ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ У РЕГІОНІ (за матеріалами Миколаївської та Одеської областей)

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

КОЛОСЮК АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 330. 332

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ У РЕГІОНІ
(за матеріалами Миколаївської та Одеської областей)

Спеціальність: 08.00.06 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища.
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Горлачук Валерій Васильович
доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Херсон - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСБКИМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ.......................................................................11
1.1. Теоретико-методологічні засади управління сільськогосподарським землекористуванням…………….........................11

1.2. Законодавче забезпечення управління земельними ресурсами……………………………………………………………...23
1.3. Грошова оцінка землі як інструмент управління сільськогосподарським землекористуванням............................................38

Висновки до розділу 1..................................................................................49
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ ………………………………......................53
2.1. Оцінка сучасного етапу економічного розвитку землекористування………………………………………………………....53
2.2. Дослідження особливостей інституціоналізації розвитку сільськогосподарського землекористування……………………..............72
2.3. Основні завдання та пріоритети розвитку в умовах конкурентного середовища……………………………………………….............................92
Висновки до розділу 2 ...............................................................................104
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ……………………………………..............109
3.1. Організаційний механізм управління конкурентоспроможністю землекористування……………………..……………………..................109
3.2. Ринковий механізм управління процесом енергозбереження ґрунту……………………………………………………........................138

3.3. Шляхи забезпечення ефективністю розвитку ринку землі…….....159
Висновки до розділу 3 ................................................................................182
ВИСНОВКИ.................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................192
ДОДАТКИ…………………………………………………………………205

ВСТУП

Актуальність теми. Домінуюча роль сільськогосподарського землекористування визначається його всезростаючим внеском у розвиток і добробут суспільства. Крім того, воно є одним із комплексу чинників, який формує передумови конкурентоспроможності національної економіки, в тому числі аграрного сектора, що визначає місце країни у високо інтегрованому світовому господарстві.
У цьому зв’язку одним із пріоритетів держави є вироблення адекватної програми дій орієнтованої на зміцнення конкурентоспроможності сільськогосподарського землекористування.
Це потребує переосмислення системи координат, що дають змогу створення умов, які впливають на активізацію внутрішніх джерел економічного зростання конкурентоспроможності як на загальноєвропейському, так і на світовому ринках.
Великий позитивний досвід досягнення високого рівня конкурентоспроможності, який накопичений у сучасному світі свідчить про важливість підтримки таких пріоритетів як впровадження ринкових принципів управління землекористуванням, що дозволить конкурувати йому з економікою інших країн.
Питанням управління землекористуванням присвячені праці таких зарубіжних і вітчизняних провідних дослідників, як О.О. Варламов, С.М. Волков, В.Г. В’юн, Д.І. Гнаткович, В.В. Горлачук, Ю.Г. Гуцуляк, Д.С. Добряк, О.С. Дорош, П.Г. Казьмір, М.І. Лавейкін, А.Г. Мартин, Л.Я. Новаковський, А.Г. Тихонов, С.А. Ткачук, А.М. Третяк, В.П. Янчук та ін.
Разом з тим, в силу своєї багатогранності сучасна теоретична і методична база не дає повної відповіді на широкий спектр проблем з управління землекористуванням, в результаті чого не досягається умова конкурентоспроможності аграрного сектора економіки, в тому числі сільськогосподарського землекористування.
Тому актуальність і значущість вказаних проблем і зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права з тем “Ефективне використання ресурсного потенціалу АПК України в умовах глобалізації світової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002938) та “Розробка та впровадження економіко-технологічних заходів раціонального природокористування та управління екологічною безпекою навколишнього середовища (державний реєстраційний номер 0109U002939), де автором особисто розвинуто методологію та обґрунтовано теоретико-методичні положення управління сільськогосподарським землекористуванням.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення та поглиблення теоретико-методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо управління сільськогосподарським землекористуванням, що забезпечує його конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких наступних завдань:
- поглибити теоретико-методологічні засади управління сільськогосподарським землекористуванням;
- вдосконалити категорійний апарат системи управління земельними ресурсами;
- розвинути наукові погляди щодо збереження родючості грунтового покриву;
- дослідити вплив земельної ренти та економічної оцінки земель на

процес формування вартості;
- обґрунтувати пріоритетні напрямки розвитку сільськогосподарського землекористування;
- вдосконалити методику розроблення Схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;
- розробити пропозиції щодо мотивації сільгоспвиробників до ефективної конкурентної діяльності;
- вдосконалити ГІС-технології при організації здійснення землеустрою;
- дослідити процеси формування ринку земель сільськогосподарського призначення.
Об’єктом дослідження є процес управління сільськогосподарським землекористуванням, спрямований на динамічний розвиток аграрного сектора економіки.
Предметом дослідження є механізм управління сільськогосподарським землекористуванням, що забезпечує його конкурентоспроможність.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу наукового дослідження складають фундаментальні положення економіки природокористування, вітчизняні та зарубіжні дослідження з питань управління земельними ресурсами, інноваційно-інвестиційних процесів, теорії конкурентоспроможності національної економіки, аграрного та земельного законодавства.
Процес дослідження здійснювався з використанням таких методів: монографічний (вивчення наукових праць з проблем управління земельними ресурсами, конкурентоспроможності національної економіки, інноваційно-інвестиційних процесів у економіці); системно-структурний (визначення системності управління сільськогосподарським
землекористуванням); абстрактно-логічний (при обґрунтуванні теоретико-методичних положень розвитку конкурентоспроможних землекористувань, ринку земель, вартості земельних ділянок); аналізу і синтезу (формування наукових основ управління сільськогосподарським землекористуванням); історичний (дослідження еволюції використання землі, екологічного та економічного їх стану); статистичний, аналітичний, порівняльний аналіз (дослідження тенденцій розвитку землекористування); розрахунковий (визначення вартості землі, балансу гумусу у ґрунті); графічний (для унаочнення результатів дисертаційної роботи).
Інформаційну основу дослідження склали статистичні дані Державного комітету статистики України та Держкомзему України; монографії та наукові статті, літературні джерела зарубіжних і вітчизняних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, довідкові матеріали, результати особистих досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
удосконалено:
- методичні підходи до визначення вартості землі як інструменту управління сільськогосподарським землекористуванням, які на відміну від існуючих, що покладаються на рентний доход, що створюється при виробництві зернових культур та економічну оцінку земель проведеної у 1988 році, базуються на чистому доході отриманому від використання землі та ставці капіталізації, що дозволяє отримати реальну вартість землі;
- теоретико-методичний підхід до розкриття сутності економічних категорій “упраавління” та “регулювання”, землекористуванням які слід розглядати у контексті діалектичної єдності, з допомогою яких забезпечується узгодженість потреб суспільства та умова раціонального використання та охорони земель;
- наукові підходи до обґрунтування інтегральної еколого-економічної моделі бездефіцитного балансу енергетичного ресурсу ґрунту, що на
відміну від існуючих раніше, доповнені комплексом чинників, врахування яких формує передумови конкурентоспроможності сільськогосподарського землекористування як запоруки його сталого розвитку;
- традиційну інформаційну базу для підготовки прийняття рішень в системі землеустрою, використання якої забезпечує високу ефективність роботи, зручність у користуванні при вартості у декілька разів нижчою від систем, що нині використовується у землевпорядному виробництві;
дістало подальший розвиток:
- теоретико-методичні засади пріоритетних напрямків розвитку сільськогосподарського землекористування, завдяки чому будуть сформовані конкурентні позиції сільськогосподарського землекористування на внутрішньому і зовнішньому ринках;
- науково-методичні засади розвитку економічно обґрунтованої програми логістики господарської діяльності економічних суб’єктів; розвиток системи регіональних та місцевих оптових сільськогосподарських ринків; розміщення мережі складських приміщень, холодильників, пунктів з переробки сільськогосподарської продукції, спеціалізованих лабораторій, що служитиме мотивуючим чинником для суб’єктів господарювання на землі; стратегічного планування, поточного управління, маркетингу, інформаційних та консалтингових послуг міністерства та його відомств;
- наукові підходи до визначення земельної ренти, яка служить функцією встановлення вартості землі, а саме: земельна рента існує при всіх формах власності і господарювання на землі, незалежно від розміру землекористування; земельну ренту потрібно визначати у розрізі кожної із агровиробничих груп ґрунтів для всіх культур, що культивуються в тому чи іншому регіоні; земельна рента повинна виділятись із суспільного фонду, враховуючи економічні інтереси суб’єктів господарювання на землі і держави;
- стратегія розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення, яка орієнтована: на оренду земельних ділянок відповідно до чого право оренди служитиме основою для їх застави у банку з метою отримання кредитів; продажу землі одній фізичній особі не повинна перевищувати 100-200 га, решта необхідної площі землі забезпечується шляхом її оренди, за умови інвестиційних зобов’язань перед громадою територій, на якій буде придбана земля; підвищення вартості землі до середньоєвропейської стане причиною того, що можлива спекуляція землею втратить економічний сенс.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що наукові положення сформульовані в дисертації знайшли своє відображення у конкретних рекомендаціях, про що свідчать акти про впровадження: ДП “Одеський інститут землеустрою” (акт № 370 від 30.01.2012); ДП “Миколаївський інститут землеустрою” (акт № … від …); ДП “Херсонський інститут землеустрою” (акт № … від …).
Теоретичні та методичні розробки сформульовані в дисертаційній роботі використанні автором у навчальному процесі при викладанні дисциплін “”
(довідка № …)
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист є самостійною науковою пропозицією, в якій викладено авторські розробки щодо вирішення наукової задачі з удосконалення організаційно-економічного механізму управління сільськогосподарським землекористуванням. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї і розробки, які отримано автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані на міжнародних та науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Ольвійський форум - 2011”:
стратегія України в геополітичному просторі” (м. Ялта, 8-12 червня 2011 р.); науково-практична конференція “Могилянські читання - 2010” – “Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний” ( м. Миколаїв, 18-24 жовтня 2010 р.); науково-практична конференція “Могилянські читання - 2011” – “Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний” ( м. Миколаїв, 31 жовтня – 4 листопада 2011 р.); ХV Міжнародні слов’янські читання “Економіка та управління фінансовими та земельними ресурсами в сучасних слов’янських країнах” (м. Миколаїв, 26 травня, 2010 р.).
Публікації.Результати дисертації знайшли відображення у 6 наукових працях загальним обсягом 10,3 друк. арк. серед яких 4 статті – у наукових фахових виданнях, із яких автору належать 2,8 друкованих аркушів.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі відображено теоретичні узагальнення та обґрунтовано методологічні засади управління сільськогосподарським землекористуванням. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки:
1. На основі узагальнення існуючих теоретичних висновків щодо управління сільськогосподарським землекористуванням встановлено розбіжність у наукових поглядах щодо економічних категорій “управління” і “регулювання”, які протиставляються одне одному. Але приведені феномени потрібно розглядати у діалектичному взаємозв’язку як єдине ціле. Якщо управління являє собою ідеологію державних органів влади, політику спрямовану на підвищення конкурентоспроможності землекористування, то регулювання, враховуючи високу мінливість зовнішнього середовища, забезпечує реалізацію поставленої мети у рамках заданих параметрів, тобто регулювання є механізмом реалізації управлінського рішення щодо процесу використання та охорони землі.
2. Встановлено, що теоретико-методологічні та практичні засади виникнення земельної ренти, що легалізовані у працях видатних вітчизняних і світових вчених є предметом бурхливих дискусій. Йдеться про те, що дослідники не завжди відмежовували поняття ренти і доданої вартості або ж ренту розглядають без умови врахування однакової кількості прикладеної живої і уречевленої праці на одиницю площі землі. За подібних ситуацій окремі вчені вважали, що джерелом земельної ренти є не родючість земельних ділянок, а їх місце розташування. Суперечливість проявляється і в тому, що окремі дослідники походження земельної ренти стверджують, що із зникненням приватної власності зникає поняття земельної ренти, інші ж стверджують, що при приватній формі власності на землю рента існує тільки у товарних селянських господарствах, але не існує у дрібних господарствах.
3. Доведено, що земельна рента існує при всіх формах власності і

господарювання на землі, незалежно від розміру землекористування.
Принциповим при цьому залишається лише виділення її із загального суспільного фонду, враховуючи економічні інтереси суб’єктів господарювання на землі і держави. Встановлено, що земельну ренту потрібно визначати дослідним шляхом у розрізі кожної із агровиробничих груп ґрунтів не лише при виробництві зернових культур, а всіх культур, що культивуються в тому чи іншому регіоні.
4. Визначення вартості землі, що покладається на рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і на економічну оцінку земель, проведеної у 1988 році підриває основи розвитку ринкового землекористування, девальвує інформацію, що служить головною умовою управління земельними ресурсами, оскільки економічна оцінка земель проведена у період соціалістичного способу виробництва абсолютно не придатна для умов ринкової економіки, через відмінність в інтенсивності землеробства, непрозорості її визначення. Крім того, за весь період земельних перетворень погіршились показники бонітету ґрунтів, що визначають відносну придатність ґрунту за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур.
Сучасні тенденції розвитку ринку земель засвідчують доцільність визначення вартості землі на основі відношення розміру чистого доходу від використання землі до ставки капіталізації у вигляді десяткового дробу. Така методика демонструє реальну вартість землі, мотивуючи суб’єктів господарювання до збереження і відтворення родючості ґрунту.
5. За роки земельної реформи орієнтація на “підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування” стала причиною повного розбалансування структури посівних площ. Якщо у 1990 році посіви трав у загальній структурі посівних площ у Миколаївській області займали 18,5 %, то у 2010 лише 2,5 %, натомість посіви соняшника за цей період зросли з 9,2 % до 26,3 %, а посіви ріпаку зросли у 25,6 разів. Факт скорочення посівів
багаторічних та однорічних трав став причиною невпинного зростання дефіциту гумусу із 0,42 т/га до 0,76 т/га, компенсація завдяки виносу його урожаєм сільськогосподарських культур якого вимагає щорічного додаткового внесення гною у кількості 7 т/га. Такі перекоси у структурі посівних площ призводять до марнування фінансових ресурсів регіону, дестабілізації агроландшафтів, зниження кількості і якості сільськогосподарської продукції, непрогнозованості розвитку ситуації на ринку землі, вартості земельних ділянок та в аграрній сфері в цілому.
Тому формування структури посівних площ, що забезпечує бездефіцитний баланс гумусу, крім стабілізації агроекосистеми, підвищення якості сільськогосподарської продукції забезпечить економію фінансово-матеріальних ресурсів обсягом щонайменше 700 грн./га, що в цілому у Миколаївській області така економія складатиме 840 млн. грн.
Крім того, втрата частини гумусу з продуктами ерозії, втрати неврахованої урожайності, зумовленої способом збирання урожаю, характеристикою збиральної техніки, зміною погодних умов та простроченням термінів його збирання подвоюють втрати енергетичного ресурсу ґрунту у порівнянні з базовими витратами за рахунок виносу його врожаєм сільськогосподарських культур, що створює загрозу формуванню та реалізації політики сталого розвитку землекористування.
6. Оптимальним джерелом забезпечення бездефіцитного балансу енергетичного ресурсу ґрунту є вдосконалення структури посівних площ, завдяки розширенню площі гумусоутворюючих культур, до яких відносяться однорічні і багаторічні трави, скорочуючи площі гумусовитратних культур – соняшника, кукурудзи ріпаку та ін. Важливу ланку системи гумусозбереження становить вдосконалення структури посівних площ на схилових землях з метою зниження рівня ерозійних процесів та розширення площі кормових угідь, завдяки яким вегетативна маса рослин у процесі перетравлення їх тваринами, в якості органічної речовини, буде “перенесена” на орні землі,

поповнюючи додатково запаси енергетичного ресурсу ґрунту.
7. Джерелом формування мотивації реальних сільгоспвиробників до ефективної конкурентної діяльності є організація реалізації економічно обґрунтованої програми логістики господарської діяльності економічних суб’єктів ринкових методів, стратегічного планування, поточного управління, маркетингу, інформаційних та консалтингових послуг міністерства та його відомств. Ключовим кроком у досягненні цієї мети є розвиток системи регіональних та місцевих оптових сільськогосподарських ринків у результаті чого буде поставлено заслін дискримінації інтересів селян, зростуть цінності праці людини на землі, знайде свій прояв система забезпечення захисту прав власності та господарсько-правової дисципліни, буде обмежено поставку на ринок імпортної сільгосппродукції не завжди кращої якості. Цільовою функцією формування конкурентних переваг сільгосппідприємств є розміщення мережі складських приміщень, холодильників, пунктів з переробки сільгосппродукції, спеціалізованих лабораторій тощо.
8. Обґрунтовано, що пріоритетним напрямком розвитку сільськогосподарського землекористування є: визначення реальної вартості земельних ділянок для використання її в цілях іпотечного кредитування, плати за землю та орендної плати, відображення на балансі у фінансових звітах, оцінки землі як природного ресурсу; система природоохоронних заходів, спрямованих на поетапне поліпшення екологічного стану земельних ресурсів; проведення інвентаризації земель; відновлення та оздоровлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг; вертикальна та горизонтальна кооперація, що дозволить позбавити посередницькі ланки у просуванні сільськогосподарської продукції від товаровиробника до споживача; встановлення обмежень та обтяжень на використання землі; здійснення моніторингу, охорони земель і підвищення родючості ґрунтів; ринок земель і його інфраструктура; консолідація земельних ділянок; інноваційні пріоритети; створення картографічного забезпечення для
організації використання землі; ґрунтове обстеження; ефективна система управління через узгодження інтересів суспільства і влади. Особливе місце в системі реалізації пріоритетів повинні займати загальнодержавні Програми використання та охорони земель, схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень.
9. Доведено, що однією з визначальних передумов розроблення Схеми землеустрою є розроблення Схем районного планування в яких, з народногосподарської точки зору, знаходить відображення розміщення продуктивних сил відповідної території, перспективний розподіл території району за видами і цілями використання, формується наукова гіпотеза вдосконалення землекористування, розміщення населених пунктів, виробничих комплексів, дорожної мережі, пунктів з переробки і збереження сільськогосподарської продукції, оптових ринків сільгосппродукції тощо.
Схеми землеустрою знаходять своє продовження у проектах землеустрою, які забезпечують можливість контролю відповідними органами та громадськістю за прийняттям управлінських рішень у сфері використання та охорони земельних ресурсів.
10. Підвищення ефективності землевпорядних та земельно-кадастрових робіт досягається шляхом створення інформаційної бази, з наступним використанням її для підготовки прийняття рішення. Традиційно така робота виконується з використанням AutoCAD, AutodeskMAP, геодезичної інформаційної системи ГІС-6, ArcGIS чи MAPInfo. Але використання цих систем у землевпорядному виробництві є непомірно дорогим, складним у користуванні, що вимагає спеціально підготовлених спеціалістів, оплата яких обходиться для підприємства дорого. Розроблена автором геоінформаційна система, яка пройшла апробацію у Держкомземі України засвідчила високу ефективність роботи, зручність у користуванні, дозволяючи використовувати те ж коло задач,що виконують базові пакети ГІС, але вартість її у декілька разів нижча.
11. Доведено, що розвиток ринку землі не дає підстав обмежуватись тільки її купівлею - продажею. Ринок землі це і застава, обмін, дарування, міна, оренда, емфітевзис земельних ділянок.
Політика продажі орних земель повинна бути спрямована на продажу землі одній фізичній особі в розмірах не більше 100-200 га, а решту землі потенційний сільгоспвиробник може отримати в оренду. Передумовою продажі землі повинні бути інвестиційні зобов’язання перед громадою території, на якій буде куплена земля.
Відповідно до цього, право оренди земельних ділянок служитиме основою для їх застави у банку з метою отримання кредитів. Це буде вигідно, самперед, орендарю, оскільки не будуть вилучатись з товарного обігу значні суми коштів для купівлі землі, а будуть інвестовані у розвиток землекористування та відповідної ринкової інфраструктури, створюючи таким чином серйозні конкурентні переваги на внутрішньому і зовнішньому ринках. Позитивний вплив на розвиток ринку землі відіграє підвищення вартості земельних ділянок до середньоєвропейської, на базі еквівалентних якісних характеристик ґрунту, в результаті чого можлива спекуляція землею втратить економічний сенс, а до аграрного активу буде додатково залучений реальний ресурс, що посилить конкурентні переваги сільськогосподарського землекористування та аграрного сектора, в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Книга 1. – Київ: ЗАТ “Нічлава”, - 2005. – 384 с.
2. Антология экономической классики. – М.: МП “Эконов”, “Ключ”, 1993. – 418 с.
3. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія.– К.:КМЕУ, 2004– 275с.
4. Байєр С.В. Погода и урожай. – М.: Агропромиздат, 1990. – с. 34-154.
5. Бідзюра І. держава в умовах розгортання системних реформ // Політичний менеджмент. – 2004. - № 3. – с. 79.
6. Булигін С.Ю,, Новак Б.І., Пасічник Н.А. Ерозійні процеси в Степу України: розвиток і перспективи. Землевпорядний вісник. - № 3 – 2004 – с.16-23
7. Варламов А.А. Нагаєв Р.Т., Кальченко С.А. Методологические положения управления земельными ресурсами и формирование системы государственного земельного кадастра. М.: ГУЗ, 2001. – с. 5-24.
8. Внаслідок завершення земельної реформи збільшиться прибутковість сільського господарства. Земельне право України: теорія і практика. - № 5, - 2011. –с.5-6.
9. Выбор пути: дискуссии на полях Земельного кодекса России // Под ред. И.Ф. Суслова (рук.), В.В. Бакушева и др. – М.: Флинта: Наука, 1998. – 344 с.
10. Гайдаєнко О.М. Управління розвитком та формування рекреаційних територій. Дис. … кан. екон. наук. Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Дніпропетровськ, 2008. – с. 150.
11. Геєць В.М. Перспективи розвитку економіки України та можливий вплив на нього інноваційних факторів. Наука та наукознавство. - № 3. – 2006. – с. 24-28.
12. Волков С.Н. Землеустройство за рубежом. Сб. докл. “Землеустроительная наука – российским реформам” Т. 1, - 82 с.
13. Гіл Ч. В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. // Пер. с англ. А. Олійник, Р. Ткачук. – К.: Основи, 2001 – 856 с.
14. Гнаткович Д.И. Земельный кадастр: экономика землепользования. – Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1986. – 136 с.
15. Горлачук В.В. Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування Західної України. Львів, “Фенікс”, 1996. – 212 с.
16. Горлачук В.В. Науково-методологічні засади управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки // Вісн. Львів. держ. агр. ун-ту // Землевпорядкування і земельний кадастр. - № 5, - 2002. – с. 167-171.
17. Горлачук В.В. Розвиток землекористування в Україні. – К.: Довіра, 1999-254с.
18. Горлачук В.В. Розвиток системи управління земельними ресурсами // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту // Землевпорядкування і земельний кадастр. - № 4, - 2001. – с. 6-14.
19. Горлачук В.В., В’юн В.Г., Сохнич А.Я. Управління земельними ресурсами. – Миколаїв: Вид-во НаУКМА, 2002. – 316 с.
20. Грабак Н.Х. Проблеми енергозаощадження в АПК України та шляхи її розв’язання.
21. Гуцуляк Ю.Г. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. Чернівці: Прут, 2002. – 124 с.
22. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І. та ін. Природноресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України. 1999. – 716 с.
23. Дедю И.И. Экономический Энциклопедический словарь. Кишинев, 1990, - 408 с.
24. Добряк Д.С. Завдання землевпорядної науки на сучасному етапі земельної реформи. Землевпорядний вісник. - № 4. – 2003. – с. 14-17.
25. Добряк Д.С., Мартин А.Г. Теоретичні засади функціонування ринку земель як складової суспільно-економічних відносин. Землеустрій і кадастр. - № 4, – 2010. – с. 3-8.
26. Добряк Д.С., Мартин А.Г., Вітвицька В.М. Концентуальні засади формування та функціонування ринкових земельних відносин у сільському господарстві. Землеустрій і кадастр. - № 1, – 2008. – с. 4-8.
27. Довідник по визначенню якості польових робіт. // За ред. В.Ф. Сайка. – К.: Урожай, 1987. – 255 с.
28. Дорош О.С. Управління земельними ресурсами на регіональному рівні. – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2004. – 146 с.
29. Економічна теорія власності на землю: права як економічні складові власності. Земельне право України: теорія і практика. Київ, Вид-во “Юрисконсульт”, - № 9. – 2011. С.9 – 30.
30. Енергозбереження та пом’якшення змін клімату. Авт. Колектив: Праховник А.В., Фірсов Л.Ф. та ін. // Навч. посібник. – К.: - 2010, - 128 с.
31. Земельний кодекс України: Правова основа управління земельними ресурсами. // За ред. Горлачука В.В. – Львів: НВФ “Українські технології ”, 2001. – 88 с.
32. Землекористування: еколого-економічні проблеми, конфлікти, планування. Навч. посібник // За ред. Соловій І.П., Іванишина О.Т., Лавного В.В. та ін. – Афіша, - 2005. – 400 с.
33. Землеустроительное проетирование // Под ред. С.А. Удачина. М.: Колос – 1969 – с.10-11
34. Зущик Ю. Кому достанеться українська земля. Новая газета. 22 июля 2010 года.
35. Информационно-географическое обеспечение планирования стратегического развития Крыма // Под общей редакцией Багрова Н.В., Бокова В.А., Карпенко С.А. – Симферополь: Ди Ай Пи, 2006.- 188 с.
36. Ібатулін М.І. Організація внутрішньогосподарських орендних відносин у сільськогосподарських підприємствах. Економіка АПК – 2006. - № 7 - с. 72-77.
37. Іванух Р.А. Охорона і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільського господарства. – К.: Урожай, 1985. – 127 с.
38. Івашина О.Ф. інституціоналізація економічного розвитку: монографія/ О.Ф.Івашина - Дніпропетровськ: наука та освіта, 2009 – 284с.
39. Казьмір П. Модернізація системи управління землекористуванням через призму основних завдань державної просторової політики // Шляхи підвищення ефективності використання агроресурсного потенціалу: Матеріали міжнар. наук. – практ. форуму. – Львів: ЛНАУ, 2009. Т.І. – с. 206-210.
40. Казьмір П.Г. Проект землевпорядкування сільськогосподарського підприємства як ключовий документ у системі управління землекористуванням. Вісник ЛДАУ: Землевпорядкування і земельний кадастр. - № 10. – 2007. – с. 66-72.
41. Кілочко В.М. Удосконалення грошової оцінки земель в Україні. – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2004. – 170 с.
42. Кінах І. Право власності на землю стимулює родину. // Землевпорядний вісник. - № 1, - 2012. – с. 7-9.
43. Карпачевський Л.О. Жизнь почвы. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
44. Кіщак І.Т. Економіко-правове забезпечення розвитку земельно-майнових орендних відновин. // Кіщак І.Т., Саваріна І.П. – Миколаїв: Шамрай, 2011.-224с.
45. Княжинський В.З. Украине необходимо чувство хозяина земли. Земельне право України: Теорія і практика – 2011. - № 1 – с. 12.
46. Козаченко Л. Сьогодні не найкращий час для торгівлі землею. Земельне право України: теорія і практика. № 5, – 2011. – с. 28-29.
47. Козаченко Л.П. З прийняттям Земельного кодексу Україна набуває нового статусу. Землевпорядний вісник - № 4 – 2001 – с.6-7.
48. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації. // Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін. За ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
49. Конституція України К.: Українська правнича фундація. 1996. – 64 с.
50. Конституція України. Прийнято на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Україна. – 54 с.
51. Корнілов Л.В., Черняга Г.П. Проблеми і напрями розвитку сучасного землеустрою. // Землевпорядний вісник. - № 1, - 2004. – с. 14-19.
52. Корнілов Л.В., Черняга Г.П. Проблеми і напрями розвитку сучасного землеустрою. Землевпорядний вісник.– 2004.– №1–с.14-19.
53. Корчинська О.А. Ефективність використання сільськогосподарських угідь: теоретичний і практичний аспекти. // Землеустрій і кадастр. - № 1. – 2008. с. 52-59.
54. Корчинська О.А. Розвиток теорії земельної ренти. Землеустрій і кадастр. - № 3, - 2007. – с. 47-56.
55. Котикова О.І. Теоретико-методологічні основи стійкого розвитку землекористування. Миколаїв: Видавець Ганна Гінкул, 2009-210с.
56. Кривов В.М. Роль землеустрою у регулюванні земельних відносин в агропромисловому комплексі. Землевпорядний вісник. № 3, – 2000. – с. 19-20.
57. Кривов В.М. Формування екологобезпечних агроекосистем у сучасних сільськогосподарських землекористуваннях. Землеустрій і кадастр. - № 4. – 2010. – с. 19-23.
58. Лавейкін М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні // Вісн. Львів. держ. агр. ун-ту // Землевпорядкування і земельний кадастр. - № 4, - 2001. – с. 14-19.
59. Любимов Л. Очерки теории земельной ренты. – М.; Л., 1930. – с. 117-118.
60. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. – Львів: Світ, 1991. – 452 с.
61. Малачієв А.М. Управління ефективністю землекористування у сільському господарстві. Дис. … канд. екон. наук. Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Херсон. – 2010. – 201 с.
62. Мартин А. Запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення: проблемні питання та шляхи їх вирішення // Інформаційний бюлетень “Земельна реформа в Україні”, - № 5. – 2008. – с. 14-19.
63. Мартин А.Г. Антимонопольне регулювання ринку землі. Земельне право України: теорія і практика. Київ, Вид-во “Юрисконсульт”, - № 1, - 2011, с. 33-44.
64. Мартин А.Г. Державне регулювання ринку земель: принципи, завдання та механізми. Землеустрій і кадастр. - № 1, – 2008. – с. 35-41.
65. Методика визначення ставок земельного податку за групами ґрунтів та у межах населених пунктів. – Київ: Інститут землеустрою. Ротапринт, 1992. – 18 с.
66. Миколаївщина у цифрах 2010 року. Статистичний збірник ГУС
у Миколаївській області. Миколаїв, 2011. – 242с.
67. Михасюк І.Р., Маланчук М.М. Земельний кадастр і диференціальна рента. – Львів, Вид-во Львів. ун-ту, 1971.- 168 с.
68. Мошинський В.С. Методи управління продуктивністю та екологічною стійкістю осушуваних земель: Монографія. – Рівне НУВГП, 2005. – 250 с.
69. Нагорна О. Ринку земель без інвентаризації не буде. Земельне право України: теорія і практика. - № 8, - 2011, с. 30-31.
70. Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах // Авторський колектив: Д.І. Гнаткович, Р.П. Возняк, Р.Й. Гулько та ін. – Львів. Львів. держ. сільгоспінститут, 1995. – 67 с.
71. Новаковський Л.Я., Третяк А.М., Добряк Д.С. Земельна реформа і землеустрій в Україні. – К.: Ін-т землеустрою, 2001. – 153 с.
72. Новаковський Л.Я., Третяк А.М., Панчук О.Я. Принципи формування нормативно-правової бази реєстрації земельних ділянок і права власності на них. // Землевпорядний вісник. - № 1, - 1999. – с. 14-15.
73. Обґрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України. // Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловьов В.П. та ін. – К.: ЦДПІН, - 2005. – 64 с.
74. Організація сільськогосподарського використання земель на ландшафтно-екологічній основі/ За заг. ред. П.Г. Казьміра. – Львів: СПОЛОМ. 2009. – 254с.
75. Панасько Т. Оцінка земельних ділянок сільгосппризначення за міжнародними стандартами. Землевпорядний вісник. - № 1. – 2012. – с. 24-25.
76. Панченко О. Європейський цивілізований ринок земель необхідний ще був 20 років тому. Земельне право України: теорія і практика – 2011. - № 11 - с. 22-30.
77. Пастушенко П.П. Теоретико-методологічні основи економіко-екологічної та нормативно-правової оцінки природокористування в межах міських агломерацій. Одеса: Резон - 2000, - 2002. – 251 с.
78. Песчанська І.М. Розвиток земельного менеджменту в системі управління земельними ресурсами. Автореф. дис. … канд. екон. наук. Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Київ, - 2004. – 20 с.
79. План дій з проведення земельної реформи та створення прозорогу ринку земель сільськогосподарського призначення. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011. № 1072 р.
80. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до збереження родючості ґрунтів. Відомості Верховної Ради України, 2009, № 47-48, ст. 719.
81. Погурельський С.П., Осипчук С.О. Актуальні завдання землеустрою на сучасному етапі земельної реформи. Землевпорядний вісник.– 2004.– №3.–с. 4-11
82. Президент України Віктор Янукович визначив завдання у земельній сфері. Земельне право України: теорія і практика. - № 9. – 2011. с.4-6.
83. Присяжнюк М. Державні гектари у земельний фонд. Земельне право України: теорія і практика. № 8 – 2011. – с. 25-28.
84. Про землеустрій. Закони України від 22 травня 2003 року. Відомості Верховної Ради, 2003,№36. ст. 282.
85. Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 // http: zakon. rada. gov. ua.
86. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва. Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94. Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти. Науково-просвітницький центр “Реформи і право”, Київ, - 1996.
87. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки. Указ Президента України від 3 грудня 1999р. № 1529/99.
88. Про плату за землю. Закон України від 3 липня 1992 року
№ 2535 – ХІІ. // Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти – К.: Держкомзем України, 1996. – 293 с.
89. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720.
90. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. № 1134.
91. Про внесення змін до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1531 (Офіційний вісник України від 01.11. 2002 р., № 42, с. 144).
92. Про рекомендації парламентських слухань на тему: “земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації”. Проект постанови Верховної Ради України. // земельне право: теорія і практика. № 5, - 2011. с. 89-94.
93. Про внесення змін Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Проект постанови Кабінету Міністрів України. // земельне право: теорія і практика. № 5, 2011. – с. 94-95.
94. Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи.Матеріали регіональної наук. виробн. конференції (Чернівці, лютий 1995р.), ЧФІЗ УААН. Чернівці, 1996.– 97с.
95. Про ринок землі. Проект (доопрацьований) закону України “Про ринок землі”. Земельне право: теорія і право. - № 12, - 2011. с. 11-59.
96. Романський М.М., Третяк А.М. Інвестиційна привабливість земельних ресурсів України. // Землевпорядкування. - № 3, - 2002 – с. 22-25.
97. Россоха В.В. Використання виробничого потенціалу
в організаційно правових структурах. Економіка АПК. – 2004. – № 8 - с.25-31.
98. Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням. Схвалені НТР Держкомзему України 21.08.1998 р. // Землевпорядний вісник. - № 1., - 1999. – с. 35-38.
99. Сизонова І.В. Енергетичний аналіз як передумова енергозбереження у сільському господарстві. Вісник ХНАУ. Серія: Економіка АПК і природокористування. – 2004. - № 2. – с. 210-214.
100. Солярчук Д.І., Сохнич А.Я. Прогнозування в системі управління земельними ресурсами // Вісник Львів. держ. агр. ун-ту // Землевпорядкування і земельний кадастр. - № 5, - 2002. – с. 183-189.
101. Справочник по почвозащитному земледелию. // Под ред. И.Н. Мильчевской. Киев. Урожай, 1990. – 278 с.
102. Статистичний збірник Миколаївщини у цифрах у 2010 р. Миколаїв, 2011. – 242 с.
103. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2009 рік Миколаїв, ГУС у Миколаївській області, 2010. – 635 с.
104. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2000 рік. Миколаїв, ГУС, - 2003. – 570 с.
105. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2009 рік. Миколаїв, ГУС, - 2010. – 635 с.
106. Стенограма 4-х річн. Зб. Всеукраїнський конгрес вчених економістів – аграрників / інститут аграрної економіки УААН-К: 2002. – с. 145-146.
107. Струмилин С.Г. О диференциальной земельной ренте в условиях социализма. Вопросы экономики. - № 7, - 1960. – с. 81-97.
108. Тейзе Є., Юрченко Л. Кому дістануться українські чорноземи. Земельне право України: теорія і практика. № 8 – 2011. – с. 42-44.
