ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
На правах рукопису

СУДОРГІН Микола Геннадійович

УДК 332.12 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
ШМОРГУН Леонід Григорович,
доктор економічних наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 4
ВСТУП……………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ………. 13
1.1. Взаємозв’язок сутності понять теорій регулювання розвитку регіонів та регіональної економіки ………………………………… ……… 13
1.2. Концептуальні підходи до формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України … 36
1.3. Принципи формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіональних пріоритетів………….…….… 48
Висновки до розділу 1 ……………………………… ………………… ..60
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОТЕНЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ….… ….64
2.1. Аналіз параметрів розвитку регіональних господарських систем та оцінка ефективності їх регулювання………………………… … ..64
2.2. Пріоритети інноваційно-інвестиційної політики держави у формуванні механізму економічного зростання регіонів України … 80
2.3. Фактори формування і реалізації організаційно-економічного механізму регулювання в регіональній економічній системі 97
Висновки до розділу 2……………………………………………...… .113
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 120
3.1. Обґрунтування моделей формування регіональних пріоритетів функціонування організаційно-економічного механізму …... .120
3.2. Напрями вдосконалення політики регулювання соціально-економічного розвитку регіональних систем …….…. .135
3.3. Цільові орієнтири в межах інституціонального механізму регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.………………………….… 147
Висновки до розділу 3 ………………………………………… … .169
ВИСНОВКИ………………………………………………………….………. .175
ДОДАТКИ…………………………………………………………...…………180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..… 187

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

№ п/п Скорочена назва Повна назва
1. ВВП Валовий внутрішній продукт
2. ВДВ Валова додана вартість
3. ВРП Валовий регіональний продукт
5. ЄС Європейський союз
6. ІЛР Індекс людського розвитку
7. МВФ Міжнародний валютний фонд
9. НДДКР Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи
10. НТП Науково-технічний прогрес
11. ОЕМррр Організаційно-економічний механізм регулювання розвитку регіонів
12. ОЕСР Організація економічного співробітництва і розвитку
13. ООН Організація об´єднаних націй
14. ПВЕД Пріоритетні види економічної діяльності
15. ПІІ Прямі іноземні інвестиції
16. ПФГ Промислово-фінансова група
17 РГК Регіональні господарські комплекси
18 РЕС Регіональна економічна система
19. РПК Регіональний промисловий комплекс
20 РЕП Регіональна економічна політика
21. СОТ Світова організація торгівлі
22. ТР Технологічний рівень

ВСТУП

Актуальність теми. Входження України в європейську систему господарювання вимагає вивчення досвіду та безпосереднього дослідження європейських інтеграційних процесів, серед яких вагому роль відіграє інституціональна діяльність і економічний розвиток регіонів, симбіоз яких складає основу поняття організаційно-економічного механізму регулювання. Значний відбиток на державне управління на регіональному рівні здійснює глобальна економічна криза, вихід з якої є можливим тільки за умов гармонійного поєднання пріоритетів регіонального і загальнодержавного розвитку. Проте сучасні форми і методи управління на загальнодержавному рівні і на рівні такого специфічного об'єкта управління, як регіон, не сприяють раціональному використанню наявного стратегічного потенціалу та ефективному розвитку продуктивних сил регіонів країни. За умов, коли держава втратила важелі на розвиток регіональної економічної системи, а регіональне регулювання ще не сформувалося як цілісна система, втрачаються оптимальні структурні пропорції та просторові пріоритети соціально-економічної сфери, руйнується її інфраструктурна складова, загострюється проблема економічної безпеки як окремих регіонів так і держави в цілому. Нинішня фінансово-економічна криза ще раз підтвердила необхідність посилення державного менеджменту в регулюванні економічних і соціальних процесів. Держава, як суб'єкт управління, повинна виконувати центральну координуючу роль у функціонуванні державних, регіональних господарських організацій та системи регулювання ними. Особливої уваги заслуговує розгляд практики формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України , оскільки саме тут зосереджені засоби виробництва, предмети праці, людський потенціал та потреби регіонального ринку, які потребують формування адекватних інструментів регулювання соціально-економічного розвитку регіону в умовах ресурсних обмежень.
Результати вивчення та узагальнення проблем регулювання розвитку економіки регіонів, удосконалення системи менеджменту цих процесів у новітніх умовах широко представлені у працях видатних економістів. Серед українських вчених, що вирішують багатогранні проблеми розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, слід визнати дослідження наступних науковців: О.І. Амоші, І.К. Бистрякова, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, В.Ф. Іванюти, А.Б. Кондрашихина, С.О. Корецької, В.В. Микитенко, О.М. Невелєва, В.Г. Прушківського, П.Л. Сука, А.М. Федорищевої, О.В. Царенко, І.К. Чукаєвої, М.Чумаченка та ін. Зазначеній проблематиці у сфері економічного регулювання присвячені праці зарубіжних авторів, зокрема: Л. Абалкіна, І. Ансоффа, Дж.М.Кейнса, А.Лаффера, Д. Медоуз, І. Шумпетера. Водночас регіональні аспекти вибору оптимізаційного складу засобів стратегічного управління розвитком регіонів ґрунтовно не розкриті, тоді як цілеспрямоване провадження цих процесів здатне створити умови для поєднання внутрішніх і зовнішніх резервів економічного зростання. В першу чергу, це стосується теоретико-методичних аспектів формування організаційно-економічного механізму регулювання орієнтирів розвитку регіонів України. При цьому необхідно: активізація пошуку внутрішніх резервів розвитку; розроблення цілеорієнтованої стратегії адаптивного регулювання розвитку регіональних економічних систем й формалізації параметрів щільності взаємозв’язку у межах організаційно-економічного механізму регіональної політики; обґрунтування регіональних пріоритетів економічного розвитку та відповідного інструментарію регулювання цими пріоритетами. Саме цим і зумовлене обрання теми дисертаційної роботи, саме це і підтверджує актуальність цього дослідження, результати якого зроблять вагомий внесок у теорію розвитку продуктивних сил і регіональної економіки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі менеджменту Академії муніципального управління та пов’язане з тематикою НДР, зокрема за комплексними темами: «Розробка механізмів фінансово-економічного забезпечення розширеного відтворення продуктивних сил регіональних господарських систем України»(номер державної реєстрації 0111U008703) та «Аналітико-інформаційне забезпечення державного регулювання економіки в умовах децентралізованої системи управління» наукового проекту «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок дисертанта полягає в дослідженні теоретико-методичних підходів та розробці креативних засад формування й реалізації дієвого організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів, який враховує етапи побудови системи раціонального відбору регіональних пріоритетів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теоретико-методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України. Для досягнення поставленої мети у роботі були визначені, сформульовані та реалізовані наступні наукові завдання:
- уточнити сутність і зміст понятійного апарату теорії розвитку продуктивних сил та регіональної економіки, зокрема тлумачення «організаційно-економічний механізм регулювання» як ключового елементу соціально-економічного розвитку просторових систем;
- опрацювати концептуальні підходи до формування ефективного організаційно-економічного механізму регулювання в контексті розвитку регіонів України;
- визначити науково-методологічні принципи формалізації та реалізації дії організаційно-економічного механізму регулювання регіонального розвитку;
- провести аналіз параметрів розвитку регіональних господарських систем та оцінку ефективності їх регулювання;
- обґрунтувати прогнозно-аналітичні процедури визначення пріоритетів інноваційно-інвестиційної політики держави, здійснення системоутворювальних функцій та регуляторів щодо коригування траєкторії розвитку регіонів;
- визначити особливості міжрегіональної взаємодії та основні фактори подолання кризових ситуацій у регіональній економічній системі;
- обґрунтувати елементи структурних зрушень у регіональних господарських комплексах для побудови моделі організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів;
- запропонувати напрями вдосконалення політики регулювання соціально-економічного розвитку регіональних систем;
- удосконалити науково-методичні підходи до реалізації організаційно-економічного механізму як комплексної процедури інституціонального регулювання управлінської діяльності в регіонах.
Об’єктом дослідження є процес формування і реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти впровадження ефективного організаційно-економічного механізму регулювання для відбору пріоритетних напрямів розвитку регіонів в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічної, управлінської і споріднених із ними наук. У роботі використано: абстрактно-логічний метод – для узагальнення теоретичних засад формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіону; методи аналізу і синтезу – для розробки системи регулювання соціально-економічного розвитку регіону; логічний та порівняльний аналіз – для оцінки ефективності діючих механізмів регіональної економічної політики та взаємозв'язку ринкового і державного механізмів забезпечення економічної безпеки держави і регіонів; системний підхід – для розгляду організаційно-економічного механізму як цілісної системи взаємодіючих елементів інституціонально-інноваційної політики регіонів; економіко-статистичний – для аналізу параметрів розвитку регіональних господарських систем та оцінка ефективності їх регулювання; експериментальний – для обґрунтування концептуальних положень реалізації стратегії адаптивного регулювання розвитку, здатної задіяти наявний потенціал у регіонах; економіко-математичні методи – для обґрунтування необхідності розробки та впровадження моделі інтеграційної взаємодії у регіональних економічних системах; синергійний – для визначення ефективної політики регулювання соціально-економічного розвитку регіону у системі менеджменту регіональних господарських комплексів.
Інформаційною базою дослідження є матеріали Державного комітету статистики України, законодавчі й нормативні документи, офіційні результати обстежень галузей і виробництв, наукові доробки вітчизняних та зарубіжних авторів, офіційні сайти Інтернету, а також матеріали фундаментальних і прикладних досліджень НАН України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в розробленні теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо вдосконалення дієвого організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів в умовах глобалізації економіки. Найсуттєвішими результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є наступні:
вперше:
- сформульовано та обґрунтовано парадигму функціонування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів на засадах реалізації дієвих технологій інституціонального будівництва та міжрегіонального співробітництва, що передбачає: а). результативність стратегічного розвитку регіональної економіки за рахунок субординації індикаторів (коефіцієнтів); б). критерії класифікації регулювання регіонального соціально-економічного розвитку складних систем; в). побудову моделі реалізації функції регулювання розвитку регіонів з урахуванням вагомості впливу факторів забезпечення збалансованого регіонального розвитку;
удосконалено:
- розроблені наукові підходи та концептуальні положення побудови організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України з урахуванням специфіки функціонування економіки регіонів за використання синергетичного, системного й програмно-цільового підходів, що уможливлює врахування закономірностей соціально-економічного, інноваційно-інвестиційного зростання просторових систем при розробці інструментарію відповідного стратегічного напряму регіональної економічної політики;
- комплексний підхід щодо визначення пріоритетних напрямів регіональної політики, який на відміну від усталених, розкриває гетереархічність структури організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів та враховує різноспрямовані фактори впливу, існуючі технології управління розвитком інноваційних структур, щільність взаємозв’язків між суб’єктами і об’єктами управління;
- методичні підходи до формування стратегії цілеорієнтованого адаптивного регулювання розвитку регіонів, що на відміну від існуючих, враховують інституціональні регулятори відновлення потенціалу в межах регіональної економічної системи, розширення системоутворюючих функцій регулювання економічного зростання та розвиток конститутивних елементів інноваційної інфраструктури регіонального ринку;
- технологію реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України, що порівняно з існуючими, враховує процес узгодження та формування таких категорій, як «об'єкт-цілі», «цілі-критерії», «стратегія-фактори» для раціоналізації й збалансованого поєднання економічних, адміністративних, організаційних, інформаційних важелів впливу в контексті ідентифікації закономірностей розвитку регіональних пріоритетів;
дістали подальшого розвитку
- науково-методологічні принципи ідентифікації та формування організаційно-економічного механізму реалізації політики регулювання розвитку регіонів, відмінність яких від усталених полягає у: поєднанні аналітичних й дієвих управлінських процедур регулювання діяльності регіональних економічних систем в Україні; визначені засобів поширення й підтримки інфраструктурних ринкових інституцій; розробці інформаційно-методичного забезпечення; нарощенні інноваційного та інтелектуального капіталу в межах регіону для досягнення цілей відповідного пріоритету регіональної політики;
- понятійно-категоріальний апарат теорії розвитку продуктивних сил і регіональної економіки шляхом оновленого тлумачення економічного змісту поняття «організаційно-економічний механізм регулювання» як сукупність системи взаємозалежних організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів, важелів впливу на соціально-економічний розвиток регіону, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень для результативності провадження пріоритетів у межах будь-якої регіональної економічної системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволили сформулювати конкретні пропозиції, визначити шляхи та інструменти вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів, дають можливість забезпечити єдиний науково-методичний підхід до системної зміни менеджменту регіональних економічних утворень. Результати наукового дослідження використані: Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики в частині визначення регіональних пріоритетних видів економічної діяльності (довідка від 23 березня 2012 р., №01-23/12); Київською міською державною адміністрацією при розробці механізмів державної регіональної політики економічного зростання виробничо-економічних систем регіонів та визначення засобів поширення й підтримки інфраструктурних ринкових інституцій (довідка від 17 квітня 2012 р., №17-1-04); Міністерством економічного розвитку і торгівлі України при розробці фундаментальних заходів, спрямованих на приведення у відповідність чинного законодавства у сфері інноваційного розвитку регіонів, їх митної та податкової політики (довідка від 16 лютого 2012 р., №5-02-12).
Результати проведеного дослідження впроваджено в навчально-методичну діяльність Академії муніципального управління при підготовці спеціалістів з менеджменту (довідка № 65/4 від 18.01.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення в одноосібних працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації були представлені в доповідях і обговорювались на конференціях, форумах і семінарах, зокрема: «Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, 2011 р.); «Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики» (м. Київ, 2011р.); «Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку»(м. Київ, 2012 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 публікацій загальним обсягом 2,9 друк. арк., з них 7 – у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг дисертації – 214 сторінок. Робота містить 11 таблиць, 17 рисунків. Список використаних джерел із 270 найменувань викладено на 28 стор., 5 додатків – на 7 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано важливе науково-прикладне завдання щодо формування ефективного організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів за рахунок реалізації науково-методичних засад і методичних положень, практичних рекомендацій із запровадження дієвих технологій економічного регулювання розвитку регіонів України. Результати дослідження дозволили зробити теоретико-концептуальні та практичні висновки, основними з яких є наступні.
1. В роботі на основі узагальнення наявних наукових досліджень визначено, що здійснення процедур із формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів залишається недостатньо дослідженими в такій галузі економічної науки, як розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Визначено, що більшість представників школи класичної політекономії не враховували при реалізації функції управління регіонів факторів їх збалансованого розвитку, що визначає параметри цільових орієнтирів та регіональних пріоритетів, які слід розглядати у якості складних систем. Поглиблено понятійний апарат, зокрема, запропоновано дефініцію організаційно-економічний механізм регулювання тлумачити як сукупність системи взаємозалежних організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів, важелів впливу на соціально-економічний розвиток регіону, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень для результативності провадження пріоритетів у межах будь-якої регіональної економічної системи.
2. Запропоновано концептуальні положення формування й функціонування організаційно-економічного механізму регулювання пріоритетів у відповідності з регіональним інтересом, які враховують закономірності соціально-економічного, інноваційно-інвестиційного зростання просторових систем в межах інструментарію відповідного стратегічного напряму регіональної економічної політики для перетворення кількісних параметрів управлінських рішень у структурні характеристики якісних змін регіонів. Відповідно до цих позицій, обґрунтовано створення не просто вагомих конкурентних переваг регіону, а зростання інтелектуального капіталу регіону з подальшим його втіленням в передові інновації та трансформації економіки територіально-галузевих утворень, з переходом на якісну інноваційну основу в регіональному економічному розвитку.
3. Виокремлено методологічні підходи до розв’язання проблеми створення ефективного організаційно-економічного механізму регулювання регіонального розвитку шляхом додаткового впровадження таких принципів формалізації та реалізації його дії, як коеволюційність та гетерархічнсть. З’ясовано сутнісній зміст цільової функції регулювання розвитку регіону як цілеспрямованого виду управлінської діяльності із забезпеченням ознак адаптивності процесам розвитку, який здійснюється у відповідності до визначених цільових орієнтирів та пріоритетів регіональної політики. Удосконалено технологію реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України, що враховують процес узгодження та формування таких категорій, як «об'єкт-цілі», «цілі-критерії», «стратегія-фактори» для раціоналізації й збалансованого поєднання економічних, адміністративних, організаційних, інформаційних важелів впливу в контексті ідентифікації закономірностей розвитку регіональних пріоритетів.
4. Проведений аналіз сучасного стану взаємопов’язаності підсистем регіонів дає змогу визначити, що існує тенденція до зростання галузевої розбалансованості їх господарських комплексів і зменшення щільності їхніх зв’язків. Проаналізовано сучасний стан економічного зростання в регіонах і з’ясовано, що за останні роки в цілому по Україні й у більшості її регіонів поглиблюється депресивність, яка характеризується значною демографічною кризою, міжрегіональними розривами в соціально-економічному розвитку. Результатом значної диференціації соціально-економічного простору країни є її поглиблення в регіонах за такими показниками: ВДВ, ВРП, доходи населення, середньомісячна заробітна плата. Серед регіонів Донецький і Дніпропетровський займають близько 40,0 % від загальнодержавного рівня цих показників. Встановлено, що найнижчі показники мають Тернопільський, Чернівецький, Кіровоградський регіони, частка яких становить у середньому майже 1,0 % у загальному обсязі за визначеними показниками. Результативність інноваційної діяльності в Україні не відповідає вимогам забезпечення стабільного інноваційного регіонального розвитку. За 2011 р. інноваційною діяльністю у господарському комплексі регіонів займалося 1397 підприємств, або 13,0% обстежених промислових (проти 1472 і 14,2% у 2009 р.). Серед регіонів більша за середню в Україні частка інноваційно-активних підприємств у Івано-Франківській, Чернігівській, Чернівецькій, Вінницькій та у м. Києві.
5. Обґрунтовано прогнозно-аналітичні процедури визначення пріоритетних напрямків регіонального управління інноваційно-інвестиційним розвитком регіонів, які враховують інституціональні регулятори відновлення потенціалу в межах регіональної економічної системи, розширення системоутворюючих функцій регулювання економічного зростання та розвиток конститутивних елементів інноваційної інфраструктури регіонального ринку. Запропонована поетапна модель формування стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку Дніпропетровського регіону, що включає комплексну прогностичну оцінку науково-технічного, інноваційного та інтелектуального розвитку регіону, співставлення показників з базовими індикаторами стратегії соціально-економічного розвитку регіону; оцінку зовнішніх і внутрішніх чинників дії на інноваційну діяльність; опрацювання заходів щодо оптимізації та реінжинірингу інноваційних процесів у регіоні з урахуванням його галузевої спрямованості.
6. Результати міжрегіональної взаємодії та чинників подолання кризових ситуацій у регіональній економічній системі дали змогу формалізувати дію організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіону. Запропоноване модельне розв’язання засвідчує, що сформувати ефективний організаційно-економічного механізм регулювання розвитку регіонів України неможливо без визначення цілі та критерію оцінювання, добору відповідних способів, засобів та регуляторів; адекватності технологій управління соціально-економічним зростанням, що залишається однаково значущим для суб’єктів управління будь-якого рівня (регіон, галузь); точок зростання (об’єктів локалізації зусиль); встановлення щільності зв’язки між рівнями управління (регіон, галузь) задля досягнення загальних цілей соціально-економічного зростання.
7. Запропоновано інтегрований коефіцієнт пріоритетності видів економічної діяльності регіонів, що визначає стан структури економічної системи регіону за всіма часовими вимірами та забезпечує її оптимальну траєкторію розвитку. Відповідно до цих позиці , у дисертації вдосконалено методичні підходи до моніторингу соціально-економічного розвитку промислово розвинених регіонів України з виокремленням показників, які характеризують ефективність виробництва; коефіцієнт економічного регіонального розвитку через співвідношення власних інвестиційних ресурсів та амортизаційних відрахувань до обсягів виробництва; коефіцієнт податкового навантаження; частку експорту в обсязі реалізованої продукції, що уможливлює активізацію державних засобів впливу та системоутворюючих регуляторів.
8. За результатами оцінки і аналізу вагомості структурних перетворень в регіонах удосконалено методичні підходи до формування п’ятикутної інституціональної моделі для реалізації адаптивної політики регулювання розвитку економіки регіонів в умовах невизначеності та ризику через інтеграцію найвагоміших ринкових регуляторів: ефективного правового середовища, різних форм власності, конкурентного, фінансового, соціального, технологічного, економічного, професійного, просторового та культурного порядку. Обґрунтовано, що становлення інституціональної моделі регулювання соціально-економічного розвитку регіонів є можливим тільки в умовах інноваційного розвитку, де відбувається: концентрація зусиль на формування конкурентних переваг регіональних господарських комплексів (РГК); цілеоріентоване адаптивне управління розвитком регіонів у разі реалізації якісних ознак функціонування виробничо-економічних систем на мезорівні.
9. З’ясовано, що перехід національної економіки до інноваційної моделі розвитку регіонів не забезпечується створенням єдиної системи при наявності всіх її інституціональних, організаційних та нормативно-правових складових. Це обумовило доведення доцільності удосконалення змісту механізму регулювання економічного зростання регіонів країни як сукупності системоутворюючих, системостверджуючих та системовідтворюючих функцій державного управління, методів впливу, важелів та інструментів регулювання, необхідних для інноваційного розвитку регіональних економічних систем.
10. Запропоновано напрями вдосконалення політики регулювання соціально-економічного розвитку регіональних систем шляхом удосконалення методичних підходів до інституціональних трансформацій інноваційної інфраструктури, що пов’язані із створення технопарків та базуються на принципах: технологічної взаємозалежності виробництв, які займаються інноваціями; забезпечення економічної ефективності; раціоналізації господарського комплексу регіону. Основними функціями технопарків як форми організації інноваційного процесу є: забезпечуюча; посередницька координуюча. Доведено, що виключне значення технопарків пов’язано із функцією зниження ризику за рахунок його диверсифікації між учасниками інноваційного процесу, фазами інноваційного циклу, інвесторами та регіонами.
11. Основні результати дослідження дають підстави запропонувати практичні рекомендації стосовно провадження цільової функції регулювання розвитку регіонів для регіональних органів виконавчої влади, міністерств, відомств, керівників підприємств і об’єднань різних форм власності , а саме: переглянути цільові орієнтири розвитку Дніпропетровського регіону з урахуванням можливості застосування організаційно-економічного механізму регулювання його розвитку; запровадити програму збалансованого розвитку територій в контексті забезпечення їх організаційно-економічної основи і формування інноваційної інфраструктури в межах регіональних економічних систем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аведян Л.Й. Економіка: [навч. посібник] / Л.Й. Аведян. – Харківський національний економічний ун-т. – Х. : ХНЕУ, 2005. – 220 с.
2. Амоша О. І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення [Текст] /О. І. Амоша // Економіст. – 2005. – №6. – С. 28-34.
3. Акофф Р. Искусство решения проблем. Пер. с англ./ Р.Акофф. – М.: Мир, 1982. – 236 с.
4. Алексеєнко Л.М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми та перспективи розвитку / Л.М. Алексеєнко / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Вид. буд-к «Максимум», 2004. – 423 с.
5. Антонов В. Методика комплексної оцінки соціально-економічного розвитку області та її адміністративно-територіальних одиниць (на прикладі Дніпропетровської області) / В’ячеслав Антонов, Людмила Зайцева. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2004. – 35 с.
6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств / В.Г. Андрійчук. – Київський національний економічний ун-т. – 2. вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
7. Ансофф І. Стратегическое управление: пер. с англ. / науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Ефенко. – М.: Экономика, 1989. – 498 с.
8. Ассель Г.Фінансове планування: принципи і стратегія / Г. Ассель. – М.: ИНФРА-м, 2001. – 804 с.
9. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Григорий Васильевич Атаманчук. – 4-е изд., стер. – М. : Омега-Л, 2006. – 584 с.
10. Афонін Е. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Едуард Афонін, Лілія Гонюкова, Радміла Войтович. – К. : ЦСІРДС, 2006. – 160 с. – (Бібліотека молодого державного службовця).
11. Бабаєв В. М. Адміністративно-територіальний устрій та сталий розвиток регіону (концептуальні основи та методологія) : монографія / Володимир Миколайович Бабаєв, Леонід Леонідович Товажнянський та ін. – Харків : НТУ «ХП», 2006. – 316 с.
12. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: навч. посібник / Ю.М. Бажал / Міжнародний фонд Відродження. – К. : Заповіт, 1996. – 240с.
13. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Найдич Н. М., Гражевська Н. І. Економічна теорія. Політекономія: Підручник для студентів вищих закладів освіти / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). – К. : Знання-Прес, 2001. – 581с.
14. Багацька Я. М. Перспективи формування місцевих бюджетів та розвиток міжбюджетних відносин / Я. М. Багацька // Формування механізму регіонального управління в Україні : матеріали наук.-практ. конференції, 29.11.2001 р. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2002. – С. 24–27.
15. Бакум В. В. Особливості формування системи управління регіоном / В. В. Бакум // Економіка АПК. – 2007. – № 4. – С. 27–33.
16. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: [моногр.] / В.Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328с.
17. Бандур С.І. Діяльність регіональних систем країни / НАН України Рада по вивченню продуктивних сил України / С.І. Бандур. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – 125 с.
18. Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика / Семен Іванович Бандур, Тетяна Анатоліївна Заяць, Ірина Василівна Терон. – К. : РВПС України, 2002. – 250 с.
19. Барнз В. Нові регіональні економіки / Вільям Барнз, Ларрі Ледебур ; пер з англ. А. Пехник. – Львів : Літопис, 2003. – 196 с.
20. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія Загальна економічна теорія (Ч.1) Спеціальна економічна теорія (Ч.2): Підруч. для студ. економічних спец. вищих навч. закладів усіх рівней акредитації. – К. : Ніка-Центр, 2000. – 527с.
21. Безпека економічних трансформацій; Зб.матеріалів „круглого столу"/ під ред. Я .А.Жаліло. – К.: НІСД: „Альтепрес", 2000. – 386с.
22. Белорус О.Г. Экономическая система глобализма / О.Г. Белорус. – К.: КНЕУ, 2003. – 380 с.
23. Беганская И. Ю. Государственные, региональные и муниципальные долгосрочные программы экономического развития / И. Ю. Беганская, Н. Н. Садовская // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект : сборник научных трудов. – Донецк : ДонНУ, 2006. – С. 1194–1200.
24. Бежаев О. Г. Межбюджетные отношения. Теория и практика реформирования / Олег Георгиевич Бежаев. – Москва : Экзамен, 2001. – 128 с.
25. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : монографія / Т. М. Безверхнюк. С. Є. Саханенко, Е. Х. Топалова / за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 328 с.
26. Бейко О. В. Механізми вдосконалення управління на місцевому рівні та наближення його до європейських стандартів [Електронний ресурс] / О. В. Бейко // Державне управління: теорія і практика. – 2005. – № 1. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej1/txts/Beyko.htm.
27. Блага В.В. Система показників оцінки інвестиційних проектів АТП. // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва». Харків, ХНАДУ, 2007. – С. 96-98.
28. Богорад О.Д., Невелєв О.М. Регіональна економіка : Словник-довідник / За ред.. М.В. Підмогильного. – К.: НДІСЕП, 2004. – 347 с.
29. Бор М.З. История мировой экономики: Конспект лекций: Навчальне видання: . – М.: Дело и сервис, 1998. – 288 c.
30. Бугай С. М. Окремі питання регіональної політики в Україні на сучасному етапі її розвитку / С. М. Бугай, А. П. Великий, І. І. Репін, А. Є. Слівак. – К. : препринт, 2004. – 84 с.
31. Буркинский Б. В. Экологизация политики регионального развития / Борис Владимирович Буркинский, Наталья Григорьевна Ковалева. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 328 с.
32. Бутко М. І. Інноваційні імперативи регіонального розвитку в Україні [Текст] / М. І. Бутко // Економіст. – 2006. – №7. – С. 26-30.
33. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні / В.М. Бутузов. – К.: 19 с.
34. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
35. Вайс К.Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / Пер.з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської; Наук.ред.пер. О. Кілієвич. – К.: Основи, 2000. – 671 с.
36. Варналій З.С. Основи підприємництва. – К.: Знання. 2006. – 315с.
37. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Ревенчук С.К., Буняк В. Г., Гнатюк Н. І. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / З. Г. Ватаманюк (ред.), С. М. Панчишин (ред.). — К. : Видавничий дім Альтернативи, 2001. — 606с.
38. Вихрущ В. П., Андрушків Б. М., Харів П. С., Федорович Р. В., Тирпак І. В. Економіка підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. ф-тів і вузів / Тернопільська академія народного господарства / П.С. Харів (ред.). — Т. : Економічна думка, 2000. — 449с.
39. Вихрущ В. П., Олійник В. М., Комаринський Я., Федорович Р. В., Тирпак В. Економіка підприємств / Тернопільська академія народного господарства / В.П. Вихрущ (ред.). — Тернопіль, 1995. — 204с.
40. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / О.С. Власюк; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. – К., 2008. – 48 с.
41. Воротін В.Є., Горбулін В.П., Геєць В.М. та інші. Експертна доповідь. України в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку. – За заг.ред. Рубана Ю.Г. – К.:НІСД, 2007. – 256с.
42. Воротін В.Є., Зерній Ю.О. та інші. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія – за заг.ред. Рубана Ю.Г. – К.:НІСД, 2008. – 744с.
43. Всесвітній економічний форум у Давосі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/en/index.htm
44. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України. – К.: Нора-Друк, 2004. – 247c.
45. Гайдуцький П.І., Каблук П.Т., Луценко Ю.О., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. Аграрна реформа в Україні / Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» / Павло Іванович Гайдуцький (ред.). – К.: ННЦ «ІАЕ», 2005. – 424с.
46. Галаца І.О. Потенціал інноваторів: механізми використання / І.О. Галаца. За ред. Б.В. Буркинського. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005. - 298 с.
47. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань / В. Грець // Економіка України. – 2011. – № 4. – С. 4-14.
48. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. НАН України В. М. Геєця. – К. : Фенікс, 2003. – 1008 с.
49. Герасимчук З. В. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону : монографія / Зоряна Вікторівна Герасимчук, Ірина Михайлівна Вахович. – Луцьк : ЛДТУ, 2002. – 248 с.
50. Герасимчук З. В. Фінансова політика сталого розвитку регіону : монографія / Зоряна Вікторівна Герасимчук, Ірина Михайлівна Вахович, Ірина Миколаївна Каменська. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 218 с.
51. Голиков А. П. Региональная политика и экономическое развитие: европейский контекст : учебное пособие / Артур Павлович Голиков, Надежда Артуровна Казакова, Ю. Г. Прав. – Харьков : Экограф, 2009. – 240 с.
52. Голиков А. П. Стратегия регионального развития: европейский контекст : монография / Артур Павлович Голиков, Надежда Артуровна Казакова. – Х. : Эпиграф, 2008. – 180 с.
53. Гончарова Н. П. Инновационная парадигма формирования «новой экономики» / Н. П. Гончарова // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 10. – С. 4-12.
54. Гончаров В.М. Інвестиційні ресурси та їх економічне регулювання / В.М. Гончаров, А.А. Навроцький, О.А. Коломійцев. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2006. – 204 с.
55. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка і організація діяльності водогосподарських підприємств: Навч. посібник. — Рівне : РДТУ, 2000. — 272с.
56. Горєлов Д.О., Блага В.В. Оцінка зовнішньої суспільної економічної ефективності інвестиційних проектів на промислових підприємствах // Економіка господарського комплексу: Збірник наукових праць. – Харків: ХНАДУ. – 2007. – Вип. 11. – С. 17-21.
57. Господарський кодекс України / Відомості Верховної Ради України 2003, №18, №19-20, №21-22, ст.144.
58. Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 319 с.
59. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. – 308с.
60. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики / Александр Григорьевич Гранберг. – М. : ГУ-ВШЭ, 2004. – 494 с.
61. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : монографія / Ігор Андрійович Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 395 с.
62. Губерна Г. Процес структурної перебудови економіки України: регіональний аспект / Г. Губерна, В. Ляшенко // Управління сучасним містом. – 2004. – № 2/4–6 (14). – С. 175–181.
63. Грузнов И.И. Эффективные организационно-экономические механизмы управления (теория и практика) / И.И. Грузнов. – Одесса: Полиграф, 2009. – 528 с.
64. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: “Наукова думка”, 1998. – 572 с.
65. Данилишин Б. М. Продуктивні сили: місце і роль у системі економічної науки та суспільного поступу / Б. М. Данилишин // Продуктивні сили України : науково-теоретичний економічний журнал / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – № 3 (4). – 173 с.
66. Данилишин Б. М. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: Методологія і практика / Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк, М. І. Фащевський ; за ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України Б. М. Данилишина. – Черкаси : ЧДТУ, 2006. – 315 с.
67. Державна програма розвитку промисловості на 2003 - 2011 pp. - Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua
68. Дейнека О. Г. Регіональний аспект диспропорцій соціально-економічного розвитку України / О. Г. Дейнека // Економіка та управління підприємствами машинобудівельної галузі: проблеми теорії та практики. – Х. : ХАІ, 2009. – № 1 (5). – С. 4–13.
69. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : монографія / [за ред. З. С. Варналія]. – К. : НІСД, 2007. – 768 с.
70. Державне управління : словник-довідник / улад. : В. Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д. О. Безносенко, І. М. Варзар, В. М. Князєв та ін. ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
71. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети : монографія / за ред. М. І. Долішнього. – К. : Наукова думка, 2006. – 511 с.
72. Дорогунцов С. І. Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р. : у 2 т. / С. І. Дорогунцов, Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк, М. І. Фащевський та ін. ; РВПС України НАН України. – К. : РВПС України НАН України, 2000. – Т. 1. – 292 с. ; Т. 2. – 286 с.
73. Ділові кола України й Німеччини презентували довгострокові програми запобігання економічній рецесії. – Український союз промисловців та підприємців. – Заголовок з екрану. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.uspp.org.ua/news/967.html
74. Дмитренко В. П. Зміни клімату і проблеми сталого розвитку України //Проблеми сталого розвитку України. – Київ: БМТ, 2001. С. 371-383.
75. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: Формирование, оценка, эффективность использования / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, Е.Д. Цыренова. – Санкт-Петербургский гос. ун-т экономики и финансов. – СПб.: Наука, 1999. – 309 с.
76. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: микроэкономическая модель. – СПБ.: Печатный двор, 1992. – 194 с.
77. Дюканова О. Гнучкі механізми Кіотського протоколу як джерело коштів для структурно-інноваційної перебудови національної економіки / О. Дюканова // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 28–31.
78. Дьомкін В. О. Вступ до екологічної політики / Володимир Олександрович Дьомкін. – К. : Тандем, 2000. – 194 с.
79. Екологічна безпека – основа національної безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.greenparty.ua/news/development/ development-news_13880.html.
80. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика / Я.А. Жаліло. – Національний ін-т стратегічних досліджень. – К.: НІСД, 2003. – 368 с.
81. Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави. – К.: НІСД, 2009. – 260с.
82. Жданов С.А. Экономические модели и методы в управлении. – М.: Дело и сервис, 1998. – 256 с.
83. Заблоцький Б. Ф. Економічна самодостатність регіону / Б. Заблоцький // Регіональна економіка : науково-практичний журнал. – 2001. – № 1. – С. 40–49.
84. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 р. № 555 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=555-15.
85. Закон України «Про Генеральну схему планування територій України» від 7 лютого 2002 р. № 3059 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3059-14.
86. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1602-14.
87. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/archive/docview.
88. Закон України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 року, № 1864-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1864-15.
89. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV. – К. : ВД «Ін Юре», 2004. – 26 с.
90. Закон України «Про Загальнодержавну програму прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку регіонів України на 2000–2020 роки» від 21 вересня 2000 р. № 1989-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 47. – С. 402–413.
91. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст України» від 4 березня 2004 р. № 1580 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1580-15.
92. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi? nreg=40-15.
93. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. № 280/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170–175.
94. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – С. 190–207.
95. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – С. 38–49.
96. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – С. 546–561.
97. Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – С. 5–11.
98. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 6 липня 1999 р. № 832-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – С. 178–183.
99. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 15 лютого 1995 р. № 647 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=56%2F95-%E2%F0.
100. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2850-15.
101. Закон України «Про транскордонне співробітництво» від 24 червня 2004 р. № 1861-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1861-15.
102. Заставний Ф. Д. Проблеми депресивності в Україні (соціально-економічної, екологічної, демографічної) : монографія / Федір Дмитрович Заставний. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 348 с.
103. Заїнчковський А.О., Решетюк Г.М., Болдуй Г.А., Жужукіна Н. І., Заїнчковський І. А. Економіка підприємств харчової промисловості: Підручник для студ. економічних спец. / А.О. Заїнчковський (ред.). — К. : Урожай, 2002. — 271с.
104. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства 3-е изд. перераб. – М.: ІНФРА. – М., 2002. – 358 с.
105. Зубець М.В. Інноваційно-випереджувальна модель якісно нового розвитку агропромислового виробництва // М.В. Зубець, П.Т. Саблук, С.О. Тивончук // Економіка АПК, 2008. – № 12. – С. 3-8
106. Європейська Хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036.
107. Європейська Хартія регіональної демократії: науково-практичний коментар / автори-укладачі: Т. М. Безверхнюк та ін. : Асоціація дослідників держ. управління. – Одеса : ХОББИТ ПЛЮС, 2008. – 186 с.
108. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю. Куленкової. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 252 с.
109. Єрмошенко М.М. Дослідження товарного ринку і формування посередниками попиту / М.М. Єрмошенко // Комерційна діяльність посередницьких організацій : Навч. посібник / М.М. Єрмошенко. – К. : Нац. акад. управління, 2008 . – С.160-184 .
110. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. д-ра екон. наук, проф. Л. І. Федулової. – К. : Основа, 2005. – 549 с.
111. Іноземні інвестиції та національний капітал: парадигма взаємодії : Безпека економічних трансформацій : зб. наук. праць / за ред. Я. А. Жаліло. – К. : Сатсанга, 2001. – Вип. 15. – 108 с.
112. Інститути та інструменти розвитку територій на шляху до європейських принципів / за ред. Е. Лібанової, С. Максименка. – К. : Міленіум, 2001. – 244 с.
113. Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / наук. ред. д-р екон. наук, проф. П. Ю. Бєлєнький ; НАН України Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2002. – 308 с.
114. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336с.
115. Керецман В. Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти : монографія / Василь Юрійович Керецман. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 188 с.
116. Кетова Н. П. Региональные рынки: проблемы регулирования / Н. П. Кетова // Соц.-полит. журн. – 2011. – № 6. – C. 32–46.
117. Квартальні розрахунки валового внутрішнього продукту України за 2001 -2011 pp. : [статист. зб.]. – Держкомстат України. – 2012. – 72 с.
118. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: Реферат – дайджест / Асоціація українських банків / В.М. Фещенко (референт- уклад.). – К., 1999. – 189 с.
119. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Ассоциация российских вузов / Н.Н. Любимов (пер.с англ.). – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.
120. Кендюхов О.В. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О.В. Кендюхов // Економіка України. – 2009. – № 2 . – С. 33-41.
121. Кириленко В.В. Ринок фінансового капіталу / В.В. Кириленко. – Тернопільський держ. економічний ун-т. – Т.: ТДЕУ, 2008. – 272 с.
122. Китай знайшов вихід із кризи / Інформаційно-аналітичний портал – обговорення питань економіки і бізнесу в Україні. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://news.km.ru
123. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность .- М.: Экономика, 1997. – 288 c.
124. Колганов А. Закономерности переходной экономики: экономические теории и модели / А. Колганов // Вопр. экономики. – 1995. – № 2. – С. 50-60.
125. Комірна В. В. Регіональна економічна політика в умовах інтеграції України в сучасну світогосподарську систему: [монографія] / В. В. Комірна. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2011. – 356 с.
126. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н.Д. Кондратьев– М.:Экономика, 2002. – 767с.
127. Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники: // Фінанси України. – 1999. – №11. – С. 66-69.
128. Кондрашихін А. Б. Організаційно-економічний механізм управління регіональними ринками цінних паперів. – Севастополь : СТ "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка, 2003. – 246с.
129. Конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 25 червня 1998 р. № 994-015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: kyiv2003.mama-86.org.ua/files/aarhus_convention_u.htm.
130. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254 %EA%2F96-%E2%F0&p =1233668155408378.
131. Концепція державної регіональної політики : затверджена Указом Президента України № 341/2001 від 25 травня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua/officdocuments/82563326.html.
132. Концепція екологічної освіти України від 20.12.2001 р. № 13/6-19 // Інформаційний збірник МОН України. – 2002. – № 7. – С. 3–23.
133. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року : затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=880-2007-%F0.
134. Концепція переходу України до сталого розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.greenparty.ua/news/greenparty/green-party_17371.html.
135. Коротич О. Б. Державне управління регіональним розвитком України / Олена Борисівна Коротич. –Х. : ХарРІ НАДУ, 2006. – 219 с.
136. Кульман А. Экономические механизмы / А. Кульман. Пер. с фр. /общ. ред. Н.И. Хрусталевой. – М.: Прогресс, 1993. – 192 с.
137. Кульчицький Я. В. Правові засади економічної свободи у сучасних економічних системах / Я. В. Кульчицький // Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць 2009. – №19. – С. 126-131.
138. Куц Ю. О. Основні напрямки стратегії регіонального розвитку / Ю. О. Куц // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації : матеріали щорічної науково-практичної конференції, 24.11.2004 р. : у 2 т. – Т. 2. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 72–74.
139. Куценко В. І. Сировинні ресурси України / В. І. Куценко // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. – К. : МАУП, 2000. – 384 с.
140. Лагутін В.Д. Економічна політика держави: сутність, етапи, механізми / В.Д. Лагутін // Електронний ресурс. – Режим доступу до статтті: http://www.ief.org.ua/Arjiv_ET/Lagutin406.pdf
141. Ландарь О. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну // Економіка і держава. – 2006. – №9. – С. 15-21.
142. Ландіна Т.В Організаційно-економічні механізми адаптації підприємства до умов ринку. – К.: Вид-во „Наукова думка”, 1994. – 283 с.
143. Маевский В. Введение в эволюционную макроэкономику.- М.: Япония сегодня, 1997.- 106 c.
144. Макогон Ю. В. Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми й перспективи / Ю. В. Макогон // Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи : збірник матеріалів до парламентських слухань / Верховна Рада України ; Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. – К., 2005, – С. 77–105.
145. Макогон Ю. В. Регіональна складова економічної стратегії України: сутність та проблеми / Ю. В. Макогон // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 150–158.
146. Макаренко Т.І. Моделювання та прогнозування у маркетингу. – Київ, «Центр навчальної літератури», 2005. – 160 с.
147. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер. с англ. – 16-е изд. – М.: Инфра-М, 2007. – XXXVI, 939 с. – Перевод изд.: Economics/ Campbell R. McConnell, Stanly L. Brue. – 16th ed., 2005. – 1243 с.
148. Максимо В.Э., Френсис А.Л., Лоуренс Дж. М. Мировые финансы / Пер. с англ. – М.: ДСКА, 1998. – 628 с.
149. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атака, 2003. – 576с.
150. Манжола В.А., Андрущенко С.В., Капітоненко М.Г., Константинов В.Ю. Україна в постбіполярній системі міжнародних відносин (аналітична доповідь). – К.: ІМВ, 2006. – 66 с.
151. Мартиненко В.Ф. Державне управління інвестиційним процесом в Україні. – К.: НАДУ, 2005. – 293 с.
152. Матковський Р.Б. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання: дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.01.01/ Р. Б. Матковський. – Дрогобич, 2003. – 176с.
153. Медведєв М. Г. Економетричні методи моделювання : навч. пос. / Микола Георгійович Медведєв. – К. : Вид-во Європейського університету, 2003. – 452 с.
154. Мезенцев К. В. Прогноз регіонального розвитку України з використанням синергетичного підходу / К. В. Мезенцев // Вісник Київського ун-ту. Географія. – 2006. – Вип. 52. – С. 39–43.
155. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд / Крістофер Мей ; пер. з англ. М. Войцицька. – К. : К.І.С., 2004. – 218 с.
156. Мельник М. І. Інвестиційний клімат регіону: теоретичні та прикладні засади дослідження : монографія. / Мар’яна Іванівна Мельник. – Львів : ІРД НАН України, 2005. – 304 с.
157. Методические аспекты исследования региональной экономики : монография / под ред. проф. Ф. В. Зиновьева и В. Е. Реутова. – Симферополь : Таврия, 2005. – 160 с.
158. Міщенко В.С. Глобальний і національний вимір трансформаційних процесів у мінерально-сировинній сфері України // Загальна редакція академіка НАН України В.М. Шестопалова. – К.: РВПС Укра