СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ В УМОВАХ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАЗУР Сергій Анатолійович

УДК 330.524.34:338.24

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ В УМОВАХ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник –
БУТКО Микола Петрович,
доктор економічних наук, професор

ЧЕРНІГІВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ 10
1.1. Реструктуризація як наукова категорія та процес розширеного економічного відтворення 10
1.2. Передумови, закономірності, принципи та фактори обґрунтування реструктуризації регіональних економічних систем 23
1.3. Оцінка ефективності реструктуризації регіональної економіки 36
Висновки до розділу 1 47
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ 53
2.1. Стан та тенденції інноваційно-інвестиційного розвитку адміністративного регіону 53
2.2. Факторний аналіз структурних змін в економіці регіону 74
2.3. Моделювання факторного впливу змін реструктуризації економіки на рівень бюджетної ефективності регіону 89
Висновки до розділу 2 106
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ СТРАТЕГІЧНОЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 111
3.1. Зміст та структура механізмів реструктуризації економіки регіону 111
3.2. Кластеризація як форма структурної перебудови регіональних економічних систем 122
3.3. Інноваційно-інвестиційна стратегія реструктуризації економіки регіону на перспективу 136

Висновки до розділу 3 150
ВИСНОВКИ 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166
ДОДАТКИ 185

ВСТУП
Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові засади господарювання, пов'язаний із системною трансформацією соціально-економічних відносин, об’єктивно вимагає масштабних перетворень у здійсненні процесів відтворення на регіональному рівні розвитку. Практика показує, що існуючі механізми управління регіональною економікою не можуть подолати такі негативні тенденції її розвитку, як структурний переніс у бік виробництв і галузей з низьким рівнем доданої вартості; повільні темпи оновлення засобів виробництва; відсутність інноваційних і насамперед ресурсозберігаючих технологій; недостатньо ефективна управлінська діяльність з боку місцевих органів влади; погіршення стану екологічної безпеки територій тощо.
Все це потребує системних наукових досліджень змісту, сутності та механізмів здійснення стратегічної реструктуризації розвитку регіональних економічних систем з використанням наявного потенціалу економічної теорії та вітчизняної регіоналістики.
Слід зазначити, що питанням розвитку та реструктуризації регіональних економічних систем в умовах глобалізації та регіоналізації суспільних процесів розвитку присвячено ряд фундаментальних наукових робіт зарубіжних і вітчизняних вчених-регіоналістів, серед яких найбільшою глибиною досліджень виділяються праці О.І. Амоші, І.К. Бистрякова, В.М. Бондаренка, Б.В. Буркінського, М.П. Бутка, З.В. Герасимчук, В.М. Гейця, О.Г. Гранберга, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, В.І. Захарченка, А.С. Лисецького, Я.Б. Олійника, А.В. Степаненка, М.М. Паламарчука, Т.В. Пепи, В.П. Удовиченка, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка та інших.
Їх праці є ґрунтовними, разом з тим теоретико-методологічні та прикладні питання стратегічної реструктуризації регіональної економіки в умовах масштабних трансформаційних змін ще не в повній мірі досліджені і розроблені. Зокрема, плані потребують подальшого вивчення і визначення сутності понятійної системи стратегічної реструктуризації, як економічної категорії, закономірностей, принципів та факторів, як наукової методології здійснення заходів реструктуризації, показників, що визначають її ефективність. З іншої сторони, потребують докорінного поліпшення організаційні, економічні та правові складові механізму здійснення реструктуризації на регіональному рівні, визначення пріоритетів, стратегій розвитку тощо. Нерозв’язаність багатьох теоретичних і прикладних проблем зазначеної тематики, відсутність комплексної уяви про стан, закономірності, тенденції і перспективи системних змін в регіональних економічних системах свідчать про актуальність теми, що і обумовило її вибір для дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема фундаментального комплексного дослідження ІІІ-7-06(90) – “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил економіки” (номер держреєстрації 0106 U 005191(39)), підтеми “Формування стратегічного потенціалу продуктивних сил України та забезпечення прогресивної динаміки його розвитку”, де автором визначено особливості, специфіку та стратегічні напрями стратегічної реструктуризації розвитку адміністративних регіонів та державної тематики Вінницького національного аграрного університету “Дослідження розвитку трансформаційних процесів в аграрній економіці макрорегіону “Поділля” (номер держреєстрації 0111U 004338), підтеми “Дослідження соціально-економічного потенціалу Вінницької області”, де автором запропоновано механізми раціоналізації управління процесами економічного відтворення території у відповідності з вимогами регіоналізації та глобалізації суспільних процесів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-методологічних засад стратегії реструктуризації економіки регіону і розробка дієвих механізмів стратегії її здійснення в рамках практичних рекомендацій по управлінню цими процесами з боку регіональних органів влади.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:
науково обґрунтувати сутність і зміст поняття “стратегічна реструктуризація” як економічної категорії та процесу комплексних змін в розвитку регіональних економічних системах;
уточнити сукупність закономірностей, наукових принципів та факторів організації стратегічної реструктуризації в рамках формування методології регіонального управління;
поглибити методичні підходи до оцінки ефективності економіки регіону в контексті її реструктуризації;
оцінити стан, тенденції та динаміку процесів реструктуризації на регіональному рівні та здійснити факторний аналіз напрямів перебудови економічної системи з метою досягнення її пропорційного і збалансованого розвитку;
розробити покомпонентну структуру організаційного, фінансового, інформаційного, економічного та правового впливу на характер трансформаційних змін в економіці регіону з метою створення механізму реструктуризації;
обґрунтувати практичну доцільність кластеризації економічного простору регіону як одну із важливих форм реструктуризації економіки;
визначити стратегічні напрями перспективного розвитку галузей і виробництв регіону, що забезпечують його розширене економічне відтворення.
Об’єктом дослідження є процес реструктуризації економіки адміністративного регіону (області).
Предметом дослідження виступає сукупність управлінських і зв’язаних з ними соціально-економічних відносин, що виникають в процесі реструктуризації регіонального виробничо-господарського комплексу.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці зарубіжних та українських вчених у галузі розвитнку продуктивних сил і регіональної економіки, а також законодавчі й нормативні акти України з питань регіональної політики. Вирішення поставлених в дисертаційній роботі завдань здійснювалось з позицій системного підходу з використанням таких методів дослідження: монографічного – для вивчення і узагальнення теоретичних і методологічних основ формування механізму стратегічної реструктуризації економіки регіону; факторного аналізу – для характеристики структурних зрушень та пропорцій розвитку економічної системи; математичного моделювання – для визначення залежності ефективності регіонального розвитку від реструктуризації галузей і виробництв регіону.
Дослідження базується на Законах України, Указах Президента України, Постановах Кабінету Міністрів України, нормативних документів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної служби статистики України, регіональних органів влади та місцевого самоврядування, наукових розробках зарубіжних та вітчизняних вчених з проблем регіональної економіки.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, є наступні:
вперше:
визначено економічний зміст та розкрито сутність поняття “стратегічна реструктуризація економіки регіону”, під яким слід розуміти науково обґрунтовану, узгоджену за цілями і ресурсами систему прогресивних перетворень на довгостроковий період з метою ефективного використання просторового потенціалу та забезпечення на цій основі високої якості життя та зростання добробуту населення;
удосконалено:
системну методологію стратегічної реструктуризації як економічного процесу за рахунок визначення передумов, закономірностей, наукових принципів та факторів впливу, що на відміну від існуючих положень дозволяє сформувати механізм дослідження процесів реструктуризації регіональних економічних систем на науково-виваженій основі;
методичні підходи до оцінки ефективності розвитку регіональної економіки які доповнюють існуючі напрацювання змістом реструктуризаційних дій з боку регіональних органів влади і управління;
комплексну оцінку стану та здійснення процесів реструктуризації економіки на регіональному рівні, що у порівнянні з наявними, враховує просторову спеціалізацію, впровадження інноваційних проектів, їх інвестиційне та кадрове забезпечення;
набули подальшого розвитку:
обґрунтування сукупності механізмів здійснення реструктуризації економіки регіону (правовий, організаційний, економічний, фінансовий, інформаційний, інституційний) як практичного інструментарію регіонального управління;
побудовано економіко-математичну модель системної оцінки впливу реструктуризації на розвиток економіки регіону з орієнтацією на цільовий критерій – бюджетну ефективність;
визначення доцільності кластеризації економічного простору регіону на прикладі створення інноваційно-технологічного кластеру “Альтернативна біоенергетика” у Вінницькій області;
концептуальні підходи щодо розробки стратегії реструктуризації економіки регіону на перспективу.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати стосовно механізмів і напрямів реструктуризації економіки регіонів України можуть слугувати науково-методологічним підґрунтям для вирішення практичних задач оптимізації регіонального розвитку у відповідності до вимог ринкової економіки. Деякі положення даного дослідження можуть бути використані при розробці Стратегії довгострокових економічних зрушень в регіональних економічних системах.
Окремі наукові розробки використані РВПС НАН України при прогнозуванні пропорцій відтворення економіки регіонів (довідка №01-11/713 від 07.12.2010 р. Концепції структурної перебудови економіки Вінницької області на перспективу (довідка №3947-13-1 від 21.12.2011 р.), а також у Вінницькому національному аграрному університеті при викладанні курсу “Державне управління та регулювання економіки” (довідка №01-2104 від 28.10.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором запропоновано власні розробки щодо методологічних, методичних та практичних засад реструктуризації економічного розвитку регіональних економічних систем та досягнення більш ефективного господарювання в територіальних утвореннях.
Висвітлені в дисертації ідеї і пропозиції належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії розвитку продуктивних сил та практики регіонального управління. Із наукових праць в роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані особисто автором.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовані в 7-ми міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях, зокрема: “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2005 р.), “Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний аспект” (м. Вінниця, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Теорія та практика сучасного підприємництва в контексті економічної безпеки” (м. Вінниця, 2010 р.), “Формування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва” (м. Вінниця, 2011 р.), “Реформування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва” (м. Вінниця, 2011 р.), “Менеджмент ХХІ століття” (м. Умань, 2011р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць у фахових виданнях загальним об’ємом 5,8 друк. арк., які належать особисто автору.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг становить 182 стор., в тому числі 30 таблиць, 24 рисунків та 20 додатків на 23 сторінках, список використаних джерел становить 194 найменувань на 18 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження стосовно основних напрямів стратегічної реструктуризації економіки, виконане на прикладі Вінницької області, дозволило обґрунтувати висновки і рекомендації щодо доцільності його здійснення з урахуванням ефективності проведення структурних зрушень та досягнення збалансованого і пропорційного розвитку на перспективу.
1. Встановлено, що реструктуризація як економічна категорія та процес здійснення розширеного економічного відтворення за своїм змістом та призначенню направлена на максимально ефективне використання обмежених в ринку ресурсів: природніх запасів, капіталів, трудового й виробничого потенціалів та забезпечення на цій основі потреб населення у конкурентноспроможних товарах і послугах. В плані еволюції дана категорія пройшла шлях від розуміння лише процесів банкрутства і оздоровлення підприємств до процесу зміни правил, норм і традицій у розвитку господарюючих суб’єктів, тобто усунення суперечностей між вимогами і застарілою логікою господарської практики. Понятійний зміст реструктуризації є вужчим трансформації, оскільки остання охоплює показники цілих формацій і економічних систем, і ширшим від категорій “реорганізація”, “реформування”, “структурні зрушення”, так як останні слід вважати її складовими.
Стосовно регіональних економічних систем реструктуризацію розглядають як можливість підвищення конкурентоспроможності галузей спеціалізації регіону, можливість здійснення організаційних і фінансових перетворень, досягнення планомірного і збалансованого розвитку усіх елементів виробничої системи тощо. На наш погляд, під реструктуризацією економіки регіону слід розуміти науково обґрунтовану, узгоджену за цілями і ресурсами систему прогресивних перетворень на довгостроковий період з метою ефективного використання наявного природно-ресурсного й виробничого потенціалів територій та забезпечення на цій основі високої якості життя та зростання добробуту населення.
Реструктуризація як процес і управлінська дія направлена на зміну елементів системи господарювання регіону в таких основних напрямах: правовий (зміна форм власності); управлінський (організаційно-функціональне упорядкування); фінансовий (відтворення вартості та забезпечення інноваційного розвитку); виробничий (впровадження досягнень науково-технічного прогресу і новітніх виробничих технологій); збутовий (маркетинг).
Як складна економічна категорія, реструктуризація піддається науковому методу класифікації за визначеними ознаками. В залежності від визначеної мети (цілей) регіональних органів влади і управління реструктуризація поділяється на санаційну, адаптивну і випереджаючу. За ознакою об’єкта змін прийнято розрізняти такі види реструктуризації як: операційну, фінансову і реструктуризацію власності. За ознакою періоду здійснення реструктуризацію поділяють на оперативну і стратегічну.
Проектування класифікаційних видів реструктуризації з урахуванням структурного потенціалу регіону дозволяє визначити її особливість і специфічність, тобто:
- реструктуризація економіки регіону у великій мірі залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників впливу. Залежність від внутрішніх чинників проявляється через наявність на території природно-ресурсних запасів, що визначають її спеціалізацію. Вплив зовнішніх чинників слід розуміти як національну, так і світову економічні системи та наявність зворотнього впливу через сукупність організаційних та функціональних зв’язків;
- можливості адаптації регіональних економічних структур до інноваційно-збалансованого розвитку багато в чому залежать від управлінського аспекту, тобто можливостей і здатності регіональних органів влади впливати на ці процеси з позицій наукового менеджменту;
- регіональний збалансований розвиток суттєво залежить від напрямів і механізмів державного регулювання пропорцій відтворення в напрямку формування спільного національного ринку.
2. У роботі визначено основні передумови, закономірності, наукові принципи та фактори забезпечення просторового розвитку територій на основі реструктуризації регіональних економічних систем. До регіональних передумов реструктуризації відносяться: мінімізація соціально необхідних витрат на виробництво одиниці товару (послуги); орієнтація на регіональні можливості при обмеженні національної ресурсної бази; регіоналізація суспільних процесів розвитку, що реалізується в децентралізації управління; врахування екологічних чинників як необхідної передумови комплексності розвитку територій.
Закономірності в дослідженні виділяються як прояв дії економічних законів розвитку і вміщують такі із них, що відносяться до характеристики розвитку і розміщення продуктивних сил (ефективність розміщення продуктивних сил, територіальний поділ праці, міжрегіональна взаємодія) і окремо – до реструктуризації економіки регіону – територіальної комплексності, економічної цілісності, регіональної спеціалізації та інтеграції господарства, територіальної концентрації виробництва, ціле направленості управління і регулювання розвитку.
Реалізація вимог дії законів і їх прояву у вигляді стійких закономірностей вимагає розробки певних правил їх застосування у вигляді наукових принципів. В роботі виділяється дві групи принципів: загального і спеціального змісту. Одні із них (загального характеру) підкреслюють необхідність дотримання вимог щодо розвитку економіки в напряму реалізації потенціалу його продуктивних сил; інші – визначають порядок та рамки здійснення реструктуризації регіону згідно вимог глобалізації та регіоналізації. В перелік спеціальних наукових принципів в дослідженні виділені: принцип врахування всього комплексу цілей реструктуризації; принцип збереження старого при здійсненні змін; принцип відповідності якості регіонального управління цілям і завданням реструктуризації; принцип оцінки перспектив реструктуризації; принцип прозорості і відкритості інформації про майбутні зрушення в економіці регіону; принцип урахування побічних наслідків реструктуризації та інші.
Окрім наукових принципів, процес реструктуризації господарського комплексу регіону передбачає урахування дії сукупності факторів: факторів розміщення продуктивних сил регіону (сировинний, паливно-енергетичний, водний, робочої сили, споживчий, транспортний, науково-технічного прогресу, ринкової кон’юнктури) та факторів формування механізму реструктуризації (географічне розташування регіону, етно-історичний, інституціональний, виробничий, культурний, структурний).
У сукупності регіональні передумови, закономірності, принципи і фактори дозволяють сформувати наукову методологію дослідження процесів реструктуризації економіки регіону та випрацювати дієвий інструментарій її здійснення.
3. Методичний підхід до оцінки наслідків реструктуризації економіки регіону ґрунтується на визначенні основних груп показників:
- показники, що характеризують готовність регіону до здійснення процесів реструктуризації. В даному випадку мається на увазі узгодженість цілей реструктуризації з поточними цілями виробничо-господарської діяльності і визначеною стратегією розвитку кожного конкретного регіону, а також наявність відповідного кадрового потенціалу для проведення майбутніх змін;
- показники, що відображають сам процес реструктуризації як дію (фінансові витрати, внутрішні ресурси та залучені зовнішні, терміни проведення запланованих змін, глибину структурних зрушень тощо);
- показники, що відображають результати реструктуризації (ступінь досягнення поставлених цілей, зміна виробничо-господарської, організаційної, фінансової, соціальної, природоохоронної та інших складових фінансування економічної системи після перетворень).
Слід зазначити, що загальні показники результативності реструктуризації економіки доволі об’ємно відображає вітчизняна статистика. Це показники, що відносяться до стану усієї економічної системи регіону (ВВП, валова додана вартість, відрахування в бюджет); показники структури економічної системи (зайнятість, ресурсоспоживання, спеціалізація виробництва тощо); показники використання природно-ресурсного та виробничого потенціалу регіону (освоєність територій, використання земельних ресурсів, розвиток виробничої та ринкової інфраструктури); показники можливостей регіональної економіки (обсяги виробництва товарів і послуг на душу населення, об’єми експорту та імпорту); показники соціального забезпечення потреб населення регіону (обсяги споживання продукції і послуг на душу населення, фонд заробітної плати, наявність об’єктів соціально-культурного призначення); показники стану використання досягнень науково-технічного прогресу (рівень стандартизації виробленої продукції, рівень комп’ютеризації і автоматизації виробництва, наукоємність виробництва, рівень конкурентоспроможності продукції підприємств, спеціалізації регіону); показники охорони та якості природного середовища регіону (рівень забруднення ґрунтів, води, атмосферного повітря тощо).
Вибору доцільності та найбільш ефективних заходів по реструктуризації може слугувати формування економіко-математичних моделей Байеса, Лапласа та Гермейєра, котрі дозволяють обґрунтувати доцільність прийняття рішень в умовах невизначеності.
Для оцінки процесів реструктуризації можливим є також використання вибіркових показників результативності: ранжування територій регіону за інтегральною оцінкою, активність регіональної системи, індекси структурних зрушень та швидкість їх здійснення, структурний ефект від зміни структури економіки тощо.
4. Вінницька область є одним із найпотужніших агропромислових регіонів України. Вона розташована на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин, що передбачає наявність великої частки чорноземів в загальній структурі сільськогосподарських угідь, низький рівень урбанізації та наявність потужної переробної промисловості. Область займає 4,4% загальної площі України, або 26,5 тис. км2. Близько 2017 тис. га припадає на сільськогосподарські угіддя, 76% земель є освоєними для сільськогосподарського виробництва; в регіоні нараховується 27 адміністративних районів, 17 міст (з них 4 республіканського і обласного підпорядкування), 30 селищ міського типу і 1459 населених пунктів сільського типу.
Основні соціально-економічні показники розвитку адміністративного регіону протягом 2005-2010 рр мають тенденцію до покращення. Слід підкреслити, що у регіоні експорт переважає над імпортом, що вигідно відрізняє його від інших областей України. Розмір середньої заробітної плати населення також має тенденцію до зростання. Частка Вінницької області в економіці України складає по продукції сільського господарства – 6%, в т. ч. рослинництва – 6,9%, тваринництва – 4,8%; прямих іноземних інвестицій – 0,5%; кількості спеціалістів, що виконують наукові та науково-технічні роботи – 0,7%; кількості фахівців вищої кваліфікації: докторів наук – 1,4%, кандидатів наук – 1,6%. Недостатньо високий науковий потенціал не дозволяє в повній мірі здійснювати інноваційний розвиток перспективних галузей і виробництв економіки регіону. У загальній структурі фінансування наукових розробок за останні роки кошти бюджету складають – 42%, з яких 80% спрямовується переважно в галузеву науку. В аграрному секторі економіки області на сьогодні реалізовується три інвестиційні проекти. Так ТОВ “Агрокомплекс “Зелена долина” смт. Томашпіль для збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції тваринництва інвестувало 4 млн. дол. США при потребі проекту 36 млн. дол. США. Фірма “Люстдорф” м. Еллінці здійснює реконструкцію і розширення власного виробництва на суму 30 млн. дол. США. СТОВ “Хлібороб” с. Зозуленці Козятинського району вклало у реконструкцію і розширення виробництва 2,4 млн. дол. США. В промисловості ситуація з інвестиційною діяльністю є дещо кращою; 24 підприємства є інвестиційно активними, переважно в харчовій галузі виробництва. Із 400 млн. грн. інвестиційних витрат 84% освоєно підприємствами переробної промисловості. Основними напрямами використання інвестиційних ресурсів стали: 30% - закупівля нових видів машин, устаткування, приладів та препаратів; 70% - впровадження нових технологічних процесів. В цілому, за 2010 рік виручка, отримана від реалізації інноваційної продукції склала всього 87 млн. грн., це 0,7% від загального обсягу реалізованої промислової продукції.
5. Аналіз інвестиційних структурних змін в економіці Вінницької області вказує на наявність зменшення частки агропромислового виробництва в загальній структурі з одночасним збільшенням інших галузей економіки. На ці зміни вплинули ряд факторів, найважливішим з яких є розмір інвестицій в основний капітал. За досліджуваний період обсяг інвестицій був направлений у операції з нерухомим майном та промисловість.
Ще одним із важливих факторів, що суттєво впливає на структурні зміни, є обсяг основних засобів. Основна їх частка зосереджена в промисловості, транспорті і зв’язку та операціях з нерухомим майном, при постійному зменшенні вартості основних засобів у сільському господарстві. В той же час швидкими темпами здійснюється нарощування основних засобів в транспорті та зв’язку. Вартість і обсяги основних засобів багато в чому залежать від ступеня їх зносу. Найбільше значення зносу основних фондів спостерігається в сільському господарстві, що обумовлено оптимізацією розмірів сільгоспформувань та занепадом галузі тваринництва. В даній ситуації необхідною умовою реструктуризації економіки регіону є нарощування інноваційних технологій в сільськогосподарському виробництві та галузях переробки сільськогосподарської продукції як основного напряму розвитку економіки регіону на перспективу.
6. Оцінити тенденції змін економічної діяльності регіону через факторний вплив визначених показників можливо на основі розробленої економіко-математичної моделі. Така модель з певною мірою адекватності, використовуючи математичні залежності для опису реальних процесів, дозволить кількісно охарактеризувати сукупність факторів, які є найбільш вагомими при оцінці процесу реструктуризації. В цьому зв’язку необхідним є: визначення множини факторів для оцінки; математичний опис залежностей між ними; формування локальних та глобальних цільових критеріїв моделі.
Ключовий етап виявлення тенденцій можливих резервів зростання ототожнюється з реалізацією наступних напрямів діяльності: розвиток нових виробництв; підтримка та впровадження нових технологій виробництва товарів і послуг; освоєння нових ринків збуту продукції власного виробництва; пошук нових джерел сировини; проведення реорганізації управління як підприємств, так і інших секторів економіки. При цьому випуск продукту, обчислений в цінах виробника, можна класифікувати у розрізі окремих видів діяльності. Створення таких активів можливе через реалізацію факторів: зайнятості та фінансового забезпечення в рамках пропонованої економіко-математичної моделі.
Елементами формалізованої системи виступають підприємства Вінницької області у 9-ти видах діяльності. Модель включає 15-ть оціночних факторів-показників, за якими можна визначити їх вплив на частку прибутку у валовій доданій вартості регіону окремих галузей і виробництв: сільського господарства, будівництві, транспортних послуг, торгівлі, освітніх послуг, охорони природи, фінансової діяльності. Такий результат обумовлює необхідність проведення структурних змін в напрямку підтримки та розвитку реального сектора економіки області при розширенні транспортної і соціальної інфраструктури та зниженням частки виробництва сільськогосподарської сировини.
Оцінка активів за усіма видами діяльності має періодичну складову, обумовлену коливаннями структурних змін матеріальних запасів, поточної та довгострокової заборгованості.
У результаті проведеної оцінки впливу факторів реструктуризації на бюджетну ефективність можна зазначити, що доходи бюджету регіону характеризуються зростанням вартості в майбутньому за рахунок інфляційної складової, в той час як випуск реального сектору економіки має недостатні темпи росту і залежать від потреб зовнішніх ринків.
7. У роботі визначено зміст та структура механізмів здійснення стратегічної реструктуризації економіки регіону. Загальний підхід до формування цих механізмів дозволяє виділити із їх сукупності такі складові: нормативно-правову базу стратегічної реструктуризації економіки регіону; комплекс заходів здійснення реструктуризаційних дій (податкова, предметна, бюджетна, інвестиційна, соціальна політики), управлінський інструментарій (рішення) щодо напрямів здійснення реструктуризації (створення нових конкурентоспроможних галузей і виробництв, кластеризація економіки, ресурсозбереження, розвиток ринкової інфраструктури та експортно-орієнтованих підприємств, формування інвестиційно-інноваційних виробничо-господарських комплексів, ліквідація неефективних та впровадження більш ефективних і перспективних виробництв, проведення адміністративно-територіальної реформи, розробка стратегії реструктуризації економіки регіону на перспективу). На основі узагальненого підходу пропонується виділити системи механізмів, зокрема таких, як: організаційно-управлінський, економічних, нормативно-правовий, інформаційний та адміністративний.
Їх деталізація дозволяє сформувати практичний інструментарій управління процесами реструктуризації економіки регіону для органів влади і місцевого самоврядування. Проектування їх дії на специфіку економіки Вінницької області визначає поетапність їх запровадження.
На першому етапі (2010-2015 рр) передбачається досягнення стабілізації економічного розвитку регіону в цілому, включаючи галузі спеціалізації (переробка сільськогосподарської продукції: хлібопекарська, борошно-круп’яна) мукомельна, спиртова, продовольча підгалузі. Забезпечення виконання завдань цього етапу досягається дією переважно організаційного, управлінського, адміністративного механізмів.
На другому етапі (2015-2020 рр) необхідно досягнути переваги розвитку сфери послуг над виробництвом товарів. Це стосується, насамперед, випереджаючого розвитку послуг легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, туристичного і готельного бізнесу, будівництва доріг і логістичних центрів тощо. Першочерговими інструментами досягнення цих завдань виступають складові економічного та інформаційного механізмів реструктуризації.
На третьому етапі (2020-2025 рр) прогнозується завершення переходу регіону до стану постіндустріальної господарської системи, зокрема передбачається досягнення стану максимізації використання економічного потенціалу, домінації виробництва і надання послуг, формування інформаційних систем як складових нового стану економіки – економіки знань. Управління структурними змінами в цьому періоді передбачає використання усієї сукупності механізмів впливу, зважаючи на зміни господарської практики. У відповідності до визначених етапів стратегічна реструктуризація економіки адміністративного регіону у відповідності до тенденцій розвитку світової і вітчизняної економіки буде здійснюватися органами регіонального управління на основі реалізації механізмів впливу на ці процеси у вигляді практичного інструментарію управлінських рішень.
8. Методичний підхід до кластеризації регіональної економіки базується на науково-теоретичному підґрунті відомих вчених-регіоналістів: А. Маршалла, Ф. Перру, Р. Коуза та М. Портера. Практика зарубіжних країн та перші вітчизняні спроби підтверджують доцільність кластеризації економіки та її ефективність. Дана форма просторової організації регіональної економіки на сьогодні є однією із найперспективніших в руслі її реструктуризації. З цих причин у Вінницькій області створюються перший в Україні інноваційно-технологічний кластер “Альтернативна біоенергетика”. Ця структура формується у відповідності до виконання Державної економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 рр”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України. Основою прийняття такого рішення є характеристика економічного потенціалу регіону. Область за енергетичним потенціалом деревної біомаси (60 тис. тонн у.п.) знаходяться на 10-му місці серед регіонів України; за потенціалом енергетичних культур (550 тис. тонн у.п.) – на 9-му; за потенціалом відходів тваринництва (161 тис. тонн у.п.) на 1-му; за енергетичним потенціалом енергетичних культур (45 тис. тонн у.п.) на 2-му; за енергетичним потенціалом біоетанолу (147 тис. тонн у.п.) – на 5-ому місці. Відповідно до вимог виробничо-технологічної підсистеми інноваційного кластеру до його структури в якості засновників ввійшли: Вінницький національний аграрний університет, інститут кормів НААН України, інститут цукрових буряків НААН України, національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН України. Метою та завданнями кластеру “Альтернативна біоенергетика” є: розвиток галузі альтернативної біоенергетики в Україні, підтримка науково-дослідницької діяльності в галузі; впровадження інноваційних технологій; випуск інноваційної, в т. ч. експортно-орієнтованої наукоємної продукції; створення нових робочих місць в галузі; формування ринків високотехнологічних товарів, робіт та послуг в рамках діяльності кластеру; координація виконання наукових та науково-технічних програм, розробка інноваційних проектів, а також програм випуску науково-технічної продукції в регіоні.
9. Метою стратегічної реструктуризації економіки Вінницької області є формування інвестиційно привабливої економіки з високим рівнем розвитку людських ресурсів, продуктивною зайнятістю населення, ефективною системою надання соціальних і житлово-комунальних послуг, сприятливим природним середовищем та високо розвинутою транспортною і туристично-рекреаційною сферою. За структурою Стратегія реструктуризації регіону складається із трьох взаємопов’язаних етапів здійснення: перший етап (2010-2015 рр.) передбачає досягнення стабілізації економічного розвитку; другий (2015-2020 рр.) буде спрямовано на досягнення переваг сфери послуг над виробництвом; третій (2020-2025 рр.) прогнозується як перехід економіки регіону до постіндустріальної фази розвитку з максимізацією використання його економічного потенціалу й домінації виробництва товарів і послуг для власного споживання.
Стартові передумови Вінниччини (сильні і слабкі сторони) в роботі обґрунтовані на основі СВОТ – аналізу її стану.
Побудова стратегічних цілей реструктуризації базується на використанні методів Дельфі, це: перехід на новітні технологічні процеси виробництва, розвиток підприємництва, людського потенціалу та ресурсозбереження.
Наукова методологія проведення реструктуризації передбачає врахування системи принципів: програмування, концентрації ресурсів і виробництва; синхронізації дій; поляризованого розвитку, збалансованості і пропорційності розвитку; випереджаючого розвитку.
Реалізація Стратегії реструктуризації економіки Вінницької області на інноваційно-інвестиційній основі оцінюється орієнтовно в 230 млрд. дол. США, з яких 20% коштів припадає на державний бюджет; 20% - бюджети і внески самого регіону; 40% - залучені зовнішні інвестиції.
Результати проведення запланованих заходів Стратегії дозволять запровадити в галузях промисловості регіону технології 5 покоління і досягти 70% випуску інноваційної продукції та на 50-70% знизити питомі витрати палива і енергії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Буржуазная региональная теория и государственно-монополистическое регулирование производительных сил (критический анализ) [Л.Д. Сапожников, В.М. Смольников, В.А. Васильев]. - М.: Мысль, 1981. – 480 с.
2. Рыночные трансформации в переходной экономике / [Под ред. А.М. Алимова]. – К.: НЭ НАН Украины, 1998. – 227 с.
3. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / [За ред. В.М. Гейця]. – Х.: Форт, 2003. – 440 с.
4. Економіка України: стратегія і політика довгостроково розвитку [За ред. акад. НАН України В.М. Гейця]. – К.: Ін-т екон. прогнозув: Фенікс, 2003. – 320 с.
5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник [За ред. С.І. Дорогунцова]. – К.: КІНУ, 2005. – 320 с.
6. Долішній М.І. Ринкові механізми регіонального управління [М.І. Долішній] // Регіональна економіка, 2001, №3. – С.7-17.
7. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика) [С.І. Іщук]. – К.: Європ. ун-т, 2002. – 210 с.
8. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії [М.М. Паламарчук, О.М, Паламарчук]. – К.: Знання, 1998. – 168 с.
9. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці [В.А. Поповкін]. – К.: Наукова думка, 1993. – 220 с.
10. Симоненко В.К. Регіони України: проблеми розвитку [В.К. Симоненко]. – К.: Прогрес, 1997. – 262 с.
11. Лукінов І. Економічні трансформації: наприкінці ХХ століття [І. Лупінов]. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. – 151 с.
12. Тимчук М.Ф. Регіональна економіка [М.Ф. Тимчук]. – К.: УММБ, 1998. – 57 с.
13. Чернюк Л.Г. Розміщення продуктивних сил України: навч. посіб. для студ. вузів [Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий]. – К.: ЦУЛ, 2002. – 470 с.
14. Чумаченко М.Г. Очерки по экономике региона. [М.Г. Чумаченко]– К.: Наукова думка, 1995. – 338 с.
15. Бутко М.П. Розвязання проблем регіонального розвитку [М.П. Бутко]. Економіка України. – 1995. -№4. – С. 37-43.
16. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: [монографія] / За ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.
17. Зайцева Л.М. Регіональна система управління (організаційно-методологічний аспект) [Л.М. Зайцева]. – Донецьк: НЕП НАН України, 1997. – 336 с.
18. Єпіфанов А.О. Регіональна економіка [А.О. Єпіфанов, І.В. Сало]. – К.: Наукова думка, 1999. – 340 с.
19. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. [Д.М. Стеченко] – К.: Вища школа, 2000. – 225 с.
20. Хвесик М.А. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник [М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко]. – К.: Кондор, 2004. – 344 с.
21. Blanchard O. The Economics of Post – Communist Tronsition // Oxford University Press, 1997.
22. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке. – М.: Изд. дом. “Вильямс”, 2001. – 272 с.
23. Ращупкина В.Н. Реструктуризация и санація предприятий: учеб. пособ. [В.Н. Ращупкина]. – Донецк: Норд-Пресс, МЄГИ, 2005. – 317 с.
24. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. – 2-ге вид., доп. і перероб [В.Г. Андрійчук]. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
25. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом” . – Вісник Верховної Ради України. – 1992. - №31. – С. 400.
26. Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии [Л. Водачек, О. Водачкова]: [сокр. пер. слов]. – М.: Экономика, 1989. – 106 с.
27. Заболотний В.М. Реструктуризація підприємств: навч. посіб. для вищих навч. закл. / За ред. В.М. Заболотного. – К.: Міленіум, 2001. – 440 с.
28. Бойко С. Реструктуризація підприємства та запровадження ринкової моделі управління [С. Бойко] // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - №9. – С. 15-17.
29. Гриньова В.М. Функціонально-вартісний аналіз інноваційної діяльності: [монографія] [В.М. Гриньова]. – Х.: ВД “УНОАЕКТ”, 2004. – 124 с.
30. Мазур И.И. Реструктуризация предприятий и компаний: справочное пособия [И.И. Мазур, В.Ф. Шакиро [Под ред. И.И. Мазура]. М.: Вісшая школа, 2000. – 588 с.
31. Економічні та соціальні напрями комплексної реструктуризації промисловості України: (наукова доповідь) [О.А. Амоша, С.В. Баранов, М.Г. Чумаченко та ін]. – Донецьк: УЕП НАН України, 1998. – 145 с.
32. Кучин Б.Л. Управление развитием экономических систем: технический прогресс, устойчивость [Б.Л. Кучин, Е.В. Якушева]. – М.: Экономика, 1990. – 156 с.
33. Ларычев О.И. Теория и методы принятия решений [О.И. Ларичев]. – М.: Логос, 2000. – 296 с.
34. Прушківський В.Г. Реструктуризація промисловості в регіоні: теорія, методологія, практика: [монографія]. [В.Г. Прушківський]. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток ЛТУ”, 2008. – 444 с.
35. Корсунський Б.Л., Аносова С.В. Механизм управления и источники реструктуризации экономики проблемного региона. – Владивосток: Власть и управление на Востоке России, 2007, №3 (40). – С. 47-62.
36. Зозуля В.В. Реструктуризация народного хозяйства: регионально-отраслевой аспект. [В.В. Зозуля] – Весник Ф.А., 2006, №4. – С. 110-120.
37. Братута О. Удосконалення механізму управління депресивними регіонами. [О. Братута]. – Економіка України. - №10, 2002. – С. 43-48.
38. Курмаев П.Ю. Теоретичні аспекти формування механізму комплексного розвитку соціально-економічної системи регіону [П.Ю. Курмаев] // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. [Наук. ред. І.К. Бондар]. – К.: 2008. – Вип. 9(88). – 182 с.
39. Трансформація структури господарства України: регіональний аспект / За ред. Г.В. Балабанова, В.П. Нагірної, О.М. Нижник. – К.: Міленіум, 2003. – 404 с.
40. Маніліч М. Трансформація регіонального економічного механізму [М. Маніліч]. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 164 с.
41. Захарченко В.І. Типи трансформационных процессов в промышленных территориальных системах [В.И. Захарченко] // Экономика Украины. – 2004. - №1. – С. 38-44.
42. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях). За ред. П.Г. Саблука. – К.: УАЕ, 1999. – 532 с.
43. Чернявська Е.І. Реструктуризація підприємств в умовах трансформаційної економіки: монографія [Е.І. Чернявська]. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Доля, 2004. -267 с.
44. Алгатов А.А. Управление реструктуризацией предприятия [А.А. Алгатов]. – М.: Высшая школа приватизации и предпринимательства, 2000. – 268 с.
45. Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України (питання теорії, методології і практики): монографія [В.М. Гладій]. – Львів, 1998. – 294 с.
46. Заболотний Г.М. Стратегічна реструктуризація підприємств: навч. посіб. [Г.М. Заболотний, В.В. Коровій, П.С. Мартинюк, А.М. Ступницький]. – Вінниця: “Книга Вега” ВАТ “Вінниця обл. друкарня” 2003. – 304 с.
47. Загвойський Я.Д. Проблеми реструктуризації підприємств аграрної сфери економіки [Я.Д. Загвойський] // Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського державного аграрно-технічного університету. – 2008. – С. 81-84.
48. Зуєва Л.С. Економічний механізм реструктуризації підприємств [Л.С. Зуєва, Е.І. Архипчук] // Економіка, фінанси, право. – 2004. - №10. – С. 3-8.
49. Кириленко І.Г. Реструктуризація аграрного сектора у перехідній економіці: монографія [І.Г. Кириленко]. – Дніпропетровськ: Пороги, 1997. – 241 с.
50. Чухно А. Постиндустриальная экономика: теория, практика и их значение для Украины. [А. Чухно]. – 2002. - №12. – С. 61-67.
51. Горська О.В. Регіональне структурне регулювання індустріальної економічної системи [О.В. Горська]: [Монографія] (За ред. С.І. Дорогунцова). – К.: Наук. світ, 2003. – 218 с.
52. Проблеми структурної перебудови економіки України [С.І. Дорогунцов]. – К.: РВПС НАН України, 1999. – 338 с.
53. Лексин В.Н. Государство и регионы: теория и практика государственного регулирования территориального развития [В.Н. Лексин, А.М. Швецов]. – М.: УРСС, 1997. – 372 с.
54. Механізм структурних зрушень в економіці України [В.І. Кононенко, О.О. Векліч, Л.М. Шабліста та ін.]. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002. – 288 с.
55. Прушківська Е.В. Окремі аспекти інвестування структурної перебудови економіки регіонів [Е.В. Прушківська] // Фінанси України, 1999. - №5. – С. 117-122.
56. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки: теоретико-методологічний аспект [С.А. Єрохін]. – К.: Світ знань, 2002. – 288 с.
57. Коваль Я.В. Регіональна економіка [Я.В. Коваль, І.Я. Антоненко]. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 272 с.
58. Мазур А.Г. Управління в регіональних економічних системах. [А. Мазур] – Вінниця: ТОВ “Консоль”, 2003. – 408 с.
59. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах [У. Изард]. – М.: Прогресс, 1966. – 673 с.
60. Бос Х. Размещение хозяйства: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1970. – 157 с.
61. Вебер А. Теория размещения промышленности (1909); Пер. с нем. – Л.; М.: Книга, 1926. – 224 с.
62. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1969. – 480 с.
63. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1975. – 288 с.
64. Леш А. Географическое размещение хозяйства (1939); Пер. с англ. – М.: Из-во иностр. лит., 1975. – 445 с.
65. Перру Ф. Экономика ХХ века // 25 ключевых книг по экономике / А. Бейтон, А. Козорла, К. Долло: Пер. с франц. – Урал: ЫТО, 1999. – 488 с.
66. Кунц Г. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций [Г. Кунц, С.О. Доннел]: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – Т.1. – 495 с., Т.2. – 512 с.
67. Ансофф Р. О целеустремленных системах [Р. Анофф, Ф. Эмери]. – М.: Прогресс, 1974. – 287 с.
68. Барнз В. Нові регіональні економіки [В. Барнз, Л. Ледебур]. – Львів: Літопис, 2003. – 196 с.
66. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учеб. для вузов [А.Г. Гранберг]. – М.: Изд. дом ГУВШЭ, 2004. – 495 с.
70. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [М.І. Долішній, Ю.І. Стадницький, А.Г. Загородній, О.Е. Товкач]. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2003. -256 с.
71. Мазур А.Г. Регіональна парадигма суспільного розвитку. [А.Г. Мазур]. Монографія. – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 160 с.
72. Захарченко В.І. Трансформаційні процеси в промислових територіальних системах України [В.І. Захарченко]. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 547 с.
73. Данилишин Б.М., Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник / За ред. Б.М. Данилишина. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 688 с.
74. Доклад о розвитии человека за 1999 год / Пер. с англ. – Нью-Йорк: Оксфорд. Ун-т, 1999. – 263 с.
75. Мазур А.Г. Закономірності та наукові принципи регіонального управління в перехідний період [А.Г. Мазур] // Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність”. – Вінниця: ВТЕУ. – 2000. – С. 26-31.
76. Організаційно-економічний механізм розвитку: трансформаційні процеси та їх інституційне забезпечення [За ред. А.Ф. Мельник]. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 608 с.
77. Львов Д., Пугачев В., Сухотин Ю. Экономическая наука и практическое реформирование [Д. Львов, В. Пугачев, Ю. Сухотин] // Российский экономический журнал. – 1993. - №1. – С. 76.
78. Покритан А. Переідна економіка, її зміст і особливості [А. Покритан] // Економіка України. – 1996. - №11. – С. 19.
79. Кузнецов В.А., Васильев Н.В. Подходы к оценке эффективности реструктуризации [В.А. Кузнецов, Н.В. Васильев]. – Новосибирск: Весник Сибирского государственного аэрокосмического университета им. Решетнева, 2009. – С. 313-317.
80. Батенко Л. Реструктуризация как путь к финансовому оздоровлению и прибыльности предприятия [Л. Батенко] // Бизнес-бухгалтерия. – 2006. - №3. – С. 116-119.
81. Войнаренко М.П., Косинюк О.М. Моделювання бізнес-процесів при формуванні промислового комплексу [ М.П. Войнаренко, О.М. Косинюк] // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2005. - №6. – С. 16-25.
82. Співак В.П., Гавриш В.П., Гавриш Г.І., Драганова Т.П. Вибір шляхів трансформаційних змін в управлінському суспільстві [В.П. Співак, В.П. Гавриш, Г.І. Гавриш та ін.] // Економічний вісник. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2004. – Вип. 62. – С. 18-20.
83. Реутов В.Е. Методологія дослідження регіональних трансформацій [В.Е. Реутов] // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2008 р. - №6. – С. 189
84. Петкова Л.О. Теоретико-методологічні основи економічного росту в Україні: регіональні аспекти: дис. д.е.н.: 08.10.01 [Л.О. Петкова] // Національна академія наук України. Рада по вивченню продуктивних сил. – К., 2008. – 371 с.
85. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій у перехідній економіці: дис. д.е.н.: 08.00.01 [М.П. Бутко] // Національна академія наук України. Рада по вивченню продуктивних сил. – К., 2003. – 374 с.
86. Максимов А.В. Финансовая составляющая реструктуризации экономики региона [А.В. Максимов] // Экономический весник Ростовского государственного университета. – 2003. – Т.1. - №3. – С. 73-77.
87. Климчук С.В. Эффективность реструктуризационных предприятий в контексте векторных оценок [С.В. Климчук] // Економіка та держава, 2006, №6. – С. 21-23.
88. Балабанов Г.В. Оцінка рівня розвитку територій [Г.В. Балабанов, В.П. Нагорний, О.М. Нижник] // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №9(52). – С.160-164.
89. Методика визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів / Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. №113.
90. Хаджаян А.О. Сучасний стан і методи оцінки конкурентоспроможності регіонів України [А.О. Хаджаян] / Формування ринкових відносин в Україні, №9 (112). – 2010. – С. 212.
91. Яремко Л. Розвиток ідей локальної та територіальної економіки [Л. Яремко] // Р