ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ :

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

САЛИГА КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

УДК 330.101+330.341.2

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант –
Ткач Анатолій Арсентійович,
доктор економічних наук,
професор

Запоріжжя – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА 16
1.1. Теорія економічного зростання підприємства 16
1.2. Теорія сталого економічного розвитку підприємства 41
1.3. Використання дії закону економії часу для обґрунтування інноваційних проектів 62
1.4. Інноваційний розвиток підприємств України 73
1.5. Світові тенденції інноваційного розвитку підприємств 98
Висновки до розділу 1 114
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ 119
2.1. Теорія інвестування інноваційної діяльності 119
2.2. Власні джерела інвестування інноваційних проектів 140
2.3. Залучені та позикові кошти інвестування інноваційних проектів 154
Висновки до розділу 2 168
РОЗДІЛ 3. ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПІДПРИЄМСТВ 171
3.1. Економічна ефективність інвестицій в інноваційні проекти в централізованій економіці 171
3.2. Економічна ефективність інвестицій в інноваційні проекти в ринковому середовищі 196
3.3. Формування принципів оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти 218
3.4. Методи аналізу ризику і надійності інноваційних проектів 229
3.5. Методологія наукового дослідження економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти 246

Висновки до розділу 3 254
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПІДПРИЄМСТВ 263
4.1. Методичні аспекти вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством 263
4.2. Методи визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти 285
4.3. Методи визначення порівняльної економічної ефективності
кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з виробництва
довгострокових засобів праці 297
4.4. Розрахунок порівняльної економічної ефективності використання нових засобів праці довготривалого застосування 318
Висновки до розділу 4 328
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРІОДУ ПОВЕРНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ 333
5.1. Визначення періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти по виробництву нових засобів праці 333
5.2. Відшкодування застосованих інвестицій в інноваційні проекти по випуску нових довгострокових засобів праці 355
5.3. Реалізація інноваційного проекту в умовах ризику та невизначеності показників економічної ефективності 380
Висновки до розділу 5 389
ВИСНОВКИ 392
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 400
ДОДАТКИ 435

ВСТУП

Актуальність теми. Вирішальним чинником розвитку суспільства є наука, технології та інновації. Інноваційна спрямованість господарської діяльності забезпечує суб’єктам господарювання конкурентні переваги, сприяє економічному зростанню. Результативність інноваційної діяльності підприємств залежить від розміру інвестицій, які вкладаються та повинні окуповуватися за відповідний період часу. Оцінка економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти – один із головних елементів техніко-економічного аналізу. Помилка в розрахунках ефективності може призвести до значних фінансових втрат. Щоб звести їх до мінімуму, треба вибрати об’єктивні методи визначення ефективності інноваційних проектів. У зв’язку із цим завдання розробки більш досконалих методів оцінювання ефективності інвестицій в інноваційні проекти набуває особливої актуальності.
Дослідження різних аспектів інноваційної діяльності знаходить широке відображення в працях вітчизняних та зарубіжних економістів. До західних дослідників, які зробили значний внесок у розвиток економічної теорії інновацій, належать Р. Акофф, П. Друкер, Д. Кларк, Г. Менш, М. Портер, Й. Шумпетер. Роботи цих економістів присвячені аналізу ролі інновацій у розвитку економіки й суспільства, і вони зазвичай мають загальнотеоретичний характер. Серед вітчизняних учених, які досліджували шляхи підвищення ефективності виробництва за рахунок упровадження інноваційних технологій та інші аспекти інноваційної діяльності, виділяють В. Александрову, О. Алимова, Б. Андрушківа, Ю. Бажала, М. Вачевського, В. Геєця, Г. Гейєра, А. Гальчинського, О. Дація, Е. Жихора, В. Зянька, С. Ілляшенка, С. Кравченка, І. Крупку, В. Ландика, С. Покропивного, В. Порохню, А. Савчука, Г. Семенова, А. Ткача, А. Чухна, С. Шкарлета.
Дослідженню методів оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності присвячені наукові праці О. Амоші, І. Булєєва, А. Турило, М. Чумаченка та інших. У працях С. Аптекаря, Т. Беня, В. Коблєва, М. Колісник, Е. Крилова, П. Кулінічева, Л. Мельника, В. Нусінова, Е. Пелихова, Й. Петровича, Г. Савицької, В. Савчука, Н. Чухрай, А. Яковлева, А. Яструбецької проведено аналіз дисконтованих методів оцінювання, детально розглянуто такі показники оцінювання ефективності інноваційних проектів, як чистий приведений дохід, внутрішня ставка дохідності, індекс прибутковості й період окупності, описані переваги та недоліки кожного методу.
Ризики реального інвестування досліджували: А. Алексєєв, А. Альгін, І. Бланк, М. Бромвич, Дж.К. Ван Хорн, О. Василик, В. Верба, В. Вітлінський, В. Глазунов, А. Гойко, А. Гропеллі, Б. Губський, О. Загородніх, В. Золотогоров, Н. Костіна, М. Лапуста, Я. Мелькумов, С. Москвін, С. Наконечний, Е. Нікбахт, Д. Норкотт, А. Пересада, О. Усенко, Є. Хелферт, Е. Четиркін, Л. Шаршукова, Д. Штефанич та ін. Вони зробили значний внесок у вирішення проблем капітального інвестування, розробку методів визначення впливу ризиків на кінцевий результат, пошук шляхів їх мінімізації тощо. Однак невизначеність і ризик інвестування в інноваційні проекти потребують розробки індикаторів та критеріїв, що враховують надійність інноваційного проекту.
Методи, що використовуються в сучасній практиці для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти, засновані на визначенні очікуваних грошових потоків або прибутку на одиницю витрат та періоду повернення вкладених інвестицій за їх рахунок. Ці методи не враховують основних цілей та кінцевих результатів проекту, умов зіставності порівнюваних варіантів, дії фактора часу на результати й витрати, порушують основні принципи побудови показників економічної ефективності.
Незважаючи на те, що теоретичні основи дослідження економічної ефективності інновацій уже закладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, теорія і практика економічного обґрунтування інноваційних проектів перебуває в розвитку, з’являються нові проблеми, які необхідно вирішувати. Виникає потреба в оновленні теоретичних знань з питань визначення результатів і витрат інноваційних проектів, удосконаленні методів приведення варіантів виробництва та застосування нових засобів праці до зіставного вигляду, удосконаленні методів розрахунку періоду повернення споживаних і застосованих інвестицій, вибору інноваційних проектів за критерієм ризику та надійності.
Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості вказаної проблеми, нагальності її вирішення зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, виконаних на замовлення Міністерства економіки України та НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема за темами: “Аналіз залучення інвестицій у середньостроковій перспективі та прогнозні розрахунки обсягів і структури залучення інвестицій та оцінка їх впливу на макроекономічні показники” (№ ДР 0107U010974, 2007 р.), “Моделювання сценаріїв розвитку економіки України згідно проекту Програми Кабінету Міністрів щодо визначення прогнозних обсягів інвестиційних ресурсів та підвищення конкурентоспроможності” (№ ДР 0107U002498, 2007 р.), в рамках яких автором запропоновано метод визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, метод розрахунку періоду повернення авансованих інвестицій в інноваційний проект (довідка № 01-140 від 05.10.2009 р.); Класичного приватного університету: за темою “Управління ефективністю використання фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів (№ ДР 0105U000004), в рамках якої автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств; за темою “Формування ефективних механізмів господарювання в умовах інформаційної економіки” (№ ДР 0108U000415), в рамках якої автором викладені методи оцінювання та розрахунок показників фінансового стану підприємства (додаток Ц).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії економічної ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– узагальнити економічну теорію інноваційного розвитку підприємства та вдосконалити моделі індикації його економічного розвитку;
– визначити перспективи та розвинути принципи організації інноваційного розвитку підприємства;
– розкрити сутність і розвинути теорію інвестування інноваційної діяльності підприємств;
– узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
– сформувати та розвинути принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
– запропонувати підходи до вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством;
– розробити методичний підхід до розрахунку складових оборотних активів підприємства;
– запропонувати підходи до розрахунку віддачі споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій;
– удосконалити ресурсний і витратний підходи до оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
– запропонувати змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
– запропонувати підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;
– удосконалити методичний підхід щодо приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду;
– удосконалити метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;
– удосконалити метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційні проекти;
– удосконалити методи врахування ризиків інноваційних проектів при визначенні показників їх економічної ефективності.
Об’єктом дослідження є процес економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.
Предметом дослідження є методологія економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.
Методи дослідження. У ході дослідження застосовано такі методи: метод узагальнення – для огляду теорій економічного зростання підприємства, теорії сталого економічного розвитку підприємства, методології інвестування інноваційних проектів, методів визначення власних, залучених і позикових джерел інвестування інноваційних проектів, узагальнення досвіду визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці, методів аналізу ризику й надійності інноваційних проектів; метод аналізу – для визначення проблем і перспектив інноваційного розвитку підприємств в Україні та за кордоном, визначення існуючих принципів, на основі яких будують узагальнюючі показники економічної ефективності інноваційних проектів; методи формалізації й моделювання – для побудови економіко-математичних моделей дії законів підвищення економічної ефективності виробництва продукції, господарської діяльності підприємства, зростання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; обґрунтування періоду повернення інвестицій в інноваційні проекти; врахування ризику та невизначеності в показниках економічної ефективності; методи інтерпретації – для розкриття змісту законів економії часу та зростання продуктивності праці; методи емпіричного дослідження: вимірювання – для визначення інвестицій та результатів в інноваційні проекти на різних рівнях управління (підприємство, структурний підрозділ підприємства, робоче місце структурного підрозділу підприємства); графічні прийоми – для визначення періоду повернення споживаних та застосованих інвестицій в інноваційні проекти, розкриття взаємозв’язку результатів і витрат інноваційної діяльності; порівняння – для аналізу тренду економічних показників, а також для приведення варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду.
Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України щодо регулювання інноваційної діяльності підприємств та національної економіки, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з проблем інноваційного розвитку та оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, матеріали статистичних щорічників і бюлетенів Державного комітету статистики України та Запорізького обласного управління Державного комітету статистики, бюлетенів Національного банку України, результати аналізу фінансово-господарської діяльності промислових підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність є новим вирішенням важливої науково-прикладної проблеми – економічного обґрунтування інноваційних проектів. Основні положення наукової новизни полягають у такому:
вперше:
– запропоновано підходи до вимірювання споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з уврахуванням особливостей їх розрахунку на рівні підприємства та його структурних підрозділів і робочих місць;
– розроблено методи розрахунку складових оборотних активів, які відповідають економічним елементам витрат на виробництво продукції. Це дає можливість визначити: авансовані оборотні активи; оборотні активи, що беруть участь в обороті валового прибутку та у створенні чистої доданої вартості; показник рентабельності авансованих оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів на створення чистої доданої вартості;
– запропоновано підходи до розрахунку коефіцієнтів віддачі споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, коефіцієнта перевищення кумулятивних застосованих інвестицій над нагромадженими. Вони дають можливість виконати розрахунок співвідношення кумулятивних, споживаних і застосованих інвестицій;
– запропоновано новий змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основного структурного підрозділу та робочого місця. Він дає можливість урахувати всі результати й витрати проекту, визначити термін окупності авансованих кумулятивних інвестицій у проект, врахувати нерівномірність результатів і витрат інноваційного проекту по роках, дію фактора часу на результати та витрати інноваційного проекту;
– запропоновано підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти, який заснований на перевищенні індексу кумулятивного обсягу продукції над індексом кумулятивних інвестицій і дає можливість урахувати дію фактора часу, показники якості продукції виробника та споживача, виявити зв’язок між приростом обсягу продукції й приростом інвестицій, а також забезпечити зростання за рахунок виконання дії закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій;
удосконалено:
– ресурсний і витратний методичні підходи до визначення абсолютної економічної ефективності споживаних і застосованих інвестицій в інноваційні проекти. Ресурсний – передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих, як результат враховується обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів), як витрати – споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний – передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих методів, як результат береться річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати – застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Це дає можливість оцінити ефективність проектів, які реалізуються впродовж року;
– методичний підхід до приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів з виробництва довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, на відміну від існуючого, крім індексу обсягів виробництва враховує індекси таких показників якості, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, естетичності, надійності виробів. Це дасть змогу підвищити рівень економічного обґрунтування господарських рішень;
– метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючих методів, враховує як джерело фінансування обсяг реалізованої продукції, особливості кругообороту основних засобів і оборотних коштів, дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Це дасть можливість здійснити оцінювання інноваційного проекту на етапі його впровадження;
– метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючого, враховує залежність обсягу реалізованої продукції та бухгалтерських витрат від періоду відшкодування елементів економічних витрат виробництва впродовж року, особливості поділу застосованих інвестицій на постійну та змінну складові. Це дає можливість підвищити реальність економічного обґрунтування доцільності інноваційного проекту;
– методи оцінювання ризику інноваційних проектів, які, на відміну від існуючих, враховують мінімальні та максимальні значення нормативних показників абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, періодів повернення авансованих та використаних кумулятивних інвестицій, що дає змогу визначити індекси надійності проекту залежно від зміни важливих індикаторів ефективності проекту;
дістали подальшого розвитку:
– моделі індикації стійкого економічного розвитку підприємства: чотирифакторна та двофакторна. Чотирифакторна модель, на відміну від існуючих, передбачає виконання необхідної умови, коли сума показників амортизаціоємності, матеріалоємності, зарплатоємності та нормативної прибуткоємності в новому періоді порівняно з базисним зменшується, двофакторна модель передбачає розрахунок суми ємності необоротних та оборотних активів. Використання моделей дає можливість виконати експрес-аналіз економічної ефективності господарської діяльності підприємства;
– принципи організації інноваційного розвитку підприємств за рахунок додаткового врахування таких принципів організації інноваційної діяльності, як: орієнтація інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захист інноваційної діяльності державою; свобода інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами; забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави. Це дасть можливість підвищити ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства;
– теорія інвестування інноваційної діяльності підприємства за рахунок доповнення класифікації інвестицій в інноваційні проекти ознаками залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні), залежно від початку інвестування (авансовані, використані) та вдосконалення методів визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів. Це дасть можливість уточнити склад джерел інвестування та розрахувати реальні показники амортизації засобів праці;
– принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, які, на відміну від прийнятих, враховують: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект. Використання сформованих принципів дає можливість підвищити достовірність обґрунтування інноваційних проектів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження положень, викладених у дисертації, сприяє підвищенню ефективності функціонування промислових підприємств у результаті відбору ефективних інноваційних проектів.
Результати дослідження використано в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва для вдосконалення Законів України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, “Про інноваційну діяльність” з метою підвищення ефективності державного управління інноваційною діяльністю й отримано позитивний відгук (довідка № 02-76-01/2321 від 15.06.2010 р.). Отримано відгук від Мінпромполітики України щодо врахування результатів наукових досліджень, спрямованих на економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти при розробці державної програми інноваційного розвитку України (довідка № 01/4-3-493 від 05.07.2010 р.). Запорізьким обласним союзом промисловців і підприємців (роботодавців) “Потенціал” рекомендовано до використання науково-дослідними установами та розробниками інноваційної продукції методи визначення економічної ефективності інноваційних проектів та метод приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду (довідка № 530-Р від 12.10.2009 р.). Запорізькою торгово-промисловою палатою прийняті до використання наукові і практичні рекомендації для організації рекламування інноваційної продукції металургійних та машинобудівних підприємств (довідка № 1.6/1169 від 29.09.2009 р.). Запорізькою обласною державною адміністрацією використані практичні рекомендації для обґрунтування регіональних програм інноваційного розвитку та при складанні прогнозів (довідка № 08-27/2813 від 09.10.2009 р.). Методи визначення економічної ефективності інноваційної продукції використані на ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” (довідка № 860-A від 18.05.2010 р.), на ВАТ “ВЕСТА-Дніпро” передані до використання пропозиції щодо обґрунтування інвестиційних та інноваційних проектів (довідка № 117-06/01 від 15.06.2010 р.), на ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” результати наукових досліджень застосовані для визначення економічної ефективності використання нововведень на виробництві (довідка № 843 від 12.01.2010 р.) (додаток Ц).
Одержано довідку про впровадження результатів дослідження від компанії “Sоft Xpаnsiоn” (м. Бохум, Німеччина). До практичного використання в роботі компанії прийнято методи визначення економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти та метод визначення строку їх повернення (довідка № 2009/sx/08245 від 19.08.2009 р.). Знайшли схвалення в роботі фінансового департаменту фірми “Dе-trаdе glоbаl trаding cоmpаny” (м. Бохум, Німеччина) методи визначення результатів та інвестицій в інноваційні проекти, метод визначення строку окупності авансованих кумулятивних інвестицій (довідка № 29-DЕT-08097 від 19.08.2009 р.). Одержано довідку про прийняття до використання банківською установою (АБ “SNОRАS”, м. Вільнюс, Литва) у розрахунках періоду повернення авансованих інвестицій (довідка № 446-2 від 05.01.2010 р.) (додаток Ц).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й рекомендації, які винесені на захист, одержано автором самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що належать авторові.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались та отримали схвалення на науково-практичних конференціях: “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2006–2008 рр.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Сімферополь, 2007 р.); “Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу” (м. Суми, 2009 р.); “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2009 р.); “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.). “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір ” (м. Мелітополь, 2010 р.).
Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 55 наукових працях, з яких 10 монографій (з них 2 одноосібних), 7 брошур (3 одноосібні), 22 статті у фахових виданнях (у т.ч. 18 одноосібних), 11 матеріалів конференцій і 5 навчальних посібників (з них 3 з грифом МОН України). Загальний обсяг авторських публікацій – 81,9 друк. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 413 сторінках тексту, що містить 75 таблиць, 7 рисунків на 44 сторінках, список використаних джерел з 375 найменувань на 35 сторінках і додатки на 59 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У ході дослідження автором вирішено актуальну науково-прикладну проблему, що полягає в розвитку теорії ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств. Упровадження результатів наукових досліджень дає можливість знизити витрати живої й уречевленої праці та підвищити ефективність виробництва.
Висновки, що отримані в роботі, зводяться до такого:
1. Узагальнено економічну теорію інноваційного розвитку підприємства та вдосконалено моделі індикації його економічного розвитку. Узагальнення економічної теорії інноваційного розвитку підприємства дало змогу встановити, що результатом інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. У роботі розкрито сутність теорії економічного зростання, яка набула розвитку під впливом науково-технічних нововведень. В останній період сформувалася теорія сталого економічного розвитку підприємства. Вона передбачає збалансоване функціонування економічної, екологічної та соціальної підсистеми підприємства. Узагальнено результати зарубіжних і вітчизняних теоретичних розробок з питань сталого розвитку суспільства та підприємства. Для діагностики економічної ефективності виробництва запропоновано використати чотирифакторну модель як суму показників, обернених амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, зарплатовіддачі, нормативній прибутковіддачі. Сума цих показників у новому періоді має бути меншою, ніж сума показників базисного періоду. При діагностиці більше ніж двох варіантів розвитку кращий варіант вибирається за мінімальною сумою показників. Для діагностики сталого економічного розвитку підприємства запропоновано також використати двофакторну модель, що включає фондоємність необоротних і оборотних активів, скорегованих на коефіцієнти середньозваженої норми амортизації й річної кількості оборотів оборотних активів підприємства.
2. Визначено перспективи та розвинуто принципи організації інноваційного розвитку підприємств. Узагальнено вітчизняний досвід організації інноваційного процесу як однієї з функцій інноваційної управлінської діяльності. Встановлено, що інноваційний процес включає сукупність виконуваних наукових, виробничих, фінансових, комерційних та організаційних заходів, які приводять до нововведення. Інноваційний проект являє собою систему заходів з реалізації нововведень, взаємопов’язаних за ресурсами, термінами й виконавцями. Дістали подальшого розвитку принципи організації інноваційного розвитку підприємств за рахунок: удосконалення принципів організації інноваційної діяльності шляхом додаткового врахування орієнтації інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захисту інноваційної діяльності державою, свободи інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами, забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави; удосконалено класифікацію інноваційних проектів, яка відрізняється виділенням таких ознак, як величина економічного ефекту, рівень управління, джерело інвестування, суб’єкти інноваційної діяльності, форма власності, стадія прояву нових параметрів, показники якості. Узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційного процесу. Наукові й інноваційні організації класифіковані залежно від сфери діяльності: державне управління, підприємницька діяльність, вища освіта і наука, некомерційна. Особливу увагу, як свідчить досвід США, Японії, країн Західної Європи, необхідно приділити розвитку малих фірм, зокрема венчурних фірм і фірм спін-офф.
3. Розкрито сутність та розвинуто теорію інвестування інноваційної діяльності підприємства. Встановлено, що інвестиції в інноваційні проекти ототожнюють з процесом вкладення коштів в основні засоби й оборотні кошти. Такий підхід не враховує, що основні засоби та оборотні кошти мають різний період оборотності; оборотні кошти можуть бути не тільки авансованими, а й використаними. Перші обслуговують процес здійснення матеріальних витрат і оплату праці, другі – матеріальних витрат, витрат на оплату праці і витрат, джерелом яких є валовий прибуток підприємства. Визначено сутність понять “капітальні інвестиції”, “основні фонди”, “основні засоби”. З огляду на те, що об’єктом капітального інвестування виступають основні засоби й нематеріальні активи, під капітальними інвестиціями розумітимемо витрати на необоротні активи підприємства. У роботі сформовано точку зору, що основні фонди – це знаряддя й засоби праці, представлені в натуральній формі. Основні фонди в грошовому вираженні є основними засобами. Теорія інвестування інноваційної діяльності підприємства набула подальшого розвитку за рахунок: доповнення класифікації інвестицій в інноваційні проекти ознаками залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні), залежно від початку інвестування (авансовані, використані); удосконалення методів визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів (це дасть можливість розрахувати реальні показники амортизації засобів праці); авторського визначення фінансових ресурсів підприємства як грошових коштів, вкладених у необоротні й оборотні активи для здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; уточнення складу власних, залучених і позикових джерел інвестування та аналізу їх на основі пасиву балансу підприємства.
4. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. З цією метою виконано критичний аналіз методів, що використовувались у централізованій економіці, та методів, які використовують у ринковому середовищі для оцінювання ефективності інвестиційних та інноваційних проектів. Узагальнено пропозиції дослідників, які дотримуються точки зору, що методи, використовувані для оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів, не повною мірою підходять для оцінювання ефективності інновацій. Аналіз показує, що в існуючих методах порушується основоположний принцип щодо відповідності результатів і витрат нововведення. Необґрунтованим є розрахунок показників економічної ефективності та строку окупності, в яких використовується сума результатів і витрат усіх стадій життєвого циклу нововведення.
5. Визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти має базуватися на певних правилах, тобто принципах. В основу побудови узагальнюючих показників ефективності покладено такі принципи: взаємозв’язок показників економічної ефективності інноваційних проектів на рівнях національного господарства, підприємства та його структурних підрозділів; взаємозв’язок узагальнюючого показника із частковими показниками економічної ефективності інноваційного проекту; наявність критеріїв при визначенні показників економічного обґрунтування інноваційних проектів; повний облік витрат і результатів реалізації інноваційних проектів, їх відповідність один одному в часі й за змістом; кількісна вимірюваність показників і критеріїв економічної ефективності інноваційного проекту; спрямованість інноваційного проекту на виконання місії підприємства; зіставність варіантів інноваційного проекту. Додатково до сформованих принципів запропоновано врахувати: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект.
6. Запропоновано методи розрахунку інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів, а також класифікацію інвестицій в інноваційні проекти. Класифікація представлена у вигляді споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій. Кожні з них поділяються на авансовані та використані. Запропоновано метод розрахунку авансованих і використаних кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основних структурних підрозділів і робочих місць. Авансовані кумулятивні інвестиції пропонується визначати як суму необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку авансованих оборотних активів (авансованих оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період. Використані кумулятивні інвестиції пропонується визначити сумою необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку використаних оборотних активів (використаних оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період. Удосконалено методи розрахунку результатів інноваційного проекту, які враховують принципи відповідності їх витратам. Результатом авансованих (використаних) споживаних інвестицій є товарна (реалізована) продукція за один оборот авансованих (використаних) оборотних коштів. Результатом авансованих (використаних) застосованих інвестицій слугує річний обсяг товарної (реалізованої) продукції. Результатом авансованих (використаних) кумулятивних інвестицій буде кумулятивний обсяг товарної (реалізованої) продукції.
7. Розроблено методичний підхід до розрахунку складових оборотних активів підприємства, який відповідає економічним елементам витрат на виробництво продукції. На його основі визначено: авансовані оборотні активи та їх рентабельність; оборотні активи, що пов’язані з оплатою праці, беруть участь в обороті валового прибутку та створенні чистої доданої вартості; коефіцієнти використання оборотних активів і їх складових.
8. Запропоновано підходи до розрахунку віддачі споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій. Коефіцієнт віддачі авансованих споживаних інвестицій дорівнює відношенню кумулятивних авансованих інвестицій до споживаних авансованих інвестицій. Коефіцієнт віддачі авансованих застосованих інвестицій – відношенню кумулятивних авансованих інвестицій до застосованих авансованих інвестицій. Запропоновано розрахунок коефіцієнтів перевищення кумулятивних авансованих та використаних застосованих інвестицій над нагромадженими. Використання запропонованих показників дає можливість виконати розрахунок співвідношення споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій.
9. Удосконалено ресурсний і витратний підходи до оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. Ресурсний метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат беруть обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів), як витрати – споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний метод спрямований на розрахунок показників економічної ефективності, в яких як результат беруть річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати – застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Ці підходи доцільно використовувати для обґрунтування проектів, що реалізуються впродовж одного року.
10. Запропоновано новий змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, що реалізуються на рівні підприємства, його структурного підрозділу та робочого місця. Метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат виступає кумулятивний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції; як витрати – авансовані або використані кумулятивні інвестиції. Метод враховує всі результати й витрати проекту, їх нерівномірність по роках розрахункового періоду, дію фактора часу на них і дає можливість визначити період повернення авансованих кумулятивних інвестицій.
11. Запропоновано методичний підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти. Він заснований на розрахунку перевищення індексу кумулятивного результату над індексом кумулятивних витрат, враховує показники якості продукції виробника і споживача, дію фактора часу на результати й витрати проекту, передбачає економію витрат живої та уречевленої праці, забезпечує інноваційний розвиток і зростання підприємства за рахунок виконання дії закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій.
12. Удосконалено методичний підхід щодо приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів з виробництва довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, крім індексу обсягів виробництва, враховує індекси таких показників якості продукції виробника і споживача, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, надійності. Надійність продукції забезпечується за рахунок використання показників безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності, збереженості. Врахування принципу зіставності варіантів проекту підвищить рівень достовірності виконаних розрахунків.
13. Удосконалено метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти. Визначення періоду повернення авансованих кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який враховує як джерело фінансування обсяг реалізованої продукції, особливості кругообороту основних засобів і оборотних коштів, дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Визначення періоду повернення використаних кумулятивних інвестицій в інноваційний проект засновано на рівності кумулятивних результатів та використаних кумулятивних інвестицій, дає можливість забезпечити одержання нормативного (заданого) кумулятивного прибутку, враховує дію фактора часу на результати й витрати проекту. Запропоновано методи розрахунку коефіцієнтів віддачі та використання споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, які враховують особливості кругообороту основних засобів та оборотних коштів; дають можливість виконати аналіз співвідношення кумулятивних, споживаних і застосованих інвестицій.
14. Удосконалено метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційні проекти врахуванням особливостей поділу застосованих інвестицій на постійну та змінну частини, залежності результатів і витрат проекту від періоду виробництва впродовж року, особливостей амортизації основних засобів та кругообороту оборотних коштів.
15. Для оцінювання ризику інноваційного проекту запропоновано індикатори та критерії, що враховують його надійність. Серед представлених індикаторів проекту нормативні показники абсолютної й порівняльної ефективності слугують мінімально величиною, нормативні показники періодів повернення авансованих та використаних кумулятивних інвестицій – максимальною. Для аналізу надійності інноваційного проекту запропоновано розраховувати індекси надійності проекту за нормативними показниками абсолютної й порівняльної ефективності та індекси надійності за нормативними показниками періоду повернення авансованих і використаних кумулятивних інвестицій. Розглянуто можливість застосування теорії аналізу реальних опціонів для обґрунтування інноваційних проектів в умовах невизначеності.
Наукові положення, висновки та розроблена методологія визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти на промислових підприємствах рекомендуються для використання: розробниками наукової продукції (науково-дослідними організаціями, проектними установами); виробниками нових засобів праці (машинобудівними заводами); споживачами нових засобів праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Стратегия России: взгляд в завтрашний день : методологические размышления / Л. Абалкин // Экономист. – 2003. – № 8. – С. 3–9.
2. Адлер Ю.П. Качество и рынок, или как организация настраивается на обеспечение требований потребителей / Ю.П. Адлер // Поставщик и потребитель. – М. : РИА «Стандарты и качество», 2000. – 126 с.
3. Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз) : монографія / Г.М. Азаренкова. – Х. : П.П. Яковлєва, 2003. – 103 с.
4. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров / Г.Г. Азгальдов. – М. : Экономика, 1982. – 256 с.
5. Айльхауер X. Мода между спросом и предложением / X. Айльхауэр, А. Альтенбург. – М. : Легкая и пищевя промышленнсть, 1983. – 103 с.
6. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Р. Акофф. – М. : Прогресс, 1985. – 325 с.
7. Активізація інноваційної діяльності : організаційно–правове та соціально–економічне забезпечення : монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. ; НАН України. Ін–т економіки пром–сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
8. Алабугин А.А. Формирование адаптационного механизма в системе управления развитием промышленных предприятий : автореф. дис. … доктора экон. наук : спец. 08.00.05 “Экономика и управление народным хозяйством : экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами (промышленность)” / А.А. Алабугин. – Челябинск, 2007. – 41 с.
9. Александров И.А. Экономический рост и окружающая среда (введение в методологию измерения и анализа) / И.А. Александров. – Донецк : ИЭП НАН Украины, 1996. – 276 с.
10. Альгин А.П. Грани экономического риска / А.П. Альгин. – М. : Знание, 1991. – 64 с. Бобков И. Регулирование инфляционных процессов в инвестиционной деятельности / И. Бобков // Экономист. – 1991. – № 6. – С. 109–113.
11. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1987. – 519 с.
12. Антипенко Е.Ю. Принципы анализа капитальных вложений : монография / Е.Ю. Антипенко, В.И. Доненко. – Запорожье : Фазан, Дикое поле, 2005. – 420 с.
13. Антипенко Е.Ю. Совершенствование методов и моделей анализа эффективности и риска реализации инвестиционных проектов : дис. … канд. тех. наук : 05.13.22 / Антипенко Евгений Юрьевич. – ПГАСА –Днепропетровск, 2004. – 186 с.
14. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація : монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
15. Аптекар С. Оцінка ефективності інвестиційних проектів / С. Аптекар // Економіка України. – 1/2007. – С. 42 – 49.
16. Бабець Є.К. Теорія капітального інвестування : навч. посіб. / Є.К. Бабець, О.П. Гузенко. – Д. : Наука і освіта, 2003. – 210 с.
17. Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / Ю.М. Бажал, І.В. Одотюк, М.С. Данько ; [за ред. В.П. Александрової]. – К. : Ін–т економічного прогнозування, 2002. – 80 с.
18. Балабанов И.Г. Инновационный менеджмент : учеб. пособ. / И.Г. Балабанов. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.
19. Балакай О.Б. Проблема эколого–экономических показателей производственной деятельности : вопросы методики и практики / О.Б. Балакай // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури : матеріали 4 міжнар. конф. – Макіївка, 2005. – Вип. 52. – С. 3–5.
20. Балакай О.Б. Економіко–екологічний рейтинг у системі управління підприємством : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.00.04 “Економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності)” / О.Б. Балакай. – Донецьк, 2006. – 20 с.
21. Банківська енциклопедія / [під ред. А.М. Мороза]. – К. : ЕЛЬТОН, 1992. – 330 с.
22. Баскаков А.Я. Методология научного исследованя : Учеб. Пособие. / А.Я. Баскаков, Н.В. Туленков. – К. : МАУП, 2002. – 216 с.
23. Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад ХХ столетия в экономическую теорию / У. Баумоль // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 73–108.
24. Бауэр Р. Управление инвестиционным проектом : Опыт IBM / Р. Бауэр : пер. с англ. –М. : ИНФРА–М. 1995.
25. Безчасний Л.К. Інноваційна складова економічного розвитку / Л.К. Безчасний, В.П. Мельник, О.Г. Білоцерківець. – К. : НАН України. Інститут економіки, 2000. – 262 с.
26. Белов В.С. Управление прибылью : проблемы выбора, принятие финансовых решений / В.С. Белов, Н.Н. Селезнев, Н.П. Скотелева. – СПб. : Приоритет, 1996. – 312 с.
27. Бень Т. До визначення економічної ефективності інвестицій / Т. Бень // Економіка України. – 2007. – № 4. – С 12–19.
28. Бень Т. Методи визначення економічної ефективності інвестицій : порівняльний аналіз / Т. Бень // Економіка України. – 2006. – № 6. – С 41 – 46.
29. Беренс В. Руководство по оценке эффективности инвестиций / В. Беренс, П. Хавранек : пер. с англ. – Новое изд., перераб. и доп. – М. : Интерэксперт, 1995.–528 с.
30. Бирман Г. Экономический анализ инвестиционных проектов / Г. Бирман, С. Шмидт : пер. с англ. / Под ред. Л.П. Белых. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. –431с.
31. Бирман Г. Капиталовложения : Экономический анализ инвестиционных проектов / Г. Бирман : пер. с англ. – М. : Экономика, 2003. – 631 с.
32. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять сталого економічного зростання та розвитку / Ю. Бицюра // Економіст. – 2006. – № 5. – С. 62–65.
33. Біла С.О. Проблеми і перспективи формування інноваційної економіки України / С.О. Біла // Майбутнє України : стратегія поступу : монографія. – Донецьк : Юго–Восток, ЛТД, 2008. – С. 152–158.
34. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств / М.Д. Білик. – К. : Знання : КОО, 1999. – 312 с.
35. Бланк И. А. Управление прибылью / И.А. Бланк. – [2–е изд., доп.]. – К. : Ника – Центр. Эльга, 2002. – 752 с.
36. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент : учеб. курс / И.А. Бланк. – К. : Эльга–Н, Ника–Центр, 2001. – 448 с.
37. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. И.А. Бланк. – К. : Эльга–Н, Ника–Центр, 2001. – 448 с.
38. Бланк И.А. Финансовый менеджмент / И.А. Бланк. – К. : Эльга : Ника Центр, 2004. – 656 с.
39. Богатин Ю.В. Оценка ефективности бизнеса и инвестиций / Ю.В. Богатин, В.А. Швандер. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 255 с.
40. Бойко О.М. Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні / О.М. Бойко // Прометей. – 2008. – № 2 (26). – С. 87–93.
41. Борзенков С. Визначення ефективності проведеної BTL – акції / С. Борзенков // Схід. – 2006. – №2. – С. 45–50.
42. Бочаров В.В. Корпоративные финансы / В.В. Бочаров, В.Е. Леонтьев. – СПб. : Питер, 2004. – 592 с.
43. Бочаров В.В. Финансово–кредитный механизм регулирования инвестиционной деятельности предприятия / В.В. Бочаров, Р.Г. Попова. – СПб. : Изд–во СПбУЭФ, 1993. – 185 с.
44. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов / Р. Брейли, С. Майерс : пер. с англ. – М. : Олимп – Бизнес, 1997. – 1087 с.
45. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Є. Брігхем : пер. з англ. . – К. : Молодь, 1997. – 1000 с.
46. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений / М. Бромвич : пер. с англ. М. : ИНФРА–М, 1996. – 432с.
47. Булеев И.П. Инновационная деятельность предприятия и государства / И.П. Булеев // Прометей. – 2006. – № 1 (19). – С. 41–45.
48. Бусоргина О.В. Методы формирования организационно–экологического механизма устойчивого развития предприятия : автореф. дис. … канд. экон. наук : спец. 08.00.05 “Экономика и управление народным хозяйством : экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами (промышленность)” / О.В. Бусоргина. – СПб., 2006. – 19 с.
49. Вайнрих Г. Планирование и анализ инвестиций / Г. Вайнрих, У. Хоффман : пер. с нем. / Под ред. С.Г. Фалько. – М. : Правления общества „Знание" России, 1992. – 113 с.
50. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Д.К. Ван Хорн : пер. с англ. – М. : Финансы и статистика, 1997. – 800 с.
51. Васенко В.К. Вільні економічні зони : стратегія розвитку : монографія / В.К. Васенко. – Суми : Видавництво «Довкілля», 2004. – 348 с.
52. Василенко В.А. Диагностика устойчивого развития предприятий : монография / В.А. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2005. – 142 с.
53. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприятия : монография / В.А. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2004. – 644 с.
54. Вентцель Е.С. Исследование операций: задачи, принципы, методология / Е.С Вентцель. – М. : Наука, 1998. – 208 с.
55. Верба В.А. Проектний аналіз : підручник / В.А. Верба, О.А. Загородніх. – К. : КНЕУ, 2000. – 322 с.
56. Верещак В.С. Еколого–економічне обгрунтування інвестиційних проектів : монографія / В.С. Верещак, Т.Г. Бень. – Дніпропетровськ : Інститут технології, 1998. – 124 с.
57. Вітлинський В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку / В.В. Вітлинський, О.В. Пернарівський, А.В. Баранова // Фінанси України. – 1999. – № 12. – С. 91–105.
58. Вітлінскій В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком / В.В. Вітлінський, П.І. Верченко. – К. : КНЕУ, 2000. – 292 с.
59. Вітлінскій В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / В.В. Вітлінський. – К. : Деміур, 2001. – 211 с.
60. Вітлінський В.В. Актуальні питання розвитку ризикології в економіці та підприємництві / В.В. Вітлінський : Зб. наук. праць. – К. : КНЕУ. Академія ДПС України, 2001. – 449 с.
61. Вітлінський В.В. Аналіз моделювання та управління економічним ризиком : навч–метод. посіб. / В.В. Вітлінський, П.І. Верченко. – К. : КНЕУ, 2000. – 292 с
62. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / В.В. Вітлінський, С.І. Наконечний. – К. : Борисфен–М, 1996. – 326 с.
63. Войнаренко М.П. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М.П. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 16–25.
64. Волков И.М. Проектный анализ / И.М. Волков, М.В. Грачева. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 328 с.
65. Временная методика определения экономической эффективности затрат в мероприятия по охране окружающей среды // Экон. газ. – № 33. – 1980. – С. 13–14.
66. Всемирная история экономической мысли : В 6 т. Т.4. Теория социализма и капитализма в межвоенный период / [гл. ред. В.Н. Черковец]. – М. : Мысль, 1990. – 590 с.
67. Вуколова Т.И. Управление финансами предприятия : справочно–практ. пособ. / Т.И. Вуколова, И.Н. Жук, Е.Ф. Киреева. – Мн. : Книжный дом, 2005. – 224 с.
68. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Х. : Константа, 2006. – 272 с.
69. Гейер Г.В. Управление в условиях инновационной конкуренции : vонография / Г.В. Гейер. – Донецк : Норд–Пресс, 2006. – 325 с.
70. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гелбрейт : пер. с англ. – М. : Прогресс, 1979. – 422 с.
71. Герасимчук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності / М. Герасимчук // Економіка України. – 1994. – № 12. – С. 3–11.
72. Герасюк О.А. Закономірності створення офшорів і доцільність їх застосування в Україні / О.А. Герасюк // Финансовая консультация. – 2000. – № 39–40. – С. 95–97.
73. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций / В.Н. Глазунов. – М. : Финстатинформ, 1997. – 135 с.
74. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації / А.Ф. Гойко. – К. : ВІРА–Р, 1999. – 320 с
75. Горбунов А.Р. Офшорный бизнес и управление компаниями за рубежом / А.М. Горбунов. – М. : Анкиль – ИНФРА, 1997. – 192 с.
76. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент : курс лекций / М.В. Гридчина. – М. : МАУП, 2002. – 160 с.
77. Гринёв В.Ф. Инновационный менеджмент : учеб. пособ. / В.Ф. Гринёв. – К. : МАУП, 2000. – 148 с.
78. Гриньова В.М. Проблеми розвитку інвестиційної діяльності : монографія / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. – Х. : ХДЕУ, 2002. – 464с.
79. Губачева О. Выбираем метод начисления амортизации// Бухгалтерский учет и аудит.–2000.– 11.– 42 с.
80. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б.В. Губський. –К. : Наук, думка, 1998. – 390 с.
81. Гузенко О.П. Інвестиційний проект : оцінка ефективності та інфляція / О.П. Гузенко, B.C. Шапран // Фондовий ринок. – 2000. – № 38. – С. 32 – 36.
82. Гузенко О.П. Оцінка ефективності заходів по зниженню ризиків інвестиційних проектів гірничодобувних підприємств / О.П. Гузенко // Вісник ХДПУ „Технічний прогрес та ефективність виробництва". Збір. наук. пр. – Част. 1. – Харків : ХДПУ, 2000.–С. 80–83.
83. Данилишин Б. Научно–инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины / Б. Данилишин, В. Чижова // Экономика Украины. – 2004. – № 3. – С. 4–11.
84. Дейнеко Л. Сталість соціально–економічного розвитку за умов суспільних трансформацій / Л. Дейнеко, Є. Хлобистов // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 59–65.
85. Дорогунцов С. Сталий розвиток управління еколого–економічними системами / С. Дорогунцов, А. Федорищева, О. Гальчук // Економіка України. – 2004. – № 1–2. – С. 74–83.
86. Дружинина Е. Эффективный BTL – удар по эмоциям / Е. Дружинина // Инвест–газета. – 2004. – № 32. – С. 15–17.
87. Дубас А. Информация – основа моделирования и прогнозирования общественно–политической деятельности / А. Дубас // Персонал. – 2003. – № 1. – С. 45–49.
88. Економіка підприємства : підручник / [за заг. ред. Л.Г. Мельника]. – Суми : Університетська книга, 2004. – 684 с.
89. Євдокимов А.В. Формування системи еколого–економічних показників при переході до сталого розвитку : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища” / А.В. Євдокимов. – Суми, 1998. – 18 с.
90. Єріна А.М. Методологія наукових досліджень : навч. посіб. / А.М. Єріна, В.Б. Захожай, Д.Л. Єрін. – К. : ЦНЛ, 2004. – 212 с.
91. Жорнокут Ю. Правовое обеспечение венчурного бизнеса в Украине / Ю. Жорнокут // Реформы. – 1999. – № 1–2. – С. 21–28.
92. Завгородній А.Г. Менеджмент реальних інвестицій : навч. посіб. / А.Г. Завгородній, Ю.І. Стадницький. – К. : Знання, КОО, 2000. – 209 с.
93. Зайцева Ю.К. Розвиток форм і відносин власності як наслідок усуспільнення виробництва та чинник появи нових функцій держави / Ю.К. Зайцева, О.К. Буряк // Вчені зап. : наук. зб. / [відп. ред. А.Ф. Павленко]. – К. : КНЕУ, 2005. – Вип. 7. – С. 42–52.
94. Закон Украины “О специальном режиме инвестиционной и инновационной деятельности технологических парков “Полупроводниковые технологии и материалы, оптоэлектроника и сенсорная техника”, “Институт монокристаллов” № 991/99 от 16.07.1999 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1999. – № 40. – С. 816–820. – (Библиотека официальных изданий).
95. Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» (в редакции от 22.05.97г. 283/97-ВР, с изменениями и дополнениями) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. № 4. – Ст. 28. – (Бібліотека офіційних видань).
96. Закон Украины “Об инновационной деятельности” № 40–IV от 04.07.2002 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 2002. – № 36. – С. 882–892. – (Библиотека официальных изданий).
97. Закон Украины “Об основах государственной политики в сфере науки и научно–технической деятельности” № 1977–ХІІ от 13.12.1991 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1992. – № 12. – С. 306–318. – (Библиотека официальных изданий).
98. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1541.
99. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 657. – (Бібліотека офіційних видань).
100. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001, № 2299-III //Офіційний вісник України. – 2001. – № 16. – С. 1. – (Бібліотека фіційних видань).
101. Закон України “Про наукову і науково–технічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165. – (Бібліотека офіційних видань).
102. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Українська інвестиційна газета, 2003. – №4. – С. 4–51.
103. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – Ст. 271. (Бібліотека офіційних видань).
104. Закон України “Про спеціальний режим технологічних парків” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 32. – Ст. 1160. (Бібліотека офіційних видань).
105. Захарченко І.Г. Технології залучення фінансових ресурсів на різних стадіях життєвого циклу малих підприємств / І.Г. Захарченко, О.В. Волкова // Вісник Херсонського НТУ. – 2007. – № 3/29. – С. 259–263.
106. Зви Б. Финансы / Б.Зви, К. Роберт : пер. с англ. – М. : Радио и связь, 1981. – 560 с.
107. Зеленкова Н.М. Финансирование и кредитование капитальных вложений / Н.М. Зеленкова. – М. : Финансы и статистика, 1990. – 221 с.
108. Золотогоров В.Г. Инвестиционное проектирование / В.Г. Золотогоров. – Мн : Экоперспектива, 1998. – 463.с.
109. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво : сутність, механізми і форми розвитку : монографія / В.В. Зянько. – Вінниця : УНІВЕРСУМ–Вінниця, 2008. – 397 с.
110. Ильяшенко С.Н. Маркетинговый подход к выведению инноваций на рынок / С.Н. Ильяшенко // Маркетинг и реклама. – 2004. – № 12 (100). – С. 38–45.
111. Ильяшенко С.Н. Оценка составляющих экономической безопасности предприятия / С.Н. Ильяшенко // Наукові праці ДонНТУ. Серія : економічна. – Донецьк : Вид–во ДонНТУ, 2002. – Вип. 47. – С. 16–22.
112. Ильяшенко С.Н. Сравнительный анализ механизмов инвестирования в развитие рыночных возможностей отечественных предприятий / С.Н. Ильяшенко, В.В. Божкова, О.В. Прокопенко // Механізми регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми : Мрія–1 ЛТД, 1999. – Т. 1. Еколого–економічні проблеми інноваційних процесів. – С. 73–81.
113. Ильяшенко С.Н. Формирование структуры инвестиционных ресурсов развития предприятия / С.Н. Ильяшенко // Бизнес Информ. – 1999. – № 9–10. – С. 79–81.
114. Инвестиции и инновации : словарь–справочник от А до Я / Л.В. Артамонова и др.; [под ред. М.З. Бора, А.Ю. Денисова]. – М. : ДиС, 1998. – 208 с.
115. Инновационная деятельность отечественных промышленных предприятий / А.М. Омельченко, Р.М. Лазейник, Л.В. Макоткина и др. // Прометей. – 2008. – № 2 (26). – С. 81–87.
116. Инновационный менеджмент : справоч. пособ. / П.И. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Э. Миндели и др. – М. : Центр исслед. и статистики науки, 1998. – 582 с.
117. История экономических учений : (современный этап) : учебник / [под общ. ред. А.Г. Худокормова]. – М. : ИНФРА–М, 2001. – 784 с.
118. История экономических учений : учеб. пособ. / [под ред. В. Автономова]. – М. : ИНФРА–М, 2001. – 784 с.
119. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком : проблеми, концепції, методи / С.М. Ілляшенко. – Суми : Університетська книга, 2003. – 278 с.
120. Інноваційна складова економічного розвитку : монографія / [відп. ред. Л.К. Безчасний]; НАН України. Ін–т економіки. – К., 2000. – 261 с.
121. Інноваційні процеси в системі державного управління і місцевого самоврядування : наукове видання / [М.В. Афа¬насьєв, А.Г. Шемаєва, Л.Й. Аведян та ін.]. – Х. : ХНЕУ, 2006. – 212 с.
122. Історія економічних вчень : підручник / В.Д. Базилевич, Н.І. Гражевська, П.М. Леоненко, О.П. Нестеренко. – К. : Знання, 2006. – 586 с.
123. Каминський П.Д. Удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / П.Д. Каминський. – Донецьк, 2004. – 20 с.
124. Караван Н.А. Характеристика інноваційної діяльності країни / Н.А. Караван // Прометей. – 2004. – № 2. – С. 74–78.
125. Касич А.О. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування України / А.О. Касич //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 7 (73). – С. 32 –40.
126. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування / О.Л. Кашенко. – Суми : Університетська книга, 1999. – 421 с.
127. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж.М. Кейнс. – М. : Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.
128. Киселев А.И. Все–таки, что же такое оффшор? / А.И. Киселев // Финансовая консультация. – 1999. – № 41–44. – С. 9–15.
129. Кобелев В.Н. Особенности технико–экономического обоснования инновационных решений в электромашиностроении / В.Н. Кобелев // Вісник економічної науки України. – 2006. – № 1. – С. 64 – 68.
130. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. – М. : Финансы и статистика, 2000. – 768 с.
131. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов / В.В. Ковалев. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 144 с.
132. Ковалев В.В. Финансовый анализ / В.В. Ковалев. – М. : Финансы и статистика, 1997. – 512 с.
133. Ковалев В.В. Финансовый анализ управления капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В.В. Ковалев. – М. : Знание, 1999. – 234 с.
134. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента : учебник / Г.Д. Ковалев; [под ред. В.А. Швандара]. – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 1999. – 208 с.
135. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України / С.С. Ковальчук // Фінанси України. – 2004. – № 7. – С. 96–103.
136. Когут М. Как оценивать эффективность PR / М. Когут // Бизнес. – 2004.– № 26. – С. 52–53.
137. Кокурин Д.М. Инновационная деятельность / Д.М. Кокурин. – М. : Экзамен, 2001. – 276 с.
138. Колісник М.К. Методологічні аспекти оцінки проектів на вітчизняних підприємствах : дослідження існуючої практики / М.К. Колісник // Менеджмент та підприємництво в Україні : етапи становлення і проблеми розвитку. Вісн. нац. у–ту „Львівська політехніка". – 2004. – № 517. – С 3