Абросімова Юлія Андріївна ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ : Абросимова Юлия Андреевна ПРЕСТУПНОСТЬ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ И ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ ЕЙ НА РЕГИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Абросімова Юлія Андріївна

УДК 343.915

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАПОБІГАННЯ
ЇЙ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Львів 2009

З М І С Т

Перелік умовних скорочень ............................................................................... 3
ВСТУП ........ ..................................................... 4
Розділ 1. Злочинність неповнолітніх та її регіональні особливості як об’єкт кримінологічного дослідження
1.1. Методологічні аспекти дослідження комплексної кримінологічної проблеми злочинності неповнолітніх ................................... 13
1.2. Загальна характеристика основних кримінологічних показників злочинності неповнолітніх та її регіональні особливості 24
1.3. Характеристика особистості неповнолітніх злочинців на загальному та регіональному рівнях .................................................... 52
Висновки до розділу 1 ......................................................................................... 77
Розділ 2. Кримінологічна характеристика факторів, що впливають на формування злочинної поведінки неповнолітніх
2.1. Загальна характеристика детермінації злочинної поведінки неповнолітніх .................................................................. 81
2.2. Загальносоціальні детермінанти злочинності неповнолітніх й регіональні особливості криміногенної ситуації .......... 89
Висновки до розділу 2 ........................................................................................ 124
Розділ 3. Запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні
3.1. Концепція запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні ........................................................................................ 129
3.2. Система запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні 149
3.3. Шляхи підвищення ефективності заходів запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні ............................................................... 172
Висновки до розділу 3 ......................................................................................... 194
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 198
ДОДАТКИ............................................................................................................. 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 239

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВК

-

виправна колонія

ВОЗ

-

Всесвітня організація охорони здоров’я

ВуСН

-

відділ у справах неповнолітніх

ГУМВС

-

головне управління Міністерства внутрішніх справ

ЗМІ

-

засоби масової інформації

КМСД

-

кримінальна міліція у справах дітей

МВС

-

Міністерство внутрішніх справ

МОЗ

Міністерство охорони здоров’я

МОП

-

Міжнародна організація праці

ОРЗ

-

оперативно-розшукові заходи

РВ

-

районний відділ

РНК

-

Рада народних комісарів

УМВС

-

управління Міністерства внутрішніх справ

ФДО

-

Федерація дитячих організацій

ЦГЗ

-

центр громадських зв’язків

ВСТУП

Актуальність теми. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні є вкрай важливою та складною для суспільства й держави проблемою. Нинішній стан злочинності неповнолітніх (осіб віком 14-18 років) це застереження для подальшого соціального розвитку і, водночас, необхідність активізації роботи з попередження протиправної поведінки, активного пошуку й реалізації профілактичних заходів, що можуть локалізувати рівень злочинності неповнолітніх.
Останніми роками темпи зростання злочинності неповнолітніх призупинилися (у 2008 р. за вчинення злочинів було засуджено 10078 неповнолітніх, що на 19,8 % менше, ніж у 2007р., та на 21,4 % менше, ніж у 2006 р.). Це здебільшого зумовлюється значним скороченням народжуваності, відсутністю у кримінальній статистиці повних даних щодо фактичного стану злочинності неповнолітніх, зокрема латентної частини цього соціального явища, а також впливом декриміналізації вітчизняного законодавства, гуманізації покарання та правозастосовної практики. Хоча в цілому як коефіцієнт інтенсивності злочинності неповнолітніх у центральних регіонах та великих містах, так і коефіцієнт злочинної активності неповнолітніх залишаються досить високими.
Високий рівень злочинності неповнолітніх свідчить про неналежну організацію запобіжної роботи. В сучасній Україні постала нагальна потреба створення системи попередження на нових засадах, розбудови з цією метою відповідної законодавчої бази та якнайширшого залучення громадськості до цієї діяльності. За цих умов нового змісту набуває запобіжна діяльність спеціальних органів та установ, виникають і поширюються нові форми й методи запобігання злочинності неповнолітніх, що потребують відповідно нового наукового осмислення. Підвищення ефективності заходів запобігання злочинності неповнолітніх одна з найактуальніших проблем у кримінологічній науці та правозастосовчій практиці. Це простежується у даних Департаменту інформаційних технологій МВС України за період 2004-2008рр. вона становить близько 5% від загальної структури злочинності.
Дослідження злочинності неповнолітніх, застосування та ефективності заходів її запобігання вже здійснювався на теренах кримінально-правової та кримінологічної науки. У зарубіжній та вітчизняній кримінології цьому питанню приділяли увагу такі вчені, як Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, М.М.Бабаєв, Т.С.Барило, І.Г. Богатирьов, М.І. Вєтров, В.О. Глушков, В.В.Голіна, В.К.Грищук, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.П.Ємельянов, В.Д.Єрмаков, А.П. Закалюк, К.Є. Ігошев, І.І. Карпець, О.М.Костенко, В.М.Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.І. Лановенко, Ф.А.Лопушанський, Г.М.Міньковський, В.В. Панкратов, М.І. Панов, А.А.Примаченок, О.Б. Сахаров, І.О. Топольскова, І.К. Туркевич, Н.С.Юзікова, С.С. Яценко та ін.
Переважна більшість праць, присвячених запобіганню злочинності неповнолітніх, має правозастосовний характер, тобто вони спрямовані, в першу чергу, на розробку пропозицій для більш ефективного застосування кримінального законодавства, а також пов’язані з кримінологічними дослідженнями загальних питань запобігання злочинності неповнолітніх.
Дослідження цих вчених мають важливе значення, проте не враховують особливостей регіональної злочинності неповнолітніх, а відтак, розробок відповідних заходів щодо запобігання їй.
Видається, що запобігання злочинності неповнолітніх буде більш дієвим та ефективним, коли воно стане адресним, розрахованим на конкретних осіб, конкретні умови життя й діяльності. Саме тому підвищення ефективності діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх тісно пов’язане з урахуванням регіональних особливостей, причинних факторів і комплексу соціальних впливів, які можуть бути виявлені та враховані на регіональному рівні і щодо яких мають бути здійснені запобіжні заходи.
Аналіз вітчизняного законодавства, слідчої та судової практики щодо запобігання злочинності неповнолітніх засвідчив, що при значній увазі питанням кримінальної відповідальності правоохоронні органи зазнають труднощів при застосуванні запобіжних заходів та запровадженні системи попередження злочинності неповнолітніх саме на регіональному рівні, що не сприяє стабілізації кримінологічної ситуації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблема протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави” (номер державної реєстрації 0105U007467). Тема узгоджується з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000, та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1776.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка 26.02.2003 р. (протокол № 22/2).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний кримінологічний аналіз злочинності неповнолітніх у контексті її регіональних особливостей як системного явища, оцінка сучасного стану заходів запобігання їй та створення на цій основі кримінологічної моделі запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні.
Для досягнення зазначеної мети були визначенні такі основні завдання:
- дослідити методологічні аспекти та сучасний стан наукової розробки комплексної кримінологічної проблеми запобігання злочинності неповнолітніх;
- здійснити аналіз кримінологічної характеристики злочинності неповнолітніх та виявити її особливості на регіональному рівні;
- дослідити й систематизувати на регіональному рівні ознаки й характеристики особистості неповнолітнього злочинця;
- з’ясувати причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми на регіональному рівні;
- на підставі аналізу статистичних даних судових, правоохоронних органів, громадських організацій, органів та установ, що займаються профілактикою підліткової злочинності, інших емпіричних даних встановити коло об’єктивних та суб’єктивних факторів, що призводять до інтенсифікації кримінальної активності неповнолітніх;
- розробити концепцію регіональної системи запобігання та протидії злочинності неповнолітніх як складову загальнодержавної програми;
- запропонувати шляхи підвищення дієвості науково обґрунтованих заходів, спрямовані на запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні;
- здійснити науковий аналіз ефективності загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності неповнолітніх;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення діяльності спеціальних суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх та подолання її негативних соціальних наслідків.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з існуванням злочинності неповнолітніх як соціальним явищем та діяльністю щодо запобігання їй.
Предметом дослідження є злочинність неповнолітніх та запобігання їй на регіональному рівні.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження застосовувались загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання (підрозділи 1.1, 1.3). Базовим є метод діалектичного пізнання, за допомогою якого досліджено причини та умови злочинності неповнолітніх, зокрема про девіантні форми поведінки у безпосередньому запобіганні; визначено концептуальні основи формування регіональної системи запобігання злочинності неповнолітніх (підрозділ 2.2). Історичний метод надав можливість проаналізувати розвиток інституту боротьби зі злочинністю неповнолітніх, з бездоглядністю та безпритульністю, а також вітчизняного законодавства як за радянської доби, так і після проголошення незалежності України (підрозділ 1.1). Метод системно-структурного аналізу надав можливість розкрити роль і місце відповідних суб’єктів профілактики в роботі із запобігання злочинності, з’ясувати їх регіональну та функціональну специфіку, а також зазначити основні напрямки й методи вдосконалення системи профілактики злочинності неповнолітніх (підрозділ 3.1-3.2). Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити систему заходів запобігання злочинності неповнолітніх у контексті кримінального законодавства країн СНД та Євросоюзу (підрозділ 3.3). За допомогою конкретно-соціологічних методів здійснено опитування неповнолітніх, які вчинили злочини, та фахівців для з’ясування ситуації в діяльності правоохоронних органів щодо ефективності запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні.
Емпірична база дослідження ґрунтується на даних, одержаних у результаті: узагальнення даних опитування слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ, оперуповноважених кримінальної міліції у справах дітей, співробітників служби у справах дітей, педагогічних та медичних працівників (165 респондентів) у Львівській області щодо визначення регіональних чинників злочинності неповнолітніх; опитування 630-и учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл м.Львова; вивчення 160-и кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми за період 2001-2008 рр. (за матеріалами судів Франківського, Галицького, Шевченківського, Личаківського, Залізничного районів у м. Львові та судів Миколаївського і Жовківського районів Львівської області), 50-и обліково-профілактичних справ неповнолітніх у відділі кримінальної міліції у справах дітей станом на 1 січня 2009 р. (за матеріалами Галицького, Жовківського, Шевченківського, Франківського райвідділів ГУМВС України у Львівській області); опитування неповнолітніх жебраків та безпритульних, які перебували у будинку дитини № 1 м. Львова, дитячому будинку „Оранта” м.Дрогобич за період 2004-2009 рр. (50 респондентів); опитування неповнолітніх правопорушників у м. Львові (виховна колонія) за період 2004-2009 рр. (130 респондентів віком 14-17 років); аналізу статистичних даних Державної судової адміністрації України та Департаменту інформаційних технологій МВС України з 2004 по 2008 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше після прийняття Кримінального кодексу України 2001 р. на дисертаційному рівні здійснено системний аналіз проблем локалізації злочинності неповнолітніх на регіональному рівні в контексті загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання цій злочинності. Дослідження здійснено з урахуванням регіональної специфіки основних показників злочинності неповнолітніх та заходів запобігання цьому явищу, на основі чого запропоновано рекомендації щодо вдосконалення заходів запобігання злочинності неповнолітніх та сформульовано концепцію системи такого запобігання на регіональному рівні.
За результатами дослідження сформульовано та обґрунтовано нові наукові положення й висновки, найбільш вагомими з яких є:
вперше:
- на основі кримінологічного аналізу досліджено основні показники злочинності неповнолітніх Західного регіону України з урахуванням соціальних, економічних, демографічних, історичних та географічних чинників;
- з кримінологічних позицій обґрунтовано необхідність аналізу ефективності комплексних заходів запобігання злочинності неповнолітніх у межах конкретного регіону;
- встановлено, що заходи запобігання злочинності не можуть бути стандартними для всіх суб’єктів та всієї держави. При цьому слід враховувати регіональні особливості економічного й кадрового характеру, повноваження суб’єктів профілактики щодо залучення неурядових організацій, установ освіти та громадян до попередження антисоціальної поведінки неповнолітніх, можливості чіткої організації та координації роботи всіх правоохоронних структур щодо запобігання злочинності неповнолітніх;

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене кримінологічне дослідження з використанням загальнотеоретичних та спеціально-правових методів, а також вивчення правоохоронної практики стосовно злочинності неповнолітніх дозволило сформулювати висновки та внести пропозиції щодо вдосконалення діяльності із запобігання злочинності неповнолітніх на регіональному рівні.
1. Дослідження основних показників злочинності неповнолітніх має здійснюватися відповідно до географічних, демографічних, історичних і соціально-економічних особливостей регіонів та з урахуванням існуючого адміністративно-територіального поділу. Дисертаційне дослідження основних показників злочинності неповнолітніх та її регіональні особливості надало змогу визначити такі тенденції злочинності неповнолітніх: «омолодження» злочинності; зростання тяжкості і суспільної небезпечності злочинів, що супроводжуються цинізмом та насильством; перетворення групової злочинності неповнолітніх у організовану та професійну; збільшення серед неповнолітніх підлітків жіночої статі.
2. Дисертаційне дослідження показало негативну динаміку злочинності неповнолітніх: зростає її рівень, погіршується структура за рахунок тяжких та особливо тяжких злочинів. Все частіше правоохоронними органами фіксуються випадки посиленого впливу організованої злочинності на підлітків. Цей вплив проявляється у створенні за участю організованих угрупувань мережі розваг для неповнолітніх, що сприяє втягненню їх у наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та поширення ідеології відмови від звичних соціальних норм: небажання вчитися, працювати, а інколи й жити.
Тому ми вважаємо, що найбільш ефективним елементом соціального механізму запобігання злочинності неповнолітніх будуть не суворі санкції закону, а поступова заміна законів моральними нормами, поширення відповідних звичаїв і традицій загальнолюдської та національної спрямованості. Сподівання на реальні зміни у стані злочинності неповнолітніх дає не покарання як таке, а розвиток культури суспільства й окремо кожного його члена. У зв’язку з цим вбачається, що особливе місце повинна посідати пропаганда правових знань, ідеологічного (духовного) виховання підлітка, інших ключових ціннісних орієнтацій неповнолітніх, форми їхніх позитивних мотиваційних поведінкових устремлінь та надання профілактиці адресного характеру.
3. На деформацію способу життя неповнолітнього мають вплив здебільшого об’єктивні соціальні причини. Ці деформації можуть негативно вплинути на поведінку неповнолітнього у чотирьох напрямках: а) виявитись джерелом конфліктів; б) викликати відхилення від загальноприйнятих у суспільстві моральних та правових цінностей; в) послабити соціальний контроль; г) ускладнити реалізацію тих законних можливостей, що відповідають інтересам суб’єкта.
4. Криміногенними факторами регіону, що впливають на формування злочинної поведінки підлітка, є:
- на соціально-економічному рівні досить високий рівень безробіття як серед батьків, так і серед працездатних неповнолітніх, низький рівень заробітної плати більшості населення та нерегулярна її виплата;
- на соціально-психологічному рівні спостерігається досить високий рівень захворюваності підлітків на розлади психіки внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;
- на соціально-культурному рівні недостатньо розвинута мережа культурно-просвітницьких і наукових закладів, відсутність культурно-просвітницької діяльності, спрямованої на формування позитивної мотивації у неповнолітніх;
- на організаційно-управлінському рівні відсутність чіткої регіональної програми, яка б сприяла нейтралізації загальносоціальних факторів протиправної спрямованості поведінки неповнолітніх; відсутність системи та механізму координації дій установ та служб, що захищають інтереси неповнолітніх, формальний характер організаційно-управлінських заходів відносно неповнолітніх та їхніх батьків, що здійснюються службами у справах неповнолітніх та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх; відсутність дієвого контролю з боку сім’ї, школи та правоохоронних органів за процесом розвитку неповнолітнього (формування мотивації до навчання, праці та змістовного дозвілля);
- на сімейно-побутовому рівні злочинність неповнолітніх складається з комплексу, що поєднує такі фактори: у зв’язку з працевлаштуванням батьків на роботу за кордоном більшість неповнолітніх виховуються у фактично неповній родині або виховуються старшими братами, сестрами, дідусями, бабусями, вихователями, гувернантками; наявність негативних факторів у взаємовідносинах між батьками та дітьми, коли перші пиячать, знущаються над неповнолітніми або мають судимість. Аналізуючи різні типи неповнолітніх правопорушників (з установкою на злочинну діяльність; з антисуспільною спрямованістю, не досягнувши рівня злочинної установки; з нестійкою спрямованістю; з цілком позитивною спрямованістю), було з’ясовано, що за типом мікросередовища можна визначити тип деформації особистості і навпаки, якщо визначено тип деформації поведінки неповнолітнього, можна з певним ступенем очевидності визначити тип мікросередовища, аморальних та протиправних впливів.
5. З метою усунення або нейтралізації факторів негативного впливу на поведінку неповнолітніх необхідно:
- забезпечення комплексного впливу на особистість та на її соціальне середовище, інакше через деякий час особа може знову повернутись у відповідне середовище та поновити свою злочинну діяльність;
- інформаційне забезпечення про обставини особистості та її середовища на різних стадіях боротьби зі злочинами (попередження правопорушень, розслідування, судового розгляду, виконання покарання, ресоціалізації після відбуття покарання);
- корекція негативних поглядів та навичок поведінки неповнолітнього, яка повинна включати методику створення таких випадків для особистості, при яких та вимушена була б проявляти та розвивати якості, корисні та необхідні у позитивному середовищі, прагнула утвердити себе саме у такому середовищі, орієнтувалась на нього.
6. Необхідна регіоналізація заходів запобігання злочинності неповнолітніх, тобто конкретне їх запровадження в умовах конкретного регіону. Це зовсім не означає, що на загальнодержавному рівні профілактична робота перестане бути ефективною чи не буде корисною, а навпаки, завдяки створенню ефективної регіональної системи запобігання виявиться більш дієвою загальна система.
Позитивних результатів у побудові регіональної системи запобігання злочинності неповнолітніх, на нашу думку, не можна досягти лише заходами, яки застосовують органи внутрішніх справ України. Слід застосовувати цілу низку загальнодержавних заходів, а саме: економічних, соціальних, морально-етичних, правових тощо. Тільки у комплексі, творчій співпраці з органами освіти, громадськими організаціями, соціальними центрами, усіма громадянами можна досягти поступового зниження рівня злочинності неповнолітніх, оскільки суспільство, яке не турбується про своїх дітей, не має майбутнього.
7. Відносно запобігання злочинності неповнолітніх у Львівській області вважається за доцільне створення Регіонального центру соціальної підтримки неповнолітніх та молоді. До структури центру необхідно залучати керівників підприємств та адміністрації міста й області, працівників системи освіти та охорони здоров’я, а також окремих фахівців (психологів, соціологів, педагогів та ін.).
Основними напрямками діяльності Центру мають бути: 1) підтримка благополуччя сім’ї, духовного клімату, педагогічної грамотності батьків; 2)навчання як повсякденний і повсюдний, тривалий і складний суспільний процес соціалізації неповнолітнього населення Української держави; 3)забезпечення трудової зайнятості неповнолітніх; 4) проведення індивідуальних консультацій неповнолітніх з питань працевлаштування, складання необхідних для цього документів, надання списку вакансій, навчання працювати на комп’ютері; 5) забезпечення дозвілля як елементу соціального життя, конче необхідного неповнолітнім для повноцінного розвитку; 6) створення умов для підтримки здоров’я, оскільки неувага до цієї проблеми призводить до деградації неповнолітньої особи і суспільства у цілому. На базі Центру організовувати проведення тренінгів з питань працевлаштування, як починати власний бізнес та загальнолюдських життєвих навичок (спілкування, вирішення конфліктів, підняття самооцінки підлітка).
8. Як випливає з результатів дослідження, у детермінації злочинності неповнолітніх домінують соціальні фактори. Тому її попередження має здійснюватися шляхом розгортання розгалуженої системи державних та поза державних заходів соціальної допомоги підліткам, що не можуть працевлаштуватися, живуть у скрутних умовах, перебувають у конфлікті з законом тощо. Необхідно створювати та фінансувати відповідні благодійні фонди, створювати робочі місця для неповнолітніх, організовувати їх навчання, здійснювати професійну підготовку з урахуванням кон’юнктури на ринку праці. Дуже важливо посилити боротьбу з проституцією, яка досить поширена серед неповнолітніх і навіть малолітніх дівчат.
9. Уся система профілактики та запобігання злочинності неповнолітніх повинна відповідати головним сферам життєдіяльності неповнолітніх і мати необхідний методичний, нормативний, кадровий і фінансовий потенціал.
На сучасному етапі необхідно розробити науково-обґрунтовану концепцію запобігання злочинності неповнолітніх, що буде складовою загальної концепції національної політики України щодо неповнолітніх.
Концептуальна ідея попередження злочинності неповнолітніх втілюється крізь органічно поєднані напрямки:
- виховання моральності та поваги до закону в умовах сім’ї;
- своєчасне виявлення та усунення факторів впливу на протиправну поведінку неповнолітніх;
- ефективне запобігання злочинності неповнолітніх автоматично посилює боротьбу з усією злочинністю.1
10. Автором, відповідно до концептуальних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. було розроблено Регіональну програму запобігання злочинності неповнолітніх на 2006-2008рр..
11. Основними вимогами щодо реалізації цієї програми мають бути такі:
- відображення національної політики у сфері захисту неповнолітніх та загальнодержавну програму профілактики злочинності;
- урахування кримінологічних рівнів профілактики (загально-соціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального попередження злочинів неповнолітніх).
- узгодженість дій правоохоронних органів, державних органів влади та управління, громадських організацій, органів місцевого самоврядування, навчальних та медичних закладів у механізмі запобігання злочинності неповнолітніх;
- необхідність удосконалення організації засобів і методів запобігання злочинності неповнолітніх з урахуванням позитивного досвіду інших регіонів;
- націленість на вирішення практичних завдань щодо подолання деформацій особистості неповнолітнього та базуватись на досягненнях науки у цій галузі (кримінології, психології, соціології, педагогіки);
- врахування реально існуючих протиріч у процесах, що відбуваються у окремому регіоні та у суспільстві в цілому, що підтримують девіацію поведінки;
- націленість не тільки на діяльність суб’єктів профілактики, але й наявність певних рівнів попереджувального впливу, а також об’єктів профілактики.
12. З метою максимально ефективної реалізації вікових потреб, інтересів та прагнень неповнолітніх необхідно об’єднувати у групи, активно залучати до соціально-корисної діяльності загальнодержавних, регіональних громадських організацій за віковими психологічними особливостями.
13. З урахуванням якісно-кількісних змін злочинності та засобів її впливу на свідомість неповнолітніх, а також реакції молодого покоління на виховно-профілактичні заходи, необхідно своєчасно корегувати, реформувати та перебудовувати профілактичну роботу.
14. З метою підготовки професійних спеціалістів для системи ювенальної юстиції, для роботи у навчальних закладах, службах та установах у справах неповнолітніх, а також на курсах підвищення кваліфікації працівників суду, правоохоронних органів, вчителів, викладачів необхідно у межах навчального курсу „Кримінальна психологія” розробити та запроваджувати курс лекцій на тему „Вікові психологічні особливості злочинності неповнолітніх”, „Особливості злочинної психології неповнолітніх”, при цьому обов’язково враховувати історичні, географічні, соціально-економічні особливості регіону.