Грошев Сергій Володимирович Управ­ління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств

Краткое описание

Грошев Сергій Володимирович«Управ­ління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств» (08.00.04 - економіка та управління підприємствами - за видами економічної діяльності). Спецрада Д 64.832.02 у Харківському на­ціональному технічному університеті сільського гос­подарства імені Петра Василенка

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГРОШЕВ Сергій Володимирович
УДК [631.1:334]:332.3 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
08.0. 04 — економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

ів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
/ С. В. Грошев/
Науковий керівник:
ГУТОРОВ Андрій Олександрович
доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Харків-2019

ЗМІСТ
ВСТУП 12
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні засади управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств 20
1.1. Сутність землі як засобу виробництва в сільському господарстві
і ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств .. 20
1.2. Теоретичні основи управління земельними ресурсами фермерських господарств 38
1.3. Науково-методичні засади оцінювання ефективності використання
земельних ресурсів фермерських господарств 57
Висновки до розділу 1 77
.80
. 80 . 96
112
129
РОЗДІЛ 2. Стан розвитку фермерських господарств та рівень використання їх земельних ресурсів
2.1. Місце фермерських господарств в економіці сільського господарства України
2.2. Економічна ефективність використання земельних ресурсів фермерських господарств
2.3. Соціоекономічні та екологічні аспекти ефективності орендного землекористування фермерських господарств.......
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. Стратегічні напрями управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств 132
3.1. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств 132
3.2. Управління smart-спеціалізацією фермерських господарств
у системі ефективного земельного менеджменту 155
3.3. Управління фермерськими ланцюгами створення цінності
і розвиток мережевих форм кооперації фермерських господарств 174
Висновки до розділу 3 196
ВИСНОВКИ 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ДОДАТКИ....... 219 
ВСТУП
Актуальність теми. Сільське господарство характеризується специфічними властивостями, пов’язаними з біологічною природою
виробничих процесів і обов’язковою потребою наявності земельних ресурсів для їх здійснення. Ефективне використання землі є основою формування
ефективності сільськогосподарського виробництва у коротко- і довгостроковій
* »»»» * ^ 1 перспективі, а п раціональне використання - базисом для підвищення
конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції й забезпечення
сталого розвитку сільгосптоваровиробників.
У процесі аграрної реформи в Україні, метою якої було становлення селянина як повноправного власника й користувача землі, значного розвитку набули фермерські господарства. Порівняно з сільськогосподарськими підпри¬ємствами, ефективність використання земельних ресурсів у фермерських госпо¬дарствах є низькою, а землекористування є екологічно незбалансованими, що призводить не тільки до погіршення якісного стану земель і екологічних збит¬ків, а й до зниження конкурентоспроможності їх продукції на товарному ринку.
Відповідно до Стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 806-р, однією зі стратегічних цілей розвитку сільського господарства є раціональне використання земель сільськогосподарського призначення. Фермерські господарства при цьому належать до суб’єктів господарювання, що мають велике соціально-економічне значення для сільських громад. Створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств, підвищення їх конкурентоспроможності, ефективного, інтенсивного й екологобезпечного використання земельних ресурсів є метою Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № б64-р.
