Осипова Світлана Костянтинівна Стратегічне регулювання у сфері соціального підприємництва: регіональний аспект

Краткое описание

Осипова Світлана Костянтинівна, викладач кафедри міжнародного бізнесу та фінансів Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Назва дисертації: «Стратегічне регулювання у сфері соціального підприємництва: регіональний аспект». Шифр та назва спеціальності 08.00.05 розвиток продуктивних сил та регіональна економіка. Спецрада Д41.088.05 Одеської національної академії харчових технологій

ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ЕКОНОМІКИ ТА ІННОВАЦІЙ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ОСИПОВА СВІТЛАНА КОСТЯНТИНІВНА
Гриф
Прим. N
УДК:351:353:336
ДИСЕРТАЦІЯ
СТРАТЕГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил та регіональна економіка
Економічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
С. К. Осипова
Науковий керівник Другова Олена Сергіївна, кандидат економічних наук, доцент
Одеса - 2021

ЗМІСТ
HYPERLINK l "_Toc89647788" ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 12
1.1. Сутність, функції та понятійно-категоріальний апарат соціального підприємництва 12
1.2. Світовий досвід стратегічного регулювання у сфері соціального підприємництва 32
1.3. Методичні аспекти дослідження сфери соціального підприємництва 50
Висновки до розділу 1 65
Список використаних джерел розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН І РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ 79
2.1. Тенденції, проблеми та особливості розвитку соціального підприємництва в Україні 79
2.2. Організаційно-правові засади стратегічного регулювання
у сфері соціального підприємництва 90
2.3. Соціальне підприємництво в системі економічного
розвитку регіонів України 103
Висновки до розділу 2 127
HYPERLINK l "_Toc89647801" Список використаних джерел до розділу 2 129
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В СТРАТЕГІЇ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 140
HYPERLINK l "_Toc89647803" 3.1. Регулювання сфери соціального підприємництва в регіонах України 140
3.2. Стратегічні напрями активізації соціального підприємництва в розвитку економіки регіонів 165
3.3. Соціально-економічні ефекти поширення соціального підприємництва 185
Висновки до розділу 3 206
Список використаних джерел до розділу 3 209
ВИСНОВКИ 222
ДОДАТКИ 227

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішені науково-практичні завдання щодо удосконалення наукових підходів до визначення змісту соціального підприємництва і можливості практичної реалізації процесу його активізації в сучасних умовах регіонального розвитку. Основні висновки та результати, які отримано у процесі дослідження, полягають у наступному:
1. Уточнено категоріальний апарат дефініції «соціальне підприємництво», розкрито її сутність та функції. Основу авторської концепції стратегічного регулювання у сфері соціального підприємництва засновано на визначені пріоритетів, узгодженні мети і завдань сфери соціального підприємництва із планами та напрямами стратегічного розвитку регіонів. «Соціальне підприємництво» за авторським визначенням - це соціально- економічна діяльність з чітко визначеною соціально значимою місією прибуткових і неприбуткових суб’єктів всіх секторів національної економіки ( бізнес сектор, державний сектор, «третій» сектор), що поєднує в собі ефективні підходи, методи й інструменти (комерційні і некомерційні підходи, інноваційні чи традиційні методи) з метою розв'язання наявних соціальних проблем громади, що застосовуються для створення суспільного блага і сприяння сталому розвитку регіонів та держави в цілому. Враховуючи вагомий вплив сфери соціального підприємництва на соціально-економічний розвиток, запропоновано в плани стратегічного розвитку регіонів соціальне підприємництво включати окремим розділом із визначенням розміру та джерел фінансування його пріоритетних заходів.
2. Узагальнено світовий досвід стратегічного регулювання у сфері соціального підприємництва. У результаті дослідження та періодизації світового досвіду виокремлено чотири етапи розвитку соціального підприємництва: етап історичних попередників соціального підприємництва; зародження соціального підприємництва; становлення соціального підприємництва; період розвитку соціального підприємництва. Зарубіжний досвід соціального підприємництва демонструє можливості і переваги успішної взаємодії держави, третього сектору та бізнес-сектору. У результаті аналізу законодавчої бази європейських країн було виявлено позитивний вплив наявних законів та нормативних документів на розвиток соціального підприємництва. Визначено підходи до його використання у вітчизняній практиці та розкрито нові можливості у вирішенні соціальних задач шляхом залучення державно-приватного партнерства та волонтерського руху. Такий підхід має особливе значення для формування національної єдності у піклуванні за соціально обділених, забезпечення рівних прав і можливостей, економічної підтримки соціально незабезпечених верств населення. Головним чинником сталого розвитку соціального підприємництва в регіонах залишиться держава, бо вона законодавчо регулює процеси функціонування та стимулює заохочення громадян до вирішення соціальних проблем економічними інструментами. Соціально-економічні засади розвитку концептуальних основ соціального підприємництва в регіонах пов’язані з чинником регіоналізації

181
економіки, тому їх необхідно розглядати у фокусі особливостей регіонального розвитку.
3. Досліджено теоретико-методичні аспекти дослідження сфери соціального підприємництва та систематизовано їхній зв’язок із векторами регіонального розвитку. Методичний інструментарій вимірювання соціального впливу на соціально-економічний розвиток регіонів включає методи моніторингу, оцінювання, дослідження. Методичний підхід до вимірювання соціального впливу соціальних підприємств, який можна використовувати в умовах економіки, що змінюється, може стати дієвим інструментом для посилення регіонального економічного зростання. Встановлено, що існує тісний зв’язок між державним фінансуванням проектів соціального підприємства та їхньою реалізацією соціально орієнтованим бізнесом.
Соціальні підприємці створюють бізнес-моделі з унікальними характеристиками, сутність яких полягає в тому, що прибуток виражається через екстенсивні та інтенсивні параметри досягнутого соціального впливу. Для повноцінного розвитку соціального підприємництва надзвичайно важливою є його взаємодія з державним сектором, освітньою системою, неприбутковими організаціями, приватним сектором та домогосподарствами, що може бути досягнуто із застосуванням системного застосування інструментарію регулятивного механізму.
4. Визначено сучасні тенденції, проблеми та особливості розвитку соціального підприємництва в регіонах України. В результаті аналізу встановлено, що через певні об’єктивні фактори соціальне підприємництво в Україні все ще знаходиться на стадії становлення. Проте навіть зараз важко недооцінити його вплив на розвиток соціальної сфери нашої країни. Це відносно нове явище у вітчизняній економічній сфері, що стає модним трендом, оскільки привертає увагу громадських організацій, правозахисних груп чи активних громадян. Проблемами розвитку соціального підприємництва в Україні є: нерозуміння природи соціального підприємництва з боку держави та бізнесу; проблеми законодавчого визначення та адміністративної підтримки соціального підприємництва на регіональному рівні; відсутність механізмів реструктуризації, що координує функціонування соціальних підприємств та просуває ідеї соціального підприємництва.
5. Систематизовано організаційно-правові засади стратегічного регулювання у сфері соціального підприємництва та визначено основні напрями їхнього удосконалення у відповідності до місця та ролі соціального підприємництва в системі економічного розвитку регіонів. В результаті проведеного дослідження визначено, що бар’єром становлення соціального підприємництва в Україні є відсутність законодавчої бази та правового регулювання даної діяльності, а також нерозуміння цінності та ефективності цього виду підприємницької діяльності для суспільства не лише з боку державних структур, а й з боку громадян. Крім популяризації соціального бізнесу загалом, ключовими завданнями стратегічного розвитку соціального підприємництва на регіональному рівні на сьогодні має бути формування політики розвитку соціального бізнесу на національному та місцевому рівнях,

182
підсилення потенціалу українських соціальних підприємств та залучення інвестицій. Фактором успіху концепції соціального підприємництва в Україні може стати розробка в державі національної стратегії розвитку соціального підприємництва, яка дозволила б скоординувати зусилля всіх зацікавлених сторін: підприємців, громадських організацій, донорських структур і держави. Важелем розвитку в цьому напрямі може та повинна стати й розробка концепцій стратегії розвитку соціального підприємництва у регіонах країні.
6. Розроблено організаційно-економічні механізми регулювання сфери соціального підприємництва в регіонах України. Особливе місце в процесі реалізації зазначених принципів займає фінансова складова забезпечення конкурентоспроможності, спрямована на пошук та раціональний розподіл фінансових ресурсів соціального підприємства, що вимагає розуміння сутності функціонування її фінансово-економічного механізму як елемента стратегічного управління. Фінансово-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності соціального підприємства ґрунтується на використанні структурного підходу до реалізації основних функцій стратегічного управління щодо підвищення її рівня через використання стратегічного набору фінансових інструментів, пошуку, формування, розподілу , перерозподілу та використання фінансів підприємства за фондовою спрямованістю. Стійкими складовими такого механізму повинні бути активна співпраця всіх функціональних структур підприємства щодо вишукування додаткових джерел фінансування заходів з підвищення конкурентоспроможності підприємства, фінансово-економічне забезпечення розвитку конкурентоспроможності на основі підвищення фінансових можливостей підприємства, збалансованості доходів і витрат тощо. Економічні інструменти стратегічного управляння у сфері соціального підприємництва з боку держави можуть реалізовуватись через: застосування економічних стимулів за допомогою надання грантів для підтримки соціальних підприємств; впровадження системи критеріїв оцінки результатів і стандартів роботи соціальних підприємств; надання можливості отримання прийнятної кредитної ставки для розвитку соціальних підприємств; розробку надання податкових пільг для суб’єктів, що визначенні як соціальні підприємства.
7. Обґрунтовано стратегічні вектори інтенсифікації використання інструментарію соціального підприємництва у забезпеченні стійкого розвитку економіки регіонів. Стратегічне регулювання у сфері соціального підприємства повинне передбачати реалізацію концепції, в якій поєднуються структурний і динамічний підходи до формування і реалізації фінансово-економічного механізму її забезпечення. Це надає можливість установлювати мету конкурентного розвитку підприємства, здійснювати порівняння їх із наявними фінансовими можливостями й конкурентним потенціалом, приводити їх у відповідність шляхом розробки стратегічних альтернатив, підкріплених відповідними фінансовими джерелами. Комплексного підходу потребує застосування адміністративно-правових та економічних інструментів, що має базуватись на обґрунтованій позиції держави щодо доцільності впровадження стратегічного регулювання у сфері соціального підприємництва. З метою

183
активізації сфери соціального підприємництва запропоновано використання важелів державного регулювання та розвитку, які повинні бути стратегічними напрямами діяльності усіх органів державної влади. Розроблено стратегічні напрями активізації соціального підприємництва у забезпеченні розвитку економіки регіонів. З метою активізації сфери соціального підприємництва запропоновано використання важелів державного регулювання та розвитку, які повинні бути стратегічними напрямами діяльності усіх органів державної влади . Запропоновано організаційні механізми регулювання у сфері соціального підприємництва в регіонах України, що, на відміну від існуючих, побудовано на регіональній кластерній політиці із створенням регіональних інноваційних кластерів соціального підприємництва та залученням до них підприємницького середовища, державних і приватних підприємств, закладів науки, банківсько- фінансової сфери, засобів масової інформації з використанням державно-приватного партнерства, волонтерського руху і меценатства.