категоріями для формалізації динамічних оцінок людського капіталу, що розвиває теоретичні засади соціальної політики та регіональної економіки. Обґрунтовано методичні засади вертикальної та горизонтальної структуризації ОФП регіону для потреб якісної оцінки його рівня. Реалізація вищевикладених положень дає змогу регіональним (місцевим) державним адміністраціям, передусім обласним, здійснювати стратегічне управління розвитком освітньо-фахового потенціалу регіону через підтримування відповідних концепцій розвитку ВНЗ, держзамовлення на фахівців відповідних спеціальностей та кваліфікації.
    2.Ідентифіковано умови та окреслено очікувані наслідки ефективного використання людського потенціалу регіону та на цій основі досягнення оптимального рівня людського капіталу із високим креативним змістом. Реалізація такого підходу сприятиме відповідним структурам облдержадміністрацій у визначенні найраціональніших напрямів реалізації пріоритетних цілей соціально-економічного розвитку регіону. Досліджено трансформацію монопотенціалу у поліпотенціалі вищих ієрархічних рівнів та встановлено чинники генерування на цих засадах синергічного ефекту як ефекту інтеграції монопотенціалів. Це положення є істотним вкладом в розвиток теорії людського капіталу, його характеристик креативності.
    3.Розроблено систему показників оцінки якості ОФП з метою реалізації інтегрованої оцінки та адаптовано для досягнення проміжних цілей інтегрованої оцінки метод експертного оцінювання. Названі методичні розробки дають змогу підвищити рівень об’єктивності та вірогідності інтегрованих оцінок та виокремити істотні актуальні чинники стратегічного впливу на якість ОФП і можуть бути використані центральними органами державної виконавчої влади для реалізації стратегії стабільного регіонального розвитку країни.
    4.Встановлено закономірність циклічності відношень між науковим та виробничим потенціалом, що уможливлює предметну стратегічну оцінку розвитку ОФП залежно від переважного впливу на науковий чи/та виробничий потенціал. Такий підхід дає змогу суб’єктам господарювання підвищити обґрунтованість перспективної кадрової політики. Запропоновано модель пошукових операцій у системі «науковий потенціал – ОФП – виробничий потенціал» і встановлено, що пошукова область, визначено запитом, тотожна простору пошукових образів документів. Модель пошукових операцій розроблена у такий спосіб, що дає змогу оперативно та ефективно формувати бази даних для ОФП і потенціалів, що взаємодіють з ним.
    5.Формалізовано та здійснено моделювання формування ОФП, що дає змогу ефективно використати засоби «штучного інтелекту», зокрема експертні системи для реалізації стратегічного планування розвитку ОФП відповідно до прогнозованих потреб у людських ресурсах окремого регіону. Моделювання удосконалено системою підпрограм, які дають змогу циклічно поліпшити та уточнити прогнози розвитку ОФП. Встановлено умови ефективного та якісного функціонування моделі ОФП на основі принципу інформаційної достатності, який забезпечується рейтинговим оцінюванням та впорядкуванням елементів (об’єктів) певної вибіркової множини показників. Вибіркова множина характеризується трьома чинниками: методом нормалізації, співвідношенням пріоритету (вагомістю), критерієм згортки.
    6.Запропоновано методику комплексного тестування системи «модель – алгоритм – програма» для вдосконалення ОФП. Встановлено, що система «модель – алгоритм – програма» дає інструмент для тестування моделі ОФП в «пробних» обчислювальних експериментах. До ОФП застосовуємо комплексне тестування, яке розглядаємо як контроль у модельованому середовищі і випробування у середовищі реальному, життєвому. Запропоновано і реалізовано алгоритм одержання стійкої статистичної моделі ОФП, що ґрунтується на даних пасивного експерименту, які визначено у досліджуваному факторному просторі. Цей алгоритм дає змогу забезпечити стійкість математичної моделі ОФП у ході виконання оптимізаційних процедур та ефективно досліджувати особливості функцій компромісу в ній.
    7.Розроблено змістовну частину профілю типових вимог до кандидата на посаду менеджера з метою регламентування процесу підбору працівників відповідної кваліфікації та ієрархізовано її складові (базові, персональні та додаткові (бажані)). Обґрунтовано, що положення можуть успішно використовуватися як кадровими агенціями, так і будь-яким працедавцем при прийняті кадрового рішення.
    8.Розроблено ієрархічну структуру критеріїв оцінювання елементів ОФП. Найнижчий рівень наведеної ієрархії містить деталізовані показники, що прямо чи опосередковано впливають на якість та умови забезпечення кадрами організацій. Ієрархію завершує інтегрований показник рейтингу елементів ОФП.
    9.Встановлено, що якісні зміни динамічної інформації приводять до істотної інтенсифікації процесів нагромадження загальної інформації у регіоні й до швидких змін ОФП, а також наукового, економічного та виробничого потенціалів і це приводить до зміни техніко-технологічного й цивілізаційного рівнів у суспільстві. Відповідні зміни кількісно оцінено за допомогою поєднаних методик ОФП та ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), які є важливими чинниками соціально-економічного розвитку суспільства (регіону).
