МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА :



  • Название:
  • МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  • Кол-во страниц:
  • 481
  • ВУЗ:
  • СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ


    На правах рукопису
    НАДЬОН ГАННА ОЛЕКСАНДРІВНА

    УДК 005.334:658



    МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


    Спеціальність 08.00.04 Економіка та управління підприємствами
    (за видами економічної діяльності)



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора економічних наук




    Науковий консультант:
    доктор економічних наук, професор
    Бузько Ірина Романівна




    Луганськ — 2010

    ЗМІСТ

    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 14
    1.1. Теорія циклічності: ґенеза і сучасний етап розвитку 14
    1.2. Криза в діяльності підприємства 42
    1.3. Парадигма антикризового управління промисловим
    підприємством: стан та напрями розвитку 71
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 97
    РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ІННОВАЦІЇ ЯК
    ПІДҐРУНТЯ АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    ПІДПРИЄМСТВА 102
    2.1. Роль та значення персоналу в антикризовій
    діяльності підприємства 102
    2.2. Характеристика тенденцій розвитку ринку праці
    в умовах кризи 111
    2.3. Основні напрями управління персоналом
    в антикризовій діяльності підприємства 122
    2.4. Інновації як основний чинник антикризової
    діяльності підприємства 135
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 146
    РОЗДІЛ 3. АКТИВІЗАЦІЯ ТА РОЗВИТОК КРИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ
    ПІДПРИЄМСТВА 151
    3.1. Криза як невід’ємний атрибут системи підприємства 151
    3.2. Аналіз процесу активізації і розвитку кризи
    в діяльності підприємства 180
    3.3. Вимоги до діагностики кризи в діяльності
    підприємства 212
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 241
    РОЗДІЛ 4. ДІАГНОСТИКА КРИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ
    ПІДПРИЄМСТВА 246
    4.1. Попередня оцінка інтенсивності кризи в діяльності
    підприємства 246
    4.2. Аналітична оцінка інтенсивності прояву кризи
    в діяльності підприємства 278
    4.3. Апробація методичних засад діагностики кризи
    в діяльності підприємства 302
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 324
    РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ
    ПОТЕНЦІАЛІВ ПІДПРИЄМСТВА
    В АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ
    ПІДПРИЄМСТВОМ 329
    5.1. Концептуальний підхід до моніторингу за розвитком
    ситуації та виявлення кризових явищ на основі
    оцінки використання потенційних можливостей
    підприємства 329
    5.2. Методологія і інструментарій оцінки локальних
    потенціалів функціональних видів діяльності 349
    5.3. Показники оцінки локальних потенціалів
    функціональних видів діяльності для моніторингу
    кризової ситуації на підприємстві 372
    5.4. Профілактика і попередження кризових явищ
    на основі ситуаційної оцінки діяльності
    підприємства 401
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 421
    ВИСНОВКИ 427
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 442
    ДОДАТКИ 469




    ВСТУП
    Актуальність теми. Проблематика антикризового управління підприємством оформилася в окремий напрям у 80-х роках ХХ століття в розвинених країнах Заходу. Антикризове управління вважалось інструментом мінімізації впливу кризи на функціонування підприємства за допомогою розробки системи управлінських рішень, а в сучасній економічній літературі в більшості випадків ще донедавна визначалося як діяльність з подолання наслідків кризи, яка вже настала.
    Сучасні положення теорії криз та їх прогнозування, теорії антикризового регулювання в основному спрямовані на пояснення причин виникнення та перебігу криз у великих системах мега- та макрорівня. Досягнення у вивченні криз на мікрорівні, тобто на рівні окремого підприємства є значно скромнішими. Їх характеризує несистемність, уривчастість, відсутність одностайності думок щодо походження кризи в діяльності підприємства, натомість увагу вчених в цій галузі зосереджено на антикризовому управлінні.
    Сьогодні у вітчизняній науці склалася дещо парадоксальна ситуація: доволі широкими є розробки щодо антикризового управління, у які вагомим є внесок вітчизняних – І.О. Бланка, І.П. Булеєва, Л.О. Лігоненко, Л.С. Ситник, О.О. Терещенка, О.В. Мороза, А.І. Пушкара, А.М. Тридіда, З.М. Холод, А.М. Штангрета, а також російських вчених В.І. Кошкіна, А.Г. Грязнової, Е.А. Уткіна. Але явно недостатніми є дослідження саме об’єкта цього управління – кризи, що відбувається в системі підприємства, хоча протягом усього часу дослідження феномена циклічності не припинялися спроби з’ясувати причини економічних криз для того, щоб ці кризи можна було попереджувати, пом’якшувати їх наслідки.
    Пошук причин кризи є одним з напрямів науки про кризи, що тільки зароджується – кризології. Її положення виходять з того, що кризи є неминучими, вони регулярно повторюються з певною закономірністю, є невід’ємною фазою циклічного розвитку будь-якої системи, зокрема підприємства. Кризи в економічній системі як явище є дуже різноманітними; вони відбуваються на будь-якому рівні системи, мають різни форми прояву та відповідні особливості, розрізняються за терміном перебігу, наслідками та мірою керованості. І, можливо, розмаїття криз послугувало причиною незавершеності їх дослідження та його актуальності дотепер. З цієї проблематики найвідомішими є дослідження українських вчених В.М. Геєця, З. М. Холод та А. М. Штангрета та російських вчених Ю.В. Яковця, С.П. Аукуционека. Їх наукові напрацювання надають уявлення про причини криз та шляхи їх подолання.
    Результати аналізу основних положень теорії кризи та теорії циклічності з позиції циклічно-генетичних закономірностей свідчать, що ці загальні принципові підходи мають наповнюватися конкретним змістом щодо конкретного рівня економічної системи – національної економіки, регіону, галузі або підприємства, щодо кожної сфери прояву кризи. Адже головні положення теорії кризи та теорії циклічності спрямовані на пояснення причин, виявлення чинників, аналіз перебігу та прогнозування кризи макрорівня. Передумовами поширення поняття кризи на підприємство послугували визнання підприємства відкритою системою, функціонування та розвиток якої перебувають під значним впливом зовнішнього середовища, притаманності цій системі властивості циклічності і, відповідно, кризи. Особливо актуальним слід визнати опрацювання положень теорії економічних криз, теорії економічних циклів щодо українських підприємств. Ця актуальність зумовлена особливостями діяльності українських підприємств та станом їх зовнішнього середовища, в якому спостерігаються тенденції, що не можна визнати сприятливими для уникнення криз.
    Отже, виникає необхідність подальшого вивчення природи кризи в діяльності підприємства, закономірностей її розвитку, можливих наслідків та їх подолання.
    Необхідність подальшого розвитку напрацювань кризології з метою забезпечення цілісності теоретичних розробок щодо кризи в діяльності підприємства, надання їм системного характеру, забезпечення відповідності вимогам практики антикризового управління на промислових підприємствах визначили вибір теми, мету, завдання й напрями дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до планів науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України. При виконанні теми "Формування механізму корпоративного управління фінансовим та промисловим капіталом регіону" (номер держреєстрації 0106U000292, 2009-2011 рр.) використано розроблену здобувачем послідовність обробки результатів експертної оцінки прояву внутрішніх симптомів кризи в діяльності підприємства і симптомів кризи в системах вищого рівня. У межах теми "Теоретичні основи формування та використання потенціалу розвитку соціально-економічних систем" (номер держреєстрації 0109U000082, 2009-2011 рр.) здобувачем розроблено нормативи для аналізу, оцінювання та моделювання ситуацій, пов’язаних з профілактикою проявів кризи в діяльності підприємства. За темою "Методологічні основи управління функціонуванням та розвитком суб’єктів господарської діяльності в епоху економіки знань" (номер держреєстрації 0106U000293, 2006-2008 рр.) здобувачем розроблено підходи до створення базового та індивідуального симптомокомплексу для діагностування кризи в діяльності підприємства. Модель локалізації та ідентифікації прояву кризи (кризові явища, кризова ситуація, кризовий стан) у діяльності підприємства здобувачем розроблено при виконанні теми "Організаційно-економічне та обліково-аналітичне забезпечення розвитку економічних систем регіону в умовах світових інтеграційних процесів" (номер держреєстрації 0104U003316, 2009-2011 рр.).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретичних, методичних і прикладних положень щодо подальшого розвитку методологічних засад діагностування та подолання кризи в діяльності підприємства, вибору й застосування способів антикризового управління підприємством.
    Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі наукові і практичні завдання:
    з позиції циклічно-генетичних закономірностей виникнення та розвитку кризи в економічній системі проаналізовано основні положення теорій циклічності, економічного циклу, криз, циклічного розвитку;
    уточнено парадигму антикризового управління та її основні концепти;
    обґрунтовано природу кризи на мікрорівні, закономірності її розвитку, можливі наслідки та їх подолання;
    проаналізовано напрями управління персоналом підприємства в умовах кризи;
    розглянуто інновації як основний чинник, вплив якого сприяє виходу підприємства з кризи;
    проаналізовано процеси активізації і розвитку кризи в діяльності під-
    приємства та сформовано методологічні засади її діагностування;
    розроблено модель локалізації та ідентифікації прояву кризи в діяльності підприємства з використанням методу дерева рішень та Байєсівського підходу;
    запропоновано інструментарій оцінювання функціональних потенціалів підприємства;
    визначено методи профілактики та запобігання кризи, яка впливає на діяльність підприємства;
    проведено апробацію рекомендацій з діагностування кризи на мікро-
    рівні (на машинобудівних підприємствах).
    Об’єкт дослідження – кризові прояви в діяльності промислового підприємства.
    Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти діагностування кризи для обґрунтування інструментарію антикризового управління.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, загальних методів, прийомів і принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичну основу роботи склали фундаментальні положення теорій циклічності, економічного циклу, криз, циклічного розвитку, антикризового регулювання, теорії економічного потенціалу, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі антикризового управління підприємством, діагностики, методів і моделей аналізу даних, потенціалу підприємства.
    Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють антикризову діяльність промислових підприємств в Україні.
    Інформаційною базою послужили статистичні дані про діяльність машинобудівних підприємств Луганської та Донецької областей, результати власних досліджень та експертного опитування.
    У роботі використано основні методологічні підходи (при визначенні природи кризи в діяльності підприємства); метод дерев рішень та Байєсівський підхід (при обґрунтуванні вибору інструментарію діагностики кризи в діяльності підприємства); метод ідентифікацій (при дослідженні природи кризи в діяльності підприємства, встановленні її атрибутивного характеру); метод статистичного аналізу (в аналізі тенденцій розвитку ринку праці); функціонально-цільовий підхід (у визначенні основних підходів до інноваційної діяльності підприємства в умовах кризи); структурно-логічний аналіз (при дослідженні взаємозв’язку форм прояву кризи в діяльності підприємства – кризового явища, кризової ситуації та кризового стану; при визначенні функціональних потенціалів підприємства); контент-аналіз (в аналізі положень теорій циклічності, економічного циклу, криз, циклічного розвитку); дескриптивний аналіз (при розробці логічної послідовності діагностики кризи в діяльності підприємства шляхом введення характеристик масштабу та інтенсивності прояву кризи); метод експертних оцінок (при формуванні комплексу симптомів, які свідчать про порушення у виконанні функцій підприємства); методи економіко-математичного моделювання (при розробці моделі локалізації та ідентифікації прояву кризи); евристичні методи дослідження (при формуванні системи показників оцінки функціональних потенціалів підприємства).
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні природи кризових проявів у діяльності підприємства, що стало підставою для розробки аналітичного підґрунтя діагностики кризи у вигляді моделі її локалізації та ідентифікації й використання функціональних потенціалів підприємства як засобів її подолання.
    Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
    вперше:
    з позицій системного, функціонального та процесного підходів кризу в діяльності підприємства визначено як міру порушення у виконанні його функцій, виділено прояви кризи та побудовано графік процесу її активізації й розвитку;
    сформовано методологічні засади діагностування кризи в діяльності
    підприємства, що враховують атрибутивний характер кризи, форми її прояву, циклічність розвитку, та базуються на визначенні мети, завдань і послідовності діагностики, її характеру (аналітичний, експертний, багатофункціональний, оцінка в режимі реального часу), виборі параметрів (ідентифікація прояву кризи, визначення рівня його інтенсивності та встановлення точки на графіку розвитку кризи), обґрунтуванні вибору інструментарію діагностики – метод дерев рішень та Байєсівський підхід;
    обґрунтовано комплекс симптомів, які свідчать про порушення у виконанні функцій підприємства за функціональними підсистемами, оцінка вираженості котрих є підставою ідентифікації прояву кризи, її локалізації, визначення рівня інтенсивності, а також етапу у процесі активізації та розвитку цього прояву;
    розроблено аналітичне підґрунтя діагностики кризи у вигляді моделі локалізації та ідентифікації її прояву, складниками якої є бази даних, інструментальна база діагностики, способи ідентифікації результатів, симптомокомплекс з використанням методу дерева рішень та Байєсівського підходу;
    з урахуванням подвійної природи кризи в діяльності підприємства виявлено процесну послідовність її активізації та розвитку, структурування якої надало змогу виділити оборотний етап, протягом якого зміни, що вносяться в діяльність підприємства, дозволяють змінити динаміку розвитку кризи, але не приводять до системного перетворення підприємства, та необоротний етап, протягом якого зміни, що вносяться в діяльність підприємства, формують передумови та готують умови подальшого розвитку підприємства, що приводить до його системного перетворення;
    удосконалено:
    поняття сутності кризи в діяльності підприємства, яке на відміну сприйняття кризи як загострення суперечностей, несподіваної та непередбачуваної надзвичайної ситуації, розглядається як зумовлені впливом зовнішніх та внутрішніх чинників порушення у виконанні функцій підприємства в тій чи іншій функціональній підсистемі підприємства з різною інтенсивністю, які визначаються масштабом та глибиною, залежно від чого криза має різні прояви – кризове явище, кризова ситуація або кризовий стан;
    класифікацію криз у діяльності підприємства шляхом обґрунтування доцільності виділення форм її прояву (кризове явище, кризова ситуація та кризовий стан) та встановлення їх виду за результатами діагностики;
    процедуру діагностики кризи в діяльності підприємства шляхом введення характеристик масштабу та інтенсивності прояву кризи, наскрізного використання сформованого симптомокомплексу в їх оцінці із застосуванням методу дерева рішень та Байєсівського підходу та врахування посилюючого впливу зовнішнього середовища на масштаб та глибину прояву кризи за допомогою системи коефіцієнтів, що забезпечує логічну послідовність та комплексність;


    дістали подальшого розвитку:
    визначення об’єкта антикризового управління підприємством, яким виступає процес активізації та розвитку кризи, що надає можливість повної
    ідентифікації прояву кризи, сприяє підвищенню обґрунтованості вибору інструментарію антикризового управління та забезпечує його застосування саме в процесі розвитку кризи, а не за його результатами;
    обґрунтування природи кризи в діяльності підприємства, яка розглядається як іманентна властивість системи підприємства, її атрибут, активізується та розвивається за власним циклом з причин переважно ендогенного характеру, серед яких основна роль належить діяльності персоналу підприємства, поведінка якого відхиляється від моделі людини раціональної;
    обґрунтування циклічного характеру кризи в діяльності підприємства шляхом уточнення життєвого циклу кризи, яка одночасно є етапом циклу розвитку підприємства, виявлення синхронного або асинхронного характеру циклів, що впливає на рівень керованості кризи і визначає особливості процесу її активізації та розвитку;
    заходи профілактики та попередження процесу активізації і розвитку кризи через використання функціональних потенціалів підприємства на оборотному та необоротному етапах для несистемного або системного перетворення підприємства;
    модель антикризового управління інноваційною діяльністю підприєм-
    ства, де головним елементом є персонал підприємства, у якій встановлено ієрархію якостей "інноваційного працівника" – знання, навички, моделі поведінки та цінності. Призначенням моделі є формування вимог до персоналу в антикризовій діяльності підприємства.
    Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати та розроблені рекомендації є методичною базою щодо аналітичного підґрунтя діагностування кризи в діяльності промислового підприємства та використання його функціональних потенціалів в антикризовому управлінні. До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо: створення індивідуального симптомокомлексу для діагностування кризи в діяльності підприємства; системи коефіцієнтів, за допомогою яких враховується посилюючий вплив зовнішнього середовища на масштаб та глибину ідентифікованого прояву кризи в діяльності підприємства; програмного забезпечення, яке реалізовано в середовищі MаthCAD, призначенням якого є визначення координат прояву кризи в діяльності підприємства.
    Окремі пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, використано Головним науково-експертним управлінням апарату Верховної Ради України (довідка №16/3-383-1 від 13.05.2010 р.), Міністерством економіки України (довідка № 2801-25/258 від 22.07.2010 р.), Фондом державного майна України (довідка № 10-13-9690 від 23.07.2010 р.), Холдинговою компанією „Луганськтепловоз” (довідка № 001/498 від 14.09.2010 р.).
    Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України в межах курсів „Антикризове управління” та „Управління персоналом підприємства” (довідка №108-115-1364/5 від 22.06.2010 р.).
    Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора щодо аналітичного забезпечення діагностування кризи в діяльності
    підприємства та способів її профілактики і подолання. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.
    Апробація результатів дисертації. Одержані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: „М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (Донецьк, 2005 р.), „Переяславская рада: ее историческое значение и перспективы развития Восточно-славянской цивилизации” (Харків, 2009 р.), „Теория и практика предпринимательской деятельности” (Сімферополь, 2009 р.), „Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика” (Луцьк, 2009 р.), „Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (Одеса, 2009 р.), „Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (Київ, 2009 р.), „Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу” (Луганськ, 2009 р.), „Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи вирішення” (Тернопіль, 2009 р.).
    Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 36 наукових працях, серед яких 4 монографії (одна індивідуальна), 24 статті у наукових журналах та збірниках наукових праць, 8 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій  45,74 д.а., з яких автору належать 40,16 д.а.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Криза в діяльності підприємства є досить розповсюдженим та практично неминучим станом підприємства. Спочатку тлумачення кризи в діяльності підприємства мало негативний відтінок, і тому, власне, виникло та набуло актуальності антикризове управління підприємством. В останніх наукових дослідженнях криза в діяльності підприємства вже не сприймається як виключно негативне явище, знайдені та досліджуються її позитивні риси, зокрема можливість для реалізації позитивних змін. А ось питання антикризового управління підприємством продовжують розроблятися за умов неповної дослідженості об’єкта управління – кризи в діяльності підприємства.
    Опрацювання положень теорії економічних криз, теорії економічних циклів щодо українських підприємств слід визнати особливо актуальним. Найбільш негативно на функціонування підприємств впливають три негативні особливості перехідної економіки України: асоціальний тип трансформації економіки; зміни у відношеннях власності, що не відповідають ані сучасним світовим тенденціям, ані принципу соціальної справедливості; неефективна трансформація механізму розподілу ресурсів.
    На мікрорівні існує певний набір загальних для сьогоднішнього стану економіки чинників, спільний вплив яких може викликати кризи в діяльності підприємств, навіть якщо національна економіка або галузь перебувають на інший стадії економічного циклу.
    Сучасні наукові розробки з проблематики кризи представлені переважно положеннями антикризового управління підприємством, більшість з яких є адаптацією зарубіжних розробок щодо подолання кризи в діяльності підприємства. Сьогодні в управлінській літературі дуже обмежені публікації щодо кризи в діяльності підприємства при великій кількості літератури, причому переважно навчального характеру, з антикризового управління підприємством. Але навіть в таких виданнях невиправдано обмежено подається зміст кризи, а в деяких – навіть зовсім про неї не йдеться. Адже на початку ХХІ ст. темпи економічних процесів та рівень конкуренції у світовій економіці зросли настільки, що антикризове управління вже не може ліквідувати наслідки кризи, якщо невідомі її характеристики, особливості, масштаб та глибина. Але ж наслідки кризи можуть виявитись настільки негативними, що необхідно не допустити настання кризи взагалі за допомогою її прогнозування, і акцент антикризового управління зміщується не тільки на запобігання кризам, а на антикризову діяльність в цілому.
    В сучасних публікаціях з дослідження кризи в діяльності підприємства найчастіше вважається, що криза виникає під впливом сукупності чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, збігу обставин тощо. Але через існування і постійний прояв суперечності між основними процесами, що відбуваються на підприємстві, складають основу його діяльності і відображають її основні тенденції функціонування та розвиток – виникає циклічна тенденція розвитку підприємства, проявом якої в його діяльності є періодичне настання кризи. Такий висновок, що зроблений попередніми дослідниками кризи, примушує інакше поглянути на природу кризи в діяльності підприємства.
    Про нестійкість наукових уявлень про кризу в діяльності підприємства свідчать різне тлумачення поняття кризи у вітчизняній та зарубіжній літературі. Термін "криза" в сучасній економічній літературі щодо діяльності підприємства використовують для позначення різноманітних за масштабом та глибиною перешкод в діяльності підприємства, порушень у виконанні його функцій, відхилянь від нормального стану підсистем підприємства, які мають різні наслідки. Кризу в діяльності підприємства найчастіше ідентифікують з його фінансовим станом, незадовільність якого є наслідком розбалансованості фінансової діяльності. Можливо, це пояснюється тим, що ця проблема порівняно недавно стала ретельно вивчатися, і тому понятійно-категоріальний апарат ще остаточно не сформувався.
    Не можна вважати завершеними і дослідження питання упорядкування кризи в діяльності підприємства. Подані в науковій літературі класифікації підтверджують відсутність одностайності думок щодо сутності кризи в діяльності підприємства. А це, в свою чергу, свідчить, що кризологія, як наука, знаходиться на етапі свого становлення, якщо застосувати до наукового напряму понятійно-категоріальний апарат теорії циклічності.
    Серед аспектів проблеми кризи в діяльності підприємства окремо слід зазначити на діагностику кризи в діяльності підприємства. Її результати мають сприяти своєчасному виявленню кризи в діяльності підприємства і є основою прийняття та реалізації рішень в антикризовому управлінні. За результатами аналізу найбільш відомих підходів до діагностики кризи в діяльності підприємства у світлі вибраних її основних напрямів можна стверджувати про необхідність подальших досліджень, оскільки ці підходи мають певні обмеження, не у всьому і не завжди відповідають новій парадигмі антикризового управління, що формується, та основним концептам, що мають розкривати цю парадигму. Для коректної діагностики кризи в діяльності підприємства необхідно враховувати вплив значної кількості внутрішніх та зовнішніх чинників, циклічний характер розвитку самої кризи та форми її прояву в діяльності підприємства, а також виходити з природи кризи, погляди на яку ще остаточно не сформувалися. Положення теорії життєвих циклів підприємства надають змогу завчасно виявляти певні точки життєвого циклу кризи в діяльності підприємства та зосереджуватись на її подоланні, зменшуючи наслідки кризових явищ, попереджуючи їх переростання у кризові ситуації та повномасштабні кризи.
    Головною опорою антикризової діяльності підприємства є персонал, дії якого одночасно можуть сприяти виникненню кризи в діяльності підприємства.
    Незважаючи на достатньо високий рівень безробіття в Україні (9,4% населення працездатного віку), підприємства відчувають дефіцит робочої сили, особливо це стосується кваліфікованих спеціалістів як робочих спеціальностей, так і управлінських кадрів. Тому в роботі вивчені стан ринку праці в Україні та тенденції його розвитку. Сучасний стан ринку праці України характеризується масштабними структурними і динамічними змінами, які супроводжуються посиленням конкурентної боротьби підприємств за залучення кваліфікованого персоналу, формуванням нових вимог до персоналу з боку працедавців. Сучасні тенденції розвитку ринку значною мірою визначають вплив світової фінансово-економічної кризи: підприємства обмежені вимогами економії бюджету, у тому часті й на оплату праці. Багато підприємств "заморозили" набір нових працівників, скоротили витрати на навчання персоналу, зменшили і продовжують зменшувати додаткові виплати, проводять скорочення штату. Вивчення тенденцій дозволило встановити, що ринок праці з ринку здобувача перетворився на ринок працедавця, що зумовило набагато більш жорсткі вимоги до здобувачів вакансій, а також стабілізацію рівнів оплати праці найманих працівників. Ці тенденції значною мірою визначають шляхи та напрями пошуку та залучення персоналу, методи управління персоналом, які значною мірою також залежать від стану ринку праці в Україні. Сучасному стану ринку праці в Україні притаманні суперечливі явища, які визначають спроможність та здатність підприємств виступати активними учасниками ринку праці, здійснювати співпрацю з іншими його суб’єктами.
    В умовах кризи поведінкові аспекти діяльності персоналу набувають особливого значення. Управління персоналом в антикризовій діяльності підприємства передбачає формування нових форм і методів кадрової роботи. Головним інструментом управління персоналом в антикризовій діяльності підприємства має стати концепція гармонізації інтересів держави, підприємства та працівника, яка передбачає необхідність сприятливого поєднання цілей для найбільш ефективного задоволення потреб кожного суб’єкта відносин. Цілі, завдання і напрями антикризового управління персоналом підприємства відображаються в антикризовій стратегії управління персоналом підприємства, одним з головних завдань якої є збереження висококваліфікованих професіоналів. В стратегії повинні бути переглянуті і узгоджені з новими цілями і завданнями підприємства усі напрями роботи з персоналом. Така стратегія є запорукою подальшого розвитку підприємства, оскільки за спадом обов’язково слідує підйом. На основі прийнятої антикризової стратегії переглядаються локальні політики управління персоналом підприємства.
    Особливого значення в умовах кризи набуває мотивація персоналу, зокрема до творчої праці. За умов кризи в мотивації як системі відбулися негативні структурні зміни: вищі потреби відійшли на другий план, а поведінкою більшості працівників управляють нижчі потреби, тобто мотивація персоналу зводиться до вибору та збереження місця роботи, а не до високої активності і продуктивності праці при достатньому рівні заробітної плати. Сучасні працедавці зазвичай не приділяють мотивації достатньої уваги або взагалі не вважають за потрібне мотивувати персонал з огляду на високий рівень безробіття та тенденції розвитку ринку праці. Проте такий підхід є деструктивним.
    Дослідження загальних підходів до антикризового управління персоналом підприємством, а також відповідного алгоритму дозволило сформувати послідовність управління персоналом в антикризовій діяльності підприємства.
    За умов кризи в діяльності підприємства ключовим чинником успіху, якщо не єдиним засобом виживання, стає інноваційна діяльність. Вона має носити превентивний характер. З одного боку, криза значно ускладнює, якщо не унеможливлює діяльність підприємства, що пов’язано із дефіцитом фінансових ресурсів, але з іншого боку, саме криза сприяє розвитку інноваційної діяльності через активізацію можливостей підприємства, здібностей пошуку нових рішень, нових способів та шляхів розвитку в складних умовах. В умовах кризи основне значення інновацій полягає у сприянні процесам оновлення підприємства. Тому у роботі визначені ключові принципи інноваційної діяльності підприємства в умовах кризи, які покладені в основу розробленої моделі антикризового управління інноваційною діяльністю підприємства.
    Природа кризи в діяльності підприємства досліджувалася з позицій основних методологічних підходів. З позицій системного підходу криза в діяльності підприємства є атрибутом системи підприємства, який за певних причин активізується і починає розвиватися за власним життєвим циклом. З позицій функціонального підходу криза в діяльності підприємства розглядається як порушення у виконанні функцій підприємства управлінській, маркетинговій, виробничій, фінансовій та кадровій. В залежності від масштабу та інтенсивності цих порушень введено поняття прояву кризи, яке розуміється як певне за масштабом та інтенсивністю порушення у виконанні функцій підприємства. Криза в діяльності підприємства має такі прояви: кризове явище, кризова ситуація і кризовий стан. З позицій процесного підходу криза в діяльності підприємства є процесом, в ході якого вона активізується та розвивається. Такий процес має початок, кінець, внутрішню структуру, а також низку параметрів, які характеризують його перебіг, і відбувається за класичною S-подібною кривою, етапи якої змінюються не автоматично, а під впливом різних за походженням, природою та інтенсивністю дії кризогенеруючих чинників, а також залежно від "готовності" підприємства піддатися цьому впливу.
    Для вивчення процесу активізації і розвитку кризи в діяльності підприємства, виходячи з визнання атрибутивного характеру кризи, розгляду її сутності як порушення у виконанні функцій підприємства, властивості їй як явищу в діяльності підприємства циклічності, вибору процесного підходу до її вивчення, побудовано графік процесу активізації та розвитку кризи в діяльності підприємства в будь-якому її прояві.
    Результативність антикризового управління підприємством значною мірою залежить від своєчасності та достовірності розпізнавання ознак і природи прояву кризи в діяльності підприємства. Таке розпізнавання, складаючи базу аналітичного підґрунтя антикризового управління підприємством, відбувається в ході діагностування кризи в діяльності підприємства. В роботі сформовані методологічні засади діагностування кризи в діяльності промислового підприємства, підґрунтям яких є концепція діагностики кризи в діяльності підприємства. методологічна єдність якої забезпечується через низку вимог до переліку об'єктів дослідження. Цими вимогами зумовлені мета, завдання та послідовність діагностики, її характер (аналітичний, експертний, багатофункціональний, оцінка в режимі реального часу), вибір параметрів, що встановлюються при діагностуванні (ідентифікація прояву кризи, визначення рівня його інтенсивності та встановлення точки на графіку розвитку кризи) та обґрунтування вибору інструментарію діагностики – метод дерев рішень та Байєсівський підхід.
    Діагностика кризи в діяльності підприємства розглядається як послідовність розпізнавання етапу процесу активізації та розвитку кризи в діяльності підприємства та прояву кризи, який відображає атрибутивний характер кризи, за допомогою симптомокомплексу та реалізації комплексу дослідницьких процедур.
    Ідентифікація кризового явища, кризової ситуації та кризового стану в діяльності підприємства відбувається за допомогою відповідних симптомів. В роботі сформульовані вихідні положення щодо симптоматики в опису проявів кризи і сформований базовий симптомокомплекс, до складу якого увійшли внутрішні симптоми і симптоми проявів кризи в системах вищого порядку.
    Відповідно до розробленої послідовності діагностики кризи в діяльності підприємства в першій її частині здійснюється попередня оцінка інтенсивності кризи, за результатами якої встановлюється масштаб її прояву і визначається його кількісна оцінка за допомогою графіка активізації та розвитку кризи. Формалізована оцінка масштабу проявів кризи в діяльності підприємства базується на використанні методу дерева рішень.
    В оцінці масштабу кризи в діяльності підприємства встановлюється, який прояв кризи має місце (кризове явище, кризова ситуація або кризовий стан), яка частина процесу відбувається – активізація або розвиток виявленого прояву кризи, на якому етапі розвитку цей прояв перебуває. Для цього надано послідовність обробки результатів експертної оцінки вираженості внутрішніх симптомів кризи і симптомів кризи в системах вищого рівня, результатом якої є відповідні статистичні показники; сформульовано лінгвістичну ідентифікацію для дескриптивного опису інтервалів середньозваженого значення експертних оцінок вираженості внутрішніх симптомів кризи; розроблено послідовність корегування експертних оцінок вираженості внутрішніх симптомів кризового явища в діяльності підприємства з використанням розрахованого корегувального коефіцієнта посилення, за допомогою якого враховується вплив кризи в системах вищого рівня; сформовано процедуру виявлення характеру кризової ситуації та кризового стану в діяльності підприємства.
    Для наочного представлення пропонованої лінгвістичної ідентифікації масштабу кризових явищ, кризової ситуації та кризового стану надано графічне зображення інтервалів виміру масштабу проявів кризи на графіку процесу її активізації та розвитку.
    Аналітична оцінка інтенсивності проявів кризи в діяльності підприємства здійснюється шляхом формального корегування результатів експертної оцінки індивідуального симпотомокоплексу. Для використання в оцінці інтенсивності виявлених проявів кризи в діяльності підприємства Байєсівського підходу представлено емпіричний опис наївного байєсівського класифікатора, на базі якого викладено процедуру діагностики прояву кризи з використанням Байєсівського підходу. Ця процедура другою частиною діагностики прояву кризи в діяльності підприємства. Її результатом є оцінка інтенсивності прояву кризи в діяльності підприємства, яка здійснюється в формі визначення ймовірності досягнення встановленого в першій частині діагностики рівня прояву кризи.
    Тому в практичній реалізації розробленої процедури оцінювання інтенсивності прояву кризи в діяльності підприємства автоматизовано в середовищі MathCAD, для чого подальше представлення оцінки здійснено у вигляді функцій.
    Процедура діагностики прояву кризи з використанням Байєсівського підходу базується на визначенні різного роду ймовірностей, через що докладно викласти цю процедуру з високим рівнем абстракції, який властивій описовому характеру будь-якої процедури, достатньо складно. Тому, враховуючи можливість експериментувати з даними, яку надає Байєсівський підхід, проведено числовий експеримент з діагностування інтенсивності прояву кризи в діяльності підприємства. В ході цього числового експерименту за результатами експертної оцінки рівня прояву кризи в діяльності підприємства, який виступає кількісною оцінкою його масштабу, сформовано діагностичну матрицю, якій надано аналітичний вираз.
    Розроблене аналітичне підґрунтя діагностики кризи в діяльності підприємства, яке містить як складові бази даних, інструментальну базу діагностики, способи ідентифікації результатів, симптомокомплекс, потребувало апробації, для чого використано розроблену модель локалізації та ідентифікації прояву кризи. Її апробацію проведено за даними п’ятьох промислових підприємств зі спорідненими, але різними видами економічної діяльності. Результати апробації розробленого аналітичного підґрунтя діагностики кризи в діяльності підприємства, виконані у середовищі MathCAD з використанням даних досліджуваних підприємств, підтвердили практичне значення з розробленої моделі локалізації та ідентифікації прояву кризи.
    Функціональний підхід до опису кризи в діяльності підприємства в її проявах зумовив необхідність звернення до функціональних потенціалів підприємства, які визначають можливості підприємства у певних функціональних підсистемах підприємства. Моніторинг функціональних потенціалів має здійснюватися з використанням сформованих принципів за параметрами, які поділені на три групи: ресурсні, інноваційні параметри та параметри людського чинника. Для забезпечення єдності методичної бази моніторингу з розглянутих трендового, параметричного, динамічного та профільного підходів перевагу надано параметричному та профільному.
    Моніторинг стану функціональних потенціалів підприємства має здійснюватися з використанням інструментарію, який дозволяє в режимі реальному часу на базі наявної інформації оцінювати використання можливостей підприємства, виявляти його резерви, встановлювати взаємодію функціональних потенціалів з метою вибору сценарію щодо попередження і профілактики кризи в діяльності підприємства.
    Для аналізу, оцінювання та моделювання ситуації, пов'язаної з профілактикою проявів кризи в діяльності підприємства, з використанням евристичного підходу сформовано дві групи нормативів: питома вага значущості функціональних потенціалів підприємства та нормативи їх рейтингу.
    Використання профільного підходу щодо моніторингу стану функціональних потенціалів підприємства потребувало формування системи показників для кожного з функціональних потенціалів з подальшим забезпеченням зіставленості їх оцінок із загальним потенціалом підприємства. Завдання зіставленості оцінок функціональних потенціалів вирішено за допомогою розробленої шкали лінійної трансформації значень показників, що використано в оцінюванні кожного з потенціалів.
    За оцінками функціональних потенціалів підприємства побудовано профіль використання потенційних можливостей підприємства, тобто використання його функціональних потенціалів. Такий профіль надає можливість виявляти найдоцільніші напрями антикризових дій, врахувати у профілактиці та попередженні проявів кризи в діяльності підприємства ефект компенсації одного функціонального потенціалу іншим, а також в динаміці спостерігати за змінами ситуації.
    Отже, у дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження сформовані методологічні засади діагностики та подолання кризи в діяльності підприємства, виходячи з її атрибутивного характеру, визнання кількох видів проявів, що пов’язані між собою, процесного характеру, формою чого є побудований процес активізації та розвитку кризи, а також використання для призупинення розвитку або подолання наслідків функціональних потенціалів підприємства.
    Основні результати, які одержані в ході проведених досліджень, зводяться до такого.
    1. Кризи в економічній системі як явище є дуже різноманітними, відбуваються на будь-якому рівні системи, мають різни форми та особливості, розрізняються за терміном перебігу, наслідками та мірою керованості. Криза є невід’ємним атрибутом будь-якого процесу розвитку і супроводжує перехід від однієї до іншої фази цього розвитку. Загальні принципові підходи розглянутих теорій мають наповнюватися конкретним змістом щодо відповідного рівня економічної системи – національної економіки, регіону, галузі або підприємства, щодо кожної сфери прояву кризи. Основні положення розглянутих теорій спрямовані на пояснення причин, виявлення чинників, аналіз перебігу та прогнозування кризи макрорівня. Щодо кризи в діяльності підприємства особливо актуальним слід визнати опрацювання положень розглянутих теорій економічних криз, теорії економічних циклів щодо українських підприємств, що зумовлено особливостями їх діяльності та станом зовнішнього середовища, у якому спостерігаються тенденції, котрі не можна визнати сприятливими для уникнення криз.
    2. Підставою для проведення досліджень кризи в діяльності підприєм-
    ства послужили визнання циклічності формою руху будь-якої системи, в тому числі і підприємства, виокремлення в життєвому циклі підприємства кризової фази, існування і постійний прояв суперечності між основними процесами, що відбуваються на підприємстві, складають основу його діяльності і відображають її основні тенденції – функціонування та розвиток. Дослідження кризи в діяльності підприємства не можна визнати завершеними; їх характеризує несистемність, уривчастість, відсутність одностайності думок щодо основних аспектів цього явища, про що свідчать різне тлумачення поняття кризи в діяльності підприємства, незавершеність класифікації, тобто кризологія як наука перебуває на етапі свого становлення.
    3. Головною опорою антикризової діяльності підприємства є персонал. Основним інструментом управління персоналом в антикризовій діяльності
    підприємства має стати концепція гармонізації інтересів держави, підприємства та працівника. Цілі, завдання і напрями антикризового управління персоналом підприємства, нові форми і методи кадрової роботи відображаються в антикризовій стратегії управління персоналом підприємства, завданнями якої є збереження висококваліфікованих професіоналів, створення інноваційного клімату, заохочування розробки та впровадження нестандартних підходів до розв’язування проблем, залучення всіх працівників до генерації нових ідей, мотивація персоналу до творчої праці.
    4. За умов кризи в діяльності підприємства ключовим чинником успіху, засобом виживання стає інноваційна діяльність. У роботі визначено ключові принципи інноваційної діяльності підприємства в умовах кризи, які покладені в основу розробленої моделі антикризового управління інноваційною діяльністю, головним елементом якої є персонал підприємства, його особисті властивості та цінності, інноваційна поведінка, тобто здатність генерувати та сприймати інновації, освіта, знання.
    5. Розгляд кризи в діяльності підприємства з позицій системного підходу дозволив установити її атрибутивний характер, відповідно до якого криза є невід’ємним атрибутом системи підприємства. Як атрибут системи криза у вигляді готовності в будь-який момент часу за певних умов активізуватися і розвиватися виникає з моменту утворення підприємства і зникає з його ліквідацією. Тому антикризове управління підприємством має забезпечити подолання активізації атрибуту кризи і не допустити її розвитку, тобто забезпечити квазістабільне функціонування підприємства. З позицій функціонального підходу криза в діяльності підприємства розглядається як різні за масштабом та інтенсивністю порушення у виконанні функцій підприємства. Залежно від масштабу та інтенсивності порушень у виконанні функцій підприємства введено поняття прояву кризи – кризове явище, кризова ситуація і кризовий стан, надано їх визначення відповідно до атрибутивного характеру кризи в діяльності підприємства. Прояви кризи настають у названій послідовності в міру наростання за ефектом "падаючого доміно", якщо в межах антикризового управління підприємством не прийняті відповідні заходи.
    6. З позицій процесного підходу криза в діяльності підприємства, як атрибут системи підприємства, за певних умов починає активізуватися і розвиватися, що слід розглядати як процес, який має початок, кінець, внутрішню структуру, а також низку параметрів, які характеризують його перебіг. Такий процес відбувається за класичною S-подібною кривою, етапи якої змінюються не автоматично, а під впливом різних за походженням, природою та інтенсивністю дії кризогенеруючих чинників, а також залежно від "готовності" під-
    приємства піддатися цьому впливу. Для вивчення процесу активізації і розвитку кризи в діяльності підприємства побудовано графік цього процесу. Активізація прояву кризи є однорідною (без виділення етапів) частиною цього процесу, має імовірнісний характер, її результат залежить від схильності підприємства до активізації кризи та результативності антикризового управління. Розвиток прояву кризи є структурованою частиною і складається з етапів становлення та насичення кризи в будь-якому її прояві. Наприкінці етапу насичення один прояв кризи трансформується в інший, а у випадку кризового стану відбувається системне перетворення підприємства.
    7. Результативність антикризового управління підприємством значною мірою залежить від своєчасності та достовірності розпізнавання ознак прояву кризи в діяльності підприємства, яке, складаючи базу аналітичного підґрунтя антикризового управління підприємством, відбувається в ході діагностування кризи. У роботі сформовано методологічні засади діагностування кризи в діяльності промислового підприємства. Підґрунтям методологічних засад є концепція діагностики кризи в діяльності підприємства, методологічна єдність якої забезпечується через низку вимог до діагностики кризи як комплексної аналітичної процедури та узагальнення отриманих результатів. Цими вимогами зумовлені мета, завдання та послідовність діагностики, її характер (аналітичний, експертний, багатофункціональний, оцінка в режимі реального часу), вид, вибір параметрів, що встановлюються при діагностуванні (ідентифікація прояву кризи, визначення рівня його інтенсивності та встановлення точки на графіку розвитку кризи), формування базового та індивідуального симптомокомплексу та обґрунтування вибору інструментарію діагностики – метод дерев рішень та Байєсівський підхід.
    8. Формалізована оцінка масштабу проявів кризи в діяльності підприємства, що пропонується, базується на використанні методу дерева рішень і здійснюється в режимі реального часу. Інформаційна база створюється шляхом використання експертних оцінок вираженості внутрішніх симптомів кризи в діяльності підприємства та симптомів кризи в системах вищого рівня. В оцінці масштабу кризи в діяльності підприємства встановлюються прояв кризи (кризове явище, кризова ситуація або кризовий стан), частина процесу, що відбувається (активізація або розвиток виявленого прояву кризи). Для цього надано послідовність обробки результатів експертної оцінки вираженості внутрішніх симптомів кризи і симптомів кризи в системах вищого рівня; сформульовано лінгвістичну ідентифікацію для дескриптивного опису інтервалів середньозваженого значення експертних оцінок вираженості внутрішніх симптомів кризи; розроблено послідовність корегування експертних оцінок вираженості внутрішніх симптомів кризового явища в діяльності підприємства; сформовано процедуру виявлення характеру кризової ситуації та кризового стану; надано графічне зображення інтервалів виміру масштабу проявів кризи на графіку процесу її активізації та розвитку.
    9. Аналітична оцінка інтенсивності проявів кризи в діяльності підприємства здійснюється шляхом формального корегування результатів експертної оцінки індивідуального симпотомокоплексу. Її результатом є оцінка інтенсивності прояву кризи, яка здійснюється у формі визначення ймовірності досягнення встановленого в першій частині діагностики рівня прояву кризи, з урахуванням впливу криз у системах вищого порядку. У ході аналітичної оцінки інтенсивності проявів кризи в діяльності підприємства викладено процедуру діагностики прояву кризи з використанням Байєсівського підходу (сформовано діагностичну матрицю, надано її аналітичний вираз, визначено коефіцієнти посилення прояву кризи, за допомогою яких враховується вплив кризи в системах вищого рівня). Через складність розрахунків при застосуванні наївного байєсівського класифікатора в оцінюванні інтенсивності прояву кризи в діяльності підприємства таку оцінку реалізовано в середовищі MathCAD.
    10. Для апробації розробленого аналітичного підґрунтя діагностики кризи в діяльності підприємства використано розроблену модель локалізації та ідентифікації прояву кризи, яка містить класифікаційні правила, дерево рішень та формальне представлення з використанням Байєсівського підходу пропонованих характеристик кризи – масштабу та інтенсивності – і надає змогу встановити локалізацію порушень у виконанні функцій підприємства та ідентифікувати прояв кризи. Апробація моделі проводилася за даними п’ятьох промислових підприємств зі спорідненими, але різними видами економічної діяльності.
    11. Функціональний підхід до опису кризи в діяльності підприємства у її проявах зумовив необхідність звернення до функціональних потенціалів
    підприємства. Моніторинг функціональних потенціалів має здійснюватися з використанням профільного підходу, сформованих принципів за параметрами, які поділені на три групи; розробленого інструментарію, який дозволяє в режимі реального часу на базі наявної інформації оцінювати використання можливостей підприємства, виявляти його резерви, встановлювати взаємодію функціональних потенціалів з метою вибору сценарію щодо попередження і профілактики кризи в діяльності підприємства та отримати додаткове під-
    твердження або уточнення висновків щодо локалізації порушень у виконанні функцій підприємства та ідентифікації проявів кризи.
    12. За оцінками функціональних потенціалів підприємства побудовано профіль використання потенційних можливостей підприємства, тобто використання його функціональних потенціалів. Такий профіль надає можливість виявляти найдоцільніші напрями антикризових дій, врахувати у профілактиці та попередженні проявів кризи в діяльності підприємства ефект компенсації одного функціонального потенціалу іншим, а також у динаміці спостерігати за змінами ситуації.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Азгальдов Г.Г. Оценка стоимости интеллектуальной собственности и нематериальных активов : [учебное пособие] / Г. Г.Азгальдов, Н.Н. Карпо-ва. – [2–е изд., стереотип]. – М.: Междунар. академия оценки и консалтинга, 2007. – 400 с.
    2. Айвазян З. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти / З. Айвазян, В. Кириченко // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №4. – С. 23 – 29.
    3. Айвазян С.А. Прикладная статистика: Классификация и снижение размерности / С. А. Айвазян. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 607 с.
    4. Айвазян С. А. Теория вероятностей и прикладная статистика : [учебное пособие] / С. А. Айвазян, В. С. Мхитарян. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 656 с.
    5. Акофф Р. Л. О целеустремленных системах /Р. Л. Акофф, Ф. Эмери / пер. с англ.; под ред. И. А. Ушакова. – М.: Сов. радио, 1972. – 223 с.
    6. Андрушко О. Б. Використання теорій життєвого циклу і потенціалу підприємства в діагностиці кризового стану та загрози банкрутства /О.Б. Андрушко // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. – 2005. – № 3 (31). – С. 3 10.
    7. Андрушко О. Б. Економічне діагностування кризового стану та загрози банкрутства машинобудівного підприємства: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец.: 08.00.04 “Економіка та управління підприємствами” / О.Б. Андрушко. – Львів, 2007. – 23 с.
    8. Аникин А. В. Современные буржуазные теории экономического роста и цикла / А. В. Аникин, Р. М. Энтов. – М.: Наука, 1979. – 334 с.
    9. Ансофф И. Стратегическое управление / Игорь Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 520 с.
    10. Антикризисное управление : [17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации"]. / Модуль 11 / В. И. Кошкин, С.Г. Беляев. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 560 с.
    11. Антикризисное управление : [учеб. для студ. вузов] / Коротков Э. М., Беляев А. А., Валовой Д. В., Глазунова Н. И., Ефимова М. Р. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 431с.
    12. Антикризисное управление : [учеб. пособие для технических вузов] / В.Г. Крыжановский, В.И. Лютер и др.; под ред. Э. С. Минаева и В.П. Панагушина. – М.: Приор, 1998. – 432 с.
    13. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению / Иванов Г. П., Беляев С. Г., Кошкин В. И., Семенихин А. И., Борисова Г.Г. – М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1995. – 317 с.
    14. Антикризисный менеджмент / Алла Георгиевна Грязнова (ред.). /Ассоциация авторов и издателей "Тандем". – М.: Экмос, 1999. – 368 с.
    15. Антонова О. В. Управление кризисным состоянием организации (предприятия): [учеб. пособие] / Ольга Витальевна Антонова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 124 с.
    16. Аукуционек С. П. Современные буржуазные теории и модели цикла : [учеб. пособие] /С. П. Аукуционек. – М.: Наука, 1989. – 356 с.
    17. Аукуционек С. Переходный кризис как новый объект исследования / С. Аукуционек //Общественные науки и современность. – 1995. – №4. – С. 5-9.
    18. Аунапу Э. Ф. Эволюционно-ориентированные системы антикризисного управления корпорациями : автореферат дис. На соиск. Ученой степени докт. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством»/ Аунапу Эдуард Фердинандович. – Барнаул, 2007. – 38 с.
    19. Бажутин А. С. Концептуальные и методологические основы определения понятия кризиса / А. С. Бажутин //Вестник Удмуртского университета "Экономика и право". – 2008. – № 2. – С. 5 17.
    20. Балдин К. В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень : [учеб. пособ.] /К. В. Балдин, В. С. Зверев, А. В. Рукосуев. – 2-е изд., испр. – М.: Дашков и К, 2007. – 279 с.
    21. Баринов В. А. Антикризисное управление : [учеб. пособ. для студ., обуч. по спец. 060700 "Национальная экономика" и по др. экон. спец.] / Владимир Александрович Баринов / Российская экономическая академия им. Г.В. Плеханова. – М.: ИД ФБК-Пресс, 2002. – 515 с.
    22. Бейли Н. Математика в биологии и медицине / Н. Бейли. – М.: Мир, 1970. – 327 с.
    23. Бланк И. А. Антикризисное финансовое управление предприятием : [учеб. пособ.] / Игорь Александрович Бланк. – К.: Ника-центр, 2006. – 672 с.
    24. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками / И.А. Бланк. – К.: Ника-центр, 2005. – 600 с.
    25. Блинова У. Система превентивного контроля в антикризисном менеджменте / У. Блинова // Проблемы теории и практики управления. – 2006. - №5. – С. 114-126.Большаков А.С. Антикризисное управление: финансовый аспект / А.С. Большаков. – СПб.: СПбГУП, 2005. – 132 с.
    26. Бляхман Л. С. Основы функционального и антикризисного менеджмента : [учеб. пособие для студ. вузов] / Леонид Соломонович Бляхман. – С.Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 380 с.
    27. Бобришева-Шкарлет Т. О. Діагностика та оцінка кризового стану суб'єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня.. канд. екон. наук: спец. 08.06.01 “ Економіка, організація і управління підприємствами”/ Т.О.Бобришева-Шкарлет . – К., 2004. – 20 с.
    28. Бобылева А. З. Финансовое оздоровление компаний. Теория и практика : [учеб. пособие] / А. З. Бобылева. – М.: Дело, 2004. – 256 с.
    29. Богданов А. А. Тектология : [Всеобщая организационная наука]: в 2–х т. / Александр Александрович Богданов; Редкол. Л. И. Абалкин [отв. ред.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины