Попова Наталя Василівна БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ : Попова Наталья Васильевна банковской инвестиционной КРЕДИТОВАНИЯ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ



  • Название:
  • Попова Наталя Василівна БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
  • Альтернативное название:
  • Попова Наталья Васильевна банковской инвестиционной КРЕДИТОВАНИЯ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 201
  • ВУЗ:
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису


    Попова Наталя Василівна

    УДК 336.77

    БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ:
    СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

    Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит



    ДИСЕРТАЦIЯ
    на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук




    Науковий керiвник:
    Вожжов Анатолiй Павлович,
    к.е.н., доцент


    Севастополь - 2004
    ЗМІСТ

    Стор.




    ВСТУП ...............


    4




    РОЗДІЛ 1
    ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ ............................................


    12




    1.1. Інвестиційний процес і роль банків у його активізації в умовах реформування економіки ........................................


    12




    1.2. Економічний зміст банківського інвестиційного кредитування як форми участі в інвестуванні в сучасних умовах..................................................................


    27




    1.3. Форми та методи реалiзацiï процесу банківського інвестиційного кредитування ...........


    40




    Висновки до розділу 1...


    58




    РОЗДІЛ 2
    СУЧАСНИЙ СТАН БАНКІВСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ............................................................


    60




    2.1. Аналіз діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування й проблеми її розвитку .........................................


    60




    2.2. Формування ресурсів інвестиційного кредитування ......


    78




    2.3. Розвиток інвестиційного кредитування банківськими установами Автономної Республіки Крим .............................


    99




    Висновки до розділу 2 ..


    115




    РОЗДІЛ 3
    ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ У СФЕРІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ.............................................


    117




    3.1. Розвиток банкiвськоï дiяльностi на основi реалiзацiï масштабного інвестиційного кредитування ..............................


    117




    3.2. Можливість використання гарантій і поруки в якості забезпечення банківського інвестиційного кредитування ....



    130




    3.3. Формування процентної ставки за банківський кредит і шляхи її зниження як необхідна умова розвитку інвестиційного кредитування.................. .....


    148




    Висновки до розділу 3 ..


    166




    ВИСНОВКИ ..........................................................


    168




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................


    172




    ДОДАТКИ .............................................................................................


    188






















































    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

    Актуальність теми дослідження. Стабілізація економічного стану в Україні, а також необхідність забезпечення наступного економічного росту в умовах реформування української економіки висуває в ряд важливих проблему залучення в систему відтворювального процесу ресурсів інвестиційного характеру. Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності відіграють банки, які виступають посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів, стаючи, тим самим, інститутами так званого передавального механізму, який опосередковує формування інвестиційних ресурсів та їх розміщення.
    Вагомою формою участі банків в інвестиційному процесі виступає інвестиційний кредит. У зв’язку з високим ступенем ризику інвестиційних вкладень, обмеженістю банківських ресурсів інвестиційного характеру, недоопрацьованістю більшості інвестиційних проектів вітчизняних виробників банки не стали активними інвесторами, не зумівши достатньою мірою забезпечити фінансування виробничих інвестицій вітчизняних підприємств шляхом кредитування.
    Необхідність активізації діяльності банківських установ в інвестиційному кредитуванні в умовах реформування економіки зумовила появу значної кількості праць вітчизняних авторів, присвячених дослідженню ролі банківської системи та кредитування у фінансуванні інвестиційного процесу. Ведуче місце в розробці цієї теми належить таким відомим українським економістам як І. А. Бланк, Б. В. Губський, О. В. Дзюблюк, О. Г. Євтух, В. Д. Лагутін, Б. Л. Луців, I. О. Лютий, Т. В. Майорова, А. М. Мороз,
    С.В. Науменкова, А.А. Пересада, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та інші.
    Зміна економічної ситуації породжує нові проблеми активізації діяльності комерційних банків у сфері інвестиційного кредитування, що вимагає своєчасної розробки та впровадження нових і удосконалення діючих механізмів, які опосередковують процес трансформації кредитних ресурсів банківської системи у виробничі інвестиції української економіки. Разом з тим за межами досліджень залишаються питання, пов’язані з вивченням і узагальненням практичного досвіду діяльності вітчизняних банків у сфері інвестиційного кредитування.
    Викладені вище аспекти роблять необхідним і актуальним проведення комплексного дослідження проблем участі банків в інвестиційному процесі за допомогою кредитування, що і визначило вибір теми дисертаційної роботи.
    Зв’язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Теоретичні положення, наукові результати та висновки дослідження були використані при виконанні науково-дослідної теми кафедри „Фінанси та кредит” Севастопольського національного технічного університету „Організація фінансування інвестиційних проектів регіонального рівня банківськими установами” (номер державної реєстрації № 0100U005188), а також в межах виконуваної науково-дослідної роботи на тему: „Моделювання процесу генерації фінансових ресурсів господарським комплексом України для забезпечення збалансованого економічного росту” (номер державної реєстрації 0102U005170). До звіту з цих тем включені питання, присвячені дослідженню ролі банківської системи в інвестиційному процесі, а також пропозиції автора з проблем активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування в умовах реформування економіки України.
    Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних питань банківського інвестиційного кредитування в умовах реформування економіки та розробка практичних рекомендацій щодо його активізації.
    Поставлена мета визначила постановку та розв’язання таких наукових і практичних задач:
    · дослідити теоретичні основи банківського інвестиційного кредитування;
    · уточнити економічний зміст поняття банківське інвестиційне кредитування;
    · вивчити й узагальнити практичний досвід діяльності комерційних банків у сфері розвитку інвестиційного кредитування, а також його переваги для суб’єктів господарської діяльності;
    · на основі аналізу діяльності банків дослідити тенденції й обґрунтувати напрямки розвитку системи банківського інвестиційного кредитування;
    · вивчити проблеми розвитку банківського інвестиційного кредитування окремими банківськими установами;
    · проаналізувати можливості зниження процентних ставок як основи активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування.
    Об’єктом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі банківського інвестиційного кредитування з приводу створення капіталу в процесі суспільного відтворення.
    Предметом дослідження є діяльність банківських установ у сфері інвестиційного кредитування в умовах ринкового розвитку економіки.
    Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склали основні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної фінансової науки у сфері інвестиційного кредитування комерційних банків. У процесі роботи, залежно від поставлених цілей і завдань, використовувалися відповідні методи аналізу: наукове абстрагування, аналітично-графічна формалізація, групування, метод індексів, порівняння, систематизації, статистичне зіставлення даних. Вивчення особливостей розвитку інвестиційного кредитування банків здійснювалося на основі ретроспективного аналізу інформації, статистичних методів.
    Емпіричною базою роботи виступають результати конкретних економічних досліджень, зарубіжний і вітчизняний досвід діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування. Інформаційною базою законодавчі та нормативні акти, періодичні й монографічні видання вітчизняних і зарубіжних авторів, дані статистичних щорічників Держкомстату України та Національного банку України, банківських установ і підприємств.
    Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і практичному вирішенні комплексу питань, пов’язаних з активізацією діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування в умовах розвитку ринкової економіки. У процесі дослідження були отримані такі наукові результати:
    · уточнено економічний зміст банківського інвестиційного кредитування, що знайшло своє вираження у визначенні його сутності, функцій, виділенні ряду особливостей, а також принципів здійснення. Запропоновано розглядати банківське інвестиційне кредитування як фінансування діяльності, спрямованої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті використання яких виникає потік доходів, що забезпечує повернення банківських коштів і оплату за їх використання відповідно до принципів кредитування або, у частині об’єктів, які не створюють прибуток, - гарантоване повернення заборгованості третіми особами;
    · визначено місце та значення споживчого кредитування в інвестиційному процесі. Встановлено, що сам споживчий кредит неправомірно розглядати в якості інвестиційного, однак, у цілому в своїй сукупності споживче кредитування стимулює процес формування попиту на продукцію вітчизняних виробників, і, тим самим, забезпечує стійке фінансування їх діяльності та впливає на формування інвестиційних ресурсів підприємств (у частині капіталізованого прибутку й амортизаційних відрахувань);
    · підтверджено доцільність врахування умовно-постійної частини поточних пасивів з використанням коефіцієнта стабілізації для компенсації ризику можливого зниження їх рівня при розрахунку максимальної величини кредитно-інвестиційних ресурсів банківських установ;
    · запропоновано враховувати вплив „ефекту масштабу” банківських операцій, зокрема, обсягів банківського кредитування, на зменшення величини середніх витрат як одного з можливих резервів зниження процентних ставок за кредитами;
    · вдосконалено використання гарантійних схем за інвестиційними кредитами як реального інструменту забезпечення доступності кредитування. Запропоновано гарантійні схеми, які можуть реалізовуватися через створення гарантійних фондів а також через участь фірм-гарантів у власності інвестиційного об’єкта;
    · встановлено необхідність первинного формування платоспроможного попиту з боку населення та суб’єктів господарської діяльності на продукцію вітчизняних виробників як необхідної умови розвитку банківського інвестиційного кредитування. Обґрунтовано доцільність розвитку системи рефінансування кредитної діяльності банків, спрямованої на розширення споживчого кредитування придбання продукції вітчизняних виробників, для стимулювання попиту на їхню продукцію, забезпечення стійкого фінансування діяльності, що побічно сприятиме вторинному формуванню інвестиційних ресурсів;
    · запропоновано схему опосередкованого інвестиційного кредитування на основі масштабного збільшення обсягів споживчого кредитування як необхідної складової забезпечення інвестиційного процесу в цілому.
    Практична значимість отриманих результатів. Розроблені в ході дослідження підходи, теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації можуть бути використані для активізації діяльності комерційних банків у сфері інвестиційного кредитування:
    · використання гарантійних схем через діяльність гарантійних фондів, а також за участю фірм-гарантів для вирішення проблеми відсутності в позичальників забезпечення, яке відповідає вимогам до кредитування інвестиційних проектів;
    · врахування умовно-постійної незнижуваної частини поточних пасивів при оцінці потенціалу банків у частині інвестиційного кредитування розширює можливості використання їх ресурсів для даного виду діяльності, а використання коефіцієнта стабілізації поточних пасивів забезпечує захист від ризиків можливого зниження їх рівня;
    · відображення „ефекту масштабу” банківських операцій, у тому числі банківського кредитування, дає можливість прогнозувати динаміку процентних ставок за кредит при нарощуванні обсягів банківських операцій у процесі економічного росту;
    · розглянутий досвід практичної участі банків в інвестиційному кредитуванні та приклади розвитку даної діяльності у послідовності технологічно взаємозалежних підприємств може становити інтерес для практичних пра
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Дослідження діяльності банківських установ у сфері інвестиційного кредитування в умовах ринкового реформування української економіки дозволило зробити ряд висновків науково-теоретичного та прикладного характеру.
    1. На основі вивчення різних підходів до трактування категорії „інвестиційне кредитування” дане поняття одержало у дисертаційній роботі свій подальший розвиток, що виявилося в уточненні економічної сутності банківського інвестиційного кредиту, його функцій, а також у виділенні ряду особливостей, зумовлених, з одного боку, специфікою змісту інвестиційного банківського кредиту, а з іншого особливостями його організаційного, інформаційно-аналітичного, ресурсного, законодавчо-нормативного й іншого забезпечення. Інвестиційне кредитування визначено як фінансування діяльності, спрямоване на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів кредитування (терміновість, платність, повернення, забезпеченість, цільове використання) або, у частині об’єктів, які не створюють прибуток, - гарантоване повернення заборгованості третіми особами.
    2. На основі аналізу якісних і кількісних змін діяльності українських банків виявлена тенденція поступового збільшення значимості інвестиційного кредитування. Це обумовлено рядом об’єктивних і суб’єктивних причин, викликаних як загальною стабілізацією економіки України, так і пошуком банківськими установами нових джерел одержання доходів на тривалу перспективу як стійкої бази їх розвитку та зміцнення своїх позицій на ринку банківських послуг.
    3. Результати аналізу діяльності ряду банківських установ засвідчили, що в кредитному портфелі банків на інвестиційні цілі значна частина (50% і більше) кредитів спрямована на придбання імпортного устаткування. З одного боку це є позитивним чинником, оскільки свідчить про спрямування коштів на модернізацію, переобладнання виробництва та створення нових виробництв із використанням прогресивних технологій. Разом з тим, відповідний фінансовий потік, який утворюється внаслідок кредитуванням вітчизняних підприємств і населення, втрачається для національної економіки та не сприяє реалізації ефекту кредитного мультиплікатора. У подальшому внаслідок економічного росту даний потік може збільшуватися, що вимагає вжиття заходів, які забезпечать переведення цих коштів у напрямку вітчизняного виробника.
    4. Аналіз діяльності банківських установ Автономної Республіки Крим дає підставу констатувати обмежений характер їх участі в сфері інвестиційного кредитування, що багато в чому обумовлено специфічними проблемами регіонального характеру: існуючою структурою банківського сектора регіону з переважанням філій великих банків, у тому числі системних, і незначною часткою регіональних банків; відтоком банківських ресурсів з регіону каналами міжрегіональних зв’язків; обмеженими можливостями місцевих банків щодо залучення ресурсів; недостатньою увагою до діяльності банків з боку регіональних органів виконавчої влади та державного управління.
    5. Однією з проблем збільшення обсягів банківського інвестиційного кредитування є пошук як зовнішніх джерел формування банківських ресурсів, так і внутрішніх резервів збільшення ресурсів інвестиційного характеру. Крім збільшення банківських інвестиційних ресурсів за рахунок власного капіталу, залучення довгострокових депозитів, вагомим джерелом можуть стати поточні пасиви банківських установ. Запропоновано при розрахунку банківськими установами максимально можливої (граничної) величини кредитно-інвестиційних ресурсів враховувати умовно-постійну частину поточних пасивів. Обґрунтовано необхідність використання коефіцієнта стабілізації банківських поточних пасивів як гарантії компенсації ризику їх можливого зниження.
    6. На основі дослідження механізму кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, які здійснюють довгострокове кредитування, виявлено причини низького рівня розвитку інвестиційного кредитування банків через систему рефінансування. На погляд автора, механізм масштабного кредитування національного виробництва в рамках системи рефінансування Національного банку України діяльності банківських установ можна умовно представити у вигляді дворівневої системи. Перший рівень системи повинен опосередковувати процес кредитування виробничих підприємств національної економіки. Другий рівень повинен включати систему рефінансування Національним банком України діяльності банків, які здійснюють споживче кредитування придбання продукції вітчизняного виробництва. Здійснюючи споживче кредитування, банки, тим самим, будуть сприяти формуванню стійкого платоспроможного попиту на продукцію вітчизняних підприємств.
    7. Надання споживчих кредитів з метою придбання товарів вітчизняного виробництва в рамках системи рефінансування Національного банку України має здійснюватися за ставкою, рівень якої нижчий від рівня ставок, за якими банки надають кредити населенню для придбання товарів іноземних виробників. Тим самим, потік по кредитуванню фізичних осіб буде „розщеплений” і частково переорієнтований на придбання товарів вітчизняного виробництва.
    8. З метою активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування та розподілу ризиків між потенційними учасниками доцільно використовувати різні гарантійні схеми, зокрема, створення гарантійних фондів як фінансових інституцій, винятковою сферою діяльності яких є надання гарантій за кредитами, що видаються банківськими установами підприємствам-позичальникам. Гарантійні фонди можуть мати як державне походження, так і створюватися в результаті приватної ініціативи. Діяльність державних гарантійних фондів може стати реальним інструментом державного впливу на забезпечення доступності кредитних ресурсів для визначеної цільової групи клієнтів (гарантування експортних операцій, житлових кредитів, гарантії на придбання основних засобів і т.д.). Крім розвитку діяльності гарантійних фондів, при реалізації великих інвестиційних проектів доцільно використовувати схеми з участю фірм-гарантів, які виражають зацікавленість у реалізації проекту. Мотивацією участі компанії-гаранта може бути не тільки одержання доходу від реалізації проекту, придбання акцій нової компанії, але і розширення сфери свого бізнесу, створення необхідної структури виробничої системи з формуванням каналів постачання або реалізації і т.д.
    9. Важливою умовою активізації банківського інвестиційного кредитування виступає зниження рівня процентних ставок за кредитами. Однією з основних причин високих ставок за кредитами в Україні виступає значний рівень непроцентних витрат відносно сукупних доходів банківських установ, у результаті чого банки закладають величину непроцентних витрат у прибутковість активних операцій, обсяг яких відносно величини загальнобанківських витрат незначний. Як можливий напрямок зниження процентних ставок за кредитами доцільно враховувати „ефект масштабу”, тобто вплив масштабу банківських операцій, зокрема, обсягів банківського кредитування, на величину середніх витрат комерційних банків і, як наслідок, на рівень процентних ставок за кредитами.













    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ





    1


    Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, Н.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. Д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. К.: КНЕУ, 2000.




    2


    Банковское дело: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. О.И. Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 2001




    3


    Барабаш А. Підстави виникнення та зміст лізингових зобов’язань // Право України. 2002. - № 12. С 65-70




    4


    Бард В.С. Финансово-инвестиционный комплекс: теория и практика в условиях реформирования российской экономики. М.: Финансы и статистика, 1998




    5


    Башлай С.В. Роль банків в формуванні фінансових ресурсів сільськогосподарських товаровиробників: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Укр. академія банк. справи. Суми, 2003. 20 с.




    6


    Баюра Д. Инвестиционный застой // Украинская инвестиционная газета. 2002. 16 липня, № 28. - С. 9




    7


    Биковченко Л.М. Економічна сутність лізингу // Фінанси України. 2001. № 11. С. 75-77




    8


    Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. Киев: МП «ИТЕМ» Лтд, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. 448 с.




    9


    Большой экономический словарь. М.: Ин-т нов. экономики, 1997




    10


    Борщ Л.М. Банківська система України в iнвестицiйнiй діяльності // Фінанси України. 2003. - № 5. С. 5-12




    11


    Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент (управление инвестициями). М., 1995. 250 с.




    12


    Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. СПб.: Питер, 2000. 160 с.




    13


    Брагинский С.В. Монетаризм как экономическая доктрина // Деньги и кредит. 1993. № 1. с. 29-33




    14


    Бюлетень НБУ. 1999. - № 12




    15


    Бюлетень НБУ. 2000. - № 12




    16


    Бюлетень НБУ. 2001. - № 3




    17


    Бюлетень НБУ. 2003. - № 1




    18


    Бюлетень НБУ. 2004. - № 1




    19


    Васильченко З.М. Кошти населення у формуванні фінансових ресурсів банків // Фінанси України. 2002. № 4. С. 94-103




    20


    Васюренко О., Федосик I. Ресурсний потенціал комерційного банку // Банківська справа. 2002. № 1. С. 58-64




    21


    Владичин У.В. Капіталізація банківської системи України // Фінанси України. 2002. № 7. С. 145-150




    22


    Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. 2004. № 1. С. 96-102




    23


    Вовчак О.Д. Роль банків в економіці України // Фінанси України. 1999. № 10. С. 100-108




    24


    Вожжов А. Використання змiнноï частини поточних пасивiв банкiв як iнвестицiйних ресурсiв // Вiсник НБУ. 2003. - №12. С. 18-21




    25


    Вожжов А. Депозити до запитання у формуваннi стабiльноï i керованоï ресурсноï бази банкiв // Вiсник НБУ. 2002. - №11. С. 5-7




    26


    Вожжов А., Бондар О., Наумова Н. Дослідження процесів формування поточних пасивів комерційного банку // Банківська справа. 2002. № 5. С. 48-52




    27


    Вожжов А., Клименко О. Капітал комерційних банків як складова ресурсів банківської системи // Банківська справа. 2003. № 4. С. 83-95




    28


    Вожжов А.П. Про моделювання процесiв трансформації ресурсів комерційного банку // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки. Серія економ. науки. 2001. № 4. С. 148




    29


    Вожжов А.П. Формування ресурсів комерційних банків // Фінанси України. 2003. - № 1. С. 116-129




    30


    Вожжов А.П., Бондар О.Л., Бородiн С.В., Попова Н.В. Інвестиційне кредитування комерційними банками // Фінанси України. 2003. № 12. С. 84-97




    31


    Вожжов А.П., Клименко А.И. Сущность и функции капитала банка. Проблемы банковского капитала в Украине // Економiка, фiнанси, право. 2001. № 3. С. 18-26




    32


    Вожжов А.П., Клименко О. I. Банкiвський капiтал в економiцi Украïни // Фiнанси Украïни. 2003. - № 8. С. 88-97
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины