СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКО-РИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ трудового потенціалу промисловості

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГНИБІДЕНКО Олег Іванович
УДК 331.522.4:314

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКО-РИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ трудового потенціалу промисловості

Спеціальність 08.00.07 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Семикіна Марина Валентині-вна,
доктор економічних наук,
професор

Кіровоград – 2007
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………… ..……....………
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІО-НУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРУДО-ВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОСТІ .....................................

10
1.1. Соціально-економічна сутність трудового потенціалу 10
1.2. Чинники використання та розвитку трудового потенціалу промисловості 31
1.3. Складові механізму використання та розвитку трудового потенціалу..... 42
1.4. Функціонування механізмів використання та розвитку трудового потен-ціалу у розвинених країнах ринкової економіки .......…….................
55
Висновки до розділу 1...........………………..…..................…….…..……..
74
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОС-ТІ............
78
2.1. Аналіз загальних умов формування трудового потенціалу України ....... 78
2.2. Соціально-економічна оцінка стану використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України .............................................
87
2.3. Регіональні аспекти використання трудового потенціалу промисловос-ті (на прикладі Кіровоградської облас-ті)………………………………....... 117
2.4. Діагностика стану розвитку трудового потенціалу на мікроекономічно-му та особистісному рівнях ..............................................
131
Висновки до розділу 2 .....................……...........…....……………………... 153

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОС-ТІ.....................................

158
3.1. Стратегічні напрями вдосконалення механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості ...............
158
3.2. Вдосконалення методичних основ функціонування механізму викорис-тання та розвитку трудового потенціалу ……..............................
177
3.3. Соціальне інвестування у розвиток інноваційної компоненти трудового потенціа-лу…………………..…………………………..................................
193
Висновки до розділу 3..........………..…………………...................…..…..
204
ВИСНОВКИ .........................……………………………………........….........….. 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕ-РЕЛ………….…………………......…... 215
ДОДАТКИ …………………….....……………………………………………… 230
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Поступальний розвиток українського суспільства у ХХІ столітті вирішальною мірою буде визначатися якісними та структурними зрушеннями у вітчизняній економіці, підвищенням продуктивності людської праці на основі піднесення ролі науки й новітніх знань, зростання конкурентоспроможності робочої сили. При цьому важливим індикатором глибини ринкових перетворень, їх соціальної спрямованості слугуватиме стан трудового потенціалу, ефективність його використання й розвитку у галузях економіки, зокрема, у промисловості, яка є місцем прикладання трудових зусиль п’ятої частини зайнятого населення країни.
Аналіз сучасних реалій соціально-економічного розвитку України за-свідчує наявність глибокого протиріччя між потребами прискорення еконо-мічного зростання і можливостями таких зрушень з огляду на погіршення кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу промисловості, незадовільний стан його формування та реалізації упродовж всеохоплюючої кризи 90-х років та на початку нового століття. Існування вимушеної неповної зайнятості, заборгованість з виплат заробітної плати, недовикористання робочого часу, недосконалість соціально-економічних важелів дотримання трудових прав і соціальних гарантій призводять до зниження продуктивності праці, зростання рівня виробничого травматизму і захворюваності, соціальної незахищеності багатьох осіб, які працюють у промисловому секторі економіки України. Виникла нагальна потреба у науковому пошуку шляхів вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.
Теоретико-методологічну базу сучасних уявлень про можливості відт-ворення й використання трудового потенціалу було закладено за часів існу-вання централізованої планової економіки у працях С.Струмиліна, М.Соніна, Є. Манєвича, Є.Антосенкова, Ф.Волкова, Л.Данилова, Т.Заславської, О.Котляра, І.Маслової, А.Панкратова, Р.Колосової та ін. Серед українських дослідників вагомий внесок у вивчення цієї багатогранної проблеми належить О.Амоші, С.Бандуру, Д.Богині, І.Бондар, І.Гнибіденку, О.Грішновій, Б.Данилишину, М.Долішньому, Т.Заяць, С.Злупку, А.Колоту, В.Куценко, Е.Лібановій, О.Новіковій, В.Онікієнку, В.Приймаку, С.Пиріжкову, В.Стешенко, Л.Семів, М.Семикіній, А. Чухно, Л.Шаульській, Л.Шевчук та іншим.
Водночас, не зважаючи на значне коло досліджень, можна з впевненістю стверджувати, що поки не створено дієвого механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу в Україні загалом і в промисловості зокрема. Прояв негативних тенденцій у стані розвитку трудового потенціалу промисловості диктують гостру необхідність продовження досліджень у зазначеному напрямі. Це обумовило вибір теми дисертації, його мету, теоретичну і прикладну спрямованість поставлених завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету “Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону” (№ державної реєстрації 0103V006102), в межах якої автором досліджено та систематизовано чинники формування та використання трудового потенціалу працівників промислових підприємств та “Основні напрями вдосконалення соціальної політики на регіональному ринку праці” (номер державної реєстрації 0103U006981), при виконанні якої автором розроблено методичні рекомендації щодо підвищення соціальної захищеності працівників промисловості Кіровоградської області в умовах ринкової трансформації економіки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад і розробка науково-практичних рекомендації щодо вдосконалення соціально-економічного механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України в ринкових умовах господарювання.
Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність пос-тановки та розв’язання таких завдань:
- на основі аналізу генезису категорії “трудовий потенціал” визначити та обґрунтувати зміст понять “трудовий потенціал промисловості”, “соціально-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості”;
- поглибити наукові уявлення про класифікацію та функціонування механізмів ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості в ринкових умовах;
- здійснити комплексну оцінку стану використання та розвитку трудового потенціалу промисловості потенціалу на макро-, мезо-, мікроекономічному рівнях;
- розробити методику діагностики та моделювання розвитку трудово-го потенціалу на рівні підприємств промисловості;
- вдосконалити методику аналізу ціннісних орієнтацій працівників в системі чинників розвитку трудового потенціалу промислових підприємств;
- розробити стратегічні напрями вдосконалення механізму викорис-тання та розвитку трудового потенціалу промисловості;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення методичних основ функціонування соціально-економічного механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості;
- сформувати рекомендації щодо соціального інвестування розвитку інноваційної компоненти трудового потенціалу.
Об’єктом дослідження виступає процес функціонування соціально-економічного механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні про-блеми формування та функціонування соціально-економічного механізму ви-користання й розвитку трудового потенціалу промисловості в ринкових умовах.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації слугували загальні положення економічної теорії, результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань відтворення, використання й розвитку трудового потенціалу, людського капіталу, чинне законодавство, статистична інформація.
У процесі виконання дисертації застосовувалися методи: системний – для розгляду й аналізу явищ та процесів у взаємозв’язку та взаємозалежності їх розвитку; статистико-економічний – для опрацювання масиву статистичних та емпіричних даних; графічний – для наочної ілюстрації досліджуваних явищ, процесів і закономірностей; метод апроксимації та екстраполяції для прогнозування зайнятості; методи інтерв’ю, експертних оцінок, соціологічного опитування та соціологічного аналізу для з’ясування визначальних чинників впливу на використання трудового потенціалу працівників промислових підприємств; метод економіко-математичного аналізу та моделювання – для обґрунтування методичних підходів щодо оцінювання трудового потенціалу, соціального інвестування його розвитку, обґрунтування особливостей дії механізму використання й розвитку трудового потенціалу у промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:
вперше:
- обґрунтовано методичні основи соціального інвестування розвитку інноваційної компоненти трудового потенціалу, які передбачають можли-вість вибору величини інвестицій для розвитку складових трудового потенціалу працівника (колективу працівників) в інтересах забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств;
- розроблено методику діагностики та моделювання розвитку трудового потенціалу підприємств, яка дозволяє оцінювати та порівнювати стан, невикористані резерви та можливості подальшого розвитку трудового потенціалу різних промислових підприємств;
удосконалено:
- класифікацію механізмів використання та розвитку трудового потен-ціалу, яка, на відміну від відомих, містить їх систематизацію за видами і ти-пами, доводить залежність вибору структури механізму від ступеню розвитку економіки, впливу певних чинників і умов господарювання;
- наукові уявлення про соціально-економічний механізм ефективного використання й розвитку трудового потенціалу промисловості, які, на відмі-ну від існуючого, зосереджують увагу на пріоритетності та вагомості впливу соціально-економічних важелів для забезпечення високої зацікавленості со-ціальних партерів у зростанні трудової та інноваційної активності працівни-ків, їх професійної компетентності;
- методичні підходи до ідентифікації зв’язку між чинниками впливу на розвиток трудового потенціалу та результатами його реалізації у трудовій діяльності, які, на відміну від існуючих, враховуючи характеристики не лише носія трудового потенціалу, а й робочого місця, дозволяють підтримувати дію соціально-економічного механізму використання й розвитку трудового потенціалу на усіх економічних рівнях;
- методичні підходи до оцінювання трудового потенціалу промисло-вості, підприємства, працівника, які, на відміну від відомих раніше, дають змогу формувати інтегральну оцінку та показники розвитку трудового поте-нціалу, враховуючи специфіку його компонентного складу для різних об’єктів аналізу;
отримали подальший розвиток:
- трактування понять “трудовий потенціал промисловості”, “соціаль-но-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості”, в яких присутні ознаки галузі, враховуються умови господарювання та промислового виробництва на певних етапах роз-витку суспільства, цільові орієнтири людського розвитку;
- наукові уявлення про особливості соціально-економічного забезпе-чення використання та розвитку трудового потенціалу промисловості завдя-ки відповідній комплексній оцінці на усіх економічних рівнях;
- стратегічні напрями вдосконалення соціально-економічного механі-зму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисло-вості, які ґрунтуються на створенні стимулів до ефективної праці та безпере-рвного освітньо-професійного зростання, інвестуванні у розвиток працівни-ків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що ос-новні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних пропозицій, методичних розробок, використання яких підвищить обґрунтованість управлінських рішень у сфері використання й розвитку трудового потенціалу промисловості. Наукові розробки автора знайшли практичне запровадження на усіх економічних рівнях управління трудовим потенціалом.
Науково-практичні рекомендації здобувача використано у практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України при підготовці пропозицій щодо формування та розвитку трудового потенціалу та Держав-ної програми зайнятості населення на 2005-2008 рр. (довідка № 03-3/5277-021-9 від 8.06.2004). Окремі рекомендації щодо чинників та резервів ефекти-вного використання трудового потенціалу промислових підприємств засто-совані Міністерством промислової політики України у підготовці проекту Програми розвитку промисловості України на 2008 р. (довідка № 12/5-1-50 від 15.02.07). Результати комплексної оцінки сучасних тенденцій формування та використання трудового потенціалу промисловості України використано у практичній роботі Міністерства економіки України при підготовці документів соціально-економічного спрямування та проекту Програми соціально-економічного розвитку України на 2008 р. (довідка № 60-21/87 від 5.03.2007) .
Результати дослідження та окремі рекомендації автора щодо підвищен-ня ефективності використання трудового потенціалу промисловості регіону запроваджені у роботу Головного управління праці і соціального захисту на-селення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 01–05 від 12.08.2003). Методичні підходи щодо оцінювання трудового потенціалу та стимулювання його розвитку використовуються на промислових підпри-ємствах Кіровоградської області: ВАТ “Червона зірка” (довідка №132/338 від 14.08.2003), АОЗТ “Сонола” (довідка № 37 від 20.08.2003).
Основні положення дисертації використовуються при викладанні лек-ційного курсу “Економіка праці та соціально-трудові відносини” в Кірово-градському національному технічному університеті (довідка № 11 від 26.09.2006).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки теоретико-методологічних та методичних засад вдосконалення соціально-економічного механізму використання й розвитку трудового потенціалу промисловості, обґрунтування теоретико-методологічних та методичних підходів щодо оцінювання стану використання трудового потенціалу, його розвитку на усіх рівнях господарювання в контексті завдань сучасної економічної та інноваційної політики держави. Наукові положення, висновки і рекомендації, які сформульовано у дисертації, отримано здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: «Розширення ринку праці в центральному еконо-мічному регіоні України» (м. Кіровоград, 2002 р.), «Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах» (м. Донецьк, 2003 р.), «Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища» (м. Хмельницький, 2003 р.), «Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Кіровоград, 2003 р.), «Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України» (м. Луганськ, 2003 р.), “Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 2006), “Соціальні пріоритети економічного розвитку регіону: проблеми та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2006 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,2 др. арк., серед яких 12 статей надру-ковані у виданнях, визнаними ВАК України фаховими з економічних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання ва-жливого науково-прикладного завдання щодо вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України на сучасному етапі ринкової трансформації економі-ки.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати такі ви-сновки:
1. Вагомість ролі промисловості для економічного та інноваційного розвитку України, забезпечення добробуту населення потребує окремої уваги вітчизняної економічної науки до трудового потенціалу промисловості, якнайскорішого подолання руйнівних процесів і недоліків в його використанні та розвитку. Реалізація цього завдання вимагає чіткого визначення методологічних і методичних підходів до розв’язання цієї проблеми.
2. Зміна умов життя людської цивілізації, глобальні трансформації життєдіяльності людства, рух до економіки знань наприкінці ХХ-го – на по-чатку ХХI-го століть обумовили формування нового, збагаченого розуміння трудового потенціалу. На основі аналізу генезису категорії “трудовий потен-ціал”, урахування специфіки завдань промисловості в сучасних умовах гос-подарювання, обґрунтовано підхід до тлумачення сутності трудового потен-ціалу промисловості. Відповідно до цього підходу, трудовий потенціал про-мисловості (ТПП) – це комплексна соціально-економічна категорія, яка ві-дображає інтегральну сукупність властивостей і можливостей працівників промислових підприємств продуктивно реалізувати та розвивати у праці свої знання, трудовий досвід, здібності, здатність до інновацій в конкретних умовах виробництва з метою задоволення особистих, колективних та суспільних потреб на основі створення якісної продукції, що користується попитом.
3. Результати дослідження теоретичних засад використання та розвитку трудового потенціалу дали змогу визначити соціально-економічний механізм використання та розвитку трудового потенціалу промисловості (МВРТП) як багатокомпонентну систему різноманітних форм і методів впливу на трудовий потенціал працівників промисловості, серед яких доведено пріоритетність соціально-економічних важелів, що мають функціонувати на усіх рівнях управління на засадах наукової методології, гнучкої взаємодії держави та соціальних партнерів в інтересах збереження, ефективного використання та розвитку трудового потенціалу.
4. Розроблена класифікація механізмів використання та розвитку тру-дового потенціалу за видами і типами засвідчила, що вибір певної моделі МВРТП має враховувати конкретні умови господарювання, етапи та ступінь розвитку економіки, особливості соціально-трудових відносин, сукупність впливових чинників на усіх рівнях залучення трудового потенціалу.
5. Вивчення світового досвіду довело, що в умовах конкурентного се-редовища головною складовою МВРТП промисловості має стати створення могутньої системи різноманітних соціально-економічних стимулів до ефек-тивної зайнятості, трудової активності та нарощування компетенцій. Пріори-тетна роль у функціонуванні МВРТП має належати соціальним інвестиціям в ефективний розвиток трудового потенціалу, його інноваційної складової. Визнано, що недоцільно обмежувати зростання заробітної плати, яке веде до підвищення продуктивності праці, набуття конкурентних переваг галузі, економіки держави. В Україні потребують запровадження такі елементи функціонування МВРТП промисловості, характерні для країн розвиненої ринкової економіки: побудова МВРТП на засадах соціального партнерства; застосування різноманітних форм матеріального заохочення продуктивної праці і прагнень працівників до професійного самовдосконалення; стійке зростання соціальних витрат на відтворення та утримання робочої сили, особливо висококваліфікованої; тісна взаємодія держави і підприємств у стимулюванні розвитку освіти, підготовки кадрів, інноваційної активності.
6. Аналіз загальних умов формування трудового потенціалу промис-ловості в Україні засвідчив, що в результаті гострої демографічної кризи в Україні, прорахунків у проведенні соціально-економічних реформ стан тру-дового потенціалу України набуває критичних ознак. Ситуація депопуляції, погіршення здоров’я та умов життєдіяльності більшості верств населення, обмежене фінансування соціальних програм, – все це створює несприятливі перспективи для ефективного використання трудового потенціалу України в цілому і промисловості зокрема. В інтересах недопущення стихійності у від-творенні й розвитку трудового потенціалу (зокрема ТПП) повинна проводи-тись зважена, цілеспрямована соціально-економічна та демографічна політи-ка, метою якої є припинення зменшення кількості населення країни, якісне поліпшення умов життя, орієнтація на пріоритетне значення якісних характе-ристик трудового потенціалу, спроможних забезпечити досягнення цілей людського розвитку і формування конкурентоспроможної економіки.
7. Результати аналізу засвідчили, що за сучасних умов ТПП України не використовується повністю, ефективно та раціонально, частина його за-лишається в резервному, прихованому стані, зазнає кількісних та якісних втрат, не працюючи повною мірою на інтереси суспільства, гальмуючи за-своєння інноваційної моделі розвитку. Розвиток ТПП в сучасних умовах є некерованим, відбувається хаотично. Глибинні причини неефективного ви-користання та розвитку ТПП коріняться у прорахунках в проведенні соціально-економічних реформ на етапі ринкової трансформації економіки, деформаціях оплати праці і доходів, обмеженому фінансуванні соціальних програм.
8. Виявлено тенденції зниження якості, обсягів професійної підготовки та перепідготовки кадрів для промисловості. Дестабілізуючий вплив на стан ТПП оказує неузгодженість у розвитку ринку освітніх послуг і ринку праці. Структура, обсяги та якість підготовки кадрів навчальними закладами лише частково задовольняють сучасні потреби промислових підприємств у кваліфікованих робітниках та інженерах. Одночасно вкрай низькими залишаються обсяги професійної підготовки та перепідготовки кадрів на виробництві, що знижує мобільність працівників, гальмує процес підвищення їхньої конкурентоспроможності в умовах коливань попиту на світовому і внутрішньому ринках праці, перспектив входження України до СОТ.
9. Вплив соціального партнерства на стан використання і розвитку трудового потенціалу в Україні поки залишається вкрай слабким та неефек-тивним, що пояснюється як недосконалістю колективно-договірного регулювання праці на всіх рівнях, так і недостатнім розвитком соціально-трудових відносин, неналагодженою взаємодією усіх суб’єктів соціального партнерства в питаннях формування та реалізації політики соціального захисту на ринку праці.
10. Існування гендерної нерівності у використанні та розвитку трудового потенціалу у багатьох галузях економіки, зокрема у промисловості, потребує особливої уваги до соціального захисту жінок, вдосконалення колективно-договірного регулювання стосовно питань умов та оплати їхньої праці, навчання та перенавчання на підприємствах, подолання психологічних стереотипів у відношенні до зайнятості жінки на виробництві.
11. Регіональна політика зайнятості поки недостатньо впливає на про-цес використання трудового потенціалу. Активне відтворення розвитку тру-дового потенціалу промисловості вимагає стимулювання загального попиту, зокрема попиту на робочу силу, на основі залучення інвестицій, підтримки місцевого промислового виробництва, розвитку малого і середнього бізнесу, охоплення регулюючим впливом трудової поведінки як незайнятого населення (допомога у працевлаштуванні), так і найманих працівників, за допомогою розширення альтернативних форм зайнятості, запровадження гнучких графіків роботи, форм безперервного навчання та перенавчання, поліпшення умов людського розвитку.
12. Обґрунтовано, що злам ситуації на краще можливий в разі реаліза-ції запропонованої стратегії вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості. Згідно стратегії функціонування МВРТП передбачає пріоритетність та вагомість впливу соціально-економічних важелів для забезпечення високої зацікавленості соціальних партерів у зростанні трудової та інноваційної активності працівників, їх професійної компетентності. На усіх рівнях впливу дія механізму має бути спрямована забезпечення: 1) ефективної зайнятості у промисловості на основі активної взаємодії соціальних партнерів; 2) привабливих умов трудової діяльності у промисловості та соціальної захищеності працівників галузі; 3) соціальної та економічної мотивації підвищення професійної компетентності; 4) стимулювання трудової та інноваційної активності працівників промислових підприємств (на основі кардинальної реструктуризації промислового виробництва, підвищення продуктивності праці, запровадження інноваційних заходів у промисловості); 5) безперервної професійного навчання та підготовки висококваліфікованих працівників у відповідності до потреб промисловості; 6) інвестування у розвиток інноваційної складової трудового потенціалу.
13. Головними чинниками економічного зростання і продуктивного використання ТПП слід вважати підвищення інвестиційної активності та впровадження науково-технологічних інновацій, що сприятиме створенню нових робочих місць, ефективному залученню знань, досвіду, інтелектуаль-них здібностей висококваліфікованих кадрів, впровадженню політики упере-дження масових звільнень на регіональних ринках праці, забезпеченню своє-часного перенавчання і підготовки необхідних фахівців. З метою підвищення зацікавленості роботодавців у створенні нових продуктивних робочих місць та їх модернізації запропоновано активне застосування соціально-економічних важелів, зокрема бюджетного впливу, цільового субсидування попиту на працю, скасування високих ставок податків.
14. Визначено, що одним із вирішальних соціально-економічних важе-лів впливу на рівень використання та розвитку ТПП залишається оплата пра-ці. Невідповідність між ціною трудових послуг робочої сили та їх вартістю, слабкий зв’язок між оплатою праці та її продуктивністю вимагають терміно-вого реформування системи оплати праці. Зростання заробітної плати у промисловості пропонується забезпечити за рахунок кардинальної реструктуризації виробництва та підвищення продуктивності праці, підвищення частки заробітної плати у собівартості і цінах на продукцію промисловості, зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств, запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності промислового виробництва.
15. В інтересах збереження та розвитку ТПП розроблено заходи, спря-мовані на узгодження функціонування ринку праці і ринку освітніх послуг, задоволення кадрових потреб підприємств, зокрема: запропоновано в ряді регіонів провести експеримент стосовно повернення до системи розподілу молодих фахівців, які навчалися на бюджетних місцях, на роботу згідно державного замовлення; увести в практику укладання угод між регіональними службами зайнятості і навчальними закладами щодо прийому на навчання з урахуванням прогнозованого попиту на ринку та змін у структурі кадрових потреб промисловості.
16. Виходячи із відсутності прийнятних для практики способів оцінки стану розвитку трудового потенціалу промислових підприємств, розроблено та апробовано методику діагностики та моделювання розвитку трудового потенціалу на мікроекономічному рівні, яку пропонується використовувати як методологічну базу для оцінювання стану та можливостей розвитку трудового потенціалу промислових підприємств.
17. Враховуючи залежність напрямів розвитку трудового потенціалу працівника від його ціннісних орієнтацій, розроблено та апробовано методи-ку аналізу останніх, яка дозволяє визначити їх вагомість, з’ясувати спрямо-ваність розвитку трудового потенціалу і, відповідно, корегувати на підприємстві кадрову політику. Результати апробації методики на підприємствах Кіровоградської області виявили вкрай низький рівень орієнтації працівників на одержання новітніх знань, що суперечить стратегічним планам інноваційного розвитку і вимагає вжиття термінових заходів щодо зміни діючих на цих підприємствах систем мотивації праці.
18. На основі систематизації результатів проведеного соціологічного обстеження сформовано модель типового працівника промислового підприємства. За цією моделлю провідним мотивом трудової діяльності більшості працівників промисловості в сучасних умовах є одержання якомога більшого заробітку при відсутності стійкого інтересу до змісту праці та професійного зростання. Пояснення останньому — відчуження від праці (і від інтересів підприємства в цілому), яке набуло масового поширення в Україні за умов економічної кризи, падіння рівня життя.
19. Вдосконалено методичні основи функціонування МВРТП промис-ловості, зокрема, розроблено та апробовано нові методологічні підходи до вимірювання трудового потенціалу, які на відміну від відомих раніше, врахо-вують його компонентний склад та альтернативність характеристик складо-вих елементів залежно від об’єкта аналізу, яким може бути працівник чи ко-лектив працівників, чи працездатне населення. Згідно запропонованого алго-ритму формуються інтегральна оцінка та показник розвитку трудового потенціалу, аналіз яких дозволяє зважено підходити до вирішення питань стосовно необхідності та доцільності його подальшого розвитку.
20. Запропоновано методику ідентифікації взаємозв’язку між засобами впливу на розвиток трудового потенціалу та результатами його реалізації у трудовій діяльності, яка вперше на методологічному рівні дозволяє підтри-мувати дію механізму використання й розвитку трудового потенціалу на де-кількох рівнях: особистісному, мікро-, мезо-, макроекономічному рівнях.
21. Розроблено основні напрями підтримки розвитку інноваційної ком-поненти трудового потенціалу промисловості на мікро-, мезо- та макроеко-номічному рівнях, серед яких пріоритетне значення відведено соціальному інвестуванню у розвиток трудового потенціалу працівників, які беруть участь у розробці і впровадженні інновацій. Визначено, що очікування позитивного ефекту від використання ТПП є неможливим без кардинальних змін у ставленні до потреб інженерно-технічних працівників, без створення відчутних стимулів до розробки і впровадження інновацій на підприємствах промисловості.
22. Запропоновано методичні основи інвестування в розвиток іннова-ційної компоненти трудового потенціалу, які дозволяють оцінити доцільність інвестицій в контексті забезпечення конкурентоспроможності працівників. Вибір величини інвестицій здійснюється альтернативно: як безвідносно, так і з урахуванням попиту на трудову діяльність інноваційного змісту на ринку праці. Методика може використовуватися як роботодавцями, так і найманими працівниками для визначення прийнятних для них умов найму чи, відповідно, умов пропонування послуг робочої сили з урахуванням витрат на навчання.
23. В умовах поступового включення України у міжнародні економічні відносини і СОТ роль соціально-економічного забезпечення розвитку трудового потенціалу промисловості зростатиме, саме на його основі можливо досягти підвищення рівня конкурентоспроможності працівників промислових підприємств, їх мобільності та соціальної захищеності на ринку праці. У зв’язку з цим у державних та регіональних програмах розвитку трудового потенціалу провідне місце має належати питанням соціального інвестування у розвиток інноваційної складової трудового потенціалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соці-ально-економічне забезпечення: Монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
2. Амоша О., Новікова О. Проблеми і напрями удосконалення механі-зму управління охороною праці у контексті інтеграції України в Європейсь-кий Союз // Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти. – І.ЄС–У’98 (Україна, Ялта-Форос, 14 – 16 вересня 1998 р.) – С.163 – 173.
3. Амоша О.І. Стан, тенденції та основні напрями розвитку соціально-трудових відносин на державному та регіональному рівнях // Соціально-економічні аспекти промислової політики. Соціально-трудові відносини у сучасних економічних умовах. Збірн. наук праць. – Донецьк: Ін-т економіки промисловості НАН України, 2001. – Т.1. – С.20 – 24.
4. Антонюк В.П. Освітній потенціал зайнятих як чинник інноваційного розвитку промисловості // Вісник національного університету “Львівська по-літехніка”. Проблеми економіки та управління. – Львів: вид-во Нац. Ун-ту “Львівська політехніка”, 2007. – С.7 – 12.
5. Антохова І. До питання управління розвитком і ефективністю вико-ристання трудового потенціалу регіону // Регіональна економіка, 1999, № 4. – С. 239 – 242.
6. Бажал Ю.М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер і проблеми перехідної економіки України // “Наукові записки”. Т. 18. Економіка України. — К.: Видавн. дім “КМ Akademia”. Нац. університет “Києво-Могилянська Академія”, 2000. — 257 с.
7. Бандур С. І. Структурна перебудова економіки в контексті забезпе-чення національних інтересів та соціальних пріоритетів // Зайнятість та ри-нок праці: Міжвід. наук. зб. Вип. 13. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 3 – 13.
8. Бервено О.В. Інтелектуальний капітал: економічний зміст і особли-вості формування в транзитивному суспільстві. Автореф. дис. ... канд. екон. наук.– Харків, 2002. – 18 с.
9. Богданова Т.І. Трудовий потенціал, сутність та оцінка його використання // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип.. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – Т.1.– Ч.II.– К.: КНЕУ, 2007. – С. 71 – 77.
10. Богиня Д.П., Семикіна М.В Трудовий менталітет в системі мотивації праці. Монографія. – Кіровоград: “Поліграф-Терція, 2002.– 226 с.
11. Бондаренко О.М. Експлуатація праці як негативний чинник форму-вання конкурентоспроможної робочої сили // Мотиваційний механізм фор-мування конкурентоспроможної робочої сили: Зб. наук. пр. Вип. ІІ. / НАН України. – Ін-т економіки; Відп. ред Д.П. Богиня. – Київ, 2002. – С. 152 – 162.
12. Бояркин Г. Трудовая миграция и экономический потенциал региона // Человек и труд. – 2003 – № 2 – С. 25 – 27.
13. Бреслав Л., Лисовик Б., Ломова И. Кадровый потенциал и пути его повышения // Человек и труд. – № 4. – 2003. – С.48–53.
14. Бухалков М., Кузьмина Н. Оценка трудового потенциала как основа эффективного использования // Человек и труд. – 2003. – № 2. – С.29 – 30.
15. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.
16. Васильчук Ю. Постиндустриальная экономика и развитие человека // МЭиМО. – 1997. № 9. – С. 74 – 86.
17. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Вебер М. Изб-ранное. Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – С. 43 – 47.
18. Вегера С. Жінки у системі соціально-трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 8. – С.27 – 32.
19. Вовканич С., Копистянська Х. Людський вимір інноваційного поте-нціалу розвитку: глобальний і регіональний аспекти // Регіональна економіка: Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів.– № 3. – С. 25 – 40.
20. Врублевский В.К. Развитой социализм: труд и НТР. Очерки теории труда. – М.: Экономика, 1984. – 240 с.
21. Геєць В.М. Економічні передумови стабільного соціального розвитку в середньостроковій перспективі // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – С. 9 – 33.
22. Генкин Б.М. Экономика и социология труда.— М.: НОРМА—ИНФРА-М, 2000. — 412 с.
23. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Білорус, Г.Лук’яненко та ін.; Керівник авт. кол. і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
24. Гнибіденко І., Зайцев Ю. Середній клас в Україні: проблеми іденти-фікації та становлення. // Україна: аспекти праці. – 2002.– № 2.– С.11–14.
25. Голос України. – 1997, 14 серпня .
26. Грішнова О. Гендерні особливості конкурентоспроможності грома-дян на українському ринку праці // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 4. – С.3–8.
27. Грішнова О. Зарубіжний досвід підтримання конкурентоздатної ро-бочої сили // Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати / Збірник наук. праць: НАН України. Ін-т економіки / Під ред. Богині Д.П.К. – 2001. – С. 167 –184.
28. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. — 254 с.
29. Грішнова О.А. Соціально-трудові відносини (з врахуванням гендер-ного аспекту). – К.: Українська Асоціація Маркетингу, 2003. – 64 с.
30. Гудсков А.К., Семикіна М.В. Формування трудового потенціалу ре-гіону // Економіка України. – 1995. – № 4. – С. 93 – 95.
31. Дегтярь Л.С. Трудовой потенциал общества и социальной политики: из опыта европейских стран-членов СЭВ. – М.: Экономика, 1984. – 214 с.
32. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії // НАН України. Інститут економіки; за ред. В. Стешенко. – Київ, 2001. – 560 с.
33. Дзюба І. Україна перед Сфінксом майбутнього // Урядовий кур’єр, 12 січня 2002 р., № 7. – С. 9.
34. Долішній Д.П., Злупко С.М. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. Ч.1. — К.: Наукова думка, 1994. — 264 с.
35. Долішній М. І. Дослідження демографічної ситуації в Україні // Ре-гіональна економіка. – № 3. – С.266 – 267.
36. Долішній М.І., Писаренко С.М. Регіональні особливості відтворення соціально-трудового потенціалу // Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. – Київ: Наукова думка, 1994. – С. 39 – 49.
37. Дудіна Н.В. Зарубіжний досвід урахування конкурентоспроможності робочої сили в системі оплати праці // Мотиваційний механізм формування конкурентоспроможності робочої сили: Зб. наук. пр. Вип. ІІ. / НАН України. Ін-т економіки; за ред Богині Д.П. – Київ, 2002. – С. 83 – 88.
38. Економіка України за 2002 рік // Урядовий кур’єр. –2003, 23 січня.– С.1, 8 – 9.
39. Економіка України за перше півріччя 2003 р.// Урядовий кур’єр.–2003 р., 24 липня. – С. 1, 8–9.
40. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. Акад. НАН України В.М. Гей ця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
41. Економічна енциклопедія: У трьох томах.Т.1 – К.: Видавничий центр “Академія” , 2000. – 864 с.
42. Життєва компетентність особистості / Науково-методичний посіб-ник / Л.В. Сохань (ред.). – К.: Богдана, 2003. – 520 с.
43. Закон України “Про організації роботодавців” // Голос України. – 2001. – № 112. – С. 6, 7.
44. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльно-сті". Вип. 2. – К.: Четверта хвиля, 1999. – 32 с.
45. Закон України «Про колективні договори і угоди» // Закони Украї-ни. – К.: Ин-тут законодавства Верховної Ради України, 1996. – Т. 6. – С. 5 – 11.
46. Закон України «Про оплату праці» // Закони України. – К.: Ин-тут законодавства Верховної Ради України, 1997. – Т. 8. – С. 210 – 218.
47. Закон України «Про підприємства в Україні» // Закони України. – К.: Ин-тут законодавства Верховної Ради України, 1999. –Т.1. – С. 310 – 331.
48. Замковой И.И. Эффективное использование трудового потенциала в условиях рыночной экономики: Автореф. дис. …канд. экон. наук. – Львов, 1992. – 22 с.
49. Злупко С.М. Економічна думка України: Навчальний посібник. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 469 с.
50. Иванов Н. Внутрифирменная подготовка кадров в экономически развитых странах // Управление персоналом. Тематический сборник статей. Вып. 9. – М.: Гл. редакция международного журнала «Проблемы теории и практики управления». – 1999. – С. 77 – 85.
51. Изменения в мотивации труда в новых условиях. – М.: НИИ труда, 1992. – 124 с.
52. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности). Учебн. пособие. – К.: МАУП, 2001.– 312 с.
53. Кір’ян Т. Підготовці робітничих кадрів – повсякденну увагу // Праця і зарплата, 2007. – № 21. – С.4 – 5.
54. Кір’ян Т. Проблемні питання реформування оплати праці в Україні // Україна: аспекти праці. – 2003.– № 2.– С.32 –36.
55. Коврига О. Моліна О. Підприємництво та інноваційні технології в управлінні регіональним розвитком // Регіональна економіка: Інститут регіо-нальних досліджень НАН України. – 2002, № 2. – С. 93 –103.
56. Колосова Р.П. Трудовой потенциал промышленности. – М.: МГУ, 1987. – 161 с.
57. Колот А. Організаційно-економічний механізм регулювання доходів працюючих: шляхи вдосконалення //Україна: аспекти праці, 2003.– №2.– С. 25 –31.
58. Колот А. Теоретичні й прикладні аспекти впливу заробітної плати на мотивацію трудової діяльності // Україна: аспекти праці, 2000. – № 8. – С. 8 – 14.
59. Колот А.М. Договірне регулювання заробітної плати: стан, шляхи вдосконалення / Міжвідомчий наук. збірник НАН України і Міністерства праці та соціальної політики України: Зайнятість та ринок праці. – К., 1999. – Вип.10. – С. 3 – 11.
60. Колот А.М. Мотивація персоналу. Підручник. – К.:КНЕУ,2002. – 337с.
61. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулю-вання: монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.
62. Конкурентоспроможність у сфері праці. Зб. наук. пр. Серія “Еконо-міка праці та соціальної сфери”. Вип.1. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – 163 с.
63. Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні / Урядовий кур’єр. – 2001. – № 4. – С. 9 – 10.
64. Костромин Г.Т. Адаптация производственного коллектива предприятия к нововведениям в условиях реструктуризации производства / Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. – Вип. 3. – Кіровоград: КДТУ, 2002. – С. 130 – 133.
65. Костюнина Г.М. Инновационные методы решения проблем занятости в Австралии // Труд за рубежом. – М.: НИИ труда, 2001, № 1. – С. 41 – 51.
66. Кравчик В.К. Проблема бідності в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002, № 4. – C. 5 – 11.
67. Кринецкий И.И. Основы научных исследований. Учеб. пособие для вузов. — Киев-Одесса: Вища школа. Головное издательство, 1981. — 208 с.
68. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Учебник для ВУЗов. — М.: Русская деловая литература, 1998. — 768 с.
69. Куликов Г.Т. Мотивация труда наемных работников. Монография. — Отв. ред. Д.П. Богиня. – К.: ИЭ НАНУ, 2002. – 339 с.
70. Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине: проблемы и пути их решения в переходный период. – К.: Укр. дом экон. и научно-техн. знаний, 1996. – 97 с.
71. Кульчицький С. Геноцид українського народу // Урядовий кур’єр. – 2000, 25 листопада. – С. 3.
72. Курило І.О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, трансформації (Монографія) / Відп. ред. В.С. Стешенко. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. – 472 с.
73. Куценко В.І. Людський капітал і шляхи його зміцнення // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи / Г.В.Щокін, М.В.Попович, М.С.Кармазіна та ін. – К.: МАУП, 2000. – С.159 –173.
74. Кучма Л.Д. Європейський вибір. Концептуальні принципи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002–2011 роки. Послання Президента України Верховній Раді // Урядовий кур’єр.— 2002. — 4 червня. — С.5—12.
75. Лагутин В.Д. Реформа оплати праці стимулюючого типу в Україні: теорія, концепція, практичні рекомендації і пропозиції: Монографія. – Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волинського державного ун-тету ім. Лесі Українки, 2000. – 241 с.
76. Левченко О. Якість трудового потенціалу як визначальна умова конкурентоспроможності робочої сили // Україна: аспекти праці. – 1999.– № 6. – С.12–17.
77. Левченко О.М. Підвищення якості трудового потенціалу регіону Автореф. дис. … канд. экон. наук. – Кіровоград, 1998. – 18 с.
78. Лісогор Л.С. Формування конкурентоспроможної робочої сили на ринку праці України // Конкурентоспроможність у сфері праці: зб. наук. пр. Серія «Економіка праці та соціальної сфери». Вип.1. / НАН України. – Ін-т економіки. Редкол.: Д.П. Богиня (відп. ред.). – Київ, 2001. – С. 30 – 39.
79. Лобас В.Х. Ціннісні орієнтації сучасного українського суспільства // Україна на зламі тисячолітть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. / В.Г. Щокін, В.П. Попович, М.С. Кармазіна та ін. — К.: МАУП, 2000. — С. 185 – 208.
80. Лукинов И.И. Некоторые проблемы воспроизводства и использования трудового потенциала // Социалистический труд. – 1981.– № 8.– С.101 – 110.
81. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія) За ред. Е.М. Лібано-вої. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 356 с.
82. Макарова О.В. Тенденції народжуваності та нові підходи до демо-графічної політики // Вісник Прикарпатського ун-ту, 2007. – Вип.4. – с.149 –152.
83. Маковеев П.С. Управление развитием промышленного производст-ва: мотивационные механизмы. – Одесса: ОГПУ, 2000. – 340 с.
84. Мандибура В. Форми та характерні особливості експлуатації праці в транзитивній економіці // Соціально-економічний механізм регулювання ри-нку праці та заробітної плати: кол монографія. Ін-т економіки НАНУ.–Київ, 2001.– С.185 – 196.
85. Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. – К.: Парламентське вид-во, 1998. – 256 с.
86. Мартиненко М.М. Деякі перспективи розвитку та напрями рефор-мування соціально-трудових відносин в Україні // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць Спец. вип. Управління трудовими ресурсами: проблеми теорії та практики. Т.3. Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці. – К:КНЕУ, 2005. – с. 366-371.
87. Мартякова Е.В. Экономический механизм реформирования социа-льных процессов: страхование, маркетинг, риск-менеджмент: Монография НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 2003. – 590 с.
88. Маслова И.С. Трудовые ресурсы: эффективность использования. – М.: Наука, 1993. – 264с.
89. Мельник С. Демографічна криза в Україні // Україна: аспекти праці. – К.:Праця, 1997, № 1.
90. Ментальний чинник у сфері праці: проблеми теорії та практики / Д.П. Богиня, М.В. Семикіна; Передмова І.Ф. Кураса. –– Київ: Шторм,2003.–382с.
91. Мортіков В.В. Економічний механізм формування ефективної за-йнятості. Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ, 2001. – 236 с.
92. Національна еліта та інтелектуальний потенціал України. Тези до-повідей. – Львів, 1996. – 312 с.
93. Новак І.М. Договірне регулювання колективних трудових відносин як інструмент інвестування людського капіталу (регіональний аспект) // Віс-ник Прикарпатського університету. Івано-Франківськ, 2007. – Вип. IV. – С.34 – 39.
94. Новицький В. Промисловість: формувати інноваційну модель роз-витку // Урядовий кур’єр, 2003, 20 червня.
95. Новіков В.М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). – К.: Інститут економіки НАН України, 2000. – 246 с.
96. Новіков В.М., Куліков Г.Т. Проблеми гендерної рівності, зайнятості та бідності // НАН України. Ін-т економіки ; Ред. кол. Д.П. Богиня (відп. ред.). – Київ, 2002. – 61 с.
97. Оникиенко В.В. Трудовой потенциал Украинской ССР // АН УССР. Совет по изучению производительных сил УССР. – Киев, 1982. – 208с. – С. 4.
98. Онікієнко В.В., Ємельяненко Л.М., Терон І.В. Інноваційна парадиг-ма соціально-економічного розвитку України (За ред. В.В. Онікієнка). – К.: РВПС НАН України, 2006. – 480 с.
99. Осовий Г.В. Сильна соціальна політика як мотиваційний фактор економічного розвитку в ХХІ столітті // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие: Сб. научн. тр. – Т.2 / НАН Украины. ИЭП. – Донецк, 2003. – С. 5 –13.
100. Охрана здоровья в СССР. Статистический сборник / ГКС СССР. – М.: Финансы и статистика. – 1990. – 297с.
101. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Україн-ський контекст. – К.: Техніка, 1999. — 336 с.
102. Панкратов А.С. Управление воспроизводством трудового потен-циала. – М.: МГУ, 1988. – 279 с.
103. Петрова І.Л Роль компетенцій у збалансуванні ринку праці та рин-ку освітніх послуг // Ринок праці та освіта: пошук взаємодії: [Зб. наук. ст.] / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – С.127 – 135.
104. Петрова Т.П. Ринок праці України: регулювання процесів підгото-вки та використання робочої сили // Ринок праці та освіта: пошук взаємодії: [Зб. наук. ст.] / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – С. 53 – 60.
105. Пирожков С.И. Трудовой потенциал в демографическом измере-нии // АН Украины. Институт экономики. – К., 1992. – 252с.
106. Писаренко С.М., Сирота С.Г. Критерії і показники оцінки соціаль-но-трудового потенціалу // Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. Кол. монографія. – К.: Наукова думка, 1994.– С. 58 – 62.
107. Пітюлич М.І., Бібен М.І., Мікловда В.В. Трудовий потенціал регі-ону: стратегія розвитку і функціонування. – Ужгород: Карпати, 1996.– 139 с.
108. Пітюлич М.І., Мікловда В.П.Формування економічного механізму регулювання зайнятості в умовах становлення ринкових відносин (регіональний аспект). – Ужгород: Капати, 1994. – 177 с.
109. Подвербных О. Опережающая переподготовка и непрерывное об-разование – залог эффективной зайнятости // Человек и труд. – № 5. – 2003. – С. 37–38.
110. Положение детей в мире, 1998 г. – Нью-Йорк: ООН, 1998. – 114 с.
111. Портер М. Международная конкуренция.– М.: Международные отношения, 1996.– 896 с.
112. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”. — К.: Держкомстат, 2002. – 412 с.
113. Праця України 2001: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України: № 6–2–7 / 160 від 29.07.2002 р. — К., 2002. – 436 с.
114. Праця України 2005: Статистичний збірник. Державний комітет статистики України: № 09/4-18/233 від 07.07.2006 р.– Київ, 2006. – 352 с.
115. Прибиткова І.М. Основи демографії. – К.:"АртЕк", 1997. – 256 с.
116. Приймак В. Трудовий потенціал і механізми його реалізації в регі-оні: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.. І. Франка, 2002. – 383 с.
117. Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 р.: Схвалено Указом Президента України 3 серпня 1999 р. № 358 / 99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 31. – Ст. 1608.
118. Про основні напрями соціальної політики до 2004 року. Указ Пре-зидента України / Бюлетень національної служби посередництва і примирен-ня. – 2001, № 3. – С. 3 – 8.
119. Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. збірн. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: Проблеми теорії та практики. –К.: КНЕУ, 2001. – 628 с.
120. Промышленное предприятие и его люди: проблемы социально-экономического поведения / Под общей ред. В.М. Вороны, Е.И. Суименко. – К.: Ин-т социологии НПН Украины, 2001. – 338 с.
121. Регіональні проблеми формування трудового потенціалу і шляхи вирішення: Монографія / Н.Д. Лук’янченко, В.П. Антонюк, Л.В. Шаульська, Л.Л. Шамільова та ін. / МОН України. Донецький національний ун-т; НАН України. Ін-т економіки пром-ті. – Донецьк, 2004. – 340 с.
122. Роговина О.М. Труд и социальное развитие Франции в канун ХХІ века // Труд за рубежом. – М.: НИИ труда, 2001, № 3. – С. 52–70.
123. Рудницький О. Міжнародний досвід демографічної політики // Де-мографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / НАН України. Інститут економіки; за ред. В. Стешенко. – Київ, 2001. – С. 481 – 493.
124. Семикіна М Аспекти перебудови ментальності працівників у сис-темі мотиваційного менеджменту // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 4.– С. 40–47.
125. Семикіна М.В. Мотивація конкурентоспроможної праці: теорія і практика регулювання: Монографія. – Кіровоград: Пік, 2003. – 426 с.
126. Семикіна М.В. Розвиток інтелектуального потенціалу як переду-мова зростання конкурентоспроможності робочої сили // Формування конкурентоспроможності робочої сили: Зб. наук. пр. Серія «Економіка праці та соціальної сфери». – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. – С. 39 – 48.
127. Семикіна М.В. Якість знань вітчизняних кадрів в контексті взає-модії навчальних закладів і бізнесу // Ринок праці та освіта: пошук взаємодії: [Зб. наук. ст.] / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – С. 144 – 148.
128. Семикіна М.В., Коваль Л.А. Інноваційна праця в конкурентному середовищі: загальна методологія, мотиваційні основи регулювання. Моног-рафія. – Кіровоград: “Степ”, 2002. – 212 с.
129. Скаржинский М.И. Трудовой потенциал социалистического общества. – М.: Экономика, 1987. – 101 с.
130. Сохань Л.В. Життєва компетентність особистості в технології життєтворчості // Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. Посіб-ник. – К., 2003, – С. 160-178.
131. Социальная политика в условиях экономических и политических реформ украинского общества / Персонал, №1 (55), Прилож. №1.– Сборн. научн. тр. – К., 2000. – 135 с.
132. Социальная энциклопедия / Редкол.: А.П. Горкин, Г.Н. Карелова, Е.Д. Катульский и др. – М.: Большая российская энциклопедия, 2000.– 438 с.
133. Социально-демографическая политика в развитых странах Запада. – М.: ИНИОН РАН, 1992. – С. 15.
134. Соціальна захищеність населення Україн