ІВАШОВА Ірина Петрівна ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ : Ивашов Ирина Петровна Гражданско-правовое регулирование пользование жильем



  • Название:
  • ІВАШОВА Ірина Петрівна ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ
  • Альтернативное название:
  • Ивашов Ирина Петровна Гражданско-правовое регулирование пользование жильем
  • Кол-во страниц:
  • 213
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2015
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО


    На правах рукопису


    ІВАШОВА Ірина Петрівна


    УДК: 349.444(043.5)


    ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ


    Спеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне
    право; міжнародне приватне право



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук


    Науковий керівник: Венецька Марина Віталіївна
    кандидат юридичних наук


    Київ 2015

    ЗМІСТ
    ВСТУП.3
    РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ
    1.1 Загальна характеристика правовідносин, що виникають з приводу користування житлом 12
    1.2 Суб’єкти та об’єкти права користування житлом31
    Висновки до розділу 150

    РОЗДІЛ 2 ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ В РЕЧОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
    2.1. Користування житлом на підставі права власності ..52
    2.2. Обмежені речові права користування житлом...94
    2.3. Здійснення користування житлом при реалізації права на спадкування.112
    Висновки до розділу 2124

    РОЗДІЛ 3 ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ В ДОГОВІРНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
    3.1. Користування житлом на підставі договору найму житла ..129
    3.2. Користування житлом на підставі договору ренти, довічного утримання, позички.170
    Висновки до розділу 3....181
    ВИСНОВКИ 184
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189

    ВСТУП


    Актуальність теми. Житло є необхідною умовою існування кожної людини, реалізації її особистого та соціального життя. Здійснення права користування житлом передбачає задоволення житлової потреби фізичних осіб. Відповідно до конституційних засад нашої держави кожна особа має право на житло, і це право реалізується як шляхом набуття права власності на житло, так і здійснення права користування житлом. Право користування житлом виникає в різних за змістом цивільних правовідносинах. В речових правовідносинах право користування житлом розглядається як суб’єктивне право власника на користування своїм майном, право користування житлом, яке виникає у членів сім'ї власника житла, а також право користування житлом, яке виникає в спадкових правовідносинах на підставі заповідального відказу (легату), що по суті є речовим правом. В зобов’язальних правовідносинах право користування житлом виникає на підставі договору найму (оренди) житла, договору позички, ренти, довічного утримання тощо.
    Дослідження правового регулювання користування житлом є неможливим без визначення поняття права користування житлом та його співвідношення з іншими суміжними поняттями, дослідження правової природи права користування житлом та правовідносин в яких воно виникає, визначення житла, як специфічного об’єкта права користування, встановлення кола суб’єктів права користування житлом, визначення підстав виникнення та припинення права користування, з’ясування специфічних властивостей, які встановлюють межі здійснення права користування житлом, з метою визначення повноважень, якими наділені користувачі житла. Вивченням даних питань займались різні науковці-цивілісти, як за радянських часів, так і сьогодення, але комплексного дослідження цивільно-правового регулювання права користування житлом з урахуванням специфіки об’єкта користування, проведено так і не було. Актуальність дослідження даної теми є беззаперечною, з огляду на те, що користування житлом здійснюється щоденно в повсякденному житті і недосконалість правового регулювання призводить до значних проблем в правовому застосуванні. У зв’язку з цим, виникає необхідність системного підходу та аналізу цивільно-правового регулювання користування житлом з метою виявлення проблем правового регулювання та можливості їх усунення.
    Науково-теоретичною базою для написання даної дисертації стали теоретичні розробки, праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених-цивілістів як: М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, М. К. Галянтича, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І.В. Жилінкової, О. С. Іоффе, В.П. Камишанського, П.В. Крашеніннікова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, В. Ф. Маслова, Л. Г. Лічмана, Є. О. Мічуріна, З. В. Ромовської, І.Ф. Севрюкової, П. І. Седугіна, Є. О. Суханова Ю. К. Толстого, Я.М. Фурси, Є. О. Харитонова , В.В. Цюри, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки та багатьох інших. Разом з цим аналіз стану наукової розробки теми та законодавства, що регулює відносини, пов’язані з житлом, виявив низку невирішених принципових питань теоретичного та практичного характеру з приводу здійснення права користування житлом, що і зумовлює необхідність проведення відповідного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була виконана відповідно до планової теми науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України «Актуальні проблеми права власності та цивільних правовідносин в сучасній Україні» (20132014 рр. номер державної реєстрації РК012U007721).
    Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення та розв’язання деяких теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з здійсненням фізичними особами права користування житлом. Для її досягнення були поставлені такі задачі:
    - визначити зміст поняття права користування житлом в різних правовідносинах;
    - розглянути та проаналізувати правове становище користувачів власника житла та осіб, які проживають разом з ним;
    - дослідити поняття, види та способи застосування обмежених речових прав на житло;
    - узагальнити наукові підходи щодо здійснення користування житлом при реалізації права на спадкування;
    - дослідити особливості здійснення суб’єктивного права користування житлом в речових та зобов’язальних правовідносинах;
    - розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення цивільно-правового регулювання користування житлом.
    Об’єктом дослідження є цивільні відносини, що виникають у процесі здійснення фізичними особами права користування житлом.
    Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, положення чинного законодавства України та законодавства зарубіжних країн щодо здійснення права користування житлом, а також практика їх застосування.
    Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося виходячи з принципів всебічності, об’єктивності, обґрунтованості, що сприяло отриманню достовірних результатів. Для досягнення поставленої мети у процесі наукового дослідження автором було застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання правових явищ. Використання діалектичного методу дозволило розглянути питання щодо з’ясування правової природи здійснення фізичними особами права користування житлом, визначення цього суб’єктивного права в системі цивільних правовідносин (підрозділ 1.1 дисертації). Застосування історико-правового методу дозволило відстежити розвиток законодавства, теоретичної думки, наукових підходів до розуміння здійснення суб’єктивного права користування житлом в різних в речових та зобов’язальних правовідносинах (підрозділ 1.1, 2.1 дисертації). Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та актах цивільного законодавства (підрозділи 1.2, 2.2, 3.1, 3.2 дисертації). Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі зарубіжного законодавства та вивченні зарубіжного досвіду цивільно-правового регулювання користування житлом в речових та зобов’язальних правовідносинах, а також при порівнянні елементів механізму правового регулювання у галузях вітчизняного права (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Системно-структурний метод використовувався при класифікації права користування житлом, визначення повноважень користувачів через призму обмежень та обтяжень права користування житлом (підрозділи 2.2, 3.1 дисертації). За допомогою логіко-юридичного методу стало можливим формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2 дисертації).
    Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні проведено аналіз нормативно-правових актів, наукових положень та судової практики щодо здійснення фізичними особами права користування житлом. В результаті сформовано ряд нових положень, висновків, пропозицій та шляхи усунення правових колізій, які мають значення для науки та практики.
    Уперше:
    1) доведено, що припинення шлюбно-сімейних відносин призводить до втрати статусу члена сім'ї, а отже і припинення права користування житлом, що виникало на підставі особистого сервітуту. У зв’язку з цим пропонується законодавчо закріпити, що при припиненні шлюбно-сімейних відносин, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом і підлягає виселенню протягом встановленого законом строку. При цьому, спільна дитина не позбавляється права користування житлом власника.
    2) визначено, що місце проживання це квартира, житловий будинок, інше житло, в якому особа постійно, або переважно проживає, як власник, наймач або на інших законних підставах. Місце перебування це тимчасове (менше шести місяців на рік) перебування особи в певному житловому приміщенні (санаторії, готелі, пансіонаті), що не є місцем постійного проживання особи;
    3) доведено, що в договорі найму житла з викупом наймодавцем нарівні з юридичною особою може виступати фізична особа-підприємець, яка передає наймачу (фізичній особі) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність наймача. Договір найму житла з викупом підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
    Удосконалено:
    4) положення про те, що право користування житлом це суб’єктивне право власника, або титульного володільця на задоволення власної житлової потреби шляхом проживання у належному житловому приміщенні, здійснення сукупності прав та обов’язків щодо експлуатації та утримання житла. Задоволення житлової потреби здійснюється при фактичному проживанні, тобто володінні та користуванні житлом. Володіння розглядається як необхідна складова, та умова здійснення права користування житлом. Таким чином, право володіння, як елемент суб’єктивного права є умовою здійснення права користування житлом, а володіння, як окреме речове право є підставою здійснення права користування житлом;
    5) положення про те, що обмеження права користування житлом це визначений об’єктивними нормами правовий режим користування житлом, а обтяження права користування житлом це певний механізм захисту суб’єктивних прав інших осіб на користування житлом власника, які виникають на підставі обмежених речових прав на житло;
    6) положення про те, що режим спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу виникає з моменту нотаріального посвідчення договору про сумісне проживання, в якому зазначаються умови та порядок користування майном, що є особистою приватною власністю кожного з них, встановлення режиму права спільної сумісної, або часткової власності на майно, набутого під час спільного проживання, а також їх взаємні права та обов’язки;
    7) висновок про те, що заповідальний відказ, який встановлює довічне користування житлом, та особистий сервітут встановлений у заповіті мають однакову правову природу і породжують аналогічні правові наслідки. Тому заповідальний відказ, як підстава виникнення довічного права користування житлом є різновидом особистого сервітуту і має застосовуватись імперативно;
    8) висновок про те, що договір про надання житла для тимчасового проживання у зв’язку із втратою житла є різновидом договору соціального найму житла, так як має однакову соціальну мету. Тому необхідно прийняти нову редакцію Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», в якому визначити порядок надання житла в тимчасове користування для осіб, які вимушено, або раптово втратили власне житло;
    9) висновок про те, що договором оренди слід вважати цивільно-правовий договір, різновидами якого є договір прокату, лізингу, договір оренди транспортних засобів, земельних ділянок, оренди будівлі або іншої капітальної споруди. До договору найму житла відносяться такі види договорів, як договір приватного найму житла, договір найму житла з викупом, договір соціального найму житла, договори найму службового житла та гуртожитків;
    10) положення про те, що договір ренти та договір довічного утримання це самостійні види договорів, які мають свої особливості щодо здійснення права користування житлом. Право користування житлом за договором довічного утримання (догляду) має речовий характер, тобто розглядається як особистий (житловий) сервітут, а за договором ренти це право має зобов’язальний характер;
    Набули подальшого розвитку:
    11) положення про те, що необхідно встановити режим спільної сумісної власності на спільне майно співвласників багатоквартирного будинку. При вирішенні питань щодо здійснення права користування та управління (розпорядження) спільним майном, до якого належать нежитлові приміщення, слід дотримуватись цільового призначення цього майна;
    12) висновок про те, що юридична особа може використовувати житло на законних підставах для здійснення господарської та підприємницької діяльності непромислового характеру, якщо така діяльність не суперечить встановленим у законодавстві нормам використання житлових приміщень у житлових будинках та не порушує права інших власників (користувачів) і не завдає шкоди навколишньому середовищу;
    13) висновок про те, що при вирішенні спорів з приводу захисту права користування житлом, припинення, або усунення перешкод в праві користування житлом, необхідно визначити характер правовідносин, правовий статус осіб та підстави виникнення права користування житлом. Якщо буде встановлено речовий характер правовідносин, то необхідно застосовувати норми Цивільного, а не Житлового кодексу України. Пропонується доповнити ст. 391 ЦК України пунктом другим, в якому зазначити, дії осіб, які порушують права власника щодо користування та розпорядження своїм майном, мають бути протиправними та існувати на час подання позову.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у:
    науково-дослідницькій роботі для подальших теоретичних розробок проблем взаємодії цивільно-правового та житлового законодавства України та усунення науково-практичних та законодавчих суперечностей;
    правотворчій діяльності під час реформування та вдосконалення цивільного законодавства України, що регулюють здійснення права користування житлом, на підставі розроблених пропозицій щодо внесення змін і доповнень до ЦК України, ЖК України, СК України, Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»;
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у встановленні закономірностей здійснення права користування житлом, в результаті чого автором сформульовані наступні найважливіші положення та практичні пропозиції.
    1. Право користування житлом виступає складовою частиною конституційного права фізичної особи на житло, на основі якого здійснюється реалізація житлової потреби, майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб. Суб’єктивне право користування житлом реалізується в цивільних правовідносинах (речових, зобов’язальних), сімейних, спадкових, трудових, житлових правовідносинах. Приватноправові відносини власності та користування житлом це цивільні правовідносини, а публічно правові відносини щодо обліку, утримання та розподілу житла це житлові правовідносини.
    2. Право користування житлом це суб’єктивне право власника, або титульного володільця на задоволення власної житлової потреби шляхом проживання у належному житловому приміщенні, здійснення сукупності прав та обов’язків щодо експлуатації та утримання житла. Задоволення житлової потреби здійснюється при фактичному проживанні, тобто володінні та користуванні житлом. Володіння розглядається як необхідна складова, та умова здійснення права користування житлом. Таким чином, право володіння, як елемент суб’єктивного права є умовою здійснення права користування житлом, а володіння, як окреме речове право є підставою здійснення права користування житлом;
    3. Пропонується внести зміни до ст.29 ЦК України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та визначити, що місце проживання - це квартира, житловий будинок, інше житло, в якому особа постійно, або переважно проживає, як власник, наймач або на інших законних підставах. Місце перебування це тимчасове (менше шести місяців на рік) перебування особи в певному житловому приміщенні (санаторії, готелі, пансіонаті,) що не є місцем постійного проживання особи.
    4. В ст. 311 ЦК України використовується термін «інше володіння» як об’єкт суб’єктивного права нарівні з житлом при визначенні поняття недоторканості житла, що не узгоджується з основними цивілістичними засадами, за яких володіння розглядається, як повноваження, тобто суб’єктивне право. Таким чином, з метою усунення термінологічних суперечностей, вважаємо, що необхідно внести зміни до ст. 311 ЦК України і замінити термін «інше володіння» на термін «інше майно». Також зроблено висновок про те, що якщо володілець відкрито та добросовісно користується, тобто проживає у житловому будинку, власник якого помер, а його спадкоємці не заперечують проти володіння та користування житлом, або якщо власник живий і теж не заперечує проти користування та набуття права власності за давністю володіння, то таке володіння слід вважати добросовісним, яке може бути підставою для набуття права власності за набувальною давністю.
    5. Визначення повноважень власника житла здійснюється через встановлені в законодавстві обмеження та обтяження права користування житлом. Обмеження права користування житлом це визначений об’єктивними нормами правовий режим користування житлом, а обтяження права користування житлом це певний механізм захисту суб’єктивних прав інших осіб на користування житлом власника, які виникають на підставі обмежених речових прав на житло. Обмежене речове право користування житлом це особисте право користування чужим житлом, відповідно до якого, користувач має право володіння та користування житлом для задоволення власної житлової потреби.
    6. Пропонується доповнити статтю 360 ЦК України положенням про те, що у разі систематичного порушення санітарно-гігієнічних норм та правил, невиконання обов’язку по утриманню житла без поважних причин, порушення громадського порядку, що призводить до порушення прав та інтересів інших співвласників та співмешканців, суд за позовом співвласників може позбавити права на частку «проблемного» співвласника, якщо в нього є інше житло для проживання з наступною компенсацією вартості частки. А також зміни до ч.2 ст. 364 ЦК України такого змісту: «У разі неможливості спільного проживання, користування квартирою, житловим будинком, недосягнення згоди щодо компенсації вартості частки, співвласник має право подати позов до суду та зобов’язати інших співвласників надати матеріальну компенсацію вартості незначної частки у спільній частковій власності на житло
    7. Пропонується внести зміни до СК України і встановити, що режим спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу виникає з моменту нотаріального посвідчення договору про сумісне проживання, в якому зазначаються умови та порядок користування майном, що є особистою приватною власністю кожного з них, встановлення режиму спільного сумісного, або спільного часткового права на майно, набутого під час спільного проживання, а також їх взаємні права та обов’язки.
    8. При вирішенні спорів з приводу захисту права користування житлом, припинення, або усунення перешкод в праві користування житлом, необхідно визначити характер правовідносин, правовий статус осіб та підстави виникнення права користування житлом. Якщо буде встановлено речовий характер правовідносин, то необхідно застосовувати норми Цивільного, а не Житлового кодексу. Пропонується доповнити ст.391 ЦК України пунктом другим, в якому зазначити, дії осіб, які порушують права власника щодо користування та розпорядження своїм майном, мають бути протиправними та існувати на час подання позову.
    9. Встановлено, що припинення шлюбно-сімейних відносин призводить до втрати статусу члена сім'ї, а отже і припинення права користування житлом, на підставі особистого житлового сервітуту. У зв’язку з цим пропонується доповнити ст. 405 ЦК України пунктом третім такого змісту: «При припиненні шлюбно-сімейних відносин, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом і підлягає виселенню протягом трьох місяців. При цьому, спільна дитина не позбавляється права користування житлом власника. З метою врегулювання законодавчих суперечностей вважаємо необхідним виключити абзац 3 ст.64 та абзац 4 ст. 156 ЖК України.
    10. Заповідальний відказ, який встановлює довічне користування житлом, та особистий сервітут встановлений у заповіті мають однакову правову природу і породжують аналогічні правові наслідки. Тому ми вважаємо, що заповідальний відказ, як підстава виникнення довічного права користування житлом є різновидом особистого сервітуту і має застосовуватись імперативно. У зв’язку з цим необхідно внести зміни до ст. 1246ЦК України, доповнивши її таким змістом: спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна, для задоволення потреб інших осіб. Якщо спадкодавець у заповіті встановлює сервітут на користування житлом, то застосовуються норми передбачені ст. 1238 ЦК України.
    11. Договір найму (оренди) житла визначає відносини з передачі житла в користування наймачу та іншим особам, які проживають разом з ним на певний строк за визначену в договорі плату. Підтверджується, що договір найму (оренди) житла укладається в письмовій формі і не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. Доводиться необхідність уточнення предмету договору найму (оренди) житла шляхом внесення змін до ч.1 ст. 812 ЦК України виклавши її в такій редакції: «предметом договору найму житла можуть бути квартири, житлові будинки, або їх частини, які є ізольованими, придатними для постійного проживання і відповідають встановленим законодавством вимогам».
    12. Необхідно визначити, що в договорі найму житла з викупом наймодавцем нарівні з юридичною особою може виступати фізична особа-підприємець, яка передає наймачу (фізичній особі) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність наймача. Договір найму житла з викупом підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
    13. Договір безоплатного користування житлом договір позички житла необхідно врегулювати на законодавчому рівні шляхом поширення норм глави 59 ЦК України на даний вид договору з урахуванням його специфіки. Тому ми пропонуємо доповнити ст. 827 ЦК України пунктом четвертим такого змісту: «до договору позички житла застосовуються положення глави 59 цього Кодексу».


