Павшук, Катерина Олександрівна. Демократичні засади конституційного ладу України : Павшук, Екатерина Александровна. Демократические основы конституционного строя Украины

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ПАВШУК КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 342.1(477)

ДЕМОКРАТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

12.00.02 конституційне право; муніципальне право

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Барабаш Юрій Григорович,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України

Харків 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ «ДЕМОКРАТІЇ» ЯК ЕЛЕМЕНТУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

10

1.1 Демократія як елемент конституційного ладу України: системно-структурний аналіз

10

1.2 Сучасні теорії демократії та їх відображення в конституційно-правовій дійсності

33

1.3 Суб’єкти демократичного процесу. Правосуб’єктність Українського народу

52

1.4 Конституційний принцип «Україна як демократична держава»

79

Висновки до розділу 1

94

РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ФОРМ ТА ІНСТИТУТІВ ДЕМОКРАТІЇ.

96

2.1 Конституційні засади безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії та практики

96

2.2 Конституційні аспекти виборчого права України.

116

2.3 Принцип багатоманітності як засада конституційного ладу

134

2.4 Свобода політичної діяльності та захист інтересів меншості: конституційні аспекти..

149

Висновки до розділу 2..

175

ВИСНОВКИ

177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

181

ВСТУП

Актуальність теми. Кінець ХХ ст. був ознаменований активізацією політичних процесів у світі та трансформацією класичних уявлень про демократію, появою нових теорій та моделей. Лібералізація постсоціалістичних країн стала поштовхом для переосмислення проблем суспільної партисипації та політичного дискурсу.
Україна в цих процесах не стала виключенням. В останні десятиліття в нашій державі відбуваються докорінні зміни всієї політичної системи. Остаточна ліквідація тоталітарних методів і практик у державному управлінні забезпечується розширенням меж системи політичної демократії. Розбудова демократичної політичної системи потребує комплексної оцінки перебігу внутрішніх процесів лібералізації, а також визначення подальших перспектив її становлення.
Демократизація суспільного життя визначила напрямки наукових досліджень соціально-політичних процесів в Україні. Вагомий внесок у розробку проблематики конституційного ладу та його засад зробила ціла низка дослідників. Серед них Ю.Г.Барабаш, Н.А.Боброва, О.П.Васильченко, Ф.В.Веніславський, Н.В.Мішина, О.Г.Румянцев, В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, М.В.Цвік, О.В.Щербанюк та ін. Суттєву науково-методологічну основу дослідження складають доробки вітчизняних вчених в галузі демократичного врядування: Ю.Г.Барабаша, В.П.Колісника, О.В.Скрипнюка, В.Л.Федоренка, О.О.Чуб, В.М.Шаповала, Л.М.Шипілова та ін. Слід виокремити також праці зарубіжних науковців, зокрема Б.Барбера, Дж.М.Бессетта, Н.Боббіо, Л.Даймонда, Р.Даля, Д.Дзоло, Л.ЛеДюк, А.Ліджфарта, Б.Майрофа, К.Б.Макферсона, Б.Манена, М.Ф.Платтнера, А.Пшеворского, А.Реймона, П.Розанвалона, Дж.Сарторі, Ч.Тіллі, А.деТоквіля, Ю.Хабермаса та ін.
Незважаючи на достатню кількість розробок, деякі концептуальні та емпіричні проблеми для вітчизняної правової науки конституційного права залишаються не висвітленими. Істотні демократичні зміни, які відбуваються останнім часом, обумовили необхідність винайдення нових підходів до розуміння фундаментальних для теорії конституційного права категорій та понять, а, особливо, такого як конституційний лад. Й досі дослідження демократичних засад конституційного ладу у вітчизняній науці проведено не було. Крім того, з такими змінами пов’язана і необхідність розкриття і з’ясування місця та ролі принципу демократичної держави в системі засад конституційного ладу, конституційні засади реалізації безпосередньої демократії в Україні, демократичні основи виборчого права, а також конституційне регулювання створення та діяльності політичних партій.
Це підтверджує необхідність оновити уявлення про конституційний лад, а також визначити роль принципу демократичної держави в системі засад конституційного ладу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми «Конституційно-правові проблеми забезпечення верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні»№ 0111U000966.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є здійснення комплексної наукової розробки теоретичних аспектів конституційного концепту демократії як елементу конституційного ладу сучасної держави, з’ясування сутності та особливостей демократичних засад конституційного ладу України, обґрунтування необхідності вдосконалення їх конституційного регулювання. Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні поставлені такі задачі:
− з’ясувати сутність демократії як елементу конституційного ладу сучасної України;
− розкрити зміст сучасних теорій демократії та з'ясувати їх відображення у конституційно-правовій дійсності;
− продемонструвати суб’єктний склад демократичних процедур в конституційному праві та з'ясувати правосуб’єктність Українського народу;
− з’ясувати сутність конституційного принципу «Україна як демократична держава»;
− визначити конституційні засади безпосередньої демократії в Україні через призму теоретичних та практичних проблем їх реалізації;
− встановити конституційні аспекти виборчого права у контексті демократичних стандартів;
− з’ясувати сутність та значення принципу багатоманітності як демократичної засади конституційного ладу;
− визначити конституційно-правові аспекти свободи політичної діяльності та захисту інтересів меншин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини та політичні процеси, пов’язані із закріпленням та реалізацією демократичних засад конституційного ладу України.
Предметом дослідження є демократичні засади конституційного ладу України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Методи дослідження ґрунтувалися виключно на основі поставлених автором завдань. Використання діалектичного методу дозволило проаналізувати систему демократичних засад конституційного ладу в їх динамічному взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності і всебічності (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 2.4).
Характер предмету дисертації обумовив також використання системного методу − для аналізу засад конституційного ладу у їх єдності (підрозділ 1.1); порівняльно-правового методу − для дослідження зарубіжної практики закріплення конституційного ладу та системи його засад (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); історичного методу − з метою встановлення основних закономірностей формування теорій демократії та її форм з давніх часів і до сучасності (підрозділи 1.2, 2.1, 1.4); формально-юридичного при визначенні понять «конституційний лад», «демократичні засади конституційного ладу», «народ», «установча влада народу» (підрозділи 1.1, 1.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є оригінальною у вітчизняній юридичній науці роботою з вивчення демократичних засад конституційного ладу України, в якій сформульовано сутність та особливості демократичних засад конституційного ладу України, удосконалено низку важливих концептуальних понять, запропоновані корисні теоретичні положення та висновки, практичні рекомендації по вдосконаленню конституційного закріплення демократичних засад конституційного ладу України.
Уперше:
− у вітчизняній правовій науці конституційного права доведена провідна роль принципу демократичної держави в системі засад конституційного ладу та продемонстровані змістовні зв’язки із такими принципами як республіканізм та правова і соціальна державність;
− розкрито зміст низки сучасних теорій демократії та показано відмінність їх механізмів від традиційних демократичних інституцій;
− обґрунтовано необхідність зміни редакції другого речення ч. 2 ст. 5 Конституції України, яка б дозволила виокремити самостійне значення принципу місцевого самоврядування поряд із народовладдям;
− запропоновано необхідність зміни порядку легалізації політичних партій шляхом перегляду вимог, які на практиці не довели свою ефективність як індикатори реальної підтримки зареєстрованих партій населенням.
Удосконалено:
−

