ТРАНСФОРМАЦІЯ КОРПОРАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ІНОЗЕМНИХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ :

Краткое описание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУ-РЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
1.1. Еволюція та сучасні детермінанти розвитку провідних комерційних банків у системі глобального конкурентного середовища
1.2. Корпоративна стратегія як фактор підвищення конкурентноздатності банку
1.3. Механізм впровадження корпоративних стратегій банків в умовах глобалізації
Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. КОРПОРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПРОВІДНИХ КОМЕРЦІЙ-НИХ БАНКІВ У РЕЗУЛЬТАТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН
2.1. Стратегічні напрями діяльності провідних комерційних банків у глобально-конкурентному контексті
2.2. Трансформація корпоративних стратегій внаслідок загострення глобальної фінансової конкуренції
2.3. Перспективні стратегії банків за глобалізації фінансового ринку
Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ У ПРОЦЕСІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ
3.1. Оптимізація діяльності іноземних банків в Україні в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни
3.2. Стратегії українських банків у контексті інтеграції до світового фінансового ринку
3.3. Концептуальні напрями забезпечення безпеки та стабільності банківської системи України в умовах глобалізації
Висновки до Розділу 3

ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

Ключовим процесом розвитку світової економіки наприкінці ХХ – початку ХХІ століть стала прогресуюча глобалізація, якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя. Особливо активно глобалізаційні процеси впливають на функціонування світової фінансової системи, зокрема на основні її суб’єкти – банки, що позначається на трансформації їх стратегій. На сьогодні в структурі міжнародних економічних відносин банки займають визначне місце, оскільки від їх діяльності залежить ефективність суспільного виробництва, а за посилення інтернаціоналізації й глобалізації вони стали найважливішими фінансовими посередниками, оскільки забезпечують фінансовими ресурсами й послугами всіх учасників зовнішньоекономічних зв’язків. З метою захоплення нових сегментів бізнесу банківські інститути постійно диверсифікуються, пропонуючи поряд з традиційними – кредитуванням, розрахунково-касовим обслуговуванням, прийманням депозитів – і нові послуги: акредитиви, факторинг, страхування, управління готівкою, кліринг, інформаційне обслуговування, випуск пластикових карток і т.д. Активно відбувається процес концентрації банківського капіталу через злиття й поглинання (ЗІП), розвиток глобальних інформаційно-фінансових мереж, що прискорює рух міжнародних фінансових потоків, зростає конкуренція на національних і міжнародних фінансових ринках, лібералізується економічна політика держав, особливо в розвинутих країнах – основних постачальниках міжнародних фінансових ресурсів. Усе це сприяє транснаціоналізації банківського бізнесу (глобальний синергізм, трансферт коштів і управлінського досвіду, формування глобальної інфраструктури маркетингу) та вимагає від банків впровадження конкурентоспроможних моделей функціонування.
Вагомий внесок у дослідження проблем діяльності фінансових інститутів в умовах глобалізації й трансформації їх стратегій внесли такі відомі зарубіжні вчені, як І.Ансофф, В.Вергун, Дж.Даннінг, Х.У.Деріг, П.Друкер, Г.Марковіц, М.Портер, П.Роуз, Дж.Сорос, А.Стрікленд, А.Томпсон, Т.Фішер, М.Фрідман, У.Шарп, а також вітчизняні та російські фахівці: О.Барановський, О.Білорус, О.Гаврилюк, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, С.Гур’янов, Т.Єфименко, Д.Лук’яненко, А.Кірєєв, Л.Красавіна, О.Лаврушин, З.Луцишин, В.Новицький, Ю.Макогон, А.Мороз, Т.Мусієць, А.Поручник, М.Савлук, А.Сарчев, В.Сіденко, І.Спіцин, Г.Панова, Ю.Пахомов, В.Усоскін, Є.Уткін, А.Філіпенко, В.Шенаєв, З.Ширинська. Ними розроблені фундаментальні положення та методологія глобалізації, визначено нову парадигму глобального розвитку в частині конкурентоспроможності і корпоративізації, досліджено природу та функціонування глобальних корпорацій та банків як транснаціональних носіїв економічної системи глобалізму, надано оцінку взаємодії конкурентоспроможності та сталого розвитку, а також модифікації стратегій конкуренції. Доведено, що стратегія банку – це концептуальна основа його діяльності, яка визначає пріоритетні цілі, завдання й шляхи їх досягнення з ціллю утримання конкурентної переваги. Проте вплив глобалізаційних процесів на розвиток фінансово-банківського сектору, а також пошук стратегій досягнення глобальних конкурентних переваг банками потребують додаткового – поглибленого – вивчення. Також необхідне вдосконалення системи контролю за реалізацією стратегії з урахуванням зарубіжного досвіду та встановлення зв’язку корпоративної стратегії банку з його ринковою вартістю.
Актуальність теми. Вибір дослідження корпоративних стратегій іноземних комерційних банків обумовлюється необхідністю забезпечення стабільного функціонування світової банківської системи, зростаючою роллю банків у забезпеченні сталого розвитку, загостренням конкуренції на світовому фінансовому ринку, переглядом традиційних бізнес-моделей під впливом новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, процесом консолідації банківського капіталу, та нагальною необхідністю вироблення адекватної теоретико-методологічної концепції протидії негативним проявам інтеграції національної фінансової системи до глобального ринку. Саме завдяки наявності власної корпоративної стратегії, яка спрямована на досягнення й закріплення бездоганного іміджу, стабільних темпів зростання, певної долі на фінансовому ринку, солідної клієнтської бази, мінімальних витрат, оптимального рівня ризику, банки, в т.ч. українські, зможуть сформувати й максимально використати свої конкурентні переваги, що й забезпечить їх стабільний розвиток.
Крім того, функціонування провідних світових банків істотно прискорює процеси глобалізації, оскільки характерними рисами їх стратегій стає транснаціональна консолідація капіталів, взаємне придбання активів, створення глобальних маркетингових конкурентних стратегій і систем глобальних кореспондентських відносин і рахунків. Обов’язковим елементом банківської стратегії в умовах глобалізації стає загальнопланетарне бачення ринків і конкуренції, досконале знання конкурентів, здійснення операцій у загальносвітовому масштабі, здатність до гнучких і швидких зрушень у напрямах діяльності у випадку змін умов конкуренції й витіснення з ринку, розміщення капіталів із найбільшою рентабельністю, координація диверсифікованої діяльності за допомогою гнучких інформаційних технологій.
Актуальність теми дисертації також пов’язана з привнесенням іноземними банками новацій не тільки в економіку, але й культуру, політику, соціальні відносини приймаючих країн, у тому числі Україну, яка також є об’єктом їх інтересів.
З огляду на викладене, проведення комплексного аналізу корпоративних стратегій іноземних комерційних банків, їх розвитку та трансформацій, що спричинені динамікою глобалізації, є своєчасним та актуальним науковим завданням як з теоретичних, так і з практичних засад, особливо з огляду на інтеграцію України до світового ринку, зростаючу залежність країни від глобальних процесів та необхідність нівелювання/передбачення негативних аспектів останніх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно плану науково-дослідних робіт відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за темами “Міжнародні та національні стратегії конкурентоспроможності в умовах глобальної корпоративізації розвитку” (2001-2002 рр., номер державної реєстрації 0101U005096), “Інноваційні та інтеграційні стратегії як фактор сталого розвитку і конкурентоспроможності в умовах глобалізації” (2003-2004 рр., номер державної реєстрації 0103U006313) та “Імперативи та стратегії сталого розвитку в умовах глобальної модернізації” (2005-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U002585). Особисто автором досліджено практичні особливості трансформацій корпоративних стратегій провідних комерційних банків світу, а також запропоновано моделі формування і впровадження ринкових стратегій, що дозволило розвинути методичні основи процесу корпоративного управління в банківських установах.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у розробці теоретичних засад та практичних методик стосовно основних напрямів трансформацій корпоративних стратегій провідних іноземних комерційних банків спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності з урахуванням сучасних тенденцій глобалізації банківської діяльності. Для досягнення мети були поставлені завдання:
– визначити сутність та особливості розвитку провідних комерційних банків в умовах глобалізації;
– визначити специфіку процесу інтернаціоналізації та екстернаціоналізації банківської діяльності на сучасному етапі;
– дослідити тенденції світової економіки, що детермінують вибір конкурентних стратегій банків;
– встановити напрями трансформації корпоративних стратегій провідних фінансових інститутів світу, що спричинені глобальними процесами;
– розробити організаційно-структурну модель реалізації корпоративної стратегії банку, що забезпечуватиме підвищення його конкурентоспроможністі;
– вдосконалити принципи класифікації ступеня інтеграції комерційних банків у міжнародний фінансовий ринок;
– виявити характер та наслідки експансії банків з іноземним капіталом в Україні та їх вплив на розвиток і стабільність національної фінансової системи;
– виробити концептуальні підходи щодо стратегічних варіантів співпраці вітчизняних банків з іноземними з метою інтеграції фінансово-банківської системи України у світовий фінансовий простір.
Об’єктом дослідження є корпоративні стратегії іноземних комерційних банків спрямовані на забезпечення конкурентоспроможних моделей функціонування в умовах глобалізації.
Предметом дисертаційної роботи виступають закономірності трансформацій корпоративних стратегій іноземних комерційних банків під впливом глобалізаційних процесів.
Методи дослідження. В першому розділі використані методи дедукції та індукції, історичного та логічного, зокрема при розкритті суті корпоративних стратегій комерційних банків та сучасних тенденцій банківського бізнесу, а також метод моделювання при розробці й обґрунтуванні організаційно-структурної моделі реалізації корпоративної стратегії банку. В другому розділі – методи аналізу та синтезу, перехід від загального до конкретного при дослідженні особливостей трансформацій банківських стратегій та визначення їх перспективних напрямів, економіко-статистичний при здійсненні аналізу ефективності реалізації міжнародних стратегій. Третій розділ ґрунтується на системних методиках дослідження при визначенні пріоритетних напрямів державної стратегії щодо філій іноземних банків в Україні, розробці пропозицій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків. Широко використовувались методи порівняльного й ретроспективного аналізів, графічні методи тощо.
Методологічною основою дослідження є висновки, узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно проблем міжнародних фінансів і банківської діяльності. Дослідження також спиралось на відповідні положення національного і зарубіжного банківського і фінансового законодавства, матеріали провідних фінансових і інформаційних агентств – Reuters, Interfax, інші нормативно-правові документи. Статистичною основою стали офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Національного банку України, дані міжнародних фінансових організацій – Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків, фактологічні дані монографічної та періодичної літератури, звітні матеріали зарубіжних і національних комерційних банків, дослідження інвестиційних і консалтингових агенцій – Moodys, Standard and Poors, KPMG тощо. Під час роботи над дисертацією автор використовував монографічну наукову літературу, а також фактологічні матеріали з публікацій у періодичних виданнях.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі наукового дослідження сформульовано та обґрунтовано такі положення, що конкретизують наукову новизну роботи:
вперше:
– встановлено, що довгостроковий і ефективний/стабільний розвиток комерційних банків в умовах сучасних міжнародних економічних відносин та глобальної конкуренції повинен базуватись на трансформації їх корпоративних стратегій з метою протистояння зовнішній (міжнародній) конкуренції шляхом оптимізації організаційної структури та розміру через консолідацію, географічну експансію, глобальний аутсорсинг та диверсифікацію діяльності; в основі цього процесу знаходиться організаційно-структурна модель оптимізації реалізації корпоративної стратегії банку, зміст такої моделі полягає у системному задоволенні попиту на банківські продукти в національному та глобальному масштабах з урахуванням стратегічних цілей банку, перспектив його розвитку, власних попередніх стратегій і стратегій основних конкурентів, факторів середовища та рівня ризиковості; при цьому акцент слід переводити з удосконалення існуючих товарів та послуг у бік створення принципово нових, а основними критеріями оцінки правильності й ефективності стратегії є її вплив на ринкову вартість банку, прибуток та грошовий потік;
– розроблено показник кількісної оцінки ступеня інтеграції комерційних банків у світову фінансову систему, зміст якого полягає в порівнянні грошового потоку від послуг міжнародних підрозділів банку з його сумарним грошовим потоком; це дозволяє визначити рівень інтернаціоналізації банків та класифікувати їх таким чином: національні банки, з часткою грошового потоку від міжнародних операцій не більше 5% до сумарного грошового потоку банку; банки, які присутні у провідних фінансових центрах світу, міжнародний бізнес яких складає 5-15%; міжнародні банки, де операції на світовій арені забезпечують 15-35% сукупного грошового потоку; глобальні банки, в стратегії яких міжнародні операції взагалі не мають самостійного значення, а ключовим є грошовий потік окремого сегменту фінансового ринку (валютного, кредитного, інвестиційного і т.д.);
отримали подальшого розвитку:
– дослідження впливу глобалізаційних процесів на корпоративну стратегію банку, що дало можливість встановити зв’язок останньої з його ринковою вартістю; внаслідок цього обґрунтовано нові інструменти додаткового зростання вартості банку, зокрема, запропоновано альтернативні напрями вдосконалення банківських стратегій, насамперед, за рахунок органічного росту через розширення операцій з наявними клієнтами, а не на основі пошуку або переманювання їх у конкурентів, інтеграції різноманітних сегментів фінансового ринку (банківських послуг, страхування, управління активами і т.д.), створенні “сфокусованих” банків універсального типу, організаційна структура яких забезпечить використання переваг спеціалізованої та диверсифікованої концепцій бізнесу;
– дослідження критеріїв конкурентоспроможності банків залежно від масштабів діяльності, зокрема встановлено, що стратегії банків національного масштабу, засновані на безпосередній близькості та поєднанні власних перспектив з розвитком бізнесу клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями, можуть бути протиставлені стратегіям міжнародних банків, переваги яких полягають здебільшого у глобальному охопленні ринків, масштабній ресурсній базі, а також більшій фінансово-економічній стійкості через поєднання різноманітних сегментів фінансового ринку (банківських послуг, страхування, послуг з управління активами і т.д.);
– визначення сучасних причин інтернаціоналізації банківської діяльності (диверсифікація бізнесу, доступ до іноземних кредитних ресурсів, пошук нових клієнтів, оптимізація витрат), завдяки чому систематизовано позитивні (вирівнювання норми прибутку, розширення бази фінансування, лібералізація у валютно-фінансовій сфері і т.д.) й негативні моменти (ускладнення організаційної структури, мультиплікаційні ефекти в світовому масштабі, ризики країн-реципієнтів і т.д.) цього процесу, що розширює можливості застосування вітчизняними банками власних міжнародних стратегій з мінімальним ризиком;
удосконалено:
– механізм присутності іноземного банківського капіталу в Україні, що дозволяє нівелювати негативні наслідки його функціонування (підрив національного суверенітету, монополізація українського ринку, загроза існуванню вітчизняних банків), зокрема, через розширення співпраці вітчизняних комерційних банків з іноземними, шляхом залучення міжбанківських кредитів, що надасть можливість іноземним банкам опосередковано розмістити свій капітал в Україні, а українським банкам, в свою чергу, мобілізувати необхідні кошти під нижчі відсотки, а також відстрочити час приходу конкурентів, який слід використати для підвищення власної конкурентоспроможності;
– теоретичні положення щодо оптимізації системи державного регулювання іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи України; зокрема доведено обмеження його присутності на рівні 50%, оскільки, виходячи з світового досвіду, це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних й іноземних банків, сприяло б підвищенню національної конкурентоспроможності та поступовій інтеграції фінансово-банківської системи України у світовий фінансовий простір та не загрожувало її стабільності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони доповнюють і розвивають концепцію міжнародного стратегічного банківського менеджменту, сприяють запровадженню нових принципів корпоративного управління в умовах висококонкурентного глобального середовища, а також можуть бути використані кредитно-фінансовими установами України в процесі розробки власних стратегій як для внутрішнього ринку, так і при виході на міжнародні.
Матеріали і результати дисертаційної роботи використовуються в діяльності ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в частині пошуку і формування конкурентних переваг банку та створення нової моделі взаємовідносин з корпоративними клієнтами (довідка №35-3-1/550 від 15 травня 2007 р.). Основні наукові положення, висновки та рекомендації дисертації знайшли практичне застосування у діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в частині методологічного забезпечення запровадження та розвитку загальноприйнятих принципів корпоративного управління на фінансовому ринку, зокрема, в банківському секторі України (довідка №02/18148 від 23 жовтня 2007 р.).
Результати дисертаційної роботи були втілені в роботі Національного інституту стратегічних досліджень при вирішенні питань, що стосуються проблем удосконалення діяльності іноземних банків в Україні (довідка №293/779 від 6 жовтня 2005 р.). Матеріали дослідження застосовуються в навчальному процесі Київського інституту інвестиційного менеджменту при викладанні курсів “Міжнародна економіка”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародна інвестиційна діяльність” (довідка №11/10-1 від 11 жовтня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та узагальнення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України у 2002-2007 рр. та доповідалися на: Міжнародній науковій-практичній конференції “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (м. Київ, Київський національний університет технологій та дизайну, 19 вересня 2003 р.); II Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 22 березня 2004 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 21-30 червня 2004 р.); круглому столі “Глобальна конкуренція в умовах однополюсного глобалізму” (м. Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 29 червня 2004 р.); круглому столі “Чи можливий двополюсний глобалізм США та Китаю?” (м. Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 23 жовтня 2004 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 26 жовтня 2004 р.); науковій конференції “Україна в глобалізованому світі” (м. Київ, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 10 травня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових працях загальним обсягом 3,4 др. арк. (особисто автору належить 3,1 др. арк.), зокрема 6 статтях у провідних наукових фахових видання (всі – у збірниках наукових праць) та 7 публікаціях тез виступів на наукових конференціях в інших виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 195 найменування на 14 сторінках та 12 додатків на 20 сторінці. Основний зміст становить 160 сторінок друкованого тексту і містить 7 рисунків на 7 сторінках, 18 таблиць на 20 сторінках та 1 формулу.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено трансформацію корпоративних стратегій провідних іноземних банків в умовах глобалізації, розкрито сучасні тенденції інтернаціоналізації банківської діяльності, розроблено теоретичні і практичні засади конкурентоспроможності вітчизняних банків на основі практичних особливостей стратегій іноземних комерційних банків. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Глобалізація спричинює дедалі тісніший взаємозв’язок та взаємозалежність економік, національних політичних і соціальних систем і культур, відкриває нові можливості фінансовим структурам, у тому числі банкам, через розширення сфери діяльності та входження на ринки інших країн. Глобалізація супроводжується дерегулюванням банківської діяльності і лібералізацією фінансових ринків, що призводить до зменшення відмінностей між різними видами банківської і фінансової діяльності: комерційної, інвестиційної, страхової і т.д. При цьому змінюється головний принцип міжнародної експансії банків, а саме, локалізація їх іноземної мережі дедалі більше відривається від географії експорту й інвестицій ТНК країн базування, а результати діяльності детермінуються кон’юнктурою місцевих ринків. З процесом глобалізації також пов’язані: універсалізація банківської справи; забезпечення глобального стандарту якості фінансових послуг; дистанційне обслуговування клієнта; синхронізація потреб внутрішнього й глобального ринків; необхідність управління ризиком; розвиток інновацій; збільшення обсягу послуг; оптимізація кадрової політики.
2. Ступінь інтернаціоналізації комерційних банків у міжнародні фінансові ринки доцільно визначати шляхом порівняння грошового потоку від надання банківських послуг міжнародними інтеграційними структурами банку, з сумарним грошовим потоком банку. При цьому, банки будуть розподілені на чотири групи: національні; банки, які присутні у провідних фінансових центрах світу; міжнародні та глобальні банки.
3. Аналіз основних тенденцій розвитку банківських послуг засвідчив їхню трансформацію, зокрема, кардинальну якісну зміну за допомогою електронних систем зв’язку, стандартизації і сегментації, посилення значущості інвестиційного банківського консалтингу, супроводження зовнішньоекономічної діяльності клієнта та функціонування на ринку позичкових капіталів і дозволяє зробити висновок, щодо набуття глобального характеру банківської діяльності, де на першому плані знаходиться надання міжнародних банківських послуг. Доведено, що інтернаціоналізація модифікує не тільки діяльність банків, а й модифікує структуру їхнього капіталу, систему управління, що призводить до формування міжнаціональних транснаціональних банків, у яких міжнародною є не тільки діяльність, а й капітал та система управління.
4. У процесі розвитку банківської діяльності виявлено дві стратегічні лінії. Згідно першої, банки повинні акцентувати зусилля на територіальній експансії, відкритті нових представництв (дочірніх структур, філій тощо), завоюванні нових країн, пошуку нових закордонних клієнтів. В основі другої стратегії пріоритет віддається фінансовому продукту, тобто концентрації діяльності банку на визначених продуктах, їх функціональності та просуванні на ринок. Проте єдиної ідеальної стратегії розвитку банку не існує – всі завдання потребують збалансованості, вироблення підходу, який би дозволив паралельно застосовувати ці стратегії для більш успішного розвитку в усіх сферах діяльності – як орієнтованої на продукт, так і географічно, при цьому фокус в стратегічному мисленні повинен спрямовуватися на клієнта, а не на конкуренцію. Клієнтську базу запропоновано комплектувати по групам на основі їх потреб, а не масштабу операцій, з розробкою для кожної унікального сполучення сервісу, рекламної політики, асортименту фінансових продуктів і послуг.
5. Основний недолік сучасних концепцій конкурентоспроможності банків полягає в тому, що вони здійснюють власну стратегію, базуючись на діях своїх конкурентів, що дозволяє лише вдосконалювати вже існуючі товари та послуги, а отже не може дати довгострокових результатів. Організаційно-структурна модель реалізації корпоративної стратегії банку дає змогу створювати принципово нові товари та послуги згідно вимогам глобальних та національних клієнтів, незважаючи на товари конкурентів.
6. Концентрація банківських капіталів, яка здійснюється через ЗІП та формування банківських альянсів, перетворює банки на універсальні комплекси, всередині яких відбувається поступова конвергенція меж між комерційними, інвестиційними банками, страховими та іншими закладами фінансової сфери. Наслідком банківської концентрації є розмивання меж між різними видами фінансового посередництва, що значно ускладнює процес контролю з боку регулюючих органів і суттєво підвищує системні ризики, а отже необхідна розробка нових методів банківського нагляду і регулювання як на національному, так і міжнародному рівнях.
7. Найбільш ефективними є або дуже диверсифіковані міжнародні комерційні банки, які за рахунок численних напрямів бізнесу значною мірою застраховані від коливань ринкової кон’юнктури, або невеликі спеціалізовані національні банки, завдяки концентрації на окремих продуктах або сегментах ринку. Середні ж банки є надто масштабними для ефективного використання нішової стратегії, але й недостатньо великими для рівноправної конкуренції з глобальними банками. Тому, ефективність їх діяльності залежить від можливості поєднати в корпоративних стратегіях переваг диверсифікованих і спеціалізованих банків через створення “сфокусованих” банків універсального типу, які, при збереженні достатнього рівня диверсифікації операцій, основну увагу приділятимуть обмеженій кількості видів бізнесу, Отже, в умовах глобалізації міжнародних фінансових ринків укрупнення фінансових інститутів не є вирішальною умовою їх стабільного розвитку, а набагато важливішим є пошук такого розміру банку, який забезпечить оптимізацію масштабів операцій, що приносять найвищий дохід.
8. Встановлено та досліджено негативні наслідки консолідації банків як для клієнтів банку, так і для фінансового ринку в цілому: зниження відсоткових ставок на депозити і підвищення процентних ставок на кредити, що зачіпає інтереси споживачів, оскільки в угодах приймають участь багато дрібних закладів, які є основними кредиторами малого та середнього бізнесу. Їх зменшення веде до суттєвого скорочення бази кредитування невеликих фірм, що може негативно відбитися на стані ринку праці; в результаті консолідації збільшується ризик окремих банків та системний ризик, оскільки складна система управління й контролю у великих банків ускладнює можливість вчасного визначення справжньої причини фінансових проблем, що виникли, і вжиттю термінових заходів для виправлення ситуації. Високий ступінь взаємозалежності кредитних установ може призвести до мультиплікаційного ефекту: швидкого розповсюдження негараздів, які з’явилися в одному банку, на інші.
9. Конкурентоспроможність комерційного банку в умовах глобалізації визначається не тільки ступенем його відповідності потребам клієнтів, високими темпами росту клієнтської бази, інвестиціями в інформаційні технології, впровадженням новітніх систем управління взаємовідносинами з клієнтами, але й можливістю протистояти зовнішній (міжнародній) конкуренції, що можливо реалізувати через чітке розуміння своїх стратегічних цілей, усвідомлення перспектив, компетентний персонал і ефективний механізм динамічної адаптації до умов сучасного світу. Особливістю нових систем корпоративного управління має стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу.
10. Зростаюча конкуренція на українському ринку банківських послуг змушує вітчизняні банки пов’язувати власні перспективи з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями, а також розширювати співпрацю з іноземними банками через залучення міжбанківських кредитів, що є альтернативною формою допуску іноземного капіталу на український ринок. Це надасть можливість іноземним банкам вигідно розмістити свій капітал в Україні, а українським банкам, мобілізувати кошти під нижчі відсотки, а також позбутися конкурентів, оскільки останні вже будуть опосередковано присутні.
11. Для збереження економічного суверенітету країни є доцільним запровадження системи державного регулювання присутності іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи та її обмеження на рівні 50%, оскільки це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних та іноземних банків, сприяло б підвищенню національної конкурентоспроможності та поступовій інтеграції фінансово-банківської системи у світовий фінансовий простір.
Таким чином, глобалізація спричиняє трансформацію корпоративних стратегій банків, що реалізується через пошук оптимального розміру банку через консолідацію і географічну експансію, глобальний аутсорсинг, освоєння нових географічних ринків, входження у нові сфери фінансового ринку, що зайняті нефінансовими інститутами, розширення асортименту пропонованих послуг й універсалізацію банківської діяльності, диверсифікація продуктового ряду та вдосконалення організаційної структури, впровадження передових стратегій управління взаємовідносинами з клієнтами, удосконалення технологічної бази, при цьому основним фінансовим критерієм оцінки правильності й ефективності стратегії є приріст ринкової вартості банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеенко М.В., Макарова О.Н., Стриженко А.А. Изменение роли банков с развитием электронной коммерции и электронных денег. – Барнаул: Издательство АлтГТУ. – 2001. – 174 с.
2. Американские банкиры размышляют над перспективами специализации бизнеса // Банковская практика за рубежом. – 2003. – №2. – С.18-21.
3. Арагау Б.С., Гаврилюк О.В., Сіденко С.В. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій. – К.: ІСЕіМВ НАН України. – 1995. – 122 с.
4. Банки Європи укрупнюються // Український діловий тижневик “Контракти”. – 2004. – №7 – 16 лютого.
5. Банки заслуговують на аванс довіри вкладників // Урядовий кур’єр. – 2004. – 9 грудня (№ 235).
6. Банки заслуговують на аванс довіри вкладників // Урядовий кур’єр. – 2004. – 10 грудня (№ 236).
7. Банківська система України в 2001 році: проблеми, тенденції, перспективи // Вісник НБУ. – 2001. – №3. – С.3.
8. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 576 с.
9. Банковское дело: стратегическое руководство / Под ред. Платонова В. И др.. – М.: Издательство “Консалтбанкир”, 2001. – 432 с.
10. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра // Дзеркало тижня. – 2003. – №14.
11. Безчасний Л., Онишко С. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні // Економіка України. – 2001. – №3. – С.4-12.
12. Белорусов А.С. Международний менеджмент. – М.: Юристъ, 2000. – 224 с.
13. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление. Принципы и международная практика. – К.: АБСОЛЮТ-В, 1998. – 352 с.
14. Білорус О., Мацейко Ю. Конкурентоспроможність у сучасному глобальному світі // Економічний часопис – XXI. – К., 2002. – №9. – С.7-11.
15. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 360 с.
16. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП “ИТЕМ” ЛТД. – 1995. – 448 с.
17. Бор М.З., Пятенко В.В. Стратегическое управление банковской деятельностью: Практические рекомендации. Международный опыт. Адаптация к условием России. – М.: Приор-Стрикс, 1995. – 160 с.
18. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: КП “Вазако” Видавництво “Молодь”, – 1997. – 782 с.
19. Бутенко О. Іноземні банки на фінансових ринках країн Центрально-Східної Європи / Банківська справа. – 2005. – №3. – С. 62-69.
20. Бюлетень Національного банку України. – 2004. – № 6.
21. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – №8.
22. Варналій З. Проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки України // http://www.rainbow.gov.ua/action/2001/11/1112ekn1.shtml.
23. Вересюк А. Старая гвардия покидает Deutsche Bank // Банковская практика за рубежом. – М., 2002. – №6. – С.22-23.
24. Верников А. Иностранные банки в Восточной Европе // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – №8. – С. 97-107.
25. Верников А. Оценка масштабов присутствия иностранных банков // Деньги и кредит. – 2002. – №1. – С. 25-27.
26. Версаль Н. Проблеми відкриття філій іноземних банків // Фінанси України. – 2004. – №5. – С.131-137.
27. Вустер Т., Эванс Ф. Вдребезги. Новая информационная экономика и трансформация бизнес-стратегий. – М.: Секрет Фирмы, 2005. – 208 с.
28. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. – 200 с.
29. Гаврилюк О.В. Стратегічні альянси в глобальному середовищі // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 202: В 4 т. Том I. – Донецьк: ДНУ, 2005. – С. 38-41.
30. Гаврилюк О.В., Кутовенко В.М. Стратегічні моделі функціонування провідних комерційних банків світу в умовах глобалізації // Наукові праці НДФІ. – 2005. – №2. – С. 104-111.
31. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України // Дзеркало тижня. – 2006. – № 26. – С. 2-4.
32. Геєць В. Перспективи світового економічного зростання у 2000-2002 роках // Вісник НБУ. – 2000. – №2. – С. 20-25.
33. Гладких Н. Проблеми і перспективи залучення іноземних інвестицій у банківську систему України // Вісник НБУ. – 2005. – №10. – С.13-15.
34. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін.; – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
35. Глобальний банк с человеческим лицом // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №8. – С. 35-39.
36. Головин И. Разработка конкурентных стратегий. – М.: Маркет ДС, 2004. – 128 с.
37. Горячек І. Стратегічне планування як функція менеджменту // Економіка, фінанси, право. – 2000. – №2. – С. 16-20.
38. Гриценко А. Економічна безпека банківської системи України // Вісник НБУ. – 2003. – № 4. – С. 27-28.
39. Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. – 2006. – № 2. – С. 8-19.
40. Дёриг Х.-У. Универсальный банк – банк будущего. Финансовая стратегия на рубеже века: Пер. с нем. – М. Международные отношения, 1999. – 359 с.
41. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегія розвитку в Україні // Банківська справа. – 2005. – №3. – С. 40-52.
42. Дослідження корпоративного управління в банківському секторі України. – Пенсільванія авеню.: Міжнародна фінансова корпорація, 2004. – 86 с.
43. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХI веке. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2003. – 272 с.
44. Егоров Е.В., Романов А.В., Романова В.А. Маркетинг банковских услуг: Учеб. Пособие. – М.: ТЕИС, 1999.
45. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Фенікс, 2003. – 108 с.
46. Єфименко Т.І. Деякі підходи до розв’язання проблеми взаємоузгодженості термінів і нормативно-правових понять у сфері фінансів // Фінанси України. 2006. – №8. – С. 4-6.
47. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587 с.
48. Западня глобализации: атака на процветание и демократию /Мартин Г.-П., Шуманн Х. Пер. с нем. – М.: Издательский Дом “АЛЬПИНА”, 2001. – 335 с.
49. Иванов Е., Ершов М. Валютная либерализация и национальная экономика // Деньги и кредит. – 2003. – №6. – С. 44-47.
50. Информационный век продолжается // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №1. – С. 23-29.
51. Искакова К.Б. Стратегическое планирование в банковской сфере // Аваль. – 2002. – №3. – С.74-75.
52. Источники роста // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №2. – С. 2-8.
53. Інтернет сторінка ЗАТ “Альфа-банк-Україна” // www.alfabank.com.ua
54. Інтернет-портал консалтингової компанії КПМГ // www.kpmg.com
55. Інтернет-портал // www.finance.com.ua
56. Інтернет-портал агенства Standard and Poors // www.standardandpoors.com
57. Інтернет-портал агентства Moodys // www.moodys.com
58. Інтернет-портал Асоціації українських банків // www.uab.com.ua
59. Інтернет-портал Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua
60. Інтернет-портал МФК // www.ifc.org/ifcext/eca.nsf/Content/Ukraine_russian.
61. Інтернет-портал Національного банку України // www.bank.gov.ua
62. Інформаційно-аналітичні матеріали “Розвиток економіки та банківської системи України”. – К.: НБУ, 2004. – 64 с.
63. Каким будет банк ХХI века? / А.А. Беззуб, И.В. Окунев, В.А. Шахотина. – Д.: Росток, 2001. – 256 с.
64. Киреев А.А. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.1. Международная микроекономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 2001. – 416 с.
65. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності банку: стратегічний підхід // Вісник НБУ. – 2003. – № 11. – с. 24-27.
66. Ковзанадзе И. Системные банковские кризисы в условиях финансовой глобализации // Вопросы экономики. – 2002. – №4. – С. 89-95.
67. Когда банкам слишком тесно // Банковская практика за рубежом. – 2002. – №3. – С. 88-92.
68. Колосов О.Є. Інвестиційний банк – ключовий ланцюг інвестиційної інфраструктури // Фінанси України. – 1999. - №5. – С. 64
69. Комарова Е.А. Трансформация деятельности банков в условиях глобализации / Московский гос. Ун-т им. М.В.Ломоносова. – М.: Макс Пресс, 2001. – 12 с.
70. Красавина Л. Швейцарский опыт повышения конкурентоспособности банков // Банковское дело. – 2006. – №1. – С. 53-57.
71. Крупка М.І. Фінансові особливості економічної інтеграції України у світове господарство // Фінанси України – 2001.– №9.
72. Крупнейшая банковская группа Societe Generale с активами более 680 млрд. дол. выходит на украинский рынок потребительского кредитования // Бизнес – 2005. – №30 /www.business.ua/i653/a22102/
73. Курягин А. Инвестиционные банки // Экономика, финансы, право. – 1999. - №10. – С.11
74. Кутовенко В. Стан і перспективи залучення іноземного капіталу в банківську систему України // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. Часть І. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 383-390.
75. Кутовенко В. Стратегія консолідації банків в умовах загострення конкурентної боротьби // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. Часть ІІІ. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С. 920-925.
76. Кутовенко В.М. Імперативи банківського маркетингу при формуванні конкурентоспроможних стратегій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 202: В 4 т. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 842-852.
77. Кутовенко В.М. Конкурентоспроможна банківська система – запорука економічної безпеки держави // Збірник наукових праць. №47 – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. – С. 105-117.
78. Кутовенко В.М. Корпоративні стратегії транснаціональних банків в умовах глобалізації // Збірник наукових праць. №39 – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. – С. 305-312.
79. Лаврушин О.И., Мамонова И.Д., Валенцева Н.И., Ширинская З.Г., Штайн Й.Х. Управление деятельностью коммерческого банка. – М.: Юристъ, 2005. – 224 с.
80. Левківський В.М. Сучасні трансформації в міжнародному русі капіталу. – Чернігів: Сіверянська думка, 2003. – 247 с.
81. Ли Се Ун. Международный бизнес: стратегия и управление. – М.: Наука, 1996 ¬– 362 с.
82. Ліневич Ю. Місце іноземних банків у процесі кредитування економіки країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ. – 2006. – №4. – С. 31-35.
83. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія і реалії української економіки. – Тернопіль: Збруч, 1997. – 450 с.
84. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. – К.: Видавничий центр “Друк”, 2002. – 320 с.
85. Лютий І.О., Міщенко В.І. Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України // Фінанси України. – 2006. – №5. – С. 21-31.
86. Макогон Ю.В., Булатова Е.В. Международный банковский бизнес. Учебное пособие. – К.: Атика, 2003. – 208 с.
87. Международный менеджмент. Учебник для вузов / Под ред. С.Э.Пивоварова, Д.И. Баркана, Л.С. Тарасевича, А.И. Майзеля. – СПб: Издательство “Питер”, 2000. – 624 с.
88. Мельникова К., Лидовский Ю., Носков В. Стратегическое планирование деятельности предприятий // Бизнесинформ. – 1998. – №17-18. – С. 109-111.
89. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. з англ. – М.: “Дело ЛТД”, 1992. – 702с.
90. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України / За ред. А.І.Сухорукова. – К.: НІПМБ, 2003. – 64 с.
91. Мировые финансы: Пер. с англ. / М.В, Энг, Ф.А. Лис. – М.: ДеКА, 1998. – 734 с.
92. Мишкин Ф. Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков: Учебное пособие для вузов / Пер. с англ. Д.В.Виноградова под ред. М.Е.Дорошенко. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 820 с.
93. Міщенко В., Набок Р. Роль іноземного капіталу в банківському секторі України // Вісник НБУ. – 2005. – №11. – С.38-44.
94. Модель роста // Банковская практика за рубежом. – 2002. – №7. – С. 28-32.
95. Мусієць Т.В. Розвиток національної банківської системи як шлях інтеграції України до ЄС // Актуальні Проблеми Економіки. – Науковий економічний журнал. – 2003. – №6. – С. 27-34.
96. Найденков В.И. Стратегическое планирование. – М.: Приор-издат, 2004. – 175 с.
97. Не всем клиентам нужен комфорт // Банковская практика за рубежом. – 2004. – №12. – С. 22-27.
98. Никонова И.А., Шамгунов Р.Н. Стратегия и стоимость коммерческого банка – М.: “Альпина Бизнес Букс”, 2004. – 304 с.
99. Нортон Д., Каплан Р. Сбалансированая система показателей. От стратегии к действию. – М.: Олимп-Бизнес, 2004. – 320 с.
100. О бедных банкирах замолвите слово // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №2. – С. 68-75.
101. Одно слово… Moody`s // Бизнес – 2007. – №38. – 17 сентября. – С. 63.
102. Основні показники діяльності банків України на 1 серпня 2005 р. // Вісник НБУ. – 2005. – №9. – С.68.
103. От универсальности – к специализации // Банковская практика за рубежом. – 2003. – №1. – С. 4-9.
104. Парасій-Вергуненко І.М. Концептуальні засади стратегічного аналізу в банках // Фінанси України. – 2004. – №8. – С. 111-117.
105. Патрікац Л., Крохмалюк Д. Проблеми і перспективи банківської системи України // Вісник НБУ. – 2004. – №1. – С. 38-43.
106. Патрікац Л., Крохмалюк Д. Ялтинська міжбанківська конференція: запитань більше, ніж відповідей // Вісник НБУ. – 2004. – № 6. – С. 17-18.
107. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. Монографія. – К.: Видавництво Україна, 1997. – 237 с.
108. Пенкина И. Российские банки: поиск новой стратегии и капитала // Банковское дело. – 2006. – №1. – С. 8-10.
109. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Видавництво Лібра, 1998. – 412 с.
110. Полку гигабанков прибыло // Банковская практика за рубежом. – 2004. – №1. – С. 4-10.
111. Портер М. Конкурентная стратегия. Методика анализа отраслей и конкурентов. – М.: Альпина, 2006. – 454 с.
112. Пронін О. Особливості процесів злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі // Фінанси України. – 2005. – №8. – С. 106-122.
113. Резник Г. Citigroup: человек легенда – покидает сцену // Банковская практика за рубежом. – 2003. – №8. – С. 4-10.
114. Роуз. П. Банковский менеджмент. – М.: Инфра М, 1997. – 768 с.
115. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Гроші та кредит. – Київ: КНЕУ, 2001. – 602 с.
116. Саркисян А. Слияния и банкротства банков: мировой опыт // Международная экономика и международные отношения. – №10. – 1998. – С. 40-50.
117. Сарчев А.М. Ведущие коммерческие банки в мировой экономике. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 175 с.
118. Сегментация клиентской базы: приемы и ловушки // Банковская практика за рубежом. – 2004. – №12. – С. 41-47.
119. Селихов Е.И. Международные банки и банковские группировки. – М.: Мысль. – 1973. – 152 с.
120. Сердинов Э.М. Слияния и поглощения в банковской индустрии США // Банковское дело. – 2004. – №9. – С. 21-28.
121. Ситигруп меняет курс // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №9. – С. 14-19.
122. Сіденко В.Р., Павленко Ю.В., Барановський О.І., Гаврилюк О.В., Барицька Л.П. Україна в процесах міжнародної інтеграції / НАН України; Інститут економічного прогнозування / В.Р. Сіденко (ред.). – Х. : Форт, 2003. – 280 с.
123. Слухи о вымирании инвестиционных банков сильно преувеличены // Банковская практика за рубежом. – 2002. – №5. – С. 17-23.
124. Смена вех в американском банковском секторе // Банковская практика за рубежом. – 2004. – №3. – С. 4-9.
125. Сніжко О. Фінансова консолідація у стратегії розвитку банківського сектору України // Банківська справа. – 2003. – №4. – С. 66-82.
126. Сорос Дж. Алхимия финансов. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 416 с.
127. Сорос Дж. Про глобалізацію. – К.: Знання, 2003. – 215 с.
128. Способы возрождения рынка слияний и поглощений // Деловая неделя – 2004. – №49. – С. 5.
129. Стратегическое планирование. Учебное пособие. Под ред. А.Н.Петрова. – С.-П.:Знание, 2003.
130. Стратегия на выбор // Банковская практика за рубежом. – 2003. – №2. – С. 12-17.
131. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) “Шляхом Єкономічної інтеграції” / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. Ін-т стратег. Дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. Інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
132. Стрикленд А., Томпсон А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии. – М.: Банки и биржи, 1998. – 576 с.
133. Струченкова Т.В. Движение капитала в условиях финансовой глобализации // Банковское дело. – 2004. – №1. – С. 25-27.
134. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 29-35.
135. Сугонянко О. “Проблеми розвитку банківської діяльності і завдання Асоціації українських банків” (Доповідь на Х З’їзді Асоціації українських банків). – Київ, Пуща-Озерна, 14 червня 2002 р.
136. Тицкий С.И. Всемирная история денег, кредита и банков. – К.: “Крещатик”, 1997. – 837 с.
137. Тігіпко С. Конкурентоспроможна банківська система: можливості досягнення та забезпечення в Україні / Банківська справа. – 2005. – №2. – С. 63-70.
138. Тігіпко С. Україна у глобальному економічному процесі // Дзеркало тижня. – 2003. – №39. – 15 вересня.
139. Точечный аутсорсинг // Банковская практика за рубежом. – 2005. – №1. – С. 33-37.
140. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304 с.
141. Тютюнник А. Совершенствование корпоративного управления в банках // Банковское дело. – 2006. – №2. – С. 45-48.
142. Усоскин В. “Денежный мир” Милтона Фридмана. – М.: Мысль, 1989. – 173 с.
143. Уткин Э.А. Банковский маркетинг. – М.: ИНФРА-М, Метаинформ, 1994. – 304 с.
144. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. – К.: Знання України, 2002. – 190 с.
145. Фридман М., Трегоу Б. Искусство и наука стратегии лидерства. Новый подход к корпоративному управлению. – М. Фаир-ПРЕСС, 2004. – 272 с.
146. Хитрін О.І. Фінансова безпека комерційних банків // Фінанси України. – 2004. – №11. – С.118-123.
147. Чайковський Я. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа. – 2005. – №2. – С. 36-47.
148. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 179 с.
149. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер с англ. – М.: Инфра-М, 1998. – 920 с.
150. Шелудько Н.М. Іноземний капітал у банківському секторі України; тенденції, проблеми, перспективи // Фінанси України. – 2004. – №12. – С.100-107.
151. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: Київ. Нац. Торг.-екон. ун-т, 2000. – 336 с.
152. Шенаев В. Денежная и кредитная системы Росии / РАН; Институт Европы. – М.: Наука, 1998. – 224 с.
153. Шпак В., Довгань Т. Стратегічне управління та реінжиніринг у банках України // Вісник НБУ. – 2004. – № 11. – С. 54-56.
154. Юргелевич С., Савельєв О. Правове регулювання створення та діяльності філій іноземних банків: досвід країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ. – 2003. – № 4. – С. 39-41.
155. Японские банки учатся зарабатывать деньги по-новому // Банковская практика за рубежом. – 2004. – №12. – С. 6-11.
156. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку Положення “Про затвердження Принципів корпоративного управління” № 571 від 11 грудня 2003 р. // www.rada.gov.ua
157. Парламентські слухання “Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку”. – Київ, Сесійний зал Верховної Ради України, 2 квітня 2003 р. //www.rada.gov.ua
158. Положення про порядок створення дочірніх банків, філій і представництв за кордоном” (затвердженого постановою НБУ №45 від 30 січня 2002 р.) // www.rada.gov.ua
159. Лист Національного банку України №43-512/4853-7334 від 22 липня 2005 р. // www.rada.gov.ua
160. Закон України “Про банки і банківську діяльність” №2121-ІІІ від 7 грудня 2000 р. із змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua
161. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” №959-XII від 16 квітня 1991 р. із змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua
162. Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність” №358-V від 16 листопада 2006 р. // www.rada.gov.ua
163. Закон України “Про Національний банк України” №679-XIV від 20 травня 1999 р. із змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua
164. Указ Президента “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” №280/2002 від 21 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №13. – С.13.
165. A Hard Year Ahead; Deutsche Bank.(Josef Ackermann) // The Economist. – January 7, 2006 // www.economist.com