ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПОЗИКОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

БОДРЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО ВІКТОРОВИЧ
УДК 658.589:338.46.001(043)

ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПОЗИКОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04. – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор
Ареф’єва Олена Володимирівна

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ПОЗИКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ 10
1.1 Сутність позикового потенціалу та фактори, що його обумовлюють 10
1.2 Логістичне управління та його елементи 27
1.3 Особливості логістичного управління в русі комплексу потоків підприємства 42
Висновки до першого розділу 60
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ПОЗИКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ 64
2.1 Аналіз чинників формування позикового потенціалу підприємств галузі 64
2.2 Аналіз складу та структури оборотного капіталу при функціонування підприємства 80
2.3 Аналіз структури позикового капіталу, як обумовлюючого чинника забезпечення діяльності підприємств машинобудування 99
Висновки до другого розділу 114
РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПОЗИКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ 117
3.1 Механізм логістичного управління формуванням позикового потенціалу підприємств машинобудування 117
3.2 Формування елементів позикового потенціалу підприємств машинобудування 137
3.3 Методичний підхід до визначення рівня позикового потенціалу підприємств машинобудування 157
Висновки до третього розділу 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 197
ДОДАТКИ 2109

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні умови господарювання машинобудівних підприємств на ринку характеризуються швидкими темпами змін сутності та змісту управління, що пов’язано з широким спектром форм та методів організації праці, значним арсеналом технологічного обладнання, безперервним освоєнням нових видів продукції, що обумовлює необхідність вирішення питань, пов’язаних із управлінням потенціалом підприємства, який визначається як сукупність наявних та потенційних ресурсів і можливостей, що можуть бути мобілізовані для досягнення стратегічних та тактичних організаційних цілей. Поглиблення підходів в управлінні з позицій потокового методу створило передумови для використання логістичного методу, що дозволяє комплексно підходити до формування інформаційної, фінансової, матеріальної складової та їх взаємодії.
Питання, пов‘язані з формуванням потенціалу підприємства, розкриваються в працях О. Ареф‘євої, Р. Акоффа, І. Ансофа, І. Бланка, К. Боумена, Г. Клейнера, Є. Крикавського, Т. Лепейко, В. Пономаренко, А. Пушкаря, М. Портера та інших.
Велику увагу методичним та практичним аспектам логістичного управління приділено в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: Є.В. Крикавського, О.Б. Мних, Л.В. Балабанової, Б.А. Анікіна, А.М. Гаджинського, Д. Бауерсокса, Дж. Хескетта та ін. Проте, залишається невирішеним питання логістичного управління формуванням позикового потенціалу, визначення його рівня.
Теоретичні та практичні аспекти формування позикового капіталу знайшли відображення в працях багатьох вчених: українських – І.А. Бланка, Т.В. Давидюк, І.В. Замули, С.Ф.Легенчука, Г.О. Кузнєцової, Г.П. Ляшенко, Ю.В. Прохорової, О.О. Суярової; а також зарубіжних – М.А. Крєстіна, В. Лексиса, Н.В. Наумової, Б.И. Герасимова, Л.В. Пархоменко, К.Ю. Циганкова. Проте ряд питань, пов‘язаних із формуванням позикового потенціалу підприємств, ще не знайшли належного відображення в наукових дослідженнях.
Потребує детальнішої розробки проблема логістичного управління підприємств машинобудування, зокрема підвищення їх рентабельності та забезпечення безперервної роботи за рахунок удосконалення структури джерел фінансування, механізмів організації потоків. Не менш важливим є визначення сутності та складових позикового потенціалу підприємства узгодження його складових, обґрунтування особливостей логістичного управління підприємств, які належать до наукомісткої продукції, що має стати інструментом активізації наявних резервів розвитку великих вітчизняних підприємств. Вищезазначені передумови та фактори обумовлюють актуальність наукової роботи, визначають мету і основні завдання дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Європейського університету: «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (номер держ. реєстрації №0107U002007), особисто дисертантом розроблено методичні підходи для оцінки активів та пасивів машинобудівних підприємств як невід’ємної складової формування позикового капіталу.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних підходів, обґрунтування та уточнення наукових положень щодо логістичного управління формуванням позикового потенціалу підприємств.
Відповідно до визначеної мети сформовано та вирішено такі завдання дослідження:
визначено сутність та складові позикового потенціалу підприємства;
проведено теоретичне узагальнення сутності та елементів логістичного управління;
визначено особливості логістичного управління в русі здійснюваних потоків на підприємстві;
узагальнено фактори формування позикового потенціалу підприємств машинобудування;
розроблено методичний підхід до оцінки позикового потенціалу підприємства з урахуванням його розміру та якості;
сформовано засади визначення ключових чинників характеристик позикового потенціалу;
розроблено напрямки удосконалення визначених елементів позикового потенціалу підприємств на підставі логістичного управління;
описано методичний підхід здійснення впливу на елементи позикового потенціалу на підставі ключових чинників через пов’язані показники впливу.
Об‘єктом дослідження є процеси формування позикового потенціалу підприємств машинобудування.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади логістичного управління формування позикового потенціалу підприємства.
Методи дослідження. Науково-теоретичну та методологічну основу даного дослідження склали наукові праці та публікації вітчизняних та зарубіжних учених у сфері логістичного управління, формування позикового потенціалу.
Для досягнення поставлених у дисертації завдань використовувалися наступні методи: аналізу і синтезу – при вивченні об’єкта дослідження і обгрунтування його складових елементів; діалектичний метод пізнання та абстрактно-логічний при узагальненні теоретичних положень у сфері логістичного управління; статистичний аналіз – при проведенні аналізу чинників формування позикового потенціалу підприємств галузі, структури оборотного та позикового капіталу підприємств машинобудування; метод порівняння та експертні оцінки – при формуванні елементів позикового потенціалу підприємств машинобудування; методичний підхід – при визначенні рівня позикового потенціалу підприємств машинобудування; графічні методи – при узагальненні та оформленні проведених досліджень та отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних засад і розробці практичного інструментарію щодо вдосконалення логістичного управління формуванням позикового потенціалу. Основні елементи наукової новизни, які винесено на захист, полягають у наступному:
вперше:
висвітлено механізм логістичного управління формуванням позикового потенціалу, що включає комплекс смислових моделей для кожного з обраних елементів позикового потенціалу через максимізацію позикового капіталу та оптимізації параметрів оборотного капіталу, що забезпечило передумови їх інтеграції та визначення шляхів удосконалення;
удосконалено:
визначено сутність позикового потенціалу з урахуванням його розміру та якості, що ґрунтується на русі здійснюваних визначених потоків на підприємстві, що на відміну від існуючих охоплює позиковий та оборотний капітал, що дозволяє гармонізувати процеси формування ресурсів та їх укладання;
сутність логістичного управління через поєднання системного, процесного та функціонального підходів до логістичного управління та виокремлення його елементів на підставі розробленої системи принципів, яка допомагає скерувати його елементи на задоволення потреб споживачів і створить передумови для ефективного оперативного й стратегічного управління підприємством в цілому;
сукупність факторів формування позикового потенціалу підприємств машинобудування, які визначають його особливості та дозволяють прийняти адекватне управлінське рішення щодо напрямків впливу на рівень позикового потенціалу підприємства;
дістало подальшого розвитку:
процесний підхід до оцінки елементів позикового потенціалу підприємства з урахуванням його рівня та якості; що, на відміну від існуючих, кожен побудовано як величину комплексну, оскільки складаються з певного набору вимірювачів, а також входять до більш агрегованого показника, тобто рівню позикового потенціалу підприємств, що дозволило врахувати специфіку характеристик кожного;
методичний підхід до визначення рівня позикового потенціалу підприємств машинобудування шляхом розрахунку значень структурних елементів визначеного потенціалу через певні набори вимірювачів, встановлюючи їхні взаємозв’язки та взаємовпливи, що, в свою чергу, обумовило можливість визначення необхідних заходів щодо підвищення його рівня.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні практичних рекомендацій щодо удосконалення методів управління машинобудівними підприємствами на підставі логістичного управління, розробці та реалізації прикладних інструментів організації взаємодії потоків, що генеруються підприємством.
Це передбачає визначення способів взаємодії окремих елементів позикового потенціалу, його рівня та якості, уточнення змін у структурі витрат та системі розрахунків, встановлення напрямків удосконалення на підставі розроблених моделей максимізації позикового капіталу та оптимізації параметрів оборотного капіталу, що має на меті формування оптимальної структури позикового потенціалу. Такий підхід дозволяє обґрунтувати управлінські рішення та впливи, спрямовані на підтримку фінансової рівноваги та темпів економічного зростання в ході виробництва та реалізації нововведень.
Розроблені в дисертаційній роботі базові положення, методичні підходи, рекомендації та висновки були використані: при розробці заходів щодо удосконалення процесу формування позикового потенціалу машинобудівних підприємств. Запропоновані в дисертації висновки та рекомендації, які мають прикладний характер, впроваджено на промисловому підприємстві ВАТ «Укрспецтехніка» (довідка про впровадження №141-67 від 15.10.2010 р.), ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (довідка про впровадження №275 від 09.11.2010 р.), у Головному управлінні з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка про впровадження №058-03/1643 від 10.12.2010 р.), ТОВ СПЕЦМОНТАЖАВТОМАТИКА (довідка про впровадження №28/9 від 23.09.2010 р.), ТОВ «ТІСО АМГ Констракшн» (довідка про впровадження №51-123 від 18.11.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, методичні розробки та висновки дисертаційного дослідження є результатом самостійної роботи автора. В публікаціях висвітлено основні положення та новизну дисертаційної роботи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації оприлюднені на наукових конференціях:
Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі» (Київ, 23-24 листопада 2006 р); Міжнародній науково-практичній конференції «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (Сімферополь, 4-7 жовтня 2007 р.); Міжнародній конференції «Стратегії розвитку України у глобальному середовищі» (Сімферополь, 26-28 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансування, кредитування, страхування малого та середнього бізнесу України» (Київ, 6 лютого 2008 р.); Науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь, 13 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки» ( Київ, 14-15 жовтня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» (Київ, 4 листопада, 2010 р.), XI міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стійке економічне зростання» (Донецьк, 8-10 грудня 2010 р.)
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових статей у фахових виданнях і 6 доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг друкованих праць становить 3,9 ум. друк. арк., з яких особисто автору належать 3,5 ум. друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (який складає 187 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок машинописного тексту, містить 29 таблиць та 40 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасні умови господарювання машинобудівних підприємств на ринку, характеризуються швидкими темпами змін сутності та змісту управління, що пов’язано з широким спектром форм та методів організації праці, значним арсеналом технологічного обладнання, безперервним освоєнням нових видів продукції, що обумовлює необхідність вирішення питань, пов’язаних із управлінням потенціалом підприємства, який визначається як сукупність наявних та потенційних ресурсів і можливостей, що можуть бути мобілізовані для досягнення стратегічних та тактичних організаційних цілей.
Показники, що характеризують економічний потенціал і розміри грошових доходів підприємств машинобудування, свідчать про існування негативних явищ у їхній діяльності, які проявляються у неплатежах підприємств-боржників, втраті купівельної спроможності підприємства, приховуванні реальних доходів, зниженні рентабельності виробництва, падінні попиту на продукцію, що обумовлює необхідність формування підприємствами достатньої величини оборотного капіталу та підвищення їхньої позикової здатності, тобто нарощування позикового потенціалу, що дозволить підприємствам збільшувати обсяги інвестування у товарний кредит, продавати з відстрочкою платежу (збільшення дебіторської заборгованості), здійснювати цілеспрямоване розширення та розвиток факторів виробництва.
Для забезпечення умов найефективнішого підвищення позикового потенціалу машинобудівних підприємств, що дозволить швидше адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі, необхідно враховувати специфіку виробничого циклу, складність виробничих процесів, використання капіталомісткого устаткування, нестабільність попиту на продукцію, що обумовлює актуальність визначення можливостей та інтенсивності подальшого підвищення позикового потенціалу й таких його елементів, як оптимізація співвідношення власного і залученого капіталу, підвищення оборотності кредиторської заборгованості, інвестиційної політики, що, з одного боку, характеризують позиковий капітал та оптимізація податкового навантаження, управління елементами оборотного капіталу, параметри грошових потоків, кредитна та розрахункова політика, які відображають оборотний капітал, – з іншого, що обумовлюватиме стабільність функціонування машинобудівних підприємств.
Необхідною передумовою максимальної реалізації позикового потенціалу підприємствами машинобудування є проведення виваженої кредитної, інвестиційної та розрахункової політики, що дозволить розширити сфери інвестування, інвестиційні можливості, наявність у потенційних інвесторів реальних інвестиційних намірів, удосконалити механізм управління дебіторською заборгованістю машинобудівних підприємств, визначити умови реалізації продукції в кредит для підвищення ефективності руху товарних та фінансових потоків підприємства, розширити обсяги реалізації продукції, удосконалити механізми вибору форм організації розрахунків з контрагентами та шляхів залучення потенційних споживачів, оцінки ймовірності невиконання зобов'язань залежно від можливих варіантів продажу продукції, тощо.
Значний вплив на управління позичковим потенціалом машинобудівних підприємств здійснюють такі регіональні фактори як особливості розміщення виробництва, рівень розвитку інфраструктури в регіоні, недостатня увага до найважливіших регіональних проблем, дослідження яких зумовлене нераціональним і неповним використанням економічного потенціалу регіонів, відмінностями у рівнях, темпах розвитку, перевагах та можливостях певних регіонів.
Управління позичковим потенціалом машинобудівних підприємств залежить значною мірою від таких галузевих факторів, стадія життєвого циклу в галузі, державне регулювання галузі, галузеві особливості операційної діяльності підприємства, динаміка розвитку галузі, оскільки галузеві особливості функціонування машинобудівних підприємств обумовлюють певні проблеми, пов’язані з недостатністю оборотного капіталу підприємств, недоступністю позикових коштів, що вимагає залучення значних інвестицій на розширення та розвиток факторів виробництва та пошуку нових джерел фінансування.
Здатність машинобудівних підприємств пристосуватися до зміни ринкових, політико-інституційних, техніко-технологічних факторів обумовлює стійке функціонування машинобудівних підприємств на підставі динамічної збалансованості раціонального використання позикового потенціалу підприємств, що впливає на обсяги обігових коштів для розвитку факторів виробництва, обсяги фінансування майже з усіх джерел, обсяги залишків готової продукції на складах, на створення додаткових можливостей для підприємства у виготовленні і реалізації продукції, інформаційному забезпеченні, що визначає передумови нарощування позикового потенціалу підприємствами машинобудування.
Забезпечення комплексної стабільності підприємств можна досягти з урахуванням не лише зовнішніх, а й взаємопов’язаних внутрішніх факторів (тривалість виробничого циклу, платоспроможність підприємства, прибутковість діяльності, організаційна структура підприємства, методи управління підприємством та ін.), що впливають на позиковий потенціал, оскільки саме внутрішнє середовище містить в собі потенціал, що створює додаткові можливості для розвитку машинобудівного підприємства.
Необхідність розробки науково обґрунтованих заходів щодо впровадження логістичного управління для забезпечення стійкого розвитку підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, що дозволить підприємствам раціоналізувати свою діяльність та підтримувати конкурентоспроможність на ринку обумовила дослідження сутності логістики та виокремлення її структурних елементів.
Огляд економічної літератури свідчить про відсутність єдиного трактування логістики, яка розглядається вченими як наука або науковий напрям, як господарська діяльність, як процес та як інструмент менеджменту, що свідчить про багатогранність логістики як економічної категорії та можливість застосуванням практичної логістики в різних її сферах та функціональних галузях.
Особливістю логістики є те, що у логістичних системах взаємозв’язок функціонування сукупності елементів, спрямованих на досягнення мети, реалізується через відповідні потоки, що дозволяє розглядати їх як складові системи, з одного боку, та як незалежні об’єкти управління – з іншого, а функціонування логістичної системи обумовлюється синергічними зв’язками, які обумовлюють впровадження логістичного управління для реалізації цілей та завдань логістичної системи підприємства.
Визначення передумов розвитку логістичного управління як економічного процесу та можливість одержання синергічних переваг від його застосування, обумовила дослідження сутності логістичного управління з точки зору загальноприйнятих підходів до управління, а саме функціонального, системного, ситуаційного, процесного та цільового, аналіз переваг і недоліків яких виявив доцільність застосування триєдиного підходу до логістичного управління, що передбачає поєднання системного, процесного та функціонального підходів до управління та дозволив виокремити його елементи.
В межах системного підходу до логістичного управління, який розглядається як цілеспрямована і високоефективна взаємодія всіх елементів, виділяються мікро- та макрологістична система, логістичний ланцюг, глобальна логістична система, внутрішні (внутрішньовиробничі) логістичні системи, зовнішні логістичні системи та інтегровані логістичні системи.
Процесний підхід, як ланцюг взаємозв’язаних потокових процесів, передбачає поєднання таких елементів як управління матеріальними потоками (матеріальними запасами (виробничими, незавершеними виробами, готовою продукцією, транспортними, товарними і запасами домогосподарств); виробничими і споживчими послугами), управління інформаційними, фінансовими та сервісними потоками.
У свою чергу, в межах функціонального підходу, як безперервної серії взаємопов’язаних управлінських функцій, виокремлюються такі елементи як управління замовленнями від споживачів, пропозиціями продуцентів; управління закупками і постачанням; управління виробничою діяльністю, управління запасами та складуванням; управління фінансово-збутовою діяльністю; управління сервісним обслуговуванням; управління ціноутворенням; управління іншими компонентами виробничої діяльності.
Таким чином, процесний, системний і функціональний підходи рекомендується застосовувати у логістичному управлінні з урахуванням взаємодії та взаємообумовленості його елементів для досягнення ефективності їхнього функціонування як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі, що обумовило необхідність розробки системи принципів, що відповідають триєдиному підходу, серед яких можна виділити такі: системності, безперервності, адаптації та гнучкості, попередження виникнення зайвих витрат на управління матеріальними, інформаційними й фінансовими потоками активів по усьому логістичному ланцюгу, скорочення або усунення економічно необґрунтованих витрат на етапі вдосконалення управлінських процесів, цільової спрямованості, своєчасності, узгодженості та координації дій між усіма ланками управління в прийнятті управлінських рішень, планомірності та пропорційності, ефективної взаємодії усіх підсистем, моніторингу надійності функціонування елементів логістичної системи.
Визначення особливостей логістичного управління в русі комплексу потоків підприємства, обумовило дослідження сутності та взаємозв’язку матеріальних потоків, ефективність руху яких залежить від підвищення ефективності їхнього фінансового обслуговування, та логістичних фінансових потоків, які відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу, а також логістичних грошових потоків, як важливого забезпечуючого елемента у формуванні чистого руху грошових коштів для забезпечення прискорення обігу капіталу, фінансової стійкості інвестиційної привабливості, плато- та кредитоспроможності підприємств
Дослідження сутності потокових процесів у сфері логістичного управління свідчать про те, що матеріальні та фінансові потоки опосередковують рух, насамперед, оборотного капіталу, як одного із основних елементів позикового потенціалу підприємства, що обумовило визначення оборотного капіталу об’єктом логістичного управління матеріальними та фінансовими потоками. Особливості матеріальних і фінансових потоків у русі оборотного капіталу полягають у регулярності формування, великими обсягами і високою інтенсивністю порівняно з рухом основного капіталу, який не створює регулярних припливів і відтоків матеріальних засобів і коштів, що визначило необхідність виокремлення таких основних елементів оборотного капіталу, як запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків в формі запасів, які забезпечують виробничу діяльність підприємства; запаси готової продукції, які характеризують поточний обсяг вихідних матеріальних потоків в формі запасів виготовленої продукції, призначеної до реалізації; дебіторська заборгованість, яка характеризує суму заборгованості на користь підприємства; грошові кошти, до яких відносять залишки грошових коштів та короткострокові фінансові вкладення. При цьому об’єктом логістичних грошових потоків виступає достатність джерел фінансування операційного циклу, елементами яких є амортизаційний фонд та внутрішня кредиторська заборгованість, що підкреслює важливість ролі та місця грошових потоків у забезпеченні безперервності руху та відтворення оборотного капіталу, забезпечення фінансової рівноваги і стійкого економічного зростання підприємства, що базується на принципах системності, ситуаційності, інформаційної достовірності, оптимальності, динамічності, варіативності та орієнтованості на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Предметом логістичного управління є оптимізація логістичних потоків, що дозволить мінімізувати логістичні витрати і забезпечити ефективну діяльність підприємства в цілому та підвищити їхню кредитоспроможність, інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність на ринку товарів і послуг. Визначення предмету та об’єктів логістичного управління, обумовило дослідження напрямів оптимізації логістичного управління у русі оборотного капіталу та їхнього місця в управлінні логістичними потоками, які полягають у забезпеченні достатньої кількості ресурсів для безперервності процесу виробництва та збуту продукції, недопущенні створення зайвих запасів, скороченні запасів і підвищення швидкості їхнього обертання; забезпеченні оптимального обсягу дебіторської заборгованості, розробці кредитної політики підприємства, зниженні ризику виникнення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості; підтримці мінімального залишку грошових коштів, створенні резерву вільних грошових коштів, забезпеченні своєчасної трансформації вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їхньої зворотної конвертації.
З іншого боку, напрямами оптимізації логістичного управління у русі грошових потоків полягають у забезпеченні збільшення чистого грошового потоку, збалансованості обсягів потоків, синхронізації їхнього формування у часі, що дозволить забезпечити ритмічність господарської діяльності підприємства, яка позитивно позначається на прибутковості його функціонування.
Дослідження руху комплексу потоків, який визначається як декілька взаємопов’язаних потоків на певному проміжку часу, що обумовлює швидкість їх руху, дозволило використовувати методи, принципи та прийоми логістичного управління для регулювання потреби, рівня і якості та розробки механізму управління позиковим потенціалом, реалізація якого передбачає взаємодію всього комплексу потоків з урахуванням їхньої специфіки, які впливають через принципи, методи, функції логістичного управління на рівень та якість позикового потенціалу, підвищення якого потребує використання інструментів кредитної, інвестиційної та розрахункової політики машинобудівних підприємств за умови наявності технологічної, економічної, організаційної, кадрової, інвестиційної та інформаційної системи забезпечення.
Негативний вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на господарську діяльність підприємств машинобудування, зокрема, на структуру та склад оборотного та позикового капіталів зумовлює зниження спроможності підприємств галузі до формування позикового потенціалу. Позиковий потенціал підприємств машинобудування є синтетичною характеристикою та відображує здатність підприємств зберігати та збільшувати обсяги інвестування, так і до залучення позикових коштів в умовах постійного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, що і зумовлює необхідність проведення аналізу чинників, що впливають на рівень формування позикового потенціалу підприємств машинобудування, шляхом дослідження їхньої взаємодії з зовнішнім та внутрішнім середовищем, а саме: визначення умов, тенденцій їхнього розвитку та впливу дестабілізуючих чинників.
Зниження обсягів інвестування та спроможності підприємств машинобудування до підвищення власної конкурентоспроможності, зумовлено «агресивною» політикою, яка призвела до здійснення обмежувальної монетарної політики; неефективний механізм податкового адміністрування обумовлює надмірне відволікання обігових коштів підприємств машинобудування та створює підґрунтя для поширення легальних та нелегальних схем «оптимізації» оподаткування. Грошово-кредитна політика НБУ яка спрямована, з одного боку, на подолання інфляції та стабілізацію валютного курсу, з іншого, виявилася чинником, який має потужну структурну складову, та за рахунок монетарних обмежень призводить до надмірного скорочення обігових коштів, що негативно впливає на здатність формування підприємствами машинобудування позикового потенціалу.
Структура інвестиційних процесів, що існує сьогодні в Україні, її вплив на розвиток підприємств машинобудування, є не тільки слабкою, а й поглиблює неефективну структуру машинобудівного виробництва, що знижують фінансову стабільність, яка формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією, що негативно впливає на здатність формування позикового потенціалу підприємствами галузі. Присутність дисбалансу фінансової системи, яка могла б забезпечити зростання інвестування або належний динамізм довгострокового кредитування, обумовила визначальну роль власних коштів підприємств машинобудування у структурі джерел інвестування. Підприємства машинобудування не повною мірою задовольняють свої потреби в кредитних ресурсах, оскільки нормативна частка позикових джерел у структурі балансу підприємств галузі перевищує фактичну, що свідчить про невідповідність ресурсної бази банківських установ реальним потребам довгострокового кредитування підприємств галузі, причинами якої є низький рівень монетизації вітчизняної економіки , що обумовлено переміщенням грошей у поза банківський сектор та відплив капіталу за межі країни; неефективна грошово-кредитна політика та податкова система, що гальмує розвиток ресурсної бази для зростання обсягів інвестиційної діяльності банків. Стадія життєвого циклу в галузі та ступінь її кон’юнктурності, галузеві особливості операційної діяльності підприємства та відсутність державних програм захисту, підтримки та розвитку машинобудівної галузі обумовлюють галузеві фактори, що впливають на здатність формування позикового потенціалу підприємств машинобудування. Відсутність ефективної державної фінансово-кредитної політики, неадекватність умов фінансово-економічної кризи, зменшення попиту на товари підприємств машинобудування, зниження рівня інноваційно-інвестиційної активності, збільшення фінансових витрат та термінів окупності капіталовкладень, деформація структури зовнішніх та внутрішніх ринків призводить до зниження рівню фінансової стійкості підприємств галузі, що актуалізує потребу в удосконаленні державної політики спрямованої на покращення рівня доступності фінансових ресурсів, сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності, підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємств машинобудування та поліпшення умов доступу підприємств до кредитних ресурсів. Негативні зрушення у машинобудівній галузі зумовлені низкою ринкових факторів, серед яких недостатній рівень розвитку інфраструктури та дисбаланс у співвідношенні між попитом та пропозицією, які не тільки уповільнюють розвиток підприємств галузі, а й негативно впливає на здатність формування позикового потенціалу підприємств машинобудування.
Проведений аналіз структури оборотного капіталу, як внутрішнього чинника формування позикового потенціалу підприємств машинобудування виявив присутність негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, що обумовлюють рівень формування позикового потенціалу досліджуваних підприємств. Спостерігається зниження темпів кругообігу оборотного капіталу підприємств машинобудування, що зумовлено збільшення тривалості фінансового циклу, обсяги оборотного капіталу досліджуваних підприємств потребує збалансування рівня оборотного капіталу з метою підвищення рівня рентабельності, ліквідності і забезпечення фінансової рівноваги підприємства. Проведена оцінка структури оборотного капіталу підприємств машинобудування виявила наявність постійного коливання питомої ваги структурних елементів оборотного капіталу, що унеможливлює виявлення усталеної тенденції щодо визначення рівню забезпеченості підприємств машинобудування оборотним капіталом, як внутрішнього чинника формування позикового потенціалу. Аналіз складу та структури оборотного капіталу досліджуваних підприємств дозволив з’ясувати, що питому вагу у структурі оборотного капіталу підприємств машинобудування займають дебіторська заборгованість, запаси та готова продукція, що свідчить про наявність достатньої величини оборотного капіталу, тобто, спроможність підприємств до інвестування у товарний кредит та продаж з відстрочкою платежу та виявив наявність нераціонального використання виробничих засобів, часткової реалізації готової продукції, невизначеність частки дебіторської заборгованості в оборотних активах та незбалансованість грошових коштів, що негативно впливає на оборотний капітал.
Аналіз структури позикового капіталу підприємств машинобудування виявив відсутність у підприємств резервів до залучення довгострокових кредитів, окрема, відсутністю позитивного іміджу підприємства для інвесторів та низьким рівнем розвитку національного фондового ринку; недостатність обсягів оборотного капіталу підприємств, що викликано, насамперед, підвищенням цін внаслідок інфляційних процесів, нецільовим використанням обігових коштів; несвоєчасним фінансуванням приросту нормативу обігових коштів; наявністю дебіторської заборгованості; наявність взаємних неплатежів між підприємствами, що обумовлено зростанням кредиторської заборгованості; негативну тенденцією щодо зменшення забезпеченості діяльності підприємств власними коштами що веде до зменшення фінансової стабільності; проблеми підприємств в управлінні матеріальними потоками; неефективну систему забезпечення підприємств; відсутність зваженої інвестиційної політики підприємств в аспекті управління матеріальними та фінансовими потоками; відсутність зваженої амортизаційної політики для підприємств машинобудування; низький рівень використання підприємствами довгострокових позикових засобів, що зумовлено впливом низки зовнішніх та внутрішніх факторів, зокрема, високою вартістю кредитних ресурсів, рівнем інфляції та рівнем фінансового управління; низький рівень забезпечення ефективного використання власного капіталу досліджуваних підприємств; збільшення частки дебіторської заборгованості та зростання обсягів запасів у структурі позикового капіталу, і як наслідок, недостатність обсягів оборотного капіталу, що зумовлено впливом низки зовнішніх та внутрішніх факторів, зокрема, підвищенням цін внаслідок інфляційних процесів, нецільовим використанням обігових коштів; несвоєчасним фінансуванням приросту нормативу обігових коштів; наявністю дебіторської заборгованості; недостатній рівень використання власних засобів у формуванні активів підприємства, зниження фінансової стійкості підприємства, подібна тенденція до зростання показника зумовлена невиправданим збільшенням виробничих запасів, непокритим збитком, збільшенням кредитної заборгованості за товари та по оплаті праці.
Необхідність забезпечення достатньої величини оборотного капіталу підприємств, метою якого є збільшення здатності підприємства до збільшення обсягів інвестування у товарний кредит, продаж з відстрочкою платежу, з одного боку, так і, залучення позикового капіталу, що дозволить розширити фактори виробництва, з іншого боку, зумовлюють необхідність розробки окремих елементів механізму логістичного управління формуванням позикового підприємств машинобудування.
В якості механізму логістичного управління слід розглядати його окремі елементи, що обумовлюють розмір та якість позикового потенціалу підприємств машинобудування, шляхом розгляду його як потокового процесу, через розробку моделі максимізації позикового капіталу та оптимізації параметрів оборотного капіталу, що має на меті формування оптимальної структури позикового потенціалу. Виявлення необхідної моделі формування позикового потенціалу потребує розробки моделі максимізації позикового капіталу та оптимізації параметрів оборотного капіталу через розробку моделей по кожному з елементів механізму, що обумовлюють розмір та якість позикового потенціалу підприємств машинобудування. Оптимізація власного і позикового капіталу, як однієї зі складових моделі максимізації позикового капіталу, дозволить уникнути дефіциту фінансових ресурсів та підвищити рівень фінансового управління фінансовою діяльністю підприємств машинобудування. Формування оптимальної структури позикового капіталу потребує впровадження окремої схеми взаємозв’язків, щодо збалансування критеріїв орієнтованих на пропорційне співвідношення власного та позикового капіталу та оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації прибутку та мінімізації ризиків. Зростання обсягів позикових коштів призведе до підвищення ціни на власний капітал, що обумовить збільшення ризику банкрутства та спричинить наближення середньозваженої ціни капіталу до рентабельності підприємства зменшуючи при цьому привабливість використання позикових ресурсів. При розробці інвестиційної політики, як основного елементу механізму формування позикового капіталу, що обумовлює його розмір та якість необхідно враховувати, по-перше, тривалість періоду, на який обґрунтовується інвестиційна політика підприємства, поєднання власних і позикових ресурсів підприємства; стан ринку продукції, обсяг її реалізації, якість та ціну виготовлюваної продукції; фінансово-економічний стан підприємства; технічний рівень виробництва, наявність незавершеного будівництва та невстановленого устаткування; можливість отримання устаткування по лізингу; фінансові умови інвестування на ринку капіталів та державні пільги, які отримує інвестор; ефективність інвестиційних заходів, по-друге, визначення виробничих можливостей та потреби в інвестиційних ресурсах, загального обсягу інвестицій, способи їхнього раціонального використання, можливість поєднання різних джерел залучення позикових засобів. В той же час є необхідним визначення критерію ефективності розробки інвестиційної політики підприємств машинобудування, який повинен враховувати, з одного боку, економічну ефективність залучення інвестицій, а з іншого, загальну ефективність проектів. Метою оптимізації структури джерел залучення інвестиційних ресурсів є визначення цільової структури, яка задовольняє підприємство за умов певного компромісу за різних критеріїв оптимізації, що дозволить переходити до реалізації інвестиційної політики підприємства. Розроблений алгоритм демонструє послідовність дій підприємства від визначення потреби в інвестиційних ресурсах до реалізації інвестиційної політики, враховуючі узагальнені етапи інвестиційної політики підприємств машинобудування шляхом розгляду його як потокового процесу в аспекті моделі максимізації позикового капіталу, що має на меті формування оптимальної структури позикового потенціалу.
Необхідність пошуку нових форм і методів підвищення ефективності управління кредитною політикою, як основного фактору позикового капіталу та чинника, що обумовлює розмір та якість позикового потенціалу підприємств машинобудування, обумовлено збільшенням дебіторської заборгованості, особливо простроченої, що викликає зменшення сум грошових коштів на рахунках підприємств. Саме тому, розробка механізму логістичного управління кредитною політикою підприємств машинобудування, як однієї зі складових моделі оптимізації параметрів оборотного капіталу, спрямоване на підвищення ефективності управління кредитною політикою. Розроблений механізм логістичного управління кредитною політикою підприємств машинобудування дозволить, з одного боку, збільшити величину фінансових потоків, провести оцінку можливих коливань фінансових результатів господарської діяльності та забезпечити необхідний рівень платоспроможності, а з іншого, обумовить побудову моделі оптимізації параметрів оборотного капіталу, як елемента позикового потенціалу підприємств машинобудування. Логістичне управління елементами оборотного капіталу підприємств машинобудування дозволить оптимізувати параметри елементів оборотного капіталу, основними елементами якого є оборотність запасів, готової продукції та дебіторської заборгованості. Розробка моделі оптимізації параметрів оборотного капіталу вимагає формування системи логістичного управління грошовими потоками підприємств машинобудування. Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства та раціональним використанням фінансових потоків, які формуються із внутрішніх джерел. Розроблена модель передбачає проведення податкового планування, що забезпечить оптимізацію податкового навантаження підприємств та здійснюється податковий аналіз, що обумовлює загальний податковий аналіз, аналіз податкового навантаження, визначаються фактори, що формують структуру податкового навантаження та фактори підвищення рівня податкового ризику для підприємств машинобудування.
Реалізовуючи потоковий принцип, запропонований механізм логістичного управління, основою якого є розробка моделей максимізації та оптимізації кожного з елементів, що обумовлюють розмір та якість позикового потенціалу підприємств машинобудування, дозволяє забезпечити формування позикового потенціалу підприємств машинобудування.
Формування елементів позикового потенціалу обумовлює необхідність визначення відповідності певного набору вимірювачів, що обумовлюють кожен з елементів позикового потенціалу, які в свою чергу обумовлює його розмір та якість. Саме тому, стає необхідним виявлення максимально повної множини вимірювачів, що обумовлюють певні елементи позикового потенціалу шляхом встановлення експертних оцінок щодо їхніх взаємовпливів.
Отримані значення, відповідно до шкали оцінки впливу вимірювачів на формування елементів позикового потенціалу, дозволяють визначити наступні вимірювачі, що обумовлюють інвестиційну політику, як елемента позикового потенціалу підприємств машинобудування: коефіцієнт оборотності готової продукції, коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, коефіцієнт накопиченої амортизації, коефіцієнт фінансового левериджу, рентабельність позикового капіталу та коефіцієнт оборотності позикового капіталу.
Зниження показника інвестиційної політики, як елемента позикового потенціалу досліджуваних підприємств зумовлено, в першу чергу, низьким рівнем конкурентоспроможності продукції, відсутністю ресурсозберігаючих технологій та зниженням рівню інноваційної активності. Уповільнення динаміки кредитної політики досліджуваних підприємств машинобудування зумовлено відсутністю ефективних механізмів дослідження ринкових тенденцій та не адаптованістю до роботи в ринкових умовах. Зниження значень елементів оборотного капіталу, як структурного елемента позикового потенціалу підприємств машинобудування обумовлено рівнем диверсифікації виробництва та рівнем управління виробництва. Доволі низькі показники розрахункової політики, особливо протягом 2007-2009 років, зумовлено відсутністю ефективних методів управління підприємством та механізмів дослідження ринкових тенденцій. Щодо значень наступного структурного елемента позикового потенціалу підприємств машинобудування, а саме, податкове навантаження, варто звернути увагу на доволі низькі показники протягом аналізованого періоду, що свідчить про необхідність проведення заходів щодо оптимізації податкового навантаження.
Результати розрахунків кожного з елементів позикового потенціалу досліджуваних підприємств машинобудування протягом аналізованого періоду свідчать про відсутність певної тенденції до зростання показників, як за аналізованим періодом, тобто, за кожним окремим роком, так, і по кожному з елементів позикового потенціалу, що обумовлює необхідність впровадження логістичного управління формуванням окремих елементів позикового потенціалу. Проведене формування елементів позикового потенціалу та їхній розрахунок показав, що кожен з елементів є, з однієї сторони, величиною комплексною, оскільки кожен з них складається з певного набору вимірювачів, а з іншої, входять до більш агрегованого показника, тобто рівню позикового потенціалу підприємств, що і обумовлює необхідність його визначення.
В умовах трансформаційної економіки на високі конкурентні позиції можуть розраховувати лише підприємства з достатнім рівнем позикового потенціалу, суть якого полягає в можливості підприємства поєднати з одного боку, здатність до збільшення обсягів інвестування, а з іншого, до залучення позикових коштів, що і обумовлює необхідність застосування методичного підходу щодо визначення його рівня через структурні елементи, які в свою чергу визначені певними наборами вимірювачів. Оскільки логістичне управління формуванням позикового потенціалу підприємств обумовлює системну комплексністю, яка забезпечується логістичним підходом до управління матеріальними, фінансовими та матеріальними потоками, саме тому, необхідним є застосування економіко-математичних моделей щодо визначення рівню позикового потенціалу з метою визначення необхідності максимізації та оптимізації його структурних елементів.
Визначення рівня позикового потенціалу в першу чергу визначає необхідність виявлення максимально повної множини структурних елементів, що зумовлено поєднанням впливу певних наборів вимірювачів, шляхом встановлення експертних оцінок щодо їхніх взаємозв’язків та взаємовпливів. Ми маємо вісім елементів, значення яких обумовлюють високий вплив на рівень позикового потенціалу підприємств машинобудування, а саме: співвідношення власного і позикового капіталу, оборотність кредиторської заборгованості, інвестиційна політика, кредитна політика, елементи оборотного капіталу, розрахункова політика, податкове навантаження та параметри грошових потоків, тобто всі елементи певною мірою мають вплив. Слід зауважити, що результати віднесення елементів до відповідного ієрархічного рівня є об’єктивним процесом, достовірність якого забезпечується використанням відомих засад теорії системного аналізу, теорії моделювання, методології дослідження і розв’язання проблем. Отримана модифікована модель ієрархій визначає вирішальний вплив елементів, що обумовлюють співвідношення власного і позикового капіталу та елементів оборотного капіталу на рівень формування позикового потенціалу підприємств галузі, що є на перший погляд дещо незвичайним, однак ситуація стає зрозумілою, якщо взяти до уваги структуру формування позикового потенціалу підприємств.
Одержана модель рівню позикового потенціалу підприємств машинобудування є об’єктивним результатом застосування методу ієрархій до вихідних даних, одержаних експертним способом в аспекті логістичного управління формуванням позикового потенціалу підприємств машинобудування. Оскільки одержана модель рівня позикового потенціалу є узагальненою для всіх підприємств галузі доцільно провести розрахунок реального рівня визначеного потенціалу для досліджуваних підприємств машинобудування. Результати розрахунку рівня позикового потенціалу ВАТ «Кредмаш» протягом 2005-2009 роки свідчать про середній потенціал, за виключенням 2007 року, коли значення РПП становило 6,74, тобто, згідно з характеристикою рівня визначеного потенціалу - рівень достатній. Щодо ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» слід зазначити про середній рівень позикового потенціалу протягом аналізованого періоду. ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод» має низький рівень позикового потенціалу, про що свідчать значення показника 2006-2009 років, і лише у 2005 році значення РПП становило 2,29, тобто, потенціал був послаблений. Значення рівню позикового потенціалу решти підприємств, зокрема, ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» та ВАТ «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» не мають усталеної тенденції щодо рівня позикового потенціалу протягом 2005-2009 років, показники якого коливаються низького до достатнього рівня позикового потенціалу. Проведене визначення області значень рівня позикового потенціалу підприємств машинобудування свідчить про необхідність впровадження заходів щодо підвищення позикового