МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБМІНУ……………………………………………………...........................................11
1.1. Трансфер технологій в інноваційній моделі економічного зростання…...11
1.2. Визначальні тенденції розвитку глобального технологічного ринку........30
1.3. Методи оцінки ефективності участі в міжнародному обміні технологіями…………………………………………………………………………….52
Висновки до розділу...............................................................................................66

РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ОБМІНІ ТЕХНОЛОГІЯМИ....................................................69
2.1. Компаративний аналіз ефективності міжнародного обміну технологіями на макро- та мезорівні управління..................................................................................69
2.2. Науково-технологічний потенціал України та передумови його реалізації в умовах євроінтеграції...…….…………………………………….……..………….....82
2.3. Економетрична оцінка впливу технологічних чинників розвитку на екологічну безпеку регіонів...........................................................................................110
Висновки до розділу.............................................................................................123

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ ЯК НАПРЯМ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ.........................125
3.1. Методичні підходи до оцінки та пом’якшення негативних ефектів імпорту технологій .......................................................................................................................125
3.2. Формування регіональної інфраструктури міжнародного трансферу технологій......................………………………………………......................................137
3.3. Передумови та напрями вдосконалення інституційного забезпечення трансферу технологій в умовах євроінтеграції...........................................................153
Висновки до розділу.............................................................................................172

ВИСНОВКИ.........................................................................................................175
ДОДАТКИ............................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................234

В С Т У П
Актуальність теми. Реалізація інноваційної моделі економіч¬ного розвитку України, безальтернативність якої на посттрансформаційному етапі є загальновизнаною, обумовлює необхідність ефективного використання різних форм інтеграції у глобальний ринок об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі міжнародного трансферу технологій (МТТ). Нагромаджений в Україні людський капітал наукової сфери дає підстави стверджувати про доцільність і можливість поглиблення інтеграції у глобальне та європейське економічне середовище саме у формі міжнародної передачі технологій як однієї з найефективніших і довготривалих форм міжнародних економічних відносин.
Декларування урядом України структурно-інноваційної моделі розвитку та стратегії євроінтеграції України наприкінці минулого сторіччя, на жаль, не було підтверджено системними заходами довгострокового характеру. Відповідно, економічне зростання відбувалося на основі низькотехнологічних „старопромислових” галузей та високорентабельних торговельної, фінансової, банківської сфер, операцій з нерухомістю тощо. В результаті послабилися позиції динамічної конкурентоспроможності економіки в глобальній конкуренції і посилилися загрози економічній безпеці держави. При цьому високий ступінь інерційності розвитку науково-технологічної сфери, особливо людського капіталу, а також невизначеність довгострокових наслідків новітніх технологій для генофонду нації, здоров’я людини, еколого-техногенного стану переводить цю загрозу в категорію стратегічно важливих.
Проблеми теорії економічного зростання на основі науково-техноло¬гічного прогресу знайшли своє відображення у працях видатних зарубіжних та українських вчених Р.Вернона, Р.Гаррода, М.Кондратьєва, М.Познера, П.Роме¬ра, М.Туган-Барановського, Р.Солоу, Й.Шумпетера. Стратегічні систем¬ні заходи інноваційного розвитку економіки України висвітлені у працях вітчиз¬няних та російських науковців Л.Антонюк, А.Гальчинського, В.Гейця, О.Лапко, В.Новицького, В.Соловйова, Л.Федулової, Ю.Яковця, важливі аспекти адаптування економіки до умов глобалізації, при¬скорення процесу євроінтеграції – в розробках О.Білоруса, В.Будкіна, В.Вергуна, М.Дудченка, В.Єре¬мен¬ка, Д.Лук’яненка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Ру¬м’ян¬¬цева, В.Сіденка, А.Філіпенка. Формуванню системи зміцнення еконо¬міч¬ної безпеки держави, забезпечення конкурентоспро¬можності національної економіки присвячені праці О.Власюка, Я.Жаліла, А.Качинського, С.Пирож¬кова, С.Сіденко, у тому числі її ре¬гіональної компоненти – З.Варналія, Ю.Макогона, С.Писаренко та ін.
Утім, вагомі результати, одержані українськими науковцями, не заперечують необхідність подальших теоретичних і прикладних досліджень, пов’язаних з обґрунтуванням стратегічних рішень і тактичних заходів щодо залучення до міжнародного обміну технологіями на еквівалентних засадах, економічно, технологічно і екологічно безпечних для країни, у тому числі на мезорівні ієрархії управління. Актуальність таких досліджень зростає внаслідок уповільнення процесу євроінтеграції через об’єктивні та суб’єктивні причини, прояви асиметрії і структурних диспропорцій, незбалансованості економічних інтересів у відносинах України з країнами ЄС, які необхідно врахувати під час підготовки нової поглибленої угоди про вільну торгівлю з ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відділі регіональної політики Національного інституту стратегічних досліджень у межах наукових проектів „Нова хвиля економічних реформ: загальнодержавний та регіональний контекст” (номер державної реєстрації 0105U001181), „Стратегія соціально-економічних перетворень в Україні” (номер державної реєстрації 0106U002632), наукової теми „Стратегічні пріоритети регіональної політики України” (номер державної реєстрації 0107U002508).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення системних характеристик глобального технологічного ринку, розробка методичних підходів та прикладних заходів ефективної участі України в міжнародному трансфері технологій в умовах євроінтеграції.
Досягнення означеної мети передбачає постановку і вирішення таких завдань:
 узагальнити теоретичні положення економічного зростання на інноваційній базі та роль міжнародного трансферу технологій у цьому процесі;
 виявити визначальні тенденції розвитку глобального та європейського ринків технологій;
 систематизувати та узагальнити методичні підходи до оцінки ефективності участі у міжнародному обміні технологіями на різних рівнях управління;
 провести оцінку та виявити головні фактори ефективної участі в міжнародному технологічному обміні на макро- та мезорівні управління;
 окреслити характерні особливості розвитку науково-технологічного потенціалу та передумови його реалізації в процесі євроінтеграції;
 встановити взаємозв’язок технологічних чинників розвитку з екологічною безпекою регіонів України;
 розробити методичні підходи до оцінки та заходи пом’якшення негативного впливу імпорту технологій на екологічну безпеку;
 обґрунтувати концептуальні засади, напрями та заходи з удосконалення інституціонального та інфраструктурного забезпечення трансферу технологій в умовах євроінтеграції.
Об’єктом дослідження є процес участі України в міжнародному обміні технологіями як чинник економічного зростання.
Предметом дослідження є інституційні засади, методичні та організаційні засоби міжнародного трансферу технологій в умовах євроінтеграції України.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою роботи є положення теорій економічного зростання, технологічного розриву, міжнародного життєвого циклу товару, еконо¬мічних циклів розвитку, інституціоналізму та трансакційних витрат, перехідних економічних систем (підрозділи 1.1 та 1.3). Основні наукові результати отримані на основі системного використання таких методів, як: історико-логічний, багатовимірний статистичний аналіз та графічний (для виявлення тенденцій глобального технологічного розвитку, типологізації країн та регіонів України за рівнем науково-технологічного потенціалу (підрозділ 1.2 та 2.1); метод огортаючих даних DEA (для оцінки ефективності використання ресурсів у науково-технологічній сфері окремих країн та регіонів України – у
підрозділі 2.1); регресійний та кореляційний аналіз, метод головних компонент (для виявлення взаємозв’язків між економічним зростанням та рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу на макро- і мезорівні, між технологічною компонентою розвитку і екологічною безпекою регіонів – у підрозділах 2.1 та 2.3); методи оцінки ефективності трансферу технологій на мікро- і мезорівні, інтегральної оцінки екологічної безпеки регіонів (у підрозділах 2.3 та 3.1); методи стратегічного регіонального менеджменту та програмування інститу¬ціональних змін (для розробки системи заходів формування інфраструктури і вдосконалення інституціонального забезпечення трансферу технологій – у підрозділах 3.2 та 3.3).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти та офіційні дані Державного комітету статистики України, статистична інформація країн-партнерів та міжнародних організацій, праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, періодичні видання, матеріали міжнародних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні окремих теоретико-методичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій з підвищення ефективності міжнародного трансферу технологій в умовах євроінтеграції України. Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
 виявлено відносно високу ефективність використання обмежених ресурсів у науково-технологічній сфері України, у тому числі у порівнянні з економіками розвинених країн, і обґрунтовано сукупність невідкладних заходів з удосконалення державної політики в сфері трансферу технологій (укладення секторальних дво- і багатосторонніх угод; регулювання ліцензійної і патентної торгівлі; розширення трансрегіонального співробітництва; формування інфраструктури) як пріоритетного напряму поглиблення взаємовідносин з країнами ЄС;
 окреслено передумови (нееволюційний, фрагментарний характер запозичення інституцій; зруйнування соціального капіталу інноваційної сфери) та обґрунтовано необхідність і напрями модифікації інституціонального забезпечення міжнародного трансферу технологій (вдосконалення „знизу-вгору” під впливом зовнішніх викликів, у тому числі євроінтеграції, та внутрішніх критеріальних обмежень – усунення асиметрії трансферу технологій; протидії втратам людського капіталу; зменшення ризику еколого-техногенних загроз; призупинення структурних деформацій в освітній сфері) та обґрунтовано концептуальні засади удосконалення інституцій (цільова орієнтація на зміцнення економічної безпеки; збалансованість інтересів в процесі імплементації Спільного доробку ЄС та підготовки посиленої Угоди про вільну торгівлю; врахування стратегічних наслідків; узгодження функціональних компонент; поетапний та демонстраційний характер інституціональних змін);
удосконалено:
 теоретичні положення щодо ефектів міжнародного трансферу технологій для умов економіки з неефективними інституціями, зокрема на регіональному рівні встановлено прямопропорційний зв’язок між економічним зростанням та імпортованими технологіями і негативний – між інтегральним показником екологічної безпеки та економічним зростанням, у тому числі його технологічною компонентою;
 підходи до цільового програмування інноваційного розвитку регіонів на основі виявленої високої ефективності використання ресурсів в регіонах з нижчим рівнем економічного розвитку, у тому числі науково-технологічного потенціалу, що дозволило аргументувати доцільність концентрації фінансових ресурсів, організаційних заходів та розвитку інфраструктури трансферу технологій в цих регіонах;
отримали подальший розвиток:
 теоретичні припущення щодо поглиблення технологічного відставання в процесі обміну технологіями у різних формах та вагомого впливу таких чинників, як експорт високих технологій, надходження ліцензійних платежів, рівень розвитку інформаційного середовища на економічне зростання з посиленням в останні роки ролі людського капіталу науково-технологічної сфери;
 методичні підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів на основі імпорту технологій з урахуванням невизначеності еколого-техногенних наслідків їх реалізації в довготривалій перспективі, а саме: здійснення оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів з врахуванням екологічного ризику і змен¬шення очікуваних прибутків, за рахунок чого передбачається компенсувати збитки, завдані екосистемі на регіональному рівні;
 методи стратегічного менеджменту формування регіональної інноваційної інфраструктури, що дозволило обґрунтувати територіальне розміщення, цільову функцію та етапність створення інноваційних центрів прикордонних регіонів, а також визначити цільове призначення інноваційних організацій не лише як наукових або контролюючих установ, а, більшою мірою, – координаційних, організаційних, експертно-консультаційних.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, аналітичні висновки та прикладні рекомендації сприятимуть формуванню ефективного механізму реалізації політики участі України в міжнародному трансфері технологій, забезпеченню національних інтересів та безпеки в процесі поглиблення інтеграції з країнами ЄС.
Концептуальні підходи до стратегії створення регіональних інноваційних центрів, їх функціонально-цільового призначення, у тому числі у формі транс¬¬¬регіонального обміну технологіями, знайшли застосування при виконанні науково-дослідної теми „Стратегії розвитку регіональних інноваційних структур та розробка статусних документів” на замовлення Державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка № 2180/03-0608 від 26.09.07). Результати дослідження науково-технічного потенціалу регіонів України і передумов його реалізації та аналізу ефективності участі у міжнародному технологічному обміні знайшли відображення в аналітичних матеріалах та рекомендаціях Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові (довідка № 2/49-69 від 15.10.2007 р.). Дослідження стану і перспектив розвитку науково-технологічного потенціалу Львівської області та участі у міжнародному трансфері технологій використані головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при розробці Стратегії розвитку Львівщини до 2015 р. та цільових програм розвитку малого та середнього підприємництва, стимулювання інвестиційної діяльності „Назустріч інвесторам” (довідка № 40-40-1-619 від 01.03.2007 р.). Основні теоретичні положення та підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів на основі імпорту технологій були використані у навчальному процесі при викладанні дисципліни „Міжна¬родний інноваційний менеджмент” і „Комерціалізація технологій та об’єктів патентного права” у Львівській комерційній академії (довідка №1074/01-108 від 20.12.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисер¬тації використані лише ті положення, що є результатом власної роботи автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації до¬повідалися і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (Чернівці, 2005 р.), XV міжнародній науково-практичній конференції „Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (Чернівці, 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Україна, Польща та Німеччина в Європі майбутнього” (Львів, 2006 р.), V міжнародній науковій конференції „Проблеми та перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках ОЧЕС” (Ялта–Донецьк, 2007 р.), міжнародному форумі культури та економіки „Як досягти ринкового успіху в сфері культури” (Республіка Польща, Стальова Воля, 2006 р.), І та ІІ міжнародних науково-практичних семінарах „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 2005 р. та 2006 р.), ХІ, ХІІ, XIII міжнародних науково-практичних семінарах „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 2005 р., 2006 р., 2007 р.), міжнародному семінарі Української групи з аналізу продуктивності та ефективності при EROC/EERC-Київ „Productivity and Efficiency Analysis: Theory and Implications” (Львів, 2006 р.), науково-практичному семінарі в рамках VI міжнародного ярмарку інвестицій та нерухомості „Україна–ЄС” „Інноваційні аспекти транскордонного співробітництва” (Львів, 2006 р.), міжнародному семінарі „Торгівля, розвиток, міграція: Галіція” (Республіка Польща, Перемишль, Львів, 2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць, з них: 1 підрозділ у колективній монографії, 8 статей у провідних наукових фахових виданнях, 5 статей у інших виданнях.

Список литературы

В И С Н О В К И
У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання науково-прикладної задачі розробки механізму ефективної участі України в міжнародному технологічному обміні в умовах поглиблення євроінтеграції. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні результати дозволяють стверджувати наступне:
1. Еволюція теорій інноваційного розвитку передбачає поступовий перехід від технічної до техноекономічної, і далі – до соціотехноекономічної парадигми, яка базується на уявленні про господарський розвиток як про нерівномірний хвилеподібний процес, основу якого становлять інноваційно-технологічні зміни та соціально-інституційне середовище. Втім, циклічність економічного зростання на інноваційній основі не забезпечує емпіричних підтверджень інших теорій (міжнародного життєвого циклу товару, технологічного розриву) в сенсі очікуваного вирівнювання диференціації країн за рівнем розвитку. Фактично відтоді, як країни стали набувати світового лідерства на технологічній основі, не відбувається істотних змін складу країн-гегемонів. Саме цим обумовлено посилення ролі держави як на міжнародному, так і на національному рівні, де трансакційні витрати, пов’язані з невизначеністю зовнішніх ефектів (екстерналій) технологічного розвитку, можуть набувати істотних розмірів. До таких видатків відносяться й витрати на відновлення людського капіталу науково-технологічної сфери, втрати від економічно нееквівалентного трансферу технологій, неконтрольованого експорту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), незахищеності прав власності на ОІВ.
2. Формування під впливом держави потужних національних інноваційних систем, включно з трансфером технологій, зумовило концентра¬цію соціального капіталу інноваційної сфери, обсягів виробництва високо¬технологічної продукції у розвинених країнах, а також розширення участі на ринках високотехнологічної продукції КНР, Республіки Корея. Проведене групування країн-лідерів за рівнем технологічного розвитку за 2002 та 2004 рр. загалом не підтверджує положень теорії технологічного розриву, оскільки відбувається подальша концентрація як об’єктів промислової власності, так і обсягів торгівлі ними з проявами асиметрії та нееквівалентності.
3. Існуючі методики оцінки ефективності трансферу технологій стосуються експорту (імпорту) об’єктів промислової власності на мікрорівні і, частково, на мезорівні в межах транскордонного інноваційного співробітництва. Для аналізу ефективності міжнародного обміну технологіями на макро- і мезорівні доцільно застосувати метод DЕА для оцінки ефективності використання ресурсів науково-технологічною сферою, розглядаючи її як економічний квазісуб’єкт з попередньою кластеризацією за рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу.
4. Науково-технологічний потенціал є одним із визначальних чинників, здатних істотно впливати на формування національної конкуренто¬спроможності України. Застосування сукупності економетри¬чних методів (кластерного, DЕА та регресійного аналізу, головних компонент) підтверджує істотний вплив експорту технологій на економічне зростання і дозволяє виділити країни з високим, середнім та низьким рівнем використання ресурсів у науково-технологічній сфері. Причому, на противагу усталеній думці, для України цей рівень є відносно високим. На мезорівні висока ефективність використання ресурсів не завжди корелює з потужністю науково-технологічного та промислового потенціалу регіонів. Як наслідок, виявлені головні компоненти інноваційного розвитку на регіональному рівні (кількість заявок на ОІВ; кількість отриманих патентів; кількість організацій, що виконують НДіДКР) дозволяють стверджувати про низький рівень ефективності інноваційної політики, захисту прав на ОІВ, фінансової мотивації науковців.
5. Незважаючи на істотне скорочення науково-технологічного потенціалу України, його людський капітал ще залишається достатньо потужним навіть у порівнянні з розвиненими країнами. Проте, мають місце надмірна частка фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств при зниженні наукомісткості ВВП і зменшенні витрат на фінансування НДіДКР, негативні зміни в структурі інноваційного виробництва. Узагальнення експертних оцінок щодо передумов ефективної інноваційної діяльності з допомогою кластерного аналізу дозволяє виокремити чотири головні групи існуючих диспропорцій у цій сфері: (1) інституціонально-політичні; (2) фінансові; (3) соціально-структурні та (4) структурні. Ключовою групою є інституціонально-політичні диспропорції (пасивність влади; відсутність інфра¬структури та механізмів ефективної реалізації національних програм; неузгодже¬ність та незавершеність законодавчої бази та ін.).
6. Загалом позитивний вплив інновацій на економічне зростання поєднується з виявленим щільним оберненим зв’язком між показниками науково-технологічного розвитку, у тому числі міжнародного трансферу технологій, та інтегральним показником екологічної безпеки регіонів України. Це підтверджує положення щодо трансферу структурних криз з розвинених країн і, відповідно, вимагає вдосконалення методичних підходів до оцінки екологічної безпеки у процесі імпорту технологій.
7. Дослідження взаємозв’язку екологічного стану та розвитку науково-технічної сфери дозволяє припустити, що одним з факторів негативного впливу на екологічну безпеку є рівень ефективності інноваційних проектів. Проекти, що реалізуються на промислових підприємствах, виступають носіями зарубіжних технологічних інвестицій (часто морально застарілих) і нерідко негативно впливають на екологічну та техногенну безпеку. В стратегічній перспективі це зумовлює істотні трансакційні витрати держави і посилює загрози економічній безпеці. Запропоновано методичний підхід до кількісної оцінки ефективності інноваційних проектів із врахуванням екологічної компоненти економічної безпеки, який при розрахунку внутрішньої норми рентабельності інноваційних проектів передбачає врахування вірогідності екологічних збитків.
8. Метою розвитку інноваційної інфраструктури є створення умов для об’єднання всіх учасників інноваційного процесу. Державної підтримки потребують заходи щодо створення мережі інноваційно-інформаційних центрів, організації постійно діючих та періодичних виставок інноваційної продукції та наукоємних технологій, конкурсів інновацій тощо. Вирішення проблеми недостатньої реалізації наукового та технологічного потенціалу лежить саме у площині інституціональних чинників. До головних передумов модифікації інститу¬ціонального базису трансферу технологій відносяться нееволюційний, компі¬лятивний характер імпорту інституцій, зруйнування соціального капіталу інноваційної сфери. Цим обґрунтовується необхідність і напрями вдоско¬налення інституціонального забезпечення „знизу-вгору” під впливом зовнішніх викликів, у тому числі євроінтеграції, та внутрішніх критеріальних обмежень: усунення асиметрії трансферу технологій; втрати людського капіталу; зменшення ризику еколого-техногенних загроз; призупинення структурних деформацій в науковій та освітній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Федулова Л.І. Інноваційна теорія економічного розвитку // Проблеми науки. – 2005. – №3. – с.41.
2. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. В.М. Альошина, А.А. Дагаева. – М.: Дело, 2003. – 528с.
3. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпенко, О.І. Рогач, О.І.Шни¬р¬ков та ін. – К.: Либідь, 2000. – 582 с.
4. Современная экономическая мысль / Под ред. С.Вайнтрауба. М. – 1981. – 580 с.
5. Харрод Р. К теории экономической динамики / Классики кейнсиан¬ства. Сер. „Экономическое наследие”. – М.: Экономика, 1997.– 628 с.
6. Мокій А.І., Полякова Ю.В., Бабець І.Г. Науково-технічна інтеграція України як напрям посилення конкурентоспроможності країни // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Зб. матер. VI міжнар. наук.-практ. конф. УАЗТ 30-31 травня 2003 року. – К.: УАЗТ, 2003. – С.94-96.
7. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д-ра екон. наук Ю.М.Бажала. – К.: Ін-т економ. прогнозування НАН України, 2002. - 320 с.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. зал. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Видавництво „Основи”, 2001. – 517 с.
9. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України. –
К.: Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2006. – 627с.
10. Шараев Ю.В. Теория экономического роста: Учебное пособие для вузов. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. – 254с.
11. Jovanovic B. Learning Growth // New York: NBER Working Paper, 1995. – № 5383. – P. 67-71.
12. Romer P. Endogenous Technical Change // Journal of Political Еconomy. – 1990. – Vol. 98. – № 5. – Р. 71-102.
13. Aghion P., Howitt P. Model of Growth thought Creative Destruction // NBER Working Paper. – 1990. – № 3223; Econometrica. – 1992. – Vol. 60. – Р.323-351.
14. Grossman G., Helpman E. Innovation and Growth in the Global Economy. – Cambridge. – MA: MIT Press, 1991. – 326 р.
15. Lucas R. Оn the Mechanics of Economic Development // Journal of Monetary Economics. – 1988. – Vol. 22. – Р. 45-49.
16. Mankiw N., Romer D., Weil D. A Contribution to the Empirics of Economic Growth // Quarterly Journal of Economics. – 1992. – Vol. 107. – № 2.
– Р. 407-437.
17. Romer P. Increasing Returns and Long-Run Growth // Journal of Political Economy. –1986. – Vol.94. – № 5. – Р. 116-119.
18. Rebelo S. Long-Run Policy Analysis and Long-Run Growth // Journal of Political Economy. – 1991. – Vol.99. – № 3. – Р. 500-521.
19. Barro R. Government Spending in Simple Model of Endogenous Growth // Journal of Political. – 1990. – Vol. 98.– № 5. – Р. 28-33.
20. Barro R., Sala-i-Martin X. Technological Diffusion, Convergence and Growth // NBER Working Paper.– 1995. – № 5151. – Р. 37-38.
21. Basu S., Weil D. Appropriate Technology and Growth // Quarterly Journal of Economics. – 1998. – November. – Р. 34-37.
22. Lucas R. Making a Miracle // Econometrica. – 1993. – Vol. 61.– № 2. – Р.251-271.
23. Ventura J. Growth and Interdependence // Quarterly Journal of Economics. – 1997. – Vol. 112. – № 1. – Р. 57-84.
24. Zeira J. Workers, Machines and Economic Growth // Quarterly Journal of Economics. – November.– 1998.– № 113.– Р. 1091-1117.
25. Kremer M. Population Growth and Technological Change: One
Million B.C. to 1990 // Quarterly Journal of Economics. 1993 – Vol. 108. – № 1.– Р. 681-716.
26. Hansen G., Prescott E. Malus to Solow // NBER Working Paper. – 1998. – № 6858. – Р. 46-49.
27. Galor O., Weil D. Population, Technology and Growth: from the Malthusian Regime to the Demographic Transition // NBER Working Paper.–1998.– № 6811 – Р. 24-26.
28. Jones C. Was an Industrial Revolution Inevitable? Economic Growth over the Very Long Run // NBER Working Paper. – 1999. – №7375. – Р. 36-42.
29. B.R.Williams, Science and Technology in Economic Growth. – London: McMillan Press Ltd, 1973. – 342 р.
30. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі . – К.: Основи, 2000. – 241 с.
31. Vernon R., International Investment and International Trade in the Product Cycle // Quarterly Journal of Еconomics. – 1996. – Р.80.
32. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и ближайшие влияния на народную жизнь. – СПб., 1894.; Избранное. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов. – М.: РОССПЭН, 1997.
– 574 с.
33. Кузьменко В.П. Соціально-економічні цикли та антикризова політика (Електронний ресурс: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama¬/issue.php?s=epol3&issue=2005_1).
34. Колодко Гж. В. Глобализация и перспективы развития постсоциалистических стран / Пер. с польск. – Мн.: ЕГУ, 2002. – 200с.
35. Cohen D. The Wealth of the World and the Poverty of Nations Cambridge, Massachusetts; London, England: The MIT Press, 1998. – 395 р.
36. Mensh G. Stalemate in Technology: Innovation Overcome the Depression. – Cambridge: Mass,1979. – 467 р.
37. Архієреєв С.І., Волоснікова Н.М. Формування ринкового інституціонального середовища інноваційної діяльності / Научные труды ДонНТУ. – Серия экономическая. –. Выпуск 76. – 2004. – С.17-22.
38. Норт Д. Институциональные измерения: рамки анализа // Вопросы экономики. – 1997. – № 3. – С.6-17.
39. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент – СПб.: Питер, 2003. – 400с.
40. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы – М.: Наука, 2002. – 244с.
41. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
42. Алле М. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста. Эмпирическая очевидность. – М.: ТЕИС, 2003. – 314с.
43. Лист Фридрих. Национальная система политической экономии. М.: Изд-во „Европа”, 2005. – 383с.
44. Окун Артур М. Рівність та ефективність: великий компроміс:
Пер. з англ. О.Лотоцького. – Вашингтон, Київ: Ін-т Брукінгза, Ін-т демократії ім. Пилипа Орлика, 1996. – 149с.
45. Коропецький І.-С. Економічні праці: Збірник вибраних статей.– К.: Смолоскип, 1998. – 416 с.
46. Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (Основы экономической политики). – М.: АО «ДИС», 1996. – 320 с.
47. Кардаш А.А. Конфликты и компромиссы в рыночной экономике. – М.: Наука, 2006. – 248 с.
48. Архіреєв С.І. Державна трансакційна політика та структурні перетворення економіки України. – Х.: Константа, 2006. – 108 с.
49. Делягин М. Экономика неплатежей: как и почему мы будем жить завтра. – М.: ОАО «Оригинал», 1997. – 396с.
50. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія /За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001.–538 с.
51. Бужко М.П. Теоретичні засади економічного зростання в умовах глобалізації та регіоналізації // Регіональна економіка. – 2003. – № 4. –
С.36-44.
52. Eurostat Comext and UN-Comtrade (Електронний ресурс: http//europa,eu,int/estatref/navigation,htm).
53. Клочко В. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою // Економіка України. – 2001. – № 10.– С.51-58.
54. Д.Кон-Бендіт Європа – це остання утопія // Незалежний культурологічний часопис „Ї”. – 2000. – №19. – С.36-38.
55. Ступницький О. Транснаціоналізація науково-технічної політики в умовах посилення міжнародної економічної взаємозалежності: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. – 582 с.
56. Денисенко М.П., Гречан А.П. Глобалізація та її вплив на інноваційний розвиток України // Проблеми науки. – 2005. – №1. – С.48-49.
57. Kuznets S. Modern Economic Growth: Rate, Structure and Spread. – NY: New Heaven, 1966.– 352 р.
58. McArthur J.W., Sachs J.D. The Growth Competitiveness Index: Measuring Technological Advancement and the Stages of Development. The Global Competitiveness Report 2001–2002.– New York: Oxford University Press for the World Economic Forum, 2002. – Р. 56-78.
59. US Patent and Trademark Office. – February 2006. – Р. 56-59.
60. Ларкін С. Розвиток системи трансферу технологій в Україні на сучасному етапі та пропозиції по її удосконаленню. (Електронний ресурс: www.nauka.kiev.ua/category/31/).
61. Білорус О. Глобалізація і соціальна доля людини в ХХІ столітті // Економічний часопис. –2001. – №1.– С.3-5.
62. Нигматулин Р.И., Сорокин Д.Е. Стратегия для России: проблема выбора // Вестник Российской Академии наук. – 2002. – № 5. – С. 389-392.
63. Сухоруков А.І. Концепція національної програми забезпечення економічної безпеки України // Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: матеріали круглого столу (1 листопада 2000 р.) / Відп. ред. С.І.Пирожков, Б.В.Губський, А.І.Сухоруков. – К.: Національний інститут українсько-російських відносин при РНБО України, 2001. – С.121-124.
64. Згуровский М. Технологическое предвидение как инструмент принятия стратегических решений // Зеркало недели. – № 39. – 2001.
– 6 октября. – С.14.
65. Чоботюк О.І. Міжнародний науково-технічний трансферт: стан та проблеми розвитку // КНУ імені Тараса Шевченка. – Вісник Економіка. – Випуск 42. – К.: Видавничий центр „Київський університет”, 2000. – С. 53-56.
66. Олейніков О.О. Сучасні тенденції світового ринку високотехноло¬гіч¬ної продукції та місце України на ньому // Проблеми науки. – 2006. – №1. – С.30-33.
67. Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь Мир», 2004. – 328 с.
68. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2т. – Т.1 / Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2006. – 816с.
69. Main Science and Technology Indicators in Poland in 2000–2003. Warsaw: Central Statistical Office of Poland (GUS), 2005. – 114 p.
70. Stagnation of R&D intensity a major threat to the European knowledge-based economy / European Commission Press Release. – 19th July 2005. –
Р. 39-43.
71. Кондратьев Н.Д. Большие циклы экономической конъюнктуры. Доклад. // Проблемы экономической динамики. – М.: „Знания”,
1989. – С.172-226.
72. Сухоруков А.І. Антикризова політика розвинутих країн (Електронний ресурс: www.suhorukov.nm.ru/articles/anticriz.htm).
73. Колотило Д. М. Екологія і економіка. – К.: КНЕУ, 1999. – С.27-33.
74. Філіпенко А. С., Будкін В. С., Гальчинський А. С. та ін. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К.: Либідь, 2002. –
138 с.
75. World Investment Report. UNCTAD. – New York: Geneva, 2005; 2006.
76. Контуры инновационного развития мировой экономики: Прогноз на 2000-2015 гг./ Под ред. д.э.н. А.А.Дынкина. – М.: Наука, 2000. – 143 с.
77. The World Competitiveness Yearbook 2006. – P. 454-457.
78. Мікула Н.А. Транскордонне співробітництво в умовах інтеграцій¬них процесів України: Дис. ... докт. екон. наук: 08.10.01. – Львів, ІРД НАН України, 2005. – 424 с.
79. Буров А.С. Эффективность внешней торговли России: методоло¬гия расчетов. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 80 с.
80. Мокій А.І., Полякова Ю.В., Осідач О.П., Бабець І.Г. Міжнародний інноваційний менеджмент: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу. – Львів: Видавництво ЛКА, 2004. – 308 с.
81. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. За ред. В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. –
440 с.
82. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. - К.: КНЕУ, 1997. – 184с.
83. Завлин П.Н., Васильєв А.В. Оценка эффективности инноваций. – С-Пб.: Бизнес-пресса, 1998.- 213 с.
84. Павлов В.І.Лукін С.О. Економічний потенціал регіону: діагностика та реалізація: Монографія. – Луцьк: Настир’я. – 160 с.
85. Мельник М.І. Інвестиційний клімат регіону: теоретичні та прикладні засади дослідження: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2005. – 304 с.
86. Бабець І. Г. Інноваційна модель транскордонного співробітництва України та Польщі: Дис. ... канд. екон. наук: 08.05.01 – Тернопіль, ТНЕУ, 2006. – 235 с.
87. Грига В.Ю. Теоретичні засади оцінювання технологічного рівня розвитку країни // Проблеми науки. – 2005. – № 2. – С.23-26.
88. Электронный учебник по статистике StatSoft (Електронний ресурс: www.statsoft.ru/home/textbook/ modules/stcluan.html#general).
89. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях. Методы таксономии и факторного анализа. – М.: Статистика, 1980. – 151 с.
90. Корінний О.О. Науково-технічний прогноз як ринковий продукт // Вісник НАН України. – 1992 – №3.– С.32-38.
91. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан та ін../ Під ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 960 с.
92. Павлов В.І., Корецький Р.М. Інноваційний потенціал регіону: діагностика та реалізація: Монографія. Ред..кол.: Долішній М.І. (відп.ред.), Юрій С.І., Панчишин В.Г. – Луцьк: Настир’я, 2004. – 244 с.
93. Самойленко В.О. Інноваційна складова у формуванні конкурентних переваг національних економік // Проблеми науки. – №12. – 2005. – С.17-19.
94. Марчук Є. Стратегічна орієнтація суспільства – рух на випередження // Стратегічна панорама. – 1999. – № 4. – С. 22-27.
95. Лисин Б.К., Фридлянов В.Н. Инновационный потенциал как фактор развития // Инновации – 2002. – № 7 (54). – С. 46-52.
96. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2006 році. Статистичний збірник. – Київ: Державний комітет статистики України, 2007. – 351 с.
97. Регіони України 2005. Статистичний збірник. Ч.2. – Київ: Державний комітет статистики України, 2005. – 793 с.
98. Луцишин Н.П. Розвиток транскордонного співробітництва в Західній Європі // Науковий вісник Волинського Держуніверситету ім. Лесі Українки. – 2001. – №1. – С. 48-52.
99. Присяжнюк Ю. Міжрегіональне транскордонне співробітництво та інтеграційні процеси в Європі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. – Випуск XV / Відп. редактор М.І. Долішній. – Львів-Луцьк: Вежа, 2000. – С. 35-46.
100. Yahilnyk A., Malskyy O. Multilateral Trading system – Legal and Economic Aspects (Collection of Essays). – Lviv: Тhe Ivan Franko National University of Lviv, 2003.–232 p.
101. Соловъев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергические эффекты инноваций).–Киев.: Феникс, 2004.–560 с.
102. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев и др. – 2-е изд. – К.: Наукова думка, 1988. – 347 с.
103. Рижко В.Л. Науковий потенціал, інтелектуальний капітал та науковий простір як концепти сучасного наукознавства // Наука та наукознавство. – 2002 – № 4. – С. 76-79.
104. Методологические вопросы науковедения / Под ред. В.И. Оноприенко. – Киев.: УкрНИИНТЕИ, 2001. – 332 с.
105. Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса. // Інтелектуальна власність. – 2001. –
№ 5-6. – С. 23-25.
106. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
107. Левковська Л.В. Стан і перспективи розвитку науково-технічного потенціалу України // Вісник СумДУ. – 2003. – № 5 (51). – С.45-47.
108. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 412 с.
109. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2006. – 316 с.
110. Рижов В. Перспективи інноваційного розвитку України (Аналітична доповідь) (Електронний ресурс: http://www.niss.gov.ua/Table/
Zhalilo21¬/ 002.htm).
111. Березовская И. Учат жить // Бизнес.– №1. – 2003. – 13 янв.
112. Державна програма економічного і соціального розвитку на 2003 рік (проект) (Електронний ресурс: www.kmu.gov.ua).
113. Петрова І.В., Герасименко І.А. Напрями формування в Україні національної інноваційної системи в контексті європейської інтеграції // Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна. – Випуск 20. – Львів: ЛКА, 2006. – С.91-95.
114. The Lisbon Strategy – Making Change Happen // Commission Staff Working Paper. – SEC. – 2002 .– 29/2 . – С.30-57.
115. Терещенко О. Матеріальна зацікавленість бізнесу у впровадженні ноу-хау – найкращий шлях фінансування науки. // День. - № 27. – 2000. –
16 лютого. – С. 5.
116. Про інноваційну діяльність. Закон України, із змінами, внесеними згідно Закону № 2505-VI від 25 березня 2005 р. (Електронний ресурс: www.rada.gov.ua).
117. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків. Закон України від 16 липня 1999 р. № 991-ХІV. – Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 40. – С.363.
118. Про Концепцію „Основи національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України від 18 липня 1995 р. № 532-95-n. (Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/law/97_bez.html).
119. Громадські читання з питань європейської інтеграції в регіонах України. Аналітичний матеріал. – 2002 р. – вересень-листопад. – 40 с.
120. Електронний ресурс: http://it.for-ua.com/ukr/analit/2001/11/13/17
2218.html.
121. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657- XII. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – С. 650.
122. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р. №959-XII. – Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. –
С. 377.
123. Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності. Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977-XII / Закони України. – Т. 2. – К., 1996. – С. 441-453.
124. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон України від 11 липня 2001 р. № 2623-ІІІ. – Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – № 48. – С.253.
125. Концепція Державної програми економічного i соціального розвитку на 2003 р. (Електронний ресурс: www.kmu.gov.ua).
126. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів. У 3-х т. Укладачі: авт. кол. / За заг. ред. В. В. Костицького. – К., 2003. – Т. 1. – 284 с.; К., 2003. – Т. 2. – 192 с.; К., 2003. – Т. 3. – 152 с.
127. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон України від 16 січня 2003 р. № 433-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2003 – № 13. – С.93.
128. Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій. Закон України від 9 квітня 2004 р. № 1676-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2004 – № 32. – С.384.
129. Концепція Державної програми розвитку інноваційної інфраструктури на 2007-2011 роки. (Електронний ресурс: http://www.mon.¬gov.ua¬/gr/¬obg¬/03_10_ 2006.doc).
130. Бізнес-інкубування та інноваційні центри: сучасні технології підтримки підприємництва і розвитку інноваційної економіки. (Електронний ресурс: http://www.academia.org.ua/index.php?p_id=53&id=563).
131. Під парасолькою технопарків. (Електронний ресурс: http://www.madeinua.info/view.aspx?type =ja&lang=1&jaid=622).
132. Lynch, P. New Labour and the English Regional Development Agencies. – Devolution as Evolution. – 1998. – Р. 73-89.
133. Keating M. Local Economic Development: Policy or Politics In: Local Economic Development Incentives and International Trends. – Ed. by Walzer. – №5. – 1995. – Р. 13-30.
134. Blakely E.J. Planning Local Economic Development Theory and Practice, Science, 1994. - 27 p.
135. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі. – Інститут державного управління та регіонального розвитку. (Електро¬н¬ний ресурс: www.uzhgorod.iatp.org.ua/ipard/lendel.doc).
136. Green Paper Regional Development Policy in Romania // Romanian Government and European Commission PHARE Programme, 1997. - 88 p.
137. Концепція подальшого розвитку інноваційної діяльності в Україні. (Електронний ресурс: www.minindustry.crimeaportal.gov.ua/rus/downloads/ koncep.doc).
138. Варналій З.С. Регіональна політика як інструмент сталого розвитку держави та її регіонів. // Регіональна панорама. – 2003. – № 2-3. – С.6-15.
139. Трох Ф. Наука, как и осетрина, не бывает второй свежести // Зеркало недели.– №11 (486). – 2004. – 20 марта.
140. Пустовалов В. Состояние малого инновационного бизнеса в Беларуси / Инновации.– 2002. – №6 (53). – 56-62.
141. Михалевич М. Перспективи науково-технічного співробітництва між Україною та країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону // Економічний часопис. – ХХІ. – 2003. – №9. – С.15-19.
142. Технологічні парки: світовий та український досвід/ Під ред. Д.В. Табачника. – Київ: ТПП і ЕЗ, 2004. – 48 с.
143. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / Геєць В.М., Кизим М.О., Клебанова Т.С., Черняк О.І. та ін..; За ред.. Гейця В.М.: Монографія. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2006. – 240 с.
144. Методологічні аспекти розробки та практичного застосування макроеконометричних моделей (на прикладі України) / К.Султан, І.Лук’яненко, Ю.Городніченко. – К.: КМ “Academia”, 2000. – 204с.
145. Холден К., Піл Д., Томпсон Дж. Економічне прогнозування. Вступ. – К.: Інформтехніка, 1996. – 216с.
146. Матвиенко В.Я. Прогностика. – К.: Українські пропілеї, 2000. – 520с.
147. Сухоруков А.І. Трансфер економічних криз як причина недосконалих циклів (http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s= epol0&issue=2004_2).
148. Урсул А. Экологическая безопасность: развитие, проблемы перспективы // Социально-политические науки. - 1991. - № 12. - С. 3-11.
149. Качинський А. Сучасні проблеми екологічної безпеки України. – Київ: НІСД, 1994. – 48 с.
150. Качинський А., Хміль Г. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. Серія Екологічна безпека. – Вип. 3. –К.: НІСД, 1997. – 127 с.
151. Малицький Б.А., Шпак А.П. Историко-научные аспекты реализации Украиной европейского выбора в сфере научно-технического сотрудничества // Наука та наукознавство. – 2001. – №3. – С.14-15.
152. Бабкин В.И. Интеллектуальная собственность: собственность или права по распоряжению результатами интеллектуальной собственностью? // Инновации. – 2002. – №7 (54). – С.57-59.
153. Соскін О. Зміцнення зв’язків між українськими і польськими містами – наша основна мета // Економічний часопис.– 2001. – №1. – С.13-19.
154. Грачева М.В., Кулагин А.С., Симаранов С.Ю. Инновационное предпринимательство, его риски и обеспечение безопасности/ Под. ред. А.С. Кулагина. – М.: АНХ, ЦКТ, 2002. – 457 с.
155. Оріховський А.М. Концептуальні підходи до фінансової підтримки інноваційної діяльності // Наука та наукознавство. – 2002. – №4.– С. 175-178.
156. Білорус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетологічні дослідження) / О.Г.Білорус, Ю.М.Мацейко. – К.: МАУП, 2005. – 492 с.
157. United Nation Millennium Declaration. Millennium Goals. – N.Y.: United Nations, 2000. – 634 р.
158. Яцков В.С., Левковская Л.В. О необходимости усиления взаимосвязи инновационной политики и проблем социального развития в экономике Украины. – К.: Фенікс, 2003. – 260 с.
159. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної ради України//Економіст. – 2002. – №5. – С.30-31.
160. Новицький В. Завдання науково-технічної політики в контексті євроінтеграції (Електронний ресурс: http://www.kneu.kiev.ua/journal¬/ukr/article/2005¬_1_Novytsky_ ukr.pdf).
161. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: Монографія; За заг. редакцією Д.Г.Лук’яненка, В.І.Чужикова. – К: КНЕУ, 2007. – 544 с.
162. Жаліло Я. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. Пріоритети та проблеми імплементації / В зб.: Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К.: Сатсанга, 2001. – 244 с.
163. Послання Президента України до Верховної Ради України „Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.” від 23 лютого 2000 р., № 276а/2000. – 432 с.
164. Вергун В.А. Экономические проблемы в системе международных экономических отношений. – К.: Вища школа, Изд-во Киев. ун-та, 1985. – 320 с.
165. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / Геєць В.М., Кизим М.О., Клебанова Т.С., Черняк О.І. та ін..; За ред. Гейця В.М.: Монографія. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2006. – 240 с.
166. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: Монографія. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 240 с.
167. Качинський А.Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні методи. – К., 2003. – 472 с.
168. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред.. д-ра екон. наук Ю.М.Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.
169. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с.
170. Філіпенко А.С., Вергун В.А., Дудченко М.А. Економіка зарубіжних країн: підручник / Ред. А.С.Філіпенко, В.А.Вергун. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.
171. Румянцев А.П., Романенко Л.Ф., Черевань В.П. Міжнародна економічна діяльність: Навч. посіб. – К.: Слово, 2003. – 278 с.
172. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика: Монографія / За заг. ред. А.О.Чемериса. – Львів: ЛФ УАДУ, 2001. – 160 с.
173. Лазор О.Я., Лазор О.Д. Екологічна експертиза – адміністративно-контрольний метод державного управління у сфері реалізації екологічної політики. – Львів: ЛФ УАДУ, 2001. – 34с.
174. Бабець І.Г. Методика оцінки ефективності реалізації інноваційної моделі транскордонного співробітництва // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С.533-538.
175. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с.
176. Звіт про виконання науково-дослідної роботи „Стратегії розвитку регіональних інноваційних структур та розробка статусних документів”. – Львів: ЛМГО Ін-т міжнар. екон. досліджень. – 2007 р. – 270 с.
177. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер. с англ. (Библиотека Фонда «Либеральная миссия»). – М.: Новое издательство, 2007. – 224 с.
178. Глівенко С.В. Вдосконалення системи прогнозування впливу екологічних витрат на макроекономічний розвиток: Дис. … канд..екон. наук: 08.08.01. – Суми: СДУ, 2002. – 165 с.
179. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізація: наукова доповідь / М.Г.Чумаченко, С.М. Кацура та ін.–Донецьк:ІЕП НАН України, 1999.– 48 с.