Різні аспекти розвитку фермерства в Україні, управління земельними ресурсами, збереження й підвищення ефективності їх використання у фермерських господарствах становили предмет дослідження В. Я. Амбросова, Т. В. Воронько-Невідничої, В. П. Горьового, А. О. Гуторова, А. С. Даниленка, Д. С. Добряка, В. М. Заяця, В. К. Збарського, М. В. Калінчика, О. А. Корчин- ської, І.В.Кошкалди, О. О. Красноруцького, М. М. Кропивка, В. В. Липчука, М. Г. Лобаса, Ю. О. Лупенка, М. И. Маліка, В. Я. Месель-Веселяка, Л. Я. Новаковського, П. Т. Саблука, А. Я. Сохнича, В. І. Ткачука, А. М. Третяка, М. М. Федорова, М. А. Хвесика, О. Г. Шпикуляка, О. В. Шубравської, М. Г. тульського та багатьох інших вчених. Однак, не зважаючи на істотний науковий доробок, нині грунтовних і системних досліджень потребують організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання і збереження земельних ресурсів фермерських господарств, екологізації орен-дного землекористування, науково-прикладні засади трансформації спеціаліза¬ції фермерських господарств та управління фермерськими ланцюгами створен¬ня цінності у системі земельного менеджменту тощо. Усе це обумовило вибір теми, предметно-об’ єктну область, визначення мети і завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. Результати досліджень щодо теоретико-методичних засад управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств одержані під час розробки теми «Організаційно-економічні та технологічні засади підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції в умовах формування інноваційної моделі розвитку агропромислового виробництва» (номер державної реєстрації 0111U005203). Стратегічні напрями управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств розроблено під час виконання науково- дослідної роботи «Механізми підвищення конкурентоспроможності, розвитку економічного та виробничо-технологічного потенціалу суб’єктів агропромислового виробництва» (номер державної реєстрації 0116U003477).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обгрунтування теоретико-методичних та науково-практичних засад управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
• систематизувати й поглибити теоретичні засади формування ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств;
• удосконалити наукові основи управління земельними ресурсами фермерських господарств;
• узагальнити методичні засади оцінювання ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств;
• охарактеризувати ґенезу розвитку та дослідити місце фермерських господарств в економіці сільського господарства України;
• здійснити комплексну оцінку економічної ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств;
• дослідити орендний механізм формування землекористування фермерських господарств та оцінити його вплив на соціоекономічні й екологічні аспекти ефективності використання земельних ресурсів;
• удосконалити організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств;
• розробити концепцію управління smart-спеціалізацією фермерських господарств у системі ефективного земельного менеджменту;
• обґрунтувати стратегічні напрями управління фермерськими ланцюгами створення цінності і розвитку мережевих форм кооперації фермерських господарств.
Об'єктом дослідження є процеси управління розвитком і ефективної організації фермерських господарств.
Предметом дослідження є теоретико-методичні й прикладні засади управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення
завдань дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: монографічний (визначення сутності землі як засобу виробництва, узагальнення методів і показників оцінювання ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств); історичний, порівняльного і статистичного аналізу (дослідження ґенези і тенденцій розвитку фермерських господарств, ефективності використання ними земельних ресурсів); розрахунково-конструктивний (розрахунок балансу поживних речовин у ґрунтах землекористувань фермерських господарств); абстрактно-логічний, дедуктивний і синтезу (теоретичні узагальнення здобувача, формулювання висновків); системного аналізу, узагальнення й абстрагування (обгрунтування стратегічних напрямів управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств); графічний (схематичне зображення теоретичних положень, структурних змін і тенденцій досліджуваних процесів).
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з економічної теорії, економіки сільського господарства, управління земельно-ресурсним потенціалом, проблем розвитку фермерських господарств і ефективності використання ними земельних ресурсів.
Методологічною базою дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення явищ і процесів в економіці сільського господарства та організації виробництва у фермерських господарствах.
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти України, офіційні відомості Державної служби статистики України й Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; публічна інформація; наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених; аналітичні напрацювання здобувача.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні теоретико-методичних засад і розробці науково-практичних рекомендацій з управлін-ня ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств:
уперше:
• розроблено концепцію розвитку smart-спеціалізації фермерських господарств, що базується на принципах інноваційності й компетентності фермерів, підприємницького пошуку, раціональної спеціалізації виробництва, економічної, екологічної і соціальної ефективності використання земельних ресурсів та інтенсифікації міжгосподарської взаємодії, дає змогу переорієшувати фермерські господарства на модель інноваційно-орієнтованої стратегічної спеціалізованої диверсифікації сільськогосподарського виробниц¬тва, інтенсивного, інтегрованого росту в нішевих сегментах аграрного ринку за умов оптимальної реалізації їх земельно-ресурсного потенціалу, обмеженості дії ефекту масштабу у фермерських господарствах і тиску з боку конкурентів;
удосконалено:
• модель організаційно-економічного механізму управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств шляхом структурування і виокремлення інструментів та методів екзогенного й ендогенного впливу на організаційно-економічний механізм, суб’єктно- об’єктного складу управління, принципів, методів і механізмів реалізації управлінських рішень та інформаційного забезпечення контролю раціонального використання земельних ресурсів, яке, на відміну від існуючих, враховує систему економічних санкцій за зниження продуктивності земельних угідь і компенсацій фермерам, здійснюваних у порядку надання коштів державної підтримки, за підвищення якісного стану земель;
• організаційний підхід до підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств через створення національного інформаційного центру (хабу) розвитку фермерства, який, на відміну від мегакластерів та інформаційних площадок, дає змогу організувати вільний інформаційний обмін між всіма учасниками фермерського ланцюга створення цінності, надати їм доступ до інноваційних та екологобезпечних агротехнологій, наукового й дорадчого супроводу агробізнесу, інтегрувати до міжнародного інформаційного простору, ресурсних і товарних ринків,
забезпечивши прозорість ведення бізнесу, захист досконалої економічної конкуренції та гнучкість управлінських рішень;
• теоретико-методичні засади управління фермерськими ланцюгами створення цінності шляхом їх функціональної формалізації у системі земельного менеджменту, базисом чого є врахування стану кон’юнктури й інформаційної асиметрії на галузевих ринках, конкурентоспроможності виробленої продукції, ресурсного забезпечення виробничо-збутового процесу уздовж ланцюга створення цінності, а також особливостей управління фермерським ланцюгом створення цінності, що, на відміну від існуючих підходів, враховує стратегію розвитку фермерського господарства й раціонального використання його земельних ресурсів, управління бізнес- процесами та структурою ланцюга створення цінності для отримання макси¬мального синергетичного ефекту реалізації земельно-ресурсного потенціалу;
набули подальшого розвитку:
• теоретичні засади управління земельними ресурсами фермерських господарств унаслідок уточнення місця землі в економічній, екологічній і соціальній сферах, п ролі як засобу виробництва і капіталу фермерських господарств, систематизації принципів і законів раціонального землекористу¬вання, а також структурування системи управління земельними ресурсами з урахуванням інтересів землевласників, землекористувачів і держави;
• типологія ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств і структурована система показників оцінювання рівня та динаміки інтенсивності, економічної, екологічної, соціальної й техніко- технологічної ефективності фермерського землекористування;
• методичний підхід до підвищення ефективності використання земельних ресурсів через розвиток мережевих форм кооперації фермерських господарств і контрактних відносин на окремих ланках фермерського ланцюга створення цінності з урахуванням принципів smart-спеціалізації фермерських господарств.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації доведені до рівня науково-прикладних розробок і рекомендацій з управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств. їх впровадження сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності й конкурентоспроможності фермерських господарств, раціоналізації їхнього землекористування та розширеному відтворенню земельних ресурсів.
Окремі результати дослідження були схвалені й рекомендовані до впровадження Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (пропозиції щодо удосконаленого організаційно- економічного механізму підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств (довідка №07-27/02/496 від 11.03.2019 р.)); ВГО «Українська аграрна конфедерація» (пропозиції щодо розвитку мережевих форм кооперації фермерських господарств як дієвого інструмента підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах глобалізації (довідка №2-2/145 від 27.03.2019 р.)); Фермерським господарством «АГРОШ» Вовчанського району Харківської області (рекомендації щодо управління smart-спеціалізацією фермерських господарств (довідка №9 від 05.04.2018 р.)); Селянським (фермерським) господарством «Прогрес» Вовчанського району Харківської області (рекомендації щодо управління фермерськими ланцюгами створення цінності (довідка № 26 від 20.11.2018 р.)). Основні теоретичні положення й результати дослідження використовуються в освітньому процесі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (довідка № 05-379 від 05.03.2019 p.).
Особистий внесок здобувана. Дисертація є кваліфікаційною науковою працею, виконаною самостійно. Усі результати дослідження, що містяться в дисертації, отримані й сформульовані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення та ідеї, що належать здобувачу і є результатами його власних досліджень. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, зазначено у списку публікацій
за темою дисертації.
Апробація матеріалів дисертації. Основні теоретичні й прикладні результати дослідження доповідалися, критично обговорювалися та були схвалені на 10 конференціях, зокрема: на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Антропологічні аспекти управління сучасним підприємством» (м. Полтава, 30.10.2015 p.); на міжнародних науково-практичних конференціях: «Екологічні, економічні та соціальні проблеми розвитку аграрної сфери в умовах глобалізації» (м. Харків, 4—5.11.2015 p.); «Економічні, соціальні та еко-логічні проблеми розвитку агропродовольчої сфери» (м. Харків, 19.12.2016 р.); «Інституційний розвиток соціально-економічних систем: національна економіка у глобальному середовищі» (м. Полтава, 27-28.04.2016 p.); «Сучасні інноваційно-інвестиційні механізми розвитку національної економіки» (м. Полтава, 27.10.2016 р.); «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 07.04.2017 р.); «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку аграрного сектора економіки в умовах інтеграційних процесів» (м. Харків, 25.10.2018 р.); «Економіка, облік, фінанси, управління і право: теоретичні підходи та практичні аспекти розвитку» (м. Полтава, 16.02.2019 p.); «Світ економічної науки» (м. Тернопіль, 19.02.2019 p.).
Публікації. Результати дисертації викладено в 17 наукових працях загальним обсягом 6,8 ум. друк. арк. Із цих праць 7 статей у наукових фахових виданнях України, включених до міжнародних науко метричних баз даних, загальним обсягом 4,4 ум. друк, арк,, зокрема 6 статей надруковані без співавторів; 10 - одноосібні матеріали конференцій загальним обсягом 2,4 ум. друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 222 стор., з яких основного тексту - 192 стор. Робота містить анотації на 9 стор., 46 таблиць і 39 рисунків, з яких 2 займають площу повної сторінки, 1 додаток на 4 стор., список використаних джерел з 160 найменувань на 15 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств. За результатами досліджень сформульовані такі висновки, що мають теоретичне и прикладне значення:
1. Визначено місце землі в економіці фермерських господарств, здійснено її системно-теоретичний аналіз як засобу виробництва. Землю при цьому досліджено в економічній (як об’єкт господарської діяльності, матеріальну базу і джерело задоволення потреб людини), екологічній (як об’єкт природи, екосистему, біосистему, агроценоз та ресурс) та соціальній (як об’ єкт власності, місце проживання та основу духовного виробництва) сферах. Підтверджено, що в сучасних умовах земельні ресурси фермерських господарств доцільно розглядати як земельний капітал, розширене відтворення якого, нарощення вартості є однією з основних задач не лише фермера, землевласника, а й держави і всього суспільства.
2. Управління земельними ресурсами фермерських господарств є системою, що охоплює всі суспільні відносини й загалом визначає сукупність взаємозв’язків між елементами системи управління, спрямованих на раціональне і екологобезпечне використання земельних ресурсів. Підсистемами управління земельними ресурсами фермерських господарств є економічна, екологічна, нормативно-правова, адміністративно-господарська, інноваційно- управлінська та землевпорядно-технологічна. Розроблено структурну модель системи управління земельними ресурсами фермерських господарств, для чого детерміновано суб’єкт, об’єкт, предмет, мету, цілі, принципи, функції, методи й механізми управління. При цьому управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств стратегічно має бути зорієнтоване на формування сталих агроландшафтів, забезпечувати достатній для фінансування розширеного відтворення земельно-ресурсного потенціалу і задоволення інтересів фермера рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.
3. Розроблено ієрархічну типологію ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств, базовими різновидами якої є економічна, екологічна, соціальна й техніко-технологічна, а залежно від сфери поєднання економічних інтересів формуються еколого-економічна, соціально- економічна, виробничо-економічна та соціально-еколого-економічна ефектив¬ність землекористування. Базуючись на цій типології удосконалено систему показників використання земельних ресурсів фермерських господарств, у якій виокремлено факторні (еколого-ландшафгний стан земель та інтенсивність використання земельних ресурсів) та результативні (ефективність використання землі як засобу виробництва та об’єкта господарювання) набори індикаторів.
4. Виявлено тенденції розвитку фермерських господарств України. Так, їх щорічне збільшення до 2000 р. було спричинено дією адміністративного механізму і сприятливою державною аграрною політикою; зміна кількості в 2005-2017 pp. - впорядкуванням системи фермерських господарств, оптимізації їхніх розмірів. Не зважаючи на те, що в 2017 р. діяло 34,1 тис. фермерських господарств, або 74,9 % загальної кількості сільськогосподарських підприємств, частка фермерського сектора є незначною. Зокрема у ньому сконцентровано усього 3*4% зайнятого в аграрному секторі населення, 12,5 % сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності й користуванні сільгосппідприємств і громадян. Протягом 2010-2017 pp. фермери виробляли б, 1-8,7 % сільськогосподарської продукції, у тому числі 1,6-2,0 % - продукції тваринництва. У структурі валового виробництва фермерських господарств 93,5 % припадає на продукцію рослинництва, з якої найбільпгу частку становить зерно і насіння соняшнику.
5. Установлено, що загальна ефективність використання земельних ресурсів фермерських господарств України за 2002-2017 pp. підвищилася. Чистий дохід від реалізації сільгосппродукції та послуг з розрахунку на 100 га сільгоспугідь збільшився в 4,7 раза, прибуток - в 7,8 раза. Урожайність зернових і зернобобових культур протягом 1995-2017 pp. зросла понад у 2,5 раза, соняшнику й сої - удвічі, ріпаку - у 4,4 раза, овочевих культур - більше ніж у 5,4 раза тощо. Водночас, урожайність основних сільськогосподарських культур у фермерських господарствах була значно нижчою, порівняно з сільськогосподарськими підприємствами, а тваринництво нині фактично повністю ліквідовано. Найбільш рентабельною є продукція рослинництва, зокрема насіння соняшнику й зерно, а також плоди, ягоди і виноград. Продукція тваринництва загалом є збитковою, а її ефективне виробництво спостерігається тільки як нішеве в окремих господарствах.
6. Соціальна ефективність використання земельних ресурсів фермерських господарств протягом 2000-2017 pp. є низькою, а зарплатозабезпеченість має щорічну тенденцію до зниження, спричинену, перш за все, занепадом тваринництва й відмовою фермерів від наймання постійних висококваліфікованих працівників. До того ж у 2017 р. середньомісячна номінальна заробітна плата працівників фермерських господарств була удвічі нижчою за середньогалузевий рівень. Визначено механізм оренди як найважливіший чинник формування й розвитку землекористування фермер¬ських господарств. За 2003-2017 pp. частка орендованих сільськогосподарських угідь фермерських господарств збільшилася в 1,7 раза, при цьому великі і середні фермерські господарства здійснюють свою діяльність повністю на орендованих землях. Однак, на відміну від сільськогосподарських підприємств, орендна плата за земельні частки (паї) у фермерських господарствах, особливо у малих, є значно нижчою. У 2017 р. її розмір становив у середньому 4,9 %, у тому числі у великих і середніх господарствах - 5,4%, у малих - 4,5 % нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь.
7. Показано, що екологічна ефективність використання земельних ресурсів фермерських господарств є низькою. У 2017 рт до господарського використання було залучено 99,0 % земель, із яких 95,1 % - розорано. За 1991— 2017 pp. рівень лісистості територій знизився удвічі, а порівняно з 1996 р. - у три рази. Протягом 2000-2016 pp. коефіцієнт екологічної стійкості агроландшафтів фермерських господарств у середньому по Україні знизився на 12,4%, а коефіцієнт екологічної стабільності землекористування- на 8,3 %, що характеризує їх як нестійкі й деградуючі. Рівень використання добрив фермерськими господарствами протягом 2003-2016 pp. не забезпечував простого відтворення родючості ґрунтів. Розрахунок балансу гумусу, поживних речовин і кальцію показав, що сумарно за 2012-2016 pp. ґрунти землекорис- тувань фермерських господарств недоотримали 5,95 т/га ріллі гумусу, по 9,3 ц/га - азоту, фосфору і калію, 10,6 ц/га - кальцію і магнію (у перерахунку на кальцій). Унаслідок нераціонального використання земельних ресурсів ферме¬ри недоодержали близько 3,1 тис. грн з розрахунку на 1 га ріллі, а вартість втраченого ґрунтового потенціалу становила 68,7 тис. грн/га в цінах 2017 р.
8. Сформовано теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму управління ефективністю використання земельних ресурсів фермерських господарств. Розроблена концептуальна модель організаційно- економічного механізму ґрунтуються на ієрархічній системі інтересів фермерів, землевласниківорендодавців, держави і суспільства, враховують імперативи сталого розвитку сільського господарства, екологізації землеробства, стимулю¬вання ефективного використання й охорони земель, створення інституціона- лізованої системи державної підтримки й інформаційного забезпечення розвитку фермерства. Для стимулювання фермерів до еколого-ефективного використання земельних ресурсів обгрунтовано систему адміністративної відповідальності за нераціональне використання ріллі, що призвело до погіршення її якісного стану, а також передбачено механізм надання державної підтримки за умов розширеного відтворення родючості земель.
9. Доведено, що одним із найбільш ефективних інструментів підвищення ефективності фермерських господарств та використання їх земельних ресурсів є перехід на модель smart-спеціалізації. Під smart-спеціалізацією фермерських господарств необхідно розуміти інноваційно-орієнтовану систему просторового планомірного розвитку соціально- і екологічно-збалансованого сільгосп- виробницгва конкурентоспроможної продукції, що до того ж охоплює цілеспрямований процес виокремлення в результаті поділу суспільно- розподіленої праці галузей і видів економічної діяльності, які характеризуються однорідним випуском, техніко-технологічним забезпеченням і кваліфікацією персоналу, й супроводжується підвищенням ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу в довгостроковій перспективі. З метою підвищення ефективності землегосподарювання за переходу на модель smart- спеціалізації обґрунтовано створення національного інформаційного центру (хабу) розвитку фермерства, для чого розроблена його концептуальна модель й визначені основні принципи діяльності.
10. Обґрунтовано, що одним зі стратегічних напрямів підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств є управління ланцюгами створення цінності. Визначено сутність фермерського ланцюга створення цінності як сукупність взаємопов’язаних фаз виробничо- збутового процесу, що має на меті підвищення ефективності діяльності фермерського господарства через максимізацію економічного ефекту від господарської діяльності на цільовому товарному ринку. Управління фермерським ланцюгом створення цінності вбачається за чотирма блоками управлінських рішень, до яких належать удосконалення виробничого процесу, спеціалізації й продукту та модернізація ланцюга створення вартості. Показано, що найбільш ефективними формами організації оптимізованих фермерських ланцюгів створення цінності є кооперація фермерських господарств та контрактація сільгосппродукції як мережева інтегративна квазікооперація. Водночас формою реалізації контрактних відносин за участі фермерських господарств є «мережеві ферми» або «мережеві кооперативи», якщо виробники діють від імені обслуговуючого чи споживчого кооперативу. Синергетичний ефект від мережевого фермерства полягає у додаткових вигодах від ефекту масштабу виробництва, організації спільного використання ресурсів і збуту готової продукції, розподілі виробничих і комерційних ризиків між замовником і товаровиробником.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аграрна реформа в Україні / за ред. П. І. Гайдуцького. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2005. 424 с.
2. Аграрная экономика / под ред. М. Н. Малыша. Санкт-Петербург : Лань, 2002. 688 с.
3. АмбросовВ. Я. Зібрання наукових праць. Т. 2. Спеціалізація, кооперація, агропромислова інтеграція. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2009. 684 с.
4. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз. Київ : КНЕУ, 2005. 292 с.
5. АничинВ. Л. Измерение производственных возможностей сельскохозяйственных предприятий. Харьков : ХГАУ, 1995. 113 с.
6. БєлослудцеваВ. М., Дмитренко В. Л. Методичні підходи до екологічної та еколого-економічної оцінки проектів землеустрою. Землевпорядний вісник. 2003. № 4. С. 59-62.
7. БжускаЯ., Пика Я. Розумна спеціалізація регіону. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» : Проблеми економіки та управління. 2012. № 749, С. 362-366.
8. Бороздин С. В. Земельные отношения и аграрные реформы. Москва : Юнити-Дана, 2002. 239 с.
9. БудзякВ. М. Сільськогосподарське землекористування: проблеми та шляхи їх вирішення. Київ : Аграр Медіа Груп, 2011. 299 с.
10. Будзяк О. С. Наукові основи регіонального сільськогосподарського землекористування (на прикладі Львівської області): автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.08.01. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. Київ : РВПС, 2002. 19 с.
11. Бурдейний І. М. Фермерство як ефективна форма господарювання на селі. Економіка АПК. 1999. № 5. С. 22-25.
12. ВермельД. Ф. Специализация и концентрация сельскохозяй¬ственного производства. Москва : Колос, 1982.136 с.
13. Гадзало Я. М., Жук В. М. Наукові основи розвитку аграрного підприємництва та сільських територій за селозберігаючою моделлю. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2015. 36 с.
14. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа JI. Д. Кучми в Україні. Київ: ТОВ «Інформаційні системи», 2015. 448 с.
15. Гаража О. П. Види та показники ефективності використання сільськогосподарських угідь в управлінні земельними ресурсами України. Економіка і суспільство. 2016. Вип. 3. С. 52-60.