ІМПЕРАТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МУРОМЕЦЬ НАТАЛІЯ ЄВГЕНІВНА

УДК 331.55:005 (477)

ІМПЕРАТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант
Лук’янченко Наталя Дмитрівна.
доктор економічних наук, професор

Донецьк -2013

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИ……………………………………………………

17
1.1 Концептуальні підходи щодо управління
людськими ресурсами……………………………………….
17
1.2. Теоретичні основи визначення сутності трудових
потоків у системі регулювання ринку праці………………
40
1.3. Структура і стадії функціонування трудових потоків та
їх класифікаційні ознаки…………………………………..
69
Висновки до розділу 1…………………………………………... 97
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОТОКІВ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ ПРАЦІ...........................................................................................

101
2.1. Досвід управління трудовими потоками на
міжнародному ринку праці…………….…………………
101
2.2 Макроекономічний аналіз руху кваліфікованих
людських ресурсів на міжнародному ринку праці……….
123
2.3 Дослідження включення України до міжнародних
трудових потоків ………………………………….………..
147
Висновки до розділу 2…………………………………………... 159
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНІХ ТРУДОВИХ ПОТОКІВ ……………………………………….

165
3.1. Вплив структурного дисбалансу національного
ринку праці на формування трудових потоків України….
165
3.2. Оцінка зовнішніх вихідних трудових потоків
України в регіональному розрізі…………………………..
202
3.3. Прогнозування динаміки зовнішніх вхідних
трудових потоків на ринку праці України…………………
241
Висновки до розділу з………………………………………….. 255
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РИНКУ ПРАЦІ ……………………….

259
4.1 Формування стратегічних підходів щодо управління внутрішніми трудовими потоками на національному ринку праці ……………..…………………………………...

259
4.2 Моделювання руху внутрішніх трудових потоків на ринку праці України………………………….……….......
290
4.3 Управління інтенсивністю укрупнених трудових потоків в старопромисловому регіоні……………………………..
308
Висновки до розділу 4…………………………………………... 340

РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ…………………………………………………….

343
5.1 Концептуальні засади регулювання зовнішніх трудових потоків України в контексті удосконалення державної міграційної політики …………………………………….

343
5.2 Стратегія управління внутрішніми трудовими по-токами на національному ринку праці…………............
372
5.3 Комплексний підхід щодо формування антикризового механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України ………………..……..

396
Висновки до розділу 5……….………………………………. 419
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 423
ДОДАТКИ........................................................................................................... 430
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………… 552

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ООН – Організація об’єднаних націй
ВВП – Валовий внутрішній продукт
АПК – Агропромисловий комплекс
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ІРЛП – індекс розвитку людського потенціалу
ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку
ТНК – Транснаціональна корпорація
МОП¬ – Міжнародна торганізація праці
ГІК – Глобальний індекс конкурентоспроможності
МП – Міграційна політика
ЄС– Європейський союз
РФ – Російська Федерація
ВРП – Валовий регіональний продукт

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі суспільного розвитку відбуваються значні трансформаційні перетворення, пов’язані зі змінами стратегічних пріоритетів розвитку ринку праці України. Для сучасного національного ринку праці України характерні такі процеси, як зниження загального рівня зайнятості та зростання безробіття, різке збільшення диференціації в оплаті праці, вивільнення робочої сили через спад виробництва, інтенсивний перерозподіл людських ресурсів між галузями та видами економічної діяльності, високий рівень добровільної плинності. Сукупність вищезазначених процесів, що характеризуються зростанням диспропорцій розвитку ринку праці України з подальшим знеціненням і декваліфікацією робочої сили, утриманням надлишкової кількості зайнятих за рахунок збереження низького рівня реальної заробітної плати та заборгованості з її виплати, обумовлює пріоритетне використання стратегічних підходів до адаптації ринку праці України до сучасного стану розвитку країни.
Оскільки циркулюючий ринок праці стає невід'ємною складовою ринку праці України, а формування трудових потоків у сучасних умовах господарювання є одним із провідних чинників соціально-економічного розвитку країни, виникає необхідність розробки принципово нових підходів до стратегічного управління трудовими потоками на національному ринку праці.
Проблемам розвитку ринку праці присвячено роботи таких українських учених, як: С. Бандур, В. Васильченко, О. Грішнова, В. Данюк, С. Калініна,
Є. Качан, А. Колот, Е. Лібанова, Л. Лісогор, Н. Лук’янченко, В. Онікієнко,
Л. Шаульська.
Трудову міграцію та процеси руху людських ресурсів досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці: О. Амоша, І. Бузько, В. Брич, О. Зайцев, А.Золотарьов, Т.Заславська, О. Коровкін, І. Крижко, І. Курило, О. Малиновська, С.Пирожков, М.Романюк, О. Рудницький, О. Фоменко.
Незважаючи на значущість цих досліджень, залишаються актуальними та потребують подальшого розвитку теоретико-методологічні аспекти економічної категорії «трудові потоки» в контексті забезпечення ефективного регулювання ринку праці. Однак слід визнати, що традиційні підходи до управління людськими ресурсами не відповідають вимогам повного та раціонального використання трудового потенціалу в сучасних економічних системах, оскільки не враховують високу динаміку їх руху, починаючи від їх формування, подальшого залучення до трудового процесу та наступного розвитку, включаючи різноманітні переміщення на ринку праці. Це визначило необхідність обґрунтування і розробки науково-методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування імперативів стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за держбюджетними темами: «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (номер державної реєстрації 0106U012389, 2006-2010 рр.), у межах якої запропоновано концептуальні елементи управління інтенсивністю укрупнених трудових потоків у старопромисловому регіоні, розроблено рекомендації щодо формування стратегічних підходів до управління трудовими потоками на національному ринку праці; «Регулювання соціально-економічного розвитку: людський вимір» (номер державної реєстрації 0111U008157, 2011-2015 рр.), у рамках якої здійснено оцінку зовнішніх вихідних трудових потоків України в регіональному розрізі, розроблено комплексний підхід до формування механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України в умовах економічної кризи.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи ¬є розробка теоретико-методологічних і науково-методичних засад визначення імперативів стратегічного управління трудовими потоками для забезпечення швидкої адаптації ринку праці України до сучасного стану розвитку країни.
Для досягнення зазначеної мети постановлено і вирішено такі задачі:
– проаналізувати концептуальні підходи до управління людськими ресурсами;
– дослідити теоретичні основи визначення сутності трудових потоків у системі регулювання ринку праці;
– визначити структуру та стадії функціонування трудових потоків, їх класифікаційні ознаки;
– проаналізувати досвід управління трудовими потоками на міжнародному ринку праці;
– здійснити макроекономічний аналіз руху кваліфікованих людських ресурсів на міжнародному ринку праці;
– дослідити включення України до міжнародних трудових потоків;
– проаналізувати вплив структурного дисбалансу національного ринку праці на формування трудових потоків України;
– надати оцінку зовнішнім вихідним трудовим потокам України в регіональному розрізі;
– здійснити прогнозування динаміки зовнішніх вхідних трудових потоків на ринку праці України;
– сформувати стратегічні підходи щодо управління внутрішніми трудовими потоками на національному ринку праці;
– здійснити моделювання руху внутрішніх трудових потоків на ринку праці України;
– дослідити управління інтенсивністю укрупнених трудових потоків у старопромисловому регіоні;
– визначити концептуальні засади регулювання зовнішніх трудових потоків України в контексті вдосконалення міграційної політики;
– розробити стратегію управління внутрішніми трудовими потоками на національному ринку праці;
– запропонувати комплексний підхід до формування антикризового механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
Об’єктом дослідження є визначення імперативів стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні, науково-методичні та організаційно-економічні аспекти стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України в сучасних умовах розвитку країни.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань трансформації світового та національних ринків праці в умовах виходу з економічної кризи, а також з питань управління трудовими потоками в системі регулювання ринку праці.
У дисертації використано систему методів і підходів, що забезпечують концептуальну єдність дослідження, а саме: метод абстрактно-логічного аналізу (для дослідження категорії «трудовий потік»); системно-структурного аналізу (для визначення структури, стадій та класифікаційних ознак трудових потоків на ринку праці); економіко-статистичного аналізу (для оцінки впливу структурного дисбалансу міжнародного та національних ринків праці на формування трудових потоків, виявлення тенденцій і проблем управління трудовими потоками на мега-, мезо- та метарівнях управління); економетричний метод із застосуванням панельних даних (для визначення концептуальних основ формування механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України та районування інтенсивності зовнішніх трудових потоків); економіко-математичного моделювання та прогнозування (для прогнозування динаміки зовнішніх та внутрішніх трудових потоків на ринку праці України) тощо.
Інформаційною базою дисертації є Закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, інформація Державного комітету статистики України і Головного управління статистики у Донецькій області, Державної міграційної служби України, аналітичні матеріали, нормативні документи Міжнародної організації праці, ООН, Європейського Союзу, аналітичні звіти та доповіді щодо розвитку національного і міжнародного ринків праці та міграційної політики країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальному визначенні теоретико-методологічних підходів і системному обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо визначення стратегічних імперативів управління трудовими потоками на ринку праці України.
Основні наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:
уперше:
сформульовано новий напрям наукового дослідження, сутність якого полягає в розробці теоретико-методологічних та організаційно-методичних засад інтегрального управління трудовими потоками на ринку праці за умов їх розподілу на зовнішні та внутрішні, котрі формуються на відповідних рівнях управління (мікро-, мета-, мезо- і мегарівнях) під впливом певних факторів, що надасть можливість здійснювати стратегічне управління трудовими потоками на інтегрованих ринках праці, які утворюються в країнах з однаковим рівнем розвитку людського потенціалу, де переважають зовнішні вихідні або зовнішні вхідні, або внутрішні трудові потоки в межах національних ринків праці;
розроблено комплексний підхід до формування антикризового механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України за допомогою розрахунку об’єднаних та регіональних багатофакторних макроекономічних моделей формування трудових потоків, з використанням яких доведено існування синергійної взаємодії трудових потоків із рівнем соціально-економічного розвитку країни та станом ринку праці України в регіональному розрізі;
запропоновано теоретико-методологічні основи дослідження формування трудових потоків на ринку праці України, зміст яких полягає в реалізації принципу комплексного поєднання аналізу трудових потоків як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, що обумовлює здійснення комплексної оцінки формування трудових потоків, яка складається з оцінки укрупнених трудових потоків між категоріями зайнятості («зайняті», «безробітні», «економічно неактивне населення»); оцінки потоків за видами економічної діяльності; оцінки формування трудових потоків України в регіональному розрізі на основі розрахунку функціональних показників (обсяг трудових потоків, їх періодичність, глибина, швидкість, порядок формування), що забезпечить раціональний розподіл людських ресурсів між різними сферами зайнятості, регіонами, видами економічної діяльності, галузями промисловості, містами, районами та окремими підприємствами;
удосконалено:
авторське визначення поняття «трудовий потік», яке, на відміну від існуючих, визначає трудовий потік, з одного боку, як складову потокових процесів, що відбуваються на ринку праці відповідного ієрархічного рівня управління (мікро, мета-, мезо- і мегарівня), а з іншого – як сукупність людських ресурсів, що переміщуються між відповідними об’єктами (ринками праці, сферами зайнятості, територіями, видами економічної діяльності, підприємствами) за одиницю часу в результаті інтегрального впливу факторів соціально-економічного розвитку країни та стану ринку праці;
теоретико-методологічні засади дослідження трудових потоків (з урахуванням поліпотокового характеру та їх специфічної унікальності завдяки індивідуальним особливостям осіб, які утворюють потоки, що комплексно визначають їх конкурентоспроможність на ринку праці) шляхом визначення структури та стадій руху трудових потоків (формування, перерозподіл, скорочення трудових потоків). Здійснено систематизацію та розширено існуючу класифікацію трудових потоків додатковими класифікаційними ознаками, а саме за: масштабом охоплення, напрямами руху, ступенем рухливості, стадіями руху та широтою, що дозволило сформувати основи стратегічного управління трудовими потоками з метою переходу їх до якісно нового стану формування відповідно до сучасних вимог ринку праці;
науково-методичні основи оцінки формування трудових потоків на засадах інтегрального управління зовнішніми і внутрішніми потоками, яке передбачає комплексне оцінювання трудових потоків за чотирма групами показників (функціональні; показники, що визначають формування потоків на відповідному рівні управління; показники, які визначають компетенції осіб, що їх утворюють; інтегральні), що дозволило оцінити синергійну взаємодію трудових потоків із рівнем соціально-економічного розвитку країни та станом ринку праці України;
концептуальний підхід до стратегічного регулювання зовнішніх трудових потоків України в контексті вдосконалення державної міграційної політики, а саме на основі визначення імперативних принципів міграційної політики України (безумовного пріоритету людини; національного пріоритету; системності; активної міграційної політики; геополітичного положення України; участі України у формуванні міжнародного ринку праці; правового підходу; стратегічного регулювання) й аналізу існуючої типологізації міграційної політики (за ознакою цільового спрямування міграційних потоків з урахуванням середнього рівня розвитку людського потенціалу України) обґрунтовано доцільність формування змішаної міграційної політики України з елементами регулюючої та обмежувально-ліберальної політики, реалізація якої забезпечить стратегічне управління зовнішніми трудовими потоками на ринку праці;
парадигму стратегічного управління трудовими потоками на міжнародному ринку праці на основі гнучкої макроекономічної політики, зміст якої полягає у принципі формування трудових потоків відповідно до сучасних вимог світового економічного розвитку, котра має бути спрямована на збереження пропорцій світового ринку праці з урахуванням специфіки національних ринків праці й дотриманням принципу солідарності країн, подібних за рівнем розвитку людського потенціалу та характером формування трудових потоків, що дозволить одержувати та повноцінно використовувати соціальні й економічні переваги від формування трудових потоків для розвитку національних ринків праці та забезпечення стійкого економічного розвитку країн;

дістали подальшого розвитку:
концептуальний підхід до управління трудовими потоками на міжнародному ринку праці, відповідно до якого сучасне управління трудовими потоками перетворюється на «інструмент кооперації» на міжнародному ринку праці завдяки перерозподілу вільних робочих місць у розвинутих країнах і вільної робочої сили, якої не потребують ринки праці у менш розвинутих країнах, що обумовлює формування міжнародного інтегрованого ринку праці, в межах якого поступово скорочуються національні відмінності в організації, умовах праці та розмірах заробітної плати, а спроби обмежити трудові потоки, не визнаючи вагомих чинників їх формування, є неефективними, оскільки воно визнано нормальним і розповсюдженим явищем навіть для розвинутих країн, котрі конкурують з приводу залучення висококваліфікованих фахівців, що обумовлює створення нових соціально-економічних відносин під безпосереднім впливом трудових потоків;
науково-методичні підходи до типологізації регіонів України на основі порівняльного аналізу інтенсивності зовнішніх трудових потоків у регіональному розрізі та рейтингу розвитку ринку праці регіонів України з використанням методу АВС-аналізу, що дозволило здійснити групування регіонів України за широтою та напрямами трудових потоків, у результаті чого визначено пріоритетні типи регіональної політики управління зовнішніми трудовими потоками відповідно до рівня розвитку регіональних ринків праці;
кількісні інструменти оцінки трудових потоків на основі розрахунку об’єднаних та регіональних багатофакторних макроекономічних моделей формування зовнішніх трудових потоків (що дозволило дійти висновку, по-перше, про формування на ринку праці України складних вихідно-поворотних зовнішніх трудових потоків, а по-друге, про наявність інерційності їх руху протягом 1-2 років, що не спричиняє суттєвого зростання навантаження на загальнонаціональний ринок праці та значних додаткових видатків державних регіональних служб зайнятості) і внутрішніх трудових потоків із використанням методу статистичних рівнянь залежностей шляхом визначення системи показників соціально-економічного розвитку України та стану ринку праці, згрупованих за трьома блоками (основні макроекономічні показники формування ВВП, розвиток ринку праці та соціального сектору, безпека життя);
організаційно-економічні засади стратегічного управління внутрішніми трудовими потоками на національному ринку праці, які передбачають: створення відповідних правових, економічних й інституційних умов, що забезпечують розвиток ефективно функціонуючого ринку праці; комплексний перегляд системи державного управління у сфері зайнятості населення з розширенням участі регіонів у регулюванні ринку праці. Визначено такі стратегічні завдання державної політики на ринку праці України: забезпечення конкурентоспроможної якості робочої сили та розвиток її професійної мобільності на основі формування системи професійної освіти; визначення сутності та розроблення законодавчих принципів використання в системі трудових відносин гнучких форм зайнятості та розвитку нових методів тимчасового працевлаштування з метою вирішення проблем безробіття; демократизація ринку житла; забезпечення прозорості трудових відносин із поступовим витісненням тіньових сегментів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення, науково-практичні рекомендації та висновки дисертаційної роботи є науковим підґрунтям формування стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
Висновки і розробки дослідження впроваджено на державному, регіональному, міському та виробничому рівнях (додаток А).
на державному рівні: в діяльності Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (довідка № 271/10/136–10 від 21.12.2012 р.) – пропозиції щодо забезпечення комплексного механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України; концептуальні підходи до регулювання зовнішніх трудових потоків України в контексті вдосконалення національної міграційної політики; науково-методичні рекомендації щодо моделювання внутрішніх і зовнішніх трудових потоків на ринку праці країни;
на регіональному рівні: в діяльності Донецького обласного центру зайнятості (довідка № 6/4214 від 27.01.2012 р.) – пропозиції щодо управління інтенсивністю укрупнених трудових потоків у старопромисловому регіоні на прикладі Донецької області; Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку (довідка № 23/04 від 05.03.2012 р.) – обґрунтовано стратегію управління внутрішніми трудовими потоками на регіональному ринку праці; Головного управління статистики у Донецькій області (довідка № 01/4–28/1 від 21.09.2012 р.) – пропозиції щодо методологічних засад оцінки динаміки руху трудових потоків між видами економічної діяльності, галузями промисловості, містами та районами Донецької області; Донецької обласної ради професійних спілок (довідка № 01–16/36 від 22.02.2012 р.) – рекомендації щодо формування і використання українськими підприємствами й організаціями інноваційних підходів до управління трудовими потоками з урахуванням впливу структурного дисбалансу регіонального ринку праці;
на міському рівні: в діяльності Управління з організації роботи Донецької міської ради (довідка № 01/10–10 від 04.09.2012 р.) – науково-методологічні підходи до розробки ефективної стратегії правління трудовими потоками у м.Донецьку; Маріупольського міського центру зайнятості (довідка № 11–690 від 10.10.2012 р.) – механізм регулювання руху трудових потоків у межах загальної програми соціально-демографічного відродження старопромислових регіонів та регулювання концентрації населення в містах згідно з програмою Маріупольського центру зайнятості на період 2012-2017 рр.; Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради (довідка № 05–250 від 19.09.2012 р.) – наукові розробки щодо впровадження концептуальних елементів міської стратегії управління трудовими потоками в межах Стратегії економічного і соціального розвитку м. Дзержинська на період до 2015 р.;
на виробничому рівні: в діяльності ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» (довідка 05/66 від 14.10.2012 р.) – пропозиції щодо впровадження концептуальних елементів управління трудовими потоками на внутрішньому ринку праці; ПАТ «Концерн Стирол» (довідка № 08/3 від 02.11.2012 р.) – наукові розробки та пропозиції щодо впровадження концепції стратегічного управління внутрішньокорпоративними трудовими потоками в межах складних організаційних структур управління.
Окремі положення і рекомендації дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (довідка № 219/01–26/6.9.0 від 10.10.2012 р.) при викладанні дисциплін «Управління трудовими потоками», «Управління персоналом», «Міжнародна трудова міграція» при підготовці студентів економічних спеціальностей.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої праці здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і були схвалені на Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2002-2008 рр.); «Проблеми розвитку зовнішньо-економічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (Донецьк-Святогірськ, 2006-2010 рр.); «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м. Донецьк, 2006 р.); «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2007 р.); «Актуальні проблеми управління людськими ресурсами і маркетингу в контексті стратегії розвитку України» (Донецьк-Святогірськ, 2007 р.); «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів» (м. Тернопіль, 2009 р.); «Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ» (Севастополь-Донецьк, 2009 р., Стамбул-Донецьк, 2010р., Одеса-Севастополь-Донецьк, 2011 р.); «Соціально-трудові відносини: теорія та практика» (м. Київ, 2010 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницький, 2010 р.); «Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи вирішення» (м. Тернопіль, 2010 р.); «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2011 р.); «Сучасні проблеми управління виробництвом» (м. Донецьк, 2011 р.); «Праця в ХХІ столітті: новітні тенденції, соціальний вимір, інноваційний розвиток» (м. Київ, 2012 р.); «Актуальні напрями розвитку маркетингу, логістики та управління людськими ресурсами: теоретичні та прикладні аспекти» (м. Донецьк, 2012 р.).
Публікації результатів дослідження. За темою дисертації автором опубліковано 36 наукових праць загальним обсягом 110,63 д.а., з яких особисто автору належить 48,97 д.а., у тому числі: одна індивідуальна монографія (19,5 д.а.), 3 монографії у співавторстві загальним обсягом 64,61 д.а., з яких особисто автору належить 12,8 д.а., 29 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 14,62 д.а., з яких особисто автору належить 13,9 д.а., один навчальний посібник обсягом 11,9 д.а., з яких особисто автору належить 1,9 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено вирішення важливого наукового завдання розробки теоретико-методологічних і науково-методичних засад визначення імперативів стратегічного управління трудовими потоками, спрямованих на забезпечення швидкої адаптації ринку праці України до сучасного стану розвитку країни.
На основі одержаних результатів зроблено такі висновки.
1. Здійснено систематизацію концептуальних підходів до управління рухом людських ресурсів, завдяки чому визначено передумови формування інтегрального підходу до управління рухом людських ресурсів на ринку праці, заснованого на принципах стратегічного управління на засадах взаємодії трудових, матеріальних, фінансових та інших логістичних потоків.
2. Надано авторське визначення поняття «трудовий потік», яке, на відміну від існуючих, визначає трудовий потік, з одного боку, як складову потокових процесів, що відбуваються на ринку праці відповідного ієрархічного рівня управління (мікро-, мета-, мезо- і мегарівня), а з іншого – як сукупність людських ресурсів, котрі переміщуються між відповідними об’єктами (ринками праці, сферами зайнятості, територіями, видами економічної діяльності, підприємствами), за одиницю часу в результаті інтегрального впливу факторів соціально-економічного розвитку країни та стану ринку праці.
3. Визначено структуру і стадії руху трудових потоків (формування, перерозподіл, скорочення) з урахуванням поліпотокового характеру їх формування, а також унікальності трудового потоку завдяки індивідуальним властивостям осіб, які його утворюють. Обґрунтовано, що формування трудового потоку перебуває під впливом комплексу факторів демографічного характеру, а також стану національного ринку праці та рівня соціально-економічного розвитку національної економіки.
4. Розроблено інтегральну парадигму управління трудовими потоками на ринку праці України. Запропоновано здійснювати їх розподіл на зовнішні та внутрішні, які формуються на відповідних рівнях управління (мікро-, мета-, мезо- і мегарівнях) під впливом певних факторів, що дозволить реалізувати управління трудовими потоками у взаємодії з ринком праці.
5. Доповнено існуючу класифікацію трудових потоків додатковими ознаками, а саме за: масштабом охоплення (мікро-, мета-, мезо- та мегапотоки), напрямами руху (внутрішні та зовнішні трудові потоки на ринку праці відповідного рівня управління, які згідно зі своєю поліпотоковою сутністю поділяються на вхідні, вихідні та вихідно-поворотні), ступенем рухливості, стадіями руху, широтою, що дозволило сформувати засади стратегічного управління з метою переходу трудових потоків до якісно нового стану розвитку відповідно до сучасних трансформацій ринку праці.
6. Запропоновано здійснювати оцінку трудових потоків на основі комплексного підходу за чотирма групами показників (функціональні; показники, що визначають формування трудових потоків на відповідному рівні управління; показники, що визначають компетенції учасників трудових потоків; інтегральні), що дозволило розробити комплексний підхід до формування антикризового механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
7. За результатами дослідження досвіду управління трудовими потоками на міжнародному ринку праці визначено провідні фактори, які обумовлюють їх формування у зв’язку з негативним впливом наслідків світової економічної кризи, до яких відносять: переформатування структури трудових потоків, зберігання певної залежності інтенсивності трудових потоків від рівня розвитку національної економіки; одержання соціальних та економічних переваг від формування трудових потоків на міжнародному ринку праці; нерівномірність демографічного розвитку країн; скорочення кількості працездатного населення в розвинутих країнах.
8. Доведено, що відбувається формування інтегрованих ринків праці в межах країн, згрупованих за індексом розвитку людського потенціалу і взаємопов’язаних трудовими потоками за напрямом їх руху, а основну питому вагу міжнародних переміщень складають трудові потоки, які відбувається не між країнами з рівнем розвитку людського потенціалу, що суттєво розрізняється, а в межах національних ринків праці або між країнами з подібним рівнем розвитку.
9. Обґрунтовано, що сучасне управління трудовими потоками можна розглядати як «інструмент кооперації» на міжнародному ринку праці завдяки перерозподілу вільних робочих місць у розвинутих країнах і вільної робочої сили, якої не потребують ринки праці менш розвинутих країн, що обумовлює необхідність упровадження активних заходів щодо управління трудовими потоками не лише за участю місцевих та національних органів влади, але і світової спільноти в цілому.
10. Доведено, в межах міжнародного інтегрованого ринку праці рух людських ресурсів визнається нормальним і поширеним явищем навіть для розвинутих країн, а стратегічне управління трудовими потоками на міжнародному ринку праці слід розглядати як складовий елемент системи формування стійкого розвитку не тільки окремих країн, але і світової економіки.
11. Визначено характерні ознаки включення України до міжнародних трудових потоків на засадах дослідження особливостей формування міграційної політики країни. Доведено, що зовнішні трудові потоки України мають доволі стійкий характер і чітку географічну спрямованість до країн СНД та ЄС, що тим самим вирівнює демографічні й економічні дисбаланси між країнами, сприяючи соціальній стабільності та розвитку інтеграційних процесів. Визначено провідні фактори формування зовнішніх трудових потоків України й обґрунтовано необхідність формування єдиного простору їх руху.
12. Розроблено кількісні інструменти оцінки формування укрупнених трудових потоків між категоріями зайнятості («зайняті», «безробітні», «економічно неактивне населення») за умов їх розподілу на формальну та неформальну складові на основі розрахунку показників їх сальдо як різниці вхідних та вихідних трудових потоків.
13. Виявлено непропорційне формування вхідних трудових потоків за категоріями зайнятості. Визначено ключові фактори структурного дисбалансу ринку праці України, провідними з яких є деструктивна дія неформальної зайнятості та активне зростання неповної зайнятості, що супроводжується утримуванням порівняно високого рівня вакансій на ринку праці України.
14. Запропоновано здійснювати оцінку формування зовнішніх трудових потоків України в регіональному розрізі на основі розрахунку функціональних показників (обсяг трудових потоків, їх періодичність, глибина і порядок формування). Встановлено, що управління зовнішніми трудовими потоками має ґрунтуватись на принципі врахування суттєвих регіональних розбіжностей в обсягах та напрямах, а також специфіки їх формування (у зв’язку з високою питомою вагою в їх структурі населення працездатного віку й різним ступенем регіональної активності людських ресурсів у зовнішніх трудових потоках).
15. Доведено, що періодичність формування зовнішніх трудових потоків залежить від регіональної специфіки та близькості країн, куди вони спрямовані, а глибина зовнішніх трудових потоків України обумовлена значною питомою вагою у їх складі працівників із високим рівнем кваліфікаційної підготовки і переважно сільського населення, що призводить до значних соціально-економічні втрат для ринку праці та національної економіки завдяки відпливу працездатного населення і погіршення якості людського капіталу України.
16. У результаті використання розроблених багатофакторних моделей зовнішніх трудових потоків, до складу яких включено такі фактори, як кількість безробітного населення за методологією МОП; потреба в робочій силі; навантаження незайнятого населення на одне робоче місце; розмір середньої заробітної плати, здійснено прогнозування динаміки зовнішніх вхідних та вихідних трудових потоків України.
17. Здійснено групування регіонів України за широтою внутрішніх потоків у співвідношенні з рівнем регіонального розвитку людського потенціалу: група «А» – регіони з високими показниками розвитку людського потенціалу, у яких формуються широкі вхідні трудові потоки, що одночасно супроводжуються меншими за розміром вихідними внутрішніми потоками в інші регіони України; група «В» – регіони із середнім ІРЛП, де утворюються внутрішні вхідні та вихідні трудові потоки з майже однаковою широтою, тобто з такою самою інтенсивністю населення як виїздить, так і приїздить у ці регіони в межах країни; група «С» – регіони з низьким рівнем розвитку людського потенціалу, де загальна тенденція подібна до регіонів групи «В».
18. Розроблено систему показників соціально-економічного розвитку країни та стану ринку праці, що обумовлюють формування внутрішніх вхідних і вихідних трудових потоків, які згруповано за трьома блоками: основні макроекономічні показники формування ВВП (обсяг реалізованої промислової продукції, обсяг роздрібного товарообігу підприємств, інвестиції в основний капітал, експорт та імпорт товарів і послуг, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування); розвиток соціального сектору (розмір прожиткового мінімуму на одну особу, сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, оплата житла та комунальних послуг, зростання реальної заробітної плати, чисельність зайнятого населення працездатного віку, чисельність населення із середньодушовими загальними доходами на місяць, нижчими за прожитковий мінімум); безпека життя (кількість зареєстрованих злочинів, обсяги шкідливих викидів, введення в експлуатацію житла).
19. У процесі дослідження формування укрупнених трудових потоків у старопромисловому регіоні визначено загальну тенденцію значного скорочення швидкості руху трудових потоків. Встановлено необхідність комплексного управління внутрішніми трудовими потоками на ринку праці України з метою забезпечення раціонального розподілу людських ресурсів між різними сферами зайнятості, регіонами, видами економічної діяльності, галузями промисловості, містами, районами та окремими підприємствами.
20. Обґрунтовано основні імперативні принципи міграційної політики України в контексті стратегічного управління зовнішніми трудовими потоками, а саме: безумовного пріоритету людини; національного пріоритету; системності; активної міграційної політики; геополітичного положення України; участі України у формуванні міжнародного ринку праці; правового підходу; стратегічного регулювання, що дозволило визначити організаційно-правові засади формування концептуального підходу до стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
21. Запропоновано впровадити змішаний тип міграційної політики в Україні з елементами регулюючої та обмежувально-ліберальної політики відповідно до цільового спрямування міграційних потоків, ураховуючи середній рівень розвитку людського потенціалу країни. Розроблено концептуальний підхід до стратегічного регулювання зовнішніх трудових потоків України з метою підтримки існуючого рівня зовнішніх вихідно-поворотних трудових потоків шляхом поступового скорочення їх обсягів.
22. Визначено стратегічні напрями та відповідні заходи державної політики України щодо регулювання трудових потоків на ринку праці, націлені на забезпечення конкурентоспроможності людських ресурсів на ринку праці та розвитку їх професійної мобільності й розробки законодавчих принципів використання в системі трудових відносин гнучких форм зайнятості, розвитку нових методів тимчасового працевлаштування з метою вирішення проблем безробіття, забезпечення демократизації ринку житла та прозорості трудових відносин із поступовим витісненням із ринку праці тіньових сегментів.
23. Із використанням економетричного методу панельних даних здійснено розрахунок об’єднаних та регіональних багатофакторних макроекономічних моделей формування трудового потоку, завдяки яким доведено існування взаємного синергійного впливу факторів соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, а також стану національного та регіональних ринків праці України на результативний показник «вхідні / вихідні трудові потоки», що дозволило розробити комплексний підхід до формування антикризового механізму стратегічного управління трудовими потоками на ринку праці України.
24. Розроблено регіональні моделі формування трудових потоків на ринку праці України з фіксованими ефектами, що підтверджують наявність інерційності трудових потоків. Доведено, що на ринку праці України сформувалися складні вихідно-поворотні трудові потоки, які не мають миттєвого характеру, а їх інерційність становить 1-2 роки.