Крупка Ігор Михайлович Фінансовий ринок України в умовах інтеграції у світовий фінансовий простір

Краткое описание

Крупка Ігор Михайлович, доцент кафедри аналітичної економії та міжнародної економіки, Львівський національний університет імені Івана Франка. Назва дисертації: «Фінансовий ринок України в умовах інтеграції у світовий фінансовий простір». Шифр та назва спеціальності 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Спецрада Д26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КРУПКА ІГОР МИХАЙЛОВИЧ
УДК 336.7:339.7 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ФІНАНСОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ
В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ ПРОСТІР
Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит
Подається на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________________ І.М. Крупка
Науковий консультант: Лютий Ігор Олексійович, доктор економічних наук,
професор, заслужений економіст України
Львів – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ГЕНЕЗА ФІНАНСОВОГО РИНКУ В
ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ..................................................................................... 19
1.1. Економічна природа, функції та сегменти фінансового ринку..................... 19
1.2. Суб’єкти, інфраструктура й сучасні технології фінансового ринку............. 44
1.3. Інтернаціоналізація фінансового капіталу як об’єктивна основа формування
світового фінансового ринку ................................................................................... 67
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 100
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА
ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ................ 103
2.1. Методологічні засади дослідження фінансового ринку на мікро- та
мезорівні економіки ................................................................................................ 103
2.2. Теоретичні підходи до аналізу поведінкових аспектів діяльності
економічних суб’єктів фінансового ринку ........................................................... 128
2.3. Сучасний науковий інструментарій дослідження фінансового ринку
на макрорівні економіки......................................................................................... 151
2.4. Концептуальні засади дослідження інтеграції національних фінансових
ринків у світовий фінансовий простір .................................................................. 187
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 213
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ДИНАМІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ
СЕГМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ.......................................... 216
3.1. Економіко-правові основи та етапи розвитку вітчизняного ринку боргових
цінних паперів...................................................................................................................216
3.2. Грошовий капітал на ринку пайових цінних паперів України.................... 238
3.3. Оцінка та роль діяльності фінансових посередників на кредитному ринку...264
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 298
3
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА СУПЕРЕЧНОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ ПРОСТІР...... 301
4.1. Закономірності та суперечності транскордонного переміщення
грошового капіталу в умовах посилення інтеграційних процесів
на фінансовому ринку України.............................................................................. 301
4.2. Іноземний капітал у структурі вітчизняного фінансового ринку ............... 328
4.3. Особливості та проблеми доларизації на фінансовому ринку України ..... 352
Висновки до розділу 4 ............................................................................................ 374
РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТА РЕГУЛЯТОРНІ
ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ...................... 377
5.1. Системні ризики на фінансовому ринку у контексті
фінансової безпеки України................................................................................... 377
5.2. Соціально-економічні пріоритети розвитку вітчизняного фінансового ринку
як підґрунтя поглиблення інтеграційних процесів.............................................. 400
5.3. Напрями удосконалення державного регулювання фінансового ринку
України..................................................................................................................... 424
Висновки до розділу 5 ............................................................................................ 443
ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 445
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................. 453
ДОДАТКИ................................................................................................................... 506
4
ВСТУП
Актуальність теми. Фінансовий ринок є найважливішою складовою
сучасної економічної системи зі своєю філософією, логікою та динамікою
розвитку, який відображає взаємодію всіх економічних суб’єктів і структурні
зміни в економіці країни, дає змогу мобілізувати грошові кошти та спрямовувати
їх на задоволення потреб економічних суб’єктів у фінансових ресурсах, а також
дозволяє державі оперативно впливати на динаміку господарських процесів у
країні. Роль фінансового ринку як регулятора економічного розвитку держави
постійно зростає з огляду на періодичні кризи та потребу у гарантуванні
макрофінансової стабільності в Україні.
Сучасною ознакою розвитку суспільства є процеси фінансіалізації, що
визначають геополітичне домінування і зумовлюють динамічну трансформацію
фінансового ринку та фінансового простору, яка відбувається в умовах
гомеостатичного розвитку економічних систем і соціуму з урахуванням як
регуляторних функцій держави, так і ринкових механізмів. Формується новий
фінансовий простір під впливом фінансових алгоритмів, які координують
взаємодію суб’єктів фінансового ринку, інвестування стартапів, реалізацію
інфраструктурних рішень щодо екосистем сервісів і бізнес-процесів, який має як
великий потенціал для пришвидшення економічного розвитку, так і значні
фінансові ризики й загрози.
Забезпечення сталого розвитку вітчизняного фінансового ринку і
підвищення рівня його стійкості потребує розроблення та взаємоузгодження
макроструктурних і макрофінансових заходів у контексті реалізації Стратегії
розвитку фінансового сектору України до 2025 року з використанням активної
реформаторської фінансової політики держави. З огляду на зазначене, особливої
уваги заслуговує розвиток теорії і методології комплексних досліджень щодо
визначення оптимального поєднання регуляторних функцій ринку й держави,
взаємодії фінансового ринку з відтворювальними процесами в економіці в умовах
його інтеграції у світовий фінансовий простір.
5
Фінансовий ринок – предмет постійних наукових досліджень зарубіжних і
вітчизняних учених, оскільки впливає на соціально-економічний розвиток країни
та забезпечує узгодження інтересів у суспільстві. На особливу увагу заслуговують
праці класиків економічної думки, які заклали основи та сформували школи
фінансової науки, зокрема фінансовому ринку свої праці присвятили: З. Боді,
Е. Брігхем, Т. Ваґа, Г. Габбард, Дж. Данінг, Д. Канеман, Дж. Кейнс, Р. Коуз,
Б. Мандельброт, Г. Марковіц, Р. Мертон, М. Міллер, М. Рабін, Дж. Стігліц, Н. Талеб,
Р. Талер, Д. Тобін, Ю. Фама, М. Фрідман, В. Шарп, С. Шмуклер. Вагомий внесок
у дослідження економічної природи фінансового ринку, його еволюції та
проблематики організації функціонування зробили й вітчизняні вчені, з-поміж них
виокремимо Л. Алексеєнко, В. Базилевича, Н. Версаль, В. Гейця, А. Даниленка,
Ю. Коваленко, О. Любкіну, І. Лютого, З. Мацук, В. Міщенка, С. Науменкову,
С. Онишко, О. Рожка, Н. Шелудько, які вивчали вплив фінансового ринку на
макроекономічні процеси в Україні; О. Абакуменко, О. Колодізєва, В. Корнєєва,
М. Крупку, Г. Кучер, І. Лук’яненко, С. Міщенко, Н. Приказюк, Л. Примостку,
Б. Пшика, С. Реверчука, І. Рекуненка, О. Солодку, Н. Ткаченко, В. Шелудько,
Л. Шірінян, А. Шолойко, І. Школьник, які аналізували його інституційну будову і
напрями її вдосконалення. Проблеми взаємодії та інтеграції національного й
міжнародного фінансового ринків досліджували С. Боринець, Т. Богдан,
Ж. Гарбар, Д. Лук’яненко, З. Луцишин, О. Мозговий, О. Рогач, А. Філіпенко та ін.
Незважаючи на значний доробок учених, низку аспектів функціонування
фінансового ринку ще не з’ясовано, оскільки це складна динамічна система, що
постійно зазнає трансформацій.
Результати виконаних досліджень не розкривають всієї сукупності аспектів
цієї проблематики та не можуть сповна задовольнити сучасні потреби теорії і
практики розбудови вітчизняного фінансового ринку з огляду на активне
впровадження фінансових інновацій та прояви дихотомії “глобалізаціядеглобалізація”, що впливає на динаміку інтеграційних процесів у світі. Зокрема, не
вирішеними є проблеми визначення місця та ролі фінансового ринку і фінансових
посередників в умовах впровадження новітніх досягнень науки, техніки й
6
технологій і відповідно пришвидшення процесів конвергенції, цифровізації та
фінансіалізації вітчизняної і світової економіки. Недостатньо розкриті питання
впливу процесів європейської інтеграції на системні трансформації вітчизняного
фінансового ринку, визначення їхніх наслідків і значення для фінансових відносин
у країні, з’ясування їхніх закономірностей і суперечностей, захисту національних
інтересів України у фінансовій сфері в разі виникнення глобальних гібридних
загроз, а також в умовах поширення коронавірусної пандемії, що зумовлює
потребу осмислення і теоретичного та методологічного обґрунтування питання
реформування механізму впливу держави на фінансовий ринок. Потреба
вирішення окреслених проблем фінансового ринку України та її фінансового
простору є підтвердженням актуальності й практичної значущості цього напряму
наукових досліджень у контексті нових викликів і суспільних запитів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового
обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка
“Фінансово-кредитні інструменти інноваційного розвитку України в умовах
глобалізації” (№ ДР 0108U009515). Завдання автора полягало в дослідженні
теоретико-методологічних основ і визначенні стратегічних напрямів підвищення
ефективності функціонування фінансового ринку в Україні, зокрема виявленні
закономірностей і суперечностей інтеграції вітчизняного фінансового ринку у
світовий фінансовий простір, а також можливостей використання позитивного
іноземного досвіду регулювання його розвитку.
Визначений напрямок проведеного дослідження є складовою науководослідної роботи кафедри аналітичної економії та міжнародної економіки
Львівського національного університету імені Івана Франка за темою “Відкрита
господарська система України в умовах посилення нестабільності світової
економіки” (№ ДР 0112U003755). У її межах автором проаналізовано обсяги та
структуру залучення іноземних грошових коштів для фінансування розвитку
національної економіки, побудовано моделі для оцінювання їхнього впливу на
економічне зростання в Україні (довідка № 2169-H від 19.06.2019 р.).
7
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є формування теоретикометодологічних положень, розвиток методичних підходів та розроблення
прикладних засад модернізації структури, інститутів і регулювання
функціонування вітчизняного фінансового ринку за умов його послідовної
інтеграції у світовий фінансовий простір задля розширення можливостей
фінансування реального сектору економіки України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність виконання таких
завдань:
- розкрити економічну сутність, характерні риси та об’єктивне призначення
фінансового ринку як особливої складової фінансового простору країни;
- визначити сучасну інституційну будову фінансового ринку, новітні
тенденції та зміни в його структурі й інфраструктурі в умовах цифровізації
суспільного життя;
- оцінити за допомогою теоретико-методологічного аналізу роль фінансових
посередників і фінансових інновацій у забезпеченні сталого розвитку
економіки;
- провести порівняльний аналіз теоретичних концепцій та методологічного
інструментарію дослідження особливостей функціонування фінансового
ринку на макрорівні економіки;
- визначити чинники, які впливають на ухвалення економічними суб’єктами
рішень щодо надання чи отримання коштів у позику та розкрити механізм
формування ціни на кредитні ресурси;
- узагальнити та розвинути методологічні засади поведінкових аспектів
реалізації фінансово-економічних відносин і їхній вплив на стабільність
функціонування фінансового ринку;
- розкрити методичні підходи та інструменти, які використовують власники
тимчасово вільних грошових коштів для ухвалення рішень щодо їхнього
вкладення за кордон і роль валютного курсу національної грошової
одиниці в цьому процесі;
8
- проаналізувати теорії міжнародного переміщення фінансового капіталу та
систематизувати й узагальнити підходи до оцінювання рівня
інтегрованості національних фінансових ринків;
- виявити проблеми й окреслити особливості функціонування вітчизняного
ринку боргових цінних паперів та його фактичну роль у забезпеченні
економічних суб’єктів грошовими коштами;
- ідентифікувати практику використання ринку пайових цінних паперів у
фінансуванні господарської діяльності корпораціями України;
- оцінити вплив зростання рівня відкритості вітчизняної економіки на
діяльність та ефективність функціонування фінансових посередників;
- виявити закономірності й суперечності інтеграції фінансового ринку у
світовий фінансовий простір;
- визначити роль і місце іноземного капіталу в практичній реалізації функцій
фінансовими посередниками України у забезпеченні сталого розвитку
національної економіки;
- провести комплексний аналіз чинників, які зумовлюють доларизацію
вітчизняного фінансового ринку та схарактеризувати основні напрями
протидії цьому процесу;
- продіагностувати стан макрофінансової стабільності та фінансової безпеки
України у контексті інтеграції в світовий фінансовий простір і розробити
напрями щодо підвищення їхнього рівня в умовах нових глобальних
викликів та гібридних загроз;
- обґрунтувати стратегічні орієнтири інтеграції фінансового ринку України
у європейський та глобальний фінансовий простір;
- визначити найважливіші вектори впливу держави на вітчизняний
фінансовий ринок і запропонувати концепцію розвитку для підвищення
його значення у фінансуванні реального сектору та зміцнення міжнародної
конкурентоспроможності України.
Об’єкт дослідження – процеси розвитку та функціонування фінансового
ринку України.
9
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади та практика
функціонування фінансового ринку України як складової світового фінансового
простору.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дослідження є
фундаментальні положення економічної теорії й теорії фінансів, наукові концепції
вітчизняних і зарубіжних учених, у яких розглянуто закономірності розвитку та
регулювання фінансового ринку в нерозривній єдності із загальними
економічними процесами в країні. Під час дослідження використано методи:
теоретичного узагальнення й порівняння (для уточнення змісту й сутнісних ознак
фінансового ринку); системного та просторового підходу (у ході всебічної оцінки
фінансового ринку, вивчення взаємодії структурних елементів і механізмів його
регулювання); методи логічного узагальнення (з метою забезпечення
послідовності виконання наукового дослідження та формування висновків);
економіко-статистичні методи (у контексті вивчення процесів розвитку й
регулювання фінансового ринку у вітчизняній економіці як відкритій динамічній
системі). У роботі застосовано й такі загальнонаукові методи, як переходу від
абстрактного до конкретного, аналізу та синтезу, індукції й дедукції (у ході
оцінювання закономірностей і динаміки функціонування фінансового ринку й
обґрунтування пропозицій для активізації його ролі в забезпеченні розвитку
економіки України). Виконання поставлених завдань ґрунтується на методах
економіко-математичного аналізу, що забезпечує надійність і достовірність
результатів дослідження.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативноправові акти, які регламентують функціонування вітчизняного фінансового ринку,
матеріали Міністерства фінансів України, Національного банку України,
Державної служби статистики України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України, Національної комісії з цінних паперів та
фондового ринку, Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг, Світового банку, дані міжнародних фінансових й аналітичних
10
організацій, а також монографії та інші праці вітчизняних і зарубіжних авторів, у
яких проаналізовано стан національного фінансового простору й соціальноекономічну ситуацію в Україні та у світі.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні нових
теоретико-методологічних положень, комплексному дослідженні теорії та
практики функціонування фінансового ринку за умов інтеграції у світовий
фінансовий простір й обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо належного
фінансового забезпечення сталого розвитку національної економіки України.
До найвагоміших наукових результатів дисертації, які становлять наукову
новизну, належать:
уперше:
- обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження фінансового
ринку як іманентної підсистеми фінансового простору національної
економіки з визначенням стратегічних векторів використання ринкового
механізму залучення і розміщення тимчасово вільних грошових коштів за
умов комплементарності бізнес-процесів, що дало змогу виявити зміну
ролі інститутів фінансового ринку за фінансіалізації економіки, визначити
характерні риси його трансформації, виокремити перспективні напрями
розвитку з урахуванням дихотомії “глобалізація-деглобалізація”;
- визначено процес цифровізації економіки як основний напрям
трансформації фінансового ринку через впровадження інноваційних
технологій і продуктів, нових фінансових інструментів, що забезпечує
комплексність, знеособленість та створює умови індивідуальності
споживання фінансових послуг, де фінансова і цифрова грамотність
індивіда формує нові стандарти його економічної поведінки й активізує
залучення його грошових коштів на фінансовий ринок. Аргументовано
доцільність визнання фінтех-компаній як елемента ринкової
інфраструктури, що використовують інноваційні цифрові технології задля
поліпшення й оптимізації надання фінансових послуг банками і
небанківськіми установами на фінансовому ринку;
11
- запропоновано використання нового інструментарію аналізу процесів
фінансової інтеграції, а саме таких показників: коефіцієнт залежності від
іноземного капіталу; індекс “умов залучення”; співвідношення доходів від
імпорту та експорту капіталу; індекс диверсифікації імпорту й експорту
фінансового капіталу; показник географічної концентрації його експорту й
імпорту; структура інвестування національних заощаджень, що дало змогу
сформулювати авторський підхід і розробити методику оцінювання рівня
інтегрованості національних фінансових ринків за кількісним критерієм, а
також систематизувати методологічні підходи і критерії його
комплексного оцінювання;
- розроблено методику використання індексу Divisia зі змінними вагами для
точнішого обчислення агрегованих монетарних показників оцінки стану
фінансово-кредитної системи України, яка передбачає такі три етапи:
формування переліку монетарних компонент, визначення їхньої вагової
структури та власне виконання розрахунку, що дасть змогу забезпечити
якісніший статистичний інструментарій дослідження фінансового ринку на
відміну від вживаного методу простого адитивного підсумовування та
сприятиме підвищенню ефективності монетарної політики НБУ;
- побудовано регресійні моделі оцінювання інтеграції фінансового ринку
України у світовий фінансовий простір на основі емпіричних даних, що
дало змогу виявити значно вагоміший вплив зовнішнього фінансування на
економічне зростання в державі порівняно з внутрішнім кредитуванням, а
також (за допомогою крос-кореляційного аналізу з лагуванням параметрів)
те, що кредитування впливає на поточний ВВП, а ПІІ збільшують
виробництво в наступному році;
удосконалено:
- понятійно-категорійний апарат, зокрема уточнено співвідношення понять
“фінансовий простір”, “фінансова система”, “фінансовий ринок”, “ринок
фінансових послуг”, що дало змогу визначити місце і завдання фінансового
ринку в національній економіці та запропонувати класифікацію його
12
сегментів. На відміну від наявних класифікацій, які ґрунтуються на
сегментації ринку за видами фінансових інститутів, в основу покладено
фінансові інструменти, які відображають особливості відносин між
суб’єктами фінансового ринку, на підставі цього серед його сегментів
виділено такі: 1) ринок позикових коштів, де гроші (вітчизняні й іноземні)
передають на певний час за відповідну плату (два підсегменти: ринок
кредитів, де укладають угоди про позику, які не можливо передати третій
стороні (боргова розписка, простий вексель, кредитна угода); ринок
боргових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань, тратт), які
перебувають у вільному обігу); 2) ринок пайових цінних паперів (акцій,
інвестиційних сертифікатів), де гроші передають на засадах спільного
інвестування (участі в капіталі) за можливу винагороду (дивіденди);
- класифікацію форм міжнародного переміщення грошового капіталу за
допомогою фінансового ринку, а саме до усталених позикового і
підприємницького капіталів, запропоновано додати ще фінансову
допомогу у вигляді сприяння розвитку, яку надають на пільгових умовах
уряди іноземних держав та міжнародні організації, унаслідок чого
змінюються цільові орієнтири фінансово-економічної політики окремих
держав – вона більше відображає інтереси суб’єктів глобального
фінансового простору;
- ідентифікацію особливостей і суперечностей (домінування фінансового
сектору над реальним, збільшення споживчого, а не інвестиційного
кредитування, відрив номінальних цін на активи від реальних, зростання
фінансових ризиків, збільшення державного боргу тощо) розвитку
вітчизняного фінансового ринку за умов глобалізації, що дало змогу
визначити стратегічні орієнтири його інтеграції у світовий фінансовий
простір (підвищення довіри до фінансового ринку через посилення
правового захисту інтересів вкладників, акціонерів, кредиторів; розвиток
фінансової інклюзії; забезпечення вільного міжнародного переміщення
фінансового капіталу; упровадження фінансових інновацій; удосконалення
13
регулятивних вимог до фінансових посередників, підвищення їхньої
прозорості; розвиток гарантійно-компенсаційних механізмів; підготовка
фахівців відповідно до сучасних потреб ринку) та сформулювати практичні
підходи з їхньої реалізації (розбудова законодавчої бази, удосконалення
фінансової архітектури, пришвидшення цифровізації), що посилить
соціальну роль фінансового ринку і його інститутів;
- підходи щодо стимулювання залучення на фінансовий ринок валютних
заощаджень громадян країни передусім мігрантів за допомогою
використання привабливих фінансових інструментів та ефективних
механізмів (спеціальні ОВДП, програми спільного інвестування та
державно-приватного партнерства), що дало б змогу збільшити обсяги
фінансування реального сектора й поліпшити добробут громадян;
отримали подальший розвиток:
- обґрунтування наукових положень біхевіористських фінансів, на підставі
яких доведено, що на тлі сучасних соціально-економічних трансформацій і
суперечностей взаємовідносин між суб’єктами у фінансовій сфері, як і в
інших сферах, індивіди керуються переважно економічними інтересами й
емоціями, які сформовані стереотипами мислення, ілюзіями сприйняття й
іншими поведінковими чинниками, це дало змогу аргументувати, що
ірраціональність поведінки заощадників, позичальників і фінансових
посередників, яка може бути зумовлена як психологічно-емоційним станом
економічного суб’єкта, так і особливостями його реагування на зміни в
інформаційному середовищі та має бути врахована регуляторами
фінансового ринку й інвестиційними консультантами;
- наукові підходи до розроблення методології інструментарію дослідження
фінансового ринку, що дозволило структуризувати її та виділити такі рівні:
мікро-, мезо-, макро- і мега; й обґрунтовано їхній взаємозв’язок і
взаємодоповнюваність, що, водночас, поєднується зі складністю і
багатовимірністю ринку. Це дало змогу вирізнити інтегрованість та
екстериторіальну єдність ринків різного рівня як важливу ознаку
14
структуризації світового фінансового простору та з’ясувати, що межа між
ними суто умовна;
- періодизація еволюції вітчизняного ринку боргових цінних паперів, і з
урахуванням цього визначено його сучасне значення і роль у забезпеченні
уряду, територіальних громад, суб’єктів господарювання позиковими
грошовими коштами. Це дало змогу обґрунтувати необхідність
удосконалення організаційно-правового забезпечення цього сегмента
вітчизняного фінансового ринку і визначити першочергові напрями
фінансової політики його розбудови (зокрема спрощення процедури участі
в розміщенні та торгівлі; вжиття заходів для зменшення фінансових
ризиків, витрат на погашення й обслуговування державних боргових
цінних паперів; посилення відкритості й прозорості операцій на ринку;
створення механізмів надійного захисту прав кредиторів, інвесторів і
споживачів фінансових послуг через впровадження міжнародних
принципів корпоративного управління та розкриття інформації та ін.), які
сприятимуть підвищенню рівня його ліквідності, проведенню другого
етапу пенсійної реформи в Україні та загалом полегшать інститутам
спільного інвестування виконання законодавчих вимог щодо
диверсифікації активів;
- методологічний підхід до визначення та оцінювання рівня
макрофінансової стабільності та фінансової безпеки, який на відміну від
чинного (банківська безпека, безпека небанківського фінансового сектору,
боргова безпека, бюджетна безпека, валютна безпека, грошово-кредитна
безпека) ґрунтується на рівнях економіки, що дало змогу концептуально
розглянути безпеку (реальні й потенційні загрози) на мікро-, мезо-, макрота міжнародному рівні, і розробити рекомендації (у вигляді запропонованої
Концепції розвитку фінансового ринку) щодо підвищення адаптивності
фінансового ринку України до сучасних трансформацій і викликів
(глобалізаційні й інтеграційні процеси та їхній вплив на національні
фінансові простори, зростання соціалізації державних бюджетів,
15
фінансіалізація економіки, цифровізація, конвергенція фінансових
посередників тощо) з врахуванням таких взаємопов’язаних елементів як: а)
безпека сегментів фінансового ринку, фінансових посередників та їхніх
клієнтів; б) роль фінансових регуляторів, їхні інституційні функції, цілі й
надійність практичного механізму їхньої реалізації; в) особливості
усталеної і ситуативної взаємодії суб’єктів фінансового ринку між собою,
з державними та саморегулювальними (громадськими) організаціями;
- науково-практичні підходи до модифікації чинної моделі регулювання
фінансового ринку, а саме формування моделі інтегрованого нагляду, що
потребує зміни внутрішньої структури НБУ, розроблення регуляторних
актів на консолідованій основі застосування міжнародних стандартів
нагляду за професійними учасниками фінансового ринку і його
інфраструктурою (врахування вимог EMIR, PFM, MIFIR, CSDR, MIFID ІІ,
Solvency II та ін.), передбачення перехідного періоду з полегшеними
вимогами для адаптації, що дасть змогу: забезпечити уніфікацію вимог до
діяльності фінансових посередників та мінімізувати регуляторний
арбітраж; підвищити ефективність нагляду за діяльністю фінансових
конгломератів; сприятиме впровадженню фінансових інновацій і
підвищенню рівня макрофінансової стабільності й полегшить інтеграцію у
світовий фінансовий простір;
- підходи щодо гармонійної інтеграції вітчизняного фінансового ринку у
світовий фінансовий простір, зокрема сформульовано такі найважливіші
вектори регуляторного впливу держави на його функціонування:
модифікація чинної моделі функціонування регуляторів ринку та перехід до
робастного управління; гармонізація вітчизняного законодавства з питань
функціонування фінансового ринку з міжнародними нормами і
директивами ЄС; модернізація інструментарію і важелів державного
регулювання; оптимізація взаємодії між державними регуляторами,
учасниками ринку, саморегулювальними організаціями, об’єднаннями
споживачів фінансових послуг (чітке розмежування функцій; розроблення
16
процедур ухвалення та оскарження рішень; порядок утворення,
підконтрольність та підзвітність; механізми забезпечення незалежності),
що дасть змогу підвищити прозорість і ліквідність фінансового ринку та
сприятиме формуванню привабливого макроекономічного середовища в
Україні й економічному розвитку держави.
Практичне значення отриманих результатів полягає в розвитку теоретикометодологічних засад та практичних рекомендацій і можливості їхнього
використання для підвищення ефективності функціонування фінансового ринку
України за умов глобалізації. Основні результати дисертаційної роботи набули
практичного застосування в діяльності: 1) Комітету Верховної Ради України з
питань фінансової політики і банківської діяльності під час розгляду низки
законопроектів і підготовки до проведення комітетських слухань на тему:
“Комплексна програма реформування фондового ринку України” (довідка № 04-
37/10-67 від 03.02.2016); 2) Національного інституту стратегічних досліджень під
час розроблення аналітичних записок: “Шляхи вирішення проблем, пов’язаних з
високим рівнем присутності іноземного капіталу в банківській системі України”
(під час аналізу ключових проблем банківської системи України, пов’язаних з
високим рівнем присутності в ній банків з іноземним капіталом); “Ключові ризики
валютно-курсової стабільності в Україні та напрями мінімізації в умовах гібридної
війни” (для оцінки стану та тенденцій розвитку валютного ринку, аналізу
фундаментальних ризиків та дисбалансів); “Ризики та ключові напрями
посткризового відновлення банківської системи України” (під час аналізу
чинників, що впливають на функціонування банківської системи України);
“Основні загрози безпеці банківської системи України та шляхи їх подолання” (під
час розгляду загроз стабільності банківської системи України) (довідка № 293/380
від 06.06.2017); 3) Державної навчально-наукової установи “Академія фінансового
управління” при підготовці науково-дослідної роботи “Розвиток фінансового
сектору України в умовах євроінтеграції” (№ ДР 0115U00939) відділом
фінансових ринків (довідка № 77020-34-07/902 від 29.12.2015); 4) Територіального
управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Рівненській,
17
Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях під час подання
рекомендацій до низки нормативно-правових документів і розроблення
інструктивних матеріалів щодо підвищення рівня фінансової прозорості,
ефективності використання фінансових ресурсів державними компаніями та
банками, удосконалення боргової стратегії держави та оцінки її впливу на
економічний розвиток України (довідка № 22-19/425 від 31.10.2017).
Окремі теоретичні та науково-методичні положення дисертаційної роботи
впроваджено у навчальний процес: на економічному факультеті Львівського
національного університету імені Івана Франка під час викладання дисциплін
“Фінансовий ринок”, “Ринок фінансових послуг”, “Міжнародні фінанси”,
“Міжнародний фінансовий менеджмент” (довідка № 4851-Н від 09.11.2017); на
факультеті економіки, менеджменту та міжнародного права Інституту
післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного
університету імені Івана Франка під час викладання дисциплін “Фінанси”,
“Фінансовий аналіз”, “Фінансовий менеджмент”, “Фінансовий ринок”,
“Міжнародний фінансовий менеджмент” (довідка № 40 від 13.03.2018).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки прикладного
характеру, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором
самостійно. Обсяг особистого внеску автора у роботах, опублікованих у
співавторстві, наведений у переліку праць здобувача. З наукових праць,
опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є
результатом власних досліджень здобувача. Дисертація не містить матеріалів
кандидатської дисертаційної роботи.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й методологічні
положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування
обговорено й схвалено на 16 міжнародних і 3 всеукраїнських науково-практичних та
інших конференціях, зокрема: а) міжнародних – “Фінансові ринки та інститути”
(м. Харків, 2007); “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики
Украины” (м. Алушта, 30 вересня – 1 жовтня 2010); “Розвиток економіки України
в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Львів, 2012); “Інноваційна
теорія Йозефа Шумпетера: сучасне звучання економічних та управлінських ідей”
18
(м. Київ, 2012); “Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи
України” (м. Київ, 2013-2018); “Проблеми сталого розвитку економіки України в
умовах інтеграційних процесів” (м. Ужгород, 2014); “Сучасні виклики розвитку
світової економіки” (м. Київ, 19-20 листопада 2015); “Фінансові інструменти
просторово-територіального розвитку” (м. Черкаси, 23-24 березня 2017 р.);
“Актуальні аспекти механізму модернізації економіки та фінансової системи
країни” (м. Запоріжжя, 2018); “Економічні, політичні та культурологічні аспекти
європейської інтеграції України в умовах нових глобалізаційних викликів”
(м. Ужгород, 2018); “Фінансова система країни: тенденції та перспективи
розвитку” (м. Острог, 2018); “Фінансовий бізнес в Україні та світі: стан,
проблеми і перспективи розвитку” (м. Львів, 2018); “Ринок фінансових послуг в
епоху діджиталізації” (м. Київ, 2019); б) всеукраїнських – “Перспективы развития и
пути совершенствования фондового рынка” (м. Сімферополь, 2011); “Потенціал
стійкого розвитку та фінансова безпека соціально-економічних систем”
(м. Сімферополь - смт. Гурзуф, 2013); “Розвиток бухгалтерського обліку,
оподаткування і контролю в умовах інтеграційних процесів” (м. Херсон, 2020).
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 52 наукові праці, з них
2 одноосібні монографії обсягом 60,61 друк.арк., 3 колективні монографії обсягом
69,3 друк.арк. (у тому числі особисто автору належить 5,6 друк.арк.,), 15 статей у
наукових фахових виданнях України (12,95 друк.арк., автору належить 11,95
друк.арк.), 13 статей у наукових періодичних виданнях інших країн та в наукових
фахових виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз
(8,98 друк.арк., автору належить 8,16 друк.арк.,), 19 за результатами науковопрактичних конференцій (4,37 друк.арк., автору належить 3,91 друк.арк.). Загальний
обсяг публікацій становить 156,21 друк.арк., особисто автору належить
90,23 друк.арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст роботи
становить 452 сторінки. Дисертація містить 26 таблиць, 96 рисунків, 76 формул,
52 додатки на 141 сторінці. Список використаних джерел містить 686 позицій

Список литературы

У дисертації запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми –
розроблення теоретико-методологічних засад функціонування вітчизняного
фінансового ринку в умовах глобалізації та інтеграції у світовий фінансовий
простір, що дало змогу сформувати низку висновків, які забезпечують досягнення
поставлених цілей відповідно до мети і завдань дослідження:
1. Фінансовий ринок є іманентною частиною фінансового простору держави
і регулятором багатьох процесів в економічній системі країни й безпосередньо
відображає ефективність функціонування всіх інших ринків та найбільшою мірою
визначає рівень розвитку національної економіки. Систематизовано й узагальнено
наукові підходи до розуміння сутності, складових та функціонального призначення
фінансового ринку, зокрема: уточнено співвідношення понять “фінансовий
простір”, “фінансова система”, “фінансовий ринок”, “ринок фінансових послуг”,
що уможливило ґрунтовніше визначити місце і завдання фінансового ринку в
національній економіці, а також удосконалити класифікацію його сегментів
відповідно до форм купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів.
2. Усі покупці та продавці тимчасово вільних грошових коштів є суб’єктами
фінансового ринку, а не елементами його інфраструктури. Якщо піднятися на
вищий рівень агрегування, то з позиції фінансового простору всі фінансові
посередники є складовими його інфраструктури. З’ясовано, що високий рівень
конкуренції на фінансовому ринку приводить до появи фінансових інновацій, зміни
функцій, інструментів і послуг фінансових посередників та елементів його
інфраструктури і навіть створення нових – фінтех-компаній, які використовують сучасні
технології в галузі фінансових послуг. Відповідно трансформується структура
самого ринку – відбувається інтеграція та конвергенція фінансових інститутів. В
умовах цифровізації економіки регулятори не встигають за активним розвитком
фінансового ринку, і далеко не в усіх країнах, у тому числі й Україні, створена й
діє відповідна нормативна база; особливо відстає законодавство від стрімкого
розвитку фінансових інструментів та активів, передусім криптовалют.
3. У процесі глобалізації та інтеграції, поширення технологічних інновацій
відбувається трансформація національних фінансових ринків, зумовлена їхнім
пристосовуванням до нових вимог світового економічного середовища і
446
фінансового простору. Виявлено тенденції, які характеризують сучасний розвиток
національних фінансових ринків – це глобальна фінансіалізація, фінансові
інновації та розвиток FinTech-компаній, зростання рівня фінансової глибини й
інклюзії, розвиток і посилення ролі небанківських фінансових інститутів та
фондового ринку. Зазначені тенденції створюють заощадникам умови для
диверсифікації вкладень, а позичальникам – джерел фінансування.
4. Міжнародне переміщення фінансового капіталу в умовах посилення глобалізації та інтеграції характеризується дихотомією: зростанням позитивних ефектів від
ПІІ і підвищення ризиків фінансової нестабільності від портфельних інвестицій. Тому
в роботі наголошено на потребі пошуку оптимального поєднання інструментів
протидії швидкому виведенню спекулятивного капіталу та необхідності збереження
позитивів лібералізації національних фінансових ринків, оскільки вільне переміщення
капіталу вигідне світу загалом і тим економічним суб’єктам, для яких це дає додаткові
можливості, однак завдає шкоди тим, для яких означає жорсткішу конкуренцію. У
глобальному масштабі економічні ефекти від міжнародного переміщення капіталу у
формі прямих інвестицій приводять до збільшення обсягів світового виробництва та
доходів і сприяють поліпшенню рівня життя у країнах, які беруть у ньому участь.
Фінансову допомогу у вигляді сприяння розвитку виділено в окрему форму
міжнародного переміщення грошового капіталу, яка відображає взаємозв’язки національного та міжнародного фінансових ринків, і яку надають на пільгових умовах
уряди іноземних держав та міжнародні організації. Зазначено, що отримана іноземна
валюта в Україні доволі часто виконує функції грошей поряд з національною грошовою одиницею і є об’єктом купівлі–продажу на внутрішньому фінансовому ринку.
5. Для оцінювання глибини інтегрованості фінансових ринків доповнено та
систематизовано відповідний методичний інструментарій, у межах якого всі
методи розділено на три групи показників: кількісні (оцінювання відкритості),
якісні (оцінювання доступності) та цінові (оцінювання єдності). Зазначено, що в
багатьох наукових дослідженнях ці показники, зазвичай, намагаються звести до
єдиного інтегрованого гібридного індексу.
6. У сучасному академічному дискурсі різносторонні методологічні підходи
до дослідження фінансового ринку не суперечать, а доповнюють один одного, тим
447
самим виокремлюючи його складність і багатовимірність. Економічні суб’єкти
застосовують мікро-, мезо- та макроекономічний інструментарій для врахування
різноманітних чинників, під час ухвалення фінансових рішень. Аргументовано
доцільність використання цього інструментарію під час дослідження особливостей
функціонування фінансового ринку за умов інтеграції у світовий фінансовий
простір та обґрунтовано, що в такому разі необхідна певна його модифікація з
метою проведення аналізу зовнішньоекономічних зв’язків країни.
На тлі сучасних соціально-економічних трансформацій у сфері фінансових
відносин, як і в інших сферах, індивіди керуються переважно поведінковими
чинниками. Тому новітні напрями досліджень зосереджені на з’ясуванні цих
чинників, а також ролі й можливостей держави в запобіганні нераціональній
поведінці суб’єктів фінансового ринку й мінімізації її наслідків. Запропоновано
враховувати та впроваджувати в практику результати наукових досліджень у сфері
теорії біхевіористських фінансів у систему як саморегулювання, так і державного
регулювання фінансового ринку. Зокрема, на підставі наукових результатів
дослідження поведінки індивідів розроблено пропозиції, які покликані підвищити
рівень пенсійних заощаджень населення.
7. Оскільки в сучасному світі функції грошей виконує не тільки готівка, а й її
замінники – банківські, фінансові та віртуальні гроші, а інколи й іноземна валюта,
то зі збільшенням замінників грошей внаслідок фінансових інновацій виникає
проблема у визначенні межі між ними й іншими фінансовими активами. Виявлено,
що критерії їхнього розмежування в сучасній науці не узгоджені досі, а тому
визначення кількості грошей в економіці (грошової маси), також стає проблемним.
Власне через це для вимірювання кількості грошей використовують не один, а
декілька грошових агрегатів, які містять різні за рівнем ліквідності складові.
Обґрунтовано, що метод простого підсумовування не відповідає базовим правилам
агрегування, оскільки компоненти грошової маси не є досконалими взаємозамінниками, а їхня “відносна ціна” не є сталою величиною. Рекомендовано використовувати агрегати Divisia зі змінними вагами для обчислення агрегованих монетарних показників, що дасть змогу максимально точно відображати економічну
дійсність у країні та підвищити ефективність монетарної політики НБУ.
448
8. У процесі дослідження виявлено принципові відмінності між концепціями
попиту на грошові кошти на макрорівні. Пропозиція грошей у національній
економіці залежить від такого: 1) грошової бази, на розмір якої впливає
центральний банк (так звані “екзогенні гроші”), і 2) діяльності фінансового ринку,
адже що вища процентна ставка, то більше доходу може отримати заощадник чи
фінансовий посередник у разі надання позики і відповідно щораз більшою буде
пропозиція грошей (“ендогенні гроші”). Роль фінансового ринку у формуванні
пропозиції грошей в національній економіці залежить від величини грошового
мультиплікатора. Що більший мультиплікатор, то більш ендогенною є пропозиція
грошей (вищою є її залежність від стану та рівня розвитку фінансового ринку). Що
менший, то більш екзогенною є пропозиція грошових коштів, (більшою мірою
визначена центральним банком).
9. У короткотерміновому періоді валютний курс залежить від динаміки
процентних ставок на міжнародному та вітчизняному фінансовому ринку, а в
довготерміновому - від динаміки співвідношення цін на експортні та імпортні
товари. На основі теоретичного аналізу концепцій функціонування фінансового
ринку зроблено такі висновки: 1) розуміння змін у базових визначниках
кредитування важливе для пояснення змін реальних процентних ставок у світі;
2) зміни процентних ставок і валютних курсів у короткотерміновому періоді
взаємопов’язані й їх потрібно досліджувати разом.
10. За результатами аналізу еволюції вітчизняного ринку боргових цінних
паперів виділено чотири етапи його формування, які супроводжувалися появою
нових фінансових інструментів і фінансових інститутів, зміною форм організації
діяльності фінансових посередників. Найбільшого поширення набули державні та
корпоративні облігації, а також векселі. Констатовано, що концентрація великих
пакетів ОВДП у портфелі НБУ, а також інших державних банків не сприяє
формуванню ринкових показників їхньої дохідності, оскільки її рівень визначають
фактично на основі домовленостей між урядом та державними банками. Приватні
банки купують ОВДП зважаючи на можливість рефінансування з боку центрального
банку під їхню заставу. Для пришвидшення інтеграції вітчизняного ринку боргових
цінних паперів у європейський фінансовий простір та посилення його ролі в
449
забезпеченні економічного зростання країни необхідним є таке: зважений підхід до
використання урядом ОВДП з метою мінімізації макроекономічного ефекту
“витіснення приватних інвестицій”; спрощення процедури участі в розміщенні та
торгівлі (у тому числі в режимі онлайн); вжиття заходів щодо зменшення
фінансових ризиків, а також витрат на погашення й обслуговування державних
боргових цінних паперів; посилення відкритості й прозорості операцій на ринку;
модернізація технологічної складової операцій з цінними паперами тощо.
11. Ринок пайових цінних паперів і загалом фондовий ринок України перебуває
на низькому рівні розвитку, обмежено забезпечує інвестиційні потреби компаній
реального сектору економіки, має спекулятивний характер через високу частку позалістингових цінних паперів і тому практично не сприяє переміщенню фінансового
капіталу в конкурентоспроможні підприємства та галузі вітчизняної економіки. На
цьому сегменті фінансового ринку в Україні нагромадилося чимало проблем, які
потребують негайного вирішення. Передусім це стосується розвитку фінансової
інфраструктури, удосконалення механізму торгівлі цінними паперами, поліпшення
захисту прав кредиторів та інвесторів, системи розкриття інформації, випуску й обігу
фінансових інструментів (зокрема запропоновано збільшити визначену законодавством частку випуску привілейованих акцій відносно звичайних, дозволити торгівлю
вітчизняними корпоративними цінними паперами на іноземних фондових біржах).
12. На практиці формування вітчизняного фінансового посередництва відбувається поетапно та має специфічні закономірності й суперечності розвитку. Для
підвищення ефективності його діяльності на фінансовому ринку України в умовах
зростання відкритості економіки необхідними є подальші кроки стосовно реформування всього фінансового сектору держави. У контексті вирішення цієї проблеми
важливими заходами повинні стати такі: інформування домогосподарств про діяльність фінансових посередників та їхній фінансовий стан (забезпечення вільного
доступу до їхньої фінансової звітності, виконання ними нормативів регуляторів,
результатів стрес-тестування, програм санації тощо); активізація ролі держави в
розвитку, підвищенні ліквідності й капіталізації фінансового ринку; впровадження
привабливих та інноваційних видів фінансових послуг й інструментів, зокрема,
450
дозволити всім фінансовим посередникам дистанційну ідентифікацію та верифікацію клієнтів з використанням електронного цифрового підпису, системи BankID
або відеоверифікації, що дасть їм змогу надавати фінансові послуги онлайн з
дотриманням вимог фінансового моніторингу; запровадження блокчейн технологій;
гармонізація регулювання вітчизняного фінансового ринку з міжнародними
стандартами, регламентами та нормами (PFMI-IOSCO, GMRA, ISDA, CSDR,
MiFID II, EMIR, PFMI та ін).
13. Міжнародні потоки грошового капіталу завдяки процесам глобалізації й
інтеграції стали невід’ємною складовою вітчизняної економіки та відіграють
важливу роль на фінансовому ринку. На підставі аналізу побудованих у роботі
економіко-математичних моделей зроблено висновок, що інтегрованість України у
світовий фінансовий простір є суттєво вигіднішою за автаркію, а її вплив на
економічне зростання порівняно з внутрішнім кредитуванням є значнішим (за
однакової зміни незалежних ендогенних предикторів простежується менший
приріст ВВП порівняно з екзогенними). Аналіз крос-кореляцій показав більшу
реактивність зовнішнього фінансування щодо зміни ВВП (при лагуванні), тоді як
внутрішнє кредитування більшою мірою стимулює економічне зростання.
Доступ іноземних фінансових посередників наприкінці ХХ ст. до національних
фінансових ринків країн Центральної та Східної Європи суттєво вплинув на розвиток
їхньої фінансової інфраструктури й архітектури, що змінило національні фінансові
парадигми. З’ясовано, що іноземні банки на українському фінансовому ринку суттєво
відрізняються за бізнес-моделями та обсягами контрольованих активів. Визначено,
що збільшення присутності іноземного банківського капіталу за належного регулювання сприяє розвитку фінансового ринку, підвищується ефективність трансмісійного
механізму грошово-кредитної політики за одночасного зниження процентних ставок.
14. Вітчизняний фінансовий ринок характеризується такими особливостями:
1) рівень його доларизації як загалом, так і в розрізі сегментів є високим; 2) у разі
знецінення національної грошової одиниці такий рівень становить загрозу
стабільному функціонуванню фінансових посередників і банківської системи
країни загалом та створює ризики для макроекономічної стабільності; 3) валютний
451
дисбаланс активів і пасивів у банківській системі за період з 2008 р. значно
зменшився, однак досі є значним; 4) іноземну валюту широко використовують
економічні суб’єкти в тіньовому секторі економіки. Наявний рівень доларизації є
небезпечним для розвитку фінансової системи країни, тому його зниження має
стати одним з головних завдань НБУ на середньотермінову перспективу. Також
доведено, що сьогодні Україна не використовує ефективно потенціал національного фінансового ринку (передусім його євросегмента) для забезпечення сталого
розвитку вітчизняної економіки.
15. Встановлено, що в умовах інтеграції вітчизняного фінансового ринку у
світовий фінансовий простір актуалізується проблематика забезпечення його
макрофінансової стабільності та фінансової безпеки. Запропоновано фінансову
безпеку держави розглядати не лише за сегментами фінансового ринку та ринку
фінансових послуг, а й за рівнем агрегування, що дасть змогу системніше підійти
до вирішення цієї проблеми. Від адекватної оцінки сучасного рівня фінансової
безпеки багато в чому залежить повнота, своєчасність і результативність
управлінських заходів із ліквідації й запобігання наявним та потенційним загрозам
у фінансовому секторі, а відтак – і національній економіці України. Доведено, що
в цьому контексті першочерговим завданням є формування та розвиток комплексної системи стратегічного моніторингу стану фінансового сектору за міжнародними стандартами (AML/CFT, FSB, BEPS, Basel IIІ, IFRS9 тощо).
16. У процесі євроінтеграції Україна взяла на себе зобов’язання законодавчо,
регулятивно й адміністративно реформувати власну економіку за принципами та
правилами Євросоюзу. Фінансовий ринок відіграє важливу роль в економіці країн
ЄС, тому реформування вітчизняного фінансового простору матиме значний вплив
на динаміку інтеграційних процесів до європейських структур. З огляду на це,
стратегічними напрямами його реформування для забезпечення інтеграції у світовий фінансовий простір визначено такі: захист інтересів вкладників, акціонерів,
кредиторів; забезпечення вільного міжнародного переміщення фінансового
капіталу; створення нових та вдосконалення наявних фінансових інструментів,
упровадження фінансових інновацій; посилення вимог щодо платоспроможності та
452
ліквідності фінансових посередників, підвищення рівня їхньої прозорості; розвиток
гарантійно-компенсаційних механізмів; підготовка фахівців у відповідності до
сучасних новацій функціонування фінансового ринку, зокрема на основі технологій Machine Learning та Artificial Intelligence.
17. Сформульовано найважливіші вектори регуляторного впливу держави на
фінансовий ринок України, реалізація яких уможливить досягнення максимальної
незалежності від політичної кон’юнктури, підвищення прозорості, відкритості та
ліквідності, що сприятиме ефективній інтеграції у світовий фінансовий простір.
Наголошено, що процес інтеграції зумовлює необхідність урахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору і використання
інструментів, які здатні забезпечити його ефективність й одночасно мінімізувати
можливі загрози, тому важливо врахувати досвід іноземних країн, передовсім ЦСЄ.
Відзначена необхідність активізації міжнародного співробітництва у сфері
регулювання та нагляду за банками і небанківськими фінансовими установами
(IMF, ECB, EBA, ESMA, IAIS).
Обґрунтовано, що поступальний розвиток фінансового ринку та загалом
національної економіки України і досягнення (виконання) Маастрихтських
критеріїв передбачає необхідність проведення структурних реформ в усіх
інституційних секторах економіки і передусім у фінансовому секторі; зокрема
активізацію мікрорівневих інтеграторів у розрізі різних ринків, їхніх сегментів,
окремих економічних суб’єктів. Реалізація аргументованих у роботі пропозицій та
рекомендацій щодо інтеграції вітчизняного фінансового ринку у світовий
фінансовий простір дасть змогу на практиці сформувати нову парадигму його
розвитку, а гармонізація законодавства на національному й міжнародному рівнях –
запровадити сучасну багаторівневу систему регулювання його розвитку на основі
впровадження SupTech та RegTech технологій, що підвищить ефективність
регуляторів та своєчасність їхніх дій й відповідну адаптацію фінансових
посередників, і загалом національної економіки до новітніх викликів і гібридних
загроз в умовах глобалізації. Розбудова фінансового ринку має стати ідеологічним
підґрунтям концепції фінансової політики Уряду України.