Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку

Краткое описание

Зміст
Вступ
Розділ 1. Концептуальні засади економічної безпеки підприємств
1.1 Еволюція категорії «безпека» в науковому та економічному середовищі
1.2 Роль і місце економічної безпеки у глобальній моделі національної безпеки держави
1.3 Теоретичні засади формування економічної безпеки підприємств
Висновки до розділу 1

Розділ 2. Інноваційна складова поліструктурного процесу формування економічної безпеки
2.1 Генезис теорії інновацій та інноваційного розвитку як першооснови економічної безпеки під­приємств
2.2 Особливості інноваційного розвитку підприємств України та перспективи формування їх економічної безпеки
2.3 Ідентифікація стану економічної безпеки в сучасних умовах інноваційного розвитку підприємств
Висновки до розділу 2

Розділ 3. моделювання процесу формування економічної безпеки підприємств в умовах їх інноваційного розвитку
3.1 Формування детермінально-критеріальної моделі економічної безпеки в умовах інноваційного розвитку підприємств
3.2 Інтелектуальні ресурси активізації інноваційного розвитку в загальному процесі формування моделі економічної безпеки підприємств
3.3 Структурно-функціональна формалізація діяльності підприємства в процесі формування його економічної безпеки
Висновки до розділу 3

Розділ 4. принципові методичні підходи актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємств засобами інноваційного розвитку
4.1 Ресурсно-функціональне забезпечення актуалізації потенціалу економічної безпеки підприємств
4.2 Інструментарні засади економіко-аналітичної діагностики потенціалу економічної безпеки підприємств в умовах активізації інноваційного розвитку факторами капітальних і людських ресурсів
4.3 Формування потенціалу економічної безпеки підприємств організаційно-економічними засобами активізації інноваційного розвитку
4.4 Актуалізація потенціалу економічної безпеки підприємств методами функціонально-вартісного управління інноваційним розвитком
Висновки до розділу 4

Розділ 5. Вдосконалення теорії та практики формування економічної безпеки підприємств з використанням засобів активізації його інноваційного розвитку
5.1 Формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку
5.2 Управління процесом формування економічної безпеки підприємств на основі оцінки структури заходів активізації інноваційного розвитку
5.3 Забезпечення економічної безпеки підприємств динамічними засобами активізації інноваційного розвитку
Висновки до розділу 5

ВИСНОВКИ
Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Економіка України вступає в новий етап процесу реформування, коли проблеми досягнення стабільного економічного зростання та формування економічної безпеки економічних агентів, передусім у реальному секторі економіки, стають ключовими і визначальними. У цьому сенсі значення імперативу набуває необхідність дослідження механізму інноваційного розвитку, визначення засобів, методів, чинників, механізмів і ресурсів створення інноваційних виробничих систем нового типу, здатних до моніторингу, упередження та реалізації заходів комплексної протидії загрозам економічних процесів шляхом підвищення конкурентоспроможності підприємств.
У ринкових умовах господарювання підприємство як відкрита система функціонує у складному, нестабільному та динамічному зовнішньому середовищі, яке розставляє нові акценти в процесі управління підприємством, виводячи на перший план його кількісні та якісні властивості щодо здатності до самовиживання та забезпечення розвитку в умовах дестабілізуючої дії непередбачуваних та важкопрогнозованих зовнішніх і внутрішніх факторів. У такому контексті природно закономірним є відмова від екстенсивного шляху економічного розвитку і перехід до якісних перетворень виробничого потенціалу засобами активізації інноваційного розвитку як основи економічної безпеки підприємства, зокрема і держави, в цілому. Тому проблема формування стану економічної безпеки підприємства знаходиться у площині наукового дослідження сучасних проблем інноваційного розвитку та перебуває у просторі підвищеної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців.
Значний внесок у дослідження теорії інновацій взагалі та прикладних аспектів інноваційного розвитку зробили такі відомі вітчизняні та закордонні вчені, як Л.Абалкін, Л.Антонюк, В.Василенко, Н.Гончарова, М.Денісенко, С.Ілляшенко, Н.Краснокутська, Г.Менш, Д.Сахал, Б.Твісс, М.Туган-Барановський, Л.Федулова, Д.Черваньов, Й.Шумпетер та інші. Проблемним питанням формування стану економічної безпеки присвячені дослідження О.Бєлова, І.Бінька, М.Єрмошенка, М.Камлика, Г.Пастернак-Таранущенка, П.Пригунова, А.Сухорукова, В.Шлемка та інших. У наукових працях з досліджень інноваційного розвитку та з досліджень категорії «економічна безпека» основна увага приділена відокремленому розв’язанню вищеозначених проблем, а наукові спроби синергітичного поєднання інноваційного розвитку та формування на засадах його активізації необхідного стану економічної безпеки підприємств взагалі представлені лише фрагментарно.
Зростаюча значущість інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності та формування економічної безпеки підприємств, відсутність достатнього теоретико-методичного підґрунтя для вирішення впровадження вищеозначених проблемних питань господарської діяльності підприємств унаочнює актуальність і потребує подальших наукових і прикладних розробок. Сукупність визначених проблемних питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її логіко-структурну побудову, мету, предмет, об’єкт і наукові завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з планами науково-дослідних робіт Міжнародного науково-технічного університету, зокрема, з темами: «Антикризове управління організаціями в умовах реформування економіки України» (номер державної реєстрації 0102U000638, 2002-2004 р.р); «Управління процесом організаційних змін в умовах перехідної економіки» (номер державної реєстрації 0104U009063, 2004-2006 р.р.); «Соціально-економічне відновлення промислових підприємств» (номер державної реєстрації UKR/04/MOI FRG, 2004-2006 р.р.), а також з планами науково-дослідних робіт Національного авіаційного університету «Розробка методологічних засад оптимізації економічних витрат у сфері національної безпеки і оборони в контексті стандартів НАТО» (номер державної реєстрації 0206U005901, 2006 р.). Особистий внесок дисертанта в межах зазначеної тематики НДР полягає: у розробці концептуальних моделей, методологічних і методичних засад формування та управління економічною безпекою підприємств; визначенні мікроекономічних пропорцій процесу активізації інноваційного розвитку в загальній концепції безпеки підприємств; обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку; розробці організаційно-економічних засад формування потенціалу економічної безпеки підприємства в управлінському, адаптаційному і здатнісно-функціональному аспектах; розробці системи діапазонного моніторингу економічної безпеки підприємства відповідно до обраних засад активізації його інноваційного розвитку.
Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертації є вирішення теоретичних і методичних проблем формування економічної безпеки підприємств та забезпечення динаміки їх економічного зростання засобами активізації інноваційного розвитку.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено та вирішено наступні теоретичні і прикладні завдання:
досліджено еволюцію категорії «безпека» в науковому та економічному середовищі;
дано сутнісну оцінку ролі й місця економічної безпеки у глобальній моделі національної безпеки держави;
проведено теоретичний огляд системних основ формування економічної безпеки підприємств;
визначено інноваційну основу формування економічної безпеки та оцінено сучасний стан і тенденції даного поліструктурного процесу;
розроблено детермінально-критеріальну модель економічної безпеки підприємств в умовах їх інноваційного розвитку;
розкрито змістовну сутність активізації процесу інноваційного розвитку в загальній концепції економічної безпеки підприємств;
визначено прийнятні процедури діагностики потенціалу економічної безпеки підприємств і заходи з його актуалізації засобами інноваційного розвитку;
обґрунтовано теоретико-методичні основи формування економічної безпеки підприємств за критеріями ефективності інноваційного розвитку;
поглиблено концептуальні засади управління процесом формування економічної безпеки підприємства на основі оцінки структури заходів активізації інноваційного розвитку;
розкрито змістовну сутність забезпечення економічної безпеки підприємства динамічними засобами активізації інноваційного розвитку.
Об'єктом дослідження є комплексний процес формування економічної безпеки підприємств, який гарантує стабільність їх функціонування, а також забезпечує динамічний господарський розвиток, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку.
Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертації є система загальнонаукових і спеціальних положень, що містять діалектичний метод наукового пізнання, системне опрацювання розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, положення теорії систем, теорії організації, сучасних теорій інноваційного розвитку, методи та прийоми аналізу і синтезу, моделювання та прогнозування з використанням сучасних інформаційних технологій. При виконанні теоретичної частини дослідження використані аксіоматичні, історичні та інші методи аналізу та синтезу, що забезпечило системний підхід до досліджуваної проблематики.
При обґрунтуванні найбільш вагомих прикладних результатів дисертації використано: діалектичний метод, метод системного аналізу та синтезу (при вивченні і узагальненні розвитку наукових концепцій, системної структуризації та нормативних основ щодо впровадження інновацій та інноваційного розвитку, при розробці методичних засад оцінки структури заходів інноваційного розвитку в контексті їх вкладу у формування економічної безпеки підприємства); імовірнісно-статистичні та економіко-аналітичні методи, методи порівняння, методи угрупування (при виявленні структурно-функціональних передумов, концептуальних і методичних закономірностей формування економічної безпеки підприємств заходами інноваційного розвитку); метод формалізації (при визначенні комплексної множини засобів, критеріїв і ознак економічної безпеки підприємства, а також при визначенні методики прикладної економіко-аналітичної діагностики потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства за інтенсивними та екстенсивними параметрами розвитку); метод імітаційного моделювання (при визначенні методичних основ діагностики та формування економічної безпеки підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку); методи анкетування та експертних оцінок (при аналізі поточного стану економічної безпеки підприємств, сучасного стану інноваційного розвитку, факторів, причин і наслідків утворення такого стану).
Інформаційною базою дослідження є нормативні акти, що регламентують діяльність підприємств України, матеріали Держкомстату України, інформаційно-аналітичні звіти Комітетів Верховної Ради України та відповідних міністерств, результати обстеження підприємств, монографії, збірники наукових праць, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, інформаційних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання та щорічники вітчизняних і міжнародних організацій, публічні звіти підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Комплексне дослідження визначених в дисертації предмету та об’єкту і вирішення поставлених наукових завдань дозволило отримати такі положення і результати, що формують наукову новизну:
вперше:
запропоновано трьохступеневу модель економічної безпеки підприємства у вигляді динамічного, безперервного системно-кон’юнктивного процесу, в основі якого закладено синергію критеріїв, засобів і заходів (діагностика, оцінка, ідентифікація, управлінські впливи формування і корегування, оцінка рівня економічної безпеки та швидкості його зміни під впливом сукупності інноваційних управлінських впливів) формування економічної безпеки підприємства за параметрами дієвості, стійкості та релевантності менеджменту підприємства. Застосування такої моделі дозволяє здійснити побудову сценаріїв динамічного розвитку підприємства, а також запровадити завчасне упередження впливів небезпек і загроз зовнішнього та внутрішнього середовища;
теоретично обґрунтовано організаційно-економічні підходи до формування потенціалу економічної безпеки підприємства в управлінському, адаптаційному і здатнісно-функціональному аспектах, що дозволяє в процесі формування економічної безпеки комплексно враховувати системно-організаційні ресурси та ресурси позиціонування діяльності підприємства з інтелектуально-інноваційним носієм в основі власної побудови;
розкрито взаємозв’язок та визначено структуру, зміст, проблемну орієнтацію і ролеву семантику системної категорії «інноваційний розвиток – економічна безпека». Зокрема, визначено прикладні механізми комплексної дії щодо процесу формування стану економічної безпеки підприємства на засадах впровадження безупинного інноваційного пошуку на базі концентрації власного нерозкритого потенціалу, самостійної генерації та впровадження цільових управлінських рішень, що дозволить формувати конкурентні переваги і постійно поліпшувати споживчі параметри продуктового портфеля підприємства в рамках запланованого бюджету ресурсів і часу;
розроблено модель оцінки ефективності процесу формування економічної безпеки на основі техніко-технологічних і структурних параметрів інноваційного розвитку підприємства. Практичне використання такої моделі дозволяє: формувати критерії оцінки ступеня виконання локальних завдань нижнього рівня ієрархічної системи інноваційних цілей та параметрів, що їх відображують; визначати коефіцієнти значущості вирішення окремих завдань і досягнення локальних цілей кожного рівня у процесі виконання завдань вищого ієрархічного рівня дерева цілей; передбачити наслідки реалізації засад інноваційної політики та безпосередньо оцінити їх результати; здійснювати цільове управління техніко-технологічними та структурними параметрами інноваційної політики, що підлягають безпосередньому контролю та прямому впливу на формування економічної безпеки підприємств;
запропоновано систему діапазонного моніторингу економічної безпеки підприємства відповідно до обраних засад активізації його інноваційного розвитку. Використання концептуальних основ цієї системи дозволяє: визначити траєкторії функціонування підприємства у фазовому просторі ресурсів, що споживаються, та продуктів, що виробляються, або у критеріальному просторі оціночних параметрів функціонування та запровадження засад активізації інноваційного розвитку; суттєво мінімізувати відхилення екстремальних значень критерію якості майбутнього функціонування підприємства та розвитку стану економічної безпеки; забезпечити якісну і ґрунтовну діагностику дослідження множини можливих траєкторій щодо функціонування підприємства з одночасним формуванням стану його економічної безпеки; забезпечити формування множини параметрів досяжності цього стану у контексті визначення перспектив і можливостей досягнення певних цілей залежно від вибраного способу інноваційних дій та зовнішніх умов господарювання;
удосконалено:
понятійно-категоріальний апарат, структуру і зміст наукової категорії «безпека», що дало можливість визначити її загальну морфологію через призму задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, причому спроможність забезпечення мети суб’єкта у контексті його самореалізації, розширеного самовідтворення і розвитку, розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників, а саме: антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність і синергізм;
методику прикладної економіко-аналітичної діагностики потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства за факторами капітальних і людських ресурсів, що мають спільну родову сутність у формуванні та продукуванні результату діяльності підприємства щодо можливості їхньої матеріалізації. Застосування методики дозволяє вирішити проблеми визначення економічного механізму участі кожного з цих факторів у господарській діяльності підприємства, а також дозволяє дискретно аналізувати механізм формування потенціалу економічної безпеки підприємства, субстанціональні компоненти та фактори, що його детермінують;
модель формування оптимального інноваційного портфеля у контексті його спроможності активізації інноваційного розвитку та формування на її засадах стану економічної безпеки підприємства з використанням елементів теорії ігор, теорії катастроф і конфліктів та застосування аксіоматичної моделі вектора Шеплі, що дозволяє: по-перше, оцінити значимість кожного з засобів активізації інноваційного розвитку його внеском у кожний комплекс проектів; по-друге, побудувати вектори ефектів (витрат) і відповідно до величини ефектів (витрат) розподілити ресурси підприємства між запланованими засобами активізації інноваційного розвитку;
дістали подальшого розвитку:
теоретичні принципи та методичні засади економіко-аналітичної діагностики засобів активізації інноваційного розвитку та формування стану економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства. Отримані результати дозволяють визначати систему інструментів і алгоритм проведення аналітичних досліджень потен­ціалу, переносячи акценти в його детермінанті на дослідження управлінських можливостей у галузі розвитку науково-технічних та інноваційних засад формування потенціалу та продукування цілеспрямованого результату господарської діяльності підприємства;
теорія функціонально-вартісного управління потенціалом економічної безпеки підприємства для забезпечення ефективності та загальної споживчої корисності його діяльності. Використання отриманих результатів підвищує гнучкість процесу управління інноваційним розвитком задля формування економічної безпеки підприємства та його вдосконалення не у своїй конкретній формі, а як комплекс функцій, які підприємство повинно виконувати для забезпечення ефективності та загальної споживчої корисності щодо вибору найкращого варіанту інноваційного проекту з множини компонентів інноваційного портфеля;
структурна класифікація та механізми розподілу ризиків по заходах і засобах активізації інноваційного розвитку у єдиний інтегральний параметр формування стану економічної безпеки підприємства, що дозволяє теоретично описати безперервну множину компонентів інноваційного портфеля та засобів активізації інноваційного розвитку підприємства від найбільш оптимістичного до песимістичного прогнозу формування стану економічної безпеки (включаючи будь-які мультиплікативні агрегати та лінійні згортки), а також практично визначити детермінанти технічного ризику проекту (або технічної надійності), комерційного ризику (комерційної надійності) або консолідований детермінант ризику.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій щодо діагностики, аналізу та оцінки стану економічної безпеки підприємства за сукупністю теоретичних, методичних і прикладних аспектів його актуалізації та формування на засадах інноваційного розвитку підприємств. Зокрема результати дослідження здобувача враховані:
при формуванні національної нормативно-правової бази: Закону України №537-V від 09.01.07 р. «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»; Постанови Верховної Ради України №1786-IV від 16.06.04 р. «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні»; Постанови Верховної Ради України №1244-V від 27.06.07 р. «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації»»; Постанови Верховної Ради України №3175-IV від 01.12.05 р. «Про рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні» (Довідка №06-6/8-1127 від 04.09.2007 р.). При підготовці Закону України «Про промисловість» (довідка №06-11/12-270/149315 від 13.09.07 р.);
при розробці і реалізації Урядових Постанов і Розпоряджень, а саме: «Концепції Державної програми прогнозування науково-техно­ло­гіч­ного розвитку на 2008-2012 роки» (Розпорядження Кабінету Міністрів України №175-р від 13.04.2007 р.); проекту Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки; при формуванні нормативної основи дослідження показників економічного і соціального розвитку України (Постанова Кабінету Міністрів України №976 від 27.07.2007 р. «Про схвалення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2008 рік»); при розробці порядку проведення комплексної оцінки соціально-еко­номічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (Постанова Кабінету Міністрів України №833 від 20.06.2007 р. «Про запровадження комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя») (довідка №146-17/43 від 07.11.07 р.);
багатопрофільним підприємством «Атілос» - для забезпечення ефективності його діяльності і загальної споживчої корисності в контексті вибору найкращого варіанту з множини засад активізації інноваційного розвитку підприємства та для утримання і постійного розширення долі ринку, швидкого та гнучкого реагування на зміни ринкової ситуації та діяльності конкурентів (довідка №206 від 16.08.07 р.);
ВАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» - для побудови цілісної системи організації і забезпечення комплексного процесу формування стану економічної безпеки підприємства, для підвищення конкурентоспроможність продукції та виходу на світові ринки, для оптимізації виробничих бізнес-процесів підприємства і підвищення якісних параметрів продукції, для оптимізації структури підсистеми менеджменту підприємства (довідка № 584 від 28.08.2007 р.);
асоціацією роботодавців малих і середніх підприємств Чернігівщини «ДІЯ» при створенні системи моніторингу зовнішнього середовища, матриць формування потоку зворотного зв’язку і формування керівної реакції та плану відновлення потенціалу економічної безпеки підприємства інноваційними заходами, а також при здійсненні структуризації портфеля замовлень та оптимізації асортименту і номенклатури виробів підприємства (довідка №38/8 від 28.08.07 р.);
в навчальному процесі Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права МНТУ (довідка № 68(917) від 15.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування економічної безпеки підприємств засобами активізації інноваційного розвитку. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, що належать автору. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися на вітчизняних і міжнародних конференціях: «Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть» (м. Київ 2001 р.); «Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств» (м. Київ, м. Біла Церква, 2003 р.); «Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем» (Бєларусь, м. Гомель, 2003 р.); «Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем» (Бєларусь, м. Гомель, 2005 р.); «Управління інноваціями» (Росія, м. Москва, 2006 р.); «Стратегія якості в промисловості та освіті» (Болгарія, м. Варна, 2006 р.); «Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку» (м. Чернігів, 2006 р.); «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (м. Чернівці, 2007 р.); «Стратегія якості в промисловості та освіті» (Болгарія, м. Варна, 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 43 наукових працях (11 робіт в співавторстві) загальним обсягом 125,47 друкованих аркушів (особисто автору належить 74,86 д.а.), з них 1 одноосібна монографія, 5 навчальних посібників, 31 стаття у наукових фахових виданнях, 6 матеріалів наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми формування економічної безпеки та забезпечення економічного зростання підприємств на засадах активізації їх інноваційного розвитку. Це дало можливість отримати такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:
1. Теоретичні дослідження дозволяють визначити, що феномен наукової категорії «безпека» необхідно розглядати у двох аспектах – у філософському та у прагматично-прикладному, а загальна морфологія категорії «безпека» у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку. Спроможність забезпечення мети суб’єкта у контексті його самореалізації, розширеного самовідтворення та розвитку розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників (антропність, системна ієрархічність, тривалість, прагматичність та синергізм). При цьому категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю і посідає в загальній структурі потреб наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель.
2. В аспекті сучасних прагнень України до розвитку та зміцнення її позицій у світі на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів національної безпеки виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку країни. Основним продуцентом економічної безпеки держави є кінцевий результат виробничої діяльності її економічних агентів – резидентів (підприємств, установ, організацій), а методичною основою її формування є методи та заходи забезпечення динаміки розвитку економічних агентів шляхом активізації інноваційних процесів.
3. Доведено, що економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на усіх рівнях. Базовим підґрунтям економічної безпеки підприємств і головним елементом активізації процесу її формування є механізм забезпечення збалансованого та безупинного розвитку, що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, а також запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
4. В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку відзначено такі функції інновацій в цьому процесі: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва.
5. Визначено, що структура інноваційних ідей формує своєрідну структуру головних причин провалу багатьох інноваційних проектів, оскільки при їх розробці ані потреби і запити споживачів, ані аналіз діяльності конкурентів та інші сфери практично не аналізуються, а лише відтворюються крізь призму власних уявлень працівників підприємств-розроблювачів.
6. Дослідження підприємств, що є галузевими лідерами за обсягами прибутків і темпами зростання обсягів реалізації, дозволило встановити, що хоча вони і функціонують в умовах підвищеного ризику завдяки розробці та виведенню на ринок нових продуктів, які орієнтовані на більш повне задоволення потреб споживачів, але при успішній реалізації певної інновації формують «запас економічної безпеки», який набуває вигляду інноваційного портфеля конкурентоспроможної продукції (товарів, робіт, послуг) і характеризується більш низькими у порівнянні із середньозваженими, питомими витратами виробництва.
7. Стан економічної безпеки держави та підприємств, а також їх конкурентоспроможність забезпечуються лише через адаптацію технологічної структури національної економіки до вимог світового і внутрішнього ринків, яка передбачає активізацію інноваційно-промислового розвитку, орієнтовану на здобуття нових знань, розробку нових технологічних рішень, комерціалізацію інновацій, технологічну реструктуризацію і зміцнення динамічної конкурентоспроможності всієї економіки.
8. З’ясовано, що ключовими елементами процедури комплексної ідентифікації стану економічної безпеки, а також інструментів активізації процесів її формування та забезпечення є: 1) критерії економічної безпеки - реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку; 2) індикатори економічної безпеки - реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища та тенденції в економічній сфері; 3) оптимальні значення індикаторів - інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці; 4) порогові значення індикаторів - кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці; 5) граничні значення індикаторів – кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці; 6) складові економічної безпеки: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, інноваційна (науково-технологічна), енергетична, виробнича, демографічна, соціальна та продовольча безпека.
9. За результатами дослідження категорії «економічна безпека» у процесовому розумінні обґрунтовано, що критерії, детермінанти та засоби її впровадження за принципом дії умовно поділяються на дві складові: підсистему статичної дії – констатуючі засоби стану економічної безпеки та підприємства в цілому; підсистему динамічної дії – рушійні фактори розвитку економічної безпеки та підприємства в цілому, що формує засади інноваційного розвитку підприємства – конкурентні переваги, конкурентоспроможність продукції, нові схеми організації виробництва, інновації щодо основної діяльності, технології, маркетингових програм та інновації в менеджменті підприємства.
10. Доведено, що морфологія сукупної соціально-економічної пари категорій «інноваційний розвиток – економічна безпека» розкривається переліком перспективних напрямків інноваційної спрямованості господарської діяльності щодо забезпечення економічного росту підприємства та формування його конкурентних переваг: 1) виготовлення нового, ще не відомого споживачам, продукту або створення нової якості продукту з урахуванням споживацьких вподобань, вимог і потреб; 2) впровадження на підставі певного наукового відкриття нового (взагалі або у даній галузі), ще практично невідомого методу (способу) виробництва, що може спричинити новий спосіб комерційного використання відповідного продукту; 3) комерційне освоєння нового ринку реалізації власних підприємницьких ініціатив, на якому дотепер дана галузь або вид діяльності не були представлені; 4) одержання нового джерела сировини (напівфабрикатів) незалежно від первинної можливості існування, доступності або фізичного створення цього джерела у минулому; 5) проведення відповідної реорганізації стану і статусу підприємства у його зовнішньому оточенні або впровадження заходів зміни стану і статусу інших підприємств-конкурентів.
11. Конструктивний аналіз теоретичних напрацювань і наявної практики ідентифікації потенціалу формування стану економічної безпеки підприємства дає змогу дійти висновку, що він має включати не тільки засоби та джерела інноваційного розвитку, що маються у наявності і можуть бути мобілізовані та використані для досягнення стану економічної безпеки, а ще й сукупність можливостей, що приховані, нереалізовані й невикористані як резерви досягнення такого стану, які цими засобами та джерелами формується та при певних внутрішніх та зовнішніх обставинах і змінах можуть з категорії можливостей перейти у категорію реальної дійсності.
12. Запропоновано визначати кількісно-якісні характеристики факторів формування потенціалу економічної безпеки певними ідентифікаційно-детерміна­льними параметрами: капітальні ресурси є об’єктами відносин права власності і тому легко відокремлюються як від економічних індивідів, так і від комплексних економічних систем; людські ресурси – практично невідділимі (а іноді складновідділимі у випадку наставницької передачі індивідуальних знань і навичок) від окремих індивідуумів і можуть бути капіталізовані лише опосередковано; системно-організаційні ресурси, притаманні економічному агенту як складній суспільно-економічній системі, практично невідділимі від неї, являють характеристичну картину її цілісності, утворюються і трансформуються разом із відповідним економічним агентом як його системно-господарські характеристики; ресурси позиціонування діяльності є природними феноменами, що характеризують зовнішні позиції та взаємовідносини певного економічного агента і можуть розглядатися як ресурси завдяки диференціації позиціонування діяльності окремих економічних агентів відносно один одного у часі, просторі, ринковому сегменті та уявленнях і вподобаннях споживачів.
13. Представлено авторську позицію ідентифікації системного взаємозв’язку категорій «ефект» (модуль) і «ефективність» (цільова спрямованість) у процесі формування економічної безпеки підприємства на основі реалізації засад активізації його інноваційного розвитку, що є багатоаспектним явищем і формується на підставі комплексного урахування: ресурсної складової інноваційного розвитку; стану узгодженості процедур активізації інноваційного розвитку з потребами, вимогами і впливом зовнішнього середовища; стану узгодженості потенціалу і управлінських впливів внутрішньої структури підприємства. Напрям реалізації інноваційного розвитку безпосередньо визначає стан формування економічної безпеки підприємства, а коефіцієнтом комплексної ідентифікації цього стану є тангенс кута нахилу вектора ефекту-ефективності по відношенню до директивної лінії концептуального спрямування.
14. Обґрунтовано, що кінцевий економічний результат щодо формування економічної безпеки підприємства визначається безперервним загальним внеском окремих засад інноваційного розвитку у діяльність підприємства та у обсяги одержуваного ним прибутку; при цьому окремі інноваційні проекти, органічно переплітаючись, доповнюючи та замінюючи один одного, утворюють дискретно-безперервний потік, миттєвим зрізом якого (статичною характеристикою в кожний момент часу t) є інноваційний портфель підприємства – комплекс інноваційних проектів, що перебувають у стадії розробки та реалізації в даний момент часу.
15. За авторською методикою доведено, що застосування динамічного концепції у межах проектної системи «інноваційний розвиток – економічна безпека», дозволяє суттєво зменшити негативний вплив від непередбачених наукових або технічних проблем, а також дозволяє врахувати нові споживацькі вподобання або ймовірну величину попиту задля завчасного здійснення необхідної переоцінки життєздатності й перспективності управлінських рішень щодо засад активізації інноваційного розвитку. Економічні параметри оцінки проектної системи «інноваційний розвиток – економічна безпека» як принципово-нестаціонарного і динамічного процесу, повинні також ґрунтуватися на засадах безперервності, передбачаючи в будь-який момент ухвалення інноваційного управлінського рішення, відмінного від попередньо запланованого й у тому числі такого, що стосується зупинки впровадження певних засад інноваційного розвитку або їх термінової переорієнтації.
16. За результатами досліджень доведено, що авторське застосування методології системної динаміки для формування економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства на засадах активізації його інноваційного розвитку цілком об’єктивно дозволяє: 1) досліджувати концептуальні схеми поточних і перспективних господарських ситуацій; 2) виявляти і докладно оцінювати явні і приховані фактори виникнення небезпек, загроз, інших кризових проявів, у тому числі й негативних ефектів втраченої можливості при реалізації певних засад інноваційного розвитку або в результаті бездіяльності; 3) будувати сценарії здійснення розвитку стану економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства; 4) про­г­нозувати поводження економічного агента в різних умовах і насамперед у кризових; 5) здійснювати генерацію альтернативних плани дій і програм розвитку стану економічної безпеки та конкурентоспроможності заходами активізації інноваційного розвитку; 6) досліджувати перспективні ситуаційні стратегії розвиту економічної безпеки і конкурентоспроможності підприємства, визначити порівняльний рейтинг таких стратегій і надавати обґрунтовані рекомендації про доцільність застосування певної системи засад активізації інноваційного розвитку підприємств.
17. Результати і висновки дослідження дають змогу комплексно вирішувати проблеми формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку. Викладені матеріали можуть бути використані державними органами для розробки державної стратегії розвитку економіки, формування основ інноваційної політики для розробки нормативних актів, що регламентують заходи активізації інноваційної діяльності та процеси формування економічної безпеки на державному та підприємницькому рівні.

Список використаних джерел

1.Абалкин Л.И. Диалектика социалистической экономики. – М.: Мысль, 1981. – 351 с.
2.Абалкин Л.И. Конечные народнохозяйственные результаты: сущность, показатели, пути повышения. – М.: Экономика, 1982. – 184 с.
3.Абибуллаев М.С. Инвестиции в персонал как основа инновационного развития предприятий // Тезисы 2-й международной научно-практической конференции «Теория и практика экономики и предпринимательства». – Алушта: ТНУ, 2005. – С. 57-58.
4.Абибуллаев М.С. Моделирование инновационного развития предприятий с учетом фактора повышения производительности труда// Тезисы всеукраинской научно-практической конференции «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины». – Алушта: ТНУ, 2003. – С. 4-5.
5.Акименко О., Шкарлет С. Інновації, як об’єкт реальних інвестицій // Сіверянський літопис, - 2006. - №3(69). С. 96-101
6.Алексашенко С., Набиуллина Э. Предприятия в переходный период // ЭКО. –1993. –№11. –С. 104–117.
7.Анализ и моделирование производственных систем/Б.Г.Тамм, М.Э.Пуусепп, Р.Р.Таваст: Под общ. ред. Б.Г.Тамма. – М.:Финансы и статистика, 1987.–191 с.
8.Андрощук Г. Зарубежный опыт стимулирования инновационной деятельности // Бизнес-информ. – 1996. – № 1. – С.19-21.
9.Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.
10.Ансофф И. Стратегическое управление // Под. Ред. Евенко Л.И. Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
11.Антонюк Л.Л. Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія. - К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
12.Анчишкин А.И. Прогнозирование роста социалистической экономики. – М.: Экономика, 1973. – 294 с.
13.Артеменко А. Управленческий потенциал как объект исследования // Агроэкономика. – 2000. - № 8. – С.15-17
14.Афанасьєв Р. Державне регулювання процедури антикризового управління. // Підприємництво, господарство і право. – 1999. – №7. – с. 56-57.
15.Ашманов С.А. Введение в математическую экономику. – М.: Наука, Гл.ред.физ.-мат.лит., 1984. – 296 с.
16.Бандурка О.М., Духов В.Є., Петрова К.Я., Червяков І.М. Основи економічної безпеки: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 236 с.
17.Банкротство. // Деловая неделя, блок «НАЛОГИ И ПРАВО». – 1997. – № 18. – с. 30–43.
18.Белобородов А.П. Производственный потенциал и пути совершенствованичя его структуры в сельскохозяйственных предприятиях в современных условиях (на материалах колхозов Могилевской области): Автореф. дис. канд. экон. наук: (08.00.05). – Горки: БСХА, 1996. – 16 с.
19.Белобородов А.П., Жудро М.К. Денежная оценка производственного потенциала // Производственный потенциал и эффективность его использования в условиях арендных отношений: Сб. науч. Трудов. – Горки: БСХА, 1991. – С.74-79.
20.Бендиков М. Экономическая безопасность промышленного предприятия (организационно-методический аспект) // Консультант директора. – 2000. - № 2. – с. 7-13
21.Бим А. Экономическая политика в условиях кризиса государственности и неопределенности реформаторских стратегий. // Вопросы экономики. – 1993. – № 9. – с. 42–57.
22.Білоус Т., Кваша Т., Пащенко Д., Аналітична записка щодо стану економічної безпеки та загроз економічній безпеці України. – К.: Міністерство економіки України. 2006. 45 с.
23.Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 528 с.
24.Бобришева–Шкарлет Т.О. Методичні основи побудови інструментів діагностики ефективності та антикризової спроможності виробничих підприємств // Вісник Чернігівського державного технол. ун–ту. Збірник – Чернігів: ЧДТУ, 2002. – №17. С. 78–87.
25.Бобришева–Шкарлет Т.О. Ознаки і критерії кризових явищ у підприємницькій діяльності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 6 / Відп. ред. С.І.Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2001. С. 118–125.
26.Бовыкин В. Новый менеджмент: Управление предприятиями на уровне высших стандартов: Теория и практика эффективного управления. – М.: Экономика, 1997. –368 с.
27.Богдановская Л.А и др. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности.-Мн.:Выш. шк., 1996. – 363 с.
28.Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред А.М.Прохоров. – М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1975. – Т.20. – 608 с.
29.Бондик В. Банкротство предприятий и социально-экономические проблемы развития региона. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №4. – с. 109-111.
30.Будянский В. Инновационная деятельность и проблемы совершенствования ее правового регулирования // Предпринимательство, хозяй-ство и право. – 2000. – № 2. – С. 7-9.
31.Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. -М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1997. -336 с.
32.Валдайцев С.В. Риски в экономике и методы их страхования . – СПб.: СПбДНТП, 1992. – 56 с.
33.Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч посібник. Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.
34.Василенко В.О., Шматько В.Г., Інноваційний менеджмент: навчальний посібник. Видання 3-е, вип. та доп. / За ред. В.О.Василенко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005, 2005. – 440 с.
35.Введение в динамику управляемых систем / Под ред. В.В.Александрова. - М.: Мех.-мат. ф-т МГУ, 1993. – 181 с.
36.Верлока В.С., Сиволовская Е.В. Анализ моделей инновационного процесса, оценка их преимуществ и недостатков // Вісник економіки транспорту і промисловості. – Харків: УкрДАЗТ, 2004.- Вип. 4.- С. 128-132.
37.Верхан Петер Х. Теория и практика современной предпринимательской деятельности // Предприниматель. – Минск.: Эридан, 1992. –С.86–97.
38.Витрати і доходи домогосподарств України у 2002 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). Статистичний збірник. Частина I. Державний комітет статистик України. — Київ, 2003. —С. 371.
39.Власюк О.С., Пирожков СІ. Індекс людського розвитку: досвід України / Національний інститут стратегічних досліджень. - К., 1995. - 84 с.
40.Вовканыч С.И. Информационный потенциал в системе управления научно-техническим прогрессом: Автореф. дис. д-ра. экон. наук в виде научного доклада:: (08.00.05). – Львов, 1992. – 98 с.
41.Волдачек Л., Волдачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии. – М.: Экономика, 1989. с. 25
42.Волынский Г. Неплатежи и сокращение инвестиций. // Бизнес–информ. – 1997. – № 6. – с. 23–26.
43.Гаврилова В.Л. Організаційні форми інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в промисловості. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – Донецьк., 2005. – 23 с.
44.Гавриш О.М. Формування продуктово-інноваційної політики підприємства // Регіональні перспективи № 6 (43). – 2004 р. – С. 103-105.
45.Галущак О. Я. Лизинг в системі стимулювання інноваційної діяльності. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – Л., 1998. – 11 с.
46.Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні. – Автореф. дис. доктора економ. н-к. – К., 2005. – 27 с.
47.Геєць В. Наука і виробництво: партнери чи конкуренти? Деякі аспекти сучасної інноваційної політики України // Президент. вісн. — 2004. — № 3.
48.Гладышевский А.И. Формирование производственного потенциала: анализ и прогнозирование. – М.: Наука, 1992ю – 152 с.
49.Глазьев С.Ю., Теория долгосрочного технико-экономического развития. - М.: Владар, 1993. с.34.
50.Глухов В.В. Основы менеджмента.-СПб.:Специальная литература, 1995.-325 с.
51.Голубенко Г.О. Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності підприємств. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – Луганськ, 2002. – 26 с.
52.Гончаров А.Г. Повышение конкурентоспособности промышленного предприятия на основе развития его образовательного потенциала: Автореф. дис. канд. экон. наук: (08.00.05). – Челябинск, 2000. – 24 с.
53.Гончарова Н.П., Черванев Д.Н., Лойпольд В. Организационно-экономические факторы ускорения НТП. – К.: Наукова думка, 1988. – 205 с.
54.Гордеева Ю. Психологические предпосылки успешного предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – №3. – с. 61-63.
55.Грачева М.В. Анализ проектных рисков: Учебное пособие для вузов. – М.: ЗАО «Финсатинфором», 1999. – 216 с.
56.Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич А.С., Микроэкономика / Общ. ред. А.С.Тарасевича. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1996. – 352 с.
57.Гриньов А.В. Методологічні засади розробки інноваційної стратегії підприємства. // Механізм регулювання економіки. – Суми: - 2003.- № 3-4.- С. 163 – 168.
58.Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства. // Управління розвитком. Зб. наук. ст. – Х.: ХДЕУ. -2002.- №2. С.14-17.
59.Гриньов А.В. Стратегія інноваційного розвитку підприємства. Автореферат дис. докт. економ. наук. – Донецьк, 2004. – С. 9 – 12.
60.Гришина О.С. Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – К., 2001. – 23 с.
61.Губський Б. В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. — К., 2001. — С. 13.
62.Дацій О.І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві. Автореф. дис. доктора економ. н-к. – К., 2005. – 32 с.
63.Дацків Р. Глобальні економічні війни та національна безпека: Банківська справа №1 2005 с. 30-36
64.Дворецька Г.Ф. Соціологія. - К.: КНЕУ, 1999.
65.Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость. – СПб.: Питер, 2001. – 480 с.
66.Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
67.Дорогунцов С. І., Ральчук О. М. Управління техногенно-екологічною безпекою в парадигмі сталого розвитку: концепція системно-динамічного вирішення. — К.: Наук. думка, 2001. — 173 с.
68.Дорошенко Ю.А. Оценка и механизм управления экономическим потенциалом территории: Автореф. дис.д-ра.экон. наук: (08.00.05).– Белгород, 1998.– 42 с.
69.Дракер П.Ф. Инновации и предпринимательство. — М., 1992, с. 25
70.Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан та ін.; Під ред. Проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
71.Економіка України та шляхи її подальшого реформування. Матеріали Всеукраїнської наради економістів, 14–15 вересня 1995р. –К.: «Ґенеза», 1996. –323 с.
72.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В. М. Гейця. — К.: Ін-т екон. прогнозування; Фенікс, 2003.
73.Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько : Монографія. — К. : НІСД, 1997. — 144 с.
74.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/Редкол.: …С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000 – 864 с.
75.Жихор Е.Б. Задача многокритериального ранжирования альтернативных инновационных проектов // Сб. науч. тр. “Вестник” НТУ “ХПИ” “Технический прогресс и эффективность производства”. 2002. – № 148. – С. 66 - 70.
76.Жихор Е.Б. Методика оценки эффективности инновационных проектов предприятия // Бизнес Информ. – 2002. – № 3 - 4. – С. 32 - 34.
77.Заїкіна В. Організаційно-економічні аспекти проведення реструктуризації підприємств. // Підприємництво, господарство і право. – 1999. – №8. – с. 57-59.
78.Закон Украины «О предпринимательстве» // Все о бухгалтерском учете. –1999. – №29.
79.Закон України «Про банкрутство» №784-XIV від 14.05.1992р. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
80.Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 30.06.1999 р. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
81.Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. №1560-XII – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
82.Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. №49-IV – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
83.Закон України «Про основи національної безпеки та оборони» від 04.02.1998 №74/98-ВР – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua..
84.Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н. Математические методы в экономике. – М.: МГУ им. М.В.Ломоносова, Издательство «ДИС», 1998. – 368 с.
85.Захарченко В.І., Корсікова Н.М. Державне регулювання інноваційної діяльності як фактор ефективності структурних перетворень в економіці // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Вип. 137.- Дніпропетровськ: ДНУ.- 2002.- С. 100-108.
86.Захарченков С. П. Кредитний ризик: оцінка та управління при фінансуванні інноваційних проектів. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – Х., 2004. – 22 с.
87.Звіт «Україна. Людський розвиток 1996». - К., 1996.
88.Зотова Л.Н. Эффективность использования трудового потенциала предприятий Министерства строительных материалов РСФСР // проблемы управления трудовыми ресурсами: Межвузовский сборник. – Л.: Изд-во Ленингр. фин.-экон. института им. Н.А.Вознесенского, 1990. – С.146-149.
89.Иванов Е. Производственный потенциал СССР // Плановое хозяйство. – 1977. - №6. – С. 45-57.
90.Иванов Ю.Н., Токарев В.В., Удземир А.П. Математическое описание элементов экономики. – М.: Физматлит, 1994. – 416 с.
91.Илларионов А. Критерии экономической безопасности: [Показатели экон. безопасности по методике Глазьева С.] // Вопр. экономики. - 1998. - № 10. - С. 35-58
92.Инновационный менеджмент: Справочное пособие /Под ред. П.Н.Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. СПб.: Наука, 1997. – 560 с.
93.Инновационый менеджмент/С.Д.Ильенкова, Л.М.Гохберг, С.Ю.Ягудин и др. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -327 с.
94.Исаенко А.Н. Человеческий капитал в современной экономике // США-Канада: экономика, политика, культура. – 2002. - №2. – С.110-127с
95.Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 324 с.
96.Інноваційна політика України: [Виклад проекту концепції] // Вісн. Нац. Акад. наук України. - 1997. - № 9-10. - С. 3-16.
97.Інноваційний менеджмент: навчальний посібник. Краснокутська Н.В. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.
98.Інноваційний розвиток промисловості України / О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – 648 с.
99.Інтрілігейтор М.Д. Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции // Международный журнал «Проблемы теории и практики управления». – 1998.-№ 6. – С. 14-19.
100.Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2005. – 432 с.
101.Кантер Дж. Управленческие информационные системы. - М.: “Радио и связь”, 1982. - 208 с.
102.Канторович Л.В., Акилов Г.П. Функциональный анализ. – 3-е изд., перераб. – М.: Наука, 1984. – 752 с.
103.Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. – 1999. - № 11-12. – с. 45-47.
104.Карпенко Е.М. Потенциал производственной системы: сущность, методы оценки, процесс актуализации: монография. – Гомель: Учреждение образования «Гомельский государственный технический университет имени П.О.Сухого». 2005. - 377 с.
105.Квейд Э. Анализ сложных систем: Пер с англ. – М.: Сов. радио, 1969. – 520 с.
106.Киланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление: Пер. с англ. М.: Сов. радио, 1974. – 280 с.
107.Кини Р.Л., Райфа Х. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения: Пер. с англ. / Под ред. И.Ф.Шахнова. – М.: Радио и связь, 1981. – 560 с.
108.Клименко Н.Г. Державне регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку регіону. Автореф. дис. канд.. економ. н-к. – Одеса, 2005. – 20 с.
109.Ковалев А.П. Диагностика банкротства. – М.: Финстатинформ, 1995. – 40 с.
1.Яблонский А.И. Математические методы в исследовании науки. – М.: Наука, 1986. – 352 с.
2.2005 JETRO White Paper on International Trade and Foreign Direct Investment. — Tokyo: Japan External Trade Organization, 2005. Р. 9
3.A New Economy?: The Changing Role of Innovation and Information Technology in Growth. OECD, 91377, May 22, 2000, c.34
4.Analysis of the Existing State of Research and Development in the Czech Republic and a Comparison with the Situation Abroad-2005. — Prague: Research and Development Council, 2005. Р. 118
5.Arundel, K. Smith, P. Patel, G. Sirilli, The future of innovation measurement in Europe - concepts, problems and practical directions, IDEA paper series. 3, 1998, с. 36
6.Begovich M.E.: The High-Tech Loan Portfolio Not Just a Snack, Anymore, “Journal of Lending and Credit Risk Management” 1998, с. 34
7.Biaіon L. Ekonomika przedsiкbiorstwa, OWPW, Warszawa 1996, s 83/84
8.Cantwеll L.A. Technological innovation and Multinational Corporations. Oxford, Basil Blackwell. 1989
9.Cantwell L.A.: Translational Corporations and Innovatory Activities. Thomson Business Press 1996, c. 145-79.
10.Daft R.L. Organization Theory and Design, Texas A & M University, 1987, с. 146
11.Doing Business in Ireland - Overview of taxes, Dublin, 2001, c. 49
12.Drucker P F. Innowacja i przedsiкbiorczoњж. Praktyka i zasady, PWE, Warszawa 1992, с. 29.
13.Drucker P.F. Zarz№dzanie w czasach burzliwych. Nowe wyzwania – nowe horyzonty. Wyd. Nowoczenoњж, AE w Krakowie, 1995, c.83
14.Foyn F. Community Innovation Survey 1997/1998. Eurostat, Research and Development, Theme 9- 2/1999, c. 147
15.Funding of new technology-based firms by commercial banks in Europe, European Commission, Enterprise Directorate-General, EUR 17025, Luxembourg 2000, р.25, р. 33, р. 38, р. 37
16.Green Paper on Innovation, European Commission ECSC-EAEC, Brussels/Luxembourg, 2003
17.Griffin R.W., Podstawy zarz№dzania organizacjami, PWN, Warszawa 1998, s 662/663
18.Grossman G.M., Helpman E.: Technology and Trade. “Discussion paper” no.1134, London, CEPR 1995, c. 47
19.Hood W.N., Vahne J.E. (red): Strategies in Global Competition. London, Croom Helm, 1987
20.Japan tax System. Tax Bureau Ministry of Finance, 2004.
21.Japan White Book on SMES, Tokio, 2003.
22.Lorius J., Cherene Jr. Set – Valued Dynamical System and Economic Flow / Lecture Notes of Economics and Math. Systems, 158. – New York: Springer – Verlag, 1978. – 128 p.
23.Mansfield: The Economics of Technical Change. New York, W.W. Norton and Co. 1968;
24.Marciniak S., Innowacje a rozwуj gospodarczy, Oњrodek Nauk Spoіecznych Politechniki Warszawskiej, Warszawa 1998, с. 144.
25.Mensh G. Stalemate in technology: innovation-overcome the depression. — Cambridge: Mass, 1979. с. 14
26.Mieczysіaw B№k, Przemysіaw Kulawczuk,Anna Szczeњniak, Theresa Szczurek. Finansowanie biznesu technologicznego.- Warszawa-Gdynia-Denver, 2003, с. 115.
27.Pavitt K. International patterns of technological accumulation, London 1987
28.Podrкcznik OSLO, OECD, Eurostat, KBN, Warszawa, 1999, c. 22.
29.Pomykalski А. Zarz№dzanie innowacjami, PWN, Warszawa-Јуdџ, 2001, с. 30
30.Schupmeter J. A. Teoria rozwoju gospodarczego, Warszawa, 1982, р. 18, р.20
31.Storey D.J., Tether B.S.: New technology based firms in the European Union: an introduction, Elsevier Science BV, Amsterdam 1998, р. 89
32.The Insecurity Dilemma / Ed. by B. Job. - London: Boulder, 1992. - Р. 81.
33.Ushner P. A History of Mechanical Innovation. Cambridge, Harvard University Press 1929. N. Rosenberg, Inside black box: Technology and Economics. Cambridge, Cambridge University Press 1982, Р.253
34.www.aka.fi
35.www.bre.ru/security/22843.html
36.www.econbez.narod.ru/1security/1books/8.htm
37.www.iee.org.ua/files/alushta/09-vargatyuk-inn_rozv_u_prom.pdf
38.www.innowacje.hg.pl/druga.htm
39.www.nam.kiev.ua/ape/n_01_1-2/yermosh.htm
40.www.nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2001-10/4.htm
41.www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=epol2&issue=2006_2
42.www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnb5&issue=2001_1-2
43.www.refine.org.ua/pageid-1330-2.html
44.www.svb.com/bus_serv/lending/lending.html
45.www.tekes.fi