    Список використаних джерел
    1. Аврамова О. Є. Позбавлення суб’єктивного права на житло : автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О.Є.Аврамова. Х., 2008. 16с.
    2. Аврамова О.Е. Понятие жилья и его правовое значение / О.Е.Аврамова // Предпринимательство, хазяйство и право. 2000. №6. С.3741.
    3. Агарков М.М. Принципы советского гражданского права / М.М.Агарков // Совет. государство и право. 1947. № 11. С. 3449.
    4. Аккуратов И.Ю. К вопросу об ограничениях и обременениях права собственности / И.Ю.Аккуратов, Н.М.Коршунов, А.А.Хорев // Государство и право. № 10. 2000. С. 6872.
    5. АлексеевС.С. Право : Азбука. Теория. Философия : Опыт комплексного исследования /С. С. Алексеев. М. : Статут, 1999. 712 с.
    6. Алексеева О.Г. Жилищное правоотношение социального найма: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право”/ О.Г. Алексеева. Екатеринбург, 2006. 30с.
    7. Аналіз судової практики застосування Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”: лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2013 [Електронний ресурс] // Законодавство України: сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/n0003740-13.
    8. Аристотель. Политика / Аристотель // Политика. Афинская политика. М.: Мысль, 1997., Цит. по Уханьова О.О. Договір оренди у порівнянні з іншими господарськими договорами // Вісник Донецького ун-ту, Сер. В: Економіка і право, Вип.1, 2007.
    9. Аскназий С.И. Жилищное право / С.И.Аскназий, И.Л.Брауде, А.И.Пергамент. М., 1956. 231c.
    10. Байрамов Р.А. Права и обязанности членов семьи в жилищных правоотношениях: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право” / Р.А.Байрамов. М., 1983. 19c.
    11. Баркар Д. У Верховній раді хочуть будинка для депутатів [Електронний ресурс] / Д.Баркар. Режим доступу: http://www.radiosvoboda. org/content/article/24951742.html.
    12. БезсмертнаН.Б. Обмеження та обтяження права власності в законодавстві України / Н.Б.Безсмертна // Вісник Академії адвокатури. 2005. № 2. С. 4448.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины