СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Краткое описание

ВСТУП

Розвиток соціально-економічних процесів нашої держави потребує визначення власного шляху в умовах глобалізації світових процесів та вступу України до СОТ. Для цього необхідно розробити науково обґрунтовану концепцію створення в України сприятливого економічного та політичного клімату, який визначав би єдину спрямованість інтересів суб’єктів усіх рівнів господарювання на досягнення цілей розвитку демократичного суспільства.
Економічна і соціальна диференціація, малозабезпеченість та бідність, обмеженість в отриманні достатніх та якісних послуг охорони здоров’я, освіти, культури є на сьогодні тими проблемами, які негативно відображаються на життєдіяльності населення нашої країни та призводять до руйнації людського капіталу. Особливо гостро ці проблеми проявляються в сільській місцевості. Саме цим обумовлюється подальша необхідність пошуку оптимальних шляхів розв’язання проблем соціальної захищеності сільського населення.
Актуальність теми. Проблема соціального захисту населення є однією з основних фундаментальних проблем соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства. Особливо вона загострюється в умовах трансформації виробничо-господарських відносин, коли відбувається зміна типу економічної системи та трансформується політичний клімат держави.
Досвід розвинених країн з ринковою економікою свідчить, що при всіх економічних перевагах ринку, включаючи можливість забезпечення високого рівня життя, він не в змозі вирішити багатьох соціальних проблем. Ринкова система не гарантує всім право на працю, освіту, медичне обслуговування, автоматично не забезпечує збереження купівельної спроможності грошових доходів та заощаджень населення. Тому саме за ринкової системи необхідно захищати населення від негативних проявів ринку.
Питанням методології дослідження соціально-економічних процесів, зокрема проблем соціального захисту населення, присвячені роботи таких вчених, як Абакумової Н.Н., Бандура С.І., Грішнової О.А., Гнибіденка І.Ф., Кібанова А. Я., Лібанової Е. М., Лісогор Л.С., Макарової О.В., Новікова В.М., Нєпомнящего А. М., Новікової О. М., Онікієнка В. В., Прокопи С. О ., Палій О. М., Пікалової Г. А., Пасхавера Б. Й., Саблука П. Т., Сергієнка О. С., Черенько Л. М., Черніна І. М., Якуби К. І. та ін.
Разом з тим, дослідження вчених стосуються переважно всього населення, а соціальні проблеми сільських мешканців та шляхи їх вирішення недостатньо повно відображаються в наукових публікаціях.
Необхідність удосконалення соціальної політики держави та соціального захисту сільського населення України і водночас недостатність для цього відповідної методологічної, правової та організаційної бази обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з науковими програмами, планами та темами, які виконувались в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема, із темою «Стратегічні пріоритети покращення якості населення» (державний реєстраційний номер 0106U006894), у межах якої дисертантом запропоновано програмні шляхи покращення соціально-економічного захисту сільського населення, та теми «Розробка механізму реалізації інноваційних складових людського розвитку» (державний реєстраційний номер 010U003208), у межах якої розроблено концептуальну модель формування соціально-економічного середовища як основи захисту сільського населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основних напрямів та формування підстав для ефективного здійснення державної соціально-економічної політики відносно захисту сільського населення та розробка моделі соціально-економічного захисту сільського населення.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
− дослідити теоретичні аспекти та сутність соціального захисту населення в сучасних умовах;
− запропонувати новий концептуальний підхід до тлумачення сутності категорії «соціального захисту сільського населення»;
− оцінити ступінь соціальної захищеності сільського населення;
− виявити причини соціальної незахищеності сільського населення;
− вивчити досвід регулювання земельних відносин в країнах загального добробуту та визначити механізми, придатні для застосування в реаліях України;
− розробити напрями активізації економічної діяльності сільського населення;
− побудувати модель соціально-економічного захисту сільського населення.
Об’єктом дослідження є трансформаційні процеси в соціально-економічній сфері, що зумовлюють соціальний захист сільського населення України.
Предметом дослідження є проблеми формування соціально-економічного середовища села як основи удосконалення та розвитку соціального захисту сільського населення.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні дослідження вчених у соціально-економічній сфері. В основу наукового дослідження були покладені такі загальнонаукові методи: теоретичного узагальнення та порівняння (для розкриття змісту та сутності соціального захисту населення, зокрема для формування нового концептуального підходу щодо сутності категорії «соціального захисту сільського населення»); абстрактно-логічний (при здійсненні теоретичних узагальнень та формуванні висновків); економіко-статистичного аналізу (з метою дослідження стану соціального захисту сільського населення та виявлення особливостей захищеності сільських мешканців); графічного аналізу (для наочного відображення емпіричних даних з метою дослідження та виявлення факторів, що вливають на соціальну захищеність сільського населення); системного аналізу (при розробці основних напрямів активізації державної соціальної політики); метод аналогій (при вивченні досвіду країн загального добробуту стосовно практики функціонування ринку землі та регулювання земельних відносин); комплексного аналізу (для формування моделі соціально-економічного середовища як основи соціального захисту сільського населення). Інформаційний масив дослідження сформований на основі статистичних матеріалів міжнародних організацій, в тому числі ООН, МОП, даних Держкомстату України, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, а також на основі наукових публікацій провідних вчених-економістів.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дисертаційного дослідження є достатньо аргументованими та достовірними.
У роботі опрацьовано великий масив економіко-статистичної інформації, висновки підтверджуються відповідними розрахунками з використанням офіційних статистичних даних, матеріалів соціологічних досліджень та обстежень.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:
вперше:
- сформовано новий концептуальний підхід до тлумачення сутності категорії «соціального захисту сільського населення», який базується на активізації економічної діяльності сільського населення і його самозабезпечувальній поведінці та реалізації можливостей використання права власності на землю;
удосконалено:
- зміст понятійно-термінологічного апарату соціального захисту, зокрема розширено трактування «соціального захисту», яке, на відміну від існуючих пасивних інтерпретацій, набуває характеру активної стимулюючої соціально-економічної державної політики;
- наукове обґрунтування напрямів підвищення ролі держави у формуванні системи соціального захисту сільського населення та посиленні рівня його соціальної захищеності;
- підхід до формування основ соціального захисту сільського населення, який, на відміну від існуючих положень, базується на мотивації до економічної діяльності та можливості реалізації права власності на землю;
набули подальшого розвитку:
- концептуальні підходи стосовно формування соціального захисту сільського населення, зокрема обґрунтовано завдання та напрями соціальних програм, реалізація яких сприятиме створенню необхідних умов соціального захисту сільського населення;
- характеристика стану соціальної захищеності сільського населення на основі комплексного аналізу зайнятості, доходів, умов проживання та демографічної ситуації у сільській місцевості.
Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих наукових розробок полягає у системному підході до вирішення важливого наукового завдання – обґрунтування напрямів соціального захисту сільського населення та розробки пропозицій щодо підвищення ефективності його реалізації з метою вдосконалення соціальної політики держави у цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя для подальших теоретико-методологічних та прикладних досліджень проблеми соціального захисту сільського населення.
Пропозиції здобувача щодо покращення соціального захисту сільського населення та механізму його реалізації використовуються у практичній діяльності Головного управління праці та соціального захисту населення (довідка № 03/02 – 11665 від 6.11.2007 року) при Хмельницькій облдержадміністрації та Кам’янець-Подільського районного центру зайнятості Хмельницької області (довідка № 748/17 від 9.10.2007 року).
Авторські розробки також використовуються у навчальному процесі Хмельницького національного університету при викладанні курсів «Соціальна політика», «Ринок праці», «Соціальна економіка», «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» (довідка від 20.09.2007 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено наукові ідеї автора, авторський підхід до розв’язання важливого науково-прикладного завдання – розробки теоретико-методологічних та прикладних засад покращення соціального захисту сільського населення. Наукові положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, є результатом власних досліджень та авторських здобутків. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були представлені на III Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 21-23 березня 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 7-8 червня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Механізм розвитку сучасних соціально-економічних систем в умовах глобалізації» (9-11 квітня, м. Хмельницький 2008 р.)
Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,87 д. а., з них 4 в наукових фахових виданнях та 2 публікації у матеріалах наукових конференцій. З публікацій в наукових фахових виданнях особисто автору належить 1,66 д. а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Соціальний захист повинен включати такі основні взаємоузгоджені блоки, а саме: забезпечення зайнятості, професійної підготовки, підвищення кваліфікації незайнятого населення при необхідності та перепідготовки вивільнених працівників, надання матеріальної допомоги безробітним і членам їх сімей, організація громадських робіт. Вони знаходять своє відображення в основних напрямках державної соціально-економічної політики, а особливо державної політики зайнятості населення.
Соціальний захист сільського населення, на наш погляд, доцільно розглядати в більшій мірі як активну соціально-економічну політику держави, що мотивує економічно активне населення до ефективної трудової діяльності, яка забезпечується правом власності на майно у його натуральному та грошовому вимірі і стимулюється ефективним державним ринковоорієнтованим механізмом, законодавчо закріпленим, що може призвести до якісних змін.
Соціальний захист сільського населення як категорію доцільно розглядати як «активну політику держави, що активізує та мотивує економічно активне населення до трудової діяльності, яка стимулюється правом власності на землю та забезпечується реалізацією можливості реального використання такого права. Такий підхід до тлумачення сутності соціального захисту сільського населення, який має базуватись саме на активізації економічної діяльності сільського населення та реалізації можливостей реально володіти та використовувати землю як економічний фактор, може окреслити на майбутні періоди пріоритетні напрями розвитку як аграрної сфери в цілому так і соціального захисту сільського населення зокрема.
Саме акцентування на активній соціальній політиці дозволить втілювати в життя суспільства економічні та соціальні програми, що в свою чергу позитивом можуть відобразитись на загальнодержавному соціально-економічному розвитку, що на сьогодні має на меті інтегрування в євроатлантичні глобалізаційні процеси.
Соціальний захист населення являє собою складне своєрідне утворення, яке недоцільно зводити виключно лише до соціального страхування або соціальної допомоги чи соціальної справедливості. Соціальний захист необхідно розглядати, поряд з вище вказаним, як забезпечення гарантії економічного розвитку, що повинно безперечно мати правове, фінансове, інвестиційне забезпечення на всіх рівнях та стимулюватись з боку держави.
Демографічна ситуація, що склалася нині в Україні за всіма ознаками характеризується як кризова.
Одним з основних негативних чинників, що спричинив її виникнення є серед іншого процес депопуляції. У сільській місцевості названий процес спостерігається починаючи із 1979 р. минулого століття. Лише за останні п’ять років село втратило 0,7 млн. жителів, що становить майже половину від загального обсягу скорочення, при тому, що частка сільських жителів у загальній структурі становить трохи менше третини.
Значні обсяги депопуляції у сільській місцевості є наслідком суттєвої деформації вікової структури сільського населення.
Головною ознакою ступеню соціальної захищеності населення будь-якої країни є його рівень життя. Рівень життя є однією з основних економічних категорій, що дозволяє охарактеризувати статус людини у суспільному середовищі.
Процеси економічного зростання, що спостерігаються протягом останніх кількох років, сприяли покращанню соціально-економічного становища в країні і призвели до певного послаблення гостроти найбільш суттєвих соціальних проблем – бідності, надмірного майнового розшарування суспільства, безробіття, незадовільних умов життя населення, низьких рівнів заробітної плати та заборгованості із її виплати тощо.
Така ситуація значною мірою сприяла покращанню добробуту населення країни та підвищенню рівня його захищеності.
Ще одним вагомим показником, що значною мірою дає змогу охарактеризувати рівень соціальної захищеності сільського населення безумовно є обсяг неспоживчих грошових витрат та питома вага у ньому витрат на особисте господарство. Протягом останніх п’яти років загальний обсяг неспоживчих грошових витрат характеризується стійкою тенденцією до збільшення, яке особливо суттєвим було у 2005 році і перевищувало показник минулого 2004 року більше, ніж у 1,6 рази. Назване збільшення загального абсолютного обсягу та питомої ваги неспоживчих грошових витрат у розрахунку на одного члена домогосподарства супроводжується і деяким (в 1,3 рази) збільшенням витрат на ведення особистого підсобного господарства, однак, частка останніх має тенденцію до скорочення, яке у 2005 році, порівняно із 2004 роком становило 10,2 в.п.
Одними з основних показників, що дають змогу охарактеризувати рівень соціальної захищеності сільського населення є також і показники споживання продуктів харчування.
Дослідження останніх дає змогу не лише проаналізувати можливості домогосподарств щодо забезпечення продовольством, але і значною мірою виявити особливості раціону, що має безпосередній вплив на здоров’я населення.
За період 2001-2005 років якісні показники споживання сільського населення відзначаються позитивними тенденціями. Зокрема, енергетична цінність спожитих у домогосподарствах продуктів харчування зросла на 9,5 % (із 3451 до 3780 ккал. у середньому за добу у розрахунку на одну особу). Назване зростання супроводжується і збільшенням вмісту в раціоні селян поживних речовин.
Так, у 2005 році, порівняно із 2001 роком, у середньодобовому раціоні середньостатистичного жителя сільської місцевості вміст білків, жирів та вуглеводів збільшився відповідно на 8г., 27г. та 16г. Щодо кількісних характеристик спожитого продовольства, то вони, за означений період, хоча і не відзначаються суттєвими динамічними коливаннями, свідчать про певне покращання харчування селян. Однак, незважаючи на це, назване покращання не можна назвати достатнім
Соціально-економічні процеси, що відбувалися в країні наприкінці минулого і на початку нинішнього століть, зокрема занепад виробничої сфери та погіршення добробуту селян призвели до суттєвого погіршення стану соціальної захищеності українського селянства, про що свідчить серед іншого і стан соціально-культурної сфери.
На сьогодні існує ситуація, за якої рівень побутового обслуговування сільських мешканців в цілому на порядок нижчий порівняно із жителями міст. Зокрема, останні півтора десятки років майже у три рази скоротилась кількість магазинів, забезпеченість такими об’єктами звелась до мінімуму.
Негативними показниками характеризується сільська місцевість і за кількістю населених пунктів, у яких відсутні лікарняні заклади за їх відстанню до населених пунктів, де такі заклади є.
Так, станом на 1 листопада 2005 року у 9539 сільських населених пунктів (33,4 % від загальної кількості) не було лікарняних закладів. При цьому питома вага таких населених пунктів, які знаходились до населених пунктів, у яких є лікарняні заклади становила лише трохи більше половини (52,9 %).
За таких умов, зважаючи на забезпеченість сільських жителів транспортними засобами (і особливо їх технічний стан), значна частина жителів цих населених пунктів піддається ризику неотримання своєчасної і відповідної медичної допомоги. Такий стан речей негативно впливає і на рівень життя селян і на рівень їх соціальної захищеності.
Аналізуючи рівень соціальної захищеності працюючих селян, слід зазначити, що він значною мірою визначається характером зайнятості та станом виробничої сфери в цілому та сільського господарства зокрема.
У країнах з ринковою економікою левова частка доходів домогосподарств традиційно формується за рахунок заробітної плати, що з одного боку свідчить про високу вартість робочої сили працівників, з іншого – характеризує стан та ефективність функціонування економіки.
За період 2000-2005 рр. розмір середньомісячної заробітної плати працівників аграрної сфери зріс більше, ніж у три з половиною рази і на кінець означеного періоду становив 415 грн. Тобто можна припустити, що збільшення розміру заробітної плати працівників сприяло покращанню їх соціальної захищеності. Останнє припущення певною мірою підтверджується при аналізі співвідношення середньомісячної номінальної заробітної плати працівників аграрної сфери із базовим соціальним державним стандартом – прожитковим мінімумом та державною соціальною гарантією – мінімальною заробітною платою.
В аграрній сфері склалася ситуація, за якої традиційний сільськогосподарський сектор економіки, представлений крупнотоварними сільськогосподарськими підприємствами, не в змозі забезпечити достатній рівень зайнятості селян (у тому числі і стабільний та достатній за обсягом заробіток).
Для селян названа ситуація проявляється у виникненні значних труднощів, пов’язаних із пошуком роботи, в результаті чого значна їх частина змушена переорієнтовуватись на зайнятість у приватному секторі, основна роль в якому належить особистому підсобному господарству.
Ефективний процес реалізації соціальної політики може відбутись на основі обов’язкового наукового обґрунтування принципів, що визначають найсуттєвіші та найважливіші елементи здійснення такої політики.
До основних принципів такої політики вважаємо за доцільне віднести наступні:
- принцип єдності об’єктивного і суб’єктивного в реалізації соціальної політики;
- принцип взаємозв’язку об’єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики;
- принцип пріоритету соціальних інтересів людини, особистості;
- принцип єдності організаційних і самоорганізаційних засад у реалізації соціальної політики;
- принцип єдності централізованих і децентралізованих засад у реалізації соціальної політики.
Реформування сільського господарства необхідно підтримувати активними соціальними перетвореннями. Ми вважаємо, що необхідно впроваджувати цільові програми соціального розвитку села.
Основними цілями таких програм повинні стати:
- розвиток соціальної сфери та соціальної інфраструктури сільських поселень;
- скорочення розриву у рівні доступу до якісних соціальних послуг між містом і селом, створення засад для підвищення престижності проживання у сільській місцевості, сприяння вирішенню завдань в області міграційної політики;
- створення правових, адміністративних, інституціональних та економічних умов для переходу до сталого соціально-економічного розвитку сіл, ефективної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування;
- розвиток ринку праці в сільській місцевості та створення необхідних умов для підвищення добробуту селян, з метою забезпечення більш високо рівня соціального споживання сільських мешканців за рахунок зростання власних доходів;
- передача об’єктів соціальної інфраструктури органам місцевого самоврядування.
Основними завданнями таких програмних заходів можуть бути:
- стимулювання залучення та закріплення для роботи в соціальній сфері та інших секторах сільської економіки молодих спеціалістів, випускників вищих та середніх професійних навчальних закладів;
- покращення стану здоров’я сільського населення за рахунок підвищення доступності та якості послуг первинної медико – соціальної допомоги та профілактичної медицини;
- подолання поширення наркоманії та алкоголізму;
- підвищення освітнього рівня учнів сільських шкіл, приведення у відповідність якості освіти із сучасними вимогами та стандартами, що забезпечують конкурентоспроможність кадрів на ринку праці;
- активізація культурної діяльності на селі;
- розвиток та поширення інформаційно-консультативного та правового обслуговування сільського населення з питань ведення особистого підсобного господарства, оренди землі та її використання, розвиток несільськогосподарських видів діяльності;
- підвищення рівня та якості електро-, водо-, газопостачання сільських поселень, забезпечення їх телефонним та телекомунікаційним зв’язком;
- розширення мережі та благоустрій сільських автомобільних доріг з твердим покриттям;
- підвищення рівня зайнятості сільського населення, збереження та створення робочих місць.
З огляду на обмеженість коштів бюджетів усіх рівнів, поставлені в програмі завдання можуть бути вирішені шляхом формування умов для самодостатнього розвитку органів місцевого самоврядування в районах, застосування ресурсозберігаючих технологій і підходів, створення сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату.
Пріоритетним шляхами вирішення програмних завдань можуть бути:
- державна підтримка розвитку соціальної сфери сільських поселень на державному та місцевому рівнях;
- забезпечення наявного потенціалу соціальної інфраструктури на основі розробки і реалізації ефективного правового, економічного та організаційного механізмів, що забезпечують утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури села на рівні забезпечення соціальних стандартів надання послуг;
- підвищення ефективності використання наявних матеріально-технічних і кадрових ресурсів соціальної сфери села шляхом формування підприємств інтегрованого типу, впровадження нових прогресивних форм діяльності;
- розробка і впровадження в сільському будівництві нових економічних проектів житлових будинків, житлово-виробничих, житлово-сервісних комплексів, в тому числі багато профільного використання, адаптованих до різних типів сільських поселень, місця розташування, демографічної ситуації та іншим умовам;
- здешевлення сільського житлового будівництва на основі впровадження нових конструктивних рішень, місцевих будівельних матеріалів і технологій, будівництва житла «під ключ», зниження вартості будівельних матеріалів, що застосовуються у будівництві житла для сільських жителів;
- докорінна зміна інженерних підходів до соціальної облаштованості села, що передбачає пріоритет енергозбереження, дотримання обмежень по навантаженню на навколишнє середовище, підвищення надійності і безпеки енергопостачання, розвиток економічних автономних систем інженерного устаткування будинків;
- створення умов для залучення в соціальну сферу села коштів сільськогосподарських товаровиробників, а також коштів інших позабюджетних джерел, організація і функціонування в сфері обслуговування сільського населення малих підприємницьких структур.
Соціально-економічні процеси, що відбувалися в країні наприкінці минулого і на початку нинішнього століть, зокрема занепад виробничої сфери і як наслідок погіршення добробуту селян, призвели до суттєвого погіршення стану соціальної захищеності українського селянства, про що свідчить серед іншого і стан соціально-культурної сфери. На сьогодні спостерігається ситуація, за якої рівень забезпеченості сільських мешканців об’єктами соціально-культурного призначення в цілому на порядок нижчий порівняно із жителями міст.
Рівень соціальної захищеності працюючих селян значною мірою визначається характером зайнятості та станом виробничої сфери в цілому та сільського господарства зокрема. У країнах з ринковою економікою левова частка доходів домогосподарств традиційно формується за рахунок заробітної плати, що з одного боку свідчить про високу вартість робочої сили працівників, з іншого – характеризує стан та ефективність функціонування економіки. В Україні ж оплата праці у сільському господарстві залишається значно нижчою, ніж серед працівників інших видів діяльності. Робоча сила працівників аграрної сфери оцінюється майже удвічі дешевше, ніж у цілому по економіці, що не створює надійної основи соціальній захищеності селян.
Формування ефективної моделі соціальної політики України нерозривно пов’язане з утвердженням соціально-орієнтованої ринкової економіки, яке вимагає тривалого періоду проходження окремих етапів з визначенням стратегічних пріоритетів. Саме сьогоднішній стан соціальної захищеності зумовлює необхідність формування соціально-економічного середовища, який у комплексі має поєднуватись із законодавчо-нормативною базою, цивілізованим ринком землі сільськогосподарського призначення, державним моніторингом за дотриманням чітких та прозорих правил обігу землі, та має на меті мотивацію сільського населення до економічної діяльності та, як наслідок, до покращення власної захищеності як у соціальній сфері, так і на ринку праці.
На думку автора формування ефективної моделі соціальної політики України нерозривно пов’язане з утвердженням соціально-орієнтованої ринкової економіки, яке вимагає тривалого періоду проходження окремих етапів з визначенням стратегічних пріоритетів. Модель формування соціально-економічного середовища визначає формування адекватної ринковим умовам законодавчо-нормативної бази, ринку землі сільськогосподарського призначення, державний моніторинг за дотриманням правил обігу землі та має на меті мотивацію сільського населення до економічної діяльності та самостійного підвищення рівня його соціальної захищеності
За умов економічної кризи, яку переживає сьогодні Україна, прискорення ринкової трансформації економіки не може не розглядатися як єдиний вихід з цього становища. Щоб досягти економічної стабілізації та прискорення реформ на цьому етапі – це, а саме визначення стратегічних пріоритетів, має стати стратегічним завданням соціально-економічної політики вже сьогодні. В свою чергу економічне реформування значною мірою залежить від стратегії і тактики державного регулювання соціального розвитку суспільства, від визначення пріоритетів і напрямів адекватної ринковим відносинам соціальної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ющенко В.А. Розвиток агропромислового комплексу України в контексті світового продовольчого ринку//Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С.21 – 36
2. Нєпомнящий А.М. Формирование системы социальной защиты населения в условиях рыночных отношений трансформации экономики. Харьков, - 2003. – с.10
3. Шевчук П.І. Соціальна політика. – Львів : Світ, 2003. – 400 с.
4. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика. – К. : Видавництво УДДУ, 1997. – 360 с.
5. Новікова О.Ф. Соціальна безпека : організаційно – економічні проблеми і шляхи вирішення. – Донецьк : ІЕП НАН України, 1997. – 460 с.
6. Долішній М., Садова У. Суть, стан та перспективи регіональної соціальної політики в Україні // Соціально – економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики (щорічник наукових праць). Випуск IX. – Львів : НАН України Інститут регіональних досліджень, 1999. – С. 8-20
7.Пикалова Г.А. Методические основы формирования системы социальной защиты в переходной экономике Украины. Научное издание. – Донецк : ООО «Лебедь», 2002. – 20с.
8. Чернин И.М. Социальная защита и ценность человеческого труда на уровне государства и региона // Стратегия управления социально – экономическим развитием региона. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины. Юго-Восток, 1999. – С 113-119.
9. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА – М., 1998. – VIII, 453с.
10. Адамчук В., Ромашов О., Сорокина М. Экономика и социология труда : Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 407с.
11. Кадомцева С.В. Экономические основы системы социальной защиты. – М.:МЦНТИ, 1998. – 248с.
12. Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання : Автореферат дис. канд. екон. наук. – Львів, 2004
13. Чикуркова А.Д. Проблеми формування і використання робочої сили в аграрному секторі : Монографія. – Кам.-Под.: Абетка, 2003. – 260с.
14. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юринком, 1996
15. Ціхановська О.М. Формування соціально – економічних передумов розвитку сільських територій. Автореферат к.е.н., К. – 2006
16. Макарова О.В. Державні соціальні програми і теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки : Монографія. – К.: Ліра – К, 2004. – 328с.
17. Бевз О.П.,Довгань Н.С. Мінімальна заробітна плата та її державне регулювання // Управління трудовими ресурсами : Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Ч.1. – Хмельницький, 1997. – С.41-42.
18. Краснов Ю.М. Принципи та заходи активної політики ефективної зайнятості населення України // Вісник Технологічного університету Поділля. –1999. – №2 – С. 67-71.
19. Паламарчук В. Формування політики доходів //Україна:аспекти праці. –1998. – №3 – С.43-46.
20. Макарова О.В. Побудова системи показників розвитку регіонів як основа формування державної соціально-економічної політики // Зайнятість та ринок праці. – 2000 – Випуск 11. – С. 11-21.
21. Іванюта С.М. Антикризове управління в аграрній сфері. Автореферат дис. д.е.н. – К. – 2005.
22. Яценко В. Ризики у приватному пенсійному забезпеченні та необхідність регулювання пенсійних фондів// Соціальний захист – 2000. - №5.
23. Большая Советская Энциклопедия. Т.19, третье издание. – М.: Изд-во «Советская Энциклопедия», 1975. – С. 333-335.
24. Шкляр В.Б. Удосконалення системи пенсійного страхування трудівників села // Економіка АПК, - 2005 – №2 – С. 15-17.
25. Економічна енциклопедія. Т.2. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – С.77.
26. Мальований М.І. Стан і проблеми пенсійного забезпечення сільського населення // Економіка АПК, 2005. - №1. – С.122-127.
27. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-50.
28. Бевзенко О.В. Формування коштів для виплат пенсій працівникам сільського господарства //Економіка АПК. – 2004. - №5. – С. 101.
29. Загайна-Панасенко В. Аграрні регіони – проблемні зони забезпечення // Вісник Пенсійного фонду України. – 2003. - №11. – С.29.
30. Закон України «Про особисте селянське господарство» // Фермерське господарство. – 2003. - №43. – листопад.
31. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні // Україна: аспекти праці. – 2002. – №1. – С.31-37.
32. Гнибіденко І. Особливості сучасного етапу соціального захисту населення України у відповідності до ринкових відносин // Зайнятість та ринок праці. – Міжвід. наук. зб. – К.: НАН України, Міністерство праці і соціальної політики України. – 2000. – Вип. 11. – С. 141-150.
33. Бандур С.І., Цимбал О.І. Трудоресурсна безпека України в контексті глобалізації економіки та розвитку ринку праці // Проблеми формування ринкової економіки: Спец. вип. Управління трудовими ресурсами: проблеми теорії та практики. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 19-28.
34. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку. –К.: ІАЕ УААН, 2003. – 277 с.
35. Шклярський Ю.О. Удосконалення управління соціальним захистом населення в регіоні: Автореферат дис. к.е.н. – Київ, 1999. – с.12.
36. Скомарохова О.І. Соціальна політика та соціальний захист економічно активного населення України: Автореферат к.е.н. – Київ, 1998 – с.33.
37. Абакумова Н.Н. К вопросу о социальной защите человека и труда в России // Проблеми праці, економіки та моделювання. Зб. наук. пр. – Ч. 1. – Хмельницький: НВП «Евріка» ТОВ, 1998. – С. 3-4.
38. Бутенко В.М. Організаційно-економічні основи функціонування соціальної сфери села. Автореферат дис. канд. екон. наук.– Суми, 2005. – 36 с.
39. Саблук П.Т. Кардинальні напрями вирішення економічних проблем в АПК //Економіка АПК. – 2005. – №5 – С.5.
40. Кириленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі // Економіка АПК. – 2003. - №1. – С. 3-11.
41. Саблук П.Т. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XX столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С.12
42. І.С.Плющ Напрями розвитку аграрної політики в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С.18.
43. Основні соціально-демографічні характеристики домогосподарств України в 2003 р. Статистичний бюлетень. – К.,2003.
44. Гайдуцький П.І. Розвиток багатоукладного господарювання та конкурентоспроможного агропромислового виробництва.// Економіка АПК. – 2005. - №4. – С.23
45. Гаркуша О.М. Ринку АПК – належне регулювання // Вісник державної служби України. – 2005. – №1. – С. 6
46. Проблеми фінансової підтримки малих і середніх підприємств на селі // За ред. М.Я.Дем’яненка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 240 с.
47. Ґудзь О.Є. Проблеми страхування сільськогосподарських ризиків. // Економіка АПК, 2004. – №1. – С. 73-77.
48. Крисальний О.В. Теоретичні аспекти переходу аграрного сектора економіки України до ринку. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XX столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С 112.
49. Якуба К.І. Соціальне партнерство в системі соціального захисту селян. К.: ІАЕ, 2002. – С 98.
50. Білик М. Соціальний захист найманих працівників і напрями його поліпшення // Україна: аспекти праці: 1998. - №4. – С.26.
51. Грішнова О.А. Людський капітал України: сучасний стан та динаміка змін. – К.:КНЕУ, 2001. – С. 74.
52. Серова Е.В. Аграрная экономика. – М.: Изд. ГУВЭШ. – 1999. – С.120
53. Черняк В. Модель экономики: Выбор Украины // Экономика Украины. – 1995.- №9. – С. 31-39.
54. Мочерний С. До концепції соціально-економічного розвитку України // Економіка України. –1996. - №5. – С. 44-54.
55. Колесов В.П. Социальное измерение экономики // Вестник Московского университета . Сер.6, Экономика. – 1994. - №1 . – С.3-13.
56. Социальнвя политика переходного периода // Общественные науки и современность. – 1994. -№6. – С.13-22
57. Петюх В.М. Рыночная экономика. Настольная книга делового человека. – К. – Урожай, 1995. – 430 с.
58. Давидович Б. Борьба с бедностью в США // Экономист. – 1996. - №2. – С.72-79
59. Бурджалов Ф.Э., Гришин И.В., Сванидзе З.Я., Соболева И.В. Типы социальной политики: концепции, практика // Общество и экономика. – 1997. - №1-2. – С. 19-50.
60. Кашин В.М. Мировые экономические модели и их взаимодействие: взгляд из Японии и заметки российского экономиста // Общество и экономика. – 1995. - №7-8. С. 41-50.
61. Скидельский Р. Из опыта Великобритании и Германии // Общество и экономика. – 1996. – №1-2. – С.214-219.
62. Лібанова Е.М., Івашкевич В., Бевз В. Досвід соціальної політики в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки і можливості його використання в Україні // Україна: аспекти праці. – 1997. - № 1. – С. 36-41.
63.П.І.Гайдуцький, Україні потрібна нова аграрна політика. - Економіка АПК, 2005, № 10, с .4
64. М.П.Сахацький, Деякі соціальні аспекти відродження сільського господарства. – Економіка АПК, 2006, № 2, с 26.
65. Орлатий М. К. Соціальна сфера села. — К.: ІАЕ, 1997. — С. 401.
66. В.Я.Амбросов, д е н, член-кореспондент УААН, Наукові положення удосконалення економічного і господарського механізмів розвитку сільського господарства, Агроінком, 2006, №1.
67. Амбросов В.Я., Бойко В.И., Жадан И.И., Крисальньїй А.В. и др. Зкономический словарь агропромышленного комплекса. К.: Урожай, 1986. — С. 313—314.
68. Ещенко П.С, Кравчук Л.М., Палкий Ю.И. Новьій хозяйственный механизм: Справочник. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 254 с.
69. Господарський механізм агропромислового комплексу кризового періоду. Кол. авт. / НАН України, Інститут економіки. Редкол.: Б.Й. Пасхавер (відп. ред.) та ін. — К., 2001 — 351 с.
70. Здоровик В.К., Линдюк А.О. Формування господарського механізму регулювання аграрни хвідносин // Економіка АПК — 2005. — № 2. - С. 42-46.
71.Михайлов А.М. Сучасний стан відтворення основних засобів в АПК // 36. наук, праць Луганського НАУ. Серія: Екон. науки, № 37/49. – Луганськ, 2004. – С. 365-369
72.Черкащина М.В. Напрямки забезпечення відтворювального процесу у сільськогосподарському виробництві // Вісн. Харк. держ. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. — Вип. 25. – X.: ХДТУСГ, 2004. – 383 с.
73.Нестерчук Ю.О. Пріоритетний характер інвестицій у спільні підприємства аграрної сфери економіки // Економіка АПК. – 2000. - № 5. – С. 53-57.
74.Європейське майбутнє – у поглибленні відносин з НАТО // Уряд кур’єр. – 2005. 24 лют. – С. 2.

75. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств у 2008 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) Стат. збірник. Держкомстат України, Київ. 2008.
76. Підсумки соціального розвитку у 2007 році. Соціальні стандарти та гарантії. Міністерство праці та соціальної політики. Київ, 2008.
77. Макарова О.В. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки: Монографія. – К.: Ліра – К, 2004. – с. 97.
78. Рівень життя населення України / НАН України. Ін-т демографії та соц. досліджень., Держ. ком. статистики України; За ред. Л.М. Черенько. – К.: ТОВ „Видавництво „Консультант”, 2006. – 428 с.: іл.. – Бібліогр.: с. 417-426.
79. Якуба К.І. Життєвий і трудовий потенціал сільського населення України. Теорія, методологія, практика. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 362 с.
80. Татаревська М.С, Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення: Монографія. – Одеса, 2007. 298 с.
81. Населення України. Соціально-демографічні проблеми українського села. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 468 с.
82. Гвелесіані А.Г. Диференціація грошових доходів населення: аналіз, прогноз та механізм регулювання. Монографія / Відп. ред. д.е.н., проф. В.М. Новіков. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008. – 155 с.
83. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. У двох томах. Том І. Потенціал сільського сектора / Л.О. Шепотько, І.В. Прокопа, С.О. Гудзинський та ін. – Київ: Інститут економіки НАН України, 2000. – 396 с.
84. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. У двох томах. Том 2. Соціальні ресурси сільських теирторій / Л.О. Шепотько, І.В. Прокопа, С.О. Гудзинський, В.Д. Яровий та ін. – Київ: Інститут економіки НАН України, 2003. – 466 с.
85. Про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім’ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 рр.) Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України / Т.В. Безулік, А.І. Білий, Є.І. Бородін та ін. – Київ.: Гопак, 2006. – 360 с.
86. Становище сімей в умовах малих міст України: Держ. доп. про становище сімей в Україні (за підсумками 2004 р.) / Т.Ф. Алєксєєнко, Т.В. Говорун, Н.Г. Гойда та ін. – К.: Гопак, 2006. – 226 с.
87. Стан та соціальний захист сільських дітей: Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2004 р. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2005. – 250 с.
88. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення. Щорічна доповідь президентові України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні (за підсумками 2004 р.) Т.В. Безулік, А.І. Білий, Є.І. Бородін та ін.; Ред. кол.: Ю.О. Павленко та ін.; Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді. – К.: Гопак, 2005. – 264 с.
89. Сім’я в умовах становлення незалежної України (1991-2003 роки): Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2003 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 254 с.
90. Шкільов О.В. та ін. Аграрні соціально-трудові відносини: Підручник / О.В. Шкільов, О.І. Здоровцов, М.Г. Лобас, С.С. Барабан. – К.: 1997 – 304 с.
91. Человек в аграрной сфере / Шепотько Л.А., Прокопа И.В., Крисанов Д.Ф. и др.; Отв. ред. Л.А. Шепотько; АН УССР. Ин-т єкономики. – Киев: Наук. думка, 1991. – 284 с. Предм. указ.: с.279-282.
92. Левін П.Б. Економічний механізм соціальної інфраструктури: стан і перспективи розвитку. Монографія. / Відп. ред. В.М. Новіков. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008. – 313 с.
93. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально-трудових відносин: монографія / Д.П. Богиня, Г.Т. Куликов, Л.С. Лісогор та ін. / НАН України, Ін-т економіки. Відп. ред. Д.П. Богиня. – Київ, 2003. – 214 с.

94. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М., Кириленко І.Г. Економічна теорія на межі тисячоліть: Навч. посіб. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 748 с.
95. Богуцький О., Лишиленко В. Фактории ефективного використання трудових ресурсів села // Економіка України – 1995. – № 8. – С. 59-68.
96. Населення і трудові ресурси села: навч. посіб. / За ред. П.Т. Саблука, М.К. Орлатого. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2002. – 277 с.
97. Богуцький О.А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі. – К.: ІАЕ, 1999. – 280 с.
98. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних підприємств // Економіка України. – 1998. – № 4. – С. 72-78.
99. Либанова Э.М. Рынок рабочей силы. Методы анализа и возможности регулирования: Учебное пособие. – К., 1993. – 94 с.
100. Близнюк В., Власенко Т. Людський капітал України яф фактор економічного зростання // Україна: аспекти праці. – 2003. – № 6. – С. 20-24.
101. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 277 с.
102. Поплавська Ж., Поплавський В. Людський капітал. Не забаритись би з інвестиціями // Віче. – 2002. – № 2. – С. 59-68.
103. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.
104. Аметов Р. Населення – головна продуктивна сила господарського комплексу АР Крим // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 4. – С. 9-15.
105. Левченко О. Якість трудового потенціалу як визначальна умова конкурентоспроможності робочої сили // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 6. – С. 12-16.
106. Трудовые ресурсы: эффективность использования / И.С. Маслова, В.М. Москович, А.Г. Косаев и др. – М.: Наука, 1988. – 264 с.
107. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці. – Львів, 1997. – 340 с.
108. Рынок труда и доходы населения: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по экон. спец. / Б.Д. Бреев, В.Н. Бобков, В.С. Буланов, Н.А. Волгин. – М.: Информационно-издательский дом «Филань», 1999. – 280 с.
109. Коротєєв М.А. Формування та використання трудового потенціалу аграрного сектора економіки. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.
110. Пирожков С.И. О концепции трудового потенциала населения // Современная концепция трудового потенциала: Сборник научных трудов. – К., 1990. – С. 12-77.
111. Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу України на період до 2010 року» // Праця і зарплата. – 1999. – № 18. – С. 1-2.
112. Саєнко М. До питання про розробку державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 3. – С. 10-11.
113. Якуба К.І. Життєвий і трудовий потенціал сільського населення України. Теорія, методологія, практика. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 362 с.
114. Богуцький О.А., Купалова Г.І., Горлатий М.К. та ін. Аграрна праця та соціальний розвиток села. За ред. О.А. Богуцького. – К.: ІАЕ, 1996. – 201 с.
115. Экономика и социология труда / В.В. Адамчук, О.в. Ромашов, М.Е. Сорокина – М., 1999. – 407 с.
116. Блинов А. Мотивация персонала корпоративных структур // Маркетинг. – № 1. – 2001. – С. 88-101.
117. Долішній М.І., Злупко С.М. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. У двох частинах. Частина 2. – Київ: Наукова думка, 1994. – 212 с.
118. Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2001 р. – 400 с.
119. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства. Матеріали до доповіді міністра освіти і науки С. Ніколаєнка на підсумковій колегії МОН України (1-2 березня 2007 року, м. Харків).
120. Семів Л.К., Семів Р.А., Лалакулич М.Ю. Формування якості вищої освіти в стратегії підвищення конкурентоспроможності людського капіталу // Вісник ХНУ. – № 5. – 2007. – Т.1. – С. 17-21.
121. Петрова І.Л. Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання / Інститут економіки управління та господарського права. – К.: Таксон, 1997. – 301 с.
122. Гончаров В.Н., Будагъяну Н.А., Радомский С.И. Формирование системы мотивации труда в условиях перехода к рыночной экономике. – К.: Техника, 1999. – 112 с.
123. Колешня Л. Масове безробіття чи активна політика зайнятості на ринку праці // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 4. – С. 6-9.
124. Колот А. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоретичні аспекти формування // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 6. – С. 14-19.
125. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. Посібник / Київський національний економічний університет. – К., 1998. – 224 с.
126. Конкурентоспроможність у сфері праці: Зб. наук. пр. серія «Економіка праці та соціальної сфери» – Вип. 1 / Під ред. Д.П. Богині / Інститут економіки НАН України. – К., 2001. – 163 с.
127. Лагунін В.Д. Реформа оплати праці стимулюючого типу в Україні: теорія, концепція, практичні рекомендації і пропозиції. – Луцьк: Вежа, 2000. – 240 с.
128. Соціально-економічні проблеми розвитку агропромислового комплексу України в сучасних умовах. / В Рябоконь. – К.: Інститут аграрної економіки, 2000. – 359 с.
129. Тарасович В. До проблеми економічного зростання України // Економіка України. – 1999. – № 8. – С. 11-18.
130. Курило І.О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, трансформації. (Монографія) / Відповід. ред. д.е.н., проф.. В.С. Тешенко. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. – 472 с.