5

механізми запобігання фальсифікації народної волі на стадії ініціювання всеукраїнського референдуму. Пропонується закріпити за Центральною виборчою комісією обов’язок звертатися за роз’ясненням до Конституційного Суду України з метою встановлення відповідності Конституції України питань, які виносяться на всеукраїнський референдум;

− підходи щодо забезпечення прозорості фінансування політичних партій шляхом імплементації у національне законодавство норми про державне фінансування політичних партій, встановлення санкцій за порушення вимог фінансування передвиборних кампаній; розкриття джерел, з яких партія отримує кошти.
Набули подальшого розвитку:
− теза про важливість громадянської активності та зміни ціннісних пріоритетів суспільства для становлення демократичних інститутів;
− пропозиція про зміну ч. 3 ст. 5 Конституції України шляхом її викладення у такій редакції: «Право визначати і змінювати засади конституційного ладу в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами», що дозволить більш ефективно гарантувати права народу;
− пропозиція щодо необхідності використання механізмів електронної демократії для активізації участі громадян у демократичному процесі (електронне голосування, електронні громадські обговорення, громадські онлайн-зібрання та конференції);
− висновок про доцільність перевірки на відповідність Конституції України питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, Конституційним Судом України, а також закріплення в Конституції України інститутів народної законодавчої ініціативи та «народного вето»;
− положення про важливість забезпечення стабільності виборчого законодавства шляхом запровадження спеціальних механізмів, які б дозволили запобігти невиправданому переглядові виборчих законів;
− вимога щодо необхідності проведення виборів народних депутатів України за пропорційною виборчою системою з відкритими списками;
− пропозиція стосовно послідовного закріплення та реалізації в Конституції України більш ефективних механ

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення й запропоновано вирішення наукового завдання, що виявляється у здійсненні комплексної наукової розробки теоретичних аспектів конституційного концепту демократії як елементу конституційного ладу сучасної держави, з’ясуванні сутності та особливостей демократичних засад конституційного ладу України, обґрунтуванні необхідності вдосконалення їх конституційного регулювання. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Складний, оціночний зміст понять «конституційний лад» та «засади конституційного ладу» вимагає більш оптимального їх використання в конституційному тексті. Насамперед це стосується ч. 3 ст. 5 Конституції України, друге речення якої пропонується викласти у такій редакції: «Право визначати і змінювати засади конституційного ладу в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».
2. Демократичний принцип виступає одним із ключових елементів конституційного ладу сучасної держави. За допомогою закріплення демократичних засад конституційного ладу реалізуються основні цінності демократії як механізму управління: свобода особистості, рівність, влада більшості над меншістю, пріоритет прав людини перед правами держави, плюралізм, толерантність.
3. Слід виділити два підходи до інтерпретації демократії: широкий та вузький. У вузькому розумінні демократія це тільки політичний концепт, який охоплює всі політичні процедури та інститути, а у широкому являє собою розгалужену систему політичних, соціальних та економічних складових (соціальна рівність, справедливість, свобода, ринок, індустріальна демократія, існування середнього класу).
4. Для становлення і розвитку сучасного конституційного права велике значення мають такі теорії демократії як учасницька, деліберативна, глобалістська та електронна версія демократії. За своєю сутністю учасницька і деліберативна теорії окремо від демократії можуть виступати самостійними процесами і є формами політичної активності громадян електоральної і дискурсивної відповідно, а глобалістська і електронна застосовують сучасні технології для вирішення демократичних проблем сучасності. У поєднанні з традиційними демократичними інституціями ці процеси здатні нівелювати існуючі недоліки і ефективно сприяти покращенню якості державного управління.
5. Основним суб’єктом демократичного процесу виступає народ. Народ це не тільки соціологічна категорія ідентичності, а й явище політичної динаміки та розвитку, яка знаходиться у постійному протистоянні та внутрішніх суперечностях із собою. Основними елементами правосуб’єктності народу виступають: наявність єдиної спільноти, воля цієї спільноти здійснювати владу та бути її суб’єктом, а такодж верховенство цієї волі по відношенню до прагнень і бажань інших суб’єктів. Народний суверенітет конкретизується в установчій владі народу, яка реалізується періодично для установлення делегованої влади або з метою визначення або зміни засад конституційного ладу.
6. Поняття «народ» та «територіальна громада» співвідносяться як ціле та частина, а тому з метою найкращого втілення ідей народного суверенітету пропонується на конституційному рівні більш чітко виокремити органи місцевого самоврядування в системі публічної влади. З цією метою пропонується друге речення ч. 2 ст. 5 Конституції України викласти у такій редакції: «Народ здійснює владу безпосередньо і через своїх представників».

15

7. Аналіз сучасних демократичних практик свідчить про те, що демократія проявляється, насамперед, на двох рівнях: на індивідуальному та загальнонародному. Це означає, що для розвитку стабільного та ефективного демократичного ладу недостатньо створення демократичних інститутів, необхідна політична демократична культура сукупність орієнтацій стосовно політичного процесу всього народу і кожного громадянина окремо.
8. Потребує зміни назва розділу ІІІ Конституції України на «Народне волевиявлення». Здійснення народовладдя обумовлює потребу в наданні конституційної сили нормам про народну законодавчу ініціативу та «народне вето». Також існує необхідність наділити Президента України повноваженнями з ініціювання референдуму. Крім того, бажано закріпити за Центральною виборчою комісією обов’язок звертатися за роз’ясненням до Конституційного Суду України з метою встановлення відповідності Конституції України питань, які виносяться на всеукраїнський референдум.
9. Утворюючи складний конституційно-правовий комплекс взаємодії держави і громадянського суспільства, вибори виступають ключовим конституційним інститутом демократії. Враховуючи демократичні завдання держави, необхідно: закріпити пропорційну виборчу систему з відкритими списками, імплементувати у національне законодавство норму щодо державного фінансування політичних партій, встановити ряд санкцій за порушення вимог виборчого законодавства щодо фінансування передвиборних кампаній, доповнити вітчизняне законодавство такими новітніми принципами виборчого права як періодичність, особисте та одноразове голосування, невиборність.
10. Принцип ідеологічного плюралізму, політичної та економічної багатоманітності, а також принцип демократичної держави мають тісні змістовні зв’язки. З одного боку це особиста свобода, рівні можливості, ідеологічна нейтральність держави, свобода об'єднань та конкуренції, автономність від держави інститутів громадянського суспільства, а з іншого важливий спосіб узгодження інтересів всередині держави та суспільства, який є причиною і наслідком демократії.
11. В Україні на конституційному рівні поєднано ліберальний та захисний підхід регулювання партійної системи, що робить механізм захисту демократії неоднозначним. Пропонується забезпечити у повній мірі реалізацію концепції «войовничої демократії», враховуючи потенційно існуючу загрозу відновлення тоталітарних методів і практик в державному управлінні. За умови збереження вимоги легалізації політичних партій в Україні є доцільною зміна самого механізму легалізації, що полягатиме в наступному. Спочатку будуть утворюватися вільні асоціації на місцевому рівні, які згодом зможуть зареєструватися як загальнодержавні політичні партії.

