Годлевська Дана Миколаївна. Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету : Годлевская Данная Николаевна. Формирование профессиональной коммуникативной компетентности будущих социальных работников в условиях педагогического университета

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.



  • Название:
  • Годлевська Дана Миколаївна. Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету
  • Альтернативное название:
  • Годлевская Данная Николаевна. Формирование профессиональной коммуникативной компетентности будущих социальных работников в условиях педагогического университета
  • Кол-во страниц:
  • 288
  • ВУЗ:
  • Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова


    На правах рукопису

    ГОДЛЕВСЬКА ДАНА МИКОЛАЇВНА

    УДК 378.637.016: 364.026


    ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
    В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

    13.00.05 соціальна педагогіка


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    педагогічних наук




    Науковий керівник:
    Капська Алла Йосипівна,
    докт. пед. наук, професор



    Київ - 2007

    ЗМІСТ
    ВСТУП ......................................................................................................3 - 11
    РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ... ...............................................................................................................12 - 90
    1.1. Професійна комунікативна компетентність соціальних працівників як психолого-педагогічна проблема ........................................................... 13 - 32
    1.2. Особливості професійної діяльності соціальних працівників....32 - 56
    1.3. Комунікативна компетентність соціальних працівників у структурі їх професійної діяльності .................................................................................57 - 90
    Висновки до І розділу ...........................................................................90 - 92

    РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ
    ПРАЦІВНИКІВ ............................................................................................93- 168
    2.1. Моделювання педагогічного процесу формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників .....94 - 105
    2.2. Технології формування у студентів професійної комунікативної компетентності ..........................................................................................105 - 154
    2.3. Дослідження рівнів сформованості професійної комунікативної компетентності ..........................................................................................154 - 163
    Висновки до ІІ розділу ......................................................................163 - 168

    ВИСНОВКИ .......................................................................................169 - 173
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................174 - 192
    ДОДАТКИ ..........................................................................................193 - 287




    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Сучасний стан українського суспільства визначається переломним характером та динамізмом, процеси демократизації суспільства значною мірою впливають на всі сфери людської життєдіяльності. Економічні, соціальні та політичні проблеми вирішує спільнота людей, тобто ми бачимо в дії людину, яка володіє науковим системним мисленням, світоглядом, що базується на позачасових духовних цінностях, високим рівнем професіоналізму, нормами соціальної поведінки, адекватними суспільному розвитку.
    Особливе значення для України ХХІ століття має новостворений інститут соціальної роботи, зорієнтований на взаємодію з людьми різного віку та соціального статусу. Значущість соціальної роботи помітно зростає завдяки інституціалізаційної форми впливу на процес соціальної адаптації людей, формування їх потреб, цілей, можливостей самореалізації у всіх сферах особистісної і соціальної діяльності.
    Закономірно, що за такої ситуації постала потреба у пошуках нових рішень у царині вищої освіти, зростання уваги до особливостей соціальної роботи загалом і професійних якостей соціального працівника зокрема. Оскільки науково обґрунтована система професійної освіти орієнтується на розвиток кожної особистості в соціумі та оновлення багатьох сфер її життєдіяльності, то результати її функціонування залежать від ефективної реалізації такої якості професіоналізму, як комунікативна компетентність.
    У цьому контексті проблема професіоналізму майбутніх спеціалістів соціальної сфери стимулювала прийняття відповідних указів, розробку етичного кодексу, механізмів відбору спеціалістів, технологій і шляхів оптимізації процесу підготовки студентів до соціальної роботи, державного галузевого стандарту зі спеціальності Соціальна робота”, в якому представлена професіограма і освітньо-кваліфікаційна характеристика соціального працівника.
    У сучасній психолого-педагогічній літературі представлено чималий блок праць з теорії і досвіду вирішення проблеми підвищення професійної компетентності фахівців: розроблено теоретико-методичні основи формування професійної компетентності вітчизняними та російськими вченими (Л.Мітіна, В.Сластьонін, Л.Карпова, Т.Ковальова, А.Макарова, Є.Огарєв, Г.Онкович, О.Полуніна, Н.Лобанова, М.Чошанов та ін.), а також європейськими педагогами (Г.Халаш, Дж.Куллахан, В.Долл, Ж.Перре, Ж.Деллор); розроблено низку концепцій, в яких дається характеристика професійної діяльності (Б.Ананьєв, Л.Виготський, З.Калмикова, Н.Менчинська, С.Рубінштейн). Становлення людини як суб’єкта праці, перетворення її на професіонала в результаті прояву соціальної активності у різних сферах діяльності обґрунтовано у працях І.Зязюна, А.Капської, О.Карпенко, Н.Кузьміної, М.Монахова, О.Мороза, Ю. Орлова та ін.
    Постійне збільшення обсягу знань, якими повинен оволодіти майбутній фахівець соціальної сфери за роки навчання у вищому навчальному закладі, підвищення вимог до його загальної наукової і спеціальної підготовки викликає гостру потребу всебічного і глибокого дослідження системи навчання, педагогічних шляхів, зовнішніх і внутрішніх умов становлення спеціаліста, розкриття закономірностей професійної підготовки майбутнього соціального працівника і застосування їх під час організації навчального процесу.
    У низці чинників, від яких вирішальною мірою залежить розв’язання комплексної проблеми професійної підготовки майбутнього соціального працівника, є проблема формування в нього однієї із домінуючих професійних якостей це формування комунікативної компетентності. Адже без належної готовності випускника педуніверситету до комунікативної діяльності, будь-які інші сформовані якості не зможуть проявитися у повній мірі.
    Нині процес вивчення зазначеної проблеми суттєво прискорився. Зокрема, зазнали помітної конкретизації аспекти, пов’язані з дослідженням проблеми спілкування загалом та професійного зокрема. Так, розкриттю методологічних засад спілкування присвячені праці О.Бодальова, Ю.Жукова, О.Леонтьєва, Б.Ломова; у працях Л.Долинської, Л.Зінченко, В.Кан-Калика, А.Капської, М.Корнєва, А.Мудрика, Л.Савенкової, М.Тоби, М.Єрастова, О.Киричука розкриваються структура, функції та види спілкування.
    Необхідною передумовою для розв’язання проблеми формування комунікативної компетентності соціальних працівників стали дослідження, в яких розглядається проблема саме комунікативної компетентності (Є.Головаха, Г.Данченко, Т.Іванова, С.Козак, Т.Ладиженська, М.Лісіна, С.Макаренко, Є.Мелібруда, В.Панфьоров, Л.Петровська, М.Станкін, Н.Паніна, Р.Парошина, В.Черевко).
    Щоб підвищити якість комунікативної підготовки соціальних працівників у вищому навчальному закладі, навчальний процес у них має мати якісно новий зміст і виразне професійне спрямування. Тобто необхідно виявити такі соціально-педагогічні умови навчання, які будуть максимально професійно спрямованими, що дозволить вирішувати проблему формування професійної комунікативної компетентності як елемента загальної системи професійної підготовки соціальних працівників.
    Вивчення та аналіз досліджень з даної проблеми показали, що у психолого-педагогічній літературі відсутні праці, які розкривають особливості підготовки соціальних працівників до комунікативної діяльності. А відтак її об’єктивне розкриття допоможе виявити ті особливості й ефективні педагогічні чинники, що сприяють успішному вирішенню проблеми формування комунікативного професіоналізму майбутнього соціального працівника.
    Практична необхідність, недостатня наукова розробленість та соціальна значущість означеної проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету”.
    Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
    Тема дисертації входить до плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, як складова колективної теми кафедри соціальної педагогіки "Теорія і технологія навчання та виховання в системі освіти", затверджена Радою університету (протокол №7 від 29 січня 2004 року) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №2 від 28 лютого 2006 року).
    Об’єкт дослідження професійна підготовка соціальних працівників в умовах вищого педагогічного навчального закладу.
    Предмет дослідження соціально-педагогічні умови ефективного формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників.
    Мета дослідження виявити й обґрунтувати ефективні соціально-педагогічні умови та розробити й експериментально перевірити технології формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників.
    Гіпотеза дослідження полягає в тому, що педагогічний процес підготовки соціальних працівників буде сприяти успішному формуванню професійної комунікативної компетентності у студентів за умови: впровадження розробленої моделі професійної комунікативної компетентності соціального працівника як його інтегрованої характеристики з урахуванням методологічних вимог до категорії компетентність” та її формування; використання особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії викладача і студента; координації методів і технологій формування професійної комунікативної компетентності, які відповідають вимогам майбутньої спеціальності та сучасним підходам до професійної підготовки фахівців у вищому навчальному педагогічному закладі.
    Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
    1. Розкрити актуальність і специфіку проблеми професійної комунікативної компетентності соціального працівника у психолого-педагогічній науці.
    2. Виявити й охарактеризувати особливості функціоналу соціальних працівників та обґрунтувати їх вплив на якість формування професійних комунікативних умінь.
    3. Розробити модель професійної комунікативної компетентності як базової передумови підготовки соціальних працівників до успішної професійної діяльності.
    4. Виявити та експериментально перевірити соціально-педагогічні умови формування професійної комунікативної компетентності та розробити методичні рекомендації і програми з метою посилення ефективності навчального процесу з даного напряму.
    Методологічну основу дослідження становлять: законодавча база та державні документи щодо підготовки фахівців на сучасному етапі розвитку національної освіти (Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Закон України Про освіту”, Закон Про соціальну роботу”, Закон Про соціальні послуги”); концептуальні положення про професійний розвиток особистості у вищій школі; положення про суспільну значущість професіоналізму; положення про спілкування як основний вид людської діяльності; положення про розвиток і саморозвиток особистості у практичній діяльності.
    Теоретичну базу дослідження склали: фундаментальні положення соціологів, психологів, педагогів про загальні підходи до вивчення проблем діяльності й спілкування (Г.Андрєєва, М.Єрастов, Г.Колшанський, Ю.Рись, Л.Савенкова, В.Степанов, В.Ступницький, Л.Столяренко, М.Чистякова, Т.Яценко); основні принципи комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів (А.Годлевська, О.Киричук, О.Коропецька, Р.Короткова, М.Коць, Т.Федотюк, та ін.); ідеї науковців про розвиток індивідуального стилю педагогічного спілкування (А.Коротаєв, В.Галузяк, Ю.Орлов, В.Петровський, К.Левін, М.Обозов, В.Мерлін, О.Мешко, О.Капітанець, Т.Тамбовцева, С.Шеін); концепції розвитку соціальної роботи та її особливостей у сучасному суспільстві (В.Андрущенко, І.Грига, І.Звєрєва, А.Капська, О.Карпенко, М.Лукашевич, І.Мигович, В.Поліщук, С.Толстоухова, О.Холостова та ін.).
    З метою розв’язання окреслених завдань, перевірки гіпотези застосовано сукупність методів дослідження: теоретичні аналіз соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з метою виявлення вихідних положень; синтез, порівняння, систематизація, узагальнення з метою обґрунтування теоретичних положень дослідження; емпіричні спостереження, анкетування, проведення індивідуальних та групових бесід, тестування - для перевірки ефективності запропонованих технологій і методик формування комунікативної компетентності; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) з метою визначення рівнів комунікативної компетентності; методи статистичного аналізу отриманих даних (знаходження середніх значень, відсоткових співвідношень); прогностичні моделювання, метод незалежних експертних оцінок для встановлення максимальної залежності рівня професійної комунікативної компетентності і якості дії соціально-педагогічних умов навчання.
    Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилось у три етапи.
    На першому етапі (2003-2004 рр.) здійснювався аналіз теоретико-методичних аспектів професійної підготовки соціальних працівників з метою розробки концептуальних підходів; визначалися об’єкт, предмет, мета дослідження, проектувалися методики констатувального та формувального експериментів.
    На другому етапі (2004-2005 рр.) визначався зміст поняття "професійна комунікативна компетентність", розроблялась модель професійної комунікативної компетентності соціальних працівників; проводився констатувальний експеримент, розроблялися критерії і рівні сформованості професійної комунікативної компетентності, моделювалися та апробувалися умови, закладені в загальній гіпотезі, уточнювалася методика формувального експерименту.
    На третьому етапі (2005-2007 рр.) здійснювалась експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників, систематизація й узагальнення отриманих результатів, здійснювалося порівняння результатів констатувального і формувального експериментів, апробувалися і корегувалися методики роботи зі студентами.
    Експериментальна база дослідження. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького. Всього дослідженням було охоплено 367 студентів.
    Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше запропоновано модель професійної комунікативної компетентності як домінуючого компонента діяльності соціальних працівників та обґрунтовано соціально-педагогічні умови комунікативної підготовки майбутніх соціальних працівників, що дозволило суттєво розширити теоретико-методологічні засади професіоналізації навчання; конкретизовано сутність поняття професійна комунікативна компетентність”, що поглиблює розуміння професійної якості соціального працівника; визначено критерії і рівні професійної комунікативної компетентності, що дозволяють підвищити ступінь чіткості діагностування її сформованості у майбутніх соціальних працівників; здійснено координацію методів формування зазначеної якості у студентів, що сприяє оптимізації технологічного процесу навчання.
    Практичне значення дисертаційної роботи полягає у розробці технології організації процесу формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників, розробці рекомендацій, які пройшли експериментальну перевірку, в освітньо-виховний процес вищих навчальних закладів на основі створення типової програми Професійна комунікативна компетентність, розроблених тренінгів, соціально-педагогічних ситуацій та сюжетно-рольових ігор, призначених для формування професійної комунікативної компетентності студентів. Основні результати дослідження впроваджено у систему підготовки соціальних працівників, включено до курсів Деонтологія”, Основи красномовства”, Психолого-педагогічні засади міжособистісного спілкування”, Соціальна робота з різними групами клієнтів” для студентів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького.
    Представлені матеріали доцільно використовувати при підготовці студентів психолого-педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації, а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних та соціальних працівників.
    Впровадження результатів дослідження здійснено в навчально-виховний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/2502 від 13 грудня 2006 р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченко (довідка № 04-11/957 від 21 листопада 2006 р.), Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 45/01-11 від 16 січня 2007 р.).
    Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень, об’єктивним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці, відповідністю методів дослідження його меті та завданням; всебічним якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, який дозволив установити, що визначена модель і технологія організації навчально-виховної роботи в умовах педагогічного університету сприяє підвищенню ефективності формування професійної комунікативної компетентності студентів та позитивно впливає на підвищення рівня професійного розвитку майбутніх соціальних працівників.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та теорії і технології соціальної роботи Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції Морально-професійне становлення студентської молоді в сучасних соціокультурних умовах” (Вінниця, 2005), VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2004), VІІІ Всеукраїнській науково-практичної конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці” (Черкаси, 2006), звітно-науковій конференції молодих вчених університету Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 2004), Науково-практичній конференції Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації (Київ, 2005).
    Публікації. Теоретичні положення й висновки дисертації висвітлено у 14 публікаціях, з них 8 статей надруковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (4, 6 др. арк).
    Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (215 найменувань на 18 стор.), містить 5 рисунків (на 5 стор.), 4 таблиці (на 10 стор.), а також 15 додатків (на 95 стор.). Основний зміст дослідження викладено на 168 сторінках дисертації.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Наприкінці ХХ століття постала потреба у перебудові системи соціальної роботи, що обумовлено політичними і соціально-економічними катаклізмами, викликаними різким переходом країни від однієї системи господарювання до іншої. За таких умов попередня система соціального захисту та надання соціальних послуг населенню почала виходити з ладу. В кінці 90-х років 21 століття виникли нові соціальні інститути, які поступово перебирали на себе функції забезпечення соціального захисту населення. Водночас з’явилась потреба у підготовці фахівців соціальної сфери. Саме під цим кутом зору необхідно було переосмислити зміст і спрямованість навчально-виховного процесу у вищому навчальному педагогічному закладі як соціокультурному середовищі, де найбільш повноцінно здійснюється як професійна підготовка загалом, так і формування комунікативної компетентності зокрема.
    У дисертації розглядається актуальна і недостатньо досліджена педагогічною наукою проблема формування професійної комунікативної компетентності майбутнього соціального працівника саме в умовах педагогічного університету.
    Запропоновано вперше нове розв’язання проблеми, що отримало експериментальне підтвердження. Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:
    1. Актуальність проблеми компетентності” у психолого-педагогічній науці та практиці була зумовлена ідеєю виховання компетентної людини та працівника, який не лише має необхідні знання, володіє професіоналізмом, високими моральними якостями, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність.
    На основі аналізу психолого-педагогічних положень встановлено співвідношення як змісту, так і суті категорій компетентність”, „професійна компетентність”, „комунікативна компетентність” та визначено поняття професійна комунікативна компетентність” як складна інтегративна якість особистості, яка опосередковує професійну діяльність соціального працівника, спрямована на налагодження, підтримку і розвиток ефективної взаємодії з клієнтом чи іншими учасниками соціального процесу. Тобто комунікативна компетентність виступає і складовою, і базовою характеристикою професійної компетентності залежно від функції, яку реалізовує соціальний працівник у конкретному виді професійної діяльності. За результатами вивчення вказаної проблеми запропоновано критерії (інтелектуальний, емоційний і діяльнісний) та рівні (високий, середній, низький) сформованості професійної комунікативної компетентності у майбутніх соціальних працівників, в основу яких покладено прояв знань (знати правила слухання партнера; професійний мовний і службовий етикет; норми, правила тактики спілкування; правила користування невербальними засобами спілкування тощо) і умінь (уміння концентрувати і розподіляти увагу; володіти голосовими модуляціями; уміння викликати емоційний відгук у клієнта; соціальної перцепції або "читання по лицю" тощо).
    2. Здійснено професіографічну характеристику соціальної роботи та визначено її особливості, що проявляється у вирішенні проблем, які з’являються і завжди стосуються конкретної людини чи групи людей. Водночас окреслено взаємозв’язок між особливостями соціальної роботи і якістю володіння комунікативними уміннями. Ці особливості проявляються завдяки організації і підтримці контактів та взаємодії з різними категоріями населення (клієнтами), представниками державних служб, громадських організацій та об’єднань тощо, що потребує високого рівня прояву. Аналізуючи функції соціального працівника (діагностична, прогностична, соціально-комунікативна, організаційно-управлінська, науково-методична, соціально-технологічна, інформаційно-пропагандиська, правозахисна, прервентивно-профілактична, реабілітаційно-корекційна, посередницька) можна стверджувати, що жодна із них не може бути реалізованою без достатнього рівня комунікативної компетентності. Таким чином, у професії соціального працівника домінуючою функцією є комунікативна, оскільки його практична діяльність потребує різнопланового спілкування, і успіх цієї діяльності, значною мірою, залежить від уміння спілкуватись.
    3. Розроблено модель професійної комунікативної компетентності, яка базується на принципі єдності свідомості та діяльності, структури соціальної роботи та її основних компонентів. При цьому у даній структурі виокремлено соціально-комунікативний, особистісно-емоційний, діяльнісний компоненти. У контексті цього було визначено основні комунікативні уміння, які необхідно формувати у майбутнього фахівця соціальної сфери: уміння визначати цілі та завдання професійного (ділового) спілкування; концентрувати і розподіляти увагу; володіти голосовими модуляціями; володіти технікою і логікою мовлення; правильно будувати публічні виступи з врахуванням аудиторії; аналізувати конфліктні та кризові ситуації і знімати їх завдяки професійним комунікативним умінням.
    4. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено, що підвищення ефективності формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету забезпечується завдяки дотриманню таких соціально-педагогічних умов: впровадження розробленої моделі професійної комунікативної компетентності соціального працівника як його інтегрованої характеристики з урахуванням методологічних вимог до категорії компетентність” та її формування; використання особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії викладача і студента; координація методів і технологій формування професійної комунікативної компетентності, які відповідають вимогам майбутньої спеціальності та сучасним підходам до професійної підготовки фахівців у вищому педагогічному навчальному закладі.
    Створення відповідних соціально-педагогічних умов формування професійної комунікативної компетентності дозволило отримати позитивну динаміку зростання кількості студентів експериментальних груп з високим рівнем (з 7% до 23,8%) та зниженням у групах з низьким рівнем (з 69,2% до 29%), що підтвердило узагальнення та порівняння емпіричних і статистичних даних початкового і заключного етапів експерименту.
    При цьому найвища ефективність прояву професійних комунікативних умінь була виявлена в експериментальній групі, яка забезпечувалася активним включенням у спілкування студентів на кожному етапі технології формування професійної комунікативної компетентності у навчально-виховній діяльності. Спілкування студентів характеризувалось усвідомленням необхідності уміння слухати партнера, діяти у варіативних формах тактики взаємодії, користуватися засобами мовленнєвого етикету та невербального спілкування, що забезпечувало у значної частини студентів високий рівень сформованості комунікативних умінь. У контрольній групі статистично достовірних змін не спостерігалось.
    5. За результатами експериментальної роботи було розроблено методичні рекомендації для роботи зі студентами - майбутніми соціальними працівниками щодо включення їх до комунікативної взаємодії під час проведення соціально-педагогічних ситуацій, сюжетно-рольових ігор; програму Професійна комунікативна компетентність; тренінги Вчимося спілкуватись”, Партнерська взаємодія”, що лягло в основу індивідуалізації навчального процесу та розширенню технологій навчання студентів в умовах суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагог-студент”.
    Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах.
    Перспективними, на нашу думку, є розробка механізму взаємодії вищого навчального педагогічного закладу і соціальних інститутів у процесі формування професійних якостей студентів; удосконалення та розробка надійного інструментарію діагностики і методичного забезпечення підвищення рівня професійної комунікативної компетентності соціальних працівників; наступність у навчальному процесі в межах 1-5 курсів у формуванні професійної комунікативної компетентності.




























    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    Акмеология: Учебное пособие / А. Деркач, В. Зазыкин. — СПб.: Питер, 2003. — 256 с.
    1. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: Избр. псих. труды. М.; Воронеж: Академия педагогических и социальных наук, Москов. псих.-социальный ин-т, 1996. 384 с.
    2. Андреева Г. М. Психология социального познания. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
    Андреева Г. М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 2001. 370 с.
    3. Андреев В. И. Эвристика для творческого саморазвития. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1994. 244 с.
    4. Асадулина С. Х. Влияние саморегуляции на формирование профессионально-педагогической направленности будущего учителя: Автореф. дисс. ...канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1986. 18 с.
    5. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом. М.: Политиздат, 1977. 235 с.
    6. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. М.: Педагогика, 1989. 560 с.
    7. Барабанщиков А. В., Муцинов С. С. Педагогическая культура офицера. - М.: Педагогика, 1985. - 215 с.
    8. Берелехис А. А. Функции ролевых игр // Сайт свободных игровых коммуникаций // www/alexander6.ru.
    9. Бех І. Д. Науковий підхід - запорука виховного успіху педагога // Початкова школа. 1999. № 11-12. С. 2-5.
    10. Бех І. Д. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. У 2 кн. К.: Либідь, 2003. Кн. 1. 280 с.
    11. Бодалев А. А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологии. 1994. - № 1. С.14-22.
    12. Борисенко С. Б. Методы диагностики и формирования эмпатии у учителей. Автореф. дисс канд. психол. наук. Ворошиловоград, 1988. 14с.
    13. Борисенко С. Б. Развитие эмпатических форм поведения у будущих учителей // Психология педагогического общения: Тез. докл. науч. практ. конф. / Ред. кол.: Г. В. Дьяконов, Т. И. Пашукова. Кировоград: Кировоград. гос. пед. ин-т, 1990. С. 88-89.
    14. Броннікова С. М. Формування мовленнєвої культури молодших школярів засобами мистецтва. Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2002. 212 с.
    Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2005. 336 с.
    15. Вальфовська Т. О. Комунікативна компетентність молоді як одна з передумов досягнення життєвої мети // Шлях освіти. 2001. - № 3. С. 13-16.
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины