ІННОВАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНСТИТУЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ :

Краткое описание

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
1.1. Роль інститутів соціально-економічного регулювання
на етапі глобалізації та становлення інформаційного суспільства
1.2. Вплив держави на міжнародно-конкурентні позиції бізнесу в контексті глобалізації
1.3. Інноваційні процеси у менеджменті у системі пріоритетів національного розвитку

Висновки з дослідження у розділі 1
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ
2.1. Інституційне регулювання в контексті
глобальної інноваційної конкуренції
2.2. Програмно-цільові підходи сприяння
інноваційному розвитку бізнесу
2.3. Діяльність інститутів сприяння розвитку
бізнес-середовища у сучасних відкритих економіках

Висновки з дослідження у розділі 2
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
3.1. Необхідність формування стратегії
інноваційного розвитку суб'єктів
підприємницької діяльності в Україні
3.2. Інтеграційні чинники інституційного регулювання інноваційного процесу в Україні
3.3. Програмно-цільові підходи державного регулювання
в Україні

Висновки з дослідження у розділі 3
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Сучасні системи інституційного впливу на інноваційні стратегії менеджменту в контексті глобальної конкуренції відзначаються динамічним розвитком та мінливістю, диверсифікованістю характерних для певних регулятивних моделей форм. Причому розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин супроводжується процесами інформатизації, поширенням нових принципів взаємного впливу різноманітних ринків, взаємодії держав та приватних агентів відкритих економік та процесів інтернаціоналізації.
За таких умов національна економіка, не тільки не може розвиватися ізольовано, оскільки сучасний інноваційний процес потребує значних інвестиційних і кредитних ресурсів, для чого потрібна участь у діяльності відповідних міжнародних ринків. Будь-яка ізоляція від світового співтовариства призводить до інноваційного відставання та закріплення за країною несприятливого місця в системі міжнародного поділу праці.
Тому дослідження інституційного регулювання інноваційних процесів в умовах інтеграції національного ринку, посилення взаємної залежності країн, ускладнення міжнародних кредитних відносин є важливим і актуальним завданням міжнародноекономічної теорії.
Серед відомих зарубіжних західних авторів, які присвятили свої роботи розглядуваній проблематиці, можна відзначити Дж.Даннінга [ , c. 76-80], Д.Норта [ , р. 243–258; , c. 17], Е.Острома [ , р. 3–25], Дж.Стігліца [ , 854 с.], П.Фішера [ , 512 с.] та ін. Можна відзначити цікавий теоретичний доробок російських авторів С.Глаз'єва [ , 132 с.], В.Іноземцева [ , c. 109—113], Ф.Шамхалова [ , 156 с.]. Дослідженню ролі державних інститутів соціально-економічного регулювання, зокрема враховуючи вітчизняні особливості становлення інформаційного суспільства, приділяли увагу такі українські автори, як В.Борщевський [ , c. 17—19] В.Будкін [ , c. 136—141], Д.Лук`яненко [ , 538 c.], О.Мартьянов [ , с. 19-27], А.Никифоров [ , с. 131—165], В.Новицький [ , с. 220], Є.Панченко [ , 468 с.], Ю.Пахомов [ , с. 9-21], А.Поручник [ ], В.Савчук [ , с. 145], В.Федосов [ , с. 27], А.Філіпенко [ , с. 14], А.Чухно [ , с. 16].
Питання інституційного регулювання відкритих економік, з урахуванням перспектив з різних позицій розвитку висвітлювалися фахівцями СОТ, ООН, Комісії ЄС, Світового банку, МВФ, ЮНКТАД, а також ряду інших міжнародних інститутів.
Втім, можна констатувати не тільки зростання наукового інтересу до розглядуваної проблематики, а також ґрунтовність низки теоретичних та практичних положень, але й невирішеність ряду проблем, навіть контроверсійність значної частини пропонованих висновків та рекомендацій, що зумовлює значущість подальших досліджень у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в контексті підготовки НДР за темою «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (2007—2009 рр.; державний реєстраційний номер № 0106U010980). Особисто автором опрацьовано питання державної регулятивної політики в контексті міжнародного досвіду реалізації інноваційних стратегій. Робота над дисертацією пов’язана також з підготовкою НДР за темою «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері», виконаної НДІ Інституту міжнародних відносин НАУ на замовлення Міністерства фінансів України (договір від «05» жовтня 2007 р.; державний реєстраційний № 0107U008531), в рамках якої автором узагальнено міжнародну практику формування інноваційних стратегій менеджменту, підготовлено матеріали щодо сутності інституційного регулювання інноваційних процесів.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та виявлення сучасних характеристик інституційного регулювання з метою сприяння інноваційним стратегіям у менеджменті та становленню інформаційного суспільства в цілому та з урахуванням особливостей міжнародної економічної діяльності нашої країни.
Завданнями дисертації є:
• аналіз основних методів, теорій та підходів до формування інституційної регулятивної моделі, яка забезпечує створення ефективного конкурентного середовища та покращення позицій бізнесових структур на світових ринках;
• обґрунтування природи сучасної інституційної стратегії в контексті міжнародної конкуренції та технологічних тенденцій;
• дослідити особливості і тенденції розвитку інституційних регулятивних систем у країнах, що належать до різних класифікаційних груп, а також угруповань держав;
• виявлення особливостей діяльності інститутів сприяння тенденціям інформатизації та інноватизації національного та міжнародного рівнів;
• визначення типових та специфічних наслідків застосування методів інституційного регулювання інноваційної діяльності бізнесових структур;
• здійснення компаративної оцінки традиційної, здебільшого макроекономічної моделі регулятивної моделі, а також інституційної системи впливу на умови бізнесу;
• обґрунтування системного зв'язку між ринковими механізмами інноваційної діяльності та сучасної інституційної систему впливу на них;
• визначення напрямів та загальних підходів до проведення інсти¬туційного регулювання інноваційних процесів у бізнесі в Україні;
• виявлення особливостей участі українських суб'єктів господарювання в процесах міжнародного співробітництва в інноваційній та інформаційно місткій сферах;
• виявлення специфіки застосування інституційних регулятивних інструментів стосовно інноваційної та науково-технічної політики в Україні в трансформаційних умовах;
• вироблення практичних рекомендацій щодо оптимізації регулювання інноваційної діяльності суб'єктів бізнесу у відкритій економіці України, що розглядається як пропонована методологічна основа при застосуванні інструментів стимулювання експорту та захисту національного ринку.
Об'єктом дослідження виступають інституційні системи регулювання інноваційних процесів у бізнесі національного та міжнародного рівнів з урахуванням динамізму форм та режимів міжнародного економічного співробітництва.
Предметом дослідження виступають загальні та особливі характеристики процесів інноваційної діяльності та їх регулювання з боку національних (державних) та міжнародних інститутів.
Методи дослідження. Підчас дослідження сутності інституційного регулювання інноваційних процесів, а також особливостей і ролі державних й міжнародний інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства застосовувалися діалектичний та історичний методи пізнання, інструменти системного аналізу. При вивченні суті інноваційних процесів у міжнародному менеджменті, причин появи та еволюції видів нових регулятивних інструментів, які застосовуються з боку держави, здійснювалися компаративні оцінки загальноцивілізаційних та національних пріоритетів, використовувалися методи індукції та дедукції, співвідношення загального та індивідуального.
Вивчення міжнародної практики формування інноваційних стратегій менеджменту, і передусім інституційного регулювання в контексті глобальної інноваційної конкуренції проводилося за допомогою узагальнення статистичних даних, використання експертних оцінок досліджуваних явищ. Аналіз програмно-цільових підходів сприяння інноваційному розвитку бізнесу здійснювався з використанням критичного аналізу наявної теоретичної бази з урахуванням сучасного міжнародного, глобально-конкурентного контексту.
Дослідження перспектив формування ефективної стратегії державного управління інноваційною сферою бізнесу в умовах глобальної конкуренції за умов жорсткої зовнішньої конкуренції проводилося із застосуванням методів системного, макроекономічного, глобального, покраїнового та галузево-секторального аналізу. При цьому програмно-цільові підходи сприяння інноваційному розвитку бізнесу формулювалися на базі критичної оцінки наявних теоретико-методологічних розробок, із залученням емпіричних методів вивчення міжнародного досвіду та його застосування у вітчизняних умовах. Програмно-цільові підходи державного регулювання в Україні обґрунтовувалися на основі застосування методів секторального аналізу, прогностичних оцінок, з урахуванням завдань і пріоритетів зовнішньоекономічної стратегії України в сучасних трансформаційних умовах.
Інформаційною базою дослідження є емпіричні та статистичні матеріали регулятивних інститутів України, положення нормативно-правових актів щодо регулювання інноваційної України, аналітичні розробки урядових та незалежних експертів, дані міжнародних економічних організацій (СОТ, Світового банку, спеціалізованих економічних структур при ООН, інших міжнародних інституцій).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сутності інституційного регулювання інноваційних процесів, стратегій менеджменту в контексті глобальної конкуренції. Основні положення наукової новизни дисертації визначаються тим, що в ній було:
вперше:
– теоретично обґрунтовано положення про необхідність узгодження інституційних регулятивних систем та інноваційних стратегій у менеджменті на основі комбінування програмно-цільових методів розвитку; зокрема показано доцільність диверсифікованого фінансового стимулювання інноваційних секторів економіки, підтримки авангардних виробництв у відповідності до індикативно визначених соціально-економічних та науково-технічних критеріїв; наголошено на значенні принципу пріоритетного формування «сегменту інформаційно місткої пропозиції», який є важливим для удосконалення моделі національної спеціалізації та закріплення відповідного сегменту ринку інформаційно місткої продукції;
– обґрунтовано тезу про безальтернативність дотримання інституційної регулятивної стратегії на підвищення інформаційної місткості експорту, яка відкидає концепцію «нейтральної» відкритої економіки, показники ефективності якої є індиферентними щодо номенклатури продукції, що торгується на міжнародних ринках; зокрема показано, що особливо значущим є державне втручання на етапі становлення інформаційно містких та наукомістких технологічних процесів; на основі аналізу міжнародної практики продемонстровано, що інформаційна спеціалізація відіграє ключову роль у забезпеченні стратегічних глобальних конкурентних переваг, а відсутність масових інформаційних технологій є причиною структурної та системної деградації країн та їх потрапляння до «глобальної периферії»;
– розроблено авторську методику політекономічного аналізу при виз¬на¬ченні особливостей технологічної політики як компоненти глобальної конкуренції, причому, на від¬мі¬ну від попередніх ме¬тодик, вироблення механізмів конкурентної стратегії в умовах роз¬вит¬ку ін¬новаційних репродуктивних систем обґрунтовується у відпо¬від¬нос¬ті до стра¬тегічних завдань формування високо¬тех¬нологічного профілю економіки краї¬ни, її міжнародної спеціалізації, а також спеціалізації її господарських суб'єктів згідно критерію інформаційної місткості, вимоги зростання інформаційного сегменту відтворювальної діяльності у суспільстві та в міжнародному масштабі;
отримали подальший розвиток:
– концепція номенклатурної диверсифікації та вибіркового стимулювання інноваційних проектів, високотехнологічного виробництва, яка відрізняється від існуючих системним характером та тим, що вона виходить з пріоритетності завдання збільшення питомої частки інформаційно місткого сектора економіки, інтелектуального сегменту національного багатства; зокрема обґрунтований автором підхід пов'язаний як із сучасними новаціями нетарифної політики, прогресивними методиками розрахунків доцільності та кіль¬кіс¬них параметрів науково-технічних проектів у відповідності до структурних та секторальних пріоритетів розвитку економіки держави, так і з підходами щодо вмотивування господарських агентів в умовах лібералізації міжнародних економічних зв'язків, які вимушені діяти з урахуванням низькішого по¬рогового рівня тарифного захисту внутрішніх ринків;
– підходи щодо дослідження тенденцій співвідношення функцій держави та приватних структур, і передусім корпорацій за умов видимого зростання ваги останніх, насправді передбачають перенесення повноважень держави як вищої одиниці в ієрархії соціальних квазіорганізмів у сферу системоутворюючих заходів та стимулювання розвитку метатехнологій; цим забезпечується ускладнення функцій держави, які є фактором реалізації властивих структурам кланового типу (ними можна вважати корпорації та приватні структури взагалі) переваг;
удосконалено:
– теоретичні класифікаційні підходи та критерії оцінки моделей інституційного регулювання інноваційних стратегій менеджменту та формування експортної спеціалізації; зокрема визначено специфічні риси як континентальної, європейської моделі інформаційного забезпечення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, яка характеризується розвиненою системою страхування та кредитування зовнішньоторговельних операцій, і передусім пов’язаних з інноваційною активністю, широким державним фінансуванням маркетингових досліджень зарубіжних ринків, переважанням державних торговельно-промислових палат, так і уточнено типові риси англо-саксонського, власне американського підходу підтримки закордонного збуту, що передбачає розвинену систему регіональної підтримки, маркетингову підтримку просування американських товарів, активну співпрацю державних центрів з недержавними зовнішньоторговельними організаціями;
– підходи щодо оптимізації моделі інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів вітчизняного підприємництва і зокрема підтримки експортної діяльності малого бізнесу, які полягають в налагодженні систем страхування зовнішнього збуту, активізації програм підвищення кваліфікації учасників міжнародних операцій, розширення державної участі в дослідженнях міжнародних ринків та ін.
Практичне значення одержаних в дисертації результатів полягає в тому, що її рекомендації та конкретні положення можуть використовуватися при оптимізації інституційних та організаційних засад сприяння інноваційним стратегіям у менеджменті у процеси формування інформаційного суспільства в цілому та з урахуванням особливостей міжнародної економічної діяльності нашої країни.
Результати й рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено у практичній діяльності законодавчих та виконавчих органів державної влади України. Зокрема пропозиції автора щодо вдосконалення інституційної системи регулювання інноваційних процесів на національного ринку України були використані у діяльності Міністерства економіки України (лист №18-1/75/1 від 02.04.2008 р.), Запорізької обласної державної адміністрації (лист №08-27/1647 від 03.04.2008 р.), Запорізької торгово-промислової палати України (лист № 22.2/404 від 03.04.2008 р.).
Результати дисертації було використано у навчальній діяльності Запорізького національного університету при викладанні курсів «Міжнародні відносини» «Стратегічний менеджмент».
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертації доповідались на чотирьох конференціях, зокрема на таких: «Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти» (Київ, 29 листопада 2007 року, НДІ Міжнародних відносин НАУ); «Питання інвестиційно-інноваційних стратегій у військовому та цивільному секторах» (Київ, 25 грудня 2007 року, НДІ міжнародних відносин НАУ); «Критерії міжнародної конкурентоспроможності в сучасній соціально-економічній моделі» (Київ, 16 січня 2008 року, НДІ міжнародних відносин НАУ); Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв’язку (Київ, 5 лютого 2008 року, НДІ Міжнародних відносин НАУ).
Публікації. За темою дисертації здійснено 13 наукових публікацій загальним обсягом 4,5 д.а., з них 5 – у наукових фахових виданнях, 8 – у інших виданнях.
У структурному відношенні дисертація складається із вступу, трьох розділів (дев'яти параграфів), висновків, а також списку використаних джерел (170 джерел) та додатків. Основний текст дисертації викладено на 178 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 11 аналітичних таблиць, 5 рисунків та 6 додатків.

Список литературы

В И С Н О В К И

У дисертації отримано наступні наукові результати, які в комплексі вирішують важливе наукове завдання ефективного поєднання потенціалу бізнесу з регулюючими функціями держави в справі реалізації як національних, так і комерційних пріоритетів та піднесення міжнародної конкурентоспроможності.
1. Ключовим методологічним принципом дослідження інноваційних тенденцій інституційного впливу на стратегії міжнародного менеджменту в умовах глобальної конкуренції є системна цілісність, що означає врахування дихотомічної природи стратегії інноваційного розвитку в умовах відкритих економік: створення максимально сприятливих умов для інноваційної комерційної діяльності та забезпечення довгострокового програмування розвитку й проектування, що є функціями інститутів, які забезпечують реалізацію відповідних програм та проектів.
Формулювання основних принципів державної підтримки національних монополістів на світових ринках і розвиток конкурентного середовища для учасників внутрішнього ринку, структурної політики по відношенню до фінансово-промислових груп і політики захисту конкуренції, застосування антимонопольного законодавства як додаткової інституційної конкурентної переваги мають засновуватися на засадах загальнонаціональної інноваційної стратегії посилення потенціалу конкурентоспроможності підприємств і галузей.
2. Інститути інформаційного суспільства коригують ринкові процеси, сприяють покращенню структури та підвищенню ефективності традиційних галузей, оскільки, по-перше, видозмінюють ті інститути ринку, які обслуговують традиційну індустрію, по-друге, прискорюють колапс ринкових сегментів, які «не вписуються» у вимоги інноватизації соціально-економічної моделі розвитку, а по-третє, стимулюють появу нових функцій та механізмів реалізації ринкових відносин; при цьому завданням інститутів є перерозподіл ресурсів і коштів у напрямку бажаних структурних інноваційних зрушень.
В ринковій економіці роль держави полягає далеко не тільки в тому, щоб встановити «правила гри», але й визначати стратегічні напрями розвитку згідно планово-прогнозних підходів. Йдеться про визначення основних чинників міжнародної конкурентоспроможності, якими є внутрішній макроекономічний потенціал; ступінь ефективності урядової політики на створення конкурентного середовища; науково-технічний потенціал; рівень управління нововведеннями; рівень прибутковості і впливу на параметри діяльності через фактор прибутковості; характер та глибина участі в міжнародному поділі праці, в торгівлі і системі руху інвестиційних ресурсів; якість і ефективність фінансової системи; стан матеріальної та інформаційної інфраструктури; стан і кваліфікація трудових ресурсів; соціально-економічна і внутрішня ситуація, а також про їх практичне врахування в економічному розвитку.
3. На початку ХХІ ст. у практиці країн-лідерів ринкової економіки має місце «інституційний динамізм», постійна зміна параметрів моделі відносин «держава–бізнес» у сучасній відкритій економіці. Відбувається функціональне злиття суб'єктів державної і приватної економічної політики (як на рівні узгоджень у діяльності, так і на рівні інституційної творчості) і виникнення в результаті цього нових регулюючих органів, які набувають форм різноманітних асоціацій та об'єднань, засновниками яких виступають державні інститути, громадські організації, бізнесові структури, державно-бізнесові комітети (або ради) з підтримки або розвитку окремих галузей та регіонів, а також ініціативні об'єднання представників виконавчої влади, союзи підприємців, професійні спілки (предметом їх діяльності постає регулювання умов найму, тарифних угод між підприємцями і працівниками та ін.).
Фактором «інституційного динамізму» є розширення сфери застосування міжнародно-правових норм в національній господарській та правочинній системах, що означає не тільки збільшення міжнародних господарських договорів, але й їх інтеграцію до системи національних законів та підзаконних актів.
Міжнародний досвід реалізації підприємницьких моделей свідчить про те, що англо-саксонська (американо-британська) модель, яка створює передумови для швидкої капіталізації в інформаційно містких секторах за рахунок механізмів фондового ринку, повніше відбиває потреби пріоритетного розвитку інноваційних сегментів, в той час, як євро-континентальна (рейнська) модель, яка орієнтується на холдинговий варіант розвитку, більш ефективно відображає реалії індустріального традиціоналізму та потреби соціального розвитку як фактору прискореного прогресу інформаційної економіки.
Яскравий приклад програмно-цільового підходу до справи інноваційного розвитку демонструє КНР, де створення умов для розвитку фундаментальної науки й техніки, базується на Державному плані розвитку Китаю. Вдалим підходом стимулювання інноваційного розвитку показала себе концепція розвитку венчурних фондів у Росії, частково завдяки яким до 2010 року частка інноваційної продукції і послуг в експорті цієї країни повинна скласти 20%, на внутрішньому ринку – 15%.
4. Змістом сучасних інноваційних тенденцій, які визначають закономірності еволюції ролі інститутів, є новий етап науково-технічного прогресу, що пов’язаний з перенесенням технологічних процесів у дедалі більш інформаційно місткі сфери, поступом у сфері знань. Причому в самому НТП виділяються динамізуючі елементи, що постають причиною та двигуном технічного і технологічного прогресу, розвитку бізнес-середовища та поглиблення міжнародного співробітництва на основі дедалі більш диверсифікованого міжнародного поділу праці. З регулятивної точки зору йдеться про орієнтацію наукової, науково-технічної, а також інноваційної діяльності на пріоритетний розвиток інформаційно- та наукоємких ресурсо-, енерго- і працезберігаючих виробництв і технологій з високим рівнем доданої вартості та інформаційних технологій; стимулювання науково-технічного прогресу – створення економічних переваг для комерційних агентів, які реалізують виробничі та науково-технічні програми, що відповідають довгостроковим інтересам суспільства. Диверсифіковані завдання діяльності інститутів сприяння інноваційному розвитку зводяться до ключового завдання – забезпечення випереджальних позицій у сфері науково-технічного, інноваційного розвитку, передусім – до опанування ключових позицій у сфері метатехнологій, які надають можливість здійснювати контроль за процесами технологічного розвитку інших держав.
Додатковим імперативом інституційного втручання постає прогрес науки, особливо фундаментальної, яка наближається за часовими ознаками практичної реалізації винаходів до прикладної і зумовлює швидку комерціалізацію нових знань, їх глобально конкурентне значення.
5. Характер відносин держави і приватного бізнесу визначається рівнем і типом суспільного розвитку, а також традиціями та національною ментальністю. Важливою загальною функцією управління та регулювання в сучасному суспільстві є функція стратегічного планування, яка, у залежності від ситуації, варіюється і може характеризуватися як відносною індиферентністю до технологічних параметрів розвитку приватнопідприємницької діяльності (у традиційних суспільствах, перехідних суспільствах, що звільняються від традиційних і квазісоціалістичних догматів), так і вираженою підтримкою інформаційно містких проектів приватного сектору, інноваційних програм розвитку, цільовими установками на формування професійного і ефективного кадрового корпусу.
Міжнародна практика свідчить про те, що у найбільш загальному випадку ефективні моделі регулювання бізнесу у відкритому економічному середовищі є:
- встановлення узгоджених у часі й згідно послідовності функціональних завдань бажаних параметрів розвитку бізнесу та його регулювання (інакше: індикативні методи планування в регулюванні інноваційного розвитку бізнесу);
- система державних закупівель як фактор інноваційного розвитку суб'єктів комерційної діяльності;
- зонально-територіальні методи впливу на параметри міжнародної конкурентоспроможності бізнесу.
6. За умов становлення інформаційної економіки знань розрив у рівнях продуктивності праці, а також у доходах має тенденцію до радикального збільшення (йдеться про так звані цифровий розрив та технологічну ренту). У зв’язку з цим в країнах, що не досягли високої стадії розвитку конкуренції, роль національних урядів в підвищенні конкурентоспроможності є значною, оскільки вони відчувають потребу у структурній реформації, формуванні тих інституційних систем, які історично склалися в розвинутих країнах.
6. Тенденція «інтеграції зусиль» державних і недержавних структур в єдиній стратегії міжнародної конкурентоспроможності на зламі століть зумовила збільшення кількості некомерційних організацій у вигляді асоціацій, клубів, об'єднань та фондів, які виступають як інститути сприяння. Некомерційні організації та структури сприяння є впливовою системою, здатною відстоювати не тільки свої власні інтереси на будь-якому рівні, але й інтереси опікуваних ними організацій та країн в цілому. В розвинутих японській та південнокорейській економіках роль структур сприяння є більш помітною, ніж це має місце в Європі та Північній Америці. У країнах континентального типу, зокрема у Німеччині, Франції, некомерційні організації мають більшу силу і вплив, ніж в США. У економіках трансформаційного типу має місце відставання темпів розвитку структур сприяння та решти некомерційних організацій від бурхливого зростання комерційних підприємств (хоча деякі структури, передусім у банківському секторі, у сфері біржової діяльності та на фондовому ринку зокрема виникали і зникали достатньо динамічно).
Хоча в більшості випадків рушійної силою японської конкурентоспроможності є ринок, чималою мірою справедливим, в значній мірі успіхи японських фірм та позиції держави визначаються моделлю т.зв. "Джапан Інкорпорейтід", тобто зрощенням держави, бізнесу і профспілок, які діють спільно як одна загальнонаціональна корпорація.
7. Стратегічне планування на рівні комерційних агентів підвищує якість управління, приводить його у відповідність до вимог швидких і часто непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Причому впровадження стратегічного планування надає ряд переваг, оскільки воно змушує фірми більш чітко визначати свої завдання і політику, веде до кращої координації зусиль працівників організації і визначення показників діяльності фірми для контролю.
8. Завдання формування ефективної відкритої економіки України потребують створення спеціалізованої організації стимулювання інноваційного розвитку, що може постати інституціональним інструментом забезпечення пріоритетного розвитку інформаційно містких галузей та виробництв України. Оптимізація інституційного управління інноваційними процесами в державі вимагає, з одного боку, моніторингу інноваційних перетворень на національному і регіональному рівнях, а з іншого – комерціалізації процесів створення та впровадження інноваційних технологій та інноваційних продуктів на основі проведення відкритих конкурсів проектів, гарантування прав інтелектуальної власності, формування структур, які забезпечуватимуть поширення інформації про результати науково-дослідної діяльності.
Слід розв’язати завдання формування такого інституціонального середовища в Україні, яке б ґрунтувалося на засадах сучасної інформаційної економіки, мало на меті розблокування національної економіки, подолання тенденції незалучення економічних ресурсів до комерційного обороту та включало б у свої механізми систему контрактних держзамовлень та елементи програмно-цільової реалізації стратегічних довгострокових проектів.
9. Уряд України має діяти як засновник, помічник і регулятор всього процесу швидкого розвитку інформаційних технологій із залученням потенціалу приватного сектора, для чого слід наслідувати наступним напрямам інноваційної стратегії: наукові дослідження, розвиток і розповсюдження інформаційних технологій мають здійснюватися на чіткій законодавчій базі із продуманими інституційними стимулами; для стійкого розвитку і розповсюдження інформаційних технологій слід створити корпус компетентних фахівців, із залученням потенціалів державного і приватного секторів, підвищити за допомогою інформаційних технологій, рівень професійної придатності фахівців, поширити мережу ІТ на сільські райони; заохочувати внутрішні і іноземні інвестиції на розвиток інформаційних технологій і пов'язаних з ними інфраструктури; виявити доцільні напрями розвитку інформаційних технологій, у відповідності до чого слід сформувати модель національної спеціалізації.
Уряд держави за погодженням з Президентом має визначати перелік найбільш значущих, ключових науково-технічних програм, формувати порядок їх розробки, фінансування і виконання. Водночас порядок участі держави, її інститутів та комерційних суб’єктів у міждержавних науково-технічних програмах встановлюється також міжнародними (міждержавними, міжурядовими) договорами країни.
Слід запровадити практику, коли для створення і практичного освоєння нових і удосконалення існуючих технологій, видів продукції і послуг здійснюються інноваційні проекти, що розробляються на конкурсній основі, причому конкурси мають бути реальними, а не імітованими, як зараз в Україні. Фінансова підтримка інноваційних проектів за рахунок коштів держбюджету мають здійснюватися не тільки, як правило, на конкурсній, але й на відшкодувальній основі, з можливою пайовою участю зацікавлених організацій і підприємств. Самі ж інноваційні проекти можуть розглядатися як різнорівневі та виконуватися як самостійно, так і бути складовою частиною державних, галузевих, регіональних і міждержавних науково-технічних програм.
10. В умовах України необхідно розробити, прийняти та реально впровадити, у відповідності до наявного досвіду цілої низки країн-лідерів світової економіки та нових ефективних глобальних конкурентів, концепцію стимулювання інформаційно місткої діяльності національних товаровиробників, яка базується на принципах максимальної точності та адресності; такі принципи мають передбачати ширше застосування програмно-цільових підходів щодо оптимізації інституційної бази України, які пов'язані із виробленням стратегії підтримки наукомісткого виробництва.
Розв’язання завдання активізації інноваційної складової економічного розвитку потребує створення ефективної та постійно діючої системи прогнозування, формування пріоритетів та планування з використанням методів індикативного визначення бажаних орієнтирів розвитку. Інноваційна політика має бути узгоджена із загальною соціально-економічною політикою держави і формуватися на базі законів з відповідним матеріально-технічним, кадровим та фінансовим забезпеченням.
Відмінністю підходу до оптимізації державного регулювання комерційного сектору у сфері високих технологій повинна стати чітка цільова орієнтація організацій на виконання конкретних функцій в рамках державної системи пріоритетів розвитку наукової, технологічної і інноваційної діяльності.
11. В умовах України слід враховувати на практиці і глобальну тенденцію концентрації капіталів у інформаційно містких сферах економіки, що передбачає значно більше інвестування інтелектуальних ресурсів. Насамперед слід враховувати те, що серед пріоритетів країн-лідерів сучасної глобальної економіки разом з соціальною політикою (яка дедалі частіше розглядається як засіб концентрації на національній території інтелектуального капіталу) не менш важливе місце займає державна інноваційна, науково-технічна політика. На це мають спрямовуватися програмно-цільове регулювання, стратегічне управління, планування регулятивної та комерційної діяльності на основі розвитку кон'юнктури ринку на макро- і мікрорівні.
12. Фондові ринки, які все ще є недостатньо розвинутими в Україні, як інститут ринкової економіки, завдяки гнучкому і швидкодіючому механізму перерозподілу капіталів, найбільшою мірою відповідають потребам перерозподілу фінансово-інвестиційних ресурсів в інтересах структурних інноваційних зрушень. Фондовий ринок, який має потенціал забезпечувати міжгалузеві переливи інвестиційних ресурсів за критеріями ефективності, водночас регулює і перетікання капіталу у відповідності до критеріїв внутрішньогалузевої конкуренції. Саме оптимізуючий вплив фондового ринку може сприяти ринковій капіталізації корпоративних активів, становленню нової економіки – економіки знань, масштабному залученню іноземних капіталів.
13. В Україні слід реалізувати комплекс заходів щодо розвитку бази обліку та статистики наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, налагодити загальнонаціональну систему збору інформації та розрахунку зведених показників рівня інноваційності на основі передових міжнародних розробок в цій сфері. Безальтернативною умовою та ключовим завданням формування ефективної системи підтримки міжнародної діяльності національного бізнесу є створення на національному та регіональному рівнях інформаційно-аналітичної бази, що є достатньо широкою та постійно оновлюється, яка могла б цілеспрямовано використовуватися з метою реалізації ключових завдань у рамках зовнішньоекономічної діяльності.
Державно-регіональна підтримка інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності повинна включати системи постійно оновлюваної інформації за участю у цьому процесі структур національного, а також регіонального рівнів. Для вдосконалення інформаційного сприяння суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України необхідна систематизація, а також централізація контролю за усією наявною інформацією (базами даних), що поступає та зберігається, і організація доступу до неї всіх учасників даного процесу за допомогою мережі Інтернет і новітніх засобів зв'язку.

ЛІТЕРАТУРА

. Dunning J. Multinational Enterprises and the Global Economy. – Wokingham: Addison-Wesley, 1993. – 687 p.
. North, D.C. Location Theory and Regional Economic Growth // Journal of Political Economy, 1955. – №63. – P. 243–258.
. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Пер. с англ. А.Н. Нестеренко; предисл. и науч. ред. Б.З.Мильнера. — М.: Фонд экономической книги “Начала”, 1997. — 180 с.
. Ostrom E. An Agenda for the Study of Institutions // Public Choice, 1986. – №48. – Р. 3–25.
. Стігліц Дж. Економіка державного сектора / Пер. з англ. – К. : Основи. – 1998. – 854 с.
. Фишер П. Прямые иностранные инвестиции: стратегия возрождения промышленности. – М.: «Финансы и статистика», 1999. – 512 с.
. Глазьев С.Ю. О стратегии развития российской экономики. / Научный доклад. – М.: НИР, 2006. – 132 с.
. Иноземцев В. Стресс глобализации: благородное возмущение и упрямая реальность // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №11. – С. 109–113.
. Шамхалов Ф.И. Нечипоренко В.С. Государственная поддержка предпринимательства в России: Учеб. пособие. – М.: ОАО „Изд-во „Экономика”, 1997. – 156 с.
.Виклики для менеджменту підприємств Львівської області у зв’язку зі вступом України до СОТ // Зовнішньоекономічний кур’єр. – 2005. – № 5-6. – С. 17—19.
. Будкін В. Специфічні форми інноваційних інституцій // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 2—4. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. – С. 136—141.
. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.
. Ковалевський Л., Мартьянов О., Стукач Т. Сучасний стан, перспективи розвитку машинобудівного комплексу України та його експортні можливості // Збірник праць вчених ІСЕМВ НАН України. Вип. 19. – Київ: ІСЕМВ НАН України, 1998. – С. 19-27.
. Никифоров А.Є. Структурна та інвестиційна політика // Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 131-165.
. Фінансові інструменти забезпечення міжнародної конкуренто¬спроможності в інституційній моделі: Монографія / За ред. В.Є.Новицького. – К.: Арістей, 2006. – 220 с.
. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.
. Пахомов Ю. Трансформації в Україні. Погляд з позиції глобальних змін // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 2-3. – С. 9-21.
. Лук'яненко Д.Г., Поручник А.М., Циганкова Т.М. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 73 с.
. Савчук В., Зайцев Ю. Об'єктивні потреби розвитку світового господарства та особливості сучасної методології дослідження економічних проблем // Вчені записки: Наук. збірник. Вип. 2 / Відп.ред. В.С.Савчук. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 145–150.
. Савчук В., Федосов В. Фінансовий ринок в Україні: економіко-правові аспекти // Вчені записки: Наук. збірник. Вип. 1 / Відп.ред. В.С.Савчук. – К.: КНЕУ, 1998. – С. 26–30.
. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С.Філіпенко, І.В.Бураковський, В.С.Будкін та ін. – К.: Либідь. – 1994. – 256 c.
. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі // Економіка України. – 2004. – №4(509). – С. 15–23.
. Мамедов М.Г.о. Глобализация и регионализация как форма реализации либерализационно–регулятивных моделей // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 2—4. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. – С. 31—37.
. Батчиков C. Глобализация: управляемый хаос. – Глазьев.ру. 06 марта 2008 г. - http://www.glazev.ru/edinom/2414.
. Кучай О. Формування системи інституційного регулювання в умовах відкритих економік // Соціальні аспекти розвитку сучасної відкритої економіки: Україна в контексті міжнародного досвіду. Збірник наукових праць НДІ міжнародних відносин НАУ. - № 1. – Київ, 2007. – С. 138—143.
. Ходов А. Государство, корпорации и сетевые структуры // Glazev.ru. – 21 ноября 2005 г. – http://www.glazev.ru/associate/1246/.
. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя). – К.: ІЕ НАН України, 1997. – 455 с.
. Кулініч Т. Сталий розвиток як передумова та стимул технологічного прогресу // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 2—4. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. – С. 51—56.
. Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Міжнародний журнал "Проблеми теорії й практики керування. Номер 5/00. - http://www.ptpu.ru/issues/5_00/13_5_00.htm.
. Цесаренко С.І. Нова політика ЄС у сфері
малого й середнього бізнесу: уроки для України // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2006 р. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 61—65.
. Налоговые системы зарубежных стран. Под ред. Князева В.Г., Черника Д.Г. – М. Міжнародні відносини, 1997. – 102 с.
. Beasley W.G. The Rise оf Modern Japan: Political, Economic And Social Change Since 1850. – 2 ed. – N.Y.: Martin’s, 1995. – 322 p.
. Самые благоприятные страны для бизнеса. – Rating.rbc.ru. – http://rating.rbc.ru/article.shtml?2005/11/03/1242778.
. Офіційний сайт Світового Банку. – http://web.worldbank.org.
. Doing Business.org. Economy Rankings – http://www.doingbusiness.org/EconomyRankings/Default.aspx?direction=asc&sort=1.
. Doing Business 2007. How to reform. Comparing regulation in 175 economies. The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. – 185 p.
. Smouts M.-C. La cooperation internationale: de la coexistence a la gouvernance mondiale // Smouts M.-C. Les Nouvelles Relations Internationales. Paris, 1998. P. 135-149.
. Комаров К. Самая богатая нация. – http://www.vz.ru/top2/.
. Stiglitz J. Whither Reform? Ten Years of the Transition. World Bank. Annual Bank Conference on Development Economics, Washington, D.C., April 28-30, 1999.
. Передерієв Є.П. Взаємодія правових систем міжнародного публічного і міжнародного приватного права в міжнародних морських правовідносинах // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2006 р. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 160—162.
. Xappoд Р., Хансен Э. Классики кейнсианства. В 2 т. - М.: Экономика, 1997.
. Гончарук Т. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особ¬ли¬вості // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 2(32). – С. 130–145.
. Weber M. The theory of social and economic organization. – N.Y.: The Free Press, 1947. – 436 p.
. Rosenstein-Rodan P.N. The New International Economic Order. – Cambridge: Cambridge University Press, 1981. – 289 p.
. Новицький В. Імперативи інноваційного розвитку // Економіка України. – 2007. – №2. – С. 45—52.
. Энциклопедия: глоссарий // Информационный сайт. – http://infoboard.kiev.ua/data?term.
. Зорин С.Ф. Современные транснациональные корпорации и их роль в мировой экономике Excelion.ru. Информационный портал. – http://articles.excelion.ru/science/em/24442147.html.
. Нехаев С.А. Стратегический менеджмент поможет захватить лидерство в конкурентной борьбе // Информационные технологии - интеграционный инструментарий развития экономических систем // Русский гуманитарный интернет-университет. - http://www.i-u.ru/biblio/archive/nehaev%5Finftehn/.
. Михайловська О.В. Оцінка ефективності інноваційних проектів: основні труднощі, світовий досвід та перспективи його застосування у вітчизняних умовах // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журнал. – Вип. 1. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С. 23—30.
. Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономикс. – М., Республика: 1990. – 687 с.
. Underhill G. State, market and global political economy // International Affairs. Vol. 76, № 4. Oct. 2000. – Pp. 805-824.
. Risse-Kappen T. Bringing Transnational Relations Back in: Non-State Actors, Domestic Structures and International Institutions. - Cambridge: Cambridge University Press, 1995. – 323 p.
. Mancur O. The Logic of Collective Action: Public Goods and the Theory of Groups. - Cambridge: Cambridge University Press, 1995. – 186 p.
. За год в мире создан 161 миллиард гигабайт данных // Nastenkap, 6 марта 2007. – http://newsland.ru/News/Detail/id/22987.
. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки // Економіка України. – 2006. – №5. – С. 4–10.
. Козаченко С.В., Новицький В.Є., Довгий О.С. Консалтинг у сучасній ринковій економіці. – К.: Арістей, 2006. – 380 с.
. Гулькин П. Рождение «венчурной индустрии» спровоцировал Совет¬ский Союз. – http://www.cnews.ru/newcom/index.shtml?2003/05/23/144493.
. Ярошенко Ф., Козаченко С. Зрушення у сфері моделювання управлін¬ських процесів // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – Вип. 1 / Голов.ред. О.П.Степанов. – К.: НАУ, 2003. – С. 133-146.
. Довгий О.С. Сучасні тенденції міжнародного руху технологій // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журнал. – Вип. 2—4. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. – С. 77—80.
. Скляренко Р. Международный рынок лицензий во второй половине XX столетия // http://www.pipa.ru/mts20.html.
. Любецкий В.В. Международная передача технологий как форма международных экономических отношений // Мировая экономика. Учебный курс. – http://www.e-college.ru/xbooks/xbook006/book/index/index.html?part-011*page.htm.
. Коваленко П.В. Роль державних інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – К., 2007. - №1—2. – С. 101—106.
. Коваленко П.В. Особливості інституційного регулювання інноваційних процесів // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. – 2007. – №3(3). – С. 37—42.
. Коваленко П.В. Інноваційні процеси в менеджменті у системі пріоритетів національного розвитку // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. – 2007. – №5(34). – С. 54—59.
. Коваленко П.В. Інноваційний менеджмент у системі конкуренції та пріоритетів національного розвитку // Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами-членами ЄС. Серія Економіка. Випуск 23. – Мукачево: МТІ, 2007. – С. 298–300.
. Полунєєв Ю. Технологія економічного прориву // Дзеркало тижня / Влада. - №41 (620) 28 жовтня — 3 листопада 2006. - http://www.dt.ua/1000/1030/54916/.
. Будкин В. Новые тенденции и угрозы в процессах глобализации начала ХХІ столетия: Збірник наукових праць / Відп. ред. В. Є. Новицький. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 40. — С. 33—44.
. Делягин М. «Мир для России: каким он нам нужен и что мы с ним можем сделать» (Краткое изложение открытой части аналитического доклада). – М., Экономика, сентябрь 1998 г. – 12 с.
. Chang Ha-Joon. Discussion paper №2006\05. UNU-WIDER. Understanding the Relationship between Institutions and Economic Development. –. July 2006. – 32.
. Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Міжнародний журнал "Проблеми теорії й практики керування. Номер 5/00. - http://www.ptpu.ru/issues/5_00/13_5_00.htm.
. Шелюбская Н. Новые направления инновационной политики ЕС // Управление инвестиционной и инновационной деятельностью. – Номер 4/03. –http://www.ptpu.ru/issues/4_03/12_4_03.htm.
. Нестеренко А. Стратегия реформ в России // Новое поколение. Экономисты, политологи & философы. – 1997. – №2. – Т.2. – http://www.newgen.org.
. Глазьев С.Ю. Развитие российской экономики в условиях глобальных технологических сдвигов / Научный доклад. М.: НИР, 2007. – 134 с.
. Сорокин Д.Е. Россия перед вызовом. Политическая экономия ответа. – М. Наука, 2003. – 210 с.
. Лейрих А.А. Масштабы и динамика показателей формирования сектора «новой» экономики // Межрегиональная группа ученых – институт проблем новой экономики. 2006. – № 2–3. – С. 15.
. Будкін В. Проблеми постсоціалістичної власності // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 5. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С. 3—8.
. Острий О.Г. Кооперація як фактор економічної безпеки України // Інтернет-сайт Національного інституту українсько-російських відносин РНБО України. – С. 1–3.
. Хахлюк А. Проблеми формування відкритої економіки в Україні // Збірник наукових праць ІСЕМВ НАН України. Вип. 23. – Київ: ІСЕМВ НАН України, 1999. – С. 3-8.
. Леонтьев В. Межотраслевая экономика. — М.: Экономика, 1997. — 497 с.
. Министерство образования и науки Российской Федерации. Официальній сайт. – http://www.mon.gov.ua/.
. Токар В. Національна конкурентоспроможність на основі інновацій як фактор ефективного розвитку // Зб. наук. праць. Вип. 43. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – С. 139–147.
. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наук. доп. / Ю.М Бажал, І.В. Одотюк; М.С. Данько, О.О. Лапко; В.П. Александрова; під ред. В.П. Александрова. – К.: Ін-т екон. прогн., 2002. – 80 с.
. Гохберг Д. Национальная инновационная система России в условиях «Новой экономики» // Вопросы экономики. – 2003. – №3. – С. 26–29.
. Белаш Т.В. Зарубежный опыт государственной регуляции конкурентоспособности национальной экономики / Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук. – М.: МГУ, 2000. – 24 с.
. Международные процессы. Журнал теории международных отношений и мировой политики. - Научно-образовательный форум по международным отношениям. - http://www.intertrends.ru/seven/003.htm.
. Нестерова А.Д. Государственное регулирование экономики: Курс лекций / Калинингр. ун-т. - Калининград, 1997. - 63 с.
. Дынкин А. Экономика знаний – менее очевидное явление // Международные процессы. Журнал теории международных отношений и мировой политики. - Научно-образовательный форум по международным отношениям. - http://www.intertrends.ru/thirteen/011.htm.
. Створення фіскального простору для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. 14 вересня 2006 року. Підрозділ з питань подолання бідності та економічного розвитку. Документ Світового банку. – Звіт № 36671 – UA – 223 с.
. 2007 нэн-но родо // Япония сегодня. – Токио. – 2007. – С. 2—3.
. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Пер. с англ. / Под научн. Ред. О.И.Шкаратана. М.: ГУ ВША, 2000. – 608 с.
. Япония: в поисках оптимального варианта разделения труда с Китаем (БИКИ, 29.09.01) // Мировая экономика: тенденции развития. Новостной выпуск от 23.10.01 (2-ая часть). – http://scd.centro.ru/rass.htm.
. Дорошенко Л. Где место Японии под солнцем? // Мировые дискуссии. Информационно-аналитический журнал. – 2002. – 5 мая. – http://wd.org.ua.
. Григорович О. Фінансова криза в країнах Східної Азії та її вплив на економіку Японії // Збірник наукових праць. Вип. 21 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - Київ: ІСЕМВ НАН України, 1999. – С. 20-25.
. Чужиков В.І. Політика регіональної конвергенції в Євросоюзі // Європейська інтеграція та Україна: Навч.-мет. пос. – К., 2002. – С. 328–341.
. Новицький В.Є. Економічні ресурси цивілізаційного розвитку. – К.: НАУ, 2004. – 268 с.
. Японцы разрабатывают замену интернету // Корреспондент.net. – 21 Августа 2007. – http://www.korrespondent.net/main/203846.
. Шелюбская Н. «Форсайт» – механизм определения приоритетов формирования общества знаний стран Западной Европы. –http://iee.org.ua/files/alushta/81-shelyubskaya-forsite_mech.pdf.
. Martin B.R. Technology foresight in a rapidly globalizing economy. International Practice in Technology Foresight, Vienna, UNIDO. – 2002. – Р. 14.
. Шелюбская Н.В. Великобритания // Инновационные приоритеты государства / отв. ред А.А.Дынкин, Н.И.Иванова. Ин-т мировой экономики и междунар. отношений РАН. – М.: Наука, 2005. – С. 147–159.
. Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової дільності: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 244 с.
. Сенченко В.І., Адамчук Т.В. Становлення української моделі корпоративного управління та міжнародна конкурентоспроможність вітчизняних підприємств // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. - №6(35)/2007. – С. 13—17.
. Лебедев О.Т., Филлипова Т.Ю. Основы маркетинга. - СПб.: ИД "МиМ", 1997. – 224 с.
. Юккель Х., Хеллер О. и др. Справочник предпринимателя: розничная торговля, оптовая торговля, грузовой транспорт, общественное питание и гостиничное хозяйство. - М.: Наука, 1994. – 592 с.
. Эванс дж. Р., Берман Б. Маркетинг. - М.: Экономика, 1990. – 350 с.
. Щур Д.Л. Основы торговли. Оптовая торговля. - М.: Издательство "Дело и Сервис", 1999. – 304 с.
. Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999. – 320 с.
. Брагин Л.А., Данько Т.П., Иванов Г.Г., и др. Торговое дело: экономика и организация. - М: ИНФРА-М, 1997. – 256 с.
. Сайт компанії PricewaterhouseCoopers // www.pwc.com.
. Консалтинг в России: введение в профессиональные методы работы: Практическое пособие / Авт. кол.: М.Вельтман и др.; Ред.: А.П. Посадский. – М.: Нац.фонд подгот.кадров, 1998. – 128 с.
. Уткин Э.А. Консалтинг: Учебник – М.: ТАНДЕМ: ЭКМОС, 1998. – 256 с.
. Трофімова О. Такий різний консалтинг // Синергія. – 2004. - № 3. – С. 19 – 26.
. Богомолов О., Некипелов А. Экономическая глобализация и кризис мирового хозяйственного порядка // Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – С. 99-145.
. http://www.mignews.com.ua.
. Ткач Р.Ю. Міжнародні процеси регіональної інтеграції в умовах інтернаціоналізації на сучасному етапі // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 5. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С. 118—124.
. Луганов О.В. Технопарки в програмно-цільовій стратегії держави // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. – Вип. 5. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С. 113—118.
. Бланк И.А. Управление торговым предприятием. — М.: Ассоциация авторов и издателей ТАНДЕМ. Изд-во ЭКМОС, 1998. — 416 с.
. Стародубов В. Роль и место PLM в линейке ERP, CRM и SCM // Бизнес-инфо. - http://www.ibusiness.ru/marcet/dictionary/35257/.
. Рудницкий Г. Эра PLM и курс на строительство // Бизнес-инфо. - http://www.ibusiness.ru/report/323289/.
. Рудницкий Г. Эффективность на конкретных примерах. - http://www.ibusiness.ru/report/316789/.
. Довбенко В.І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Доповіді на Х міжнародній науково-практичній конференції “Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти”, 30 травня 2007 р., УАЗТ, м. Київ // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №4(33). – С. 15–21.
. Коваленко П.В. Міжнародна практика формування інноваційних стратегій менеджменту // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – К., 2007. - № 5. – С. 70—74.
. Коваленко П.В. Інституційне регулювання та програмно-цільові підходи сприяння інноваційному розвитку // Формування конкурентоспроможної моделі відкритої економіки України: питання інституціональної теорії та регулятивної практики. Збірник наукових праць НДІ міжнародних відносин. – № 4. – Київ, 2007. – С. 100—106.
. Коваленко П.В. Ефективність регулювання бізнесу у відкритому економічному середовищі: міжнародна практика та українські завдання // Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти / НДІ міжнародних відносин НАУ. Наукова конференція, 29 листопада 2007 року. – К.: НАУ, 2007. – С. 19—21.
. Информационное общество // Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / Главн. науч. ред. и сост. С.Ю.Солодовников. – Мн. МФЦП, 2002. – С. 320—321.
. Закон України від 11 вересня 2003 р. №1160-IV “Про засади державної регуляторної політики ...” // Відомості Верховної Ради. – 2004. – №9. – Ст. 79.
. Юлдашев О.Х. Державна регуляторна політика й адаптація законодавства України до законодавства ЄС // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2006 р. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 152—154.
. Супян В. Современная социально-экономическая модель США // Международные процессы. Журнал т