ЕКОНОМІКО–ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ:ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ14
1.1. Сутність системи ефективного сільськогосподарського землекористування
1.2. Основні принципи відтворення земельно-ресурсного потенціалу в системі ефективного сільськогосподарського землекористування
1.3. Економіко-екологічні засади ефективного використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення
1.4. Теоретико-методологічні аспекти сільськогосподарського земле-користування в регіональному вимірі
Висновки до розділу 1

Розділ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

2.1. Наукове обґрунтування напрямів в організації ефективного сільсько-господарського землекористування
2.2. Особливості формування економічного обороту земель сільсько-господарського призначення в Україні
2.3. Тенденції та закономірності нормативно-законодавчого забезпечення сільськогосподарського землекористування в Україні
2.4. Нова парадигма сільськогосподарського землекористування в ринкових умовах
Висновки до розділу 2

Розділ 3. ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ТА ВЛАСНІСНИХ ВІДНОСИН В АГРАРНІЙ СФЕРІ
3.1. Аналіз та оцінка реформування земельних і майнових відносин в Україні
3.2. Особливості формування відносин власності у системі ефективного сільськогосподарського землекористування
3.3. Формування цілей і завдань трансформації земельних відносин в аграрній сфері
Висновки до розділу 3

Розділ 4. НАУКОВІ ПІДХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ВАРТІСНОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
4.1. Методичні аспекти удосконалення економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення
4.2. Економіко-екологічні принципи екологічної оцінки земель сільськогосподарського призначення
4.3. Науково-практичні підходи щодо удосконалення рентних відносин в аграрній сфері
Висновки до розділу 4

Розділ 5. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ЕФЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
5.1. Оптимізація процесу сільськогосподарського землекористування в дрібних формах господарюванн
5.2. Пріоритетні завдання щодо забезпечення ефективного сільськогосподарського землекористування в різних організаційно-правових формах господарювання324
5.3. Перспективи формування організаційно-економічного механізму трансформації системи сільськогосподарського землекористування на рівні окремих територій338
5.4. Моделювання еколого-орієнтованого розвитку системи сільськогосподарського землекористування
Висновки до розділу 5
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. Реформування земельних та власнісних відносин в Україні, які склалися у сфері сільськогосподарського землекористування покликано підвищити ефективність власне землекористування різними суб’єктами-землекористувачами. Натомість була проведена масова приватизація земель сільськогосподарського призначення, яка не сприяла пошуку не тільки ефективного землекористувача, але й ефективного землевласника.
Багато надій покладалося на новостворені організаційно-правові форми господарювання. Проте більшість з них повільно адаптуються до ринкових умов господарювання. Велика кількість дрібних землекористувачів загострює екологічні проблеми землекористування, оскільки здебільшого вони не в змозі вживати комплексних заходів щодо охорони земель та відтворення їх продуктивності.
Наступний важливий блок невирішених питань пов’язаний із введенням приватної власності на землі сільськогосподарського призначення та запровадженням на цій основі ринку земель. Зокрема, в правовому полі не створено необхідних обмежень щодо нераціонального, з екологічної точки зору, землекористування на приватних земельних наділах. Не завжди на практиці існує рівність усіх форм власності на землю. Крім цього, у стані формування знаходяться окремі інституції щодо забезпечення ефективного функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення.
Важливим є питання рентної політики в галузі сільськогосподарського землекористування та урівноваження економічних інтересів між усіма суб’єктами господарювання в сільському господарстві України. Економічна оцінка земель сільськогосподарського призначення в ринкових умовах не може базуватися лише на нормативній ціні земель. Відповідно екологічна оцінка цих земель має враховувати як якісний стан земель, так і рівень інтенсивності сільськогосподарського землекористування.
Нині багато науковців займаються вирішенням проблем щодо раціонального використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення. Серед відомих вітчизняних науковців (економістів, аграрників, екологів, ґрунтознавців) цього напряму можна відмітити: П.П. Борщевського, І.К. Бистрякова, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, С.І. Дорогунцова, Я.В. Коваля, Д.Ф. Крисанова, М.А. Лендєла, А.С. Лисецького, Л.Я. Новаковського, Я.Б. Олійника, П.Т. Саблука, А.Я. Сохнича, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, Ю.Ю. Туницю, М.М. Федорова, М.А. Хвесика, М.К. Шикулу та інших, а серед відомих іноземних вчених: Геєра, А. Юнга, Ф. Харісона, М. Геффні, Г. Джапа, Р. Кемпелла, Стенлі, Л. Брю та інших.
Проте, здебільшого, нині в наукових працях розглядаються окремі аспекти ефективного сільськогосподарського землекористування. Водночас дослідження вимагає комплексного підходу, тобто формування цілісної системи ефективного сільськогосподарського землекористування на різних організаційно-правових рівнях. При цьому подальша трансформація земельних відносин має здійснюватися на науково обґрунтованих засадничих принципах, що зрештою і обумовило вибір теми, мети і основних завдань дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема таких як: „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (№ держ. реєс.0100U000657), де автором розроблено прогноз змін земельно-ресурсного потенціалу в Рівненській та Волинській областях; „Теоретико-методологічні основи вдосконалення інституціональних аспектів землекористування в Україні” (№ держ. реєс.0199U000783), в якій досліджено історичну ретроспективу форм власності на землю в Україні; „Проблеми сталого розвитку і основні напрямки структурних трансформацій в економіці України” (№ держ. реєс.0101U007882), де автор запропонував напрями щодо сталого сільськогосподарського землекористування; „Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування” (№ держ. реєс.0102U006925), де розкрито економічну та правову сутність приватної власності на землю та визначено пріоритети розвитку земельних відносин; „Концептуально-методологічні основи і стратегія формування регіонального землегосподарювання в контексті сталого розвитку” (№ держ. реєс.0105U008893), де досліджено ефективність сільськогосподарського землекористування; „Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (№ держ. реєс.0105U008892), де виявлено динаміку змін величини земельної ренти.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування теоретичних та методологічних основ і практичних рекомендацій щодо забезпечення економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування на сучасному етапі реформування земельних відносин в Україні.
Виходячи з цієї мети, у дисертаційній роботі поставлені такі основні задачі:
- обґрунтувати науково-теоретичні основи економічно і екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування;
- поглибити сутність та визначити складові загальної системи ефективного сільськогосподарського землекористування, що забезпечить розробку еколого-орієнтованих напрямів землекористування;
- розробити нові науково обґрунтовані підходи до організації ефективного використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення;
- обґрунтувати напрями стимулювання організаційно-правових форм господарювання щодо ефективного сільськогосподарського землекористування в Україні на основі досвіду інших країн;
- виявити економіко-правові передумови формування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні;
- проаналізувати зрушення, що відбулися в процесі здійснення земельної і аграрної реформ в Україні;
- розкрити закономірності і особливості трансформації відносин власності на землі сільськогосподарського призначення в Україні;
- доповнити принципи реформування земельних відносин на сучасному етапі;
- поглибити теоретико-методологічні засади економічної, екологічної та рентної оцінки земель сільськогосподарського призначення;
- розробити економіко-матиматичну модель щодо оптимізації площ землекористувань у новій системі ефективного сільськогосподарського землекористування;
- визначити стратегічні напрями ефективного сільськогосподарського землекористування.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації загальної системи ефективного сільськогосподарського землекористування в умовах трансформації земельних відносин.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні аспекти економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування на сучасному етапі трансформації земельних та власнісних відносин.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено систему економічних законів, понять та категорій, а також фундаментальні положення й основні принципи сучасної економічної теорії та практики з питань раціонального сільськогосподарського землекористування. Методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові методи пізнання на основі системного підходу до розв’язання поставлених проблем.
Для досягнення поставленої в дисертації мети використано низку загальних та спеціальних наукових методів дослідження: системний аналіз – при дослідженні теоретико-методологічних засад формування системи ефективного сільськогосподарського землекористування на різних організаційних рівнях; абстрактно-логічний – для уточнення сутності основних понять, визначень і категорій сфери землекористування; метод аналогій та порівнянь – при порівнянні різноманітних процесів, явищ та тенденцій щодо їх впливу на різні групи землекористувачів; комплексний аналіз – для встановлення загальних закономірностей трансформації земельних та власнісних відносин; графічно-аналітичний – при визначенні величини диференційного рентного доходу; факторний аналіз – для оцінки системи ефективного сільськогосподарського землекористування тощо.
Окрему групу склали економіко-статистичні методи дослідження, за допомогою яких оцінювалася ефективність сільськогосподарського землекористування дрібних, середніх та великих землекористувачів, а також здійснювалася економічна й екологічна оцінка земель сільськогосподарського призначення. Методи економічного моделювання використовувалися для прогнозу обсягів вирощених сільськогосподарських культур та для виявлення загальних тенденцій у сільськогосподарському землекористуванні.
Інформаційну базу дослідження складають: наукові праці вітчизняних та закордонних вчених у галузі економіки природокористування і охорони навколишнього середовища; законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України та окремих міністерств; економіко-правові і статистичні документи Державного агентства земельних ресурсів України.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дисертаційного дослідження у сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему – формування принципово нової системи економічно та екологічно ефективного використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення. Наукова новизна дисертаційного дослідження відображається такими конкретними результатами:
вперше
- обґрунтовано теоретичні засади трирівневої системи сільськогосподарського землекористування, суть якої полягає у виборі найбільш економічно вигідного та екологічно допустимого рівня ефективності використання земель сільськогосподарського призначення на кожному з її організаційно-правових рівнів;
- сформульовано методичні підходи щодо розвитку в Україні різновидів сумісної форми власності на землі сільськогосподарського призначення, в основі яких лежить власна система економічної мотивації кожного із її носіїв;
- розроблена система сільськогосподарського землекористування окремо взятого сільськогосподарського підприємства, ефективність якої визначається впливом як зовнішніх, так і внутрішніх виробничо-економічних і природно-кліматичних факторів;
удосконалено
- функції системи ефективного сільськогосподарського землекористування, які, на відміну від існуючих, включають механізми узгодження спірних питань, захисту інтересів суб’єктів цієї системи, усунення кризових ситуацій;
- методологічні підходи щодо підвищення ефективності відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення, які ґрунтуються на використанні комплексних показників, що характеризують природні властивості ґрунтів та економічні наслідки їх використання;
- напрями підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на основі використання нових вітчизняних організаційно-правових форм господарювання та досвіду розвинутих країн світу;
- методичні підходи комплексної оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка враховує потенційні збитки від екологічно неефективного сільськогосподарського землекористування та від зміни режиму землекористування;
- економіко-математичну модель, критерієм якої є максимізація прибутку від землекористування, а обмежуючими факторами допустимі площі землекористувань, кількість працюючих і обсяги виробництва сільгосппродукції;
дістали подальший розвиток
- обґрунтування основних напрямів реформування земельних відносин, які, на відміну від існуючих, враховують правові, екологічні та соціальні чинники;
- пропозиції щодо поглиблення персоніфікації дрібних земельних власників відповідно до об’єктивних природних і економічних обмежень, які виникають при сільськогосподарському землекористуванні, зокрема обмежень щодо інтенсивності самого землекористування;
- методичні підходи визначення попиту на землі сільськогосподарського призначення в різних регіонах України, що враховують якісні та просторові характеристики земель, напрями їх використання та платоспроможність потенційних покупців;
- теоретико-методологічні підходи до економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення, що враховують просторові фактори та обмеження щодо їх якості та доходності.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі науково-практичні результати можуть використовуватися для розробки регіональних програм з охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення. Відповідно теоретичні засади щодо формування загальної системи ефективного сільськогосподарського землекористування слугуватимуть підґрунтям для розробки високоефективних індивідуальних систем землекористування для різних землевласників та землекористувачів та дадуть змогу здійснювати більш достовірну економічну оцінку земель сільськогосподарського призначення, а отже сприятимуть формуванню ринку цих земель.
Окремі наукові розробки здобувача вже використовуються в сучасній практиці сільськогосподарського землекористування. Зокрема, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України прийняло для впровадження рекомендації здобувача щодо раціонального екологобезпечного сільськогосподарського землекористування, в тому числі і щодо порядку обчислення величини екологічного збитку та встановлення механізму матеріального відшкодування землекористувачами за порушення ними якості земель (довідка Мінприроди України № 19/1/299-05 від 29.11.2005 р.). Держземагенство України використало наукові записки Будзяка В.М. при підготовці аналітичних матеріалів з питань реформування земельних відносин, про що свідчить відповідна довідка № 14-22-13/5778 від 06.11.07 р.
Практичну реалізацію отримали авторські висновки та пропозиції, які стосуються заходів підтримки вітчизняних сільгоспвиробників та прогнозування і планування виробничо-економічної діяльності при сільськогосподарському землекористуванні в умовах вступу України до Світової організації торгівлі (довідка Мінекономіки № 2/914-44 від 12.04.2005р.).
Напрями щодо підвищення ефективності регіонального сільськогосподарського землекористування знайшли своє практичне втілення в сільському господарстві Львівської області, що підтверджено Державним підприємством „Львівський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут землеустрою” (довідка № 1/389 від 6.07.2005 р.).
Практичне застосування наукові розробки дисертанта отримали в науково-дослідних темах Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України. Вони торкаються питань відтворення земельно-ресурсного потенціалу України та рекомендацій щодо грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (відповідно довідка № 1108/33 від 6.06.2003р. і довідка № 1107/33 від 9.06.2003 р.).
Деякі з положень дисертаційного дослідження використано при викладанні курсів „Основи екології”, „Розміщення продуктивних сил”, „Регіональна економіка” в Київському національному торговельно-економічному університеті.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноособовою авторською науковою працею з питань ефективного використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення. Наведені в роботі науково-практичні положення виконані здобувачем особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише власні авторські розробки.
Апробація результатів дисертації. Отримані теоретико-методологічні та практичні положення доповідалися на 31 міжнародній і всеукраїнській науково-практичній конференції: „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001); „Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах” (Київ, 2001); „Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 2001); „Земельна реформа в Україні. Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин” (Київ, 2001); „Освіта як фактор національної безпеки” (Київ, 2002); „Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів” (Київ, 2002); „Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (Київ, 2002); „Регіональні екологічні проблеми” (Київ, 2002); „Внесок академіка В.І. Вернадського у дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил України” (Київ, 2003); „Solul-una din problemele principale ale secolului XXI” (Moldova, Chisinau, 2003); „Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (Суми, 2003); „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2003); „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2003); „Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, 2003); „Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (Львів, 2003); „Фінансово-кредитна система України” (Дніпропетровськ, 2003); ”Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях” (Донецьк, 2004); „Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки” (Львів, 2004); „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2004); „Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 2004); „Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівці, 2004); „Проблеми організації і управління економікою регіону в умовах самоврядування” (Івано-Франківськ, 2004); „Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення” (Тернопіль, 2004); „Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004); ”Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (Дніпропетровськ, 2004); „Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (Київ, 2004); ”Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004); „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2005); „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006); „Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (Київ, 2007); „Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах” (Київ, 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано два підручника у співавторстві, одна одноосібна монографія, 31 стаття у наукових фахових виданнях та 19 тез виступів на наукових конференціях загальним обсягом 106,97 друк. арк., у тому числі 44,25 друк. арк. належать особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження можна зробити такі важливі теоретико-методологічні та науково-прикладні висновки:
1. Узагальнення теоретико-методологічних підходів щодо сільськогосподарського землекористування дозволяє говорити про те, що донині цей процес немає достатнього наукового підґрунтя не лише в екологічному, але й в соціально-економічному плані. При цьому доведено, що ефективне в економічному та екологічному плані сільськогосподарське землекористування має ґрунтуватися на максимальній адаптації виробничої системи до екологічних умов та особливостей використання земель сільськогосподарського призначення. Запропоновано економіко-екологічний підхід до формування оптимальної та високоефективної системи сільськогосподарського землекористування, суть якого полягає в досягненні максимальної економічної вигоди при обмеженому втручанні в природні процеси, що відбуваються в земельних та інших видах природних ресурсів, тобто раціональне і ефективне сільськогосподарське землекористування має досягатися за рахунок підтримання оптимального, з екологічної точки зору, рівня родючості земель, їх екологічної чистоти та високого аграрного потенціалу.
2. Запропоновано загальну систему ефективного сільськогосподарського землекористування розглядати з позиції сприятливості або несприятливості природних та соціально-економічних умов для сільськогосподарського землекористування. При цьому обґрунтовано необхідність формування цієї системи землекористування як трирівневої. Перший рівень - дрібні землекористувачі одноосібного і сімейного типу, другий рівень - окремі сільськогосподарські підприємства різних видів, а найвищий рівень - певні території з усією сукупністю землекористувачів та землевласників. Розглянуто багатогранність самого процесу сільськогосподарського землекористування, а саме: різний ступінь використання земельних ресурсів (оцінено через територіальний масштаб та масштаб інтенсивності використання); різний ступінь залучення суб’єктів земельних відносин до процесу землекористування (оцінено через кількісний масштаб та масштаб нерівності їх прав), а також значення та призначення як окремих земельних ділянок, так і суб’єктів землекористування у відповідних соціальних групах для задоволення загальнодержавних і загальносуспільних інтересів.
3. Встановлено, що ефективна система сільськогосподарського землекористування неможлива без охорони і розширеного відтворення земельно-ресурсного потенціалу. Найважливішим елементом організаційно-господарських заходів має стати оптимальна організація території і, в першу чергу, сільгоспугідь. Обґрунтовано два основні способи відтворення земельно-ресурсного потенціалу, а саме реабілітація земель та зміна їх цільового призначення. Визначено основні принципи використання земель сільськогосподарського призначення: 1) використання земель є недоцільним, якщо воно одночасно не відповідає інтересам людини і природи; 2) використання земель завжди має супроводжуватися їх охороною і відтворенням; 3) використання земель має відбуватись з врахуванням законів природи і природних умов, а відтворення земельно-ресурсного потенціалу має ґрунтуватись, насамперед, на відтворенні родючості грунтів. Ефективне відтворення родючості грунтів повинно базуватися на запровадженні відповідного правового механізму використання грунтів, створенні сприятливих умов господарювання, законодавчому закріпленні використання, охорони та відтворення окремих типів грунтів.
4. Проаналізовано досвід ефективного сільськогосподарського землекористування в країнах зарубіжжя, яке ґрунтується на трьох системах землекористування. Перша - це суспільно-приватницька система, яка базується на суворому дотриманні цільового використання земель сільськогосподарського призначення та обмеженості максимальної площі земельних ділянок, що мають перебувати у власності і користуванні однієї фізичної особи. Друга - державно-приватницька система землекористування, яка передбачає в основному продаж прав оренди на земельні ділянки та монополію державної власності на землі сільськогосподарського призначення. Третя - суто приватницька система, що базується, з одного боку, на чіткому законодавчому регулюванні земельних відносин, а з іншого - на абсолютній приватній власності на землі сільськогосподарського призначення.
5. Обґрунтовано найбільш значимі напрями економічного стимулювання організаційно-правових форм господарювання в Україні на основі досвіду інших країн: квотування, дотування, субсидіювання, страхування, пільгове кредитування і оподаткування. При цьому основною метою державного регулювання сільськогосподарського землекористування має стати збереження національного земельного фонду. Доведено необхідність розширення допомоги новим організаційно-правовим формам господарювання в Україні за рахунок: 1) створення більш вигідних умов господарювання для землекористувачів, які працюють у гірших природно-кліматичних умовах та на гірших за якістю землях сільськогосподарського призначення; 2) регулювання ціни на окремі види сільгосппродукції; 3) комплексу організаційно-економічних заходів щодо гарантування землекористувачам мінімального рівня прибутку. Визначено ефективність та доцільність розвитку в Україні кооперативних форм господарювання.
6. Уточнено поняття ринку земель сільськогосподарського призначення та досліджено його основні складові. Розглянуто можливі ризики функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні та обґрунтовано першочергові умови формування самого ринку, а саме: інвентаризація земель сільськогосподарського призначення, їх ринкова оцінка, законодавче розмежування форм власності на землю та прав землевласників і землекористувачів, а також створення державної системи реєстрації цих прав. Метою економічного обороту земель сільськогосподарського призначення має стати перехід цих земель до найбільш ефективних, у тому числі і в екологічному плані, землевласників та землекористувачів. Доведено, що купівельна спроможність потенційних покупців земельних ділянок залежить не лише від рівня їх доходів, але і від сфери їхніх економічних інтересів. При цьому визначено максимально та мінімально можливий попит на землі сільськогосподарського призначення при запровадженні ринку цих земель в Україні, а також їх ймовірну пропозицію. Доведено, що ринок земель сільськогосподарського призначення вимагає певних економіко-екологічних обмежень та розвитку конкурентного середовища і державного регулювання відносин між суб’єктами ринку земель.
7. Доведено, що основною метою земельної й аграрної реформ на сучасному етапі в Україні має стати поряд із пошуком найбільш ефективного землевласника та землекористувача створення механізму економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування. З цією метою розроблено заходи щодо активізації земельної та аграрної реформ, які сформовано у чотири основні блоки. Перший - правовий блок, має визначити правові обмеження в діях кожного із суб’єктів земельних відносин та врегулювати їх взаємовідносини в цілому. Другий - економічний та третій - екологічний блоки мають сформувати відповідно основний економічний та екологічний механізми ефективного використання земель на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях. Четвертий - соціальний блок має гарантувати соціально-економічний захист селян (землекористувачів та землевласників), а також розвиток соціальної інфраструктури села.
8. Аргументовано доведено, що землі сільськогосподарського призначення все більшою мірою використовуються не як об’єкт власності, а як об’єкт господарювання. Це означає, що найбільш перспективним для України є розвиток орендних відносин та сумісної форми власності на землі сільськогосподарського призначення. Організаційно-правова універсальність оренди дозволяє не тільки створювати різноманітні комбінації суб’єктів (носіїв) однієї, але і різних форм власності. В результаті урізноманітнюються форми сумісної власності на землю. З іншого боку - правове забезпечення різноманітності форм власності зумовлює появу різних форм оренди земель. Розвитку сумісної власності сприяє: по-перше, різний масштаб володіння землями сільськогосподарського призначення; по-друге, різні можливості щодо подальшого набуття у власність земель цієї категорії; по-третє, досить слабка економічна спроможність функціонування дрібних форм господарювання та одночасно їх велика кількість.
9. Обґрунтовано, що удосконалення земельних відносин в Україні потребує не тільки змін масштабу володіння землями сільськогосподарського призначення, але й інтенсивності їх використання, в тому числі і кожного з видів сільгоспугідь. Зокрема, для дрібних землевласників необхідно встановити, з одного боку мінімальні та максимальні площі землеволодінь та землекористувань, а з іншого - оптимальну структуру та інтенсивність використання окремих сільгоспугідь. З метою попередження виникнення у майбутньому великої кількості земельних спорів між дрібними землевласниками пропонується розробити економіко-правовий механізм щодо укрупнення цих форм господарювання; сприяти розвитку конкурентного середовища в сільському господарстві; гарантувати вільний вибір кожному дрібному землевласнику як методів, так і форм господарювання.
10. Обґрунтовано доцільність здійснення комплексної економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. В основі такої оцінки має лежати визначення корисності земель. У свою чергу, корисність земель пропонується визначати за трьома основними напрямами. Перший напрям полягає в оцінці земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва. При цьому слід оцінювати як агровиробничий потенціал земель (грунтів), враховуючи різні рівні їх родючості, так і результат її використання. Другий напрям - оцінка землі як просторового базису ґрунтується на визначенні зручності місцеположення земель та розвитку інфраструктури навколишніх територій. Третій напрям - це оцінка земель сільськогосподарського призначення, як соціально-економічної умови відтворення трудових ресурсів, у тому числі і оцінка наявного на цих землях трудового потенціалу сільського населення. Зазначені напрями економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення дадуть змогу змінити існуючий нині методологічний підхід, за якого загальна економічна оцінка земель - це оцінка їх окремих властивостей через вигоди, які ці властивості приносять суспільству, на підхід, за якого оцінюватиметься комплекс властивостей земель.
11. Комплексна екологічна оцінка земель сільськогосподарського призначення має проводитися одночасно в кількох напрямах. Серед цих напрямів основними є оцінка: втрат природних властивостей земель та грунтів; впливу антропогенних та природних факторів на землі певної категорії; заходів з охорони та відтворення земель; раціональності структури земельних площ; ступеня забруднення грунтів і земель тощо. При цьому слід виділяти окремо екологічну, економічну та організаційну складові такої оцінки. Екологічна складова передбачає оцінку зовнішнього антропогенного та природного впливу на землі і ґрунти, а також оцінку стійкості самих земель до цього впливу та до забруднень. Економічна складова включає оцінку втрат природних властивостей земель та оцінку якості їх охорони і відтворення. Організаційна складова передбачає оцінку раціональності співвідношення сільгоспугідь та природних угідь і земель сільськогосподарського призначення.
12. Розроблено методологічні підходи щодо визначення ефективності сільськогосподарського землекористування на рівні дрібних землекористувачів, рівні сільськогосподарських підприємств та рівні окремих територій. У випадку із дрібними землекористувачами показник ефективності землекористування залежить від їх професійних навичок, віку та особистої зацікавленості. Ефективність сільськогосподарського землекористування на рівні сільськогосподарських підприємств пов’язана із їх спеціалізацією, фінансово-економічною спроможністю, виробничими потужностями, природним станом наявних земель і їх площами та рівнем незалежності певного підприємства від інших суб’єктів ринково-господарських відносин, у тому числі і від держави. При розгляді окремих територій пропонується насамперед визначити оптимальні межі самих територій та рівень розвитку на них різноманітних ринкових інституцій. Спільним критерієм щодо визначення ефективності сільськогосподарського землекористування на всіх трьох рівнях є якість земель сільськогосподарського призначення.
13. Розроблено економіко-математичну модель прогнозу змін у новій системі сільськогосподарського землекористування, на підставі якої надається можливість визначити оптимальні площі землекористувань для різних груп землекористувачів. При цьому обґрунтовано поетапність самого прогнозу таких змін. На першому етапі запропоновано визначати особливості сільськогосподарського землекористування та оцінити земельно-ресурсний потенціал відповідних територій. На другому етапі слід виявити найбільш небезпечні потенційні ризики в сільськогосподарському землекористуванні та обґрунтовувати певні упереджувальні заходи. На третьому етапі визначаються цілі і завдання щодо сільськогосподарського землекористування, а також вибираються засоби контролю їх виконання. Підвищення загальної ефективності сільськогосподарського землекористування повинно досягатися за рахунок якісних, а не кількісних економіко-екологічних показників. Результати дослідження засвідчили, що перехід на нову економічно та екологічно ефективну систему сільськогосподарського землекористування дозволить збільшити урожайність зернових та зернобобових сільгоспкультур у середньому на 45-60%.
14. Розвиток приватної власності на землі сільськогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності екологічних принципів при сільськогосподарському землекористуванні, зокрема слід консолідувати землі в цілісні масиви, що забезпечить здійснення повноцінних, комплексних охоронних заходів з метою досягнення мінімально необхідного екологічного балансу певних територій. Доцільно сприяти оренді та спільному використанню земель сільськогосподарського призначення дрібними землекористувачами. Обґрунтовано наступні основні принципи щодо ефективного сільськогосподарського землекористування: в екологічному плані - максимізація збереження природних властивостей земель; в економічному - максимізація прибутку землекористувачів при дотриманні екологічних вимог; у виробничому - оптимізація організаційно-виробничого процесу, а у спеціальному - максимізація безпеки при здійсненні самого землекористування. При цьому слід врахувати тривалість відповідних економіко-екологічних заходів, їх послідовність та різноманітність, а самі заходи мають мати комплексний та системний характер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Хвесик М.А., Головинський І.Л., Яроцька О.В. Продуктивність водоресурсних джерел України: теорія і практика. - К.: Арал, 2007. - 412 с.
2. Хвесик М.А, Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування. - К.: Кондор, 2004. - 524 с.
3. Лендєл М.А. Аграрні відносини на Закарпатті: уроки минулого і сучасність. - Ужгород: Патент, 1999. - 274 с.
4. Коваль Я.В., Антонечко І.Я. Регіональна економіка. - К.: РВПСУ НАНУ, 2005. - 189 с.
5. Будзяк В.М. Державне управління сільськогосподарським підприємництвом в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України: Зб. наук. пр. - У 3-х ч.- Львів: ІРД НАН України, 2003. - Ч.1 - Вип.5. - С. 373-379.
6. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К.: Знання, 1998. – 416 с.
7. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Я.В. Коваль, О.С. Новоторов, М.М. Паламарчук. – К.: РВПСУ НАНУ, 1999. – 716 с.
8. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. – К.:ТОВ „ЦЗРУ”, 1998. – 224 с.
9. Гуцуляк Ю.Г. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. – Чернівці: Прут, 2002. – 124 с.
10. Галушко В.П., Чорний Г.М. Основи теорії управління в сільському господарстві. – К.: УСГА, 1993. – 72 с.
11. Уколов В.Ф., Масс А.М., Быстряков И.К. Теория управления. – М.: ЗАО „ Издательство экономики”, 2004. – 656 с.
12. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України. – К.: Нора-Друк, 2004. – 246 с.
13. Економіка сільського господарства / П.П. Русак, В.В. Жебка, М.М. Рудий, А.А. Чалий. – К.: Урожай, 1998. – 320 с.
14. Кирюшин В.И. Экологические основы земледелия. - М.: Колос, 1996.– 367 с.
15. Будзяк В.М. Проблеми використання та охорони земельних ресурсів // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. нак. пр. - У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - Ч.1. - С. 236-239.
16. Фридланд В.М., Буяновский Г.А. Просто земля. – М.: Просвещение, 1977. – 143 с.
17. Данилишин Б.М., Ковтун В.В., Степаненко А.В. Наукові основи прогнозування природно-техногенної (екологічної) безпеки. – К.: Лекс Дім, 2004. – 552 с.
18. Охрана почв / Под ред. П.А. Садименко. – Ростов-на-Дону: РУ, 1983.-184 с.
19. Будзяк В.М. Грошова оцінка земель рекреаційного призначення як основа управління рекреаційним землекористуванням // Вісник укр. держ. ун-ту водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - Рівне: УДУВГП, 2004. - Ч. 2. - Вип. 2 (26). - С. 441-447.
20. Будзяк В.М. Земельно-ресурсний потенціал як фактор розвитку сільськогосподарського підприємництва // Галицький економічний вісник. - 2004. - № 3. - С. 103-107.
21. Вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних земель та їхнє раціональне використання: Методичні рекомендації / За ред. В.Ф. Сайка. – К.: Аграрна наука, 2000. – 38 с.
22. Защита почв от эрозии / Под ред. В.И. Щербакова. – Донецк: Донбас, 1975. – 124 с.
23. Нормативы оценки урожайности зерновых культур, сахарной свеклы, льна-долгунца, картофеля и эффективности удобрений на основных почвах России. – М.: ЦИНАО, 2000. – 72 с.
24. Hebung der fruchtbarkeit der sandigen boden b problem der humuswirchaft redakcysny b swietochowski. - Warszawa, 1968. - 242 p.
25. Михасюк И.Р. Экономическая оценка земли и регулирование рентных доходов колхозов. – М.: Экономика, 1970. – 126 с.
26. Статистичний бюлетень. Екологічні збори та поточні витрати на охорону природи у 2003 році. – К.: ДКСУ, 2004. – 204 с.
27. Екологія / Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Хвесик М.А. та інші. – К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.
28. Будзяк В.М. Екологічна ефективність використання земель сільськогосподарського призначення // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - С. 152-157.
29. Алексеев Ю.В. Тяжелые металлы в почвах и растениях. – Л.: Агропромиздат, 1987. – 142 с.
30. Ковда В.А., Пачепский Я.А. Почвенные ресурсы СССР, их использование. – Пущино: АН СССР, 1989. – 45 с.
31. Управление плодородием почв в интенсивных системах земледелия / Под ред. В.И. Кирюшина. – Новосибирск: ВАСХНИИЛ, 1998. – 172 с.
32. Ковда В.А. Биогеохимия почвенного покрова. – М.: Наука, 1985. – 263с.
33. Польчина С.М. Ґрунтознавство. Головні типи ґрунтів: В 2-х ч. – Чернівці: Рута, 2001. – Ч. 2. - 90 с.
34. Повышение плодородия орошаемых земель / Под ред. И.Д. Филипьева. – К.: Урожай, 1989. – 168 с.
35. Тарабрин В.П., Кондратюк Е.Н., Башков В.Г. Фитотоксичность органических и неорганических загрязнений. – К.: Наукова думка, 1986. – 216с.
36. Польчина С.М. Меліорація ґрунтів: В 2-х ч. – Чернівці: Рута, 2002. – Ч. 1. - 75 с.
37. Польчина С.М. Меліорація ґрунтів: В 2-х ч. – Чернівці: Рута, 2003. – Ч. 2. - 79 с.
38. Гайдуцький П.І., Стельмащук А.М. Земля: власність, оренда, рента. – К.: Урожай, 1994. – 184 с.
39. Пальчина С.М. Польові дослідження та картографування грунтів. - Чернівці: Рута, 2004. – 80 с.
40. Земледелие в XXI веке. Проблемы и пути их решения / Под ред В.В. Иванова. - Курск: РИЗО, 2001. – 257 с.
41. Землеробство з основами ґрунтознавства, агрохімії та агроекології / Бомба М.Я., Періг Г.Т., Рижук С.М., Мартинюк І.В., Патика В.П. – К.: Урожай, 2003. – 400 с.
42. Землеустройство и рациональное использование земли / Под. ред. Г. А. Кузнецова и В.П. Прошлякова. – М.: Колос, 1977. - 378 с.
43. Сучасні проблеми управління землями природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. – Львів: УТ, 2002. – 196 с.
44. Добряк Д.С., Тихонов О.В., Пряник О.В. Автоматизація проектування в землеустрої: еколого-економічна та соціальна ефективність. – К.: Урожай, 2004. – 234 с.
45. Третяк А.М. Приватизація земель колективних сільськогосподарських підприємств. – Чернівці: Прут, 1995. – 100 с.
46. Борисова В.А. Відтворення природного ресурсного потенціалу АПК: економічні аспекти. – Суми: Довкілля, 2003. - 372 с.
47. Корнілов Л.В. Землевпорядне проектування. Методика використання розрахунково-графічних робіт та курсових проектів. – К.: Кондор, 2005. – 150 с.
48. Смуров С.И. Научное обоснование системы безотвальной обработки почв // Земледелие. – 1999. - № 2. – С. 17.
49. Борисова В.А. Екологізація підприємницької діяльності. – Суми: Довкілля, 2004. – 128 с.
50. Будзяк В.М. Проблеми використання та охорони земельних ресурсів // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - Ч. 1. - С. 236-239.
51. Шапоренко О. И. Охрана природы в агропромышленном комплексе. – Донецк: Нора-Пресс, 2004. – 222 с.
52. Буллі В.О., Файвішенко Л.В. Економіка природокористування. – Донецьк: ДИЕГП, 2000. – 130 с.
53. Лазор О.Я. Правові основи організації та діяльності державних управлінь екології та природних ресурсів // Еколого-економічне вчення: витоки, проблеми, перспективи. – Вип. 12.1. - Львів: ЛНУ, 2002. – С. 158-164.
54. Пупонин А.И., Захаренко А.В. Научные основы снижения засоренности почв // Земледелие. – 1999. - № 3. – С. 29-30.
55. В’юн В.Г. Удосконалення організаційно-економічного механізму природокористування у сільськогосподарському виробництві (теорія, методика, практика): Авт. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра екон. наук: 08.08.01. та 08.08.02 / РВПСУ НАНУ. - К, 1995. – 50 с.
56. Буркинский Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической модели. – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 1999. – 350 с.
57. Будзяк В.М. Екологоврівноважене сільськогосподарське землекористування // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2 -х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - Ч. 2. - С. 12 - 17.
58. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - 315 с.
59. Татаревська М.С. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення. - Одеса: ОДЕУ, 2007. - 298 с.
60. Хвесик М.А., Рижова К. І. Рибне господарство України (еколого-економічний аспект). - К.: РВПСУ НАНУ, 2004. - 53 с.
61. Зельдина Е.Ф. Специальный режим хозяйствования: теоретические вопросы и направления модернизации. Донецк: Юго-восток, 2007. - 327 с.
62. Розвиток ринкових відносин в АПК України / За ред. В.Д. Слосара. – К.: ІЕ НАНУ, 2001. – 144 с.
63. Економічні основи використання ресурсозберігаючих, екологічно чистих і безвідходних технологій у тваринництві і птахівництві // О.М. Сваренко, В.І. Ладика, А.Б. Бавдевлятов, Ю.О. Злобін. – Суми: Козацький вал, 2002. – 590 с.
64. Лугина В.Ф. Еколого-економічні проблеми сільськогосподарського землекористування. – К.: ІЗ УААН, 1998. – 168 с.
65. Бабенко А.Г. Управление повышением производительности труда. – Донецк: ИЄП НАНУ, 1996. – 270 с.
66. Гуткин Л.С. Человечество на рубеже веков: показатели социально-экономического развития стран мира. – М.: Логос, 2003. – 216 с.
67. Третяк А.М., Хапіцька З.С. Оптимізація землекористування в умовах реформування земельних відносин на регіональному рівні (на прикладі Карпатського регіону України). – Чернівці: ЧОУС, 1990. – 104 с.
68. Хвесик М.А., Голян В.А. Інституціональне забезпечення землекористування: теорія і практика. - К: НАУ, 2006. - 260 с.
69. Новаковський Л.Я., Шквир М.І. Регіональна земельна політика. К.: Урожай, 2006. - 136 с.
70. Кравців В,С. Регіональна економічна політика в Україні (теорія, формування, методи реалізації). Львів: ІРД, 2007. - 298 с.
71. Довідник з проведення земельних аукціонів в Україні. – К.: ДКУСМА ДКУЗР, 1995. – 181 с.
72. Липов В.В. Міжнародна економіка: структурно-цивілізаційні основи розвитку. - Х.: ХНЕУ, 2007. - 208 с.
73. Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовіддача в агровиробництві: теорія, методологія, статистичний аналіз. - Житомир: ДАУ, 2007. - 348 с.
74. Хвесик М.А., Радкевич Н.М. Комплексний аналіз розвитку водних меліорацій в Україні. - К.: РВПСУ НАНУ, 2003. - 125 с.
75. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках / За ред. В.М. Трегобчука і Б. Й. Пасхавера. - К.: ІЕП, 2007. - 260 с.
76. Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах. – Львів: ЛДСІ, 1995. – 68 с.
77. Грабінський П.О. Еколого-економічна система України: порівняльний аналіз. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
78. Жоголева Е.Е. Методология разработки приоритетов аграрной политики России. – М.: Информатик, 1996. – 228 с.
79. Державне регулювання економіки / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупна, З. Залога. – К.: Атака, Ельга-Н, 2000. – 592 с.
80. Білик Ю.Д. Формування ринку сільськогосподарських земель і підвищення ефективності їх використання // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 2. – С. 24-28.
81. Формування витрат і доходів на землях гіршої якості / Шиян В.Й., Гаркавий В.К., Шиян Д.В. та інші. – Харків: ХДАУ, 2000. -123 с.
82. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК. – Суми: Університетська книга, 2002. – 256 с.
83. Our American Land // Next Editor June Davidek. – Washington: D.C, 1987. - 324 p.
84. Царенко О.М. Економіка і організація приватних господарств. – Суми: Козацький вал, 2001. – 320 c.
85. Кара-Мурза С.Г. Продажа земли - кто найдет кто потеряет ? - К.: Оріяни, 1999. – 64 с.
86. Андренов Н.Б. Управление инновационным процессом в рыночной экономике. – Чита: ЗАИ, 2001. – 95 с.
87. Барило С.І. Вдосконалення організації менеджменту в ремонтно-технічному обслуговуванні сільськогосподарських підприємств. – К.: Нічлава, 1999. – 136 с.
88. Киценко І.М. Продовольча безпека України: оцінка стану та світовий досвід вирішення проблем. – Кіровоград: ЦУВ, 2001. – 204 с.
89. Шваб П.В. Економічна ефективність виробництва молока на сімейних фермах Данії // Економіка АПК. – 2003. - № 11. – С. 137 -141.
90. Землекористування: еколого-економічні проблеми, конфлікти, планування / І.П. Соловій, О.Т. Іванишин, В.В. Лавний, Ю.І. Турчин, О.Г. Часковський – Львів: Афіша, 2005. – 400 с.
91. Гайдуцький П.І., Лобас М.Г. Відродження МТС. – К.: НВАТ „Агроінком”, 1997. – 508 с.
92. Гайдуцький П.І., Подолева О.Є., Мартинюк А.А. Аграрна політика в Україні. – К.: ІДУС КМУ, 1993. – 72 с.
93. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади / За ред. М.З. Мальського. – Львів: ЛНУ, 2000. – 402 с.
94. Демьяненко В.Н. Земля как обьект купли продажи (российская действительность и зарубежный опыт). – СПб: Агропромиздат, 2000. – 178 с.
95. Гладиш Р.О. Регулювання ринку зерна в країнах Європейського Союзу // Економіка АПК. – 2004. - № 2. – С. 146-149.
96. Безбах В.В. Право собственности на землю в странах Латинской Америки (проблемы, рекомендации, преобразования). – М.: УДН, 1989. – 144 с.
97. Балаян А.В. Наукові узагальнення зарубіжного досвіду у сільському господарстві. – К.: Нічлава, 2000. – 224 с.
98. Балаян А.В., Шуфрич Н.І. Досвід аграрних реформ в Угорщині і Україні. – К.: Нора-прінт, 2004. – 147 с.
99. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития. – К.: ЗАТ ”Нічлава”, 2002. – 356 с.
100. Шарий Г.І. Земельні перетворення - реалії та перспективи // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 3. – С. 19-25.
101. Привалов В. Земля повинна стати товаром і предметом застави // Пропозиція. – 2000. - № 2. – С. 14-17.
102. Гарнага О.М. Ринок земель сільськогосподарського призначення // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 2. – С. 61-64.
103. Гальчинський А. Земля и собственность // Агросвіт. – 2005. - № 21. – С. 20-25.
104. Даниленко А.С., Манько І.П. Актуальні проблеми та перспективи розвитку земельних відносин // Агросвіт. – 2006. - № 4. – С. 18-23.
105. Йовенко Я. Безцінна земля // Агросвіт. – 2006. - № 1. – С. 22-25.
106. Саблук П. Т. Земельні відносини у розвитку новостворених аграрних формувань // Ринок землі. – 2001. - № 4. – С. 12-14.
107. Новаковський Л.Я. Земельна реформа і землеустрій в Україні. – К.: Урожай, 2001. – 138 с.
108. Добряк Д.С. Земельна реформа і формування ринку землі в Україні // Економічний часопис. – 1999. - № 6. – С. 31-34.
109. Горемыкин В.А. Российский земельный рынок. – М.: ИНФРА, 1996. - 176 с.
110. Комов Н. Управление земельными ресурсами России. Российская модель землепользования и землевладения. – М.: Русслит, 1995. – 400 с.
111. Крылатых Э.Н. Новые процессы в развитии земельных отношений // Проблемы прогнозирования. – 1995. - № 6. – С. 44-51.
112. Стрижак О.О. Інтелектуальна власність. - Х: ХНЕУ, 2007. - 216 с.
113. Дорош Й.М., Стецюк М.П., Осипчук С.О. Пілотний проект моделі сталого розвитку землекористування території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 1. – С. 14-18.
114. Третяк А.М. Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення: наслідки та перспективи // Землевпорядний вісник. – 2006. - № 2. – С. 58-60.
115. Богачев В.И. Становление рыночных отношений в Украине. – Луганськ: Світлиця, 1994. – 138 с.
116. Мессель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. Форми господарювання і земельні відносини в сільському господарстві України // Економіка АПК. – 1996. - № 12. – С. 12-19.
117. Білик Ю.Д. Формування ринку сільськогосподарських земель і підвищення ефективності їх використання // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 2. – С. 25-27.
118. Кулинич П.Ф. Як нам реорганізувати Держкомзем // Агросвіт. – 2005. - № 9. – С. 26-32.
119. Кулинич П.Ф. Скільки коштує безплатна земля з точки зору закону і чиновника // Агросвіт. – 2005. - № 11. – С. 18-21.
120. Фріч К. Розвиток ринку землі в Україні // Пропозиція. – 2000. - № 1. – С. 112-114.
121. Козаченко Л. С каждым годом земля прибавляет в стоимости // Киевский Капиталист. – 2007. - № 3. – С. 39-41.
122. Кащенко О.Л. Земля як аграрний капітал // Економіка АПК. – 1999. - №6. – С. 62-63.
123.Третяк А.М. Земельні відносини на сучасному етапі та проблеми реалізації земельної реформи в Україні // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 4. – С. 2-3.
124. Третяк А.М. Земельні суди - як інфраструктура землеустрою в різних країнах і в Україні // Землевпорядний вісник. – 2006. - № 4. - С. 20-22.
125. Доповідь Голови Держкомзему України М.Я. Сидоренка на парламентських слуханнях 13 вересня 2005 року // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 4. – С. 3-12.
126. Нечитайло В. Продаж землі: дію мораторію продовжено // Агросвіт. – 2005. - № 3. – С. 20-21.
127. Гарбуз М. Формування і розвиток ринку землі в контексті проведення земельної реформи в Україні // Економіст. – 2001. - № 9. – С. 42-45.
128. Кащенко О. О рынке земли и ее инфраструктуре // Економіка України. – 1999. - № 2. – С. 51-55.
129. Лепике О. Формирование системы земельних отношений // АПК: экономика, управление. – 2000. - № 4. – С. 4-9.
130. Баутин В.М. Инновационная деятельность – необходимое условие экономического роста АПК России // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 3. – С. 22-23.
131. Стельмащук А.М., Стельмащук Ю.А. Експортна оцінка майна, землі бізнесу підприємств. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. - 240 с.
132. Барабаш А. Спадкування сільськогосподарських земельних ділянок та земельних часток (паїв) іноземцями // Агросвіт. – 2005. - № 10. – С. 28-29.
133. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України, № 400-XII, 17 жовтня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 14. – С. 173-186.
134. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України, № 1264-XII, 26 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – С. 546-745.
135. Про форми власності на землю: Закон України, № 2073-XII, 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 18. – С. 226.
136. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України, № 2114-XII, 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 20. – С. 640-660.
137. Про природно-заповідний фонд України: Закон України, № 2456-XII, 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 26. – С. 277-298.
138. Про селянське (фермерське) господарство: Закон України, № 3312-XII, 24 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 32. – С. 341-358.
139. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України, № 147/98–ВР, 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – С. 228-324.
140. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Закон України, № 32/99, 19 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 17. – С. 130-138.
141. Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян у земельних ділянках: Закон України, № 32/99, 28 червня 1999 р. - Режим доступу: www. zsu. org. ua.
142. Про заходи щодо подальшого розвитку садівництва та городництва: Указ Президента України, № 1204/99, 29 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 38. – С. 133-154.
143. Про планування і забудову територій: Закон України, № 1699–ІІІ, 20 травня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 31. – С. 250-282.
144. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України, № 1953–ІІІ, 14 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - № 41. – С. 1733.
145. Про внесення змін до Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”: Закон України, № 547–ІV, 20 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. – С. 459.
146. Про внесення змін до Закону України “Про плату за землю”: Закон України, № 665–ІV, 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 26. – С. 639.
147. Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо врегулювання земельних відносин недержавних сільгосппідприємств): Закон України, № 675–ІV, 3 квітня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 17. – С. 65.
148. Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про плату за землю”: Закон України , № 756–ІV, 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 30. – С. 730.
149. Про особисте селянське господарство: Закон України, № 742–ІV, 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 29. – С. 705-708.
150. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України, № 899-ІV, 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – С. 314-321.
151. Про внесення змін до статті 82 Земельного кодексу України (щодо земель спільних підприємств): Закон України, № 1103-ІV, 10 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 31. – С. 12.
152. Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо вилучення та надання земельних ділянок): Закон України, № 1119-ІV, 11 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 32. – С. 28-29.
153. Про внесення змін до Закону України “Про оренду землі (нова редакція): Закон України, № 1211–ІV, 2 жовтня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 44. – С. 7-77.
154. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень): Закон України, № 1255-ІV, 18 листопада 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 32. – С. 19-44.
155. Про використання земель оборони: Закон України, № 1345–ІV, 27 листопада 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 32. – С. 86-88.
156. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо узгодження норм земельного законодавства): Закон України, № 1377–ІV, 11 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 32. – С. 99-102.
157. Про заходи щодо створення єдиної ситеми державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України, № 134/2003, 17 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 8. – С. 6-7.
158. Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України, № 200, 24 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 9. – С. 78-97.
159. Про внесення змін до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України, № 617, 26 квітня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 18-19. – С. 57.
160. Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України, № 1088, 17 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 30. – С. 78-79.
161. Про внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України стосовно визначення права на постійне користування земельними ділянками громадських організацій інвалідів: Закон України, № 1709–IV, 10 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 35. – С. 1394.
162. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України, № 1880–IV, 17 червня 2004 р // Голос України. – 2004. - № 129 від 15 липня. – С. 8-9.
163. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України, № 1952–IV, 1 липня 2004 р. // Офіційний вісник Ук