СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ :



  • Название:
  • СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 127
  • ВУЗ:
  • УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬ-НОГО БАНКУ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАН-СОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ
    1.1. Визначення і формалізація фінансового ринку в системі економічних відносин країни 17
    1.2. Фінансовий ринок як складовий елемент фінансової систе-ми країни 34
    1.3. Дослідження впливу фінансового ринку на стимулювання економічного зростання країни 54
    1.4. Основні засади державного регулювання фінансового рин-ку України на сучасному етапі 68
    1.5. Аналіз зарубіжного досвіду регулювання фінансового рин-ку та особливості його застосування в Україні 88
    Висновки до розділу 1 103
    РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕН-НЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
    2.1. Структурування фінансового ринку України на сучасному етапі 108
    2.2. Грошовий ринок країни як базовий сегмент фінансового ринку 121
    2.3. Сучасний стан та перспективи розвитку ринку капіталу 140
    2.4. Удосконалення механізму інвестування реального сектору економіки з метою довгострокового розвитку фінансового ринку 157
    Висновки до розділу 2 174
    РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕД-НИЦТВА В ЦІЛЯХ АКТИВІЗАЦІЇ ФІНАНСОВО - ПЕРЕ-РОЗПОДІЛЬЧИХ ПРОЦЕСІВ
    3.1. Методичні підходи щодо посилення ролі фінансових посе-редників в ефективному перерозподілі капіталу 178
    3.2. Методичні підходи щодо забезпечення посередницької ді-яльності на фінансовому ринку 196
    3.3. Концептуальні основи забезпечення взаємодії посередни-ків фінансового ринку 214
    Висновки до розділу 3 230
    РОЗДІЛ 4. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
    4.1. Обґрунтування сутності, значення та необхідності розроб-ки стратегії розвитку фінансового ринку України 234
    4.2. Розвиток базових моделей фінансового ринку 247
    4.3. Дослідження фінансових конгломератів та обґрунтування їх участі у формуванні стратегії розвитку фінансового рин-ку 266
    4.4. Узагальнення пропозицій щодо стратегії розвитку фінан-сового ринку України 287
    Висновки до розділу 4 308
    РОЗДІЛ 5. ОБГРУНТУВАННЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ
    5.1. Дослідження впливу міжнародного фінансового ринку на національні ринки 313
    5.2. Теоретико-методологічне забезпечення участі вітчизняного фінансового ринку у розвитку світової фінансової системи 339
    5.3. Теоретичне обґрунтування позиції фінансового ринку України в системі «граничних» ринків 348
    Висновки до розділу 5 365
    ВИСНОВКИ 369
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 379
    ДОДАТКИ 413


    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. В умовах формування засад ринкової економіки в Україні все більшого значення набуває наявність ефективно організованого фінансового ринку, який є особливим і необхідним середови-щем для успішного її функціонування, а також розвитку соціальної сфери. Фінансовий ринок виник у результаті появи потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави, але крім того, він також є певним фінансовим барометром економіки, який ефективно працює при низьких темпах інфляції, стабільній законодавчій та нормативній базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві.
    Враховуючи незначний період функціонування, фінансовий ри-нок України порівняно із ринками економічно розвинутих країн має певні недоліки, які слід усунути, але для цього необхідно ретельно дослідити тенденції, що склалися у межах вітчизняного і міжнародного фінансового ринку. Формування ефективного фінансового ринку вимагає цілісного підходу та погоджених рішень щодо стратегії його розвитку.
    Дослідженню проблеми розвитку фінансового ринку та його значення для економічного зростання країни приділяється значна увага як вітчизняни-ми, так і зарубіжними вченими. Серед вітчизняних науковців, які займаються дослідженням даної проблеми, слід виділити роботи наступних авторів: з пи-тань місця та ролі фінансового ринку як складової фінансової системи країни – Л.М. Алексеєнко, О.І. Барановського, О.Д. Василика, О.В. Герасименка, В.М. Гриньової, Б.А. Карпінського, Г.А. Крамаренко, О.В. Любкіної, І.О. Люто-го, В.М. Опаріна, В.О. Поворозник, О.Р. Романенка, О.Ю. Смолянської, В.П. Ходаківскої, В.М. Шелудько, С.П. Ярошенка; з питань державного регулю-вання фінансового ринку – Н.В. Благи, Д.П. Богині, М.О. Бурмаки, В.М. Гейця, Є.М. Григоренка, О.Д. Данілова, Г.В. Задорожного, О.М. Іваницької, В. Ларцева; з питань розвитку фінансового посередництва – А.П. Вожжова, А.О. Єпіфанова, А.М. Єрмошенка, М.М. Єрмошенка, О.В. Козьменко, С.М. Козьменка, Ю.С. Конопліної, О. Лилик, М.І. Макаренка, М.І. Савлука, І.В. Сала; з проблем формування моделі розвитку фінансового ринку – С.І. Архієреєва, Я.В. Зінченка, С. Красножон, В.В. Корнєєва, Б. Стеценко, з питань розвитку вітчизняного фінансового ринку як складової світового фінансового ринку – В.А. Кажан, З.О. Луцишина, О.В. Любкіної, Н.В. Стукало, В.С. Шафрана та ін.
    Слід також підкреслити, що проблеми розвитку фінансового ринку знаходяться в центрі уваги зарубіжних вчених, серед яких можна назвати Ф. Алена, П. Баренбойма, Т. Бека, Р. Бернарда, Б. Борна, А. Бута, Е. Деміргук-Кунта, М. Квинтина, Р. Лєвіна, А. Маддалоні, Я. Міркіна, А. Рота, С. Тадессе, М.У. Тейлора, П. Хартмана, Г.Дж. Шиназі та інших.
    Водночас, незважаючи на значну кількість публікацій з даної проблема-тики, наукові дослідження, на наш погляд, потребують подальшого розвитку. В роботах вітчизняних науковців приділяється значна увага проблемам роз-витку фінансового ринку, але це робиться в межах окремих сегментів – гро-шового ринку, ринку капіталу та, значно меншою мірою, ринку похідних фінансових інструментів. Аналогічна ситуація спостерігається і в дослідженнях, присвячених ролі фінансових посередників: окремо вивчається ситуація сто-совно фінансових посередників, які виконують функції акумулювання інвестицій, окремо – функції учасників інфраструктури. Крім того, у дослідженнях вітчизняних вчених практично відсутні напрямки, що стосу-ються стратегії розвитку фінансового ринку, впливу даного ринку на економічне зростання, формування моделі фінансового ринку. Таким чином, існує об’єктивна необхідність у проведенні комплексного дослідження су-часного стану, визначенні моделі вітчизняного фінансового ринку та формуванні стратегії його подальшого розвитку.
    Важливість дослідження вказаної проблеми та недостатній рівень їх практичної розробки визначили вибір теми дисертаційної роботи, свідчать про її актуальність, теоретичну та практичну значимість.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямками наукових результатів, теоретичних положень і висновків досліджень, що були проведені в рамках науково-дослідних робіт у ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, а саме: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965), “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (номер державної реєстрації 0107U012112), “Формування страхового ринку України в контексті сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0107U01213) та “Стан і перспективи розвитку банківської системи України” (номер державної реєстрації 0190U044204).
    До звітів за даними темами увійшли дослідження автора щодо особли-востей впливу банківської системи на розвиток фінансового ринку країни, пропозиції щодо формування консолідованого державного регулювання фі-нансового ринку, обґрунтування ключових параметрів стратегічного розвит-ку фінансового ринку України.
    Мета дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення тео-ретичних і методологічних положень і формування науково-методичного за-безпечення ефективного функціонування та стратегічного розвитку фінансо-вого ринку країни.
    Відповідно до мети дисертаційного дослідження були сформовані такі зав-дання:
     розкрити зміст і економічну сутність категорії “фінансовий ринок” як скла-дової фінансової системи та визначити його вплив на стимулювання еко-номічного зростання;
     дослідити роль і місце фінансового ринку України в системі ринкових еко-номічних відносин;
     дослідити особливості державного регулювання фінансового ринку Украї-ни та визначити можливі напрями підвищення його ефективності;
     дослідити зарубіжний досвід регулювання фінансового ринку з метою його застосування для вдосконалення функціонування фінансового ринку Укра-їни;
     провести аналіз структури фінансового ринку та визначити напрями її оп-тимізації;
     визначити необхідні та достатні умови розвитку сегментів фінансового ри-нку України;
     дослідити стан інфраструктури фінансового ринку;
     обґрунтувати науково-методичні підходи до удосконалення функціонуван-ня інститутів інфраструктури фінансового ринку та приведення їх у відпо-відність до міжнародних стандартів;
     дослідити роль фінансових посередників у формуванні національної моделі фінансового ринку;
     визначити сутність, значення, принципи та методи розробки стратегії роз-витку фінансового ринку України;
     провести аналіз базових моделей фінансового ринку України з визначенням ключових параметрів його стратегічного розвитку;
     дослідити особливості функціонування фінансового ринку України в кон-тексті розвитку світової фінансової системи.
    Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами фінан-сового ринку як системи.
    Предметом дослідження є фінансовий ринок України в сукупності йо-го організаційно-економічних структурованих елементів, їх взаємозв’язку і взаємозалежності..
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослі-дження є теоретичні напрацювання вітчизняної та світової економічної нау-ки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці про-відних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, присвячені досліджен-ню проблем розвитку фінансового ринку.
    У процесі дослідження залежно від його цілей і задач використовува-лися наступні методи дослідження та аналізу економічних процесів: при об-ґрунтуванні категоріального апарату – метод наукових абстракцій; при ви-значенні закономірностей розвитку базових сегментів фінансового ринку, зо-крема, ринку капіталу та грошового ринку – методи аналізу та синтезу, інду-кції та дедукції; при розгляді впливу фінансового ринку на економічне зрос-тання в країні – економіко-математичне моделювання; при обґрунтуванні ро-лі фінансових посередників у формуванні сучасної моделі вітчизняного фі-нансового ринку – методи порівняння, групувань, вибірок; при дослідженні взаємозв’язків розвитку вітчизняного фінансового ринку і світової фінансо-вої системи – методи кореляційно-регресійного аналізу; для обґрунтування стратегії розвитку фінансового ринку країни – методи наукової абстракції.
    Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань розвитку фінансового ринку та окремих його се-гментів, статистичні дані Держкомстату України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Міністерства фі-нансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Фонду державного майна України. Опрацьована звітно-аналітична інформація міжнародних організацій і фінансових структур, в тому числі Міжнародного валютного фонду, Федеральної резервної системи США, ком-паній Price Waterhouse Coopers, Bloomberg.
    Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі ви-рішено наукову проблему вдосконалення теоретико-методологічних засад та економічного інструментарію функціонування та стратегічного розвитку фі-нансового ринку України. До найбільш вагомих результатів, що становлять наукову новизну, належать наступні:
    вперше:
     доведено, що стратегічний підхід до регулювання фінансового ринку Укра-їни повинен базуватись на державному дирижизмі, що передбачає ефекти-вне формування комплексу правил, норм ділової практики, стандартів та вимог щодо розкриття і використання інформації. Даний стратегічний під-хід побудовано за функціональним (цільовим) принципом регулювання (об’єктом є діяльність на грошовому ринку, ринку капіталу та ринку похід-них фінансових інструментів) та на основі використання змішаного регу-лювання діяльності учасників, що передбачає гармонійне поєднання регу-лювання держави та саморегулювання шляхом застосування стандартів та кодексів, що відповідають рівню його розвитку та стану фінансової систе-ми країни;
     обґрунтовано та доведено необхідність створення консолідованої моделі інфраструктури фінансового ринку за горизонтальним принципом та за-пропоновано науково-методичні рекомендації щодо її розробки на основі розбудови цілісної національної депозитарної системи, що забезпечить: ефективне виконання кастодіальної, фідуціарної і клірингової функцій; ви-сокорентабельну обробку трансакцій, запровадження системи проведення операцій в режимі “поставка проти платежу”; низький рівень ризику шля-хом проведення політики прозорості та повного розкриття інформації учас-никами фінансового ринку; можливість встановлення кореспондентських відносин з іноземними депозитаріями, яка усуне проблеми виходу вітчиз-няних емітентів на закордонні площадки з метою ІРО та сприятиме зрос-танню їх привабливості для іноземних інвесторів;
     розроблено теоретичні та методичні підходи до формування комплексної стратегічно орієнтованої, конвергентної моделі фінансового ринку, яка яв-ляє собою архітектуру ринку змішаного типу і формується за рахунок взає-мопроникнення грошового ринку і ринку капіталу та оптимальної взаємодії його учасників, створюючи ефективний тип фінансування економічного розвитку в довгостроковому періоді;
     обґрунтовано та запропоновано стратегію розвитку фінансового ринку та комплексну систему її ключових параметрів (мета та основні завдання, важелі впливу на фінансовий ринок, базова архітектура, механізм функціо-нування ринкової інфраструктури, критерії розвитку та оцінок ефективнос-ті фінансового ринку), які дозволять: перетворити фінансовий ринок на го-ловний механізм реалізації інвестиційних програм шляхом втілення за-вдань інституційного та економічного характеру; сформувати конвергентну модель фінансового ринку; реорганізувати механізм функціонування рин-кової інфраструктури через удосконалення депозитарної системи; створити привабливі умови ефективного проведення ІРО на вітчизняних фондових біржах та реформувати законодавство в напрямку забезпечення прозорості в проведенні операцій з цінними паперами;
     доведено ключову роль в стратегічному розвитку фінансового ринку країни фінансових конгломератів, які забезпечать: пропозицію інтегрованих фі-нансових продуктів з метою комплексного обслуговування своїх клієнтів; здешевлення тарифної політики; формування високого рівня конкуренто-спроможності фінансових посередників; створення інтегрованих інформа-ційних систем та уніфікацію технологій обслуговування клієнтів; ефектив-ний перерозподіл коштів інвесторів;
    набули подальшого розвитку:
     трактування категорії “фінансовий ринок”, під яким пропонується розуміти сукупність економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово віль-них фінансових ресурсів між населенням, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції фінансових активів, яка, на відміну від існуючих, дає компле-ксне визначення як з точки зору суб’єктів і об’єктів ринку (інституціональ-ний підхід), так і з точки зору певної системи економічних відносин (функ-ціональний підхід);
     періодизація етапів розвитку фінансового ринку з позиції впливу їх норма-тивно-законодавчого забезпечення на формування моделей фінансового ринку (банкоцентричної, ринково орієнтованої, трансформаційної), в межах яких виділено підготовчий та три базові етапи (приватизаційний, постпри-ватизаційний, стабілізаційний);
     система державного регулювання фінансового ринку шляхом введення до її структури Координаційної ради з питань регулювання фінансового ринку, за якою слід закріпити функції із узгодження наглядових та регулятивних питань (державного регулювання грошового ринку, ринку капіталу та рин-ку похідних фінансових інструментів); розробки спільних стандартів та правил діяльності учасників ринку; формування стратегії розвитку фінан-сового ринку країни на основі кооперації діяльності державних регуляторів (Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фон-дового ринку, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державного комітету фінансового моніторингу). Реалізація даної пропози-ції дозволить ліквідувати фрагментарний характер системи регулювання та забезпечить створення умов для ефективного функціонування фінансового ринку і підвищить рівень стійкості фінансової системи країни;
     система індикаторів розвитку фінансового посередництва в Україні шляхом створення науково-методичного забезпечення їх оцінки з двох позицій (за-гального обсягу торгів та обсягу торгів на організованому ринку) та їх гру-пування за напрямками (фінансова архітектура, розмір і ефективність фі-нансової системи, активність фінансових посередників). Запропонована си-стема індикаторів, на відміну від існуючих систем, базується на комплекс-ному підході, що відображає діяльність банків та небанківських фінансових установ як фінансових посередників;
     класифікація посередників, які функціонують на фінансовому ринку, на ос-нові їх виокремлення на базі таких класифікаційних ознак, як: характер проведення операцій (інвестиційні посередники, ощадні установи контрак-тного типу, депозиторські установи); рівень спеціалізації (спеціалізовані – банки та небанківські фінансові установи, інтегровані фінансові посеред-ники – фінансові конгломерати); приналежність до структурних елементів механізму фінансового ринку (перший рівень – інституціональні інвестори, які є посередниками безпосередньо між інвесторами – фізичними та юри-дичними особами та емітентами; другий рівень – професійні учасники рин-ку – інфраструктурні фінансові посередники) та інше;
    удосконалено:
     теоретичну базу оцінювання впливу фінансового ринку на стимулювання економічного зростання в країні, що здійснено шляхом обґрунтування не-обхідності використання показників, які відображають рівень витрат фінан-сового посередництва;
     науково-методичні підходи до структуризації фінансового ринку на основі виокремлення таких класифікаційних ознак, як: функціональне призначен-ня (грошовий ринок; ринок капіталу; ринок похідних фінансових інструме-нтів); набуття права власності (ринок боргових фінансових інструментів та ринок інструментів, що надають право власності); рівень ризику фінансо-вих інструментів (безризиковий, середньоризиковий, високоризиковий), територіальна ознака (міжнародний, національний, регіональний);
     обґрунтування рівня інституціональної зрілості фінансового ринку країни за наступними блоками: рівень законодавчої та політичної стабільності (стабільність політичної системи, стабільність та зрілість органів державної влади, ефективність правової системи та рівень законодавчого регулюван-ня, рівень державного регулювання ринку, стабільність та захищеність пра-ва власності); рівень відкритості учасників ринку (якість та рівень корпора-тивного управління, рівень прозорості діяльності, рівень асиметрії інфор-мації); рівень розвитку інститутів фінансового ринку (рівень розвитку ін-ститутів ринкової інфраструктури, рівень розвитку ринкової конкуренції, система підготовки фахівців, професіоналізм фахівців ринкових інститу-тів);
     з’ясування умов зростання обсягів потоків іноземного капіталу в стратегіч-ному періоді шляхом обґрунтування рівня привабливості фінансового рин-ку України в рамках ринків країн, що розвиваються, на основі співставлен-ня показників темпів зростання національного ринку та ризику країни.
    Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в діяльності окремих установ, що підтверджується відповідними актами та довідками. Зокрема, ре-зультати дослідження у сфері регулювання ринку цінних паперів були використані у процесі підготовки державних програмних документів, якими визначались заходи щодо розвитку фондового ринку в Україні на період 2006–2010 рр. У практичній діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку використані пропозиції автора щодо уточнення стратегічних підходів до державного регулювання діяльності учасників рин-ку шляхом запровадження консолідованого нагляду за фінансовими устано-вами, що відповідає міжнародним стандартам регулювання. Комісія також розглянула з метою подальшого практичного використання пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання фондових бірж з метою формування ефективного біржового середовища з обслуговування операцій з купівлі-продажу цінних паперів, попередження маніпулювання, здійснення клірингу та розрахунків за операціями з похідними цінними паперами та забезпечення привабливості українських фондових бірж для вітчизняних та іноземних ін-весторів (довідка № 02/25 від 27.02.2008).
    Розробки щодо проблеми систематизації діяльності депозитарної сис-теми були використані в роботі Національного банку України (довідка № 40-108/968-2933 від 13.03.2008).
    Рекомендації щодо планування стратегічно виваженої структури капіталу підприємства-емітента, орієнтованої на максимальне використання можливо-стей фінансового ринку країни, а також в розрізі вдосконалення підходів до корпоративного управління, орієнтованих на підвищення рівня інвестиційної привабливості зазначеного підприємства на фінансовому ринку використані в діяльності ВАТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (довідка № 861 від 26.02.2008).
    Пропозиції та рекомендації щодо застосування інтегрованої системи управління ризиками фінансового конгломерату прийняті до впровадження в діяльності АКБ “Укрсоцбанк” (довідка № 922 від 28.02.2008).
    Пропозиції стосовно посилення роботи банків на ринку цінних паперів, а саме диверсифікації операцій з цінними паперами, яка передбачає активіза-цію роботи з акціями не тільки фінансових установ, а й підприємств реально-го сектора виробництва, були впроваджені в діяльність акціонерного банку “Київська Русь” (довідка № 1298/22-21227 від 05.03.2008).
    Одержані автором результати наукового дослідження використовують-ся у навчальному процесі кафедри фінансів ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” при викладанні навчаль-них дисциплін “Фінанси”, “Фінансовий ринок”, “Ринок фінансових послуг” та “Фінансовий менеджмент”.
    Обґрунтовані теоретичні висновки та розроблені практичні рекоменда-ції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у процесі розробки державних програмних документів, що визначатимуть стратегію розвитку фінансового ринку країни в цілому та окремих його сегментів, а також в діяльності емітентів і посередників фінансового ринку.
    Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто і знайшли своє відобра-ження в опублікованих працях. З наукових робіт, опублікованих у співавтор-стві, в дисертаційній роботі використані лише ті положення, ідеї та висновки, які є результатом особистих досліджень здобувача. У роботах [176, 269] ав-тором визначено особливості впливу «Міжнародної конвергенції вимірюван-ня капіталу і стандартів капіталу: нові підходи», відомої як Базель-ІІ на фун-кціонування банківських установ на фінансовому ринку країни; у [270] – здійснено оцінку структури кредитного портфеля банків та визначено дисба-ланс за різними видами економічної діяльності позичальників; у [67] – обґру-нтовано необхідність, значення та функції валютного ринку країни; у [271, 279] – обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем корпоративного управління і фінансового менеджменту та оцінкою ринкової вартості цінних паперів суб’єктів господарювання на фінансовому ринку; у [147] – проведено аналіз джерел фінансування оновлення основних фондів суб’єктів господарювання в Україні; у [280] – визначено структуру фінансового ринку, що відображає об’єкти фінансового ринку та системи ринків за різними класифікаційними ознаками; у [294] – визначено закономірності розвитку ринку капіталу на су-часному етапі та проведено аналіз структурних з мін і темпів зростання тор-гів цінними паперами в Україні; у [351] – проведено кореляційно-регресійний аналіз заощаджень та інвестицій у % до ВВП по регіонам світу.
    Апробація результатів дослідження. Результати дослідження допові-дались і отримали схвальну оцінку на наступних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (Київ, 2007 р.), І міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (Тернопіль, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (м. Суми, 2006 - 2008 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики» (Харків, 2007 р.), Міжнаро-дній науково-практичній конференції «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки» (Ужгород, 2007 р.), VI Міжнародній науково-практичній конфе-ренції «Управління економічними системами: концепції, стратегії та іннова-ції розвитку» (Хмельницький, 2007р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси 2005, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конфе-ренції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2004, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України» (Суми, 2001 – 2007 рр.), Третій Міжнародній науково-практичній конферен-ції: «Розвиток наукових досліджень ‘2007» (Полтава 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ринки та інститути» (Харків, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні про-блеми економіки» (Київ, 2007).
    Публікації. Результати дисертації відображено у 39 наукових працях, в тому числі у 3 монографіях; 28 статтях опублікованих у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 8 – в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 48,4 друк. арк., з них особисто автору нале-жить 34,8 друк. арк.
    Структура і зміст дисертації. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 440 сторінок, у тому числі на 112 сторінках розміщено 33 таблиці, 65 ілюстрацій, 23 додатки, список використаної літе-ратури із 372 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації наведене теоретичне узагальнення і новий підхід щодо ви-рішення важливої наукової проблеми обґрунтування засад стратегічного роз-витку фінансового ринку України. Одним з найважливіших наукових резуль-татів роботи є розкриття об’єктивної необхідності формування стратегії роз-витку фінансового ринку шляхом використання цілісного підходу та пого-джених рішень основних регуляторів щодо його подальшого функціонуван-ня. В даному дисертаційному дослідженні розроблені науково-методологічні положення формування ключових параметрів стратегічного розвитку фінан-сового ринку України сприяють вирішенню існуючої на сучасному етапі роз-витку проблеми, коли фінансовий ринок не може в повній мірі виконувати властиві йому функції ефективної трансформації тимчасово вільних фінансо-вих ресурсів в інвестиції і має характер фрагментарного розвитку.
    Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково-практичного спря-мування, що забезпечують вирішення основних завдань роботи відповідно до мети дисертації.
    1. Об’єктивною передумовою існування фінансового ринку є розбіж-ність потреби у фінансових ресурсах в того чи іншого суб’єкта ринкових відно-син із наявними власними джерелами фінансування. Проведений аналіз до-зволив сформулювати визначення фінансового ринку як сукупності економі-чних відносин, з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ре-сурсів між населенням (домогосподарствами), суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції. Виділено основні функції фінансового ринку, а саме, мобіліза-ційну, трансформаційну, забезпечувальну, перерозподільну, підтримки лікві-дності та організаційну.
    2. Рівень розвитку структурних сегментів фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Запропо-нована структура фінансового ринку відображає як об’єкти фінансового рин-ку, так і відповідно до об’єктів системи ринків за різними класифікаційними ознаками. За видами фінансових інструментів виділено валютний, депозит-ний, кредитний ринок, ринок цінних паперів, що включає ринок акцій та ри-нок боргових цінних паперів та ринок похідних фінансових інструментів. За функціональним призначення виділено грошовий ринок, ринок капіталу та ринок похідних фінансових інструментів. За ознакою набуття права власності визначено ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових ін-струментів, що надають право власності. За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки як регіональний, національний та міжнаро-дний ринок. За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів виді-лено безризикові, середньоризикові та високоризикові ринки.
    3. В умовах трансформації економіки країни в ринкову, базою форму-вання фінансової системи країни повинен стати саме фінансовий ринок. Мо-дель фінансової системи за структурною побудовою визначається специфі-кою та умовами діяльності фінансових інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпеченні, а отже фінансовий ринок має визна-чальний вплив на функціонування фінансової системи країни. Структура фі-нансової системи визначається специфікою та умовами діяльності фінансо-вих інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпе-ченні. У такому контексті фінансова система країни виконуватиме функції, які їй притаманні, саме з точки зору ринкової економіки, тобто, по-перше, спрямовувати тимчасово вільні фінансові ресурси від тих, у кого вони в над-лишку, до тих, кому їх не вистачає, по-друге, зменшувати ризик і заощадни-ків, і позичальників, по-третє, забезпечувати необхідний рівень ліквідності, по-четверте, надавати об’єктивну та прозору інформацію суб’єктам фінансо-вого ринку. Обґрунтовано вплив фінансового ринку на стимулювання еконо-мічного зростання в країні шляхом розширення базової АК-моделі за рахунок показників, що відображають рівень витрат фінансового посередництва, а та-кож визначено, що на рівень економічного зростання в країні суттєвий вплив має рівень технології, а також рівень завантаження виробничих потужностей, що використовуються суб’єктами господарювання реального сектору еконо-міки.
    4. Формування ефективно діючого фінансового ринку, здатного мобі-лізовувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси, є найважливішим за-вданням регулювання національної економіки. В Україні на сучасному етапі розвитку фінансового ринку функції державного регулювання покладені на різні державні установи, а саме на Національний банк України в частині ре-гулювання грошового ринку, на Державну комісію з цінних паперів та фон-дового ринку, в частині регулювання ринку капіталу та ринку похідних фі-нансових інструментів, на Державну комісію з регулювання ринків фінансо-вих послуг в частині регулювання діяльності фінансових посередників, а са-ме, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, лізингових компа-ній. Наявність тісного взаємозв’язку між всіма сегментами фінансового рин-ку обумовлює необхідність постійної координації дій зазначених регуляторів ринку. Запропоновано створення координаційної ради з питань регулювання фінансового ринку на основі кооперації державних регуляторів – Національ-ного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг та Державного комітету фінансового моніторингу. На відміну від існуючої фрагментарної системи регулювання створення координаційної ради дозволить забезпечити умови для більш ефективного функціонування фінансового ринку країни в цілому, і, як наслідок, підвищить рівень стійкості фінансової системи.
    5. Зазначено, що при побудові організаційно-економічного механізму регулювання фінансового ринку необхідно виділити три основні рівні, а са-ме: рівень законодавчих органів, рівень державних регулюючих органів та рівень саморегулівних організацій. Вивчення зарубіжного досвіду державно-го регулювання фінансового ринку дозволило обґрунтувати модель регулю-вання фінансового ринку України з достатньо високим та жорстким рівнем державного регулювання – державним дирижизмом, побудовану за функціо-нальним принципом на основі змішаного регулювання діяльності його учас-ників, що відповідає рівню його розвитку та стану фінансової системи країни на сучасному етапі.
    6. З’ясовано, що ключову роль у мобілізації та трансформації тимчасо-во вільних фінансових ресурсів у капітал відіграє банківська система, оскіль-ки суб’єкти господарювання отримують кошти для фінансування своєї діяль-ності перш за все у вигляді кредитів як короткострокового, так і довгостро-кового характеру. Таким чином доведено, що грошовий ринок країни є базо-вим сегментом розвитку фінансового ринку. В процесі дослідження зазначе-но, що кредити видаються перш за все для вирішення проблем, пов’язаних з поточною діяльністю суб’єктів господарювання, а не на потреби інвестицій-ної спрямованості. На фоні значного зносу основних виробничих фондів майже у всіх секторах економіки така ситуація свідчить про те, що найближ-чим часом кардинальних змін у ресурсо- та енергозбереженні у процесі ви-робництва не відбудеться, що і в подальшому сприятиме зниженню рівня конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку. Але якщо підприємства реального сектора економіки більш ефективніше викори-стовуватимуть паралельно можливості ринку капіталу, то ситуація може сут-тєво покращитись. Проаналізувавши стан розвитку ринку капіталу в Україні, можна зробити висновки, що зазначений сегмент фінансового ринку має до-сить серйозні темпи зростання з характерним домінуванням ринку пайових цінних паперів, що надають право власності, але при цьому структура цін-них паперів, що випускаються в Україні, поступово ускладнюється, а отже, створюються певні умови диверсифікації розміщення тимчасово вільних фі-нансових ресурсів. Водночас на сучасному етапі розвитку домінуючим є не-організований ринок, що не сприяє формуванню високоліквідного та прозо-рого фінансового ринку в країні.
    7. Фінансові посередники відіграють ключову роль у механізмі транс-формації коштів населення в інвестиційний капітал. Дослідженням встанов-лено суттєву нерівномірність в розвитку фінансових посередників на відміну від країн з розвиненими фінансовими ринками. На сучасному етапі розвитку фінансового ринку країни домінуючу позицію мають банківські установи. Серед небанківських фінансових установ, що є посередниками на фінансово-му ринку, провідна роль належить страховим компаніям. З метою посилення ролі фінансових посередників необхідно створити гнучке інституціональне середовище орієнтоване на роботу з фізичними особами, що відрізняється рі-зноманіттям універсальних фінансових посередників; сприяти відновленню довіри населення до фінансової системи в цілому, та фінансових посередни-ків зокрема; вживати заходів щодо розвитку банківської системи частині роз-витку банківських технологій, забезпечення повноцінного функціонування системи страхування вкладів; використання при роботі з клієнтами сучасних інформаційних систем тощо. Необхідно, щоб банки сфокусувалися на інвес-тиційній проблемі, яка на сьогодні полягає в тому, щоб забезпечити потреби суб’єктів господарювання в довгостроковому кредитуванні. У зв’язку з цим однією із ключових проблем для вітчизняних банків є нарощення їх капіталі-зації, а також усунення невідповідності між виробничою й фінансовою сфе-рами та запровадження вимог “Базель 2”.
    8. В умовах ринкової економіки рівень розвитку фінансових посеред-ників багато в чому визначає формування як фінансової архітектури країни в цілому, так і моделі розвитку фінансового ринку – ринково орієнтованої, банкоцентричної чи конвергентної. Запропоновано індикатори розвитку фі-нансового посередництва в Україні групувати за такими напрямками як фі-нансова архітектура, розмір та ефективність фінансової системи та активність фінансових посередників, які на відміну від існуючих розповсюджених мето-дик оцінки фінансового посередництва базуються не лише на показниках, що відображають діяльність банків як фінансових посередників, а містять і пока-зники діяльності небанківських фінансових установ, та враховують особли-вості розвитку фінансового ринку в країні, що полягає в суттєвому перева-жанні неорганізованого ринку капіталу.
    9. Інфраструктура фінансового ринку передбачає існування організа-ційно взаємопов’язаних систем, які обслуговують потоки ресурсів, інформа-ції та послуг фінансового характеру, що спрямовані на створення оптималь-них умов пошуку продавців та покупців фінансових ресурсів. На сучасному етапі розвитку інфраструктура фінансового ринку України характеризується відсутністю системної єдності між її складовими елементами. В зв’язку з цим в процесі дослідження визначено основні проблеми, а саме, наявні 10 органі-заторів торгівлі здійснюють діяльність абсолютно автономно за власними правилами та не пов’язані ані технологічно, ані інформаційно; понад 500 суб’єктів, які здійснюють окремі види депозитарної діяльності технологічно не пов’язані в єдину систему; елементи системності наявні лише при обслу-говуванні операцій на організованому ринку цінних паперів, який має незна-чну частку в загальному обсязі операцій; технологічно депозитарна система українського фінансового ринку значно відстає від платіжної системи та га-льмує обіг фінансових інструментів на ринку цінних паперів; відсутні систе-моутворюючі інфраструктурні елементи моделі – біржова та депозитарна си-стеми. Наслідком наявності таких проблем є те, що кожен окремий суб’єкт інфраструктури є постійним джерелом ризику для інвестора.
    10. Для приведення інфраструктури фінансового ринку до загальноєв-ропейських тенденцій, обґрунтовано необхідність формування єдиної консо-лідованої моделі інфраструктури фінансового ринку за горизонтальним принципом на основі розбудови цілісної національної депозитарної системи, що забезпечить ефективну й недорогу обробку трансакцій, низький рівень ризику, з надійною системою контролю й належним фінансуванням, прове-дення політики прозорості та повне розкриття інформації учасниками фінан-сового ринку.
    11. В Україні на законодавчому рівні не окреслена необхідність розроб-ки стратегічних програмних документів, адже система прогнозних і програм-них документів економічного і соціального розвитку складається в основно-му з документів, що мають короткостроковий та середньостроковий харак-тер. Для успішної реалізації макроекономічної політики повинна бути сфор-мована стратегія розвитку як країни в цілому так і окремих секторів економі-ки. Фінансовий ринок країни на сьогодні потребує розробки стратегії свого подальшого розвитку на законодавчому рівні з метою впорядкування як його механізму функціонування так і окреслення ключових моментів формування засад тієї моделі в напрямку формування якої повинно рухатись і законодав-че забезпечення і розвиток фінансових інститутів та його інфраструктури. Стратегії розвитку фінансового ринку України повинна стати специфічною формою економічної політики, яка розробляється з метою забезпечення ефе-ктивного інвестиційного процесу в країні, за допомогою якої можна видозмі-нити модель фінансового ринку та забезпечити перехід від одного етапу роз-витку фінансового ринку до іншого більш якісного.
    12. У світовій фінансовій архітектурі виділяють два основні типи моде-лей функціонування фінансових ринків, а саме – банкоцентрична модель та ринково орієнтована. Банкоцентрична модель фінансового ринку передбачає, що банківські установи зберігають основну частину заощаджень, що створю-ється в економіці у формі депозитів юридичних і фізичних осіб. У цій моделі юридичні та фізичні особи напряму інвестування не здійснюють, а фактично передоручають банківським установам прийняття рішень про інвестування коштів. Банки не тільки здійснюють кредитні операції, але і є основними по-купцями акцій та облігацій підприємств. Модель функціонування фінансово-го ринку, що базується на використанні переваг ринку капіталу передбачає, що ринок акцій віддалений від банків, формується суттєве переважання емі-сійного фінансування. Власники заощаджень як юридичні, так і фізичні осо-би, здійснюють інвестування за допомогою фінансових посередників. Відпо-відно для такого ринку є необхідність високого рівня законодавчого захисту інтересів невеликих інвесторів та наявності значної кількості висококваліфі-кованих фахівців у сфері проведення операцій з цінними паперами. На су-часному етапі розвитку фінансового ринку в Україні ми маємо модель фінан-сового ринку, що наближена до банкоцентричної, оскільки фактично основ-ним джерелом для розширеного відтворення в реальному секторі економіки, крім власних коштів суб’єктів господарювання, є кредити банків. Хоча з точ-ки зору розвитку ринку капіталу банки поводять себе активно лише фрагмен-тарно.
    13. Економіка країни повинна бути зацікавлена в наявності як ефектив-ного грошового ринку, так і ефективного ринку капіталу, оскільки банківські установи самі зацікавлені, по-перше, в ефективному розміщенні емісій влас-них цінних паперів, по-друге, в можливості диверсифікувати свою діяльність, здійснюючи операції з цінними паперами, по-третє, знижувати свої ризики через операції сек’юритизації та роботу з деривативами. В зв’язку з цим роз-роблено теоретико-методологічні основи формування комплексної стратегіч-но орієнтованої конвергентної моделі фінансового ринку яка представлена як архітектура ринку змішаного типу, що формується на основі взаємопроник-нення грошового ринку і ринку капіталу та оптимальної взаємодії його учас-ників, та створює ефективний тип фінансування економічного розвитку в до-вгостроковому періоді.
    14. На розвиток фінансового ринку країни визначальний вплив мають чинники інституційного та економічного характеру. До складу чинників ін-ституційного характеру відносять чинники, що визначають рівень законодав-чої та політичної стабільності, рівень відкритості учасників ринку та рівень розвитку інститутів фінансового ринку. Економічні чинники згруповані в два блоки, а саме – загальні макроекономічні чинники та чинники, що форму-ються в межах фінансової системи країни. Доведено, що якщо найближчим часом не будуть докладені зусилля в напрямку вирішення проблем інституці-онального і економічного характеру, фінансовий ринок країни розвивати-меться в рамках інерційної моделі. З метою уникнення такої ситуації обґрун-товано ключові параметри стратегії розвитку фінансового ринку, а саме ви-значено мету, що полягає в перетворенні фінансового ринку в головний ефе-ктивний механізм реалізації інвестиційних програм, та основні завдання стратегічного розвитку, що носять інституційний та економічний характер, важелі впливу на фінансовий ринок, базову архітектуру, механізм функціо-нування ринкової інфраструктури та критерії розвитку та ефективності фі-нансового ринку.
    15. Визначальну роль у стратегічному періоді розвитку фінансового ри-нку України повинні відігравати інтегровані фінансові посередники – фінан-сові конгломерати, які поступово починають набувати все більшого розпо-всюдження. Фінансовий конгломерат це високо конвергентний фінансовий посередник, до складу якого можуть входити банківські та небанківські фі-нансові установи, і що здатен забезпечити пропозицію інтегрованих фінансо-вих продуктів з метою комплексного обслуговування своїх клієнтів – фізич-них та юридичних осіб. Не зважаючи на суттєві переваги, що отримують фі-нансові конгломерати, охоплюючи практично всі сегменти фінансового рин-ку країни, в своїй діяльності вони здатні наражатись на ризики. Компанії, що входять у конгломерат, мають взаємні фінансові зобов’язання, а отже, нара-жаються на ризик, не властивий для їх конкретного сектора бізнесу. Процес управління ризиком фінансового конгломерату визначається особливостями моделі за якою він побудований та, відповідно, впливом ризиковості окремих бізнес-одиниць на ризик функціонування конгломерату в цілому та його вла-сників.
    16. На сучасному етапі розвитку міжнародного фінансового ринку краї-ни з ринками, що формуються, починають певною мірою впливати на струк-туру міжнародних фінансових потоків, хоча тенденції в розвитку задають са-ме економічно розвинуті країни. Суттєве розширення в русі капіталу свід-чить про зростання пружності країн, що розвиваються, і тим самим показує, що в зазначених країнах поступово напрацьовується
    досвід управління ризиками, що виникають на фінансовому ринку. У регіональному розрізі ринок є досить нерівномірним, суттєва роль східно-азійського ринку, перш за все, визначається темпами розвитку Китаю. У ре-гіоні Європи та Центральної Азії лідером із формування фінансових
    потоків є, насамперед, Росія. Але динаміка показників фінансових потоків, що формуються в Україні, свідчить про те, що фінансовий ринок країни роз-вивається досить інтенсивно. Вітчизняний ринок належить до “граничних ринків”, тобто це означає, що ринок знаходиться на перехідній стадії розвит-ку, який відзначається зростанням, підвищеним рівнем активності та усклад-ненням інфраструктури і відповідає наступним критеріям. В ході досліджен-ня обґрунтовано зростання рівня привабливості фінансового ринку України в рамках ринків країн, що розвиваються на основі співставлення показників темпів зростання національного ринку та ризику країни. Фінансовий ринок України має досить високі темпи розвитку фондового ринку на фоні порівня-но невисокого рівня ризику країни.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


    1. Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 328 с.
    2. Азаров Ю. Сек'ютизація – передові фінансові технології з управління дебіторською заборгованістю // Юр.газета. – 2003. – № 3. – www.yur-gazeta.com
    3. Алферов В., Головин М. Роль финансового рынка в развитии банковс-кой системы России и стран СНГ // Международный опыт. – 2005. – № 9. – С. 10-14
    4. Андрєєва Г.І. Класифікація джерел регулювання та покриття ринкових ризиків комерційного банку // Проблеми і перспективи розвитку бан-ківської системи України. Збірник наукових праць. – Том 20. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – С. 289-295
    5. Анчишкина О.В. Государственные стратегические программы социа-льно-экономического развития: состояния и перспективы // Проблемы прогнозирования. – 2005. – № 6. – С. 27-43
    6. Архієреєв С.І., Зінченко Я.В. Посттрансформаційна ринкова економіка: інституціоналізація фондового ринку // Економічна теорія. – 2006. - № 3. – С.43-54
    7. Афонина А.О. Регулирование фондового рынка в России и за рубежом // Государственное управление. Электронный вестник. – 2007. – №10. – www. e-journal.spa.msu.ru
    8. Банковский кодекс Республики Бєларусь. 25 октября 2000 г. № 441-3
    9. Баранов С.В., Скуфьина Т.П. Социально-экономическое прогнозирова-ние: история, современность, проблемы преподавания // Вестник МГТУ. – 2005. – том 8. – № 2. – С. 201 – 207
    10. Барановський О.І. Грошова реформа: світовий досвід // Вісник Націо-нального банку України – 2006. – № 8. – C. 77-82
    11. Барановський О.І. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусі // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 9. – C. 12-20
    12. Барановський О.І. Проблеми, що стримують розвиток страхового рин-ку. // Страхова справа. – 2003. – № 3. – C.60-72
    13. Барановський О.І. Стійкість банківської системи України // Фінанси України. – 2007. – № 9. – C. 75-88
    14. Баутов А. О классификации рисков, связанных с целенаправленной де-ятельностью // Управление риском. – 2007. – №2. – С. 2-3
    15. Белоусов А.Р. Сценарии экономического развития России на 15 лет-нюю перспективу // Проблемы прогнозирования. – 2006. – № 1. – С. 3-53
    16. Берегуля А.Я. Сбережения населения в странах ориентированных на фондовый рынок и банковский сектор // Экономические науки. – 2007. – С. 12-17
    17. Білоус О.А. Ринок облігацій як сегмент фондового ринку // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 123-128
    18. Блага Н.В. Інформаційна прозорість фондового ринку України // Фі-нанси України. – 2005. – №3. – С. 90-95
    19. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, Эльга. – 2001. – 592 с.
    20. Болдырева Н. К вопросу о стратегической цели управления рисками колективного инвестиционного фонда // Управление риском. – 2007. – №2. – С. 24-31
    21. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов:Учебник. – М.: Олимп-Бизнес, 1997. – 1120 с.
    22. Буй Т.Г. Кредитні рейтинги як інструмент оцінки корпоративних бор-гових цінних паперів // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 3. – С. 69-73
    23. Бурмака М. Розвиток фондового ринку і політика державного дирижи-зму в Україні // Ринок цінних паперів України. – 2006. – № 1 – 2. – С. 3-10
    24. Бутко В. Один совсем один // Киевский телеграф. – № 256
    25. Бюлер К., Притч Г. Обуздание риска // The McKinsey Quarterly, 2003. – № 4. – www.vestnikmckinsey.ru
    26. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2003. – 416 с.
    27. Васюренко О.В., Азаренкова Г.М. Фінансове управління потребує точ-ного визначення окремих понять // Фінанси України. – 2003. – № 1. – C. 28-34
    28. Васюренко О., Таран О. Моделі впливу ризикоформуючих чинників на фінансові результати економіки регіонів // Вісник Національного банку України. – 2004.- № 11. – C.16-20
    29. Васюренко О.В., Таран О.В. Ризик як складова економічних процесів // Фінанси України. – 2005. – № 7. – C.68-75
    30. Вергелес В.В. Теоретичний зміст первинного публічного розміщення, переваги та недоліки для українських компаній // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск 233: В 5 т. – Т 2. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2007. С. 472-488
    31. Власенкова Ю.Б. Возможности развития финансовых супермаркетов в России: международный опыт и российская практика // Финансы и кредит. – 2007. – № 20. – С. 33-41
    32. Вожжов А.П. Про оцінку використання кредитного мультиплікатора для забезпечення економічного зростання // Економіка України. – 2004. – № 7 (504). – С. 18-24
    33. Вожжов А.П., Гринько Е.Л. Об использовании модели рыночной эко-номической системы для оценки динамики ресурсного потенциала // Экономика Крыма. – Симферополь, 2003. – № 10. – С. 71-75
    34. Вожжов А.П., Кліменко О.І. Банківський капітал в економіці України // Фінанси України. – 2003. – № 8(93). – С. 89-97
    35. Вожжов А.П. Формирование банковской системой ресурсов экономи-ческого роста // Академічний огляд. Сер. Економіка та підприємницт-во. – Дніпропетровський ун-т економіки та права, Національний гірни-чий ун-т. – 2004. – № 1. – С. 28-36
    36. Вторичные эффекты и циклы в мировой экономике. Перспективы раз-вития мировой экономики. Апрель 2007 // www.imf.org
    37. Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Макроэкономика: Учебник / Общая редакция Л.С. Тарасевича. Изд. 2-е перераб и доп. СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1997. – 719 с.
    38. Гарнер Д., Оуэн Р., Конвей Р. Привлечение капитала: Учебное пособие: англ: .- М.: Джон Уайли энд Санз, 1995. – 464 c.
    39. Геєць В. М., Александрова В. П., Артьомова Т. І., Бажал Ю. М., Бара-новський О. І. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / НАН України; Інститут економічного прогнозування / В.М. Геєць (ред.). – К.: Інститут економічного прогнозування НАН України ; Фенікс, 2003. – 1008 с
    40. Геєць В. М., Гриценко А. А., Барановський О. І., Близнюк В. В., Квас-нюк Б. Є. Капіталізація економіки України: наукова доповідь / Інститут економіки та прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.), А.А. Гриценко (ред.). – К., 2007. – 220с.
    41. Глущенко В.В., Васюренко Л.В. Інвестиційна програма: економічна природа та сутність // Банківська справа.- 2003.- № 2.- C.49-55
    42. Говтвань О. Дж. Финансирование инвестиций, инфляция, риски и ста-билизация // Проблемы прогнозирования. – 2006. – № 6. – С. 3-18
    43. Гончаренко С. Оценка эффективности принятия инвестиционных ре-шений на горнодобывающем предприятии в условиях неполноты ин-формации // Управление риском. – 2007. – №2. – С. 49-52
    44. Господарчук С.А. Анализ современных подходов к моделированию финансовых рынков // Финансы и кредит.- 2006.- № 14.- C.21-28
    45. Гребеник Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні. Стаття перша. Становлення монетарної політики в незалежній Україні // Вісник НБУ. – 2007. – тра-вень. – С. 12-22
    46. Григорьев Л.М., Гурвич Е.Т., Саватюгин А.Л. Финансовая система и экономическое развитие. – 2002. – Институт энергетики и финансов // www.fief.ru
    47. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України // Фінанси України.- 2006.- № 1.- C.94-101
    48. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Визначення факторів оптимізації бан-ківського кредитування у формі овердрафту за допомогою регресійного аналізу // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи Украї-ни. Т.16: Збірник наукових праць: Наукове видання. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – 334 c.
    49. Грошово-кредитна політика в Україні / Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І.- 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2003. – 421 с.
    50. Дворецкая А.Е. Национальная модель рынков капитала как концепция типологии финансирования // Банковское дело. – 2007. –№ 5. – С. 25-29
    51. Державна програма розвитку Національної депозитарної системи Укра-їни. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21. 12. 2004 р.№ 1707 //– www.rada.gov.ua
    52. Державний комітет статистики України // www. ukrstat.gov.ua
    53. Джонсон Саймон, Остри Джонатан Д., Субраманьян Арвинд. Рычаги роста // Финансы & развитие. – 2006. – Март. – С. 28-31
    54. Дзюбалюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах реформування економіки. – К.: Поліграфкнига, 2000. – 512 c.
    55. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная по-литика / Пер. c англ.. В. Лукашевича и др.; Под общ. Ред.. В.Лукашевича. – М.:, 1996. – 448 с.
    56. Дубенецкий Я.Н. Экономический рост и инвестиции: новые возможно-сти и проблемы // Проблемы прогнозирования. – 2006. – № 5. – С. 3-9
    57. Дьюфи Г. Размывание границ банковского сектора // Банки: мировой опыт. – 2002. – № 5. – С. 8-13
    58. Економіка розвитку. Підручник / Царенко О.М.; Бей Н.О.; Д`яконова І.І.; Сало І.В. - Суми: Університетська книга, 2004.- 590 с.
    59. Економічна безпека України. Аналітична доповідь. Апарат Ради націо-нальної безпеки і оборони України, 2006
    60. Евлахова Ю.С. Формы и методы гармонизации регулирования финан-совых рынков // Финансовые исследования. – № 12. – 2006. – С. 12-18
    61. Єпіфанов А.О. Стан і перспективи розвитку банківської системи Укра-їни // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 3. – Суми, 2000. – С. 7-14.
    62. Єрмошенко А.М. Bancassurance як форма взаємодії страхових компаній і банківських установ // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 20. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – С. 265-269
    63. Єрмошенко М.М. Інформаційно - аналітична підтримка аналізу діяль-ності комерційних банків // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 10. – C.59-68
    64. Єрмошенко М.М. Механізм застосування нормативу резервних вимог у банківській діяльності // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання. – Суми: УАБС НБУ, 2005. – 267 c.
    65. Єрмошенко М.М. Національні економічні інтереси: реалізація і захист // Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 1. – C.18-25
    66. Жидко К. Нові вимоги Базельського комітету до визначення капіталу, адекватного ризикам // Вісник Національного банку України. – 2005. – № 11. – С. 63-65.
    67. Журавка Ф.О., Школьник І.О. Сучасні тенденції розвитку валютного ринку України // Європейський вектор економічного розвитку: Збірник наукових праць. Випуск 1 (4). – Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. – С. 16-21
    68. Завдання та принципи регулювання ринку цінних паперів. Міжнародна організація комісій з цінних паперів. – Лютий 2002 р.
    69. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во „знання”, КОО, 2000. – 587 с.
    70. Зайчикова В.В. Теоретичні та практичні проблеми управління муніци-пальними запозиченнями // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 36-43
    71. Заманский Г. Принципы организации финансового супермаркета // Ба-нковские тахнологии. – 2006. - № 3. – С. 46-50
    72. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2002 р. // www. ssmsc. gov.ua
    73. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2003 р. // www. ssmsc. gov.ua
    74. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2004 р. // www. ssmsc. gov.ua
    75. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2005 р. // www. ssmsc. gov.ua
    76. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2006 р. // www. ssmsc. gov.ua
    77. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2004 рік. // www.dfp.gov.ua
    78. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік. // www.dfp.gov.ua
    79. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2006 рік. // www.dfp.gov.ua
    80. Зимовець В. Про інтеграційні процеси у світовому фінансовому секторі // Економіка України. – 2006. – № 1. – C.80-89
    81. Зинченко Я.В. Трансакционные издержки інтенсивного институциона-льного развития фондового рынка // Наукові праці Донецького націо-нального технічного університету. Серія: економічна. Вип. 70. – До-нецьк, 2004. – С. 168-171
    82. Іваницька О.М. Державне регулювання розвитку фінансової інфра-структури: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ. – 2005. – 276 с.
    83. Іваницька О.М. Концептуальний підхід щодо регулювання розвитку фінансової інфраструктури в Україні // Державне управління: теорія і практика. – № 1. – 2006 // www.academy.kiev.ua
    84. Іваницька О.М. Фінансові ринки: Навч. посібник. – К.: Вид.-во УАДУ, 1999. – 96 с.
    85. Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций. – К.: МАУП, 1999. – 112 с.
    86. Ивантер В.В., Узяков М.Н. Будущее России: инерционное развитие или инновационный прорыв // Проблемы прогнозирования. – 2005. – № 5. – С. 17-66
    87. Игнацкая М.А. Роль процессов глобализации в становлении новой эко-номики // Вестник Российского университета дружбы народов. – Се-рия: Политология. – 2006. – № 1 (6) – С. 88-99.
    88. Институциональное строительство. Перспективы развития мировой экономики. Сентябрь 2005. Международный валютный фонд // www.imf.org
    89. Кажан В.А. Етапи розвитку міжнародної системи оцінки ризиків // Фо-рмування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 9. – С. 23-27.
    90. Каллен Тим Паритет покупательной способности и рынок: какой вес имеет значение? // Финансы & развитие. – 2007. – Март. – С. 50-51
    91. Карбівничий І.В. Стратегічне управління кредитною діяльністю бан-ківської установи // Проблеми і перспективи розвитку банківської сис-теми України. Збірник наукових праць. – Том 20. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – С. 58-63
    92. Карлін М.І. Фінансова система України: Навч. посібник. К. – Знання, 2007. – с.
    93. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система. – Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 184 с.
    94. Кастельс М. Информационная эпоха: Экономика, общество и культура. – Г.: ГУ ВШЭ, 2000. – С. 105
    95. Качанова А. Методологические основы построения банковско-страхового блока финансового супермаркета // Страховое ревю. – 2005. – Август // www.inrevu.ru
    96. Квинтин М., Тейлор М.У. Должны ли органы регулирования финансо-вого сектора быть независимыми? Международный валютный фонд. – Январь 2004 // www.imf.org
    97. Керівництво по статистиці державних фінансів. Міжнародний валют-ний фонд. – 2001 // www.imf.org
    98. Клоцвог Ф.Н., Костин В.А. Макроструктурные модели – инструмент народнохозяйственного прогнозирования // Проблемы прогнозирова-ния. – 2004. – № 6. – С. 17-28
    99. Клоцвог Ф.Н., Чернова Л.С., Сухотин А.Б. Перспективы изменения ре-гиональной структуры инвестиций России // Проблемы прогнозирова-ния. – 2006. – № 5. – С. 47-57
    100. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 768 с.
    101. Коваленко В.В. Вплив грошово-кредитної політики на рівень економі-чного зростання в Україні // Вісник Української академії банківської справи. – 2005. – № 1. – С.7-13.
    102. Коваленко В.В. Дослідження рівня конкуренції на ринку банківських послуг України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006.- № 7. – С.96-101.
    103. Коваленко В.В. Іноземний капітал і фінансова безпека банківської сис-теми України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.16. – Суми, 2006. – С.43-53.
    104. Козлов Н. Регулирование финансовых рынков как фактор экономичес-кого развития России // Финансовый бизнес. – 2006. – № 2. – C.33-42
    105. Козюк В. Вплив глобалізації фінансових ринків на процентні ставки: аспекти монетарної політики // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 4. – C.40-43
    106. Козьменко С.М., Шпиг Ф.І. Обмеження і межі присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі // Вісник Української акаде-мії банківської справи. – 2006. – № 2. – С.105-109.
    107. Козьменко С.Н. Проблемы и перспективы слияний и поглощений ком-паний (на примере зарубежного опыта и банковской сферы) // Россия-Украина: Экономическое и научно-техническое сотрудничество. – М., 1999. – С. 18-41.
    108. Комков Н.И., Ерошкин С.Ю., Кравченко М.В. Анализ и оценка перспе-ктив перехода к инновационной экономике // Проблемы прогнозирова-ния. – 2005. – № 6. – С. 10-26
    109. Кондуков Г.М. Коллективные инвестиции домашних хозяйств России как альтернатива банковским вкладам // Проблемы современной эко-номики. – № 1 (21). – 2007 // www. m-economy.ru
    110. Конопліна Ю.С. Недержавне пенсійне забезпечення як напрямок роз-ширення банківської діяльності // Вісник Української академії банків-ської справи. – 2007. – № 1. – С.58-65.
    111. Конопліна Ю.С., Науменкова С.В. Напрямки розвитку страхового рин-ку України в контексті міжнародних інтеграційних процесів // Вісник Української академії банківської справи. – 2005. – № 2.- С.15-22.
    112. Константинов А. В поисках конкуренции // Эксперт Казахстан. – 2007. - № 27. – С. 2
    113. Контроль: інспектування, аудит, банківський нагляд:Монографія/Авт. кол.: Стельмах В.С.;Єпіфанов А.О.;Сало І.В.;Єпіфанова М.А.- Суми: ВТД "Університетська книга", 2006.- 432с.
    114. Концепція Державної цільової економічної програми модернізації рин-ків капіталу в Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8. 11. 2007р. № 976-р. // www. kmu. gov.ua
    115. Концепція функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні. – Українська фондова біржа, 1993. // www. ukrse.kiev.ua
    116. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні По-станова Кабінету Міністрів України вiд 29.04.1994. – № 277. // www.rada.gov.ua
    117. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. - Постанова Верховної Ради України вiд 2
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины