ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРОБЛЕМИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1.
Теоретичні засади продовольчої безпе-ки....................
14
1.1. Сутність та рівні продовольчої безпеки..................................... 14
1.2. Проблеми економічної та продовольчої безпеки в економіч-них вченнях: теоретико-історичний аспект...............................
35
1.3. Тенденції світового виробництва продовольства і забезпе-чення національної продовольчої безпеки ................................
53
1.4. Продовольча безпека як пріоритет агропродовольчої полі-тики держа-ви.................................................................................
70
Висновки розділу 1……………………………………………. 86
РОЗДІЛ 2.

Методологічні основи формування системи про-довольчої безпеки в ринкових умовах.......................

89
2.1. Продовольча безпека в системі економічної безпеки.............. 89
2.2. Методологічні засади формування стійкої системи продо-вольчої без-пеки.............................................................................
100
2.3. Методичні підходи до оцінки продовольчої безпеки................ 122
2.4. Формування раціону споживання відповідно до вимог пов-ноцінного харчування та доходів населення..............................
136
Висновки розділу 2……………………………………………. 151

РОЗДІЛ 3.
Проблеми та оцінка продовольчої безпеки Украї-ни............................................................................

154
3.1. Національна продовольча безпека та фактори, що впливають на її стан........................................................................................
154
3.2. Економічна доступність та рівень споживання продуктів ха-рчування в соціально-сімейних групах населення……………
177
3.3. Особливості продовольчої проблеми на рівні сім’ї (соціоло-гічне досліджен-ня)........................................................................
197
Висновки розділу 3……………………………………………... 209

РОЗДІЛ 4.
Продовольча безпека та проблеми формування і функціонування продовольчого рин-ку.....................

214
4.1. Загальні засади формування і регулювання ринку продово-льчої продукції та сировини........................................................
214
4.2. Особливості формування і функціонування продовольчого ринку України...............................................................................
230
4.3. Зовнішньоекономічна діяльность АПК як чинник продово-льчої безпе-ки.................................................................................
257
4.4. Досвід реалізації агропродовольчої політики в розвинутих країн сві-ту......................................................................................
276
Висновки розділу 4……………………………………………... 296

РОЗДІЛ 5.
Концептуально-методичні засади формування та реалізації стратегії продовольчої безпеки Ук-раїни

299
5.1. Перспективи розвитку продовольчого ринку України: мето-дичні підходи та про-гноз.............................................................
299
5.2. Формування системних елементів стратегії продовольчої безпеки України............................................................................
328
5.3. Механізми державного регулювання системи продовольчої без-пеки...........................................................................................
347
Висновки розділу 5……………………………………………... 369

Виснов-ки.............................................................................................
372
Список використаних дже-рел........................................................ 380
Додат-ки............................................................................................... 415

ВСТУП

Надійне забезпечення країни продовольством має стратегічне значення, оскільки від нього залежить не лише продовольча, але й національна безпека. Для українців тема продовольчої безпеки має особливе звучання, що пов’язано з подіями їх життя в ХХ столітті, протягом якого вони пережили кілька рево-люцій, війн, голод в 30-х і 40-х роках, черги за продуктами у 80-х роках, радіо-активне забруднення значної території країни внаслідок Чорнобильської аварії, відсутність повноцінного харчування у більшої частини населення через бідність в 90-х роках.
Проблема продовольчої безпеки не має кон’юнктурного характеру. Вона буде існувати, поки є держава, визначальним фактором сили і авторитету якої є підтримання відповідного рівня продовольчої безпеки. Підтвердженням цього є правове забезпечення і постійна увага до проблем продовольчої безпеки в краї-нах ЄС, США, Японії тощо.
Нині Україна знаходиться на етапі трансформування економічної системи, що об’єктивно обумовило зниження ефективності її економічного потенціалу. Особливо великих втрат зазнав агропромисловий комплекс як основний вироб-ник сільськогосподарської сировини і продовольства. Різке зниження плато-спроможного попиту значної частини населення призвело до скорочення спо-живання продовольчих товарів, незбалансованості раціону харчування, що не-гативно впливає на здоров’я і розвиток нації.
Швидкі зміни економічної і політичної ситуації в світі, тенденції розвитку світового сільського господарства і складні перспективи вирішення продоволь-чої проблеми на міжнародному рівні вимагають посиленої уваги до національної продовольчої безпеки, адже лише та держава, яка гарантує забезпечення на-селення продуктами харчування, здатна проводити незалежну політику. Інтег-руючи в світову економіку, Україна має чітко визначити параметри продоволь-чої безпеки, розробити стратегію і напрями розвитку національного агропроми-слового комплексу з урахуванням раціонального використання його потенціалу та посилення експортної орієнтації.
Актуальність теми дослідження. Перехід до ринкової економіки, ре-формування аграрного сектору відповідно до вимог економічних законів ринку обумовлюють особливу увагу до формування системи продовольчої безпеки в нових умовах. В дореформений період наукові дослідження по даній проблемі проводились на основі концепції централізованого формування продовольчого фонду в рамках адміністративно-командної системи, в умовах міжреспублікан-ського поділу праці та централізованого забезпечення ресурсами, що не відпо-відає умовам ринку. Саме нині, коли особливо чітко проглядаються як недоліки та помилки в аграрній реформі, так і паростки тих позитивних результатів, за-ради чого здійснювалися кардинальні економічні перетворення, актуальним є питання розробки наукових засад формування системи продовольчої безпеки країни, яка відповідає принципам функціонування ринкової економіки і яка, як пріоритет агропродовольчої політики держави, має визначати напрями її здійс-нення.
Необхідність визначити стратегічні напрями агропродовольчої політики держави, що забезпечує ефективний розвиток агропромислового комплексу як основи продовольчого забезпечення населення відповідно до раціональних норм харчування на основі підвищення фізичної і економічної доступності продуктів харчування різних соціальних груп населення, вимагає розробки відповідних теоретико-методологічних основ продовольчої безпеки, формування її концеп-ції, кількісних і якісних параметрів продовольчої безпеки.
На актуальність проблеми продовольчої безпеки, як пріоритету агропродо-вольчої політики, вказують численні теоретичні дослідження і узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема праці А.І. Алтухова, В.Я. Амбро-сова, Ю.Д. Білика, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, В.І. Власова, В.П. Галушка, А.В. Гордєєва, Д.П. Доманчук, З.І. Ільїної, М.В. Калінчика, С.М. Кваші, І.І.Лукінова, Л.О. Мармуль, В.В. Маслакова, В.М. Олійника, Б.Й. Пасхавера, Е.Е. Румянцевої, П.Т. Саблука, І.Н. Топіхи, В.О. Точиліна, В.М. Трегобчука, И.Г. Ушачева, А.А. Фесини, М.Й. Хорунжого, Ю.С. Хромова, Л.М. Худолій, Г.В. Черевка, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина, наукового доробку вчених, які займаються проблемами національної безпеки – І.Я. Богданова, В.М. Гейця, Б.В. Губського, М.М. Єрмоленка, Я.А. Жаліла, В.І. Мунтіяна, Г. Пастернака-Таранушенка, С.І. Пирожкова, В. Сенчагова, В.Т. Шлемка та інших вчених-економістів, а також деякий власний нагромаджений досвід з досліджуваного питання.
Саме ці складові обумовили необхідність комплексного системного обґру-нтування основних теоретико-методологічних підходів до формування стійкої системи продовольчої безпеки в умовах формування ринкового господарства, інституційних змін в економіці України, радикальних перетворень у відносинах власності і визначили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційна робота виконана на кафедрі світового сільського господарства та зовніш-ньоекономічної діяльності Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету згідно з планом науково-дослідної роботи на 2001-2005 рр. за темою: “Теоретичні і методичні засади вдосконалення форм госпо-дарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (номер державної реєстрації 0101U003619). Питання, які досліджуються, визначаються також науковою те-матикою Міністерства аграрної політики України, зокрема: “Розробити модель оптимізації територіального розміщення сільськогосподарського виробництва залежно від умов внутрішнього та зовнішнього попиту на продукцію та проду-кти харчування” за № 65/6 і “Розробити модель продуктово-ресурсного балансу на рівні підприємства, регіону, країни” за № 65/7, затверджені 01.06.2003 р., та тематикою УААН на 2001-2005 рр. “Розробити наукові основи адаптації систем землеробства до природного та ринкового середовища” (номер державної ре-єстрації 0101U003825).
Мета і задачі дослідження. Мета наукового дослідження - обгрунтувати теоретико-методологічні та концептуально-прикладні засади формування стійкої системи продовольчої безпеки України на основі ефективного розвитку аг-ропромислового комплексу, формування збалансованого ринку продовольства та підвищення економічної доступності населення до продуктів харчування.
Реалізація мети дисертаційної роботи визначає необхідність комплексного розв’язання завдань, які за своїм логічним змістом об’єднуються в п’ять груп.
Перша група завдань охоплює розробку теоретичних основ формування си-стеми продовольчої безпеки, що передбачає вивчення сутності та етапів форму-вання продовольчої безпеки, взаємозв’язок її складових, які формують рівні продовольчої безпеки. Ставилось завдання на основі вивчення тенденцій світо-вого виробництва продовольства, наукових поглядів вчених на перспективи за-безпечення глобальної продовольчої безпеки визначити необхідність посиленої уваги до національної продовольчої безпеки, розглядаючи продовольчу безпеку як пріоритет агропродовольчої політики держави.
Друга група завдань передбачає розробку методологічних засад формування стійкої системи продовольчої безпеки, принципів і умов її стійкого функціону-вання. Передбачалось визначити місце продовольчої безпеки в системі націона-льної і економічної безпеки; розробити методичні підходи до оцінки стану про-довольчої безпеки, що включає розробку критеріїв, індикаторів, їх порогових значень; розглянути принципи формування параметрів продовольчої безпеки і розробити нормативи їх розрахунків на основі раціону споживання відповідно до вимог повноцінного харчування та доходів населення.
Третя група завдань пов’язана з науковим узагальненням рівня забезпечення продовольчої безпеки. Суть завдання - проведення аналізу впливу на продово-льчу безпеку держави як зовнішніх, так і внутрішніх факторів; вимірювання за допомогою системи індикаторів сучасного рівня продовольчої безпеки; визна-чення економічної доступності та рівня споживання продуктів харчування в со-ціально-сімейних групах населення; проведення соціологічного дослідження особливостей вирішення продовольчої проблеми на рівні сім’ї.
Четверта група завдань стосується формування і функціонування продово-льчого ринку. Ставилося завдання визначити загальні засади формування та ре-гулювання ринку продовольчої продукції та сировини; виявити особливості формування і функціонування продуктивих ринків в Україні; дослідити зовні-шньоекономічну діяльність АПК як чинника продовольчої безпеки; вивчити досвід реалізації агропродовольчої політики розвинутих країн світу.
П’ята група завдань охоплює концептуальні засади формування стійкої сис-теми продовольчої безпеки. При опрацюванні цієї проблеми ставилося завдання сформувати стратегію розвитку системи продовольчої безпеки і визначити її порогові, самодостатні та стратегічні параметри; дослідити перспективи розви-тку продовольчого ринку в залежності від реалізації потенціалу агропромисло-вого комплексу та зростання доходів населення, які визначають платоспромож-ний попит населення на продукти харчування; визначити механізми державного регулювання системи продовольчої безпеки.
Поставлена мета наукового дослідження та перелік завдань для її досягнення визначили структуру, зміст і послідовність викладення отриманих результатів у дисертаційній роботі.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні пробле-ми формування та розвитку системи продовольчої безпеки в умовах реформу-вання агропромислового комплексу та необхідності посилення соціальної скла-дової в економічних перетвореннях.
Об’єктом дослідження є агропродовольча політика держави як система за-ходів по забезпеченню продовольчої безпеки країни.
Методи дослідження та джерела інформації. Теоретико-методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, зокрема системний підхід, основні закони економічного розвитку та ка-тегорії економічної теорії.
Дослідження здійснювалися із застосуванням методів: історико-економічного, абстрактно-логічного, структурно-функціонального, порівняль-ного аналізу, розрахунково-конструктивного, економіко-статистичного, балан-сових розрахунків, моделювання, нормативного, монографічного, анкетування та спостереження, експертних оцінок, а також класифікації та типології, рейти-нгового аналізу та графічних побудов тощо.
Загальнонаукові та спеціальні методи дослідження були взаємопов’язані та послідовно застосовані при аналізі різних підходів до формування системи продовольчої безпеки.
Інформаційною базою досліджень є нормативні акти законодавчих та вико-навчих органів держави, статистично-аналітичні матеріали міністерств та ві-домств, міжнародних організацій, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, результати особистих досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі комплексного дослідження і системного підходу обґрунтовано теоретичні та методологічні засади формування системи продовольчої безпеки в умовах освоєння ринкових механізмів регулювання економіки. Найважливіші результати досліджень, що визначають сутність наукової новизни та особистий внесок автора, такі:
• сформульовано поняття продовольчої безпеки як структуризованої та си-стемної категорії, що характеризує економічні відносини стосовно продоволь-чого споживання та якості харчування на різних рівнях людської спільноти; продовольча безпека в широкому розумінні – це суспільне благо, а тому її за-безпечення потребує державної підтримки;
• розроблено наукові засади формування стратегії розвитку продовольчої безпеки як стійкої системи в умовах ринкової економіки, що охоплює принципи, цілі, завдання, етапи, заходи та механізми реалізації і спрямована на ефективне функціонування агропромислового комплексу, підвищення його конку-рентоспроможності на світовому ринку, зростання економічної доступності продовольства на основі розвитку всієї економіки України;
• набуло подальшого розвитку наукове узагальнення щодо перспектив ви-рішення світової продовольчої проблеми, оцінки впливу сучасних глобаліза-ційних процесів на рівень національної продовольчої безпеки та визначено місце останньої в системі національної безпеки, її взаємозв’язки з іншими видами безпеки: екологічною, соціальною, ресурсною, фінансовою тощо;
• розкрито нову сутність поняття “агропродовольча політика”; доведено, що її пріоритетом є забезпечення продовольчої безпеки, а також визначено базові принципи та напрями агропродовольчої політики, що охоплюють як ефективний розвиток АПК, його зовнішньоекономічну діяльність, так і проблеми фізичної й економічної доступності населення до збалансованого та якісного харчування;
• сформульовано принципи забезпечення системи продовольчої безпеки і запропоновано її концептуальну модель, що складається з підсистем, загальною основою об’єднання яких є безперервність ресурсних і інформаційних потоків, організаційна підпорядкованість і технологічне поєднання, функціонально-цільове спрямування до генеральної цілі функціонування системи – забезпечення продовольчої безпеки держави;
• удосконалено методологію та методику оцінки рівня продовольчої безпеки на базі розроблених критеріїв, показників, індикаторів і їх порогових значень. Зокрема, доведена необхідність включення показників, що характеризують не лише рівень споживання продуктів харчування і виробництва сільсько-господарської продукції, а й соціальних показників, які визначають економічну доступність продовольства, і показників відкритості аграрного ринку тощо. На основі розробленої системи індикаторів та з урахуванням норм раціонального харчування вперше здійснена комплексна оцінка рівня продовольчої безпеки України;
• обгрунтовано концептуальні положення та практичні рекомендації дер-жавного регулювання розвитку системи продовольчої безпеки як комплексу економічних, організаційних, соціальних, правових механізмів забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу з метою надійного задоволення потреб населення в продуктах харчування і безпеки країни в цілому;
• визначено наукові основи цілеспрямованого формування і ефективного функціонування продовольчого ринку як найважливішої передумови вирішення завдань продовольчої безпеки держави; вони включають запропоновані мето-дичні та практичні підходи до прогнозування розвитку продовольчого ринку як з урахуванням реалізації потенціалу реформованого агропромислового компле-ксу, так і реальних перспектив зростання доходів населення;
• набули подальшого розвитку нові підходи до розвитку зовнішньоеконо-мічної діяльності АПК, яка має бути спрямована на вирішення завдань націона-льної продовольчої безпеки держави на принципах поєднання захисту внутріш-нього продовольчого ринку з вимогами світової організації торгівлі.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, на-укові результати, висновки і пропозиції поглиблюють і збагачують знання по проблемі формування стійкої системи продовольчої безпеки, яка є пріоритетом агропродовольчої політики держави. Практичне значення одержаних у дисер-тації результатів, висновків і пропозицій полягає в тому, що вони доведені до рівня методичних і практичних рекомендацій та нормативів щодо формування стійкої системи продовольчої безпеки України. Значимість висновків і пропо-зицій підтверджується довідками про впровадження результатів досліджень.
Методично-рекомендаційні розробки по проблемі використовуються в ро-боті Міністерства аграрної політики України (довідка про впровадження № 37-18-2-15/5710 від 18.05.2004 р.), Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка про впровадження № від 15.06.2004 р.) та в між-народному проекті МАГАТЕ RER/9/074 “Довгострокова стратегія контрзаходів і моніторинг опромінення людини в сільських районах, які постраждали в ре-зультаті Чорнобильської аварії” (акт про впровадження від 12.02.2004 р.).
Результати наукових досліджень автора використовуються в навчальному процесі при підготовці студентів Національного аграрного університету (акт про впровадження від 16.06.2004 р.) та Вінницького державного аграрного уні-верситету (довідка №153 від 10.06.2004 р.), у навчально-методичній роботі ви-кладачів, при написанні підручників і посібників для аграрних вузів, а також науковцями і аспірантами в науково-дослідній роботі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою завершеною науко-вою працею, що охоплює теоретичне обґрунтування продовольчої безпеки, ро-зробку методологічних засад проблеми та механізмів формування і розвитку агропродовольчого комплексу. Основні ідеї, розробки і пропозиції щодо науко-вої новизни, мети і завдань дослідження, теоретико-методологічних засад та методичних підходів до вирішення проблеми продовольчої безпеки, статистична обробка інформації та аналіз одержаних результатів, висновки і пропозиції належать особисто здобувачу. Наукові публікації, видані у співавторстві, в про-цесі дослі¬дження використані тільки в тій частині, яка належить особисто автору дисертаційної роботи.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень пройшли апробацію на 20 науково-практичних конференціях, серед яких: науково-практична конференція “Сучасне українське село в соціально-економічному вимірі” (м. Київ, травень 1998 р.); міжнародна науково-практична конференція “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (м. Миколаїв, листопад 2001 р.); міжнародна науково-практична конференція “Со-ціально-економічні умови ефективного функціонування АПК в післяреформений період” (м. Мелітополь, червень 2002 р.); міжнародна науково-практична конференція “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, вересень 2002 р.); міжнародна науково-практична конференція “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, квітень 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Харчування як фактор формування здоров’я населення” (м. Київ, травень 2003 р.); друга міжнародна науково-практична конференція “Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Одеса, вересень 2003 р.); міжнародна науково-практична кон-ференція “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, листопад 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Стратегия и тактика развития производствен-
хозяйственных систем” (м. Гомель, листопад 2003 р.); науково-практична кон-ференція викладачів, аспірантів та здобувачів за результатами науково-дослідної роботи у 2003 р. (м. Дніпропетровськ, березень 2004 р.); науково-практична конференція “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, квітень 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція “Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України” (м. Луганськ, травень 2004 р.).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 82 наукові праці. Серед них: 3 монографії (2 - одноосібні), 2 навчальні посібники, 23 статті у фахових журналах і наукових виданнях (17 - одноосібні), матеріали науково-практичних конференцій, рекомендації та методичні розробки.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота склада-ється з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 435 найменувань та додатків. Обсяг становить 427 сторінок комп’ютерного тексту і включає 49 таблиць, 38 рисунків та 32 формули.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені результати теоретико-методологічних узагальнень і ново¬го вирішення наукової проблеми формування стійкої системи продовольчої безпеки, здійснено розробку науково-прикладних підходів щодо забезпечення продовольчої безпеки на різних рівнях. Дослідження ха¬рактеризується комплексністю та науковою новизною. Реалізація мети і завдань дослідження дають можливість зробити такі основні висновки:
1. Продовольча безпека - невід’ємна складова економічної безпеки держави та умова її незалежності. Забезпечення продовольчої безпеки є актуальною проблемою як країн з низьким рівнем економічного розвитку, так і розвинутих країн, які постійно вдосконалюють механізми підтримки продовольчої безпеки, особливо що стосується малозабезпечених груп населення. Держави світу поділяються на ті, що досягають продовольчої безпеки за рахунок власного ви-робництва необхідних обсягів продовольства, та на ті, які змушені значну ча-стину продовольчих товарів імпортувати, що вимагає коштів і призводить до економічної і політичної їх залежності від розвинутих країн.
Продовольча безпека має національні особливості, їй притаманна ком-плексність і перманентність. В залежності від особливостей національної про-довольчої системи, періоду її розвитку, досягнутого рівня, а також від того, яка складова продовольчої проблеми на тому чи іншому етапі є пріоритетною, її забезпечення модифікується разом зі змінами внутрішніх і зовнішніх загроз.
Україна нині перебуває на етапі трансформування економічної системи, що об’єктивно обумовило зниження ефективності її економічного потенціалу. Нинішній етап у розвитку нашої держави, накладаючись на глобалізаційні про-цеси в світі, вимагає відповідної побудови національної продовольчої безпеки, що передбачає вирішення комплексу економічних, політичних та соціальних проблем.
2. Національну продовольчу безпеку в широкому розумінні слід розглядати як стан економіки, а у більш вузькому значенні - як гарантовану здатність дер-жави на принципах самозабезпечення основними базовими продуктами та їх економічної і фізичної доступності, незалежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, задовольняти потреби населення в особі кожного громадянина продуктами харчування в необхідному обсязі, асортименті і якості на рівні, що забезпечує його здоров’я та розвиток.
Рівень продовольчої безпеки визначається її критеріями.
Показником продовольчого забезпечення є рівень задоволення фізіологічних потреб населення в енергії та харчових речовинах відповідно до вимог зба-лансованого раціону харчування людини за відсутності в продуктах харчування шкідливих для її здоров’я речовин, який залежить від фізичної та економічної доступності продуктів харчування для різних соціальних груп населення.
Наявність базових продуктів харчування та їх фізична доступність забезпе-чується вітчизняним АПК, рівень і темпи розширеного відтворення якого є ос-новою національної продовольчої безпеки та реалізації його експортного по-тенціалу. Економічна доступність продовольства характеризується рівнем ро-звитку економіки, який визначає розміри доходів, що дозволяють населенню купувати необхідні продукти харчування за цінами, що встановлюються на продовольчому ринку.
Розміри стратегічного продовольчого резерву держави та достатність опера-тивних продовольчих запасів визначаються можливостями забезпечення насе-лення продуктами харчування в розмірах споживчого кошика та необхідністю підтримки балансу попиту і пропозиції та кон’юнктури цін на продовольчому ринку.
3. Національна продовольча безпека концептуально розглядається як стій-кість функціонування агропродовольчої системи, яка складається з підсистем: забезпечення, функціональної, цільової, контролюючої і регулюючої. Система оцінки продовольчої безпеки дозволяє всебічно характеризувати стан кожної з підсистем продовольчої системи, а саме: виробництво продовольства, форму-вання і розподіл продовольчих ресурсів, споживання продовольства з позиції самозабезпечення, незалежності, доступності, збалансованості і якості харчу-вання.
Виявлення загроз і прогнозування наслідків їх дії доцільно здійснювати на основі моніторингу показників продовольчої безпеки, враховуючи комплексну їх оцінку в порівнянні з пороговими значеннями індикаторів продовольчої безпеки. Проведена оцінка рівня продовольчої безпеки в Україні на основі системи індикаторів свідчить про недостатність її забезпечення. Особливо це стосується показників, які визначають економічну доступність продовольства і мають кри-тичне значення. Найвищий ступінь безпеки досягається за умови, коли весь комплекс показників знаходиться в допустимих межах своїх порогових значень, а порогові значення кожного з показників досягаються не на шкоду іншим.
4. Проблема продовольчої безпеки в сучасних умовах вимагає до себе особливої уваги, що пов’язано з негативними чинниками, які впливають на її стан. Нині показники, що характеризують споживання продуктів харчування населенням України і визначають рівень її продовольчої безпеки, знизились до критичної межі. Протягом більше десяти років у країні спостерігається одно-манітне жирово-вуглеводне харчування більшої частини населення. Про стан прихованого голоду свідчить дефіцит у раціоні основних макро- та мікроеле-ментів. Причиною цього є погіршення економічної доступності населення до продовольства, що обумовлено низькими його доходами.
Особливу загрозу продовольчій безпеці країни завдає скорочення вироб-ничого потенціалу АПК у зв’язку зі зниженням родючості грунтів, вибуттям основних виробничих фондів без їх поповнення, згортанням виробництва час-тини галузей, порушенням системи насінництва і племінної справи. Для відно-влення родючості землі, маточного поголів’я тварин, матеріально-технічної озброєності праці навіть за найкращих умов подальшого розвитку економіки, оптимальних змінах в міжгалузевих пропорціях і забезпеченні ресурсами пот-рібно не менше 10-15 років.
5. З метою забезпечення національної продовольчої безпеки потрібен сис-темний підхід у вирішенні цієї проблеми, аналогічний тому, що застосовується в країнах з розвинутою економікою, який включає:
- відпрацювання ринкового механізму господарювання та справедливий пе-рерозподіл прибутку між галузями народного господарства;
- забезпечення ресурсної достатності продовольчих товарів за рахунок на-рощування їх власного виробництва;
- стабільність продовольчого постачання протягом року на всій території України за будь-яких умов;
- доступність харчових продуктів усім верствам населення незалежно від їх доходів, що вимагає надання дотацій з боку держави;
- забезпечення належної якості продовольчих товарів;
- формування раціональної структури споживання.
Особливість забезпечення продовольчої безпеки України в порівнянні з де-якими іншими державами полягає не лише в самозабезпеченні основними ви-дами продовольства, але й у створенні потужного експортного агропродоволь-чого потенціалу, у т.ч. екологічно чистої продукції. Цьому сприяють природно-економічні умови України.
6. У підтриманні продовольчої безпеки велику роль відіграє агропродово-льчий ринок. Нині його ресурсна насиченість значно зменшилась, скоротилися загальні фонди споживання продовольчих товарів, що разом з низькою плато-спроможністю населення призвело до різкого зменшення рівня середньодушо-вого споживання основних продуктів харчування.
Формування продуктових ринків повинно відповідати найважливішим на-прямам, що забезпечують розвиток власного виробництва сировини і продово-льства, удосконалення системи збуту продукції і організації торгівлі продово-льчими товарами. Однак потенціал внутрішнього ринку продовольства може бути реалізований за умови підвищення економічної доступності населення до продуктів харчування, яка базується на зростанні доходів населення та обгрун-тованих роздрібних цінах на продовольчі товари.
Виходячи із особливостей продуктових ринків, розроблені пропозиції по їх формуванню і розвитку, що враховують потенціал галузей, конкурентне сере-довище, попит і пропозицію за напрямами використання продукції, можливості формування нормативних запасів продовольства і експорту. За розрахунками, в основу яких покладені раціональні норми харчування, рівень виробництва про-дуктів харчування населенням та сучасні ціни, потенційна ємність внутрішнього ринку продуктів харчування в Україні має становити 105,8 млрд. грн.
7. Важливим елементом прогнозних розробок в частині формування стабі-льного продовольчого ринку є проведення варіантних розрахунків формування продовольчих ресурсів та визначення місткості продуктових ринків на основі використання економічної балансової моделі з урахуванням коефіцієнтів елас-тичності попиту за доходами. Нами обгрунтовано реальний споживчий попит населення на базові продукти харчування і зроблено його прогноз на перспек-тиву, а також визначено необхідні рівні виробництва з позицій задоволення по-треб у ній, тобто узгоджено виробництво з попитом на продукцію, виходячи з реального пріоритету споживача.
Прогнозний баланс продовольчих ресурсів свідчить про стабілізацію в 2015 році на рівні раціональної норми споживання хлібних продуктів, картоплі, ово-чів, плодів і ягід, олії та цукру. При удосконаленні племінної справи і покращенні кормової бази тваринництва, поглиблення інтеграції його з переробними підприємствами споживання м’яса та молока має наблизитися до норм раціона-льного харчування.
8. Вступаючи в СОТ, Україні необхідно чітко визначити позитивні та нега-тивні наслідки вступу до цієї міжнародної організації, домогтися таких умов приєднання до Угоди про сільське господарство, які б дозволили реалізувати порівняльні переваги і мінімізувати втрати аграрного сектору. Збереження про-довольчої безпеки України при її вступі до Світової організації торгівлі вимагає розробки механізму захисту національного ринку продовольства. Принципи державної політики в галузі сільського господарства в процесі вступу в СОТ мають бути зафіксовані в Концепції агропродовольчої політики України з по-зицій вимог цієї міжнародної організації. Необхідно розробити дієвий механізм реалізації стратегії цієї політики, який би об’єднав заходи державної підтримки сільськогосподарського виробництва, захисту національного продовольчого ринку з вимогами лібералізації зовнішньоекономічної діяльності в сфері торгівлі. Лише створення власної стійкої системи продовольчої безпеки на основі за-безпечення конкурентоспроможності продовольчих товарів як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках, захищеності вітчизняного товаровиробника дасть можливість уникнути можливих руйнівних наслідків швидкого зростання відк-ритості національної економіки.
9. Сучасний стан продовольчої безпеки вимагає виділення її в рамках еко-номічної політики держави як самостійну проблему, вирішення якої передбачає розробку стратегії розвитку системи продовольчої безпеки та її параметрів. За-пропоновані концептуальні підходи до визначення напрямів, цілей, завдань, принципів та етапів її реалізації. Стратегія національної продовольчої безпеки має охоплювати питання підвищення виробництва продовольства, якості та конкурентоспроможності продуктів харчування і сільськогосподарської про-дукції, сталий соціальний розвиток села, підвищення рівня життя населення. Для досягнення поставленої мети необхідно створити умови для розширеного відтворення в АПК, який є системоутворюючим ядром формування продоволь-чої безпеки країни. Вирішення цього завдання можливе лише на основі рефор-мування аграрної сфери при державному регулюванні агропромислового виро-бництва. Масштаби регулювання залежать від рівня економічного і соціального розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції на аграрних ринках.
Практика реалізації Державної стратегії продовольчої безпеки повинна здійснюватися через систему конкретних заходів, механізмів, що реалізуються на основі якісних індикаторів і кількісних показників, які визначають параметри продовольчої безпеки. Така система складає основу і зміст агропродовольчої політики держави.
10. В якості цілей стратегічного розвитку системи продовольчої безпеки та її параметрів як на найближчі роки, так і на більш віддалену перспективу визначені обсяги фондів споживання базових продуктів харчування та рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. Параметри продовольчої безпеки розглядаються нами на трьох рівнях:
пороговий - параметри обсягів виробництва та фондів споживання базу-ються на необхідності забезпечення мінімальних потреб населення у базових продуктах харчування;
самодостатній - передбачає визначення параметрів обсягів виробництва та фондів споживання при досягненні раціональних норм харчування;
стратегічний - параметри обсягів виробництва та фондів споживання ви-значаються на основі досягнення раціональних норм харчування та реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки України.
Загальна збалансованість внутрішнього ринку продовольства, яка відповідає раціональному споживанню при високому рівні безпеки, що досягається в ре-зультаті високорентабельного виробництва, повинна бути прийнятою в якості стратегії на віддалену перспективу.
11. Для досягнення необхідного рівня продовольчої безпеки необхідно здійснити заходи державного регулювання в двох напрямах. З одного боку, створити умови для нарощування обсягів виробництва продуктів харчування і розширення продовольчого ринку до рівня, який дозволить забезпечити насе-лення продуктами харчування незалежно від платоспроможного попиту, з ін-шого – необхідно проводити активну соціальну політику, що дозволить підви-щувати платоспроможний попит населення до рівня, який забезпечує раціона-льне харчування.
Реалізація першого напряму можлива на основі ефективного розвитку аг-ропромислового комплексу, його державного управління, регулювання цін та доходів, бюджетного фінансування, кредитування, стабілізації продовольчого ринку. В умовах, що склалися сьогодні, держава повинна сприяти в реалізації продукції в межах квот і гарантованих цін, дотувати виробництво окремих видів продукції, підтримувати розвиток аграрного підприємництва, проводити антимонопольну політику, забезпечувати пільгове та іпотечне кредитування тощо. Це дозволить нарощувати виробництво продовольчих товарів і розши-рювати продовольчий ринок України. Другий напрямок – це стабілізація і підвищення ефективності всього народного господарства, проведення соціальної політики, яка б сприяла підвищенню реальних доходів населення, збалансо-ваності попиту на продовольчі товари за фізіологічними потребами з їх пропо-зицією.
Враховуючи особливість сучасної ситуації на продовольчому ринку країни, вступ України в СОТ нагальною вимогою часу є прийняття закону “Про продо-вольчу безпеку”, в якому необхідно визначити як стратегічну ціль– забезпечення продовольчої безпеки країни і посилення позицій України на світовому ринку. Цей закон повинен заповнити існуючу прогалину в діючому законодавстві, пов'язану з комплексним законодавчим забезпеченням виробництва, збереження, торгівлі і розподілу продовольства. Він має визначати обов’язки виконавчої влади по забезпеченню продовольчої безпеки громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаев В. Критерии продовольственной безопасности //Экономика сельского хозяйства России. – 1999. - № 3. – С.28.
2. Аграрна реформа в Україні: здобутки і прорахунки // Національна безпека і оборона. – 2001. - №5. – С.2-55.
3. Аграрный доклад 2002 /Федеральное министерство защиты прав потребите-лей, продовольствия и сельского хозяйства. – Бонн, 2002. – 29 с.
4. Агропромисловий комплекс України в 2002 році (в цифрах, графіках, діаграмах). – К.: Міністерство аграрної політики, 2003. – 75 с.
5. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2000. – 601 с.
6. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2002. – 647 с.
7. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2003. – 764 с.
8. Алтухов А.И., Жоголева Е.Е. Научные основы обеспечения продовольствен-ной безопасности // Продовольственное обеспечение России: состояние и перспективы. – М., 1996. – С.4-25.
9. Амбросов В.Я., Онегина В.М. Поддержка цен и стабилизация доходов сель-скохозяйственных производителей // Весник Международного славянского университета. – 2001. - №2.
10. Андрієнко Н.П., Булавка О.Г., Бузовський Є.А., Гойчук О.І. та ін. Рекомен-дації по соціальному розвитку села в умовах становлення ринкових відносин. - К.: ІАЕ УААН, 1994. – 55 с.
11. Аристотель. Сочинения. – М., 1983. – Т. 4. - 638 с.
12. Бабич А.О., Побережна А.А. Народонаселення і продовольство на рубежі другого й третього тисячоліть = Population and Food Resources at the Turn of Millenium/Babych — К.: Аграр. наука, 2000. — 157 с.
13. Аналітична доповідь “Проблеми економічної безпеки в Україні”. – К.: УЦЕПД, 1997. – 54 с.
14. Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів “круглого столу”- К.: НІСД, “Альтерпрес”, 2000.
15. Березовикова И.П. Основные принципы здорового питания. – Новосибирск. – 2001.
16. Бідних – 70 відсотків //Сільські вісті. - 11 грудня 2001. - № 147.
17. Білик Ю.Л. Продовольча безпека України: стан, проблеми та використання потенційних резервів продовольчого забезпечення населення. – К.: Фенікс, 2000. – 56 с.
18. Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.139-148.
19. Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Питулько В.О. Ресурсне забезпечення агра-рного виробництва //Агроінком. – 2002. - №1-3. – С.22-24.
20. Богданов И.Я. Экономическая безопасность России: теория и практика. М.: ИСПИ РАН, 2001. – 348 с.
21. Бойко В.І. Продовольча безпека держави та перспективи її гарантування //Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розви-тку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2002.- С.183-188.
22. Бойко И.П. Проблемы устойчивости сельскохозяйственного производства – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 168 с.
23. Болотов Б. Мировая экономика за 100 лет // Международная экономика и международные отношения. – 2001.- №9. – С.90-114.
24. Бондар О.С. Формування регіонального споживчого ринку // Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 22. – Одеса: Астропринт, 2003. – С.78-83.
25. Будет ли в ХХ веке в достатке продовольствие? // Экономика сельского хо-зяйства России. – 2000. - №5. – С. 34-35.
26. Борщевський П.П. Економіко-екологічні аспекти розвитку продовольчої сфери в світовому та регіональному вимірах // Вісник Сумського державного університету. – Вип.2. – 2000. – С.181-183.
27. Булавка О.Г., Гойчук О.І., Лайко П.П. Рівень споживання соціальних послуг на селі // Соціальне відродження і розвиток села в умовах становлення рин-кової економіки.– К.:Урожай, 1994. – С. 196-209.
28. Булавка О.Г., Гойчук О.І. Проблеми культурно-освітнього обслуговування сільського населення // АПК: економіка, управління - №3. – 1997. - С.77-88.
29. Бурдуков П.Т., Саетгалиев Р.З. Россия в системе глобальной продоволь-ственной безопасноти. – М., 1999. – 140 с.
30. Ванханен В.В., Ванханен В.Д. Учение о питании. – Донецк. – 2000.
31. Варрон. Сельское хозяйство. – М.-Л., 1963.
32. Василенко Ю.В. Перспективи розвитку експортоспроможності виробництва //Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів “круглого столу”- К.: НІСД, “Альтерпрес”, 2000. – С.241-244.
33. Вдовиченко В.Х., Лайко П.П., Булавко О.Г., Гойчук О.І. Напрями реформу-вання соціально-побутового обслуговування сільського населення // Еконо-міка України. - №10, 1994.
34. Ведення сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення те-риторії України внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на період 1999-2002 рр. Методичні рекомендації. – К., 1998. – 104 с.
35. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема. – К.,2001. – 506 с.
36. Властивості та екологічний вплив хімічних елементів. Довідник. – К., 1997.
37. Волошин О.І .Основи здорового харчування. – Чернівці. – 2002. – 303 с
38. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М. та ін. Економічна теорія. – Х.-К., 2003. – 704 с.
39. Воробьев Р.И. Питание и здоровье. – М.: Медицина, 1990.
40. Воробьев Р.И. Питание. – М.: Медицина, 1997.
41. Воропай Н.И., Славин Г.Б., Чельцов М.Б. Энергетическая безопасность – важнейшая составляющая и основа экономической безопасности // Вісник Українського Будинку економічних та науково-технічних знань. – 1998. - №6. – С.14-17.
42. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі / За ред. І.Бурковського, Л.Хандріха, Л.Хоффманна.– К.:“Альфа-Принт”, 2003.–292 с.
43. Высоцкий В.Г., Яцышина Т.А., Витолло А.С. Критерии оценки потребности человека в белке // Теоретические и клинические аспекты науки о питании – М.: Институт питания АМН СССР. – 1980. - Т. ІІІ. – С. 3-16.
44. Гайдуцький А. Економічні механізми забезпечення інвестиційної конкурен-тоспроможності аграрного сектора економіки // Економіка України. – 2003. - №2.
45. Галушко В.П., Білик Ю.Д., Даниленко А.С. та ін. Формування ринку землі в Україні. – К.: Урожай, 2002. – 280 с.
46. Гальперин В.М. Микроэкономика. – СПб.: Эконом. школа, 1994. – 400 с.
47. “Гармонія” по-українськи // Пропозиція. – 2001. - № 10. – С. 14 -16.
48. Гатаулин А.М., Стратонович Ю.Р., Ахметов Р.Г. Микроэкономика. – М., 2000. - 102 с.
49. Глазьев С. Основа обеспечения экономической безопасности страны - аль-тернативний реформационный курс //Российский экономический журнал. -1997. - № 1, С. 3-19, № 2, С.3-18.
50. Глобальні види з швейцарських Альп. Давос: політичний бік економічного форуму // Президенський вісник. – 3-9 лютого 2001 р.
51. Глобальні проблеми харчування у світі. – К., 1994.
52. Гойчук О.І. Економічні основи функціонування підприємства // Основи еко-номічної теорії. – К., 1999. С. 233-243.
53. Гойчук О.І. Витрати і доходи. Розподіл доходів. // Основи економічної теорії. – К., 1999. С. 243-254.
54. Гойчук О.І. Продовольча безпека та її забезпечення в Україні // Вісник агра-рної науки Причорномор’я. – Вип. 4. – Миколаїв, 2001. – . С. 205-211.
55. Гойчук О.І. Продовольча безпека як системна категорія //Аграрна наука і освіта. - Київ, НАУ – 2002. - Т.3. - № 1-2. – С.87-91.
56. Гойчук О.І. Продовольча безпека як необхідна складова членства України у Світовій організації торгівлі // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК. – Т.2 – Львів: ЛДАУ, 2002. - С.117-123.
57. Гойчук О.І. Понятійні аспекти продовольчої безпеки // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 2. – Миколаїв, 2002. – С.65-71.
58. Гойчук О.І., Макарчук О.І. Біржовий механізм в інфраструктурі продоволь-чого ринку України // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - №9. – Львів, 2002. - С.318-324.
59. Гойчук О.І., Гойчук Д.А. Агропродовольча політика і тенденції розвитку фе-рмерських господарств Канади // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 6 (20). – Миколаїв, 2002. – С. 51-60.
60. Гойчук О.І. Продовольча безпека в Україні і світі. – К.: Наукметодцентр аг-рарної науки, 2003. – 114 с.
61. Гойчук О.І. Агропродовольча стратегія США // Економіка АПК. -2003. - №4- С. 133-137.
62. Гойчук О.І.Методичні підходи до оцінки продовольчої безпеки //Аграрна наука і освіта. – Київ, НАУ – 2003. - Т.4. - № 1-2. – С.136-141.
63. Гойчук О.І. Продовольча безпека України: стан і проблеми //Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 22. – Одеса: Астропринт, 2003. – С.109-113.
64. Гойчук О.І. Про продовольчу безпека ЄС // Науковий вісник Національного аграрного університету. - №66. – 2003. – С.239-243.
65. Гойчук О.І. Глобальна продовольча проблема на межі тисячоліть // Вісник ХНАУ. Серія “ Економіка АПК і природокористування” – №6. - Харків, 2003. - С.91-96 с.
66. Гойчук О.І. Продовольча безпека як умова вступу України в світову органі-зацію торгівлі //Митна політика України в контексті європейського вибору : проблеми та шляхи їх вирішення. – Дніпропетровськ, 2003. – С.27-28.
67. Гордеев А.В., Алтухов А.И., Вермель Д.П. Продовольственная безопасность России //Аграрная наука. – 1999. - №9. – С. 2-4.
68. Гончаренко О. Цивілізоване функціонування ринку зерна // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК.– Львів: ЛДАУ, 2002. –Т.2. С. 56-62.
69. Гончарова В.О., Гончаров А.О. Боротьба з відтоком капіталу як проблема економічної безпеки України на шляху Євроінтеграції //Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. – С.29-30
70. Горлов С.А. Аграрная сфера США: состояние и перспективы развития //АПК: экономика, управление. – 1999. - №9. – С. 41-44.
71. Городецький А. Вопросы безопасности России //Экономист. – 1995. - № 10. – С.44-50.
72. Григорьева Е. Аграрная политика Канады // Международный сельскохозяй-ственный журнал. – М, 2000. – № 5. – С.37-46.
73. Гринчишин Д.Г., Гумецька Л.Л., Карпова В.Л. та ін. Короткий тлумачний словник української мови. –К.:Рад. школа, 1978.–296 с.
74. Губенко В.І. Взаємодія попиту і пропозиції. Досконала конкуренція. //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Біла Церква, 1998. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 126-129.
75. Губенко В.І. Вплив держави на ринкову рівновагу //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Біла Церква, 1998. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 121-126.
76. Губський Б.В. Економічна безпека: методологія виміру, стан і стратегія за-безпечення. – К., 2001. – 122 с.
77. Гудзинський О.Д. Харчова промисловість у формуванні продовольчої безпе-ки України //Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.296-299.
78. Гумеров Р. Как обеспечить продовольственную безопасность страны //Российский экономический журнал. – 1997. - №19. – С.57-69.
79. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969. - 314 с.
80. Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С.54-64.
81. Данилишин Б.М., Боженар В.Я., Лисецький А.С. Сільське господарство України: сучасний стан і перспективи розвитку. – К., 1998. – 30 с.
82. Державне регулювання економіки / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
83. Дворніков М.Є. Міжнародна економіка. – Вінниця: ВДТУ, 2001. – 201 с
84. Дідківська Л.Д., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. Посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.
85. Дзарасов С., Пилиев С. Продовольственная безопасность России //Экономика. – 1996. - №8. – С.23-34.
86. Добкин В.М. Системный анализ в управлении. – М.: Химия, 1984. – 224 с.
87. Доманчук Д.П. Деякі економічні аспекти парадигми формування стратегії продовольчої безпеки в регіонах // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.207-210.
88. Доходи та витрати домогосподарств в сільській місцевості.- К.: УАДУ, 2003. – 76 с.
89. Дуборасова Т.Ю. Основы физиологии питання. – М.: Медицина. – 2001.
90. Дубровський В.І. Внутрішній ринок України як рушій економічного зрос-тання //Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів “круглого столу”- К.: НІСД, “Альтерпрес”, 2000. – С.260.
91. Животков Л.О., Власенко В.А., Борсук Г.Ю. Про необхідність створення Національного фонду продовольчої безпеки України //Вчимося господарю-вати. – К.: НОРА-ПРІНТ, 1999. – С.100-101.
92. Жоголева Е.Е. Методика разработки приоритетов аграрной политики России. – М.: Информатик, 1996. – 228 с.
93. Европейское сельское хозяйство в 2010 году //Экономика сельского хозяйства России. – 2000. - №6. – С.33
94. Економічна безпека держави. Збірник нормативно-правових актів України. Укладачі: Ковальчук Т.Т., Варналій З.С., Фещенко В.В., Сидорчук О.В. – К.: Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при Раді національної без-пеки і оборони, 2001. – 106 с.
95. Економічний довідник аграрника. / За ред. Ю.Я. Лузана та П.Т. Саблука – К.: „Преса України”, 2003. – 800 с.
96. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жебко, М.М. Рудий, А.А. Чалий. – К.: Урожай, 1998. – 320 с.
97. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Форт, 2000. – С.149-186.
98. Економічна енциклопедія. - К.: “Анцег”, Тернопіль, Академія народного господарства, 2000.
99. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995. – 368 с.
100. Енсмингер М.Е., Олдфилд Дж.Е., Хейнеманн В.В. Корма и питание. – Краткое изложение: Пер. с. англ. / Под ред. Г.А.Богданова. – 1998. – 974 с.
101. Єрмошенко М.М. Національні економічні інтереси: реалізація і захист // Актуальні проблеми економіки. - № 1-2. – 2001. – С. 18-24
102. Жаліло Я. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. Пріори-тети та проблеми імплементації // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К.: “Сатсанга”. - С.141-152.
103. Жуков А. Пути улучшения управления заработной платой //Проблемы теории и практики управления. - № 3. – 1997. – С. 53.
104. Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів України, які за-знали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії. Узагальнені дані за 1998, 1999 та 2000 р.р. Збірка 9. – К., 2001. – 59 с.
105. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забез-печення у цифрах і фактах. – К., 2003. – 48 с.
106. Зимин Ю., Половцева Ф. Повышение безопасности продукции на основе диферсификации и механизма управления // Междунар. с.-х. ж. – 1999. - №5. – С.27-29.
107. Злупко С. Економічна думка України. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 496 с.
108. Золотухин В.П. В защиту семейной фермы: Программа Национального фермерского союза США // США – Канада. Экономика, политика, культура. – 2000. - №5. – С. 112-127.
109. Зубар Н.М. Фізіологія харчування. – К., 2001. – 257 с.
110. Зубець М.В., Юрчишин В.В. До проблеми розвитку та підвищення дієвості аграрної політики //Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ІАЕ, 2003. - Вип.6. – С.5-22.
111. Ільчук М.М. Оптимізація раціонів харчування жителів України залежно від рівня їх доходів // Науковий вісник Національного аграрного університету. - № 66. – 2003. – С. 256-264.
112. Ільчук М.М., Калінчик М.В. Проблеми дотування сільськогосподарського виробництва в Україні //Науковий вісник Національного аграрного універ-ситету. – К., 2003. – Вип. 66. – С24-30.
113. Ильина З.М. Проблемы продовольственной безопасности и их решение: теория, методология, практика. – Мн., 1998. - 125 с.
114. Ильина З.И. Научные основы продовольственной безопасности. – Мн.: ООО”Мисанта” – 2001. – 227 с.
115. Исследование по общей теории систем. – М.: Прогресс, 1969. – 520 с.
116. Історія економічної думки: Навчальний посібник /Л.Я. Корнійчук, Н.О. Та-таренко та ін. – К.: Фенікс 1996 – 416 с
117. Каденська М.Ю., Ланчук Г.І. Україна в Європі //Агроінком.– 1999. - № 4-5-6.
118. Каденська М.Ю. Трансформування аграрно-промислового виробництва і державне регулювання // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.214-221.
119. Калінчик М.В., Шовкалюк В.С., Волкова Г.І., Ярова В.В. Продовольча безпека і концентрація виробництва // Нова економічна парадигма форму-вання стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.172-184.
120. Калінчик М.В., Шовкалюк В.С., Дробот В.І., Ільчук М.М. Прогнозування розвитку АПК на основі еластичності попиту на продукти харчування //Науковий вісник Національного аграрного університету. - №50. – 2002. – С.294-308.
121. Калінчик М.І., Гойчук О.І. Диференціація цін на продукти харчування як умова доступності продовольства // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Вип. 5 (19). – Миколаїв, 2002. – С. 29-43.
122. Качинський А. Екологічні пріоритети в стратегії національної безпеки України // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К.: “Сатсанга”. - С.176-180.
123. Катон М.П. Земледелие. – М.-Л., 1950.
124. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування . – Суми: Вид-во “Універ-ситетська книга”, 1999. – 421 с.
125. Кащенко О.Л. Екологічна складова національної продовольчої безпеки// Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.221-223.
126. Кваша С.М. Зовнішньоекономічна діяльність АПК України: стан, стратегія і тактика розвитку. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”. – 2000. – 252 с.
127. Кейнс Дж.М. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. – К.: АУБ, 1999. – 189 с.
128. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. Пер. с франц. – М.: Изд-во соц.-эк. лит-ры, 1960. – 551 с.
129. Кембриджское питание. – М., 2001.
130. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. І. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 416 с. С.211.
131. Кириленко І.Г. Агропромисловий комплекс України: сучасний стан тп погляд у майбутнє // Нова економічна парадигма формування стратегії наці-ональної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті.–К.:ІАЕ УААН, 2001.–С.44-54.
132. Кириленко І.Г. Актуальні питання аграрної політики в умовах трансфор-мації економіки //За сільськогосподарські кадри. - №4-5.– 15 травня 2003 р.–С.1-2.
133. Кисільова Т.М. Внутрішній ринок України як рушій економічного зрос-тання //Безпека економічних трансформацій: Зб. матеріалів “круглого столу”- К.: НІСД, “Альтерпрес”, 2000. – С.253-254.
134. Книга о вкусной и здоровой пище / Гл. ред. академик А.И.Опарин. – М.: Пищевая промышленность, 1973. – 448 с.
135. Коденська М.Ю. Трансформування аграрно-промислового виробництва і державне регулювання // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.214-221.
136. Колесняк А.А. Продовольствие – в мире, стране, регионе. – М., 2001. – 195 с.
137. Колотуха С.М., Мельник К.М. Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств //Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК. – Суми: СНАУ, 2003. – Ч.1. – С.48-61.
138. Кондратьев Н.Д. Рынок хлебов и его регулирования во время войны и ре-волюции. – М.: Изд-во “Новая деревня“. – 1922.
139. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
140. Концепція ведення агропромислового виробництва на забруднених тери-торіях та їх комплексної реабілітації не період 2000-2010 рр.– К., 2000.– 48 с.
141. Концепція економічної безпеки України /Ін-т екон. прогнозування; кер. проекту В.М.Геєць. – К.: Логос, 1999. – 56 с.
142. Концепція (основи державної політики) національної безпеки (схвалена Постановою Верховної Ради України № 3/97-ВР від 16.01.1997 року //Голос України. – 1997р.- 4 лют.
143. Копитко В. Проблеми використання природно-ресурсного потенціалу в АПК регіону //Еколого-економічні проблеми розвитку АПК.– Львів: Львів-ський державний аграрний університет, 2002. –Т.2. С. 44-49.
144. Коренюк П.І., Савченко О.Ф. Роль сировинної бази у формуванні продо-вольчої безпеки України // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.308-311.
145. Корчинська С.Г., Корчинська А.О., Ратошнюк Т.М. Еколого-економічні аспекти підвищення родючості земель // Землевпоряд. Наука, вир-во і освіта ХХІ ст. – К., 2001. – С.142-144.
146. Крисанов Д.Ф. “Пріоритет” в системі наукових поглядів на “проблему”// Економіка АПК. – 1997. - №7. – С.13-17.
147. Кузнецов А.П. География. Население и хозяйство мира. – М.: Дрофа, 2000. – 304 с.
148. Куликов Л.М. Основы экономической теории. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 400 с.
149. Кумахов Б.А. Проблемы региональной продовольственной безопасности // Аграрная Россия. - №1. – 2001. – С.7-11.
150. Купман Р. Державне регулювання сільського господарства в розвинених країнах // Пропозиція. – 1996. - № 6. – С.8-9.
151. Куценко В. Зміцнення соціальної бази реформи – шлях до подолання бід-ності // Економіка України. – 2002. - №2. – С.27-34.
152. Лапушенко О.В. Завдання державного санітарно-епідемологічного нагляду у забезпеченні державної політики в галузі харчування населення //Проблеми харчування. – 2003. - №1. – С.5-7.
153. Лендєл М.А. Продовольча безпека регіону в контексті Програми “Закар-паття – 2004” // Нова економічна парадигма формування стратегії націона-льної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.:ІАЕ УААН, 2001. – С.302-328.
154. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – М. – Т. 42. – С. 150.
155. Лібанова Е. Нерівності у контексті людського розвитку //