ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Краткое описание

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
“ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

На правах рукопису

КОПИЛОВ Вадим Анатолійович

УДК 336.1:330.35

ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СТРАТЕГІЇ
ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

08.00.08 Гроші, фінанси і кредит

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник –
ЄФИМЕНКО Тетяна Іванівна,
доктор економічних наук, професор

КИЇВ – 2008
ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 13
1.1. Бюджетна політика і стратегія в теоріях державних фінансів, економічної політики та економічного зростання 13
1.2. Методологічні засади формування бюджетної стратегії економічного зростання та оцінки її ефективності 38
1.3. Загальні принципи та особливості формування бюджетної стратегії економічного зростання в умовах євроінтеграційних процесів 65
Висновки до розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ Й ПРОГРАМУВАННЯ У КОНТЕКСТІ БЮДЖЕТНОЇ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 82
2.1. Бюджетне забезпечення економічного зростання в Україні 82
2.2. Формування стратегічних бюджетних цілей, пріоритетів і програм як складова політики економічного зростання 100
2.3. Координація поточного, середньо- та довгострокового бюджетного планування, прогнозування і програмування 117
Висновки до розділу 2 137
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ СТРАТЕГІЇ
ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 139
3.1. Розвиток нормативних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання 142
3.2. Моніторинг реалізації бюджетної стратегії 159
3.3. Розробка процедур коригування бюджетної стратегії 174
Висновки до розділу 3 186
ВИСНОВКИ 189
ДОДАТКИ 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213

ВСТУП

За роки незалежності в Україні закладено конституційні основи бюджетної системи [1], прийнято Бюджетний кодекс [2], сформовано якісно нову податкову систему, вдосконалено бюджетний процес, упорядковано міжбюджетні відносини, запроваджено програмно-цільовий метод бюджетного планування, зміцнено інституційні основи фінансової (в тому числі бюджетної та податкової) політики. Але важливі питання теорії та практики формування бюджетної стратегії, орієнтованої на забезпечення сталого економічного зростання, все ще залишаються дискусійними або невирішеними.
Актуальність теми. Вичерпання факторів відновлювального зростання національної економіки зумовлює необхідність зосередження зусиль держави на створенні сприятливих умов для запуску механізму економічного зростання, що самопідтримується. Лише у разі реалізації такого типу зростання української економіки вона матиме перспективу подолати дистанцію до розвинутості. Як показує світовий досвід, серед інструментів, які є в розпорядженні держави для вирішення цієї проблеми вітчизняної практики господарювання, значну роль можуть відіграти бюджетно-податкові інструменти.
Одним з істотних недоліків здійснюваної в Україні бюджетної політики є її недостатній зв’язок із стратегією соціально-економічного розвитку країни. При розробленні “Основних напрямів бюджетної політики” [2, ст. 33] і Бюджетної декларації [3, ст. 31], а також при складанні Державного бюджету України [2, ст. 38] фактично превалює ситуативний підхід. Це актуалізує необхідність наукового обґрунтування та практичного запровадження стратегічного підходу до бюджетного забезпечення інвестиційно-інноваційного типу економічного зростання в Україні.
Проблеми теорії та практики формування доходів і видатків бюджету, підвищення ефективності бюджетного регулювання, а також взаємозв’язок бюджетної політики та її стратегії з цілями економічного зростання та соціального розвитку постійно перебували і продовжують перебувати у центрі уваги дослідників у галузі державних фінансів, макроекономічної політики та економічного зростання.
Розробленню теорії державних фінансів, дослідженню економіки державного сектора, вивченню механізмів макроекономічної (в тому числі фіскальної) політики та економічного зростання присвячено наукові праці представників різних напрямів західної економічної думки – У. Петті [4],
А. Сміта [5], Д. Рікардо [6], Дж. С. Мілля [7], А. Пігу [8], А. Вагнера [9],
К. Вікселя [10], Дж. М. Кейнса [11], Й. Шумпетера [12], А. Аткінсона [13, 14], А. Ауербаха [15], Р. Барро [16, 17], В. Баумоля [18], Ш. Бланкарта [19], Дж. Б’юкенена [20–22], П. Даймонда [23, 24], А. Лернера [25–28], Е. Ліндаля [29], Р. Лукаса [30–32, 45], Р. Масгрейва [33, 34], Г. Менк’ю [35, 36], Х. Мінскі [37], Р. Перотті [38], Ф. Рамсея [39], П. Ромера [40–42], П. Самуельсона [43], Т. Сарджента [44, 45], Р. Солоу [46, 47], Дж. Стігліца [14, 48], В. Танзі [49, 50], Дж. Тейлора [51], Я. Тінбергена [52], Е. Фелпса [53, 54], Р. Харрода [55], Е. Хансена [55, 56] та ін.
У вітчизняній літературі формування бюджетних пріоритетів у контексті стратегії економічного зростання, макроекономічного та бюджетного прогнозування досліджували В.М. Геєць [57 - 60, 84], В.Ф. Бесєдін [61–63], Б.Є. Кваснюк [64–65], І.В. Крючкова [66–68] та ін.; формування та розвиток бюджетної системи України – С.А. Буковинський [69–70], О.Д. Василик [71, 72], Г.О. П’ятаченко [73, 74], В.М. Федосов [74–76] та ін.; напрями вдосконалення бюджетно-податкової політики й реформування податкової системи, інвестиційно-інноваційні, структурні та інституційні фактори економічного зростання, збільшення доходів бюджету, вдосконалення бюджетного планування й програмування, модернізації системи управління державними фінансами – М.Я. Азаров [59, 63, 77, 78, 92], О.І. Амоша [59, 79], В.Л. Андрущенко [80], Ю.М. Бажал [81–84], Л.К. Воронова [78, 85], В.П. Вишневський [59, 86], С.С. Гасанов [59, 77, 87], Т.І. Єфименко [59, 78, 88–91], Ю.Б. Іванов [93–95], А.І. Крисоватий [96], В.П. Кудряшов [63, 97, 98], М.П. Кучерявенко [99], Л.Г. Ловінська [92, 100], П.В. Мельник [101], Ц.Г. Огонь [102, 103], В.М. Опарін [104], К.В. Павлюк [105], А.М. Соколовська [90, 106], В.Ф. Столяров [107], Ю.Л. Субботович [108], Л.Л. Тарангул [109], С.І. Юрій [110, 111], М.Г. Чумаченко [92, 112], А.А. Чухно [113], Ф.О. Ярошенко [59, 63, 77, 78, 114, 115] та ін.; механізми забезпечення фінансової безпеки держави, фінансово-бюджетного та фінансово-монетарного регулювання соціально-економічного розвитку, координацію монетарної та фіскальної політики – О.І. Барановський [59, 116], А.А. Гриценко [117, 118], А.І. Даниленко [59, 69, 119], М.І. Крупка [120], В.Д. Лагутін [121, 122], І.О. Лютий [108, 123], В.І. Міщенко [124] та ін.; реформування міжбюджетних відносин і вдосконалення міжбюджетного регулювання – В.Г. Бодров [59, 125], О.П. Кириленко [126, 127], В.І. Кравченко [128], І.О. Луніна [90, 129] та ін.; умови забезпечення соціальної спрямованості бюджетних видатків – Е.М. Лібанова [59, 130–132], О.В. Макарова [59, 132, 133], Д.В. Полозенко [134] та ін.
Проте все ще залишаються дискусійними питання про зміст бюджетної стратегії економічного зростання, принципи визначення її цілей, адекватні інструменти її реалізації, їх місце і роль в системі підойм макроекономічного регулювання. Потребують уточнення критерії та показники оцінки результативності та ефективності цієї стратегії з урахуванням часового лагу її здійснення. Не розроблено технологію формування бюджетної стратегії економічного зростання, не досліджено умови її здійсненності з огляду на можливі макроекономічні та інші обмеження й ризики; не сформовано механізм стратегічного бюджетного планування і програмування, моніторингу та коригування бюджетної стратегії економічного зростання; тощо. Наявність невирішених теоретичних і практичних проблем формування бюджетної стратегії економічного зростання зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у рамках НДР за темою “Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки” (№ ДР 0105U006508), яка виконувалася відділом фінансово-монетарного регулювання Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. Вклад автора у розробку цієї теми НДР полягав у визначенні та обґрунтуванні принципів формування бюджетної стратегії держави, адекватної сучасному стану бюджетної системи країни. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у проміжному та заключному наукових звітах з теми НДР.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних і прикладних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання. Для досягнення поставленої мети вирішувалися завдання:
– критичного аналізу існуючих теоретичних підходів до ролі державного бюджету в макроекономічному регулюванні, а також розкриття змісту бюджетної стратегії економічного зростання і складових її трансмісійного механізму;
– узагальнення досвіду формування бюджетної стратегії, виявлення особливостей впливу фіскальної політики на економічне зростання в умовах євроінтеграційних процесів, аналізу стану бюджетної системи та бюджетного планування в Україні, вивчення сучасних тенденцій його модернізації та переходу до середньострокового бюджетування, орієнтованого на результат;
– розкриття механізму формування стратегічних бюджетних цілей, пріоритетів і програм, обґрунтування напрямів удосконалення інституційних механізмів формування та реалізації бюджетної стратегії економічного зростання.
Об’єктом дослідження є бюджетний механізм регулювання динаміки національної економіки.
Предметом дослідження є фінансово-економічні відносини, що виникають у процесі бюджетного стратегування економічного зростання.
Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, що дозволило реалізувати його мету і завдання.
Теоретико-методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної науки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем державних фінансів, макроекономічного регулювання, фіскальної політики та економічного зростання, стратегічного управління, бюджетного планування і програмування. Метод сходження від абстрактного до конкретного використано при з’ясуванні співвідношення бюджетної стратегії економічного зростання та відповідної політики; метод порівняльного аналізу – при дослідженні існуючих поглядів на роль державного бюджету в макроекономічному регулюванні, зарубіжного досвіду формування та реалізації бюджетної стратегії економічного зростання; метод аналізу і синтезу – при дослідженні стану бюджетної системи України, тенденцій її розвитку та модернізації бюджетного планування, а також формування стратегічних бюджетних програм; структурно-функціональний аналіз – для обґрунтування шляхів удосконалення інституційних механізмів формування та реалізації бюджетної стратегії економічного зростання; метод експертних оцінок – при визначенні пріоритетів бюджетної стратегії, підходів до моніторингу її реалізації та коригування.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань державних фінансів, бюджетної та податкової політики, організації бюджетного процесу, статистичні, інформаційно-аналітичні, методичні та довідкові матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, НБУ, Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України, виконавчих органів Європейського Союзу, Євростату, МФО тощо.
Наукова новизна отриманих результатів визначається особистим вкладом автора у вирішення актуального науково-практичного завдання у галузі державних фінансів, яке полягає у розробці концептуальних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання. Основні положення дисертаційної роботи, що характеризують її наукову новизну, полягають у тому, що:
уперше:
– на підставі “розв’язувальних здатностей” концепції функціональних фінансів, сформульовано стратегему раціонального бюджетного дисбалансу для формування бюджетної стратегії економічного зростання;
– запропоновано категоріальне визначення бюджетної стратегії економічного зростання як системи взаємоузгоджених стратегічних бюджетних цілей, усталених правил бюджетного регулювання для оптимального вибору (з усіх можливих) і прийняття обґрунтованих рішень для фінансового забезпечення (при існуючих і потенціальних обмеженнях і ризиках) переходу від нинішнього стану національної економіки до її бажаного майбутнього стану в середньо- та довгостроковому періодах;
– обґрунтовано положення про трансмісійний механізм бюджетної стратегії економічного зростання, тобто про канали, через які зміни в бюджетних доходах і видатках справляють мультиплікативний вплив на обсяги й динаміку реального ВВП у середньо- та довгостроковому періодах;
дістали подальший розвиток:
– понятійний апарат експлікації бюджетної стратегії економічного зростання, змістове розмежування дефініцій “бюджетна стратегія” і “бюджетна політика”, а також “ефективність”, “результативність” і “дієвість” бюджетної стратегії економічного зростання;
– технологія формування бюджетної стратегії економічного зростання в Україні, основними складовими якої автор визначив: а) нормативне закріплення цілей бюджетної стратегії та взаємоузгоджене таргетування нормативних показників економічного зростання, інфляції, дефіциту держбюджету, державного боргу з урахуванням пріоритетів економічної та соціальної політики, бажаних і прогнозованих темпів економічного зростання у середньо- та довгостроковому періодах, можливих бюджетних обмежень і ризиків; б) якісну та кількісну конкретизацію цілей стратегії та відповідних бюджетних ресурсів, необхідних для їх досягнення у процесі середньострокового бюджетного планування, орієнтованого на результат;
в) формування стратегічних (у тому числі секторальних) бюджетних програм, які б забезпечували пріоритетне бюджетне фінансування інвестицій у людський капітал, технічні, технологічні та інституційні інновації, що підвищують конкурентоспроможність національної економіки та сприяють прискоренню реалізації її порівняльних переваг; г) оцінку ефективності, результативності та дієвості – бюджетної стратегії економічного зростання, моніторинг її реалізації та коригування в алгоритмі “каскаду”;
удосконалено:
– методичні підходи до визначення системи показників ефективності бюджетної стратегії економічного зростання шляхом включення до цієї системи специфічної групи індикаторів, які характеризують ступінь, динаміку та якість реалізації такої бюджетної стратегії;
– підходи до розвитку нормативно-правових і організаційних засад формування та реалізації бюджетної стратегії економічного зростання щодо змін у вітчизняному бюджетному законодавстві, а також розширення відповідних стратегічних функцій Міністерства фінансів України;
– методичні засади розробки стратегічних (у тому числі секторальних) бюджетних програм як інструментів реалізації цілей бюджетної стратегії економічного зростання в Україні.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, які можуть використовуватися при розробці комплексу заходів щодо формування бюджетної стратегії економічного зростання та відповідної бюджетної політики, при вдосконаленні нормативно-правового забезпечення стратегічного управління бюджетним процесом.
Наукові висновки, пропозиції, та рекомендації, що містяться в дисертації, враховано й використано: Міністерством економіки України – при розробці напрямів державної політики щодо обґрунтування пріоритетів соціально-економічного розвитку та Програми соціально-економічного розвитку України на 2008 рік (довідка від 07.07.2008 р. № 46-24/91); Міністерством фінансів України – для вдосконалення підходів формування бюджетної стратегії економічного зростання (довідка від 07.07.2008 р. № 31-01040-10-17/25746); Комітетом з питань економічної політики Верховної Ради України – при обґрунтуванні положень проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 2008 рік щодо формування економічної та бюджетної стратегії (довідка від 07.07.2008 р.); Комітетом з питань бюджету Верховної Ради України – при опрацюванні проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, проекту Бюджетної декларації на 2009 рік (довідка від 07.07.2008 р. № 04-14/9-1002). Теоретичні положення та наукові результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес кафедри фінансів Національного університету Державної податкової служби України при розробці методичних рекомендацій та дидактичного забезпечення для навчальної дисципліни “Бюджетно-податкова політика” (довідка від 07.07.2008 р. № 2055/01-12).
Особистий вклад здобувача. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, сформульовано автором дисертації самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано ті положення та ідеї, що належать здобувачу. Особистий вклад автора у праці, опубліковані у співавторстві, у списку публікацій наведено окремо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації оприлюднено на міжнародній науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (м.Ірпінь, 24-25 січня 2008 р.) і міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональні аспекти” (м.Запоріжжя, 23–24 травня 2008 р.). Теоретичні положення та наукові висновки дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях за міжнародною участю в Національній академії державного управління при Президентові України “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (м.Київ, 31 травня 2007 р.) і “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (м.Київ, 30 травня 2008 р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображені в 9 публікаціях загальним обсягом понад 8 др. арк., з них 5 публікацій обсягом 2,3 др. арк. – у фахових виданнях, у тому числі 1 публікація обсягом 0,6 др. арк. – у співавторстві.
Структура та обсяг дисертації визначалися необхіднстю досягнення мети і вирішення завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 198 сторінок. Дисертація містить 16 рисунків, 13 таблиць, 6 додатків. Список використаних джерел включає 191 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання у галузі державних фінансів, яке полягає у розробленні концептуальних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання.
Реалізовані у роботі теоретико-методологічні та методичні підходи до аналізу досліджуваних питань дозволили сформулювати такі висновки.
1. У ході еволюції теорій державних фінансів, економічної політики та економічного зростання сформувалася відносно самостійна галузь сучасних міждисциплінарних фінансово-економічних досліджень, яку автор визначив як “дослідження фіскального простору” національної економіки, під яким розуміється сукупність відносин, що виникають між державою в особі органів її законодавчої та виконавчої влади та інституційними одиницями економіки з приводу формування й використання державних фінансів, насамперед – доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Проблематика формування бюджетної стратегії економічного зростання перебуває у цих предметних рамках. Критичний аналіз існуючих підходів до формування бюджетної стратегії економічного зростання показав, що адекватною теоретичною основою для прийняття відповідних рішень в Україні є концепція функціональних фінансів. Сформульована у дисертації стратегема раціонального фіскального дисбалансу передбачає рекомендації щодо розв’язання проблеми нестачі “довгих” грошей для інвестиційного забезпечення модернізації національної економіки за умов наявності чіткої урядової бюджетної інвестиційної програми; постійного контролю за динамікою бюджетного дефіциту, державного боргу та їх відповідністю нормативним показникам; прогнозування їх обсягів і джерел покриття; першочергового забезпечення бюджетним фінансуванням програм, які дають вимірюваний та істотний економічний ефект.
2. Бюджетна стратегія економічного зростання визначається як система взаємоузгоджених стратегічних бюджетних цілей, які відбивають довгострокові національні пріоритети, усталених правил, принципів, критеріїв, процедур, алгоритмів і технологій бюджетного регулювання для оптимального вибору (з усіх можливих) і прийняття органами державної влади, що мають відповідну компетенцію, обґрунтованих стратегічних і поточних політико-економічних, організаційно-інституційних та оперативно-управлінських рішень з питань бюджетно-податкового регулювання, відповідно до яких конкретизуються, нормативно закріплюються та поетапно реалізуються похідні цілі бюджетного планування й програмування, формуються доходи й видатки державного бюджету, бюджетні ресурси економічного зростання для фінансового забезпечення (при існуючих і потенціальних обмеженнях і ризиках) переходу від нинішнього стану національної економіки до її бажаного майбутнього стану у середньо- та довгостроковому періодах.
3. Державні бюджетні ресурси розглянуто як складову державних фінансів, які формуються та використовуються інституційними одиницями сектора державного управління. План формування та використання державних бюджетних ресурсів повинен бути планом формування й використання доходів, видатків і фінансування державного бюджету, а також місцевих бюджетів (за виключенням бюджетів місцевого самоврядування). Бюджетна політика і стратегія держави охоплюють процеси формування, функціонування, регулювання та перспективного розвитку всієї бюджетної системи країни. Безпосередніми суб’єктами формування і реалізації державної бюджетної політики і стратегії є інституційні одиниці сектора державного управління. На поточний та перспективний стан бюджетної системи впливає діяльність державних корпорацій (організацій), які не є інституційними одиницями сектора державного управління, але функціонують у межах державного сектора. Інституційні одиниці сектора державного управління виконують функції органів державного управління як основний вид діяльності. Вони володіють законодавчою, судовою або виконавчою владою, відповідальні за забезпечення суспільства або окремих домашніх господарств товарами і послугами на неринковій основі, здійснюють трансфертні платежі для перерозподілу доходів і майна, фінансують свою діяльність в основному за рахунок податків та інших обов’язкових трансфертів від інституційних одиниць інших секторів економіки.
4. Трансмісійний (передавальний) механізм бюджетної стратегії економічного зростання розглядається як система змінних, через яку інструменти зазначеної стратегії впливають на економічну активність. Структура трансмісійного механізму складається з каналів, якими, за допомогою маніпулювання податками та бюджетними видатками, передаються імпульси змін, генеровані державою. Особливу роль відіграють фіскальні мультиплікатори у проходженні таких імпульсів каналами податків і державних видатків. Може мати місце не тільки позитивний, але й негативний (зворотний) мультиплікативний ефект – у разі неадекватної реалізації зазначеної бюджетної стратегії.
Доцільно диференціювати зміст понять “ефективність”, “результативність” і “дієвість” бюджетної стратегії економічного зростання. Під першим з них розуміється міра реалізації настанов цієї стратегії у поточній фіскальній політиці (при наявних бюджетних обмеженнях, друге – характеризує ступінь досягнення цілей зазначеної стратегії за допомогою інструментів бюджетної політики, а дієвість цієї стратегії характеризується порівнянням позитивних, негативних або нейтральних наслідків відповідних рішень інституційних одиниць сектора державного управління. Потреби практики формування й реалізації бюджетної стратегії економічного зростання зумовлюють певну варіантність інструментів досягнення відповідних цілей, оскільки курс загальноекономічної та бюджетно-податкової політики конкретного уряду відображає концептуальні положення щодо розмірів державного сектора; “бажаного” або “допустимого” рівнів бюджетного дефіциту та державного боргу; співвідношення монетарних і немонетарних чинників інфляції; ступеня відкритості національної економіки; використання інструментів дискреційної чи автоматичної фіскальної політики; оцінки середньо- та довгострокових бюджетних ризиків та обмежень; тощо.
5. Основними складовими технології формування бюджетної стратегії економічного зростання необхідно вважати: а) нормативне закріплення цілей бюджетної стратегії та взаємоузгоджене таргетування нормативних показників економічного зростання, інфляції, дефіциту держбюджету, державного боргу з урахуванням пріоритетів економічної та соціальної політики, бажаних і прогнозованих темпів економічного зростання у середньо- та довгостроковому періодах, можливих бюджетних обмежень і ризиків; б) якісну та кількісну конкретизацію цілей стратегії та відповідних бюджетних ресурсів, необхідних для їх досягнення у процесі середньострокового бюджетного планування, орієнтованого на результат; в) формування стратегічних (у тому числі секторальних) бюджетних програм, які б забезпечували пріоритетне бюджетне фінансування інвестицій у людський капітал, технічні, технологічні та інституційні інновації, що підвищують конкурентоспроможність національної економіки та сприяють прискоренню реалізації її порівняльних переваг; г) оцінку ефективності, результативності та дієвості бюджетної стратегії економічного зростання, моніторинг її реалізації та коригування в алгоритмі “каскаду”.
6. Бюджет як основна ланка державних фінансів повинен виконувати важливу функцію фінансового забезпечення реалізації стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни, конкретизованих відповідно до поточного та бажаного стану національної економіки у середньо- та довгостроковому періодах, з урахуванням необхідності підтримання макроекономічної стабільності та фіскальної стійкості, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі сталого економічного зростання, причому таких його темпів, які достатні для досягнення протягом визначеного строку обсягу ВВП у розрахунку на одну особу на рівні, не нижчому від середнього для країн – “нових” членів ЄС. Україні потрібна науково обґрунтована, фінансово збалансована, інституційно забезпечена, нормативно визначена, реально здійсненна та ефективна “Бюджетна стратегія економічного зростання”, розрахована на середньо- (3–5 років) і довгостроковий (10–15 років) періоди.
7. Встановлено взаємозв’язок “базових” цілей бюджетної стратегії економічного зростання: 1) створення бюджетних умов (за наявності відповідних “небюджетних” умов) для сприяння динаміці зростання національної економіки, достатній для досягнення у визначений період обсягу реального ВВП у розрахунку на одну особу на рівні, не нижчому від середнього для країн ─ “нових” членів Європейського Союзу; 2) підтримання стійкості державних фінансів у довгостроковому періоді шляхом управління бюджетним дефіцитом і державним боргом з використанням інструментів циклічного бюджетного коригування у середньостроковому періоді; 3) щорічне узгодження темпів збільшення реальних соціальних видатків бюджету з темпами зростання реального ВВП у розрахунку на одну особу; 4) забезпечення пріоритетності бюджетних видатків (бюджетних інвестицій) на фактори довгострокового економічного зростання ─ людський капітал, наукові дослідження і розробки, технічні та технологічні інновації, а також екологічну та енергетичну безпеку;
5) оптимізація у середньостроковому періоді видатків державного бюджету для результативного та економного виконання державою своїх функцій, істотного підвищення якості державних послуг; 6) диверсифікація джерел фінансування Пенсійного фонду України у середньостроковому періоді та забезпечення його фінансової стійкості у довгостроковому періоді; 7) запровадження ефективних і “фіскально безпечних” механізмів сприяння інвестиційно-інноваційній діяльності та підприємницькій активності; 8) взаємоузгоджене таргетування нормативних показників економічного зростання, інфляції, дефіциту держбюджету, державного боргу; 9) впровадження бюджетного механізму формування й використання Фонду національного багатства майбутніх поколінь, а також стратегічних бюджетних програм з бюджетним періодом від 3 до 15 років.
8. Координація довго- та, середньострокового, а також поточного бюджетного планування, прогнозування й програмування досягається при здійсненні стратегічного управління державними фінансами, яке враховує стратегічні цілі соціально-економічного розвитку країни та динаміку основних макроекономічних показників. На підставі аналізу зарубіжного (зокрема, в європейських країнах) досвіду формування бюджетних стратегій визнано за доцільне використовувати його у процесі запровадження середньострокового бюджетування, орієнтованого на результат, з урахуванням реального стану вітчизняної бюджетної системи, а також бюджетного й податкового законодавств України. У ЄС реалізація бюджетних стратегій розглядається як засіб оздоровлення державних фінансів, оптимізації фіскальної політики і податкової системи, а в деяких країнах – відповідно, вдосконалення міжбюджетних відносин. При переході до широкого застосування бюджетування, орієнтованого на результат, необхідно критично оцінити структуру видатків бюджету і відмовитися від тих з них, які здійснюються за інерцією, без належного контролю за їх результативністю. Необхідно реально оцінити фінансовий стан держави, можливості фінансувати її конкретні функції з урахуванням державних зобов’язань, закріплених законодавчо, визначити основні бюджетні ризики й загрози у середньо- та довгостроковому періодах, виробити відповідну стратегію управління ними. Одним з негативних проявів поточного стану бюджетного планування в Україні є неузгодженість процесу розробки, складання і реалізації державних цільових програм із середньостроковим бюджетним плануванням. Це спричиняє недостатнє бюджетне фінансування впродовж усього періоду виконання цих програм, а також зниження їх результативності та економічної ефективності.
9. Дієвість реалізації бюджетної стратегії багато в чому залежить від раціонально побудованої системи показників оцінювання ефективності бюджетної політики та бюджетної стратегії в Україні. Зазначена проблема вимагає комплексного підходу до її вирішення і передбачає здійснення комплексу заходів, першочерговими з яких є оптимізація чинної бюджетної мережі надання відповідних державних послуг; складання реєстру одержувачів бюджетних коштів, збирання та опрацювання інформації про їх діяльність у поточному періоді; проведення аналізу витрат, пов’язаних із запровадженням відповідних бюджетних програм, та оцінка їх відповідності отриманим результатам; розробка і реалізація заходів щодо вдосконалення процесу складання бюджетних запитів, реструктуризації бюджетної мережі за результатами аналізу ефективності її функціонування, тощо.
10. Аналіз бюджетної політики в Україні у контексті формування бюджетної стратегії економічного зростання показав, що здійснені заходи були непослідовними і не забезпечили формування сталих тенденцій до посилення економічно стимулюючої функції бюджету. Зазначено, що, з точки зору впливу на темпи економічного зростання, істотним недоліком бюджетної політики є коливання обсягів державних інвестицій та соціальних виплат населенню. Для перетворення бюджетної політики на дійовий засіб формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання запропоновано забезпечити поступове зростання обсягу державних інвестицій та корелювати темпи зростання соціальних видатків бюджету з динамікою ВВП і бюджетними надходженнями.
11. Головною особливістю формування бюджетної стратегії економічного зростання з точки зору видатків держбюджету є чітке визначення стратегічних пріоритетів, пов’язаних з бюджетними інвестиціями (капітальними видатками), насамперед, у ті фактори економічного зростання, які позитивно впливають на його сталість і темпи у довгостроковому періоді, зменшують внутрішні та зовнішні ризики для національної економіки, її бюджетної системи. Теоретичні та емпіричні дослідження засвідчили достатньо тісну залежність між інвестиціями у людський капітал, дослідження й розробки, технічні та технологічні інновації та економічним зростанням; дифузія технологій, ефекти “перетікання”, “навчання досвідом”, “імітаційної поведінки” є ефектами, що супроводжують інвестиції у такі фактори і сприяють підвищенню “продуктивності” капітальних видатків державного бюджету. Узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень детермінант економічного зростання, які виходять за межі його традиційних або модифікованих неокласичних факторів, дозволило зробити висновок, що серед зазначених детермінант істотну роль відіграють “розміри держави”, вимірювані через відношення державних видатків до ВВП; ефективність державних видатків; правила та інструменти фіскальної та монетарної політики, здійснюваної у середньостроковому періоді; диференціація та нерівність у розподілі доходів та активів як між країнами, так і в національній економіці; інституційна спроможність держави; особливості політичної системи.
12. Для України першорядного значення набувають: а) бюджетні інвестиції у підвищення якості людського капіталу в інноваційно генеруючих секторах економіки; б) бюджетні інвестиції в межах стратегічних бюджетних програм середньострокових структурних реформ; в) бюджетні інвестиції в об’єкти інфраструктури, що перебувають у стані “критично можливого функціонування” або викликають загрози та ризики національного масштабу; г) бюджетні інвестиції, що мають мультиплікативний ефект, сприяють дифузії технологій, знань і досвіду в секторах, здатних до динамічної модернізації шляхом “імітаційної поведінки”.
13. Важливу роль у цьому повинні відіграти стратегічні бюджетні програми, що забезпечать концентрацію бюджетних ресурсів на вирішенні найважливіших проблем довгострокового соціально-економічного розвитку. Стратегічні бюджетні програми поєднують такі важливі особливості бюджетування, орієнтованого на результат, як комплексний підхід до вирішення поставлених завдань; середньостроковий характер планування; визначення обсягів фінансування залежно від поставлених завдань і цілей; використання системи нормативних показників для визначення результативності та ефективності програм; відкритість і прозорість процесу їх розробки й реалізації; можливість здійснення відповідного моніторингу та коригування.
Формування секторальних бюджетних програм, розрахованих на перспективу, повинне виходити із стратегічних пріоритетів, які трансформуються у відповідну політику державних видатків інвестиційної спрямованості, у ті фактори економічного зростання, що відображають, з одного боку, наявні конкурентні переваги національної економіки, а з іншого ─ потенціальні можливості для прискорення прогресивних структурних змін у відповідних секторах господарювання. Теоретичні та емпіричні дослідження впливу бюджетних інвестиційних видатків на макроекономічну динаміку підтверджують достатньо високу залежність їх мультиплікативного ефекту від якості інституційного забезпечення бюджетного стратегування економічного зростання. Бюджетні інвестиції, що мають мультиплікативний ефект, сприяють дифузії технологій, знань і досвіду у секторах, здатних до динамічної модернізації. Стратегічні бюджетні програми мають бути спрямовані, насамперед, на підвищення якості людського капіталу в інноваційно генеруючих секторах економіки та здійснення середньострокових структурних реформ. Не менш важливими є бюджетні інвестиції в об’єкти інфраструктури, що перебувають у критичному стані.
14. Встановлено, що оптимально організований моніторинг та оцінка ефективності бюджетної стратегії економічного зростання дозволяють своєчасно приймати рішення щодо її коригування у зв’язку із змінами, що відбулись у бюджетній системі під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, які неможливо було спрогнозувати на етапі розробки цілей бюджетної стратегії. Моніторинг реалізації бюджетної стратегії економічного зростання як складова управління державними фінансами створює додаткові можливості для вдосконалення процедур прийняття управлінських рішень щодо координації процесу складання і виконання державного та місцевих бюджетів, а також забезпечення бюджетного контролю. Застосування моніторингу реалізації бюджетної стратегії економічного зростання, інкорпорованої до загальної системи управління державними фінансами, дозволить поєднати в єдине ціле коротко-, середньо- та довгострокове бюджетне планування й програмування, здійснювати обґрунтоване коригування бюджетної стратегії економічного зростання.
15. Практична функція наукових досліджень проблематики формування бюджетної стратегії економічного зростання полягає у розробленні проекту “Концепції бюджетної стратегії економічного зростання” на середньо- та довгострокову перспективу, з наступним її затвердженням постановою Кабінету Міністрів України. Концепція повинна передбачати: стратегію формування доходів бюджету з використанням інструментів податкової політики, що стимулює економічне зростання; стратегію політики видатків бюджету з використанням стратегічного бюджетування, орієнтованого на результати; стратегію міжбюджетних відносин з використанням механізмів розвитку та забезпечення стійкості місцевих бюджетів; стратегію боргової політики щодо зовнішніх і внутрішніх запозичень, обслуговування й огашення державного боргу з урахуванням стратегеми раціонального фіскального дисбалансу та досягнення стійкості бюджетної системи у середньо- та довгостроковому періодах.
16. Бюджетна стратегія економічного зростання, підстави для її коригування та відповідні процедури мають бути закріплені законодавчо. Так, до Бюджетного кодексу України доцільно ввести норму, згідно з якою при поданні Верховній Раді України проекту “Основних напрямів бюджетної політики” уряд зобов’язаний надати проект “Бюджетної стратегії економічного зростання” на наступні 3 та 15 років. Ці два нормативних документи доцільно затверджувати постановою Верховної Ради України. “Основні напрями” повинні враховувати “Бюджетну стратегію”, що забезпечить послідовність і наступність бюджетної політики при розробленні проектів і прийнятті щорічних законів України про державний бюджет України. Доцільними вбачаються встановлення чіткого переліку параметрів бюджетної стратегії економічного зростання та їх граничних нормативних характеристик, а також визначення відповідних процедур, які б забезпечували узгодженість показників бюджетної стратегії, макроекономічного прогнозу та бюджетної політики у середньостроковому періоді. Це створить необхідні умови для затвердження стратегічних бюджетних програм, орієнтованих на результат, який досягається не за один рік. Такі програми становитимуть “стратегічний каркас” щорічних державних бюджетів, ув’язуючи поточну фіскальну політику, доходи й видатки бюджету з цілями та результатами економічного зростання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Закон України від 28.06.1996
№ 254к/96-ВР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
2. Бюджетний кодекс України // Закон України від 21.06.2001
№ 2542-III. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
3. Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 16.05.2008
№ 279-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514-16.
4. Петти В. Трактат о налогах и сборах / В. Петти. – М.: МП “Эконов”, “Ключ”, 1993. – 475 с.
5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов /
А. Смит. – М.: Эксмо, 2007. – 960 с.
6. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового
обложения / Д. Рикардо. – М.: Эксмо, 2007. – 960 с.
7. Милль Дж. Стюарт. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Милль Дж. Стюарт. – М.: Эксмо, 2007. – 1040 с.
8. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2 т. / [пер. с англ.: вступ. стат.: Г.Б. Хромушина, общ. ред.: С.П. Аукционека]. – М.: Прогресс, 1985. – Т. 1 – 512 с.; Т. 2 – 454 с.
9. Wagner A. Three extracts on public finance / Classics in the Theory of Public Finance. – A. Wagner; [Edited by R.A. Musgrave and A.T. Peacock]. – London: Palgrave Macmillan, 1994. – 267 p.
10. Wicksell К. A New Principle of Just Taxation / Classics in the Theory of Public Finance / К. Wicksell; [Edited by R.A. Musgrave and A.T. Peacock]. – London: Macmillan, 1958. – Р. 72–118.
11. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег /
Кейнс Дж. М. – М.: Гелиос АРВ. – 2002. – 352 с.
12. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Й Шумпетер. – М.: Эксмо, 2007. – 864 с.
13. Atkinson A. Public Economics in Action / A. Atkinson. – Oxford University Press. – 1995. – 169 p.
14. Аткинсон Э.Б., Стиглиц Дж. Э. Лекции по экономической теории государственного сектора / Э.Б. Аткинсон, Дж. Э. Стиглиц; [пер. с англ. под ред. Л.Л. Любимова]. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 832 с.
15. Auerbach A. Fiscal policy, past and present / A. Auerbach // Brookings Papers on Economic Activity. – 2003. – № 34. – Р. 75–138.
16. Barro R. Reflections on Ricardian Equivalence / R. Barro // NBER Working Paper. – March 1996. – № 5502. – Р. 3–19.
17. Barro R., Sala-i-Martin X. Economic growth / R. Barro, X. Sala-i-Martin. – N.Y.: McGrow-Hill. – 1995. – 539 p.
18. Baumol W. Welfare Economics and the Theory of the State /
W. Baumol. – Cambridge: Harvard University Press, 1952; Revised second edition, 1965.
19. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Ш. Планкарт; [пер. з нім. С.І. Терещенко та
О.О. Терещенко]. Передмова та наук. ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь,
2000. – 654 с.
20. Buchanan J. Public principles of public debt: A Defense and
Restatement / J. Buchanan. – Homewood. – Ill.: Irwin – 1958. – 223 р.
21. Buchanan J. Public Finance in Democratic Process: Fiscal Institutions and Individual Choice / J. Buchanan. – University of North Carolina Press. – 1967.
22. Buchanan J. Better than Plowing and Other Personal Essays /
J. Buchanan. –Chicago. – IL: The University of Chicago Press. – 1992, – 194 р.
23. Diamond P. A Framework for Social Security Analysis / P. Diamond // Journal of Public Economics. – 1977. – № 8. – Р. 275–298.
24. Diamond P. Public Finance Theory / P. Diamond // Journal of Public Economics – 2002. – Volume 86, Issue 3, December. – Р. 311–317.
25. Lerner A. Functional Finance and the Federal Debt / A. Lerner // Social Research. – 1943. – February, №10. – Р. 38–51.
26. Lerner A. The Economics of Control: Principles of Welfare
Economics / A. Lerner. – New York: The Macmillan Co., 1944. – 428 p.
27. Lerner A. The burden of debt / In: D. C. Colander (Ed.). The selected economic writings of Abba P. Lerner. – New York: Ahington Press, 1983. – 423 p.
28. Lerner A., Colander D. Anti-Inflation Incentives / A. Lerner,
D. Colander. – Kyklos. – 2007. – Vol. 35, Issue 1. – P. 39–52.
29. Lindahl Erik. Just taxation – a positive solution / Classics in the Theory of Public Finance / E. Lindahl; [Edited by R.A. Musgrave and A.T. Peacock]. – London: Macmillan, 1958. – Р. 98–123.
30. Lucas R. Expectations and the Neutrality of Money / R. Lucas // Journal of Economic Theory. – 1972. – Vol. 4. – P. 103–124.
31. Lucas R., Stokey N. Optimal fiscal and monetary policy in an economy without capital / R. Lucas, N. Stokey // The center for mathematical studies in economics and management science. Northwestern University. – Discussion Paper № 52. August 1982. – P. 2–56.
32. Lucas R. On the mechanics of economic development / R. Lucas // Journal of Political Economics. – 1988. – № 22. – P. 3–42.
33. Musgrave R. A. The Theory of Public Finance / R. Musgrave. – New York: McGraw-Hill, 1959. – 480 p.
34. Musgrave R., Musgrave Р. Public Finance in Theory and Practice. Fifth edition / R. Musgrave, Р. Musgrave. – New York: McGraw-Hill, 1989. – 627 p.
35. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика / Н.Г. Мэнкью . – М.: Московский государственный университет, 1994. – 736 с.
36. Mankiw G., Elmendorf D. Government Debt / G. Mankiw,
D. Elmendorf. – Harvard University, 1998. – 70 p.
37. Minskу Н. Р. Financial Crises, Financial Systems, and the Performance of the Economy / Н. Р. Minskу // The Commission on Money and Credit, Private Capital Markets. – N. Y.: Prentice Hall, Inc., 1964. – Р. 173–381.
38. Perotti R. Estimating the Effects of Fiscal Policy in OECD countries /
R. Perotti. – ECB Working Paper № 168, August 2002. – 62 p.
39. Ramsey F. A Mathematical Theory of Saving / F. Ramsey // Economic Journal. – 1928. – № 38 (152). – P. 543–559.
40. Romer P. Increasing Returns and Long-Run Growth / P. Romer // Journal of Political Economy. – 1986. – № 94 (5). – P. 1002–1037.
41. Romer P. Endogenous Technological Change / P. Romer // Journal of Political Economy. – 1990. – Vol. 98, № 5, Part 2. – P. 71–102.
42. Romer P. Two Strategies for Economic Development: Using Ideas and Producing Ideas / P. Romer. – World Bank, Annual Conference on Economic Development. – Washington D.C. – 1992.
43. Samuelson P. The Pure Theory of Public Expenditure / P. Samuelson // Review of Economics and Statistics. – 1954. – № 36 (4). – P. 350–356.
44. Sargent T., Neil W. Rational Expectations, the Optimal Monetary Instrument, and the Optimal Money Supply Rule / T. Sargent // Journal of Political Economy. – 1975. April. – № 83:2. – Р. 241–254.
45. Lucas R., Sargent T. After Keynesian Macroeconomics / After the Phillips Curve / R. Lucas, T. Sargent // Federal Reserve Bank of Boston, Conference Series. – 1978. – № 19. – Р. 49–72.
46. Solow R. A Contribution to the Theory of Economic Growth /
R. Solow // Quarterly Journal of Economics. – 1956. – № 70 (1). – Р. 65–94.
47. Solow R. Technical Change and the Aggregate Production Funсtion /
R. Solow // Review of Economics and Statistics. – 1957. – № 39 (August). –
Р. 312–320.
48. Stiglitz J. Economics of the Public Sector Third Edition. / J. Stiglitz. – New York: W.W.Norton & Company, 1986. – 697 p.
49. Танзи В. Налогово-бюджетная политика и экономическая перестройка стран, переходящих к рыночному хазяйству / В. Танзи. – Вашингтон: МВФ, 1993. – 24 с.
50. Танзи В. (ред.) Налогово-бюджетная политика в странах с экономикой переходного периода / В. Танзи . – Вашингтон: МВФ, 1993. – 587 с.
51. Taylor J. Aggregate Dynamics and Staggered Contracts / J. Taylor // Journal of Political Economy. – 1980 (February). – № 88. – Р. 1–23.
52. Tinbergen J. On the Theory of Economic Policy / J. Tinbergen. – Amsterdam: North Holland, 1952. – 78 р.
53. Phelps E. The Golden Rule of Accumulation: A Fable for Growthmen / E. Phelps // American Economic Review. – 1961. – № 51(4). – Р. 638–643.
54. Nelson R., Phelps E. Investment in Humans, Technological Diffusion and Economic Growth / R. Nelson, E. Phelps // American Economic Review. – 1966. – № 56 (2). – Р. 69–75.
55. Классики кейнсианства: в 2 т.: Т.1 К теории экономической динамики / Харрод Р.; Экономические циклы и национальный доход. Ч. 1-2 / Э. Хансен; [пер. с англ. А.Г. Худокормова]. – М.: Экономика, 1997. – 416 с.
56. Классики кейнсианства: в 2 т.: Т.2 Экономические циклы и национальный доход: Ч. 3-4 / Э. Хансен; [пер. с англ. А.Г. Худокормова] - М.: Экономика, 1997. – 431 с.
57. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання / В.М. Геєць. – К.: Ін-т економічного прогнозування, 2000. – 344 с.
58. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку: [Монография] За ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т економічного прогнозування, Фенікс, 2003. – 1008 с.
59. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: [6 т.]. – Редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін. – К.: НДФІ, 2004. Т.1: Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні. – 2004. – 640 с.; Т.2: Соціальна спрямованість бюджетної політики. – 2004. – 376 с.; Т.3: Розвиток системи податків як основи зміцнення державних фінансів. – 2004. – 308 с.; Т.4: Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі. – 2004. – 368 с.; Т.5: Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. – 2004. – 400 с.; Т.6: Підвищення ефективності боргової політики держави. – 2004. – 348 с.
60. Зведений прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття / [В.М. Геєць, В.П. Александрова, М.І. Скрипниченко, Л.І. Федулова, А.Г. Науковець]; Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. – К.: Фенікс, 2007. – 152 с.
61. Прогнозування і розробка програм: [метод. рек. / ред.: В.Ф. Бесєдін]. – К.: Науково-дослідний економічний ін-т, Науковий світ, 2000. – 468 с.
62. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: [у 5 т.]. /
В.Ф. Бесєдін (ред.), Н.Ю. Гончар (ред.). – Науково-дослідний економічний ін-т. – К., 1996. Т. 3: Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки. – 1996. – 440 с.
63. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету / [М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін.]; голова ред. кол.
М.Я. Азаров. – К.: НДФІ, 2004. – 712 с.
64. Кваснюк Б.Є., Клюшин Д.В. Темпи і пропорції розвитку реального сектора економіки в Україні / Б.Є. Кваснюк, Д.В. Клюшин // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 3. – С. 74–91.
65. Кваснюк Б.Є. Макроекономічні засади національної конкурентоспроможності / Б.Є. Кваснюк // Вісник Ін-ту економіки та прогнозування. – 2006. – № 1. – С. 4–8.
66. Крючкова І.В. Макроекономічні структурні зрушення в Україні: чинники і наслідки / І.В. Крючкова // Економіка і прогнозування. – 2003. –
№ 2. – С. 66–82.
67. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України / І.В. Крючкова. – К.: Наукова думка, 2004. – 317 с.
68. Крючкова І.В. Стратегія підвищення конкурентоспроможності економіки – стрижень стратегії економічного прориву / І.В. Крючкова // Вісник Ін-ту економіки та прогнозування. – 2007. – № 1. – С. 34–43.
69. Фінансові проблеми реального сектора економіки та шляхи їх вирішення: [наук. доп. / А.І. Даниленко, М.І. Савлук, О.Д. Василик, С.А. Буковинський,
М.М. Загуменнов]; – НАН України. Ін-т економіки. – К., 2001.
70. Фінансово-банківська система України у європейському вимірі / Ред.: С.А. Буковинський; Нац. банк України; Ком. Верхов. Ради України з питань фінансів і банк. діяльн.; Фонд Фрідріха Еберта (регіон. бюро в Україні, Білорусі та Молдові). – К.: ВД “Козаки”, 2002. – 224 с.
71. Василик О.Д. Податкова система України: навч. посіб. /
О.Д. Василик. – К.: ВАТ “Поліграфкнига”, 2004. – 478 с.
72. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підручник /
О.Д. Василик, К.В. Павлюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.
73. П’ятаченко Г.О., Кухарець Л.В. Становлення та розвиток фінансів України / Г.О. П’ятаченко, Л.В. Кухарець. – К.: НДФІ, 2005. – 784 с.
74. Податкова система України: Підручник / [В.М. Федосов (ред.),
В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін.] – К.: Либідь, 1994. – 463с.
75. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: [Монографія] / За наук. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2002. – 380 с.
76. Бюджетний менеджмент: Підручник / [В. Федосов, В. Опарін,
Л. Сафонова та ін.] / За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
77. Управління державними фінансами: [Навч. посіб.] / За заг. ред.
М.Я. Азарова. – К.: НДФІ, 2004. – 386 с.
78. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / [М.Я. Азаров, В.А. Копилов, Л.К. Воронова, Т.І. Єфименко та ін.] під ред. М.Я. Азарова. – К.: НДФІ, 2006. – 632 с.
79. Амоша О.І. Організаційно-економічні механізми активізації інноваційної діяльності в Україні / О.І. Амоша // Економіка промисловості. – 2006. – № 5. – С. 15–21.
80. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті /
В.Л. Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000. – 304 с.
81. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін / Ю.М. Бажал. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с.
82. Бажал Ю.М. Економіка інноваційних процесів / Ю.М. Бажал // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 3–17.
83. Бажал Ю.М. Знаннєва економіка: теорія і державна політика // Економіка і прогнозування / Ю.М. Бажал. – 2003. – № 3. – С. 71–86.
84. Україна у вимірі економіки знань / [В.М. Геєць, В.П. Александрова,
Ю.М. Бажал, Д.П. Богиня, А.М. Гурій]; під ред. В.М. Геєць. – Ін-т економіки та прогнозування НАН України. – К.: Основа, 2006. – 588 с.
85. Воронова Л.К., Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: [учеб. пособие Л.К. Воронова, И.Е. Криницкий, Н.П. Кучерявенко]. – Харьков: Право, 2006. – 384 с.
86. Вишневский В.П. Налогообложение предприятий в Украине /
В.П. Вишневский. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 328 с.
84. Гасанов С.С., Мельник В.П. Теоретичні засади фіскального регулювання макроекономічної динаміки / С.С. Гасанов, В.П. Мельник // Наукові праці НДФІ. – 2003. – Вип. 4 (23). – С. 18–31.
88. Єфименко Т.І. Динаміка доходів бюджету та валового внутрішнього продукту: методологія і методика порівняльного аналізу / Т.І. Єфименко // Наукові праці НДФІ. – Вип. 1–2 (24–25). – 2004. – С. 11–21.
89. Єфименко Т.І. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільної злагоди / Т.І. Єфименко // Фінанси України. – 2007. – № 5. –
С. 3–11.
90. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду / [Соколовська А.М., Єфименко Т.І., Луніна І.О. та ін.] заг. ред.
А.М. Соколовська. – К.: НДФІ, 2006. – 320 с.
91. Копилов В.А., Єфименко Т.І. Методологічні підходи до оцінювання рівня фінансової безпеки держави / В.А. Копилов, Т.І. Єфименко // Стратегічна панорама. – 2007. – № 3. – С. 38–45.
92. Бухгалтерський облік та фінансовий контроль – складові інформаційного підґрунтя євроінтеграційних процесів в Україні: У 4 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін. – К.: НДФІ, 2007. Т. 1: Реформування бухгалтерського обліку в Україні / В.А. Копилов, Т.І. Єфименко, Л.Г. Ловінська та ін. – 2007. – 752 с.; Т.2: Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансового контролю у державному секторі / Л.Г. Ловінська, І.Б. Стефанюк, О.О. Чечуліна та ін. – 2007. – 536 с.; Т.3: Бухгалтерський облік і звітність установ та організацій державного сектору в Україні: напрями та перспективи розвитку / Т.І. Єфименко, С.О. Левицька,
Л.Г. Ловінська, С.В. Свірко. – 2007. – 552 с.; Т.4: Проблеми впровадження управлінського обліку та стратегічного аналізу на підприємствах України /
М.Г. Чумаченко, І.А. Белоусова, Т.В. Головко та ін. – 2007. – 400 с.
93. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування / Ю.Б. Іванов. – Харків: ХДЕУ, 2003. – 517 с.
94. Податкова система: підруч. / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. – К.: – Атіка, 2006. – 920 c.
95. Іванов Ю.Б., Єськов О.Л. Сучасне оподаткування: мотиваційний аспект / Ю.Б. Іванов, О.Л. Єськов. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. – 328 с.
96. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні / А.І. Крисоватий. – Тернопіль.: Карт-бланш, 2005. – 372 с.
97. Кудряшов В.П. Створення Стабілізаційного фонду в Україні: концептуальні підходи / В.П. Кудряшов // Фінанси України. – 2006. – № 4. – С. 71–82.
98. Кудряшов В.П. Бюджетна резолюція: пропозиції з
удосконалення В.П. Кудряшов // Фінанси України. – 2006. – № 12. – С.21–32.
99. Кучерявенко М.П. Податкове право України / М.П. Кучерявенко. – К.: ВАВ “Правова єдність”, 2008. – 701 с.
100. Ловінська Л.Г., Стефанюк І.Б. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господарювання в Україні /
Л.Г. Ловінська, І.Б. Стефанюк. – К.: НДФІ, 2006. – 240 с.
101. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній
економіці / П.В. Мельник. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.
102. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України: теорія та практика /
Ц.Г. Огонь . – К.: НТЕУ, 2003. – 580 с.
103. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації / Ц.Г. Огонь // Фінанси України. – 2006. – № 1. – С. 3–12.
104. Опарін В.М., Фельдгольц М.М. Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання / В.М. Опарін, М.М. Фельдгольц // Фінанси
України. – 2006. – № 1. – С.61–70.
105. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України / К.В. Павлюк. – К.: НДФІ, 2006. – 584 с.
106. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія та практика становлення / А.М. Соколовська. – К.: Знання-Прес, 2004. – 454 с.
107. Столяров В.Ф., Трифонов С.В. Формування стратегії співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями / В.Ф. Столяров,
С.В. Трифонов // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 6. – С. 137–143.
108. Лютий І.О., Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Бюджетна
політика і стабільність соціально-економічного розвитку України / І.О. Лютий,
Л.М. Демиденко, Ю.Л. Субботович // Фінанси України. – 2006. – № 10. – С.3–12.
109. Тарангул Л.Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і практика) / Л.Л. Тарангул. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 286 с.
110. Антологія бюджетного механізму / С.І. Юрій, В.Г. Демянишин, Я.М. Буздуган; ред.: С.І. Юрій. – Терноп. акад. нар. госп-ва. – Т.: Еконо