ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В ЗОНАХ ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (на прикладі зони рисосіяння) :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………… 5
Розділ 1. Теоретичні основи природокористування з позиції еколого-збалансованого підходу………………………………………………….20
1.1. Категорійно-понятійний апарат еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення…..20
1.2. Зона рисосіяння як еколого-економічна система………………………56
1.3. Теоретико-методологічні підходи щодо управління природокористуванням в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння)………………………………………………90
Висновки до розділу 1…………………………………………………..120
Розділ 2. Концептуальні засади еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України……………………124
2.1. Науково-методичні аспекти екологізації суспільних відносин в зонах поліфункціонального призначення………………………………..…..124
2.2. Передумови реформування ресурсозберігаючої та еколого-безпечної політики регіону (на прикладі зони рисосіяння)…………………..…144
2.2.1. Теоретичні передумови визначення екологічної депресивності територій……………………..………………………………………….144
2.2.2. Формування еколого-збалансованої політики на
регіональному рівні (на прикладі зони рисосіяння)……....................168
2.3. Концептуальна модель еколого-збалансованого
природокористування……………………...…………………………….181
2.3.1. Концептуальні принципи і критерії…………………………………181
2.3.2. Основні положення концепції еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального статусу……….198
Висновки до розділу 2…………………………………………………..209
Розділ 3. Інтегральна оцінка зони рисосіяння України як зони потенційного еколого-економічного ризику………………………………………….213
3.1. Особливості природно-ресурсного потенціалу зони рисосіяння……213
3.2. Оцінка впливу антропогенних факторів на стан довкілля в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння)....235
3.3. Наслідки нераціонального природокористування в зоні рисосіяння..240
3.3.1. Оцінка ефективності використання земельних ресурсів……...……240
3.3.2. Еколого-економічний аналіз процесів підтоплення територій (на прикладі зони рисосіяння)………………………………………….….246
3.3.3. Оцінка еколого-економічних проблем використання рекреаційних ресурсів та природоохоронних територій……………………….……259
3.3.4. Вплив екологічного фактора на розвиток демографічної ситуації регіону…………………………………………………………………...272
3.3.5. Вплив аграрного сектору на стан довкілля в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння)....281
3.4. Методичні підходи до інтегральної оцінки еколого-соціально-економічної ситуації в регіоні…………………………………………284
Висновки до розділу 3………………………………………………………301
Розділ 4. Організаційно-економічний механізм еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення…304
4.1. Організаційний механізм регулювання та забезпечення адекватності природоохоронних інтересів…………………………………………..304
4.2. Основи формування інвестиційно-інноваційної політики зони рисосіяння………………………………………………………………314
4.3. Інституціонально-інформаційне забезпечення та механізми економічного стимулювання еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення....332
Висновки до розділу 4……………………………………………….….355
Розділ 5. Стратегія досягнення еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення…358
5.1. Формування стратегічних напрямів вирішення еколого-економічних протиріч регіону…………………………………………………….…..358
5.2. Законодавчо-нормативне забезпечення еколого-збалансованого природокористування…………………………………………………..366
5.3. Стратегічні вектори еколого-збалансованого розвитку поліфункціональних територій на прикладі зони рисосіяння….........380
Висновки до розділу 5…………………………………………………397
Висновки………………………………………………………………..401
Список використаних джерел…………………………………..….…406
Додатки………………………………………………………………...448

ВСТУП

Сучасний стан розвитку української економіки, її розбудова на ринкових засадах потребують зміни парадигми прийняття управлінських рішень у сфері захисту довкілля. Значна роль в цьому процесі належить формуванню ефективної еколого-збалансованої моделі природокористування. Існуюча в Україні система організації та управління у сфері природокористування не забезпечує узгодженості економічних та природоохоронних цілей в масштабах країни та її регіонів і, відповідно, реалізацію оптимальних еколого-безпечних управлінських рішень. Наявність зазначених вище проблем вимагає продовження та поглиблення наукових досліджень стосовно формування якісно нової ідеології еколого-збалансованого природокористування.
Дослідження наукових основ природокористування, з позицій економіко-екологічного підходу, вже знайшли своє відображення в наукових працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Особливий інтерес, в плані розвитку теорії і практики вдосконалення механізмів природокористування, викликають роботи О.І. Амоші, О.Ф. Балацького, І.К. Бистрякова, П.П. Борщевського, Б.В. Буркинского, П.Ф. Веденічева, О.О. Веклич, Т.П. Галушкіної, І.Г. Гречановської, З.В. Герасимчук, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Д.С. Добряка, В.Г. Ковальова, Н.Г. Ковальової, В.С. Кравціва, В.І. Криворучка, Р.О. Крижановського, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, В.С. Міщенка, П.П. Руснака, В.Г. Сахаєва, В.М. Степанова, А.Я. Сохнича, В.Т. Трегобчука, Ю.Ю. Туниці, С.К. Харічкова, Є.В. Хлобистова, М.А.Хвесика, М.Г.Чумаченка, О.М. Якушика та ін.
Проведені цими вченими дослідження підтверджують тісну взаємозалежність між природними чинниками та соціально-економічним розвитком суспільства. Розроблені теоретико-методологічні засади й принципи раціонального природокористування є підґрунтям переходу економіки країни та її регіонів на шлях сталого розвитку. Разом з тим, наукові основи еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України, яка є зоною поліфункціонального призначення та, водночас, зоною потенційного еколого-економічного ризику, досліджені ще недостатньо. Особливістю природокористування цієї зони є розташування потужного господарсько-виробничого комплексу, який представлений об’єктами промисловості, аграрного сектора, зрошувальних меліоративних систем та рекреаційно-туристичного комплексу в межах рекреаційних і природоохоронних територій Південного регіону України. Це призводить до виникнення суперечок та конфліктів між природокористувачами різних галузей через можливість монопольного використання природних ресурсів в межах обмеженої прибережної смуги морів.
Стан еколого-економічної системи регіону характеризується значною низкою екологічних, економічних і соціальних проблем. Вирішення їх на основі розв’язання конфлікту інтересів потребує подальшої розробки теоретико-методологічних засад еколого-збалансованого природокористування в зоні еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння України). Саме ці постулати підтверджують актуальність обраної теми та невідкладність вирішення проблеми на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях, що і зумовило вибір об’єкта та предмета дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає тематиці досліджень, зокрема комплексних науково-дослідних тем за завданням № 20-3 Міністерства аграрної політики України „Вдосконалити і впровадити енерго-ресурсозберігаючі конструкції закритої чекової зрошувальної системи зі замкнутим циклом водорозподілу у Причорноморській зоні України” на 1996-1998 рр. (№ держреєстрації 0196U015902); „Розробити і впровадити комплексну екологічно надійну технологію відновлення родючості ґрунтів на рисових зрошувальних системах півдня України” на 1999-2001 рр. (№ держреєстрації 0199U003597); в науково-технічній програмі Інституту гідротехніки і меліорації УААН „Виробництво продукції на меліорованих землях” (контракт № 11/2002 від 9 січня 2002 р., термін виконання програми 2001-2005 рр.(№ держреєстрації 0101U0019 27.06.02); в науково-технічній програмі Інституту аграрної економіки УААН „Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” 2002-2003 рр.; „Розробити науково-методичні засади державної інвестиційної та інноваційної політики щодо вирощування рису” в науково-технічній програмі “Виробництво продукції на меліорованих землях” (Інститут гідротехніки і меліорації УААН, 2003 р.); „Соціально-економічні та організаційні заходи ефективного використання меліорованих земель в ринкових умовах” в науково-технічній програмі Інституту гідротехніки і меліорації УААН (2004 р., № держреєстрації 0101U0019), держбюджетній науково-дослідній темі за завданням Міністерства аграрної політики України "Розроблення і впровадження ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій підвищення продуктивності підтоплених внаслідок зрошення ландшафтів у Південному регіоні України" у 2004 році (№ держреєстрації 0104U007215), „Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року.“, фундаментальній науково-дослідній темі Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України “Механізми та інструменти забезпечення збалансованого природокористування в локальних та регіональних економіко-екологічних системах” (№ держреєстрації 0107U001071) та пошуковій науково-дослідній темі “Перспективи економічного оновлення приморських регіонів” (№ держреєстрації 0107U006124) Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Особисто автором визначено принципи та механізми формування еколого-збалансованої моделі природокористування на прикладі зони рисосіяння, а також напрями організаційних рішень щодо ефективного використання меліорованих земель в ринкових умовах.
Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення на базі трансформації існуючої моделі управління природокористуванням в умовах ринкових перетворень в Україні (на прикладі зони рисосіяння).
Досягнення поставленої мети має вирішуватись через розв’язання таких наукових задач:
• узагальнити та удосконалити понятійний апарат щодо визначення терміну “еколого-збалансоване природокористування”, “зона поліфункціонального призначення” та “еколого-депресивна територія”;
• дослідити методологічні аспекти еколого-збалансованого природокористування з урахуванням різних факторів його формування, зокрема чинників еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння);
• розробити концептуальні засади моделі еколого-збалансованого природокористування як парадигми формування національної екологічної доктрини;
• удосконалити теоретичні та методологічні основи екологізації суспільних відносин щодо досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зонах поліфункціонального призначення;
• розробити теоретико-методологічні основи управління біосоціоекономічною системою з урахуванням особливостей регіону;
• визначити пріоритетні напрями удосконалення еколого-збалансованої політики регіону (на прикладі зони рисосіяння);
• розробити інтегральну оцінку ресурсно-екологічної ситуації довкілля та екологічної депресивності територій в зоні поліфункціонального призначення;
• удосконалити організаційно-економічний механізм збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу зони рисосіяння як зони потенційного еколого-економічного ризику;
• розробити організаційні рішення та науково-методичне забезпечення переходу до моделі еколого-збалансованого природокористування за умови адекватності інтересів збереження навколишнього середовища та економічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння);
• удосконалити концептуальні підходи до визначення моделей екологічного менеджменту в зонах поліфункціонального призначення з урахуванням векторів розвитку агропромислового та рекреаційного комплексів регіону;
• визначити пріоритетні напрямки подальшого вдосконалення економічного механізму еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння як потенційних передумов накопичення інвестиційних ресурсів для фінансування природоохоронних програм регіону.
Об’єктом дослідження є система природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння) та тенденції її адаптації до умов ринкових трансформацій в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційні основи еколого-збалансованого природокористування як підґрунтя для прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки та економіки АПК, теорії управління, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем теоретико-методологічних та науково-організаційних засад формування моделі еколого-збалансованого природокористування. Методологічною основою дослідження є комплексний, системний підхід до аналізу категорії “еколого-збалансоване природокористування” та діалектичний метод пізнання взаємозв’язків процесів в організаційно-економічному механізмі реалізації системи раціонального природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику, сучасні гіпотези розробки стратегії прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу на довкілля, концепція сталого розвитку регіону тощо.
Методика досліджень зумовлена суттю проблеми, що розкривається, а також метою роботи та задачами, що вирішуються. Методичні засоби та прийоми включають: системний підхід – при розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дієвої системи еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України; факторний і комплексний аналіз – при узагальненні еколого-економічних тенденцій в загальному процесі розвитку соціо-еколого-економічної моделі природокористування; порівняльний аналіз взаємодії природних і природно-антропогенних систем, що дозволяє адекватно оцінювати існуючі суперечності регіонального розвитку; використання комплексу економіко-статистичних моделей для формування моделі екологічного менеджменту регіону з урахуванням балансу інтересів і визначення тенденцій стабілізації макроекономічної та макроекологічної політики регіону; таксономічні методи – для інтегральної оцінки та ранжування територій за параметрами впливу екологічного фактору на стан довкілля; а також графоаналітичні, логічні та математичні методи відображення результатів дослідження з використанням комп’ютерних технологій. У роботі використані також елементи методу порівняльного аналізу та інтегральної оцінки ресурсно-екологічної ситуації, що дозволяє визначити основні вектори екологізації суспільних відносин щодо досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в умовах наявності екодепресивних тенденцій (на прикладі зони рисосіяння).
Інформаційну базу дослідження складають Закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету статистики та інших міністерств і відомств, матеріали досліджень організацій з економічних проблем природокористування, Інституту рису УААН, науково оброблені статистичні дані з зарубіжних інформаційних джерел, прогресивний зарубіжний досвід. Наукові дослідження виконувались комплексно на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: наукової абстракції, аналізу та синтезу, причинно-наслідкових зв’язків у певній логічно обґрунтованій послідовності.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного наукового дослідження дозволяють вирішити важливу науково-прикладну проблему – розвиток і поглиблення теоретико-методологічних основ формування моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення та обґрунтування пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї моделі як ефективного важеля досягнення адекватності суспільних інтересів збереження навколишнього середовища та економічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння України).
Найбільш вагомими науковими результатами, що характеризуються науковою новизною, є такі:
Вперше:
• розроблено та обґрунтовано теоретичне підґрунтя якісно нової ідеології еколого-збалансованого природокористування як парадигми формування національної екологічної доктрини, офіційна версія якої в Україні відсутня;
• сформульовано наукове трактування та розкрита сутність поняття еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціо-нального призначення, яке базується на критеріях сталого просторового розвитку, послабленні екодеструктивних тенденцій та досягненні балансу інтересів між ресурсокористувачами;
• обґрунтовано комплексний методологічний підхід до концептуальних засад визначення екологічної депресивності територій з урахуванням особливостей їх природно-ресурсного потенціалу та стану існуючої біосоціоекономічної системи, що передбачає застосування авторської методики розрахунку оцінки ресурсно-екологічної ситуації в розрізі територіальних угрупувань;
• обґрунтовано принципи формування зон поліфункціонального статусу (на прикладі зони рисосіяння), які визначають шляхи вирішення протиріч між аграрно-промисловим та рекреаційним комплексом регіону;
• розроблено теоретико-організаційні засади моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення, критерієм якої є визначення регіональних пріоритетів реалізації державної політики у сфері управління якістю навколишнього середовища з урахуванням екодепресивних тенденцій та природно-ресурсних особливостей регіону (на прикладі зони рисосіяння України).
Удосконалено:
• методологію пізнання категорій “еколого-депресивна територія” та “зона поліфункціонального призначення” (на прикладі зони рисосіяння України), яка полягає в чіткому та системному визначенні змісту конкретних понять, принципів та критеріїв дослідження зазначеної проблеми;
• методичні підходи до визначення оцінки ресурсно-екологічної ситуації в розрізі територіальних угрупувань, які дозволяють оцінити рівень екологічної депресивності територій;
• систематизацію та визначення складових елементів матриці екологічних небезпек (на прикладі зони рисосіяння), яка є формалізованим та наочним відображенням суспільних еколого-економічних явищ та протиріч, що виникають в умовах незбалансованого природокористування;
• оцінку існуючих протиріч в зоні рисосіяння, яка базується на визначенні ступеня потенційних чи наявних еколого-економічних загроз та організаційної схеми їх нівелювання;
• концептуальні підходи до формування ресурсо- і природозберігаючої макроекологічної політики в умовах наявності та подальшого нівелювання еколого-депресивних тенденцій шляхом розв’язання конфліктів у сфері природокористування регіону (на прикладі зони рисосіяння України);
• теоретико-організаційні засади формування стратегії прийняття еколого-орієнтованих рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу на навколишнє природне середовище в зонах рисосіяння як територій потенційного еколого-економічного ризику, які на відміну від існуючих базуються на оцінці ресурсно-екологічної ситуації в територіальному вимірі та аналізі потенційних конкурентних переваг розвитку регіону як зони поліфункціонального призначення.
Дістало подальшого розвитку:
• змістовне тлумачення та визначення, з використанням системного гносеологічного підходу, сутності терміну “екологізація природокористування” як економічної категорії;
• визначення векторів екологізації суспільних відносин, а також моделей їх впровадження на різних рівнях прийняття еколого-орієнтованих рішень з метою досягнення балансу інтересів (на прикладі зони рисосіяння), які на відміну від існуючих базуються на паритеті та гармонізації суспільних потреб щодо оздоровлення довкілля;
• рекомендації щодо формування інституційного середовища адекватно критеріям еколого-збалансованого природокористування, які ґрунтуються на визначенні належної інституційної ємності стосовно забезпечення моделі інноваційної стратегії еколого-економічних реформ в Україні, в тому числі в регіональному вимірі;
• наукове обґрунтування моделі еколого-економічного зонування прибережної смуги в межах українського Причорномор’я з урахуванням місії кожної з підзон та напрямку визначення суспільних інтересів в їх розвитку на перспективу;
• пропозиції щодо шляхів збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу приморських територій поліфункціонального призначення, які ґрунтуються на визначенні механізмів адресної підтримки, законодавчого регулювання та стимулювання еколого-збалансованого природокористування в зонах потенційного еколого-економічного ризику.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові положення мають науково-прикладне значення. Вони можуть використовуватися при розробці рекомендацій щодо удосконалення механізму раціонального природокористування в зонах еколого-економічного ризику і, конкретно, в зоні рисосіяння України. Практична цінність полягає ще й у тому, що основні положення дисертації можуть послужити підґрунтям для розробки відповідних регіональних програм відродження і раціонального використання природно-ресурсного потенціалу територій поліфункціонального призначення, які є водночас зонами потенційного еколого-економічного ризику. Розроблені концептуальні принципи і положення дозволять сформувати ресурсо- і природозберігаючу екологічно безпечну макроекономічну і макроекологічну політику регіону. Визначений і обґрунтований організаційно-економічний механізм дозволить забезпечити державне й регіональне управління еколого-економічним природокористуванням в зоні еколого-економічного ризику та забезпечення адекватності інтересів як в напрямі збереження навколишнього природного середовища, так і подальшого соціально-економічного розвитку регіону.
Наукові положення, висновки і рекомендації, які розроблені в дисертації, знайшли своє відображення в „Концепції державної підтримки галузі рисівництва в Україні” (Київ – Скадовськ, 2003 р.), в Комплексній програмі розвитку галузі рисівництва в Херсонській області (Програма „Рис Херсонщини”, 2000 р.). Матеріали дисертаційних досліджень використані в новій „Технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України”, яка погоджена з Міністерством охорони здоров’я України, Державним управлінням екологічної безпеки Херсонської області та рекомендована до впровадження у виробництво науково-технічною радою Інституту рису УААН (протокол № 1 від 11 лютого 2003 р.). Пропозиції щодо еколого-збалансованої стратегії розвитку в зонах поліфункціонального призначення були використані при обґрунтуванні стратегії здійснення екологічного аудиту на регіональному рівні Управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради “Оцінка впливу господарської діяльності ВАТ “Елакс” (довідка №29 від 19.07.05 р.), в ході реалізації муніципального проекту за підтримки Одеської міської ради “Реалізація процедур екологічного аудиту на курортно-рекреаційній території “Пересип-Лузанівка” для досягнення її сталого розвитку” (довідка №1685/1 від 26.12.2006 р.). Авторські пропозиції щодо реформування природоохоронного законодавства в напрямі еколого-збалансованого природокористування були використані Міжнародним Фондом (довідка №8 від 08.06.2007 р.). Наукові результати, одержані в дисертаційній роботі, використано при розробці „Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року” та “Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 р.” (довідка Херсонської облдержадміністрації від 19 листопада 2007 р.). Основні положення дисертації використано в навчальному посібнику „Еколого-меліоративні умови природокористування на зрошуваних ландшафтах України”, який допущений Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.
Окремі положення дисертації використано при підготовці лекційних курсів „Основи екології і охорони навколишнього середовища”, „Економіка природокористування”, „Сільськогосподарські меліорації”, „Меліоративна гідрогеологія”, “Екологічний менеджмент”, “Міжнародна еколого-економічна діяльність”, а також при розробці навчально-методичних рекомендацій для проведення лабораторно-практичних робіт з цих дисциплін Миколаївського державного аграрного університету (довідка №6-34-71 від 27.10.04 р.), Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка №15-11-804 від 30.09.04 р.), Одеського державного аграрного університету (довідка №18/3-21 від 03.01.06 р.). Матеріали досліджень знайшли своє відображення при розробці програм з навчальних дисциплін „Економіка сільського господарства” для підготовки бакалаврів в аграрних вищих навчальних закладах ІІ-IV рівнів акредитації (2003 р.) та „Сільськогосподарські гідротехнічні меліорації” для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації (2004 р.)
Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити еколого-економічну ефективність і обґрунтованість рішень, що пов’язані з забезпеченням збалансованого природокористування в Південному регіоні України та збереженням навколишнього середовища в умовах трансформації вітчизняної економіки.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті, у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень доповідались та обговорювались на регіональних та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, з’їздах, симпозіумах, виставках і нарадах, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми меліорації та водного господарства на сучасному етапі” (м. Горки, Білорусь, 4-5 червня 1999 р.); виставка „Україна – крок у нове тисячоліття” (м. Київ, Національний виставочний центр, 1999 р.), VI з’їзд Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (м. Умань, 1-5 липня 2002 р.); Міжнародна конференція „Якість і безпека продукції харчування в Україні: Роль освіти, бізнесу та політики” в рамках проекту Tempus-Tacis „SUSFOOD” (м. Біла Церква, 4-5 вересня 2002 р.), Херсонська обласна нарада з питань стратегії розвитку аграрного сектора економіки Херсонської області (м. Каховка, 12 лютого 2003 р.); Міжнародний семінар Програми регіонального академічного партнерства (REAP) в секторі „Розвиток середнього та малого підприємництва (фінанси), реформи сільського господарства” (м. Санкт-Петербург, 13-14 лютого 2003 р.); робота круглого столу Херсонської облдержадміністрації з питань підтоплення Херсонщини (м. Херсон, 16 лютого 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи” в рамках проекту Tempus-Tacis Project SBJEP22045-2001 (м. Херсон 12-13 березня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Еколого-економічні проблеми водогосподарського комплексу півдня України” (м. Херсон, 3-4 вересня 2003 р.); Міжнародна конференція в рамках проекту ЄС Tempus–Tacis „Менеджмент стабільного ланцюга виробництва продукції харчування для України” (м. Біла Церква, 10-11 вересня 2003 р.); засідання круглого столу „Проблеми управління екологічною ситуацією” в рамках міжнародного проекту „Екологічна демократія в Україні” співробітництво Україна – Велика Британія (м. Херсон, 24.09.2003 р.); третя конференція Всесвітнього консорціуму установ вищої аграрної освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) за темою „Агрономія, біотехнологія і аграрна екологія” (м. Київ, 22-24 вересня 2003 р.); розробка Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року (м. Херсон, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Фінансово-кредитний механізм в Україні: перспективи розвитку та оптимізації” (м. Херсон, 25-26 березня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Польща на шляху до ЄС: сільське господарство, промисловість” (м. Варшава, Польща, 20-21 травня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Екологічний стан природного середовища і науково-практичні аспекти сучасних меліоративних технологій” (м. Рязань, Росія, 17-18 червня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми та перспективи розвитку адаптивного землеробства в ХХІ столітті” (м. Херсон, 24-27 червня 2004 р.), Обласна науково-практична конференція „Зерно Херсонщини – 2005” (Дослідне господарство „Асканійське”; 6 серпня 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (м. Львів, 22-23 вересня 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Нормування водовикористання в зрошувальному землеробстві” (м. Херсон, 15-17 вересня 2005 р.), засідання круглого столу з питань управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку (м. Київ, жовтень 2005 р.), Міжнародна наукова конференція “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.), ІV регіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (м. Рівне, 14 квітня 2006 р.), VІІ з’їзду Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (24-28 липня 2006 р.), Науково-практична конференція “Підвищення ефективності ведення галузі рисівництва в ринкових умовах” (м. Скадовськ, 30 серпня 2006р.), Міжнародна науково-методична конференція “Географічні інформаційні системи в аграрних університетах (GISAU)” (м. Херсон, 14-15 вересня 2006 р.), П’ята міжнародна науково-практична конференція “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 27-28 листопада 2007 року), Міжнародна науково-технічна конференція “Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, 21-22 листопада 2007 року).
Публікації. Результати дослідження опубліковано у 4 монографіях (2 – без співавторів), 2 навчальних пособниках, 4 брошурах, 29 статтях у збірниках наукових праць, у 11 тезах у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг наукових праць – 119,45 д.а., з них 78,86 д.а. належить особисто авторові.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 474 найменувань, 9 додатків. Основна частина викладена на 405 сторінках, містить 27 таблиць і 31 рисунок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота як перше системне дослідження теоретико-методологічних основ природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння) присвячена вирішенню важливої науково-практичної проблеми, а саме розвитку та поглибленню теоретико-методологічних основ еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення та обґрунтуванню пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї моделі як ефективного важеля досягнення адекватності суспільних інтересів збереження навколишнього середовища та економічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння).
Наукове і практичне значення мають наступні аспекти розв’язання проблеми.
Теоретико-методологічний аспект включає концептуальні засади формування еколого-збалансованого природокористування як якісно нової ідеології управління біосоціоекономічною системою управління в умовах ринкових перетворень в Україні, визначення і розробку теоретичних та методичних основ формування організаційно-економічного механізму та стратегії досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику.
Методичний аспект включає: розробку методичних засад інтегральної оцінки економіко-екологічної ситуації в зоні потенційного еколого-економічного ризику як підґрунтя для вирішення протиріч та забезпечення адекватності інтересів збереження навколишнього середовища в регіональному контексті.
Прикладний аспект дослідження: визначення векторів формування стратегічних напрямків вирішення еколого-економічних протиріч регіону, обґрунтування пропозицій відносно покращення ресурсних можливостей, збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу (на прикладі зони рисосіяння) та реалізації моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння).
Завдяки дослідженням теоретико-методологічних та організаційних основ еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння) було отримано наступні результати:
1. Науково обґрунтовано, що перехід України на шлях сталого розвитку через поглиблення ринкових перетворень неможливий без визначення якісно нової моделі управління та формування ідеологічної платформи еколого-збалансованого природокористування (ЕЗП) з урахуванням особливостей кожного регіону. Важливим напрямком успішних перетворень, на думку здобувача, є розробка комплексного методологічного підходу щодо концептуальних засад формування ЕЗП в зонах поліфункціонального призначення, який передбачає застосовування системо - обгрунтованих управлінських рішень для досягнення балансу інтересів на всіх ієрархічних рівнях. Вперше сформульовані принципи моделі еколого-збалансованого природокористування, що базуються на системному підході та пріоритеті еколого-економічних чинників просторового розвитку.
2. Доведено, що зона рисосіяння є типовим прикладом біосоціоекономічної відкритої системи, яка під впливом антропогенних факторів порушує свою рівновагу. Аналіз діючої ситуації дає підстави удосконалити комплексний методичний підхід щодо формування взаємозв’язків складових надійності еколого-економічної системи та визначення допустимого еколого-економічного ризику в порушенні її рівноваги. При цьому територія зони рисосіяння була класифікована на зони різного рівня конфліктності, а звідси і можливого еколого-економічного ризику.
3. Ключовим важелем формування ресурсо- і природозберігаючої макроекономічної та макроекологічної політики регіону, при здійсненні нової стратегії реформ в напрямі реалізації програм сталого розвитку, є розробка концептуальних принципів та критеріїв формування моделі еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України з урахуванням її особливостей та рівня депресивності території. Розроблений методичний підхід базується на інтегральній оцінці існуючої ресурсно-екологічної ситуації в територіальному вимірі. Концептуальний підхід передбачає застосування системо - обгрунтованих управлінських рішень на всіх рівнях просторового розвитку та слугує важелем забезпечення балансу інтересів у сфері природокористування.
Сутність концепції полягає у визначенні та обґрунтовані основних пріоритетних напрямків організаційно-економічного механізму в контексті трансформаційних перетворень в Україні. Основними концептуальними напрямами є: створення оптимальної збалансованої моделі еколого-економічного природокористування, розробка інвестиційно-інноваційної моделі регіонального розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності регіону; перехід до політики співвідношення функцій щодо регіонального розвитку між центральними та місцевими гілками влади з урахуванням процесів, що відбуваються у світовому вимірі.
4. Одним з ключових моментів управління природокористуванням в зоні рисосіяння України, виходячи з природно-ресурсного потенціалу та особливостей регіону, є обґрунтування концептуального базису щодо вирішення протиріч між аграрним сектором економіки, зокрема галуззю рисівництва, і станом рекреаційних ресурсів. Доведено, що нівелювання цих протиріч можливе завдяки розробці механізму державного управління екологічної спрямованості, підтримці та стимулюванні екологічно безпечного розвитку аграрного сектора з врахуванням критеріїв раціональності, оптимальності та поліфункціональності.
5. Вдосконалення дієвого організаційно-економічного механізму природокористування та формування регіональних і місцевих природоохоронних програм в умовах переходу до ринкових відносин повинно стати органічною складовою регіональної системи еколого-економічного управління природокористуванням в зоні потенційного еколого-економічного ризику. При цьому одним з визначальних чинників створення привабливого інвестиційного клімату в умовах ринкових перетворень для подолання екологічної депресивності територій є стимулювання екологізації підприємств та інноваційної активності у сфері природокористування в регіональному вимірі.
6. Політика економічного зростання в Україні може стати результативною лише за умов створення приблизно однакових умов проживання, життєдіяльності та добробуту населення всіх регіонів України. Аналіз функціонування еколого-економічної системи зони рисосіяння та її підсистем: економічної, соціальної та екологічної – обумовив необхідність визначення сильних і слабких сторін регіону, які характеризують його відмінності, можливості та загрози. На підставі проведеного аналізу функціонування підсистем проведено розрахунок інтегральної оцінки ресурсно-екологічної ситуації в регіоні.
7. Умовою досягнення балансу інтересів у сфері природокористування зони рисосіяння є всебічне зрівноваження інтересів економічного, соціального та екологічного розвитку за максимально можливою кількістю параметрів. З цією метою в роботі розроблено стратегічні напрями вирішення еколого-економічних протиріч регіону та забезпечення його економічного зростання на потенційних природно-ресурсних можливостях.
8. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки регіону та країни не втрачає своєї актуальності навіть в умовах трансформаційних і глобалізаційних процесів в країні, завдяки чому важливим стратегічним напрямом розвитку господарсько-виробничого комплексу є розвиток аграрного сектора економіки, зокрема сегменту рисосіяння. При визначенні раціональних параметрів сільськогосподарського природокористування та керуючись принципами територіального управління розвитком аграрного сектора економіки регіону, розроблено еколого-збалансовану модель природокористування. Отримана модель базується на головних постулатах Концепції еколого-збалансованого природокористування, а також сценарію комплексного розвитку аграрного та рекреаційно-туристичного комплексу в акваторії Чорного й Азовського морів.
Модель передбачає поділ прибережної зони на підзони сільськогосподарського виробництва та рекреації і визначає місію кожної з підзон щодо розвитку ринку екологічних, рекреаційних та природоохоронних послуг; забезпечення економічного зростання та вирішення продовольчої безпеки регіону.
9. Запропоновані автором теоретично-методологічні та методичні наробки дозволять значно поглибити сутність та розширити понятійний апарат щодо визначення деяких ключових дефініцій економіки природокористування, що свідчить про належний рівень інноваційності проведених досліджень. Крім того, обґрунтування компенсаційної моделі еколого-збалансованого природокористування значно наповнює економічну теорію новими ідеями, визначеннями та організаційними схемами, а це, у свою чергу, відображається в формуванні якісно нової ідеології природокористування в зонах поліфункціонального призначення, які є водночас зонами потенційного еколого-економічного ризику. Обґрунтування плану дій щодо реалізації стратегічних організаційно-економічних рішень гармонічно доповнює теоретичну модель еколого-збалансованого природокористування, запропоновану автором, фокусуючись, перш за все, на важелях адміністративної підтримки та економічного стимулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкина И.Л. Страхование экономических рисков (из практики США). – М.: ИНФРА – М., 1998. – 88 с.
2. Актуальные проблемы устойчивого развития / Под. общ. ред. И.В. Недина, Е.С. Сухина. – К.: Знание, 2003. – С. 18-21.
3. Акимов В.А., Новикова В.Д., Радаев Н.Н. Природные и техногенные чрезвычайные ситуации: опасности, угрозы, риски. М.: ЗАО ФИД “Деловой экспресс”, 2001. – С. 48-54.
4. Акофф Р. Планирование будущого корпорации: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985. – 327 с.
5. Акшакян Д. Особенности управления социотехническими системами в современных условиях // Проблемы теории и практики управления, 1998. – № 5. – С. 96-100.
6. Алиев К.А. Рациональное использование природних ресурсов при орошении. – К.: Урожай, 1991. – 168 с.
7. Алексеев Н.А. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов мелиорации // Мелиорация и водное хазяйство. – 2003. – № 6. – С. 25-27.
8. Алешин Е.А., Конохова В.П. Краткий справочник рисовода. – М.: Агропромиздат, 1986. – 251 с.
9. Аналітична записка “Про необхідність зниження екологічних та соціально-економічних загроз регіонального підтоплення земель в Україні”. – Інститут проблем національної безпеки Ради національної безпеки і оборони України. – Київ, 2005. – 28 с.
10. Андреева Н.Н., Харичков С.К. Ресурсно-экологическая безопасность предприятия: діагностика, стратегия, регулирование. – Одесса: ИПРЭЭИ, 1996. – 90 с.
11. Антипов-Каратаев И.П., Кадер Г.М. К мелиоративной оценке поливной води, имеющей щелочную реакцию // Почвоведение. – 1961. – №3. – С. 60-65.
12. Антонюк Л.Л. Капітал конкурентоспроможних ділових моделей // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. – 2002. – № 2. – С. 54.
13. Антоненко Л., Жерноклєєв М. Методика інтегральної рейтингової оцінки комплексного розвитку районів АПК // Економіка України. – 2006. – № 8 (537). – С. 61.
14. Арент К.П., Марголина Е.В. Экономическое обоснование инвестиций в мелиорацию и водное хозяйство // Мелиорация и водное хозяйство. – 1995. – № 1. – С. 33-35.
15. Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль. – 1978. – Т 2: Категории. – 688 с.
16. Багров М.В. Регіональна геополітика сталого розвитку. – Київ: “Либідь”, 2002. – 253 с.
17. Балацкий О.Ф. Экономика чистого воздуха. – К.: Наукова думка, 1979. – 296 с.
18. Бадрак О., Шостак Л. Цілі та пріоритети сталого розвитку України // Економіка України, 2002. – № 10. – С. 30-39.
19. Балюк С.А., Кукоба П.И. и др. Изменение свойств и режимов черноземов типичных при орошении в условиях интенсивного овощного севооборота // Агрохимия и почвоведение. – 1988. – Вып. 51. – С. 75-82.
20. Барановський В.А. та ін. Україна. Еколого-географічний атлас: Атлас-монографія. – К.: Варта, 2006. – 220 с.
21. Барановський М. Депресивні аграрні території України: Методичні рекомендації до ідентифікації, практичні результати // Економіка України. – 2006. – № 11 (540). – С. 70-77.
22. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладне аспекты. – К.: Наукова думка, 1991. – 152 с.
23. Безтравний В.А., Шапар І.І. Рисівництво України і його перспективи розвитку // Таврійський науковий вісник: Спецвипуск (випуск 9). – Херсон, 1998. – С. 11-17.
24. Березин А.В. Фтор в солонцах после химической мелиорации. Химия в сельском хозяйстве. – 1987. – № 2. – С. 7.
25. БИКИ // Информационный бюллетень коммерческой информации. – Москва, 2002, 2003, 2004.
26. Бєленький П.Ю., Другов О.О. Регіональна політика збалансованого соціально-економічного розвитку // Регіональна економіка. – 2005. – № 1. – С. 96-106.
27. Биченок М.М., Рогожин О.Г., Яковлєв Є.О. Про оцінювання ризиків життєдіяльності і господарювання у природно-техногенній сфері // Екологія і ресурси. – 2004. – № 10. – С. 28-38.
28. Быстряков И.К. Управление рациональным землепользованием: теоретический дискус // Теорія і методи оцінювання, оптимізація використання та відтворення земельних ресурсів: Матеріали Міжнародної наукової конференції. – У двох частинах (Київ, 11-14 листопада 2002 р.) НАН України, 2002. – Ч. 1. – С. 139-142.
29. Быстряков И.К. Экономическое пространство региона: новая исследовательская парадигма // Продуктивні сили України. – 2006. - №1 (001). – С.32-41.
30. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: Дело, 1994. – 720 с.
31. Божкова В.В. Врахування екологічних ризиків інновацій в розробці регіональної програми охорони навколишнього середовища // Вісник СНАУ. – Суми, 2003. – Випуск 3 - 4. – С. 137-143.
32. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. – Херсон, 2001. – 153 с.
33. Болдырев А.И. Эффективное использование земель при орошении минерализованными водами в условиях юга Украины. – Херсон, 1982.
– 395 с.
34. Борщук С., Загорський В. Концепція сталого розвитку і проблеми оптимізації еколого-економічних систем // Регіональна економіка. – 2005. – № 3. – С. 113-119.
35. Братута О.Г. Загальна характеристика та оцінка нормативно-законодавчої бази системи регулювання регіонального розвитку в Україні //Регіональна економіка. – 2005. – № 1. – С. 7-13.
36. Булигін С.Ю. Економічне стимулювання охорони земель // Вісник аграрної науки. – 2003. – № 3. – С. 59-61.
37. Буркинский Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 1999. – 253 с.
38. Буркинский Б.В., Книжник Ю.М., Харичков С.К., Галушкина Т.П. Концепция промышленной политики Одесской области на 2000-2005 гг. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 56 с.
39. Буркинский Б.В., Ковалева Н.Г. Экологизация политики регионального развития. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. – 328 с.
40. Буркинський Б., Галушкіна Т. Глобалізація економіки та національна екологічна доктрина // Економіст. – 2002. – № 9. – С. 20-23.
41. Бутко М. Інвестиційні аспекти підвищення конкурентоспроможності економіки // Економіка України. – 2004. – №4. – С. 40-45.
42. Ванцовський А.А. Екологічне обґрунтування та технологічне удосконалення вирощування рису на насіння в умовах півдня України: Дис. … канд. с.-г. наук: 06.01.09. – Херсон, 1998. – 128 с.
43. Ванцовський А.А., Вожегов С.Г., Корнбергер В.Г. та ін. Технологія вирощування рису з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України. – Скадовськ, 2003. – 43 с.
44. Ванцовський А.А., Корнбергер В.Г., Грановська Л.М. та ін. Рекомендації по вирощуванню рису з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України. – Скадавськ, 2003. – 59 с.
45. Ванцовський А.А. Культура рису на Україні: Монографія. – Херсон: Айлант, 2004. – 172 с.
46. Веклич О.О. Аналіз ефективності вітчизняного економічного механізму природокористування щодо ідеї сталого розвитку // Матеріали 2-х конференцій та рекомендацій до проекту Національної стратегії: “Економічні реформи України в контексті переходу до сталого розвитку”. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 95.
47. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України . – 2003. – № 10. – С. 62-70.
48. Величко Е.Б. Развитие рисосеяния на юге Украины и РСФСР // Орошаемое земледелие в европейской части СССР. – М.: Колос, 1965. – С. 219-231.
49. Величко Е.Б. Рациональное использование воды при возделывании риса. – Краснодар, 1965. – 193 с.
50. Вернадський В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружение. – М.: Наука, 1965. – 374 с.
51. Вернадский В.И. Размышление натуралиста. Научная мисль как планетарное явление. Несколько слов о ноосфере. – М.: Наука, 1944. – 191 с.
52. Вернадский В.И. Биосфера. – Ленинград. – С. 102.
53. Веснин В. Некоторые политико-экономические проблемы природопользования // Экономические науки. – 1983. – № 8. – С. 17-21.
54. Власність у сільському господарстві / В.В. Юрчишин, О.М. Онищенко,
П.Т. Саблук та ін. / За ред. В.В. Юрчишина, П.Т. Саблука. – К.: Урожай, 1993. – 352 с.
55. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва /. – Київ: Вид. “Ґенеза”, 2000. – 456 с.: іл., карти.
56. Водний кодекс України /Відомості Верховної Ради (ВВР). – К, 1995. – № 24. – Ст. 189.
57. Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2002. – № 1. – С. 7-22.
58. Воспроизводство плодородия почв в почвозащитном земледелии. Научная монография / Нац. аграр. университет Украины / Под ред. Н.К. Шикулы. Киев: ПФ “Оранта”, 1998. – 680 с.
59. Гагауз І. Українські технопарки // http: www. kmu. gov. ua.
60. Гайдуцький П.І. Економічні взаємовідносини підприємств АПК в умовах ринку: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1992. – 191 с.
61. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості інфраструктури аграрного сектора // Економіка АПК. – 2004. – № 10. – С. 99-106.
62. Гайдуцький А.П. Продовольча проблеми в умовах глобалізації та залучення іноземних інвестицій у світове сільське господарство //Економіка АПК. – 2004. – № 9. – С. 50-58.
63. Галушкина Т.П. Инвестиционный менеджмент в сфере приморского туризма и рекреации // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ. – 1998. – С. 61-69.
64. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика) – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2000. – 280 с.
65. Галушкина Т.П. Механизм формирования региональной модели экоменеджмента (на примере приморских рекреационных территорий Причерноморья). – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 128 с.
66. Галушкіна Т.П. Концептуальні основи та організаційно-економічний механізм екологічного менеджменту в Україні. Автореф. дис. … д-ра ек. наук: 08.08.01 / ІПРЕЕД НАН України. – К., 2001. – 37 с.
67. Галушкіна Т.П., Сударкін О.О. Сталий розвиток прибережних зон: комплексне управління та нова співпраця / Веб-сторінка конференції International Conference on Freshwater, Bonn, Germany; http://www.water-2001.de/2001
68. Галушкина Т.П., Сударкин А.А. Проблемы развития экологического предпринимательства и экобизнеса в туристско-рекреационной сфере: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Випуск ХХІ: Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку (Щорічник наукових праць). – Львів: ІРД НАН України. – 2000. – С. 29-35.
69. Галушкіна Т.П., Грановська Л.М. Теоретичні основи управління еколого-економічною системою (на прикладі зони рисосіяння) // Экономические инновации. – Выпуск 26: Современные инструменты экологизации природопользования и хозяйствования: Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2007. – С. 145-158.
70. Гаркавий В.К., Гончаренко Н.Г. Використання рейтингових принципів для аналізу соціально-економічного стану сільських районів // Статистика України. – 2000. – № 1. – С. 91-94.
71. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Голян В.А., Олексик А.О. Трансформація інституціонального механізму природокористування в умовах глобалізації: екологічні імперативи та системні суперечності: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 228 с.
72. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації: Монографія. – Луцьк: “Надстир’я”, 2001. – 526 с.
73. Герасимчук З.В., Галущак В.Л. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізація. Монографія – Луцьк: Надстир’ я, 2006. – 220 с.
74. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Каменська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 220 с.
75. Герасимчук З.В., Глядіна М.В. Регіональна політика розвитку рекреаційної сфери: механізм формування та реалізації: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 164 с.
76. Гиг Дж. ван. Прикладная общая теория систем.–Кн.1.–М.: Мир, 1981. –33 с.
77. Гизатуллин Х. Эффективность природоохранной деятельности и моделирование рационального природопользования: Препр. докл. / АН СССР. Уфа, 1989. – 42 с.
78. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов / Под ред. проф. Э.В. Гирусова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
79. Голованов А.И. Мелиорация ландшафтов // Мелиорация и водное хозяйство. – 1993. – № 3. – С. 6-8.
80. Гонтар О.П. Про питання вирощування і деякі проблеми рисосіяння на Херсонщині // Таврійський науковий вісник: Спецвипуск (випуск 9).
– Херсон, 1998. – С. 24-29.
81. Гофман К.Г., Лемешев М., Реймерс М. Экономика природопользования (Задачи новой науки) // Природа и экономика: Сб. ст. – М.: Знание, 1975. – С. 4 -17.
82. Грабинський І.М. Еколого-економічна система України: порівняльний аналіз. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
83. Грановська Л.М., Полухов А.Я. Вплив земельної реформи на ефективність рисівництва півдня України // Матеріали міжнародної наукової конференції “Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи”. – Херсон, 2003. – С. 60 -63.
84. Грановська Л.М. Економіка природокористування в зоні рисосіяння України: Монографія. – Київ – Херсон: Наддніпряночка, 2004. – 300 с.
85. Грановська Л.М. Регіональні особливості раціонального природокористування в зоні рисосіяння України // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. Випуск 8 (15). – Суми, 2004. – С. 30-33.
86. Грановська Л.М. Теоретичне обґрунтування основних напрямів переходу до раціонального природокористування в зоні рисосіяння України //Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. – Випуск 4 (32). – Частина 1. – Рівне, 2005. – С. 79-85.
87. Грановська Л.М. Теоретичні аспекти формування механізму управління еколого-економічним природокористуванням в зоні рисосіяння України //Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. – Умань, 2005. – Випуск 59. – С. 616-621.
88. Грановська Л.М. Еколого-економічні проблеми рекреаційної зони півдня України та шляхи їх вирішення // Збірник науково-технічних праць національного лісотехнічного університету. Випуск 15.7. – Львів, 2005. – С. 274-278.
89. Грановська Л.М. Методика інтегральної оцінки економіко-соціально- екологічного розвитку регіону (на прикладі зони рисосіяння) // Таврійський науковий вісник. – Випуск 47. – Херсон, 2006. – С. 209-214.
90. Грановська Л.М. Перспективи використання геоінформаційних технологій в системі раціонального управління водними ресурсами (на прикладі зони рисосіяння) // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Спец. випуск 4 (37). Том 2. – Миколаїв, 2006. – С. 28-33.
91. Грановська Л.М. Концептуальні принципи і критерії формування збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України //Таврійський науковий вісник. – Випуск 43. – Херсон, 2006. – С. 213-223.
92. Грановська Л.М. Особливості формування еколого-економічних підзон розвитку аграрного сектора економіки Херсонської області /Матеріали 1 науково-практичної конференції Херсонської облдержадміністрації “Методологічні засади стратегічного планування розвитку регіону”. – Херсон, 2007. – С. 30-31.
93. Грановська Л.М. Принципи формування еколого-економічної моделі природокористування в зоні рисосіяння України // Таврійський науковий вісник. – Випуск 48. – Херсон, 2007. – С. 229-234.
94. Грановська Л.М. Теоретичні основи формування державного управління еколого-економічним природокористуванням в зоні рисосіяння України. //Аграрний вісник Причорномор’я. Збірник наукових праць. Економічні науки. – Випуск 27. – Одеса, 2005. С. 101-103.
95. Грановська Л.М. Раціональне природокористування в зоні еколого-економічного ризику. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. – 372 с.
96. Гринченко А.М. Пути повышения плодородия солонцеватых почв лесостепи Украины // Труды Харьковского СХИ. – 1960. – С. 35-38.
97. Гринів Л.С. Рекреаційна індустрія Українських Карпат в системі національної економіки // Матеріали міжн. науково-практичної конференції “Становлення нової економічної системи в Україні”: В 2-х ч. – Львів, 1994. – Ч. 2. – С. 31-33.
98. Гринів Л.С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – С. 54-53.
99. Грищенко Ю.Н., Кухта О.А. Пути эволюции природных экосистем причерноморской степи Украины под влиянием культуры затопляемого риса // Оросительные мелиорации – их развитие, эффективность и проблемы. – Херсон: ИОЗ УААН, 1993. – С. 96.
100. Грищенко Ю.М. Основи еколого-меліоративного моніторингу рисових полів. – Київ-Рівне: Тов.-во “Знання” України, 1996. – 112 с.
101. Грошев С.В., Гненная В.В. Рис и экология // Зерновые культуры. – 1991. –№ 3. – С. 13-16.
102. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – Київ: РВПС України, 1999. – 716 с.
103. Данилишин Б.М. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. – 1994. – № 11. – С. 59-62.
104. Данилишин БМ., Ліанова Е.М. Основні завдання активізації регіональної соціально-економічної політики України – Київ.: РВПС України, 1999. – 68 с.
105. Данилишин Б.М. та ін. Продуктивні сили економічних районів України. – К., 2000. – С. 83-85.
106. Девуйст Дмитрий. Изменение и оценка устойчивого развития на локальном уровне // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2002. – № 1-2. – С. 63-75.
107. Державна програма захисту та відтворення Азовського і Чорного морів: Проект. – Київ, 1997. – 87 с.
108. Державна цінова підтримка сільського господарства в США і країнах Європи / О.М Шпичак., Є.О Маслюков, Г.О. Шевченко та ін. – К.: УАЕ УААН, 1995. – 58 с.
109. Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року. – Київ, 2006. – 64 с.
110. Дмитревский Ю.Д. Экономическая экология в системе экономической географии // Проблемы территориальной организации экономики: Межвуз. сб. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – С. 58-71.
111. Довідник з питань економіки природокористування і природоохоронної діяльності. – К.: В-во “Геопринт”, 2000. – 409 с.
112. Добряк В.С., Третяк А.М., Юрченко А.Д. Економічне стимулювання суб’єктів сільськогосподарського землекористування за діяльність, пов’язану з охороною земель // Землевпорядний вісник. – 1997. – №1. – С. 38 -40.
113. Добряк В.С. Методика і порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. – К.: Держкомзем УААН. – 1995. – С. 10.
114. Долішній М.І., Побурко Я.О., Карпов В.І. Про рівномірність економічного розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2002. – № 2. – С. 7-17.
115. Долішній М. Актуальні проблеми формування регіональної політики в України // Регіональна економіка. – 1999. – № 3. – С. 7-18.
116. Долішній М.І., Вовкенич С.Н. Глобалізація і регіональні детермінанти регіоналізації // Регіональна економіка. – 2001. – № 3. – С. 7-27.
117. Дорогунцов С.И. Методологические подходы к учету водных ресурсов в прогнозах развития и размещения производительных сил /С.И. Дорогунцов, Р.А. Иванух, М.А. Хвесик и др. – К.: СРПС Украины НАН Украины. – 1991. – 40 с.
118. Дорогунцов С.І., Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК. – К.: Урожай, 1992. – 128 с.
119. Дорогунцов С.І., Новоторов О.С., Ніколаєнко Г.С. Оцінка земельно-ресурсного потенціалу України і проблеми забезпечення його ефективного використання: Наукова доповідь /РВПС України НАН України. – Київ, 1999. – С. 6.
120. Дорогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України // Економіка України. – 2002. – № 10. – С. 65-70.
121. Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-економічні аспекти продуктивних сил регіонів України. – К.: Ніч лава, 2002. – 690 с.
122. Дорогунцов С., Федорищева А. Техногенно-экологическая безопасность урбанизированных территорий Украины // Экономика Украины. – 2000. – № 5. – С. 4-12.
123. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Екосередовище і сучасність. – Т.1: Природне середовище у сучасному вимірі: Монографія. – К.: Кондор, 2006. – 424 с.
124. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою парадигми сталого розвитку: концепція системно-динамічного вирішення. – К.: Наукова думка, 2001. – С. 38-65.
125. Дорош О.С. Управління земельними ресурсами на регіональному рівні. – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2004. – 142 с.
126. Душин Б.В., Плаксієнко В.Я. Визначення ефективності виробництва в різних умовах господарювання // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 1998. – № 1-2. – С. 118-124.
127. Экология города и рекреационных зон: Материалы междун. научно-практич. конф. – Одесса, 1998. – с. 176-193.
128. Экология и безопасность жизнедеятельности / Под ред. доктора физ.-мат. наук, чл.-корр. РЭА, профессора Л.А.Муравья. – Москва: ЮНИТИ, 2000. – 447 с.
129. Эндерс А. Экономика окружающей среды: Пер. с нем. – Киев: Либідь, 1995. – 168 с.
130. Эффективность сельскохозяйственного природопользования. – К.: Наукова думка, 1982. – 229 с.
131. Європейське майбутнє – у поглибленні відносин з НАТО // Уряд. кур’єр. – 2005. – 24 лют. – С. 2.
132. Економіка природокористування і охорона довкілля: Збірник наукових праць НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України / Відп. ред. Б.М. Данилишин. – К., 2002. – С. 4-15.
133. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф.Семенова, О.Л. Михайлюк, Т.П. Галушкіної. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 516 с.
134. Екологічний менеджмент та аудит рекреаційних територій (концептуальні засади та організаційний механізм): Монографія / Під ред. д. е. н. Т.П. Галушкіної. – Одеса: Видавництво ТОВ “ІНВАЦ”, 2006. – 184 с.
135. Екологічна безпека техноприродних геосистем у зв’язку з катострафічним розвитком геополітичних процесів / С.В. Гошовський, Г.І. Рудько, Б.М Преснер. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2002. – 624 с.
136. Економічний потенціал регіону: пріоритети використання: Монографія / І.М. Школа, Т.М. Ореховська, І.Д. Козменко та ін.; За ред. І.М. Школи. – Чернівці, 2003. – 464 с.
137. Евенко Л.И. Уроки американского менеджмента. Вступительная статья //М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. “Основы менеджмента”. – М.: “Дело ЛТД”, 1994. – С. 14-15.
138. Євдокімов В., Лопатинський Ю., Шкабара Т. Структурно-функціональні складові регіональної аграрної політики // Регіональна економіка. – 2005. – № 2. – С. 160-165.
139. Єременко В., Привалов Н. Роль держави щодо аграрного сектора економіки // Економіка України. – 1994. – № 4. – С. 58-63.
140. Єріна А.М., Ващаєва С.С. Статистичні аспекти визначення рейтингів //Статистика України. – 1999. – № 3. – С. 22-25;
141. Екологія.: Реф. журн. – Вип 2/Всеукраїнська екологічна ліга. – К., 2004. – 56 с.

.
.
.
448. Якушик І.Д. Еколого-економічні проблеми удосконалення природокористування в агропромисловому комплексі України: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.08.01. Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 1997. – 36 с.
449. Яшин А.Л., Мелуа А.И. Уроки экологических просчетов. – М.: Мысль, 1991. – 429 с.
450. Яцык А.В. Экологические аспекты рационального водопользования. – К.: Изд-во “Ґенеза”, 1997. – 640 с.
451. Яшин И.М., Шишков Л.Л., Раскатов В.А. Почвенно-экологические исследования в ландшафтах: Уч.пособие. – М.: Изд-во МСХА, 2000. –С. 560.
452. Яцик А.В., Осадчий В.І., Яковлєв Є.О. До питання щодо спуску Київського водосховища. – Київ: Оріони, 2000. – С. 52.
453. Agenda 21, 1992. United Nations Conference on Environment and Development. Rio de Janeiro (United Nations) A Conf. 151/4.
454. AGBAMU (2000): Agricultural Research-Extension Zink age Systems: An International Perspective. UK, Agricultural Research Extension Network, Network Paper № 6, 106 b.
455. Coarse R. The Problem of Social Cost // Journal of Economics. – 1960. – 3. – P. 1-44.
456. Hagedorn K., Environmental Cooperation and Institutional Change: Theories and Policies for European Agriculture. – Cheltenham: Edward Elgar, 2002.
457. YOFFMANN, V.I.LAMERS AND A. KIDD (2000): “Reforming the Organization of Agricultural Extension in Germany” Lessons for Other Countries.
458. Orains. G. Cumulative threats to the environment // Environment – 1995. – Vol. 37. № 7. – P. 7-14.
459. Ritter D. Challenging current environment standards // Environment. – 1995. – Vol. 37, № 2. – P. 11-12.
460. RUDERT, D (2000): Agricultural Extension to the Re3structuring of Agriculture in Eastern Germany ands Transformation Countries. In: Proceeding of the Conference on Specific of Functioning of Extension Services in the World and Implementing Such a Service in Countries with Transitional Economy. Ukraine, Kyiv, May. 21-26.
461. Wouton. J.L. The Glossari of Property Terms. Estate Gazett, 1989.
462. VON GRAMON-TAUBADEL, S., (2000): Resturukturierung landwirtschaftlicher Grosbetriebe in Rusland. Cousultancy for the Gesellschaft fur Agrarprojekte mbH, Hamburg, and the German Ministry for Agriculture. Bonn. Gottingen, October 2000.
463. Harremoes, P., 1996. Dilemmas in ethics: Towards a sustainable society. Ambio, 25 (6): 390-395.
464. Clarke, K.F.