УПРАВЛІНСЬКА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ В ТНК :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ОЦІНКА ТА РУШІЙНІ СИЛИ УПРАВЛІНСЬКОЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ В ТНК………………………………………………………………………… 19
1.1. Зміст управлінської роботи та напрями оцінки
управлінської результативності в ТНК.…………………………... 19
1.2. Особистісні детермінанти результативності менеджерів в
міжнародному бізнесі ……… ……………………………………… 41
1.3. Організаційні детермінанти результативності менеджерів в
міжнародному бізнесі ……………………………………………… 68
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………. 83
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОНТЕКСТ УПРАВЛІНСЬКОЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ В ТНК..…………………………………………. 88
2.1. Закономірності організаційного розвитку ТНК в розрізі сучасних
процесів інтернаціоналізації ………………………………………. 88
2.2. Типологія організаційних стратегій ТНК………………………….. 103
2.3. Інструменти аналізу стратегічних факторів організаційного
контексту управлінської результативності в ТНК………..……….. 124
2.4. Культура та організаційний клімат в системі
контекстоутворюючих факторів управлінської роботи в ТНК…… 138
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….. 159
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ РОБОТИ В ТНК …………………………………………………………… 164
3.1. Ключові теоретичні постулати організаційного дизайну і основні
типи організаційних структур ТНК ……………………………….. 164
3.2. Глобальні і регіональні конфігурації управління
міжнародною діяльністю сучасних ТНК.. ………………………… 185
3.3. Важелі і інструменти проектування управлінської роботи в ТНК… 204
Висновки до розділу 3 …………………………………………………... 230
РОЗДІЛ 4. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК МЕНЕДЖЕРІВ В ТНК…………. 234
4.1. Основні типи розвиваючих подій в становленні міжнародних
менеджерів ………………………………………………………………. 234
4.2. Організаційні умови і каталізатори професійного розвитку
менеджерів в ТНК……………………………………………………....... 260
4.3. Імперативи процесного підходу до управління кар’єрою
в міжнародному менеджменті…………………………………………… 276
Висновки до розділу 4 …………………………………………………… 298
РОЗДІЛ 5. РЕЗЕРВИ ЗРОСТАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ
РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРІОРИТЕТІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ …………….. 303
5.1. Модель “6+1” і мобілізація контекстуальних важелів
зростання управлінської результативності в міжнародному
розвитку українських підприємств……………...……………………. 303
5.2. Оптимізація стратегічного процесу і алгоритм
організаційного проектування управлінської роботи
в умовах інтернаціоналізації українських підприємств ………….. 323
5.3. Можливості та напрями прискореного професійного розвитку
менеджерів на підтримку пріоритетів інтернаціоналізації
українських підприємств…………………………………………….. 360
Висновки до розділу 5 …………………………………………………… 374
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………… 379
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….. 395

ВСТУП
Основною тенденцію, що формує новітні проблеми, виклики та імперативи розвитку світового господарства в ХХІ столітті, є економічна глобалізація, яка характеризується виходом міжнародної економіки на вищий рівень розвитку із системною інтернаціоналізацією сфер людської життєдіяльності.
Актуальність теми. В умовах глобалізації економіки транснаціональні корпорації (ТНК) залишаються визначальними гравцями міжнародного бізнесу, поглиблюючи важелі свого впливу. При цьому ефективність і стабільність їхнього розвитку все більш залежить від якості використання нематеріальних активів та насамперед результативності менеджерів.
Проблема зростання управлінської результативності в ТНК актуальна не тільки в аспекті реалізації корпоративних інтересів міжнародного акціонерного капіталу, але й з точки зору забезпечення якості та збалансованості взаємодії “ТНК — держави — міжнародні організації”. Крім того, експансія ТНК на фінансові і товарні ринки східноєвропейських країн, включаючи Україну, актуалізує питання формування ефективних конкурентних відповідей з боку вітчизняного бізнесу. Ці відповіді, з одного боку, повинні базуватися на розробці чітких інтернаціоналізаційних пріоритетів, а з другого — передбачати системний пошук і використання резервів зростання управлінської результативності, в тому числі за рахунок відбору та адаптації найкращої практики міжнародного менеджменту.
Фундаментальний підхід до формування ефективної системи менеджменту в організації було розроблено зусиллями Т.Гілберта, Д.Голмана, П.Друкера, І.Едайзеса, К.Камерона, Р.Каплана, М.Ке де Врі, М.Маккола, Р.Мартіна, Г.Мінтцберга, М.Портера, Р.Саймонса, А.Сливотські, Р.Стюарт, Д.Сулла, Р.Чарана та інших учених. Найважливішою позитивною складовою більшості їхніх робіт є системність і міждисциплінарність фокусу розглядання процесів управління розвитком компаній.
Ідеї й напрацювання цих авторів були доповнені емпіричними дослідженнями способів становлення результативних організацій. Найбільш помітними серед цих досліджень є роботи К.Вейка й К.Саткліфа, В.Джойса, Н.Норіа й Б.Роберсона, К.Зука й Дж.Аллена, Дж.Коллінза й Дж.Порраса, Дж.Коттера й Дж.Хаскетта, А.Кумар Джейна, Т.Пітерса й Р.Уотермана, Р.Фостера й С.Каплан, Дж.Хатценбаха та ін. Кожне із цих досліджень зробило свій внесок не тільки в пошук ефективних моделей розвитку конкурентоспроможних у міжнародному масштабі компаній, а й у розуміння зростаючої взаємозалежності між організаційною й управлінською результативністю.
Сучасна база знань про специфіку управління розвитком міжнародних компаній у розрізі особливостей і протиріч сучасних глобалізаційних процесів сформувалася здебільшого завдяки дослідженням Н.Адлер, К.Барлетта, А.Вербеке, П.Гхемавата, А.Рагмана, С.Гошала, М.Енрайта, Р.Кантер, К.Мура, М.Менденхолла, Х.Перлмуттера, С.Райнсміта й ін. Їхні роботи дали можливість оцінити рівень адекватності основних принципів загального менеджменту організаційним викликам глобалізації й регіоналізації бізнесу, а також переконливо проілюстрували важливість контекстуального підходу до аналізу й використання резервів зростання управлінської результативності в міжнародних компаніях, що збалансовано враховує як міжкультурний, так і внутрішньоорганізаційний аспекти інтернаціоналізації сучасних корпорацій.
Серед наукових праць, присвячених нерозривно пов'язаним із проблематикою управління міжнародною діяльністю вітчизняних підприємств питанням глобалізації економічного розвитку, інтеграції України у світовий економічний простір, забезпеченню міжнародної конкурентоспроможності на макро- і мікрорівнях, слід виділити дослідження таких вітчизняних наукових центрів як Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інститут економічного прогнозування НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Донецький національний економічний університет та інші (праці З.Адаманової, Л.Антонюк, О.Білоруса, А.Гальчинського, В.Геєця, Т.Кальченко, Д.Лук'яненко, О.Мозгового, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, С.Сіденко, А.Філіпенко, В.Чужикова, О.Швиданенко).
Цілою низкою робіт українських і російських фахівців з питань загального й міжнародного менеджменту внесено вагомий вклад у дослідження сучасних концепцій і практичних методів управління підприємствами, у тому числі у світлі глобалізаційних та інтеграційних тенденцій. Найбільш помітні наукові роботи з цієї проблематики було виконано українськими дослідниками Б.Будзаном, В.Герасимчуком, В.Данюком, С.Козаченко, А.Кредісовим, Ю.Макогоном, А.Наливайком, Є.Панченко, К.Редченком, В.Рокочою, Л.Руденко, С.Соболем, С.Соколенком, Т.Циганковою, І.Школою та російськими — Л.Борисовою, Є.Молл, С.Мордовіним, С.Пивоваровим, А.Пригожиним, В.Співаком, С.Шекшнею, А.Юдановим й Є.Яхонтовою.
Однак, при наявності досить істотного прогресу у розумінні тенденцій, протиріч і закономірностей розвитку ТНК, сьогодні ще залишаються значні резерви в вирішенні одного з головних цивілізаційних завдань початку ХХІ століття — зростання продуктивності працівників розумової роботи, включаючи продуктивність самих менеджерів міжнародних та вітчизняних компаній. Це стимулює появу нових наукових досліджень у галузі міжнародного й загального менеджменту з метою упорядкування його термінологічно-понятійного апарату, підвищення обґрунтованості дослідницьких узагальнень, прогнозів, практичних висновків та рекомендацій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, в якій автор зробив особистий внесок в підготовку підрозділів 1.2. “Виробничо-маркетингові стратегії”; 3. “Механізми реалізації і розвитку національних конкурентних переваг у глобальній економічній системі”; 4. “Національна політика конкурентоспроможності, її складові та інститути”. Зокрема, автором було досліджено проблематику формування культури результативного менеджменту в українських підприємствах на підтримку зростання їхньої міжнародної конкурентоспроможності.
Автор брав участь у виконанні науково-дослідної теми: “Формування високого конкурентного статусу України в умовах економічної глобалізації” (державний реєстраційний номер 0105U001887). В рамках цієї теми досліджено резерви зростання управлінської результативності в розробці й реалізації конкурентних стратегій інтернаціоналізації підприємств України.
Дослідження, проведені автором, є складовою частиною науково-дослідної теми “Ресурси і моделі глобального економічного розвитку” (державний реєстраційний номер 0106U004357). Особисто автором в рамках цієї теми в підрозділі 1.3 “Стратегії міжнародної мікроінтеграції і потенціал корпоративного розвитку” було узагальнено організаційні і управлінські пріоритети українських підприємств в умовах глобалізації та запропоновано варіанти стратегій їхньої міжнародної конкурентної поведінки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування методологічної бази оцінки та аналізу управлінської результативності, теоретичних і прикладних засад зростання управлінських результатів в ТНК, а також в українських підприємствах, що проходять через динамічні процеси інтернаціоналізації своєї діяльності.
Для досягнення зазначеної мети ставилися та розв’язувалися такі завдання методологічного, науково-методичного і практичного характеру:
• розкрити особливості та еволюцію змісту управлінської роботи в сучасних ТНК;
• запропонувати систему напрямків (критеріїв) оцінки управлінської результативності в ТНК;
• визначити особистісні та організаційні детермінанти управлінської результативності в міжнародному бізнесі;
• обґрунтувати зміст та доцільність використання інструментарію контекстуального підходу до аналізу факторів управлінської результативності в ТНК;
• дослідити характер впливу організаційного дизайну на результативність менеджерів ТНК;
• проаналізувати глобальні та регіональні конфігурації управління міжнародною діяльністю та систематизувати інструменти проектування управлінської роботи в сучасних ТНК;
• визначити чинники та каталізатори професійного розвитку менеджерів в ТНК;
• обґрунтувати імперативи та зміст процесного підходу до управління кар’єрою в міжнародному менеджменті;
• розкрити логіку та принципи формування культури управлінської результативності для підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств;
• запропонувати інструменти оптимізації стратегічного процесу та організаційного проектування результативної управлінської роботи в умовах інтернаціоналізації підприємств України;
• систематизувати елементи організаційних програм із забезпечення та прискорення управлінського розвитку на підтримку пріоритетів інтернаціоналізації українських підприємств.
Об’єктом дослідження є процеси управлінської взаємодії усередині та між компаніями в сучасному середовищі міжнародного бізнесу.
Предметом дослідження є умови та чинники формування управлінських результатів в забезпеченні організаційного розвитку ТНК.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основи дослідження сформували роботи провідних вітчизняних й зарубіжних вчених і фахівців з міжнародного та загального менеджменту. В процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для обґрунтування моделей управлінської результативності та професіоналізації міжнародного менеджера), системного узагальнення (для визначення набору напрямів оцінки управлінської результативності в ТНК; для ідентифікації складових організаційного контексту роботи міжнародних менеджерів; для обґрунтування імперативів процесного підходу до управління кар’єрою в міжнародному менеджменті тощо), порівняльного аналізу (для визначення глобальних і регіональних конфігурацій управління міжнародною діяльністю сучасних ТНК), факторного аналізу (для обґрунтування альтернатив міжнародної конкурентної поведінки українських підприємств), методи соціологічних досліджень, включаючи анкетування та інтерв’ю (для визначення резервів зростання управлінської результативності та формування пропозицій щодо підвищення якості ключових управлінських рішень з розробки й реалізації пріоритетів інтернаціоналізації підприємств України).
Інформаційною базою дослідження стали широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, фактологічна інформація державних органів влади, експертні оцінки, результати наукових досліджень ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Міжнародного інституту бізнесу, комісій ООН, зокрема UNCTAD, Гарвардської школи бізнесу, Лондонської школи економіки, міжнародних консалтингових компаній, включаючи “McKinsey”, “Booz Allen Hamilton”, “Hay/McBer”, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій, національних і зарубіжних дослідницьких і рейтингових агентств, аналітичні доповіді на електронних носіях.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні розвинуто науково-методологічну базу оцінки та аналізу управлінської результативності, визначено теоретичні і прикладні засади підвищення управлінських результатів в ТНК, а також в українських підприємствах, що дедалі глибше інтегруються в середовище міжнародного бізнесу. Наукова новизна визначається наступними положеннями:
вперше:
• визначено систему напрямків оцінки управлінської результативності в ТНК. Доведено, що якість менеджменту є найважливішим чинником конкурентоспроможності й розвитку компаній на сучасному етапі. Обґрунтовано доцільність трактування менеджменту як науки, мистецтва й майстерності досягнення цінних результатів через співробітництво з іншими людьми. На основі аналізу еволюції змісту управлінської роботи та характеристик чотирьох категорій менеджерів в ТНК — функціональні менеджери, менеджери по країнах, менеджери підрозділів та корпоративні менеджери — проілюстровано вирішальну роль останніх в транснаціональному менеджменті. Виявлено, що важливість цієї ролі корпоративних менеджерів-інтеграторів істотно зростає останнім часом, коли, з одного боку, підсилюється дія низки ринкових і технологічних факторів глобалізації, а з другого, має місце явне домінування регіонального вектора діяльності більшості компаній — суб'єктів міжнародного бізнесу;
• розроблено модель управлінської результативності “6+1”, яка дозволяє проводити системну діагностику резервів зростання результатів роботи менеджерів в ТНК та визначає як ці резерви пов’язані між собою. Модель управлінської результативності інтегрує особистісні (знання та навички, здібності, позицію/установки) та організаційні (інформацію, ресурси/інструменти, механізми оцінки — стимулювання — контролю) чинники, а також рівень збалансованості повноважень та відповідальності менеджерів. Ця модель може слугувати важливим інструментом аналізу і прогнозування ефективності діяльності менеджерів міжнародних та вітчизняних компаній, формуючи поле для ініціювання заходів з побудови та підтримання культури управлінської результативності;
• запропоновано циклічну концепцію (схему) стратегічного процесу на підприємстві в умовах інтернаціоналізації. Розкрито зміст кожного з етапів безперервного циклу "ситуаційний аналіз — визначення стратегічних альтернатив — оцінка альтернатив — вибір фокусу та бізнес-моделі — коригування менеджмент–системи згідно з обраним фокусом — реалізація і стратегічне експериментування — ситуаційний аналіз", що забезпечує своєчасну оцінку ефективності існуючої бізнес–моделі, виявлення альтернативних моделей, відбір і реалізацію найкращої з них. Пропонований підхід позбавлено суттєвих недоліків традиційних алгоритмів стратегічного планування (з послідовністю "місія — цілі — стратегія — структура"), спираючись на які організація ризикує потрапити в пастку дискретності свого стратегічного мислення, коли місія або стратегічна візія можуть попасти у вакуум поза зв'язком з безупинно мінливими реаліями міжнародного ділового середовища, а нежиттєздатність існуючої бізнес-моделі тривалий час буде залишатися непоміченою;
• ідентифіковано чотири можливі альтернативні типи (стратегії) міжнародної конкурентної поведінки українських підприємств. Ці альтернативи включають захисну стратегію, стратегії розширення, лавірування й суперництва. Доведено, що вибір між зазначеними стратегіями потребує врахування рівня глобалізаційної чутливості галузі, а також потенціалу міжнародної конвертованості конкурентних активів підприємства. Визначено критерії оцінки стратегій українських підприємств на початковому етапі інтернаціоналізації, серед яких: привабливість ринкових можливостей, стійкість конкурентної переваги (включаючи оцінку додаткових вигід від міжнародної діяльності), перспективи успішної реалізації стратегії (забезпеченість менеджерів достатнім набором факторів результативності), прийнятність рівня ризику (включаючи аналіз факторів ризику і визначення дій щодо їхнього запобігання/нейтралізації), відповідність стратегічної альтернативи інтересам ключових груп впливу (стейкхолдерів);
• сформовано послідовність дій з проектування результативної управлінської роботи в міжнародному бізнесі. Обґрунтовано зміст цих дій (що включають визначення бізнес-стратегії, з’ясування меж повноважень ринкових і операційних підрозділів, узгодження показників результативності, введення системи контролю для комунікації цілей і моніторингу, визначення бажаного рівня міжфункціональної взаємодії, уточнення необхідного рівня взаємної підтримки підрозділів й формування системи взаємних зобов'язань), принципи та інструменти їхнього ефективного застосування в умовах інтернаціоналізації підприємств України. Реалізація цієї послідовності дій повинна забезпечити чітке розуміння менеджерами всіх підрозділів підприємства діапазонів контролю й відповідальності. Визначено необхідність проходження конфігурації фактичних параметрів управлінської роботи в даних діапазонах через тест, що контролює баланс попиту та пропозиції на організаційні ресурси;
• розроблено модель професіоналізації міжнародного менеджера, що відображає основні чинники професійного зростання управлінців в міжнародних компаніях. Підкреслено, що професіоналізм, визначаючись талантом та акумульованим досвідом міжнародного менеджера, разом із тим неможливий без прийняття останнім персональної відповідальності за свій розвиток. Це передбачає вибір і періодичний перегляд критеріїв власної успішності, а також контроль за ключовими процесами управління кар'єрою. Крім того, набуття міжнародним менеджером досвіду неможливо у відриві від контексту компанії, у якій він працює. Охарактеризовано сутність та важливість процесного підходу до управління кар’єрою в міжнародному менеджменті та описано зміст ключових процесів (пошук можливостей, вибір, розвиток, відновлення, перенавчання).
удосконалено:
• обґрунтування логіки еволюції пріоритетів організаційних моделей управління зарубіжною діяльністю (міжнародна, багатонаціональна, глобальна й транснаціональна) на основі синхронізації із основними етапами інтернаціоналізації компанії. Визначено зміст цих моделей в розрізі організаційних домінант, міжнародної філософії менеджменту та типу контролю;
• методичні підходи до систематизації та використання інструментів діагностики контекстуальних факторів управлінської результативності в ТНК. Визначено, що систему стратегічних факторів організаційного контексту управлінської результативності формують стейкхолдери (групи впливу) компанії, управлінські зобов'язання й формула успіху компанії, а також її бізнес-модель. Проаналізовано два полярні погляди на роль міжкультурного аспекту в міжнародному менеджменті — універсалістський і культуралістичний. Доведено, що до крос-культурних проблем менеджерів і організацій необхідно підходити з максимальним врахуванням індивідуальної організаційної специфіки — контексту конкретної управлінської ситуації;
• систематизація ключових типів розвиваючих подій в становленні міжнародних менеджерів (завдання, взаємодії з керівниками, невдачі). Окремо проаналізовано розвиваючий потенціал досвіду культурного шоку, що є унікальним атрибутом міжнародної управлінської роботи. Встановлено географічні особливості структури основних розвиваючих подій, що вплинули на становлення міжнародних менеджерів.
• дефініція категорії “глобальне мислення” з акцентуванням уваги на необхідності забезпечення тісного зв’язку між “аналізом і діями” з боку менеджера ТНК, важливість розуміння та врахування множинних контекстів управлінської роботи в міжнародному бізнесі, а також здібності менеджера до навчання (оновлюваність практичних навичок) й прийняття відповідальності. Принципово важливим є також висновок щодо необхідності розглядання організаційного та управлінського розвитку в єдиній системі реалізації інтересів й переваг ТНК на різних рівнях.
отримало подальший розвиток:
• визначення класифікації організаційних стратегій ТНК (корпоративні, конкурентні, функціональні) з урахуванням трикутника глобалізаційних опцій ААА (арбітраж — адаптація — агрегування). Виявлено особливості міжнародного арбітражу, адаптації та агрегування з точки зору конкурентних переваг, управлінських механізмів координації та змісту стратегічних важелів; визначено, що особливу увагу слід приділяти відмінностям між глобалізаційними опціями, а також можливим організаційним суперечностям, що виникають при їхній реалізації;
• систематизація основних стратегічних конфігурацій ТНК, що віддзеркалюють унікальні способи створення цінності для споживачів і отримання економічного зиску. Серед них — конфігурації низьких витрат (цін), створення локальної цінності, глобального стандарту досконалості, персоніфікованого сервісу та експертного знання. Здійснено аналіз впливу цих конфігурацій на вимоги до результативності й повноважень менеджерів ринкових та операційних підрозділів ТНК;
• методологічні підходи щодо оцінки доцільності використання регіональних штаб-квартир з огляду на поглиблення масштабів регіоналізації закордонної діяльності ТНК; визначено, що, приймаючи рішення щодо застосування окремих регіональних побудов (модель домашньої бази, модель центрів, портфельна, платформна та мандатна моделі) на додаток або замість єдиної глобальної конфігурації, менеджери ТНК мають орієнтуватись на стратегічний набір факторів, включаючи частку продажів компанії в регіоні базування, масштаби бажаного міжрегіонального розосередження, відмінності в прибутковості між регіонами, пріоритети регіональної діяльності конкурентів, а також масштаби торговельної й інвестиційної активності усередині регіону базування;
• дослідження організаційних умов і каталізаторів професійного розвитку міжнародних менеджерів, серед яких найважливішими є елементи виклику, зворотного зв’язку й підтримки. Компоненти організаційних програм по прискоренню управлінського розвитку систематизовано з урахуванням виявлених особливостей стратегій міжнародної конкурентної поведінки українських підприємств.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть слугувати науковою основою для розробки стратегій та програм підвищення управлінської і організаційної результативності українських підприємств в умовах загострення конкуренції з боку іноземних компаній, насамперед ТНК. Також вони формують методологічну базу для розробки загальнодержавних заходів на підтримку міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Одержані рекомендації впроваджено при удосконаленні практики оцінки та аналізу результативності менеджерів, ініціюванні змін в міжнародних бізнес–стратегіях, корпоративній культурі, організаційних структурах та управлінні професійним розвитком менеджерів в компаніях “МТІ” (довідка №1386/6.14 від 07.08.2007) і “ТНК-ВР” (довідка № 10-0709 від 31.10.2007). На загальнодержавному рівні результати дослідження було використано при підготовці проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008 рік (довідка з Міністерства економіки №128-32/243 від 26.11.2007 р.). Висновки дисертації було використано для формування концептуальних засад визначення організаційних та управлінських пріоритетів розвитку промислових підприємств України, вдосконаленні методології оцінки та прогнозування ефективності економічного співробітництва з ТНК, формування напрямків реалізації інформаційної підтримки управлінської діяльності у вітчизняних підприємствах, що орієнтовані на активізацію роботи на міжнародних ринках (довідка з Департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства промислової політики України №01/5-3-1034 від 01.11.2007 р., довідка з Управління зовнішньоекономічної політики та міжнародного співробітництва Секретаріату Кабінету Міністрів України №27/340 від 05.06.2007 р.). Пропозиції автора використано при підготовці та проведенні бізнес-форумів, конференцій, семінарів, а також презентацій іноземних компаній в Україні (довідка з Торгово–промислової палати України №4258/03.1 від 02.11.2007 р., довідка з Українського союзу промисловців та підприємців №210-01/07 від 02.11.2007 р.). Результати проведеного дослідження впроваджено в навчальну-методичну діяльність кафедри міжнародного менеджменту ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" при розробці програм, методичного забезпечення та викладання дисциплін "Управлінська результативність в міжнародному бізнесі", "Транснаціональні корпорації", "Міжнародний стратегічний менеджмент", "Міжнародна інвестиційна діяльність", "Організація та функціонування спільних підприємств" (довідка від 26.11.2007 р.) та навчальну діяльність Міжнародного інституту бізнесу при розробці програм, методичного забезпечення та викладанні управлінських дисциплін програм Executive MBA, International MBA, Української програми бізнес-адміністрування, програм Advanced Certificate in Marketing та Diploma in Marketing Королівського Інституту Маркетингу (Великобританія), при підготовці та реалізації національних навчально-консультаційних проектів з реструктуризації підприємств України "Конкурентоспроможність-2000" та "Директор третього тисячоліття" (довідка №15/09-77/1 від 15.09.2007 р.)
Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, які використані у дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і методологічні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднено автором на 17 міжнародних і вітчизняних науково-теоретичних і науково–практичних конференціях, зокрема: на II Міжнародній конференції "Теорія і практика управління підприємством" (м.Київ, грудень 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Україна–Туреччина: двосторонні економічні відносини та взаємодія в процесі інтеграції до європейських структур" (м.Київ, травень 2006 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні реформи у контексті інтеграційного вибору України" (м.Дніпропетровьск, березень 2007 р.), ХVI Міжнародної науково-практичної конференції "Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону" (м.Чернівці, травень 2007 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції "Ефективні інструменти сучасних наук – 2007" (м.Дніпропетровськ, травень 2007 р.), IV Міжнародній науково–практичній конференції "Теорія і практика економіки та підприємництва" (м.Алушта, травень 2007 р.), Міжнародній науково–практичній конференції Київського університету ринкових відносин "Глобалізація, СОТ: Конкурентні позиції України" (м.Київ, березень 2007 р.), III Міжнародній науково–практичній конференції Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" (м.Київ, травень 2007 р.), Міжнародній науково-практичної конференції "Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності" (м.Алушта, жовтень 2007 р.), VIII Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених Донецького національного технічного університету "Економiка i маркетинг в XXI сторiччi" (м.Донецьк, травень 2007 р.), IV Міжнародній науково–теоретичної конференції молодих вчених і студентів Донецького національного технічного університету "Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери" (м.Донецьк, червень 2007 р.), Міжнародній науково–практичній конференції Львівського інституту державного управління "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м.Львів, березень 2007 р.), II Всеукраїнській конференції студентiв, аспірантiв та молодих вчених "Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці" (м.Хмельницький, травень 2007 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції "Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення" (м.Ялта, жовтень 2007 р.), VI Міжнародній науково–практичній конференції "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України" (м.Алушта, жовтень 2007 р.), науково–практичній конференції "Корпоративна культура організацій XXI століття" (м.Краматорськ, листопад 2007 р.), науково–практичній конференції "Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів" (м.Дніпропетровськ, листопад 2007 р.)
Публікації. Основні положення роботи опубліковані дисертантом самостійно та у співавторстві у 56 наукових працях, в тому числі у 3 монографіях (з них дві одноосібні), у 7 підручниках та навчальних посібниках, 26 статях у наукових фахових виданнях (з них — 24 одноосібні), 20 публікаціях в інших виданнях, у тому числі як матеріали і тези доповідей та конференцій, а також дві публікації в журналі Harvard Business Review (США). Загальний обсяг надрукованого матеріалу, який належить особисто дисертанту, складає 92,59 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і методологічний інструментарій вирішення проблеми зростання управлінської результативності в ТНК. На основі системного підходу до дослідження роботи й розвитку менеджерів автор сформулював теоретичні й прикладні висновки щодо факторів, умов і принципів підвищення управлінських результатів у ТНК, а також в українських підприємствах, що проходять через інтернаціоналізаційні процеси.
1. Якість і результативність менеджменту є найважливішим чинником конкурентоспроможності й розвитку ТНК на сучасному етапі. Серед різних категорій менеджерів (менеджери по країнах, функціональні менеджери, менеджери підрозділів і корпоративні менеджери) визначальну роль у більшості ТНК відіграють останні. Ця роль корпоративних менеджерів-інтеграторів стає все більш значимою з урахуванням посилення тенденцій глобалізації й регіоналізації міжнародного бізнесу.
2. Об'єктивність й системність оцінки управлінської результативності в ТНК забезпечуються врахуванням: рівня реалізації поставлених перед даним менеджером (групою менеджерів) управлінських цілей і виконання прийнятих зобов'язань; самооцінки менеджерів, а також фахівців, котрі перебувають у їхньому підпорядкуванні, свого коефіцієнту корисної дії; якості використання менеджерами свого часу; повторюваності зроблених управлінських помилок і готовності менеджерів усувати не тільки симптоми цих помилок, а й першопричини їхнього виникнення.
3. Основними особистісними детермінантами управлінської результативності є знання й навички, здібності, а також позиція (установки) менеджера. У міру просування менеджера по службовій ієрархії усе більш важливим стає останній фактор. В провідних корпораціях світу орієнтуються на домінуючу роль позиції/установок в прийнятті кадрових рішень. Значне число керівників, які не змогли проявити себе в одній компанії, досягли відмінних результатів в іншій. При цьому нерідко спостерігаються й зворотні явища. Врахування організаційних детермінант управлінської результативності (інформація, ресурси/інструменти, системи ОСК), а також принципів і процедур рольового підходу їхнього використання створюють передумови для зростання результативності менеджерів, підвищення їхнього внеску в забезпечення міжнародної конкурентоспроможності компаній.
4. Аналіз резервів зростання управлінських результатів у ТНК повинен здійснюватися на основі інструментів діагностики організаційного контексту. Розуміння сутності, базових цінностей, а також стадійності розвитку ТНК підвищує якість прогнозування управлінських пріоритетів і, відповідно, можливостей і обмежень їхньої ефективної реалізації. Особливості стадій і фаз розвитку ТНК, а також моделі управління закордонною діяльністю нерозривно пов'язані з логікою сучасних інтернаціоналізаційних процесів.
5. Для багатопродуктових ТНК стратегічне управління включає в себе ієрархію цілей і стратегій, у якій виділяють три рівні: корпоративний; стратегічного господарського підрозділу або рівень бізнесу; функціональний. Систему основних стратегічних факторів організаційного контексту управлінської результативності в ТНК формують стейкхолдери (групи впливу) корпорації, управлінські зобов'язання, формула успіху корпорації, а також її бізнес–модель. Зусилля менеджерів щодо трансформації бізнес-моделі в умовах ТНК можуть бути більш результативними завдяки інтеграції в процес стратегічного планування глобалізаційних опцій адаптації, агрегування і арбітражу. Найбільший вплив на формування контексту роботи менеджерів ТНК роблять два аспекти культури — міжкультурний і внутрішньоорганізаційний, або корпоративний аспект.
6. Існує тісний зв'язок між управлінською результативністю і якістю організаційного дизайну в ТНК, які прагнуть знайти організаційні рішення, що дозволяють забезпечити належний рівень відповідності між структурою й стратегією — з одного боку, а з другого — досягти оптимального балансу між відповідальністю й повноваженнями менеджерів. Багато провідних ТНК активно використовують регіональні структурні побудови на додаток або навіть замість єдиної глобальної моделі чи стратегічної конфігурації.
7. Структура підрозділів є основою архітектури організації й першим важелем організаційного дизайну, що визначає групування підрозділів і ресурсів, контрольованих кожним з них. Разом з вибором ключового клієнта, а також рішеннями щодо структурування підрозділів (ринкові — операційні, штаб-квартира — регіональні представництва) концептуальну логіку формування організаційного дизайну ТНК визначають також діагностичні системи контролю, інтерактивні мережі та взаємні обов’язки менеджерів.
8. Забезпечення професійного розвитку менеджерів є найважливішою умовою довгострокового зростання організаційних і управлінських результатів у ТНК. Основні групи ключових розвиваючих подій, що найбільше вплинули на становлення менеджерів ТНК, включають: завдання; взаємодії з керівниками; невдачі. Досвід культурного шоку, що є унікальним атрибутом міжнародної управлінської роботи, доцільно аналізувати в розрізі саме цих груп подій. Більша частина основних розвиваючих подій, що вплинули на становлення міжнародних менеджерів, відбувалися закордоном і тільки близько чверті — у процесі роботи й життя в країні базування. Існують відмінності між ТНК у можливостях прискорювати розвиток менеджерів. Такі найважливіші каталізатори як складні завдання (виклики), системи зворотного зв'язку з детальною оцінкою прогресу, механізми підтримки можуть дозволити значно збільшити цінність одержуваного досвіду. Їхня відсутність у свою чергу може звести цю цінність до мінімуму. Серед відносно нових підходів до розвитку управлінського персоналу усередині компанії на особливу увагу заслуговує методологія Груп прискореного розвитку. Однак належна реалізація розвиваючого потенціалу цієї та інших інноваційних методологій можлива лише при підвищенні ефективності репатріаційної практики.
9. Поряд із формуванням культури управлінської результативності українським підприємствам в умовах інтернаціоналізації слід активно вдосконалювати свій стратегічний процес. Традиційні інструменти й алгоритми стратегічного планування здебільшого корисні для документального оформлення вже сформованої стратегії, яка базується на дієвій бізнес–моделі. Однак дослідження показали, що лише 25 відсотків менеджерів українських підприємств, що проходять через інтернаціоналізаційні процеси, вважають, що життєздатність реалізованої в цей час бізнес-моделі не зазнає значних загроз у найближчі 2–3 роки. Організація роботи над стратегією у вигляді безперервного стратегічного процесу повинна включати глибокий ситуаційний аналіз, генерування й оцінку стратегічних альтернатив, уточнення бізнес-моделі й лише на цій основі коригування стратегічної візії, систем менеджменту, реалізацію стратегії й стратегічне експериментування.
10. Посилення відкритості української економіки передбачає необхідність визначення абсолютною більшістю вітчизняних підприємств типу своєї міжнародної конкурентної поведінки. Запропоновані варіанти включають захисну стратегію, стратегії розширення, лавірування й суперництва. Вибір між ними доцільно здійснювати з урахуванням глобалізаційної чутливості галузі, а також потенціалу міжнародної конвертованості конкурентних активів підприємства.
11. Належна ефективність рекомендацій з удосконалення стратегічного процесу в українських підприємствах може бути забезпечена лише за допомогою паралельних кроків з контролю й оптимізації організаційного дизайну. Серед таких кроків першими й принципово важливими є деталізація бізнес-стратегії підприємства; визначення меж повноважень ключових підрозділів; узгодження показників фінансової й нефінансової результативності на всіх рівнях.
12. Основа моделі професіоналізації міжнародного менеджера складається, виходячи з того, що його професіоналізм визначається талантом й акумульованим досвідом; високий професіоналізм у менеджменті неможливий без прийняття персональної відповідальності за свій розвиток; ця відповідальність припускає вибір і періодичний перегляд критеріїв власної успішності, а також контроль ключових процесів управління кар'єрою; придбання міжнародним менеджером досвіду неможливо у відриві від контексту компанії, у якій він працює; різні компанії можуть істотно відрізнятися одна від одної можливостями розвиваючого досвіду, які вони надають своїм менеджерам. Цінність і зміст розвиваючого досвіду, одержуваного міжнародними менеджерами, багато в чому визначаються рівнем інтернаціоналізації й міжнародною орієнтацією компанії. Особливості чотирьох стратегій міжнародної конкурентної поведінки українських підприємств дозволяють систематизувати елементи організаційних програм з підтримки й прискорення управлінського розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З. О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: Монография. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. – 504 с.
2. Аистова М. Д. Реструктуризация предприятий: вопросы управления. Стратегии, координация структурных параметров, снижение сопротивления преобразованиям. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 287 с.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. – Л.: ЛГУ, 1969. – 329 c.
4. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004.— 275 с.
5. Белошапка В. А. Альтернативы международного конкурентного поведения украинских предприятий // Управленческие аспекты повышения национальной конкурентоспособности: Материалы Международной научно-практической конференции. – Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. – С. 60—61.
6. Белошапка В. А. Бенчмаркинг как инструмент результативного проведения внутри- организационного стратегического анализа в практике ТНК// Культура народов Причерноморья. — №99. — 2007. — С.14—18.
7. Белошапка В. А. Диагностические системы контроля в проектировании управленческой работы в ТНК // Менеджер. — № 2. – 2007. – С. 224—231.
8. Белошапка В. А. Диагностические системы контроля в проектировании управленческой работы // Теория и практика экономики и предпринимательства: Материалы IV Международной научно-практической конференции. – Симферополь, 2007. – С.158.
9. Белошапка В. А. Динамика карьер международных менеджеров и анализ потенциала управленческого регресса // Европейская наука ХХІ века—2007: Материалы II Международной научно-практической конференции. Т.2. Экономические науки.– Днепропетровск: Наука и образование, 2007. – С. 23—24.
10. Белошапка В. А. Есть связь: построение информационной системы в компании // Управление компанией. - №1 (2006). – С. 66—73.
11. Белошапка В. А. Катализаторы профессионального развития менеджеров в украинских и международных компаниях // Актуальні проблеми економіки. — №7 (73). – 2007.– С. 41—47.
12. Белошапка В. А. Командная работа как инструмент роста управленческой результативности в украинских компаниях // Iнтелектуальний потенцiал молодi в науцi та практицi: Матерiали II Всеукраїнської конференцiї студентiв, аспірантiв та молодих вчених. — Хмельницкий: ПВНЗ "УЕП", 2007. — С. 24—26.
13. Белошапка В. А. Конкурентные преимущества компаний и условия результативной реализации стратегии низких издержек в практике ТНК // IV Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні реформи у контексті інтеграційного вибору України”: Збірник наукових праць. – Т.2. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. – С. 66—69.
14. Белошапка В. А. Реализация конкурентных преимуществ низких издержек в практике ТНК // Економiка i регioн. - №3 (14). — 2007. — С. 39—42.
15. Белошапка В. А. Корпоративная культура как ключевая составляющая контекста результативной управленческой работы в ТНК // Бізнес-навігатор. — №11. – 2007.– С. 33—39.
16. Белошапка В. А. Международное управленческое развитие в контексте интернационализации украинских предприятий // Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених. Т.4. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. – С. 60—61.
17. Белошапка В. А. Менеджмент в ролях // Компаньон. – №41 (245). – 2001.– С. 53—61.
18. Белошапка В. А. Момент перехода ответственности как катализатор роста управленческой результативности в практике ведущих ТНК // Кор¬поративна культура організацій XXI століття: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – С. 131—133.
19. Белошапка В. А. На пути к эффективному менеджменту: живая модель управленческой результативности. Монография. – К.: Издательство «Агентство “Стандарт”», 2005. – 198 с.
20. Белошапка В. А. Организационные условия и катализаторы профессионального развития менеджеров в украинских и международных компаниях // Эффективные инструменты современных наук—2007: Материалы III Международной научно-практической конференции. Т.2.Экономические науки. – Днепропетровск: Наука и образование, 2007. – С. 49—51.
21. Белошапка В. А. Основные аспекты внешнесредового стратегического анализа в практике ТНК // Культура народов Причерноморья. —№95. — 2006. - С. 109—112.
22. Белошапка В. А. Основные типы развивающих событий в профессиональном развитии менеджеров украинских и международных компаний // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери: Матеріали IV Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих вчених і студентів. Т.1. – Донецьк: ДВНЗ “Донецький національний технічний університет”, 2007.– С. 39—41.
23. Белошапка В. А. Основы процессного подхода к управлению карьерой в международном менеджменте // Економiка i регioн. - №2(13). — 2007. - С. 95—98.
24. Белошапка В. А. Принципы проектирования управленческой работы на предприятии в условиях международной конкуренции // Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону: Матеріали ХVI Міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці, 2007. – С. 137—138.
25. Белошапка В. А. Роль позиции в системе личностных факторов результативности международных менеджеров // Культура народов Причерноморья. —№86. — 2006. - С. 20—23.
26. Белошапка В. А. Стратегические архетипы международных компаний и варианты распределения полномочий между менеджерами рыночных и операционных подразделений // Актуальні проблеми економіки.—№5 (71).– 2007.– С. 8—14.
27. Белошапка В. А. Стратегические архетипы международных компаний и варианты распределения полномочий между менеджерами ключевых подразделений // Економiка i маркетинг в XXI сторiччi: Матерiали 8-ої Мiжнародної наукової конференцiї студентiв i молодих учених. Ч.1. Донецьк: ДРУК-IНФО, 2007. — С. 38—39.
28. Белошапка В. А. Стратегия дифференциации как способ результативного использования конкурентных преимуществ ТНК // Економiка i регioн. — №1(12). — 2007. — С. 64—67.
29. Белошапка В. А. Стратегия и лидерство: стратегический инновационный процесс для устойчивой конкурентоспособности // Теория и практика управления предприятием: Сборник материалов II Международной конференции. – К.: 2003. – C. 10.
30. Белошапка В. А. Тестирование дизайна управленческой работы и международная конкурентоспособность предприятия // Актуальні проблеми економіки.– №6 (72). – 2007. – C. 48—54.
31. Белошапка В. А. Эффективность организационного дизайна и рост управленческой результативности в международных компаниях // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: Материалы VI Международной научно-практической конференции. – Симферополь, 2007. – С. 94.
32. Белошапка В. А., Загорий Г. В. Стратегическое управление: принципы и международная практика. Под ред. Белошапки В. А. – К.: «Абсолют-В», 1998. – 352 с.
33. Белошапка В. А., Загорий Г. В., Усенко В. А. Стратегическое управление и маркетинг в практике фармацевтических фирм. Под ред. Белошапки В. А. – К.: РИА «Триумф», 2001. – 368 с.
34. Белошапка В. А., Кирев Л. Д., Лукьяненко Д. Г., Макогон Ю. В., Орехова Т. В. Транснациональные корпорации. – Учебное пособие. – ДонНУ, 2003. – 208 с.
35. Белошапка В. А., Нудьга И. Н. Управленческая результативность: системный взгляд на работу и развитие менеджеров.— Под ред. Белошапки В. А. – К.: Издательство «Агентство “Стандарт”», 2007.–270 с.
36. Бiлошапка В. А. Динаміка кар'єр вітчизняних і міжнародних менеджерів та аналіз потенціалу управлінського регресу // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 9 (76). / Наук. ред. І. К. Бондар. – К., – 2007. – С.179—182.
37. Білошапка В. А. Ідентифікація і діагностика управлінських компетенцій у кадровій політиці українських та міжнародних компаній // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 5 (72). / Наук. ред. І. К.Бондар. – К., – 2007. – С. 35—39.
38. Бiлошапка В. А. Напрями оцiнювання управлiнськоi результативностi у мiжнародних компанiях // Ринок цiнних паперiв України. - №11-12. - 2006. - С. 9—12.
39. Білошапка В. А. “М’які” важелі організаційного дизайну управлінської роботи в зростанні міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств // Актуальні проблеми економіки. — №8 (74). – 2007. – С. 101—106.
40. Білошапка В. А. Модель професіоналізації менеджера і нові завдання бізнес-освіти України // Ринок цінних паперів України. — №1-2. — 2004. — С. 71—75.
41. Бiлошапка В. А. Організаційний клімат у системі контекстуальних факторів управлінської результативності в ТНК // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 6 (73). / Наук. ред. І. К. Бондар. – К., – 2007. – С. 57—61.
42. Білошапка В. А. Принципи проектування управлінської роботи у сучасних компаніях і типи організаційних структур у практиці транснаціональних корпорацій // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. – Вип. ІІІ. Економічні науки. – С. 266—271.
43. Білошапка В. А. Резерви підвищення управлінської результативності в українських підприємствах – експортерах // Формування ринкової економіки. — №18. — К.: КНЕУ, 2007. – С. 328—332.
44. Білошапка В. А. Робоча програма та плани семінарських занять з дисципліни “Міжнародний стратегічний менеджмент” магістрів за фаховим спрямуванням “Управління міжнародним бізнесом”. – К.: КНЕУ, 1997. – 12 с.
45. Бiлошапка В. А. Система критеріїв власної успішності менеджера і управління кар’єрою у міжнародному бізнесі // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 10 (77). / Наук. ред. І. К. Бондар. – К., – 2007. – С. 88—91.
46. Білошапка В. А. Стратегічні фактори організаційного контексту управлінської результативності в ТНК // Ринок цiнних паперiв України. - 2007. - №3-4. - С. 3—8.
47. Білошапка В. А. Типологія розвиваючих подій у професійному становленні українських та міжнародних менеджерів // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 7 (74). / Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: 2007. – C. 146—149.
48. Білошапка В. А. Управлінська результативність в розвитку міжнародних компаній: Монографія. – К.: Графіка і Друк, 2007. – 236 с.
49. Білошапка В. А. Управлінська робота в організації: еволюція змісту і вимог // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. — Вип.1 / Голов. ред. О. П.Степанов. – К.: 2007. - С. 67—70.
50. Білошапка В. А. Цінності і стадії розвитку міжнародних компаній у розрізі сучасних процесів інтернаціоналізації // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – Вип. 2 (квітень-червень). – 2007. – С. 91—96.
51. Білошапка В. А., Кулик Ю. Є. Ключові напрямки досліджень управлінської професіоналізації у міжнародних компаніях // Управління підприємством: Проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. – Т. ІІ. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2007. – С. 212—216.
52. Бiлошапка В. А., Кулик Ю. Є. Органiзацiйнi детермiнанти управлiнськоi результативностi у мiжнародному бiзнесi // Формування ринкової економiки: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управлiння людськими ресурсами: проблеми теорiї та практики. — Т.1.Ч.I. — К.:КНЕУ, 2007. - С. 55—62.
53. Білошапка В. А., Кулик Ю. Є. Сучасні пріоритети наукових досліджень професійного розвитку менеджерів у міжнародному бізнесі // Актуальні проблеми економіки. — №11 (77). – 2007. – С. 39—45.
54. Борисова Л. Г. Организационный дизайн: современные концепции управления. – М.: Дело, 2003. – 400 с.
55. Боуман К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ. – 1997. — 175 с.
56. Будзан Б. П. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 349 с.
57. Гальчинський А. С. Глобальна криза чи криза глобалізації // Віче. – №1. – 2002. – С. 44—50.
58. Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2000. – 344 с.
59. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 1995. – 266 с.
60. Глобалізація і безпека економічного розвитку // Білорус О.Г., Лук’яненко Д. Г. та ін.; за ред. О. Г. Білоруса. – К.: КНЕУ, 2001. – 789 с.
61. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала: В 2—х т. – Т.1. Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы. – 2-е изд., доп. – М.: МНИИПУ, 1997. – 768 с.
62. Данюк В. М. Організація праці менеджера: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 276 с .
63. Дорган С., Доуди Дж. Менеджмент на страже производительности // Вестник McKinsey. – №3 (5). - 2003 – C. 7—15.
64. Економічні проблеми XXI століття: міжнародний та український виміри / За ред. С. І. Юрія, Є. В. Савельєва. – К.: Знання, 2007. – 595 с.
65. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. – М.: ВНИИТИ, 2002. – 195 с.
66. Иммельт Дж. Рост как процесс // Harvard Business Review-Россия. – Август 2006. – C. 68—79.
67. Кальченко Т. В. Глобальна економіка: методологія системних досліджень. Монографія. – К.: КНЕУ, 2006. – 248 с.
68. Киреев А. П. Международная экономика: Учебное пособие для вузов. В 2—х ч. – М.: Международные отношения, 1998 – 2001. – Ч. 1. Международная микроэкономика. – 2001. – 416 c.
69. Козаченко С. В. Міжнародний менеджмент як чинник поглиблення ринкових відносин країн СНД і НАТО // Україна - НАТО: Стратегічне партнерство. - Матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції - Луцьк: Настир'я. - 2001. - С.104-107.
70. Коллинз Дж. От хорошего к великому: почему одни компании совершают прорыв, а другие нет… / Пер. с англ. — СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2006. – 304 с.
71. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 384 с.
72. Кредісов А. І. Історія вчень з менеджменту: Підруч. для вищ. навч. закл. – К.: Знання України, 2001. – 300 с.
73. Кредісов А. І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання” КОО, 1999. – 556 с.
74. Кривень Ю. Отечественные финансово-промышленные группы выходят на международные рынки // Компаньон. – №7. – 2005. – с. 16—17.
75. Лайкер Дж. Дао Toyota: 14 принципов менеджмента ведущей компании мира / Пер. с англ.— М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 402 с.
76. Лук’яненко Д. Г., Білошапка В. А., Пестрецова О. І. Спільні підприємства в Україні: Організація і умови ефективного розвитку: Підручник / За ред. Д. Г. Лук’яненка. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – 176 с.
77. Лук’яненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навч.посіб. – К.:КНЕУ, 2005. – 204 с.
78. Макогон Ю. В., Орехова Т. В. Международный менеджмент: Курс лекций. – Донецк: ДонНУ, 2003. – 277 с.
79. Макогон Ю.В. Глобализация и Украина в мировой экономике. – Донецк: Альфа-Пресс, 2005. – 398 с.
80. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. – СПб.: Питер, 2000. – 624 с.
81. Минс Г., Шнайдер Д. Метакапитализм и революция в электронном бизнесе: какими будут компании и рынки в XXI веке / Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2001. – 264 с.
82. Міжнародна інвестиційна діяльність. Підручник / Д. Г. Лук’яненко, Б. В. Губський, О. М. Мозговий та ін./ За ред. Д. Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.
83. Мозговий О. М. Фондовий ринок. – К.: КНЕУ, 1999. – 450 с.
84. Моисеев В. Право собственности на властные полномочия (Интервью с руководителем корпорации “Олимп” П. Климцом) // Компаньон. –№34 (394). – 2004. – C.14—16.
85. Молл Е. Г. Управление карьерой менеджера. — СПб.:Питер, 2003.—352 с.
86. Мордовин С. К. Управление персоналом: современная российская практика. – СПб.: Питер, 2003. — 288 c.
87. Наврузов Ю. В. Структурирование хаоса: практическое руководство по управлению командой. – Дн-ск: Баланс Бизнес Букс, 2005. – 320 с.
88. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства: сучасний стан та напрямки розвитку. – Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. – 227 с.
89. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. метод. посібник для самост.вивч.дисц. – К.:КНЕУ, 2004. – 468 с.
90. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. метод. посібник. – К.: КДЕУ, 1996. – 80 с.
91. Пахомов Ю. М., Білорус О.Г. Міжнародно-правове регулювання світової торгівлі в умовах глобалізації // Економіка України. – № 6. – 2004.– C. 92.
92. Пахомов Ю. Н. Взгляд на трансформации в Украине с позиций глобализации// Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. – Вип. 1(8). – К.: КНЕУ, 2002. – С. 8—19.
93. Пахомов Ю.Н., Филипенко А.С., Лукьяненко Д.Г., Макогон Ю.В., Громеннова С.В. Международные стратегии экономического развития: учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2001. – 239 с.
94. Поручник А.М., Сіденко С.В., Кальченко Т.В. Технічне сприяння розвитку українського експорту // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №7(11). - вересень 2003. – С. 126—128.
95. Пригожин А. И. Методы развития организаций. – М.: МЦФЭР, 2003. – 863 с.
96. Редченко К. И., Белошапка В. А. Стратегические опекуны // Стратегии. - №5 (2006). – С. 15-21.
97. Редченко К. І. Аудит стратегічних управлінських рішень, прогнозів та проектів. Монографія. – Львів: Вид-во ЛКА, 2001. – 402 с.
98. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі. - Львів: “Новий світ-2000”, “Альтаїр-2002”, 2003. – 272 с.
99. Реструктуризація підприємства. Навч. посіб. для вищ. навч. закладів / За ред. В. М. Заболотного. – К.: Міленіум, 2001. – 440 с.
100. Роксбург Ч. С поправкой на мозг// Вестник McKinsey. – №3(5). –2003. - с.102—121.
101. Руденко Л. В. Транснаціональні корпорації: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 227 с.
102. Руденко Л. В. Управління потоками капіталу у сучасній бізнес-моделі функціонування трнаснаціональних корпорацій. Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 480 с.
103. Сибениус Дж. Межкультурные переговоры // Harvard Business Review-Россия. – Декабрь. – 2005. – С. 90—99.
104. Сина Дж. Трамплин для чемпионов // Вестник McKinsey. – №11. –2005. – С. 12—24.
105. Сіденко С. В. Соціально-економічний вимір сучасної глобалізації – Міжнародна економічна політика, т.1. - №1. – 2004. – С. 72—93.
106. Соболь С. М., Багацький В. М. Менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, 2005. – 225 с.
107. Соколенко С. І. Глобалізація і економіка України. — К.: Логос, 1999. —568 с.
108. Спивак В. А. Корпоративная культура: теория и практика. – СПб.: Питер, 2001. — 352 с.
109. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: Монографія. – За заг. редакцією Д. Г. Лук’яненка, В. І. Чужикова. – К.: КНЕУ, 2007. – 544 с.
110. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304 с.
111. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. та ін. – К.:Либідь, 2002.
– 470 с.
112. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник/ За ред. А. І. Кредісова. – 2-е вид., допов. – К.: ВІРА-Р, 2002. – 550 с.
113. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку:Монографія: У 2 т. – Т.I/Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; за заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.:КНЕУ, 2006. – 592 с.; Т.II/Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; за заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.:КНЕУ, 2006. – 816 с.
114. Філіпенко А. С. Глобальні форми економічного розвитку. – К.: Знання, 2007. – 670 с.
115. фон Ленайзен Э. Развитие лидерства: российский контекст // “Вестник McKinsey”, 2004, №1 (6) – C. 26—33.
116. Хлебников Д. В. Аутсорсинг как инструмент снижения затрат и оптимизации бизнес-системы// Управление компанией. - 2002, №6 (13). – C.22—29.
117. Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг: теоретичні моделі та бізнес-технології. Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. – 400 с.
118. Чужиков В. І. Економіка зарубіжних країн. – К.: КНЕУ, 2005. – 308 с.
119. Швиданенко О. А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти. Монографія. – К.: КНЕУ, 2007. – 312 с.
120. Шекшня С. В. Управление персоналом современной организации. – М.: Бизнес-школа “Интел - Синтез”, 1996. – 300 с.
121. Школа І. М. Регіон і глобалізація: вектори розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів: ІРДНАН України, 2002.- С.15—23.
122. Юданов А. Ю. Секреты финансовой устойчивости международных монополий. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 192 с.
123. Яхонтова Е. С. Эффективные технологии управления персоналом. – СПб: Питер, 2003. – 272 с.
124. Adams S. Inequity in Social Exchange. – L. Berkowitz (ed.), Advances in Experimental Social Psychology, vol. 2, New York: Academic Press, 1965. – pp. 267—299.
125. Adamson S., Doherty N., Winey C. The Meanings of Career Revisited: Implications for Theory and Practice. – British Journal of Management, vol.9, No.4. – pp. 251—259.
126. Adizes I. Corporate Lifecycles: How and Why Corporations Grow and Die and What to Do About It. – Prentice Hall, Inc. Englewood Cliffs, New Jersey, 1988. – 384 p.
127. Adler N. International Dimensions of Organizational Behavior. – Boston, MA: PWS-Kent Publishing Company, 1991. – 408 p.
128. Aron R., Singh J. Getting Offshoring Right // Harvard Business Review. – December 2005. – pp. 135—143.
129. Ball B. Career Management Competences – The Individual Perspective. // Career Development International. – Vol.2, No.2. -1997. — pp. 74—79.
130. Barlett C., Ghoshal S. Managing Across Borders: The Transnational Solution. – Boston: Harvard Business School Press, 1998. – 416 p.
131. Barlett C., Ghoshal S. What is a Global Manager? // Harvard Business Review. – September-October 1992. - pp.124—132.
132. Baron J. Thinking and Deciding. - Cambridge University Press, 1994. – 576 p.
133. Baruch Y. No Such Thing as a Global Manager // Business Horizons. University of Delaware Library. - Vol. 34 (1) - January-February 2002. - pp. 36—41.
134. Beaman K., Boundaryless HR: Human Capital Management in the Global Economy. – Austin, TX: IHRIM Press, 2002. – 268 p.
135. Beaman K., Guy G. Transnational Development: The Efficiency Innovation Model, IHRIM Journal. – Vol. VII (6).– November 2003. – pp. 34—41.
136. Beamish P., Killing J., Lecraw D., Crookell H. International Management. – Boston: Irwin, 1991. – 592 p.
137. Begley T., Boyd D. Articulating Corporate Values through Human Resource Policies // Business Horizons. – July-August 2000. – pp. 8—12.
138. Belbin M. Management Teams. – Butherworth-Heinemann, 2d Ed., 2004. – 171 p.
139. Beloshapka V. Review on “What Makes an Effective Executive” // Harvard Business Review. – October 2004. – pp. 152—153.
140. Beloshapka V., Redchenko K. Review on “The Office of Strategy Management” // Harvard Business Review. – February 2006. – pp. 157—158.
141. Belsky G., Gilovich T. Why Smart People Make Big Money Mistakes and How to Correct Them. – New York.: Simon and Shuster, 1999. – 224 p.
142. Bingham C., Felin T., Black J. An Interview with John Pepper: What It Takes to Be a Global Leader // Human Resource Management. – 2000, No39 (2/3). – pp. 287—292.
143. Black J., Gregersen H., Mendenhall M. Global Assignments: Successfully Expatriating and Repatriating International Managers. – San Francisco: Jossey-Bass, 1992. – 319 p.
144. Bossidy L., Charan R. Execution: The Discipline of Getting Things Done. – New York: Crown Business, 2002. – 288 p.
145. Brett J., Behfar К., Kern M. Managing Multicultural Teams // Harvard Business Review. – November 2006. – pp. 84—91.
146. Brown J., Hagel III J. Innovation Blowback: Disruptive Management Practices from Asia // The McKinsey Quarterly. – No.1. – 2005. – pp. 34—45.
147. Bruch H., Ghoshal S. A Bias for Action: How Effective Managers Harness Their Willpower, Achieve Results and Stop Wasting Time. - Boston: Harvard Business School Press, 2004. — 214 p.
148. Bruch H., Ghoshal S. Beware the Busy Manager// Harvard Business Review. – February 2002. – pp. 62—69.
149. Burack E. Changing the Company Culture – The Role of Human Resource Development// Long Range Planning. – February 1991. – pp. 88—95.
150. Butcher D., Harvey P., Meta-Ability Development: A New Concept for Career Management// Career Development International. – Vol.3 (2). – 1998 – pp. 75—78.
151. Byham W., Smith A., Paese M. Grow Your Own Leaders: How to Identify, Develop, and Retain Leadership Talent. – Financial Times Prentice Hall, 2002. – 416 p
152. Caligiuri P., Santo V. Global Competence: What Is It and Can It Be Developed Through Global Assignments? // Human Resource Planning. – 2001, 24 (3). – pp. 27—35.
153. Cameron K., Quinn R. Diagnosing and Changing Organizational Culture: Based on Competing Values Framework. – New York. Addison-Wesley Publishing Company, 1999. – 256 p.
154. Camp R. Benchmarking: The Search for Industry Best Practices That Lead to Superior Performance. – New York: American Society of Quality Control, 1993. – 106 p.
155. Cappelli P., Hamori M. The New Road to the Top// Harvard Business Review. – January 2005. – pp. 25—32.
156. Caropreso F. Competitive Benchmarking: Xerox’s Powerful Quality Tool//Making Total Quality Happen. - Research Report No937.- The Conference Board, New York: 1990. – pp. 53—68.
157. Carter R. Mapping the Mind. — London: Phoenix, 2000. – 384 p.
158. Chambers E., Foulon M., Handfield-Jones H., Hankin S., Michaels III E. The War for Talent // The McKinsey Quarterly. – No.3. – 1998. – pp. 44—57.
159. Chan Kim W., Mauborgne R. Fair Process: Managing in the Knowledge Economy // Harvard Business Review on Motivating People. – January 2003. – pp. 127—136.
160. Chandler A. Strategy and Structure: Chapters in the History of the American Industrial Enterprise. – The MIT Press, 1969. – 480 p.
161. Charan R. Conquering a Culture of Indecision // Harvard Business Review. – April 2001. – pp. 75—82.
162. Chowdhury S. Management 21C: Someday We’ll All Manage This Way. — Financial Times / Prentice Hall, 2000. – 289 p.
163. Clawson J. Mentoring in Managerial Careers (In C. B. Derr, ed., Work, Family, and the Career), cited by C. McCauley, Developmental Experiences in Managerial Work. — Greensboro: Centre for Creative Leadership, 1986. — pp. 144—165.
164. Cloke K., Goldsmith J. The End of Management and the Rise of Organizational Democracy. — New York: Jossey-Bass, 2002. – 300 p.
165. Cole K. Management Development to the Millennium // Management Development Review. MCB UP Ltd.– Vol. 8 № 3. – 1995. – pp. 20 – 23.
166. Collins J., Porras J. Built to Last: Successful Habits of Visionary Companies. – HarperCollins Publishers, 1997. – 368 p.
167. Conner J. Developing the Global Leaders for Tomorrow // Human Resource Management. – 2000, 39 (2). – pp. 147—157.
168. Cooper R., Sawaf A. Executive EQ: Emotional Intelligence in Leadership and Organizations. – New York: Crosset / Putnam, 1997. – 327 p.
169. Corbitt J. Global Awareness Profile. – Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1998. – 68 p.
170. Covey S. The 8th Habit: From Effectiveness to Greatness. — New York: Free Press, 2004. – 432 p.
171. Craig J. Culture Shock!. — Singapore. – Graphic Arts Center Pub. Co., 1992. – 296 p.
172. Dainty P. Leading and Managing in a Global Environment: Developing Executive Competencies for the World Stage // Journal of World Business. – 2005, 45 (4). – pp. 215—234.
173. Daniels J., Radebaugh L. International Business: Environments and Operations. – 9th Edition. – Prentice Hall, 2000. – 848 p.
174. Davenport T., Beck J. The Attention Economy: Understanding the New Currency of Business. – Boston: Harvard Business School Press. – 2002. – 272 p.
175. Davis S., Gould R. Three Vice-Presidents in Mid-Life // Harvard Business Review. – April 1981. – pp. 118—130.
176. Dawar N., Frost T. Competing with Giants: Survival Strategies for Local Companies in Emerging Markets// Harvard Business Review. – March-April 1999. - pp. 119—129.
177. den Dekker W., Jansen P., Vinkenburg C. Dimensions of an Individual Global Mindset // Human Resource Management – 2006, 54 (4). – pp. 117—137.
178. DiStefano J., Maznevski M. Culture in International Management: Mapping the Impact. // IMD Perspectives for Managers.— №104. — November 2003. - pp. 1—4.
179. Dorgan S., Dowdy J., Rippin T. The Link Between Management and Productivity // The McKinsey Quarterly. – №1. – 2005. – pp. 6—19.
180. Drucker P. Management Challenges for 21st Century. — New York: Harper Collins Publishers, 1999. – 224 p.
181. Drucker P. Management: Tasks, Responsibilities, Practices. – New York: Harper & Row, 1974. – 839 p.
182. Drucker P. The Practice of Management. – New York: Harper, 1954. – 416 p.
183. Edmondson A., Cannon M. Failing to Learn and Learning to Fail (Intelligently) // Long Range Planning Journal. – №38 (3). – June 2005. – pp. 67—73.
184. Eisenhardt K., Sull D. Strategy as Simple Rules // Harvard Business Review. – January 2001. – pp. 107—116.
185. Enright M. Regional Clusters and Multinational Enterprises: Independence, Dependence, or Interdependence? // International Studies on Management & Organization. – № 30 (2). – 2000. – pp. 114—138.
186. Enright M. The Roles of Regional Management Centres // Management International Review. – Special Issue. – 2005. – pp. 81—100.
187. Fayol H. Administration industrielle Generale. English translation, London: Pitman Harper, 1949. – 133 p.
188. Ferraro G. The International Dimension of International Business. — NJ: Prentice Hall, 2001. – 214 p.
189. Finkelstein S. Why Smart Executives Fail and What You Can Learn from Their Mistakes.- Portfolio, 2003. – 318 p.
190. Foster R., Kaplan S. Creative Destruction: Why Companies That Are Built to Last Underperform the Market – and How to Successfully Transform Them. – New York: Currency, 2001. – 384 p.
191. Gadiesh O., Gilbert J. Transforming Corner-Office Strategy into Frontline Action// Harvard Business Review. – May 2001. ¬– pp.73—79.
192. Galbraith J. Organization Design. – Addison Wesley Publishing Company, 1977. – 426 p.
193. Gerstner L., Jr. Who Says Elephants Can’t Dance: Inside IBM’s Historic Turnaround. – Harper Business, 2002. – 384 p.
194. Ghemawat P. Distance Still Matters: The Hard Reality of Global Expansion // Harvard Business Review. – September 2001. – pp. 137—147.
195. Ghemawat P. Managing Differences: The Central Challenge of Global Strategy // Harvard Business Review. – March 2007. – pp. 58—68.
196. Ghemawat P. Redefining Global Strategy: Crossing Borders in a World Where Differences Still Matter. – Boston: Harvard Business School Press, 2007. – 288 p.
197. Ghemawat P. Regional Strategies for Global Leadership // Harvard Business Review. – December 2005. – pp. 98—108.
198. Ghemawat P. The Forgotten Strategy // Harvard Business Review. – November 2003. – pp. 76—84.
199. Gilbert T. Human Competence: Engineering Worthy Performance. – New York: McGraw-Hill, 1978. – 380 p.
200. Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. – London: Bloomsbury, 1995. – 368 p.
201. Goleman D. Leadership That Gets Results // Harvard Business Review. – March-April 2000. – pp. 78—90.
202. Grant R. Contemporary Strategy Analysis: Concepts, Techniques, Applications. – Blackwell Publishers, 1995. – 551 p.
203. Greenberg D. Designing Effective Organizations (In A. Cohen ed., Portable MBA in Management. — John Weley & Sons, Inc., 2004). – pp. 243—276.
204. Gregersen H., Morrison A., Black J. Developing Leaders for the Global Frontier // Sloan Management Review. –No 40 (1). – 1998. – pp. 21—32.
205. Greiner L. Evolution and Revolution as Organizations Grow // Harvard Business Review. – July-August 1972. – pp. 37—76.
206. Grote D. Forced Ranking: Making Performance Management Work. – Boston: Harvard Business School Press, 2005. – 260 p.
207. Groysberg B., Nanda A., Nohria N. The Risky Business of Hiring Stars // Harvard Business Review. – May 2004. – pp. 92—100.
208. Hall D. Careers in Organizations. — Scott Foresman & Co, 1976. – 236 p.
209. Hall T., Zhu G., Yan A. Developing Global Leaders: To Hold On to Them, Let Them Go! In Advances of Global Leadership. – vol.2, ed. W. Mobley and M. McCall, Jr. Stamford, CT: JAI Press, 2001. – pp. 327—350.
210. Hammer M., Bennett M. Intercultural Development Inventory Manual. – Portland, OR: The Intercultural Communication Institute, 1998. – 89 p.
211. Hammermash R., Anderson M., Harris J. Strategies for Low Market Share Businesses// Harvard Business Review. – May-June 1978. - pp. 95—102.
212. Hammond J., Keeny R., Raiffa H. The Hidden Traps of Decision Making // Harvard Business Review. – September-October 1998. – pp. 47—57.
213. Handfield-Jones H. How Executives Grow // The McKinsey Quarterly. – No.1. – 2000.– pp. 119—128.
214. Handy C. The Age of Paradox. – Boston: Harvard Business School Press, 1995. – 320 p.
215. Harrington H. High Performance Benchmarking: 20 Steps to Success. - McGraw Hill, 1995. - 173 p.
216. Hey Group Best Companies for Leaders Survey, 2006. – 103 p.
217. Hoffman E. Psychological Testing at Work: How to Use, Interpret and Get Most Out of the Newest Tests in Personality, Learning Styles, Aptitudes, Interests, and More. – McGraw-Hill Trade, 2001. – 224 p.
218. Hofstede G. Culture’s Consequences: International Differences in Work-Related Values. – CA: Sage Publications, 1984. – 328 p.
219. Holden N. Cross-Cultural Management: A Knowledge Management Perspective. – Financial Times Prentice Management, 2001. – 288 p.
220. Honey P., Mamford A. Manual of Learning Styles. 3rd edition. – Maidenhead: Honey Publications, 1996 – 127 p.
221. Hope J., Fraser R. Beyond Budgeting: How Managers Can Break Free From the Annual Performance Trap. – Boston: Harvard Business School Press, 2003. – 336 p.
222. Hunger J., Wheelen T. Strategic Management. – Addison-Wesley Publishing Company, 1998. – 344 p.
223. Hunt J. Managing People at Work: A Manager’s Guide to Behavior in Organizations. – McGraw-Hill Companies, 1992. – 307 p.
224. Jeannet