РОЗВИТОК ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНІСТЬ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА………………………………………………………………9
1.1. Розвиток підприємництва в історичному аспекті……………………………9
1.2. Економічна суть аграрного підприємництва ……………………………… 20
1.3. Форми організації підприємницької діяльності ……………………………32
1.4. Методика наукового дослідження ………………………………………… 49
Висновки до розділу 1 ..…………………………………………………………56
2. ОЦІНКА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ
СЕКТОРІ РЕГІОНУ ТА ЙОГО ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ…..........……………59
2.1. Аналіз ефективності функціонування підприємницьких формувань в аграрному секторі економіки .………………………………………………….59
2.2. Ефективність розвитку фермерства, як однієї з форм підприємництва
на селі ..................................................……………………………………………..81
2.3. Аналіз територіальних особливостей розвитку підприємництва в сільському господарстві…………………………………………………………..99
Висновки до розділу 2……………………………………………………………113
3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ……………………………………………………………116
3.1. Перспективи розширення сфери аграрного підприємництва та
вдосконалення державного регулювання його розвитку.......………………….116
3.2. Раціоналізація складу і розмірів підприємницьких формувань……… 131
3.3. Підвищення ролі кооперації в ефективному розвитку підприємництва 150
Висновки до розділу 3……………………………………………………………171
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...180
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………196

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформація економічних відносин у сільському господарстві обумовила необхідність розвитку підприємництва. Нова організаційно-економічна структура аграрної сфери, в поєднанні з ринковими засадами діяльності, суттєво змінюють зміст та складові економічних відносин. Про сільськогосподарське виробництво все більше говорять як про агробізнес. Тому підприємництво, без сумніву, стає важливою рисою аграрного виробництва.
Разом з тим, основна частина сільськогосподарського виробництва ведеться в натуральних чи напівнатуральних особистих селянських господарствах і перебуває поза сферою підприємницької діяльності, особливо в західних областях країни. Це позбавляє галузь використання одного з головних виробничих чинників (поряд із землею, працею та капіталом) – підприємницького потенціалу – і значно знижує ефективність функціонування всього АПК.
У результаті вдосконалення вітчизняного законодавства створено юридичні передумови для формування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм. Однак ступінь залучення сільсько-господарських земель і капіталу до сфери підприємницької діяльності залишається надзвичайно низьким. Неврегульованість питань власності на землю та майно, поряд із причинами соціального характеру, стримують розвиток сільськогосподарського підприємництва.
Збереження існуючої організаційно-виробничої структури сільського господарства призводить до погіршення його конкурентоспроможності, зниження рівня продовольчої безпеки та забезпечення населення продовольчими товарами вітчизняного виробництва. Переміщення сільськогосподарського виробництва з особистого сектора у сферу сільськогосподарського підприємництва стає насущною необхідністю і однією зі складових національної безпеки. Створення для цього відповідних соціальних та економічних передумов вимагає проведення спеціальних наукових досліджень.
Необхідність даного дисертаційного дослідження зумовлена також недостатнім станом розробленості проблеми взаємозв’язку між розвитком сільськогосподарського підприємництва та ефективністю галузі. У різних аспектах її висвітлюють такі вітчизняні вчені, як П.С. Березівський, В.Г. Галанець, П.М. Гарасим, Ю.Е. Губені, С.І. Дем’яненко, В.В. Зіновчук, М.М. Ільчук, І.Г. Костирко, В.В. Липчук, М.Й. Малік, В.В. Месель-Веселяк, І.Р. Михасюк, Б.Й. Пасхавер, Л.В. Романова, П.Т. Саблук, Р.А. Слав’юк, Г.В. Черевко, В.В. Юрчишин та ін. Проте, на нашу думку, дослідження соціального та економічного розвитку АПК і окремих його сфер у контексті формування підприємницького духу і підприємницького середовища залишаються надзвичайно актуальними у зв’язку з постійними змінами в умовах перехідної економіки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер¬таційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету на 2001–2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006 – 2010 рр.“Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні проблем розвитку регіонального АПК, його взаємозв’язку з формуванням сфери аграрного підприємництва, в обґрунтуванні шляхів підвищення еконо¬мічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення організаційно-виробничої структури.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності аграрного підприємництва на основі створення стабільно сприятливих соціально-економічних умов його розвитку. Досягнення поставленої мети вимагала вирішення таких завдань:
– розробити теоретико-методологічні основи дослідження розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки, його економічної сутності та організаційних форм;
– виявити основні тенденції розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки та його ролі у виробництві продукції;
– визначити тенденції формування і функціонування фермерських господарств як форми підприємництва;
– виявити особливості територіального розвитку аграрного підприєм-ництва в мікрорегіонах та основні чинники, які їх спричинили;
– обґрунтувати прогнозні показники розвитку підприємницьких структур та чисельності їх працівників;
– розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання розвитку сільськогосподарських підприємницьких структур;
– окреслити напрями оптимізації складу і розмірів інтегрованих аграрних формувань;
– розробити пропозиції з удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у кооперативних формуваннях.
Об’єктом дослідження є соціально-економічні відносини, які формуються у процес розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки та підвищення його ефективності, переміщення виробництва продукції з особистих селянських господарств у сільськогосподарські підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку аграрного підприємництва в регіоні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали основні положення теорії становлення й розвитку аграрного підприємництва, формування інтегрованих агропромислових об’єднань, розробленої вітчизняними та зарубіжними вченими. У процесі дисертаційного дослідження застосовувались: методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття змісту й сутності основ понятійного апарату теорії становлення і розвитку аграрного підприємництва; статистико-економічного аналізу – для вивчення, групування, порівняння і наочного відображення емпіричних даних з метою дослідження тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств та основних чинників, які зумовили їх виникнення; аналізу особливостей розвитку аграрного підприємництва в мікрорегіонах; системний підхід – для обґрунтування пропозицій з удосконалення державного регулювання розвитку аграрного підприємництва; розрахунково-конструктивний – для визначення прогнозних показників розвитку сільськогосподарських підприємств та чисельності зайнятих у них працівників.
Основні положення роботи базуються на офіційних матеріалах Головного управління статистики у Львівській області, Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Державного комітету статистики України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:
– визначено сукупність основних чинників формування особливих соціально-економічних умов розвитку аграрного підприємництва в мікрорегіонах з виділенням кластерів адміністративних районів, що є науковою основою для вироблення диференційованих підходів у регіональній аграрній політиці;
удосконалено:
– методику обґрунтування прогнозних параметрів розвитку сільськогосподарських підприємств та чисельності зайнятих у них працівників на основі використання усереднених затрат часу на виробництво окремих видів продукції та валової продукції у вартісному вираженні;
– наукові підходи до оцінки споживчої вартості сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, вироблених в особистих селянських господарствах, що забезпечує достовірну оцінку рівня продуктивності праці та доходів зайнятих у них працівників;
одержали подальший розвиток:
– пропозиції з удосконалення державного регулювання розвитку аграрного підприємництва на основі підвищення рівня доходів населення та створення сприятливого соціально-економічного середовища, стимулювання підприємницької активності сільського населення;
– наукові розробки щодо основних напрямів підвищення рівня конкурентоспрможності інтегрованих та кооперативних аграрних формувань на основі вдосконалення економічних взаємовідносин між ними та всередині них.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть використо¬вуватися для розробки регіональних програм соціально-економічного розвитку, вдосконалення економічних відносин у сільському господарстві і АПК, що повинно забезпечити підвищення ефективності аграрного підприємництва.
Окремі результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування в діяльності Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 10-01/7-423 від 31.10.07), Пустомитівської (довідка № 351 від 02.11.07) та Яворівської (довідка № 464 від 02.11.07) районних державних адміністрацій Львівської області.
Особистий внесок здобувача полягає у проведенні комплексного дослідження теоретичних і методологічних засад розвитку аграрного підприємництва та обґрунтуванні шляхів підвищення його ефективності на основі вдосконалення організаційно-економічного механізму в АПК. Основні наукові положення, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, виконаних у співавторстві, використано лише ті ідеї, які належать особисто автору.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (м. Львів, 2000 р.), “Економічна система України. Минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 2005 р.), на звітних наукових конференціях аспірантів і здобувачів ЛДАУ за наслідками науково-дослідної роботи у 2000 р. та 2004 – 2006 рр.
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 7 наукових праць. Серед них 4 публікації підготовлено самостійно, 3 – у співавторстві (6 статей опубліковано в наукових фахових виданнях; 1 – у матеріалах міжнародної науково-практичної конференції) загальним обсягом 2,06 друк. арк., частка автора становить 1,68 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Аграрне підприємництво – ініціативна, самостійна діяльність громадян та їх об'єднань, спрямована на отримання доходу, здійснювана на свій ризик і під майнову відповідальність в межах визначених організаційно-правових форм, що функціонують в аграрному секторі економіки. Аграрне підприємництво являє собою систему відносин між суб’єктами господарювання з приводу особливого типу діяльності з задоволення потреб суспільства в продуктах харчування шляхом здійснення новаторської функції, стратегічно зорієнтованої на успіх. Поряд з цим, пропонуємо розглядати підприємництво як історично обумовлене, комплексне соціально-економічне явище, що виражається через систему суспільних відносин, які функціонують в різних сферах життєдіяльності суспільства. Суть підприємництва розкривається в теоретичному (категоріальному) і в практичному аспектах, який розкривається на рівні суспільства в цілому – як чинник суспільного виробництва й рушійна сила науково-технічного прогресу; на рівні підприємства – як специфічна поведінкова схема (стратегія взаємовідносин з учасниками ринкового процесу); на рівні особистості – як сукупність певних психологічних характеристик.
2. Відповідно до Господарського кодексу в Україні можуть діяти: господарські товариства (а саме: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, акціонерні товариства, командитні товариства), приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства, державні підприємства, кооперативи, підприємства з іноземними інвестиціями, малі підприємства, а також корпорації, об’єднання, асоціації та консорціуми.
3. Ефективною слід вважати ту форму підприємництва, яка дозволяє примножувати та зміцнювати власність, максимально результативно використати наявний капітал і працю. Підприємництво базується на особистій чи колективній ініціативі громадян. Потенціальний підприємницький хист сільського населення може успішно реалізуватися лише в умовах сприятливого економічного середовища. Тому необхідним є завершення формування інфраструктури ринку (торгових бірж, домів, аукціонів, заготівельних пунктів, продовольчих ринків тощо). Вимагає докорінного вдосконалення механізм кредитування аграрного підприємництва, особливо дрібного приватного сектора.
4. Результатом загальної соціально-економічної кризи в нашій країні стало значне зниження ролі підприємств у виробництві сільськогосподарської продукції. Впродовж 1990 – 2006 рр. їх питома вага у вартості валової продукції сільського господарства Львівської області знизилася з 54,9% до 12,9%. Основну частину продукції виробляють натуральні чи напівнатуральні дрібні особисті селянські господарства. Однак в 2003 – 2006 рр. при значному погіршенні ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств їм вдалося дещо збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, перетворити сільськогосподарське виробництво із збиткового у прибуткове. Загальна маса отриманих прибутків у 2006 р. досягла 164,0 млн. грн., тобто 509,3 тис. грн. з розрахунку на одне підприємство. Рівень рентабельності досягнув 22,6%. Основним чинником підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва стали значні цінові зрушення на агропродовольчому ринку, якими скористалися сільськогосподарські підприємства. Найвищих показників рентабельності серед сільськогоспо-дарських підприємств усіх організаційно-правових форм досягли господарські товариства – 29,8%.
5. Характерною рисою розвитку агарного підприємництва є значна диференціація показників економічної ефективності діяльності сільськогоспо-дарських підприємств Львівської області в розрізі адміністративних районів. Вона викликана дією багатьох чинників, які мають виражений територіальний характер. Сукупність цих чинників формує різний рівень сприятливості соціально-економічного середовища для розвитку та успішності аграрного бізнесу. Кореляційно-регресійний аналіз соціально-економічних показників дозволив встановити, що основними серед них є: видатки місцевих бюджетів на одну особу; товарооборот роздрібної торгівлі на одну особу; рівень безробіття; питома вага найманих працівників у загальній чисельності населення; питома вага вибулих протягом року працівників у штатній їх чисельності; обсяг реалізованої ними продукції (робіт, послуг) на одну особу за рік; питома вага зайнятих у сільськогосподарських підприємствах у загальній чисельності найманих працівників; кількість фермерських господарств на 1000 чол. сільського населення; кількість тракторів всіх марок на 100 га сільськогоспо-дарських угідь в сільськогосподарських підприємствах; кількість працівників сільськогосподарських підприємств на 100 га сільськогосподарських угідь; грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь; чисельність поголів’я великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь в сільськогосподарських підприємствах.
6. В результаті кластерного аналізу було виділено чотири групи адміністративних районів Львівської області за рівнем сприятливості соціально-економічного середовища розвитку аграрного підприємництва. До першого кластеру віднесено адміністративні райони з величиною інтегрального індексу понад 5,0, до другої групи районів – від 2,0 до 4,5, до третьої – від 1,9 до -4,0, до четвертої – всі інші райони. Виділення кластерів дозволяє проводити достовірну оцінку ефективності діяльності органів місцевої влади щодо стимулювання розвитку сільськогосподарського підприємництва. Результати кластерного аналізу можуть використовуватися як основа для диференціації загальної економічної політики регіональних органів державного управління, яка повинна спрямовуватися на поступове згладжування територіальних відмінностей у соціально-економічному середовищі для сільськогоспо-дарського підприємництва.
7. Розвиток аграрного, насамперед сільськогосподарського, підприєм-ництва відповідає інтересам виробників і споживачів агропродовольчої продукції, суспільства в цілому. Переміщення виробництва сільськогоспо-дарської продукції з особистих господарств до сільськогосподарських підприємств призводить до значної економії затрат суспільної праці. Прогнозні розрахунки показують, що прямі затрати праці в результаті такого переміщення в сільському господарстві Львівської області зменшились би з 206,5 до 106,4 млн. люд./год., тобто на 100,1 млн. люд./год. Вивільнені працівники (52,7 тис. чол.) могли б ефективніше використовуватися в позасільськогосподарських сферах економіки. Чисельність зайнятих в сільськогосподарському виробництві зменшилась би до 56,0 тис. працівників. Серед адміністративних районів області найбільшої чисельності вивільнених працівників слід очікувати в Жовківському та Сокальському, а найменшої – у Сколівському.
8. Основними заходами з удосконалення державної політики, спрямованої на прискорений розвиток аграрного підприємництва повинні стати: підвищення рівня зайнятості міського і сільського населення, зростання заробітної плати та пенсій, доходів представників малого бізнесу; вдосконалення і забезпечення стабільності та прозорості господарського законодавства з тим, щоб підприємці могли реалізовувати як короткострокові, так і довгострокові стратегії розвитку підприємств; припинення мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, вдосконалення механізму оренди земель з метою спрощення механізму формування цілісних земельних масивів для організації сільськогосподарського виробництва на підприємницькій основі; удосконалення системи оподаткування, фінансування та кредитування аграрної сфери для забезпечення сприятливих економічних умов розвитку аграрного підприємництва; раціоналізація бюджетної підтримки аграрної сфери, насамперед сільськогосподарського виробництва; реалізація урядових заходів зі стимулювання інвестицій в підприємствах аграрної сфери, розробка національної та регіональних програм залучення коштів трудових мігрантів з-за кордону; вдосконалення ринкового регулювання агро-продовольчої сфери, покращання товаропросування між виробниками та споживачами продовольчих товарів; державна підтримка розвитку інтеграційних процесів та кооперації в АПК; розробка та реалізація освітніх програм, спрямованих на підготовку кваліфікованих кадрів для аграрного підприємництва.
9. Важливим напрямом розвитку аграрного підприємництва та зростання ефективності функціонування агропромислових формувань є забезпечення завершеності циклу виробництва та реалізації готової продукції. У зв’язку з цим доцільним є об’єднання сільськогосподарських і переробних підприємств з торговельними структурами в різного роду агропромислові формування – від комбінатів і концернів до торговельно-збутових кооперативів. При визначенні доцільності створення тієї чи іншої інтегрованої структури насамперед слід враховувати: особливості застосовуваних технологій; показники фінансової стійкості учасників; ступінь взаємної значимості підприємств. Основною ланкою АПК, спроможною взяти на себе роль інтегратора і забезпечити організацію агропромислового виробництва, є, насамперед, великі переробні підприємства. Головними завданнями інтегрованих формувань є забезпечення скоординованої діяльності різних організаційно-правових господарських структур, економічної та соціальної зацікавленості кожного партнера в одержанні високого кінцевого результату, кращої організації аграрного ринку.
10. Перспективним напрямом створення сприятливих економічних умов для розвитку аграрного підприємництва є реформування великих сільськогосподарських підприємств в асоціацію кооперативів. Результативність діяльності асоціації зумовлюється ступенем досконалості внутрішньо-економічних відносин у суспільному виробництві, що складаються між самостійними кооперативами та окремими виробничими підрозділами всередині підприємства. Для цього необхідне формування такого типу розвитку внутрішньогосподарського товарного ринку на основі внутрішніх товарно-грошових відносин, завдяки якому посилюється комерціалізація діяльності виробничих підрозділів. Розвиток даних процесів стає можливим лише за умови регулювання економічних відносин на основі внутрішніх і зовнішніх цін і тарифів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артимяк З. Фермерство Львівщини: проблеми становлення і розвитку // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2001. – № 8. – С.462-468.
2. Артимяк З. Підприємництво в АПК і держава: поєднання інтересів // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2004. – № 11(2). – С.88-92.
3. Артимяк З. Особисті селянські господарства: стан, проблеми та перспективи // Вісник Львівського державного аграрного університету:
Економіка АПК. – Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2006. – № 13. – C.596-600.
4. Артимяк З. Територіальні аспекти розвитку підприємництва в сільському господарстві Львівської області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2007. – № 14(1). – С.205-209.
5. Артимяк З.С., Гарасим М.П., Клєбан О.Д., Флисник Р.П. Особливості регулювання цін агропромислового ринку // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник наукових статей. Економічні науки. – 2006. – № 11. – С.166-172.
6. Бандурович О. Феномен підприємництва: сутність та проблеми розвитку // Україна: аспекти праці. – 1996. – № 1. – С.53-55.
7. Барановський М. Депресивні аграрні території України: методичні підходи до ідентифікації, практичні результати // Економіка України. – 2006. – № 11. – С.70-76.
8. Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Питулько В.О., Головко А.М. Перспективи розвитку технічного забезпечення аграрного виробництва // Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С.22-26.
9. Біттер О.А. Ізраїльські кібуци як специфічна форма сільсько-господарського підприємства // Економіка АПК. – 1996. – № 9. – С. 88-92.
10. Бойко В., Вашків П. Бізнес: словник-довідник. - К.: Україна, – 1995.– 157 c.
11. Болотова Ю. Поддержка сельскохозяйственных товаропроизводителей в США // АПК: экономика, управление. – 2004. – №1. – С. 37-41.
12. Болтунова Е.М. Экономическая устойчивость сельскохозяйственного производства// Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – №5. – С. 43-44.
13. Большая советская энциклопедия. Изд. 3-е. М.: “Cоветская энциклопедия”, 1975. – 512 с.
14. Бурачек І.В. Класифікація та розвиток форм виробничої кооперації в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 55-60.
15. Бурачек І.В. Основні напрями розвитку виробничих кооперативів у сільському господарстві // Економіка АПК. – 2006. – № 9. – С. 22-25.
16. Бурачек І.В. Розвиток виробничої кооперації в сільському господарстві України // Економіка АПК. – 2005. – № 1. – С. 31-37.
17. Бурлака Ю.М. Модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 87-94.
18. Быстров Г.Е. Правовое положение сельскохозяйственных кооперативов: проблемы и перспективы развития кооперативного законодательства // Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХІ століття: Зб. наук. пр. учасників конференції. – К.: Укоопосвіта, 2001. – С. 263 – 272.
19. Валентинов В.Л. Інституційні механізми міжгалузевих відносин в АПК як перспективний напрям агроекономічних досліджень // Економіка АПК. – 2006. – № 5. – С. 42-47.
20. Вантух В.П. Методика дослідження ресурсного потенціалу в АПК // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 54-58.
21. Вебер М. Избранные произведения. – M., 1990. – 421 с.
22. Величко І.М. Основні принципи функціонування сільсько-господарських виробничих кооперативів // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 65-69.
23. Верхман П.Х. Підприємець. Його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. “Ordo socialis” – 1994. – 59 с.
24. Волик А.М. Розвиток виробничої та обслуговуючої сільськогосподарської кооперації в Україні // Економіка АПК. – 2000. – № 4. – С. 38 – 39.
25. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: необхідність прискорення // Урядовий кур'єр. – 1999. – 14 грудня.
26. Гайдуцький П.І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) // Економіка АПК. – 2003. –
№ 2. – С. 29-32.
27. Галанець В.Г., Хом’як М.С. Територіальні особливості розвитку регіонального АПК. – Львів: Українські технології, 2004. – 221 с.
28. Гарасим П., Гнатишин Л., Артимяк З. Управління інформаційними потоками підприємства на основі організації раціонального обліково-аналітичного забезпечення // Економічна система України. Минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. м. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2005, С. 70-71.
29. Гарасим П.М., Біттер О.А., Гнатишин Й.П. Сільські домогосподарства: доходи і видатки. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2004. – 172 с.
30. Геєць В.М. Перспективи аграрних трансформацій та їх вплив на розвиток подій в економіці України // Економіка АПК. – 2006.– № 7. – С. 11-16.
31. Гоголь І.А. Формування маркетингової стратегії сільсько-господарських підприємств // Економіка АПК. – 2006. – №12. – С. 123-126.
32. Голубев А. Теоретические основы эффективного аграрного производства // АПК: экономика, управление. – 2003. – №12. – С. 23-31.
33. Горбонос Ф.В. Кооперація: методологічні і методичні основи. – Львів: Львівський державний університет, 2003. – 264 с.
34. Горпинич О.В. Напрями розвитку організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2003. – № 5. – С. 45-49.
35. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18 – 22.
36. Губені Ю.Е. Аграрна реформа у Чеській Республіці: від “оксамитової” революції до європейської інтеграції. Приклад гідний наслідування. – Львів: Українські технології, 2001. – 368 с.
37. Губені Ю.Е. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України // Економіка АПК. – 2006. – №11. – С. 18-24.
38. Губені Ю.Е. Основи підприємництва та агробізнесу: Навчальний посібник. – Львів: Українські технології. – 2002. – 256 с.
39. Далъ В. М. Толковый словарь живого великорусского языка. – M., 1956. – Т. II – C. 171; T.III. – С. 388; Т. IV. – С. 418- 419.
40. Данкевич А.Є. Ефективність використання орендованих земель в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК.– 2003. – № 12. – С. 36-40.
41. Дем’яненко С., Свідерська І. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України // Економіка України. – 2004. – № 8. – С. 72-79.
42. Денин Н. Эффективность агропромышленной интеграции на микроэкономическом уровне // АПК: экономика, управление. – 2003. – № 10. – С. 44-51.
43. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка: Підручник. – 2-е вид., доп. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.
44. Долішній М. Соціально-економічні проблеми розвитку підприємництва. – Львів: НАНУ ІРД, 1996. – 63 с.
45. Економічна енциклопедія: у 3-х т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К .: Видавничий центр “Академія”, 2000 – 2001.
46. Економічний довідник аграрника. – К.: Преса України, 2003.– 800 с.
47. Євчук Л.А., Людаєв В.В. Окремі аспекти співпраці аграрних підприємств з фінансовими партнерами // Економіка АПК. – 2006. – № 11.– С. 59-64.
48. Єрмаков О.Ю. Методологія дослідження організаційних форм виробництва // Економіка АПК. – 2003. – №1. – С. 31-37.
49. Єрмолаєва М.В., Скиданенко Ю.Д. Про кооперування фермерських господарств // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2004. – № 2. – Т.2. –
С. 127-131.
50. Задков А., Устименко В. Адаптивные свойства производственного потенциала сельхозпредприятий // АПК: экономика, управление.– 2005.– № 3.– С. 66-71.
51. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. – К.: Логос, 1996. – 224 с.
52. Зінчук Т. Аграрна політика України: можливості та перспективи інтеграції в ЄС // Економіка України. – 2000. – №12. – С. 58-67.
53. Зоря С. Субсидування сільського господарства: досвід зарубіжних країн та можливість і доцільність його використання в Україні // Економіка України. – 2003. – №8. – С. 56-65.
54. Зубець М., Панасюк Б. Актуальні проблеми економіки України. – К.: Аграрна наука, 2004. – 82 с.
55. Іваницька С.Д. Ефективність державної підтримки агропромислового виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 2. – С. 114-116.
56. Іващенко Н.Т., Хорунжий М.Й. До методологічних аспектів оцінки діяльності підприємств аграрного сектору України // Економіка АПК. – 2005. – № 3. – С. 42-50.
57. Ільїн В.Ю. Розвиток відносин власності на селі в умовах корпоратизації // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 54-60.
58. Калныньш А.А., Клейнберг В.Ш., Рутенберг К.К. Районное аграрно-промышленное объединение. – М.: Колос, 1982. – 175 с.
59. Кене Ф. Избранные экономические произведения. М., – 1960.– 523с.
60. Кісельов А.П. Основи бізнесу: Підручник.– К.: Вища школа, 1998. – 191 c.
61. Кісіль М.І. Створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів // Економіка АПК. – 2003. – № 4. – С. 22-27.
62. Клюкач В. Формы и механизмы создания агропромышленной корпорации // АПК: экономика, управление. – 2004. – № 2. – С. 33-44.
63. Ключник А.В. До оцінки ефективності підприємницької діяльності аграрних формувань // Економіка АПК. – 2006. – № 9. – С. 71-74.
64. Коваленко Ю. Особливості аграрних реформ у державах ЦСЄ та в Україні // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 72-79.
65. Коваль П.В. Теоретико-методологічні аспекти відтворення в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2006. – № 1. – С. 109-113.
66. Конституція України: Основний Закон України від 28.06.1996. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA% 2F96- %E2%F0. – Заголовок з екрану.
67. Королев В. Предпринимательство – дело новое или хорошо забытое? Предприниматель. Научно-популярная серия.–1992. – № 1-2.– С. 6-10.
68. Королев В. Феномен предпринимательства // Российский экономический журнал. – 1992. – № 4. – С. 134-140.
69. Короліщук Л.П. Фінансова стійність акціонерного товариства як умова його економічного розвитку // Економіка АПК. – 2006. – № 9. – С.81-84.
70. Кравченко С.А. Діагностика адаптивного стану сільсько-господарських підприємств в умовах ринку // Економіка АПК. – 2006. – № 3. – С. 54-60.
71. Крашенинников А.И. Международный Кооперативный Альянс. – М.: Экономика, 1980. – 230 с.
72. Кропивко М.Ф. Методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільського господарства // Економіка АПК. – 2006. – № 11. – С. 13-18.
73. Кузьмін Б.М., Кузьмін А.Б. Сільськогосподарська кооперація – минуле, фактичний стан і погляд у майбутнє // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1. – К.: ІАЕ. – 2001.– 831с.
74. Кушнір І.В. Оцінка кредитоспроможності аграрних підприємств // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 90-94.
75. Лупенко Ю.О. Потенціал акціонерного сектору агропромислового комплексу // Економіка АПК. – 2005. – № 1. – С. 21-25.
76. Любімов В.І. Організаційно-економічний механізм формування і функціонування фінансово-промислових груп. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук. – Київ, 2004. – 20с.
77. Магомедов А-Н. Д. Место сбытовых (торговых) кооперативов в инфраструктуре регионального аграрного рынка // Экономика сельско-хозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2003. –№ 9. – С. 72-76.
78. Мазуренко О.В. Розвиток інтегрованих формувань і АПК // Економіка АПК. – 2006. – № 3. – С. 89-94.
79. Макаренко П.М. До напрямів теоретичних досліджень ринкового розвитку економіки сільського господарства // Економіка АПК. – 2006. – № 7.– С. 48-54.
80. Макушок О.В. Кредитна кооперація як своєрідний механізм допомоги фермерам // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. – Луганськ: Вид-во „Элтон”. – 2002. – № 14(26). – С.431-433.
81. Малій О.Г. Удосконаленння фінансової підтримки аграрного виробництва // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 97-107.
82. Малік М.Й., Шпикуляк О.Г. Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 3-7.
83. Маренич Т.Г. Регулювання економічних відносин на основі господарського розрахунку // Економіка АПК. – 2006. – № 5. – С. 79-84.
84. Мельник К.М. Фінансові відносини у сільськогосподарських виробничих кооперативах // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 65-69.
85. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М. Колективні форми сільськогосподарського виробництва: економічний потенціал і проблеми ефективного функціонування // Економіка АПК. – 2003. – № 7. – С. 23-28.
86. Месель-Веселяк В.Я. Реформування аграрного сектора України: здобутки і проблеми // Економіка АПК. – 2003. – № 5. – С. 3-8.
87. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток та ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві України // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 19-24.
88. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток форм господарювання в аграрному секторі України (результати, проблеми) // Економіка АПК. – 2006. – № 12. – С. 34-40.
89. Милосердов В.В. Рыночная кооперация и интеграция – магистральные направления развития АПК регионов // Экономика сельско-хозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2004. – № 4. – С. 12-16.
90. Михасюк І., Майовець Є. Аграрний сектор АПК: проблеми і шляхи вирішення. – Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2001. – 228 с.
91. Могильний О.М. Нормативно-правове забезпечення обслуговуючих кооперативів // Економіка АПК. – 2000. – № 10. – С. 9 – 16.
92. Муковіз В.С. Становлення обслуговуючої кооперації на Херсонщині // Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 43-45.
93. Нужна О.А. Оцінка рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 110-113.
94. Онисько С.М., Лавренюк Н.М. Ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм. – Львів: Українські технології, 2005. – 128 с.
95. Онищенко О. Зрушення в організаційній структурі сільсько-господарських підприємств // Економіка України. – 2004. – № 11. – С. 58-68.
96. Онищенко О. Особисті селянські господарства у пореформеному розвитку аграрного сектора // Економіка України. – 2003. – № 6. – С. 57-69.
97. Онищенко О. Сільськогосподарські підприємства після реорганізації: ресурсозабезпеченість, виробничі затрати, продуктивність // Економіка України. – 2004. – № 12. – С. 52-63.
98. Онищенко О. Фінансова результативність сільськогосподарських підприємств // Економіка України. – 2005. – № 2. – С. 59-70.
99. Онищенко О., Юрчишин В. Про підприємницькі форми господарювання в аграрній сфері // Економіка України. – 1997. – № 4. – С. 50-60.
100. Онищенко О.М. Проблеми пореформеного розвитку особистих селянських господарств // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу в Україні. – К.: ІАЕ УААН. – 2003. – С. 158-168.
101. Основи економічної теорії / За ред. професора Мочерного С.В. – Т.: АТ “Тарнекс”, 1993. – 670с.
102. Основні показники сільськогосподарських підприємств за 2006 р. Статистичний збірник. – Львів, 2007. – 36 с.
103. Пархоменко Л.М. Теоретичні основи дослідження економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринку // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 82-84.
104. Пасхавер Б. Продовольчий аспект подолання бідності // Економіка України. – 2004. – № 10. – С. 71-76.
105. Пасхавер Б. Цінова ситуація і цінова політика в агросфері // Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 58-66.
106. Підприємництво в аграрній сфері економіки / Малік М., Лупенко Ю., Романова Л. та ін.; За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка. – К.: ІАЕ, 1997. – 420 c.
107. Підприємницька діяльність та агробізнес: Підручник / За ред. М.М. Ільчука, Т.Д. Іщенко. – К.: Вища освіта, 2006. – 543 с.
108. Про господарські товариства. Закон України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12. – Заголовок з екрану.
109. Про державну підтримку сільського господарства України. Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1877-15. – Заголовок з екрану.
110. Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 № 1087-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1087-15.–Заголовок з екрану.
111. Про особисте селянське господарство. Закон України від 15.05.2003 № 742-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29.
112. Про оренду землі. Закон України від 06.10.1998 № 161-XIV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=161-14. –Заголовок з екрану.
113. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 грудня.
114. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку: Указ Президента України від 6 червня 2000р. № 767/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 8 червня.
115. Про фермерське господарство. Закон України від 19.06.2003 № 973-15. // – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=973-15. – Заголовок з екрану.
116. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=469%2F97-%E2%FO. – Заголовок з екрану.
117. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 № 507-XII. – Режим доступу: http://zakon1.rada.dov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=507-12. – Заголовок з екрану.
118. Проценко В.О. Організація корпоративних форм господарювання як фактор зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 10. – С. 11-17.
119. Раку Ю. Из истории предпринимательства. Предприниматель. Подписная научно-популярная серия. – 1992. – № 1-2. – С. 58-61.
120. Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки // Економіка України. – 2003. – № 12. – С. 51-55.
121. Рекомендації по створенню акціонерних товариств в процесі реструктуризації сільськогосподарських підприємств. / За ред. П. Саблука, Ю. Лупенка, М. Малік. – К.: ІАЕ, 1998. – 50 с.
122. Рекомендації щодо створення приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами та організації його розвитку / За ред. П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина. – К.: ІАЕ, 1998. – 130 с.
123. Родионова О.А., Юрков Е.П. Регулирование обменных отношений в агропромышленных формированиях // Кооперация и интеграция в АПК на рубеже ХХ-ХХІ веков: Тезисы докладов Всероссийской научно-практической конференции. – Тюмень, 1998. – С. 108 – 109.
124. Романова Л.В. Становлення підприємництва в сільському господарстві. – К.: ІАЕ, 1997. – 272 с.
125. Рынок: бизнес, коммерция, экономика (толковый терминологический словарь). М. – 1994. – 88 c.
126. Рябоконь В.П. Стратегічні напрями соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 29-34.
127. Саблук П. Стабільні умови як фактор послідовного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 12 – 17.
128. Саблук П.Т. Основні напрями розвитку високоефективного агропромислового виробництва в Україні. К., 2002. – 31 с.
129. Саблук П.Т. Соціально-економічна модель постреформованого агропромислового виробництва в Україні (доповідь) // Економіка АПК. – 2000. – № 2. – С. 4-25.
130. Саблук П.Т. Стабільні економічні умови як фактор послідовного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 12-17.
131. Саблук П.Т., Юрчишин В. Сучасні аграрні перетворення: деякі оцінки і проблеми. – К.: УАЕ УААН, 1998 – 27с.
132. Савченко В. Феномен предпринимательства (экспериментальный спецкурс). // Российский экономический журнал. – 1995. – № 10. – С. 56-62.
133. Савченко В. Феномен предпринимательства (экспериментальный спецкурс). Экономическая сущность предпринимательства. // Российский экономический журнал. – 1995. – № 9. – С. 45-51.
134. Савченко О.Ф. Теоретичні аспекти ефективності функціонування підприємств аграрного сектора економіки // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С. 41-44.
135. Село: сучасна політика і стратегія розвитку. К.: ІЕ НАНУ, 1997. – 216 с.
136. Семенов В.Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П. Загальний курс агробізнесу. – К., 2000.
137. Семюельсон П.А., Нордгаус В.Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. – К., 1998. Серия “Фермерские кооперативы США” ИРИЦ “Фермер” – М., 1994.
138. Серова Е., Янбых Р. Государственные программы поддержки сельскохозяйственного кредита в переходных экономиках // Вопросы экономики. – 1998. – №11. – С.132-133.
139. Сиухин А., Михалева Т. Личное и коллективное в современном селе // Экономика сельского хозяйства России. – 1998. – № 2. – С. 27 – 30.
140. Сільське господарство України: криза та відновлення /За ред. Штефана фон Крамона-Таубаделя, Сергія Дем’яненка, Арніма Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.
141. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. Т.1. Потенціал сільського сектора. К.: ІЕ НАНУ, 2000. – 396 с.
142. Словарь русского языка в четырех томах. Изд. 2-е, исправл. и дополн. – М., 1984. – Т.III. – 369с.
143. Словник української мови. – К., 1975. – Т.VI. – 487с.
144. Смит А. Исследование природы и причин богатства народов. – M.: Соц. и ЭКГИЗ, 1962. – 262 с.
145. Соболь С. Предпринимательство: начало бизнеса. – К. – 1994. – 312с.
146. Сорока І. Підприємець – ключова фігура ринкової економіки // Економіка України. – 1992. – №11. – С. 44-50.
147. Соціально-економічний розвиток аграрного сектора в інтересах суспільства// Економіка України. – 2005. – №4. – С.4-20.
148. Станасюк Н.С. Підвищення ролі держави у розвитку агропромислового виробництва // Економіка АПК. – 2004. – №2. – С.26-29.
149. Статистичний щорічник “Сільське господарство України” за 2006 р. – К., 2007. – 319 с.
150. Статистичний щорічник Львівської області за 2006 р. ч.1. Львів, 2007. – 386 с.
151. Статистичний щорічник Львівської області за 2006 р. ч.ІІ. Львів, 2007. – 370 с.
152. Статистичний щорічник України за 2006 р. – К., 2007. – 446 с.
153. Субсидии фермерам в США // Экономика сельского хозяйства России. – 2003. – № 12. – С. 37.
154. Субтельний Орест. Україна: історія. 3-є вид.–К.:Либідь, 1993.-720 с.
155. Сучасна аграрна політика України: Проблеми становлення / За ред. акад. УААН П.Т.Саблука та В.В.Юрчишина. - К.: BІПОЛ, 1996. – 663 c.
156. Теслюк С.Р. Формування організаційно-економічних відносин молокопереробних підприємств із сировинними базами // Економіка АПК. – 2006. – № 9. – С. 31-34.
157. Тринько Р.І.Методика економічних досліджень.–Львів, 1999.–356 с.
158. Туган-Барановський М. І. Політична економія. Курс популярний. – К.: Наукова думка, 1994.- 261 с.
159. Турьянский А.В. Приоритетные направления развития интеграционных отношений в АПК // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2003. – № 112. – С.15-19.
160. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навч. посіб. – К.; КНЕУ, 2000.
161. Уилсон П. Финансовий менеджмент в малом бизнесе: Пер. С англ. / Под ред. В.А. Мырлокови. М., 1995.
162. Ушачев И. Внутрихозяйственные экономические отношения в сельскохозяйственных предприятиях // АПК: экономика, управление. – 2004. - № 4. – С. 3-12.
163. Філіпова С.Г. Як створити селянське (фермерське) господарство. –Львів, 2000.
164. Федієнко П.М. Розвиток підприємницьких структур – перспектива аграрної економіки // Економіка АПК. – 2004. – № 6. – С. 26-30.
165. Федоров М. Земельна реформа в Україні: стан, проблеми, перспективи // Економічний часопис. - 1999. – № 6. – С. 22-26.
166. Фіщук О.М. Виробничі сільськогосподарські кооперативи як чинник гармонізації інтересів селян і раціонального господарювання // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С.65-69.
167. Хизрич Р., Питер М. Предпринимательство или как завести собственное дело: вып. 1., пер. с англ. – М.: Прогресс, Универ., 1992 . – 166 с.
168. Хицков И., Митина Н., Фомина Е. Интеграционные связи в агропромышленном производстве / АПК : экономика, управление. – 2003. – № 9. – С.9-17.
169. Хомин І.П. Резерви збільшення прибутку в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 91-94.
170. Хрипливый Ф., Булатецкий Г. Рейтинговая оценка деятельности сельхозпредприятий // АПК: экономика, управление. – 2004. – № 5. – С. 27-30.
171. Чаянов А.В. Основные идеи и формы организации сельскохозяйственной кооперации. – 2-е изд. – М.: Книгосоюз. – 1927, 338 с.
172. Червен І.І. Кооперуванню селянських господарств – подальший розвиток // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв.: – 2004. – 2 (26). – С.314-319.
173. Червен І.І., Тютенко Н.В. Розвиток орендних відносин – важливий напрям підвищення ефективності виробництва у фермерських господарствах // Економіка АПК. – 2003. – № 11. – С.13-16.
174. Черевко Г., Горбонос Ф. Теоретичні аспекти економічних взаємовідносин як основи кооперації в аграрному секторі // Економіка України. – 2004. – №8. – С. 62-71.
175. Черевко Г.В. Роль державного регулювання у підвищенні ефективності АПК//Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2002. – № 9. – С. 140-143.
176. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька Г.Б., Павленчик Н.Ф. Економіка підприємств: Навч. Посібник. – Львів: Апріорі, 2004. – 384 с.
177. Шкляр В.Б. Розвиток організаційних форм використання техніки в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2003. – № 2. – С. 47-50.
178. Шпичак О.М. Теорія, методика, аналіз ефективності діяльності аграрних підприємств// Економіка АПК. – 2006. – №3. – С. 152-156.
179. Шумпетер И. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла коньюнктуры). – M.: Прогрес, 1982. – 432 с.
180. Шутьков А.А. Сельскохозяйственная кооперация: наука и практика // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2000. – № 9. – С. 7-10.
181. Щурик М.В., Артимяк З.С., Гнатишин І.Й. Фінансове забезпечення приватної власності на землі в сільському господарстві Карпатського мікрорегіону // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник наукових статей. Економічні науки. – 2006. № 10. – С. 158-164.
182. Эпштейн Д. Эволюционный подход к институциональным реформам в сельском хозяйстве // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – № 5. – С. 28-32.
183. Юрчишин В. До аналізу причин і наслідків занепаду сільського господарства // Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 54-62.
184. Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України. Монографія. Львів: Коопосвіта, 2000. – 450 с.
185. Яцків М., Крупка М., Степура Т. Ефективність роботи малих підприємств та їх вплив на зайнятість населення // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2005. – № 12. – С.403-410.
186. Mitroff I.I., Pearson Gh.M., Zarzadzanie sytuazia kryzysova. Warszawa: Business Pres, 1998.
187. Wos Awgustzn. Agrobiznes: makroekonomika. T.I. Warszawa: KeyText, 1996.