17

12. Існування опозиційних інститутів забезпечує стабільність демократичного устрою і може вважатися одним із способів його захисту. Але для цього недостатньо лише законодавчої регламентації діяльності політичної опозиції. Необхідне практичне включення суб’єктів опозиції у політичну систему, стимулювання їх здатності до конкурентоспроможності, гарантування можливості користуватися рівними правами з правлячою більшістю.

13. З метою оптимізації виборчого процесу та забезпечення принципів виборчого права пропонується поступово запроваджувати електронне голосування. Для підвищення ефективності обговорення законопроектів доцільним виявляється встановлення обов’язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування забезпечити відкритість та реальну доступність електронного громадського обговорення та вжити заходів для опанування в майбутньому технологій онлайн-зібрань та круглих столів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.Алмонд, С. Верба ; пер. с англ. Л. Л. Галкиной // Полис «Политические исследования». 1992. № 4 [Електронний ресурс]. Сетевой портал журнала «Полис». Режим доступу : http://www.polisportal.ru/index.php?page_id=51&id=28
2. Андрианов С. Н. Англо-русский юридический словарь / С.Н.Андрианов, А. С. Берсон, А. С. Никифоров. М. : Рус. яз. при участии ТОО «Рея», 1993. 509 с.
3. Антонович М. М. Співвідношення понять «народ» і «нація» у національному та міжнародному праві / М. Антонович // Україна в сучасному світі : конференція випускників програм наукового стажування у США, м. Ялта, 12-15 вересня 2002 р. / Kennan Institute; Woodrow Wilson International Center for Scholars ; ред. кол. О. В. Гарань ... [та ін.]. К. : Стилос, 2003. С. 56-63.
4. Арбластер Е. Ключові ідеї демократії / Е. Арбластер // Демократія: Антологія / упоряд. О. Проценко. К. : Смолоскип, 2005. С. 41-78.
5. Аренд Х. Истоки тоталитаризма / Х. Аренд ; пер. с англ. И.В.Борисовой и др. ; послесл. Ю. Н. Давыдова ; под ред. : С. М. Ковалевой, Д.М. Носова. − М. : ЦентрКом, 1996. 672 с.
6. Аристотель. Политика // Антология мировой философии : в 4 т. / Акад. наук СССР, Ин-т философии. М. : Мысль, 1969-1972. Т. 1, ч. 1 : Философия древности и средневековья. Ч. 1. 1969. 575 с. (Философское наследие).
7. Баймуратов М. О. Категорія «конституційний лад»: до проблеми визначення у сучасному конституційному (державному) праві / М.О.Баймуратов, І. Д. Сліденко // Держава і право. Юридичні і політичні науки / голова редкол. Ю. С. Шемшученко. − К. : Ін-т держави і права НАН України, 2010. − Вип. 49. − С. 112-121.
8. Бакумов О. С. Конституційне право громадян України на участь у виборах і референдумах та проблеми його реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / О. С. Бакумов ; Нац. ун-т «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого». − Х., 2012. − 20 с.
9. Барабаш Ю. Г. (Комісія з питань здійснення народовладдя). Щодо права визначення конституційного ладу народом України. [Електронний ресурс]. Конституційна асамблея. 27 серпня 2012 р. Режим доступу : http://cau.in.ua/ua/activities/analytics/id/ju.g.barabash-komisija-z-pitan-zdijsnennja-narodovladdja.-schodo-465/
10. Барабаш Ю. Г. Вопросы непосредственной демократии в теории и практике конституционного права Украины / Ю. Г. Барабаш // Конституционно-правовые основы народовластия в России и Украине : сб. науч. тр. / Нац. ун-т «Юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого», Рос. акад. правосудия. Х. : Право, 2012. − С. 29-52.
11. Барабаш Ю. Г. Демократические основы конституционного строя Украины / Ю. Г. Барабаш // Конституционное развитие России и Украины : сб. науч. тр. / Нац. ун-т «Юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого», Моск. гос. юрид. акад. им. О. Е. Кутафина. − Х. : Право, 2011. − Вып. 1. − С. 46-66.
12. Барабаш Ю. Г. Демократія в системі цінностей конституційного ладу (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / Ю. Г. Барабаш // Вісн. Конституційного Суду України. 2009. − № 5. С. 89-97.