ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Національна академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ЩЕРБАНЬ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ

УДК 338.43(477):504.03

ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
доктор економічних наук, професор,

Лебединський Юрій Петрович

Київ-2004

ЗМІСТ

Стор.

Вступ..........................................................................................................

4

Розділ 1. ТЕОРетичні основи забезпечення продовольчої безпеки країни......................................................

21

1.1. Проблеми продовольчого забезпечення в контексті світового розвитку людської спільноти.....................................................................

21

1.2. Соціальна і економіко-екологічна сутність та роль продовольчої безпеки в системі національної безпеки суспільства.......

39

1.3. Продовольча безпека як основа формування та розвитку аграрної політики держави.........................................................................

71

1.4. Формування системи продовольчої безпеки країни на екологічній основі.......................................................................................

84

Висновки до розділу 1

107

розділ 2. методологічні засади формування та розвитку продовольчої безпеки ...............................................

114

2.1. Форми і методи застосування комплексних механізмів забезпечення продовольчої безпеки країни..............................................

114

2.2. Критерії системного аналізу, визначення рівня та ефективності забезпечення продовольчої безпеки..................................

127

2.3. Аналіз формування та оцінки досягнутого рівня продовольчої безпеки країни..............................................................................................

144

2.4. Методологічні основи регулювання розвитку систем продовольчого забезпечення в ринкових умовах.....................................

157

Висновки до розділу 2

173

розділ 3. організаційно-економічний механізм забезпечення продовольчої безпеки .....................................

177

3.1. Структурно-функціональна побудова організаційно-економічного механізму.............................................................................

177

3.2. Система державного регулювання продовольчої безпеки.........

188

3.3. Економіко-правові засади управління системою
продовольчої безпеки .................................................................................

217

3.4. Фінансове забезпечення продовольчої безпеки на державному та регіональному рівнях..............................................................................

236

Висновки до розділу 3

266

розділ 4. Соціально-екологічне забезпечення формування та розвитку продовольчої безпеки............

272

4.1. Соціальні умови формування і розвитку системи
продовольчого забезпечення......................................................................

272

4.2. Еколого-економічні нормативні вимоги щодо забезпечення продовольчої безпеки..................................................................................

281

4.3. Екологічний аудит продовольчої безпеки...................................

286

4.4. Еколого-економічний менеджмент продовольчої безпеки в регіоні...........................................................................................................

297

4.5. Аналіз продовольчої безпеки в регіоні.........................................

306

Висновки до розділу 4

324

розділ 5. Концептуальні основи стратегії розвитку продовольчої безпеки країни......................................................

328

5.1. Основні концептуальні положення модельної схеми
формування екологічно орієнтованої продовольчої безпеки..................

328

5.2. Організаційно-економічні та соціально-екологічні напрями і принципи формування ринку екологічно чистих продуктів харчування....................................................................................................

339

5.3. Механізми стимулювання попиту на екобезпечну продукцію..

345

5.4.Аграрна реформа як засіб забезпечення продовольчої безпеки

370

5.5.Напрями досягнення еколого-економічної сталості...................

376

Висновки до розділу 5

392

ВИСНОВКИ.................................................................................................

396

Список використаних джерел ..................................................

400

Додаток А. Економічний стан агропромислового комплексу України ..............................................................................

426

Додаток Б. Екологічні аспекти сільськогосподарської діяльності в Україні ...............................................................................

433

ДОДАТОК В. Деякі соціальні характеристики села ..............................

436

ДОДАТОК Д. Документи про впровадження..........................................

439

ВСТУП
Продовольча безпека це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток держави.
Необхідність забезпечення продовольчої безпеки України вимагає підтримання відповідного рівня продовольчого самозабезпечення, що передбачає використання державної підтримки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції та вживання заходів контролю імпортної продукції з метою захисту власних виробників від іноземної конкуренції. Надійність забезпечення продовольчої безпеки полягає як у достатньому самозабезпеченні продуктами харчування, так і в наявності коштів для їх імпорту в необхідних обсягах за умов мінімальної потенційної вразливості продовольчого забезпечення населення у разі виникнення ускладнень з імпортом продовольства (відсутність валюти, зростання цін, ембарго тощо).
Від стану агропромислового комплексу безпосередньо залежить як рівень продовольчої безпеки, так і рівень економічної безпеки України. Нині в АПК зосереджено більше третини виробничих фондів, виробляється дві третини товарів народного споживання, працює майже 30 % населення.
На тлі руйнації агропромислового комплексу та його ресурсного потенціалу відбувається зниження рівня продовольчої безпеки. Низька віддача природно-ресурсного потенціалу, який використовується у сільському господарстві, пояснюється насамперед відсутністю ефективного власника, безгосподарним ставленням до землі, недосконалими технологіями виробництва, недотриманням науково обґрунтованих норм ведення землеробства, хибною практикою максимального залучення земель до обробітку, на які не вистачає мінеральних добрив, необґрунтованою ціновою політикою, відсутністю достатньої кількості сільськогосподарської техніки та її низькою якістю, невиконанням природоохоронних заходів.
Особливе занепокоєння викликає те, що в раціонах населення для збалансованого харчування не вистачає продуктів навіть до норм, встановлених Міністерством охорони здоров'я для непрацездатних громадян на кризовий період економіки.
Особливо небезпечним є недоїдання для здоров'я дітей, виробництво продуктів для яких здійснюється вкрай незадовільно. Так, виробництво сухих молочних сумішей та рідких пастоподібних продуктів скоротилося у 1996 р. порівняно з попереднім роком удвічі, а дитячих плодоовочевих консервів вироблено лише 24 % від рівня 1995 р.
Недостатня вітамінна забезпеченість організму є причиною поширення поліавітамінозів, які супроводжуються зниженням захисних властивостей організму, головними болями, втомою, роздратованістю, зниженням уваги, зниженням працездатності людини, що є основою для розвитку та прогресування інших захворювань, пов'язаних з несприятливими умовами. Для профілактики багатьох захворювань, збереження здоров'я та генофонду нації необхідне повноцінне харчування населення.
Вирішити проблему продовольчої безпеки неможливо без застосування передових технологій, розвитку фермерських господарств, якомога повного збирання, збереження та перероблення врожаю, використання нових форм маркетингу, переходу до нових методів управління, створення ефективної системи підготовки та перепідготовки кадрів. Необхідно розробити і здійснювати стратегію, спрямовану на створення ефективної системи агробізнесу, яка б включала і приватні господарства, і корпоративні агропромислові об'єднання, і нові форми фермерських кооперативів. Важливе значення для сільського господарства та харчової промисловості має залучення передових зарубіжних технологій.
Актуальність теми дослідження. Продовольча безпека звичайно розуміється як забезпечення населення продовольством. Проте, розвиненому суспільству потрібне забезпечення корисним, безпечним для здоров’я і досить дешевим продовольством. При цьому проблема екологічної безпеки продуктів харчування для здоров’я населення, а також питання їх якості в останні роки набувають особливої актуальності. Наше суспільство ще не усвідомило, що це не частина екологічної проблеми, а її квінтесенція, її суть.
Вирішення екологічних проблем вимагає додаткових витрат, здійснення яких є проблематичним, оскільки сьогодні в якості головної причини деградації агропромислового виробництва України називають відсутність капіталу у сільського товаровиробника. Збитковість сільського господарства виражається не тільки "диспаритетом цін" і високими трансакцiйними витратами у сфері обігу сільгосппродукції, але й низьким рівнем організації виробництва, а також високими витратами на підтримку технологічної забезпеченості і трудової дисципліни. Ознакою низького рівня організації виробництва є високий рівень втрат сировини та низький коефіцієнт виходу готової продукції, що є причиною неконкурентоспроможностi вітчизняного агропромислового виробництва.
Таким чином, для піднесення агропромислового виробництва необхідні механізми вирішення цих трьох комплексних проблем.
З основних складових продовольчої безпеки виробництво достатньої кількості продукції, забезпечення оптимальної структури споживання, формування і зберігання достатніх запасів, соціально-економічна доступність продовольства, екологічна безпека продовольства остання є найменш врахованою.
Сьогоднішнє реформування виробничих (економічних) відносин в аграрному секторі не повною мірою торкається природокористування і охорони навколишнього середовища, а в екологічному регулюванні застосування ринково орієнтованих економічних методів господарювання є недостатнім. Проблема екологізації агропромислового виробництва значною мірою залишається предметом теоретичних досліджень. Постійне списання боргів сільськогосподарських і агропромислових підприємств, певна їх відокремленість від загальної системи екологічних платежів призвели до утилітарного ставлення до агроприродних ресурсів і погіршення асиміляційних властивостей природного середовища. Все це послужило причиною порушення рівноваги між природою і суспільством та збільшення економічних збитків, які загрожують продовольчій безпеці.
Стан вивчення проблеми. Теоретичні і практичні питання формування, функціонування та регулювання організаційно-економічного механізму продовольчої безпеки в Україні в ринкових умовах практично не досліджені. Разом з тим, вони є складними і потребують вирішення. Окремі питання організаційно-економічного механізму забезпечення продовольством, формування та функціонування ринків агропромислової продукції знайшли відображення в наукових працях О.М.Алимова, В.Г.Андрійчука, О.Ф.Балацького, І.К.Бистрякова П.П.Борщевського, З.Ф.Бриндзи, П.Ф.Веденічева, В.Г.В'юна, Д.І.Гнатковича, Б.М.Данилишина, С.І.Дем’яненка, Л.В.Дейнеко, М.Я.Дем’яненка, Д.С.Добряка, С.І.Дорогунцова, Р.А.Івануха, Я.В.Коваля, В.І.Криворучка, І.І.Лукінова, П.П.Маракуліна, Л.Г.Мельника, В.С.Міщенка, В.М.Нелепи, В.В.Немченка, Л.Я.Новаковського, Я.Б.Олійника, О.М.Онищенка, О.М.Паламарчука, В.О.Паламарчука, М.М.Паламарчук, Б.Й.Пасхавера, Д.К.Прейгера, І.А.Розумного, П.П.Руснака, П.Т.Саблука, В.Г.Сахаєва, В.Ф.Семенова, В.О.Точиліна, В.М.Трегобчука, А.М.Третяка, А.М.Федорищева, С.К.Харічкова, М.А.Хвесика, В.Я.Шевчука, Л.О.Шепотько, О.М.Шестопаля, О.М.Шпичака, І.Д.Якушика та ін., але екологічна складова цього механізму майже не розглядалася.
Соціально-економічні проблеми екологізації агропромислового виробництва у контексті формування та розвитку продовольчої безпеки, на думку здобувача, досліджені недостатньо. Екологічна орієнтація при вирішенні проблем продовольчої безпеки потребує розробки теоретичних і методологічних основ (принципів) формування відповідного організаційно-економічного механізму продовольчої безпеки на різних ієрархічних рівнях управління.
Таким чином, актуальність зазначених проблем в аграрному секторі, їх недостатня розробленість і велике практичне значення зумовили головну мету і основні задачі дисертаційного дослідження.
Головна робоча гіпотеза, досліджена автором, виходить з того, що вирішення проблеми продовольчої безпеки нерозривно пов’язане з проблемами екологізації всіх ланок агропромислового виробництва і споживання продовольства кінцевими споживачами як основи сталого соціально-екологічного та економічного розвитку України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі державних програм і тем наукових досліджень, зокрема: Основних напрямків соціальної політики на період до 2004 року”, Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (ухвалених Постановою Верховної Ради України за №188/98-ВР від 5.03.1998р.) та Національної програми соціально-економічного розвитку до 2010 року Україна-2010”.
Тема дисертаційного дослідження пов’язана з програмами соціально-економічного та екологічного розвитку Сумської області, зокрема: Стратегією економічного та соціального розвитку Сумської області до 2010р.,; Обласною програмою створення, розвитку і діяльності Сумської сільськогосподарської дорадчої служби на 2003-2005рр.; Комплексною програмою охорони навколишнього природного середовища Сумської області до 2015р.; Програмою розвитку земельних відносин в Сумській області на 2001-2005рр.
Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження були розроблені та використані при виконанні ряду науково-дослідних робіт у Національній академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (№держ.реєстр.0199U002827), де дисертантом досліджена система регулювання продовольчої безпеки.
Дисертаційна робота здійснювалася відповідно до наукової тематики Національного наукового центру Інститут аграрної економіки” за науково-технічною програмою 2001-2005рр. Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК” за темою: Розробити теоретико-методологічні основи розвитку аграрної та соціальної політики на етапі відродження сільського господарства” (№держ.реєстр.102U000260). В рамках вказаної роботи автором обґрунтовані теоретико-методологічні положення щодо механізмів врегулювання проблеми продовольчої безпеки на екологічній основі.
Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з науково-дослідною тематикою Сумського національного аграрного університету: ”Розробка організаційно-економічного механізму управління родючістю грунтів” (№держ.реєстр.0101U007270, 1998-2001рр.); ”Удосконалення і практичне застосування економічних методів оцінки природних територій на сучасному етапі” (№ДР 0199U001629, 1999-2001pp.); ”Розробка методичних рекомендацій по впровадженню еколого-економічного механізму управління якістю хлібопродукції” (№держ.реєстр.0101U007271, 1999-2002рр.); ”Соціально-економічне обґрунтування системи управління якістю продукції (№держ.реєстр.0101U007272, 1999-2003рр.); ”Економічне обґрунтування переходу до екологічно чистих технологій виробництва продукції АПК” (№держ.реєстр.0199U001630, 1999-2005рр.). В рамках цих тем автором дана оцінка рівня та ефективності забезпечення продовольчої безпеки у регіональному розрізі, розроблені пропозиції щодо формування екологічно орієнтованих організаційно-економічних механізмів забезпечення якості агропромислової продукції та продовольчої безпеки.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в обґрунтуванні і розробці теоретико-методологічних і методичних основ щодо врегулювання проблем продовольчої безпеки на екологічно сталій основі шляхом створення відповідного організаційно-економічного механізму продовольчої безпеки на різних ієрархічних рівнях управління.
Згідно з метою були визначені такі основні задачі:
· визначити сутність та зміст продовольчої безпеки як комплексної складової соціально-економічного розвитку, а також сформулювати загальні теоретико-методологічні засади визначення соціально-економічної ефективності забезпечення продовольчої безпеки;
· систематизувати і проаналізувати фактори загроз продовольчій безпеці, а також визначити фактори продовольчої безпеки на регіональному рівні;
· визначити економічні механізми забезпечення продовольчої безпеки та здійснити їх класифікацію;
· оцінити зміст і передумови екологізації системи аграрного виробництва для забезпечення продовольчої безпеки;
· сформувати системи соціально-екологічних і соціально-економічних критеріїв для оцінки продовольчої безпеки;
· здійснити класифікацію соціально-екологічних втрат з метою їх економічної оцінки при вирішенні проблем забезпечення продовольчої безпеки;
· визначити структурно-функціональні складові організаційно-економічного механізму забезпечення продовольчої безпеки;
· обґрунтувати і визначити механізм економічної відповідальності у сфері забезпечення продовольчої безпеки з урахуванням специфіки еколого-економічних відносин в агровиробництві;
· розробити методологію екологічно орієнтованої оцінки ефективності інвестицій в агропродовольчій сфері;
· визначити особливості сільськогосподарського кредитування та орієнтири екологічно сталого кредитування у контексті принципів сталого соціально-економічного розвитку;
· визначити завдання екологічного аудиту як правового організаційно-управлінського інструмента;
· розробити теоретичні основи формування механізму забезпечення екологічно орієнтованої продовольчої безпеки.
Предметом дослідження є система економічних та соціально-екологічних відносин, пов’язаних з формуванням і розвитком продовольчої безпеки в Україні.
Об’єктом дослідження є діяльність суб’єктів агропродовольчої сфери, орієнтована на формування системи продовольчої безпеки.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, зокрема діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення загальної економічної теорії, економіки сільського господарства і АПК, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, а також державні документи із соціально-економічних та економіко-екологічних проблем перехідної економіки, програмні рішення світового співтовариства з питань сталого розвитку. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі основоположні методи: порівняльного і структурного аналізу, статистичних групувань та індексний для регіонального та галузевого аналізу рівня забезпечення продовольчої безпеки; абстрактно-логічний і системно-структурний для розробки структурно-функціональної схеми формування та регулювання продовольчої безпеки, а також інструментарію управління якістю (екологічністю) агропромислової продукції; економіко-математичний та факторний аналіз при удосконаленні методичних підходів до визначення соціально-економічних та екологічних показників формування та розвитку продовольчої безпеки; графічний для наочного зображення динаміки показників та соціально-еколого-економічних систем.
Інформаційна база дослідження. Статистичну та інформаційну фактологічну основу дисертації склали правові нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали діяльності Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, матеріали регіональних органів управління АПК, первинні матеріали діяльності суб’єктів господарювання АПК.
Наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених із соціально-економічних та екологічних проблем розвитку продовольчого комплексу і забезпечення продовольчої безпеки стали автору дисертаційного дослідження джерелом інформації та аналізу, і були використані при написанні даної роботи.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше розроблені теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму вирішення проблеми продовольчої безпеки на принципах екологізації агропромислового виробництва відповідно до соціально орієнтованих ринкових умов господарювання.
Найбільш суттєві результати досліджень, які містять наукову новизну, полягають в такому:
· сформульоване нове поняття продовольча безпека”, включаючи і регіональний рівень, як комплексної складової соціально-економічного розвитку, яке, на відміну від існуючих концепцій продовольчої безпеки, враховує виконання таких умов: виробництво сільськогосподарської продукції є ефективним та конкурентоспроможним на зовнішніх і внутрішніх ринках, забезпечується достатній за калорійністю і збалансований харчовий раціон для всіх верств населення, виробництво сільськогосподарської продукції гарантує екологічну чистоту продуктів харчування та довкілля;
· обґрунтовані теоретико-методологічні підходи до визначення ефективності забезпечення продовольчої безпеки, які вперше в якості ключового критерію результативності досягнення продовольчої безпеки використовують рівень здоров’я населення, а при визначенні повних витрат виробництва та споживання враховують величину решти екстерналій;
· систематизовано і деталізовано сукупність основних чинників загроз екологічно орієнтованій продовольчій безпеці: низька і нестабільна якість продуктів харчування, виснаження природно-ресурсного потенціалу, екологічна небезпека виробництва, забруднення продуктів харчування, структурна незбалансованість харчування внаслідок низької платоспроможності. Зокрема, стосовно територій виділяють такі деструктивні фактори зниження рівня продовольчої безпеки: руйнування природно-ресурсного потенціалу, ослаблення трудової мотивації, зміни демографічної структури, погіршення екологічного стану об’єктів агроприродокористування, порушення збалансованості у фінансовому забезпеченні території;
· визначені основні фактори забезпечення продовольчої безпеки та механізми їх реалізації: формування відповідного політичного, соціального та економічного середовища; підвищення фізичної та економічної доступності продовольства, а також забезпечення рівноправного доступу до земельних, водних і фінансових ресурсів; державне регулювання сталого розвитку агропродовольчої сфери; нейтралізація наслідків природних та антропогенних катастроф; оптимізація інвестиційних процесів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку агроекосистем і сільських територій; мі

Список литературы

ВИСНОВКИ
1.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці економічних і соціально-екологічних основ формування та розвитку продовольчої безпеки, яке відрізняється покладенням в основу екологічних критеріїв безпечного розвитку агровиробництва і споживання продуктів харчування на основі розрахунків еколого-економічної ефективності якісних управлінських рішень.
2.Нормальне харчування необхідне людині для того, щоб бути повноцінним членом суспільства. У цьому контексті безпеку життєдіяльності, що фокусується на здатності людини підтримувати свою конкурентоспроможність у суспільстві у довгостроковій перспективі, слід визнати основним і достатнім критерієм продовольчої безпеки, яка інтегрує фізичну, соціальну, економічну та екологічну точки зору, але продовольча безпека є системним явищем, сталість якого залежить від оптимізації багатьох факторів.
3.Орієнтація на самозабезпеченість без соціально-екологічного обгрунтування і економічних розрахунків ризиків не може гарантувати продовольчу безпеку, оскільки в критичних умовах країна навряд чи утримає належний рівень виробництва, особливо якщо сільське господарство залежить від імпортних енергоносіїв, техніки, мінеральних добрив та хімічних препаратів для захисту рослин. Крім того, при проведенні політики самозабезпеченості країна несе значні економічні втрати, субсидуючи виробництво неконкурентоспроможних продуктів. Значно ефективніше було б скористатися перевагами світового поділу праці і торгівлі, зосередивши свої ресурси на виробництві тих продуктів, де країна має порівняльні переваги, і експортувати їх, а на отримані доходи імпортувати продукти, по яких відсутні порівняльна перевага. Таким чином, гарантами продовольчої безпеки є вільна торгівля і політична стабільність, а не самозабезпеченість
4.В Україні факторами загрози продовольчій безпеці є: бідність населення, яке не має достатніх доходів для придбання продуктів харчування; структурна незбалансованість харчування; незадовільна якість продуктів харчування; виснаження природного потенціалу агровиробництва одночасно з його технологічною деградацією, що обумовлює високий рівень залежності внутрішньої пропозиції продовольчих ресурсів від природнокліматичних умов.
5.Достатність сільськогосподарських ресурсів для виробництва необхідної кількості продовольства є лише однією складовою продовольчої безпеки Сьогодні сільськогосподарські ресурси, у т.ч. природні, є не лише фактором виробництва продовольства, а й основним джерелом існування та зайнятості більшої частини населення сільських регіонів. Таким чином, навіть якщо загальний обсяг сільськогосподарських ресурсів буде достатнім, вирішення проблеми продовольчої безпеки все ж обмежуватиметься недостатністю сільськогосподарських ресурсів у розпорядженні бідного населення для забезпечення гідного життя.
6.Нерозвинена ринкова інфраструктура є одним із основних факторів продовольчої небезпеки, адже у цьому разі поліпшення сільськогосподарської продуктивності не покращить стану продовольчої безпеки через те, що продукція може своєчасно не знайти свого споживача (що призведе до погіршення її якості), або ж не буде вироблена взагалі (наприклад, через незадовільну транспортну або кредитну системи). Обмежений доступ до джерел коштів у сільській місцевості стримує розвиток сільського господарства (практичні заходи щодо його екологізації), і навпаки: полегшення доступу сільських мешканців до кредитних ресурсів має велике значення для подолання сільської бідності як основної загрози продовольчій безпеці.
7.Аграрні відносини необхідно вивести на якісно вищий рівень, оскільки їх значення у формуванні продовольчої безпеки є великим. Сучасні проблеми продовольчого забезпечення в Україні значною мірою зумовлені недооцінкою місця й ролі аграрних відносин у системі еколого-економічних (соціально-еколого-економічних) відносин. Стає очевидною необхідність підвищення значення сільського господарства у державній стратегії економічного та екологічного розвитку, оскільки здорове макроекономічне середовище має великий вплив на результативність аграрного сектора.
8.Екологічна складова продовольчої безпеки включає формування основних напрямків екологізації агропродовольчої сфери і являє собою процес послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання агроприродних ресурсів одночасно з поліпшенням (або хоча б збереженням) якості природного середовища. Зокрема, необхідно меншою мірою покладатися на засоби хімізації і способи тимчасового вирішення аграрних проблем.
9.Соціально та екологічно орієнтована відповідальність за формування системи продовольчої безпеки виступає як відповідальність за наслідки нераціональної діяльності в агропродовольчій сфері, що стосується еколого-економічних і соціальних інтересів суспільства, суб’єктів господарювання і окремих громадян. При цьому економіко-правові санкції виступають мірою відповідальності за дотримання екологічного стану продовольчої безпеки. Регламентація екологізації системи продовольчої безпеки, використання економічних і правових санкцій здійснюється за допомогою цілісної системи еколого-економічних відносин, а тому економічна і правова відповідальність в органічному взаємозв’язку і взаємодії реалізується в системі суспільних відносин. Відносини економічної відповідальності покликані стати найважливішим важелем активної і цілеспрямованої екологізації агропродовольчого виробництва.
10.Певну роль можуть зіграти і заходи, спрямовані на зниження гостроти проблеми недостатнього харчування, зокрема цільова продовольча підтримка, ефективна реалізація якої передбачає використання селективного підходу, удосконалення моніторингу доходів, критеріїв і форм надання продовольчої допомоги, розвиток системи соціальних служб, відповідний облік і координацію благодійної діяльності.
11.Комплексність завдання розвитку продовольчого комплексу на основі раціонального агроприродокористування вимагає розробки і прийняття концепції екологічно орієнтованої продовольчої безпеки, де б відображалися цілі та орієнтири розвитку продовольчого комплексу на екологічних засадах, політика держави, а також засоби і способи вирішення стратегічних завдань. Метою концепції має стати визначення шляхів відродження виробництва якісного, екологічно чистого продовольства, а також підвищення еколого-економічної ефективності агровиробництва, формування сприятливого конкурентного середовища, розробка механізмів державного регулювання екологічно сталого розвитку через удосконалення структурної, кредитної, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної і кадрової політики. Головна ідея концепції має полягати у незмінній пріоритетності, стабілізації і розвитку продовольчого комплексу на засадах раціонального агроприродокористування і соціально орієнтованої багатоукладності сільського господарства.
12.Сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації доцільно використовувати Міністерством аграрної політики України, Міністерством навколишнього природного середовища, на рівні обласних державних адміністрацій, а також регіональними органами державного управління сільським господарством у процесі формування аграрної політики на різних ієрархічних рівнях, створення організаційно-економічних механізмів забезпечення продовольчої безпеки, розробки програм соціально-економічного розвитку сільського господарства і АПК на екологічно безпечній основі.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск5) / за ред. П.Т.Саблука та ін. К.: ІАЕ УААН, 2002. 764c.
2. АлимовА.Н. Развитие производительных сил и охрана окружающей среды. К.: Изд-во АН УССР, 1979. 21с.
3. Амбросов В. Підтримка цін і стабілізація доходів сільськогосподарських виробників // Економіка України. 2002. №1. С.66-69.
4. АндрійцевВ., ЛапечукП. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення // Голос України. 1994. -- №70(82а) від 15 квітня. С.2.
5. Андрійчук В.Г. Оцінка макро- та мікропараметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України.//Економіка АПК. 2001. №5. С.61-65.
6. АндрійчукВ.Г. Фінансовий лізинг у розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств//Економіка АПК. 2003. № 3. С. 65-69.
7. Андрусенко Г.О. Функціонування маркетингових структур та маркетингової кооперації в АПК// Актуальні проблеми державного управління: Наук.зб./ ХарРІ УАДУ. 2001. №3(11). С.193-202.
8. Андрухова Н. Утилизируем мусор! //Данкор. 2000.- №48 (425). 30ноября. С.4.
9. Бадаева Л.Н., Горбачевская Е.Ф. Методы оценки пре- и постнатальных эффектов токсичности хлорорганических пестицидов// Гигиена применения, токсикология пестицидов и полимерных материалов. К., 1985. Вып.15. С.57-60.
10. Бака­ев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. Экспертные системы и логическое программирование. К.: Наукова думка, 1992. 220 с.
11. Балацький О., Лук’яніхін В., Лук’яніхіна О. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку // Економіка України. 2000. № 5. С. 67-73.
12. Барман Жак П. Экологический вызов промышленным предприятиям // Проблемы теории и практики управления. 1993. № 4. С. 83-87.
13. Богдашкин Н.Г. и др. Невынашивание беременности// 7-й Съезд акушер. и гинекол.: Тез. докл. Донецк, 1981. С.61-62.
14. Божкова В.В. Організаційно-економічні основи управління екологічними ризиками інновацій: Дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Сумський державний університет. Суми, 2002. 208 с.
15. Боків В.А., Лущик А.В. Основи екологічної безпеки: Навчальний посібник. Сімферополь: Сонат, 1998. 224 с.
16. Боков А.Н., Комарова Р.Ф., Рябко Т.П. Влияние полимерных материалов на репродуктивную функцию мужчин // Гигиена и санитария. 1988. № 10. С.22-24.
17. Борисенко Н.Ф., Волощенко Э.Л., Демченко В.Ф. и др. Современные гигиенические аспекты накопления перспективных хлорорганических пестицидов в биосубстратах человека // Гигиена и санитария. 1987. № 12. С.59-63.
18. Боронос В.Н., Каринцева А.И., Евдокимов А.В. Экономические принципы формирования устойчивого развития во времени // Вісник Сумського державного університету. 1996. № 1(5). С.151-155.
19. Борщевський П.П. Економіко-екологічні аспекти розвитку продовольчої сфери в світовому та регіональному вимірах // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. 2001. №2. С. 26-30.
20. БуркинскийБ.В., Степанов В.Н., ХаричковС.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. 350с.
21. БыстряковИ.К. Эколого-экономические проблемы развития производительных сил (теоретические и методические аспекты) / Под ред. С.И.Дорогунцова. К.: ООО «Международное финансовое агентство», 1997. 225 с.
22. ВеденичевП.Ф., ПасхаверВ.И. Аграрный ресурсный потенциал Украинской ССР. К.: Наукова думка, 1988. 312с.
23. Веклич О. Совершенствование экономических инструментов экологического управления в Украине // Экономика Украины. 1998. № 9. С.65-74.
24. Верницкий Н. Информационная служба «Олимпикс Лтд». Украина: экспорт масличных в октябре 2001 г. // Агросвіт. 2002. №1. С.26-28.
25. Верницкий Н. Украина: Ажиотажный спрос на семена подсолнечника // Агросвіт. 2002. №1. С.26-28.
26. Витрати і доходи домогосподарств України у ІІІ кварталі 2000р. Статистичний бюлетень.
27. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2000. 292 с.
28. ВласовВ.І. Глобальна продовольча проблема. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інститут аграрної економіки УААН. Монографія. К., 2001. 506с.
29. Волощенко О.И., Мудрый И.В., Голенкова Л.Г. Гигиеническая значимость детергентов в современном жилище// Гигиена и санитария. 1986. № 1. С.9-12.
30. ВьюнВ.Г. Организационно-экономический механизм рационального природопользования в сельскохозяйственном производстве. Днепропетровск: Пороги, 1994. 160с.
31. Гавриленко Т. Міжнародний імідж споживчого кошика України // Маркетинг в Україні. 2001. №1. С. 4 7.
32. Геєць В.М. Перспективи розвитку внутрішніх ринків та кредитна політика в Україні. // Економіка і прогнозування. 2002. №1. с.142 155.
33. Гигиенические критерии состояния окружающей среды.17.Марганец / ВОЗ. Женева, 1985. 22 с.
34. Гигиенические проблемы охраны окружающей среды от загрязнения канцерогенами/ Под ред. Н.Я. Янышевой и др. Киев: Здоровье, 1985.104 с.
35. Голубев А. Адаптация параметров отраслей сельхозпредприятий к экономическим и экологическим условиям. // Международный с.-х. журнал. 1995. №2. С.29 32.
36. Гончарук Е.И. Санитарная охрана почвы от загрязнения химическими веществами. К.: Здоровье, 1977. 157 с.
37. Гончарук Е.И., Филатова И.И., Яворовский А.П. Экспериментальное оборудование механизма возникновения острых отравлений при экспериментальном сочетании метеорологических факторов на сельскохозяйственных полях, обработанных пестицидами// Гигиена и санитария. 1990. № 3. С.4-6.
38. Готін Дж. К. Генетичне розмаїття і продовольча безпека // Кур’єр ЮНЕСКО. 2000. №6. С.57 59.
39. Гофман К.Г. Экономический механизм природопользования в условиях перехода к рыночной экономике // Экономика и мат. методы. 1991. Т.27. Вып.2. С.315-321.
40. Гофмеклер В.А. Эмбриотропное действие химических загрязнений атмосферного воздуха// Гигиена и санитария. 1974. № 9. С.7-10.
41. Грузин А.М. Проблеми в науково-технічній діяльності одеського регіону і шляхи їхнього рішення// Інформація і ринок. 1996. №3. С.34-35.
42. Губернский Ю.Д., Дмитриев М.Т. Мониторинг воздушной среды жилых и общественных зданий// Гигиена и санитария. 1991. № 1. С.7-10.
43. Губернский Ю.Д., Маркова З.С., Федосеева В.И., Васильева Т.Г. О поливалентности гиперчувствительности организма к бытовым аллергиям // Здравоохранение Российской Федерации. 1986. № 4. С.21-23.
44. Губський Б.В. Біржові технології ринку. К.: Норапрінт, 1997. 297 с.
45. Губський Б.В. Внутрішні та зовнішні фактори економічної безпеки України // Стратегічна панорама. 2000. №1-2. С.75-79.
46. Данилишин Б.М., Лібанова Є.М., Шевчук В.Я. Україна: проблеми сталого розвитку (наукова доповідь). К.: РВПС України, 1997. 149с.
47. ДанилишинБ., МіщенкоВ. Реформування відносин власності на природні ресурси//Економіка України. 2003. № 9. С. 34-42.
48. ДейнекоЛ.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: проблеми теорії і практики. К.: Знання, 1999. 331 с.
49. Дем’яненкоМ.Я. Проблеми іпотеки сільськогосподарських земель//Економіка АПК. 2003. № 2. С. 98-104.
50. Дем’яненкоМ.Я., ІванинаФ.В. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ//Економіка АПК. 2003. № 11. С. 57-66.
51. Демьяненко М. Кредитный механизм аграрного сектора экономики в период становления рыночных отношений// Экономика Украины. 1999. №4. С.15-24.
52. ДемьяненкоС. К концепции национальной аграрной политики//Экономика Украины. 1998. № 1. С. 22-30.
53. Дергачева Т.С. Гигиенические аспекты горячего водоснабжения// Гигиена и санитария. 1991. №8. С.20.
54. Диллик Томас. Концепция «экологически осознанного» руководства предприятием // Проблемы теории и практики управления. 1993. №4. С.75-81.
55. Динерман А.А. Роль загрязнителей окружающей среды в нарушении эмбрионального развития. М.: Медицина, 1980. 192 с.
56. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Сумській області / Державне управління екологічної безпеки в Сумській області. Суми: Слобожанщина, 2000. 154 с.
57. Дорогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України // Економіка України. 2002. №10. С.65 70.
58. Дорогунцов С., Федорищева А., Ральчук О. Сталий розвиток в управлінні еколого-економічними системами // Економіка України. 2001. С.74-83.
59. Дорогунцов С.І., Данилишин Б.М. Проблеми і перспективи сталого розвитку України// Проблеми сталого розвитку України. К.: НАН України, 1998. С.85.
60. Евдокимов А.В. Формирование эколого-экономических показателей для моделирования процесса экологизации производства // Вісник технологічного університету Поділля. Спец. вип. Екологія”. 1997. № 2. С.110-114.
61. Економіка сільського господарства / П.П.Руснак, В.В.Жабка, М.М.Рудий, А.А.Чалий / За ред. П.П.Руснака. К.: Урожай, 1998. 320с.
62. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту й екологічного аудиту/ В.Я.Шевчук, Ю.М.Саталкін, В.М.Новгородський та ін. К.: Символ, 1997. 221 с.
63. Економічний і соціальний стан аграрного сектора України (Наукова статистико-аналітична розробка). К.: Віпол, 1997. 383 с.
64. Забезпечення продовольчої безпеки в Україні. К.: Німецька консультативна група з питань економіки при Уряді України. 2000. С.4.
65. Закон України Про Державний бюджет України на 2001рік” //Урядовий кур’єр. 2000. №243 (28грудня). С.5-9.
66. Звіт про світовий розвиток: важке завдання розвитку / пер. з англ. К.: Абрис, 1994. 270 с.
67. Зеленський С.М. Пріоритети розвитку агропродовольчої сфери регіону. // Економіка АПК. 2000. №7. С.23-26.
68. Зерновий та хлібопродуктовий товарообіг в Україні: Енциклопедичний довідник / В.Т.Александров, М.В.Гладій, Є.М.Лавров, І.М.Рішняк. К.: Артек, 2000. 544с.
69. Измеров Н.Ф. Индустриализация и ее последствия для здоровья работающих// Гигиена и санитария. 1992. № 4. С.11-18.
70. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. Л.: Гидрометеоиздат, 1984. 56 с.
71. Ильина В.И., Ильина И.А. и др. Экстрагенитальная патология и ее влияние на гинекологические заболевания у работающих с пестицидами// Гигиена применения, токсикология пестицидов и полимерных материалов. К., 1986. Вып.16. С.195-197.
72. Ильяшенко С.Н. Оценка составляющих экономической безопасности предприятия // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія Економіка. Донецьк ДонНТУ, 2002. Вип.47. С. 16-22.
73. Ильяшенко С.Н. Управление инновационным развитием субъектов хозяйственной деятельности в нестабильной рыночной среде: Дис. докт. экон. наук: 08.06.02 / Национальная металлургическая академия Украины. Днепропетровск, 2000. 412 с.
74. Ильяшенко С.Н. Хозяйственный риск и методы его измерения: Учебное пособие. Сумы: ВВП Мрія-1” ЛТД, 1996. 102 с.
75. Ильяшенко С.Н., Веретенник Е.А. Проблемы формирования рынка экологически чистых продуктов питания (на примере Сумского рын­ка молокопродуктов) // Екологічність продукції АПК: економіка та технологія: В 2 т.: Зб. статей за матер. Міжнар. конф. Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (24-26 листопада 1999 р., м.Суми, України). Суми: Вид-во Козацький вал”, 1999. С. 26-32.
76. Ильяшенко С.Н., Любимова Н.В. Оценка перспектив развития Сумского рынка экологических товаров как средство разрешения эколого-экономических проблем // Методы решения экологических проблем/ Под ред. проф. Л.Г.Мельника. Сумы: ИТД "Университетская книга", 2001. С.256-263.
77. ІванухР., ДанилишинБ. Природно-ресурсний потенціал України і шляхи підвищення ефективності його використання//Економіка України. 1995. № 11. С. 43-45.
78. ІванухР.А., ЖовтанецькаО.О. Розвиток сільськогосподарської кооперації в умовах переходу до ринкової економіки // Економіка АПК. 2001. -- №12. С.25-31.
79. Ілляшенко С.М., Божкова В.В. Інновації та ризик: проблеми ура­ху­вання і управління екологічними ризиками // Методы решения экологических проблем. Сумы: ИТД Университетская книга”, 2001. С.82-97.
80. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: Монографія / За ред С.М. Ілляшенка Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. 250 с.
81. КаміноваС.Р. Ринок молока та молочної продукції в Україні // Маркетинг в Україні. 2001, № 3. С. 28.
82. Кисельова Т. Безпека і якість продукції наш головний біль // Урядовий кур'єр. 1997. 6 лют.
83. Кислиця Г.А. Актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки в АПК України // Проблемы обеспечения экономической безопасности: Сб. ма­те­риалов Международной научно-практической конференции. Донецк: РИА ДонНТУ, 2001. С. 119-120.
84. Кислый В.Н., Лапин Е.В., Трофименко Н.А. Экологизация управления предприятием: Монография. Сумы: ИТД "Университетская книга", 2002. 232 с.
85. Коваленко Ю.С. Сільськогосподарське підприємство в ринковому середовищі: Підручник / ІАЕ УААН. К., 2000. 268с.
86. КовальЯ.В., АнтоненкоІ.Я. Ліси в системі економічної безпеки // Матеріали круглого столу «Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України. К.: НІУРВ РНБОУ, ДП «Украархбудінформ». 2001. С.100-103.
87. Ковальов Д., Плєтникова І. Кількісна оцінка рівня економічної безпеки підприємства // Економіка України. 2001. -- №4. С.35-40.
88. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України. К. : Б. в., 1996. 54 с.
89. Коренюк П.І., Савченко О.Ф. Роль сировинної бази у формуванні продовольчої безпеки України // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті. К.: ІАЕ УААН, 2001. 638 с.
90. Коробейников М.А. Механизм экономической ответственности. М.: Мысль, 1989. 272 с.
91. Костенко Ю. Шляхи реформ // Урядовий кур'єр. 1997. 18 січ.
92. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1990. 736 с.
93. Криворучко О.Н. Сущность всеобщего управления качеством// Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. К.: ІАЕ, 2000. С.647-651.
94. КриворучкоВ.І., СкупийВ.М. Організаційно-економічні й технологічні проблеми функціонування овочівництва в умовах постреформованого розвитку // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. Монографія у 2-х т. Т.2 / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. К.: ІАЕ, 2000. С.382-384.
95. Критерии санитарно-гигиенического состояния окружающей среды. Ртуть / Всемирная организация здравоохранения. Женева, 1979 . 24 с.
96. Кузубов М.В. Аналіз і оцінка ситуації на ринку агропродовольчих товарів в Україні // Економіка АПК. №6. С. 88 92.
97. Куринный А.И., Пилинская М.А. Исследование пестицидов как мутагенов внешней среды. К.: Наукова думка, 1976. 86с.
98. Кьельстрем Т. Неблагоприятные факторы окружающей среды // Здоровье мира. 1988. Т 6. С.2-5.
99. Легкий Н.Т. Основные направления экономического стимулирования сельского хозяйства в развитых капиталистических странах. М.: ВНИИТЭИСХ, 1979. 136 с.
100. Лукинов И., Пасхавер Б. Эквивалентность в хозяйственном механизме агропромышленного комплекса // АПК: Экономика, управление. 1988. № 11. С.6-14.
101. Лутай Г.Ф. Химический состав питьевой воды и здоровье населения// Гигиена и санитария. 1992. №1. С.13-15.
102. Мельник Л. Принципы экологобезопасного развития // Экономика Украины. 1996. № 2. С.71-78.
103. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. Сумы: ИТД "Университетская книга", 2001. 350 с.
104. МельникЛ., МельникО. Экономическая точка опоры экологизации общественного производства //Экономика Украины. 1998. №7. С.64-69.
105. Меренюк Г.В. Влияние окружающей среды на здоровье населения. Кишинев: Штиинца, 1984. 144 с.
106. Методы биологического анализа полихлорированных диоксинов, фуранов и родственных им соединений// Проблемы окружающей среды и природных ресурсов. 1987. № 9. С.26.
107. МихасюкІ., МельникА., КрупкаМ. та ін. Державне регулювання економіки: Підручник. К., 2000. 356с.
108. Мишенин Е.В., Семененко Б.А., Мишенина Н.В. Экономический механизм экологизации производства. Сумы: ИИП Мрия-1” ЛТД, 1996. 140 с.
109. Морозов Н. Охрана мелких рек от загрязнения стоками животноводческих комплексов биометодам