Терес Юлія Сергіївна Боргова політика у забезпеченні макроекономічної стабільності України : Тереса Юлия Сергеевна Долговая политика в обеспечении макроэкономической стабильности Украины Teres Yuliya Serhiivna Debt policy in ensuring macroeconomic stability of Ukraine

Краткое описание

Терес Юлія Сергіївна, фахівець відділу з реалізації проектів перспективного розвитку університету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Боргова політика у забезпеченні макроекономічної стабільності України». Шифр та назва спеціальності 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Спецрада Д26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТЕРЕС ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 336.27:330.362](477)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
БОРГОВА ПОЛІТИКА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ
СТАБІЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________________Ю.С. Терес
Науковий керівник Лютий Ігор Олексійович,
доктор економічних наук, професор,
Заслужений економіст України
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА
РЕАЛІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ. 24
1.1. Концептуальні підходи до формування боргової політики
держави. 24
1.2. Інституційне забезпечення формування та реалізації
боргової політики.
48
1.3. Моделі інституційної реалізації боргової політики. 71
Висновки до розділу 1. 86
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ. 90
2.1. Методи та інструменти боргової політики України. 90
2.2. Ризики реалізації боргової політики України. 106
2.3. Боргова політика держави в умовах загострення
фінансової кризи. 121
Висновки до розділу 2. 140
РОЗДІЛ 3. РЕГУЛЮЮЧИЙ ВПЛИВ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ НА
МАКРОЕКОНОМІЧНУ СТАБІЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ 144
3.1. Фактори впливу на формування боргової політики в
рамках стратегії макроекономічної стабільності. 144
3.2. Розробка ризикорієнтованої боргової політики України
на сучасному етапі. 159
3.3. Модель забезпечення макроекономічної стабільності та
збалансованості державного бюджету. 181
Висновки до розділу 3. 197
ВИСНОВКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207
ДОДАТКИ

245
15
ВСТУП
Актуальність теми. Структурні перетворення в економіці України
протягом останніх десятиліть супроводжувалися низкою політичних і
економічних криз, послабленням макроекономічної стабільності,
дисбалансом у системі державних фінансів та, як наслідок, дефіцитом
державного бюджету й потребою в його фінансуванні, в першу чергу за
рахунок збільшення державних запозичень. Значне зростання державного
боргу, безсистемність запозичень, їх висока ціна та умови надання, що не
завжди відповідають національним інтересам України, спричинили
загострення суперечностей у борговій політиці держави.
На сьогодні оптимізація боргової політики є питанням державної
безпеки та стабільності національної економічної системи України, її
можливості відповідати за своїми зобов’язаннями. Проблеми ефективності
боргової політики, реструктуризації державного боргу, цільового
використання запозичених коштів безпосередньо впливають на стабільність
фінансової системи, виконання бюджетних зобов’язань і соціальноекономічну ситуацію. Надмірне боргове навантаження на державний бюджет
зумовлює потребу в пошуку шляхів оптимізації державного боргу за рахунок
нових інструментів та механізмів запозичень, передусім на внутрішньому
ринку.
Зазначені суперечності вказують на важливість розроблення нових
теоретичних підходів і практичних рекомендацій щодо організаційноправового й інституційного забезпечення реалізації боргової політики
України.
Теоретичним підґрунтям для наукового осмислення проблем і
суперечностей боргової політики стали праці Дж. Б’юкенена, Р. Барро,
Ш. Бланкарта, Ф. Гросса, П. Даймонда, Дж. Кейнса, Р. Манделла, А. Лернера,
Р. Масгрейва, Ф. Модільяні, А. Пігу, П. Самуельсона, А. Сміта, Дж. Стігліца,
Дж. Табелліні, П. Штейна, Дж. Флеймінга, М. Фрідмена та ін. Особливо
16
важливими для цього дослідження є наукові підходи щодо оптимізації
боргової політики в контексті її впливу на макроекономічну стабільність.
Місце та роль державного кредиту у фінансовій системі держави завжди
були предметом уваги українських учених. Вагомий внесок у їх розкриття
зробили М. Бунге, М. Туган-Барановський, С. Кузнець та ін.
Проблеми державного боргу й боргової політики держави знайшли
обґрунтування в працях вітчизняних учених-фінансистів, а саме
О. Барановського, Т. Богдан (Вахненко), Л. Бенч, О. Василика, Т. Єфименко,
Н. Зражевської, В. Козюка, В. Кудряшова, Г. Кучер, В. Лісовенка, І. Лютого,
О. Рожка, Н. Слав’юк, В. Федосова та ін.
Віддаючи належне науковому доробку зарубіжних і вітчизняних учених
з окресленої тематики, зауважимо, що проблеми підвищення ефективності
державної боргової політики залишаються недостатньо дослідженими. До
того ж вони є нагальними для України, що й визначило об’єкт і предмет
пропонованого дисертаційного дослідження. Зокрема, становлять інтерес
питання, пов’язані з оптимізацією державного боргу, його
реструктуризацією, погашенням та обслуговуванням в сучасних фінансових
викликів, пошуком оптимальних моделей інституційного управління
державним боргом із метою забезпечення збалансованості державного
бюджету й макроекономічної ситуації загалом.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми
економічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка “Модернізація економіки України на засадах сталого
соціально-економічного розвитку: закономірності, протиріччя, ризики”
(номер державної реєстрації 0111U006456) підрозділу “Інструменти та
заходи фінансової політики стимулювання економічного оновлення в
рекомендаціях міждержавних та наднаціональних об’єднань” (шифр
№ 11БФ040-01), у межах якої автором визначено вплив боргової політики на
макроекономічну стабільність держави.
17
Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування
механізму реалізації боргової політики держави в умовах загострення
фінансової кризи на основі ризик-орієнтованого підходу до розроблення
моделі забезпечення макроекономічної стабільності та збалансованості
державного бюджету.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі наукові
завдання:
 уточнити сутність і зміст понять “державний кредит”, “державний
борг”, “боргова політика держави”, “управління державним боргом”,
“інституційне забезпечення боргової політики”, “макроекономічна
стабільність” та їх взаємозв’язок;
 визначити концептуальні підходи до формування боргової політики
держави й особливості її реалізації в Україні;
 виокремити етапи та охарактеризувати особливості інституційноправових засад реалізації боргової політики України;
 систематизувати інформацію про основні моделі інституційної
складової механізму реалізації боргової політики;
 проаналізувати особливості й суперечності сучасних методів та
інструментів механізму реалізації боргової політики України;
 оцінити суперечності й ризики боргової політики України та наслідки
їх впливу на макроекономічні процеси;
 обґрунтувати підходи до усунення або пом’якшення негативного
впливу боргової політики на макроекономічну стабільність в умовах
загострення фінансової кризи;
 систематизувати пропозиції щодо оптимізації боргової політики
України з використанням індикативних показників для оцінки ризиків і
наслідків у довгостроковому періоді;
 розробити підходи щодо визначення пріоритетів боргової політики як
складової державної стратегії соціально-економічного розвитку та
макроекономічної стабільності.
18
Об’єктом дослідження є економічні відносини в системі державних
фінансів, що виникають у процесі формування та реалізації боргової
політики України.
Предметом дослідження є теоретичні засади та практична реалізація
боргової політики як умови забезпечення макроекономічної стабільності в
Україні.
Методи дослідження базуються на системному підході до пізнання
концептуальних засад формування боргової політики держави, що у
взаємозв’язку з методом наукової абстракції надало змогу визначити сутність
об’єкта дисертаційного дослідження та виявити ключові закономірності
інституційного забезпечення механізму реалізації такої політики в Україні. В
роботі застосовано інституційний метод для поєднання якісних і кількісних
характеристик формування й проведення боргової політики. За допомогою
хронологічного та логічного методів було виявлено основні суперечності
використання методів та інструментів реалізації боргової політики держави
на різних етапах розвитку вітчизняної фінансової системи. Застосування
структурно-функціонального методу сприяло напрацюванню підходів до
визначення впливу боргової політики на макроекономічну стабільність з
урахуванням ієрархічної структури цілей – стратегічних, проміжних та
тактичних. Метод порівняльного аналізу слугував виокремленню
особливостей боргової стратегії при формуванні та реалізації національної
боргової політики, встановленню циклічних закономірностей балансування
фінансової системи та специфіки системної реструктуризації боргу на різних
етапах розвитку економіки. Узагальнено ризики реалізації боргової політики
й підходи до збалансованості державного бюджету.
Інформаційною базою дисертаційної роботи є комплекс законодавчих
і нормативних актів України з питань бюджету та державного боргу, дані
Державної служби статистики України, Міністерства фінансів України,
Національного банку України, Світового банку, МВФ, Національного
рейтингового агентства “Рюрік”, інформаційні й аналітичні матеріали,
19
наукова монографічна література, статті вітчизняних і зарубіжних учених,
інтернет-ресурси предметного спрямування.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі
дослідження наукові результати в сукупності розв’язують важливу проблему
– обґрунтування теоретичних засад формування й реалізації боргової
політики держави та її ролі в забезпеченні макроекономічної стабільності.
Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову
новизну, полягають у такому:
удосконалено:
– трактування поняття “боргова політика держави” як комплексу заходів,
що здійснюються згідно з наявною законодавчою базою вповноваженими
урядовими інститутами щодо залучення, використання, погашення та
обслуговування державних запозичень із метою фінансування дефіциту
державного бюджету, виконання зобов’язань за державними гарантіями,
забезпечення збалансованості державної фінансової системи й
макроекономічної стабільності. При цьому боргова політика держави
розглядається як складова фінансової політики, що в безпосередньому
взаємозв’язку з бюджетно-податковою і грошово-кредитною політикою
сприяє реалізації загальної стратегії соціально-економічного розвитку
України;
– теоретико-методологічний підхід до обґрунтування необхідності
правового та інституційного забезпечення механізму реалізації боргової
політики з урахуванням ієрархічної структури цілей – стратегічних,
проміжних і тактичних, – єдність та суперечність яких уможливить
підвищення ефективності й цільової спрямованості державних запозичень на
кожному етапі розвитку економіки, забезпечить системну реструктуризацію
державного боргу з дотриманням національних інтересів та сприятиме
макроекономічній стабілізації загалом;
– концептуальні підходи щодо необхідності реалізації боргової стратегії
на засадах програмно-цільового методу формування стратегічних пріоритетів
20
соціально-економічного розвитку держави як політики, орієнтованої на
фінансування програм інноваційного розвитку, що забезпечує ефективність
структурної перебудови економіки, її конкурентоспроможність, зростання
ВВП і добробуту громадян. Такі підходи надають змогу використовувати
довгострокові цільові запозичення під конкретні програми стратегічного
розвитку, що, у свою чергу, потребують розбудови сучасних правового,
інституційного й технологічного механізмів їх реалізації;
– методику аналізу основних показників державного боргу України
залежно від структури, ціни, величини запозичень, строків, умов погашення
та обслуговування, реального фінансового стану держави. Застосування цієї
методики дасть можливість проводити якіснішу оцінку стратегічно важливих
державних інвестиційних проєктів, посилити контроль за ефективністю
освоєння державних запозичень, у тому числі в іноземній валюті, своєчасно
реагувати на прояви валютних ризиків (з огляду на те, що близько 12 %
ОВДП викупили інвестори-нерезиденти), а також сприятиме врахуванню
інвестиційної складової забезпечення макроекономічної стабілізації та
нарощенню потенціалу реального сектору економіки України;
дістало подальшого розвитку:
– трактування понять “державний кредит”, “державний борг”,
“управління державним боргом”, “інституційне забезпечення боргової
політики” та “макроекономічна стабільність” здійснено на засадах їх
взаємозв’язку в механізмі реалізації боргової політики України, що враховує
реальний стан, суперечності, ризики функціонування фінансової системи
держави та надає змогу проаналізувати причини й наслідки її впливу на
макроекономічні процеси загалом та, відповідно, визначити й науково
обґрунтувати нові інституційні підходи до використання методів та
інструментів здійснення такої політики в контексті оптимізації структури
запозичень;
– науково-методичне обґрунтування розвитку ринку внутрішніх
державних запозичень як стратегічного пріоритету в процесі реалізації
21
боргової політики України, що вдосконалює механізм реструктуризації
наявного державного боргу на умовах мінімізації ціни й умов
обслуговування запозичень, інституційно-правового забезпечення,
системності функціонування внутрішнього ринку запозичень, мінімізації
ризиків надання державних гарантій для потенційних інвесторів, що
уможливить розширення сегмента потенційних інвесторів за рахунок
колишніх вкладників банків і осіб, які працюють за кордоном, при цьому
розвиток ринку внутрішніх державних запозичень, системність та
стабільність його функціонування знайдуть вираження за допомогою
фінансового мультиплікатора активізації фінансового ринку й інвестиційних
процесів у реальному секторі економіки;
– методика складання прогнозних сценаріїв величини державних
запозичень на основі моделі оптимізації загального обсягу фінансування
дефіциту бюджету, що надало змогу застосувати новий підхід до
обґрунтування вибору стратегії формування державних запозичень із
урахуванням можливості мінімізації боргових ризиків, які виникають при
плануванні поточних витрат з обслуговування боргових зобов’язань,
реструктуризації державного боргу та забезпеченні макроекономічної
стабільності в середньостроковій перспективі.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що
теоретичні положення дослідження, методичні розробки та висновки можуть
бути використані на рівні рекомендацій для державних інститутів у контексті
вдосконалення законодавчої й інституційно-організаційної складової
механізму реалізації боргової політики України. У роботі представлено
систему підходів до розроблення боргової політики та визначення
механізмів, які сприяють макроекономічній стабілізації на сучасному етапі
розвитку нашої країни.
Пропозиції стосовно фінансування дефіциту бюджету за рахунок
неборгових джерел (передусім приватизації державного майна), координації
бюджетної та грошово-кредитної політики знайшли практичне впровадження
22
в навчальному процесі у Київському національному університеті імені
Тараса Шевченка (довідка № 013/253 від 07.06.2018).
Висновки й рекомендації щодо обґрунтування підходів до адаптації
європейського досвіду управління державним боргом в Україні, необхідності
врахування наслідків неефективного управління ним у деяких країнах ЄС,
напрямів стабілізації боргової ситуації в Україні та підвищення ефективності
управління державним боргом, зокрема шляхом бюджетної консолідації,
обмеження дисбалансів, відновлення довіри до ринку державних облігацій,
здійснення заходів з усунення фрагментарності ринку капіталів тощо
використано в ході виконання науково-дослідної роботи “Формування
системи управління фіскальними ризиками в Україні: теорія, методологія,
практика” (ДР № 0118U000285) відповідно до тематичного плану науководослідних робіт ДННУ “Академія фінансового управління” (довідка
№ 77020-07/13 від 15.01.2019).
Окремі положення та практичні рекомендації використано в роботі
Національного рейтингового агентства “Рюрік” при підготовці аналітичних
оглядів стану розвитку фінансового ринку України (довідка № 18/01/12-01
від 12.01.2018). Втілення практичних розробок і пропозицій щодо оцінки
впливу обсягів та структури державного боргу на макроекономічну
стабільність сприятиме проведенню якіснішої оцінки ризиків у процесі
формування державного боргу та управління ним, підвищенню ефективності
боргової політики і збалансованості державного бюджету.
Особистий внесок здобувача полягає в науковому обґрунтуванні
феноменів, суперечностей і тенденцій боргової політики в Україні протягом
2009–2019 рр., розробленні пропозицій з удосконалення механізму її
реалізації за допомогою ризик-орієнтованого підходу до побудови моделі
забезпечення макроекономічної стабільності на основі збалансованості
державного бюджету. Наукові положення, висновки й результати
дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, отримані особисто
автором.
23
Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки
дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 10 науково-практичних
конференціях, а саме: “Напрямки інноваційно-інвестиційного розвитку
економіки України” (Донецьк, 2010 р.), “Суперечності та перспективи
бюджетної політики в Україні”, (Донецьк, 2011 р.), “Світові тенденції та
перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 25–26 жовтня
2012 р.), “Конкурентний розвиток підприємництва в Україні” (Київ, 22–
23 листопада 2012 р.), “Фінансова безпека України: проблеми та пріоритети
забезпечення” (Івано-Франківськ, 16–18 травня 2013 р.), “Світові тенденції та
перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 24–25 жовтня
2013 р.), “Двадцять треті економіко-правові дискусії. Економічне
спрямування” (Львів, 21 грудня 2017 р.), “Світ економічної науки”
(Тернопіль, 27 лютого 2018 р.), “Модернізація публічних фінансів в Україні:
стан та виклики сьогодення” (Київ, 13 березня 2018 р.), “Світові тенденції та
перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 25–26 вересня
2018 р.).
Публікації. Ключові положення дисертації, які відображають її
основний зміст, викладено у 18 наукових працях загальним обсягом
7,75 друк. арк. (особисто автору належить 6,68 друк. арк.), із них: 6 статей у
вітчизняних наукових фахових виданнях (4,06 друк. арк), що включені в
міжнародні наукометричні бази, 2 статті в зарубіжних виданнях обсягом
0,86 друк. арк., 10 тез доповідей на науково-практичних конференціях
загальним обсягом 1,76 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний обсяг
роботи – 193 сторінки. Дисертація містить 13 таблиць, 36 рисунків,
7 додатків. Список використаних джерел налічує 354 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження проблем
формування й реалізації боргової політики як цілеспрямованої діяльності
держави щодо забезпечення макроекономічної стабільності дає підстави для
таких теоретичних і практичних висновків.
1. Детальне вивчення фінансових теорій та сучасних наукових джерел
дозволило обґрунтувати авторське визначення поняття “боргова політика
держави”. Під яким розуміємо - комплекс заходів, що здійснюються згідно з
наявною законодавчою базою вповноваженими урядовими інститутами щодо
залучення, використання, погашення й обслуговування державних
запозичень із метою фінансування дефіциту державного бюджету, виконання
зобов’язань за державними гарантіями, забезпечення збалансованості
державної фінансової системи та макроекономічної стабільності. При цьому
боргова політика держави розглядається як складова фінансової політики, що
в безпосередньому взаємозв’язку з бюджетно-податковою і грошовокредитною політикою сприяє реалізації загальної стратегії соціальноекономічного розвитку України. Такий підхід базується на основі детального
опрацювання категоріально-понятійного апарату, пов’язаного з
конкретизацією сутнісних характеристик боргової політики, а також на
системному аналізі категорій “державний кредит”, “державний борг”,
“управління державним боргом”, “інституційне забезпечення боргової
політики” та їх взаємозв’язку.
2. Теоретичне дослідження концепцій боргової політики та її впливу на
макроекономічну стабільність дозволило виокремити наступні залежності:
202
1) оптимізація умов залучення фінансових ресурсів для потреб держави й
мінімізація затрат на обслуговування державного боргу безпосередньо на
ефективність бюджетно-податкової політики; 2) забезпечення оптимального
співвідношення зовнішніх і внутрішніх запозичень позначається на
стабільності грошово-кредитного ринку; 3) обсяг та системність державних
запозичень впливають на стабільність функціонування фінансового ринку в
довгостроковій перспективі.
3. Виділено та охарактеризовано п’ять етапів становлення й розвитку
інституційно-правової складової механізму реалізації боргової політики в
Україні, які відрізняються за функціонуванням механізму фінансової системи
загалом, за взаємодією державних інститутів у процесі реалізації механізму
боргової політики, що формується під впливом фінансових криз та умовами
співпраці, а також за рівнем співпраці з міжнародними фінансовими
інститутами. Обґрунтовано, що інституційне забезпечення механізму
боргової політики держави визначається як процес утворення, реформування
й модернізації державних інститутів і структур, котрі займаються
проблемами розроблення та реалізації боргової політики, а також
підготовкою наукового обґрунтування прогнозів впливу боргової політики на
соціально-економічний розвиток країни.
4. Систематизовано практичне використання основних моделей
інституційного забезпечення механізму реалізації боргової політики, що дало
можливість класифікувати й охарактеризувати чотири моделі управління
борговою політикою: кіпрську (банківську), французьку (міністерську, або
казначейську), агентську та змішану. Узагальнення світового досвіду й аналіз
практики надають підстави стверджувати, що інституційне забезпечення
реалізації боргової політики України має ґрунтуватися на поєднанні
функціоналу урядової та агентської моделей (із подальшим поступовим
розширенням повноважень Агентства) з цільовим орієнтиром на
забезпечення макроекономічної стабільності. Доведено, що в сучасній
ситуації запропонований підхід дозволяє забезпечити стратегічне узгодження
203
боргової політики з грошово-кредитною, бюджетною й податковою
політикою держави з метою зниження вартості державних запозичень,
оптимізації структури державного боргу, підвищення рівня його ліквідності
та довіри інвесторів і кредиторів на національному та світовому фінансових
ринках.
5. Аналіз особливостей і суперечностей сучасних методів та
інструментів механізму реалізації боргової політики України посилив
залежність, відповідно до якої зменшення частки короткострокового
державного боргу та збільшення довгострокового через застосування
інструментів рефінансування й реструктуризації забезпечує скорочення
бюджетних витрат на обслуговування та погашення державного боргу.
Обґрунтовано, що забезпечення системності і стабільності функціонування
механізму боргового фінансування знаходить вираження у фінансовому
мультиплікаторі активізації фінансового ринку та активізації інвестиційних
процесів у реальному секторі економіки. Запропоновано при розрахунку
фінансового мультиплікатора враховувати значення показників:
співвідношення до ВВП державного та гарантованого державою боргу;
відношення до ВВП та експорту валового зовнішнього боргу;
середньозважена дохідність ОВДП; індекс EMBI + Україна (або індекс
емісійних ринків EMBI+); рівень державного внутрішнього боргу в
загальному обсязі державного боргу; середньозважений термін погашення
державного боргу; відсоток боргу із фіксованою ставкою; відсоток
державного боргу, що рефінансується в певному періоді; частку державного
боргу в іноземній валюті.
6. Обґрунтовано підходи щодо зменшення негативного впливу боргової
політики на макроекономічну стабільність завдяки практичному
розробленню системних заходів, покликаних сприяти поглибленню
взаємозв’язку цілей та механізмів реалізації фінансової, бюджетної,
податкової й боргової політики в контексті ефективності залучення,
використання через бюджетний механізм фінансових ресурсів держави;
204
посиленню контролю за цільовим спрямуванням державних видатків;
дотриманню граничних показників дефіциту державного бюджету;
мінімізації впливу зовнішньоекономічних чинників на вітчизняну фінансову
систему. Визначено, що основною причиною дисбалансу державного
бюджету України є його хронічний дефіцит та зниження рівня його доходів
від податкових надходжень, передусім унаслідок падіння доходів юридичних
і фізичних осіб та значної тінізації економіки. Непродуктивність видатків
державного бюджету, напряму пов’язана зі зростанням витрат на погашення
й обслуговування державного боргу. Запропонована в дисертації методика
розроблення сценаріїв реалізації боргової політики дає можливість
передбачити (з високим ступенем ймовірності) збільшення ризику
рефінансування, валютного та процентного ризиків, запобігання якому дасть
змогу оптимізувати боргову політику, активізувати механізми вчасного
реагування на зростання державного боргу, забезпечити системність
запозичень на внутрішньому ринку, сприяти наданню державних гарантій
для потенційних інвесторів, а отже, розширити сегмент останніх за рахунок
колишніх вкладників банків і осіб, які працюють за кордоном.
7. Систематизовано пропозиції щодо оптимізації вітчизняної боргової
політики з використанням індикативних показників оцінки ризиків та їх
наслідків у довгостроковому періоді. Стратегічні пріоритети боргової
політики України необхідно адаптувати до умов європейського й
міжнародного фінансового простору шляхом практичного застосування
методів фіскальної консолідації та подолання дисбалансу державних
фінансів, підвищення інвестиційної привабливості й ліквідності державних
облігацій, усунення асиметричності та фрагментарності у функціонуванні
ринку державних цінних паперів. Визначений вектор реалізації боргової
політики України сприятиме забезпеченню макроекономічної стабільності за
допомогою заходів, спрямованих на збалансування державного бюджету на
засадах програмно-цільового методу формування стратегічних пріоритетів
205
соціально-економічного розвитку держави, й, відповідно, зростанню ВВП та
добробуту громадян.
8. Розроблено пропозиції щодо визначення пріоритетів боргової
політики як складової державної стратегії соціально-економічного розвитку й
макроекономічної стабільності. Обґрунтовано доцільність практичного
застосування методики мінімізації ризиків боргових зобов’язань у
середньостроковій перспективі у зв’язку з пріоритетністю розвитку ринку
внутрішніх державних цінних паперів, спрямованого на підвищення
ліквідності державного боргу, що посилює регулюючий вплив боргової
політики на макроекономічну стабільність. Доведено необхідність
оцінювання індикаторів державного боргу України, за якого особлива увага
приділяється борговим зобов’язанням, номінованим в іноземній валюті, що
несуть загрозу виникнення бюджетної, а можливо, й фінансово-економічної
кризи, насамперед через знецінення національної грошової одиниці.
Зазначене дозволило застосувати новий підхід до обґрунтування вибору
пріоритетів формування державних запозичень із урахуванням можливості
посилення впливу боргової політики на макроекономічні процеси та
інвестиційну активність в реальному секторі економіці і, перш за все, в тих
галузях, які є конкурентними на зовнішньому і внутрішньому ринках.
9. Обґрунтовано теоретичні підходи щодо запровадження та здійснення
боргової стратегії України, а саме: визначення її ролі і значення в процесі
забезпечення макроекономічного розвитку; нормативно-правового й
інституційного забезпечення; узгодження пріоритетів боргової стратегії з
пріоритетами стратегії соціально-економічного розвитку, бюджетною
стратегією та основними засадами грошово-кредитної політики НБУ.
Виокремлено найхарактерніші особливості боргової стратегії в процесі
реструктуризації державного боргу України, якими є: 1) переорієнтація на
пріоритети внутрішнього ринку державних запозичень, що сприятиме
поступовому зниженню ризиків політичної й економічної залежності від
співпраці з міжнародними фінансовими інститутами, мінімізації валютних
206
ризиків, забезпечить першочерговість реалізації національних інтересів;
2) створення системних передумов на законодавчому та інституційному
рівнях, спроможних забезпечити реструктуризацію існуючих зобов’язань на
довгострокові більш дешеві запозичення, що дозволить реалізувати
інвестиційний ефект і фінансування довгострокових державних програм
економічного розвитку.