109. Тихонов А.Г., ФеденкоВ.П. Наукові аспекти управління землями агроформувань . Землевпорядний вісник. - № 2. – 2002. – с. 47-49.
110. Ткаченко В.Г., Наумов Ю.Ф. Реформирование земельных отношений и пути повышения экономической эффективности земельных ресурсов. // Збірник наук. праць Луганського НАУ. Вид-во ЛНДУ. - № 19 (31). – 2002. с. 7-11.
111. Ткачук С.А. Управление земельными ресурсами // Вопросы общей теории: Учебное пособие. – Целиноград: ЦСХИ, 1986. – 92 с.
112. Трегобчук В.М. Регіональні аспекти екологічної політики у сфері аграрного природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Економіка України. – 1997. - № 9. – с. 62-68.
113. Третяк А.М., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та їх використання. – К.: ТОВ ЧЗРУ, - 2003. – 143 с.
114. Третяк А.М. “Антологія земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру, охорони земель та економіки землекористування в Україні” вибрані твори у 5-ти томах, том 1 “Земельні відносини”, К.: ЦЗРУ, 2009. – 550 с.
115. Третяк А.М. Земельний капітал: теоретико-методологічні основи формування та функціонування. Монографія. – Львів: Сполом, 2011. – 520 с.
116. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. – К.: 1998. – 224 с.
117. Третяк А.М., Дорош О.С. Під заг. ред. Третяка А.М. Управління земельними ресурсами (навчальний посібник). – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2006. – 462с.
118. Третяк А.М., Дорош О.С. Проблеми розвитку грошової оцінки земель. Землевпорядкування. - № 2, - 2002. – с. 44-52.
119. Третяк А.М., Стецюк М.П., Дорош Й.М. та ін. Схема землеустрою адміністративного району – основа для управління земельними ресурсами // Землевпорядкування. – № 1, – 2002. – с. 13-18.
120. Удачин С.А. Научные основы Землеустройства. – М.: Колос, 1965. – 272 с.
121. Управління відтворенням і збереженням родючості ґрунту у контексті сталого розвитку природокористування. – Миколаїв: Вид-во “Іліон”, 2004. – 40с.
122. Управління земельними ресурсами: Навчальний посібник // В.В. Горлачук, В.Г. В’юн, А.Я. Сохнич: За ред. В.Г. В’юна. – Миколаїв: Вид-во МФНа УКМА, 2002. – 316 с.
123. Управління землекористуванням: Підручник // В.В. Горлачук, О.М. Гаркуша, В.Г. В’юн, В.В. Мельніченко, І.М. Песчанська, Д.М. Демченко; За ред. В.В. Горлачука. – Миколаїв; Вид-во “Іліон”, 2006. – 376 с.
124. Уряд докладає сьогодні максимум зусиль, аби повернути людей до села. Земельне право України: теорія і практика. № 3, – 2011. – с. 4-5.
125. Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві. – К.: ІАЕ, 1998. – 263 с.
126. Філософія управління: Підр. для студ. вищ. навч. закл. // В.Кремень, С. Пазиніч, О. Пономарьов. – К.: // Знання України, 2007. – 360 с.
127. Чесняк Г.Я. Баланс гумуса в почвах Украины и его прогноз на ближайшую перспективу // Тезисы доклада ІІІ съезда почвоведов и агрохимиков. – Харьков, 1990.
128. Чесняк Г.Я. Щоб зберегти гумус. Хлібороб України. – 1982. - № 2.
129. Чопенко В. Зеркало недели. № 47, 5 грудня 2009 р.
130. Чтобы не убывало плодородие земли. // В.В. Медвєдєв, Г.М. Кривоносов, П.І. Кукоба та ін. Під ред. В.В. Медвєдєва, - К.: Урожай, 1989. – 192 с.
131. Шапоренко О.І. Механізм державного управління земельними ресурсами (на прикладі деградованих і малопродуктивних земель). Дис. … докт. економ. наук. наук. Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління. Донецьк, 2005. – с. 72.
132. Шикула М.К., Гнатенко А.Ф. Воспроизводство гумуса при почвозащитной системе земледения. Земледение, - 1992. - № 2.
133. Корченко А.Д. Основні результати та механізми завершення земельної реформи в Україні. // земельне право України: теорія і практика. № 5. – 2011. с. 18-23.
134. Янукович В. В этом голу мы должны принять все законы для внедрения рынка земли с 2012 года. Земельне право України: теорія і практика. - № 8, - 2011. – с. 4.
135. Янчук В.П. Розвиток та основні напрями вдосконалення управління земельними ресурсами у контексті трансформації ринкової економіки. Землевпорядний вісник. № 4, – 2003. – с. 57-58.
136. Янчук В.П. Управління землями з обмеженим режимом землекористування. Дис. … канд. екон. наук. Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Миколаїв, 2004. – 209 с.
137. Яремчук І.Г. Економіка природокористування: Навч. посібник. // І.Г. Яремчук. - К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга пам’яті України”; Просвіта, 2000. – 431 с.
138. Parks R.W. Soil conservation districts in action. – Iowa State College Press. Ames, 1952. – 240 p.
139. Porter M.E. Competitive Strategies: Technignes for Analyzing industries and comperititors. – New York: Free Press. 1980. – 628 p.