ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГАНІЧ ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

УДК 331.522.4:314(477)

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Балтачеєва Наіля Аскарівна,
д.е.н., доцент

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ 12
1.1. Теоретичні основи формування трудового потенціалу 12
1.2. Організаційно-економічні основи формування системи
управління трудовим потенціалом 25
1.3. Науково-методичні підходи до визначення якості
трудового потенціалу 41
Висновки до розділу 1 54

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 57
2.1. Оцінка стану трудового потенціалу на державному рівні 57
2.2. Тенденції формування і реалізації трудового потенціалу на регіональному рівні 79
2.3. Аналіз стану та проблем управління трудовим потенціалом
працівників на мікрорівні 95
Висновки до розділу 2 125

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ В УКРАЇНІ 131
3.1. Раціоналізація системи управління трудовим
потенціалом у державі 131
3.2. Шляхи удосконалення регіональної системи управління трудо-вим потенціалом 145
3.3. Напрями оптимізації управління трудовим потенціалом
на виробничому рівні 165
Висновки до розділу 3 183

ВИСНОВКИ 188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ДОДАТКИ 211

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Формування в Україні ринкових відносин свідчить, що вирішення проблем підвищення продуктивності трудової діяльності, посилення зацікавленості працівників в забезпеченні стабільного розвитку підприємства і його конкурентоспроможності неможливо на базі колишніх, традиційних підходів і методів. Одним із керованих факторів у зазначеному контексті, як на мікро-, так і на макрорівні, є трудовий потенціал. Від того, наскільки раціонально він буде використаний з урахуванням усіх факторів, які впливають на процеси його збереження і відтворення, формування і реалізації, значною мірою залежить якість виробленої продукції, конкурентоспроможність економіки, успіх або крах економічного, соціального і будь-якого виду розвитку.
Проте сучасний стан формування і реалізації трудового потенціалу характеризується посиленням таких негативних тенденцій, як скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя, постаріння населення, висока смертність, розширення масштабів депопуляції населення, деформація статево-вікової структури, погіршення стану здоров’я населення, слабка керованість міграційних процесів, відсутність обґрунтованої системи навчання, перепідготовки і просування кадрів усіх рівнів, незатребуваність більшої частини кваліфікованих працівників, їх трудового потенціалу; спостерігається зниження мотивації до продуктивної праці, руйнування трудового потенціалу через низькій рівень життя, неадаптованість людей і виробництва до ефективного функціонування у нових умовах тощо.
Сукупність вищезазначених негативних процесів, що відбуваються в даний час в Україні, несе в собі серйозну загрозу соціально-економічному розвитку і різко посилює необхідність використання принципово нових підходів до формування системи управління трудовим потенціалом в Україні.
Питання формування, розвитку та реалізації трудового потенціалу знайшли відображення у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців-економістів, як В. Антонюк, І. Бажан, Н. Балтачеєва, С. Бандур, Д. Богиня, О. Власюк, В. Врублевський, І. Гнібіденко, О. Грішнова, М. Долішній, С. Злупко, А. Колот, В. Костаков, Н. Лук’янченко, І. Маслова, М. Магомедов, В. Никифоренко, В. Онікієнко, І. Петрова, М. Пітюлич, С. Пирожков, Н. Шаталова, Л. Шаульська, Л. Шевчук та інші.
Незважаючи на значущість і цінність досліджень названих учених, необхідно відзначити, що не дістали достатнього відображення в економічній літературі такі важливі питання, як оптимізація існуючого процесу формування системи управління трудовим потенціалом на державному, регіональному та виробничому рівнях з урахуванням сучасних соціально-економічних умов.
Необхідність теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо формування системи управління трудовим потенціалом в Україні зумовили актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (номер держреєстрації 0106U012389, 2006- 2010 рр.), у рамках якої запропоновано основні напрями удосконалення системи управління персо-налом на виробничому рівні; «Регулювання соціально-економічного розвитку України: людський вимір» (номер держреєстрації 0111U008157, 2011-2015 рр.), у рамках якої здійснено оцінку особливостей управління трудовим потенціалом Донецької області, досліджено напрями розвитку персоналу на промислових підприємствах.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методологічних і розробка організаційно-методичних засад формування системи управління трудовим потенціалом в Україні.
Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі задачі:
дослідити теоретичні основи формування трудового потенціалу;
проаналізувати організаційно-економічні основи формування системи управління трудовим потенціалом;
дослідити науково-методичні підходи до визначення якості трудового потенціалу;
здійснити оцінку стану трудового потенціалу на державному рівні;
визначити тенденції формування і реалізації трудового потенціалу на регіональному рівні;
проаналізувати стан і виявити проблеми управління трудовим потенціалом працівників на мікрорівні;
запропонувати напрями раціоналізації системи управління трудовим потенціалом в державі;
визначити шляхи удосконалення регіональної системи управління трудовим потенціалом;
розробити напрями оптимізації управління трудовим потенціалом на виробничому рівні.
Об’єкт дослідження – процес формування системи управління трудовим потенціалом в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування системи управління трудовим потенціалом в Україні в сучасних умовах.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослі-дження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Для досягнення поставленої мети використано діалектичний метод наукового пізнання, комплексний, системний і логічний підходи. У процесі дослідження застосовувались також загальнонаукові методи наукового дослідження: абстрактно-логічний (для поглибленого аналізу категорії «трудовий потенціал», розробки класифікації ознак трудового потенціалу працівника); економіко-статистичний (для оцінки умов формування, розвитку і реалізації трудового потенціалу, виявлення тенденцій і проблем управління трудовим потенціалом на макро-, мезо- та мікрорівні); економіко-математичний (для оцінки ефективності реалізації трудового потенціалу промислового підприємства); системного аналізу (для розробки системи управління трудовим потенціалом регіону, системи управління трудовим потенціалом працівників підприємства, визначення напрямів підвищення ефективності системи управління трудовим потенціалом на виробничому рівні); соціологічного дослідження (для вивчення перспектив розвитку машинобудівних підприємств Донецької області) та ін.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, нормативні акти Донецької обласної державної адміністрації щодо управління трудовим потенціалом.
Емпіричну і фактологічну основу дослідження становлять інформація Державного комітету статистики України, статистичні дані Головного управління статистики у Донецькій області, результати опитування керівників машинобудівних підприємств Донецької області, проведеного автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та поглиб-ленні теоретико-методологічних, організаційно-методичних засад формування системи управління трудовим потенціалом, обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо формування, розвитку та реалізації трудового потенціалу на державному, регіональному і виробничому рівнях.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в такому:
вперше:
розроблено структуру управління формуванням і реалізацією трудового потенціалу регіону, яка об’єднує рівні (державний, регіональний/місцевий, господарюючий суб’єкт, навчальний заклад), підсистеми (державного рівня – загальна і професійна освіта, розвиток і реалізація персоналу на підприємствах, сприяння зайнятості населення, регулювання міграційних процесів, підтримка і розвиток малого і середнього підприємництва; регіонального/місцевого рівня – підготовка фахівців для потреб регіону, професійна орієнтація населення, працевлаштування населення, розвиток самозайнятості, організація оплачуваних громадських робіт, збереження і створення робочих місць на діючих підприємствах, створення нових робочих місць, регулювання тривалості робочого часу; рівня господарюючого суб’єкта і навчального закладу – формування, розвиток трудового потенціалу, ре-алізація трудового потенціалу, організація оплати праці, підготовка спеціалістів і робітників, перепідготовка і перекваліфікація), елементи механізму функціонування вказаної системи (прогнозування потреби в робочій силі; програмне планування; оперативне управління; координація дій, контроль; облік, статистика; моніторинг потреб ринку праці, професій і освітніх послуг; нормативно-правове забезпечення; інформаційно-методичне забезпечення), функції суб’єктів регіонального управління трудовим потенціалом (на регіональному рівні – стратегічне планування, розробка основних завдань управління трудовим потенціалом регіону, координація і контроль за діяльністю підрозділів і підсистем, законодавче забезпечення функціонування суб’єктів управління; на місцевому рівні – оперативне управління поточними проблемами: сприяння зайнятості, підтримка підприємств, що створюють робочі місця, стимулювання розвитку соціальної сфери, освіти; на рівні підприємства і навчального закладу – управління зайнятою частиною населення і потенційними працівниками);
запропоновано науково-методичні засади управління трудовим потенціа-лом регіону, які базуються на алгоритмі управління трудовим потенціалом регіону, що відповідає стадіям відтворення робочої сили, врахування якого дозволяє реалізувати повний цикл управління трудовим потенціалом регіону і забезпечує відтворення трудових ресурсів певної кількості і якості відповідно до потреб економіки;
удосконалено:
змістовну характеристику категорії «трудовий потенціал», під яким запропоновано розуміти сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик і якостей, здібностей до фізичної, інтелектуальної та духовно-творчої праці (творчої діяльності), закладених у працівникові, трудовому колективі, трудоактивному населенні регіону або країни, які реалізовані або можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу і системи соціально-трудових відносин, пов’язаних з участю в процесі праці та суспільній діяльності; та категорії «регіональна система управління трудовим потенціалом», під якою запропоновано розуміти систему цілеспрямованого, систематичного впливу на якісно-кількісні характеристики трудового потенціалу на всіх стадіях його руху з метою задоволення потреб регіону в стабільному стійкому розвитку, а також на формування і забезпечення раціональних пропорцій відтворення, тобто на вдосконалення його відтворювальної структури;
класифікацію ознак трудового потенціалу працівника за рахунок виділення ознаки «соціальна компетентність», яка передбачає психофізіологічну (витривалість організму в цілому й окремих систем життєзабезпечення, які характеризуються такими показниками, як стомлюваність, нервове перевантаження, умовно-рухова реактивність, розподіл уваги), соціально-психологічну (взаємовідносини в колективі, схильність до лідерства, підпорядкованість; характеризується рівнем комунікативності, контактної орієнтованості, ступенем конфліктності), професійну (інтенсивність у досягненні результату, мотивація, рівень та інтенсивність професійного зростання, професійна мобільність) і організаційну (сприйняття ор-ганізаційного статусу та нововведень; виявляється в рівні дисциплінованості, старанності, відповідальності, функціональної грамотності) адаптованість;
систему управління трудовим потенціалом працівників підприємства, яка включає підсистеми першого (управління формуванням, розвитком, реалізацією трудового потенціалу) та другого (планування потреби – визначення кількісної характеристики трудового потенціалу, планування професійно-кваліфікаційної характеристики трудового потенціалу, вибір напрямів формування трудового потенціалу; найм – залучення і відбір персоналу з необхідним трудовим потенціалом, адаптація – професійна, психофізіологічна, соціально-психологічна, організаційна; навчання – професійне навчання, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації; кар’єра – початкові кроки кар’єри працівника, планування професійно-кваліфікаційного просування; оцінка трудового потенціалу – виявлення трудо-вого потенціалу, відповідність трудового потенціалу працівника посаді; організація праці – проектування умов праці, службових приміщень і робочих місць, нормування праці; ступінь реалізації трудового потенціалу – продуктивність праці, використання робочого часу, забезпечення підприємства персоналом, рух персоналу, інтенсивність використання персоналу) рівнів, використання якої дозволить оптимізувати управління трудовим потенціалом на виробничому рівні;

дістали подальшого розвитку:
компоненти трудового потенціалу працівника (психофізіологічні, кваліфікаційні, особові – ціннісно-орієнтаційні, нормативно-рольові, адаптивні, статусні) за рахунок доповнення такими: кваліфікаційно-трудові (рівень знань в галузі загальної і професійної освіти, кваліфікація, стаж за фахом, кількість суміжних спеціальностей, рівень продуктивності та якості праці, накопичений досвід і знання, культура виробництва; виконують функції ціледосягання особи, отримання нею соціальної позиції та забезпечення особистих потреб у результаті трудової взаємодії); соціально-статусні (обумовлені рівнем освіти, сімейним станом, соціальним статусом, заробітком, участю в громадських або партійних організаціях тощо).
чинники, які впливають на систему управління трудовим потенціалом, згруповано у національні (макрочинники) – становлення і розвиток системи ринкових відносин, приватизація власності, розвиток нових форм господарювання, переорієнтація інвестиційної та структурної політики, структурні зрушення в економіці; регіональні – демографічні (статево-вікова структура населення, природний рух населення, стан здоров’я, сімейний стан, наявність маленьких дітей, рівень урбанізації), соціально-економічні (рівень освіти і професіонально-кваліфікаційної підготовки, умови праці та рівень організації праці, рівень оплати праці та його співвідношення з прожитковим мінімумом, потреба в робочій силі, можливість працевлаштування після перекваліфікації), соціально-психологічні (мобільність робочої сили, підприємницька мотивація, самоустановка на режим праці – орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість), техніко-економічні (науково-технічний прогрес і ступінь розвитку гнучких форм організації виробництва, зайнятості); внутрішньогалузеві – господарська спеціалізація району (регіону), обсяг виробленої продукції або виконаних послуг, рівень промислового розвитку регіону, рівень механізації та комп’ютеризації праці та ін.; внутрішньовиробничі – спеціалізація підприємства, структура підприємства, кількість робочих місць, темпи зростання продуктивності праці, конкурентоспроможність виробленої продукції, заробітна плата.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та розробки проведеного дослідження мають практичне значення, про що свідчить упровадження одержаних наукових результатів на регіональному, місцевому та виробничому рівнях:
на регіональному рівні результати дослідження використано в діяльності: Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 05-073 від 03.04.2012 р.) – алгоритм системи управління трудовим потенціалом регіону, який враховано при розробці проекту Стратегії економічного і соціального розвитку Донецької області до 2020 року; Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 01/27 від 02.04.2012 р.) – пропозиції щодо формування моделі управління трудовим потенціалом регіону, які враховано при розробці Стратегії соціально-економічного розвитку Донецької області до 2015 року; Донецького обласного центру зайнятості (довідка № 04/1047 від 12.03.2012 р.) – рекомендації щодо подолання неузгодженості сфери освіти і сфери праці через взаємодію центрів зайнятості та освітніх установ, формування і використання трудового потенціалу регіону, які враховано в діяльності Донецького обласного центру зайнятості, а також при розробці Програми зайнятості населення Донецької області на 2012-2013 роки;
на місцевому рівні результати дослідження використано в діяльності Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради (довідка № 31/17-223-1 від 02.04.2012 р.) – пропозиції щодо формування і розробки плану розвитку трудового потенціалу регіону; напрями забезпечення відтворення трудових ресурсів певної кількості і якості відповідно до потреб економіки, які враховано при забезпеченні реалізації державної політики в сфері зайнятості, координації діяльності підприємств, а також при розробці програм соціально-економічного розвитку міста і покращення добробуту населення м. Донецька;
на виробничому рівні результати дослідження використано в діяльності філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» (довідка № 08/44-479 від 27.03.2012 р.) – рекомендації щодо впровадження досвіду розвинутих країн у сфері управління трудовим потенціалом працівників, напрямів підвищення ефективності використання трудового потенціалу працівників підприємства; запропоновану систему управління трудовим потенціалом працівників, які враховано при удосконаленні системи управління персоналом заводу і підвищенні економічних показників його діяльності.
Результати досліджень також використано у навчальному процесі в Донецькому національному університеті МОНМС України при розробці науково-методичного забезпечення та викладанні курсів «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Управління трудовим потенціалом», «Управління персоналом» (довідка № 549/01-27/6.9.0 від 24.05.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної наукової праці автора. У ній викладено авторський підхід до формування системи управління трудовим потенціалом в Україні. Наукові ідеї, основні положення, висновки і рекомендації розроблено автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які одержано автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і реко-мендації дисертації доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Актуальні напрямки розвитку соціально-економічних систем» (м. Донецьк-Святогірськ, 2011 р.); «Соціально-трудові відносини: теорія та практика» (м. Київ, 2010 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницький, 2010 р.); «Управління персоналом у XXI столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2010 р.); «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м. Донецьк-Слов’янськ, 2009 р.); «Актуальні проблеми розвитку економіки в умовах міжнародної інтеграції» (м. Одеса, 2008 р.); «Проблеми соціально-економічного розвитку промисловості в сучасних умовах» (м. Краматорськ, 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 4,69 д.а., з яких особисто автору належить 4,11 д.а., з них 8 статей у наукових фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки напрямів формування системи управління трудовим потенціалом в Україні шляхом удосконалення теоретико-методологічних і розробки організа-ційно-методичних засад формування, розвитку та реалізації трудового потенціалу на державному, регіональному та виробничому рівнях.
За результатами дослідження зроблено такі методологічні та науково-практичні висновки.
1. На основі аналізу теоретичних основ дослідження трудового потенціалу запропоновано під «трудовим потенціалом» розуміти сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик і якостей, здібностей до фізичної, інтелектуальної та духовно-творчої праці (творчої діяльності), закладених у працівникові, трудовому колективі, трудоактивному населенні регіону або країни, які реалізовані або можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу і системи соціально-трудових відносин, пов’язаних з участю в процесі праці та суспільній діяльності.
2. У результаті визначення організаційно-економічних основ формування системи управління трудовим потенціалом компоненти трудового потенціалу працівника (психофізіологічні, кваліфікаційні, особові) доповнено такими: кваліфікаційно-трудові; соціально-статусні.
3. На основі дослідження існуючих методологічних підходів до визначення структури ознак трудового потенціалу розроблено класифікацію ознак трудового потенціалу працівника, яку доповнено ознакою «соціальна компетентність», що передбачає психофізіологічну, соціально-психологічну, професійну, організаційну адатованість.
4. У процесі дослідження науково-методичних підходів до визначення якості трудового потенціалу згруповано чинники, які впливають на систему управління трудовим потенціалом: національні; регіональні (демографічні, соціально-економічні, соціально-психологічні, техніко-економічні); внутрішньогалузеві; внутрішньовиробничі.
5. На основі оцінки стану трудового потенціалу на державному рівні виявлено, що умови формування трудового потенціалу в Україні є несприятливими (населення України щорічно витрачає на розвиток лише 2% доходів; низьким залишається рівень споживання корисних мікро- і макроелементів, умов проживання; збільшується захворюваність на інфекційні хвороби, СНІД, злоякісні новоутворення, активний туберкульоз; спостерігається депопуляція і постаріння населення, скорочення тривалості життя). Аналіз розподілу і перерозподілу трудового потенціалу свідчить про наявність невикористаного трудового потенціалу, невідповідність рівня і структури підготовки кадрів потребам економіки. Виявлено основні проблеми реалізації трудового потенціалу: невідповідність повноти використання трудового потенціалу та динаміки виробництва; невідповідність динаміки оплати та продуктивності праці; стійка динаміка скорочення чисельності населення працездатного віку при збільшенні частки населення непрацездатного віку; територіальні і структурні диспропорції попиту та пропозиції трудового потенціалу; невідповідність структури професійної освіти перспективним потребам ринку праці тощо.
Тенденції формування і реалізації трудового потенціалу на регіональному рівні мають багато в чому аналогічні тенденції.
6. На основі вивчення зарубіжного досвіду управління трудовим потенціалом визначено можливості його використання в українській практиці, обґрунтовано напрями раціоналізації системи управління трудовим потенціалом на державному рівні: забезпечення балансу між системою освіти і виробничими потребами; створення мережі безперервної освіти; використання нетрадиційних форм зайнятості (часткова, тимчасова, надомна, субпідрядна); розвиток внутрішньофірмового соціального страхування; удосконалення механізмів реалізації трудового потенціалу за допомогою гідного працевлаштування.
7. Розроблено рекомендації щодо удосконалення регіональної системи управління трудовим потенціалом, під якою запропоновано розуміти систему цілеспрямованого, систематичного впливу на якісно-кількісні характеристики трудового потенціалу на всіх стадіях його руху з метою задоволення потреб регіону в стабільному стійкому розвитку, а також на формування і забезпечення раціональних пропорцій відтворення, тобто на вдосконалення його відтворювальної структури. Визначено функції (безпосередня участь у розвитку інфраструктури регіону шляхом прямого бюджетного і позабюджетного фінансування; встановлення пільгових податкових платежів виробникам, що працюють на насичення внутрішнього ринку; фінансова і правова підтримка підприємців, що забезпечують наповнення ринку споживчих товарів; вирішення питань соціального захисту і соціального розвитку регіону; створення регіонального фонду фінансування перепідготовки кадрів і підтримки бізнесу) і принципи (основної підпорядкованості; селекції управляючих параметрів; стихійності біфуркацій; самоорганізації) регіональної системи управління трудовим потенціалом.
8. Запропоновано структуру управління формуванням і реалізацією трудового потенціалу регіону, яка об’єднує рівні (державний, регіональний/місцевий, господарюючий суб’єкт, навчальний заклад); підсистеми державного (загальна і професійна освіта, розвиток і реалізація персоналу на підприємствах, сприяння зайнятості населення, регулювання міграційних процесів, підтримка і розвиток малого і середнього підприємництва), регіонального/місцевого (підготовка фахівців для потреб регіону, професійна орієнтація і працевлаштування населення, розвиток самозайнятості, організація оплачуваних громадських робіт, збереження і створення нових робочих місць, регулювання тривалості робочого часу) рівнів, господарюючого суб’єкта і навчального закладу (формування, розвиток і реалізація трудового потенціалу, організація оплати праці, підготовка, перепідготовка і перекваліфікація); елементи механізму функціонування вказаної системи (прогнозування потреби в робочій силі; програмне планування; оперативне управління; координація, контроль; облік, статистика; моніторинг потреб ринку праці, професій і освітніх послуг; нормативно-правове забезпечення; інформаційно-методичне забезпечення); визначено функції суб’єктів регіонального управління трудовим потенціалом (органів державної влади і органів управління трудовим потенціалом на різних рівнях, установ освіти, роботодавців, працівників).
9. На основі результатів дослідження розроблено алгоритм управління трудовим потенціалом регіону, що відповідає стадіям відтворення робочої сили (формування, розподіл (перерозподіл), розвиток, реалізація), з метою розширеного відтворення трудового потенціалу регіону.
10. З метою оптимізації управління трудовим потенціалом на виробничому рівні запропоновано систему управління трудовим потенціалом працівників підприємства, яка включає підсистеми першого (управління формуванням, розвитком, реалізацією трудового потенціалу) і другого (планування потреби, найм, адаптація, навчання, кар’єра, оцінка трудового потенціалу, організація праці, ступінь реалізації трудового потенціалу) рівнів, а також сформульовано напрями підвищення ефективності системи управління трудовим потенціалом працівників підприємства (професійний відбір при прийомі на роботу, створення системи навчання і розвитку працівників, мотивація творчого ставлення працівників до своєї роботи, матеріальна винагорода і соціальний пакет, усунення непродуктивних втрат робочого часу працівників, підвищення трудової дисципліни, скорочення плинності кадрів, створення безпечних умов праці та зміцнення здоров’я працівників).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про охорону праці» // Закони України. – Т. 4. – К., 1996. – С. 114-133.
2. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 травня 2001 р. №341 // Офіційний вісник України. – 2001. – №22. – Ст. 983.
3. Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 р.: Указ Президента України від 3 серпня 1999 р. №958/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – №31. – Ст. 1608.
4. Про стратегію економічного і соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки: Указ Президента України від 28 квітня 2004 р. №493/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – №18. – Ст. 1278.
5. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: Преса, 2002. – 94 с.
6. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми збере-ження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2009 р. №851-р // Офіційний вісник України. – 2009. – №56. – Ст. 21.
7. Про схвалення Концепції демографічного розвитку України на 2005-2015 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 р. №724-р // Офіційний вісник України. – 2004. – №41. – Ст. 2719.
8. Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України: Рішення Ради національної безпеки і оборони України. Введено в дію Указом Президента України від 19.09.2007 р. № 895/2007 // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – №30. – Ст. 656.
9. Концепція розвитку вищої освіти Донецької області до 2020 року. – Донецьк: Донецька державна обласна адміністрація, 2003. – 55 с.
10. Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року. – Донецьк: Донецька державна обласна адміністрація, 2002. – 346 с.
11. Програма підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області. – Донецьк: Донецька державна обласна адміністрація, 2004. – 313 с.
12. Адамчук В.В. Экономика и социология труда / В.В. Адамчук, О.В. Ромашов, М.Е. Сорокина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 407 с.
13. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціаль-но-економічне забезпечення: монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
14. Антонов А.Н. Основы современной организации производства / А.Н. Антонов, Л.С. Морозова. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2004. – 432 с.
15. Антонюк В.П. Маркетинг на ринку праці та підготовка спеціалістів для підприємницького сектора / В.П. Антонюк // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2001. – №416. – С. 10-14.
16. Антонюк В.П. Економічні умови відтворення людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – Т. 2. Демографічні аспекти регулювання та відтворення трудового потенціалу. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 258-262.
17. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: монографія / В.П. Антонюк; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 348 с.
18. Антюшина Н.М. Качество человеческих ресурсов как объект управле-ния: опыт Швеции / Н.М. Антюшина // Труд за рубежом. – 2005. – №.4. – С. 20-33.
19. Армстронг М. Стратегическое управление человеческими ресурсами / М. Армстронг. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 328 с.
20. Ахромкін Е.М. Вплив ринку освітніх послуг на формування трудового потенціалу регіону / Е.М. Ахромкін, О.В. Перепелюкова // Економіка та право. – 2012. – №1. – С. 5-8.
21. Аширов Д.А. Управление человеческими ресурсами / Д.А. Аширов, О.Ю. Леонова. – М.: Маркет ДС, 2003. – 128 с.
22. Бажан І.І. Сутність категорії «трудовий потенціал» та її економічна природа / І.І. Бажан // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – №1(20). – С. 69-73.
23. Бажан І.І. Трудовий потенціал України: формування та використання : монографія / І.І. Бажан. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 144 с.
24. Балтачеєва Н.А. Теорія та практика формування і реалізації соціальної політики в Україні: монографія / Н.А. Балтачеєва. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 433 с.
25. Балтачеева Н.А. Формирование эффективной системы управления трудовым потенциалом региона / Н.А. Балтачеева, Л.В. Ганич // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія: економічні науки. – 2010. – № 4(43). – Ч. 1. – С. 52-58.
26. Балтачеєва Механізм управління трудовим потенціалом: методологіч-ний аспект / Н.А. Балтачеєва, Л.В. Ганіч // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. – 2011. – Т. 1. – Спецвипуск. – С. 13-16.
27. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход. Избран-ные труды по экономической теории / Г.С. Беккер; пер. с англ.; сост., науч. рец., послесл. Р.И. Капелюшников; предисл. М.И. Левин. – М.: ГУВШЭ, 2003. – 672 с.
28. Бектуров С.У. Вопросы методологии исследования трудового потенциала социалистического общества / С.У. Бектуров // Использование трудового потенциала: сб. ст.; отв. ред. И.С. Маслова. – М.: ИЭ АН СССР, 1987. – С. 23-30.
29. Бендасюк О.О. Особливості розвитку трудового потенціалу України в умовах переходу до інноваційної моделі економіки / О.О. Бендасюк // Регіо-нальна економіка. – 2010. – № 1. – С. 172-177.
30. Богиня Д.П. Основи економіки праці / Д.П. Богиня, О.А. Грiшнова. – 3-е вид. – К.: Знання-Прес, 2002. – 313 с.
31. Богиня Д. Эффективность общественного труда в условиях развитого социализма / Д. Богиня. – К.: Наук. думка, 1982. – 216 с.
32. Буряк П.Ю. Економіка праці і соцiально-економiчнi відносини / П.Ю. Буряк, Б.А. Карпiнський, М.І. Григор’єва. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.
33. Бушмарин И.В. Пути повышения творческого потенциала трудовых ресурсов: опыт экономически развитых стран / И.В. Бушмарин // Труд за рубе-жом. – 2004. – №1. – С. 113-130.
34. Бушмарин И. Формирование трудовых ресурсов: опыт Запада и Рос-сии / И. Бушмарин // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №2. – С. 48-52.
35. Валентей С. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориентиры / С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы экономики. – 1999. – №2. – С. 90-102.
36. Верхоглядова Н.І. Людський капітал і показники економічного зростання / Н.І. Верхоглядова // Економіка та держава. – 2007. – №1. – С. 84-86.
37. Використання трудового потенціалу на регіональному рівні: монографія / за заг. ред. Л.М. Фільштейна. – Кіровоград: КОД, 2010. – 496 с.
38. Вильховченко Э.Д. Постиндустриальные модели труда: социоорганизационный процесс на рубеже XXI века / Э.Д. Вильховченко // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – №3. – С. 56-65.
39. Вишневская Н.Т. Затраты на рабочую силу и производительность труда / Н.Т. Вишневская // Труд за рубежом. – 2003. – №4. – С. 3-17.
40. Вишневская Н.Т. Нестандартные формы занятости в странах с разви-той рыночной и переходной экономикой / Н.Т. Вишневская // Труд за рубежом. – 2004. – №4. – С. 45-77.
41. Власюк О.С. Індекс людського розвитку: досвід України / О.С. Вла-сюк, С.І. Пирожков; Нац. ін-т стратег. досліджень. – К.: ПРООН, 1995. – 84 с.
42. Врублевский В.К. Трудовые ресурсы (теоретический аспект) / В.К. Врублевский // Вопросы экономики. – 1996. – №8. – С. 23-28.
43. Ганич Л.В. Зарубежный опыт управления трудовым потенциалом: уроки для Украины / Л.В. Ганич // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії: зб. наук. праць. – Краматорськ. – 2008. – №3(13). – С. 37-42.
44. Ганич Л.В. Оценка влияния демографических факторов на формирование трудового потенциала: региональный аспект / Л.В. Ганич // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2007. – Т. 2. – С. 117-123.
45. Ганич Л.В. Оценка влияния трудового потенциала работника на результаты деятельности предприятия / Л.В. Ганич // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. – 2009. – Т. 2. – Спецвипуск. – С. 123-126.
46. Ганич Л.В. Оценка факторов, влияющих на реализацию трудового потенциала на государственном и региональном уровнях / Л.В. Ганич // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць. – Одеса: ОДЕУ, 2008. – №32. – С. 58-63.
47. Ганіч Л.В. Методичні підходи щодо вдосконалення системи управління трудовим потенціалом / Л.В. Ганіч // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць: у 3 т. – К.: КНЕУ, 2010. – Спецвипуск. – Т. 1. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – С. 169-179.
48. Ганіч Л.В. Особливості розвитку демографічної ситуації в Україні в кризовий період / Л.В. Ганіч // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2010. – №2, т. 3 (150). – С. 117-121.
49. Гаузнер Н. Инновационная экономика и человеческие ресурсы / Н. Гаузнер, Н. Иванов // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. – №3. – С. 16-29.
50. Генкин Б.М. Экономика и социология труда / Б.М. Генкин. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА, 2000. – 412 с.
51. Головінов О.М. Людський капітал у системі виробничих відносин: мо-нографія / О.М. Головінов. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 160 с.
52. Гольдин Л.И. Творческий потенциал общества: актуальные проблемы его использования / Л.И. Гольдин, Л.Э. Кунельский, В.М. Якушев. – М.: Зна-ние, 1985. – 237 с.
53. Грейсон Дж. мл. Американский менеджмент на пороге XXI века / Дж. мл. Грейсон, К. О’Делл. – М.: Наука, 1991. – 319 с.
54. Гринкевич С.С. Формування трудового потенціалу: проблеми та напрями забезпечення його розвитку // С.С. Гринкевич, Х.М. Ворошилова // Збірник науково-технічних праць НЛУУ. – 2006. – Вип. 16.3. – С. 168-172.
55. Гриньова В.М. Адміністративне управління трудовим потенціалом / В.М. Гриньова. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2004. – 428 с.
56. Грищенко В.Ф. Економічна оцінка трудового потенціалу території з урахуванням екологічного фактора в контексті інноваційного розвитку / В.Ф. Грищенко, Л.Ю. Коваленко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №2. – С. 231-237.
57. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2001. – 254 с.
58. Грішнова О. Управління людським капіталом у контексті реалізації інноваційної стратегії підприємства / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспекти праці. – 2007. – №5. – С. 37-41.
59. Грішнова О.А. Формування людського капіталу в системі освіти і професійної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / О.А. Грішнова; НАН України. Рада по вивченню продукт. сил України. – К., 2002. – 36 с.
60. Демографический энциклопедический словарь / под ред. Д.И. Вален-тея. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 608 с.
61. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / за ред. В. Тешенко. – К.: ІЕ НАН України, 2001. – 560 с.
62. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, Е.Д. Цыренова. – СПб.: Наука, 1999. – 309 с.
63. Долішній М.І. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці / М.І. Долішній, С.М. Злупко, Т.С. Злупко, Т.Б. Токарський. – Львів: Вид-во «Науково-дослідний та редакційно-видавничий відділ Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України», 1997. – 340 с.
64. Другий всеукраїнський форум «Збереження і розвиток трудового потенціалу України» (робочі матеріали) / Кабмін України. Федерація профспілок України. Громадські організації роботодавців України. – К., 2007. – 24 с.
65. Дышловой И. Фактор здоровья людей в воспроизводстве человеческого капитала Украины / И. Дышловой // Экономика Украины. – 2004. – №2. – С. 83-89.
66. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. В.М. Геєця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
67. Економічна енциклопедія: у 3-х томах / за ред. С.В. Мочерного. – К.: Видав. центр «Академія», 2002. – Т. 3. – 952 с.
68. Єсiнова Н.I. Економіка праці та соціально-трудові відносини / Н.I. Єсiнова. – К.: Кондор, 2006. – 432 с.
69. Журавльова І.В. Управління людським капіталом підприємства / І.В. Журавльова, А.В. Кудлай. – Х.: ХНЕУ, 2004. – 284 с.
70. Завiновська Г.Т. Економіка праці / Г.Т. Завіновська. – К.: КНЕУ, 2000. – 200 с.
71. Заклекта О. Українська трудова міграція: сутнісні форми та особливості сучасного етапу / О. Заклекта, О. Шиманська // Україна: аспекти праці. – 2004. – №8. – С. 36-40.
72. Злупко С.М. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист насе-лення в Україні / С.М. Злупко, Й.І. Радецький. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 192 с.
73. Зовнішні трудові міграції населення України / за ред. Е.М. Лібанової, В. Позняка. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 206 с.
74. Использование трудового потенциала: сб. ст. / отв. ред. И.С. Маслова. – М.: ИЭ АН СССР, 1987. – 194 c.
75. Інноваційна складова економічного розвитку: монографія / під ред. Л.К. Безчасного. – К.: ІЕ НАН України, 2000. – 260 с.
76. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління: монографія / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, Н.С. Власенко, І.В. Калачова та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті; Держкомстат України. – Київ; Донецьк, 2004. – 654 с.
77. Кабаева В. Состояние научного потенциала в странах СНГ / В. Кабаева // Вопросы статистики. – 1997. – №1. – С. 65-71.
78. Кадомцева С.В. Развитие человеческого потенциала и социальная политика государства / С.В. Кадомцева // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 6. Эконо-мика. – 2004. – №3. – С. 116-121.
79. Каленюк И. К вопросу об образовательном потенциале страны / И. Каленюк // Экономика Украины. – 2001. – №11. – С. 70-77.
80. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях ринка (аспект эффективности): учеб.-метод. пособие / А.В. Калина. – К.: МАУП, 2001. – 312 с.
81. Калина А.В. Економіка праці / А.В. Калина. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
82. Карпухин Д.Н. Формирование и эффективное использование трудового потенциала / Д.Н. Карпухин, И.С. Маслова // Вопросы экономики. – 1988. – №6. – С. 93-103.
83. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами / Є.П. Качан, Д.Г. Шушпанов. – К.: Видав. дім «Юридична книга», 2003. – 258 с.
84. Качество трудового потенциала (социально-экономический аспект) / под ред. М.И. Долишнего. – К.: Наук. думка, 1986. – 228 с.
85. Ким М.М. Трудовой потенциал: формирование, использование, управление / М.М. Ким. – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. – 250 с.
86. Колосова Р.П. Трудовой потенциал промышленностии / Р.П. Колосо-ва. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 160 с.
87. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія / А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.
88. Коровський А.В. Еволюція людського фактора економіки та проблеми його формування: монографія / А.В. Коровський. – К.: КНЕУ, 2004. – 184 с.
89. Коряковская В.И. Экономический потенциал страны Советов / В.И. Коряковская. – К.: Вища школа, 1982. – 212 с.
90. Кочума І.Ю. Актуальні проблеми формування і використання трудового потенціалу в Україні на сучасному етапі / І.Ю. Кочума // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – №3(12). – С. 327-330.
91. Кулинич Л.В. Трудовий потенціал: сутність та склад / Л.В. Кулинич // Економічний простір. – 2011. – №50. – С. 98-104.
92. Кулинцев И.И. Экономика и социология труда / И.И. Кулинцев. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 435 с.
93. Куценко В. Людський капітал: місце і роль у реалізації економічних реформ / В. Куценко, Т. Шпарага // Вісник НАН України. – 1997. – №1-2. – С. 27-32.
94. Левченко О.М. Управління якістю трудового потенціалу регіону: монографія / О.М. Левченко. – Кіровоград: КОД, 2002. – 136 с.
95. Лич В.М. Концепція людського розвитку в процесі еволюції економіч-ного мислення / В.М. Лич // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2005. – №12(55). – С. 147-151.
96. Лич Г.В. Соціально-економічні умови формування людського капіта-лу / Г.В. Лич // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К., 2007. – №3. – С. 160-168.
97. Лісогор Л.С. Проблеми розвитку людського капіталу в контексті підвищення рівня конкурентоспроможності економіки / Л.С. Лісогор // Управління розвитком: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2006. – №4. – С. 66-69.
98. Людський капітал регіонів України в контексті інноваційного розвит-ку: монографія / В.П. Антонюк, О.І. Амоша, Л.Г. Мельцер та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2011. – 308 с.
99. Людський потенціал: механізми збереження та розвитку: монографія / НАН України. Ін-т економіки пром-сті / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Анто-нюк та ін. – Донецьк, 2008. – 468 с.
100. Макарова И.К. Управление персоналом / И.К. Макарова. – М.: Юриспруденция, 2002. – 304 с.
101. Макарян А.С. Глобализация и человеческий потенциал: демографическое измерение (международный аспект) / А.С. Макарян. – М.: Экономика, 2003. – 158 с.
102. Малиновська О.А. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні / О.А. Малиновська. – К.: НІС, 1997. – 69 с.
103. Маляр Д.В. Інвестиції в людський капітал – як стратегічний інтерес і запорука фінансової незалежності регіонів / Д.В. Маляр // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – Вип. 65. – С. 105-110.
104. Маркова Н. Дослідження тенденцій формування інтелектуальних складових людського капіталу / Н. Маркова // Україна: аспекти праці. – 2005. – №3. – С. 45-49.
105. Матрусова Т. Внутрифирменная подготовка кадров в Японии / Т. Матрусова // Проблемы теории и практики управления. – 1994. – №5. – С. 69-73.
106. Миронова Л.Г. Система показників моніторингу трудового потенціалу підприємства / Л Г. Миронова // Нове в економічній кібернетиці: зб. наук. ст. – 2011. – Вип. 3: Проблемно-орієнтоване управління економічними об’єктами. – С. 56-62.
107. Мірошниченко Т.Є. Екстенсивні чинники обмеження розвитку трудового потенціалу // Т.Є. Мірошниченко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2012. – №1(5). – Т. 2. – С. 227-233.
108. Мороз В.М. Розвиток трудового потенціалу країни: державне управління чи державне регулювання / В.М. Мороз // Університетські наукові записки. – 2009. – №3(31). – С. 268-272.
109. Мортіков В. Екстерналії в процесі формування та використання людського капіталу / В. Мортіков // Україна: аспекти праці. – 2007. – №1. – С. 39-42.
110. Нелюбина М. Подходы к оценке эффективности инвестиций в персо-нал / М. Нелюбина // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №5. – С. 88-94.
111. Никифоренко В.Г. Прогнозування людського потенціалу регіону на засадах системної динаміки показників розвитку людських ресурсів / В.Г. Никифоренко // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. – 2011. – Т.1 – Спецвипуск. – С. 103-109.
112. Никифоренко В.Г. Прогнозування розвитку людського потенціалу в контексті світових тенденцій / В.Г. Никифоренко // Україна: аспекти праці. – 2012. – № 1. – С. 14 -19.
113. Никифоренко В.Г. Трудовий потенціал управлінських кадрів: формування та розвиток: монографія / В.Г. Никифоренко, О.В. Сорока; МОН України. Одеський держ. економічний університет. − Одеса: ПАЛЬМІРА, 2009. − 176 с.
114. Новіков Д.А. Трудовий потенціал регіонів України в умовах глобалізації / Д.А. Новіков // Управління розвитком. – 2011. – №4(101). – С. 157-158.
115. Ноджак Л.С. Демографічні чинники формування і використання трудового потенціалу за ринкових перетворень / Л.С. Ноджак. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 188 с.
116. Одегов Ю.Г. Управление персоналом / Ю.Г. Одегов, П.В. Журавлев. – М.: Финстатинформ, 1997. – 145 с.
117. Оникиенко В.В. Методологические вопросы воспроизводства трудового потенциала / В.В. Оникиенко // Трудовой потенциал регионов Украинской ССР. – К.: СОПС УССР АН УССР, 1982. – С. 3-19.
118. Онікієнко В.В. Основні тенденції формування трудових ресурсів і зайнятості населення України в довготривалій перспективі / В.В. Оникиенко // Зайнятість і ринок праці. – К.: РВПС України НАН України. – 1998. – Вип. 8. – С. 48-58.
119. О развитии людских ресурсов: образование, подготовка кадров и непрерывное обучение. Рекомендация МОТ №195 // Труд за рубежом. – 2005. – №1. – С. 135-147.
120. Осовська Г.В. Управління трудовими ресурсами / Г.В. Осовська, О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 224 с.
121. Панкратов А.С. Проблемы эффективного использования трудовых ресурсов в условиях реформирования экономики / А.С. Панкратов // Вопросы экономики. – 1994. – №6. – С. 33-37.
122. Панкратов А.С. Трудовой потенциал в системе управления производством / А.С. Панкратов. – М.: МГУ, 1983. – 213 с.
123. Панкратов А.С. Управление воспроизводством трудового потен-циала / А.С. Панкратов. – М.: МГУ, 1988. – 279 с.
124. Пасєка С.Р. Соціально-трудовий потенціал як економічна категорія / С.Р. Пасєка // Чернігівський науковий часопис. Серія: економіка і управління. – 2011. – №2(2). – С. 127-133.
125. Пирожков С.И. Трудовой потенциал в демографическом измерении / С.И. Пирожков; АН Украины. Ин-т экономики. – К.: Наук. думка, 1992. – 180 с.
126. Пітюлич М.І. Трудовий потенціал регіону: стратегія розвитку і функціонування / М.І. Пітюлич, М.І. Бібен, В.В. Мікловда. – Ужгород: Кар-пати, 1996. – 138 с.
127. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / [Кіндзерський Ю.В., Якубовський М.М., Галиця І.О. та ін.]; за ред. Ю.В. Кіндзерського; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2009. – 928 с.
128. Приймак В.І. Трудовий потенціал і механізм його реалізації в регіоні: монографія / В.І. Приймак – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 383 с.
129. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 479 с.
130. Регіональні проблеми формування трудового потенціалу і шляхи їх вирішення: монографія / Н.Д. Лук’янченко, В.П. Антонюк, Л.В. Шаульська, Л.Л. Шамільова та ін. / МОН України. Донецький нац. ун-т; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2004. – 340 с.
131. Руководство сотрудниками фирмы / Н.В. Родионова, Н.Д. Эриа-швили, Ю.А. Цыпкин и др.; под ред. А.А. Крылова, Ю.А. Цыпкина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 352 с.
132. Саакян А.К. Экономика и социология труда / А.К. Саакян. – СПб: Питер, 2002. – 128 с.
133. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности / Г.В. Савицкая. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 256 с.
134. Саєнко М. До питання про розробку державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні / М. Саєнко // Україна: аспекти праці. – 2000. – №3. – С. 10-11.
135. Семикіна М. В. Регіональні проблеми збереження та розвитку трудового потенціалу в умовах глобальної кризи / М. В. Семикіна // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки: зб. наук. праць. – Ч. 1. – 2009. – Вип. 16. – С. 108-115.
136. Семів Л.К. Регіональна політика: людський вимір / Л.К. Семів. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 392 с.
137. Семів Л.К. Регіональна політика розвитку людських ресурсів в умовах трансформації економіки України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук.: спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соці-альна економіка і політика» / Семів Любов Казимирівна; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. – Львів, 2004. – 37 с.
138. Сергеева Г.П. Трудовой потенциал страны / Г.П. Сергеева, Л.С. Чижова. – М.: Соцэкгиз, 1982. – 211 с.
139. Симановский С. Утечка мозгов и технологическая безопасность Рос-сии / С. Симановский // Российский экономический журнал. – 1996. – №3. – С. 9-27.
140. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика: у 2 ч. / під ред. М.І. Долішнього, С.М. Злупка та ін. – К.: Наук. думка, 1994. – Ч. 1. – 264 с.
141. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика: у 2 ч. / під ред. М.І. Долішнього, С.М. Злупка та ін. – К.: Наук. думка, 1994. – Ч. 2. – 212 с.
142. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: моногра-фія / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2012. – С. 264-276.
143. Старобинский Э.Е. Как управлять персоналом. Библиотека журнала «Управление персоналом» / Э.Е. Старобинский. – изд-е 5-е, перераб. и доп. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999. – 384 с.
144. Статистичний збірник «Регіони України» 2011 / Держкомстат Украї-ни; за ред. О.Г. Осауленка. – К., 2010. – Ч. II. – 804 с.
145. Статистичний щорічник Донецької області за 2010 рік / Держком-стат України; Головне управління статистики у Донецькій області; за ред. О.А. Зеленого. – Донецьк, 2011. – 502 с.
146. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держслужба статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2011. – 560 с.
147. Стефанишин О. Розвиток людського потенціалу в контексті утвер-дження інноваційної економіки України / О. Стефанишин // Вісник ТАНГ. – 2005. – №4. – С. 86-95.
148. Стефанишин О.В. Людський потенціал економіки України: моногра-фія / О.В. Стефанишин. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – 315 с.
149. Стешенко В. Некоторые аспекты демографической ситуации в Украине: репродуктивное здоровье и планирование семьи / В. Стешенко, Т. Иркина. – К.: Академпресс, 1999. – 31 с.
150. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
151. Тертична Л.І. Пріоритети ефективного формування людського капіталу в Україні / Л.І. Тертична // Наукові праці Донецького нац. техніч. ун-ту. – Сер. Економічна. – 2007. – №31-3. – С. 148-153.
152. Тертична Л.І. Пріоритетні напрями формування і використання людського капіталу в Україні / Л.І. Тертична // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: матер. всеукраїнської наук.-практ. конф. – Тернопіль, 2004. – С. 66-67.
153. Технологія економічного прориву // Монітор конкурентоспроможності. – 2008. –№1-2. – С. 48-56.
154. Тітова Н.А. Трудовий потенціал і його реалізація на регіональних ринках праці (питання теорії та практики): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / Н.А. Тітова; Ін-т регіон. дослід. НАН України. – Львів, 1996. – 48 с.
155. Трубич С.Ю. Соціально-економічна сутність та особливості форму-вання людського потенціалу / С.Ю. Трубич, З.М. Пушкар // Актуальні пробле-ми економіки. – 2006. – №4. – С.186-192.
156. Трубич С.Ю. Трудовий потенціал і зайнятість населення України в умовах ринкової трансформації економіки / С.Ю. Трубич. – Тернопіль: Терно-пільський держ. пед. ін-т, 1996. – 199 с.
157. Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / М.І. Долішній, С.М. Злупко, С.І. Бандур та ін. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Ужгород : Карпати, 1997. – 422 с.
158. Трудовой потенциал региона: проблемы формирования и использования: сб. науч. трудов. – Свердловск, УРО АН СССР, 1990. – 176 с.
159. Трудовые ресурсы: социально-экономический анализ / под ред. В.Г. Костакова. – М.: Экономика, 1976. – 191 с.
160. Україна-2015: Національна стратегія розвитку. – Київ: громадсько-політичне об’єднання Український форум, 2008. – 67 с.
161. Україна в 2005-2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку / за заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2009. – 655 с.
162. Управление персоналом организации / под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 512 с.
163. Управление трудовыми ресурсами: справ. пособие / О.П. Апосто-лов, Л.С. Бляхман, Г.Х. Гендлер и др.; под ред. Л.А. Костина. – М.: Экономика, 1987. – 343 с.
164. Управління людським та соціальним розвитком в регіонах України: монографія // О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, Л.В. Шаульська та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2010. – 488 с.
165. Управління трудовим потенціалом / В.С. Васильченко, А.М. Гри-ненко, О.А. Грішнова, Л.П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.
166. Ушенко Н. Еволюція поглядів на економічну природу категорії «трудовий капітал» / Н. Ушенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2005. – №12(55). – С. 151-154.
167. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка / О.С. Федонін, І.М. Репіна, О.І. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.
168. Фоміних Т.О. Аналіз компонентної структури трудового потенціалу регіону / Т.О. Фоміних // Економічний вісник Донбассу. – 2011. – №2 (24). – С. 58-62.
169. Хомра А.У. Жизненный и трудовой потенциалы населения Украины в 1959-1989 гг. / А.У. Хомра // Демографические исследования: межвед. сб. науч. тр. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 117-133.
170. Человеческий потенциал (из Доклада о развитии человека за 1995 г., подготовлен по заказу ПРООН ) // Общество и экономика. – 1996. – №5. – С. 133-171.
171. Человеческий потенциал: опыт комплексного анализа / под ред. И.Т. Фролова. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 176 с.
172. Череп А.В. Основи формування трудового потенціалу в державі, регіоні, на підприємстві / А.В. Череп, Я.О. Зубрицька // Вісник Запорізького національного університету. Сер.: Економічні науки. – 2011. – №1(9). – С. 245-254.
173. Черчик Л.М. Теоретико-методологічні основи формування та відтво-рення трудового потенціалу регіону / Л.М. Черчик // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – 2009. – №15. – С. 97-101.
174. Чорний Р.С. Підходи до розуміння суті та структури трудового потенціалу / Р.С. Чорний // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.6. – С. 355-361.
175. Шаталова Н.И. Трудовой потенциал работника / Н.И. Шаталова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 339 с.
176. Шаульська Л.В. Регіональні особливості формування і використання трудового потенціалу / Л.В. Шаульська // Збірник наукових праць Регіонального інституту менеджменту. – Серія: Соціально-економічний розвиток регіонів. – Луганськ. – 2004. – №4. – С. 35-49.
177. Шаульська Л.В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: монографія / Л.В. Шаульська / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2005. – 502 с.
178. Шаульська Л.В. Умови розвитку трудового поте