    10.Розроблено методику використання системи прийняття рішень щодо оцінювання ОФП, яка враховує методи математичного моделювання, зокрема, у межах теорії управління якістю з подальшою стандартизацією в освітній, фаховій та науковій сферах. Для цього сформульовано аналітичні співвідношення, в які входять кількісні параметри, що характеризують ОФП регіону і можуть щороку змінюватися. З використанням кореляційного аналізу розроблено методику визначення оптимальної якості ОФП. У матричній формі запропоновано нелінійні співвідношення, які моделюють кореляційні зв’язки між різними наборами значень параметрів результатів опитування експертів. Запропоновано засади кількісного аналітичного дослідження ОФП методом кореляційного аналізу з використанням методик управління якістю. У результаті обчислювального експерименту встановлено, що основні моменти, пов’язані з підвищенням якості ОФП, ґрунтуються на вивченні стабільних зворотних зв’язків між освітою, фаховою та науковою сферами.
    11.Запропоновано методику оцінювання рівня якості ВНЗ державної та недержавної форм власності регіону, у результаті чого сформульовано і розв’язано низку задач оптимізації знаходження комплексного показника якості за допомогою трансформації даних, і ці показники використано для удосконалення ОФП. Встановлено, що багатоступенева, багатокритеріальна оцінка якості ОФП уможливлює впровадження системи рейтингового управління у сфері ОФП.
    12.Досліджено лінійну динамічну модель переходу ОФП на стадію збалансованих процесів з урахуванням обмежень на динаміку еволюційних змін. Досліджень моделі оптимального управління переведенням виробничих фонді економічного об’єкта ОФП (ВНЗ), що працює з однієї форми в іншу. На підставі отриманих результатів розроблена методика оцінювання та кількісного вимірювання параметрів, що характеризують зв’язки ОФП з іншими потенціалами суспільства, зокрема, з фінансовим і технічним. Це доволі важливо для оптимального вибору напрямів удосконалення спеціалізацій, а також спеціальностей для удосконалення структури кадрового забезпечення підприємства та організацій. Відповідні результати моделювання дають змогу також окреслити комплекс першочергових заходів з регульованими темпами досягнення ефектів підвищення компетентності фахівців (на основі зворотних зв’язків).
    13.Адаптовано до умов функціонування регіону концепцію розрахунку індексу людського розвитку. Ії використання є доцільним у ході формування державного та місцевих бюджетів у контексті урахування принципів селективного та диференційованого підходів. Встановлено пріоритетне значення ОФП у реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону на сучасному етапі в Україні та розроблено засади оцінювання відповідного ефекту мультиплікації.
    14.На підставі виконаних досліджень вносяться такі пропозиції:
    Міністерству освіти і науки України, формуючи держзамовлення, здійснювати структуроване та інтегроване оцінювання якості ОФП у ретро- та перспективному підході;
    обласним державним адміністраціям використовувати положення щодо формування ОФП для прийняття та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону;
    ВНЗ використовувати методи та моделі дослідження ОФП під час формування концепції свого розвитку.

    Список використаних джерел

    1.Авдеева Н.Н. Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода. – М., 1999. – 175 с.
    2.Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров (основы квалиметрии). – М.: Экономика, 1982. – 256 с.
    3.Азгальдов Г.Г., Райхман Э.П. О квалиметрии. М., Изд–во стандартов, 1973. – 172 с.
    4.Алєксєєв Ю. Україна: освіта і держава (1987 – 1997). – К.: Експрес–об’ява, 1998. – 110 с.
    5.Амоша А.И., Збаразкая Л.А. Реструктуризация промышленного производства: региональные проблемы и приоритеты // Економіка промисловості. – 1999. – № 3. – С. 39–47.
    6.Андел І.В., Патора Р. Управління працевлаштуванням випускників навчальних закладів // Соціально–економічні дослідження в перехідний період: регіональне управління і місцеве самоврядування. Основи формування регіональної соціально–економічної політики: Щорічник наук.праць. – Вип. ХІV. – Львів, ІРД НАНУ, 2000. – С. 257–267.
    7.Андреев О.А., Хромов Л.Н. Техника быстрого чтения. – Минск: Издательство университетское, 1987. – 204 с.
    8.Анчишкин А. И. Наука – техника – экономика. – М.: Экономика, 1986. – 384с.
    9.Бажал Ю. Інвестиційно–інноваційні ресурси економічного зростання // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. / Відп.ред. П.Степанов. – К.: КНЕУ. – Вип. 1. – 2000. – С. 34–40.
    10.Баламшин Р. А., Горбатков С. А., Клестов Е. А. Оптимальное терминальное управление системами с распределенными параметрами при неполном измерении их состояния. – Уфа: Уфимский госуд. Авиац. Технич. Ин–т, 1997. – 313 с.
    11.Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку / Пер. з польської. – Львів: Місіонер, 2000. – 332 с.
    12.Банди Б. Методы оптимизации: Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1988. – 128 с.
    13.Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад ХХ столетия в экономическую теорию // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 73–107.
    14.Бляхман Л.С., Сидоров В.А. Качество работы: роль человеческого фактора. – М.: Экономика, 1990. – 192 с.
    15.Богиня Д. Концептуальні підходи до визначення конкурентоспро­можності робочої сили на ринку праці // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 6. – С. 3.
    16.Богиня Д., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання–Прес, 2000. – 313 с.
    17.Боженко Л.І., Гутта О.Й. Управління якістю. Основи стандартизації та сертифікації продукції. Навчальний посібник – Львів: Афіша, 2001. – 176 с.
    18.Борисов А. Н., Крумберг О. А., Федоров И. П. Принятие решений на основе нечетких моделей. – Рига: Зинатне, 1990. – 184 с.
    19.Брігман Е.Ф. Основи управління фінансами (Brigman E.F. Postawy zarządzania finansami). – Варшава: PWE, 1996.
    20.Бутко М., Білокур К. Ринок праці та процес його регіональної трансформації // Економіка України. – 1998. – №5.
    21.Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориентиры // Вопросы экономики. – 1999. – №2. – С. 90–102.
    22.Васелевський М., Патора Р. Інформація та кадри в логістичних системах: Монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2001. – 272 с.
    23.Васильева Л.В. Анализ результатов многокритериальной оптимизации параметров технологических процессов // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах: Збірник наукових праць. – Хмельницький: ТУП, 2001. – С. 491–493.
    24.Вітлінський В.В. Моделювання економіки. Навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.
    25.Вознюк Т.Г. Менеджмент навчально–виховного процесу. – К.: Здоров’я, 2002. – 128 с.
    26.Гальф Р. Як знайти, надати працю і затримати найкращих працівників (R.Half. Jak znaleźć, zatrudnić i zatrzymać najlepszych pracowników). – Варшава, Науково–технічне видання, 1995. – С. 78–79.
    27.Герасимчук З.В., Ковальська Л.Л. Виробничий потенціал регіону: методика оцінки та механізми нарощення. – Луцьк: РВВ ЛТДУ, 2003.
    28.Глинкина С, Куликова Н., Синицина И. Формирование рынка труда и политика занятости в Восточной Европе // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – №11.
    29.Глинський Я.М. Практикум з інформатики. – Львів: Підприємство «Деол», 1998. – 165 с.
    30.Головач А.И. Экономико–статистический анализ и прогнозирование потребности народного хозяйства в специалистах. – К.: Вища школа, 1985. – 200 с.
    31.Горленко І.О., Тарангул Л.Л Економічні райони України: Посібник. – К.: Державна податкова адміністрація України, Український фінансово–економічний інститут, 1999. – 205 с.
    32.Горячев В.К., Кудрявцев Ю.А. Образование в условиях рыночных отношений: зарубежный опыт. – М., 1994. – 165 с.
    33.Гранюк Л.О., Корсак К.В., Ляшенко Л.М. До проблеми освітнього планування в ХХІ столітті // Вестник ХГТУ. – 2001. – №2(11). – С. 157–160.
    34.Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т–во “Знання”, КОО, 2001. – 254 с.
    35.Гуманітрана сфера України: проблеми і шляхи формування / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.І.Куценко та ін. – К.: РВПС України НАН України, 2000. – 95 с.
    36.Данилишин Б., Куценко В. Культурно–освітня сфера як соціальна база підтримки ринкової трансформації в Україні (питання теорії і практики). – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 123 с.
    37.Десять лет системной трансформации в странах ЦВЕ и в России: итоги и уроки // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – №5. – С.3–14.
    38.Дж. Кей. Основи успіху фірми (J/Key. Podstawy sukcesu firmy). – Варшава, 1996.
    39.Джон Д. Дениэлс, Ли Х. Радеба. Международный бизнес. – М.: Дело Лтд, 1994. – С. 692–729.
    40.Дистанционное и виртуальное обучение. – 2004. – № 5.
    41.Дмитренко З.В., Кулаковська Л.П., Повідайко П.М. Проблеми фінансування вищої освіти України // Вестник ХГТУ. – 2001. – №2(11). – С. 138–141.
    42.Довідка про співпрацю з Європейським Союзом в галузі освіти та науки.
    43.Доклад о развитии человека за 2001.
    44.Долан Э.Дж, Линдсей Д.Е. Микроэкономика. – СПб., 1994. – 448 с.
    45.Долишний М.И., Бойко Е.И., Петрович И.М. Социально–экономический потенциал региона. – К.: Наукова думка, 1995. –218 с.
    46.Долішній М.І. Глобальні детермінанти регіонального розвитку і регіональної політики // Соціально–економічні дослідження в перехідний період. – Львів: ІРД НАН України, 2001. – Вип. XXIII.
    47.Долішній М.І. Фінансова політика і стабілізація економіки України // Регіональна економіка. – 2000. – № 1.
    48.Долішній М.І., Злупко СМ., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці (теорія і практика). – Львів, 1997. – 307 c.
    49.Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво: Пер. с англ. – К.: Україна, 1994. – 319 с.
    50.ДСТУ 2850–94 Програмні засоби ЕОМ. Показники і методи оцінки якості.
    51.Дудзяний І.М. Сучасні засоби розробки інформаційних систем. DELPHI – як середовище для розробки інформаційних систем. – Львів: ЛДУ ім. І.Франка, 1998. – 148 с.
    52.Дудзяний І.М. Використання пакету Mathematica. – Львів: ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 32 с.
    53.Дудзяний І.М., Притула М.М. Використання пакету Maple V Power Edition. – Львів: ЛДУ ім. І.Франка, 1999. – 40 с.
    54.Дудников С.В., Коновалов В.В. Проблемы перспективной подготовки кадров // Народонаселение. – 2003. – № 4.
    55.Дуже коротко // Високий замок. – 1997. – № 99–100. – С. 10.
    56.Дунаевский Ф.Р. Комплексность в организации // Всеукраинский институт труда: Труды. – Вып.2. – 1988.
    57.Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала. – СПб.: Изд–во СПбУЭФ, 1994. – 160 с.
    58.Дятлов С.А. Теория человеского капитала; Учебное пособие. – СПб.: Издательство СПбУЭФ, 1999. – 309 с.
    59.Егоршин А.П. Управление персоналом. – 2–е изд. – Н.Новгород: НИБМ, 1999.
    60.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред Геєця. – К.: Фенікс, 2003.
    61.Економічна енциклопедія / Редкол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – У 3–х т. – К.: Видавничий центр “Академія”. – Т.1. – 864 с.
    62.ЕУКО. – 2000. – № 1–2. – С. 24–29.
    63.Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави у нестабільних ринкових економічних системах: Монографія. – К.: НІСД, 1998.
    64.Загальноосвітні заклади приватної форми власності в системі освіти України. – Одеса: “Імідж–прес”, 1999. – 95 с.
    65.Зайдель Г. Университеты как элемент европейской культуры и зеркало социального развития // Almamater. – 1994. – №3.
    66.Зарецкая С.Л. Прогнозирование использования и подготовки специалистов в США. – М.: ИНИОН, 1980. – 69 с.
    67.Зарецкая С.Л. США: бизнес и образование: Аналитический обзор. – М.: ИНИОН, 1993. – 37 с.
    68.Засименко В.М. Теорія планування експерименту. – Львів: Львівська політехніка, 2000. – 205 с.
    69.Затолкин В.М. Методы анализа качества продукции. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 214 с.
    70.Злупко С. Міграція і нація // Шанс. – 1996. – № 9 (58).
    71.Злупко С. Трудовий потенціал України: відтворення, зайнятість, ринок праці, соціальний захист / Перехідна українська економіка. Стан і перспективи. – К.: Академія, 1996.
    72.Зуев В.М. Планирование, подготовка и использование специалистов в Соединенных Штатах Америки и зарубежных странах: Сб.науч.трудов. – М.: НИИВШ, 1996. – 206 с.
    73.Иванов В. В. Методы вычислений на ЭВМ. Справочное пособие. – К.: Наук. думка, 1982. – 584 с.
    74.Иванов Н.И. Экономические аспекты производственного потенциала. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. – 420 с.
    75.Ивановская Л.В., Свистунов В.М. Обеспечение системы управления персоналом на предприятии. – М.: ГАУ, 1995. – 372 с.
    76.Изменения условий жизни населения / В.В. Пациорковский, И.Н. Корхова, И.Н. Лисова, В.В. Пациорковская, А.И. Петрова, О.В. Лылова, Е.Е. Рыжкина // www.cemi.rsi.ru.
    77.Ильинский М.В. Инвестиции в будущее: образование в инвестиционном воспроизводстве. – М., СПб, 1996.
    78.Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества: Научное издание. – М.:”Academia” – “Наука”, 1998. – 640 с.
    79.Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Науково–практичне видання у 4–х т. / За заг.ред О.Д.Святоцького. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999.
    80.Інтелектуальний потенціал та науково–технічні політика / За ред. М.І.Долішнього. – Львів: ІРД НАН України, 1999. – 234 с.
    81.Кавалка Б., Коверський М. Роль місцевого самоврядування в обмеженні безробіття на прикладі міста Замостя (Польща) // Соціально–економічні дослідження в перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці. – Вип. XXVI. – Львів: ІРД НАНУ, 2001.
    82.Каленюк І.С. Вища освіта: стратегія розвитку в сучасних умовах // Стратегія економічного розвитку України. – К.: КНЕУ, 2002. – Вип. 8.
    83.Каленюк І.С. До питання про освітній потенціал країни // Економіка України. – 2001. – №11. – С. 70–77.
    84.Каленюк І.С. Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України. – К.: Національний аграрний університет, 2002. – 415 с.
    85.Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. – К.: Т–во “Кадри”, 2001. – 326 с.
    86.Каленюк І.С. Освіта: вибір між ефективністю та справедливістю // Теорії мікро–, макроекономіки. – 2001. – №7. – С. 83–91.
    87.Каленюк І.С. Проблеми розвитку ринку освітніх послуг // Теорії мікро– макроекономіки. – 2000. – №3. – С. 85–89.
    88.Каленюк І.С. Теоретико–прикладні основи підготовки сучасних менеджерів освіти // Теорії мікро–, макроекономіки. – 2001. – №9. – С. 28–32.
    89.Каленюк І.С. Фінансове сприяння державою розвитку професійної підготовки // Банківська справа. – 2001. – №5. – С. 44–47.
    90.Каленюк І.С., Паламарчук В.О. Фінансування освіти: проблеми та можливості їх вирішення // Економіка, фінанси, право. – 2001. – №11. – С. 9–12.
    91.Калугина З.И., Вершинина Т.Н. От полной занятости к трудоизбыточной конъюнктуре: методологические подходы к исследованию формирующегося рынка труда // Регион: экономика и социология. – 2000. – № 1.
    92.Капелюшников Р.И. Концепция человеческого капитала // Критика современной буржуазной политэкономии. – М.: Наука, 1997 – 287 с.
    93.Капелян Е. Главная производительная сила общества: сущность, прогресс, перспективы. Теоретико–методологический аспект // Под. ред. Е.М.Бабесова. – Минск: Наука и техника, 1985. – 248 с.
    94.Карлін М.І. Стимулювання праці в освітньо–науковій сфері: проблеми теорії і практики. – Луцьк: Вежа, 2000. – 192 с.
    95.Карлоф Б. Стратегія бізнесу (B.Karlof. Strategia biznesu). – Варшава: Вид–во “Бібліотека менеджера і банкіра”, 1992.
    96.Карякин Н.И., Быстров К.Н., Киреев П.С. Краткий справочник по физике. – М.: Высшая школа, 1969. – 600 с.
    97.Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Б.Э. Верпаховский и др. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 607 с.
    98.Качество трудового потенциала (социально–экономический аспект) / Отв. ред. М.И.Долишний. – К.: Наукова думка, 1986. – 229 с.
    99.Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. – М., 1978. – 275 с.
    100.Кир’як Т. З урахуванням сучасних вимог. Що впливає на формування і розвиток ринку праці? // Науковий світ. – 2001. – № 7.
    101.Кісельов В.А. Підготовка керівних кадрів в АПК // Економіка АПК. – 2001. – № 4. – с. 39–42.
    102.Клейнер Г. Б. Производственные функции: Теория, методы, применение. –М.: Финансы и статистика, 1986. – 286 с.
    103.Клименюк В.Н. Управление развитием и использованием научно–технического потенциала. – Киев: Наук. думка, 1974. – 205 с.
    104.Кнорринг В.И. Искусство управления: Учебник. – М.: Издательство Бек, 1997.
    105.Ковалевский В.П. Проблеми теории и методологии проектирования регионального университетского комплескса // www.ecsocman.edu.ru/univman/msg/152380.html
    106.Козак В.Є. освіта як фактор відтворення і роль державного регулювання у цьому процесі // Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери: Зб.наук. праць. – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – С. 22–29.
    107.Колодницькй М.М. Технічне та програмне забезпечення комп’ютерних інформаційних технологій. – Житомир: ЖІТІ, 1995. – 231 с.
    108.Колот А.М. Глобалізація економіки та її вплив на соціально–трудову сферу // Україна: спекти праці. – 2001. – №3. – С. 23–29.
    109.Конвенция о признании квалификаций, относящихся к высшему образованию в Европейском регионе. Совместная Конвенция Совета Европы и ЮНЕСКО, Лиссабон, 11 апреля 1997 г. (http://www.coe.ru/).
    110.Кондрашова С.С. Информационные технологии в управлении. – К.: МАУП, 1998. – 132 с.
    111.Копич І.М., Сороківський В.М.. Елементи теорії ймовірностей і математичної статистики: Теорія та практикум. – Львів: ЛКА, 2001. – 336 с.
    112.Корсак К. Мировое образование: тенденции изменений и внешние факторы // Персонал. – 1996. – № 3.
    113.Корсак К.В. Вартість вищої освіти. Проблеми визначення і шляхи здешевлення // Економічний часопис. – 1999. – №1. – С. 46–52.
    114.Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визначення закордонних кваліфікацій і дипломів: Монографія / За заг. ред. Г.В. Щокіна. – К.: МАУП–МКА, 1997.
    115.Корсак К.В., Даниленко О.Г., Савицька Г.С. Менеджмент якості вищої освіти: зарубіжний досвід // Вестник ХГТУ. – 2001. – №2(11). – С. 124–128.
    116.Котлер Филип, Армстронг Гари, Сондерс Джон, Вонг Вероника. Основі маркетинга: Пер. с англ. – К., М., СПб.: Издат. Дом “Вильямс”, 1998. – 1056 с.
    117.Крикавский Е.В., Патора Р. Маркетинг и логистика в стратегии национального рынка образования / Мат–ли III міжнародної конференції "Маркетинг і логістика в системі менеджменту". – Львів: НУ "ЛП", 2001. – С. 225–227.
    118.Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций / Пер. с англ. В 2–х т. – Т.2. – М.: Прогресс, 1981.
    119.Куценко B.I. Інтелектуальний потенціал як фактор економічного розвитку: Регіональні аспекти // Україна в XXI: концепції та моделі економічного розвитку / Матеріали V Міжнародного конгресу українських економістів. – Ч. 2. – Львів: ІРД НАНУ, 2000. – С. 4–7.
    120.Куценко В.І. Освіта на порозі ХХІ століття // Економіка України. – 1995. – №12. – С. 60–67.
    121.Куценко В.І., Богуш Л.Г., Шевченко Ю.М. Соціальна сфера в умовах трансформації економіки. – К.: НАН України РВПС, 2000. – 284 с.
    122.Куцінський К. Велика енциклопедія географії світу. – Т.XVI. – Познань, Варшата, Курпіш, 2000.
    123.Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навч.посібник. – К.: Просвіта, 1996. – 335 с.
    124.Лагутін В.Д. Реформа оплати праці стимулюючого типу в Україні: теорія, концепція, практичні рекомендації і пропозиції. – Луцьк: Вежа, 2000. – 242 с.
    125.Лайон Д. Информационное общество. Проблемы и иллюзии. – Г.: ИНИОН, 1989. – С. 11–12.
    126.Лахтин Г. А. Экономика научного учреждения. – Москва: Экономика, 1979. – 207 с.
    127.Ленин В.И. Первый Всесоюзный съезд по внешкольному образованию. – 6 мая 1919 года. – Полное собрание сочинений. – Т. 38. – С. 327–372.
    128.Лібанова Е., Палій О., Скуратівський В. Людський розвиток: від ідеї до державної стратегії с// Вісник Української академії управління при Президентові України. – 1995. – №1. – С. 159–171.
    129.Лугунін О.Є., Білоусова С.В., Білоусов О.М. Економетрія: Навчальний посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2005. – 252 с.
    130.Мадд М.Б., Брок Г.Дж. Финансирование школьного образования: опыт США // Финансы. – 1997. – №8.
    131.Майбуров И. Эффективность инвестирования в человеческий капитал в США и России // МЭиМО, 2004. – № 4. – С. 5.
    132.Макаров С.Ф. Менеджер за работой. – М.: Молодая гвардия, 1989.
    133.Макберни Г. Рычаги глобализации как политическая парадигма высшего образования // Высшее образование в Европе. – Том XXVI. – 2001. – №1.
    134.Малыхин В. И. Математическое моделирование экономики. – М.: УРАО, 1998. – 160 с.
    135.Малькова З.А. Образование в мире на пороге XXI века: Сб.научн.трудов. – М.: НИИ Теории и истории педагогики, 1991. – 100 с.
    136.Марик К. Ван дер Венде. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. – 2000. – № 3.
    137.Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2–е вид. – Т.46. – Ч. 2. – 618 с.
    138.Марцинкевич М.В., Соболева И.В. Экономика человека. – М., 1995.
    139.Мельник Л.Ю., Душин Б.В. та ін. Національна економіка в системі світового господарства: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ, 1999.
    140.Мильнер Б. Управление знаниями –вызов XXI века//Вопросы экономики. – 1999. – №9. – С. 108–118.
    141.Михасюк І.Р., Мальський М.З. Регіональна економічна політика. – Львів: Українські технології, 2001. – 208 с.
    142.Михасюк І.Р., Янків М.Д., залога З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка. – Львів: Українські технології, 1998. – 240 с.
    143.Мітура 3., Шубстерська Я. Зміна рівня безробіття в Польщі та Люблінському регіоні у 1990 – 1998 pp. // Соціально–економічні дослідження в перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці: Щорічник наук, праць. – Вип. XXVI. – Львів: ІРД НАНУ, 2001.
    144.Мортиков В.В. Окупність і доходність інвестицій в освіту // Фінанси України. – 1998. – №5. – С. 34–41.
    145.Мочерний С. Проблеми людини в економічній теорії // Економіка України. – 1999. – 31. – С. 73–75.
    146.Налимов В.В. Применение математической статистики при анализе вещества. – Москва: Гос. Изд.–во физ.–мат. литературы, 1968. – 430 с.
    147.Науково–освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття. – У 3–х томах. – К.: Навчальна книга, 2003.
    148.Науково–технічний потенціал: структура, динаміка, ефективність. – К.: Наук. думка, 1988. – 347 с.
    149.Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Проект. – К.: “Шкільний світ”, 2001. – 24 с.
    150.Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання: Навчальний посібник. – 2–е вид., доп. / М.Г.Михайлов, О.А.Мельник, В.М.Теслюк та ін. / За ред. М.Г.Михайлова. – К.: Вища освіта, 2002. – 400 с.
    151.Нельсон Л, Уинтер С Эволюционная теория экономических изменений. — М.: ЗАО “Финстатструктура”, 2000. – 320 с.
    152.Нобелевские лауреаты. Теодор Шульц // www.nt/kulicki/net/nl/ek/scholtz.
    153.Новиков В.. Непроизводственная сфера в условиях перехода к рыночной экономике. – К.: Наукова думка, 1993. – 198 с.
    154.Новиков Ю.А. Будущее – за университетскими комплексами // http://www.ecsocman.edu.ru/univmaii/msg/145264.html
    155.Новіков В.М. Фінансово–кредитні питання вищої школи // Фінанси України. – 1997. – №1. – С. 13–26.
    156.Нуреев Р. теории развития: новое понимание дуализма. Вопросы экономики. – 2000. – № 10. – С. 150–159.
    157.Оболенська Т.Є. Еволюція концепції маркетингу та формування соціально–етичного маркетингу освіти // Вісник ДУ "ЛП". – № 384. – Львів, 2000. – С. 167–172.
    158.Овсяк В.К. Алгоритми: аналіз методів, алгебра впорядкувань, моделі, моделювання. –Львів: УАД, 1996. – 133 с.
    159.Огаренко В.М., Малахова Ж.Д. Соціологія малих груп: Підручник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2002.
    160.Одерий Л.П. Квалиметрия высшего образования: методология и инструментарий: Монография. – К.: МКА, 1996. – 264 с.
    161.Олдермен Дж. Глобализация высшего образования: несколько замечаний по поводу свободного рынка и национального интереса // Высшее образование в Европе. – Том XXVI. – 2001. – № 1.
    162.Ортега Дж. Введение в параллельные и векторные методы решения линейных систем. – М.: Мир, 1988. – 367 с.
    163.Освіта і управління. – 2004. – № 1.
    164.Основы экономической информатики. – Минск: БГЕУ, 1998. – С. 11.
    165.Паламарчук В.О. Інтелектуальна власність у правовому вимірі // Право України. – 2000. – №10. – С. 61–66.
    166.Паламарчук М. Новаторське дослідження проблем трудового потенціалу і зайнятості // Регіональна економіка. – 1997. – № 3.
    167.Панкрухин А. Образовательные услуги: точка зрения маркетолога // Alma Mater. – 1997. – №3. – С. 27–32.
    168.Паньшин Б.Н., Гриценко В.И. Информационная технология: вопрос развития и применения. – Киев: Наукова думка, 1988. – 272 с.
    169.Паньшин Б.Н., Гриценко В.И. Новая информационная технология в организационных системах управления // Управляющие системы и машины. –1988. – №1. – С. 7–13.
    170.Патора P., Косар Н. Особливості навчання маркетингу в Польщі // Наукові записки: Наук.–техн. збірник. – Львів: Українська академія друкарства, 2001. – С. 109 – 112.
    171.Патора P., Чухрай Н.І. Інноваційні аспекти формування ринку освітніх послуг // Вісник НУ "Львівська політехніка". – № 424. – Львів, 2001. – С. 328 – 334.
    172.Патора Р. Вплив соціально–економічного середовища на розвиток освітньої сфери // Соціально–економічні дослідження в перехідний період. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України в контексті процесів глобалізації (Щорічник наукових праць). Випуск XXVIII / НАН України. Інститут регіональних дослліджень. – Львів, 2001.
    173.Патора Р. Моделювання ринку освіти на засадах логістики // Вісник НУ “Львівська політехніка”, серія “Логістика”. – № 390. – Львів: Видавництво НУ "ЛП". – 2000. – С. 136 – 139.
    174.Патора Р. Ринок освіти в системі кадрового забезпечення стратегічного розвитку країни. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2001. – 371 с
    175.Патора Р. Ринок освіти в системі ринково–орієнтованої промислової політики // Соціально–економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону: Щорічник наукових праць. – Вип. XXXI / НАН України. Інститут регіональних досліджень. –Львів: ІРД НАНУ. – 2001. – С 389 – 396.
    176.Патора Р. Ринок праці: тенденції і конкуренція // Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2001. – С. 5–11.
    177.Патора Р. Розвиток вищих закладів освіти на засадах маркетингу // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – № 416. – 2001. С 93 – 104.
    178.Патора Р. Структурні зміни в пропозиції праці // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – № 425. – Львів: Видавництво НУ "ЛП", 2001. – С. 507 – 514.
    179.Патора Р., Андел І.В. Управління працевлаштування випускників навчальних закладів // Соціально–економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наукових праць, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С. 257–268.
    180.Пирожков С., Малиновська О., Марченко Н. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. – К., 1997.
    181.Пирожков С.И. О концепции трудового потенциала населения // Современная концепция трудового потенциала. – К., 1990. – С. 4–21.
    182.Пирожков С.И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. – Киев: Наукова думка, 1992. – 168 с.
    183.Пітюлич М.І., Бібен М.І., Мікловда В.П. Трудовий потенціал регіону: стратегія розвитку функціонування –Ужгород: Карпати, 1996. – 138 с.
    184.Пітюлич М.І., Мікловда В.П. Формування економічного механізму регулювання зайнятості в умовах становлення ринкових відносин (регіональний аспект). – Ужгород: Карпати, 1994.
    185.Поппель Р., Голдстайн Б. Информационная технология – миллионные прибыли. – Г.: Экономика, 1990. – 238 с.
    186.Практика управления образованием на муниципальном (районном) уровне. – Новый Новгород, 2000. – Ч.2. – 144 с.
    187.Приватная высшая школа в объективе времени: Украинский вариант / Под ред. В.И.Астаховой. – Харьков: ХГИИ “НАУ”, 2000. – 462 с.
    188.Природно–ресурсний потенціал сталого розвитку України / С.И.Дорогунцов. – К., 1999. – 716 с.
    189.Пшчоловский Т. Мала енциклопедія праксекології і теорії організації (T.Pszczołowski. Mala encyklopedia prakseologii і teorii organizacji). – Вроцлав: Видавництво “Оссолінеум”, 1987.
    190.Райхман Э.П. К вопросу оценки показателей качества // “Стандарты и качество”. – 1969. – № 9. – С. 44 – 47.
    191.Ракитов А.И. Будущее России: социально–технологическая модель // Общественные науки и современность. – 1996. – №2. – С. 4–9.
    192.Ревенко А. Украина в мировых координатах человеческого развития // Зеркало недели. – 2001. – №28(28 июля – 3 августа).
    193.Регіональна політика: методологія, методика, практика // Щорічник наук, праць. – Львів: ІРД НАНУ, 2001.–700 с.
    194.Регіональний людський розвиток. – К.: Державний комітет статистики України, 2005.
    195.Рейковський Є. Переламати бар’єри (J.Reykowski. Przełamać bariery). – Варшава: Політика. – 1986. – № 25.
    196.Рівень освіти населення України. – К.: Держкомстат, 2003.
    197.Рынок труда и социальная политика в Центральной и Восточной Европе. Переходной период и дальнейшее развитие. Пер. с англ. – М.: ИКЦ "ДИС", 1997.
    198.Рысина В.Н. Развитие кадрового потенциала системы управления. – М., 2002.
    199.Селунев А.И. Специалисты с высшим образованием в новых условиях хозяйствования. – К.: Либідь, 1992. – 180 с.
    200.Сенченко В.И., Панченко Е.Г. Искусство управления. – К.: Политиздат Украины, 1988.
    201.Середній клас України: теорія та сучасні тенденції становлення. – К.: Видавничий дім “КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – 582 с.
    202.Сидоренко О.Л. Приватна вища школа: шляхи України у світовому вимірі. – X.: Основа, 2000.
    203.Синергія. Аналітичний журнал з менеджменту. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2003. – № 2(6).
    204.Сіденко С.В. Соціальний вимір ринкової економіки / НАН України. Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1998. – 248 с.
    205.Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.6 Соцэктиз, 1962. – 648 с.
    206.Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва. – Львів: НБУ, 2001. – 461 с.
    207.Соловьев В.П., Шкворец Ю.Ф. Организационно–экономический механизм трансфера технологий // Вопросы развития Крыма. Научно–практический дискуссионно–аналитический сборник. – Вып. 12, 1999. – С. 119–126.
    208.Сорока І.В., Омелянович Л.О., Супрун В.В. оцінка якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів: інтеграція національного та європейського стандарту. – К.: Донецьк: ДонДует, 2000. – 322 с.
    209.Социальные показатели в системе научно–технической политики. // Пер. з англ. – Москва: Прогресс, 1986. – 484 с.
    210.Соціально–економічна захищеність населення України: стан, тенденції, напрямки використання. – К.: Держкомстат, 2003.
    211.Статистичний бюлетень “Дошкільні заклади України у 2002 році”. – К.: Держкомстат, 2003.
    212.Статистичний бюлетень “Дошкільні заклади України у 2006 році”. – К.: Держкомстат, 2007.
    213.Статистичний бюлетень “Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2003/04 навчального року”. – К.: Держкомстат, 2004.
    214.Статистичний бюлетень “Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2002/03 навчального року”. – К.: Держкомстат, 2003.
    215.Статистичний бюлетень “Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2006/07 н.р.”. – К.: Держкомстат, 2007.
    216.Статистичний бюлетень “Наука та інноваційна діяльність в Україні”. – К.: Держкомстат України, 2005.
    217.Статистичний бюлетень “Освіта у Львівській області”. – Львів: Держкомстат України, 2003. – 168 с.
    218.Статистичний бюлетень “Основні засоби України у 2002 році”. – К.: Держкомстат, 2003.
    219.Статистичний бюлетень “Основні засоби України у 2005 році”. – К.: Держкомстат, 2006.
    220.Статистичний бюлетень “Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/01 навчального року” – К.: Держкомстат, 2002.
    221.Статистичний бюлетень “Основні показни
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины