ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний технічний університет імені І.Пулюя

На правах рукопису

ФЕДИШИН ІРИНА БОГДАНІВНА

УДК 338.24:658.5

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
кандидат економічних наук, професор
Харів Петро Степанович

Тернопіль – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ………………………………….12
1.1 Теоретичні основи дослідження інноваційного розвитку промислових підприємств………………………………………………………………………12
1.2 Впровадження інновацій як чинник підвищення конкурентоспроможності в умовах нестабільної економіки…………………………………………………25
1.3 Програмно–цільовий підхід при впровадженні інновацій…………………….39
Висновки до першого розділу…………………………………………………..51
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ……………………………………..54
2.1 Аналіз світових та вітчизняних тенденцій діяльності промислових підприємств…………………………………………………………………………...54
2.2 Оцінка стану інноваційного розвитку промислових підприємств регіону…………………………………………………………………………………79
2.3 Нормативно–правове регулювання інноваційного розвитку промислових підприємств………………………………………………………………………….104
Висновки до другого розділу…………………………………………………..119
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ…………………………………122
3.1 Прогнозування та планування інноваційного розвитку промислових підприємств на основі використання цільових комплексних інноваційних програм.……………………………………………………………………………...122
3.2 Активізація інвестиційно–інноваційного розвитку промислових підприємств………………………………………………………………………….143
3.3 Розвиток нових інноваційних форм господарювання………………….……..153
Висновки до третього розділу…………………………………………………169
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...178
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...198

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Країни світу стикаються з економічними кризами та змінами. Коливання промислових показників, зростання безробіття призводить до того, що залучення інвестицій, життєво важливих для інноваційної діяльності промислових підприємств, є під загрозою. Після світової фінансово–економічної кризи відновлення пошкоджених економік тільки починається. Економічний спад 2008–2009 рр. призвів до зниження потенційного росту обсягів виробництва, зростання безробіття і різкого зростання державного боргу. Для відновлення економіки Україні необхідно знайти нові і стійкі джерела зростання.
Пошук нових шляхів зростання проходить у той час, коли багато країн переживають стагнацію, зменшення інвестицій у виробничу сферу, а як наслідок зменшення прибутків, скорочення, або й повне закриття промислових підприємств. Саме тому майбутнє зростання повинне більшою мірою відбуватись за рахунок стимулювання продуктивності на інноваційній основі. Українські промислові підприємства недооцінили значення інноваційного потенціалу, внаслідок чого сьогодні стикаються з послабленням своїх позицій на ринках, втратою споживачів, зниженням обсягів прибутку, із зупиненням виробництва внаслідок економічної, та зрештою, інноваційної кризи.
Індустріалізація завжди є основною метою стратегії розвитку економіки та державної політики. Завдяки індустріалізації країни, що розвиваються, прагнуть досягти більш високого економічного зростання. Для будь–якого підприємства виважена, розумна інноваційна політика – це ключ до ефективного функціонування та створення конкурентних переваг. Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, які спостерігаються протягом останнього часу, можемо стверджувати про низьку інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств та досліджуваних у даній роботі підприємств промислового сектору.
Потенційним джерелом криз української економіки є структура виробництва промислового комплексу, його деформованість, технологічна відсталість більшості галузей, високий рівень монополізації виробництва. Сукупність реалізованих за роки незалежності України заходів на державному та регіональному рівнях сприяла формуванню єдиного промислового комплексу держави, який певною мірою відповідає головним принципам ринкової економіки і може виконувати покладені на нього функції. Проте реформи не доведено до логічного завершення.
Тенденції зростання безробіття, інфляції, зниження показників розвитку промисловості свідчать про нестабільність національної економіки. На відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, в Україні існує дві причини кризи, які доповнюють одна одну, – внутрішньополітична криза і вплив світової фінансової кризи. В Україні криза вже призвела до еміграції кваліфікованої робочої сили, скорочення бюджету державних витрат на науково–дослідні та дослідно–конструкторські розробки і систему освіти, а також ослаблення кредитної системи та інфраструктури. Враховуючи наведене можна стверджувати, що існує ризик того, що інноваційна сфера економіки буде істотно послаблена і потенціал для зростання в найближчі роки буде підірваний.
Тому заходи із активізації інноваційного потенціалу повинні включати в себе застосування різних технологій, процесів, методів, а також організаційні, соціальні, економічні та інші форми систематизованих знань.
В умовах нестабільної економіки постановка питання про визначальний вплив інноваційного розвитку вітчизняних підприємств промисловості на кінцеві результати їх діяльності стає особливо актуальною. В даний час діяльність українських промислових підприємств переважно орієнтована на впровадження запозичених технологій. Причин, що зумовили розвиток такої ситуації чимало: недостатнє фінансування фундаментальної і прикладної науки, відсутність необхідних коштів на науково–технічний розвиток самих підприємств, затяжна фінансова криза. Крім цього, ситуація ускладнюється тим, що в даний час лише деякі великі, ефективно функціонуючі підприємства, організації та навчальні заклади мають в своєму штаті фахівців, що володіють високою професійною кваліфікацією не лише в областях своєї вузькопрофесійної діяльності, але і в сучасній фінансовій системі, теорії управління , сфері інновацій.
Дуже мало закордонних науковців–економістів приділяють увагу проблемі впровадження інновацій на підприємствах в умовах кризи. Однак, саме Й. Шумпетер зумів встановити взаємозв’язок між інноваційною діяльністю та динамікою економічного розвитку, що призвело до подальших досліджень цієї проблематики такими вченими як Дж. Менш, К. Перез, Р. Едвард Фрімен. Вивченням проблем фінансової кризи та її впливу на розвиток промисловості України присвячені праці вітчизняних науковців, серед яких Бурлака В.М., Гончаров Ю.В., Мечніков Г.І., Олешко А.А., Яременко Л. та ін. Дослідженнями інновацій та їх впровадженням на підприємствах займалися такі вчені як Андрушків Б.М., Балабанов І.Т., Горфінкель В.Я., Гречан А.П., Денисенко М.П., Денісов Є.Ф., Ілляшенко С.М., Краснокутська Н.В., Оголєва Л.Н., Порохня В.М., Фатхутдінов Р.А., Федулова І.В., Харів П.С., Черкащина Л.О.
Потребує вивчення питання визначення завдань та необхідних заходів для перетворення промисловості на конкурентоспроможну інноваційну галузь, що динамічно розвивається, а також у розробці зазначеної проблеми залишається ряд невирішених питань, які стосуються в першу чергу розробці комплексних програм виконання певної сукупності робіт (заходів), пов'язаних з техніко–економічним обгрунтуванням, плануванням, виробництвом, фінансуванням і т.п. Зазначені обставини і обумовили вибір теми та кола досліджуваних проблем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження узгоджується з тематикою державних, галузевих та регіональних наукових програм. Дисертаційна робота виконана з врахуванням планів науково–дослідних робіт Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя в межах науково–дослідних тем: «Удосконалення управління навчально–науково–виробничими системами в умовах суспільних та інституційних трансформацій» (державний реєстраційний № 0211U002590), де автором розроблено принципи розвитку нових інноваційних форм, і «Виявлення та облік прихованого відбору теплової енергії та води в енергомережах методами комп’ютерних технологій» (державний реєстраційний № 0110U002266), де автором розроблено алгоритм підготовки до випробування автоматичної компенсації на ПАТ «Стріла».
Мета і завдання дослідження. Основною метою є розробка, обґрунтування та оптимізація теоретичних і методичних положень, а також практичних рекомендацій щодо організаційно–економічного забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств.
Мета роботи обумовила відповідні завдання дослідження:
– вивчити світовий досвід, об’єктивні передумови та проблеми активізації інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні;
– поглибити наукові дослідження форм і методів системи побудови інноваційного процесу;
– розробити методичні рекомендації щодо підвищення ефективності системи управління інноваційним розвитком, як для окремих підприємств так і для промисловості Тернопільської області у цілому;
– здійснити моделювання і прогнозування інноваційного розвитку промислових підприємств;
– розробити методику розробки цільових комплексних інноваційних програм.
Об'єктом дослідження є процеси формування, реалізації та управління інноваційною діяльністю промислових підприємств регіону.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є правове, методичне забезпечення організаційно–економічного механізму управління та активізації інноваційної діяльності промислових підприємств в умовах нестабільної економіки.
Методи дослідження. В основу методики дослідження покладено діалектний підхід до вивчення економічних процесів інноваційної діяльності, який передбачає всебічне виявлення закономірностей, тенденцій, взаємозв’язків і взаємозалежностей, що постійно здійснюються і розвиваються. Методичними засадами дисертаційної роботи є положення інноватики та інвестиційної теорії, сучасні концепції інвестиційного та інноваційного менеджменту, а також наукові праці вітчизняних і закордонних вчених. У роботі використано такі методи дослідження: програмний, системний і функціональний, які складають теоретичну і методичну базу досліджуваних процесів і об’єктів (у процесі дослідження теорій інноваційного розвитку та програмно–цільового підходу у впровадженні інновацій); системний аналіз і метод порівняння, статистичний аналіз (для вивчення тенденцій інноваційної активності країн Світу, Європи, України загалом та промислових підприємств Тернопільської області зокрема); багатофакторний та системно–структурний аналізи (у процесі формування методики розробки цільових комплексних інноваційних програм); економіко–математичного моделювання та прогнозування (для моделювання індексу обсягу виробництва продукції машинобудування з врахуванням факторів впливу; для прогнозування розвитку на інноваційній основі досліджуваних підприємств та інтегрального показника по цих підприємствах).
Інформаційну базу дослідження склали: офіційні дані Державної служби статистики України, законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали науково–дослідних інститутів, аналітичні огляди міністерств, органів державного і регіонального управління з питань інноваційного розвитку, праці провідних вчених.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у розробці, обґрунтуванні та оптимізації рішень і рекомендацій щодо вдосконалення організаційно–економічного механізму забезпечення розвитку інноваційного процесу на промислових підприємствах.
У результаті дослідження розроблено та описано нові методичні підходи, а також практичні засоби реалізації інноваційної політики, у тому числі:
вперше:
– запропоновано методику розробки цільових комплексних інноваційних програм, що передбачає оцінку і вибір наукових проблем для програмного вирішення, аналіз кон’юнктури ринку, формування комплексу цілей, розробку попереднього і розгорнутого проекту програми, визначення організаційно–економічного механізму управління формуванням і реалізацією наукової цільової програми;
удосконалено:
– науково–теоретичні аспекти забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств, що відрізняється від існуючих їх розглядом як основи для програмно–цільового підходу при впровадженні інновацій;
– основні положення методики вибору ефективних напрямків розвитку інноваційної діяльності та трансформації системи організації виробництва, які відрізняються від аналогів використанням засобів моделювання і прогнозування інноваційного розвитку промислових підприємств та побудови комплексних інноваційних програм;
набули подальшого розвитку:
– дослідження етимологічного та історичного коріння концепції інновації, закономірностей та еволюції основних понять, пов’язаних з інноваційною діяльністю, що, на відміну від наявних, дозволяють здійснити обґрунтування інноваційного розвитку промисловості в умовах нестабільної економіки;
– прогнозування тенденцій розвитку промислових підприємств на інноваційній основі за допомогою економіко–математичних методів та комп’ютерних програм, що дозволить виробляти методичні рекомендації щодо підвищення системи управління інноваційним розвитком промислового підприємства і галузі загалом в умовах нестабільного ринкового середовища;
– принципи побудови цільової комплексної програми за етапами з метою чіткої структуризації процесу формування комплексної інноваційної програми, які, на відміну від інших, враховують фактори її виконання та контроль.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається пропозиціями та рекомендаціями удосконалення механізмів із впровадження заходів щодо інноваційної діяльності на промислових підприємствах, в регіоні; вибором оптимізаційних моделей процесу оновлення виробництва. Висновки та рекомендації щодо розвитку промисловості регіону на основі розробленої методики формування та реалізації цільової комплексної інноваційної програми, економетричного моделювання розвитку машинобудування з врахуванням факторів впливу впроваджені у діяльність Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 01/1–560 від 22.06.2012); щодо покращення організаційно–економічного забезпечення інноваційного розвитку підприємства завдяки прогнозуванню та регулюванню інноваційного процесу через цільові комплексні наукові програми – у діяльність ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» (довідка № 696 від 15.05.2012); щодо визначення оптимальних виробничих програм з оптимізації витрат – у діяльність ПАТ «Техінмаш» (довідка № 217 від 26.06.2012); щодо оптимізації виробництва та управління стратегічним розвитком підприємства на інноваційній основі в нестабільних економічних умовах – у діяльність ПАТ ТРЗ «Оріон» (довідка № 444/1241 від 05.09.2012). Практичні рекомендації використовуються в навчальному процесі Тернопільського торговельно–економічного коледжу для викладання дисципліни «Менеджмент» (довідка № 509 від 15.11.2012).
Особистий внесок автора. Всі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. Серед наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, результати виконаного наукового дослідження та підходи до вирішення методичних питань щодо регулювання інноваційного процесу були представлені на конференціях: Міжнародній науково–практичній інтернет–конференції «Інноваційний розвиток національної економіки» (Тернопіль, 2011); дев’ятій Всеукраїнській науково–практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Менеджмент підприємницької діяльності» (Сімферополь, 2011);
IV Всеукраїнській науково–технічній конференції ТНТУ ім. І.Пулюя (Тернопіль, 2011); Регіональній науково–практичній конференції «Інноваційні підходи в управлінні навчально–науково–виробничими системами в умовах суспільних та інституційних трансформацій» (Тернопіль, 2011); II Міжнародній науково–методичній конференції–форумі молодих економістів кібернетиків «Моделювання економіки: проблеми, тенденції, досвід» (Тернопіль, 2011); Всеукраїнській науково–практичній конференції пам`яті почесного професора ТНТУ, академіка НАН України Чумаченка М.Г. «Розвиток навчально–науково–виробничих комплексів в умовах трансформаційної економіки» (Тернопіль, 2012).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано
в 14 наукових працях загальним обсягом 4,5 друк. арк., з яких особисто автору належать 4,1 друк. арк., у тому числі 7 статей у наукових спеціалізованих виданнях (з них 4 – у співавторстві), 7 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 179 сторінках, переліку використаних джерел із 192 найменувань, 3 додатків на 7 сторінках, 11 таблиць на 7 сторінках, 32 рисунків на 16 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі узагальнено теоретичні аспекти забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств, проведено аналіз світових та вітчизняних тенденцій розвитку промисловості та окремих промислових підприємств, які є характерними для галузі, досліджено впровадження інновацій та правове регулювання їх інноваційного розвитку, здійснено прогнозування стратегічного розвитку промислових підприємств на інноваційній основі.
За результатами виконаного дослідження розв’язано усі поставлені завдання, які дають можливість зробити основні висновки, окреслити шляхи подальшого формування і ефективної реалізації організаційно–економічного забезпечення інноваційних процесів на промислових підприємствах в умовах нестабільної економіки, обмеженого фінансування та попиту на продукцію:
1. Встановлено, що до даного часу недостатньо вивчені питання організаційно–економічного забезпечення інноваційного процесу, як на рівні промислових підприємств, так і на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівні. В зв’язку з цим, в дисертації розглянуто сучасні методи теоретичних досліджень, чинники, на яких базується розвиток теорії, а саме:
– соціальні замовлення на проведення наукових досліджень, використання їх результатів у плануванні та управлінні підприємством, галуззю, широке застосування ринкових механізмів та державного регулювання інноваційних процесів, економіки в цілому;
– закономірний розвиток науки, інноваційних процесів нерозривно повинен бути пов'язаний із статистикою, математикою, кібернетикою, економічною та соціальною географією, соціологією, що зумовлює постановку та розв’язання складних теоретико–методичних проблем, які в подальшому стають базою конкретних практичних рішень;
– розробка методів і способів наукових досліджень як загальнонаукових, так і спеціальних з трансформацією їх до сучасних економічних умов для одержання достовірних узагальнюючих положень, нових теоретичних висновків;
– наявність великої кількості багатопланової емпіричної інформації, статистичних матеріалів, результатів експериментальних досліджень для розробки сучасних теоретичних концепцій і положень;
– наявність освічених, талановитих, здібних людей, здатних до аналізу, логічного мислення, узагальнення економічних явищ і процесів, формування теоретичних висновків і положень;
– інформація про досягнення економічної науки в зарубіжних країнах, розробка теоретико–методичних положень і можливостей їх використання промисловими підприємствами України.
2. Вивчення положень основних теорій розвитку інноваційних процесів дає можливість оцінити реальний стан галузі та промислових підприємств різних форм власності та організаційно–економічних структур. Зокрема, дослідження впровадження інновацій на промпідприємствах України показало різке скорочення кількості інноваційно активних підприємств машинобудівної галузі у 2010 р. порівняно із 2007 р. Показано зв'язок із впровадженням інновацій на підприємстві та випуском конкурентоздатної продукції, що в свою чергу впливає на техніко–економічні показники діяльності.
3. Важливе значення в розвитку інноваційних процесів має нормативно–правове врегулювання. В роботі проведено аналіз чинного законодавства України в інноваційній сфері, подано порівняння законодавства щодо даної сфери діяльності іноземних країн. Аналіз якісного стану законодавства України щодо регулювання інноваційного розвитку вказує на його фрагментарний характер, що є наслідком відсутності методологічних підходів. Фрагментарність проявляється у регулюванні та координуванні лише окремих сфер інноваційного розвитку та використанні лише деяких важелів впливу з усього арсеналу заходів стимулювання, що використовується у світовій практиці. У зв’язку з цим є необхідність формування чіткого механізму забезпечення інноваційного розвитку, включаючи визначення основних понять та концепцій на користь необхідності створення національної інноваційної системи. Важливим напрямком в цьому питанні є програмно–цільовий метод, що певною мірою є світовою тенденцією.
4. Управління підприємством нерозривно пов’язане з процесом прогнозування. В ринкових умовах процедура прогнозування включає наступні етапи: вивчення кон’юнктури ринку, збір і аналіз даних про теперішній та минулий стан об’єкта дослідження, обробку даних з метою встановлення об’єктивних закономірностей розвитку даного об’єкту в минулому та теперішньому часі, оцінку можливостей підприємства, проведення оцінки можливих тенденцій поведінки досліджуваного об’єкта в майбутньому часі, проведення дослідження у поведінці ринку в прогнозованому періоді та виробленні стратегії підприємства. Прогнозування економічної динаміки на основі часових рядів із використанням трендових моделей базується на аналізі тенденції розвитку підприємства і будується на основі економіко–математичних методів прогнозування. На основі статистичних даних обсягів реалізації інноваційної продукції за період з 2005 до 2011 року за допомогою комп’ютерних програм здійснено розрахунки прогнозу обсягів даної продукції до 2017 року по підприємствах: ПАТ «Техінмаш», ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», ПАТ ТРЗ «Оріон», ТОВ «СЕ Бортнеце – Україна» та інтегрального показника по цих підприємствах, який, на нашу думку, найбільш достовірно характеризує тенденції випуску інноваційної продукції в галузі, регіоні. Прогнозні розрахунки показали, що стабілізація випуску та реалізації інноваційної продукції досягнута у 2010 році і збережеться до 2014 року з подальшим спадом до 2017 року. Це вказує на необхідність використання дієвого менеджменту, основою якого повинна стати запропонована методика розробки цільових комплексних інноваційних програм, вдосконалення нормативно–правової бази, диверсифікація виробництва, спеціалізація та кооперація з іншими підприємствами.
5. Програмно–цільовий метод реалізується в цільових комплексних наукових програмах, що дозволяють найбільш ефективно вирішувати завдання по створенню та освоєнню нової продукції, енерго– ресурсозберігаючих технологій тощо. Розробка та реалізація цільових комплексних програм потребує виконання певної сукупності робіт, їх послідовності, фінансування.
В Україні та СНД немає єдиної цілісної методики розробки і регулювання інноваційної діяльності через цільові комплексні програми. В дисертації пропонується власна комплексна методика розробки комплексних інноваційних програм, яка враховує:
1) оцінку і вибір наукової проблеми для програмного вирішення;
2) кон’юнктуру ринку;
3) формування комплексу цілей;
4) розробку програми;
5) визначення організаційно–економічного механізму управління програмою.
Запропонована методика забезпечить якісну і своєчасну розробку ЦКІП та її функціонування.
6. Реалізація інноваційного розвитку промислових підприємств в умовах нестабільної економіки неможлива без залучення інвестицій. Тенденції інвестиційного процесу свідчать, що в Україні недостатньо розвинуті венчурні капіталовкладення. Мало залучаються кредити банків через їх високу вартість, недостатнє залучення іноземних та вітчизняних інвесторів. Бюджетні кошти держава використовує на соціальні потреби та для реалізації національних, державних програм (добудови ядерних реакторів АС, дотації вугільної промисловості, розробку Чорноморського газового родовища тощо). Власні кошти підприємства використовують для підтримки виробництва, а на впровадження інновацій їх не вистачає.
Запропоновано на основі дослідження та вивчення досвіду індустріально–розвинених країн концентрувати інвестиції на: інноваційно активних підприємствах, створенні венчурних фірм (фонди), розробці інноваційно–інвестиційної політики держави.
7. Інноваційна діяльність – це система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників, держави через розвинуту інноваційну інфраструктуру. В сьогоднішніх умовах до об’єктів інфраструктури відносяться підприємства, організації, установи, об`єднання, асоціації будь–якої форми власності, що надають послуги з інноваційної діяльності. Цілеспрямована державна політика у створенні сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів – основа корінного перелому в підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, їх стратегічного розвитку.
Запропоновано основні принципи формування інноваційної структури: адекватність розвитку регіону, відповідність реальним потребам, раціональне територіальне розміщення, функціональна концентрація на актуальних проблемах інноваційної діяльності, доступність послуг для малого бізнесу, залучення державних і недержавних ресурсів.
Важливий подальший розвиток інноваційних центрів (у 2009 р. їх в Україні діяло 24 одиниці), науково–навчальних центрів (2009 р. – 28 одиниць), інноваційних бізнес–інкубаторів (2009 р. – 11 од.), центрів інновацій та трансферу технологій (2009 р. – 5 од.), центрів комерціалізації інтелектуальної власності (2009 р. – 23 од.), науково–впроваджувальні підприємства (2009 р. – 21 од.), інноваційно–технологічні кластери (2009 р. – 10 од.), консалтингові фірми та небанківські фінансово–кредитні установи.
8. Використовуючи світовий досвід та напрацювання НАН України пропонуємо стратегічний інноваційний розвиток промислових підприємств проводити на основі створення інноваційних структур: технопарків, технополісів, науково–технічних кооперативів, промислово–інноваційних кластерів. Кластерна політика промисловості перш за все повинна бути адаптована до конкретних передумов і цільової стратегії регіону. У більш загальному плані інноваційна і кластерна політика проходить три етапи – від акценту на фізичному капіталі (інфраструктура); фінансуванні НДДКР, – до нематеріальних аспектів, пов'язаних з людським капіталом (знання, освіта, професійна підготовка) та інформаційним капіталом (міжфірмові мережі).
Для держави загалом діяльність технополісів, технопарків, науково–технічних центрів визначає:
– її місце в світовому розподілі науково–технічної продукції;
– рівноправну співпрацю та обмін досвідом з індустріально розвиненими країнами;
– можливості експорту та валютні надходження;
– притік закордонного капіталу, інвестицій;
– можливість реконструкції деяких великих підприємств і створенні малих інноваційних структур як більш динамічного високотехнологічного сектору економіки;
– підвищення рівня життя населення.
Запропоновані заходи із активізації інноваційного процесу на промислових підприємствах, зокрема на підприємствах машинобудування, включають застосування комплексу технологій, процесів, методів, а також врахування та вирішення організаційних, економічних, правових аспектів, що розглянуті в даному дослідженні.
Результати дисертаційної роботи частково використані в діяльності розглянутих нами підприємств, державних органів влади Тернопільської області. Вони можуть бути використані в усіх галузях промисловості, окремими підприємствами та органами регіональної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов Л. К. Цільові програми та механізми по забезпеченню прозорості у процесі їх реалізації: навч. посібник / Л. К. Абрамов, Т. В. Азарова. – Кіровоград : ІСКМ, 2010. – 100 с.
2. Акаев А. А. Современный финансово–экономический кризис в свете теории инновационно–технологического развития экономики и управления инновационным процессом / А. А. Акаев // Системный мониторинг: Глобальное и региональное развитие / ред. Д.А.Халтурина, А.В.Коротаев. – М. : УРСС, 2010. – С. 141–162.
3. Аналітичний центр «Академія». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.academia.org.ua/?p=326
4. Бажал Ю. М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган–Барановський, Й. Шумпетер і проблеми перехідної економіки України / Ю. М. Бажал // Наукові записки. − 2000. − Т.18. Економічні науки. С. 3–7
5. Безрукова Я. М. Інноваційний розвиток промисловості України: тенденції та закономірності [Електронний ресурс] / Я. М.Безрукова // Режим доступу : http://www.rusnauka.com/14_APSN_2008/Economics/32212.doc.htm
6. Біліченко В. В. Планування та управління інноваційною стратегією автотранспортного підприємства / В. В. Біліченко, С. О. Романюк // Науково–виробничий збірник «Вісті Автомобільно–дорожнього інституту» Донецького національного технічного університету. – 2009. – № 1(8). – С. 90–94
7. Бойко Л. І., Кудря С. В. Кластери як одна із ефективних форм співробітництва / Л. І. Бойко, С. В. Кудря // Економічний простір. – 2009. – №22/1. – С. 327–331
8. Боярська М. Сутність і характеристика понять «нововведення» та «інновація» / М. Боярська // Ринок цінних паперів України. – 2008. – №7–8. – С. 9–12.
9. Боярчук А. К., Головач Г. П. Дифференциальные уравнения в примерах и задачах. Справочное пособие по высшей математике. Том 5 / А. К. Боярчук, Г. П. Головач. – М. : Едиториал УРСС, 2001. – 384 с.
10. Бублик С. Г., Здіорук С. І. Концепція стратегії розвитку інтелектуального потенціалу України : презентація [Електронний ресурс] / Матеріали науково–практичної конференції «Проблеми і перспективи створення спільного науково–освітнього простору України з ЄС», червень 2006 року. – К. : НІСД. – Режим доступу : www.niss.gov.ua/Table/3006006/ConceptSID.ppt. 23.01.2008 р.
11. Бузаджи І. О. Венчурний капітал в Україні як джерело фінансування інвестиційних проектів [Електронний ресурс] / І. О. Бузаджи // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». − 2011. − № 9. − Режим доступу : www.economy.nauka.com.ua/index.php?operation=1 &ііd=697.
12. Бураковський І., Мовчан В. Вплив торговельної політики на людський розвиток. Оцінка потреб України у галузі сприяння міжнародній торгівлі: аналітичний звіт / І. Бураковський, В. Мовчан. – К. : Регіональне бюро ПРООН для Європи та країн СНД, 2011 – 132с.
13. Буркинський Б. Інноваційний рівень виробництва та конкурентоспроможність чорної металургії України/ Б. Буркинський, С.Савчук //Економіка України. – К., 2006. – №4. – С. 4–15
14. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально–економічного розвитку України: у 6 т. – Т.4: Програмно–цільовий метод у бюджетному процесі / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, О. І. Амоша та ін. – К. : НДФІ, 2004. – 368 с.
15. Варгатюк А. П. Інноваційний розвиток у промисловому виробництві України: наслідки кризи, сучасний стан і найближчі перспективи / А. П. Варгатюк // Режим доступу : http://iee.org.ua/files/alushta/09–vargatyuk–inn_rozv_u_prom.pdf
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
17. Вербицька Ю. М. Інвестиційно–інноваційна діяльність як чинник соціально–економічного розвитку регіону / Ю. М. Вербицька // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №8. – С. 151–156.
18. Вермінська О. М., Гориславець П. А. Інноваційна інфраструктура Львівської області / О. М. Вермінська, П. А. Гориславець // Тези доповідей Міжнародної науково–практичної конференції «Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури»19–21 травня 2011р. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011.
19. Вініченко І. І. Економічна сутність НТП, інновацій та їх роль у розвитку агропромислового виробництва / І. І. Вініченко // Економіка і держава. – 2007. – № 4. – С. 9.
20. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: навч. посібник / В. В. Вітлінський – К.: Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана , 2003. – 408 с.
21. Геєць В. М. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері. монографія / В. М. Геєць, В. П. Александрова, О. І. Амоша та ін.; за ред. В. М. Гейця, НАН України, Ін–т економіки та прогнозування / Монографія. – К. : Наук. думка, 2008. – 384 с.
22. Грабовецький Б. Є. Теорія і практика прогнозування в управлінні сучасним виробництвом: бурякоцукровий комплекс / Б. Є. Грабовецький // Монографія. – Вінниця: Вінницький національний технічний університет, 2002. – 264 с.
23. Державне регулювання економіки. Підручник. / І. Р. Михасюк, Л. А. Швайка; за ред. І. Р. Михасюка. — Львів: «Магнолія Плюс», 2006. — 220 с.
24. Державне регулювання економіки: навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. — К. : Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, 2000. — 316 с.
25. Долішній М. І. Головні напрямки стратегії виходу економіки України з кризи / М. І. Долішній, М. А. Козоріз // Економіка України. – 1995. – №4. – С. 30–36
26. Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ / Я.А. Жаліло, Д.С. Покришка, Я.В. Белінська та ін.; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2010. – 104 с.
27. Експорт високотехнологічної продукції: статистичні дані Світового Банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://data.worldbank.org/indicator/TX.VAL.TECH.CD
28. Електронна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс] : Лісабонська стратегія. Режим доступу: http://en.wikipedia.org / wiki / Lisbon_Strategy [Назва з екрану]
29. Електронна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]: Інновація. Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Innovation [Назва з екрану]
30. Електронна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]: Промисловість України. Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Промисловість України [Назва з екрану]
31. Електронна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]: Теорія. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Теорія [Назва з екрану]
32. Жаворонкова Г. В. Інноваційна складова технологічної безпеки України / Г. В. Жаворонкова // Сталий розвиток економіки. – 2011. – №4. – С. 17–21
33. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави у нестабільних ринкових економічних системах / Я. А. Жаліло // Монографія. – К. : НІСД, 1998. – 144 с.
34. Жилінська О. І., Чеберкус Д. В. Розвиток інноваційної інфраструктури / О. І. Жилінська, Д. В. Чеберкус // Фінанси України. – 2005. – № 7. – С. 57–67
35. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законів України» від 12.01.2006 р. № 3333–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 22. – С. 182
36. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. № 143–V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 45. – С. 434
37. Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка» від 22.12.2006 р. № 523–V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 10. – С. 86
38. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» вiд 16.01.2003 р. № 443–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – С. 93
39. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 р. № 1621–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – С. 352
40. Закон України «Про інноваційну діяльність» вiд 04.07.2002 р. № 40–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – С. 266
41. Знаменський І. О. Сучасні підходи до визначення сутності інновацій [Електронний ресурс] / І. О.Знаменський // Матеріали Інтернет–конференції «Наука в інформаційному просторі», 15–16 жовтня 2008 р. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008 – с. 34–37. – Режим доступу : http://www.confcontact.com
42. Инновационный менеджмент: учебник / под ред. С. Д. Ильенковой. – М. : Юнити, 1997. – 328 с.
43. Іванух Р. А. Аграрна економіка і ринок. / Р. А. Іванух, С. Л. Дусановський, Є. М. Білан – Тернопіль: Збруч, 2003. – 305 с.
44. Іващенко Є. О. Інноваційний процес як засіб подолання кризових явищ в економіці України // Матеріали другої віртуальної сесії Міжнародного Нобелівського економічного форуму «Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи». – Дніпропетровськ, 2011 р.
45. Іжевський В. В. Економічна суть інновації та інноваційної діяльності підприємств / В. В. Іжевський // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2010. − Вип. 20.3. – С. 121–127
46. Іляш О. І., Клепцова Ю. Б., Чергава К. Ю. Інвестиційно–інноваційна активність малих підприємств / О. І. Іляш, Ю. Б. Клепцова, К. Ю. Чергава // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2009. – Вип. 19.3. – С. 139–142
47. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації: аналітична доповідь / Центр Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2004. – №. 7. – 25с.
48. ІТ–парки сприяють розвитку технологій інформаційного суспільства. Інтернет–журнал «Інформаційні технології. Аналітичні матеріали». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://it.ridne.net/node/203
49. Йохна М. Економіка і організація інноваційної діяльності: навч. посіб. для вищих навч. закладів / М. Йохна, В. Стадник – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 400 с.
50. Каленюк І. С., Сакун О. С. Розвиток технопарків в Україні: історія та проблеми становлення / І. С. Каленюк, О. С. Сакун // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. – Чернігів, 2011. – № 2 (10), – С. 9–15
51. Клименюк О. В. Виклад та оформлення результатів наукового дослідження : авторський підручник / О. В. Клименюк. – Ніжин : Аспек–Поліграф, 2007.– 398 с.
52. Клименюк О. В. Технологія наукового дослідження: авторський підручник / О. В. Клименюк. – Ніжин : Аспек–Поліграф, 2006. – 308 с.
53. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв – 3–тє вид., перероб. і доп. – К. : Професіонал, 2005. – 240 с.
54. Ковальчук Т. Т. Фінансування галузевих інновацій та бюджетна політика в контексті сучасних економічних реформ / Т. Т. Ковальчук // Фінансовий ринок України –2011р. – № 3 – C.3–5
55. Козик В. Проблеми функціонування регіональної інноваційної інфраструктури (на прикладі Львівської області) / В. Козик, М. Жураковська // Галицький економічний вісник.— 2010. — № 1(26). — С. 19–25.
56. Космидайло І. В. Інноваційна спрямованість як засіб інноваційного росту / І. В. Космидайло // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6 (60). – С. 113.
57. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. / Н. В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.
58. Криворучко Н. В. Світова фінансово–економічна криза 2008–2009 рр. та її вплив на інвестиційно–інноваційний розвиток України / Н. В. Криворучко //Вісник Донецького національного університету. – Донецьк, 2010. – Вип.1 – С. 259–262
59. Крикуненко Д. О. Проблеми впровадження інновацій на підприємствах / Д. О. Крикуненко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №4. – Т. І. – С. 45–49.
60. Крупка М. І. Фінансово–кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М. І. Крупка – Львів : Промо–Медіа, 2001. – 608 с.
61. Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень : навч. посібник для вищ. навч. закл. / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2004.– 192 с.
62. Кундеева Г. А. Основные категории теории инновационного развития / Г. А. Кундеева // Прометей: зб. наук. праць. – Донецьк, 2007. – № 3 (24). – С. 116–117.
63. Курган О. Г. Методи прогнозування ціноутворення з оптимальними витратами на інноваційно–інвестиційні проекти підприємства / О. Г. Курган // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку. – 2010. – С. 274
64. Лаврук В. В. Формування інноваційної політики аграрних підприємств / В.В. Лаврук // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. – 2009.– Вип.71, Ч.2: Економіка. – С .143–151
65. Лепа Н. Н. Моделирование процессов управления развитием предприятий / Н. Н. Лепа, Р. Н. Лепа, А. И. Пушкар // Монографія. – Донецк : ООО «Юго–Восток, Лтд», 2005. – 348 с.
66. Лук’яненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: підручник / І.Г. Лук’яненко, Л.І. Краснікова. – К. : КНЕУ, 1998. – 345 с.
67. Макогон Ю. В. Основи наукових досліджень в економіці : навч. посібник / Ю. В. Макогон, В.В. Пилипенко – 2–ге вид. – Донецьк : Альфа–прес, 2007. – 144 с.
68. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку: Монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. – 728 с.
69. Матеріали парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 11. – 72 с.
70. Медведкін Т. С. Інноваційний розвиток економіки України в контексті глобалізації світового ринку технологій : автореф. дис. на здоб. наук. звання канд. екон. наук : 08.05.01 / Донецький національний університет. – Донецьк, 2005. – 20 с.
71. Мержа С. І. Інноваційна діяльність у промисловості: сучасний стан та напрямки активізації в Україні / С. І. Мержа // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №9. – С. 155–159
72. Механік О. В. Інновації, історія їх виникнення, суть та значення для підвищення конкурентоспроможності країни / О. В. Механік // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 2 (5,7). – С. 7.
73. Міжнародні стандарти ЄС агрегації секторів обробної промисловості та послуг за рівнем технологоємності. – Aggregations of manufacturing based on NACE Rev. 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_SDDS/Annexes/htec_esms_an3.pdf
74. Мнацаканян Н. В. Перспективи розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України [Електронний ресурс] / Н. В. Мнацаканян // Режим доступу : http://www.confcontact.com/2007may/4_mnaca.htm
75. Мосій О. Сталий розвиток економіки та пріоритетні напрями інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / О. Мосій, Т. Кужда // Соціально–екномічні проблеми і держава. — Вип. 1(4). — 2011. — Режим доступу : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011/11mobnid.pdf.
76. Наука та технології: статистичні дані Світового Банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://data.worldbank.org/topic/science–and–technology
77. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2010 р.: стат. зб. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2011. – 282 с.
78. Наукова та інноваційна діяльність у Тернопільській області за 2009 рік. Статистичний бюлетень. – Тернопіль : Головне управління статистики у Тернопільській області, 2010. – 35 с.
79. Наукова та інноваційна діяльність у Тернопільській області за 2010 рік. Статистичний бюлетень – Тернопіль : Головне управління статистики у Тернопільській області, 2011. – 34 с.
80. Недбаєва В. М., Кравченко С. І. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні / В. М. Недбаєва, С. І. Кравченко // Праці Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». Частина 5. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – 337 с.
81. Нежиборець В. Інноваційна інфраструктура: проблеми, перспективи, рішення / В. Нежиборець // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 5. – С. 60–68
82. Новіков В. Економічна модернізація «вилікує» Україну від недоінвестування [Електронний ресурс] / Інформаційне агентство УНІАН. – Режим доступу : http://economics.unian.net/ukr/detail/80932
83. Оксанич А. Э. Экономические проблемы ресурсосбережения / А.Э. Оксанич. – К. : Наук думка, 1990. – 89 с. – (Труд/ Львовское отделение института экономики АН УССР).
84. Офіційний веб–сайт Волинської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.voladm.gov.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=280&Itemid=161
85. Офіційний веб–сайт Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua
86. Офіційний веб–сайт Національної асоціації бізнес–інкубаторів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbia.org
87. Офіційний веб–сайт Тернопільської державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.adm.gov.te.ua/index.php?module=economics§ion=53
88. Павленко І. А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та організація інноваційної діяльності : посібник / І. А. Павленко, Н. П. Гончарова, Г. О. Швиданенко. – К.: КНЕУ, 2002. — 150 с.
89. Пампура О. И. Управление инновационным процессом в промышленности / О. И. Пампура// Монография. – Донецк : ИЭП НАН Украины, 1997. – 363 с.
90. Пасічнюк Т. В. Інноваційна модель розвитку вітчизняного АПК й управлінські аспекти її формування / Т. В. Пасічнюк // Проблеми науки. – 2009. – №1. – С. 16–19
91. Пілюшенко В. Л. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / В. Л. Пілюшенко, І. В. Шкрабак, Е. І. Славенко – К. : Лібра, 2004. – 344 с.
92. Поляков П. И. Экономико–математические модели развития промышленных предприятий / П. И. Поляков. – Киев–Донецк : Вища школа, 1984. – 168 с.
93. Попова І. В. Інноваційні підходи до визначення стійкості підприємства як логістичної системи / І. В. Попова // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №4. – С. 96–102.
94. Попова О. Ю. Управління ефективністю інвестиційної діяльності промислових підприємств : автореф. дис. на здоб. наук. звання канд. ек. наук : 08.06.01 / Східноукраїнський національний університет. – Луганськ, 2003. – 21 с.
95. Постанова Кабінету Міністрів України № 510 від 21.05.2009 «Про затвердження порядку реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб'єктів малого та середнього підприємництва» [Електронний ресурс] / – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/510–2009–%D0%BF
96. Приварникова І. Ю. Тенденції використання та оновлення основних засобів промислових підприємств / І. Ю. Приварникова // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. – №1(9). – С. 65–74
97. Приходько М. Економічний механізм реалізації програмно–цільового підходу до регулювання науково–технічного прогресу / М. Приходько // Економіка України. – 1992. – №5
98. Программно–целевое управление и хозрасчет в науке : / Б. Д. Моторыгин и др. – М. : Экономика, 1991. – 219 с.
99. Програмно–целевой метод в планировании / АН СССР. – М. : Наука, 1982. – 152 с.
100. Реструктуризація промисловості України у процесі посткризового відновлення: аналітична доповідь / Собкевич О. В., Сухоруков А. І., Савенко В. Г. та ін.; за ред. Я. А. Жаліла: Інститут стратегічних досліджень. – К. : НІСД, 2011. – 54 с.
101. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 538–р від 14.09.2002 «Про схвалення Концепції застосування програмно–цільового методу в бюджетному процесі» [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/538–2002–%D1%80
102. Рудницька О. М., Пахолок Н. І. Вплив світової фінансової кризи на машинобудівну галузь України та шляхи подолання її негативних наслідків / О. М. Рудницька, Н. І. Пахолок // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2011. − Вип. 21.7. – С.256–261
103. Саліхова О. Б. Експорт високотехнологічних товарів України як індикатор реалізації інноваційної політики / О. Б. Саліхова // Наука та наукознавство. – 2010. – № 4. – С. 14–28.
104. Сандулова Т. Будущее экономики – в кластерных формированиях / Т. Сандулова // Деловой вестник. – 2008. – №6(169)
105. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто; пер. с венг. – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.
106. Система економічної безпеки держави / під заг. ред. А.І. Сухоуркова / НІПМБ РНБО України. – К. : ВД «Стилос», 2009. – 685 с.
107. Ситник Л. С., Бервенова Т. М. Типи розвитку національної економіки / Л. С. Ситник, Т. М. Бервенова // Вісник економічної науки України. – 2010. – №1. – С. 97–101
108. Соціально–економічне становище Тернопільської області за січень 2011 року: статистичний бюлетень. – Тернопіль : Головне управління статистики у Тернопільській області, 2011. – 52 с.
109. Соціально–трудовий потенціал: Теорія і практика: в 2–х ч. / М. І. Долішній, С. М. Злупко, С. М. Писаренко та ін. – Київ : Наукова думка, 1994. – ч.1–а – 264 с., ч.2–а – 212 с.
110. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2008 р. – Тернопіль, 2009. – 32 с.
111. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2009 р. – Тернопіль, 2010. – 235 с.
112. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2010 р. – Тернопіль, 2011. – 465 с.
113. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2011 р. – Тернопіль, 2012. – 500 с.
114. Статистичний щорічник України за 2009 рік. — К. : ІВЦ Держкомстату України, 2009. — 566 с.
115. Статистичний щорічник України за 2010 рік. – К. : Август Трейд. – 2011. – 560 с.
116. Статистичні дані [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/
117. Статистичні дані ОЕСР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=90
118. Степаненко Д. М. Инновационный процесс и инновационная деятельность: понятие, сущность, характеристики / Д. М. Степаненко // Проблемы современной экономики. – 2009. – № 4 (32). – С. 36–41
119. Стефік М., Стефік Б. Прориви. Історії та стратегії радикальних новацій / М. Стефік, Б. Стефік; пер. з англ. Д. Конарєва, Л. Савицька – К. : В–цтво О.Капусти (підрозділ Агенції «Стандарт»), 2005. – 322 с.
120. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень: підруч. / Д. М. Стеченко, О.С. Чмир– 2–ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2007.– 317 с.
121. Субочев О. В. Інноваційно–інвестиційна діяльність промислових підприємств України : автореф. дис. на здоб. наук. звання канд. ек. наук : 08.07.01 / Київський національний університет технологій та дизайну. — К., 2006. — 18 с.
122. Тубалов В. С. Закономерности инновационного развития российских промышленных предприятий: мезоэкономический анализ : автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. экон. наук : 08.00.05 / Государственный университет. – М., 2005. – 24 с.
123. Туган–Барановский М. И. Промышленные кризисы. Очерк из социальной истории Англии. 2–е изд., перераб. СПб., 1900. переизд. : Киев : Научная мисль, 2004. – 367 с.
124. Турченяк О. В. Кризові дисбаланси та детермінанти активізації інвестиційної діяльності підприємств / О. В. Турченяк // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Суми, 2009. – №2.
125. Управління підготовкою виробництва нової продукції на підприємстві / Б. Андрушків, Н. Кирич, А. Колесніков та ін. – Тернопіль : Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя, 2011. – 204 с.
126. Ухваткін, Д. Л. Інноваційна діяльність як фундамент розвитку промисловості України / Д. Л. Ухваткін // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №7. – С. 54–61
127. Федорович П. П. Моделювання розвитку венчурного бізнесу / П. П. Федорович, П. С. Харів // Монографія. – Тернопіль : «Економічна думка», 2008. – 208 с.
128. Федулова І. В. Теоретичні положення з визначення категорій інноваційний процес і інноваційна діяльність / І. В. Федулова // Проблеми науки: міжгалузевий науково–практичний журнал. – 2007. – №8. – С. 2–7
129. Федулова Л. І. Інноваційний розвиток промисловості України / Л. І. Федулова // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 3 (69). – С. 83– 97
130. Федулова Л. І. Концептуальні засади державної регіональної промислової політики в умовах інноваційного розвитку /Л. І. Федулова // Стратегічні пріоритети. –2008. – №1 (6) – С.112 – 119
131. Федишин І.Б. Розвиток економіки на основі промислових кластерів / І.Б. Федишин / Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, – Хмельницький, 2011 – №2, Т.1. – С. 216–221
132. Федишин І. Б. Стратегічний розвиток економіки на інноваційній основі [Електронний ресурс] / І. Б. Федишин, Б. П. Федишин / Соціально–економічні проблеми і держава. – 2011. – Вип. 1 [4]. – Режим доступу : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011/11fbpnio.pdf
133. Федишин І.Б. Розвиток промислових підприємств / І.Б. Федишин, Б.П. Федишин / Інноваційна економіка. – Тернопіль : ТІ АПВ НААН, 2011. – Вип. 5 [24]. – С. 124–126
134. Федишин І.Б. Економетричне моделювання машинобудування регіону з врахуванням факторів впливу / І.Б. Федишин / Науковий журнал «Економіка розвитку» Харківського національного економічного університету. – Харків, 2011. – №3 [59]. – С. 61–64
135. Федишин І.Б. Статистичний аналіз інноваційної діяльності промисловості регіону / І.Б. Федишин, П.С. Харів / Формування ринкової економіки в Україні: збірник наукових праць Львівського національного університету ім. І.Франка –2011. – Вип. 25. – С. 227–231
136. Федишин І.Б. Етимологічне походження та теоретичні засади категорії «інновація» та її класифікаційні ознаки / І.Б. Федишин / Вісник Вінницького політехнічного інституту. – Вінниця, 2012. – №3. – С. 42–47
137. Федишин І. Б. Машинобудівний комплекс: тенденції та шляхи виходу з кризи // Матеріали II Міжнародної науково–методичної конференції–форум молодих економістів кібернетиків «Моделювання економіки: проблеми, тенденції, досвід». – Тернопіль : ТНТУ, 2011. – С. 97–99
138. Федишин І. Б. Забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств на базі залучених інвестицій // Матеріали науково–практичної конференції «Теоретичні та прикладні аспекти розвитку економіки». – Тернопіль : ТНТУ, 2011. – С. 83–85
139. Федишин І. Б. Впровадження інновацій на промислових підприємствах в умовах економічної кризи // Менеджмент підприємницької діяльності: збірник тез доповідей дев`ятої всеукраїнської науково–практичної конференції молодих вчених, аспірантів і студентів з міжнародною участю. – Сімферопіль : ДИАЙПИ, 2011. – С. 175–177
140. Федишин І. Б. Інвестиційно–інноваційний розвиток промислових підприємств // Матеріали регіональної науково–практичної конференції «Інноваційні підходи в управлінні навчально–науково–виробничими системами в умовах суспільних та інституційних трансформацій». – Тернопіль : ТНТУ, 2011. – С. 45–47
141. Федишин І. Б. Технопарки як форма організації та розвитку економіки [Електронний ресурс] // Матеріали міжнародної науково–практичної інтернет–конференції «Інноваційний розвиток національної економіки». Режим доступу :
http://conftiapv.at.ua/publ/konferenciji_2011/section_5/tekhnoparki_jak_forma_organizaciji_ta_rozvitku_ekonomiki/11–1–0–842
142. Федишин І. Б. Методологія розробки цільових комплексних інноваційних програм // Матеріали всеукраїнської науково–практичної конференції пам`яті почесного професора ТНТУ, академіка НАН України Чумаченка М.Г. «Розвиток навчально–науково–виробничих комплексів в